Лепкий Б.. Мазепа

кривди не робили. Платять за все. А все ж таки страшно, бо це чужий,
невiдомий народ i лютерсько© вiри. А найстрашнiше, що цар велить перед
шведами городи й села палити, пустошити край.
Тривожиться Батурин. Робота людей не береться. Гуртами по вулицях
стають i розмовляють. Кожна вiсть блискавкою перебiга город, кожне слово
стосотним вiдгомоном вiдбива ться, росте до розмiрiв велетенських,
страхiтних.
Багатiшi по погребах, клунях, омшаниках закопують добро, по лiсах ями
для себе заздалегiдь гребуть, щоб було де перетривати негоду.
Свiдомiшi городу не гадають кидати. Це ж крiпость, треба тiльки
направити ©©. Направляють. Дивуються, чому гетьман не велiв укрiпляти
Батурина, хоч, кажуть, укрiпля Стародуб, Чернiгiв, Ромен i Гадяч. Мабуть,
не гада , щоб ворог облягав його столицю. Потiшаються.
На замку з раннього ранку до пiзньо© ночi гримлять молоти, скрегочуть
пили, глухим гомоном вiдбиваються вiд старих замкових стiн удари сокир.
Самi мiщани проводять тую роботу, захищають себе i свою столицю.
Мотря на лавцi пiд хатою сидить. Вона в чорному вбраннi, лице
приблiдло, що лиш перебула недугу. Дивиться на небо син , гаряче, на
дерева, повнi овочiв i листя, на силу i красу природи i так ©й дивно на
серцю, що й виповiсти не може... Кривавий помiст, колода i сокира...
Батько... Того образу не забуде нiколи. Хоч як бажа - не може...
Диву ться, як Любов Хведорiвна може ще жити на свiтi. По©хала на хутiр i
безвихiдно пробува у ньому. Вона - причина такого нещастя...
Повiки опускаються на очi, голова пода ться взад, на бiлу, теплу стiну,
перед очима лiтають рожевi листочки троянд, руки пашать, нiби хтось
мурашок до них насипав,чорно..
Мотря будиться на бiлiй постелi. Бiля не© сидить ©© муж. Чому вiн, чому
не той iнший?.. Судженого i конем не об'©деш... Той iнший у Ки вi тепер.
Вiйсько туди з-пiд Бiло© Церкви привiв. Ки©в ожив. Гетьмана дзвони св.
Софi© вiтали. Та не так, як вона собi того бажала, як тiтцi розказувала
колись. Де вiн, де його побiда, де цей великий день? Як важко дожидати
його?..

* * *
Сумно й тривожно дивиться Чуйкевич в очi сво © любо© дружини.
Мотря пiдносить повiки. "Ти тут?"
"Бiля тебе, Мотре?"
"А робота?"
"Я ©© пильную".
"Правду кажеш?"
"Невже ж я коли брехав тобi, Мотре?"
"Не хочу, щоб iз-за мене терпiли тво© дiла. Не забув якого наказу,
Iване?"
"Вони в мене списанi на паперi. Роблю, що гетьман велiв, не турбуйся!"
Очима, повними вдяки, дивиться на нього.
"Що нового? вiстi якi?"
"Вiстi, як птахи, не зна ш звiдки прилетiли. Не важнi".
"З Ки ва нема яко© пошти?"
Чуйкевич зам'явся, мовчав.
"Та©ш що передi мною? Може, щось недобре?"
"Нi, Мотре. Нiчого доброго i нiчого злого. От так собi".
"Чому ж ти тодi не говориш? Не бентеж мене".
"З Ки ва посланець прийшов".
"З Ки ва? - I Мотря сiла на постелi.- Хто такий?"
Чуйкевич взяв ©© за руку: "Не тривожся, сотник один iз сердюцького
полку, ти його не зна ш".
"З чим прибув? Може, гетьман нездужа, може, його цар до себе покликав?"
"Заспокойся. Гетьман здоровий i здоровить тебе. Цар його кличе, та вiн
не спiшиться. Нема дурних. Казав перебрати i наготовити акти, що я i
зроблю".
Мотря заспоко©лася, але за хвилину стала знову питати:
"Тiльки всього? Не та©ш ти що передi мною?"
"Як на сповiдi кажу, яка ж бо ти!"
"Хочу все знати, все, все - розумi ш? Не хочу бути лялькою до забави,
дитиною, перед котрою закривають правду, пiдросте, довiда ться. Коли я
дружина тобi, так нiчого не скривай передi мною. Не бiйся, я сильна, не
вгнуся. Кажи!"
"Нiчого незвичайного не привiз цей сотник. Вiр менi".
"А що розказу про Ки©в, про гетьмана, про дiло?"
"Багато".
"Хочу почути. Мушу!"
"Пiдожди. Вiн ще нинi не ©де. Завтра запрошу його до себе, розкаже. А
нинi ти хвора - спiчни!"
"Не можу. Це недуга не тiла, а душi. Ти зна ш: душа спокою не ма ".
"Оповiдання ще гiрш збентежать тебе".
"Збентежать i заспокоять. Знаю свою вдачу. Поклич його. Ось, бачиш, я
вже здорова, сильна - поклич".
Чуйкевич не мiг вiдмовити. Згодився i пiслав за сотником чуру.
"Кажи, що просимо пана сотника до себе на вечерю".

* _* *_
Чуйкевич пiшов перебратися, щоб гiдно привiтати гостя. Вернувши до
свiтлицi, здивувався. Побачив Мотрю вiдсвiженою i причепуреною. "Яка сила
волi у тi © жiнки,- погадав собi.- Такий удар перебула й не зломилася.
Цiкавiсть до справи трима ©©".
Мотря прибирала в свiтлицi. Старi меблi творили гарний контраст до ©©
молодечо© появи.
"Мотре, невже ж у нас прислуги нема?"
"Не можу всидiти без дiла. Тривожуся, сама не знаю чого".
"Лиши тривогу менi, я мужчина. Найгiрше вже поза нами".
"Хто зна , Iване,- вiдповiла, сiдаючи в старосвiтський фотель,- не раз
зда ться, що гiрше, як , вже й бути не може, а поживеш - i побачиш, що
нi. Бездонний ящик Пандори. Невже ж ми зна мо, який дарунок готу нам
доля?"
"Як поганий, то не приймемо. Хай ворогам нашим пiдносить".
"Доля не пита ться нас - що хоче, те й да ".
"Поборемо злу долю i заживемо щасливо".
Говорив зi щиро© душi, бажаючи не так собi, як сво©й дружинi тихого,
безтурботного щастя.
"Дай Боже,- вiдповiла Мотря.- Ось i наш гiсть".
Чуйкевич вибiг назустрiч.
"Мир дому сему i всiм живущим в нем,- промовив гiсть, переступаючи
порiг. Перехрестився до образiв а, побачивши хазяйку, вiдрекомендував себе
i поклонився в пояс.- Гарною дружиною поблагословив вашу милiсть
Господь",- повернувся до господаря дому.
" й-Богу, ненаглядна краса. Тiльки стiй i дивися, забуваючи про шаблю,
вiйну i про всякiя другiя о к о л и ч н о с т i". (Гетьманський пiсланець
старався актовою мовою говорити).
Мотря подала йому руку. Обтер хустиною вус i поцiлував голосно. "I
солодка ж яка! й-Богу, як марципан".
"Пан сотник комплiменти любить",зауважила Мотря.
"Люблю, чого менi Бог не зволив дати".
"Нежонатий?"
"Парубком залишуся до смертi".

"Не вподобалась жодна?"
"Була одна i тую Бог до себе покликав. А друго© не хочу".
"Вiрний".
"Добрий козак вiрний Боговi, гетьмановi, шаблi i дружинi. Зломиш одному
вiру - як же вiрити тобi?"

"Зна гетьман, кого посилати".
"Хай Бог милу його милiсть пана гетьмана!" - вiдповiв сотник.
"Розгостiться, будь ласка! - просила його Мотря. Чурi казала прийняти
шаблю i шапку.- Сiдайте та розказуйте, що в Ки вi чувати".
Гiсть рукою махнув: "Розказувати багато, а слухати мало. Нiчого тепер
доброго не чувати".
З його широких грудей добувся голос, подiбний до сопоту ковальського
мiшка,- сотник зiтхав.
Його обличчя, що нагадувало старий, почорнiлий ремiнь, ще гiрше
потемнiло, а очi сховалися пiд брови.

"Сумно в Ки вi тепер".

"Невже ж?"
"Так сумно, що, вiрте менi, який я старий, а врадувався, як молодий
хлопчина, що мене гетьман в Батурин посила . Гадаю, розважу себе".
"I розважили?"
"Як же не розважити, побачивши таку красу, не во гнiв пану Чуйкевичевi
кажучи. Боже ти мiй! Пощо тi © вiйни? Чи не краще жити б по законах
Христових та раювати бiля гарно© i добро© дружини?"
"Пан сотник, як проповiдник балака,зауважила Мотря.- Вiйна за волю -
дiло святе, i не хотiла б я, щоб мiй муж iз-за мене вiдтягався вiд того
святого обов'язку".
"Вiйна за волю,- повторив, зiтхаючи, сотник.- Добува мо тi © волi i
нiяк добути не годнi. От i тепер. Зда ться, тiльки простягни свою руку i
воля твоя. А чи зловиш ©©? Бог святий зна . Так нас тi© москалi обсiли, що
обiгнатися годi. Гетьмановi прожитку не дають. Все якiсь посли то вiд
царя, то вiд Меншикова, гетьман хвилю ться, та нiчого не вдi , мусить
робити, що йому велить. От яка тут воля!"
Перейшли до столово© i за вечерею балакали далi. Чарка розв'язувала
язик. Гiсть довiряв господарям, як рiдним.
"Вiд першого серпня в Ки вi сто©мо. Боже ти мiй, як вiджив наш старий
золотоверхий Ки©в! Козацтва, як того макового цвiту. Аж за очi бере. Само©
кiнницi тисяч кiлька, може, шiсть, як не бiльше. Подумайте!"
Очi старого козака заблистiли прита ним огнем. Мотринi зiницi
розгорювалися вiд того огня. Оживала. Бiлi лиця наливалися кров'ю.
"Як вийдеш бувало на який майдан, як глянеш - скрiзь червонi шапки,
скрiзь гострi списи в сонцi горять, як хрести на ки©вських церквах. Не
знаю, чи коли вiд Богданових часiв стiльки вiйська в нашiм Ки вi бувало.
Щоб не збрехати, кiнницi й пiшого тисяч, може, двадцять, як не бiльше.
Погадайте! Це ж армiя, i ще яка! А гармат, а возiв з мунiцi ю, з харчами,
з припасами всiлякими - сила-силенна!"
"I що?" - питався Чуйкевич.
"I що?" - повторила Мотря.
"I нiщо,- вiдповiв сотник.Нiщо..."
Його брови пiдлiзли вгору, уста скривилися жалiсно, а з грудей
видобулося те саме зiтхання, що нагадувало сопiт ковальського мiшка.
"З такою армi ю, можна собi гадати, вдесятеро сильнiшi царськi полчища
розiб' ш, Укра©ну на ноги поставиш, мир подикту ш - ага! Нi армi©, нi
миру, нi волi, нiчого нема".
I вiн руки сумно опустив по собi.
"Що ж сталося такого?" - тривожно питалася Мотря.
"Що? Стривайте, зараз вам скажу".
Вiн випив чарку за здоров'я хазяйки, обтер уста i розказував далi: "Ще
ми не надивилися на наш святий Ки©в, ще не спочили з далеко© дороги, як
вже i посол вiд царя прибiга : посилай йому чотири тисячi кiнницi на
допомогу полковникам ки©вському й бiлоцеркiвському, котрих ранiше
виряджено в Польщу для руйнування тих панiв, що з королем Станiславом
тримають. Помилуйте, чотири тисячi кiнницi! Цар гетьмана вождем над
кiнницею настановля , а чотири тисячi кiнницi вiд нього бере. I будь тут
мудрий! Кажуть, гетьман як зварений ходив, не знав, що йому робити. Перше
мати розважала його, тепер iгуменi Магдалини вже в живих нема i гетьмановi
в нiкого розради шукать".
Мотря довгими вiями сво© зiницi прикрила.
"Пiслав?" - спитався Чуйкевич.
"Викручувався, як мiг. Казав: скорiше булаву покладу, як таких сил
позбавлю Укра©ну. Хто захистить ©©, та ж мене народ проклене! А посли один
за других прибiгали: ,посилай i посилай'".
Сотник замовк, його обличчя, як ремiнь, стало м'якнути i морщитися,
робилося подiбне до шкiри. Чоло пооралося, сердився козак.
"Бог його побив би! - вихопилося з уст.- А я! Поб' ,- сам собi доповiв,
усмiхаючися гiрко.- Коли йому швед не дасть ради, то нiхто йому нiчого не
зробить, проковтне нас з чобiтьми".
Мотря припрошувала гостя до страви.
"Менi вже, ваша милосте, i страва не смаку , i чарка не веселить душi.
Забути не можу, як тi© полки з Ки ва вiдходили. Двi тисячi гадячан, що
попереду в ки©вськiй фортецi стояли. Не один до того Ки ва прирiс:
побратався, покумався, дiвчину собi знайшов. А тепер кидай усе, що серцю
твому любе, i спiши в тую Польщу, не знати за що й за яке. Хочуть пани
Станiслава, хай ©м буде Станiслав. Що гадячанам мiшатися до панських
порахункiв. Так розум каже, а цар приказу iнше. Двi тисячi гадячан у
Польщу виступають, а за ними тисяча молодикiв, що тiльки свою вiйськову
службу починали. Деяким ще й вуса не засiвалися - молодики! Тих найгiрший
жаль. Ще вони й не викохалися, ще матерi не натiшилися ними, а вже - iди!
Зна те, старий я козак, всячину бачив, а того забути не можу... Нiби
молодий лiс рубають... Ранок був.
Лiтнiй, ясний ранок. Небо чисте, сонце тепле, жарке, а вулицями, нiби
хмари чорнi перевалюються, вiддiл за вiддiлом iде, невесело, нерадо. Що
нерадо! Жодного погiдного обличчя я не бачив, жодного ясного ока, всi, як
той поклiн. Навiть конi голови поопускали. Не порскають, лиш оглядаються
позад себе i жалiбно iржуть. Звiрина теж щось розумi ".
"Не всяка,-перебив Чуйкевич,- але конi, то так".
"Кiнь - товариш козацький, вiн усе розумi . Я ще до нинi те iржання
жалiбне чую... Пiшли... За гадячанами тисяча молодикiв, нiби буря цвiт iз
наших садiв обiрвала i на чужi дороги несла.
Проводжав ©х весь Ки©в. Плачу ж було, плачу! Як на похоронах. Хоронили
ми нашу надiю. Пiшли... Гетьман довго дивився за ними. Я недалеко вiд
нього стояв, бачив його i вдруге таким бачити не хочу. Жаль його ломив.
Робив, чого робити не хотiв, а мусив".
"Дуже наш гетьман подався?" - спитав Чуйкевич.
"Не знаю, що вам вiдповiсти" На око - такий, як був тому рiк-два, може,
й бiльше, але хто його частiше вида , що змарнiв i по ночах не спить,
нерву ться.
Важкi пережива часи. Яка вiдповiдальнiсть! Подумайте! Кожний з нас
вiдповiда за себе, а вiн за всiх. Не легко такий тягар на сво©й совiстi
нести. Я козак, в полiтицi не розбираюся, та не хотiв би я тепер у його
шкурi сидiти".
"Чому ж то так?" - питався Чуйкевич.
"Чому? - i сотник потер рукою чоло.Пита те? Нiби не зна те самi? - Вiн
оглянувся, чи не слуха хто, а тодi присунувся ближче до Чуйкевича i,
шепочучи, почав.-Швед наближа ться до нас, кажуть, на Укра©ну, iде, хоче
нас вiд Москви вiдiрвати. Погадайте, який преважний мент. I що тут
гетьмановi робити, тримати з царем, чи приставати до шведа?"
"А на вашу гадку, що кориснiше?" - спитала сотника Мотря.
Сотник глянув на не© уважно i без вагання вiдповiв:
"До шведа!"
Хвилину мовчали, а тодi вiдiткнули всi тро , нiби ©м камiнь зсунувся з
грудей. Зрозумiли себе.
"До шведа... Але з чим? - говорив далi сотник.- Не гадайте, що на тих
трьох тисячах кiнець. Цар, як вампiр, щораз ново© кровi хоче: давай йому
козакiв i давай! Гетьман мусив послати на Литву до Пропойська чотири з
половиною тисячi мiських козакiв i 1600 компанiйцiв, а до Смоленська теж
тисячу компанiйцiв i вдво тiльки пiхоти. Обчислiть те все, узна те,
скiльки вийде? Дванадцять тисяч з лишком. Погадайте, дванадцять тисяч
нашого козацтва вкинуто тому Молоховi в зуби. З чим же залишився гетьман,
з чим йому переходити до шведа? А не перейде, так i решту вiзьмуть,
оставляючи його й Укра©ну без усяко© сили. Ось що в нас у Ки вi чувати!" -
додав, затискаючи кулак.
Чуйкевич i Мотря уважно слухали оповiдання старого сотника. Вiдома ©м
була залежнiсть гетьмана вiд московського царя, а все ж таки вжахнулися,
почувши такi високi цифри. Укра©на стратила 12 тисяч вiйська - навiть у
великiй битвi мало коли так багато народу гине, це ж погром. I перед ними
виринуло важке питання: з чим гетьман перейде до шведа i чи перейде вiн
тепер? Чи краще оставатися тепер там, де його вiйсько, себто при Петрi.
З острахом глянув Чуйкевич на свою дружину. Боявся, щоб невеселi вiстки
не пошкодили ©© здоров'ю. Але, на сво превелике диво, зауважив, що Мотря
виглядала краще, нiж перед розмовою, мiсце втоми й обезсилення зайняв
новий душевний пiдйом, якесь нове завзяття.
"А Карло? Де тепер Карло?" - питалася старого сотника.
"Кажуть, з Могилева руша ".
"Куди?"
"Бог його зна".
"На Москву чи до нас?"
"Невiдомо нiкому".
"Так воно й повинно бути. Вороговi не треба знати, куди вiн пiде".
"Щоб тiльки не вiдбився далеко вiд Л венгавпта,-зауважив Чуйкевич.- У
Л венгавпта великий корпус, i сам вiн добрий генерал. Боюсь, щоб москалi
не вбилися клином помiж них. Тодi царевi не важко було б побити зразу
Л венгавпта, а потiм i Карла".
Замiтка Чуйкевича стурбувала старого сотника. Вiн задумався, думала i
Мотря. Душний серпневий вечiр пригнiчував думки. Важко було, гнiтучо, як
перед бурею.
Чуйкевич встав i вiдчинив дверi. Зашелестiло виноградове листя на
ганку. Падали зорi. Сотник хрестився: "Свят, свят, свят. Господь Саваоф".
Глянув на Мотрю i нiби засоромився: "Стара звичка, ще з дiточих часiв.
Покiйна мати хрестилася, як падала зоря. Казала, що душа якась летить. У
битвах тисячi душ вилiтають з тiла, i не хреститься нiхто, хiба шаблею, а
серед миру хрестишся на вид падучо© зорi".
"Змiняються люди: iншi в бою, а iншi в час миру",- зауважив Чуйкевич.
Сотник встав i поклонився хазяйцi, дякуючи ©й за вечерю:
"А за гарну розмову ще бiльша вам дяка".
"Це я вам повинна дякувати за вiстi".
"Простiть, що кращих не привiз, лиш самi турботнi".
"Не ваша вина, пане сотнику".
"Чим хата багата, тим рада, а наша Укра©на багата на турботи".
"Розбагатi i в добро,- вiдiзвався Чуйкевич, щоб перебити сумовитий
настрiй.-Ще наша козацька мати не пропала".
"I я так кажу,- вiдповiв сотник,- як у бiй iду, а помiж добрими людьми
iншi гадки приходять, жаль ©хнього щастя".
"Нiчого не жаль для такого дiла, як воля",- сказала, встаючи з крiсла,
Мотря. Очi ©© горiли, на лицях цвiли рум'янцi.
Чуйкевич з острахом глянув на дружину. Боявся, щоб не було з нею нового
припадку. Але Мотря говорила спокiйно:
"Карло на Укра©ну прийде, привiта мо його. Я перша вийду назустрiч. Не
з гарним словом, а з дiлом. Забрав цар наших козакiв, тепер на жiнок пора.
Невже ж жiнки безсилi? Не всяка з нас любить веретеном крутити, деякiй
руцi буде любiший меч". НА КВАРТИРИ
Листки облiтали з дерев, птахи вiдлiтали до теплих кра©в, бабське лiто
буяло над стернею. У повiтрi дрижала безлiч струн. Незримi руки грали на
них. Пiсню осiнньо© задуми, вiчную пам'ять буйному процвiтанню.
Наближалася осiнь.
"Знов розпочнуться дощi, болота, ломання костей, бiль зубiв. Гармати
грузнутимуть по осi, мука для коней, i мука для людей. Пiдводи тягнуться
довгим шнуром: а гей! а гей! Виснажена коняка паде, -посторонки, ззаду
напирають вози. Пере©хали - один, другий, десятий. З конини нема слiду.
Поторощенi костi хрупотять, як сухе гiлляччя на нев'©ждженiй дорозi. Дощ
за обшивку паде, все мокре, ослизле, скучне... З землi повстав си i в
землю перетворишся - болото. П а н т а р е й".
Гетьман пiльною дорiжкою ©де. Перед ним гайок. За ним село i селянська
хата, в котрiй вiд кiлькох днiв ма свою квартиру.
Звичайна, навiть не багацька хата. В дворах ста . Пограбованi, скрiзь
кров.
"Скрiзь кров, трупи, кривда - гидко. Чоловiк - звiр". Пригадав собi
свiй останнiй постiй. Двiр нiчого собi. Нiби пани вiд'©хали кудись. Тiльки
дверi розбитi, а в свiтлицях поторощенi меблi, побитi дзеркала i скло. В
однiй - нi, нi! Вiйна погана рiч! © не виправду нiщо. Хто почина вiйну,
ступа Ка©новими слiдами. В однiй кiмнатi лежав дiдич, дiдичка i дiти.
Помордованi, накупi, як падлина, вивезена за село, пiд лiс. Пiд вiкном вив
пес. Вiн один плакав за ними. Донька горiлиць лежала. Великi, синi очi
кликали про помсту до неба...
Гетьман хоче забути тi очi. Вiн вийшов перейтися, втiк перед вiйною,
бiжить у гайок, щоб забути вiйсько, накази, тривогу. З природою хоче
побути сам на сам. "А невже ж у природi мир? В природi вiчний бiй за корм,
за право до життя. Звiр звiра жере, рослина соки з рослини висиса , скрiзь
боротьба, насилля, кривда. Весь свiт одна гидь!"
Шулiка стрiлою з неба на землю упав. "Певно, миш зловив, поживиться.
Закон життя. Сильнiший слабшого нiвечить, треба бути сильнiшим". Прискорю
ходу, втiка перед власними гадками. Не пустимо тебе, не втечеш! Ти не
безвинний, на наказ твiй люди людей мордують!
"Хочу завести лад, щоб мир по вiйнi настав".
"Дуриш себе, мира не буде тут нiколи. Це край могил. Зi старих могил
новi виростають, як дiти з батькiв. Це степ!"
"Хочу степ перетворити в поля, в хутори, в мiста. Хочу людям людськi
закони дати, мир i добро".
"Дуриш себе! Панувати хочеш, приказувати, стояти наверху, бо насподi
важко. Не втiкай перед нами, не пустимо тебе!"
"Геть!"
Ста i озира ться позад себе. Бабське лiто сну ться над полями. Повiтря
дрижить, мiниться, як розтоплений опал. На виднокрузi дими. Села горять.
Гуляють гультя©. Хто ©х прибере до рук i де та моральна пiдстава, щоб
уговкати ©х? Цар палить цiлi великi простори, проганя людей, робить перед
ворогом пустиню. Злi люди те саме потрапляють. Зло заразливе, як хвороба.
Сiмнадцять вiкiв лицемiрства, облуди. Говорять одно, а роблять друге,
слова гарнi, а вчинки поганi. Ка©новi нащадки. Дiйшов до лiса, сiв.
Сам один. За поясом пiстоль. Стiльки оборони. Добре так. Наскучили
варти, шпиги, охорона. Хоче свобiдно дихнути. Не вiд нинi. Не годен. Все
слухай когось. Слухай, що Меншиков скаже! Меншиков, во вода, бояри, цар...
Ось яка воля в гетьмана Укра©ни!
Кинути те все: ма тки, почестi, булаву, i йти, до якогось скита, до
пустельника, що мiж камiнням ютиться. Збирати гриби, носити зимну воду з
джерельця в лiсовому проваллi i дожидати смертi. На свiт дивитися, як на
пекло. Всi чортовi служать, свiдомо чи нi, але служать. *
Пригадав собi череп людський, що стрiнув раз у садку бiля якогось
двора, в котрiм на квартирi стояв. Череп був сухий, бiлий, з бiлими,
здоровими зубами. В ньому шершнi гнiздо собi звили. Мiд зносили до нього.
Шершнi людськi в черепах ближнiх сво©х насолоду для себе збирають...
"Дуриш себе, що пекло в рай перетвориш, з чортiв ангелiв поробиш. Люди
лиш силi коряться. Сила - ©х Бог. Боги старинних народiв силою сильнi
були. Не доросли ми, щоб слухати морально© сили. Любов, милосердя,
правда... Що таке правда? Що для кого корисне, те його правда. Петрова
правда,- береги морськi в сво© руки дiстати, розбити пороги Днiпровi,
пшеницю укра©нську до Москви везти, ©сти, пити, веселитися, колесувати,
живцем шкуру драти, жарити тих, що не слухають його. Що кому вигiдне, те
для нього й правда. Гидко!" В селi клекотить, як у казанi вариться.
Мешканцi втекли, а тi, що залишилися, по городах ютяться. Село, як
муравлисько, в котре свавiльний хлопець патик уткнув. Знiвечив муравлину
працю. Люди з дiда-прадiда працювали, будували хати, управляли поля,
плекали худобу. Прийшла вiйна i змарнувала те все. Насмiялася над ©х
працею, над усiм, що вони вважали важним i корисним. Вiйна - це глум над
людським життям. Безлiч змарнованих сподiвань, безпощадне нiвечення
безцiнних цiнностей життя, варварство. Наскучило дивитися на згарища, на
ру©ну, на трупи. Стирчать димарi, тлiють недопаленi сволоки й бальки,
з-помiж них костi людськi визирають, недосмаленi кiстки. Дiти з
порозбиваними головами, як неопiренi горобцi пустими хлопцями виверченi з
гнiзда i кинутi на стежку. Пощо воно? Нащо? Кому того треба? Людям чи
людо©дам, апокалiптичним бестiям, що родяться в царських кублах? Петровi
хочеться вiйни, хочеться ново© держави, ново© слави - для себе i для сво©х
нащадкiв вiд помийницi яко©сь, вiд жiнки з товстелезним лоном. Правий син
противиться неправому батькiвському дiлу. А ти, гетьмане Укра©ни, будь
знаряддям тупим i послушним у руках царя-антихриста. Нi, нi! Досить того,
досить - аж забагато. Скiнчити раз з ру©ною тi ю. Добути всiх сил, щоб
побороти зло. З Москвою не договоришся до нiчого. Вона Азiя. Не по дорозi
нам з ними. Або ми, або вони, миру мiж нами бути не може. Iнша кров, iншi
вдачi, iншi свiтогляди, не погодиш води з огнем нiколи. Добути останнiх
сил, покористуватися доброю нагодою i порвати цей дiдьчий ланцюг, що
прикрiпив наш вiз до московсько© телiги. Нинi ще час, завтра, може, буде
запiзно. Нинi вони Азiя, завтра вiд вропи переймуть те, що ©м потрiбно,
щоб поневолити вропу...
Осiннiй кра вид холодом повiяв на душу. Сумнiв з iмлою летiв. "А якщо
переможе цар?"
Так тодi останеться спомин боротьби, свiдомiсть протесту, зерно, котре
не пропада нiколи. Боронитися, визволятися, пробувати. Найгiрше -
безмовне терпiння, згода на зло, безтямна бiготня на одному мiсцi, як
бiгали батьки пiд свист чужого батога. I чому мала б не вдатися ця спроба?
Карло генiальний вождь, вiйсько його вишколене, загартоване в боях,
культурне. Петро, що лиш учиться вiд Карла. От i тепер, недавно тому, дня
29 августа, Карло побив Петра бiля мiстечка Доброго. Сам цар брав участь у
бою. Перевага сил була, як звичайно, на московському боцi, а побiда
осталася на шведськiм. Петро втiкав, Карло пiшов за ним, ще одна сутичка i
ще одна шведська побiда. Побiджу генiй, лицарське завзяття, во нний
досвiд. Чого ж сумнiватися тодi?..
Дими стелилися кругом. Здавалося, пiвсвiту горiло. Су тилося село,
гуло. Майдан, вулицi, подвiр'я, вкритi людьми, кiньми, возами, вози i люди
вздовж шляхiв аж по виднокруг. Кишить. Злюща рука розрила муравлинi
купини. От так собi на глум. Глум заправля людством. Безглуздi примхи
глумливо© долi - це iсторiя наша. Нiчого робить. Кiнчаймо, що почали.
Вiтер вiчную пам'ять буйному процвiтанно спiва . А недавно була весна.
Спiвали, солов'©, ма вi ночi сп'янювали тебе.
Пригадав собi пажа, в оксамитному вбранню, в бiлих панчiшках, в лакових
мещтах, гарного, як на потретах ван Дейка. Королiвський двiр, вродливi
панi, брабантськi мережива, як зi слоново© костi вирiзьбленi рамена i
плечi. "Хлопчику гарний, Еросе подiльський, вийди над рiчку, як зорi
затлiють,- люблю тебе!"... "Венус Мiлоська, на сармацькiм Олiмпi наказ
твiй - щастя мо ..." Якi пахучi тi рамена бiлi, мереживо - невiд,
зловишся, ой, так! Тiкай! Ось незаховстаний кiнь, гони! Вовки мчать за
тобою. Втiкай, бо розiдруть! Таволга по спинi б' , боляче ноги ранить,
кров капа на трави - втiкай! Який безграничний цей степ, який червоний
мiсяць, як опир, як млинове коло в млинi, де мелють людей на iсторичну
муку. Чортiвський млин... Скучно тобi? Замало жiночо© краси, дiвочо©
ласки, хочеш сили i слави? Пробуй, може, доскочиш ©х... Дорошенко,
Самiйлович - булава... Яка важка i яка непевна! Перемiни булаву на скиптр,
чаплине перо на княжий вiнець... Перемiню...
Життя летiло, як незаховстаний кiнь. Що раз новi задуми, видива, мрi©.
Ловив, прибирав у руки, мрiю перетворював у дiйснiсть. Не те, не те. Не
те, що душу може заспоко©ти во вiк. Вперед, вперед, неспокiйна душе! Перед
тобою найвищий шпиль, найнебезпечнiший момент. Побiдиш або згинеш третього
нема. Побiдиш - iм'я тво громом покотиться по свiту, мiльйони уст
благословляти його будуть, згинеш - так що? хiба не гине все, квiтки,
звiрi, хiба зорi не злiтають з неба, острови не западають в море? Вперед,
вперед, неспокiйна душе!
Довго скривав ти свiй намiр, навiть перед близькими собi. Довго ростив
ти його у собi, як дитину в матiрному лонi. Пора пустити його в свiт, хай
бореться за сво iснування, згине або житиме здоровий i дужий. Настав
рiшаючий мент. Вперед, вперед, бо вороття нема !
Твiй кiнь над прiрвою сто©ть. Скачи!.. Ворог тенетами обставив тебе,
рви ©х, рви! Щоднини посли вiд царя летять, вiд Меншикова i кличуть тебе,
щоб iшов до них, з останками твого вiрного вiйська, з рештою старшин,
битися вкупi за царя i його державу на загибiль власного народу, на
посоромлення iменi твого.
Невже ж ти послуха ш ©х, пiдеш, шию свою в чуже ярмо всунеш, занапастиш
себе?.. Нiколи! Життя i смерть, tertium non datur...
Якийсь ©здець скаче з села. Ста , розпиту людей, верта ться i знову
жене. Чи не шука його?.. Тiкати в лiс! Щоб подалi вiд людей. До скиту
якогось, до пустельника, оброслого волоссям, в невиправленiй шкурi на
хребтi. Збирати ягоди i гриби, носити воду з зимного джерела i дожидати
смертi.
Нi, нi! Стривай! Не до того сотворив тебе Господь! Пiдемо...
Вста , ©здець зауважив його, кiнь полями скаче, вiтер пiну вiдрива з