Страница:
пiзна ш".
"А все ж таки, брат, страшно".
"Чого?"
"Людей ми порiзали, не поросят".
"Звiрi звiрiв гризуть, а люди людей. Не будь вiйни, то намножилося б
стiльки народу, що й плюнути не було б де. Та ще черкасiв. Дуже-то плодний
народ, тi черкаси".
"Плiдна земля, так i народ плiдний. Вся сила вiд землi. Коли б ми не
знищили Батурина, то вiн за декiлька лiт вирiс би, як Москва".
"Може б, i на Москву пiшов".
"Може б, i пiшов. А не ходили козаки на туркiв?"
"I наших вони побивали. Згадати Конотоп. Мiй батько пiд Конотопом
упав".
"Там наших вигинуло багато".
"Отож-то, брат. Зна батюшка-цар, що робить".
"Зна ".
Вiтер ухопив якийсь снiпок i крутив ним.
Снiпок пiдскакував, як живий.
"Чорт весiлля справля ".
"Багато нинi радостi мiж чортами".
"Людям горе, а чортам радiсть".
"Не згадуй чортiв серед ночi!"
Хрестилися тричi й вiдрiкалися сатани i всiх дiл його.
"Чу ш?"
"Що?"
"Наче хтось стогне".
"Пустяки... Це так. Пiсля кожно© рiзнi причува ться чоловiковi, нiби
хтось стогне i плаче. Поналазить того в вуха i не да спокою".
"Нi, таки стогне. Пiду подивитися що".
"Iди. Постою. I так нiчого боятися. В Батуринi самi мерцi".
За хвилину той другий вернувся.
"I що?"
"Козак якийсь не мiг умерти. Не дорiзали добре. Просив добити".
"I ти добив?"
"Ще б там! Маю досить на совiстi того грiха. Я йому свiй штик.
Проколовся".
"Страшно, брат!"
"Чого?"
"Стiльки кровопроливства ми нинi учинили".
"Ми? Робимо те, що нам наказу цар".
Присунулися до себе й шепотом розмовляли далi.
"Цар? А може, це не цар, лиш антихрист".
"Може... А нам не один чорт".
"Певно, що не один. За антихриста Бог каратиме".
"Як антихрист побiдить, тодi вiн буде Бог".
"А як нi?"
"Дурний! Молчать i не розговарiвать. Що таке ми? - I солдат сплюнув.-
От бачиш, що наш брат: тьфу! ...Я ранiше боявся теж. Хотiв утiкати в лiси,
душу спасати. Кажуть, по наших лiсах чимало таких, що перед антихристом
тiкають. Але гадаю собi: пощо? Душа вiд Бога, хай Бог турбу ться нею. Що я
тут мудрого сво©м дурним розумом придумаю? Або Бог сильний, а тодi треба
слухати його. Ми тiльки люди".
"Люди! - i другий злобно засмiявся.Люди! Христос наказував любити
ближнього, прощати".
"Або я знаю, що наказував Христос. Попи знають, а попи за царем".
"Не всi".
"Правда, що не всi. Але ж попи благословлять нас хрестом святим,
випроводжаючи в похiд. Чорт ©х зна , де правда. Краще не думати над тим,
бо збожеволi ш".
"Кажуть, у Батуринi було нинi багато божевiльних, особливо жiнок".
"В жiнок розум слабший. Не витримували довго. Я сам бачив таку, що
подавала себе за святу Катерину".
"Одна казала, що вона ангелиця з неба. Пiдскакувала, руки розгортала,
як крила, нiби до неба летiла i - не могла. Багато смiху було, поки ми ©©
не вбили".
"Гарна?"
"В Батуринi багато гарних жiнок. Аж жаль. Я на таку дiвчину попав, кажу
тобi, на таку гарну, що хоч пальцi цiлуй".
"I?"
Солдат тiльки рукою махнув: "Хотiв з нею отак-о погратися трохи,
розумi ш, а вона як не лусне мене в пику, аж менi зуби захиталися.
Красуня!"
"I - що? Що?" - допитувався товариш. Йому хотiлося почути щось веселе,
живе.
"Вбив я ©©. А тепер жалiю, бо вже на таку гарну не попаду. Але не мiг
поздержати злостi. I таки заболiло. Сильно вдарила".
Присунулися ще ближче. Шептали собi до вуха.
"Зна ш, брат, у нашiм батальйонi такий, що живих жiнок не любить".
"Нi?"
"Навiть не дивиться на них".
"А як?"
"До вмерлих охоту ма ".
"До вмерлих? - i той другий сплюнув.- Того я навiть слухати не люблю.
Живi з живими, а вмерле, то вже другий свiт. Нам до них не торкатися".
"Грiшне".
Замовкли й дивилися перед себе у пiтьму, нiби хотiли розв'язати вiчну
загадку, що таке вмерлi i що другий свiт.
Нараз лiктями один другого торкнув.
"Бачиш?"
"Що?"
"Нiби хтось ходить".
"Де?"
"По кладовищу. Бачиш?"
Другий притакнув.
"Нiби ходить... Вмерлець!"
Перехрестилися i змовили молитву.
"Говорять, душа дев'ять днiв не покида того мiсця, де жило ©© тiло.
Звичайно на вiнику сiда i стирчить".
"Я чотирнадцятого дня душу на вiкнi бачив. Притулилася до шибки, така
бiла-бiла й дивилася так сумно на свiт".
"Бiдна душа, жаль ©й вiдходити вiд нас. Все-таки привика ш. До всього
чоловiк привика ".
"I не тiльки те. Що на цiм свiтi - кожний зна з нас, а що на другiм -
не зна нiхто".
"На другiм краще".
"Для праведних, а для грiшникiв пекло".
"Пiдемо, брат, до пекла".
"Га, що ж, як треба, то пiдем".
"А тi© тут до неба помандрують. Вони вже спокутували всi сво© грiхи".
"Подякують нам".
"Говори. Все-таки, брат, позбавили ми ©х життя. Бачиш, снуються ще по
кладовищу".
"Сновигають... Говорять, пiсля битви душi погибших у бою далi з собою
б'ються. Як задивитися на хмари, то видно".
"Чого не побачиш на хмарах. На хмарах i кораблi пливуть, i палаци
знiмаються, i люди товпищами снуються. Багато цiкавого на свiтi".
З острахом дивилися на недалеке кладовище, по котрiм щось снувалося.
Попiдносили комiри, повсували руки в рукави i мовчали.
На кладовищу з одно© гробницi вилiз дiд. Його поранили були, пролежав
мiж трупами до ночi, а як скiнчилася рiзня, хильцем, хильцем, то повзучи,
як вуж, долiз до кладовища. Всунувся у гробницю, котру вiдчинили солдати,
ограблюючи домовини, i там пересидiв до пiвночi. Темно, вiтер снiгом i
попелами мете, солдати сплять, кого горiлка приспала, а хто втомився,
"працюючи" над мiру, i дiд зважився вилiзти зi свого сховку. Розглядався
кругом.
"Рiзуни окаяннi! Такого грiха натворили. Не пощадили нi жiнок, нi
дiтей. Бог би ©х побив!"
Припадав до тiл, мацав чи теплi, вухо прикладав до грудей, чи не почу
удару живого серця. Морозом смертi проймало його. Дiд не боявся трупiв.
Прожив бiльше нiж сотню лiт. За молодих лiт не в однiй пригодi бував. Раз
у битвi цiлий його курiнь полiг. Вiн один остався. З-поза трупiв, як
з-поза валу на ворогiв стрiляв. Не раз онукам розказував тую пригоду.
Оповiданням сво©м викликував не страх, а завзяття. Треба, щоб хтось живим
у Батуринi остався i внукам розказав, як його руйнували. Треба, щоб смерть
не затулила правдi уста. Шукав живих.
Як же втiшився, натрапивши на якогось недобитого козака. Оглянув рану,
заволiк його до гробницi i примiстив, "Не стогни, щоб ворог не почув. Вони
ранком покинуть наш Батурин, вовкам i крукам залишать його на жир. А ми,
сину, на злiсть ©м житимемо. Зробимо тут лад. Позапрату мо покiйникiв,
поживемо ще. Життя навiть вiд царiв сильнiше".
Якогось хлопця на плечах принiс, бо цей сил не мав iти. I теж примостив
його поза домовинами в могилi. Молодицю якусь привiв. "Не плач, доню, не
плач. Досить тут слiз пролилося. Який iз них хосен? Хосен може бути лиш з
дiла. Дiло робитимемо".
Вiрив, що Батурин не пропав. Чорт зерно пшеницi знайшов. В землю його
загрiб i ратицею притоптав, щоб не зродило. А зерно щолиш у землi
скiльчилося, виросло й видало стократний плiд. Дiд вiрив, що i з Батурином
так само буде. Не пропаде вiн, о, не пропаде!
Останеться. Хоч би лише вiн один - дiд. Розкаже живим, що претерпiли
покiйнi. Живi, хай живе гадають.
Правди i волi не захова ш у землю i не притопчеш сво©м чортячим
копитом, ратицею антихристовою.
Поживемо ще. То лише тим, що вмирали, здавалося, немов скiнчився свiт.
Дiд вiрить у його безконечнiсть, вiрить, що Укра©на не вмре. Скiльки ©© не
грабували вороги. Хто на Вкра©ну прийшов, той i ворог. А вона оживала,
обновлювалася i процвiтала новою красою. Невмируща вона.
"Одно страшне,- говорив до себе дiд,- що робучий народ дивиться на свiт
не сво©ми очима. Дивиться i не бачить, де ворог, а де свiй. Су титься.
Пiсля кожно© пригоди вину на провiдникiв спиха , бони завинили його
нещастю". Дiд вжахнувся. Пригадав собi, як народ вождiв сво©х ворогам
видавав. "Хай ваша голова за нас iде". От що болiло дiда. Вiн сам був не з
панiв, але з "подлих", як москалi казали. Та поживши чимало й роздивившися
в свiтi, побачив, де свiтло, а де тiнь. Батька Хмельницького часи
пам'ятав. I його двiчi хотiли видавати. Та вiн не з таких був. I помiж
козацтвом мав чимало вiрних собi, що скорiше дали б себе покраяти на
шматки, нiж видали б свого вождя.
Втомившися важкою працею, дiд присiв на каменi бiля гробу й думками сто
лiт життя свого пробiгав.
Який довжезний шлях i скiльки на ньому горя!
А все iз-за тi © су тливостi. Не вмi мо ми однодушне постояти за свою
правду.
Батурин стояв...
Дiд кляк i молився довго-довго: "Господи, Боже, життя i радостi
подателю, судi справедливий i безкорисний, прийми жертву отсю велику,
найбiльшу з дотеперiшнiх, за прощення наших грiхiв. Не досвiдчай нас
карами новими, жорстокими, не посилай на нас ворогiв невблаганних, дай нам
бути хазя©нами повновласними у сво©й власнiй хатi. Дай нам, Боже, добитися
волi, щоб славилося тво iм'я святе, щоб ми не проклинали, а благословили
тебе сво©ми вольними вустами".
I молився дiд, щоб Господь не велiв йому вмирати з прокльоном на
вустах, лише позволив з надi ю в душi вiдiйти з цього свiту. Вiн чесно
прожив на ньому сотню лiт, не жалiв трудiв, не жахався нi ран, анi мук,
витривало боровся за волю i за славу. Не доведи, Господи, щоб пiсля того,
що сталося з Батурином, народ показав себе негiдним найвищого добра, сво ©
власно© держави. Не доведи, щоб вiн у заслiпленнi, мов у слiпотi, iснував,
не розбираючись, де вороги, а де приятелi його, щоб вiн зраджував
провiдникiв сво©х. Був би це грiх важкiший вiд усiх грiхiв наших, за який
прийшлося б нам покутувати довго, може, столiттями цiлими.
"Господи! жизнi i блага подателю, не опускай нас".
Московськi караули понасували комiри на вуха, повпихали змерзлi руки в
рукави, з острахом спозирали на цвинтар.
"Страшно, брат!"
"Страшно..." ГАРМАТИ
Бiля кожно© гармати два щонайсильнiшi драгуни, як кати. В кожного в
руках молоти двопудовi. Диво, як ©х чоловiк може двигнути. Пiдносять, жили
©м набiгають, як посторонки, обличчя налива ться кров'ю... у-ух!
Молоти, як удари грому, в дула гармат валять, гармати здригаються i
дзвонять, як на соборах щонайбiльшi дзвони. Ще голоснiше, гучнiше,
тривожнiше.
Нiби порятунку благають.
Нiхто на порятунок не йде. Хоробрий гарматний осаул Кенiгзен,
побачивши, що Батурин пропав, даром дожидався, коли разом iз замком
полетить до неба. Догадався, що Мотрi не довелось свого сповнити, й хотiв
сам собi зробити кiнець. Не довелось. До його приставили сторожу, старому
хiрурговi батогами грозили, що не добре стерiг. А раннiм ранком посадили
обох у волоську пiд будою брику i вiдправили за Сейм. Кенiгзен з обозом
московським по©де до царя. Йому, Чечелевi (як зловлять) i iншим визначним
старшинам зроблять окремий парад. Царський суд, по царським приписам муки
та й окрема смерть.
Пушкарi здебiльшого загинули, бо не хотiли здати сво©х гармат. Тих, що
живими в московськi руки попали, ще перед ви©здом з мiста покарають. Вони,
збитi в гурт, зв'язанi по руках i по ногах, що ворохнутися годi, бiля муру
на свiй кiнець чекають. Догадуються, яку нагороду за ©хню хоробрiсть
придумував для них князь. Чекають.
А драгуни гармати розбивають, важкi, котрi з мiсця рушити годi,
щонайбiльшi. За кожним ударом сипляться рештки мурiв, оха земля, ворони
зриваються з трупiв i з криком якнайдальше вiд того мiсця летять...
"Ух-ух-у-ух!"
I за кожним ударом вiдлiтають з гармат мистецькi, гарно виробленi
оздоби - з арматурами, з написами, з роками, коли ©х вiдлито. Деякi ще з
Богданових часiв, iншi гетьман Мазепа придбав, не жалiючи великих грошей.
Всiм ©м тепер кiнець. Батурин треба безборонним лишити навiки-вiкiв.
Череп'я з дул, особливо гарно повироблюванi голови, князь Меншиков з
собою забере. Меншi гармати по©дуть перед ним, як полоненi, як свiдки його
велико© побiди.
Прощайтеся з мiстом сво©м, з мiсцями, на котрих так довго стояли.
Заревiть ще раз, чи не забули ревiти, чи вас Кенiгзен не загвоздив. А щоб
ви пороху й куль не збавляли даром - пiдождiть. I до кожного дула
прив'язують одного з гармашiв. Руки до дула, ноги до колiс, студене гирло
доторка ться теплих плечей. "Пали!"
Гармата пiдстрибу , реве, випльову з довгого горла ядро i разом iз ним
плю шматками порозриваного людського тiла. Прощаються з Батурином
гармати.
Пiдкочують пiд них колiсницi, впрягають по двi-три пари коней, не
скорих, а крiпких, i гармати найближчою дорогою з городу ви©жджають.
Та дорога, хоч не прометена, а ви©жджена гаразд. Чимало трупiв
пере©хало на нiй. Костi поторощили, а тiло перемiсили зi снiгом, з
попелом, жужелицею, заморозею земною.
Пере©жджають гармати, фальконети i гакiвницi, за ними вже не конi, а
люди на низьких, залiзом кутих вiзках вивозять усяких розмiрiв моздирi. За
гарматами останки мунiцi© з Батурина вивозять в ящиках i в бочках,
шкiрами, полотнами й кожухами понакриваних, щоб порох не замок, бо снiг
полiта мокрий i легко топливний.
А за мунiцi ю тягнуться вози, навантаженi шаблями, рушницями,
самопалами, аркебузами й торунськими мушкетами, булавами до розбивання
шоломiв i молотами до розвалювання панцирiв, вози, навантаженi бердишами i
списами дев'ятилiктевими, вози, повнi усяко© збро© з рiзних фабрик i
рiзних часiв, котро© чимало призбиралося в мiстi i в гетьманських складах.
Усе, що з димом не пiшло, що не змарнувалося в бою i чого солдати не
розiкрали, як круки, вивозив з Батурина князь.
хали на возах цiлi гори кожухiв, свиток, кунтушiв, делiй, гунь,
байбаракiв, усякого мужеського, жiночого й дiточого вбрання, а за ними, як
зi снопами, торохтiли вози з бiлизною, шнурами крiпко поперев'язуванi й
рублями згори попридавлюванi, щоб не губилося те добро по дорозi. А на
дальших возах, телiгах, мажах - тисячi пар чобiт, юхтових, грубо кутих i
сап'янцiв жовтих та червоних без пiдкiвок, бо ©х здебiльшого солдати,
збираючи цей крам на купи, до сво©х кишень поховали, черевики з тонкими
пiдошвами, оксамитнi, й мешти шовковi, а далi - всiлякi пояси, хустки,
скатертки, занавiси, зво© полотна й постави сукна, стiльки того, що можна
б кiлька ярмаркiв великих заповнити, можна б одягнути i прибрати кiлька
мiст, хоч би й на яке велике свято. I меблi, i посуд не залишив князь.
Усе, що могло пригодитися, що мало яку-небудь вартiсть, забирав свiтлiйший
iз собою. Його в Батуринi не треба. Батуринцям уже нiчого не треба. х
трупи лежать голi, обдертi, нiмi. Не треба крукам добиратися до тiла.
Вовки не потребують роздирати чобiт. Легше пообжирають тiло аж до костей.
Коли б був час, свiтлiйший казав би розкопати мiсто, бо, мабуть, не одне в
землю позакопували мiщани. Та йому спiшно. I так забарився довго.
Щокраще й цiннiше - перськi коври й турецькi макати, срiбну посуду й
соболевi шуби - свiтлiйший велiв зiбрати на окремих, шкiряними будами
понакриваних, возах. Вони пiд сильною ескортою ©дуть. А посерединi -
скринi з гетьманськими скарбами, ©х добре треба мати на оцi, бо солдати, а
навiть офiцери "болi клонятся к лакомству i карману, нежелi к служб ". Не
треба доводити ©х до грiха.
А на останнiх возах, помiж чурами та конюхами, помiж усяким "подлим"
ста нним та кухонним народом, сидять жiнки, дiвчата й молодицi. Хто ©х там
нинi розбере. Це здебiльшого тi, що по шинках i по гостинних дворах
служили, нетутешнi,- квiтки вiтрами з чужих пiль занесенi. Гасили вони не
тiльки жагу горла, але й сердечну спрагу сво©х гостей, i, як умiли
приговорювати до них колись, так i тепер договорилися до того, що ©х
пощадили. Нехай там пригодяться. Це не шкiдливий народ. I ©хав цей
нешкiдливий народ на новi непередбаченi пригоди, на новi дикi забави в
нових, чужих панiв. Понасували собi хустки на очi, бо соромилися тих
трупiв, що з нiмим докором, скляними очима дивилися на них. За возами
ступали вiддiли московського вiйська. Бруднi, обплямленi кров'ю,
притрушенi сажею i димами, грiмко вистукували чобiтьми. Кармани
повiддувалися. Годi ©м було поховати всього добра.
Офiцери приставали до них: "Бач, як набухався, злодюга".
"Дещицю запопав, ваше високородi . Грiх, щоб марнувалося добро".
За вiйськом везли поранених. м одним не поталанило. Вивозили з
Батурина порозбиванi голови та покалiченi руки й ноги. В Батуринi
боронилися навiть жiнки.
Перед Сеймом спинилася та довга, рiзноманiтна валка.
Ворог не напирав на них ззаду. Чекаючи на чергу, поки ©х впустять на
мiст, роззявлювали роти i дивилися на Сейм. Вдруге такого не побачать.
Сеймом плили дошки, колоди, тратви.
До дощок i колод поприбиванi або поприв'язуванi козаки. Тiльки вбрання
на них, що власна кров. Це ©х червона китайка, заслуга козацька.
Прийма Сейм козакiв у сво© обiйми, несе, колише, гойда ©х на сво©х
хвилях, нiби заспоко©ти хоче ©х болi важкi i ©х сором великий. Колоди на
криги попадають, борiкаються з ними, криги беруть ©х пiд спiд,
перекидають, перескакують через них. То знову крига вдаря об колоду,
вискаку на не© i ляга козаковi на груди. З берегiв i з мосту
розлягаються крики i смiх.
"Накрився, щоб теплiше було!"
Через другого лиш перевалилася, шкiру поздиравши з нього.
"Не все в середу Петра",- гука натовп.
Крига колоду пiд спiд бере.
"Той уже ма спокiй".
Другу до берега прибило.
"Вiдбивай, вiдбивай, хай i там люди побачать!"
Вiдбивають колоду вiд берега, i вона далi посува ться, хита ться,
пiдстрибу , крутиться, гуля , як трiска.
Пливуть червонi, страхiтнi дошки й колоди долi рiчкою Сеймом, звiщаючи
мешканцiв хуторiв i сiл прибережних про силу i славу великого царя.
"Тратва, тратва пливе!" - i юрба захиталася, схвилювалася,
збентежилася.
Та не зi страху перед тим, що побачила, а з цiкавостi, яко© не може
позбутися на вид мук i страдань сво©х ближнiх.
Нiчого цiкавiшого не зна . Штовхаються, тручаються, деруться, кожний
хоче дiстатися на мiсце, з котрого краще видно. Вдруге такого не побачать.
На тратвах - шибеницi, а на них - козацькi старшини. Чуби ©м
пообдирали. Висять неначе в червоних шапках. З голов кров червоними
поясами сплива на ©х голi тiла. Червонi тратви, червониться вода.
Тратви теж попадають на криги, але ©х криги не спинять, пливуть,
похитуючись злегка. Хитаються шибеницi, а повiшенi гойдаються на них, як
на дзвiницi дзвони. Вимахують руками й ногами - грiзно-смiшнi.
Натовп реве.
Тратви перепливають i губляться в iмлi. Вже не видно нi дощок, нi
трупiв, тiльки на сiрому небi бовванiють червонi плями... Гаснуть...
кругом iмла, густа, важка, гнiтуча.
Зрива ться вiтер. Хвилю Сейм, шумить, нiби сердиться.
Валка посува ться до мосту. Перевалилася.
Двига ться табiр.
За ним залиша ться ру©на. Трупи, калюжi кровi, недогризенi кiстки,
гнiй.
Диву ться Сейм, що так тихо кругом. Тiльки гайворони хмарами на
зруйнований город налiтають, крилами б'ють, кричать, за смачнiший шматок
деруться... як люди...
По городi бiгають собаки. Шукають сво©х хазя©нiв, а, знайшовши ©х
неживими, сiдають бiля трупiв i виють.
По кладовищу сну столiтнiй дiд. Як Агасфер, як Богом забутий грiшник,
котрий умерти не може.
У нього тепер дiла дуже багато. На дiдовiй головi весь Батурин -
останки життя, що зберiглося мiж ними.
Хоч погасиш пожар, огонь ще довго в попелищу тлi . Дiд певний, що так
само iскри нашого життя ворог не погасив до краю. Дiд у Батуринi хазя©ном
тепер. Перешука його, перери , загляне в кожний куток, в кожну щiль i
добуде звiдти усе, що живе й цiнне. Недужих лiчитиме, голодних нагоду .
Вiн зна , де хлiб.
А тодi й на трупи черга прийде. Добре, що зимно. Полежать. Не
дармуватиме дiд. Сто лiт трудився, потрудиться й тепер. Не бо©ться працi,
не праця страшна, а лiнивство, охота жити з легко© руки, та ще з чужо©.
Дiдовi треба впевнитися, чи не лишив тут князь яких караулiв або чи не
поскривалися тут якi мародери. Ця порода людей найпоганiша з усього -
гi ни. Дiд добува з-пiд домовини рушницю, набива ©©, iде.
Озираючися, наслухуючи, ловлячи кожний шелест сухого листка, обходить
кладовище i зазира у мiсто... Тихо, тiльки трупи, круки i собаки.
Вночi, може, й вовки до того товариства надтягнуть, а з ними i всiляке
гультяйство, що Бога не бо©ться. Багато в дiда роботи. Вiн перешуку
мiсто. Зна оподалiк вiд замку один тайник. Не великий, але безпечний.
Туди стяга усiх недобитих, поранених i здорових. Зна , чого ворог не
знав: де, в якiй пивницi задоловано збiжжя i м'ясо, де заховано бiлизну й
одiж. Усе зна . Кому ж би знати, як не йому!
"Нема, дiтоньки, гетьмана в нашiм Батуринi, анi Чечеля, нi Кенiгзена,
так слухайте мене. Хтось приказувати мусить. Вiд безладдя i вiд непослуху
все наше безталання".
I дiда слухають. Здоровi виходять разом iз ним перешукувати мiсто.
Переносять у тайник тих, що в гробницi лежали. Улаштовуються там, як першi
християни.
Дiд нiкому плакати не дозволя . Закуси зуби i живи. Живи ворогам на
злiсть, на перекiр царевi.
"Не винищить вiн нас! Життя сильнiше вiд насилля". А коли втомлений
цiлоденною працею ста пiд вечiр на останках мурiв i дивиться туди, куди
Меншиков зi сво©м вiйськом вiдiйшов, то подоба на опира або на духа
помсти. Нiби дух Батурина з гробу встав i грозить царевi Петровi. "Не
приборка ш нас!"
Круки з криком лiтають над його лисою головою. "Проженемо вас,
пiдождiть",- каже до них. Бездомнi пси впiзнають дiда, ластяться до нього,
скiмлять. Вiн i про них обiця подбати, нагодувати ©х, щоб тiльки не
бралися до трупiв, бо це грiх.
Потiша , що на ру©нi розпочнеться нове життя, спалахне теплий вогонь,
жiнки варитимуть страву, собакам знову сво дiло буде. Не забуде дiд про
нiкого i про нiщо.
Сходить з мурiв, бо нiч. Як привид по пожарищу сну ться. Як тiнь
всува ться до потайника.
Життя, винищене угорi, поки що мусить сховатися вниз, у пiдземелля.
_УКРА НСЬКА ДУШЕ!_
Чечель з недобитками козацтва крiзь гетьманський сад насилу з
обложеного Батурина вийшов. Ворожих вiддiлiв тут не було. Вороги на досить
далеких звiдси пунктах вдиралися в мiсто i заливали його.
Попадалися тiльки московськi варти, кiннi й пiшi чурi полеглих царських
офiцерiв, конюхи, котрi перед кнутами й батогами повтiкали з обозу, i
всiлякий iнший хибкий народ. Як вовки студеною зимою крутяться бiля
хуторiв i дворiв, щоб зарвати яке теля або хоч вiвцю, так вони мишкували
кругом мiста, чи не кине ©м доля який шматок зi свого багатого стола.
Гетьманський двiр приманював ©х зокрема. Казки про його багатства
розпалювали ©х уяву. Закрадалися туди, забуваючи про небезпеку. Або пан,
або пропав.
Зi сторожами треба було зводити бiй. I то скоро, нагло, бо це рiшало
спiр про життя i смерть. Це ж не будь-хто, а полковник Чечель з останками
козакiв з мiста вискакував. Щоб сторожi не подали про це знаку, треба ©м
навiки затулити рот. Розлюченими звiрами кидалися на них, зводили короткий
i жахливий бiй не пальною збро ю, а ножами, келепами, кулаками, i щасливо
добiгали до Сейму.
Гонив за ними рев здобутого мiста, що конало на ножах, серед жахливих
мук. Гонили за ними зойки рiзаних жiнок i дiтей, останнi вигуки завзяття
хоробрих батуринських оборонцiв. Червоний мiсяць присвiчував ©м дорогу.
Батурин горiв, як мученик на вогнищi.
А вони втiкають!
Чечелеве серце розпадалося на двi половини.
Одна казала: "Вертай i загинь разом iз iншими", друга радила втiкати,
рятуючи спосiбних до дальшо© вiйни козакiв. Батурин - це тiльки один стан
у визвольнiй боротьбi, хто зна , якi бо© чекають ще його. Жаль кожного
живого чоловiка. Треба щадити кожну мужеську долоню, що може двигнути меч.
Чуття i розум боролися в Чечелевiй душi. Розум перемагав. Перейти Сейм,
пробратися до Десни, до гетьмана, до шведiв; це було його теперiшн
бажання. Кожний козак, якого туди приведе, за сотню вартий - вiн Батурин
пережив.
Полковник Чечель провадить свою невелику ватагу. Були тут не тiльки
сердюки i всяких полкiв козацтва останки, але й мiщани, а навiть дещо
чернi, що настягалася до Батурина ще перед облогою i переживала недолю
цього безталанного мiста. Цiла ватага - одна велика рана, бо ледве чи був
тут один здоровий чоловiк, один, з котрого не спливала б кров, один,
котрого душа не страждала б на саму згадку про Батурин. Втомленi,
виснаженi до останку, з мозками, розпаленими хворобливим жаром, з серцями,
повними невисловленого жалю, з очима, в котрих горiла охота помсти, бiгли
за сво©м провiдником навмання, обiдранi, пiвголi, здержуючи насилу стогони
тiла й ридання душi. Тiльки зуби дзвонили, клацали, як сiкачi, i калiчили
до кровi уста.
Деяких покидала сила. Прилишалися, падали на землю зимну, заморожену,
на снiг, у болото, тонким льодом, як западня, покрите.
Тратили пам'ять на хвилину, а вернувши до не©, зривалися знову, бiгли,
хотiли догнати сво©х. Щоб лиш разом, щоб не конати одинцем на вiтрах i
стужi, на бездорожних полях, серед страху, що кожно© хвилини настигне ©х
погоня. Бiжать, падають, головами розбивають лiд, з ран останки кровi
витiкають, не врятувати, не спасти ©м життя! Обезсиленi, з морозом, а не з
кров'ю у жилах лежать у шуварах i лозах понад Сеймом, борiкаються зi
смертю. Лежать i слухають, як десь далеко скиглить, зiтха , рида i реве
©х безталанний Батурин, як чоловiк, що гине i сконати не може. А з-поза
Сейму, з лугiв i очеретiв, свiтять, як вогники блуднi, голоднi очi вовкiв.
Малi Чечелева ватага. Чий крик зачу полковник, того пiднесе з землi,
вiзьме за руку, ряту .
I другi роблять так, як вiн. Але годi вертатися по тих, що прилишились.
Полковник Чечель провадить тих, що за ним iдуть. I сам вiн порубаний та
посiчений, кров з неосмотрених ран сплива , в жилах то жар, то лiд.
Завзяття його на ногах трима , почуття вiдповiдальностi не да покластися
на землю i сказати: "Робiть собi, що зна те, я далi не можу йти".
Полковник Чечель хоче добратися до гетьмана та здати йому звiт.
Розказати, як виконав наказ свого вождя, хоче почути вiд нього виправдання
або догану, готов прийняти кару за те, що мiста не вдержав, а, втративши
усяку надiю, утiк.
Полковник Чечель на всякий випадок перед приходом москалiв декiлька
човнiв сховав у шуварах.
Зна , де вони, бо©ться тiльки, чи ворог ©х не добачив i не забрав.
Тепер туди добратися можна, бо на болотах заморозь сто©ть... Човни,
славити Бога, !
Добувають ©х, знаходять весла, тягнуть до води. Кожний до першого
спiшиться. Всi хочуть першими переплисти рiку, нiби на другому березi вже
нiяко© небезпеки нема - спасiння. Доводиться бо© зi сво©ми людьми зводити,
з тою нашою природженою безкарнiстю, з тим кари гiдним безладдям. До
"А все ж таки, брат, страшно".
"Чого?"
"Людей ми порiзали, не поросят".
"Звiрi звiрiв гризуть, а люди людей. Не будь вiйни, то намножилося б
стiльки народу, що й плюнути не було б де. Та ще черкасiв. Дуже-то плодний
народ, тi черкаси".
"Плiдна земля, так i народ плiдний. Вся сила вiд землi. Коли б ми не
знищили Батурина, то вiн за декiлька лiт вирiс би, як Москва".
"Може б, i на Москву пiшов".
"Може б, i пiшов. А не ходили козаки на туркiв?"
"I наших вони побивали. Згадати Конотоп. Мiй батько пiд Конотопом
упав".
"Там наших вигинуло багато".
"Отож-то, брат. Зна батюшка-цар, що робить".
"Зна ".
Вiтер ухопив якийсь снiпок i крутив ним.
Снiпок пiдскакував, як живий.
"Чорт весiлля справля ".
"Багато нинi радостi мiж чортами".
"Людям горе, а чортам радiсть".
"Не згадуй чортiв серед ночi!"
Хрестилися тричi й вiдрiкалися сатани i всiх дiл його.
"Чу ш?"
"Що?"
"Наче хтось стогне".
"Пустяки... Це так. Пiсля кожно© рiзнi причува ться чоловiковi, нiби
хтось стогне i плаче. Поналазить того в вуха i не да спокою".
"Нi, таки стогне. Пiду подивитися що".
"Iди. Постою. I так нiчого боятися. В Батуринi самi мерцi".
За хвилину той другий вернувся.
"I що?"
"Козак якийсь не мiг умерти. Не дорiзали добре. Просив добити".
"I ти добив?"
"Ще б там! Маю досить на совiстi того грiха. Я йому свiй штик.
Проколовся".
"Страшно, брат!"
"Чого?"
"Стiльки кровопроливства ми нинi учинили".
"Ми? Робимо те, що нам наказу цар".
Присунулися до себе й шепотом розмовляли далi.
"Цар? А може, це не цар, лиш антихрист".
"Може... А нам не один чорт".
"Певно, що не один. За антихриста Бог каратиме".
"Як антихрист побiдить, тодi вiн буде Бог".
"А як нi?"
"Дурний! Молчать i не розговарiвать. Що таке ми? - I солдат сплюнув.-
От бачиш, що наш брат: тьфу! ...Я ранiше боявся теж. Хотiв утiкати в лiси,
душу спасати. Кажуть, по наших лiсах чимало таких, що перед антихристом
тiкають. Але гадаю собi: пощо? Душа вiд Бога, хай Бог турбу ться нею. Що я
тут мудрого сво©м дурним розумом придумаю? Або Бог сильний, а тодi треба
слухати його. Ми тiльки люди".
"Люди! - i другий злобно засмiявся.Люди! Христос наказував любити
ближнього, прощати".
"Або я знаю, що наказував Христос. Попи знають, а попи за царем".
"Не всi".
"Правда, що не всi. Але ж попи благословлять нас хрестом святим,
випроводжаючи в похiд. Чорт ©х зна , де правда. Краще не думати над тим,
бо збожеволi ш".
"Кажуть, у Батуринi було нинi багато божевiльних, особливо жiнок".
"В жiнок розум слабший. Не витримували довго. Я сам бачив таку, що
подавала себе за святу Катерину".
"Одна казала, що вона ангелиця з неба. Пiдскакувала, руки розгортала,
як крила, нiби до неба летiла i - не могла. Багато смiху було, поки ми ©©
не вбили".
"Гарна?"
"В Батуринi багато гарних жiнок. Аж жаль. Я на таку дiвчину попав, кажу
тобi, на таку гарну, що хоч пальцi цiлуй".
"I?"
Солдат тiльки рукою махнув: "Хотiв з нею отак-о погратися трохи,
розумi ш, а вона як не лусне мене в пику, аж менi зуби захиталися.
Красуня!"
"I - що? Що?" - допитувався товариш. Йому хотiлося почути щось веселе,
живе.
"Вбив я ©©. А тепер жалiю, бо вже на таку гарну не попаду. Але не мiг
поздержати злостi. I таки заболiло. Сильно вдарила".
Присунулися ще ближче. Шептали собi до вуха.
"Зна ш, брат, у нашiм батальйонi такий, що живих жiнок не любить".
"Нi?"
"Навiть не дивиться на них".
"А як?"
"До вмерлих охоту ма ".
"До вмерлих? - i той другий сплюнув.- Того я навiть слухати не люблю.
Живi з живими, а вмерле, то вже другий свiт. Нам до них не торкатися".
"Грiшне".
Замовкли й дивилися перед себе у пiтьму, нiби хотiли розв'язати вiчну
загадку, що таке вмерлi i що другий свiт.
Нараз лiктями один другого торкнув.
"Бачиш?"
"Що?"
"Нiби хтось ходить".
"Де?"
"По кладовищу. Бачиш?"
Другий притакнув.
"Нiби ходить... Вмерлець!"
Перехрестилися i змовили молитву.
"Говорять, душа дев'ять днiв не покида того мiсця, де жило ©© тiло.
Звичайно на вiнику сiда i стирчить".
"Я чотирнадцятого дня душу на вiкнi бачив. Притулилася до шибки, така
бiла-бiла й дивилася так сумно на свiт".
"Бiдна душа, жаль ©й вiдходити вiд нас. Все-таки привика ш. До всього
чоловiк привика ".
"I не тiльки те. Що на цiм свiтi - кожний зна з нас, а що на другiм -
не зна нiхто".
"На другiм краще".
"Для праведних, а для грiшникiв пекло".
"Пiдемо, брат, до пекла".
"Га, що ж, як треба, то пiдем".
"А тi© тут до неба помандрують. Вони вже спокутували всi сво© грiхи".
"Подякують нам".
"Говори. Все-таки, брат, позбавили ми ©х життя. Бачиш, снуються ще по
кладовищу".
"Сновигають... Говорять, пiсля битви душi погибших у бою далi з собою
б'ються. Як задивитися на хмари, то видно".
"Чого не побачиш на хмарах. На хмарах i кораблi пливуть, i палаци
знiмаються, i люди товпищами снуються. Багато цiкавого на свiтi".
З острахом дивилися на недалеке кладовище, по котрiм щось снувалося.
Попiдносили комiри, повсували руки в рукави i мовчали.
На кладовищу з одно© гробницi вилiз дiд. Його поранили були, пролежав
мiж трупами до ночi, а як скiнчилася рiзня, хильцем, хильцем, то повзучи,
як вуж, долiз до кладовища. Всунувся у гробницю, котру вiдчинили солдати,
ограблюючи домовини, i там пересидiв до пiвночi. Темно, вiтер снiгом i
попелами мете, солдати сплять, кого горiлка приспала, а хто втомився,
"працюючи" над мiру, i дiд зважився вилiзти зi свого сховку. Розглядався
кругом.
"Рiзуни окаяннi! Такого грiха натворили. Не пощадили нi жiнок, нi
дiтей. Бог би ©х побив!"
Припадав до тiл, мацав чи теплi, вухо прикладав до грудей, чи не почу
удару живого серця. Морозом смертi проймало його. Дiд не боявся трупiв.
Прожив бiльше нiж сотню лiт. За молодих лiт не в однiй пригодi бував. Раз
у битвi цiлий його курiнь полiг. Вiн один остався. З-поза трупiв, як
з-поза валу на ворогiв стрiляв. Не раз онукам розказував тую пригоду.
Оповiданням сво©м викликував не страх, а завзяття. Треба, щоб хтось живим
у Батуринi остався i внукам розказав, як його руйнували. Треба, щоб смерть
не затулила правдi уста. Шукав живих.
Як же втiшився, натрапивши на якогось недобитого козака. Оглянув рану,
заволiк його до гробницi i примiстив, "Не стогни, щоб ворог не почув. Вони
ранком покинуть наш Батурин, вовкам i крукам залишать його на жир. А ми,
сину, на злiсть ©м житимемо. Зробимо тут лад. Позапрату мо покiйникiв,
поживемо ще. Життя навiть вiд царiв сильнiше".
Якогось хлопця на плечах принiс, бо цей сил не мав iти. I теж примостив
його поза домовинами в могилi. Молодицю якусь привiв. "Не плач, доню, не
плач. Досить тут слiз пролилося. Який iз них хосен? Хосен може бути лиш з
дiла. Дiло робитимемо".
Вiрив, що Батурин не пропав. Чорт зерно пшеницi знайшов. В землю його
загрiб i ратицею притоптав, щоб не зродило. А зерно щолиш у землi
скiльчилося, виросло й видало стократний плiд. Дiд вiрив, що i з Батурином
так само буде. Не пропаде вiн, о, не пропаде!
Останеться. Хоч би лише вiн один - дiд. Розкаже живим, що претерпiли
покiйнi. Живi, хай живе гадають.
Правди i волi не захова ш у землю i не притопчеш сво©м чортячим
копитом, ратицею антихристовою.
Поживемо ще. То лише тим, що вмирали, здавалося, немов скiнчився свiт.
Дiд вiрить у його безконечнiсть, вiрить, що Укра©на не вмре. Скiльки ©© не
грабували вороги. Хто на Вкра©ну прийшов, той i ворог. А вона оживала,
обновлювалася i процвiтала новою красою. Невмируща вона.
"Одно страшне,- говорив до себе дiд,- що робучий народ дивиться на свiт
не сво©ми очима. Дивиться i не бачить, де ворог, а де свiй. Су титься.
Пiсля кожно© пригоди вину на провiдникiв спиха , бони завинили його
нещастю". Дiд вжахнувся. Пригадав собi, як народ вождiв сво©х ворогам
видавав. "Хай ваша голова за нас iде". От що болiло дiда. Вiн сам був не з
панiв, але з "подлих", як москалi казали. Та поживши чимало й роздивившися
в свiтi, побачив, де свiтло, а де тiнь. Батька Хмельницького часи
пам'ятав. I його двiчi хотiли видавати. Та вiн не з таких був. I помiж
козацтвом мав чимало вiрних собi, що скорiше дали б себе покраяти на
шматки, нiж видали б свого вождя.
Втомившися важкою працею, дiд присiв на каменi бiля гробу й думками сто
лiт життя свого пробiгав.
Який довжезний шлях i скiльки на ньому горя!
А все iз-за тi © су тливостi. Не вмi мо ми однодушне постояти за свою
правду.
Батурин стояв...
Дiд кляк i молився довго-довго: "Господи, Боже, життя i радостi
подателю, судi справедливий i безкорисний, прийми жертву отсю велику,
найбiльшу з дотеперiшнiх, за прощення наших грiхiв. Не досвiдчай нас
карами новими, жорстокими, не посилай на нас ворогiв невблаганних, дай нам
бути хазя©нами повновласними у сво©й власнiй хатi. Дай нам, Боже, добитися
волi, щоб славилося тво iм'я святе, щоб ми не проклинали, а благословили
тебе сво©ми вольними вустами".
I молився дiд, щоб Господь не велiв йому вмирати з прокльоном на
вустах, лише позволив з надi ю в душi вiдiйти з цього свiту. Вiн чесно
прожив на ньому сотню лiт, не жалiв трудiв, не жахався нi ран, анi мук,
витривало боровся за волю i за славу. Не доведи, Господи, щоб пiсля того,
що сталося з Батурином, народ показав себе негiдним найвищого добра, сво ©
власно© держави. Не доведи, щоб вiн у заслiпленнi, мов у слiпотi, iснував,
не розбираючись, де вороги, а де приятелi його, щоб вiн зраджував
провiдникiв сво©х. Був би це грiх важкiший вiд усiх грiхiв наших, за який
прийшлося б нам покутувати довго, може, столiттями цiлими.
"Господи! жизнi i блага подателю, не опускай нас".
Московськi караули понасували комiри на вуха, повпихали змерзлi руки в
рукави, з острахом спозирали на цвинтар.
"Страшно, брат!"
"Страшно..." ГАРМАТИ
Бiля кожно© гармати два щонайсильнiшi драгуни, як кати. В кожного в
руках молоти двопудовi. Диво, як ©х чоловiк може двигнути. Пiдносять, жили
©м набiгають, як посторонки, обличчя налива ться кров'ю... у-ух!
Молоти, як удари грому, в дула гармат валять, гармати здригаються i
дзвонять, як на соборах щонайбiльшi дзвони. Ще голоснiше, гучнiше,
тривожнiше.
Нiби порятунку благають.
Нiхто на порятунок не йде. Хоробрий гарматний осаул Кенiгзен,
побачивши, що Батурин пропав, даром дожидався, коли разом iз замком
полетить до неба. Догадався, що Мотрi не довелось свого сповнити, й хотiв
сам собi зробити кiнець. Не довелось. До його приставили сторожу, старому
хiрурговi батогами грозили, що не добре стерiг. А раннiм ранком посадили
обох у волоську пiд будою брику i вiдправили за Сейм. Кенiгзен з обозом
московським по©де до царя. Йому, Чечелевi (як зловлять) i iншим визначним
старшинам зроблять окремий парад. Царський суд, по царським приписам муки
та й окрема смерть.
Пушкарi здебiльшого загинули, бо не хотiли здати сво©х гармат. Тих, що
живими в московськi руки попали, ще перед ви©здом з мiста покарають. Вони,
збитi в гурт, зв'язанi по руках i по ногах, що ворохнутися годi, бiля муру
на свiй кiнець чекають. Догадуються, яку нагороду за ©хню хоробрiсть
придумував для них князь. Чекають.
А драгуни гармати розбивають, важкi, котрi з мiсця рушити годi,
щонайбiльшi. За кожним ударом сипляться рештки мурiв, оха земля, ворони
зриваються з трупiв i з криком якнайдальше вiд того мiсця летять...
"Ух-ух-у-ух!"
I за кожним ударом вiдлiтають з гармат мистецькi, гарно виробленi
оздоби - з арматурами, з написами, з роками, коли ©х вiдлито. Деякi ще з
Богданових часiв, iншi гетьман Мазепа придбав, не жалiючи великих грошей.
Всiм ©м тепер кiнець. Батурин треба безборонним лишити навiки-вiкiв.
Череп'я з дул, особливо гарно повироблюванi голови, князь Меншиков з
собою забере. Меншi гармати по©дуть перед ним, як полоненi, як свiдки його
велико© побiди.
Прощайтеся з мiстом сво©м, з мiсцями, на котрих так довго стояли.
Заревiть ще раз, чи не забули ревiти, чи вас Кенiгзен не загвоздив. А щоб
ви пороху й куль не збавляли даром - пiдождiть. I до кожного дула
прив'язують одного з гармашiв. Руки до дула, ноги до колiс, студене гирло
доторка ться теплих плечей. "Пали!"
Гармата пiдстрибу , реве, випльову з довгого горла ядро i разом iз ним
плю шматками порозриваного людського тiла. Прощаються з Батурином
гармати.
Пiдкочують пiд них колiсницi, впрягають по двi-три пари коней, не
скорих, а крiпких, i гармати найближчою дорогою з городу ви©жджають.
Та дорога, хоч не прометена, а ви©жджена гаразд. Чимало трупiв
пере©хало на нiй. Костi поторощили, а тiло перемiсили зi снiгом, з
попелом, жужелицею, заморозею земною.
Пере©жджають гармати, фальконети i гакiвницi, за ними вже не конi, а
люди на низьких, залiзом кутих вiзках вивозять усяких розмiрiв моздирi. За
гарматами останки мунiцi© з Батурина вивозять в ящиках i в бочках,
шкiрами, полотнами й кожухами понакриваних, щоб порох не замок, бо снiг
полiта мокрий i легко топливний.
А за мунiцi ю тягнуться вози, навантаженi шаблями, рушницями,
самопалами, аркебузами й торунськими мушкетами, булавами до розбивання
шоломiв i молотами до розвалювання панцирiв, вози, навантаженi бердишами i
списами дев'ятилiктевими, вози, повнi усяко© збро© з рiзних фабрик i
рiзних часiв, котро© чимало призбиралося в мiстi i в гетьманських складах.
Усе, що з димом не пiшло, що не змарнувалося в бою i чого солдати не
розiкрали, як круки, вивозив з Батурина князь.
хали на возах цiлi гори кожухiв, свиток, кунтушiв, делiй, гунь,
байбаракiв, усякого мужеського, жiночого й дiточого вбрання, а за ними, як
зi снопами, торохтiли вози з бiлизною, шнурами крiпко поперев'язуванi й
рублями згори попридавлюванi, щоб не губилося те добро по дорозi. А на
дальших возах, телiгах, мажах - тисячi пар чобiт, юхтових, грубо кутих i
сап'янцiв жовтих та червоних без пiдкiвок, бо ©х здебiльшого солдати,
збираючи цей крам на купи, до сво©х кишень поховали, черевики з тонкими
пiдошвами, оксамитнi, й мешти шовковi, а далi - всiлякi пояси, хустки,
скатертки, занавiси, зво© полотна й постави сукна, стiльки того, що можна
б кiлька ярмаркiв великих заповнити, можна б одягнути i прибрати кiлька
мiст, хоч би й на яке велике свято. I меблi, i посуд не залишив князь.
Усе, що могло пригодитися, що мало яку-небудь вартiсть, забирав свiтлiйший
iз собою. Його в Батуринi не треба. Батуринцям уже нiчого не треба. х
трупи лежать голi, обдертi, нiмi. Не треба крукам добиратися до тiла.
Вовки не потребують роздирати чобiт. Легше пообжирають тiло аж до костей.
Коли б був час, свiтлiйший казав би розкопати мiсто, бо, мабуть, не одне в
землю позакопували мiщани. Та йому спiшно. I так забарився довго.
Щокраще й цiннiше - перськi коври й турецькi макати, срiбну посуду й
соболевi шуби - свiтлiйший велiв зiбрати на окремих, шкiряними будами
понакриваних, возах. Вони пiд сильною ескортою ©дуть. А посерединi -
скринi з гетьманськими скарбами, ©х добре треба мати на оцi, бо солдати, а
навiть офiцери "болi клонятся к лакомству i карману, нежелi к служб ". Не
треба доводити ©х до грiха.
А на останнiх возах, помiж чурами та конюхами, помiж усяким "подлим"
ста нним та кухонним народом, сидять жiнки, дiвчата й молодицi. Хто ©х там
нинi розбере. Це здебiльшого тi, що по шинках i по гостинних дворах
служили, нетутешнi,- квiтки вiтрами з чужих пiль занесенi. Гасили вони не
тiльки жагу горла, але й сердечну спрагу сво©х гостей, i, як умiли
приговорювати до них колись, так i тепер договорилися до того, що ©х
пощадили. Нехай там пригодяться. Це не шкiдливий народ. I ©хав цей
нешкiдливий народ на новi непередбаченi пригоди, на новi дикi забави в
нових, чужих панiв. Понасували собi хустки на очi, бо соромилися тих
трупiв, що з нiмим докором, скляними очима дивилися на них. За возами
ступали вiддiли московського вiйська. Бруднi, обплямленi кров'ю,
притрушенi сажею i димами, грiмко вистукували чобiтьми. Кармани
повiддувалися. Годi ©м було поховати всього добра.
Офiцери приставали до них: "Бач, як набухався, злодюга".
"Дещицю запопав, ваше високородi . Грiх, щоб марнувалося добро".
За вiйськом везли поранених. м одним не поталанило. Вивозили з
Батурина порозбиванi голови та покалiченi руки й ноги. В Батуринi
боронилися навiть жiнки.
Перед Сеймом спинилася та довга, рiзноманiтна валка.
Ворог не напирав на них ззаду. Чекаючи на чергу, поки ©х впустять на
мiст, роззявлювали роти i дивилися на Сейм. Вдруге такого не побачать.
Сеймом плили дошки, колоди, тратви.
До дощок i колод поприбиванi або поприв'язуванi козаки. Тiльки вбрання
на них, що власна кров. Це ©х червона китайка, заслуга козацька.
Прийма Сейм козакiв у сво© обiйми, несе, колише, гойда ©х на сво©х
хвилях, нiби заспоко©ти хоче ©х болi важкi i ©х сором великий. Колоди на
криги попадають, борiкаються з ними, криги беруть ©х пiд спiд,
перекидають, перескакують через них. То знову крига вдаря об колоду,
вискаку на не© i ляга козаковi на груди. З берегiв i з мосту
розлягаються крики i смiх.
"Накрився, щоб теплiше було!"
Через другого лиш перевалилася, шкiру поздиравши з нього.
"Не все в середу Петра",- гука натовп.
Крига колоду пiд спiд бере.
"Той уже ма спокiй".
Другу до берега прибило.
"Вiдбивай, вiдбивай, хай i там люди побачать!"
Вiдбивають колоду вiд берега, i вона далi посува ться, хита ться,
пiдстрибу , крутиться, гуля , як трiска.
Пливуть червонi, страхiтнi дошки й колоди долi рiчкою Сеймом, звiщаючи
мешканцiв хуторiв i сiл прибережних про силу i славу великого царя.
"Тратва, тратва пливе!" - i юрба захиталася, схвилювалася,
збентежилася.
Та не зi страху перед тим, що побачила, а з цiкавостi, яко© не може
позбутися на вид мук i страдань сво©х ближнiх.
Нiчого цiкавiшого не зна . Штовхаються, тручаються, деруться, кожний
хоче дiстатися на мiсце, з котрого краще видно. Вдруге такого не побачать.
На тратвах - шибеницi, а на них - козацькi старшини. Чуби ©м
пообдирали. Висять неначе в червоних шапках. З голов кров червоними
поясами сплива на ©х голi тiла. Червонi тратви, червониться вода.
Тратви теж попадають на криги, але ©х криги не спинять, пливуть,
похитуючись злегка. Хитаються шибеницi, а повiшенi гойдаються на них, як
на дзвiницi дзвони. Вимахують руками й ногами - грiзно-смiшнi.
Натовп реве.
Тратви перепливають i губляться в iмлi. Вже не видно нi дощок, нi
трупiв, тiльки на сiрому небi бовванiють червонi плями... Гаснуть...
кругом iмла, густа, важка, гнiтуча.
Зрива ться вiтер. Хвилю Сейм, шумить, нiби сердиться.
Валка посува ться до мосту. Перевалилася.
Двига ться табiр.
За ним залиша ться ру©на. Трупи, калюжi кровi, недогризенi кiстки,
гнiй.
Диву ться Сейм, що так тихо кругом. Тiльки гайворони хмарами на
зруйнований город налiтають, крилами б'ють, кричать, за смачнiший шматок
деруться... як люди...
По городi бiгають собаки. Шукають сво©х хазя©нiв, а, знайшовши ©х
неживими, сiдають бiля трупiв i виють.
По кладовищу сну столiтнiй дiд. Як Агасфер, як Богом забутий грiшник,
котрий умерти не може.
У нього тепер дiла дуже багато. На дiдовiй головi весь Батурин -
останки життя, що зберiглося мiж ними.
Хоч погасиш пожар, огонь ще довго в попелищу тлi . Дiд певний, що так
само iскри нашого життя ворог не погасив до краю. Дiд у Батуринi хазя©ном
тепер. Перешука його, перери , загляне в кожний куток, в кожну щiль i
добуде звiдти усе, що живе й цiнне. Недужих лiчитиме, голодних нагоду .
Вiн зна , де хлiб.
А тодi й на трупи черга прийде. Добре, що зимно. Полежать. Не
дармуватиме дiд. Сто лiт трудився, потрудиться й тепер. Не бо©ться працi,
не праця страшна, а лiнивство, охота жити з легко© руки, та ще з чужо©.
Дiдовi треба впевнитися, чи не лишив тут князь яких караулiв або чи не
поскривалися тут якi мародери. Ця порода людей найпоганiша з усього -
гi ни. Дiд добува з-пiд домовини рушницю, набива ©©, iде.
Озираючися, наслухуючи, ловлячи кожний шелест сухого листка, обходить
кладовище i зазира у мiсто... Тихо, тiльки трупи, круки i собаки.
Вночi, може, й вовки до того товариства надтягнуть, а з ними i всiляке
гультяйство, що Бога не бо©ться. Багато в дiда роботи. Вiн перешуку
мiсто. Зна оподалiк вiд замку один тайник. Не великий, але безпечний.
Туди стяга усiх недобитих, поранених i здорових. Зна , чого ворог не
знав: де, в якiй пивницi задоловано збiжжя i м'ясо, де заховано бiлизну й
одiж. Усе зна . Кому ж би знати, як не йому!
"Нема, дiтоньки, гетьмана в нашiм Батуринi, анi Чечеля, нi Кенiгзена,
так слухайте мене. Хтось приказувати мусить. Вiд безладдя i вiд непослуху
все наше безталання".
I дiда слухають. Здоровi виходять разом iз ним перешукувати мiсто.
Переносять у тайник тих, що в гробницi лежали. Улаштовуються там, як першi
християни.
Дiд нiкому плакати не дозволя . Закуси зуби i живи. Живи ворогам на
злiсть, на перекiр царевi.
"Не винищить вiн нас! Життя сильнiше вiд насилля". А коли втомлений
цiлоденною працею ста пiд вечiр на останках мурiв i дивиться туди, куди
Меншиков зi сво©м вiйськом вiдiйшов, то подоба на опира або на духа
помсти. Нiби дух Батурина з гробу встав i грозить царевi Петровi. "Не
приборка ш нас!"
Круки з криком лiтають над його лисою головою. "Проженемо вас,
пiдождiть",- каже до них. Бездомнi пси впiзнають дiда, ластяться до нього,
скiмлять. Вiн i про них обiця подбати, нагодувати ©х, щоб тiльки не
бралися до трупiв, бо це грiх.
Потiша , що на ру©нi розпочнеться нове життя, спалахне теплий вогонь,
жiнки варитимуть страву, собакам знову сво дiло буде. Не забуде дiд про
нiкого i про нiщо.
Сходить з мурiв, бо нiч. Як привид по пожарищу сну ться. Як тiнь
всува ться до потайника.
Життя, винищене угорi, поки що мусить сховатися вниз, у пiдземелля.
_УКРА НСЬКА ДУШЕ!_
Чечель з недобитками козацтва крiзь гетьманський сад насилу з
обложеного Батурина вийшов. Ворожих вiддiлiв тут не було. Вороги на досить
далеких звiдси пунктах вдиралися в мiсто i заливали його.
Попадалися тiльки московськi варти, кiннi й пiшi чурi полеглих царських
офiцерiв, конюхи, котрi перед кнутами й батогами повтiкали з обозу, i
всiлякий iнший хибкий народ. Як вовки студеною зимою крутяться бiля
хуторiв i дворiв, щоб зарвати яке теля або хоч вiвцю, так вони мишкували
кругом мiста, чи не кине ©м доля який шматок зi свого багатого стола.
Гетьманський двiр приманював ©х зокрема. Казки про його багатства
розпалювали ©х уяву. Закрадалися туди, забуваючи про небезпеку. Або пан,
або пропав.
Зi сторожами треба було зводити бiй. I то скоро, нагло, бо це рiшало
спiр про життя i смерть. Це ж не будь-хто, а полковник Чечель з останками
козакiв з мiста вискакував. Щоб сторожi не подали про це знаку, треба ©м
навiки затулити рот. Розлюченими звiрами кидалися на них, зводили короткий
i жахливий бiй не пальною збро ю, а ножами, келепами, кулаками, i щасливо
добiгали до Сейму.
Гонив за ними рев здобутого мiста, що конало на ножах, серед жахливих
мук. Гонили за ними зойки рiзаних жiнок i дiтей, останнi вигуки завзяття
хоробрих батуринських оборонцiв. Червоний мiсяць присвiчував ©м дорогу.
Батурин горiв, як мученик на вогнищi.
А вони втiкають!
Чечелеве серце розпадалося на двi половини.
Одна казала: "Вертай i загинь разом iз iншими", друга радила втiкати,
рятуючи спосiбних до дальшо© вiйни козакiв. Батурин - це тiльки один стан
у визвольнiй боротьбi, хто зна , якi бо© чекають ще його. Жаль кожного
живого чоловiка. Треба щадити кожну мужеську долоню, що може двигнути меч.
Чуття i розум боролися в Чечелевiй душi. Розум перемагав. Перейти Сейм,
пробратися до Десни, до гетьмана, до шведiв; це було його теперiшн
бажання. Кожний козак, якого туди приведе, за сотню вартий - вiн Батурин
пережив.
Полковник Чечель провадить свою невелику ватагу. Були тут не тiльки
сердюки i всяких полкiв козацтва останки, але й мiщани, а навiть дещо
чернi, що настягалася до Батурина ще перед облогою i переживала недолю
цього безталанного мiста. Цiла ватага - одна велика рана, бо ледве чи був
тут один здоровий чоловiк, один, з котрого не спливала б кров, один,
котрого душа не страждала б на саму згадку про Батурин. Втомленi,
виснаженi до останку, з мозками, розпаленими хворобливим жаром, з серцями,
повними невисловленого жалю, з очима, в котрих горiла охота помсти, бiгли
за сво©м провiдником навмання, обiдранi, пiвголi, здержуючи насилу стогони
тiла й ридання душi. Тiльки зуби дзвонили, клацали, як сiкачi, i калiчили
до кровi уста.
Деяких покидала сила. Прилишалися, падали на землю зимну, заморожену,
на снiг, у болото, тонким льодом, як западня, покрите.
Тратили пам'ять на хвилину, а вернувши до не©, зривалися знову, бiгли,
хотiли догнати сво©х. Щоб лиш разом, щоб не конати одинцем на вiтрах i
стужi, на бездорожних полях, серед страху, що кожно© хвилини настигне ©х
погоня. Бiжать, падають, головами розбивають лiд, з ран останки кровi
витiкають, не врятувати, не спасти ©м життя! Обезсиленi, з морозом, а не з
кров'ю у жилах лежать у шуварах i лозах понад Сеймом, борiкаються зi
смертю. Лежать i слухають, як десь далеко скиглить, зiтха , рида i реве
©х безталанний Батурин, як чоловiк, що гине i сконати не може. А з-поза
Сейму, з лугiв i очеретiв, свiтять, як вогники блуднi, голоднi очi вовкiв.
Малi Чечелева ватага. Чий крик зачу полковник, того пiднесе з землi,
вiзьме за руку, ряту .
I другi роблять так, як вiн. Але годi вертатися по тих, що прилишились.
Полковник Чечель провадить тих, що за ним iдуть. I сам вiн порубаний та
посiчений, кров з неосмотрених ран сплива , в жилах то жар, то лiд.
Завзяття його на ногах трима , почуття вiдповiдальностi не да покластися
на землю i сказати: "Робiть собi, що зна те, я далi не можу йти".
Полковник Чечель хоче добратися до гетьмана та здати йому звiт.
Розказати, як виконав наказ свого вождя, хоче почути вiд нього виправдання
або догану, готов прийняти кару за те, що мiста не вдержав, а, втративши
усяку надiю, утiк.
Полковник Чечель на всякий випадок перед приходом москалiв декiлька
човнiв сховав у шуварах.
Зна , де вони, бо©ться тiльки, чи ворог ©х не добачив i не забрав.
Тепер туди добратися можна, бо на болотах заморозь сто©ть... Човни,
славити Бога, !
Добувають ©х, знаходять весла, тягнуть до води. Кожний до першого
спiшиться. Всi хочуть першими переплисти рiку, нiби на другому березi вже
нiяко© небезпеки нема - спасiння. Доводиться бо© зi сво©ми людьми зводити,
з тою нашою природженою безкарнiстю, з тим кари гiдним безладдям. До