Страница:
тонзурi. Та я не дав. Тонзура - рiч свята. До того, хоч як ©© прикрий,
може вилiзти на верх, i тодi був би с а м о й б о л ь ш о й с к а н д а
л".
"I били ж би козаки, пiзнавши патра".
"Ой били ж би, милосте ваша!"
"Обнажай тiлесо сво , преподобний отче!" ПIДПИСАЛИ
Гетьман Мазепа мав повне право бути вдоволеним з того, що вичитав на
спинi патра. Король Карло, йдучи слiдами свого попередника Карла Х
Густава, гарантував гетьмановi й укра©нським станам Jus totius Ucrainae
antiquae vel Roxolaniae, на цiлiй областi, на якiй схiдна церква й на
якiй народ балака окремою вiд московсько© i польсько© укра©нською мовою.
Це обновлення шведсько-укра©нського договору з року 1657 було
безперечно переводним дипломатичним успiхом гетьмана Мазепи, котрий не
вдоволявся станом свого теперiшнього посiдання, а невтомно прямував до
об' днання всiх укра©нських земель, кажучи, що як летiти, то з великого
коня.
Цей великий кiнь i стояв отс перед ним готовий до дороги.
Король Карло признавав Укра©ну самостiйною державою, а ©© гетьмана
титулував князем i гарантував, що титулу цього i всiх йому належних прав
не нарушить. Вiйська шведськi, якi увiйдуть на Укра©ну, будуть оставатися
пiд начальним керуванням укра©нського князя-гетьмана i всi укра©нськi
землi, якi добудуть шведи, належатимуть до Укра©ни. В забезпеку, що
Укра©на зi свого боку додержить договору, король Карло вважав потрiбним на
час вiйни обсадити сво©ми вiйськами городи Стародуб, Мглин, Батурин,
Полтаву i Гадяч.
Крiм писаних пунктiв отець тринiтар передавав гетьмановi вiд короля
деякi уснi iнструкцi©. Вiд нього довiдався Мазепа, що договiрний акт
виготовля перший мiнiстр короля Карла, граф Пiпер, i що при найближчiй
зустрiчi цей важкий iсторичний документ пiдпишуть оба контрагенти, себто
король Карло XII зi сво©ми вiдповiдальними мiнiстрами i князь Мазепа з
укра©нськими генеральними старшинами.
Гетьман перехрестився тричi.
"Боговi хай буде дяка".
"Во вiки вiков",- додав вiд себе патер.
"А тепер,- звернувся до нього гетьман,- пiдеш, отченьку, до нори".
"Я?"
"Не бiйся. Нiчого тобi там не станеться. Це так про людське око.
Поставлю сердюкiв на вартi коло холодно©, а вночi покличу до себе, нiбито
на допит, а. насправдi на вечерю. Завтра спiчнеш, а там подума мо, як дiло
повести далi. Кривди за свою службу не матимеш".
"Вiрю".
Патер накинув на себе кобеняк, понурив голову, як винуватець, i пiшов
пiд сторожею сердюкiв, котрих покликав гетьман, наказуючи ©м, щоб добре
стерегли цього чоловiка й не дали йому зробити нiяко© кривди.
"Щоб йому нi один волосок з голови не злетiв!"
* * *
Надходили старшини.
Орлик i Ломиковський стояли бiля окопiв i палко розмовляли мiж собою.
Головною вулицею табору надходив прилуцький полковник Горленко. Козаки
робили йому дорогу i здоровили. З бiчно©, перехресно©, вулицi, видно було
лубенського полковника Зеленського. Йшов зi сво©м писарем полковим, живо
розкладаючи руками. На всiх помiтне було якесь збентеження, мало того -
тривога.
"Спiшно ©м приставати до шведiв,- казав гетьман,- Доведу до того, що
зажадають вiд мене, щоб не казали пiзнiше, що це було мо бажання, а не ©х
воля, i що гетьман самовiльно на таке важне дiло рiшився".
Вiдсунув ворiтця i пiдiйшов до першо© сторожi.
Сонце сходило з полудня. Табiр був озолочений його блиском. Гетьман
залюбки дивився на цей великий, живий образ, повний гамору i руху. "Сiч,-
погадав собi.- Що ти вдi ш! Де не станеш табором, робиться з нього кiш. Не
так, як у других армiях. Тут своя традицiя, свiй темперамент, з котрим
треба вождевi числиться. Вiддавати тих людей пiд московську команду,
значить, вiдбирати ©м охоту битися за отсе ©хн , власне життя. А який це
вояк, що нерадо б' ться? Цар хоче мене зробити вождем над сво ю
кавалерi ю, а Карло вiдда усi во ннi сили, сво© i мо©, якi лиш будуть на
Укра©нi, пiд мiй начальний провiд. Це рiзниця. Ще й яка!"
Орлик i Ломиковський побачили гетьмана i кланялися йому. Гетьман рукою
покликав ©х до себе.
"Ось i Зеленський надходить, i Горленко",- сказав гетьман.
Ломиковський кивнув ©м, щоб скорiше йшли. Тi прискорили крок.
Зеленський вiдправив свого писаря i привiтався з гетьманом.
"Про що ти так зi сво©м писарем балакав?"
"Не дають менi спокою, щоб приставати до шведа. Вже й козаки про те
саме плещуть, прямо здурiв народ".
"Все та сама пiсня! - сказав гетьман,-будь ласка, в шатро".
Перейшли перший передiл, у другiм, гарно полтавськими узорами
вишиванiм, крiзь малi прорiзи, нiби вiконця, падало ярке сонце й золотими
квадратами лягало на пiл, вистелений грубим турецьким ковром.
"Ще нам Апостола браку ,- сказав гетьман, сiдаючи у складане, похiдне
крiсло.- Сiдайте, будь ласка,- запрошував гостей.- Пилипе, налий чарки,
насухо не добре говорити, в горлi дере".
Генеральний обозний i полковники вихилили спорi чарки угорського вина.
Надiйшов Апостол.
"Можемо починати,- сказав Орлик.- Говорiть ви, пане генеральний
обозний".
Ломиковський вiдкашельнув: "Це, що перед хвилиною сказав лубенський
полковник, суща правда. Прилипають до нас люди, як мухи до меду:
переходiть i переходiть до шведiв. Боюсь, щоб ребелi© яко© не було, бо i
козаки, i народ тако© злостi до москалiв дiбрали, що довше ©х у вiрностi
царевi не вдержиш".
"Нiяк не вдержиш,-потвердив Горленко.-Мiй полк прямо зубами скрегоче,
дивись, i кинуться на царських драгунiв".
"Козакiв,- почав Апостол, пiдкручуючи свiй химерно закарлючений вус,-
козакiв можна ще якось здержати, то карами, то нагородами, але що робити з
поспiльством по селах i по городах, коли там нiякого вiйська нема?"
"Ось з мо©х Лубнiв,- жалувався Зеленський,- доносять менi, що там
зазбро нi товпи всiляких п'яниць та гультiпак спокiйним людям проходу i
прожитку не дають. Недавно тому таке товпище побило до смертi орендаря, а
старшина ледве живий утiк. Бочки розбивають, трунки розливають, усякi
пакостi чинять".
"В Стародубi,- притакував Орлик,- не краще. Скоропадський пише, що там
шевцi, кравцi, лимарi i весь чорний народ напали на тамошнього вiйта,
пограбували його, з погребiв закопане вино добули, попилися i жидiв
потурбували".
"Що це? -спитав гетьман.- Приходiть з вiстями Iова, страхайте мене!"
В голосi його вiдчувався нiби гнiв а нiби злоба.
Старшини принишкли. Не знали, чи вести балачку далi, чи перестати, щоб
не гнiвати ясновельможного.
"Чого ж ви мовчите? Не окривайте нiчого, хай знаю, що дi ться пiд мо©м
регiментом тепер, коли нам порядку треба i спокою. Кажи, прилуцький
полковнику, що ти чув!"
Горленка вразив тон гетьмансько© мови: "Бачу, що милiсть ваша нерадо
слуха нас, тво©х вiрних старшин".
"Годi менi радо слухати, що пiсля 20 лiт мо © важко© працi твориться
таке безладдя. Говори!"
"Доносять, що в Мглинi сотника до смертi прикотили i три днi в тюрмi
тримали. Коли б не товаришi сотеннi, то живим не оставсь би".
"Це вже не добре,- зiрвався гетьман.- Сотник - голова в сво©й сотнi,
управитель ©©. Це дiло треба прослiдити. Безкарно такого бешкету не
пустимо. Що ж дальше?"
"Смiливiсть гулящого народу,- зважився забрати слово Орлик,- переступа
усякi межi закону, послуху, навiть респекту, для тво © особи, пане
гетьмане, належного".
"Що ж такого?"
"Гультя© на гетьманський замок у Гадячi напали, хотiли управителя вбити
i розграбити добро, добре, що гадяцькi мiщани до того не допустили".
Гетьман покрутив головою: "Бiльшо© вдяки сподiвався я за мою працю для
добра Укра©ни".
"Це не нашi люди,-.потiшав його Ломиковський,- а московськi. Московськi
втiкачi й мародери наш народ бунтують. Приставайте, мовляв, до нас i разом
грабуймо панiв i старшин. Уздовж Днiпра гуляють двi такi московськi шайки:
одна - в вiсiмсот душ з Перебий носом во главi, а друга - в тисячу з
отаманом Молодцем. Гулящий народ, як вода, наплива до них, i треба
боятися, щоби з тих шайок другий Булавiн не вийшов. В Полтавськiм,
Миргородськiм, Прилуцькiм, Лубенськiм i Переяславськiм полках,
скрiзь-скрiзь неспокiйно".
"Скрiзь неспокiйно..." - повторив гетьман i почав пальцями бубнити по
столi, що було знаком його невдоволення.
"Яка причина тим небажаним познакам видимо© ребелi©?" - спитав по
хвилинi.
" рiзнi причини,- зважився вiдповiсти Апостол.- Хоч би та, що ми
безнастанно в походах, а вiдома рiч, як вигляда без хазя©на хазяйство.
Але найважнiше те, що народ невдоволений, i то не тiльки в нас, але й у
московських землях. Там бунти, i до нас бунтарський дух перекида ться".
"Наш народ нiколи не був вдоволений",- перебив Апостола гетьман.
"Це правда, але нiколи вiн без причини не бунтувався, а тепер тих
причин багато i такi вони важкi, що й виповiсти трудно. Милостi тво©й
вiдомо - так i говорити не стану. Нiвечать нас, винищують, обдирають i
зневажають, не лиш народовi терпiти, але й нам на такi знущання довше
дивитися годi".
"Годi нам дивитися довше на те, що з Укра©ною робить Москва!" -
загомонiли гуртом.
Гетьман скорим рухом пiдвiвся з крiсла i глянув крiзь вiконця направо й
налiво.
Не було нiкого. Лиш хоругов лопотiла з вiтром, то широко розвiваючись,
то тихо прилягаючи до полотен шатра.
Здалеку гудiв табiр. Вiн мав сво© турботи. Заздрим оком дивився туди,
де жив гетьман i його старшини, не прочуваючи навiть, якi-то в них тяжкi
турботи.
"Чого ж ви тодi хочете, панове?" - спитав гетьман, вертаючись на сво
мiсце.
Як на даний знак поставали з лавок. Обступили його, схвильованi,
збентеженi, тривожнi. Всi нараз радi були говорити, жалiтися, виявляти
сво задушевне бажання. Але привикли до того, що в розмовi з Мазепою треба
бути помiркованим. що його анi криком не настрашиш, нi жалiсливими словами
не зворушиш, з ним треба балакати спокiйно i розумно.
"Рещментарю i батьку наш! - почав Ломиковський.- Вiдомi тобi нашi
бажання, але нам не вiдомi тво© задуми, i вiд того нам важко двигати на
сво©х спинах тягарi наших урядiв. Подумай собi: з одного боку, Москва нас
кривдить i притиска , Москва посяга на нашi права споконвiчнi, ми непевнi
нi сво©х урядiв, нi ма ткiв, нi безпечного пробування, з другого боку,
народ бунту ться, городовi старшини не в силi це© ребелi© опанувати, а ми,
як той степовий вiтер, кида мо собою направо й налiво, нинi тут, а завтра
Бог вiсть де, i нiяко© надi© нема в нашому серцi, що воно до кращого йде.
Коли б ми знали, що ти, ясновельможний пане гетьмане, згадав i постановив,
то не ходили б ми як у мряцi, не бачучи дороги перед собою".
"Непевнiсть тривожить людину",пiдхопив Апостол.
"Хай буде, що хоче, щоб лиш знати що,- додав Горленко.- Соромно, що
старшини тво© i довiренi тобi люди так само непевнi й несвiдомi
завтрашньо© днини, як останнiй чура з обозу".
Старшини хвилювалися, насилу здержуючи жаль.
"Як бачу,- сказав гетьман,- ви невдоволенi мною. Так тодi - будь ласка!
- вiн пiднiс i назад на стiл поставив гетьманську булаву.- Будь ласка!"
В шатрi зробилося тихо. Чути було, як лопотiла хоругва i як здалеку
шумiв табiр.
"Пошлiть по полковникiв, що осталися вдома, вдарте в литаври, скличте
раду i виберiть собi нового гетьмана. Я проти волi сво©х старшин
рейментувати не хочу. Може, я старий, може, менi й важко шукати нових
дорiг, може, очi мо© не довиджують, а ушi не дочувають, виберiть собi
iншого, кращого й молодшого,- будь ласка! Я вже сво вiдгетьманував, пора
й менi спочити".
Не раз чули це старшини, i за кожним разом бентежила ©х така погроза.
Нинi бiльше, нiж коли. А що буде, коли гетьман дiйсно рiшився прийняти
титул герцога й зажити на сво©х ма тках?
Перед ними розкрилися чорнi горизонти. Цар Петро, Меншиков, вiйна, i
вони без гетьмана Мазепи, без того одинокого чоловiка, котрого шану i
перед котрим ма респект грiзний, невблаганий цар. Без Мазепи почалася б
на Укра©нi така анархiя, що й погадати страшно.
"Будь ласка!" - повторив, стукаючи булавою, гетьман.
Апостол обхопив гетьмана за колiна.
"Батьку й добродiю наш! Бог свiдком, не хотiли ми вразити серця й
ма стату твого. Не гнiвайся на нас. Ми до шабель звикли, не до полiтичних
розмов. Зна ш, ясновельможний гетьмане, що i мiж мною i тобою перше щось
не наладжувалося, а тепер я тобi найвiрнiший слуга i товариш. Що прикажеш
- сповню. I всi ми так, i не лиш ми, але й багато iнших. Розхмар сво
чоло, не карай нас гнiвом сво©м".
Гетьман мовчки обiйняв Апостола i посадив його бiля себе.
"Не гнiваюся я на вас, панове товариство, а по щиростi кажу, як що ви
невдоволенi мною, так виберiть собi кращого вiд мене".
"З тобою, Iване Степановичу, хочемо жити й умирати!" - закричали
гуртом.
"Так тодi не пускайте сво©х гадок заячими слiдами, а кажiть, чого собi
бажа те, панове!"
Апостол потягнув Ломиковського за полу. Той почав тихо, але рiзко:
"Обiцяв ти нам, гетьмане, що як Богдан вивiв Укра©ну з ляцько© неволi, так
ти нас виведеш iз теперiшньо©, щоб ми не загинули нi пiд царем, нi пiд
королем, лиш добилися волi".
"Обiцяв i хочу дотримати слова, так хай менi свiдком буде Господь i
Христос, наш Спаситель".
"А коли ж ти нас виведеш, Iване Степановичу, як не тепер? Приставаймо
до шведiв i разом з ними доконаймо того лютого дракона, що присмоктався до
Укра©ни!"
"Приставаймо до шведiв, приставаймо!" - гукали старшини.
"Карло на Березину йде. Цар у тривозi. Скарби сво© в Бiлоозеро казав
вивозити, городи й села палити велiв".
"Як шведи увiйдуть в Укра©ну, запiзно буде".
"Або тепер спасеш нас i визволиш вiд ворога нашого найлютiшого, або
нiколи!"
Гетьман два пальцi до уст приклав: "Тихо, панове, ради Бога, тихо! З
таким крамом мудрi люди не виходять на торг. Гада те, гав ловить Мазепа?
Ох, якi ж бо ви! Не вам мене учити. Добре я знаю, що роблю,- обезпечаюся
на всi боки. Кожний з вас вiдповiда за свiй полк або за свiй уряд, а я
вiдповiдаю за всiх. Iсторiя всю вину звалить на гетьмана Мазепу. Не дай
Боже невдачi, народ обплю мене i обкида камiнням. Я не живу з нинi на
завтра, я про будучнiсть гадаю, розумiючи, що за всiх прийдеться колись
вiдповiсти перед судом Божим, бо не лиш з вибору вашого, але i з волi
Божо© я свiй уряд дiстав".
Гетьман схвильовано ходив по шатрi.
"Як дiти приста те до мене: переходи й переходи! Легко це сказати, але
важко зробити. Чи погадали ви про цей перехiд? Коли б тут не було
московського вiйська, то iнша рiч.
А так - вони стежать за нами, пiдзирають кожний крок. Зараз спитають:
"А куди, а як, а чому?" Козаки розкиненi по всiх усюдах, ©м прийшлося б
перебиватися насилу, щоб до нас добиться",
Старшини очима за гетьманом водили.
"Та не гадайте, що я не хочу послухати вас. Як що ви хочете, щоб
зiрвати з Петром i шукати собi нового, може, й кращого союзника, так я
поперек вашо© дороги не стану, щоб ви опiсля нарiкали на мене. Прошу,
подайте менi на письмi сво бажання, ось папiр, а тут чорнило. Будь
ласка!"
Гетьман рукою показував на стiл: "Сlаrа расta claros fasiunt amicos.
Пишiть!"
Гетьман пiднявся з мiсця: "Пишiть, панове, а я пiду й вiдпочину
хвилину. Втомився я".
* * *
Гетьман знав, що таке письмо це не легка рiч. Iсторичний документ.
Будуть перечитися. У всякого буде своя гадка. Не скоро зведуть ©х докупи.
Гетьман не хотiв ©м заважати. Пiшов до третього передiлу.
"Як же маю писати?" - питався Ломиковський.
"Пиши, як розумi ш,- вiдповiв Апостол,- прочита мо i справимо. Не зразу
Рим збудували".
Товариство замовкло на хвилину. Гусяче перо скрипiло по паперi.
Апостоловi важко було тихо сидiти. Взяв Горленка набiк i, закарлючуючи
вус, шептав йому до вуха: "Це треба нам було давно зробити. Боюся, чи не
запiзно".
"Краще пiзно, як нiколи",- вiдповiв Горленко.
"А що ж нашi жiнки й дiти? - спитав Апостол.- Як ми ©х оставимо на
помсту москалям?"
Горленко задумався: "Треба буде i ©х покликати до себе. Перейдемо
разом, а як нi, то й залишити в якомусь городi, подалi вiд во нного
пожару. Та об тiм ми ще побалака мо з Iваном Степановичем. Вiн голова".
"Авжеж, що не хвiст, такий як Кочубей".
"Гей, гей, Кочубей!" - промовив Горленко i зiтхнув.
"Такий богатир, такий пан i пiд батiг спину наставив".
"Бо дурний. Жiнцi потурав".
"Жiнку люби, та ума не губи".
"Отож i я кажу!"
Пiдступив до них Орлик: "Цитьте, не заважайте генеральному обозному,
хай пише".
"Я вже написав",- озвався Ломиковський.
"Так прочитай вашець",- вiдповiв Апостол.
"Хай Орлик прочита
"Нi, нi, хто писав, той хай чита . Не всякий його письмо розбере".
Ломиковський читав. Зараз по першому реченнi його зупинили. Письмо
починалося звичайною формою: "Ихь царского пресвiтлого величества войска
запорозкаго генеральнiи старшины и полковники".
"Так не можна,- казав Апостол.- Тут дiло не про царя, а про нас i
гетьмана".
"Про Укра©ну",- додав Орлик.
"Пиши: ,Наш ясновельможний i вельми ласкавий пане гетьмане i
добродiю'".
Довго перечилися, заки справили письмо вiд початку до самого кiнця.
"Прочитай ще раз ad ovo",-домагався Апостол.
Ломиковський насилу прочитав сильно посправлюваний i почерканий
концепт. "Що предложивши, зичим вашей ясновельможностi доброго здоров'я",-
закiнчив.
"Нi, так не йде!- зауважив Горленко.- Краще пиши: ,Що предложивши, наше
вiрно прихильнo вашiй ясновельможностi засила мо поздоровленi '".
"I так нi,- противився Зеленський, котрий довго мовчав, нiби з
останнiми сумнiвами боровся.- На мою гадку, ось як слiд написати: ,Сi
доклада м, не тiльки радячи, але i велицi просячи, жеби старшiи над нашим
войском козацким будучi© не рознилися для сво©х приват мислями сво©ми i
один над другого чести сво © не приносили, але спольною братерскою
вяжучися любовю, щирим совiтом дiло то Божо , велике вкупi з
регiментарем, паном гетьманом сво©м орудували, котрому доброго i
довготрiвалого здоров'я i щасливого во всем поведенiя заживати зичим i
Господу Богу Оного в сохраненi сво особенно iз глибин душ наших щире
йому вдячних поруча м'".
Перечилися за чергу в пiдписах, аж вирiшили, щоб пiдписувати поазбучно.
Пiдписали.
"Фу! Та й утомився! - сказав Апостол, передаючи Горленковi перо.- Аз,
буки, вiди, глаголь... так, це на тебе черга".
"А тепер хай писар гарно начисто перепише".
Орлик не згоджувався. Хто начорно концептував, хай i начисто пише.
"Ей, Орлику! - накивував йому пальцем Апостол,- щось ти менi нинi дуже
вiд усього вiдпрошу шся. Чи не ма ш ти, мосьпане, яких заднiх гадок i
iнтенцiй?"
"Я?"
"Ти, Орлику, ти".
"От i вигадав миргородський полковник".
"Уважай!"
Ломиковський переписав на повному листi паперу, i старшини пiдписали
вдруге.
"Це для Iвана Степановича, а чорновик хай Ломиковський для всяко©
безпеки схова . На ньому теж нашi iмена стоять".
Розiйшлися.
ПIДДАВСЯ
__
Гетьман слухав, як гуторили старшини. Знав, що i як вони напишуть. Не
важно. Важливо, щоб написали. Хоче мати доказ у руцi, що не самовiльно
поступив, а пiшов за ©хнiм бажанням. Бог вiсть, як дiло скiнчиться, не
завадить обезпечити себе.
Переговори з Карлом припинив би на деякий час. Через доноси Кочубея.
Погано дiло тодi стояло. Добре, що вдалось перехитрити царя. Потерпить
Кочубей.
I гетьмановi гадки пiшли шляхами - до Батурина, Диканьки, до Ковалiвки.
Пригадав собi сво довголiтн товаришування з Василем Леонтi вичем, як
жива явилася перед ним Любов Хведорiвна, побачив Мотрю... Мотре, сонце
мо !..
Як недавно це було, а як далеко вiдiйшло вiд нього! Мотря не його, а
Чуйкевичева дружина. Видно, так Бог хотiв. Не жалi за тим, що в Бахмачi
було. Передвечiрн сонце, осiннiй погiдний день. Боже ти мiй! Яка
благодать - гарна й розумна людина..!
Нi злостi, нi помсти не почував у сво му серцi. Хотiв, щоб Мотря
щасливою була. Але чи буде? Ось i тепер, яка чорна хмара надвига ться на
©© небо. Батька цар покара . Як не дiстав Мазепи, мусить Кочубея скарати.
Цар Петро нiчого безкарно не пуска . Ма стат свiй не тiльки силою i умом
пiдтриму , але й страхом. При допомозi страху все в сво©х руках держить.
Деспот. Тiльки хитрощами можна поборювати його. Цар Кочубея скара на
горло. Мазепi нiяк рятувати його. Або Кочубей, або дiло. Дiло вiд Кочубея
важнiше. Дiло найважнiше з усього. Для дiла кожна жертва добра. Треба
робити дiло...
I гетьман снував далi сво© плани. Роздумував, як i коли перейти йому до
Карла. два способи: або щоб Карло попрямував на Москву, або щоб скорим
ходом увiйшов на пiвнiчну Укра©ну i вiдрiзав ©© вiд Москви. За шведськими
тилами можна б тодi пiдготовити край до велико© змiни. Бiда, що Карло не
слуха нiкого. Сво©м розумом робить. Вождь i фiлософ. Гетьман рад був
якнайскорiше побачити його. Цiкавий чоловiк, генiй.
Невже ж ©х у нас не було? А Хмельницький, Виговський, Дорошенко - може,
й другi.
Тiльки нашим браку того, що чужим доля да ,- авторитету й традицi©.
Карло хлопцем одно й друге дiстав, наш чоловiк мусить ©х здобувати, нашому
треба боротися за те, що другi готовим до рук разом зi скиптром дiстають.
У нас боротьба на всi фронти i тому така важка побiда.
Гетьман нiяк не може уявити собi укра©нського Карла, анi Петра.
З тим i засина .
Це його щастя, що сон послушно приходить. Люди дивуються, коли Мазепа
спить. Вiн працю не раз до пiзна вночi, а скоро свiт вста . Але тi
двi-три годинi сну, крiпкого й безтурботного сну, нiби на його власний
наказ, покрiплюють його. Не раз у повозi притулить голову до подушки й
засне так, як другий навiть на лебединих пухах не спить.
Цей добрий сон - один iз секретiв його молодечого вигляду.
Мазепа опанував свiй сон силою волi...
* * *
Орлик двiчi вiдхиляв занавiсу i двiчi подавався назад. Гетьман спав,
скинувши кунтуш i сап'янцi. Бiля його похiдного лiжка лежало свiтляне
вiконце. Вечорiло.
Орлик ждав, аж гетьман покличе його. Кендз ровського вiдпустив, нiкого
не було в шатрi.
Генеральний писар тримав прохання старшин i думав.
Пригадав собi свою молоду дружину i сво©х маленьких синiв. Що станеться
з ними? Вони ж у Батуринi. Коли б так Мазепина зрада виявилася скорiше,
нiж вспi спровадити ©х до отсього табору,пропали.
Орликовi мороз пiшов по спинi. Невже ж вiн ма право ставити добро i
життя сво©х найближчих на непевну ставку? Невже ж вiрнiсть гетьмановi рiч
святiша вiд щастя його рiдних дiтей i кохано© дружини?
Вiн пригадав собi тую нiч, коли гетьман, дякуючи слiпому припадковi,
був приневолений розкрити перед ним тайну. "Iди i молися Боговi, казав, ти
молодий, i по-божому живеш, може, Бог вислуха тебе. Молися, яко хощет
Господь, да устро©т..." Хитрун! Усiх нас на шнурку водить, як хоче, так
наструнить, а тодi: "Йди i молись Богу!"... Злiсть пiдступала до
Орликового серця. Як може один чоловiк володiти таким великим гуртjм? I то
не товпою, а людьми, як не образованими i вченими, так бувалими i
досвiдченими?
Буртувався проти насилля. Це, що нинi робив гетьман, з от-сим письмом,
це чиста комедiя - лицедiйство, коли не лицемiрство. Гетьман давно
рiшився, все сво©м Богом чинить, а старшинами так крутить, що нiбито не
вiн ©х веде, а вони його провадять. Один чоловiк усiма заправля , всi пiд
його дудку танцюють, усе вертиться, як вiн собi бажа . Старий, дряхлий
чоловiк.
Забував про добродiйства, яких вiд гетьмана зазнав,- бунтувався.
"Велике дiло, що мене з консисторського канцеляриста генеральним
писарем зробив, першим при собi, значиться, чоловiком! Не будь у мене
снаги, генерального пера не встромив би в руку. Але що я таке при нiм? Нi
то син, нi то пахолок. "А пiди-но ти, Пилипе, а зроби-но ти, Пилипе!" Так
раз у раз. Знаряддя я у його руках, бiльш нiчого. Послушне знаряддя в
гетьманових руках. А як приманю мене! Все менi тую булаву показу ,
мовляв, по мо©й смертi, може, вона тобi припаде, тобi або Войнаровському".
Орлик хвилювався. Сердився, що гетьман зата©в перед ним сво© зв'язки з
княгинею Дольською. " зу©т Заленський i болгарський митрополит-розстрига
бiльше в нього вiри мають, нiж я. А тринiтар?"
Орлик пригадав собi нинiшню пригоду зi шпигуном, котрий нiбито в
холоднiй сидить. "Але пiд вартою, щоб йому волос з голови не злетiв".
Комедiя, котра могла скiнчитися трагiчно. Чи не скiнчиться трагiчно цiла
тая велика комедiя, котру старий гетьман затiяв?
Раб бунтував проти власти господина свого. Вiчна залежнiсть,
безнастанний послух, повсякчасна тiнь, у якiй йому доводилося ходити, бо
велетень Мазепа тую тiнь на його постать кидав, проймали болем його палку,
честолюбиву душу.
"Гарно! Регiментар ти си, а ми, пiдчиненi тобi мiнiстри, ма мо слухати
тебе i сповняти накази тво© вiрно... Так скажи це. Не крийся, скажи, що ти
деспот, що монархiю з гетьманату робиш. А то вiн так м'яко прибрав нас у
сво© руки i крутить нами, як ляльками в вертепi. Танцю мо на його шнурку.
Тю!"
Кинув Ломиковського письмо на стiл.
"Такi поважнi старшини, а не бачать того. Пишуть, не знаючи, що вiн
дикту ©м. Наскучило дивитися на те. Страшний чоловiк. Петро тiлом, а вiн
духом страшний. Духом сво©м поневолю нас".
Орлик бунтувався проти перемоги Мазепиного духа. Ще раз гадками в тую
нiч вертав, коли вiд гетьмана з тайною на печорський двiр побiг i грошi
нищим роздавав, щоб молилися до Бога. Мало на якогось чоловiка не впав.
Лежав серед дороги, як колода. I йому грiш у долоню вткнув. "Молися, що
Господь устро©в усе по добру". Не прийняв. Вiн не нищий. "А чого ж ти тут
лежиш?" "До Ки ва вмирати прийшов. Вмерти не можу. Може, тут Бог смерть
менi пошле".
Хотiв упевнитися, чи Ки©в ще наш. Подивитися на Лавру, на Мазепинi
церкви, на академiю, гетьмана побачити хотiв, Степановича Iвана. Чи
гетьману вiн, чи антихрист?
Орлик до богадiльнi його вiдвiв, а на рано до гетьмана попровадив.
Ще й нинi тямить цей мент. Старий козак, що за Виговського, за
Дорошенка i Сомка в походи ходив, за Мазепи праву руку втратив, пiдступив
до гетьмана i доторкнувся до його одежi. Впевнився, що гетьман ще .
Мазепа руку йому подав:
"Здоров був, батьку!"
"Доброго здоров'я вашiй милостi у Господа прошу",- сказав i повалився
трупом.
Орликовi на цей спомин мурашки полiзли по шкiрi. "Духом сво©м насилу
нас. Тако© жертви, як вiн, нiхто не жадав вiд козацтва. А слухають його.
Навiть на Сiчi свою партiю ма ".
Орлик гарячий лоб до зимного стола притулив. "Але й насиллю кiнець.
Годi, щоб вiн нас до нещастя провадив. Нас - то ще. Але що виннi жiнки й
дiти нашi? Ми, батьки i мужi ©х, ма мо ©х добровiльно в руки московських
катiв вiддати? Нi, нiколи й нiзащо в свiтi! Тако© жертви нiхто не смi
може вилiзти на верх, i тодi був би с а м о й б о л ь ш о й с к а н д а
л".
"I били ж би козаки, пiзнавши патра".
"Ой били ж би, милосте ваша!"
"Обнажай тiлесо сво , преподобний отче!" ПIДПИСАЛИ
Гетьман Мазепа мав повне право бути вдоволеним з того, що вичитав на
спинi патра. Король Карло, йдучи слiдами свого попередника Карла Х
Густава, гарантував гетьмановi й укра©нським станам Jus totius Ucrainae
antiquae vel Roxolaniae, на цiлiй областi, на якiй схiдна церква й на
якiй народ балака окремою вiд московсько© i польсько© укра©нською мовою.
Це обновлення шведсько-укра©нського договору з року 1657 було
безперечно переводним дипломатичним успiхом гетьмана Мазепи, котрий не
вдоволявся станом свого теперiшнього посiдання, а невтомно прямував до
об' днання всiх укра©нських земель, кажучи, що як летiти, то з великого
коня.
Цей великий кiнь i стояв отс перед ним готовий до дороги.
Король Карло признавав Укра©ну самостiйною державою, а ©© гетьмана
титулував князем i гарантував, що титулу цього i всiх йому належних прав
не нарушить. Вiйська шведськi, якi увiйдуть на Укра©ну, будуть оставатися
пiд начальним керуванням укра©нського князя-гетьмана i всi укра©нськi
землi, якi добудуть шведи, належатимуть до Укра©ни. В забезпеку, що
Укра©на зi свого боку додержить договору, король Карло вважав потрiбним на
час вiйни обсадити сво©ми вiйськами городи Стародуб, Мглин, Батурин,
Полтаву i Гадяч.
Крiм писаних пунктiв отець тринiтар передавав гетьмановi вiд короля
деякi уснi iнструкцi©. Вiд нього довiдався Мазепа, що договiрний акт
виготовля перший мiнiстр короля Карла, граф Пiпер, i що при найближчiй
зустрiчi цей важкий iсторичний документ пiдпишуть оба контрагенти, себто
король Карло XII зi сво©ми вiдповiдальними мiнiстрами i князь Мазепа з
укра©нськими генеральними старшинами.
Гетьман перехрестився тричi.
"Боговi хай буде дяка".
"Во вiки вiков",- додав вiд себе патер.
"А тепер,- звернувся до нього гетьман,- пiдеш, отченьку, до нори".
"Я?"
"Не бiйся. Нiчого тобi там не станеться. Це так про людське око.
Поставлю сердюкiв на вартi коло холодно©, а вночi покличу до себе, нiбито
на допит, а. насправдi на вечерю. Завтра спiчнеш, а там подума мо, як дiло
повести далi. Кривди за свою службу не матимеш".
"Вiрю".
Патер накинув на себе кобеняк, понурив голову, як винуватець, i пiшов
пiд сторожею сердюкiв, котрих покликав гетьман, наказуючи ©м, щоб добре
стерегли цього чоловiка й не дали йому зробити нiяко© кривди.
"Щоб йому нi один волосок з голови не злетiв!"
* * *
Надходили старшини.
Орлик i Ломиковський стояли бiля окопiв i палко розмовляли мiж собою.
Головною вулицею табору надходив прилуцький полковник Горленко. Козаки
робили йому дорогу i здоровили. З бiчно©, перехресно©, вулицi, видно було
лубенського полковника Зеленського. Йшов зi сво©м писарем полковим, живо
розкладаючи руками. На всiх помiтне було якесь збентеження, мало того -
тривога.
"Спiшно ©м приставати до шведiв,- казав гетьман,- Доведу до того, що
зажадають вiд мене, щоб не казали пiзнiше, що це було мо бажання, а не ©х
воля, i що гетьман самовiльно на таке важне дiло рiшився".
Вiдсунув ворiтця i пiдiйшов до першо© сторожi.
Сонце сходило з полудня. Табiр був озолочений його блиском. Гетьман
залюбки дивився на цей великий, живий образ, повний гамору i руху. "Сiч,-
погадав собi.- Що ти вдi ш! Де не станеш табором, робиться з нього кiш. Не
так, як у других армiях. Тут своя традицiя, свiй темперамент, з котрим
треба вождевi числиться. Вiддавати тих людей пiд московську команду,
значить, вiдбирати ©м охоту битися за отсе ©хн , власне життя. А який це
вояк, що нерадо б' ться? Цар хоче мене зробити вождем над сво ю
кавалерi ю, а Карло вiдда усi во ннi сили, сво© i мо©, якi лиш будуть на
Укра©нi, пiд мiй начальний провiд. Це рiзниця. Ще й яка!"
Орлик i Ломиковський побачили гетьмана i кланялися йому. Гетьман рукою
покликав ©х до себе.
"Ось i Зеленський надходить, i Горленко",- сказав гетьман.
Ломиковський кивнув ©м, щоб скорiше йшли. Тi прискорили крок.
Зеленський вiдправив свого писаря i привiтався з гетьманом.
"Про що ти так зi сво©м писарем балакав?"
"Не дають менi спокою, щоб приставати до шведа. Вже й козаки про те
саме плещуть, прямо здурiв народ".
"Все та сама пiсня! - сказав гетьман,-будь ласка, в шатро".
Перейшли перший передiл, у другiм, гарно полтавськими узорами
вишиванiм, крiзь малi прорiзи, нiби вiконця, падало ярке сонце й золотими
квадратами лягало на пiл, вистелений грубим турецьким ковром.
"Ще нам Апостола браку ,- сказав гетьман, сiдаючи у складане, похiдне
крiсло.- Сiдайте, будь ласка,- запрошував гостей.- Пилипе, налий чарки,
насухо не добре говорити, в горлi дере".
Генеральний обозний i полковники вихилили спорi чарки угорського вина.
Надiйшов Апостол.
"Можемо починати,- сказав Орлик.- Говорiть ви, пане генеральний
обозний".
Ломиковський вiдкашельнув: "Це, що перед хвилиною сказав лубенський
полковник, суща правда. Прилипають до нас люди, як мухи до меду:
переходiть i переходiть до шведiв. Боюсь, щоб ребелi© яко© не було, бо i
козаки, i народ тако© злостi до москалiв дiбрали, що довше ©х у вiрностi
царевi не вдержиш".
"Нiяк не вдержиш,-потвердив Горленко.-Мiй полк прямо зубами скрегоче,
дивись, i кинуться на царських драгунiв".
"Козакiв,- почав Апостол, пiдкручуючи свiй химерно закарлючений вус,-
козакiв можна ще якось здержати, то карами, то нагородами, але що робити з
поспiльством по селах i по городах, коли там нiякого вiйська нема?"
"Ось з мо©х Лубнiв,- жалувався Зеленський,- доносять менi, що там
зазбро нi товпи всiляких п'яниць та гультiпак спокiйним людям проходу i
прожитку не дають. Недавно тому таке товпище побило до смертi орендаря, а
старшина ледве живий утiк. Бочки розбивають, трунки розливають, усякi
пакостi чинять".
"В Стародубi,- притакував Орлик,- не краще. Скоропадський пише, що там
шевцi, кравцi, лимарi i весь чорний народ напали на тамошнього вiйта,
пограбували його, з погребiв закопане вино добули, попилися i жидiв
потурбували".
"Що це? -спитав гетьман.- Приходiть з вiстями Iова, страхайте мене!"
В голосi його вiдчувався нiби гнiв а нiби злоба.
Старшини принишкли. Не знали, чи вести балачку далi, чи перестати, щоб
не гнiвати ясновельможного.
"Чого ж ви мовчите? Не окривайте нiчого, хай знаю, що дi ться пiд мо©м
регiментом тепер, коли нам порядку треба i спокою. Кажи, прилуцький
полковнику, що ти чув!"
Горленка вразив тон гетьмансько© мови: "Бачу, що милiсть ваша нерадо
слуха нас, тво©х вiрних старшин".
"Годi менi радо слухати, що пiсля 20 лiт мо © важко© працi твориться
таке безладдя. Говори!"
"Доносять, що в Мглинi сотника до смертi прикотили i три днi в тюрмi
тримали. Коли б не товаришi сотеннi, то живим не оставсь би".
"Це вже не добре,- зiрвався гетьман.- Сотник - голова в сво©й сотнi,
управитель ©©. Це дiло треба прослiдити. Безкарно такого бешкету не
пустимо. Що ж дальше?"
"Смiливiсть гулящого народу,- зважився забрати слово Орлик,- переступа
усякi межi закону, послуху, навiть респекту, для тво © особи, пане
гетьмане, належного".
"Що ж такого?"
"Гультя© на гетьманський замок у Гадячi напали, хотiли управителя вбити
i розграбити добро, добре, що гадяцькi мiщани до того не допустили".
Гетьман покрутив головою: "Бiльшо© вдяки сподiвався я за мою працю для
добра Укра©ни".
"Це не нашi люди,-.потiшав його Ломиковський,- а московськi. Московськi
втiкачi й мародери наш народ бунтують. Приставайте, мовляв, до нас i разом
грабуймо панiв i старшин. Уздовж Днiпра гуляють двi такi московськi шайки:
одна - в вiсiмсот душ з Перебий носом во главi, а друга - в тисячу з
отаманом Молодцем. Гулящий народ, як вода, наплива до них, i треба
боятися, щоби з тих шайок другий Булавiн не вийшов. В Полтавськiм,
Миргородськiм, Прилуцькiм, Лубенськiм i Переяславськiм полках,
скрiзь-скрiзь неспокiйно".
"Скрiзь неспокiйно..." - повторив гетьман i почав пальцями бубнити по
столi, що було знаком його невдоволення.
"Яка причина тим небажаним познакам видимо© ребелi©?" - спитав по
хвилинi.
" рiзнi причини,- зважився вiдповiсти Апостол.- Хоч би та, що ми
безнастанно в походах, а вiдома рiч, як вигляда без хазя©на хазяйство.
Але найважнiше те, що народ невдоволений, i то не тiльки в нас, але й у
московських землях. Там бунти, i до нас бунтарський дух перекида ться".
"Наш народ нiколи не був вдоволений",- перебив Апостола гетьман.
"Це правда, але нiколи вiн без причини не бунтувався, а тепер тих
причин багато i такi вони важкi, що й виповiсти трудно. Милостi тво©й
вiдомо - так i говорити не стану. Нiвечать нас, винищують, обдирають i
зневажають, не лиш народовi терпiти, але й нам на такi знущання довше
дивитися годi".
"Годi нам дивитися довше на те, що з Укра©ною робить Москва!" -
загомонiли гуртом.
Гетьман скорим рухом пiдвiвся з крiсла i глянув крiзь вiконця направо й
налiво.
Не було нiкого. Лиш хоругов лопотiла з вiтром, то широко розвiваючись,
то тихо прилягаючи до полотен шатра.
Здалеку гудiв табiр. Вiн мав сво© турботи. Заздрим оком дивився туди,
де жив гетьман i його старшини, не прочуваючи навiть, якi-то в них тяжкi
турботи.
"Чого ж ви тодi хочете, панове?" - спитав гетьман, вертаючись на сво
мiсце.
Як на даний знак поставали з лавок. Обступили його, схвильованi,
збентеженi, тривожнi. Всi нараз радi були говорити, жалiтися, виявляти
сво задушевне бажання. Але привикли до того, що в розмовi з Мазепою треба
бути помiркованим. що його анi криком не настрашиш, нi жалiсливими словами
не зворушиш, з ним треба балакати спокiйно i розумно.
"Рещментарю i батьку наш! - почав Ломиковський.- Вiдомi тобi нашi
бажання, але нам не вiдомi тво© задуми, i вiд того нам важко двигати на
сво©х спинах тягарi наших урядiв. Подумай собi: з одного боку, Москва нас
кривдить i притиска , Москва посяга на нашi права споконвiчнi, ми непевнi
нi сво©х урядiв, нi ма ткiв, нi безпечного пробування, з другого боку,
народ бунту ться, городовi старшини не в силi це© ребелi© опанувати, а ми,
як той степовий вiтер, кида мо собою направо й налiво, нинi тут, а завтра
Бог вiсть де, i нiяко© надi© нема в нашому серцi, що воно до кращого йде.
Коли б ми знали, що ти, ясновельможний пане гетьмане, згадав i постановив,
то не ходили б ми як у мряцi, не бачучи дороги перед собою".
"Непевнiсть тривожить людину",пiдхопив Апостол.
"Хай буде, що хоче, щоб лиш знати що,- додав Горленко.- Соромно, що
старшини тво© i довiренi тобi люди так само непевнi й несвiдомi
завтрашньо© днини, як останнiй чура з обозу".
Старшини хвилювалися, насилу здержуючи жаль.
"Як бачу,- сказав гетьман,- ви невдоволенi мною. Так тодi - будь ласка!
- вiн пiднiс i назад на стiл поставив гетьманську булаву.- Будь ласка!"
В шатрi зробилося тихо. Чути було, як лопотiла хоругва i як здалеку
шумiв табiр.
"Пошлiть по полковникiв, що осталися вдома, вдарте в литаври, скличте
раду i виберiть собi нового гетьмана. Я проти волi сво©х старшин
рейментувати не хочу. Може, я старий, може, менi й важко шукати нових
дорiг, може, очi мо© не довиджують, а ушi не дочувають, виберiть собi
iншого, кращого й молодшого,- будь ласка! Я вже сво вiдгетьманував, пора
й менi спочити".
Не раз чули це старшини, i за кожним разом бентежила ©х така погроза.
Нинi бiльше, нiж коли. А що буде, коли гетьман дiйсно рiшився прийняти
титул герцога й зажити на сво©х ма тках?
Перед ними розкрилися чорнi горизонти. Цар Петро, Меншиков, вiйна, i
вони без гетьмана Мазепи, без того одинокого чоловiка, котрого шану i
перед котрим ма респект грiзний, невблаганий цар. Без Мазепи почалася б
на Укра©нi така анархiя, що й погадати страшно.
"Будь ласка!" - повторив, стукаючи булавою, гетьман.
Апостол обхопив гетьмана за колiна.
"Батьку й добродiю наш! Бог свiдком, не хотiли ми вразити серця й
ма стату твого. Не гнiвайся на нас. Ми до шабель звикли, не до полiтичних
розмов. Зна ш, ясновельможний гетьмане, що i мiж мною i тобою перше щось
не наладжувалося, а тепер я тобi найвiрнiший слуга i товариш. Що прикажеш
- сповню. I всi ми так, i не лиш ми, але й багато iнших. Розхмар сво
чоло, не карай нас гнiвом сво©м".
Гетьман мовчки обiйняв Апостола i посадив його бiля себе.
"Не гнiваюся я на вас, панове товариство, а по щиростi кажу, як що ви
невдоволенi мною, так виберiть собi кращого вiд мене".
"З тобою, Iване Степановичу, хочемо жити й умирати!" - закричали
гуртом.
"Так тодi не пускайте сво©х гадок заячими слiдами, а кажiть, чого собi
бажа те, панове!"
Апостол потягнув Ломиковського за полу. Той почав тихо, але рiзко:
"Обiцяв ти нам, гетьмане, що як Богдан вивiв Укра©ну з ляцько© неволi, так
ти нас виведеш iз теперiшньо©, щоб ми не загинули нi пiд царем, нi пiд
королем, лиш добилися волi".
"Обiцяв i хочу дотримати слова, так хай менi свiдком буде Господь i
Христос, наш Спаситель".
"А коли ж ти нас виведеш, Iване Степановичу, як не тепер? Приставаймо
до шведiв i разом з ними доконаймо того лютого дракона, що присмоктався до
Укра©ни!"
"Приставаймо до шведiв, приставаймо!" - гукали старшини.
"Карло на Березину йде. Цар у тривозi. Скарби сво© в Бiлоозеро казав
вивозити, городи й села палити велiв".
"Як шведи увiйдуть в Укра©ну, запiзно буде".
"Або тепер спасеш нас i визволиш вiд ворога нашого найлютiшого, або
нiколи!"
Гетьман два пальцi до уст приклав: "Тихо, панове, ради Бога, тихо! З
таким крамом мудрi люди не виходять на торг. Гада те, гав ловить Мазепа?
Ох, якi ж бо ви! Не вам мене учити. Добре я знаю, що роблю,- обезпечаюся
на всi боки. Кожний з вас вiдповiда за свiй полк або за свiй уряд, а я
вiдповiдаю за всiх. Iсторiя всю вину звалить на гетьмана Мазепу. Не дай
Боже невдачi, народ обплю мене i обкида камiнням. Я не живу з нинi на
завтра, я про будучнiсть гадаю, розумiючи, що за всiх прийдеться колись
вiдповiсти перед судом Божим, бо не лиш з вибору вашого, але i з волi
Божо© я свiй уряд дiстав".
Гетьман схвильовано ходив по шатрi.
"Як дiти приста те до мене: переходи й переходи! Легко це сказати, але
важко зробити. Чи погадали ви про цей перехiд? Коли б тут не було
московського вiйська, то iнша рiч.
А так - вони стежать за нами, пiдзирають кожний крок. Зараз спитають:
"А куди, а як, а чому?" Козаки розкиненi по всiх усюдах, ©м прийшлося б
перебиватися насилу, щоб до нас добиться",
Старшини очима за гетьманом водили.
"Та не гадайте, що я не хочу послухати вас. Як що ви хочете, щоб
зiрвати з Петром i шукати собi нового, може, й кращого союзника, так я
поперек вашо© дороги не стану, щоб ви опiсля нарiкали на мене. Прошу,
подайте менi на письмi сво бажання, ось папiр, а тут чорнило. Будь
ласка!"
Гетьман рукою показував на стiл: "Сlаrа расta claros fasiunt amicos.
Пишiть!"
Гетьман пiднявся з мiсця: "Пишiть, панове, а я пiду й вiдпочину
хвилину. Втомився я".
* * *
Гетьман знав, що таке письмо це не легка рiч. Iсторичний документ.
Будуть перечитися. У всякого буде своя гадка. Не скоро зведуть ©х докупи.
Гетьман не хотiв ©м заважати. Пiшов до третього передiлу.
"Як же маю писати?" - питався Ломиковський.
"Пиши, як розумi ш,- вiдповiв Апостол,- прочита мо i справимо. Не зразу
Рим збудували".
Товариство замовкло на хвилину. Гусяче перо скрипiло по паперi.
Апостоловi важко було тихо сидiти. Взяв Горленка набiк i, закарлючуючи
вус, шептав йому до вуха: "Це треба нам було давно зробити. Боюся, чи не
запiзно".
"Краще пiзно, як нiколи",- вiдповiв Горленко.
"А що ж нашi жiнки й дiти? - спитав Апостол.- Як ми ©х оставимо на
помсту москалям?"
Горленко задумався: "Треба буде i ©х покликати до себе. Перейдемо
разом, а як нi, то й залишити в якомусь городi, подалi вiд во нного
пожару. Та об тiм ми ще побалака мо з Iваном Степановичем. Вiн голова".
"Авжеж, що не хвiст, такий як Кочубей".
"Гей, гей, Кочубей!" - промовив Горленко i зiтхнув.
"Такий богатир, такий пан i пiд батiг спину наставив".
"Бо дурний. Жiнцi потурав".
"Жiнку люби, та ума не губи".
"Отож i я кажу!"
Пiдступив до них Орлик: "Цитьте, не заважайте генеральному обозному,
хай пише".
"Я вже написав",- озвався Ломиковський.
"Так прочитай вашець",- вiдповiв Апостол.
"Хай Орлик прочита
"Нi, нi, хто писав, той хай чита . Не всякий його письмо розбере".
Ломиковський читав. Зараз по першому реченнi його зупинили. Письмо
починалося звичайною формою: "Ихь царского пресвiтлого величества войска
запорозкаго генеральнiи старшины и полковники".
"Так не можна,- казав Апостол.- Тут дiло не про царя, а про нас i
гетьмана".
"Про Укра©ну",- додав Орлик.
"Пиши: ,Наш ясновельможний i вельми ласкавий пане гетьмане i
добродiю'".
Довго перечилися, заки справили письмо вiд початку до самого кiнця.
"Прочитай ще раз ad ovo",-домагався Апостол.
Ломиковський насилу прочитав сильно посправлюваний i почерканий
концепт. "Що предложивши, зичим вашей ясновельможностi доброго здоров'я",-
закiнчив.
"Нi, так не йде!- зауважив Горленко.- Краще пиши: ,Що предложивши, наше
вiрно прихильнo вашiй ясновельможностi засила мо поздоровленi '".
"I так нi,- противився Зеленський, котрий довго мовчав, нiби з
останнiми сумнiвами боровся.- На мою гадку, ось як слiд написати: ,Сi
доклада м, не тiльки радячи, але i велицi просячи, жеби старшiи над нашим
войском козацким будучi© не рознилися для сво©х приват мислями сво©ми i
один над другого чести сво © не приносили, але спольною братерскою
вяжучися любовю, щирим совiтом дiло то Божо , велике вкупi з
регiментарем, паном гетьманом сво©м орудували, котрому доброго i
довготрiвалого здоров'я i щасливого во всем поведенiя заживати зичим i
Господу Богу Оного в сохраненi сво особенно iз глибин душ наших щире
йому вдячних поруча м'".
Перечилися за чергу в пiдписах, аж вирiшили, щоб пiдписувати поазбучно.
Пiдписали.
"Фу! Та й утомився! - сказав Апостол, передаючи Горленковi перо.- Аз,
буки, вiди, глаголь... так, це на тебе черга".
"А тепер хай писар гарно начисто перепише".
Орлик не згоджувався. Хто начорно концептував, хай i начисто пише.
"Ей, Орлику! - накивував йому пальцем Апостол,- щось ти менi нинi дуже
вiд усього вiдпрошу шся. Чи не ма ш ти, мосьпане, яких заднiх гадок i
iнтенцiй?"
"Я?"
"Ти, Орлику, ти".
"От i вигадав миргородський полковник".
"Уважай!"
Ломиковський переписав на повному листi паперу, i старшини пiдписали
вдруге.
"Це для Iвана Степановича, а чорновик хай Ломиковський для всяко©
безпеки схова . На ньому теж нашi iмена стоять".
Розiйшлися.
ПIДДАВСЯ
__
Гетьман слухав, як гуторили старшини. Знав, що i як вони напишуть. Не
важно. Важливо, щоб написали. Хоче мати доказ у руцi, що не самовiльно
поступив, а пiшов за ©хнiм бажанням. Бог вiсть, як дiло скiнчиться, не
завадить обезпечити себе.
Переговори з Карлом припинив би на деякий час. Через доноси Кочубея.
Погано дiло тодi стояло. Добре, що вдалось перехитрити царя. Потерпить
Кочубей.
I гетьмановi гадки пiшли шляхами - до Батурина, Диканьки, до Ковалiвки.
Пригадав собi сво довголiтн товаришування з Василем Леонтi вичем, як
жива явилася перед ним Любов Хведорiвна, побачив Мотрю... Мотре, сонце
мо !..
Як недавно це було, а як далеко вiдiйшло вiд нього! Мотря не його, а
Чуйкевичева дружина. Видно, так Бог хотiв. Не жалi за тим, що в Бахмачi
було. Передвечiрн сонце, осiннiй погiдний день. Боже ти мiй! Яка
благодать - гарна й розумна людина..!
Нi злостi, нi помсти не почував у сво му серцi. Хотiв, щоб Мотря
щасливою була. Але чи буде? Ось i тепер, яка чорна хмара надвига ться на
©© небо. Батька цар покара . Як не дiстав Мазепи, мусить Кочубея скарати.
Цар Петро нiчого безкарно не пуска . Ма стат свiй не тiльки силою i умом
пiдтриму , але й страхом. При допомозi страху все в сво©х руках держить.
Деспот. Тiльки хитрощами можна поборювати його. Цар Кочубея скара на
горло. Мазепi нiяк рятувати його. Або Кочубей, або дiло. Дiло вiд Кочубея
важнiше. Дiло найважнiше з усього. Для дiла кожна жертва добра. Треба
робити дiло...
I гетьман снував далi сво© плани. Роздумував, як i коли перейти йому до
Карла. два способи: або щоб Карло попрямував на Москву, або щоб скорим
ходом увiйшов на пiвнiчну Укра©ну i вiдрiзав ©© вiд Москви. За шведськими
тилами можна б тодi пiдготовити край до велико© змiни. Бiда, що Карло не
слуха нiкого. Сво©м розумом робить. Вождь i фiлософ. Гетьман рад був
якнайскорiше побачити його. Цiкавий чоловiк, генiй.
Невже ж ©х у нас не було? А Хмельницький, Виговський, Дорошенко - може,
й другi.
Тiльки нашим браку того, що чужим доля да ,- авторитету й традицi©.
Карло хлопцем одно й друге дiстав, наш чоловiк мусить ©х здобувати, нашому
треба боротися за те, що другi готовим до рук разом зi скиптром дiстають.
У нас боротьба на всi фронти i тому така важка побiда.
Гетьман нiяк не може уявити собi укра©нського Карла, анi Петра.
З тим i засина .
Це його щастя, що сон послушно приходить. Люди дивуються, коли Мазепа
спить. Вiн працю не раз до пiзна вночi, а скоро свiт вста . Але тi
двi-три годинi сну, крiпкого й безтурботного сну, нiби на його власний
наказ, покрiплюють його. Не раз у повозi притулить голову до подушки й
засне так, як другий навiть на лебединих пухах не спить.
Цей добрий сон - один iз секретiв його молодечого вигляду.
Мазепа опанував свiй сон силою волi...
* * *
Орлик двiчi вiдхиляв занавiсу i двiчi подавався назад. Гетьман спав,
скинувши кунтуш i сап'янцi. Бiля його похiдного лiжка лежало свiтляне
вiконце. Вечорiло.
Орлик ждав, аж гетьман покличе його. Кендз ровського вiдпустив, нiкого
не було в шатрi.
Генеральний писар тримав прохання старшин i думав.
Пригадав собi свою молоду дружину i сво©х маленьких синiв. Що станеться
з ними? Вони ж у Батуринi. Коли б так Мазепина зрада виявилася скорiше,
нiж вспi спровадити ©х до отсього табору,пропали.
Орликовi мороз пiшов по спинi. Невже ж вiн ма право ставити добро i
життя сво©х найближчих на непевну ставку? Невже ж вiрнiсть гетьмановi рiч
святiша вiд щастя його рiдних дiтей i кохано© дружини?
Вiн пригадав собi тую нiч, коли гетьман, дякуючи слiпому припадковi,
був приневолений розкрити перед ним тайну. "Iди i молися Боговi, казав, ти
молодий, i по-божому живеш, може, Бог вислуха тебе. Молися, яко хощет
Господь, да устро©т..." Хитрун! Усiх нас на шнурку водить, як хоче, так
наструнить, а тодi: "Йди i молись Богу!"... Злiсть пiдступала до
Орликового серця. Як може один чоловiк володiти таким великим гуртjм? I то
не товпою, а людьми, як не образованими i вченими, так бувалими i
досвiдченими?
Буртувався проти насилля. Це, що нинi робив гетьман, з от-сим письмом,
це чиста комедiя - лицедiйство, коли не лицемiрство. Гетьман давно
рiшився, все сво©м Богом чинить, а старшинами так крутить, що нiбито не
вiн ©х веде, а вони його провадять. Один чоловiк усiма заправля , всi пiд
його дудку танцюють, усе вертиться, як вiн собi бажа . Старий, дряхлий
чоловiк.
Забував про добродiйства, яких вiд гетьмана зазнав,- бунтувався.
"Велике дiло, що мене з консисторського канцеляриста генеральним
писарем зробив, першим при собi, значиться, чоловiком! Не будь у мене
снаги, генерального пера не встромив би в руку. Але що я таке при нiм? Нi
то син, нi то пахолок. "А пiди-но ти, Пилипе, а зроби-но ти, Пилипе!" Так
раз у раз. Знаряддя я у його руках, бiльш нiчого. Послушне знаряддя в
гетьманових руках. А як приманю мене! Все менi тую булаву показу ,
мовляв, по мо©й смертi, може, вона тобi припаде, тобi або Войнаровському".
Орлик хвилювався. Сердився, що гетьман зата©в перед ним сво© зв'язки з
княгинею Дольською. " зу©т Заленський i болгарський митрополит-розстрига
бiльше в нього вiри мають, нiж я. А тринiтар?"
Орлик пригадав собi нинiшню пригоду зi шпигуном, котрий нiбито в
холоднiй сидить. "Але пiд вартою, щоб йому волос з голови не злетiв".
Комедiя, котра могла скiнчитися трагiчно. Чи не скiнчиться трагiчно цiла
тая велика комедiя, котру старий гетьман затiяв?
Раб бунтував проти власти господина свого. Вiчна залежнiсть,
безнастанний послух, повсякчасна тiнь, у якiй йому доводилося ходити, бо
велетень Мазепа тую тiнь на його постать кидав, проймали болем його палку,
честолюбиву душу.
"Гарно! Регiментар ти си, а ми, пiдчиненi тобi мiнiстри, ма мо слухати
тебе i сповняти накази тво© вiрно... Так скажи це. Не крийся, скажи, що ти
деспот, що монархiю з гетьманату робиш. А то вiн так м'яко прибрав нас у
сво© руки i крутить нами, як ляльками в вертепi. Танцю мо на його шнурку.
Тю!"
Кинув Ломиковського письмо на стiл.
"Такi поважнi старшини, а не бачать того. Пишуть, не знаючи, що вiн
дикту ©м. Наскучило дивитися на те. Страшний чоловiк. Петро тiлом, а вiн
духом страшний. Духом сво©м поневолю нас".
Орлик бунтувався проти перемоги Мазепиного духа. Ще раз гадками в тую
нiч вертав, коли вiд гетьмана з тайною на печорський двiр побiг i грошi
нищим роздавав, щоб молилися до Бога. Мало на якогось чоловiка не впав.
Лежав серед дороги, як колода. I йому грiш у долоню вткнув. "Молися, що
Господь устро©в усе по добру". Не прийняв. Вiн не нищий. "А чого ж ти тут
лежиш?" "До Ки ва вмирати прийшов. Вмерти не можу. Може, тут Бог смерть
менi пошле".
Хотiв упевнитися, чи Ки©в ще наш. Подивитися на Лавру, на Мазепинi
церкви, на академiю, гетьмана побачити хотiв, Степановича Iвана. Чи
гетьману вiн, чи антихрист?
Орлик до богадiльнi його вiдвiв, а на рано до гетьмана попровадив.
Ще й нинi тямить цей мент. Старий козак, що за Виговського, за
Дорошенка i Сомка в походи ходив, за Мазепи праву руку втратив, пiдступив
до гетьмана i доторкнувся до його одежi. Впевнився, що гетьман ще .
Мазепа руку йому подав:
"Здоров був, батьку!"
"Доброго здоров'я вашiй милостi у Господа прошу",- сказав i повалився
трупом.
Орликовi на цей спомин мурашки полiзли по шкiрi. "Духом сво©м насилу
нас. Тако© жертви, як вiн, нiхто не жадав вiд козацтва. А слухають його.
Навiть на Сiчi свою партiю ма ".
Орлик гарячий лоб до зимного стола притулив. "Але й насиллю кiнець.
Годi, щоб вiн нас до нещастя провадив. Нас - то ще. Але що виннi жiнки й
дiти нашi? Ми, батьки i мужi ©х, ма мо ©х добровiльно в руки московських
катiв вiддати? Нi, нiколи й нiзащо в свiтi! Тако© жертви нiхто не смi