Страница:
Якi гарнi тi шовковi обо©, золоченi стюки на стелi, важкi оксамитнi
занавiси бiля вiкон! Дивно, що солдати не подерли ©х ще на онучi...
Мабуть, для свiтлiйшого залишили. Вiн гарненько пообдира те все i, як
крук, затащить до свого гнiзда.
(Мало ще накрав!)
I за те, щоб багатилися свiтлiйшi, мають гинути тисячi невинних жiнок i
дiтей.
До чого воно подiбне? Чому хто не скаже ©м ув очi, що вони не люди?
Чому вiн не кине шаблi царевi пiд ноги, бо це не цар, а звiр, "урод",
гидкiший вiд усiх тих "уродiв", якi вiн стяга з цiло© Росi© i марину у
спиртi, у сво©й кунсткамерi. На саму гадку про можливiсть такого моменту
кров стина ться у жилах. Бачить того мужчину, вищого вiд усiх, прищатого,
жовтуватого, з волоссям, як грива, i з випулистими очима. Гидкий, але
великий,- не от миру сего. Все нишкне, мертвi й малi перед ним, вiн -
цар!..
"Творю державний народ,- каже, мов грiм гримить,- будую нову Росiю. Без
болю не родиться нiщо. А ти розслинився, як баба, драгунський офiцер! З
потомственних дворян! Кисляк, мерзотник, от що таке ти!"
I офiцер кулиться в гетьманському фотелi, ноги йому ще гiрше трясуться,
очей пiдвести не смi , щоб не побачити царя. Це не цар, це - мус...
Чу шурхiт якийсь... Треба ж дiйсностi глянути в очi, не втече перед
нею - треба.
I вiн вiдносить утомленi повiки.
Перед ним не цар, лиш очi, не очi, вiкна у якийсь iнший свiт... Чи©
вони тi предивнi очi? Вiн ©х бачив колись... Коли? Де?.. Де?..
I пам'ять почина працювати пильно, скоро, передираючись через подi©
нинiшнi, вчорашнi, чимраз далi в минуле. Вiдкида усе гидке, погане,
брудне, як болото, як кал, i прочищу шлях. Вже зна . Тi очi бачив вiн
тут, у гетьманському дворi на Гончарiвцi, може, навiть у тiй самiй кiмнатi
на балу, на котрий прийшов зi сво©м командантом. Такi очi мала там лише
одна людина i не лише там, але й на цiлому свiтi,- Кочубе ва Мотря. Вони
не давали йому спокою, бентежили, тягнули до себе, затроювали те
вдоволення, яке да царському офiцеровi вiрна служба царевi. З то© пори,
як глянув у них, згубив себе...
"Мотря? Кочубе ва Мотря? Тут? Тепер?" - i вiн зiрвався на рiвнi ноги.
Витягнув шию вперед, глянув - так, це вона! Вона пiдноситься i теж
пода ться вперед, руку приклада до чола - може, й вона його пiзнала?
Господи, як же вiн гляне у тi великi очi, вiн, червоний вiд кровi, як
тигр, i брудний, як свиня, iменно - "як свиня". Що, вiдповiсть, коли вона
спита ться про батуринцiв i про сам Батурин? Чи будуть балакати, як тодi,
на балу, коли кругом була така розкiш, лише розкiш. Як пояснити ©й той
нелюдський рев i гул, що все ще висить над мiстом, як буря?
"Мотря?.. Кочубе ва Мотря?.. Мотря Василiвна?"
Спуска очi, хилить голову до землi, вдаря закаблуками, робить три
кроки назадгузь i нараз, хапаючи голову в руки, нiби зi страху, щоб вона
не луснула й не розлетiлася на шматки, вибiга в сiни.
"Мотря! Кочубе ва Мотря!"
В сiнях на фершала наткнувся, на нiмця. Iшов, не поспiшаючи. Совiсно та
спокiйно робив свою службу. За те й грошi брав. Дивувався тiльки, чому це
його до двора кличуть тодi, як на вулицi так багато дiла. Але кличуть -
iде.
Побачивши вищого офiцера, здоровить його.
"Фершал?"
"Так, ваше високородi , з третього походного лазарету, Якоб Беме".
"Спiши! У тi© дверi, просто до голубо© зали. Вона ще живе. Може,
вряту ш. Спiши!"
Побiг.
Якоб Беме озира ться за ним вiд порога: "Здурiв?"
СКОРIН
Той офiцер звався Петро Павлович Скорiн. Вiн вiдзначався не тiльки
великою хоробрiстю та божевiльною, як казали, вiдвагою, але також
незвичайною уродою.
Був це такий. красунь, що не тiльки жiнки ставали, мов навроченi, коли
вiн переходив вулицею, але й мужчини дивилися залюбки на цього живого
Аполлона. Так його й прозивали в полку.
Кращого мужчини годi собi подумати. Навiть цар любив Скорiна i не бив
його в злостi, як iнших,- прямо не пiдносилася рука. Дякуючи тiй вродi,
Скорiй чимало побував за границею. Його посилали, як особливого кур' ра до
заграничних посольств, бо цар любив похвалитися перед свiтом, чимсь
незвичайним.
А незвичайним являвся Скорiн не тiльки вродою, але також дуже
полiтичним поведенням, котрим здобував, собi загальну прихильнiсть i
доброзичливiсть. А все ж таки близьких друзiв вiн не мав.
Не тому, щоб не мiг когось полюбити й прив'язатися до нього, але прямо
- Скорiн був дивак. Серед найширшо© забави вставав, махав розпачливо рукою
i виходив. Анi в винi, нi в костях, нi в дiвчатах не знаходив смаку.
Найбiльше ще з усього любив конi. Бувало, як не ма служби, то сяде на
коня й траплялося, що й пiвднини гуля Бог вiсть де. А по ночах книжки
читав, чужомовнi. Який кому хосен з такого друга?
Скорiн був мовчазливий, але язик мав гострий, як бритва. Як бувало
затне кого, то вже не вiдлижешся нiколи.
Коли б не цей язик, вiн нинi був би вже, може, близько до самого царя,
як Меншиков. Але Скорiн не пiдлещувався до нiкого, навiть до царя нi. I
тому, хоч i був вищим офiцером, але до найвищих не дiйшов.
Вiд лiт трьох, з того часу, як з батуринським царським полковником був
у гетьмана на балу, ще бiльше став мовчазливим. Говорили собi, що в головi
йому перевернулося, бо дуже його там шанували. Сам гетьман попiд руки його
водив i знайомив з найкращими i найбагатшими "черкашенками", мiж iншим - з
Кочубе вою Мотрею.
Та дiйсно© причини мовчазливостi i вiдчуженостi Скорiна нiхто не знав.
Скорiн влюбився в Мотрю.
Загордий був, щоб ©© це сказати. Боявся гарбуза. Бо всi говорили, що
Мотря дуже носа дере i не на пiрнач, а на булаву погляда . А до того вона
завзята укра©нка, а вiн корiнний москаль. Так i не захочуй печеного льоду.
I Скорiн наказав сво му серцю мовчати. Потiм стала вiдома iсторiя Мотрi з
гетьманом, потiм вона вiддалася за Чуйкевича i - аж нинi зустрiнувся з нею
уперве пiсля того незабутнього для нього балу. I, бач, яка зустрiч!
Скорiн сидiв у вартiвнi i роздумував над усiма подробицями тi © дивно©
стрiчi. Нiби хтось вигадав таке, нiби це казка, як взагалi усе, що нинi
дiялося в Батуринi,- одна страхiтна казка, пiсля яко©, мабуть, вiн довго
не засне.
Як добули москалi Батурин, Меншиков дав Скорiновi наказ обсадити
гетьманський двiр, бо гадав, чи нема там важних паперiв i "перзон" до
гетьмана близьких, вiд котрих можна б добути дещо про його змову. Меншиков
знав вiд Носа, що в Гончарiвцi захованi також гетьманськi клейноди, а
може, й другi скарби, бо всього в такiм поспiху годi було забрати.
Скорiн, заки добували Батурин, "дерся як диявол", вiн загалом бився
останнiми часами так одчайдушне, що всi казали - смертi собi шука . Але
дивитися на солдатськi звiрства i злочинства в здобутому мiстi йому було
незвичайно важко, i тому вiн утiшився, як Меншиков послав його захищати
гетьманський двiр. Це вiн i зробив рiшуче, скоро, безпощадно.
На жаль, заки прийшов туди, "братiя" погуляла дещо. Побили дворецького,
вбили якогось бандуриста i ще декого та розграбили чимало. З близьких до
гетьмана "перзон" не знайшов тут Скорiн нiкого, якщо до таких не вчисляти
Мотрi.
"Мотря?" - i вiн задумувався, чи йти до не©, чи нi.
Хiрург сказав, що вона жива, тiльки виснажена дуже i "стурбована
сильно". Бо©ться о ©© ум. Не всяка "комплекцiя" може перенести такi
"пертурбацi©" та "iритацi©", а жiноча зокрема! Скорiн знав, що йому, як
командантовi двора, треба б переслухати Мотрю, заки вона оста ще пiд
свiжим вражiнням подiй i заки не придума яких викрутiв, щоб зата©ти
правду, але, з другого боку, вiн не важився турбувати ©©. Вроджене
лицарське почуття казало йому пошанувати ©©.
"А якщо Мотря Василiвна втече?" - прийшло йому на гадку.
Як царський офiцер, вiн стривожився, як Скорiн - нi. Навiть хотiв, щоб
утiкала. Вiдповiсть... Нехай! Вiн же мужчина.
Краще вiдповiдати йому, нiж ©й. А до того - так надо©ло життя. Надо©ло
жити в розрiз зi сво©ми переконаннями. Досить тi © облуди...
Але вона не втече, раз,- що не може, а по друге,- тому, що не схоче. Не
з таких вона, що втiкають.
I Скорiновi зробилося страшно за Мотрю. Один допит...
"Треба щось порадити на те".
Довго бився з гадками. Поки що вiн тут командант. Всi мусять слухати
його. Може, вивезти Мотрю... Вивезе... Конi , а вiз теж, мабуть, десь ще
знайдеться. Покладе, накри , вiзьме ескорт i ви©де з мiста. Полковника
Скорiна нiхто не здержить. Хай спробу ?
I, не задумуючись довго, пiшов у двiр.
* * *
"Мотре Василiвно,- говорив, несмiливо пiдходячи до не©, як винуватець,-
я полковник Петро Павлович Скорiн. Ми знайомi з балу у гетьмана в отсьому
самому дворi. Пригаду те собi?"
"Полковник Скорiн?.. пригадую собi... Чого тобi треба вiд мене, пане
полковнику?"
Не знав, як ©й це сказати, але почував радiсть, що вiдiзвалася до
нього. Голос ©© впливав на нього, як пiсля бурi музика. Хотiлося слухати,
не зважаючи на змiст, лише сам звук. Легше ставало на душi.
"Мотре Василiвно,- почав тихо й лагiдно, нiби не офiцер.- Вам тут
оставатися годi. Дозвольте перевезти вас".
"Мене? Перевезти? Куди ж би то?"
"Куди прикажете. Я готовий до ваших послуг".
Перестрашено глянула на нього. Благороднiсть ворога гiрше злякала ©©,
нiж злякало би звiрство. Не сподiвалася.
Силуючись на спокiй вiдповiла: "Спасибi Вам, Петре Павловичу,- i руку
простягнула до нього.- Спасибi, але ви самi бачите, що прихильнiстю вашою
менi хiснуватися годi".
"Чому, Мотре Василiвно?"
"Бо менi й балакати з вами важко, а не то втiкати".
"Важко - бо ворог, розумiю... Простiть".
"Нi не те, Петре Павловичу, не те. Але я хвора, дуже хвора, балакати не
можу".
Вiн мовчав, та не вiдходив вiд не©. Хотiлося висповiдатись перед нею,
скинути грiхи. Нагадувалися слова псалмопiвця: "Уми ши мя i паче снiга
убiлюся".
"Примiщу вас у возi,- почав,- як у колисцi, i ©хати будете безпечно, не
бiйтеся. До Скорiна нiхто придиратися не посмi ".
Мотря всмiхнулася гiрко.
"Забува те, Петре Павловичу,сказала,- що ви полковник в армi© його
величества царя".
Облила його кров.
"Нi, Мотре Василiвно, я це тямлю, добре тямлю. Вiдвезу вас у безпечне
мiсце, вернуся i скажу, що зробив. Не жахаюся кари".
Подивилася на нього довго-довго:
"Ви, Петре Павловичу, справжнiй герой".
"Я, Мотре Василiвно, тiльки людина".
"Бути людиною в теперiшнiх часах - це найбiльше геройство. Але, бачите,
i менi хочеться бути, як не геро©нею, так хоч людиною. Будь ласка,
зрозумiйте мене. Я з Батурина втiкати не можу i не хочу. Хочу тут
спокутувати сво© грiхи... Але я все ж таки дякую вам, Петре Павловичу.
Щирим серцем дякую вам".
Сказала це так, що Скорiн не смiв бiльше нi слова вiдповiсти. Побажав
спокiйно© ночi, вклонився i вийшов.
* * *
Скорiн вернувся до вартiвнi.
"От тобi жiнка!"
Вiдiпняв шаблю i кинув капелюх на лавку.
"Значиться, нiчого не порадиш. Дивними шляхами блука наш талан. Усе,
мабуть, розгада колись чоловiк, тiльки свого призначення - нi".
Сiв i голову опер об стiну. Дивився у вiкно.
Снiг лiпив. Нiби завзявся вибiлити Батурин. I добре. На рано не буде
видно тих калюж кровi, мозкiв, кишок, того всього, вiд чого робиться
чоловiковi гидко, аж млосно...
В головi йому шумiло, як на потоках. Може, тому й здавалося, що в
Батуринi тихло. Батурин не ревiв, лише гуготiв глухо.
"Мабуть, уже й кричати нема кому. Доконали, замучили - кати".
Несвiдомо ноги згиналися в колiнах. Кляк, голову похилив на стiл i, як
над могилою, в котру тiльки що спустили покiйника, став шептати молитву:
"...вiчний упокiй даруй, Господи, представшимся рабам тво©м... вiчний
упокiй... вiчний упокiй". Втомлена думка нiяк не могла вiдiрватися вiд тих
слiв, не мiг спромогтися Скорiн на те, щоб пiднятися i положитися спати,
хоч було вже так пiзно...
Благовiстилося на день.
ЧЕРВОНI ПАНЧОХИ
"Петре Павловичу!" - гукав знайомий голос.
"Петре Павловичу!" - i хтось шаблею грюкав до вiкна.
Скорiй глянув - свiтлiйший.
Зiрвався, припняв шаблю, натягнув на голову капелюх i вискочив iз
вартiвнi.
Побачив Меншикова на чорному конi, за ним гурт офiцерiв, а там вiддiл
вiйська, самi кiннотчики. Все невиспанi, але не блiдi, а рум'янi, очi
свiтилися, як у вовкiв.
Скорiн глянув на Меншикова й перше, що зауважив, це був прегарний карий
кiнь, по колiна в кровi, нiби в червоних панчохах. Кiнь iржав, махав
головою i нетерпеливо викидував ногами; хотiв скинути з себе тi червонi
панчохи. Свiтлiйший поплескував його по гнучкiй, пiною обляпанiй ши© рукою
у довгiй шведськiй рукавицi.
Рукавиця теж була бiльше червона, нiж бiла.
"Кат,- майнуло Скорiновi через голову.- Кат",- хоч свiтлiйший на ката
не подобав, бо був дрiбний i невелико© сили.
Але якраз тим прикрiше вражала тая кров i злюща усмiшка на його гарних,
немов до цiлування сотворених устах.
"Здоровi були, Петре Павловичу!" - сказав свiтлiйший голосом, в котрiм
почувалося те вдоволення, яке да лиш свiдомiсть побiди.
"Здоров'я желаю вашiй свiтлостi",глухо вiдповiв Скорiн. Князь подав
руку вродливому полковниковi. (Треба з ним дружити, бо хто зна, чи завтра
не стане вiн любимцем царя).
Скорiн з вiдразою всунув сво© пальцi в окервавлену долоню князя i, не
задержуючи ©х там довго, вихопив та почав скоро натягати на них рукавицю.
Свiтлiйший зiскочив з коня, подав його сво му ад'ютантовi, обняв
Скорiна за стан i пустився з ним до двора. Але снiгу нападало по самi
колiна.
"Промести стежку!" - гукнув свiтлiйший на солдатiв, а поки це сталося,
почав зi Скорiним балачку.
"Як же тут? - питався.Усмирили?"
"Казав повiсити кiлькох сво©х, за грабiж i за мародерство",- вiдповiв
Скорiн, несвiдомо кладучи особливий притиск на останньому словi.
"Мародерство? - повторив Меншиков i нiби здивувався. Але по хвилинi
махнув рукою.- Не зашкодить. I так то© сволочi забагато на свiтi. Хай
знають дисциплiну... А з Мазепиних людей не застукали нiкого?"
"З Мазепиних людей?" - i Скорiн задумався.
"Так. З людей iзм ннiка Мазепи",повторив князь.
"На жаль, нi".
"То зле. Нам треба добути гетьманськi клейноди. Кажуть, що дворецький
зна , де вони захованi. Чому ти того дворецького не попав у сво© руки?"
"Бо вiн повiсився",- вiдповiв Скорiн.
"Сволоч! - гукнув князь.- Сволоч. Завтра накажу питати трупа".
Скорiн видивився на нього.
"Так, трупа питатиму, i то з пристрастi м. Це зробить велике вражiння.
Хай знають, що кари царсько©, як справедливостi Божо©, нiкому не минути".
Скорiновi мурашки полiзли по спинi.
"Що ж ти на це?" - питався князь.
"Консеквенцi© в такiй процедурi не бачу".
"Консеквенцi©? Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
"Гетьмана,- почав,- ма мо карати за те, що не був вiрним, а
дворецького, що хотiв ним бути".
"Ха-ха-ха! - зареготав князь.Фiлософу мо, полковнику, фiлософу мо. А ми
не фiлософи, лише вiрнi слуги й во©ни його величества царя. Вiйна ма свою
фiлософiю, сво© принципи i сво© власнi консеквенцi©".
Скорiн глянув у тi вiкна, в котрих блимало свiтло ло во© свiчки.
Там лежала Мотря.
"От я й забув вашiй свiтлостi сказати,- почав, нiби про якесь байдуже
дiло.- В гетьманському садi знайшли ми Мотрю Василiвну".
"Мотрю Кочубе©вну?" - мало не крикнув князь.
"Чому ж ти менi зразу не казав. Це ж велика птиця. Го-го! Гетьманова
коханка. Не будь-хто!"
"Донька покiйного Кочубея, скараного на смерть за вiрнiсть царевi",-
поправив Скорiн.
"Вже я про ту черкаську вiрнiсть i слухати не хочу,- замахав руками
князь. Але по хвилинi задуми признав.- Правда. Кочубей все-таки понiс
несправедливо смерть. Але його донька наче iншого гнiзда птиця. Зна мо,
зна мо, хто така Мотря".
"З гетьманом за Десну не пiшла".
Меншиков хитро всмiхаючись, глянув на Скорiна. "Advocatus diaboli"
"I не дивуюся. Петро Павлович чоловiк молодий, а Мотря Василiвна жiнка
велико© вроди. Розумi мо. А все ж таки спита мо i ©©, може, нам дещо
скаже".
"Сумнiваюся".
"Побачимо".
I вони увiйшли в двiр.
НА СУД!
Свiтлiйший на скору руку склав суд. I Скорiна покликав туди. Той
вiдпрошувався, як мiг. Нiчого гидкiшого i бiльш противного не було для
нього, як такi суди. Судити й карати людей за те, що боронили свою
справу,- де тут провина? де предмет злочину?..
Не йти, не йти туди за нiщо в свiтi. Прямо сказати: "Судiть мене або
карайте смертю i без суду. Не пiду!"
Але за кожним разом вiн почував кривду, яку зробив би Мотрi. Лишив би
©© самою. Як би там не було i що не сталося б, а все-таки бiля не© буде
вiн i може прийти такий момент, коли вiн ©й допоможе. Як треба - по©де до
царя, представить рiч. Як попасти на добрий настрiй царя, то можна i його
переконати.
I Скорiн пiшов на суд.
До його голови нiби хтось молотками валив. По тiлi лазили мурашки,
мло©ло. А тут вiн - вояк. Треба себе перед людьми по-вояцьки тримати -
полковник!
Повiв рукою по чолi, протер очi, поправив чуб i мовчки сiв за стiл.
Почував на собi хитрий погляд свiтлiйшого.
"Тобi, Петре Павловичу, як бачу, не здоровиться".
"Так, князю, негарно я себе почуваю".
"Що ж робити? Служба не дружба. Потерпи, брат. Потерпи!"
Свiтлiйший князь Меншиков був вибритий, вимитий, вичесаний. Вiд нього
заносило навiть пахощами Фрiзона з вулицi Сан-Онор. Мав начiпанi всi
ордени й вiдзнаки, котрi телiпалися на його вузьких грудях i мигтiли за
кожним поворотом його неспокiйно© фiгури.
Iншi члени того так званого суду тримали себе менш бiльш як звичайно,
себто ставилися байдуже до дiла. Хiба не все одно, чи когось там ударять
десять, чи двадцять разiв, чи будуть припiкати огнем, чи прямо покладуть
на колесо або застромлять на паль? Буде, як скаже свiтлiйший. На те у
нього й iнструкцi© царськi - а вони, що таке вони? Покликано тiльки для
бiльшо© поваги, так сказати,- для прикраси. I панове суддi перекидуються
очима. Питають один одного, чому свiтлiйший не почина дiла. Скорiше
почне, скорiше закiнчить. А свiтлiйшому якраз захотiлося думати.
Сто©ть при вiкнi i дивиться на зруйноване мiсто, не так, як дивився
колись ремiя, о нi! Йому нагадуються iмператори римськi, Сцiпiо на
звалищах Картагiни, Цезарове veni, vidi, vici,вiн пригаду собi всiлякi
замiтнi вислови завойовникiв свiта. Хотiлося б i йому, Меншикову, щось
такого незвичайного сказати, та нiчого на гадку не приходить. Мабуть,
тому, що гадка його цiлком реальними шляхами мандру . У нього багато дiла.
Треба подбати, щоб з Батурина вивезти не тiльки гармати, зброю, припаси
амунiцi©, але також якнайбiльше грошей, срiбла, дорогого посуду й iншого
добра, i треба вивозити так, щоб найбiльше до його комор попало. Та ще й
не малу турботу ма свiтлiйший iз-за того, щоб якнайосновнiше прослiдити
Мазепину зраду, в повний рiст розкрити цю iсторичну подiю. Хай побачить
Петро, що поки булави не носитиме його чоловiк, хоч би, примiром, вiн
Меншиков, поти Укра©нi нема що довiряти. Що казать - багато турбот у
Меншикова! Ось, примiром, вiн не може вирiшити, як йому забиратися до
Мотрi,- гостро чи полiтичне. Петро Павлович казав, що вона хвора. Коли б
справдi не вмерла? Може, цар схоче спокутувати кривду, заподiяну
Кочубе вi, нагороджуючи його жiнку й дiтей, так тодi треба, щоб i Мотря
жила. Але ж треба, щоб вона виявила те, що зна про Мазепину зраду, а зна
вона, мабуть, бiльше, нiж iншi.
Крiзь вiкно побачив свiтлiйший тих, що ©х мали судити,- козацьких
старшин i знатнiших мiщан, яких, здобувши город, вхопили зi збро ю в руцi.
Стояли або прямо лежали, бо вже не мали сил стояти, перед рундуком,
порубанi, скривавленi, до людей неподiбнi.
Милосердитися над ними? Нi, такого почуття князь Меншиков не припускав
до свого серця. Не смi ! I Меншиков крiзь вiкно дав знак, щоб пiдводили
пiдсудних.
"Почина мо!" -- сказав, приступаючи до стола.
Всi вiдiткнули, нiби ©м легше, зробилося. Скорiше почнемо, скорше
закiнчимо.
Бiля дверей стояли два високi солдати, здоровi, кремезнi, з шаблями
наголо.
Меншиков кивнув головою, i один з них вiдчинив дверi, переступив порiг
i за хвилину вернувся назад, впускаючи перед себе старого козака, зi
зв'язаними руками. Нi рангу, нi заможностi не можна було по нiм пiзнати.
Одiж порвана, волосся скуйовджене, весь, нiби його з колеса зняли.
Стояв, потупивши зiр. По затиснених устах знати було, що до балачки
нескорий.
"Ти хто такий?" - спитав Меншиков, голосом мало що не байдужим, i
запитаний назвав сво iм'я i полк, в котрiм служив, i ранг.
"Твiй полк з гетьманом Мазепою за Десну пiшов. Чому ти тут залишився".
"Не весь мiй полк з ясновельможним подався, моя сотня залишилася тут, i
я з нею".
"Значиться, окремi доручення дiстав. Якi вони? Кажи!"
Той мовчав.
"Говорять тобi, щоб ти виявив, якi доручення вiд Мазепи дiстав!"
Мовчав.
"Глухий? Востанн питаю тебе по-людськи, скажи, якi доручення мав вiд
гетьмана-iзмiнника, i остерiгаю тебе, що його величество цар - (тут суд
пiднявся з мiсця, постояв хвилину i назад сiв),його величество цар казав
милувати тих, що виявлять жаль i покаються. м будуть поверненi ©х ранги й
ма тки, ©х буде нагороджено новими, куди ще бiльшими, а тих, що
триватимуть у великому, досiль нечуваному в нас грiху, ждуть кари жорстокi
i смерть... Говори!"
Мовчав.
"Говори!"
Жертва глянула на сво©х мучителiв поглядом, в котрiм була злiсть,
ненависть i погорда, але не було каяття.
"Чого ви знуща теся надi мною,сказав голосом рiшучим.Карайте, я вам
нiчого бiльше сказати не маю i не скажу, так менi, Боже, допоможи во
Тройцi Тво©й святiй!"
Меншиков нервово порушився на крiслi. "Вивести його геть! - гукнув на
Солдатiв.- 3 пристрастi м питать. Скотина! Гада , маю час на довгi
розмови. Тю! Там ось скiльки сто©ть. Коли ж я скiнчу, як з кожним стану
вести такi розговори. Тю!"
Солдати вiдчинили дверi i хотiли за руки вести козака. "Лишiть. Не
доторкайтеся до мене. Сам пiду, знаю куди".
* * *
Меншиков нервував. Уявляв собi, що пiсля всiх тих жорстоких звiрств,
яких жертвою впав Батурин, козаки зм'якнуть, як вiск, i що виспiвають, як
пташки, все, що тiльки знають про Мазепу i його плани. А тут перший з них
показався твердим, як криця. Якщо i з дальшими буде такий клопiт, так до
чого цей суд? Краще ©х без суду сколесувати, почетвертувати, повсаджати на
палi. Вже мав дати такий наказ, коли пригадав собi, що треба ж царевi
послати якийсь матерiал про Мазепину зраду, треба ж iз тих людей щось таки
добути, хоч би й брехню, хоч тiльки натяки якiсь, а - треба.
I Меншиков звернувся до наймолодшого з офiцерiв:
"Вийди, Осипов, на рундук i промов до них. Ти вмi ш ©хньою мовою
балакати. Промов ]м до розуму i до совiстi. Скажи те, що я перед хвилиною
тому сукин синовi балакав, тому сотниковi собачому, щоб не треба кожному
зокрема в голову лопатою класти, а саме, скажи, що батюшка-цар - (всi
встали i знову присiли),що цар, у великiй милостi сво©й, як справедливий
монарх-самодержитель, усiм ©м простить ©х велику вину, якщо вони виявлять
жаль i покаянi i як скажуть усе, що знають, тут передi мною, перед його
свiтлiстю князем Меншиковим, мов на сповiдi святiй. Хто ж i далi триватиме
в вiдомому хохлацькому упрямствi, котре на нiщо нiкому й так не здасться,
хай зна , що ждуть його такi жорстокi муки, про якi нiхто ще досi й не
чував. Iди!"
Офiцер вийшов, i за хвилину чути було, як вiн укра©нською мовою
повторював наказ Меншикова, нiби диякон апостола читав.
Один iз суддiв, розсiвшися вигiдно в фотелi, похилив голову на груди i
захропiв.
Меншиков глянув у той бiк i зiрвався з мiсця. "Милостивi господа! -
гукнув.- Перед нами дiло велико© ваги, так сказати державне дiло, а ви
спите, як на запiчку баби. Того я нiяк не стерплю".
Сплячий офiцер не чув. Тепло i м'який фотель вколисали його до сну.
Навiть усмiхався крiзь сон. Це ще гiрше дратувало свiтлiйшого.
"Розбудити його!"
Сусiди штовхали сплячого офiцера, але той вiдганявся вiд них i далi
хропiв. Аж хтось-таки доволi дошкульно штовхнув його в бiк i вiн очуняв.
Розiкрив повiки, глянув, лице його скорчилося, очi заклiпали i вiн,
побачивши в чiм дiло, став виправдуватися. Кiлька ночей не спав, продрог,
а тут так тепло, гарно, сон його зморив. Виправдовувався.
Свiтлiйший сiв у свiй фотель i гукнув: "Подавать там!"
Впровадили молодого сердюка, рослого й гарного. По вбраннi, хоч
подертому та з гарного матерiалу, i по рухах, певних себе, складних, видно
було, що це не простого роду дитина. Тiльки руку мав обв'язану аж по саме
рам'я. Крiзь тую наскоро наложену перев'язку проступала кров.
Мабуть, не легкi були рани.
"Ти хто такий?" - спитав Меншиков, дивлячись грiзно на нього.
"Митрофан Дяченко, сердюцького гетьманського полку козак, син Олексiя,
сотенного писаря тутешньо© сотнi".
Говорив голосно i певно. В його голосi не почувалося нi жалю, нi
тривоги.
Меншиков нахмурив брови: "Значиться, ти чоловiк не простий, може,
навiть читати вмi ш".
"I писати",- додав сердюк.
"Так тодi понiма ш, яка провина за тобою i яка тебе кара чека , коли не
повину шся мо му наказовi".
"Нiяко© провини я за собою не чую".
"Як?" - гукнув свiтлiйший, визвiрюючись на нього.
"Не чую нiяко© провини за собою",повторив спокiйно сердюк.
"А супротивлення волi його величества царя! А те, що тебе з оружжям у
руцi зловили! А тво© "дерзкi" вiдповiдi на судi!"
Сердюк мовчав.
Один iз суддiв пiднявся: "Ваша свiтлiсть позволять доложити собi, що я
цього чоловiка впiзнав. Вiн "дрався", як чорт, коли ми входили в замок. Не
знаю, скiльки наших людей зарубав. Вiн мого коня поранив, на мене напирав,
це я його обезоружив".
Меншиков дав знак, i офiцер присiв.
"Що ж ти на це?" - спитав сердюка.
"Я козак. Мо дiло слухати наказiв старшини. Не здаватися, а битися".
"Ти знав, що гетьман зрадив, що його накази, значиться, не обов'язують
нiкого, чого дрався?"
"Про нiяку зраду я нiчого не чув, для мене гетьман - це гетьман i -
край".
Меншиков скипiв. Смiливi вiдповiдi козака доводили його до нестяменно©
злостi, але, з другого боку, в нiм все ж таки озвалося те почуття пошани,
яке будиться навiть у найжорстокiшому серцi на вид хоробростi.
"Гарно,- казав князь, поправляючи на сво©х грудях ордени.- Гарно. Ти,
значиться, слухав свого начальства, бо не знав, що воно незаконне, що,
зрадивши царя, втратило тим самим усяку законну пiдставу. Але тепер, коли
я тобi це обвiстив, ти обов'язаний покоритися i виявити нам, що зна ш про
зраду бувшого гетьмана Мазепи. Як здiшнього сотника син, ти, мабуть, зна ш
не одно, чого звичайнi чорняки не знають".
"А саме?" - спитав тим самим байдужим голосом сердюк.
"От хоч би, де захованi гетьманськi клейноди".
Сердюк розсмiявся вголос: "А хiба ж я ©х ховав? А хоч i сховав би, так,
гада те, скажу? Не на такого напали, нi, нi! - Махнув здоровою рукою.- От
i придумали! Кажи ©м, де гетьман заховав сво© клейноди".
занавiси бiля вiкон! Дивно, що солдати не подерли ©х ще на онучi...
Мабуть, для свiтлiйшого залишили. Вiн гарненько пообдира те все i, як
крук, затащить до свого гнiзда.
(Мало ще накрав!)
I за те, щоб багатилися свiтлiйшi, мають гинути тисячi невинних жiнок i
дiтей.
До чого воно подiбне? Чому хто не скаже ©м ув очi, що вони не люди?
Чому вiн не кине шаблi царевi пiд ноги, бо це не цар, а звiр, "урод",
гидкiший вiд усiх тих "уродiв", якi вiн стяга з цiло© Росi© i марину у
спиртi, у сво©й кунсткамерi. На саму гадку про можливiсть такого моменту
кров стина ться у жилах. Бачить того мужчину, вищого вiд усiх, прищатого,
жовтуватого, з волоссям, як грива, i з випулистими очима. Гидкий, але
великий,- не от миру сего. Все нишкне, мертвi й малi перед ним, вiн -
цар!..
"Творю державний народ,- каже, мов грiм гримить,- будую нову Росiю. Без
болю не родиться нiщо. А ти розслинився, як баба, драгунський офiцер! З
потомственних дворян! Кисляк, мерзотник, от що таке ти!"
I офiцер кулиться в гетьманському фотелi, ноги йому ще гiрше трясуться,
очей пiдвести не смi , щоб не побачити царя. Це не цар, це - мус...
Чу шурхiт якийсь... Треба ж дiйсностi глянути в очi, не втече перед
нею - треба.
I вiн вiдносить утомленi повiки.
Перед ним не цар, лиш очi, не очi, вiкна у якийсь iнший свiт... Чи©
вони тi предивнi очi? Вiн ©х бачив колись... Коли? Де?.. Де?..
I пам'ять почина працювати пильно, скоро, передираючись через подi©
нинiшнi, вчорашнi, чимраз далi в минуле. Вiдкида усе гидке, погане,
брудне, як болото, як кал, i прочищу шлях. Вже зна . Тi очi бачив вiн
тут, у гетьманському дворi на Гончарiвцi, може, навiть у тiй самiй кiмнатi
на балу, на котрий прийшов зi сво©м командантом. Такi очi мала там лише
одна людина i не лише там, але й на цiлому свiтi,- Кочубе ва Мотря. Вони
не давали йому спокою, бентежили, тягнули до себе, затроювали те
вдоволення, яке да царському офiцеровi вiрна служба царевi. З то© пори,
як глянув у них, згубив себе...
"Мотря? Кочубе ва Мотря? Тут? Тепер?" - i вiн зiрвався на рiвнi ноги.
Витягнув шию вперед, глянув - так, це вона! Вона пiдноситься i теж
пода ться вперед, руку приклада до чола - може, й вона його пiзнала?
Господи, як же вiн гляне у тi великi очi, вiн, червоний вiд кровi, як
тигр, i брудний, як свиня, iменно - "як свиня". Що, вiдповiсть, коли вона
спита ться про батуринцiв i про сам Батурин? Чи будуть балакати, як тодi,
на балу, коли кругом була така розкiш, лише розкiш. Як пояснити ©й той
нелюдський рев i гул, що все ще висить над мiстом, як буря?
"Мотря?.. Кочубе ва Мотря?.. Мотря Василiвна?"
Спуска очi, хилить голову до землi, вдаря закаблуками, робить три
кроки назадгузь i нараз, хапаючи голову в руки, нiби зi страху, щоб вона
не луснула й не розлетiлася на шматки, вибiга в сiни.
"Мотря! Кочубе ва Мотря!"
В сiнях на фершала наткнувся, на нiмця. Iшов, не поспiшаючи. Совiсно та
спокiйно робив свою службу. За те й грошi брав. Дивувався тiльки, чому це
його до двора кличуть тодi, як на вулицi так багато дiла. Але кличуть -
iде.
Побачивши вищого офiцера, здоровить його.
"Фершал?"
"Так, ваше високородi , з третього походного лазарету, Якоб Беме".
"Спiши! У тi© дверi, просто до голубо© зали. Вона ще живе. Може,
вряту ш. Спiши!"
Побiг.
Якоб Беме озира ться за ним вiд порога: "Здурiв?"
СКОРIН
Той офiцер звався Петро Павлович Скорiн. Вiн вiдзначався не тiльки
великою хоробрiстю та божевiльною, як казали, вiдвагою, але також
незвичайною уродою.
Був це такий. красунь, що не тiльки жiнки ставали, мов навроченi, коли
вiн переходив вулицею, але й мужчини дивилися залюбки на цього живого
Аполлона. Так його й прозивали в полку.
Кращого мужчини годi собi подумати. Навiть цар любив Скорiна i не бив
його в злостi, як iнших,- прямо не пiдносилася рука. Дякуючи тiй вродi,
Скорiй чимало побував за границею. Його посилали, як особливого кур' ра до
заграничних посольств, бо цар любив похвалитися перед свiтом, чимсь
незвичайним.
А незвичайним являвся Скорiн не тiльки вродою, але також дуже
полiтичним поведенням, котрим здобував, собi загальну прихильнiсть i
доброзичливiсть. А все ж таки близьких друзiв вiн не мав.
Не тому, щоб не мiг когось полюбити й прив'язатися до нього, але прямо
- Скорiн був дивак. Серед найширшо© забави вставав, махав розпачливо рукою
i виходив. Анi в винi, нi в костях, нi в дiвчатах не знаходив смаку.
Найбiльше ще з усього любив конi. Бувало, як не ма служби, то сяде на
коня й траплялося, що й пiвднини гуля Бог вiсть де. А по ночах книжки
читав, чужомовнi. Який кому хосен з такого друга?
Скорiн був мовчазливий, але язик мав гострий, як бритва. Як бувало
затне кого, то вже не вiдлижешся нiколи.
Коли б не цей язик, вiн нинi був би вже, може, близько до самого царя,
як Меншиков. Але Скорiн не пiдлещувався до нiкого, навiть до царя нi. I
тому, хоч i був вищим офiцером, але до найвищих не дiйшов.
Вiд лiт трьох, з того часу, як з батуринським царським полковником був
у гетьмана на балу, ще бiльше став мовчазливим. Говорили собi, що в головi
йому перевернулося, бо дуже його там шанували. Сам гетьман попiд руки його
водив i знайомив з найкращими i найбагатшими "черкашенками", мiж iншим - з
Кочубе вою Мотрею.
Та дiйсно© причини мовчазливостi i вiдчуженостi Скорiна нiхто не знав.
Скорiн влюбився в Мотрю.
Загордий був, щоб ©© це сказати. Боявся гарбуза. Бо всi говорили, що
Мотря дуже носа дере i не на пiрнач, а на булаву погляда . А до того вона
завзята укра©нка, а вiн корiнний москаль. Так i не захочуй печеного льоду.
I Скорiн наказав сво му серцю мовчати. Потiм стала вiдома iсторiя Мотрi з
гетьманом, потiм вона вiддалася за Чуйкевича i - аж нинi зустрiнувся з нею
уперве пiсля того незабутнього для нього балу. I, бач, яка зустрiч!
Скорiн сидiв у вартiвнi i роздумував над усiма подробицями тi © дивно©
стрiчi. Нiби хтось вигадав таке, нiби це казка, як взагалi усе, що нинi
дiялося в Батуринi,- одна страхiтна казка, пiсля яко©, мабуть, вiн довго
не засне.
Як добули москалi Батурин, Меншиков дав Скорiновi наказ обсадити
гетьманський двiр, бо гадав, чи нема там важних паперiв i "перзон" до
гетьмана близьких, вiд котрих можна б добути дещо про його змову. Меншиков
знав вiд Носа, що в Гончарiвцi захованi також гетьманськi клейноди, а
може, й другi скарби, бо всього в такiм поспiху годi було забрати.
Скорiн, заки добували Батурин, "дерся як диявол", вiн загалом бився
останнiми часами так одчайдушне, що всi казали - смертi собi шука . Але
дивитися на солдатськi звiрства i злочинства в здобутому мiстi йому було
незвичайно важко, i тому вiн утiшився, як Меншиков послав його захищати
гетьманський двiр. Це вiн i зробив рiшуче, скоро, безпощадно.
На жаль, заки прийшов туди, "братiя" погуляла дещо. Побили дворецького,
вбили якогось бандуриста i ще декого та розграбили чимало. З близьких до
гетьмана "перзон" не знайшов тут Скорiн нiкого, якщо до таких не вчисляти
Мотрi.
"Мотря?" - i вiн задумувався, чи йти до не©, чи нi.
Хiрург сказав, що вона жива, тiльки виснажена дуже i "стурбована
сильно". Бо©ться о ©© ум. Не всяка "комплекцiя" може перенести такi
"пертурбацi©" та "iритацi©", а жiноча зокрема! Скорiн знав, що йому, як
командантовi двора, треба б переслухати Мотрю, заки вона оста ще пiд
свiжим вражiнням подiй i заки не придума яких викрутiв, щоб зата©ти
правду, але, з другого боку, вiн не важився турбувати ©©. Вроджене
лицарське почуття казало йому пошанувати ©©.
"А якщо Мотря Василiвна втече?" - прийшло йому на гадку.
Як царський офiцер, вiн стривожився, як Скорiн - нi. Навiть хотiв, щоб
утiкала. Вiдповiсть... Нехай! Вiн же мужчина.
Краще вiдповiдати йому, нiж ©й. А до того - так надо©ло життя. Надо©ло
жити в розрiз зi сво©ми переконаннями. Досить тi © облуди...
Але вона не втече, раз,- що не може, а по друге,- тому, що не схоче. Не
з таких вона, що втiкають.
I Скорiновi зробилося страшно за Мотрю. Один допит...
"Треба щось порадити на те".
Довго бився з гадками. Поки що вiн тут командант. Всi мусять слухати
його. Може, вивезти Мотрю... Вивезе... Конi , а вiз теж, мабуть, десь ще
знайдеться. Покладе, накри , вiзьме ескорт i ви©де з мiста. Полковника
Скорiна нiхто не здержить. Хай спробу ?
I, не задумуючись довго, пiшов у двiр.
* * *
"Мотре Василiвно,- говорив, несмiливо пiдходячи до не©, як винуватець,-
я полковник Петро Павлович Скорiн. Ми знайомi з балу у гетьмана в отсьому
самому дворi. Пригаду те собi?"
"Полковник Скорiн?.. пригадую собi... Чого тобi треба вiд мене, пане
полковнику?"
Не знав, як ©й це сказати, але почував радiсть, що вiдiзвалася до
нього. Голос ©© впливав на нього, як пiсля бурi музика. Хотiлося слухати,
не зважаючи на змiст, лише сам звук. Легше ставало на душi.
"Мотре Василiвно,- почав тихо й лагiдно, нiби не офiцер.- Вам тут
оставатися годi. Дозвольте перевезти вас".
"Мене? Перевезти? Куди ж би то?"
"Куди прикажете. Я готовий до ваших послуг".
Перестрашено глянула на нього. Благороднiсть ворога гiрше злякала ©©,
нiж злякало би звiрство. Не сподiвалася.
Силуючись на спокiй вiдповiла: "Спасибi Вам, Петре Павловичу,- i руку
простягнула до нього.- Спасибi, але ви самi бачите, що прихильнiстю вашою
менi хiснуватися годi".
"Чому, Мотре Василiвно?"
"Бо менi й балакати з вами важко, а не то втiкати".
"Важко - бо ворог, розумiю... Простiть".
"Нi не те, Петре Павловичу, не те. Але я хвора, дуже хвора, балакати не
можу".
Вiн мовчав, та не вiдходив вiд не©. Хотiлося висповiдатись перед нею,
скинути грiхи. Нагадувалися слова псалмопiвця: "Уми ши мя i паче снiга
убiлюся".
"Примiщу вас у возi,- почав,- як у колисцi, i ©хати будете безпечно, не
бiйтеся. До Скорiна нiхто придиратися не посмi ".
Мотря всмiхнулася гiрко.
"Забува те, Петре Павловичу,сказала,- що ви полковник в армi© його
величества царя".
Облила його кров.
"Нi, Мотре Василiвно, я це тямлю, добре тямлю. Вiдвезу вас у безпечне
мiсце, вернуся i скажу, що зробив. Не жахаюся кари".
Подивилася на нього довго-довго:
"Ви, Петре Павловичу, справжнiй герой".
"Я, Мотре Василiвно, тiльки людина".
"Бути людиною в теперiшнiх часах - це найбiльше геройство. Але, бачите,
i менi хочеться бути, як не геро©нею, так хоч людиною. Будь ласка,
зрозумiйте мене. Я з Батурина втiкати не можу i не хочу. Хочу тут
спокутувати сво© грiхи... Але я все ж таки дякую вам, Петре Павловичу.
Щирим серцем дякую вам".
Сказала це так, що Скорiн не смiв бiльше нi слова вiдповiсти. Побажав
спокiйно© ночi, вклонився i вийшов.
* * *
Скорiн вернувся до вартiвнi.
"От тобi жiнка!"
Вiдiпняв шаблю i кинув капелюх на лавку.
"Значиться, нiчого не порадиш. Дивними шляхами блука наш талан. Усе,
мабуть, розгада колись чоловiк, тiльки свого призначення - нi".
Сiв i голову опер об стiну. Дивився у вiкно.
Снiг лiпив. Нiби завзявся вибiлити Батурин. I добре. На рано не буде
видно тих калюж кровi, мозкiв, кишок, того всього, вiд чого робиться
чоловiковi гидко, аж млосно...
В головi йому шумiло, як на потоках. Може, тому й здавалося, що в
Батуринi тихло. Батурин не ревiв, лише гуготiв глухо.
"Мабуть, уже й кричати нема кому. Доконали, замучили - кати".
Несвiдомо ноги згиналися в колiнах. Кляк, голову похилив на стiл i, як
над могилою, в котру тiльки що спустили покiйника, став шептати молитву:
"...вiчний упокiй даруй, Господи, представшимся рабам тво©м... вiчний
упокiй... вiчний упокiй". Втомлена думка нiяк не могла вiдiрватися вiд тих
слiв, не мiг спромогтися Скорiн на те, щоб пiднятися i положитися спати,
хоч було вже так пiзно...
Благовiстилося на день.
ЧЕРВОНI ПАНЧОХИ
"Петре Павловичу!" - гукав знайомий голос.
"Петре Павловичу!" - i хтось шаблею грюкав до вiкна.
Скорiй глянув - свiтлiйший.
Зiрвався, припняв шаблю, натягнув на голову капелюх i вискочив iз
вартiвнi.
Побачив Меншикова на чорному конi, за ним гурт офiцерiв, а там вiддiл
вiйська, самi кiннотчики. Все невиспанi, але не блiдi, а рум'янi, очi
свiтилися, як у вовкiв.
Скорiн глянув на Меншикова й перше, що зауважив, це був прегарний карий
кiнь, по колiна в кровi, нiби в червоних панчохах. Кiнь iржав, махав
головою i нетерпеливо викидував ногами; хотiв скинути з себе тi червонi
панчохи. Свiтлiйший поплескував його по гнучкiй, пiною обляпанiй ши© рукою
у довгiй шведськiй рукавицi.
Рукавиця теж була бiльше червона, нiж бiла.
"Кат,- майнуло Скорiновi через голову.- Кат",- хоч свiтлiйший на ката
не подобав, бо був дрiбний i невелико© сили.
Але якраз тим прикрiше вражала тая кров i злюща усмiшка на його гарних,
немов до цiлування сотворених устах.
"Здоровi були, Петре Павловичу!" - сказав свiтлiйший голосом, в котрiм
почувалося те вдоволення, яке да лиш свiдомiсть побiди.
"Здоров'я желаю вашiй свiтлостi",глухо вiдповiв Скорiн. Князь подав
руку вродливому полковниковi. (Треба з ним дружити, бо хто зна, чи завтра
не стане вiн любимцем царя).
Скорiн з вiдразою всунув сво© пальцi в окервавлену долоню князя i, не
задержуючи ©х там довго, вихопив та почав скоро натягати на них рукавицю.
Свiтлiйший зiскочив з коня, подав його сво му ад'ютантовi, обняв
Скорiна за стан i пустився з ним до двора. Але снiгу нападало по самi
колiна.
"Промести стежку!" - гукнув свiтлiйший на солдатiв, а поки це сталося,
почав зi Скорiним балачку.
"Як же тут? - питався.Усмирили?"
"Казав повiсити кiлькох сво©х, за грабiж i за мародерство",- вiдповiв
Скорiн, несвiдомо кладучи особливий притиск на останньому словi.
"Мародерство? - повторив Меншиков i нiби здивувався. Але по хвилинi
махнув рукою.- Не зашкодить. I так то© сволочi забагато на свiтi. Хай
знають дисциплiну... А з Мазепиних людей не застукали нiкого?"
"З Мазепиних людей?" - i Скорiн задумався.
"Так. З людей iзм ннiка Мазепи",повторив князь.
"На жаль, нi".
"То зле. Нам треба добути гетьманськi клейноди. Кажуть, що дворецький
зна , де вони захованi. Чому ти того дворецького не попав у сво© руки?"
"Бо вiн повiсився",- вiдповiв Скорiн.
"Сволоч! - гукнув князь.- Сволоч. Завтра накажу питати трупа".
Скорiн видивився на нього.
"Так, трупа питатиму, i то з пристрастi м. Це зробить велике вражiння.
Хай знають, що кари царсько©, як справедливостi Божо©, нiкому не минути".
Скорiновi мурашки полiзли по спинi.
"Що ж ти на це?" - питався князь.
"Консеквенцi© в такiй процедурi не бачу".
"Консеквенцi©? Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
"Гетьмана,- почав,- ма мо карати за те, що не був вiрним, а
дворецького, що хотiв ним бути".
"Ха-ха-ха! - зареготав князь.Фiлософу мо, полковнику, фiлософу мо. А ми
не фiлософи, лише вiрнi слуги й во©ни його величества царя. Вiйна ма свою
фiлософiю, сво© принципи i сво© власнi консеквенцi©".
Скорiн глянув у тi вiкна, в котрих блимало свiтло ло во© свiчки.
Там лежала Мотря.
"От я й забув вашiй свiтлостi сказати,- почав, нiби про якесь байдуже
дiло.- В гетьманському садi знайшли ми Мотрю Василiвну".
"Мотрю Кочубе©вну?" - мало не крикнув князь.
"Чому ж ти менi зразу не казав. Це ж велика птиця. Го-го! Гетьманова
коханка. Не будь-хто!"
"Донька покiйного Кочубея, скараного на смерть за вiрнiсть царевi",-
поправив Скорiн.
"Вже я про ту черкаську вiрнiсть i слухати не хочу,- замахав руками
князь. Але по хвилинi задуми признав.- Правда. Кочубей все-таки понiс
несправедливо смерть. Але його донька наче iншого гнiзда птиця. Зна мо,
зна мо, хто така Мотря".
"З гетьманом за Десну не пiшла".
Меншиков хитро всмiхаючись, глянув на Скорiна. "Advocatus diaboli"
"I не дивуюся. Петро Павлович чоловiк молодий, а Мотря Василiвна жiнка
велико© вроди. Розумi мо. А все ж таки спита мо i ©©, може, нам дещо
скаже".
"Сумнiваюся".
"Побачимо".
I вони увiйшли в двiр.
НА СУД!
Свiтлiйший на скору руку склав суд. I Скорiна покликав туди. Той
вiдпрошувався, як мiг. Нiчого гидкiшого i бiльш противного не було для
нього, як такi суди. Судити й карати людей за те, що боронили свою
справу,- де тут провина? де предмет злочину?..
Не йти, не йти туди за нiщо в свiтi. Прямо сказати: "Судiть мене або
карайте смертю i без суду. Не пiду!"
Але за кожним разом вiн почував кривду, яку зробив би Мотрi. Лишив би
©© самою. Як би там не було i що не сталося б, а все-таки бiля не© буде
вiн i може прийти такий момент, коли вiн ©й допоможе. Як треба - по©де до
царя, представить рiч. Як попасти на добрий настрiй царя, то можна i його
переконати.
I Скорiн пiшов на суд.
До його голови нiби хтось молотками валив. По тiлi лазили мурашки,
мло©ло. А тут вiн - вояк. Треба себе перед людьми по-вояцьки тримати -
полковник!
Повiв рукою по чолi, протер очi, поправив чуб i мовчки сiв за стiл.
Почував на собi хитрий погляд свiтлiйшого.
"Тобi, Петре Павловичу, як бачу, не здоровиться".
"Так, князю, негарно я себе почуваю".
"Що ж робити? Служба не дружба. Потерпи, брат. Потерпи!"
Свiтлiйший князь Меншиков був вибритий, вимитий, вичесаний. Вiд нього
заносило навiть пахощами Фрiзона з вулицi Сан-Онор. Мав начiпанi всi
ордени й вiдзнаки, котрi телiпалися на його вузьких грудях i мигтiли за
кожним поворотом його неспокiйно© фiгури.
Iншi члени того так званого суду тримали себе менш бiльш як звичайно,
себто ставилися байдуже до дiла. Хiба не все одно, чи когось там ударять
десять, чи двадцять разiв, чи будуть припiкати огнем, чи прямо покладуть
на колесо або застромлять на паль? Буде, як скаже свiтлiйший. На те у
нього й iнструкцi© царськi - а вони, що таке вони? Покликано тiльки для
бiльшо© поваги, так сказати,- для прикраси. I панове суддi перекидуються
очима. Питають один одного, чому свiтлiйший не почина дiла. Скорiше
почне, скорiше закiнчить. А свiтлiйшому якраз захотiлося думати.
Сто©ть при вiкнi i дивиться на зруйноване мiсто, не так, як дивився
колись ремiя, о нi! Йому нагадуються iмператори римськi, Сцiпiо на
звалищах Картагiни, Цезарове veni, vidi, vici,вiн пригаду собi всiлякi
замiтнi вислови завойовникiв свiта. Хотiлося б i йому, Меншикову, щось
такого незвичайного сказати, та нiчого на гадку не приходить. Мабуть,
тому, що гадка його цiлком реальними шляхами мандру . У нього багато дiла.
Треба подбати, щоб з Батурина вивезти не тiльки гармати, зброю, припаси
амунiцi©, але також якнайбiльше грошей, срiбла, дорогого посуду й iншого
добра, i треба вивозити так, щоб найбiльше до його комор попало. Та ще й
не малу турботу ма свiтлiйший iз-за того, щоб якнайосновнiше прослiдити
Мазепину зраду, в повний рiст розкрити цю iсторичну подiю. Хай побачить
Петро, що поки булави не носитиме його чоловiк, хоч би, примiром, вiн
Меншиков, поти Укра©нi нема що довiряти. Що казать - багато турбот у
Меншикова! Ось, примiром, вiн не може вирiшити, як йому забиратися до
Мотрi,- гостро чи полiтичне. Петро Павлович казав, що вона хвора. Коли б
справдi не вмерла? Може, цар схоче спокутувати кривду, заподiяну
Кочубе вi, нагороджуючи його жiнку й дiтей, так тодi треба, щоб i Мотря
жила. Але ж треба, щоб вона виявила те, що зна про Мазепину зраду, а зна
вона, мабуть, бiльше, нiж iншi.
Крiзь вiкно побачив свiтлiйший тих, що ©х мали судити,- козацьких
старшин i знатнiших мiщан, яких, здобувши город, вхопили зi збро ю в руцi.
Стояли або прямо лежали, бо вже не мали сил стояти, перед рундуком,
порубанi, скривавленi, до людей неподiбнi.
Милосердитися над ними? Нi, такого почуття князь Меншиков не припускав
до свого серця. Не смi ! I Меншиков крiзь вiкно дав знак, щоб пiдводили
пiдсудних.
"Почина мо!" -- сказав, приступаючи до стола.
Всi вiдiткнули, нiби ©м легше, зробилося. Скорiше почнемо, скорше
закiнчимо.
Бiля дверей стояли два високi солдати, здоровi, кремезнi, з шаблями
наголо.
Меншиков кивнув головою, i один з них вiдчинив дверi, переступив порiг
i за хвилину вернувся назад, впускаючи перед себе старого козака, зi
зв'язаними руками. Нi рангу, нi заможностi не можна було по нiм пiзнати.
Одiж порвана, волосся скуйовджене, весь, нiби його з колеса зняли.
Стояв, потупивши зiр. По затиснених устах знати було, що до балачки
нескорий.
"Ти хто такий?" - спитав Меншиков, голосом мало що не байдужим, i
запитаний назвав сво iм'я i полк, в котрiм служив, i ранг.
"Твiй полк з гетьманом Мазепою за Десну пiшов. Чому ти тут залишився".
"Не весь мiй полк з ясновельможним подався, моя сотня залишилася тут, i
я з нею".
"Значиться, окремi доручення дiстав. Якi вони? Кажи!"
Той мовчав.
"Говорять тобi, щоб ти виявив, якi доручення вiд Мазепи дiстав!"
Мовчав.
"Глухий? Востанн питаю тебе по-людськи, скажи, якi доручення мав вiд
гетьмана-iзмiнника, i остерiгаю тебе, що його величество цар - (тут суд
пiднявся з мiсця, постояв хвилину i назад сiв),його величество цар казав
милувати тих, що виявлять жаль i покаються. м будуть поверненi ©х ранги й
ма тки, ©х буде нагороджено новими, куди ще бiльшими, а тих, що
триватимуть у великому, досiль нечуваному в нас грiху, ждуть кари жорстокi
i смерть... Говори!"
Мовчав.
"Говори!"
Жертва глянула на сво©х мучителiв поглядом, в котрiм була злiсть,
ненависть i погорда, але не було каяття.
"Чого ви знуща теся надi мною,сказав голосом рiшучим.Карайте, я вам
нiчого бiльше сказати не маю i не скажу, так менi, Боже, допоможи во
Тройцi Тво©й святiй!"
Меншиков нервово порушився на крiслi. "Вивести його геть! - гукнув на
Солдатiв.- 3 пристрастi м питать. Скотина! Гада , маю час на довгi
розмови. Тю! Там ось скiльки сто©ть. Коли ж я скiнчу, як з кожним стану
вести такi розговори. Тю!"
Солдати вiдчинили дверi i хотiли за руки вести козака. "Лишiть. Не
доторкайтеся до мене. Сам пiду, знаю куди".
* * *
Меншиков нервував. Уявляв собi, що пiсля всiх тих жорстоких звiрств,
яких жертвою впав Батурин, козаки зм'якнуть, як вiск, i що виспiвають, як
пташки, все, що тiльки знають про Мазепу i його плани. А тут перший з них
показався твердим, як криця. Якщо i з дальшими буде такий клопiт, так до
чого цей суд? Краще ©х без суду сколесувати, почетвертувати, повсаджати на
палi. Вже мав дати такий наказ, коли пригадав собi, що треба ж царевi
послати якийсь матерiал про Мазепину зраду, треба ж iз тих людей щось таки
добути, хоч би й брехню, хоч тiльки натяки якiсь, а - треба.
I Меншиков звернувся до наймолодшого з офiцерiв:
"Вийди, Осипов, на рундук i промов до них. Ти вмi ш ©хньою мовою
балакати. Промов ]м до розуму i до совiстi. Скажи те, що я перед хвилиною
тому сукин синовi балакав, тому сотниковi собачому, щоб не треба кожному
зокрема в голову лопатою класти, а саме, скажи, що батюшка-цар - (всi
встали i знову присiли),що цар, у великiй милостi сво©й, як справедливий
монарх-самодержитель, усiм ©м простить ©х велику вину, якщо вони виявлять
жаль i покаянi i як скажуть усе, що знають, тут передi мною, перед його
свiтлiстю князем Меншиковим, мов на сповiдi святiй. Хто ж i далi триватиме
в вiдомому хохлацькому упрямствi, котре на нiщо нiкому й так не здасться,
хай зна , що ждуть його такi жорстокi муки, про якi нiхто ще досi й не
чував. Iди!"
Офiцер вийшов, i за хвилину чути було, як вiн укра©нською мовою
повторював наказ Меншикова, нiби диякон апостола читав.
Один iз суддiв, розсiвшися вигiдно в фотелi, похилив голову на груди i
захропiв.
Меншиков глянув у той бiк i зiрвався з мiсця. "Милостивi господа! -
гукнув.- Перед нами дiло велико© ваги, так сказати державне дiло, а ви
спите, як на запiчку баби. Того я нiяк не стерплю".
Сплячий офiцер не чув. Тепло i м'який фотель вколисали його до сну.
Навiть усмiхався крiзь сон. Це ще гiрше дратувало свiтлiйшого.
"Розбудити його!"
Сусiди штовхали сплячого офiцера, але той вiдганявся вiд них i далi
хропiв. Аж хтось-таки доволi дошкульно штовхнув його в бiк i вiн очуняв.
Розiкрив повiки, глянув, лице його скорчилося, очi заклiпали i вiн,
побачивши в чiм дiло, став виправдуватися. Кiлька ночей не спав, продрог,
а тут так тепло, гарно, сон його зморив. Виправдовувався.
Свiтлiйший сiв у свiй фотель i гукнув: "Подавать там!"
Впровадили молодого сердюка, рослого й гарного. По вбраннi, хоч
подертому та з гарного матерiалу, i по рухах, певних себе, складних, видно
було, що це не простого роду дитина. Тiльки руку мав обв'язану аж по саме
рам'я. Крiзь тую наскоро наложену перев'язку проступала кров.
Мабуть, не легкi були рани.
"Ти хто такий?" - спитав Меншиков, дивлячись грiзно на нього.
"Митрофан Дяченко, сердюцького гетьманського полку козак, син Олексiя,
сотенного писаря тутешньо© сотнi".
Говорив голосно i певно. В його голосi не почувалося нi жалю, нi
тривоги.
Меншиков нахмурив брови: "Значиться, ти чоловiк не простий, може,
навiть читати вмi ш".
"I писати",- додав сердюк.
"Так тодi понiма ш, яка провина за тобою i яка тебе кара чека , коли не
повину шся мо му наказовi".
"Нiяко© провини я за собою не чую".
"Як?" - гукнув свiтлiйший, визвiрюючись на нього.
"Не чую нiяко© провини за собою",повторив спокiйно сердюк.
"А супротивлення волi його величества царя! А те, що тебе з оружжям у
руцi зловили! А тво© "дерзкi" вiдповiдi на судi!"
Сердюк мовчав.
Один iз суддiв пiднявся: "Ваша свiтлiсть позволять доложити собi, що я
цього чоловiка впiзнав. Вiн "дрався", як чорт, коли ми входили в замок. Не
знаю, скiльки наших людей зарубав. Вiн мого коня поранив, на мене напирав,
це я його обезоружив".
Меншиков дав знак, i офiцер присiв.
"Що ж ти на це?" - спитав сердюка.
"Я козак. Мо дiло слухати наказiв старшини. Не здаватися, а битися".
"Ти знав, що гетьман зрадив, що його накази, значиться, не обов'язують
нiкого, чого дрався?"
"Про нiяку зраду я нiчого не чув, для мене гетьман - це гетьман i -
край".
Меншиков скипiв. Смiливi вiдповiдi козака доводили його до нестяменно©
злостi, але, з другого боку, в нiм все ж таки озвалося те почуття пошани,
яке будиться навiть у найжорстокiшому серцi на вид хоробростi.
"Гарно,- казав князь, поправляючи на сво©х грудях ордени.- Гарно. Ти,
значиться, слухав свого начальства, бо не знав, що воно незаконне, що,
зрадивши царя, втратило тим самим усяку законну пiдставу. Але тепер, коли
я тобi це обвiстив, ти обов'язаний покоритися i виявити нам, що зна ш про
зраду бувшого гетьмана Мазепи. Як здiшнього сотника син, ти, мабуть, зна ш
не одно, чого звичайнi чорняки не знають".
"А саме?" - спитав тим самим байдужим голосом сердюк.
"От хоч би, де захованi гетьманськi клейноди".
Сердюк розсмiявся вголос: "А хiба ж я ©х ховав? А хоч i сховав би, так,
гада те, скажу? Не на такого напали, нi, нi! - Махнув здоровою рукою.- От
i придумали! Кажи ©м, де гетьман заховав сво© клейноди".