Страница:
Нiякого брата Понятовського я не мав i не маю. Що ж до наказу, щоб я кидав
усе i ©хав до головно© квартири його величества царя, так Бог найкраще
бачить, що воно не можливе. Хiба що в домовинi привезуть мене туди, що,
мабуть, i станеться в недалекому часi. А коли б мене Господь i пiдняв з
того одра недуги, на котрому я тепер лежу, то й тодi ©хати менi з Укра©ни
не порадiю. Тут безладдя завелось i росте з дня на день. П'яницi i
бродяги, всякий небезпечний народ Бог зна що робить по полках -
полтавському й миргородському, i лихо це перекида ться у полки
чернiгiвський та стародубський, у котрих до тепер смирно було. Якщо я
ви©ду до царсько© головно© квартири, то свавiльники нападуть на мiста i
мiж поспiльством знайдуть собi однодумцiв. Полковники i полкова старшина
нарiкають i кажуть, що, як ©х поведуть у Стародубщину, так це буде остання
погибiль ©х родинам i ру©на ©х добра та ©х ма ткiв, бо тодi поспiльство
кинеться вбивати i грабувати людей чесних i заможних... Це ти напиши
©хньою мовою i ©х канцелярським стилем та ще додай, що гетьман зауважу
можливiсть скорого нападу Станiслава на Укра©ну, до чого, щоб недопустити,
вiн просить його величество царя прислати декiлька тисяч регулярного
росiйського вiйська для оборони".
Скрипiло Орликове вправне перо. Гетьман глядiв крiзь вiкно. Табiр
шумiв. Вiн мав сво© турботи - харчi, горiлка, чоботи i бiлизна. Турбувався
малим. Великому - i турбота велика. У високе дерево громи б'ють.
"Скiнчив?" - пита гетьман Орлика.
"Кiнчаю, милосте ваша, ще лиш останнiй пункт".
"Остаток повинен бути крiпкий. Кiнець дiло хвалить".
"Кiнець дiло хвалить,- повторив Войнаровський, дивлячись крiзь вiкно.-
Невже ж тi© там думають про це?"
"Бачив ти думаючу товпу?"
"Я скiнчив, ще тiльки чорнило присхне",- i Орлик поклав перед гетьманом
на столi гарним, крученим письмом записаний лист зеленкуватого, грубого
паперу.
Гетьман перечитав.
"Справляти нема коли. Хай буде й так.- Поклав свiй повний пiдпис.- Хай
з Богом iде. Треба виправити зараз, таки нинi, негайно. I не будь-ким.
Дiло важне".
Орлик пiдождав, аж присохло чорнило на гетьманському пiдписi, зложив
лист, надписав, прибив велику печать i вийшов.
"Може заспокою царя на деякий час,сказав гетьман, звертаючися до свого
небожа.- Надовго не заспоко©ть ©х нiхто". У СМОЛЕНСЬКУ
Раннiм ранком загомонiли дзвони в усiх смоленських церквах. Як на
Великдень i як на пожежу. Один наперед другого голоснiше, сильнiше,
скорiше. Дивно, що не порозбивалися, не повривалися, не повихоплювалися зi
сво©х ярем на старинних дзвiницях, котрих основи тямили ще давнi, княжi
часи. Церковнi брами зама нi галуззями, квiтками, хоругвами. Перед
церквами арки, з надписами iз Святого Письма. Стежки посипанi днiпровим
пiском i рiнячками.
У городi Смоленську сiм трiумфальних брам - з вежами й вежечками, з
цибулястими куполами й баньочками, розмальованими й позолоченими, аж за
очi бере.
На однiй святий Юрiй на бiлому конi списом пробива смока. На головi
святого Мономаховий вiнок, з-пiд нього в'ються жмутки чорного, буйного
волосся, грiзно глядять випуклистi очi, надуваються червонi, масткi губи
Через плече голуба стрiчка. Юр - Петро. А смок - король Карло. Бритий,
зiркатий, на висках жмутки волосся, як лиликовi крила. Царський спис
пробив його наскрiзь, пришпилив до землi. Вiн в' ться з болю, сичить,
сiркою диха . "Слава побiдившому дракона!"
Дiти з острахом дивляться на вiзерунок. х вiдганяють вiд брам, щоб не
спиняли роботи, котро© ще чимало. Цiлi дерева привозять з лiсiв i вбивають
рядами вiд ворiт до ворiт... Туди про©де цар.
Вулицi замiтають, вигортають, Бог вiсть, колишн болото. Поспiшаються,
бо сонце вже зiйшло. Цiлу нiч робили при лампах i смолоскипах, не жалiючи
нi труду, нi грошей, щоб приподобатися побiдоносному царевi, i коли ласки
не запопасти його, так хоч не бачити гнiву.
"Страшний-бо цар во гнiвi сво©м!"
У вiкнах хат виставленi образи святого Петра, Георгiя, Андрея, в
знатнiших попадаються портрети царя, мальованi рукою мiсцевих малярiв.
Перед образами свiчки. х запалять, як надiйде похiд. Перед дверми
стiльцi, накритi рушниками, на них хлiб-сiль.
Останки колишнього замку, мохом порослi мури-вали дрижать вiд реву
гармат. Пригадують колишнi бо© з року 1611 i 1632 пiд стiнами Смоленська.
На Днiпрi уквiтчанi галери.
Мiж щоглами на шнурах хоруговки, на щоглах великi хоругви мають з
чорним вiрлом, з буквами царськими.
Город кривичiв, наслiддя Вячеслава i Всеволода Ярославича, жемчуг у
вiнку Мономаха, стелиться пiд ноги московського царя. Забува славнi часи
Ростислава, коли його купецькi судна сунулися по бистрих хвилях Днiпра,
коли великий Новгород i гордий Псков шукали з ним приятельських зв'язкiв i
пiдчинялися його впливам. Забува незабутнього князя Святослава, котрий
так завзято боронив його незалежностi вiд Москви i вiд Литви, та покiрно
стелиться пiд ноги царя-побiдника, царя-антрихриста.
Дзвони на смоленських церквах гудуть, ревуть гармати, лопотять хоругви.
Народ стурбовано, чека .
"Як над'©де, на колiна падай".
"Не треба. Цар не любить того".
"А як?"
"Смирно стiй. На нього дивись".
"А що кричать - гура чи як?"
"Що другi кричатимуть, кричи".
"О Господи, як страшно!"
"Чим бiльший цар, тим гiрший страх. Не зна ш?"
"I хотiла би побачити його i боюся".
"Кажуть, як яку дiвку сподоба , зараз до себе бере".
"А ви не радi - правда?"
"Тю!"
Розмову заглушують бубни. Харчать, гаркотять, грохотять. Цiлий вiддiл
барабанщикiв iде i бубнить. Як один. Всi руки враз вгору пiднiмаються, всi
палки в один мент на бубни падуть. Хай би один спiзнився - голова не його.
Сам цар знамените бубнить, розумi цю штуку. Дi-дрррум-бум-бум..!
Дi-дрррум-бум-бум!
По вiкнах, по дверях, по дахах домiв, як олов'яний град, розсипаються
глухi, настирливi звуки: дi-дрррум-бум-бум!
Барабанщики в такт ногами сильно викидають, болото з-пiд черевикiв
скаче на одiж i на лиця людей. Подаються взад, попiд мури.
"Шведи! Шведи!" - бiжить з уст до уст. Натовп хвилю ться, кожний рад
побачити приниження тих, що привикли до слави. (Хто не дивиться радо на
горе сво©х ближнiх.) Пересуваються мовчазливi четвiрки, в пошарпаних синiх
кафтанах, в чоботях рваних, з поперев'язуваними головами, з руками на
опасках. Не радо тримають крок, ступають як чужими ногами, прикрий хiд...
Шведськi полоненi в трiумфальному походi царя Петра.
Перед ними ©х хоругви. Вели ©х перше до побiди й слави, тепер у неволю
ведуть. Нiби розумiють це. Не розвiваються гордо, похилилися вдiл, нiби
руки в розпуцi опустили, i замiтають землю, чужу, непривiтну. Товпа ©м
грозить кулаками. Падуть лайливi слова, вереск, свист, хтось плюнув.
Бранцi нiби не бачать того. Хто згаду минулi хвилини побiд, хто надiями
забiга в будуче.
Живий ще Карло, живi каролiнцi, ще не скiнчилася вiйна! Реви, товпо,
плюй, скаженiй, пiддобрюйся до царя, котрий глядить на тебе гiрш, нiж на
стадо худоби,- на те ти товпа..! Прости ©м, Господи, не знають-бо, що
творять.
Якийсь молодий швед сильно на ногу наляга . Не може далi йти, ще не
витягнена куля. Сперся на свого товариша i - плаче. З болю чи з сорому.
Закрив очi рукою, закусив зуби, нiчого не бачить i не чу ...
Перейшли.
"Не цiкавий народ".
"Нiс напоздовж, очi впоперек, ти гадав якi?"
"Худяки".
"Сила в костях, не в салi. Бачиш, канони везуть".
Котяться вулицями Смоленська на шведах здобутi гармати. На дулах кров,
порозбиванi замки, мало котра схоче на сво©х стрiляти. Пiдскакують на
нерiвних вулицях. Не радо ©дуть ними.
"Цар, цар!"
I натовп реве, дереться, скаженi . Не розбереш, що таке кричить.
Пiдносяться руки з хлiбом-сiллю, з чарками, з малими дiтьми, щоб побачили
побiдоносного царя. Ось вiн, вiн сам найяснiший, той, що шведа пiд Лiсним
розбив, побiдитель!
де на чорному конi, чапрак золотом шитий, дорогим камiнням оздоблений.
Царська голова вище всiх. Трикутний капелюх, на грудях срiбний панцир,
через груди голуба стрiчка святого Андрея. Кiнь угина ться пiд ним. Не
кожний понесе такий тягар.
Цар голову гордо здер, малий вус стирчить, очi шукають жертви.
Дивiться, духи смоленських князiв, нащадки Ярослава й Мономаха, ваш
наслiдник вашими слiдами ступа !
Бiля царя - Меншиков i Шеремет' в, за ним - його бояри й генерали, всi
близькi йому i - його дубинi. Щасливi, бо цар в днях трiумфу не б' , хiба
жартом, скорiше милу вiрних слуг сво©х, кого орденом, кого землею, кого
тим, що за вухо потягне. Ласкавий цар в день сво©х трiумфальних в'©здiв.
Нiхто не святкував ©х так гучно i так довго, цiлий тиждень... Кухлями
п'ють горiлку. Запиваються на смерть, щоб пам'ятали, як трiумфально
в'©здив у город побiдоносний цар.
Пере©хали, перейшли. Тягнеться здобутий на шведах обоз, вози й вiзки,
навантаженi всяким добром. Позаду хворi й пораненi. I тим довелось
звеличувати царя. Деяким не довелось. Померли на возах. Лежать горiлиць i
незамкненими, скляними очима дивляться на чуже мрячне й невеселе осiнн
небо, засiяне хмарами сполошених ворогiв i галок.
Грають дзвони на смоленських церквах, вiд гуку гармат розсипаються
старi городськi мури, останнi свiдки колишнiх, княжих часiв.
Цар Петро святку побiду бiля Лiсного.
* * *
Пiсля в'©зду пир. Цар, генерали, бояри. Запрошено й деяких шведських
старшин. Просьба чи наказ? Один не пiшов. Кулю в лоб собi пустив.
"Молодець! - гукнув цар, почувши про цей iнцидент.- й-Богу, молодець.
Вип' мо за його хоробру душу".
Випили.
"А тепер п'ю за здоров'я полонених шведiв, учителiв мо©х у во нному
дiлi. Спасибi, що так добре вчили, чого доказом побiда пiд Лiсним".
Цар у знаменитому настро©. Вже третiй раз гримнув кулаком Меншикова по
колiнi, диво, що не строщив. Здорово ©сть, а ще бiльше п' , найбiльше
анижiвку. Жовтi, глинянi лиця червонiють, очi випулюються, чуприна
пiдноситься, як грива. Цар нагаду лева, що ось-ось вискочить iз клiтки i
розiдре когось.
"Жаль, що нема мiж нами гетьмана Мазепи. Дотепний чоловiк. Не те, що
ви",- каже цар.
Царськi люди солодко всмiхаються, нiби не знати який комплiмент почули.
"Iван Степанович особливо гарно латинською мовою жарту . Вигаду такi
смiховитi слова, що хоч кладися. Налийте менi анижiвки. П'ю за здоров'я
Iвана Степановича Мазепи".
Випивають.
"Iван Степанович, може, вже й не живе",- зауважив хтось iз царських
людей.
"Iван Степанович хитрий, вiн перехитрить i смерть",- жарту цар.
"Що хитрий, то правда,- зауважу Шеремет' в.- Бiльше хитрий, як вiльно
гетьмановi вiйська козацького-запорозького його величества царя".
Цар дивиться на Шеремет' ва уважно. "Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
Шеремет' в нахиля ться до царя i щось йому упiвголоса говорить. Цар
слуха i сопе, як ковальський мiшок. "Фу, чорт! Наскучило менi".
Шеремет' в мовкне, вiдсува ться, малi . Нагаду пса, на котрого
господар накричав. Пес бере хвiст пiд себе i хова ться до буди.
"Наскучили менi тi доноси, пiдозри i другi© глупостi. Налити менi
чарку!" . Випив.
"Iван Степанович замудрий, щоб таку дурницю робить. Замудрий!
Цар грiмко порожню чарку на стiл кладе.
"Iван Степанович нашому братовi не рiвня. Учений, досвiдчений, чоловiк
заграничний".
"Власне тому, що за границею вчився"...- почина Шафiров, але цар не
да йому докiнчити гадки.
"Росiя, як не позичить розуму в заграницi, то зiгни , згине, втопиться
у сво©м брудi, смородi, в темнотi. Заграниця - фу!"
Цiлий стiл з острахом дивиться на розгнiваного царя. Чекають, коли вiн
чаркою або ножем кине Шафiрову в лоб.
Але цар нараз, нiби йому якась нова гадка приблукалася до голови, тре
чоло лiвою рукою, лiкоть спира на столi, пальцi до очей приклада -
дума .
"Чорт його зна, того старого лиса. Можливо, черкаси спосiбнi до всього.
Але - невже ж би вiн смiв?! - i цар кулаком грюкнув об стiл.- Невже ж би
смiв вiн робити що-небудь проти мо © волi i на мою шкоду?!"
В залi муха бринить.
"Пiсля обiду скликати консилiум. Розiбрати й роздивитись дiло гетьмана
Iвана Степановича Мазепи. Чому вiн не ©де, коли я його кличу, чому стiльки
на нього жалоб, що це за Понятковський, що до нього писав лист, i т. д.
Треба раз з Iваном Степановичем зробити кiнець".
Гук, шепiт, блиск,- пускають кольористi вогнi. Цар - охотник до них.
Цар-пiротехнiк.
Вста , обтира масткi губи, хлiбом чистить вус. "Роздивити точно справу
гетьмана Iвана Степановича Мазепи. Супротивлення довше не стерплю. Або хай
умира , або хай слуха , що йому наказу цар... Фу! Чорт!"
Переверта крiсло, розбива двi чарки, спльову крiзь вiкно i, не
кивнувши нiкому на прощання головою, ходою великолюда виходить iз
бенкетно© зали,- високий i страшний цар Петро пiсля побiди близ Лiсного.
_ТАК МАЛО Х!_
Високий консилiум, себто, царськi мiнiстри вкупi з фельдмаршалом
Шеремет' вим, вирiшив: primo: пiслати царський наказ до ки©вського во води
князя Дмитра Михайловича Голiцина, щоб вiн з царськими ратними людьми, що
були в нього в Ки вi пiд рукою, i з усею чималою армi ю iшов у глиб
Укра©ни, маючи на метi недопускати хибкостi помiж непевним укра©нським
народом.
Secundo: наказати гетьмановi Мазепi, щоб вiн пiслав во водi Дмитровi
Михайловичевi Голiцину козацький гурт iз рiзних полкiв свого регiменту, а
решту свого вiйська розставив понад Десною.
Теrtio: щоб гетьман сво ю особою явився у головну царську квартиру
задля важно© розмови з фельдмаршалом. Аргументи ад 3. Мiж народом
поширю ться чутка, немов то гетьман хоче кинути Укра©ну, треба розвiяти
©©, гетьмановi вiдомi норови i звича© тутешнi, його iнформацi© потрiбнi i
важнi, а врештi свавольства, якi прокидаються на Укра©нi, затихнуть, коли
народ побачить, що укра©нське i московське вiйсько це одно...
Гетьман прочитав рiшення царського консилiуму i жбурнув папiр на стiл.
"Пустили фарбу. Тут уже ясно сто©ть: окремого укра©нського вiйська не
повинно бути, а гетьман Мазепа ма вiддати себе в руки царського
фельдмаршала.
Як я передбачав, так i сталося. Та не дiждуть. Нiколи в свiтi такого
самогубства не зроблю".
Покликав Войнаровського:
"На, читай!"
Войнаровський перебiг очима стрiчки.
"Що ж ти на це?"
"Хочуть нам заспiвати амiнь".
"Хочуть. Тут виразно сто©ть: мiж народом поширюються чутки, немов то
гетьман задуму кинути Укра©ну, себто до шведiв перейти, тому вiн повинен
усi сво© сили вiддати пiд московську команду, а сам у царську квартиру
йти, щоб добровiльно вiддати себе катам. Дурнi! Дурнi!"
Гетьман ходив по сво©й свiтлицi i не мiг заспоко©тися:
"Добре менi доносив мiй канцелярист Болбот, що москалi притворюються,
немов-то довiрюють менi, а вдiйсностi тiльки того й хочуть, щоб мене
безборонним дiстати в сво© руки. Де Орлик? Клич його тут!"
Войнаровський покликав Орлика. Гетьман i йому ткнув письмо до рук:
"Читай!"
Орлик прочитав рiшення царсько© ради.
"Ясно. Правда, що ясно? Опала личина, бачиш якi! А ти хитався".
"Хитався, ваша милосте, признаюся до грiха. Але я вже рiшився. Для нас
нема вороття".
"До шведiв".
"До шведiв!"
"Амiнь,- доповiв гетьман i перехрестився.- Пиши! Гетьман восени, по
грудi, бувши тяжко хворим, нiяк сухопуттям ©хати не може. Але наказ царя
вiн викона , хоч би йому довелось умерти по дорозi. Човном iз Салтиково©
Дiвицi попливе по Деснi проти води, а потiм по Борзнi до города Борзни.
Додай: Гетьман проха , щоб новопоставлений митрополит Йоасаф, вертаючи з
Москви, поступив до Борзни й маслособорував його, якщо гетьман не умре
скорiше по дорозi... Так".
Орлик писав, гетьман неспокiйно ходив по сво©й квартирi. Думав.
Войнаровський побожно водив за ним сво©ми мрiйливими очима.
"На тiм не край. Камiнь зрушений з мiсця - треба його вiдкинути геть.
Хай котиться у пропасть. Або полетить до чорта, або задавить нас... Поклич
менi старшин!"
Чекали в гетьманськiй канцелярi©, жаднi рiшаючих вiсток. Бачили, що
наближа ться перелом, рiша ться доля ©х i Укра©ни.
Увiйшли. Ломиковський, Горленко, Апостол. Гетьман i ©м казав прочитати
злощасний лист.
Читали двiчi, не довiряючи сво©м очам. Все, що балакалося пошепки,
тайки, як здогади, як звичайнi полiтичнi плiтки, стояло тепер чорне на
бiлiм, рiшаюче, певне, безсоромне. Вiддай вiйсько царському
фельдмаршаловi, а себе здавай на ласку й неласку царя. Безглуздя на
Укра©нi заспоко©ть ки©вський во вода, козаки вигинуть у боях, гетьмановi
голову зрубають.
"Що ж ви на це?" - питався гетьман старшин.
"Нiчого iншого ми й не ждали",- нiби спокiйно вiдповiв Ломиковський,
нагортаючи на лисину останки свого чорного волосся.
"Що мусило статися - сталось",додав Горленко.
"Показав чорт свою чортячу пику",докинув Данило Апостол.
"Але що нам почати тепер? - питався гетьман.- Кажiть! Говорiть ясно i
рiшучо, не затаюйте гадок".
"Скажемо, що казали не раз".
"До чого намовляли ми милiсть вашу".
"Про що благали тебе, пане гетьмане".
"Себто?" - питався гетьман.
"Щоб переходити негайно до шведiв".
"Значиться, хочете, щоб посилати до короля. Кажiть!"
"Як же не посилати! Це вже давно треба було зробити, показуючи як, де i
коли можуть зiйтися нашi вiйська".
"Нашi вiйська!" - сумно повторив гетьман.
"Нашi вiйська"...
"Не журися, гетьмане,- потiшав його Ломиковський.- Мало тепер у тебе
козакiв, та козацька мати не пропала. Прилинуть вiрли до нового гнiзда, не
бiйсь! Посилай до короля Карла".
Просили його, благали, наглили.
"Це вже давно треба було зробити, а ти гаявся, тепер останнiй мент.
Вiдповiдатимеш за нього".
"Голос народу - голос Бога... Ти вже готовий, Пилипе?"
"Готовий, дякуючи Богу".
"Так пиши iнструкцiю до Карлового канцлера графа Пiпера. Пиши, що
гетьман i близькi до нього старшини тiшаться, що король шведський ступив
на Укра©ну, i щирим серцем вiтають його. Просять у нього допомоги у
великому дiлi визволення рiдно© землi. Впевняють в прихильностi сво©й,
благають, чим скорiше вирядити до них помiчний вiддiл, а для переправи
його через Десну обiцяють збудувати в Макошинськiй пристанi пороми...
Добре так?" - питався гетьман старшин.
"Добре, щоб тiльки не було запiзно".
"До Карла недалеко. Пiшлемо цього листа негайно. Але ким?"
В думках переходив людей, котрим мiг би довiрити таке важне дiло. Вiд
цього кроку може залежати все. За лист i за iнструкцi©, якi усно треба
додати до нього, цар не пожалував би грошей. Тут треба певного чоловiка,
найповнiшого... I очi гетьмана мимохiть упали на Войнаровського. Нi. Цього
не пiшле. Надто знатний. Войнаровського не можна виставлять на таку
небезпеку.
"Бистрицький у нас?" - спитав гетьман.
Вiдповiли, що так.
"Бистрицький по©де до короля Карла. Вiн на чотири ноги кутий".
Пiслали по Бистрицького, управителя гетьмансько© Шептакiвсько© волостi
та його далекого свояка. Мiж тим Орлик скомпонував до Пiпера письмо
по-латинськи, а гетьманський, аптекар переклав його на нiмецьку мову.
Пiдпису гетьман для всяко© безпеки не поклав. Бистрицький пiшов.
"Та-ак...- i гетьман вiдiткнув.Зда ться все, що треба було зробити. А
тепер,- звернувся до сво©х полковникiв,на вас черга. Полки вашi готовi?"
"Хоч би цей мент у похiд".
"Гаразд. Виступайте. Зна те мо© плани. Робiть так, щоб не пропали для
справи: Числю на вас. Хай вас Господь веде!"
Обiймав ©х, прощався i благословив.
"Дасть Бог, побачимося скоро, над Десною".
"Дай Боже!"
Вiдпровадив ©х до ворiт.
Вернувшись, довго бився з думками. Збирав докупи всi нитки сво ©
теперiшньо© сiтки. Ще кiлька днiв, заки вирiшиться судьба, заки встане по
другому боцi. Тут шведи i вiн, а там Петро. Пiчнеться нова глава
укра©нсько© iсторi©. Кiлька днiв не дати себе в руки ворогам.
Почував вiдповiдальнiсть, як камiнь, на сво©х плечах. Важкий! Боже, дай
донести його!
Нездужав. Подi© останнiх лiт пiдiрвали його здоров'я, пiдкосили. На
коня сiсти не мiг. Болiло в крижах, чорно робилося в очах. Не пiддаватися,
стояти, витримати на становищi, тепер, коли рiша ться усе,- витримати! -
кричав на себе в душi, як вождь на сво вiйсько, котре захитувалося в бою.
Ви-три-ма-ти!
"Андрiю",- звернувся нараз до Войнаровського, i голос його заломився.
Почувалася в ньому любов, почувався жаль.
"Що скажете, дядьку?"
"Ще одна гадка прийшла менi до голови".
"Кажiть".
Гетьман говорив лагiдно i м'яко: "Треба менi Меншикова заспоко©ти, щоб
не кликав до себе. Не знаю як. Чи не по©хав би ти? Я купив землю у
рильському повiтi. Скажеш, що при©хав допильнувати купна. Це ©х
заспоко©ть. Погадають, що гетьмановi i не сниться вiдриватися вiд тi ©
держави, в котрiй вiн собi новi землi купу . Що ж ти на це?"
"Як гада те, дядьку, що треба, по©ду".
Гетьман пригорнув свого небожа до грудей: "Спаси, Андрiю. Одного тебе
маю, а довелось й тебе виставляти на таку небезпеку - для справи".
"Для справи",- повторив Войнаровський.
На майданi озвалися сурми.
Останки вiрних полкiв виступали в похiд - миргородського, полтавського,
прилуцького. Старi, досвiдченi в боях козаки, котрих гетьман берiг, як ока
в лобi, на рiшаючий мент.
Цей мент прийшов.
"З Богом iдiть!" - i гетьман благословив ©х на непевну дорогу. Довго
стояв у вiкнi, дивлячись на широкий шлях, котрим ,осувалися козацькi
четвiрки, чоти, вiддiли, пiшi i на конях, з пiснею на устах, з завзяттям у
душi. Котилися гармати, виблискували шаблi й мушкети. Старшини на конях
чвалували полями.
Гетьман стояв, поки не пере©хав останнiй вiд обозу, поки останнiй чура
не поволiкся за ним.
"Пiшли. Так мало ©х"...
Знеможений повалився на лавку i вхопив голову в руки.
"Так мало!.."
БАТУРИН
У
ГОРОДКУ
Вiдколи виявилося, що Карл пряму не через Смоленськ на Москву, а через
Стародуб i Новгород-Сiверський на Укра©ну, москалi стали посуватися в
напрямi Десни.
Шведськi й московськi вiйська надвигалися на себе, як двi хмари.
Цар Петро, вiдсвяткувавши в Смоленську побiду над Л венгавптом,
поспiшав до сво © армi©, котрою проводив Шеремет' в.
По дорозi виганяв народ iз сiл та хуторiв в городи - до робiт коло
укрiплень, казав палити села та жорстоко карав людей, котрi не вгодили
йому, не дали вчасно i в достатнiй кiлькостi пiдвод i харчiв, не несли
радо всяких iнших во нних тягарiв або слушно чи неслушно стягнули на себе
пiдозру в нелояльностi.
Куди про©хав цар, курилися згарища i як верстовi стовпи здiймалися
шибеницi, на яких хиталися посинiлi трупи. Царевi скрiзь ввижався бунт,
пiдступ i зрада, i, щоб у зародi знiвечити ©х, вiн ширив перед собою
страх.
Страшний-бо цар во гнiвi сво©м!
Свiтлiйший князь Меншиков стояв зi сво ю кавалерi ю над рiкою Снов,
дожидаючи Карла, щоб нападати на його тили i спиняти переправу шведсько©
армi© через Десну.
Вiн чекав на охочекомоннi та на. другi кiннi козацькi полки, не
почуваючи себе доволi сильним для такого важкого завдання, як зустрiч з
Карлом XII.
Знаючи великий во нний досвiд гетьмана Мазепи, наглив i закликав його
до себе, бо мав i те також на гадцi, що на всякий спосiб краще, щоб
гетьман був бiля нього, нiж десь там за Десною.
Меншиков стояв квартирою в Городку, мiстечку на рiцi Сновi. Московськi
офiцери запаслись грiшми, напоями й гарними жiнками, грали в костi i в
карти та возилися з молодицями, поперебираними в розкiшнi вбрання,
зрабованi на постоях у великопанських дворах i замках.
" й-Богу, вмерти зi смiху можна, як тая дiвка шлейф за собою волочить!"
- гукав товстий ротмiстр.
"Гляньте, люди, на бюст у нашо© Явдохи. Помилуйте, таж це гори, а не
що!" - кричав його товариш.
Жiнота, вирвана з нормального життя, перейшовши всi етапи во нно©
деморалiзацi© i попавши в одалiски офiцерських гаремiв, затрачувала сором
i пiд впливом надмiрно вживаного алкоголю попадала в вакхiчний настрiй.
"Наплювать на Карла, на чорта з його довгоногими шведами, хай
здраствують нашi красавицi, хай живе любов!" - лунало раз у раз. У
вiдповiдь роздавались жiночий виск, писк, регiт, все перемiшане в
безтямний гармидер тонiв, у хаос рухiв, наглих, пристрасних, диких, вiд
яких людинi нормального життя крутиться в головi i робиться млосне на
серцi, а якi серед вiйни стають нiчим бiльше, як лиш звичайним, так любим
вояцькому серцю iнтермеццом.
Десь i музики взялися, i в Богом i людьми забутому Городку над рiчкою
Снов почалася Вальпургi ва нiч.
* * *
Коли Войнаровський до©здив до Городка, привiтав його цей пекельний гул,
який бува тiльки там, де багато вiйська та ще кiнницi.
Здалеку видно було безлiч усяких вогнiв i свiтил, вiд яких аж луна
била, нiби Городок горiв. Трохи згодом почулося iржання коней, тривожне й
жалiсне, нiби конi турбувалися вiйною i жалiли за жолобами сво©х рiдних
ста нь. Пiд'©хавши ще ближче, Войнаровський почув цей для всякого табору
так характеристичний шум i гам, в котрiм кри ться передсмак битви, бажання
побiди i страх перед погромом. Як людина вiйськова, бувала в походах,
почув приспiшений удар свого серця, пригадалися недавнi во ннi переживання
i пригоди, котрi всякий згаду так радо, коли вони з теперiшностi
перейдуть у минуле. Пригадалися турботи й небезпеки, тривожнi питання "що
робити, щоб видiстатися з халепи?" i те задовiлля, до нiчого в свiтi
неподiбне, коли небезпека скiнчиться i ти з товаришами на посто©
розговорю ш про не©.
Але весь цей настрiй псувала гетьманському небожевi свiдомiсть важкого
завдання, якого вiн пiднявся.
хав, щоб виправдати гетьмана, вiдвести вiд нього всi пiдозри i вивести
свiтлiйшого в поле. Але разом iз цим ставав закладником у руках Меншикова,
i коли б не вспiв вiд'©хати вiд нього, заки вiдомим стане перехiд Мазепи
на бiк шведiв, на нього в першу чергу впаде гнiв i помста невблаганного
царя. Передумував цiле те важке й важке дiло. Бачив небезпеку, котра
котилася, як лавина, рухом прискореним i нестримним. Вiдчував критичне
положення гетьмана, котрому досить зробити один схиблений крок, щоб
скотитися в пропасть. Гетьман людина хитра, розумна, бувала, але ж i дiло
скрутне. Чи вспi вiн у слушний час дати щонайпотрiбнiшi розпорядки i
перейти на другий бiк? Коло нього москалi, i навiть у Батуринi стоять
московськi драгуни. Чи пустять вони його? I невже ж можна довiряти такому
розстризi, котрий за грошi готов зробити все, невже ж можна знати, що
сталося з Бистрицьким? Може, вiн уже потрапив у руки царських людей, може,
цар ма вже безсумнiвнi докази гетьмансько© зради, може, вже й пороблено
всi кроки, щоб недопустити до не©? Хто зна , чи вiн, Войнаровський, не ©де
усе i ©хав до головно© квартири його величества царя, так Бог найкраще
бачить, що воно не можливе. Хiба що в домовинi привезуть мене туди, що,
мабуть, i станеться в недалекому часi. А коли б мене Господь i пiдняв з
того одра недуги, на котрому я тепер лежу, то й тодi ©хати менi з Укра©ни
не порадiю. Тут безладдя завелось i росте з дня на день. П'яницi i
бродяги, всякий небезпечний народ Бог зна що робить по полках -
полтавському й миргородському, i лихо це перекида ться у полки
чернiгiвський та стародубський, у котрих до тепер смирно було. Якщо я
ви©ду до царсько© головно© квартири, то свавiльники нападуть на мiста i
мiж поспiльством знайдуть собi однодумцiв. Полковники i полкова старшина
нарiкають i кажуть, що, як ©х поведуть у Стародубщину, так це буде остання
погибiль ©х родинам i ру©на ©х добра та ©х ма ткiв, бо тодi поспiльство
кинеться вбивати i грабувати людей чесних i заможних... Це ти напиши
©хньою мовою i ©х канцелярським стилем та ще додай, що гетьман зауважу
можливiсть скорого нападу Станiслава на Укра©ну, до чого, щоб недопустити,
вiн просить його величество царя прислати декiлька тисяч регулярного
росiйського вiйська для оборони".
Скрипiло Орликове вправне перо. Гетьман глядiв крiзь вiкно. Табiр
шумiв. Вiн мав сво© турботи - харчi, горiлка, чоботи i бiлизна. Турбувався
малим. Великому - i турбота велика. У високе дерево громи б'ють.
"Скiнчив?" - пита гетьман Орлика.
"Кiнчаю, милосте ваша, ще лиш останнiй пункт".
"Остаток повинен бути крiпкий. Кiнець дiло хвалить".
"Кiнець дiло хвалить,- повторив Войнаровський, дивлячись крiзь вiкно.-
Невже ж тi© там думають про це?"
"Бачив ти думаючу товпу?"
"Я скiнчив, ще тiльки чорнило присхне",- i Орлик поклав перед гетьманом
на столi гарним, крученим письмом записаний лист зеленкуватого, грубого
паперу.
Гетьман перечитав.
"Справляти нема коли. Хай буде й так.- Поклав свiй повний пiдпис.- Хай
з Богом iде. Треба виправити зараз, таки нинi, негайно. I не будь-ким.
Дiло важне".
Орлик пiдождав, аж присохло чорнило на гетьманському пiдписi, зложив
лист, надписав, прибив велику печать i вийшов.
"Може заспокою царя на деякий час,сказав гетьман, звертаючися до свого
небожа.- Надовго не заспоко©ть ©х нiхто". У СМОЛЕНСЬКУ
Раннiм ранком загомонiли дзвони в усiх смоленських церквах. Як на
Великдень i як на пожежу. Один наперед другого голоснiше, сильнiше,
скорiше. Дивно, що не порозбивалися, не повривалися, не повихоплювалися зi
сво©х ярем на старинних дзвiницях, котрих основи тямили ще давнi, княжi
часи. Церковнi брами зама нi галуззями, квiтками, хоругвами. Перед
церквами арки, з надписами iз Святого Письма. Стежки посипанi днiпровим
пiском i рiнячками.
У городi Смоленську сiм трiумфальних брам - з вежами й вежечками, з
цибулястими куполами й баньочками, розмальованими й позолоченими, аж за
очi бере.
На однiй святий Юрiй на бiлому конi списом пробива смока. На головi
святого Мономаховий вiнок, з-пiд нього в'ються жмутки чорного, буйного
волосся, грiзно глядять випуклистi очi, надуваються червонi, масткi губи
Через плече голуба стрiчка. Юр - Петро. А смок - король Карло. Бритий,
зiркатий, на висках жмутки волосся, як лиликовi крила. Царський спис
пробив його наскрiзь, пришпилив до землi. Вiн в' ться з болю, сичить,
сiркою диха . "Слава побiдившому дракона!"
Дiти з острахом дивляться на вiзерунок. х вiдганяють вiд брам, щоб не
спиняли роботи, котро© ще чимало. Цiлi дерева привозять з лiсiв i вбивають
рядами вiд ворiт до ворiт... Туди про©де цар.
Вулицi замiтають, вигортають, Бог вiсть, колишн болото. Поспiшаються,
бо сонце вже зiйшло. Цiлу нiч робили при лампах i смолоскипах, не жалiючи
нi труду, нi грошей, щоб приподобатися побiдоносному царевi, i коли ласки
не запопасти його, так хоч не бачити гнiву.
"Страшний-бо цар во гнiвi сво©м!"
У вiкнах хат виставленi образи святого Петра, Георгiя, Андрея, в
знатнiших попадаються портрети царя, мальованi рукою мiсцевих малярiв.
Перед образами свiчки. х запалять, як надiйде похiд. Перед дверми
стiльцi, накритi рушниками, на них хлiб-сiль.
Останки колишнього замку, мохом порослi мури-вали дрижать вiд реву
гармат. Пригадують колишнi бо© з року 1611 i 1632 пiд стiнами Смоленська.
На Днiпрi уквiтчанi галери.
Мiж щоглами на шнурах хоруговки, на щоглах великi хоругви мають з
чорним вiрлом, з буквами царськими.
Город кривичiв, наслiддя Вячеслава i Всеволода Ярославича, жемчуг у
вiнку Мономаха, стелиться пiд ноги московського царя. Забува славнi часи
Ростислава, коли його купецькi судна сунулися по бистрих хвилях Днiпра,
коли великий Новгород i гордий Псков шукали з ним приятельських зв'язкiв i
пiдчинялися його впливам. Забува незабутнього князя Святослава, котрий
так завзято боронив його незалежностi вiд Москви i вiд Литви, та покiрно
стелиться пiд ноги царя-побiдника, царя-антрихриста.
Дзвони на смоленських церквах гудуть, ревуть гармати, лопотять хоругви.
Народ стурбовано, чека .
"Як над'©де, на колiна падай".
"Не треба. Цар не любить того".
"А як?"
"Смирно стiй. На нього дивись".
"А що кричать - гура чи як?"
"Що другi кричатимуть, кричи".
"О Господи, як страшно!"
"Чим бiльший цар, тим гiрший страх. Не зна ш?"
"I хотiла би побачити його i боюся".
"Кажуть, як яку дiвку сподоба , зараз до себе бере".
"А ви не радi - правда?"
"Тю!"
Розмову заглушують бубни. Харчать, гаркотять, грохотять. Цiлий вiддiл
барабанщикiв iде i бубнить. Як один. Всi руки враз вгору пiднiмаються, всi
палки в один мент на бубни падуть. Хай би один спiзнився - голова не його.
Сам цар знамените бубнить, розумi цю штуку. Дi-дрррум-бум-бум..!
Дi-дрррум-бум-бум!
По вiкнах, по дверях, по дахах домiв, як олов'яний град, розсипаються
глухi, настирливi звуки: дi-дрррум-бум-бум!
Барабанщики в такт ногами сильно викидають, болото з-пiд черевикiв
скаче на одiж i на лиця людей. Подаються взад, попiд мури.
"Шведи! Шведи!" - бiжить з уст до уст. Натовп хвилю ться, кожний рад
побачити приниження тих, що привикли до слави. (Хто не дивиться радо на
горе сво©х ближнiх.) Пересуваються мовчазливi четвiрки, в пошарпаних синiх
кафтанах, в чоботях рваних, з поперев'язуваними головами, з руками на
опасках. Не радо тримають крок, ступають як чужими ногами, прикрий хiд...
Шведськi полоненi в трiумфальному походi царя Петра.
Перед ними ©х хоругви. Вели ©х перше до побiди й слави, тепер у неволю
ведуть. Нiби розумiють це. Не розвiваються гордо, похилилися вдiл, нiби
руки в розпуцi опустили, i замiтають землю, чужу, непривiтну. Товпа ©м
грозить кулаками. Падуть лайливi слова, вереск, свист, хтось плюнув.
Бранцi нiби не бачать того. Хто згаду минулi хвилини побiд, хто надiями
забiга в будуче.
Живий ще Карло, живi каролiнцi, ще не скiнчилася вiйна! Реви, товпо,
плюй, скаженiй, пiддобрюйся до царя, котрий глядить на тебе гiрш, нiж на
стадо худоби,- на те ти товпа..! Прости ©м, Господи, не знають-бо, що
творять.
Якийсь молодий швед сильно на ногу наляга . Не може далi йти, ще не
витягнена куля. Сперся на свого товариша i - плаче. З болю чи з сорому.
Закрив очi рукою, закусив зуби, нiчого не бачить i не чу ...
Перейшли.
"Не цiкавий народ".
"Нiс напоздовж, очi впоперек, ти гадав якi?"
"Худяки".
"Сила в костях, не в салi. Бачиш, канони везуть".
Котяться вулицями Смоленська на шведах здобутi гармати. На дулах кров,
порозбиванi замки, мало котра схоче на сво©х стрiляти. Пiдскакують на
нерiвних вулицях. Не радо ©дуть ними.
"Цар, цар!"
I натовп реве, дереться, скаженi . Не розбереш, що таке кричить.
Пiдносяться руки з хлiбом-сiллю, з чарками, з малими дiтьми, щоб побачили
побiдоносного царя. Ось вiн, вiн сам найяснiший, той, що шведа пiд Лiсним
розбив, побiдитель!
де на чорному конi, чапрак золотом шитий, дорогим камiнням оздоблений.
Царська голова вище всiх. Трикутний капелюх, на грудях срiбний панцир,
через груди голуба стрiчка святого Андрея. Кiнь угина ться пiд ним. Не
кожний понесе такий тягар.
Цар голову гордо здер, малий вус стирчить, очi шукають жертви.
Дивiться, духи смоленських князiв, нащадки Ярослава й Мономаха, ваш
наслiдник вашими слiдами ступа !
Бiля царя - Меншиков i Шеремет' в, за ним - його бояри й генерали, всi
близькi йому i - його дубинi. Щасливi, бо цар в днях трiумфу не б' , хiба
жартом, скорiше милу вiрних слуг сво©х, кого орденом, кого землею, кого
тим, що за вухо потягне. Ласкавий цар в день сво©х трiумфальних в'©здiв.
Нiхто не святкував ©х так гучно i так довго, цiлий тиждень... Кухлями
п'ють горiлку. Запиваються на смерть, щоб пам'ятали, як трiумфально
в'©здив у город побiдоносний цар.
Пере©хали, перейшли. Тягнеться здобутий на шведах обоз, вози й вiзки,
навантаженi всяким добром. Позаду хворi й пораненi. I тим довелось
звеличувати царя. Деяким не довелось. Померли на возах. Лежать горiлиць i
незамкненими, скляними очима дивляться на чуже мрячне й невеселе осiнн
небо, засiяне хмарами сполошених ворогiв i галок.
Грають дзвони на смоленських церквах, вiд гуку гармат розсипаються
старi городськi мури, останнi свiдки колишнiх, княжих часiв.
Цар Петро святку побiду бiля Лiсного.
* * *
Пiсля в'©зду пир. Цар, генерали, бояри. Запрошено й деяких шведських
старшин. Просьба чи наказ? Один не пiшов. Кулю в лоб собi пустив.
"Молодець! - гукнув цар, почувши про цей iнцидент.- й-Богу, молодець.
Вип' мо за його хоробру душу".
Випили.
"А тепер п'ю за здоров'я полонених шведiв, учителiв мо©х у во нному
дiлi. Спасибi, що так добре вчили, чого доказом побiда пiд Лiсним".
Цар у знаменитому настро©. Вже третiй раз гримнув кулаком Меншикова по
колiнi, диво, що не строщив. Здорово ©сть, а ще бiльше п' , найбiльше
анижiвку. Жовтi, глинянi лиця червонiють, очi випулюються, чуприна
пiдноситься, як грива. Цар нагаду лева, що ось-ось вискочить iз клiтки i
розiдре когось.
"Жаль, що нема мiж нами гетьмана Мазепи. Дотепний чоловiк. Не те, що
ви",- каже цар.
Царськi люди солодко всмiхаються, нiби не знати який комплiмент почули.
"Iван Степанович особливо гарно латинською мовою жарту . Вигаду такi
смiховитi слова, що хоч кладися. Налийте менi анижiвки. П'ю за здоров'я
Iвана Степановича Мазепи".
Випивають.
"Iван Степанович, може, вже й не живе",- зауважив хтось iз царських
людей.
"Iван Степанович хитрий, вiн перехитрить i смерть",- жарту цар.
"Що хитрий, то правда,- зауважу Шеремет' в.- Бiльше хитрий, як вiльно
гетьмановi вiйська козацького-запорозького його величества царя".
Цар дивиться на Шеремет' ва уважно. "Не розумiю. Висловлюйся яснiше".
Шеремет' в нахиля ться до царя i щось йому упiвголоса говорить. Цар
слуха i сопе, як ковальський мiшок. "Фу, чорт! Наскучило менi".
Шеремет' в мовкне, вiдсува ться, малi . Нагаду пса, на котрого
господар накричав. Пес бере хвiст пiд себе i хова ться до буди.
"Наскучили менi тi доноси, пiдозри i другi© глупостi. Налити менi
чарку!" . Випив.
"Iван Степанович замудрий, щоб таку дурницю робить. Замудрий!
Цар грiмко порожню чарку на стiл кладе.
"Iван Степанович нашому братовi не рiвня. Учений, досвiдчений, чоловiк
заграничний".
"Власне тому, що за границею вчився"...- почина Шафiров, але цар не
да йому докiнчити гадки.
"Росiя, як не позичить розуму в заграницi, то зiгни , згине, втопиться
у сво©м брудi, смородi, в темнотi. Заграниця - фу!"
Цiлий стiл з острахом дивиться на розгнiваного царя. Чекають, коли вiн
чаркою або ножем кине Шафiрову в лоб.
Але цар нараз, нiби йому якась нова гадка приблукалася до голови, тре
чоло лiвою рукою, лiкоть спира на столi, пальцi до очей приклада -
дума .
"Чорт його зна, того старого лиса. Можливо, черкаси спосiбнi до всього.
Але - невже ж би вiн смiв?! - i цар кулаком грюкнув об стiл.- Невже ж би
смiв вiн робити що-небудь проти мо © волi i на мою шкоду?!"
В залi муха бринить.
"Пiсля обiду скликати консилiум. Розiбрати й роздивитись дiло гетьмана
Iвана Степановича Мазепи. Чому вiн не ©де, коли я його кличу, чому стiльки
на нього жалоб, що це за Понятковський, що до нього писав лист, i т. д.
Треба раз з Iваном Степановичем зробити кiнець".
Гук, шепiт, блиск,- пускають кольористi вогнi. Цар - охотник до них.
Цар-пiротехнiк.
Вста , обтира масткi губи, хлiбом чистить вус. "Роздивити точно справу
гетьмана Iвана Степановича Мазепи. Супротивлення довше не стерплю. Або хай
умира , або хай слуха , що йому наказу цар... Фу! Чорт!"
Переверта крiсло, розбива двi чарки, спльову крiзь вiкно i, не
кивнувши нiкому на прощання головою, ходою великолюда виходить iз
бенкетно© зали,- високий i страшний цар Петро пiсля побiди близ Лiсного.
_ТАК МАЛО Х!_
Високий консилiум, себто, царськi мiнiстри вкупi з фельдмаршалом
Шеремет' вим, вирiшив: primo: пiслати царський наказ до ки©вського во води
князя Дмитра Михайловича Голiцина, щоб вiн з царськими ратними людьми, що
були в нього в Ки вi пiд рукою, i з усею чималою армi ю iшов у глиб
Укра©ни, маючи на метi недопускати хибкостi помiж непевним укра©нським
народом.
Secundo: наказати гетьмановi Мазепi, щоб вiн пiслав во водi Дмитровi
Михайловичевi Голiцину козацький гурт iз рiзних полкiв свого регiменту, а
решту свого вiйська розставив понад Десною.
Теrtio: щоб гетьман сво ю особою явився у головну царську квартиру
задля важно© розмови з фельдмаршалом. Аргументи ад 3. Мiж народом
поширю ться чутка, немов то гетьман хоче кинути Укра©ну, треба розвiяти
©©, гетьмановi вiдомi норови i звича© тутешнi, його iнформацi© потрiбнi i
важнi, а врештi свавольства, якi прокидаються на Укра©нi, затихнуть, коли
народ побачить, що укра©нське i московське вiйсько це одно...
Гетьман прочитав рiшення царського консилiуму i жбурнув папiр на стiл.
"Пустили фарбу. Тут уже ясно сто©ть: окремого укра©нського вiйська не
повинно бути, а гетьман Мазепа ма вiддати себе в руки царського
фельдмаршала.
Як я передбачав, так i сталося. Та не дiждуть. Нiколи в свiтi такого
самогубства не зроблю".
Покликав Войнаровського:
"На, читай!"
Войнаровський перебiг очима стрiчки.
"Що ж ти на це?"
"Хочуть нам заспiвати амiнь".
"Хочуть. Тут виразно сто©ть: мiж народом поширюються чутки, немов то
гетьман задуму кинути Укра©ну, себто до шведiв перейти, тому вiн повинен
усi сво© сили вiддати пiд московську команду, а сам у царську квартиру
йти, щоб добровiльно вiддати себе катам. Дурнi! Дурнi!"
Гетьман ходив по сво©й свiтлицi i не мiг заспоко©тися:
"Добре менi доносив мiй канцелярист Болбот, що москалi притворюються,
немов-то довiрюють менi, а вдiйсностi тiльки того й хочуть, щоб мене
безборонним дiстати в сво© руки. Де Орлик? Клич його тут!"
Войнаровський покликав Орлика. Гетьман i йому ткнув письмо до рук:
"Читай!"
Орлик прочитав рiшення царсько© ради.
"Ясно. Правда, що ясно? Опала личина, бачиш якi! А ти хитався".
"Хитався, ваша милосте, признаюся до грiха. Але я вже рiшився. Для нас
нема вороття".
"До шведiв".
"До шведiв!"
"Амiнь,- доповiв гетьман i перехрестився.- Пиши! Гетьман восени, по
грудi, бувши тяжко хворим, нiяк сухопуттям ©хати не може. Але наказ царя
вiн викона , хоч би йому довелось умерти по дорозi. Човном iз Салтиково©
Дiвицi попливе по Деснi проти води, а потiм по Борзнi до города Борзни.
Додай: Гетьман проха , щоб новопоставлений митрополит Йоасаф, вертаючи з
Москви, поступив до Борзни й маслособорував його, якщо гетьман не умре
скорiше по дорозi... Так".
Орлик писав, гетьман неспокiйно ходив по сво©й квартирi. Думав.
Войнаровський побожно водив за ним сво©ми мрiйливими очима.
"На тiм не край. Камiнь зрушений з мiсця - треба його вiдкинути геть.
Хай котиться у пропасть. Або полетить до чорта, або задавить нас... Поклич
менi старшин!"
Чекали в гетьманськiй канцелярi©, жаднi рiшаючих вiсток. Бачили, що
наближа ться перелом, рiша ться доля ©х i Укра©ни.
Увiйшли. Ломиковський, Горленко, Апостол. Гетьман i ©м казав прочитати
злощасний лист.
Читали двiчi, не довiряючи сво©м очам. Все, що балакалося пошепки,
тайки, як здогади, як звичайнi полiтичнi плiтки, стояло тепер чорне на
бiлiм, рiшаюче, певне, безсоромне. Вiддай вiйсько царському
фельдмаршаловi, а себе здавай на ласку й неласку царя. Безглуздя на
Укра©нi заспоко©ть ки©вський во вода, козаки вигинуть у боях, гетьмановi
голову зрубають.
"Що ж ви на це?" - питався гетьман старшин.
"Нiчого iншого ми й не ждали",- нiби спокiйно вiдповiв Ломиковський,
нагортаючи на лисину останки свого чорного волосся.
"Що мусило статися - сталось",додав Горленко.
"Показав чорт свою чортячу пику",докинув Данило Апостол.
"Але що нам почати тепер? - питався гетьман.- Кажiть! Говорiть ясно i
рiшучо, не затаюйте гадок".
"Скажемо, що казали не раз".
"До чого намовляли ми милiсть вашу".
"Про що благали тебе, пане гетьмане".
"Себто?" - питався гетьман.
"Щоб переходити негайно до шведiв".
"Значиться, хочете, щоб посилати до короля. Кажiть!"
"Як же не посилати! Це вже давно треба було зробити, показуючи як, де i
коли можуть зiйтися нашi вiйська".
"Нашi вiйська!" - сумно повторив гетьман.
"Нашi вiйська"...
"Не журися, гетьмане,- потiшав його Ломиковський.- Мало тепер у тебе
козакiв, та козацька мати не пропала. Прилинуть вiрли до нового гнiзда, не
бiйсь! Посилай до короля Карла".
Просили його, благали, наглили.
"Це вже давно треба було зробити, а ти гаявся, тепер останнiй мент.
Вiдповiдатимеш за нього".
"Голос народу - голос Бога... Ти вже готовий, Пилипе?"
"Готовий, дякуючи Богу".
"Так пиши iнструкцiю до Карлового канцлера графа Пiпера. Пиши, що
гетьман i близькi до нього старшини тiшаться, що король шведський ступив
на Укра©ну, i щирим серцем вiтають його. Просять у нього допомоги у
великому дiлi визволення рiдно© землi. Впевняють в прихильностi сво©й,
благають, чим скорiше вирядити до них помiчний вiддiл, а для переправи
його через Десну обiцяють збудувати в Макошинськiй пристанi пороми...
Добре так?" - питався гетьман старшин.
"Добре, щоб тiльки не було запiзно".
"До Карла недалеко. Пiшлемо цього листа негайно. Але ким?"
В думках переходив людей, котрим мiг би довiрити таке важне дiло. Вiд
цього кроку може залежати все. За лист i за iнструкцi©, якi усно треба
додати до нього, цар не пожалував би грошей. Тут треба певного чоловiка,
найповнiшого... I очi гетьмана мимохiть упали на Войнаровського. Нi. Цього
не пiшле. Надто знатний. Войнаровського не можна виставлять на таку
небезпеку.
"Бистрицький у нас?" - спитав гетьман.
Вiдповiли, що так.
"Бистрицький по©де до короля Карла. Вiн на чотири ноги кутий".
Пiслали по Бистрицького, управителя гетьмансько© Шептакiвсько© волостi
та його далекого свояка. Мiж тим Орлик скомпонував до Пiпера письмо
по-латинськи, а гетьманський, аптекар переклав його на нiмецьку мову.
Пiдпису гетьман для всяко© безпеки не поклав. Бистрицький пiшов.
"Та-ак...- i гетьман вiдiткнув.Зда ться все, що треба було зробити. А
тепер,- звернувся до сво©х полковникiв,на вас черга. Полки вашi готовi?"
"Хоч би цей мент у похiд".
"Гаразд. Виступайте. Зна те мо© плани. Робiть так, щоб не пропали для
справи: Числю на вас. Хай вас Господь веде!"
Обiймав ©х, прощався i благословив.
"Дасть Бог, побачимося скоро, над Десною".
"Дай Боже!"
Вiдпровадив ©х до ворiт.
Вернувшись, довго бився з думками. Збирав докупи всi нитки сво ©
теперiшньо© сiтки. Ще кiлька днiв, заки вирiшиться судьба, заки встане по
другому боцi. Тут шведи i вiн, а там Петро. Пiчнеться нова глава
укра©нсько© iсторi©. Кiлька днiв не дати себе в руки ворогам.
Почував вiдповiдальнiсть, як камiнь, на сво©х плечах. Важкий! Боже, дай
донести його!
Нездужав. Подi© останнiх лiт пiдiрвали його здоров'я, пiдкосили. На
коня сiсти не мiг. Болiло в крижах, чорно робилося в очах. Не пiддаватися,
стояти, витримати на становищi, тепер, коли рiша ться усе,- витримати! -
кричав на себе в душi, як вождь на сво вiйсько, котре захитувалося в бою.
Ви-три-ма-ти!
"Андрiю",- звернувся нараз до Войнаровського, i голос його заломився.
Почувалася в ньому любов, почувався жаль.
"Що скажете, дядьку?"
"Ще одна гадка прийшла менi до голови".
"Кажiть".
Гетьман говорив лагiдно i м'яко: "Треба менi Меншикова заспоко©ти, щоб
не кликав до себе. Не знаю як. Чи не по©хав би ти? Я купив землю у
рильському повiтi. Скажеш, що при©хав допильнувати купна. Це ©х
заспоко©ть. Погадають, що гетьмановi i не сниться вiдриватися вiд тi ©
держави, в котрiй вiн собi новi землi купу . Що ж ти на це?"
"Як гада те, дядьку, що треба, по©ду".
Гетьман пригорнув свого небожа до грудей: "Спаси, Андрiю. Одного тебе
маю, а довелось й тебе виставляти на таку небезпеку - для справи".
"Для справи",- повторив Войнаровський.
На майданi озвалися сурми.
Останки вiрних полкiв виступали в похiд - миргородського, полтавського,
прилуцького. Старi, досвiдченi в боях козаки, котрих гетьман берiг, як ока
в лобi, на рiшаючий мент.
Цей мент прийшов.
"З Богом iдiть!" - i гетьман благословив ©х на непевну дорогу. Довго
стояв у вiкнi, дивлячись на широкий шлях, котрим ,осувалися козацькi
четвiрки, чоти, вiддiли, пiшi i на конях, з пiснею на устах, з завзяттям у
душi. Котилися гармати, виблискували шаблi й мушкети. Старшини на конях
чвалували полями.
Гетьман стояв, поки не пере©хав останнiй вiд обозу, поки останнiй чура
не поволiкся за ним.
"Пiшли. Так мало ©х"...
Знеможений повалився на лавку i вхопив голову в руки.
"Так мало!.."
БАТУРИН
У
ГОРОДКУ
Вiдколи виявилося, що Карл пряму не через Смоленськ на Москву, а через
Стародуб i Новгород-Сiверський на Укра©ну, москалi стали посуватися в
напрямi Десни.
Шведськi й московськi вiйська надвигалися на себе, як двi хмари.
Цар Петро, вiдсвяткувавши в Смоленську побiду над Л венгавптом,
поспiшав до сво © армi©, котрою проводив Шеремет' в.
По дорозi виганяв народ iз сiл та хуторiв в городи - до робiт коло
укрiплень, казав палити села та жорстоко карав людей, котрi не вгодили
йому, не дали вчасно i в достатнiй кiлькостi пiдвод i харчiв, не несли
радо всяких iнших во нних тягарiв або слушно чи неслушно стягнули на себе
пiдозру в нелояльностi.
Куди про©хав цар, курилися згарища i як верстовi стовпи здiймалися
шибеницi, на яких хиталися посинiлi трупи. Царевi скрiзь ввижався бунт,
пiдступ i зрада, i, щоб у зародi знiвечити ©х, вiн ширив перед собою
страх.
Страшний-бо цар во гнiвi сво©м!
Свiтлiйший князь Меншиков стояв зi сво ю кавалерi ю над рiкою Снов,
дожидаючи Карла, щоб нападати на його тили i спиняти переправу шведсько©
армi© через Десну.
Вiн чекав на охочекомоннi та на. другi кiннi козацькi полки, не
почуваючи себе доволi сильним для такого важкого завдання, як зустрiч з
Карлом XII.
Знаючи великий во нний досвiд гетьмана Мазепи, наглив i закликав його
до себе, бо мав i те також на гадцi, що на всякий спосiб краще, щоб
гетьман був бiля нього, нiж десь там за Десною.
Меншиков стояв квартирою в Городку, мiстечку на рiцi Сновi. Московськi
офiцери запаслись грiшми, напоями й гарними жiнками, грали в костi i в
карти та возилися з молодицями, поперебираними в розкiшнi вбрання,
зрабованi на постоях у великопанських дворах i замках.
" й-Богу, вмерти зi смiху можна, як тая дiвка шлейф за собою волочить!"
- гукав товстий ротмiстр.
"Гляньте, люди, на бюст у нашо© Явдохи. Помилуйте, таж це гори, а не
що!" - кричав його товариш.
Жiнота, вирвана з нормального життя, перейшовши всi етапи во нно©
деморалiзацi© i попавши в одалiски офiцерських гаремiв, затрачувала сором
i пiд впливом надмiрно вживаного алкоголю попадала в вакхiчний настрiй.
"Наплювать на Карла, на чорта з його довгоногими шведами, хай
здраствують нашi красавицi, хай живе любов!" - лунало раз у раз. У
вiдповiдь роздавались жiночий виск, писк, регiт, все перемiшане в
безтямний гармидер тонiв, у хаос рухiв, наглих, пристрасних, диких, вiд
яких людинi нормального життя крутиться в головi i робиться млосне на
серцi, а якi серед вiйни стають нiчим бiльше, як лиш звичайним, так любим
вояцькому серцю iнтермеццом.
Десь i музики взялися, i в Богом i людьми забутому Городку над рiчкою
Снов почалася Вальпургi ва нiч.
* * *
Коли Войнаровський до©здив до Городка, привiтав його цей пекельний гул,
який бува тiльки там, де багато вiйська та ще кiнницi.
Здалеку видно було безлiч усяких вогнiв i свiтил, вiд яких аж луна
била, нiби Городок горiв. Трохи згодом почулося iржання коней, тривожне й
жалiсне, нiби конi турбувалися вiйною i жалiли за жолобами сво©х рiдних
ста нь. Пiд'©хавши ще ближче, Войнаровський почув цей для всякого табору
так характеристичний шум i гам, в котрiм кри ться передсмак битви, бажання
побiди i страх перед погромом. Як людина вiйськова, бувала в походах,
почув приспiшений удар свого серця, пригадалися недавнi во ннi переживання
i пригоди, котрi всякий згаду так радо, коли вони з теперiшностi
перейдуть у минуле. Пригадалися турботи й небезпеки, тривожнi питання "що
робити, щоб видiстатися з халепи?" i те задовiлля, до нiчого в свiтi
неподiбне, коли небезпека скiнчиться i ти з товаришами на посто©
розговорю ш про не©.
Але весь цей настрiй псувала гетьманському небожевi свiдомiсть важкого
завдання, якого вiн пiднявся.
хав, щоб виправдати гетьмана, вiдвести вiд нього всi пiдозри i вивести
свiтлiйшого в поле. Але разом iз цим ставав закладником у руках Меншикова,
i коли б не вспiв вiд'©хати вiд нього, заки вiдомим стане перехiд Мазепи
на бiк шведiв, на нього в першу чергу впаде гнiв i помста невблаганного
царя. Передумував цiле те важке й важке дiло. Бачив небезпеку, котра
котилася, як лавина, рухом прискореним i нестримним. Вiдчував критичне
положення гетьмана, котрому досить зробити один схиблений крок, щоб
скотитися в пропасть. Гетьман людина хитра, розумна, бувала, але ж i дiло
скрутне. Чи вспi вiн у слушний час дати щонайпотрiбнiшi розпорядки i
перейти на другий бiк? Коло нього москалi, i навiть у Батуринi стоять
московськi драгуни. Чи пустять вони його? I невже ж можна довiряти такому
розстризi, котрий за грошi готов зробити все, невже ж можна знати, що
сталося з Бистрицьким? Може, вiн уже потрапив у руки царських людей, може,
цар ма вже безсумнiвнi докази гетьмансько© зради, може, вже й пороблено
всi кроки, щоб недопустити до не©? Хто зна , чи вiн, Войнаровський, не ©де