Малик Владимир. Тайний посол

ним вiдкриються шляхи до найвищих посад у вiйську падишаха. А тим часом
хай, щеня, покуса собi з досади та горя лiктi або, якщо забракне розуму,
женеться за кримчаками...
Азем-ага схилив голову, даючи зрозумiти, що вiн погоджу ться з такими
доводами. Справдi-бо, вони здалися йому досить обгрунтованими. Видно,
гетьман, замкнувшись пiсля скандалу в спальнi, все докладно обмiркував.
Сам же Азем-ага теж не залишиться в накладi. Якщо подарунок великому
вiзировi сподоба ться, - а в цьому можна було не сумнiватися, - то вiзир
не обмине i його, Азем-агу, сво ю ласкою. А ласка друго© пiсля султана
людини в iмперi© чогось та варта!.. У розмову встряв Многогрiшний.
- Нелегко буде взяти дiвчат. У хатi тро во©нiв. I всi тро - турки...
Натяк був прозорий.
- Азем-ага на цю нiч вiдiшле ©х якнайдалi у караул, - рiзко вiдповiв
Юрась. - А ти, Свириде, з надiйними людьми переодягнешся в татарський одяг
i зробиш тихцем усе, що треба. Зрозумiв?
- Так, вельможний гетьмане.
- От i гаразд. Iдiть, а я трохи спочину...
Вийшовши з гетьманського будинку, мурза Кучук узяв пiд руку салтана
Газi-бея, кинув бистрий погляд по боках i, пересвiдчившись, що ©х нiхто не
чу , сказав:
-Заздрю тобi, салтане, через якийсь тиждень-другий будеш дома... Бажаю
тобi щасливо© дороги!
- Дякую, мурзо. Тобi теж уже недовго тут бути, навеснi помчиш у свiй
Буджак...
- Так, але ти забува ш, що зi мною тут син Чора... Зовсiм занудився
хлопець, рветься додому. Чи не мiг би ти прихопити його з собою, салтане?
- Але ж я не мав намiру за©здити до Аккермана, мурзо...
- Не треба за©здити... Твiй шлях лежить повз пiвнiчнi буд-жацькi улуси,
- там вiн зi сво©ми супутниками вiдокремиться вiд тебе i поверне додому...
- Згода. Хай ©де!
Кучук ще раз оглянувся i понизив голос.
- Але вiн буде не сам...
- Хто ж буде з ним?
- Полонянки...
- А-а, розумiю, - усмiхнувся салтан. - Чора закохався? Чи, може, ти,
мурзо?.. Ну, що ж, охоче допоможу вам... Адже в мене дружина теж гяурка.
Та i в тебе, наскiльки я пам'ятаю...
- Так. Аллах дозволя правовiрним брати в жiнки гяурок... А нiде правди
дiти, серед них багато красунь...
- О-о, ще й яких! - захоплено вигукнув салтан.
- Дякую тобi. Газi-бею. - Кучук зупинився i потиснув спiврозмовниковi
руку. - Про одне прошу тебе - нiкому нi слова!
- Охоче обiцяю. Тим бiльше, що це нiчого менi не кошту ! - салтан
весело засмiявся.
- Коли ти вируша ш?
- Досвiтом вирушу... Тепер день короткий, а я хочу по дорозi заглянути
в навколишнi села, щоб не з порожнiми руками повертатися в Крим. Ха-ха-ха!
- Чора не примусить чекати на себе. Буде вчасно! Вони розсталися, i
кожний повернув у свiй бiк: Газi-бей до ворiт, а Кучук знайшов сина i з
ним, нiким не помiчений, шмигнув у темнi суточки мiж будiвлями.
Перечекавши там, поки всi з майдану розiйшлися, визирнув з-за рогу.
- Ходiмо!
Вони прокралися мимо гетьманського будинку, мимо заметених снiгом
ста нь, звiдки чулося глухе форкання коней, i швидко попростували до
будинку, вiдведеного гетьманом для сiм'© Зве-нигор i трьох яничарських
старшин. Там свiтилося. Кучук зупинився бiля плоту, заглянув через нього у
двiр i, приклавши до рота долонi, тричi глухо кашлянув:
- Кхи, кхи, кхи!
Iз темряви у вiдповiдь долинув подiбний кашель. Потiм почулося
шарудiння, скрипнув пiд ногами снiг - i з-за плоту показалася гостроверха
татарська шапка.
- Сюди, мурзо! Сюди! - Татарин пiдвiвся на повний зрiст.
- А де iншi? - спитав тихо Кучук.
- Всi тут - у засiдцi...
Кучук i Чора легко переплигнули через невисокий плiт i пiшли слiдом за
сейменом, котрий привiв ©х у затишне мiсце мiж сараями, звiдки було видно
ганок i вiкна хати. Тут, закутавшись у теплi кожухи, стояло ще тро .
Побачивши мурзу, вони вклонилися йому. Це були вiдданi Кучуковi люди,
готовi виконати все, що вiн накаже.
- Одяг захопили? - спитав мурза.
- Захопили.
- За хатою стежили весь час?
- Так.
- Ну й що?
- Дiвчата повернулися в супроводi двох туркiв. Третього з ними не було.
- Гм, доведеться вiдправити ©х до праотцiв, - твердо сказав мурза. -
Шкода, що нема третього, i його б заодно, щоб не здiйняв передчасно
тривоги... Ну, що ж - почека мо, поки всi поснуть!
Вiн обiперся об дерев'яну стiну i замовк, не зводячи очей з освiтлених
вiкон. Ждати довелося недовго. Через деякий час скрипнула хвiртка - i на
подвiр'© з'явилася темна постать.
- А ось i третiй, - прошепотiв Кучук задоволено. - Всiх разом i
накри мо!
Але цей третiй повiвся не так, як личило б господаревi. Вiн швидко
перебiг подвiр'я i, замiсть того щоб пiднятися на ганок, загрюкав кулаком
у вiкно. На ганку з'явився Сафар-бей.
- Хто тут?
- Азем-ага наказав, щоб ви, ага Сафар-бей, i Якуб-ага негайно прибули
до нього! - почувся голос незнайомця.
- Що там стряслося?
- Не знаю... Наказано - не гаючись!
Сафар-бей якусь хвилину мовчав, потiм зник за дверима. А перегодя
вийшов з Якубом i в супроводi посланця Азем-аги швидко пiшов з двору.
- Гм, зда ться, нам допомага сам аллах! - знову прошепотiв Кучук. - В
хатi залишилися самi жiнки та немiчний дiд, який не зможе вчинити опору...
- Що ми з ними зробимо, тату? - спитав Чора.
- Побачимо...
- Я не хотiв би ©х убивати!
- Пов'яжемо - i хай лежать до ранку. Перечекавши якийсь час, Кучук дав
знак сво©м людям i, пильно оглядаючись довкола, почав повiльно наближатися
до хати. Та раптом до його слуху долинув скрип снiгу. Мурза миттю присiв
за заметом. Чора i сеймени зата©лися бiля нього.
Хтось зайшов у двiр i попростував прямо до ганку. Мурза по-думки
вилаявся. Все так гарно складалося, могло обiйтися без бiйки i
кровопролиття, а головне - без шуму i крику. Так нi ж - несе котрогось iз
тих зарозумiлих туркiв! Отже, доведеться неминуче пускати в хiд зброю!..
Вiн напружено вдивлявся в темряву i мiркував, що робити: прикiнчити
непроханого свiдка зараз чи дозволити йому пiднятися на ганок i вiдчинити
дверi.
Та ось незнайомець вийшов на освiтлену мiсцину насупроти вiкна - i
Кучук упiзнав у ньому перевдягнутого в татарський одяг Свирида
Многогрiшного. Мурза здивувався - що йому тут треба?
Та ще бiльше вiн здивувався, коли за Многогрiшним iз темряви виринув
цiлий десяток пахолкiв, теж перевдягнутих татарами.
"Еге-ге! Тут пахне смаленим, хай йому чорт! - замалим не свиснув мурза,
але вчасно спохватився. - Що ж затiва той божевiльний Юрасько? Адже
Многогрiшний тут не по сво©й волi, а з наказу гетьмана. В цьому можна не
сумнiватися..."
Мурза зробив сво©м людям знак, щоб принишкли i не подавали жодного
звуку, а сам, лiгши у пухкий снiг i визираючи обережно з-за замету, почав
пильно стежити за тим, що робиться бiля хати.
Тим часом Свирид Многогрiшний пiднявся на ганок i загрюкав у дверi. За
шумом вiтру мурзi не чути, що вiн сказав, але видно, як вiдчинилися дверi
i на порозi з'явився сивоголовий дiд. В ту ж мить пахолки штурхонули
старого в груди i прожогом кинулись у сiни. Многогрiшний залишився на
ганку.
З хати долинули приглушенi скрики, гупання нiг. Потiм надовго запала
тиша. Чувся тiльки посвист вiтру, та жалiбно скрипiла стара кострубата
груша, що тьмяно бовванiла бiля причiлка.
Через деякий час дверi розчинилися знову, нападники винесли два довгi
важкi згортки i швидко зникли з ними в нiчнiй темрявi.
Кучук схопився i люто тупнув ногою. Прокляття! Це ж у нього з-пiд
самого носа вирвано рiдкiсно© вартостi здобич, на яку вiн гострив зуби ще
за Днiпром. Вiн не мав нi найменшого сумнiву, що Многогрiшний викрав
дiвчат. I, звичайно, зробив це з наказу гетьмана.
Мурза швидко пiдняв сво©х людей.
- Бачили?.. Ми не повиннi втратити ©хнiй слiд! Ходiмо! - коротко кинув
вiн i перший рушив за нападниками. Чора порiвнявся з батьком, спитав
схвильовано:
- Вони викрали дiвчат?
- Так.
- Куди ж ©х несуть? До гетьмана?
- Мабуть.
- О аллах, ми втратимо ©х!
Але Многогрiшний поминув гетьманський дiм i повернув до посадсько©
брами. Це здивувало Кучука. Отже, дiвчат несуть не до гетьмана? Тодi куди
ж?
Вiн ще бiльше здивувався, коли побачив, що Многогрiшний, а з ним i його
пахолки зi здобиччю без затримки пройшли мимо варти i швидко попростували
на Шполiвцi.
Це ускладнювало обстановку. Шполiвцi - передмiстя велике, з багатьма
плутаними вулицями й завулками, тож легко збитися зi слiду. Крiм того, тут
мешка чимало городян, розташованi татарськi й турецькi залоги. Про те,
щоб вiдбити дiвчат, як сподiвався Кучук, годi й думати. Зразу зчиниться
шум - i пiднiметься все мiсто.
До того ж Кучук почав здогадуватися про справжню мету викрадення
дiвчат. Вiн давно розкусив характер Юрася Хмельницького, людини жорстоко©
i мстиво©, i тепер не сумнiвався, що гетьман не забув образи i готу над
дiвчатами якусь мерзотну розправу. От тiльки яку? Убивство? Навряд. Та й
не посмi вiн робити це в самому Немировi, оскiльки йдеться про туркеню,
брат
яко© служить у вiйську падишаха. Продаж? Теж малоймовiрно... Тодi
залиша ться подарунок?.. Але кому? Безперечно, якiйсь високопоставленiй
особi, яка сво ю владою може покрити злочин гетьмана!
Пашi Галiлю? Великому вiзировi? Чи самому падишаховi?
Кучуковi стало жарко. Вiн розстебнув кожуха. О шайтан! Невже справдi
цих дiвчат Юрась призначив самому падишаховi? Якщо так, то не зносити тобi
голови, мурзо, коли станеш на перешкодi!
Але зразу ж вiн уявив голубi озеречка Стешиних оченят, ©© пишнi густi
коси, що важкою пшеничною хвилею спадали на округлi дiвочi плечi, нiжнi
рожевi щоки i принадний, по-дитячому трохи на©вний усмiх; уявив смагляву
красу Адiке, що затуманила голову самому гетьмановi, - i п'яний хмiль
ударив йому в голову. Вiн ще сам не мiг до ладу розiбратися в сво©х
почуттях. Ще сам не знав, котрiй з дiвчат вiддасть перевагу. Хотiв обох
мати в сво му гаремi. А час тодi покаже... Та все ж бiльше йому подобалася
пшеничнокоса гяурка Стеха. Чому - i сам не знав. Може, тому, що в
противагу йому, чорному, мов цигану, мала молочнонiжну шкiру i бiляве
волосся?..
"Е-е, будь що буде! - подумав Кучук. - Не випущу з рук ту золотокосу
пташину!.. Обох - небезпечно. А одну - Стеху... Хiба, може, ладком
домовитися з Многогрiшним? Невже старий пес вiдмовиться вiд грошей?.. Тодi
хай нарiка на самого себе© Перейму в степу - вирубаю всiх до ноги! Щоб
жодного свiдка не лишилося! А дiвчата - в такому випадку обидвi - стануть
мо©м ясиромi"
Вiн не вiдставав вiд Многогрiшного i незабаром побачив, як той завернув
у глухий провулок i, вiдпустивши там пахолкiв, завiв дiвчат до невелико©
хатини-пустки. Перечекавши, поки пахолки зникнуть у нiчнiй iмлi, Кучук з
людьми оточив хатину i тихо посту-кач у дверi.
- Хто там? - почувся голос Многогрiшного. - Це ти, Федоре?
Мабуть, вiн ждав когось.
- Вiдчини, пане хорунжий! Це я - Кучук! Многогрiшний довго мовчав.
Потiм брязнув засув. На ганку з'явилася темна постать.
- Чого тобi, мурзо? Як знайшов мене тут?
- Йшов по слiду... От i знайшов!
Многогрiшний злякався i хотiв було шуснути в сiни, та мурза, а потiм i
Чора перегородили йому шлях до вiдступу.
- Чекай, пане хорунжий, маю щось сказати! - притиснув його до стiни
Кучук.
- Що ти ма ш сказати? - видихнув злякано Многогрiшний, вiдчуваючи, як
цупкi пальцi пiдбираються йому до горла. - Чого тобi треба?
- Ми бачили, як ти викрав дiвчат... Скажи - для чого? Куди ма ш подiти
©х?
Многогрiшний затiпався, але мовчав.
Кучук притиснув його дужче, а Чора приставив до грудей ятаган.
- Мурзо, не змушуй мене розкривати чужу та мницю! - прохрипiв
Многогрiшний. - Бо не зносити нам обом голiв!
- Байдуже! Якщо будемо розумнi, то не загубимо ©х - нi я, нi ти!..
Скажи - це наказ гетьмана?
- Так.
- Я здогадувався... Куди ж ти ма ш ©х подiти?
- Вiдвезти в Кам'янець...
- Пашi?
- Щоб передав самому Кара-Мустафi.
- Обох?
- Власне, одну - Адiке...
- А другу?
- А другу - за компанiю... В подарунок пашi Галiлю... Не розумiю, для
чого це тобi треба знати?
- Вiддай менi ту другу - Стеху! Ось що менi треба!
- Але ж...
- Ти нiчим не ризику ш, пане Хорунжий. Звiдки гетьман дiзна ться, -
довiз ти обох дiвчат чи одну? В разi чого - скажеш, що тiкала i... А щоб
не вважав себе скривдженим, я добре заплачу! Ось ма ш! - i Кучук потряс
перед носом ошелешеного i в смерть переляканого Многогрiшного невеликим
оксамитовим капшуком. - I держи язик за зубами! А я теж, звичайно,
держатиму!
Дзвiн золота подiяв магiчно. Многогрiшний обм'як i, вiдчувши, як
розслабли на горлi пальцi, полегшено зiтхнув:
- Ху-у! Ну, й налякав же ти мене, мурзо! I чого б вiдразу так не
сказати - по-людськи?.. Заходьте до хати - берiть собi ту дiвку! Та мерщiй
тiкайте, бо незабаром сюди прибудуть мо© люди! - i вiн, зваживши на
долонi, опустив собi в кишеню туго напханий капшук.


8

Вiдштовхнувши варту, до свiтлицi вбiгли вкрай стривоженi й схвильованi
Младен, Ненко i Якуб. Не дотримуючись правил етикету, заведеного при
гетьманському дворi, вони оточили Юрася Хмельницького, котрий стояв бiля
столу з Азем-агою i мурзою Кучуком.
- Гетьмане, що це все означа ?! - вигукнув Ненко, люто блискаючи
чорними очима. - Де подiлися дiвчата? Де моя сестра?
- Я теж хотiв би це знати, - не ображаючись на тоя, яким звернувся до
нього молодий ага, вiдповiв Юрась. - Менi ось тiльки що доповiли, що
салтан Газi-бей, вiд'©жджаючи до Криму, сплюндрував навколишнi села i взяв
ясир... Я не допущу, щоб союзники грабували i розоряли мiй край! Я напишу
великому вiзировi про це...
- Але ж хтось мусить знати! - втрутився Младен. - Де була варта?
- Варта нiчого не зна , - подав голос мурза Кучук i згорда кинув погляд
на розгублених i пригнiчених туркiв. - Пiсля пiвночi бiля ворiт стояли мо©
люди, i жоден з во©нiв не помiтив нiчого пiдозрiлого.
- Але ж не нечистий дух винiс ©х iз посаду, мурзо! - раптом люто
гаркнув Юрась. - Ти перший мусиш дбати за безпеку мiста i всiх нас!.. Якщо
пiде так i далi, то одно© ночi, чого доброго, викрадуть не тiльки наречену
гетьмана, а й самого гетьмана!
Вiн розлютувався не на жарт. Зблiд. З рота бризкала слина. Палаючi очi
метали блискавки. Права рука судорожно шарила бiля боку, де мала бути
шабля, але не знаходила ©©.
Нiхто ще не бачив гетьмана таким схвильованим i гнiвним. I, головне,
його схвильованiсть i гнiв здавалися цiлком природними й щирими.
Ненко переглянувся з Младеном. В очах посивiлого во води стояла
безмiрна туга. Йдучи сюди, вiн сподiвався, що Златка тут, що викрадення ©©
i Стехи - дiло рук гетьмана. Тепер же вiн не знав, що й думати. Якщо
правда, що кримчаки взяли ясир, то можна гадати, що вони могли викрасти i
дiвчат, тим бiльше, що стара Звенигориха i дiд Онопрiй в один голос
твердять, що напали на них татари.
Мурза Кучук намагався виправдатися, але Юрась не захотiв його слухати,
i мурзi не залишалося нiчого iншого, як вiдiйти до вiкна i, склавши на
грудях руки, заглибитися в сво© думки.
А думав вiн про те, що нiхто з присутнiх, крiм нього, не зна правди.
Гетьман гада , що в цю мить Свирид Многогрiшний везе дiвчат у Кам'янець i
там передасть кому потрiбно. Азем-ага, напевне, дума те ж саме, бо навряд
щоб Юрась ута©в вiд нього цю свою затiю... I не знають вони, що Кучук-бей
обвiв ©х обох навколо пальця, що одна з дiвчат у цей час у супроводi Чори
i вiрних сей-менiв верста шлях у зовсiм протилежний бiк - на схiд...
В серцi Кучук-бея клекотiла радiсть. Уявивши, як розлюту ться - на цей
раз не удавано, а насправдi - гетьман, коли дiзна ться про це, вiн ледве
стримав зловтiшну усмiшку.
Тiльки Азем-ага був незворушний, хоча в душi дивувався умiнню гетьмана
вдавати iз себе невинне ягнятко.
- Треба кинути всiх людей на пошуки, - сказав Ненко. - Не гаючись!
- Так, ми кинемо всiх на пошуки, - погодився гетьман. - I передусiм - у
погоню за Газi-бе м... Дума ться менi, що дiвчата не поминули його рук.
- Я по©ду! - вигукнув Ненко. - Дайте менi загiн во©нiв!
- Нi, по©ду я! - раптом виступив наперед мурза Кучук. - Моя провина, що
варта нiчого не помiтила, тож я i мушу спокутувати ©©... Клянусь аллахом,
якщо дiвчата викраденi Газi-бе м, йому непереливки будуть!.. Я вiдберу ©х
i привезу до Немирова!
Юрась мовчки хитнув головою, i Кучук швидко вийшов з покою.
- А ви, - гетьман глянув на Ненка, Младена i Якуба, - перевернiть увесь
Немирiв! Не виключена можливiсть, що дiвчата десь тут.
Коли всi вийшли, вiн повернувся до Азем-аги:
- Дорогий мiй Азем-ага, тобi ж доведеться прослiдкувати, щоб нiхто не
кинувся вслiд за Многогрiшним... I щоб взагалi всюди був належний
порядок...
- Гаразд, гетьмане, - коротко вiдповiв Азем-ага i, не поспiшаючи, з
незалежним виглядом вийшов надвiр.
У Немировi пошуки нi до чого не привели. Надвечiр повернувся Кучук. З
його слiв i зi слiв його людей виходило, що Газi-бей, набравши по дорозi
бранцiв i бранок, швидко зник у дикому полi, де хуртовина замела всi
слiди. Отже, мурза теж повернувся нi з чим.
Зрозумiвши, що бiльше сподiватися нi на що, Младен i Ненко вирiшили,
поки не пiзно, рятувати Арсена. З цi ю метою Ненко розшукав хатину, де
переховувались Арсеновi друзi, i розповiв про те, що трапилося з козаком
та дiвчатами.
Палiй дав наказ виступити. Коли стемнiло, загiн запорожцiв та мно
пробрався до ру©н старо© кам'яно© церкви, що стояла неподалiк од Викiтки.
Ненко розшукав на Шполiвцях Iваника i попередив, щоб усi дубовобалчани,
хто захоче тiкати з Немирова, тримали напоготовi коней.
Незабаром до церкви прибув Сава Грицай зi сво©ми людьми.
- Все готово? - спитав Палiй. - Драбини з вами?
- Так. П'ять драбин... У кожного - пiстоль, а то й два. Ятагани та
ножi... Все готово, - вiдповiв Сава.
- Скiльки привiв людей?
- Зi мною - двадцять п'ять...
- Та нас три десятки... Зовсiм непогано!
- Поколошка мо татар! - кинув хтось iз гурту. Палiй пiдвищив голос, щоб
усi чули:
- Нi, друзi, ми йдемо не для того, щоб колошкати татар... Запам'ятайте:
ми йдемо, щоб визволити наших друзiв. А для цього передусiм потрiбна тиша.
Тиша й обережнiсть... Не забувайте, що у Юрася тисяча воякiв. Ми повиннi
не тiльки безшумно проникнути на Викiтку, а й так же безшумно вийти з не©,
щоб не накликати на себе погонi. Зрозумiли?
- Зрозумiли! - почулися голоси.
- От i гаразд... Частина з нас пробереться в посад. Решта залишиться
тут... Але тi, хто залишиться, мають в разi потреби прийти нам на
допомогу. Якщо почу те пострiли, - а це означатиме, що нас викрито, -
нападайте на ворота фортецi... Ясно?
- Так!
- Тодi - рушаймо... I хай не омина нас щастя! Вони швидко спустилися з
горба i попростували через став до Викiтки. Там, на фортечному валу, ©х
уже ждав Ненко. Вiн закрiпив кинутi знизу вiрьовочнi драбини i,
пересилюючи шум вiтру, гукнув:
- Пiднiмайтеся, другарi!
Пiвтора десятка темних постатей стрiмко подерлися на заснiжений
палiсад. В ясну нiч звiдси було б видно весь Немирiв, а тепер крiзь
снiгову круговерть ледве пробивалося кiлька жовтавих вогникiв, що блимали
у вiкнах найближчих хат. Залишивши трьох козакiв на чатах. Палiй вiддав
наказ спускатися вниз.
Iшли один за одним, щоб не розгубитися в темрявi. Ненко показував
дорогу. Як було домовлено ранiш, вiв прямо до ями.
- Ось у цьому будинку живе Арсенова сiм'я, - пояснював, показуючи на
темнi обриси чимало© хати. - А там - дiм гетьмана. Обабiч нього
розташованi будiвлi, де мешка Азем-ага з яничарами та сеймеиами, якi
охороняють гетьмана... Зараз вони всi сплять, тiльки в гетьманському
будинку варту дво сейменiв... А ген там, прямо перед нами, посеред
майдану, знаходиться яма, повна в'язнiв.
Палiй зупинився.
- Тепер ми пiдемо вп'ятьох: Ненко, я, Роман, Спихальський i Сава, -
сказав вiн. - Рештi ждати нас тут i бути напоготовi. Якщо буде потрiбно, я
подам знак... Ходiмо, друзi!
Бiля ями стовбичило дво вартових. Закутавшись у кожухи i натягнувши на
самi очi гостроверхi малаха©, вини стояли спинами до вiтру i
пританцьовували, щоб зiгрiти ноги.
Ненко прискорив ходу i, випередивши товаришiв, наблизився до них.
Упiзнавши знайомого яничарського агу, сеймени не запiдозрили нiчого
поганого. Вони знали, що в'язнiв на допит водять не тiльки вдень, а й
уночi. Тому продовжували тупцяти, не звертаючи уваги на те, що тро
незнайомих во©нiв зупинилися позад них.
- Тут усе гаразд? - спитав Ненко. - Нiчого не трапилося?
- Все гаразд. Якшi! Якшi! - закивали головами сеймени. Це були ©хнi
останнi слова. В ту ж мить несподiванi удари ятаганiв звалили ©х на землю.
Роман i Спихальський вiдтягли тiла вбiк i прикидали снiгом. А Ненко i
Палiй швидко зiрвали з ями заснiжену мату, спустили вниз драбину.
З ями почувся стогiн, видно, драбина зачепила когось.
- Арсене! Арсене! Друже! - загукав Палiй. - Ти тут? Вилазь! Всi
схилилися над ямою, з нетерпiнням чекаючи Арсеново© появи. Але у вiдповiдь
- незрозумiла тиша. Чулося тiльки стримане покашлювання простуджених людей
та шелест соломи.
- Арсене, виходь! Що ж ти? Це ми, холера ясна! Ми тутка! - нахилився
над ямою Спихальський. - Прийшли визволяти тебе!
Скрипнула драбина, хтось полiз нагору. Показалася в темрявi чиясь
кудлата голова.
- Хто ви? Якого Арсена пита те? Чи не запорожця? - запитав незнайомець.
- Так, так, запорожця. Де вiн? Що з ним?
- А хто ж ви такi будете? - знову почав допитуватися незнайомець,
перекидаючи ногу через верхнiй щабель.
- Його друзi, хай тобi грець, чоловiче, - не стерпiв Палiй. - Хiба не
бачиш?.. Де ж Арсен?
- Його нещодавно взято до гетьмана на допит.
- Ох, чорт! - вилаявся Роман. - Як нам не щастить!
- Холера! - видихнув прокляття Спихальський. Всi були приголомшенi.
Нiхто не сподiвався на таке. Першим отямився Палiй.
- А Мирона Семашка там внизу нема ?
- Мирона?.. Вiн тут... Але його так скатували, що ледве диха .
- То вiн сам вилiзти не може?
- Куди йому! Ноги почорнiли, мов головешки... Тiльки й того, що живий,
бiдолаха.
- То виносьте гуртом його сюди. Та скорiше!.. I всi, кому на волю
хочеться, хай вилазять!
Почулися радiснi вигуки. Тiльки тепер в'язнi зрозумiли, що ©м
несподiвано усмiхнулася доля. Найдужчi пiдняли Мирона, передали наверх.
Один по одному почали вилазити iншi.
- Саво, виводь усiх! Та обережно несiть Мирона. А ми пiдемо на пошуки
Арсена.
Коли Сава з гуртом людей зник у темрявi. Палiй з Романом i Мартином
витягай з ями драбину, отвiр закрили матою i на хвилину задумалися.
- Доведеться вiдвiдати клятого Юраська, - сказав Палiй. - Не хотiлося,
але що поробиш! Як дума ш, Ненко?
- Iншого виходу нема.
Мартин i Роман теж погодилися з цi ю думною. Та й що можна було
вигадати iяше?
- Тодi веди нас. Ненку. Знiмемо вартових - i прямо в гостi до гетьмана.
Ото зрадi !.. Тiльки тобi, я думаю, не варто показуватись перед ним, -
сказав Палiй.
Ненко на знак згоди мовчки кивнув головою i перший попростував до
гетьманського будинку.


10

У грубцi весело палахкотiли сухi дрова, при мне тепло розливалося по
чималому покою. Та Арсен все нiяк не мiг зiгрiтися пiсля доби, проведено©
у холоднiй, сирiй ямi. Та й на серцi було важко.
Вiн сидiв на мiцному дубовому стiльцi, руки були прив'язанi мiцною
вiрьовкою до бильця, i вiн не мiг ними поворухнути.
Крiм нього, в поко© знаходився тiльки Юрiй Хмельницький. Вiн сидiв
насупроти козака, за широким столом, i пильно дивився на нього.
- Козаче, якщо ти скажеш правду, я обiцяю тобi життя i волю, - тихо
промовив гетьман. - Не треба упиратися... Ми зна мо, хто ти, як звешся,
звiдки прибув. Нам хочеться тiльки знати, з чим ти прибув сюди. З якою
метою? Вислiдити i вбити мене? Чи вивiдати, що робиться в Немировi?
Вiдповiдай!
Звенигора мовчав. Сказати правду вiн, звичайно, не мiг, бо не хотiв
вiдкрити сво©м ворогам справжню мету при©зду, не хотiв, щоб вони знали про
його зв'язки зi Златкою, Ненком, Младеном, Якубом, про його сiм'ю... Ще
вчора ввечерi вiн врозумiв, що Многогрiшний не пам'ята Златки або ж
нiколи не бачив ©© в Аксу. Отже, з цього боку можна не боятися викриття.
Ну, а вiд нього вони небагато дiзнаються... Однак, щоб витрати час, вiн
вирiшив схитрувати.
- Ясновельможний пане гетьман, скажу, як на сповiдi. Так, я при©хав з
Сiчi. Мене прислав Сiрко...
- З чим? - Хмельницький не мiг приховати зацiкавленостi, що заблищала в
його очах.
- Вчора я не хотiв говорити в присутностi чужинцiв... А сьогоднi
скажу... Гадаю, пан гетьман".
- Можеш казати все вiдверто, - запевнив Юрась.
- Гаразд... Отже, мене прислав кошовий до вашо© милостi, пане гетьман.
Кошовий велiв передати, що сподiва ться на добропоряднiсть пана гетьмана i
вруча долю свого посланця у вашi руки.
- Можеш не турбуватися, - запевнив Юрась. - Тобi нiщо не загрожу .
- Тодi навiщо мене зв'язано? Навiщо кинуто в яму?
- Ми не знали, хто ти. До того ж... Гетьман зам'явся.
- Розумiю. У присутностi яничарiв i татарських мурз ви iнакше не могли
зi мною повестися? Чи не так? - допомiг йому Звенигора.
- Ти догадливий, козаче, - погодився гетьман. - Ну, кажи далi!
- Тодi розв'яжiть менi руки. Iнакше я не буду говорити... Чого вам
боятися? За дверима ж варта!
- Я не боюся тебе... Це зроблено на той випадок, коли сюди зайде
хто-небудь з чужинцiв, як ти кажеш, - вивернувся Юрась. - Отже, потерпи
трохи... Менi не хотiлося б, щоб нас бачили за мирною бесiдою. Адже сам
розумi ш, що за мною тут стежить десять пар очей...
- Тодi чого сидiти тут?
- Як це? - не зрозумiв Юрась.
- Який же ви гетьман, коли вашi руки теж зв'язанi, як i мо©? За кожним
вашим кроком стежать чужинцi! Ви викону те ©хню волю... Чи не пора, пане
гетьман, кинути все i повернутися до свого народу? Саме про це i хотiв
знати кошовий Сiрко... Вiн дуже любив i високо цiнив вашого батька i
сподiва ться, що Богданiв син вiдсахнеться од споконвiчних ворогiв наших -
турецького султана i кримського хана, якi за останнi п'ять-десять рокiв
винищили пiв-Укра©ни, i разом з козаками лiвобережними i запорожцями стане
супроти них! В такому разi народ простить i забуде провину вашу...
Юрась зблiд. Ледве стримуючи себе, сказав:
- Як же мислить собi кошовий Сiрко мо повернення в лоно народу нашого?
Навiть коли б я хотiв це зробити, то турки не дозволять. Мене зразу
схоплять!
- Ми допомогли б. Аби тiльки на це ваша згода.
- Отже, Сiрко пропону менi зраду?
- Зрадити можна друзiв, товаришiв, народ свiй, вiтчизну... Але втечу
вiд ворогiв наших не можна назвати зрадою.
- То мо© союзники!
- То нашi найлютiшi вороги!.. Султан Магомет зараз робить на нашiй
землi те, що колись робив Батии, - до ноги винищу населення... Нiщо не
може виправдати вашого союзу з ним.