Страница:
гостро© тривоги, рвалося до Дубово© Балки. Невiдомiсть гнiтила козака.
Йому хотiлося вiтром летiти до рiдно© оселi. Та мiж ним i хутором за
яко©сь пiвмилi суцiльною стiною темнiли татари. Як полетиш?
Друзям були зрозумiлi Арсеновi страждання, i вони не набридали зi
словами спiвчуття й розради. Роман сам тяжко сумував за Стехою, його
великi голубi очi мимоволi поглядали в бiлу далину, нiби сподiвалися
побачити там кохану. Спихальський i Гурко, стиснувши зуби, мовчки сидiли
на конях, ждучи наказу атакувати
ворога.
Яненченко не витримав i перший розпочав бiй. Миргородцi ще шикувалися
лавами, а вiн сво©м правим крилом ударив по них, сподiваючись зiм'яти й
вiдкинути до Сули, в болота, де було багато незамерзлих проталин. В разi
перемоги йому вiдкривався шлях на Лубни, Лохвицю i Ромни. Тож варто,
мiркував вiн, ризикнути!
Вiн пiдвiвся на стременах, махнув шаблею над головою. I зразу ж
застугонiла пiд снiгом мерзла земля, заколихалися над рядами бунчуки,
прокотився полем грiзний клич - алла, алла!
В ту ж мить перед козацькi лави ви©хав молодцюватий пiдтягнутий
полковник Новицький, теж махнув шаблею.
- За мною, братцi! Вперед!
Двi густi лави, як двi морськi хвилi, зiткнулися в бiлому полi.
Завирувало, заклекотiло криваве бойовисько.
Татари не змогли вiдкинути миргородцiв, i ©хнiй бойовий запал швидко
згас. А коли почали частiше падати вбитi й пораненi, коли козацьке "слава"
зазвучало гучнiше й грiзнiше, в серця ординцiв закрався страх i вони
здригнулися. I не тому, що були менш хоробрi чи мали менше сил. Сили були
майже рiвнi. I хоробрiстю не обдiлив аллах сво©х синiв, що з дитячих рокiв
привчалися сидiти в сiдлi й тримати в руках шаблю та лук. Причина була,
мабуть, в iншому: вони воювали тiльки заради грабунку, здобичi вiйськово©.
А грабiжники, як вiдомо, нiколи не вiдзначаються стiйкiстю в бою... Козаки
ж захищали свiй край, сво© домiвки, сво©х жiнок i дiтей, тому билися до
останнього, не шкодуючи життя. I ця приреченiсть надавала ©м сили й
завзяття. Нехтуючи смертю, вони не вiдступили нi на крок.
Побачивши, як здригнулися переднi ряди ординцiв, Яненченко зрозумiв: ще
хвилина - i його вiйсько покотиться назад. Тодi вже нiяка сила не спинить
переполошених татар аж до самого Днiпра. I вiн iукнув до тих кiлькох
десяткiв козакiв, якi служили у Юрiя Хмельницького:
- За мною, друзi! Покажемо союзникам, як треба битися!
Вiн помчав на бiлому огирi на чолi купки сво©х охоронцiв i врiзався в
лави лубенцiв. З-пiд баского коня летiв кiм'яхами снiг. Блиснула на сонцi
крива шаблюка.
Захопленi його вiдчайдушнiстю, понукуванi мурзою Кучуком, татари
повернули знову i посилили натиск на козакiв.
Арсен Звенигора здалеку запримiтив вершника на бiлому конi i подумав,
що то сам Юрiй Хмельницький.
- Романе! Мартине! Обходьте того чорного ворона з бокiв, а ми з батьком
Семеном ударимо йому в лоб! - гукнув вiн товариству. - Чи не сам гетьман?
- Нi, то не Хмельниченко, - заперечив Гурко. - Побий мене грiм, якщо це
не Яненченко... ©й-богу, Iван Яненченко! З ним я разом учився в ки©вськiй
колегi©, а пiзнiше - схрещував шаблi, коли Самойлович водив лiвобережних
козакiв проти Дорошенка. А тепер вiн полковник корсунський...
- От його нам якраз i цiкаво схопити! Татари враз тодi повернуть назад,
- сказав Арсен. - Вперед, друзi!
Вiн ударив коня пiд боки i помчав навперейми Яненченковi. За ним -
Гурко, Роман i Спихальський. Позаду рушили козаки Лу-кiмсько© сотнi.
Арсен на повному ходу зiткнувся з Яненченком i зчепився в рукопашному
бою. Полковник був дужий i спритний. Його темне, аж бронзове обличчя хижо
ошкiрилося: вiн, мабуть, гадав, що легко виб' молодого супротивника з
сiдла. Та з першого ж удару вiдчув, що перед ним не молодик, а досвiдчений
i сильний козак. Тому, наносячи Арсеновi удар шаблею, вiн лiвою рукою
вихопив з-за пояса пiстоль i спрямував козаковi прямо в груди.
Блиснув пломiнь. Прогримiв пострiл.
Та Арсен ранiш, нiж куля встигла пронизати його, кинувся вбiк, до
лiвого стремена i теж вихопив пiстоль.
Яненченко не сподiвався такого повороту подiй. Вiн був упевнений, що
супротивник пада , i не встиг вiдхилитися вiд пострiлу Звенигори, який
стрiляв майже впритул, бо ©хнi конi замалим не зiткнулися грудьми. Але
полковник навiть не похитнувся, хоча на кожусi якраз проти серця зачорнiла
кругла дiрка.
- На ньому панцир! - крикнув Гурко. - Бий шаблею. Арсен занiс шаблю. I
коли б Яненченко не рвонув поводи i не кинувся навтьоки, коли б мiж ним i
Арсеном не вклинилися полковниковi охоронцi, хто зна, чим би закiнчився
для нього цей по динок.
Йому навперейми кинувся Роман зi Спихальським та десятком молодих
козакiв. Зрозумiвши, що вiн потрапля в пастку, Яненченко пустив поводи i
щосили оперiщив коня шаблею по крупу. Дужий рисак прищулив вуха i вихором
помчав у поле, рятуючи свого хазя©на од вiрно© смертi.
- Хапай його! Хапай псявiру! - ревнув Спихальський, бачачи, що
полковник вислиза з рук.
Однак нi в Спихальського, нi в Романа, нi в Гурка конi не вiдзначалися
прудкiстю, i Яненченко швидко вiдiрвався вiд них. Тiльки Арсен не
вiдставав. Мов чорна блискавка, мчав вiн слiдом за полковником по
заснiженому бiлому полю.
Яненченко оглянувся, i на його бронзовому, засмаглому обличчi промайнув
страх: козак ось-ось наздожене. А там...
- На допомогу! - вигукнув вiн перелякано.
До нього на виручку повернув з кiлькома десятками во©нiв мурза Кучук.
Арсен на всьому скаку врiзався в лаву татар. Вiд його наглого натиску
перший ряд здригнувся, подався назад. Кiлька ординцiв упало додолу. В
iнших одразу погас бойовий запал...
До козака неможливо було пiдступитися, його шабля, мов смерч, шаленiла
над ворожими головами, а дужий, розпалений бо м кiнь грудьми тiснив
низькорослих кошлатих татарських коней.
На допомогу Арсеновi пiдоспiли друзi; вiн з новою силою, з новим
завзяттям накинувся на ненависних загарбникiв. Упало ще кiлька ворогiв, а
тi, що вцiлiли, шарахнулися назад i, лементуючи, сипонули врозтiч.
- Кара джигiт! Чорний вершник! - кричали однi.
- О аллах, це сам шайтан! Кара-шайтан! Чорний чорт! - кричали iншi.
- Куди ви? Назад! - намагався зупинити ©х мурза Кучук. Та його нiхто не
слухав. Во©ни повсюдно завертали коней. Кинутi кимось два слова - "чорний
вершник" - вмить, мов вогонь, пойняли смертельним жахом серця забобонних
ординцiв. В ©хнiй уявi "чорний вершник" був надiлений чарiвною
невразливiстю i надприродною силою, i зустрiч з ним не вiщувала нiчого
втiшного, тiльки смерть...
- Кидайте на нього аркан! Стрiляйте з лукiв! - гукав мурза.
Та голос його потонув у криках, шумi, брязкотi збро© i тупотi копит.
Його вiдтерли, потягли за собою в поле переляканi одноплемiнники. Мурза
уже нiчого не мiг вдiяти. Та й хто зупинить нажаханих людей, що тiкають з
поля бою? А крiм усього, вiн сам не бачив у цьому походi, до якого його
спонукали Кара-Мустафа та хан Мюрад-Гiрей, нiяко© вигоди для себе. Чим
заплатить йому гетьман Юрiй Хмельницький, коли скарбниця його порожня, а
пiдданих - жменька? То за вiщо ж його люди мають класти голови?
Орда тiкала на Оржицю, а звiдти полями - до Яблуневого. Кримськi
салтани, що були з Юрi м Хмельницьким, не ждучи, поки пiдiйдуть козацькi
полки, зняли облогу фортецi й почали поспiшно вiдступати до Днiпра. Тiльки
глибокi снiги перешкодили лубен-цям та миргородцям перетнути ©м шлях i
винищити до ноги.
За Оржицею, вiдокремившись вiд козакiв, якi переслiдували татар,
Звенигора з друзями повернув до Дубово© Балки, ©хали швидко, хоча кожен
розумiв: надi© на те, що хутiр залишився цiлий, майже нема .
Перед ними розстилалася безмежна бiла рiвнина. Велике червоне сонце
повiльно опускалося за далекий небосхил, i на iскристому снiгу попереду
вершникiв колихалися довгi темнi тiнi.
Арсен мимоволi задивився на свою тiнь, що дивно горбатилася перед ним,
i йому раптом спала на думку давня, вiдома з дитячих лiт приказка: сво ©
тiнi не наздоженеш!
Чи ж тiльки тiнi?.. А щастя? Хiба воно не схоже на примарну тiнь? Ось
який уже час женеться вiн за ним, а наздогнати так i не може... Пiд серцем
знову занило, ©хав додому, як на похорон, не вiрив, що застане там сво©х,
бо всюди, де побував Юрась Хмельницький з ордою i його полковник
Яненченко, залишилися тiльки трупи та попелища.
I все ж десь на самому днi серця жеврiла малесенька надiя. Всупереч
усьому жеврiла... А може, Дубова Балка, що прича©лася в байраках,
заметених снiгами, уцiлiла? Може, ©© обминули татарськi чамбули i рiднi
зараз зустрiнуть його радiсними покликами, теплими усмiшками? Марна надiя!
Коли надвечiр з високо© гори раптово вiдкрився перед ними широкий
кра вид на Сулу i засульськi простори, що бiлим простирадлом розкинулись
ген-ген аж до далекого небокраю, вони побачили Дубову Балку, вiрнiше, те
мiсце, де був хутiр. Тепер там лежали чорнi згарища.
Вершники зупинилися. Довго мовчки дивилися на страшну картину i не
могли отямитись.
- Пся крев! - порушив мовчанку Спихальський. - Яке злочинство! Як
тiльки нарiд жи на цiй землi? Безперервнi вiйни, напади, кров, смерть...
Нещасний край!
- Сво ю кров'ю ми захища мо тут i Польщу, пане Мартин, - зауважив Семен
Гурко. - Але ваше вельможне панство зовсiм не
цiнить цього.
- Як то? Менi зда ться, пан помиля ться! - настовбурчився
Спихальський.
- Я можу навести десятки випадкiв з минулого, якi переконають пана...
Хто не зна Iвана Пiдкову, могутнього лицаря, що не раз i не два побивав
татар i туркiв зi сво©ми козаками? А що з ним зробив король i магнати?
Схопили пiдступно i наказали стратити на догоду султановi!.. Хто не зна
на Укра©нi, для чого була побудована над порогами фортеця Кодак? Для того,
щоб задушити Сiч, яка, нiде правди дiти, приймала всiх, хто тiкав вiд
панського гнiту... Але ж король i магнати не розумiли або не хотiли
розумiти, що цим пiдривають безпеку всього краю, бо Сiч передусiм вела
смертельну боротьбу проти Криму i Туреччини, якi поклали собi за мету
знищити Укра©ну i Польщу на коренi...
- Здаюся, пане Семен, - похмуро мовив Спихальський. - Все, що ви
кажете, то свята правда...
- Коли б ми, слов'яни, не гризлися мiж собою, як собаки, а спiльно
виступили проти хана i султана, то вже б давно кривавий меч османiв лежав
у поросi, притоптаний нашими ногами! I не свистiв би хижий татарський
аркан над головами наших жiнок, сестер i дiтей.
- Цiлком подiляю вашу думку, пане Семен!
Поки Гурко i Спихальський тихо вели розмову. Арсен i Роман, стоячи
трохи попереду, на шпилi, погаслими очима дивилися на те мiсце, де зовсiм
недавно стояла хатина Звенигор. Там зараз не вився над димарем сизий
димок, не блищали весело маленькi шибки у вiконцях, не скрипiв журавель
над колодязем... Купи головешок та почорнiлий снiг навколо - то все, що
залишилося вiд затишного житла.
Арсен застогнав вiд болю i безсило© лютi. От i скiнчилося його щастя,
погасли надi©. В одну мить утратив те, що мав найдорожчого - кохану
дiвчину, рiдних, оселю... Вiн ударив коня i погнав наослiп у долину.
Товаришi помчали слiдом.
На розореному дворищi, спiшившись, зняв з голови шапку i довго стояв
непорушне, вiдразу постарiлий, почорнiлий на виду, прибитий несподiваним
горем. Вiдчував, як щось пече його зсередини, нiби замiсть серця хто
поклав у груди важкий розжарений камiнь, а гiркота здушила горло, мов
холодний зашморг.
Затуманеними очима дивився на купу головешок i нiби бачив сумнi,
заплаканi очi матерi, Златки, Стехи, дiдуся... Де вони? Що з ними сталося?
Чи живi, чи загинули? А якщо живi, то куди повели ©х людолови? Невже
погнали у неволю? Невже ©м судилася така ж. доля, яко© вiн звiдав на
чужинi?
В його грудях заклекотало глухе ридання. Вiн розумiв, що вiд сьогоднi
його життя пiде новим руслом i що на цiй новiй дорозi на нього чигають не
тiльки злигоднi й поневiряння, а й кров та смерть. Вiн присягався в душi
зробити все можливе й неможливе, щоб вiдомстити сво©м кривдникам - Юрiю
Хмельницькому та Iвановi Яненченку, а також тому, хто направляв ©х на це
чорне дiло, - великому вiзировi Кара-Мустафi. Не вiдав, як вiн це зробить,
де й коли зустрiне сво©х ворогiв, але знав твердо, що або сам загине, або
ж покара ©х!
Все в його душi перекипiло. Вона нiби вигорiла i стала пустельною i
кам'яною. Тут, на чорному попелищi, втративши враз найрiднiших людей, вiн
зрозумiв, яке горе пережили сотнi тисяч його спiввiтчизникiв, котрi
втратили, як i вiн, усе, яких мук зазнали вони i якою ненавистю сповненi
©хнi серця. I вiн поклявся, що вiдтепер не знатиме нi жалю, нi спiвчуття
до тих, хто чинить зло його народовi, хто, мов сарана, плюндру його
землю, перетворюючи ©© на дике поле.
Йому на плечi лягла Романова рука.
- Не журися, брате! Журбою горю не поможеш. Поруч, стали Спкхзльський i
Гурко. Обидва суворi, заклопотанi. Горе товариша гострим болем вiддалося i
в ©хнiх серцях.
- Ай справдi. Арсене, годi журитися, - тихо промовив нiжи-нець. -
Давайте краще гуртом помiрку мо, що його робити.
- Що ж тут вимiрку ш? - з розпачем у голосi озвався Зве-нигора.
- Холера ясна! Прецiнь ми в гiршому становиську бували. Згадай, друже
мiй! - вигукнув Спихальський, намагаючись зобразити на обличчi подобу
весело© усмiшки, щоб пiдбадьорити друга. Але усмiшка вийшла блiда,
вимушена. - I виплутувалися з нього!
- То, пане-брате, було зовсiм iнше, - вiдповiв за Арсена Роман. - Там
ми думали тiльки самi за себе. А тепер...
Вони не помiтили, як позаду, на тому мiсцi, де ранiш стояв солом'яний
погрiбник, а тепер лежала купа чорного попелу, тихенько пiднялася обгорiла
ляда i крiзь вузеньку щiлинку на них глянули чи©сь очi. Спочатку вони
довгенько призвичаювалися до свiтла, а потiм спалахнули радiстю. Ляда з
грюкотом вiдчинилася - iз темно© ями показалася простоволоса скуйовджена
голова Яцька.
- Арсене! - радiсно вигукнув хлопець i, вистрибнувши з погреба, кинувся
в обiйми друзiв.
- Яцьку! - Арсен притиснув його до грудей. - Ти живий? А де ж нашi?..
Що з ними?
Козак з надi ю дивився на погрiб, нiби чекав - чи не з'явиться звiдти
ще хто-небудь? Та Яцько, перехопивши той погляд, сумно похитав головою.
- Нi нi, там нiкого бiльш нема ... Татари всiх забрали - погнали за
Днiпро...
- Отже, живi?
- Так, живi...
- А ти ж як?
- Я втiк по дорозi... До вечора сидiв у яру. А потiм повернувся до
хутора i заховався в погребi. Накидав туди соломи, намостив собi гнiздо.
Там хоч i темно, зате досить тепло... Я знав, що ви повернетеся сюди...
- Спасибi тобi, Яцьку... Тепер розповiдай усе докладно. Хлопець почав
розповiдати. Всi слухали мовчки, не перебиваючи i не перепитуючи. Тiльки
коли вiн згадав iмена Многогрiшного та Яненченка, Арсен швидко
перезирнувся з товаришами i з досадою похитав головою, нiби казав: як
жаль, що ми дозволили полковниковi вислизнути з наших рук!.. Звiстка про
те, що всiх хуторян татари погнали не в неволю, а на переселення в
Корсунь, трохи пiдбадьорила козакiв, i коли Яцько закiнчив свою розповiдь,
вони почали жваво обговорювати становище.
- Ось тепер ясно, - сказав Спихальський. - Ми повиннi ©хати до Корсуня
i визволити наших... Тiльки що робити з Яцьком? У нього ж нема коня...
- Хто сказав, що нема ? - образився хлопець. - У лiсi в мене прихований
добрячий кiнь! Тут ©х чимало блукало пiсля бо©в... Тож я впiймав одного
бiля стiжка на лузi i прив'язав у лiсi, подалi вiд стороннього ока...
- Ну, тодi ти зовсiм файний хлопак! Я тебе все бiльше поважаю, Яцьку! -
I Спихальський поплескав хлопця широкою долонею по спинi. - Друзi, не
можна гайнувати часу - рушаймо в путь!
- Чекай, чекай, пане Мартин, - охолодив гарячого поляка Гурко. -
Давайте помiрку мо, що будемо робити в Корсунi...
- Як то що? - надувся Спихальський, який не терпiв, коли we
погоджувалися з його думкою. - Визволимо Златку, Стеху... Всiх iнших...
- Учотирьох?
- Чому вчотирьох? - образився i Яцько. - А я?
- Так, так... Пробач, Яцьку, - серйозно сказав Гурко i зразу ж
додав:Навiть i вп'ятьох ми там, на мою думку, мало що втнемо. Потрiбнi
значно бiльшi сили...
- Я теж про це думаю, - сказав Роман. - У Яненченка сотнi татар...
Арсен мовчав, розумiючи, що останн слово за ним. У першу хвилину вiн
ладен був на крилах летiти вслiд за сво©ми, щоб допомогти ©м, але слова
Гурка примусили його задуматись. Справдi, що вони вп'ятьох зроблять? Та й
припасiв у них на дорогу нема нiяких - нi сухарiв, нi сушеного м'яса, нi
сала. Навiть пороху та набо©в обмаль. Разом з тим серце його розривалося
вiд думки, що Златка в руках людей, якi не звикли рахуватися з дiвочою
красою i молодiстю. Для них це був товар, що цiнився на схiдних ринках
якнайдорожче.
Вiн вагався.
- Що ж ви радите, батьку Семене? - спитав Арсен.
- Важко тут що-небудь розумне радити, - вiдповiв Гурко. - Точнiше - не
важко, а страшно... Щоб не помилитись...
- I все ж ми повиннi на щось зважитись.
- Безперечно... Оскiльки я гадаю, що вп'ятьох ми не зарадимо лиховi, то
нам треба негайно мчати на Сiч. Якщо, звичайно, у вас там друзi, якi
виявлять бажання допомогти вам...
- Друзi .
- От i добре. По©здка на Сiч, а потiм до Корсуня займе не бiльше десяти
днiв... Хай навiть два тижнi... Але ж ми звiдси теж будемо добиратися до
Корсуня днiв п'ять... Тож за цей час, треба сподiватися, з тво©ми рiдними.
Арсене, нiчого не трапиться. До того ж не забуваймо, що з ними Якуб,
Младен i Ненко. Менi зда ться, вони знайдуть якийсь спосiб вступитися за
Златку i всiх iнших...
- Я теж на це сподiваюся, - погодився Арсен. - А як ти дума ш, Романе?
- Без запорожцiв нам не обiйтися, - коротко вiдповiв дончак.
- Ну, якщо так, тодi погодуймо коней - i гайда в дорогу! Шлях
неблизький, а час не жде.
ПАЛIЙ I
Заметена снiгами Сiч здалася подорожнiм зовсiм безлюдною. На майданi -
жодно© живо© душi. Бiля церкви, бiля вiйськово© канцелярi© та зброярнi, де
завжди товклися тi, кому нiчого було робити, - теж нiкого. Тiльки на вежах
бовванiли вартовi та з широких мазаних бовдурiв над приземкуватими
куренями лiниво тягнулися в iмлисто-сизе небо голубi ранковi дими.
В Арсена упало серце: невже нiкого з близьких друзiв не застане в Сiчi?
Невже всi розбрелися по теплих, ситих закутках? Вiн знав, що у фортецi
зараз досить голодно. За роки вiйни вичерпалися запаси хлiба, козацькi
господарства занепали, з Укра©ни пiдвозу майже нiякого, i братчики, у кого
була власна хата-зимiвник або кому було де прихилити голову - у родичiв,
знайомо© вдовицi чи просто в наймах у свого ж таки багатого
братчика-запорожця, - пiсля перемоги над яничарами та виборiв кошового
розiйшлися хто куди.
Однак вiн не сподiвався, що Сiч так збезлюднi . Що ж трапилося? Чи всi
вимерли, чи дiдько ©х забрав? Добре буде, якщо в куренi назбира ться якась
сотня козакiв...
Друзi прив'язали коней до конов'язi i зайшли до Переяславського куреня.
Тут було напiвтемне, бо замурованi морозом маленькi шибки пропускали
небагато свiтла. У грубцi та в лежанцi потрiскували дрова. На полах,
незважаючи на пiзнiй ранок, хропло десяткiв два чи три запорожцiв. А тi,
що прокинулись, займалися хто чим хотiв - латали одяг та взуття,
вирiзували з верби та липи ложки, кухлi, ковi-анки, гострили шаблi,
рiзалися в пiдкидного...
Виявилося, що людей у куренi не так уже й мало. Це ще бiльше здивувало
Арсена, бо вiн знав: Сiрко нiколи не дозволяв людям байдикувати. Старий
вважав лiнощi найпершим ворогом во©на.
Чому ж зараз така поблажка? Щоб свято яке або недiля - так нi ж!
- Добрий ранок, братчики! - привiталися подорожнi, стягуючи з голiв
вкритi iне м шапки.
- Арсене© Голубе! Яким побитом? - вигукнув Метелиця i розставив ведмежi
обiйми. Старий незмiнно радiв молодому козаковi, до якого вiдчував
батькiвську любов.
З лежанки, пожбуривши додолу витерту, латану-перелатану кожушанку,
зiскочив дiд Шевчик i задрiбуляв до Арсена.
Кинувши на стiл карти, од вiкна мчав, перестрибуючи через ослони,
меткий, дженджуристий Сiкач. Як завжди, вiн був одягнутий у новий, добре
пригнаний жупан, на ногах красувалися червонi чоботи на залiзних пiдковах,
а зеленi оксамитовi шаровари, здавалося, щойно вийшли з-пiд руки кравця...
Тiльки одно не пасувало до його ошатного вигляду - на ньому не було
сорочки. Напевне, козак почав програватися. Однак це не псувало йому
настрою. Власне, скiльки Арсен пам'ята , це нiколи не псувало Сiкачевi
настрою. Програвшись до цурки, вiн зникав на якийсь тиждень-другий, а
потiм знову з'являвся добре вдягнутий, на баскому конi. Подейкували, що у
нього десь у Ки вi багата молода вдова, безмiрно закохана в запорожця,
яка постача свого коханця i грiшми, i одягом. Iншi заперечували i казали,
що Сiкач, справжнього прiзвища якого нiхто не знав, - син якогось багатого
пана чи купця, а може, навiть самого ки©вського архi пископа. Ось, мовляв,
звiдки у нього i грошi, й одяг... Та все це були тiльки здогади... А наяву
був гострий на язик, добре обiзнаний з риторикою, пi©тикою, грецькою та
латинською мовами дженджуристий шибайголова i картяр, безоглядно хоробрий
у бою, безмiрно щедрий у дружбi красень-запорожець Сiкач. Таким знали його
всi, а про iнше - не питали...
Вiн пiдбiг до Арсена, обома руками ударив його по плечах.
- Арсене, брате! Ти знову мiж нами!.. Але як же ти залишив молоду
жiнку? Чи, може, вигнала? Га-га!
Метелиця й Шевчик одночасно пiдступили до Арсена i поцiлували в
холоднi, зарослi густою темно-русою щетиною щоки.
Заворушився увесь курiнь. Нова людина - це завжди якiсь вiстi. А тут
зразу прибуло аж п'ятеро... Всi, крiм тих, хто ще не прочумався вiд сну,
стовпилися бiля прибулих. Кожному хотiлося почути, що робиться в свiтi, що
нового на Укра©нi, як звали запорожцi всi укра©нськi землi, крiм самого
Запорожжя.
- Ну, чому ж ти мовчиш. Арсене? - сiпнув за рукав козака дiд Шевчик, що
аж танцював з нетерплячки. - Розповiдай!
- Що розповiдати? - зiтхнув Арсен. - Нiчого нема радiсного...
- Що трапилося, синку? - запитав стурбовано Метелиця, який вiдразу
помiтив, що в Арсенових очах прича©вся глибокий сум.
- Юрась Хмельницький з ордою напав на Лiвобережжя. Сплюндрував усю
пiвденну Лубенщину... Людей погнав на правий берег, села попалив... Мо©х
теж забрав... I наречену, i матiр, i сестру...
- Проклятий! - глухо озвався хтось iз гурту.
- От я й прибув до вас, братчики, по допомогу... Як бачите, нас тiльки
п'ятеро - iти з такими силами на Хмельниченка та Яненченка нерозумно. А
ось коли знайдеться якась пiвсотня чи сотня охочих запорожцiв, тодi б ми
могли смiливо пiти на Корсунь, куди виведено мо©х рiдних i всiх лубенцiв.
- А чому б нам не пiти? - вигукнув Сiкач. - Весь курiнь пiде!
- Аякже! - прошамкотiв беззубим ротом дiд Шевчик. - Я перший пiду! -
Вiн випнув сухi груди вперед, задер голову, вiд чого став схожий на
старого облiзлого пiвня. - За справедливе дiло i головою легко накласти!
Колись же однак треба вмирати!
То хочеться, щоб не в запiчку здибала козака щербата, хай ©й
трясця!
Ще кiлька запорожцiв, близьких Арсенових друзiв, зголосилися йти в
похiд. Але багато хто мовчав. Метелиця, похнюпившись, чухав цупкими, як
цурупалки, пальцями потилицю i збентежено зиркав на Арсена.
- Не знаю, що й казати, синку, - нарештi промовив вiн. - Звичайно, я
теж дуже хотiв би пiти з тобою... Але тут така заковика...
- Яка, батьку?
- Чи дозволить кошовий?
- Я гадаю, Сiрко дозволить.
- В тiм-то й рiч, що Сiрко зараз у себе на хуторi... В Грушiвцi...
Вiдпочива старий... А наказним кошовим отаманом залишив Iвана Стягаила,
нашого курiнного... Ти сам зна ш, який вiн... Скупий, що зимою й снiгу не
випросиш, а сво вiльний та упертий, як осел! Я йому в вiчi не раз казав
про це... Захоче - дозволить, а якийсь гедзь укусить його не за те мiсце -
не дозволить!
- А ми його й питати не будемо! - розсердився Сiкач.
- Не перцюй, хлопче! Це дiло не таке просте, як ти гада ш! - обiрвав
його Метелиця. - Адже сам зна ш, що без дозволу не пiдеш, якщо не хочеш
скуштувати ки©в... А хоч би й пiшов, то не далеко б вiдiйшов! Бо без
кошового не вiзьмеш у дорогу нi пороху, нi олива, нi сухарiв, нi
солонини...
Розумний i досвiдчений Метелиця, як завжди, мав рацiю.
- Що ж ви порадите, батьку? - спитав Арсен.
- А що я пораджу? Iти до Стягаила... Я теж пiшов би, та боюся, що мiй
писок не дуже до вподоби наказному отамановi. То моя присутнiсть ще й тобi
зашкодить...
Iван Стягайло зажив на Запорожжi слави вiдчайдушного, безстрашного
во©на-козарлюги i скупого, зажерливого хазя©на-жмикрута. Справдi, в бою,
розпаленiвши, вiн не раз дивився смiливо смертi у вiчi, кидався туди, де
було найбiльш небезпечно, а на тiлi мав стiльки шрамiв, скiльки, мабуть,
не мав латок на сво му одязi найнужденнiший жебрак. Його рука не знала
втоми, i важка шабля нагонила жах на ворогiв. Не одному братчику приходила
вона на допомогу, вирятовуючи в скрутну хвилину вiд видимо© смертi... За
це запорожцi любили i поважали Стягаила.
Зате дома, в Сiчi, i на хуторi, був зовсiм iншою людиною. Нiхто не мав
бiльше за нього землi, лук, лiсiв, коней, худоби, пасiк. Нi в кого з
козакiв-дукiв не було бiльше наймитiв та наймичок, як у Стягайла. Та,
мабуть, i нiхто з них не був такий скупий, як вiн. Все, що прилипало до
його рук, прилипало навiки... Пiд час подiлу вiйськово© здобичi,
користуючись отаманством, тягнув собi найдорожчi речi, найласiшi шматки, а
коли на курiннiй радi дiлили земельнi угiддя, могоричами, пiдкупами, а то
й криком, бо мав луджену горлянку, домагався собi найкращих дiлянок... Не
гребував i лихварством - давав сво©м братчикам-запорожцям грошi в рiст i
потiм стягував з них по три шкури. За це козаки ненавидiли його i прозвали
Стягайлом. Спочатку вiн сердився, коли так його прозивали, та нiчого
поробити не мiг - прiзвисько пристало як смола i ввiйшло до запорозького
ре стру. Згодом звик до нього, слушно вважаючи, що серед запорожцiв часто
подибуються ще гiршi, навiть образливi прiзвиська - рiзнi Дериземлi,
Безштаньки, Голопупенки, Кривоши©, Рябi, - сво справжн прiзвище давно
забув i нiколи про нього не згадував.
Вiн був значним козаком, i його не раз обирали курiнним отаманом. Та
йому здавалося цього замало, i вiн та мно примiрявся до булави кошового.
Заради цi © мети навiть iнодi розкошелював-ся - пiдмогоричував курiнних
отаманiв i старих впливових козакiв, а на свiй день народження ставив
Йому хотiлося вiтром летiти до рiдно© оселi. Та мiж ним i хутором за
яко©сь пiвмилi суцiльною стiною темнiли татари. Як полетиш?
Друзям були зрозумiлi Арсеновi страждання, i вони не набридали зi
словами спiвчуття й розради. Роман сам тяжко сумував за Стехою, його
великi голубi очi мимоволi поглядали в бiлу далину, нiби сподiвалися
побачити там кохану. Спихальський i Гурко, стиснувши зуби, мовчки сидiли
на конях, ждучи наказу атакувати
ворога.
Яненченко не витримав i перший розпочав бiй. Миргородцi ще шикувалися
лавами, а вiн сво©м правим крилом ударив по них, сподiваючись зiм'яти й
вiдкинути до Сули, в болота, де було багато незамерзлих проталин. В разi
перемоги йому вiдкривався шлях на Лубни, Лохвицю i Ромни. Тож варто,
мiркував вiн, ризикнути!
Вiн пiдвiвся на стременах, махнув шаблею над головою. I зразу ж
застугонiла пiд снiгом мерзла земля, заколихалися над рядами бунчуки,
прокотився полем грiзний клич - алла, алла!
В ту ж мить перед козацькi лави ви©хав молодцюватий пiдтягнутий
полковник Новицький, теж махнув шаблею.
- За мною, братцi! Вперед!
Двi густi лави, як двi морськi хвилi, зiткнулися в бiлому полi.
Завирувало, заклекотiло криваве бойовисько.
Татари не змогли вiдкинути миргородцiв, i ©хнiй бойовий запал швидко
згас. А коли почали частiше падати вбитi й пораненi, коли козацьке "слава"
зазвучало гучнiше й грiзнiше, в серця ординцiв закрався страх i вони
здригнулися. I не тому, що були менш хоробрi чи мали менше сил. Сили були
майже рiвнi. I хоробрiстю не обдiлив аллах сво©х синiв, що з дитячих рокiв
привчалися сидiти в сiдлi й тримати в руках шаблю та лук. Причина була,
мабуть, в iншому: вони воювали тiльки заради грабунку, здобичi вiйськово©.
А грабiжники, як вiдомо, нiколи не вiдзначаються стiйкiстю в бою... Козаки
ж захищали свiй край, сво© домiвки, сво©х жiнок i дiтей, тому билися до
останнього, не шкодуючи життя. I ця приреченiсть надавала ©м сили й
завзяття. Нехтуючи смертю, вони не вiдступили нi на крок.
Побачивши, як здригнулися переднi ряди ординцiв, Яненченко зрозумiв: ще
хвилина - i його вiйсько покотиться назад. Тодi вже нiяка сила не спинить
переполошених татар аж до самого Днiпра. I вiн iукнув до тих кiлькох
десяткiв козакiв, якi служили у Юрiя Хмельницького:
- За мною, друзi! Покажемо союзникам, як треба битися!
Вiн помчав на бiлому огирi на чолi купки сво©х охоронцiв i врiзався в
лави лубенцiв. З-пiд баского коня летiв кiм'яхами снiг. Блиснула на сонцi
крива шаблюка.
Захопленi його вiдчайдушнiстю, понукуванi мурзою Кучуком, татари
повернули знову i посилили натиск на козакiв.
Арсен Звенигора здалеку запримiтив вершника на бiлому конi i подумав,
що то сам Юрiй Хмельницький.
- Романе! Мартине! Обходьте того чорного ворона з бокiв, а ми з батьком
Семеном ударимо йому в лоб! - гукнув вiн товариству. - Чи не сам гетьман?
- Нi, то не Хмельниченко, - заперечив Гурко. - Побий мене грiм, якщо це
не Яненченко... ©й-богу, Iван Яненченко! З ним я разом учився в ки©вськiй
колегi©, а пiзнiше - схрещував шаблi, коли Самойлович водив лiвобережних
козакiв проти Дорошенка. А тепер вiн полковник корсунський...
- От його нам якраз i цiкаво схопити! Татари враз тодi повернуть назад,
- сказав Арсен. - Вперед, друзi!
Вiн ударив коня пiд боки i помчав навперейми Яненченковi. За ним -
Гурко, Роман i Спихальський. Позаду рушили козаки Лу-кiмсько© сотнi.
Арсен на повному ходу зiткнувся з Яненченком i зчепився в рукопашному
бою. Полковник був дужий i спритний. Його темне, аж бронзове обличчя хижо
ошкiрилося: вiн, мабуть, гадав, що легко виб' молодого супротивника з
сiдла. Та з першого ж удару вiдчув, що перед ним не молодик, а досвiдчений
i сильний козак. Тому, наносячи Арсеновi удар шаблею, вiн лiвою рукою
вихопив з-за пояса пiстоль i спрямував козаковi прямо в груди.
Блиснув пломiнь. Прогримiв пострiл.
Та Арсен ранiш, нiж куля встигла пронизати його, кинувся вбiк, до
лiвого стремена i теж вихопив пiстоль.
Яненченко не сподiвався такого повороту подiй. Вiн був упевнений, що
супротивник пада , i не встиг вiдхилитися вiд пострiлу Звенигори, який
стрiляв майже впритул, бо ©хнi конi замалим не зiткнулися грудьми. Але
полковник навiть не похитнувся, хоча на кожусi якраз проти серця зачорнiла
кругла дiрка.
- На ньому панцир! - крикнув Гурко. - Бий шаблею. Арсен занiс шаблю. I
коли б Яненченко не рвонув поводи i не кинувся навтьоки, коли б мiж ним i
Арсеном не вклинилися полковниковi охоронцi, хто зна, чим би закiнчився
для нього цей по динок.
Йому навперейми кинувся Роман зi Спихальським та десятком молодих
козакiв. Зрозумiвши, що вiн потрапля в пастку, Яненченко пустив поводи i
щосили оперiщив коня шаблею по крупу. Дужий рисак прищулив вуха i вихором
помчав у поле, рятуючи свого хазя©на од вiрно© смертi.
- Хапай його! Хапай псявiру! - ревнув Спихальський, бачачи, що
полковник вислиза з рук.
Однак нi в Спихальського, нi в Романа, нi в Гурка конi не вiдзначалися
прудкiстю, i Яненченко швидко вiдiрвався вiд них. Тiльки Арсен не
вiдставав. Мов чорна блискавка, мчав вiн слiдом за полковником по
заснiженому бiлому полю.
Яненченко оглянувся, i на його бронзовому, засмаглому обличчi промайнув
страх: козак ось-ось наздожене. А там...
- На допомогу! - вигукнув вiн перелякано.
До нього на виручку повернув з кiлькома десятками во©нiв мурза Кучук.
Арсен на всьому скаку врiзався в лаву татар. Вiд його наглого натиску
перший ряд здригнувся, подався назад. Кiлька ординцiв упало додолу. В
iнших одразу погас бойовий запал...
До козака неможливо було пiдступитися, його шабля, мов смерч, шаленiла
над ворожими головами, а дужий, розпалений бо м кiнь грудьми тiснив
низькорослих кошлатих татарських коней.
На допомогу Арсеновi пiдоспiли друзi; вiн з новою силою, з новим
завзяттям накинувся на ненависних загарбникiв. Упало ще кiлька ворогiв, а
тi, що вцiлiли, шарахнулися назад i, лементуючи, сипонули врозтiч.
- Кара джигiт! Чорний вершник! - кричали однi.
- О аллах, це сам шайтан! Кара-шайтан! Чорний чорт! - кричали iншi.
- Куди ви? Назад! - намагався зупинити ©х мурза Кучук. Та його нiхто не
слухав. Во©ни повсюдно завертали коней. Кинутi кимось два слова - "чорний
вершник" - вмить, мов вогонь, пойняли смертельним жахом серця забобонних
ординцiв. В ©хнiй уявi "чорний вершник" був надiлений чарiвною
невразливiстю i надприродною силою, i зустрiч з ним не вiщувала нiчого
втiшного, тiльки смерть...
- Кидайте на нього аркан! Стрiляйте з лукiв! - гукав мурза.
Та голос його потонув у криках, шумi, брязкотi збро© i тупотi копит.
Його вiдтерли, потягли за собою в поле переляканi одноплемiнники. Мурза
уже нiчого не мiг вдiяти. Та й хто зупинить нажаханих людей, що тiкають з
поля бою? А крiм усього, вiн сам не бачив у цьому походi, до якого його
спонукали Кара-Мустафа та хан Мюрад-Гiрей, нiяко© вигоди для себе. Чим
заплатить йому гетьман Юрiй Хмельницький, коли скарбниця його порожня, а
пiдданих - жменька? То за вiщо ж його люди мають класти голови?
Орда тiкала на Оржицю, а звiдти полями - до Яблуневого. Кримськi
салтани, що були з Юрi м Хмельницьким, не ждучи, поки пiдiйдуть козацькi
полки, зняли облогу фортецi й почали поспiшно вiдступати до Днiпра. Тiльки
глибокi снiги перешкодили лубен-цям та миргородцям перетнути ©м шлях i
винищити до ноги.
За Оржицею, вiдокремившись вiд козакiв, якi переслiдували татар,
Звенигора з друзями повернув до Дубово© Балки, ©хали швидко, хоча кожен
розумiв: надi© на те, що хутiр залишився цiлий, майже нема .
Перед ними розстилалася безмежна бiла рiвнина. Велике червоне сонце
повiльно опускалося за далекий небосхил, i на iскристому снiгу попереду
вершникiв колихалися довгi темнi тiнi.
Арсен мимоволi задивився на свою тiнь, що дивно горбатилася перед ним,
i йому раптом спала на думку давня, вiдома з дитячих лiт приказка: сво ©
тiнi не наздоженеш!
Чи ж тiльки тiнi?.. А щастя? Хiба воно не схоже на примарну тiнь? Ось
який уже час женеться вiн за ним, а наздогнати так i не може... Пiд серцем
знову занило, ©хав додому, як на похорон, не вiрив, що застане там сво©х,
бо всюди, де побував Юрась Хмельницький з ордою i його полковник
Яненченко, залишилися тiльки трупи та попелища.
I все ж десь на самому днi серця жеврiла малесенька надiя. Всупереч
усьому жеврiла... А може, Дубова Балка, що прича©лася в байраках,
заметених снiгами, уцiлiла? Може, ©© обминули татарськi чамбули i рiднi
зараз зустрiнуть його радiсними покликами, теплими усмiшками? Марна надiя!
Коли надвечiр з високо© гори раптово вiдкрився перед ними широкий
кра вид на Сулу i засульськi простори, що бiлим простирадлом розкинулись
ген-ген аж до далекого небокраю, вони побачили Дубову Балку, вiрнiше, те
мiсце, де був хутiр. Тепер там лежали чорнi згарища.
Вершники зупинилися. Довго мовчки дивилися на страшну картину i не
могли отямитись.
- Пся крев! - порушив мовчанку Спихальський. - Яке злочинство! Як
тiльки нарiд жи на цiй землi? Безперервнi вiйни, напади, кров, смерть...
Нещасний край!
- Сво ю кров'ю ми захища мо тут i Польщу, пане Мартин, - зауважив Семен
Гурко. - Але ваше вельможне панство зовсiм не
цiнить цього.
- Як то? Менi зда ться, пан помиля ться! - настовбурчився
Спихальський.
- Я можу навести десятки випадкiв з минулого, якi переконають пана...
Хто не зна Iвана Пiдкову, могутнього лицаря, що не раз i не два побивав
татар i туркiв зi сво©ми козаками? А що з ним зробив король i магнати?
Схопили пiдступно i наказали стратити на догоду султановi!.. Хто не зна
на Укра©нi, для чого була побудована над порогами фортеця Кодак? Для того,
щоб задушити Сiч, яка, нiде правди дiти, приймала всiх, хто тiкав вiд
панського гнiту... Але ж король i магнати не розумiли або не хотiли
розумiти, що цим пiдривають безпеку всього краю, бо Сiч передусiм вела
смертельну боротьбу проти Криму i Туреччини, якi поклали собi за мету
знищити Укра©ну i Польщу на коренi...
- Здаюся, пане Семен, - похмуро мовив Спихальський. - Все, що ви
кажете, то свята правда...
- Коли б ми, слов'яни, не гризлися мiж собою, як собаки, а спiльно
виступили проти хана i султана, то вже б давно кривавий меч османiв лежав
у поросi, притоптаний нашими ногами! I не свистiв би хижий татарський
аркан над головами наших жiнок, сестер i дiтей.
- Цiлком подiляю вашу думку, пане Семен!
Поки Гурко i Спихальський тихо вели розмову. Арсен i Роман, стоячи
трохи попереду, на шпилi, погаслими очима дивилися на те мiсце, де зовсiм
недавно стояла хатина Звенигор. Там зараз не вився над димарем сизий
димок, не блищали весело маленькi шибки у вiконцях, не скрипiв журавель
над колодязем... Купи головешок та почорнiлий снiг навколо - то все, що
залишилося вiд затишного житла.
Арсен застогнав вiд болю i безсило© лютi. От i скiнчилося його щастя,
погасли надi©. В одну мить утратив те, що мав найдорожчого - кохану
дiвчину, рiдних, оселю... Вiн ударив коня i погнав наослiп у долину.
Товаришi помчали слiдом.
На розореному дворищi, спiшившись, зняв з голови шапку i довго стояв
непорушне, вiдразу постарiлий, почорнiлий на виду, прибитий несподiваним
горем. Вiдчував, як щось пече його зсередини, нiби замiсть серця хто
поклав у груди важкий розжарений камiнь, а гiркота здушила горло, мов
холодний зашморг.
Затуманеними очима дивився на купу головешок i нiби бачив сумнi,
заплаканi очi матерi, Златки, Стехи, дiдуся... Де вони? Що з ними сталося?
Чи живi, чи загинули? А якщо живi, то куди повели ©х людолови? Невже
погнали у неволю? Невже ©м судилася така ж. доля, яко© вiн звiдав на
чужинi?
В його грудях заклекотало глухе ридання. Вiн розумiв, що вiд сьогоднi
його життя пiде новим руслом i що на цiй новiй дорозi на нього чигають не
тiльки злигоднi й поневiряння, а й кров та смерть. Вiн присягався в душi
зробити все можливе й неможливе, щоб вiдомстити сво©м кривдникам - Юрiю
Хмельницькому та Iвановi Яненченку, а також тому, хто направляв ©х на це
чорне дiло, - великому вiзировi Кара-Мустафi. Не вiдав, як вiн це зробить,
де й коли зустрiне сво©х ворогiв, але знав твердо, що або сам загине, або
ж покара ©х!
Все в його душi перекипiло. Вона нiби вигорiла i стала пустельною i
кам'яною. Тут, на чорному попелищi, втративши враз найрiднiших людей, вiн
зрозумiв, яке горе пережили сотнi тисяч його спiввiтчизникiв, котрi
втратили, як i вiн, усе, яких мук зазнали вони i якою ненавистю сповненi
©хнi серця. I вiн поклявся, що вiдтепер не знатиме нi жалю, нi спiвчуття
до тих, хто чинить зло його народовi, хто, мов сарана, плюндру його
землю, перетворюючи ©© на дике поле.
Йому на плечi лягла Романова рука.
- Не журися, брате! Журбою горю не поможеш. Поруч, стали Спкхзльський i
Гурко. Обидва суворi, заклопотанi. Горе товариша гострим болем вiддалося i
в ©хнiх серцях.
- Ай справдi. Арсене, годi журитися, - тихо промовив нiжи-нець. -
Давайте краще гуртом помiрку мо, що його робити.
- Що ж тут вимiрку ш? - з розпачем у голосi озвався Зве-нигора.
- Холера ясна! Прецiнь ми в гiршому становиську бували. Згадай, друже
мiй! - вигукнув Спихальський, намагаючись зобразити на обличчi подобу
весело© усмiшки, щоб пiдбадьорити друга. Але усмiшка вийшла блiда,
вимушена. - I виплутувалися з нього!
- То, пане-брате, було зовсiм iнше, - вiдповiв за Арсена Роман. - Там
ми думали тiльки самi за себе. А тепер...
Вони не помiтили, як позаду, на тому мiсцi, де ранiш стояв солом'яний
погрiбник, а тепер лежала купа чорного попелу, тихенько пiднялася обгорiла
ляда i крiзь вузеньку щiлинку на них глянули чи©сь очi. Спочатку вони
довгенько призвичаювалися до свiтла, а потiм спалахнули радiстю. Ляда з
грюкотом вiдчинилася - iз темно© ями показалася простоволоса скуйовджена
голова Яцька.
- Арсене! - радiсно вигукнув хлопець i, вистрибнувши з погреба, кинувся
в обiйми друзiв.
- Яцьку! - Арсен притиснув його до грудей. - Ти живий? А де ж нашi?..
Що з ними?
Козак з надi ю дивився на погрiб, нiби чекав - чи не з'явиться звiдти
ще хто-небудь? Та Яцько, перехопивши той погляд, сумно похитав головою.
- Нi нi, там нiкого бiльш нема ... Татари всiх забрали - погнали за
Днiпро...
- Отже, живi?
- Так, живi...
- А ти ж як?
- Я втiк по дорозi... До вечора сидiв у яру. А потiм повернувся до
хутора i заховався в погребi. Накидав туди соломи, намостив собi гнiздо.
Там хоч i темно, зате досить тепло... Я знав, що ви повернетеся сюди...
- Спасибi тобi, Яцьку... Тепер розповiдай усе докладно. Хлопець почав
розповiдати. Всi слухали мовчки, не перебиваючи i не перепитуючи. Тiльки
коли вiн згадав iмена Многогрiшного та Яненченка, Арсен швидко
перезирнувся з товаришами i з досадою похитав головою, нiби казав: як
жаль, що ми дозволили полковниковi вислизнути з наших рук!.. Звiстка про
те, що всiх хуторян татари погнали не в неволю, а на переселення в
Корсунь, трохи пiдбадьорила козакiв, i коли Яцько закiнчив свою розповiдь,
вони почали жваво обговорювати становище.
- Ось тепер ясно, - сказав Спихальський. - Ми повиннi ©хати до Корсуня
i визволити наших... Тiльки що робити з Яцьком? У нього ж нема коня...
- Хто сказав, що нема ? - образився хлопець. - У лiсi в мене прихований
добрячий кiнь! Тут ©х чимало блукало пiсля бо©в... Тож я впiймав одного
бiля стiжка на лузi i прив'язав у лiсi, подалi вiд стороннього ока...
- Ну, тодi ти зовсiм файний хлопак! Я тебе все бiльше поважаю, Яцьку! -
I Спихальський поплескав хлопця широкою долонею по спинi. - Друзi, не
можна гайнувати часу - рушаймо в путь!
- Чекай, чекай, пане Мартин, - охолодив гарячого поляка Гурко. -
Давайте помiрку мо, що будемо робити в Корсунi...
- Як то що? - надувся Спихальський, який не терпiв, коли we
погоджувалися з його думкою. - Визволимо Златку, Стеху... Всiх iнших...
- Учотирьох?
- Чому вчотирьох? - образився i Яцько. - А я?
- Так, так... Пробач, Яцьку, - серйозно сказав Гурко i зразу ж
додав:Навiть i вп'ятьох ми там, на мою думку, мало що втнемо. Потрiбнi
значно бiльшi сили...
- Я теж про це думаю, - сказав Роман. - У Яненченка сотнi татар...
Арсен мовчав, розумiючи, що останн слово за ним. У першу хвилину вiн
ладен був на крилах летiти вслiд за сво©ми, щоб допомогти ©м, але слова
Гурка примусили його задуматись. Справдi, що вони вп'ятьох зроблять? Та й
припасiв у них на дорогу нема нiяких - нi сухарiв, нi сушеного м'яса, нi
сала. Навiть пороху та набо©в обмаль. Разом з тим серце його розривалося
вiд думки, що Златка в руках людей, якi не звикли рахуватися з дiвочою
красою i молодiстю. Для них це був товар, що цiнився на схiдних ринках
якнайдорожче.
Вiн вагався.
- Що ж ви радите, батьку Семене? - спитав Арсен.
- Важко тут що-небудь розумне радити, - вiдповiв Гурко. - Точнiше - не
важко, а страшно... Щоб не помилитись...
- I все ж ми повиннi на щось зважитись.
- Безперечно... Оскiльки я гадаю, що вп'ятьох ми не зарадимо лиховi, то
нам треба негайно мчати на Сiч. Якщо, звичайно, у вас там друзi, якi
виявлять бажання допомогти вам...
- Друзi .
- От i добре. По©здка на Сiч, а потiм до Корсуня займе не бiльше десяти
днiв... Хай навiть два тижнi... Але ж ми звiдси теж будемо добиратися до
Корсуня днiв п'ять... Тож за цей час, треба сподiватися, з тво©ми рiдними.
Арсене, нiчого не трапиться. До того ж не забуваймо, що з ними Якуб,
Младен i Ненко. Менi зда ться, вони знайдуть якийсь спосiб вступитися за
Златку i всiх iнших...
- Я теж на це сподiваюся, - погодився Арсен. - А як ти дума ш, Романе?
- Без запорожцiв нам не обiйтися, - коротко вiдповiв дончак.
- Ну, якщо так, тодi погодуймо коней - i гайда в дорогу! Шлях
неблизький, а час не жде.
ПАЛIЙ I
Заметена снiгами Сiч здалася подорожнiм зовсiм безлюдною. На майданi -
жодно© живо© душi. Бiля церкви, бiля вiйськово© канцелярi© та зброярнi, де
завжди товклися тi, кому нiчого було робити, - теж нiкого. Тiльки на вежах
бовванiли вартовi та з широких мазаних бовдурiв над приземкуватими
куренями лiниво тягнулися в iмлисто-сизе небо голубi ранковi дими.
В Арсена упало серце: невже нiкого з близьких друзiв не застане в Сiчi?
Невже всi розбрелися по теплих, ситих закутках? Вiн знав, що у фортецi
зараз досить голодно. За роки вiйни вичерпалися запаси хлiба, козацькi
господарства занепали, з Укра©ни пiдвозу майже нiякого, i братчики, у кого
була власна хата-зимiвник або кому було де прихилити голову - у родичiв,
знайомо© вдовицi чи просто в наймах у свого ж таки багатого
братчика-запорожця, - пiсля перемоги над яничарами та виборiв кошового
розiйшлися хто куди.
Однак вiн не сподiвався, що Сiч так збезлюднi . Що ж трапилося? Чи всi
вимерли, чи дiдько ©х забрав? Добре буде, якщо в куренi назбира ться якась
сотня козакiв...
Друзi прив'язали коней до конов'язi i зайшли до Переяславського куреня.
Тут було напiвтемне, бо замурованi морозом маленькi шибки пропускали
небагато свiтла. У грубцi та в лежанцi потрiскували дрова. На полах,
незважаючи на пiзнiй ранок, хропло десяткiв два чи три запорожцiв. А тi,
що прокинулись, займалися хто чим хотiв - латали одяг та взуття,
вирiзували з верби та липи ложки, кухлi, ковi-анки, гострили шаблi,
рiзалися в пiдкидного...
Виявилося, що людей у куренi не так уже й мало. Це ще бiльше здивувало
Арсена, бо вiн знав: Сiрко нiколи не дозволяв людям байдикувати. Старий
вважав лiнощi найпершим ворогом во©на.
Чому ж зараз така поблажка? Щоб свято яке або недiля - так нi ж!
- Добрий ранок, братчики! - привiталися подорожнi, стягуючи з голiв
вкритi iне м шапки.
- Арсене© Голубе! Яким побитом? - вигукнув Метелиця i розставив ведмежi
обiйми. Старий незмiнно радiв молодому козаковi, до якого вiдчував
батькiвську любов.
З лежанки, пожбуривши додолу витерту, латану-перелатану кожушанку,
зiскочив дiд Шевчик i задрiбуляв до Арсена.
Кинувши на стiл карти, од вiкна мчав, перестрибуючи через ослони,
меткий, дженджуристий Сiкач. Як завжди, вiн був одягнутий у новий, добре
пригнаний жупан, на ногах красувалися червонi чоботи на залiзних пiдковах,
а зеленi оксамитовi шаровари, здавалося, щойно вийшли з-пiд руки кравця...
Тiльки одно не пасувало до його ошатного вигляду - на ньому не було
сорочки. Напевне, козак почав програватися. Однак це не псувало йому
настрою. Власне, скiльки Арсен пам'ята , це нiколи не псувало Сiкачевi
настрою. Програвшись до цурки, вiн зникав на якийсь тиждень-другий, а
потiм знову з'являвся добре вдягнутий, на баскому конi. Подейкували, що у
нього десь у Ки вi багата молода вдова, безмiрно закохана в запорожця,
яка постача свого коханця i грiшми, i одягом. Iншi заперечували i казали,
що Сiкач, справжнього прiзвища якого нiхто не знав, - син якогось багатого
пана чи купця, а може, навiть самого ки©вського архi пископа. Ось, мовляв,
звiдки у нього i грошi, й одяг... Та все це були тiльки здогади... А наяву
був гострий на язик, добре обiзнаний з риторикою, пi©тикою, грецькою та
латинською мовами дженджуристий шибайголова i картяр, безоглядно хоробрий
у бою, безмiрно щедрий у дружбi красень-запорожець Сiкач. Таким знали його
всi, а про iнше - не питали...
Вiн пiдбiг до Арсена, обома руками ударив його по плечах.
- Арсене, брате! Ти знову мiж нами!.. Але як же ти залишив молоду
жiнку? Чи, може, вигнала? Га-га!
Метелиця й Шевчик одночасно пiдступили до Арсена i поцiлували в
холоднi, зарослi густою темно-русою щетиною щоки.
Заворушився увесь курiнь. Нова людина - це завжди якiсь вiстi. А тут
зразу прибуло аж п'ятеро... Всi, крiм тих, хто ще не прочумався вiд сну,
стовпилися бiля прибулих. Кожному хотiлося почути, що робиться в свiтi, що
нового на Укра©нi, як звали запорожцi всi укра©нськi землi, крiм самого
Запорожжя.
- Ну, чому ж ти мовчиш. Арсене? - сiпнув за рукав козака дiд Шевчик, що
аж танцював з нетерплячки. - Розповiдай!
- Що розповiдати? - зiтхнув Арсен. - Нiчого нема радiсного...
- Що трапилося, синку? - запитав стурбовано Метелиця, який вiдразу
помiтив, що в Арсенових очах прича©вся глибокий сум.
- Юрась Хмельницький з ордою напав на Лiвобережжя. Сплюндрував усю
пiвденну Лубенщину... Людей погнав на правий берег, села попалив... Мо©х
теж забрав... I наречену, i матiр, i сестру...
- Проклятий! - глухо озвався хтось iз гурту.
- От я й прибув до вас, братчики, по допомогу... Як бачите, нас тiльки
п'ятеро - iти з такими силами на Хмельниченка та Яненченка нерозумно. А
ось коли знайдеться якась пiвсотня чи сотня охочих запорожцiв, тодi б ми
могли смiливо пiти на Корсунь, куди виведено мо©х рiдних i всiх лубенцiв.
- А чому б нам не пiти? - вигукнув Сiкач. - Весь курiнь пiде!
- Аякже! - прошамкотiв беззубим ротом дiд Шевчик. - Я перший пiду! -
Вiн випнув сухi груди вперед, задер голову, вiд чого став схожий на
старого облiзлого пiвня. - За справедливе дiло i головою легко накласти!
Колись же однак треба вмирати!
То хочеться, щоб не в запiчку здибала козака щербата, хай ©й
трясця!
Ще кiлька запорожцiв, близьких Арсенових друзiв, зголосилися йти в
похiд. Але багато хто мовчав. Метелиця, похнюпившись, чухав цупкими, як
цурупалки, пальцями потилицю i збентежено зиркав на Арсена.
- Не знаю, що й казати, синку, - нарештi промовив вiн. - Звичайно, я
теж дуже хотiв би пiти з тобою... Але тут така заковика...
- Яка, батьку?
- Чи дозволить кошовий?
- Я гадаю, Сiрко дозволить.
- В тiм-то й рiч, що Сiрко зараз у себе на хуторi... В Грушiвцi...
Вiдпочива старий... А наказним кошовим отаманом залишив Iвана Стягаила,
нашого курiнного... Ти сам зна ш, який вiн... Скупий, що зимою й снiгу не
випросиш, а сво вiльний та упертий, як осел! Я йому в вiчi не раз казав
про це... Захоче - дозволить, а якийсь гедзь укусить його не за те мiсце -
не дозволить!
- А ми його й питати не будемо! - розсердився Сiкач.
- Не перцюй, хлопче! Це дiло не таке просте, як ти гада ш! - обiрвав
його Метелиця. - Адже сам зна ш, що без дозволу не пiдеш, якщо не хочеш
скуштувати ки©в... А хоч би й пiшов, то не далеко б вiдiйшов! Бо без
кошового не вiзьмеш у дорогу нi пороху, нi олива, нi сухарiв, нi
солонини...
Розумний i досвiдчений Метелиця, як завжди, мав рацiю.
- Що ж ви порадите, батьку? - спитав Арсен.
- А що я пораджу? Iти до Стягаила... Я теж пiшов би, та боюся, що мiй
писок не дуже до вподоби наказному отамановi. То моя присутнiсть ще й тобi
зашкодить...
Iван Стягайло зажив на Запорожжi слави вiдчайдушного, безстрашного
во©на-козарлюги i скупого, зажерливого хазя©на-жмикрута. Справдi, в бою,
розпаленiвши, вiн не раз дивився смiливо смертi у вiчi, кидався туди, де
було найбiльш небезпечно, а на тiлi мав стiльки шрамiв, скiльки, мабуть,
не мав латок на сво му одязi найнужденнiший жебрак. Його рука не знала
втоми, i важка шабля нагонила жах на ворогiв. Не одному братчику приходила
вона на допомогу, вирятовуючи в скрутну хвилину вiд видимо© смертi... За
це запорожцi любили i поважали Стягаила.
Зате дома, в Сiчi, i на хуторi, був зовсiм iншою людиною. Нiхто не мав
бiльше за нього землi, лук, лiсiв, коней, худоби, пасiк. Нi в кого з
козакiв-дукiв не було бiльше наймитiв та наймичок, як у Стягайла. Та,
мабуть, i нiхто з них не був такий скупий, як вiн. Все, що прилипало до
його рук, прилипало навiки... Пiд час подiлу вiйськово© здобичi,
користуючись отаманством, тягнув собi найдорожчi речi, найласiшi шматки, а
коли на курiннiй радi дiлили земельнi угiддя, могоричами, пiдкупами, а то
й криком, бо мав луджену горлянку, домагався собi найкращих дiлянок... Не
гребував i лихварством - давав сво©м братчикам-запорожцям грошi в рiст i
потiм стягував з них по три шкури. За це козаки ненавидiли його i прозвали
Стягайлом. Спочатку вiн сердився, коли так його прозивали, та нiчого
поробити не мiг - прiзвисько пристало як смола i ввiйшло до запорозького
ре стру. Згодом звик до нього, слушно вважаючи, що серед запорожцiв часто
подибуються ще гiршi, навiть образливi прiзвиська - рiзнi Дериземлi,
Безштаньки, Голопупенки, Кривоши©, Рябi, - сво справжн прiзвище давно
забув i нiколи про нього не згадував.
Вiн був значним козаком, i його не раз обирали курiнним отаманом. Та
йому здавалося цього замало, i вiн та мно примiрявся до булави кошового.
Заради цi © мети навiть iнодi розкошелював-ся - пiдмогоричував курiнних
отаманiв i старих впливових козакiв, а на свiй день народження ставив