Страница:
чому татари зволiкають з переговорами?
- Поживемо - побачимо, - вiдповiв Арсен, даючи друговi пораду не сушити
голови над тим, чого не можна зараз пояснити i розв'язати. - Давай краще
роздивимося, куди ми потрапили...
Вiн пiдiйшов до вiкна. Звiдси вiдкрився широкий кра вид на розлогу
долину Салгiру, безладно забудовану низенькими татарськими мазанками, на
високi мiнарети мечетi i просторий майдан перед нею.
Та не це привернуло його увагу.
Погляд упав передусiм униз, на сад i двiр Газi-бея, що вiдокремлювалися
вiд двору калги товстим кам'яним муром. Дворище бея було видно як на
долонi. Якраз пiд ними кучерявився тiнистий сад, вкритий осiнньою
позолотою: посерединi - приземкуватий довгий будинок пiд черепицею; за ним
- господарчий двiр, де тiснилися стайнi, критi навiси, примiщення для
невiльникiв та наймитiв.
Серце схвильовано тьохнуло. Невже Златка i Стеха десь тут, зовсiм
близько?
- Романе, глянь сюди! Пiд цим дахом живе людина, яка потягла в неволю
наших дiвчат. Або ж зна щось про них. Роман iз-за Арсенового плеча глянув
на ребристий дах.
- Якщо вiн зна хоч що-небудь, то скаже i нам. Ми примусимо його
сказати!
- Як же це зробити?
- Треба пролiзти крiзь вiкно i... Роман замовк.
Арсен усмiхнувся. Усмiх його був невеселий, ба навiть гiркий. Але вiн
трохи скрасив посуворiле, схудле козакове обличчя.
- Ото ж бо, що "i"... Пролiзти не штука. А спуститися донизу на чому? -
Вiн почав нишпорити поглядом по кiмнатi. - А що коли... - Арсен раптом сiв
на м'яку кошму i взяв до рук овечу шкуру. - А що коли розпустити ©© на
смужки? Адже з них, думаю, можна сплести добрячу вiрьовку!.. Держи,
Романе!
Вiн вийняв з пiхов ятаган i почав батувати овчину. Нарiзавши вузьких
стьожок, сплiв iз них мiцну, мов конопляна линва, вiрьовку довжиною в два
чи три лiктi, блиснув повеселiлими очима.
- Ну, як? Витрима ?
- Спробу мо... Тягни!
Вони схопилися за вiрьовку, смикнули, потягли щосили, намагаючись
будь-що перервати ©©. Та перервати не змогли.
Тодi засiли за роботу. До вечора не розгинали спини. Зате, коли
стемнiло, вiрьовка була готова. Роман обережно спустив ©© за вiкно, мiцно
прив'язавши до дерев'яно© бантини, що пiдтримувала сволок.
Вечiр був по-осiнньому вiтряний. З моря йшли по небу важкi рванi хмари,
заступаючи повне, яскраво-жовте коло мiсяця. I коли вони напливали на
нього, тодi на землю лягала важка непроглядна пiтьма.
Вибравши хвилину, коли все поринуло в темряву. Арсен перекинув ногу
через пiдвiконня i, опираючись об нiздрювату стiну, почав швидко
опускатися донизу. Торкнувшись землi, сiпнув за вiрьовку. Роман не
примусив чекати на себе.
- Ось i я! - шепнув, стаючи поряд. - Ходiмо.
Вони обережно прокралися садом до будинку. В деяких вiкнах блимало
свiтло. Крiзь шибки долинав глухий гомiн голосiв.
Де ж шукати Газi-бея? Як пробратися до нього? Як не викрити себе
передчасно i не здiйняти тривоги?
Цi запитання Арсен ставив перед собою ще тодi, коли верстав шлях у Крим
i в Ак-Мечеть. Справдi, як зустрiтися з Газi-бе м на самотi, без зайвих
очей? Адже тiльки в такому випадку можна примусити його розв'язати язик.
Козакам потрiбно було знати одне: де Златка i Стеха? В чи©х руках? А
вже пiсля того вони мали вирiшувати, як визволяти ©х - силою чи викупити
за грошi.
Арсен стояв пiд деревом, за кiлька крокiв од будинку, i напружено думав
- що робити?
Складнiсть полягала ще й у тому, що вони не знали нi розташування
кiмнат, нi секретiв хитромудрих татарських замкiв, нi
кiлькостi мешканцiв, нi iнших непередбачених та мниць, якi могли
зустрiтися ©м.
Все, все невiдоме. Доводилося йти наослiп. Iншого шляху не було. Арсен
розрмiв, що вони з Романом ставлять на карту дуже багато: свою безпеку,
волю, життя... Але не використати тако,© щасливо© нагоди - може, одно© з
тисячi! - не могли. Коли то вдруге вони потраплять у Крим вiльними людьми?
I не просто в Крим, а в Ак-Мечеть, до самого Газi-бея...
Поволi спливали хвилини. Завжди дiйовий i рiшучий. Арсен зараз був весь
охоплений сумнiвами й ваганням.
Нарештi вiн шепнув Романовi:
- Стань на розi, повартуй! Будь уважний...
Роман безшумно зник у темрявi.
Арсен наблизився до крайнього вiкна, що свiтилося, i припав до шибки.
Вiд несподiванки у нього радiсно забилося серце. Треба ж - такий
щасливий збiг! У чималiй, обвiшанiй килимами кiмнатi вiн. побачив Вандзю,
Газi-бея i ©хнiх маленьких чорноголових хлопчикiв. Бей, у барвистих
шароварах i червонiй сорочцi, лежав навкiс широко© низько© тахти i бавився
з дiтьми. Вандзя сидiла бiля його нiг на пiдлозi, спиною до вiкна, i щось
шила, iнодi пiдводячи голову i кидаючи швидкий погляд на дiтей i чоловiка.
Лiворуч вiд не©, у високому пiдсвiчнику, палахкотiла товста лойова свiчка.
Тиха, мирна картина сiмейного щастя. Чужого щастя...
Арсен мiцно стиснув уста. Зараз вiн сколихне, збурить цю радiсну
безтурботнiсть! Зараз переляком наповняться оченята хлопчикiв, вираз жаху
застигне на миловидному личку панi Вандзi, або тепер Ванди-ханум, як зве
©© чоловiк, кинеться в пошуках збро© Газi-бей.
Тiльки на одну мить зринули такi думки в Арсеновiй головi й зразу
зникли. Натомiсть у серцi почав закипати гнiв. Може, цей сухорлявий, з
темним лицем чоловiк, цей хижий людолов, не далi як учора отак само
заходив у кiмнату до Златки? Може, вiн зробив ©© сво ю наложницею? Чи, як
рабу, продав такому ж татарському чи турецькому багатi вi? Та й для Стехи
уготував таку ж долю?..
Йому пригадалися розоренi, сплюндрованi мiста й села, розпач i гнiв на
обличчi Мартина Спихальського, коли панi Вандзя сiдала на коня, щоб ©хати
в цей далекий чужий Крим, - i в серцi з'явилися та рiшучiсть i твердiсть,
якими вiн завжди вiдзначався.
Щастя йде до смiливих!
Вiн тихо наблизився до Романа, який з-за рогу будинку виглядав у двiр.
Торкнув його за плече.
- Я знайшов ©х!
- Кого?
- Бея i його дружину Ванду... Я зараз зайду туди, а ти приготуй пiстоль
i стань пiд вiкном. Звичайно, стрiлятимеш тiльки в крайньому випадку.
- Розумiю...
Залишивши товариша на вартi. Арсен почав обережно скрадатися попiд
стiною до хвiртки, що вела у двiр. Рвучкий вiтер гулко шумiв, у
верховiттях дерев, шарудiв листям, приглушував його кроки. Зривалося на
дощ - iнколи лапатi краплини лунко перiщили по дзвiнкiй черепицi i так же
швидко стихали.
Прочинивши хвiртку i виждавши, коли в розривах мiж хмарами блиснув
мiсяць, Арсен оглянув двiр. Нiде нiкого. Тодi безшумно ковзнув попiд муром
до будинку i легенько штовхнув дверi. Вони розчинилися - i Арсен опинився
у напiвтемних сiнях. Недовго думаючи, повернув лiворуч, на жiночу
половину. В темрявi зачепився за щось.
З напiвпрочинених дверей долинув голос старо© жiнки.
- Це ти, Селiме?
- Я, - глухо вiдповiв Арсен, завмираючи на мiсцi.
- Товчешся тут, - пробурчав голос i, задовольнившись вiдповiддю,
замовк.
Арсен полегшено зiтхнув, попростував далi, одночасно ладнаючи пiстоль i
прислухаючись до звукiв за дверима.
До його слуху долинув дитячий смiх.
Тут!
Арсен легенько натиснув плечима на дверi, швидко шмигнув у кiмнату i
лiктем причинив ©х.
Замиготiла свiчка.
Перша побачила його Ванда i тихо скрикнула. З ©© рук випало шиття. В
голубих очах зляканою пташкою метнувся страх i спотворив миловидне личко.
Бей лежав на тахтi спиною до дверей i якийсь час продовжував бавитися з
дiтлахами. Та скоро вiн завважив, що з дружиною сталося щось незвичне, i
повернув голову.
Його бистрий погляд ковзнув по високiй постатi козака. На обличчi
з'явився вираз крайнього подиву. Вiн враз вiдкинув вiд себе дiтей i
пiдвiвся.
- Спокiйно, Газi-бей! Не рухайся! - владно сказав Арсен, пiдводячи
пiстоль. - Будь розумний i обачний. Я прийшов з миром i з миром пiду, якщо
ти проявиш витримку, вислуха ш мене уважно i не наробиш дурниць. До того ж
я тут не сам... Глянь у вiкно!
Бей повернув голову. Крiзь невеличку шибку тьмяно поблискувало дуло
пiстоля.
- Хто ти такий? Чого хочеш? - глухо спитав бей i важко опустився на
тахту.
Почали пхикати наляканi дiти.
- Панi, забавте ©х! - наказав Арсен, повiвши пiстолем убiк. Вандзя
кинулась до синiв, i вони прихилилися до не©, мов курчата до квочки.
- Бею, як бачиш, я прийшов сюди не жартувати! Якщо тобi дороге тво
життя i життя тво©х дiтей, то правдиво, як перед аллахом, вiдповiдай на
мо© запитання. - Арсен ступив крок уперед, пронизуючи поглядом татарина,
який зовсiм не виявляв страху.
- Я ще раз кажу - чого ти хочеш вiд мене? - спитав бей.
- Зараз дiзна шся... Скажи менi, де дiвчина по iменi Златка, яку ти
викрав у Немировi з двору Юрiя Хмельницького?
- Златка?.. Я вперше чую таке ймення...
- Пригадай! ©© ще звали - Адiке.
- Чекай... Чекай... Чи це не та красуня, котра сподобалася гетьмановi?
Га?
- Так. I ти ©© викрав! Скажи - де вона?
- Я ©© не викрадав...
- Ти брешеш, собако! Або ти скажеш, або...
- Аллах свiдок, я не викрадав ©!... Взагалi, в самому Немировi я не
взяв жодно© душi. Тiльки на селах, де ще було трохи люду... Та й то всього
пiвтора десятка якихось калiк. Але ж менi дозволив сам гетьман. В рахунок
плати за мою вiйськову службу...
- Ти кажеш неправду! В Немировi впевненi, що викрадення Златки i Стехи,
друго© дiвчини... тако© бiляво!... Пам'ята ш?
- Пам'ятаю... гарнi дiвчата...
- ...це справа тво©х рук!
- Нi! Клянусь аллахом...
- Чим ти доведеш? У мене обмаль часу!
- Чекай... чекай... Тепер я пригадую. Ти шука ш не там, де треба.
- Ну! - в голосi Арсена забринiла надiя. - Де ж?
- Врна в Буджаку!
- У Буджаку?
- Так. Зi мною повертався додому син Кучук-бея Чора... Вiн, пригадую,
вiз дiвчину... Але я не цiкавився, хто вона.
- Де ж ©© там шукати? Буджак великий...
- От цього не знаю. Кучук - мурза бiлгородський... Там шукай!
- Дякую, бею... Якщо це правда... Поклянись!
- Чоловiче!.. А втiм - клянусь дiтьми... Я сказав правду.
- Я вiрю тобi... Ще одне запитання: де ж подiлася друга
дiвчина?
- Цього я не знаю... Бачив тiльки одну.
- Не може бути! Вони зникли одночасно.
- Ще раз кажу - не знаю... Не бачив i не чув.
- Гм, - Арсен задумався: по всьому видно, бей говорить правду. - Що ж,
дякую, бею... I пробач, що примусив тебе i твою сiм'ю пережити кiлька
непри мних хвилин... А тепер - стань до вiкна спиною i стiй там доти, доки
не почу ш стук у шибку. Зрозумiв?.. Якщо не хочеш одержати кулю в спину,
то будь розсудливий i не перес л вдуй мене!
Газi-бей пройшов до вiкна, повiльно повернувся до нього спиною. Арсен
тим часом поволi вiдступав назад.
- На добранiч! - кинув з порога i зачинив за собою дверi.
3
Газi-бей i Ванда-ханум не промовили жодного слова i не поворухнулися,
аж поки не постукали у шибку. Тiльки тодi бей зiрвався з мiсця i метнувся
до дверей, мов навiжений. Очi його палали люттю, з горла виривався
нелюдський стогiн.
- Я уб'ю його, гяура! Уб'ю, як скажену собаку! В ту ж мить Ванда
кинулась йому навперейми, розставила руки, мов крила, i затулила собою
дверi.
- Газi, чекай! Не нароби дурниць!
- Пусти мене!
- Зажди, любий, я хочу тобi розповiсти...
- Геть з дороги! - заревiв розлютований бей i так штурхонув дружину, що
вона, охнувши, вiдлетiла вбiк i важко впала на пiдлогу.
Заплакали переляканi дiти. Але бей не почув ©хнього крику:
зiрвавши зi стiни шаблю, як був, у самiй сорочцi, без шапки, вискочив
надвiр i закричав щосили:
- Гей, люди, до мене!
Прибiгло кiлька заспаних сейменiв.
- За мною!
Вiн мчав, мов розлютований бугай, проклинаючи все на свiтi:
уруське посольство, яким у вiдсутнiсть калги, котрого хан послав з
важливим дорученням у Стамбул, вiн мав пiклуватись, козака, що наважився
на такий зухвалий вчинок, себе - за те, що не проявив твердостi i не зумiв
витурити з дому того зухвальця чи схопити його.
Поки сеймени грюкали в ворота, поки вартовi доскiпливо допитувалися,
хто стука i чого, легко вдягнутий бей замерз. Пронизливий осiннiй вiтер
обвiвав його зi всiх бокiв, а холодна мжичка вистуджувала гарячу голену
голову. Тому, коли вiн нарештi вбiг на подвiр'я калги, а потiм крутими
сходами здерся на вежу i, сильно шарпнувши за ручку, вiдчинив дверi, вiд
його намiру на мiсцi забити козака залишився тiльки спомин. Нi, вiн так
зразу не вкоротить йому вiку. Та це було б i необачно: невiдомо, що скаже
хан. Вiн все зробить обдумано, хитро, по закону, але так, що той гяур сiм
разiв пошкоду , що був дурний i завдав прикрощiв можновладному бе вi,
хановому улюбленцевi!
Коли сеймени присвiтили палаючим смолоскипом. Газi з радiстю уздрiв, що
обидва козаки тут, у вежi. Вони ще не спали - лежали на кошмi, прикрившись
рядюгами i кожушинами.
- Встати! - гарикнув вiн. Козаки пiдвелися.
- Зв'яжiть ©м руки! - повернувся до сейменiв. Тi кинулися до козакiв.
- Бею! - гукнув Арсен, вiдбиваючись вiд нападникiв. - Ти забува ш, що
ми належимо до посольства. А послiв усюди вважають недоторканними особами.
- Посли не вриваються в чужi оселi, як розбiйники, - криво усмiхнувся
Газi i повторив свiй наказ. - В'яжiть ©х!
Козакам скрутили руки, пiдштовхнули до виходу. Арсен усе ще намагався
звернутися до Газi-бея, переконати його, що вiн чинить не по закону, але
той тiльки криво шкiрив зуби i, поблискуючи голеною мокрою головою, що у
свiтлi смолоскипiв здавалася круглою жовтогарячою динею, мовчки йшов
попереду.
х завели на подвiр'я салтана i кинули в льох.
- Ми вимага мо повiдомити про нас посла Тяпкiна! - крикнув Звенигора. -
Ти вiдповiдатимеш за цей злочин, бею!
- Помовч, гяуре! Тут я господарi Що захочу, те й зроблю з вами! -
зловiсно зареготав Газi-бей. - I почну з того, що почастую таким питвом,
яке примусить вас швидко розв'язати вашi паскуднi язики... Гей, слуги,
принесiть сюди напою шайтана! Та залийте його по добрiй кружцi в козацькi
горлянки!
Арсен здригнувся. Вiн не раз чув, що в Криму небезпечним злочинцям, щоб
примусити ©х розповiсти правду, насильно заливають у рот густу смердючу
ропу iз Гнилого моря - Сиваша. Вона роз'©да горло, пекельним вогнем пече
нутрощi, виклика таку спрагу, що ©© годi згасити навiть бочкою води. Але
поки нещасний не зiзна ться або не наговорить на себе i сво©х спiльникiв,
доти йому води не дають.
Дво сейменiв метнулися по крутих сходах нагору i через якийсь час
вернулися iз дзбаном ропи i дерев'яною коновкою. Iншi накинулися на
козакiв, збили з нiг, колiньми притиснули до землi.
- Заливайте! Та бiльше! Не шкодуйте шайтаново© водички! - наказував
Газi-бей, одягаючи на себе кожушок, принесений слугою.
Здоровенний голомозий татарин зачерпнув повну коновку ропи i наблизився
до Арсена.
- Сам питимеш, гяуре, чи розцiпити зуби ятаганом? Арсен мiцно стулив
губи. Мовчав. Мов задерев'янiв.
- Всуньте йому лiйку в рота i залийте! - наказав салтан, здригаючись
вiд холоду.
Та раптом нагорi скрипнули дверi, i по кам'яних сходах задрiботiли
жiночi кроки.
- Газi© Газi! - почувся голос Ванди.
- Чого тобi? - суворо запитав бей i ступив крок назустрiч жiнцi.
Ванда збiгла вниз i враз зупинилася, побачивши долi розпластанi тiла
козакiв.
- Ти вбив ©х! - зойкнула. - О горе© Матка боска!
- Не кричи! Вони живi, - вже м'якше промовив бей.
- Живi!.. Слава Йсу... Газi, не чiпай ©х! Не чiпай отого козака! - Вона
показала на Звенигору. - Я тобi все розповiм!
- Що ти менi розповiси?
- Я знаю його...
- Ти зна ш його? Звiдки? - вражено спитав Газi-бей. - Ну, розповiдай!
Ванда провела тремтячою рукою по розмаяних бiлявих косах, що проти
кривавого свiтла смолоскипiв вiдливали щирим золотом.
- Спочатку дай слово гонору, любий. Поклянись аллахом, що не заподi ш
цим людям нiчого злого!
- З чого б то! Що за нерозумнi жiночi примхи?.. То вже моя справа, що я
з ними зроблю!
- Нi, ти не зачепиш ©х i пальцем, коханий! Чу ш - i пальцем! - I
звернулась до сейменiв, що все ще тримали козакiв:- Гей ви, вiдпустiть ©х!
Негайно!.. Газi, накажи ©м вiдпустити ©х!
Збентежений бей зробив короткий, ледь помiтний жест пальцем, i сеймени
вiдiйшли вбiк. Арсен i Роман поволi пiдвелися, стали пiд стiною. А Газi
похмуро втупився в жiнку.
- Не говори загадками! Звiдки зна ш цього козака? Ну! Ванда кинула
бистрий погляд на Арсена i наблизилась до чоловiка.
- Ти пам'ята ш, любий, я розповiдала тобi, як мiй колишнiй малжонок
хотiв забити мене?
- Пам'ятаю.
- Так от: цей козак - мiй рятiвник. Коли б вiн не зустрiвся тодi на
мо му шляху, коли б не його добре, шляхетне серце, ти не мав би сво ©
кохано© Ванди-ханум, а нашi синочки - матерi... Тепер ти розумi ш, чому я
заклинаю тебе, прошу, благаю залишити цього козака i його друга в споко©!
А те, що вiн шука свою наречену, - адже це так менi зрозумiло... Бо я ж
сама летiла до тебе i до наших дiток як на крилах. Через степи, лiси i
рiки линула... До тебе, коханий!
Газi-бей обм'як. Руки опустилися. Жорстке, закам'янiле обличчя
розпогодилося, i на ньому з'явився усмiх.
- Невже це все правда, джаним?
- Правда! Як бога кохам! - вигукнула Вандзя.
- Гм, чому ж ти не сказала менi про це ранiш?
- Але ж ти несамовитий, мiй пане! - В голосi Вандзi бринiли одночасно i
образа, i захоплення. - Ти й слухати мене не захотiв.
- Ну, не ображайся, джаним... Iди! - примирливо сказав бей.
- А козаки? Що буде з ними?
- Що буде з ними? - Газi-бей на мить задумався, потiм вихопив у одного
з сейменiв ятаган. - Дивись!
Вiн швидко пiдiйшов до Арсена i розрiзав вiрьовки, якими було стягнуто
руки. Потiм таким же чином звiльнив вiд пут i Романа.
- Спасибi, бею, - промовив Арсен.
- й дякуйте. - Газi-бей закоханим поглядом подивився на дружину. -
Тiльки ©й... А менi ж за що? Арсен пiдiйшов до Ванди i поцiлував руку.
- Дякую, панi. Ви врятували мене i мого друга. Ми нiколи не забудемо
цього.
- Долi дякуйте... Я рада, що ви лишилися живi, - тихо сказала Ванда i
швидко побiгла сходами нагору.
4
Вранцi 25 жовтня 1680 року росiйське посольство у супроводi нуреддiна
Саадет-Гiрей-султана i сотнi сейменiв ви©хало з Ак-Мечетi i того ж дня
прибуло в посольський стан на рiчцi Альмi.
Хан Мюрад-Гiрей з великим почтом зупинився в полi, в шатрах, поблизу
Бахчисарая. Пiсля полудня прибули: посол Тяпкiн, дяк Зотов, товмач
Ракович. х супроводили Арсен Звенигора та Роман Во©нов.
Пiсля вза мних привiтань i вручення подарункiв, що становило невiд' мну
частину тогочасного дипломатичного етикету, посол Василь Тяпкiн,
розгладивши бороду i дивлячись прямо перед собою, сказав, звертаючись до
хана:
- Великий i ясновельможний хане, повелителю орд Кримсько©,
Буджацько©, дiсансько©,Джамбуйлуцько©, дичкульсько©,Азовсько© та
Кубансько©, затяжна i важка для обох сторiн вiйна мiж нашими кра©нами, на
всезагальну радiсть, закiнчилася. Великий государ московський i всея Русi
Федiр Олексiйович наказав нам, холопам сво©м, прибути до тебе, хане, щоб
дiйти згоди про мир.
Тяпкiн зробив паузу, пильно стежачи за виразом обличчя хитрого i
розумного хана Мюрад-Гiрея. Але той мовчав, свердлячи уруських послiв
пронизливим поглядом вузьких чорних очей. Тiльки калга, котрий сидiв
праворуч i нижче вiд хана, сказав суворо:
- З чим же прибули посли царя урусiв? Якщо з тим, з чим були тут торiк
посол Сухотiн i дяк Михайлов, то нам нема про що говорити. Кажи прямо!
- Ми прибули з твердим намiром укласти мир, - незворушно вiв далi
Тяпкiн, i в його сiрих очах не промайнуло й тiнi знiяковiлостi. - А мiцний
мир можна укласти тiльки тодi, коли сторони передусiм домовляться про
кордони мiж державами...
Хан ледь помiтно хитнув головою, даючи зрозумiти, що вiн згоден з
послом.
- Що ж пропонують уруси? - буркнув калга, що доводився двоюрiдним
братом хановi.
- Ми пропону мо установити кордони мiж державами по рiчках Росi,
Тясмину та Iнгулу, - твердо проказав Тяпкiн.
- Що?! - Калга схопився. - Це ж глум! Таке пропонував нам i Сухотiн!
- Авжеж, авжеж! - зашварготiли емiри, аяни, салтани та мурзи, що
товпилися у ханському наметi. - Мошкови знущаються з нас!
- Уже три роки не платять хановi казну!
- Хочуть вiдкраяти Ки©в i все Ки©вське во водство!
- I Запорожжя!
- А завтра захочуть Азов i Кубань! Ракович ледве встигав перекладати.
Гарячковитий Микита Зотов, вистромивши з-за плеча посла Тяпкiна довгу
цапину бороду, гукнув:
- Ми нiчого зараз не кажемо про Азов i Кубань... Але дехто з бе©в
забув, що колись то теж була руська земля!
- Що?! - проревiв не менш гарячий калга i, вирвавши з пiхов шаблю,
кинувся до дяка. - Я зарубаю цього невiрного!
Тут хан двiчi плеснув у долонi. Калга заховав шаблю i мовчки сiв на
сво мiсце. Бе© теж замовкли, мов язики проковтнули. Настала тиша. Тiльки
чути було, як важко сопе дяк Зотов та шелестить за шатром осiннiй вiтер.
- Не треба гарячкувати, - спокiйно сказав хан. -Коли сходяться посли
двох кра©н, щоб трактувати про мир, то вони завжди схожi на торговцiв на
базарi: один хоче продати дорожче, а другий - купити якомога дешевше...
Тому я розумiю московських послiв, якi заломили надто високу цiну.
- Ми хочемо почути вашу, хане, - спокiйно проказав Тяпкiн. Мюрад-Гiрей
хитро примружив праве око.
- Ми не вимага мо надмiрного, а тiльки те, що нам належить по праву...
- Ми слуха мо, хане.
- Границею мiж нашими державами ма бути Днiпро, а не Рось, не Тясмин,
не Iнгул... На всьому протязi - вiд Ки ва до володiнь запорозьких
козакiв... Це раз, - Мюрад-Гiрей загнув мiзинець лiво© руки. - По-друге,
цар московський ма сплатити менi заборговану за три роки казну, як це
було встановлено договорами з царем Олексi м, i справно присилати ©© у
майбутньому по старих розписах... I трет : установити перемир'я на
двадцять лiт... Якщо уруськi посли згоднi на це, то ми можемо пiдписати
договiр дуже швидко. Навiть завтра.
Микита Зотов щось пробурчав нерозбiрливе, засовався на шовковому
мiндерi. Але Тяпкiн застережливо пiдняв вказiвний палець лiво© руки, даючи
знак дяковi, щоб мовчав, а сам сказав:
- Ми обмiрку мо, великий хане, тво© думки... Але нам ще хотiлося б
знати, як Крим тлумачить слова "вiд Ки ва до володiнь запорозьких
козакiв". Чи це означа , що Ки©в i Запорожжя мають вiдiйти до Порти й
Криму, чи залишаться в складi Московсько© держави? Нам не ясно також, що
буде з правим берегом i Брацлавщиною та Подiллям, де зараз гетьману Юрiй
Хмельницький. Цар московський сто©ть на тому, що Стамбул i Бахчисарай не
повиннi допомагати козакам цього гетьмана... Далi. Нас турбу доля наших
полонених, що знаходяться в Криму. Зокрема доля боярина Василя
Шереметьева, котрий потрапив у полон пiд Чудновом до гетьмана польського
Станiслава Потоцького, а той за двадцять тисяч злотих продав його
кримському хановi... А також доля князя Андрiя, сина во води Григорiя
Ромодановського, та iнших руських людей. Ми могли б ©х обмiняти на татар i
туркiв що знаходяться у нас в полонi...
- Пан посол наговорив стiльки, що ми змушенi будемо думати цiлий
тиждень, - усмiхнувся хан. - Але вже сьогоднi можу сказати, що за боярина
Шеремет-бея треба заплатити шiстдесят тисяч срiбних карбованцiв. Якщо
врахувати двадцять тисяч злотих виплачених за нього Потоцькому, та
утримання протягом двадцяти рокiв у полонi, то це зовсiм не дорого...
Ромодан-паша хай теж готу добрий капшук грошей за сина... Про всi iншi
умови я зможу сказати при наступнiй нашiй зустрiчi...
Хан пiдвiвся. Це був знак, що переговори закiнчилися. Посли теж встали
i, вклонившись, вийшли з шатра.
5
Наступнi мiсяцi тривали безперервнi торги. Поволi були узгодженi всi
питання, крiм двох - про кордон i Запорожжя.
Було домовлено укласти перемир'я на двадцять рокiв.
Московськi посли пiдтверджували давнi договори про виплату хановi
щорiчно© казни за те, щоб кримчаки не нападали на окра©ннi землi
Московсько© держави.
I хан, i султан зобов'язалися не допомагати козакам. Це означало, що
Порта, по сутi, вiдмовлялася вiд зазiхань на укра©нськi землi, якi лежали
на захiд вiд Днiпра, i вiд дiйово© пiдтримки Юрiю Хмельницькому.
Не викликало опору з боку Туреччини й Криму i питання про Ки©в.
Мюрад-Гiрей швидко погодився, що Ки©в з монастирями й городами, мiстечками
й селами переда ться московському государю.
Пiсля довгих суперечок обидвi сторони врештi дiйшли згоди i про обмiн
полоненими.
Жорстокi суперечки зайшли з приводу статусу Запорожжя, i особливо з
приводу кордону.
Московське посольство, керуючись Переяславськими статтями та статтями
пiзнiших рокiв, якi регулювали вза мини Укра©ни й Росi©, а також фактичним
станом речей, - а стан був такий, що Сiч Запорозька ще 1654 року разом з
усiм народом укра©нським возз' дналася з Росi ю i становила частину
Росiйсько© держави, - домагалося, щоб Крим i Порта визнали при днання
Запорожжя до Москви. Хан люто опирався i, посилаючись на категоричний
наказ султана, й слухати не хотiв про це.
Тяпкiн, Зотов i всi члени посольства прекрасно розумiли, чому
опира ться хан. Вiн боявся навiть подумати, що пiвденнi кордони Москви
наблизяться майже до самого Перекопу, а тим бiльше - визнати такий стан
речей. Вiн, звичайно, волiв краще мати сусiдом неспокiйне, войовниче, але
не таке вже сильне Запорожжя, нiж могутню Росiйську державу.
Врештi Тяпкiн, зважаючи на те, що Запорожжя фактично визна владу царя,
вирiшив не наполягати на сво му i просто зняти це питання з переговорiв з
тим, щоб порушити його потiм у Стамбулi, пiд час одержання "затверджено©
грамоти" вiд султана.
I султан, i хан вимагали, щоб кордоном був Днiпро, а Правобережжя
залишалося нiчи ю землею. Тяпкiн не погоджувався. На кiнець грудня
переговори зайшли в тупик. Жодна iз сторiн не поступалася.
6
Охорону посольського стану несли сеймени Газi-бея. Вони ж доставляли з
Ак-Мечетi паливо, продовольство та фураж. Сам бей майже кожного дня
навiдувався на Альму, цiкавився, як живуть посли, чи не потребують чого,
жартував i навiть намагався зав'язати дружнi стосунки iз Тяпкiним та
Зотовим. Однак всi розумiли що це хитрий ханський вивiдач, i Зотов зразу
вiдшив його, а Тяпкiн тримався насторожено. Тiльки Арсен Звенигора, за
наказом Тяпкiна, не цурався бе во© дружби i, хоча язика при ньому не
розпускав, не втрачав нагоди зав'язати розмову.
Про сутичку Арсена й Романа з бе м не знав нiхто. Так вони домовилися
ще тодi, коли бей вивiв ©х iз льоху i допровадив на вежу. Бей не хотiв,
щоб про це дiзналися в Бахчисара©, а Звенигора й Во©нов вважали, що не
варто даремно турбувати послiв, якi й без того мали чимало клопоту. До
- Поживемо - побачимо, - вiдповiв Арсен, даючи друговi пораду не сушити
голови над тим, чого не можна зараз пояснити i розв'язати. - Давай краще
роздивимося, куди ми потрапили...
Вiн пiдiйшов до вiкна. Звiдси вiдкрився широкий кра вид на розлогу
долину Салгiру, безладно забудовану низенькими татарськими мазанками, на
високi мiнарети мечетi i просторий майдан перед нею.
Та не це привернуло його увагу.
Погляд упав передусiм униз, на сад i двiр Газi-бея, що вiдокремлювалися
вiд двору калги товстим кам'яним муром. Дворище бея було видно як на
долонi. Якраз пiд ними кучерявився тiнистий сад, вкритий осiнньою
позолотою: посерединi - приземкуватий довгий будинок пiд черепицею; за ним
- господарчий двiр, де тiснилися стайнi, критi навiси, примiщення для
невiльникiв та наймитiв.
Серце схвильовано тьохнуло. Невже Златка i Стеха десь тут, зовсiм
близько?
- Романе, глянь сюди! Пiд цим дахом живе людина, яка потягла в неволю
наших дiвчат. Або ж зна щось про них. Роман iз-за Арсенового плеча глянув
на ребристий дах.
- Якщо вiн зна хоч що-небудь, то скаже i нам. Ми примусимо його
сказати!
- Як же це зробити?
- Треба пролiзти крiзь вiкно i... Роман замовк.
Арсен усмiхнувся. Усмiх його був невеселий, ба навiть гiркий. Але вiн
трохи скрасив посуворiле, схудле козакове обличчя.
- Ото ж бо, що "i"... Пролiзти не штука. А спуститися донизу на чому? -
Вiн почав нишпорити поглядом по кiмнатi. - А що коли... - Арсен раптом сiв
на м'яку кошму i взяв до рук овечу шкуру. - А що коли розпустити ©© на
смужки? Адже з них, думаю, можна сплести добрячу вiрьовку!.. Держи,
Романе!
Вiн вийняв з пiхов ятаган i почав батувати овчину. Нарiзавши вузьких
стьожок, сплiв iз них мiцну, мов конопляна линва, вiрьовку довжиною в два
чи три лiктi, блиснув повеселiлими очима.
- Ну, як? Витрима ?
- Спробу мо... Тягни!
Вони схопилися за вiрьовку, смикнули, потягли щосили, намагаючись
будь-що перервати ©©. Та перервати не змогли.
Тодi засiли за роботу. До вечора не розгинали спини. Зате, коли
стемнiло, вiрьовка була готова. Роман обережно спустив ©© за вiкно, мiцно
прив'язавши до дерев'яно© бантини, що пiдтримувала сволок.
Вечiр був по-осiнньому вiтряний. З моря йшли по небу важкi рванi хмари,
заступаючи повне, яскраво-жовте коло мiсяця. I коли вони напливали на
нього, тодi на землю лягала важка непроглядна пiтьма.
Вибравши хвилину, коли все поринуло в темряву. Арсен перекинув ногу
через пiдвiконня i, опираючись об нiздрювату стiну, почав швидко
опускатися донизу. Торкнувшись землi, сiпнув за вiрьовку. Роман не
примусив чекати на себе.
- Ось i я! - шепнув, стаючи поряд. - Ходiмо.
Вони обережно прокралися садом до будинку. В деяких вiкнах блимало
свiтло. Крiзь шибки долинав глухий гомiн голосiв.
Де ж шукати Газi-бея? Як пробратися до нього? Як не викрити себе
передчасно i не здiйняти тривоги?
Цi запитання Арсен ставив перед собою ще тодi, коли верстав шлях у Крим
i в Ак-Мечеть. Справдi, як зустрiтися з Газi-бе м на самотi, без зайвих
очей? Адже тiльки в такому випадку можна примусити його розв'язати язик.
Козакам потрiбно було знати одне: де Златка i Стеха? В чи©х руках? А
вже пiсля того вони мали вирiшувати, як визволяти ©х - силою чи викупити
за грошi.
Арсен стояв пiд деревом, за кiлька крокiв од будинку, i напружено думав
- що робити?
Складнiсть полягала ще й у тому, що вони не знали нi розташування
кiмнат, нi секретiв хитромудрих татарських замкiв, нi
кiлькостi мешканцiв, нi iнших непередбачених та мниць, якi могли
зустрiтися ©м.
Все, все невiдоме. Доводилося йти наослiп. Iншого шляху не було. Арсен
розрмiв, що вони з Романом ставлять на карту дуже багато: свою безпеку,
волю, життя... Але не використати тако,© щасливо© нагоди - може, одно© з
тисячi! - не могли. Коли то вдруге вони потраплять у Крим вiльними людьми?
I не просто в Крим, а в Ак-Мечеть, до самого Газi-бея...
Поволi спливали хвилини. Завжди дiйовий i рiшучий. Арсен зараз був весь
охоплений сумнiвами й ваганням.
Нарештi вiн шепнув Романовi:
- Стань на розi, повартуй! Будь уважний...
Роман безшумно зник у темрявi.
Арсен наблизився до крайнього вiкна, що свiтилося, i припав до шибки.
Вiд несподiванки у нього радiсно забилося серце. Треба ж - такий
щасливий збiг! У чималiй, обвiшанiй килимами кiмнатi вiн. побачив Вандзю,
Газi-бея i ©хнiх маленьких чорноголових хлопчикiв. Бей, у барвистих
шароварах i червонiй сорочцi, лежав навкiс широко© низько© тахти i бавився
з дiтьми. Вандзя сидiла бiля його нiг на пiдлозi, спиною до вiкна, i щось
шила, iнодi пiдводячи голову i кидаючи швидкий погляд на дiтей i чоловiка.
Лiворуч вiд не©, у високому пiдсвiчнику, палахкотiла товста лойова свiчка.
Тиха, мирна картина сiмейного щастя. Чужого щастя...
Арсен мiцно стиснув уста. Зараз вiн сколихне, збурить цю радiсну
безтурботнiсть! Зараз переляком наповняться оченята хлопчикiв, вираз жаху
застигне на миловидному личку панi Вандзi, або тепер Ванди-ханум, як зве
©© чоловiк, кинеться в пошуках збро© Газi-бей.
Тiльки на одну мить зринули такi думки в Арсеновiй головi й зразу
зникли. Натомiсть у серцi почав закипати гнiв. Може, цей сухорлявий, з
темним лицем чоловiк, цей хижий людолов, не далi як учора отак само
заходив у кiмнату до Златки? Може, вiн зробив ©© сво ю наложницею? Чи, як
рабу, продав такому ж татарському чи турецькому багатi вi? Та й для Стехи
уготував таку ж долю?..
Йому пригадалися розоренi, сплюндрованi мiста й села, розпач i гнiв на
обличчi Мартина Спихальського, коли панi Вандзя сiдала на коня, щоб ©хати
в цей далекий чужий Крим, - i в серцi з'явилися та рiшучiсть i твердiсть,
якими вiн завжди вiдзначався.
Щастя йде до смiливих!
Вiн тихо наблизився до Романа, який з-за рогу будинку виглядав у двiр.
Торкнув його за плече.
- Я знайшов ©х!
- Кого?
- Бея i його дружину Ванду... Я зараз зайду туди, а ти приготуй пiстоль
i стань пiд вiкном. Звичайно, стрiлятимеш тiльки в крайньому випадку.
- Розумiю...
Залишивши товариша на вартi. Арсен почав обережно скрадатися попiд
стiною до хвiртки, що вела у двiр. Рвучкий вiтер гулко шумiв, у
верховiттях дерев, шарудiв листям, приглушував його кроки. Зривалося на
дощ - iнколи лапатi краплини лунко перiщили по дзвiнкiй черепицi i так же
швидко стихали.
Прочинивши хвiртку i виждавши, коли в розривах мiж хмарами блиснув
мiсяць, Арсен оглянув двiр. Нiде нiкого. Тодi безшумно ковзнув попiд муром
до будинку i легенько штовхнув дверi. Вони розчинилися - i Арсен опинився
у напiвтемних сiнях. Недовго думаючи, повернув лiворуч, на жiночу
половину. В темрявi зачепився за щось.
З напiвпрочинених дверей долинув голос старо© жiнки.
- Це ти, Селiме?
- Я, - глухо вiдповiв Арсен, завмираючи на мiсцi.
- Товчешся тут, - пробурчав голос i, задовольнившись вiдповiддю,
замовк.
Арсен полегшено зiтхнув, попростував далi, одночасно ладнаючи пiстоль i
прислухаючись до звукiв за дверима.
До його слуху долинув дитячий смiх.
Тут!
Арсен легенько натиснув плечима на дверi, швидко шмигнув у кiмнату i
лiктем причинив ©х.
Замиготiла свiчка.
Перша побачила його Ванда i тихо скрикнула. З ©© рук випало шиття. В
голубих очах зляканою пташкою метнувся страх i спотворив миловидне личко.
Бей лежав на тахтi спиною до дверей i якийсь час продовжував бавитися з
дiтлахами. Та скоро вiн завважив, що з дружиною сталося щось незвичне, i
повернув голову.
Його бистрий погляд ковзнув по високiй постатi козака. На обличчi
з'явився вираз крайнього подиву. Вiн враз вiдкинув вiд себе дiтей i
пiдвiвся.
- Спокiйно, Газi-бей! Не рухайся! - владно сказав Арсен, пiдводячи
пiстоль. - Будь розумний i обачний. Я прийшов з миром i з миром пiду, якщо
ти проявиш витримку, вислуха ш мене уважно i не наробиш дурниць. До того ж
я тут не сам... Глянь у вiкно!
Бей повернув голову. Крiзь невеличку шибку тьмяно поблискувало дуло
пiстоля.
- Хто ти такий? Чого хочеш? - глухо спитав бей i важко опустився на
тахту.
Почали пхикати наляканi дiти.
- Панi, забавте ©х! - наказав Арсен, повiвши пiстолем убiк. Вандзя
кинулась до синiв, i вони прихилилися до не©, мов курчата до квочки.
- Бею, як бачиш, я прийшов сюди не жартувати! Якщо тобi дороге тво
життя i життя тво©х дiтей, то правдиво, як перед аллахом, вiдповiдай на
мо© запитання. - Арсен ступив крок уперед, пронизуючи поглядом татарина,
який зовсiм не виявляв страху.
- Я ще раз кажу - чого ти хочеш вiд мене? - спитав бей.
- Зараз дiзна шся... Скажи менi, де дiвчина по iменi Златка, яку ти
викрав у Немировi з двору Юрiя Хмельницького?
- Златка?.. Я вперше чую таке ймення...
- Пригадай! ©© ще звали - Адiке.
- Чекай... Чекай... Чи це не та красуня, котра сподобалася гетьмановi?
Га?
- Так. I ти ©© викрав! Скажи - де вона?
- Я ©© не викрадав...
- Ти брешеш, собако! Або ти скажеш, або...
- Аллах свiдок, я не викрадав ©!... Взагалi, в самому Немировi я не
взяв жодно© душi. Тiльки на селах, де ще було трохи люду... Та й то всього
пiвтора десятка якихось калiк. Але ж менi дозволив сам гетьман. В рахунок
плати за мою вiйськову службу...
- Ти кажеш неправду! В Немировi впевненi, що викрадення Златки i Стехи,
друго© дiвчини... тако© бiляво!... Пам'ята ш?
- Пам'ятаю... гарнi дiвчата...
- ...це справа тво©х рук!
- Нi! Клянусь аллахом...
- Чим ти доведеш? У мене обмаль часу!
- Чекай... чекай... Тепер я пригадую. Ти шука ш не там, де треба.
- Ну! - в голосi Арсена забринiла надiя. - Де ж?
- Врна в Буджаку!
- У Буджаку?
- Так. Зi мною повертався додому син Кучук-бея Чора... Вiн, пригадую,
вiз дiвчину... Але я не цiкавився, хто вона.
- Де ж ©© там шукати? Буджак великий...
- От цього не знаю. Кучук - мурза бiлгородський... Там шукай!
- Дякую, бею... Якщо це правда... Поклянись!
- Чоловiче!.. А втiм - клянусь дiтьми... Я сказав правду.
- Я вiрю тобi... Ще одне запитання: де ж подiлася друга
дiвчина?
- Цього я не знаю... Бачив тiльки одну.
- Не може бути! Вони зникли одночасно.
- Ще раз кажу - не знаю... Не бачив i не чув.
- Гм, - Арсен задумався: по всьому видно, бей говорить правду. - Що ж,
дякую, бею... I пробач, що примусив тебе i твою сiм'ю пережити кiлька
непри мних хвилин... А тепер - стань до вiкна спиною i стiй там доти, доки
не почу ш стук у шибку. Зрозумiв?.. Якщо не хочеш одержати кулю в спину,
то будь розсудливий i не перес л вдуй мене!
Газi-бей пройшов до вiкна, повiльно повернувся до нього спиною. Арсен
тим часом поволi вiдступав назад.
- На добранiч! - кинув з порога i зачинив за собою дверi.
3
Газi-бей i Ванда-ханум не промовили жодного слова i не поворухнулися,
аж поки не постукали у шибку. Тiльки тодi бей зiрвався з мiсця i метнувся
до дверей, мов навiжений. Очi його палали люттю, з горла виривався
нелюдський стогiн.
- Я уб'ю його, гяура! Уб'ю, як скажену собаку! В ту ж мить Ванда
кинулась йому навперейми, розставила руки, мов крила, i затулила собою
дверi.
- Газi, чекай! Не нароби дурниць!
- Пусти мене!
- Зажди, любий, я хочу тобi розповiсти...
- Геть з дороги! - заревiв розлютований бей i так штурхонув дружину, що
вона, охнувши, вiдлетiла вбiк i важко впала на пiдлогу.
Заплакали переляканi дiти. Але бей не почув ©хнього крику:
зiрвавши зi стiни шаблю, як був, у самiй сорочцi, без шапки, вискочив
надвiр i закричав щосили:
- Гей, люди, до мене!
Прибiгло кiлька заспаних сейменiв.
- За мною!
Вiн мчав, мов розлютований бугай, проклинаючи все на свiтi:
уруське посольство, яким у вiдсутнiсть калги, котрого хан послав з
важливим дорученням у Стамбул, вiн мав пiклуватись, козака, що наважився
на такий зухвалий вчинок, себе - за те, що не проявив твердостi i не зумiв
витурити з дому того зухвальця чи схопити його.
Поки сеймени грюкали в ворота, поки вартовi доскiпливо допитувалися,
хто стука i чого, легко вдягнутий бей замерз. Пронизливий осiннiй вiтер
обвiвав його зi всiх бокiв, а холодна мжичка вистуджувала гарячу голену
голову. Тому, коли вiн нарештi вбiг на подвiр'я калги, а потiм крутими
сходами здерся на вежу i, сильно шарпнувши за ручку, вiдчинив дверi, вiд
його намiру на мiсцi забити козака залишився тiльки спомин. Нi, вiн так
зразу не вкоротить йому вiку. Та це було б i необачно: невiдомо, що скаже
хан. Вiн все зробить обдумано, хитро, по закону, але так, що той гяур сiм
разiв пошкоду , що був дурний i завдав прикрощiв можновладному бе вi,
хановому улюбленцевi!
Коли сеймени присвiтили палаючим смолоскипом. Газi з радiстю уздрiв, що
обидва козаки тут, у вежi. Вони ще не спали - лежали на кошмi, прикрившись
рядюгами i кожушинами.
- Встати! - гарикнув вiн. Козаки пiдвелися.
- Зв'яжiть ©м руки! - повернувся до сейменiв. Тi кинулися до козакiв.
- Бею! - гукнув Арсен, вiдбиваючись вiд нападникiв. - Ти забува ш, що
ми належимо до посольства. А послiв усюди вважають недоторканними особами.
- Посли не вриваються в чужi оселi, як розбiйники, - криво усмiхнувся
Газi i повторив свiй наказ. - В'яжiть ©х!
Козакам скрутили руки, пiдштовхнули до виходу. Арсен усе ще намагався
звернутися до Газi-бея, переконати його, що вiн чинить не по закону, але
той тiльки криво шкiрив зуби i, поблискуючи голеною мокрою головою, що у
свiтлi смолоскипiв здавалася круглою жовтогарячою динею, мовчки йшов
попереду.
х завели на подвiр'я салтана i кинули в льох.
- Ми вимага мо повiдомити про нас посла Тяпкiна! - крикнув Звенигора. -
Ти вiдповiдатимеш за цей злочин, бею!
- Помовч, гяуре! Тут я господарi Що захочу, те й зроблю з вами! -
зловiсно зареготав Газi-бей. - I почну з того, що почастую таким питвом,
яке примусить вас швидко розв'язати вашi паскуднi язики... Гей, слуги,
принесiть сюди напою шайтана! Та залийте його по добрiй кружцi в козацькi
горлянки!
Арсен здригнувся. Вiн не раз чув, що в Криму небезпечним злочинцям, щоб
примусити ©х розповiсти правду, насильно заливають у рот густу смердючу
ропу iз Гнилого моря - Сиваша. Вона роз'©да горло, пекельним вогнем пече
нутрощi, виклика таку спрагу, що ©© годi згасити навiть бочкою води. Але
поки нещасний не зiзна ться або не наговорить на себе i сво©х спiльникiв,
доти йому води не дають.
Дво сейменiв метнулися по крутих сходах нагору i через якийсь час
вернулися iз дзбаном ропи i дерев'яною коновкою. Iншi накинулися на
козакiв, збили з нiг, колiньми притиснули до землi.
- Заливайте! Та бiльше! Не шкодуйте шайтаново© водички! - наказував
Газi-бей, одягаючи на себе кожушок, принесений слугою.
Здоровенний голомозий татарин зачерпнув повну коновку ропи i наблизився
до Арсена.
- Сам питимеш, гяуре, чи розцiпити зуби ятаганом? Арсен мiцно стулив
губи. Мовчав. Мов задерев'янiв.
- Всуньте йому лiйку в рота i залийте! - наказав салтан, здригаючись
вiд холоду.
Та раптом нагорi скрипнули дверi, i по кам'яних сходах задрiботiли
жiночi кроки.
- Газi© Газi! - почувся голос Ванди.
- Чого тобi? - суворо запитав бей i ступив крок назустрiч жiнцi.
Ванда збiгла вниз i враз зупинилася, побачивши долi розпластанi тiла
козакiв.
- Ти вбив ©х! - зойкнула. - О горе© Матка боска!
- Не кричи! Вони живi, - вже м'якше промовив бей.
- Живi!.. Слава Йсу... Газi, не чiпай ©х! Не чiпай отого козака! - Вона
показала на Звенигору. - Я тобi все розповiм!
- Що ти менi розповiси?
- Я знаю його...
- Ти зна ш його? Звiдки? - вражено спитав Газi-бей. - Ну, розповiдай!
Ванда провела тремтячою рукою по розмаяних бiлявих косах, що проти
кривавого свiтла смолоскипiв вiдливали щирим золотом.
- Спочатку дай слово гонору, любий. Поклянись аллахом, що не заподi ш
цим людям нiчого злого!
- З чого б то! Що за нерозумнi жiночi примхи?.. То вже моя справа, що я
з ними зроблю!
- Нi, ти не зачепиш ©х i пальцем, коханий! Чу ш - i пальцем! - I
звернулась до сейменiв, що все ще тримали козакiв:- Гей ви, вiдпустiть ©х!
Негайно!.. Газi, накажи ©м вiдпустити ©х!
Збентежений бей зробив короткий, ледь помiтний жест пальцем, i сеймени
вiдiйшли вбiк. Арсен i Роман поволi пiдвелися, стали пiд стiною. А Газi
похмуро втупився в жiнку.
- Не говори загадками! Звiдки зна ш цього козака? Ну! Ванда кинула
бистрий погляд на Арсена i наблизилась до чоловiка.
- Ти пам'ята ш, любий, я розповiдала тобi, як мiй колишнiй малжонок
хотiв забити мене?
- Пам'ятаю.
- Так от: цей козак - мiй рятiвник. Коли б вiн не зустрiвся тодi на
мо му шляху, коли б не його добре, шляхетне серце, ти не мав би сво ©
кохано© Ванди-ханум, а нашi синочки - матерi... Тепер ти розумi ш, чому я
заклинаю тебе, прошу, благаю залишити цього козака i його друга в споко©!
А те, що вiн шука свою наречену, - адже це так менi зрозумiло... Бо я ж
сама летiла до тебе i до наших дiток як на крилах. Через степи, лiси i
рiки линула... До тебе, коханий!
Газi-бей обм'як. Руки опустилися. Жорстке, закам'янiле обличчя
розпогодилося, i на ньому з'явився усмiх.
- Невже це все правда, джаним?
- Правда! Як бога кохам! - вигукнула Вандзя.
- Гм, чому ж ти не сказала менi про це ранiш?
- Але ж ти несамовитий, мiй пане! - В голосi Вандзi бринiли одночасно i
образа, i захоплення. - Ти й слухати мене не захотiв.
- Ну, не ображайся, джаним... Iди! - примирливо сказав бей.
- А козаки? Що буде з ними?
- Що буде з ними? - Газi-бей на мить задумався, потiм вихопив у одного
з сейменiв ятаган. - Дивись!
Вiн швидко пiдiйшов до Арсена i розрiзав вiрьовки, якими було стягнуто
руки. Потiм таким же чином звiльнив вiд пут i Романа.
- Спасибi, бею, - промовив Арсен.
- й дякуйте. - Газi-бей закоханим поглядом подивився на дружину. -
Тiльки ©й... А менi ж за що? Арсен пiдiйшов до Ванди i поцiлував руку.
- Дякую, панi. Ви врятували мене i мого друга. Ми нiколи не забудемо
цього.
- Долi дякуйте... Я рада, що ви лишилися живi, - тихо сказала Ванда i
швидко побiгла сходами нагору.
4
Вранцi 25 жовтня 1680 року росiйське посольство у супроводi нуреддiна
Саадет-Гiрей-султана i сотнi сейменiв ви©хало з Ак-Мечетi i того ж дня
прибуло в посольський стан на рiчцi Альмi.
Хан Мюрад-Гiрей з великим почтом зупинився в полi, в шатрах, поблизу
Бахчисарая. Пiсля полудня прибули: посол Тяпкiн, дяк Зотов, товмач
Ракович. х супроводили Арсен Звенигора та Роман Во©нов.
Пiсля вза мних привiтань i вручення подарункiв, що становило невiд' мну
частину тогочасного дипломатичного етикету, посол Василь Тяпкiн,
розгладивши бороду i дивлячись прямо перед собою, сказав, звертаючись до
хана:
- Великий i ясновельможний хане, повелителю орд Кримсько©,
Буджацько©, дiсансько©,Джамбуйлуцько©, дичкульсько©,Азовсько© та
Кубансько©, затяжна i важка для обох сторiн вiйна мiж нашими кра©нами, на
всезагальну радiсть, закiнчилася. Великий государ московський i всея Русi
Федiр Олексiйович наказав нам, холопам сво©м, прибути до тебе, хане, щоб
дiйти згоди про мир.
Тяпкiн зробив паузу, пильно стежачи за виразом обличчя хитрого i
розумного хана Мюрад-Гiрея. Але той мовчав, свердлячи уруських послiв
пронизливим поглядом вузьких чорних очей. Тiльки калга, котрий сидiв
праворуч i нижче вiд хана, сказав суворо:
- З чим же прибули посли царя урусiв? Якщо з тим, з чим були тут торiк
посол Сухотiн i дяк Михайлов, то нам нема про що говорити. Кажи прямо!
- Ми прибули з твердим намiром укласти мир, - незворушно вiв далi
Тяпкiн, i в його сiрих очах не промайнуло й тiнi знiяковiлостi. - А мiцний
мир можна укласти тiльки тодi, коли сторони передусiм домовляться про
кордони мiж державами...
Хан ледь помiтно хитнув головою, даючи зрозумiти, що вiн згоден з
послом.
- Що ж пропонують уруси? - буркнув калга, що доводився двоюрiдним
братом хановi.
- Ми пропону мо установити кордони мiж державами по рiчках Росi,
Тясмину та Iнгулу, - твердо проказав Тяпкiн.
- Що?! - Калга схопився. - Це ж глум! Таке пропонував нам i Сухотiн!
- Авжеж, авжеж! - зашварготiли емiри, аяни, салтани та мурзи, що
товпилися у ханському наметi. - Мошкови знущаються з нас!
- Уже три роки не платять хановi казну!
- Хочуть вiдкраяти Ки©в i все Ки©вське во водство!
- I Запорожжя!
- А завтра захочуть Азов i Кубань! Ракович ледве встигав перекладати.
Гарячковитий Микита Зотов, вистромивши з-за плеча посла Тяпкiна довгу
цапину бороду, гукнув:
- Ми нiчого зараз не кажемо про Азов i Кубань... Але дехто з бе©в
забув, що колись то теж була руська земля!
- Що?! - проревiв не менш гарячий калга i, вирвавши з пiхов шаблю,
кинувся до дяка. - Я зарубаю цього невiрного!
Тут хан двiчi плеснув у долонi. Калга заховав шаблю i мовчки сiв на
сво мiсце. Бе© теж замовкли, мов язики проковтнули. Настала тиша. Тiльки
чути було, як важко сопе дяк Зотов та шелестить за шатром осiннiй вiтер.
- Не треба гарячкувати, - спокiйно сказав хан. -Коли сходяться посли
двох кра©н, щоб трактувати про мир, то вони завжди схожi на торговцiв на
базарi: один хоче продати дорожче, а другий - купити якомога дешевше...
Тому я розумiю московських послiв, якi заломили надто високу цiну.
- Ми хочемо почути вашу, хане, - спокiйно проказав Тяпкiн. Мюрад-Гiрей
хитро примружив праве око.
- Ми не вимага мо надмiрного, а тiльки те, що нам належить по праву...
- Ми слуха мо, хане.
- Границею мiж нашими державами ма бути Днiпро, а не Рось, не Тясмин,
не Iнгул... На всьому протязi - вiд Ки ва до володiнь запорозьких
козакiв... Це раз, - Мюрад-Гiрей загнув мiзинець лiво© руки. - По-друге,
цар московський ма сплатити менi заборговану за три роки казну, як це
було встановлено договорами з царем Олексi м, i справно присилати ©© у
майбутньому по старих розписах... I трет : установити перемир'я на
двадцять лiт... Якщо уруськi посли згоднi на це, то ми можемо пiдписати
договiр дуже швидко. Навiть завтра.
Микита Зотов щось пробурчав нерозбiрливе, засовався на шовковому
мiндерi. Але Тяпкiн застережливо пiдняв вказiвний палець лiво© руки, даючи
знак дяковi, щоб мовчав, а сам сказав:
- Ми обмiрку мо, великий хане, тво© думки... Але нам ще хотiлося б
знати, як Крим тлумачить слова "вiд Ки ва до володiнь запорозьких
козакiв". Чи це означа , що Ки©в i Запорожжя мають вiдiйти до Порти й
Криму, чи залишаться в складi Московсько© держави? Нам не ясно також, що
буде з правим берегом i Брацлавщиною та Подiллям, де зараз гетьману Юрiй
Хмельницький. Цар московський сто©ть на тому, що Стамбул i Бахчисарай не
повиннi допомагати козакам цього гетьмана... Далi. Нас турбу доля наших
полонених, що знаходяться в Криму. Зокрема доля боярина Василя
Шереметьева, котрий потрапив у полон пiд Чудновом до гетьмана польського
Станiслава Потоцького, а той за двадцять тисяч злотих продав його
кримському хановi... А також доля князя Андрiя, сина во води Григорiя
Ромодановського, та iнших руських людей. Ми могли б ©х обмiняти на татар i
туркiв що знаходяться у нас в полонi...
- Пан посол наговорив стiльки, що ми змушенi будемо думати цiлий
тиждень, - усмiхнувся хан. - Але вже сьогоднi можу сказати, що за боярина
Шеремет-бея треба заплатити шiстдесят тисяч срiбних карбованцiв. Якщо
врахувати двадцять тисяч злотих виплачених за нього Потоцькому, та
утримання протягом двадцяти рокiв у полонi, то це зовсiм не дорого...
Ромодан-паша хай теж готу добрий капшук грошей за сина... Про всi iншi
умови я зможу сказати при наступнiй нашiй зустрiчi...
Хан пiдвiвся. Це був знак, що переговори закiнчилися. Посли теж встали
i, вклонившись, вийшли з шатра.
5
Наступнi мiсяцi тривали безперервнi торги. Поволi були узгодженi всi
питання, крiм двох - про кордон i Запорожжя.
Було домовлено укласти перемир'я на двадцять рокiв.
Московськi посли пiдтверджували давнi договори про виплату хановi
щорiчно© казни за те, щоб кримчаки не нападали на окра©ннi землi
Московсько© держави.
I хан, i султан зобов'язалися не допомагати козакам. Це означало, що
Порта, по сутi, вiдмовлялася вiд зазiхань на укра©нськi землi, якi лежали
на захiд вiд Днiпра, i вiд дiйово© пiдтримки Юрiю Хмельницькому.
Не викликало опору з боку Туреччини й Криму i питання про Ки©в.
Мюрад-Гiрей швидко погодився, що Ки©в з монастирями й городами, мiстечками
й селами переда ться московському государю.
Пiсля довгих суперечок обидвi сторони врештi дiйшли згоди i про обмiн
полоненими.
Жорстокi суперечки зайшли з приводу статусу Запорожжя, i особливо з
приводу кордону.
Московське посольство, керуючись Переяславськими статтями та статтями
пiзнiших рокiв, якi регулювали вза мини Укра©ни й Росi©, а також фактичним
станом речей, - а стан був такий, що Сiч Запорозька ще 1654 року разом з
усiм народом укра©нським возз' дналася з Росi ю i становила частину
Росiйсько© держави, - домагалося, щоб Крим i Порта визнали при днання
Запорожжя до Москви. Хан люто опирався i, посилаючись на категоричний
наказ султана, й слухати не хотiв про це.
Тяпкiн, Зотов i всi члени посольства прекрасно розумiли, чому
опира ться хан. Вiн боявся навiть подумати, що пiвденнi кордони Москви
наблизяться майже до самого Перекопу, а тим бiльше - визнати такий стан
речей. Вiн, звичайно, волiв краще мати сусiдом неспокiйне, войовниче, але
не таке вже сильне Запорожжя, нiж могутню Росiйську державу.
Врештi Тяпкiн, зважаючи на те, що Запорожжя фактично визна владу царя,
вирiшив не наполягати на сво му i просто зняти це питання з переговорiв з
тим, щоб порушити його потiм у Стамбулi, пiд час одержання "затверджено©
грамоти" вiд султана.
I султан, i хан вимагали, щоб кордоном був Днiпро, а Правобережжя
залишалося нiчи ю землею. Тяпкiн не погоджувався. На кiнець грудня
переговори зайшли в тупик. Жодна iз сторiн не поступалася.
6
Охорону посольського стану несли сеймени Газi-бея. Вони ж доставляли з
Ак-Мечетi паливо, продовольство та фураж. Сам бей майже кожного дня
навiдувався на Альму, цiкавився, як живуть посли, чи не потребують чого,
жартував i навiть намагався зав'язати дружнi стосунки iз Тяпкiним та
Зотовим. Однак всi розумiли що це хитрий ханський вивiдач, i Зотов зразу
вiдшив його, а Тяпкiн тримався насторожено. Тiльки Арсен Звенигора, за
наказом Тяпкiна, не цурався бе во© дружби i, хоча язика при ньому не
розпускав, не втрачав нагоди зав'язати розмову.
Про сутичку Арсена й Романа з бе м не знав нiхто. Так вони домовилися
ще тодi, коли бей вивiв ©х iз льоху i допровадив на вежу. Бей не хотiв,
щоб про це дiзналися в Бахчисара©, а Звенигора й Во©нов вважали, що не
варто даремно турбувати послiв, якi й без того мали чимало клопоту. До