Малик Владимир. Тайний посол

- А чому ж - знаю! - вiдповiв Сiрко. - Ми сьогоднi або переможемо, або
загинемо... Одного не буде: ми не здамося - i тому я спокiйний. Раджу i
всiм вам, отамани, так настро©ти себе...
Вiн раптом замовк. У татарському станi сколихнулися переднi лави.
Стрепенулися бунчуки. Замаяли знамена.
Глухо i грiзно застугонiла земля.
Кримська орда пiшла в наступ.


5

Розоривши улуси понад Альмою, Качею та Бальбеком, Палiй повернувся
назад, щоб вчасно прибути в стан Сiрка. Хоча i поспiшав, бо часу лишалося
обмаль, однак пiшов новою дорогою: захотiлося пошарпати ще кiлька улусiв i
визволити невiльникiв. Шлях його лежав з Булганака на Чатирлик, а вже
звiдти - на Джанкой i Сиваш.
Перед Джанко м вiд полоненого чабана-татарчука Палiй дiзнався, що
годину чи двi тому тут пройшов хан з ордою.
Худий, чорний татарчук стояв перед запорожцями, злякано поводив
вузькими очима, дрiбно цокотiв зубами.
- Куди пiшов хан?
- Аллах свiдок, мурзо, я не знаю, - пробелькотiв хлопець i махнув
рукою. - Туди десь... До Сиваша...
- Скiлько було орди?
- Не знаю, мурзо... Багато.
- Ну, тисяча чи десять тисяч?.. Чи двадцять?
- Двадцять, двадцять, - закивав головою хлопчина. - А то й бiльше...
Коли б у мене було стiльки овець, скiльки во©нiв у хана, то я був би
багатший за самого падишаха, мурзо!
Палiй задумався. Мiж запиленими бровами рiзко прокреслилася глибока
зморшка. Що робити? Як з' днатися з вiйськом Сiрка?
I чим бiльше думав, тим яснiше ставало йому, що вiн припустився
помилки, обравши новий, довший шлях. Коли б з Бахчисарая вiн попростував
на Ак-Мечеть, а звiдти прямо на Джанкой, то виграв би пiвдня i вже давно
був би у запорозькому таборi. Зараз же пробратися туди голим кримським
степом, де все видно як на долонi, просто неможливо. Ординцi враз помiтять
- оточать i знищать!
I Звенигора, i Во©нов, i Спихальський мовчали. Кожен думав те ж саме.
Але нiкому i в голову не приходило осуджувати необачний вчинок отамана. Бо
виннi були вони всi. То гаснуча надiя примусила ©х обрати iнший зворотний
шлях, який лежав по тих глибинних улусах, в яких, як ©м розповiли i
полоненi татари, i звiльненi бранцi, томилося в неволi чимало
християнського люду. Може, там десь Златка i Стеха, думали вони. Може,
Газi-бей заховав дiвчат-красунь подалi вiд очей ханських мубаширiв? Тож
хiба могли вони повертатися на Укра©ну, не переконавшись, що там ©х нема?
Той зворотний похiд принiс ©хньому загоновi велику здобич:
у степових улусах козаки захопили табуни коней, отари овець, визволили
сотнi невiльникiв i невiльниць, а на Чатирлику взяли в полон мурзу Iзма©ла
з усiм його родом.
Та це не тiшило Арсена i його друзiв: в ©хнiх серцях погасла остання
надiя, бо не знайшли вони тих, кого шукали. Нiхто не знав i не чув про
дiвчат, отже, втрачався останнiй слiд...
Становище було справдi складне. Вiдрiзанi вiд сво©х, вони могли стати
легкою здобиччю хана. Але ж хто мiг передбачити, що Мюрад-Гiрей так скоро
оговта ться пiсля погрому, збере вiйсько i навiть почне переслiдувати
запорожцiв?
- Може, пробиватися через Перекоп? - невпевнено промовив Звенигора. - У
перекопського бея, гадаю, не бiльше сили, нiж у нас... I якщо ми раптово
вдаримо...
- Нi, нi, - рiшуче заперечив Палiй, - через Перекоп ми не проб' мося! А
якщо i проб' мося, то загубимо половину людей... Та навiть не в цьому рiч.
Не забуваймо, що кошовий жде нас, жде на нашу допомогу. Вiн змушений або ж
прийняти нав'язаний татарами бiй тут, у сво му таборi, або ж тiкати за
Сиваш. Якщо навiть товариству пощастить уникнути зустрiчi з ханом i воно
вiльно перейде через Сиваш, то Мюрад-Гiрей не вiдстане вiд нього i буде
переслiдувати в ногайських степах. Щоб урятувати вiйсько вiд розгрому,
кошовий змушений буде кинути здобич, полонених, невiльникiв i поспiшно
тiкати. Але ж може бути ще гiрше: нашi не встигнуть перейти Сиваш, i хан
змусить ©х прийняти бiй... Нi, нi, ми мусимо допомогти сво©м!
- Тодi треба придумати щось таке, - покрутив розчепiреною п'ятiрнею
Спихальський, - щоб, прошу пана, пошити хана в дурнi!
- Правильно, пане Мартине, - жваво вiдгукнувся на слова поляка Семен
Палiй. - I, зда ться, я придумав, як це зробити!
- Як?! - в один голос гукнули друзi.
- Ми обманимо хана. У нас чимало татарського одягу, знамен i
бунчукiв...
- Отже, ми переодягнемо весь загiн? Тепер я розумiю! - вигукнув Роман.
- Хай не весь, - заперечив Палiй. - У цьому нема потреби. Досить
переодягнути три-чотири сотнi i поставити ©х пiд ординськими знаменами в
головi загону...
- А якщо хан не повiрить i пришле сво©х гiнцiв? - спитав Арсен.
Палiй замислився. Мiж густими темно-русими бровами зiйшлася туга
зморшка. Ясними сiрими очима вiн пильно подивився на товаришiв, нiби
вивiряв ©х.
- Нам треба випередити хана i переконати його, що йде на допомогу йому
перекопський бей.
- Тодi менi доведеться ©хати до хана гiнцем, - тихо промовив Звенигора.
- Що ти, брате! - вигукнув Роман. - Тебе зразу схоплять. Даремно
загинеш!
- Так, Арсеновi самому ©хати не годиться, - погодився Палiй. - Як би
вiн не перевдягався в татарський одяг, татарина з нього не вийде... Але
якщо вiн по©де з мурзою Iзма©лом...
- З мурзою Iзма©лом? - Друзi не зрозумiли Палiя. - Нiби вiн
погодиться!.. А якщо й погодиться, то тiльки для того, щоб усе чисто
розповiсти хановi.
- Ну, це ще побачимо, - усмiхнувся Палiй i наказав трьом сотням козакiв
перевдягнутися в татарський одяг.
Перевдягання не зайняло багато часу, невдовзi всi рушили в путь.
Попереду розвiвалися татарськi знамена та бунчуки. За спинами у козакiв,
що вiдтепер мали видавати себе за кримчакiв, стримiли луки, а при боках -
сагайдаки зi стрiлами. Цей передовий загiн маскував собою козакiв, котрi
©хали позаду.
Вiйськову здобич, полонених i визволений ясир залишили пiд охороною у
неглибокiй степовiй балцi.
Коли на обрi© забовванiли неяснi обриси орди. Палiй наказав зупинитися.
До нього пiдвели мурзу Iзма©ла.
- Мурзо, я вручаю зараз у тво© руки життя або смерть усiх тво©х рiдних
i близьких.
Пiдстаркуватий, кривоногий, але ще дужий мурза, видно, не зовсiм
уторопав, чого хоче вiд нього уруський отаман. Вiн швидко заморгав
вузькими очицями i вклонився.
- Я слухаю тебе, шановний бею.
- Твоя доля теж у тво©х руках.
- Як я маю це розумiти, вельмишановний бею?
- Перед нами сто©ть з вiйськом хан Мюрад-Гiрей. Бачиш?
- Бачу. Хай береже його аллах!
- Ти по©деш до нього.
- Я? - У мурзи забiгали очицi. - Що я там маю робити?
- Ти повинен сказати, що тебе прислав перекопський бей, який iде на
допомогу хановi. Спита ш, куди йому ставати з вiйськом, i негайно
повернешся назад.
- О!
- З тобою по©де турецький ага Баяр. - Палiй кивнув у бiк Звснигори,
який вирядився в яничарський одяг i саме накручував на голосу чалму.
- О вай-вай!
- Я розумiю, мурзо, для тебе велика спокуса - залишитися у хана. Але в
наших руках тво© дiти, тво© жiнки, старi батьки. Весь твiй рiд у наших
руках... Якщо з голови нашого друга впаде хоч одна волосина, ми винищимо
всю твою рiдню.
- О аллах! - Мурза позеленiв, кволо усмiхнувся. - А якщо я вiдмовлюся
по©хати до хана?
- Тодi ми зараз же зiтнемо тобi башку! Родину твою це також не вряту .
- О, я нещасний!
- Отже, ти по©деш, мурзо?
- Нiби у мене iнша можливiсть!
- От i добре. Якщо все щасливо закiнчиться для нас, ти будеш вiльний.
- А родина?
- Родина теж. Обiцяю тобi.
- О вай-вай, великий аллах! О, нещасний я! - почав приказувати в
розпачi мурза.
Та на нього вже нiхто не зважав. Палiй обняв Звенигору, по цiлував.
- Рушай, Арсене!.. Пробач, що посилаю тебе до чортiв у пекло але, сам
бачиш, iншого виходу в нас нема !
Звенигора мiцно потиснув руки друзям, торкнув бранця за плече.
- Гайда, мурзо! - I вони швидко помчали по сiрiй рiвнинi туди, де на
обрi© здiймалася над ханським вiйськом хмара куряви.


6

Орда чекала наказу наступати, але Мюрад-Гiрей все ще вагався. В його
серцi боролися два почуття: бажання помсти i страх. Бажання помсти - за
розоренi улуси, за тисячi полоненикiв, за ганьбу, яку вiн пережив пiд час
втечi з Бахчисарая. Це почуття було таке сильне, що вiн ладен був без
роздуму, наослiп кинути сво© чамбули на клятого Урус-шайтана, щоб винищити
його вiйсько. При цьому вiн не думав, що Сiрко i його во©ни, як i весь
©хнiй народ урусiв, мають ще бiльше право ненавидiти кримчакiв i мстити ©м
не за один, а за сотнi кривавих наскокiв на Укра©ну геть стоптану
ординськими кiньми. Сам хижак, вiн керувався законом хижакiв нападати на
слабшого i тiкати вiд дужчого.
Але вiд нерозважного слiпого нападу його стримував страх. Вiн боявся
досвiдченого козацького ватага, боявся вогнепально© збро© запорожцiв i
особливо ©хньо© артилерi©. Врештi, боявся ще раз протягом одного тижня
випробовувати долю: а якщо фортуна вiдвернеться вiд нього? Що тодi?
Тому вiн невимовне зрадiв, коли йому сказали, що прибули гiнцi вiд
перекопського бея.
- Слава аллаху, якраз вчасно! - вигукнув вiн, не приховуючи перед
мурзою Iзма©лом та Звенигорою, якi вклонилися йому, сво © радостi. -
Скiльки бей привiв з собою вершникiв?
- П'ять тисяч, великий хане, - вiдповiв мурза, радiючи, що розмову
повiв хан i доводиться вiдповiдати тiльки на запитання.
- Чому ж вiн сам не прибув до мене?
Мурза не знав, що вiдповiсти, i безтямно клiпав очицями.
- Великий хане, - втрутився в розмову Звенигора, - бей не хоче
необережним маневром зламати стрiй ханського вiйська, що вже приготувалося
до бою... Вiн чека вашого наказу - де йому стати?
- Це добре. Бей - досвiдчений во©н, - погодився хан. - Передайте йому,
щоб при днався до мого чамбула. Ми в центрi завдамо Урус-шайтановi
могутнього удару, розтрощимо його найкращi куренi, розколемо його вiйсько
навпiл... Та бей, зда ться, i сам сюди поверта , - додав Мюрад-Гiрей,
вдивляючись у загiн Палiя, що швидко наближався.
- Нi, вiн зупинився, великий хане, - заперечив Звенигора, боячись, що
хан не вiдпустить ©х назад.
- Так, вiн зупинився, - погодився хан. - Негайно передайте йому, щоб
тримався мого бунчука! Ми зараз розпочина мо! - Хан, пiдвiвшись на
стременах, махнув шаблею i крикнув:Вперед, правовiрнi! Вперед, доблеснi
сини Магомета! Смерть гяурам!
Орда сколихнулась i важкою лавиною рушила на запорожцiв. Мурза Iзма©л
розширеними вiд жаху очима дивився на незлiченнi чамбули хана i думав: "О,
аллах, що буде зi мною, якщо ти принесеш перемогу мо©м диновiрцям i
виявиться моя зрада? Мюрад-Гiрей накаже живцем зварити мене в котлi. О
вай-вай!"
Вiн аж поривався щось сказати хановi, але страх сковував його вуста.
Мюрад-Гiрей помiтив душевнi переживання мурзи, його незвичайну блiдiсть i
розгубленiсть.
- Що з тобою, мурзо? Ти не захворiв?
- У нього страшне лихо, великий хане, - поспiшив з вiдповiддю
Звенигора. - Уруси захопили в полон усю його родину...
- Ми визволимо ©© сьогоднi! Не сумнiвайся в цьому, мурзо! -
самовпевнено сказав хан.
Мурза поплямкав губами, але Звенигора шарпнув його за рукав.
- дьмо! Нас чекають! Дорога кожна мить...
Вiн ударив коней, i вони помчали з вируючо© орди в степ, де за версту
чи двi стояли Палi вi козаки. На пiвдорозi Арсен зiрвав з голови чалму i
пiдняв ©© високо вгору на вiстрi шаблi. Це був умовний знак, що все гаразд
i що можна розпочинати атаку.
Зразу ж козацький загiн сколихнувся, зiрвався з мiсця i, високо
пiднявши вгору малиновi прапори i сяючi проти сонця шаблi, помчав на
ворога.
- Мурзо! - гукнув Арсен, спиняючи коня. - Тепер ти вiльний i можеш
©хати до сво © родини! Я тебе вiдпускаю, але знай: життя i безпека тво©х
рiдних залежить вiд того, чи аллах не скаламутить твого розуму. Досi ти
поводився розумно...
- О аллах! - простогнав мурза i прудко помчав убiк, щоб вчасно
випорснути iз вузько© щiлини, яка ще роздiляла орду i загiн Палiя.


7

Бiй розпочався навальною атакою татарсько© кiнноти. Багатотисячна
лавина ординцiв ринула на неглибокi козацькi шанцi. Над степом знялася
курява. Застогнала земля. Грiм вiд ударiв кiнських копит вiдлупився аж на
пологих берегах Сиваша. А над усiм линуло грiзне "алла", що дзвенiло
високо натягнутою струною i холодило серця.
З висоти шпиля Сiрковi було добре видно все поле бою. Вiн зразу
вiдзначив у думцi неодночасовiсть татарсько© атаки. Здавалося, що наказ до
чамбулiв доходив iз запiзненням, тому орда йшла тупим клином, вiрнiш -
туго натягнутим луком. "Мюрад-Гiрей хоче розiтнути нашi сили надво , -
подумав кошовий. - Хитро, але не зовсiм. Нашi гармати зарядженi картеччю.
Якщо влучно пальнути по кiннотi, то..."
Вiн пiдняв шапку i махнув нею над головою. В ту ж мить гримнув залп з
гармат i мушкетiв.
I враз якась невидима сила зупинила передню лаву ворога. Нiби
зашпортнувшись, важко упали на землю татарськi конi. Через ©хнi голови
полетiли додолу вершники. Крик жаху i болю пролунав над степом.
Однак заднi лави, потрощивши копитами тих, що впали, не зупинились, а
скажено мчали вперед.
Сiрко вдруге махнув шапкою.
Гармати на цей раз мовчали: гармашi не встигли зарядити ©х. Зате дружно
ударив мушкетний залп. I знову порiдiли ряди ворожих вершникiв, знову
забилися в смертельних корчах низькорослi кошлатi конi. Але вiн не зупинив
атаки. Заднi ряди летiли вперед i подекуди вже досягли козацько© позицi©.
I в цей час у тилу татарського вiйська запалахкотiли малиновi
запорозькi прапори, пролунав бойовий козацький клич.
Крик жаху струсонув ханське вiйсько. Мюрад-Гiрей сполотнiв. Прокляття!
Як його ошукано! Тiльки тепер йому стало зрозумiло, чому мурза Iзма©л
за©кався i мав вигляд людини, приречено© до страти. Гяури змусили його
стати на шлях ганебно© зради! Прокляття! Що ж тепер робити? Атака майже
захлинулась, сотнi во©нiв корчаться в страшних муках. I'те, що чамбули ще
подекуди рухаються вперед, не ряту справи.
Iз зацiпенiння його вивiв голос салтана Газi-бея.
- Великий хане, дозволь менi i салтану Бекташ-бею вiдбити атаку
мерзенних гяурiв, що опинилися у нас в тилу. Поки ти розправлятимешся з
Урус-шайтаном, ми знищимо ©х!
Мюрад-Гiрею стало соромно. Хоча хитрий салтан Газi-бей i словом не
натякнув, що помiтив переляк на обличчi свого повелителя, уже одне те, що
його васал виявив у скрутi бiльше мужностi i самовладання, боляче
хльоснуло хана по самолюбству. Однак вiн поспiшно вiдповiв:
- Так, так, салтане, атакуй i вiдкинь гяурiв у степ. Не дай ©м
з' днатися з Урус-шайтаном!
Салтан Газi-бей вiдокремився вiд орди i кинувся наперерiз Палi вi. А
Мюрад-Гiрей почав заохочувати сво©х во©нiв до ново© атаки на позицi©
урусiв.
Тим часом у козацькому таборi панував зовсiм iнший настрiй. Побачивши,
як позаду орди раптово з'явився загiн Палiя, Сiрко радiсно вигукнув:
- Браття, Палiй прибув! Та ще й як вiн пошив у дурнi хана!.. От
молодець! - i наказав джурам швидко мчати по куренях i сповiстити, що
прибув бахчисарайський загiн. - Як тiльки я подам знак, усiм кiнно
атакувати орду!
Джури помчали виконувати наказ кошового.
- Коня менi! - гукнув Сiрко.
Йому пiдвели коня. Вiн скочив у сiдло i витягнув шаблю. Поглядом
ковзнув по темнiй масi кримчакiв, що вже не стояли стрункими рядами, як це
було перед бо м, i не кидались безоглядно в атаку, як це було на початку
битви, а розпорошилися на окремi купи, якi, не маючи вiд хана чiтких
наказiв, дiяли кожна на свiй розсуд. Однi з них ще продовжували
просуватися вперед i сходилися iз запорожцями врукопашну, iншi зупинилися
u нерiшучостi, не знаючи, на що зважитися - атакувати далi чи тiкати,
третi повернули назад, щоб вiдбивати атаку запорожцiв, котрi невiдомо як
опинилися у них в тилу.
Серце старого кошового радiсно билося. Шалi терезiв явно почали
схилятися на його бiк. Саме час ударити так, щоб зовсiм приголомшити
ворога i примусити його показати спину.
Вiн глянув на тили ханського вiйська. Там завирувало страшне бойовище.
I хоча крiзь куряву годi було щось до ладу роздивитися, ясно було одно:
Палiй сво©м несподiваним нападом розладнав бойовi порядки ординцiв,
приголомшив ©х. "©й-богу, добре, синку, що ти трохи припiзнився i викинув
такий фортель! - подумав про Палiя Сiрко. - Даремно я гнiвався на тебе..."
Ще раз гримнув гарматний залп. А з мушкетiв козаки стрiляли тепер
безперервно. Вже сотнi коней i вершникiв конали на землi, та новi i новi
тисячi продовжували насiдати на козацькi позицi© i подекуди схопилися з
запорозькими куренями врукопашну.
Сiрко виждав ще якусь хвилину, поки переконався, що бiльшiсть козакiв
сiли на коней, а потiм махнув шаблею у бiк ворожого вiйська.
Враз грiзно нахилилися вперед довгi списи, i запорожцi важкою темною
лавою помчали в атаку. Степ сколихнувся вiд грiзного тупоту й крику.
Кримчаки опинилися мiж молотом i ковадлом. Спочатку вони намагалися
чинити опiр, i не один десяток запорожцiв упав на землю вiд гострих щабель
i тонких оперених стрiл. Але кримчаки вже втратили вiру в перемогу. Чутка
про те, що в тилу з'явився великий козацький загiн, зовсiм охолодила ©хнiй
бойовий дух. Поодинокi вершники почали завертати коней i тiкати в степ.
Мюрад-Гiрей кидався вiд одного чамбула до другого, та його голос
губився в лементi, тупотi, брязкотi щабель та iржаннi коней. Ханськi
накази вже не доходили в неймовiрнiй тiснявi й безладдi до вiйська, i
во начальники - калга, салтани i мурзи - дiяли як хто умiв i мiг.
А запорожцi не послаблювали натиску. Сам Сiрко ринувся в гущу бою. Його
високий кiнь з'являвся то в одному, то в другому мiсцi, де було важко.
- Дужче, синки! - гримiв його голос. - Помстимося хановi за пiдступний
напад на Сiч! За кров товаришiв наших i всього люду християнського...
Дiстаньте менi, дiтки, самого хана, я побалакаю з ним у Сiчi по-нашому,
по-запорозькому... А потiм пошлю в Москву - царю в подарунок. А якщо хто
зачепить його шаблею, то теж буде непогано... Уперед, братчики! Уперед!
Заохоченi кошовим, запорожцi натиснули ще дужче.
Ворог не витримав i покотився назад. Даремно лютував i лаявся
Мюрад-Гiрей, даремно розмахував шаблею i погрожував сво©м во©нам
найлютiшою карою. Його вже нiхто не слухав. Страх огорнув серця
правовiрних i примусив шукати порятунку у втечi.
Захоплений невтримним людським потоком, Мюрад-Гiрей закрутився в
несамовитому вирi i вiдступав разом з вiйськом. А коли почув, як хтось iз
запорожцiв вигукнув його iм'я, страх стиснув йому серце. З то© ж митi вiн
перестав думати про вiйсько i вдарив коня пiд боки, щоб швидше втекти в
степ i вирватися з лещат Урус-шайтана.
Йому пощастило проскочити вузьким проходом, що роздiляв козакiв Сiрка i
Палiя. Але з нього вже не зводили погляду бувалi запорожцi, якi знали хана
в лице.
- Хлопцi, ловiть його! - гукнув Метелиця. - Тiка , клятий! Звенигора зi
Спихальським першими кинулися вслiд за втiкачем. ©м на допомогу помчали
десятки палi©вцiв. Кiнський тупiт, козацькi крики, свист летiли за ханом i
примушували його ще дужче втягувати голову в плечi.
Врятував хана дужий бистроногий кiнь. Прищуливши вуха, витягнувшись як
струна, вiн поволi вiддалявся вiд переслiдувачiв, аж поки чималий чамбул,
що вiдступав з правого флангу, не перетнув дороги запорожцям. Арсен з
товариством з ходу врiзався у лаву ворожих вершникiв, але тi бою не
прийняли. Затуливши собою хана, вони на ходу повернули коней i поскакали
вслiд за ним.
- Утiк, шолудивий пес! - бiдкався Спихальський. - Шкода! Ото була б
здобич! ден шанс був у життi самого хана спiймати! Ех!
Арсен з друзями потiшався над .щирим смутком i досадою товариша.
- Не сумуй, пане-брате! Ма мо здобичi i так досить!
- Гай-гай, - невдоволено бурчав поляк, - то все вороння, а тут самого
беркута з рук випустили! Коли то вдруге доведеться зустрiтися з ним
вiч-на-вiч?
- Не тужи, синку, - поплескав по спинi пана Мартина Метелиця. - Ось
прибудемо до табору - покажу тобi таку ляльку, що ти враз забудеш про
хана, хай би був скис!
- Що ж то за лялька? - пожвавiшав Спихальський.
- Ге-ге, таку кралю визволив я в Ах-Мечетi, що тобi, пане Мартине, i не
снилася! Пишна, бiлотiла, як здобне тiсто, очi синi, як море, а коси - як
добре конопляне повiсмо... До того ж - твоя землячка. Може, й шляхтянка
навiть... Був би я молодший, нiзащо не вiддав би нiкому. Та ба! Був кiнь -
та з'©здився... Тож боюся, що погорду мною, старим... От i поступаюся нею
тобi великодушно. Бери - забавляйся! Може, забудеш про свого хана.
- Ай справдi. Мартине, чого тобi побиватися за тим ханом? - засмiявся
Роман. - Бери панну, коли дають! Може, то щастя тво ?
- Та я що, хiба вiдмовляюся? - пiдморгнув лукаво пан Mapтин. - Дзенькую
бардзо, батьку Корнiй! Хан добре, а панна, всiм вiдомо, лiпше!
Перемовляючись i смiючись, згадуючи найцiкавiше iз щойно пережитого
бою, друзi поволi поверталися до табору. Запорожцi ховали вбитих,
пiдбирали поранених, ладналися до далекого зворотного походу.
Перед вечором, перебрiвши Сиваш, вони вступили в неозорi, порослi
тирсою ногайськi степи.


8

Поверталися не поспiшаючи, бо не боялися погонi. Хан зi сво©ми
недобитками навряд чи посмiв би гнатися за ними. А ногайцi, якi кочували
мiж Сивашем i Днiпром, наляканi розгромом кримських улусiв, самi тiкали,
щоб не стати здобиччю козакiв.
Коли сонце сiдало за далекий небосхил, запорожцi зупинилися на нiчлiг.
Конi i худоба та отари овець пiшли пастися понад берегами майже пересохло©
степово© рiчечки. А люди рвали тирсу, бур'ян, мостили собi постелi.
Кашовари розiклали багаття i варили пшоняний кулiш з бараниною.
До самого смерку табiр гомонiв. Козаки вперемiш з визволеними бранцями
i бранками вечеряли, розповiдали рiзнi бувальщини, розшукували землякiв. I
тiльки пiзно ввечерi повкладалися спати просто пiд яскравими лiтнiми
зорями.
Спихальський з Метелицею весь вечiр бродили по величезному табору -
розшукували бранку-польку. Але так i не знайшли.
- Чорти батька зна , де вона запропастилася! - бурчав Метелиця, не
радий, що, замiсть вiдпочинку, змушений швендяти у пошуках яко©сь
шляхтянки.
Та Спихальський наполягав.
- Ну, пройдiмо ще ось тут, понад долиною, ачей вона де сидить бiля
багаття!
I вони йшли далi. Зазирали в кожне жiноче обличчя. Однак у жодному
Метелиця не змiг признати "сво ©" бранки.
Вранцi, коли табiр знявся з мiсця i розтягнувся по степу нескiнченною
валкою, в якiй iшло щонайменше тридцять тисяч люду, Спихальський пiд'©хав
знову до Метелицi.
- По©демо, батьку... Мов знайдемо тоту пташину!
- От напосiвся! - незадоволено буркнув старий. - I що тобi до
не©?
- Не сердьтеся, батьку... Для вас вона лишень одна з визволених бранок,
а для мене - землячка. А я ж на батькiвщинi не був уже кiлька лiт...
Гада те, менi не кортить перекинутися рiдним словечком iз землячкою?
- Ото ж i воно, що iз землячкою... Та ще якою! Вони вдарили коней i
риссю по©хали до гурту бранцiв. Тут були жiнки i дiти, парубки й лiтнi
чоловiки, ба навiть старезнi, виснаженi дiди - з Москви, Дону, Польщi та
Литви, а найбiльше - з Укра©ни. Однi провели в неволi рiк чи два, iншi -
десять чи й п'ятнадцять рокiв. На бiльшостi облич - печать страждання i...
радостi. Радостi вiд довгождано© волi, що так несподiвано прилетiла на
прудких козацьких конях.
Та були й такi, що не приховували смутку й розпачу. В ©хнiх очах стояли
сльози, а з грудей виривалося зiтхання.
- Чого б це вони? - спитав Спихальський. - Чей же, не в неволю iдуть?
- Е-е, синку, у кожного своя доля, - розважно промовив Метелиця. -
Одному неволя - люта недоля, а iншому - матiнка рiдна... Глянь на ту жiнку
з чорноголовим хлопчаком, вона, певно, дружина татарина, а хлопчак, ©©
син, - тум, тобто напiвтатарин, напiвхристиянин... Як ти гада ш, хотiлося
©й кидати чоловiка, оселю, отари овець i гурти коней, виноградники та
баштани i йти на свою, але таку вже для не© чужу та далеку землю, де в
не©, може, нi кола нi двора? От вона й плаче, але йти мусить...
- Гм, справдi те, що ми назива мо волею, для не© оберта ться неволею...
I багато таких?
- Хто зна... Чималенько, мабуть.
Вони ©хали поволi й уважно приглядалися до кожного жiночого обличчя.
Метелиця напружував пам'ять. Як же впiзнати польку? Перед ним спливали
тiльки синi, сповненi жаху очi та буйне шовкове волосся, що обрамляло
красиву голiвку. Однак серед тисяч жiнок хiба тiльки одна вона ма синi
очi й русявi коси? Глянь - скiльки ©х!
Гурт за гуртом минали вони.
Над безконечною валкою висiла тонка сиза пилюка. Пекуче сонце нещадно
смажило худi жилавi ши© чоловiкiв, спiтнiлi спини жiнок i простоволосi
голiвки дiтей. Йти було нелегко. Дошкуляла спрага. Над рiвним, мов стiл,
безводним степом тремтiло далеке марево, а в чистому, безхмарному небi
спокiйно-урочисто пропливали ширококрилi коршаки.
Спихальський уже втратив надiю, що Метелиця впiзна бранку, i тому
байдуже розглядався довкола.
Раптом позад нього пролунав голосний жiночий крик. Вiн здригнувся, мов
вiд удару. Це ж голос, якого вiн нiяк не сподiвався почути в цьому дикому
степу!
Вiн рвучко повернувся.
На нього дивилися синi очi Вандзi. Чужий татарський одяг i якась брудна
ганчiрка на головi зовсiм змiнили жiнку, але голос i очi... Пан Мартин аж
зажмурився з несподiванки, не вiрячи сам собi. Чи це сон, чи дiйснiсть?
Звiдки тут взялася Вандзя? Як вона потрапила сюди?
- Вандзю! - Вiн кулею злетiв з коня. - Вандзю! Це ти? Злотко мо
дороге!
Вандзя стояла не менш вражена, нiж Спихальський. Коли б пан Мартин був
не такий схвильований, вiн мiг би помiтити, як сполотнiли щоки дружини, а
в очах щось здригнулося, промайнуло зляканою пташкою i миттю щезло.
- Мартине! - зойкнула жiнка. - Мартине! Вiн схопив ©© на руки,
притиснув до грудей.
- Вандзю! Кохання мо ! Побий мене грiм, якщо я сподiвався зустрiтися
тутай з тобою!
- Я теж нiяк не сподiвалася на таку зустрiч!
Бiля них збиралися люди. Ошелешений Метелиця з подиву роззявив рота:
"його шляхтянка" виявилась дружиною Спихальського!.. Старий козак довго
лупав очима i шкрiб потилицю, а потiм помчав до товариства, щоб розповiсти
таку несподiвану новину.
Спихальський опустив Вандзю на землю, помiтивши, що на них звернутi
цiкавi погляди багатьох людей, i, не випускаючи ©© руки iз сво ©, пiшов
поряд з нею.
Виявилося, що Вандзя вже багато рокiв у неволi. Коли султан Магомет
брав Кам'янець, кiлька татарських чамбулiв напали на Галичину i Польщу,