Малик Владимир. Тайний посол

редутiв. Арсен, Iваник i Спихальський не вiдставали вiд полковника: вони
домовилися оберiгати його в бою.
Ось i окопи! До них - кiлька крокiв. Яничари займаються хто чим: однi
спостерiгають за бо м, що поволi наближа ться до них, другi - полуднують,
третi - дрiмають проти сонця... Нiхто з них, мабуть, не думав, що сьогоднi
©м доведеться брати участь у дiлi. Ось-ось вечiр покри осiнню землю
туманними сутiнками - i бiй сам по собi затихне...
I раптом з тилу, звiдки найменше можна було сподiватися нападу,
пролунав бойовий клич, i сотнi козакiв, стрiляючи з пiстолетiв i мушкетiв,
розмахуючи шаблями, кинулись в окопи! Багато хто з яничарiв так i не встиг
зрозумiти, хто напав на них, бо загинули в першу ж хвилину. Iншi з жахом
упiзнали козакiв. Крик розпачу, благання пролунали на артилерiйських
редутах i в окопах. Гармашi першi дали драла.
Яничари почали тiкати теж. Страх заслiпив ©х - тiкали хто куди: до
передово© лiнi©, до мiських валiв, а найбiльше - в тому напрямку, де
стояла кримська орда.
Якраз цю картину i спостерiгав Ян Собеський.
Арсен скинув шапку-яничарку i бешмет, щоб сво© не прийняли за яничара,
в однiй сорочцi гасав по окопах, намагаючись не вiдставати од Палiя, -
рубав, стрiляв, вiдбивався.
Його шабля не знала спочинку, не давала промаху. Не одна яничарська
голова скотилася пiд ноги, в бур'ян, не один ворог падав на колiна i
благав: "Аман! Аман!"
Не вiдставали вiд Арсена Спихальський та Iваник. Спихальський рикав,
мов роздратований бугай, його громоподiбний голос перекривав гамiр бою. А
Iваник верещав тонко i безстрашно кидався на будь-кого, хто ставав йому на
шляху.
Окопи були заваленi трупами. Земля заюшилася кров'ю. Яничари вже не
чинили нiякого опору. Хто лишився живий, тон чимдуж тiкав з криком:
- Ой , правовiрнi© Козаки в тилу© Рятуйтеся!
Палiй наказав сурмачевi подати сигнал Романовi Во©нову. Мiдна труба
засяяла золотом проти сонця. А ©© металевi звуки луною прокотилися над
полем бою i досягли узлiсся, де в засiдцi ждали цього сигналу донцi.
З оголеними шаблями, зi свистом i гиканням вискочили вони на рiвнину,
нестримним вихором промчали понад окопами, наздогнали втiкачiв-яничарiв i,
постинавши ©м голови, завернули у фланг татарам.
Мюрад-Гiрей бою не прийняв. Несподiваний прорив козакiв у самому центрi
турецьких позицiй приголомшив його. Орда, збиваючи тисячами кiнських копит
густу пилюку, кинулась тiкати, топчучи тих, хто опинився на ©© шляху.
Наперерiз ордi вiд червоного намету метнулося кiлька вершникiв i серед
них у бiлiй абi ', вкритiй дорогоцiнними камiнцями i розшитiй канителлю, у
бiлому тюрбанi сам Кара-Мустафа.
- Зупинiться! - благав вiн, нещадно б'ючи коня. - Куди ж ви? Ще один
удар - i Собеський покотиться назад! О аллах!
Але орда промчала повз нього, не стишуючи бiгу.
За ордою подалися спагi©, оголюючи позицi© перед гусарами Собеського.
Слiдом за яничарами друго© лiнi© й татарами спочатку поволi, а потiм
швидше i швидше почав вiдступати весь правий фланг турецького вiйська.
Даремно Кара-Мустафа метався вiд хана Мюрад-Гiрея до сво©х пашiв,
даремно просив зупинитися, погрожував, благав... Нiщо не помагало! Пойняте
жахом вiйсько вiдкочувалося з позицiй зi швидкiстю снiгово© лавини i з
такими ж катастрофiчними наслiдками.
Кiннота топтала пiхотинцiв, аби лиш вирватися з табору на широкий
простiр, де ©й нiщо не загрожувало.
Пiхотинцi кидали артилерiю, рушницi, намети, одяг, поранених i хворих,
награбоване в походi добро - рятувалися самi, як хто умiв.
Вiзники, фуражири, пастухи, маркiтанти i цирульники теж залишали все:
намети, вози, коней, волiв i верблюдiв, - мчали впорожнi на схiд, якомога
далi од Вiдня.
Зрозумiвши, що битва програна i що його от-от схоплять во©ни
противника, Кара-Мустафа зi сво©м почтом i особистою охороною теж кинувся
навтiки з поля бою. На повному скаку промчав мимо свого червоного намету,
мимо гордого бунчука, що височiв над ним, клянучи в думцi i хана, i пашiв,
i боягузливих во©нiв, не-достойних захисникiв преславного аллаха... Все
покинув, усе втратив i, охоплений люттю i страхом, як останнiй боягуз,
ганебною втечею рятував сво життя...
В турецький табiр вступали союзнi вiйська. Король Ян Собеський з
гусарами захопив червоний намет, а в ньому - знамено пророка, яке вiн з
Талентi на другий день вiдiслав у подарунок папi римському. В казнi
великого вiзира було знайдено п'ять мiльйонiв гульденiв. Два мiльйони
король узяв собi, три - передав австрiйцям.
У таборi турки залишили п'ятнадцять тисяч наметiв, сто шiстдесят
гармат, величезну кiлькiсть ядер та iншого вiйськового спорядження, сотнi
мiшкiв кави, а також купи тiл бранцiв, зарiзаних пiд час вiдступу. Разом з
убитими турецькими во©нами вони захаращували всю мiсцевiсть довкола Вiдня,
i вiд того повiтря почало сповнюватися нестерпним трупним смородом.
Собеський наказав вiдвести вiйсько в поле, на пiвтори милi од мiста, i
там став табором.


12

Через два днi, спустившись по Дунаю з Лiнца, у Вiдень пiд грiм
гарматно© стрiльби в'©хав iмператор Леопольд. З ним прибули члени
верховно© ради.
Тримався iмператор пихато, нiби сам щойно одержав перемогу над ворогом.
Ходив по Вiдню, оглядаючи мiсто, гоголем, випинаючи вперед нижню губу.
Увечерi, на засiданнi верховно© ради, вiдзначив найвищими почестями
вiйськового губернатора столицi генерала Штаренбер-га, подарувавши йому
також ма ток i значнi суми грошей.
Штаренберг був радий, але вiдчував себе трохи незручно, бо нiкого з
iнших полководцiв, навiть Карла Лотарiнгського, нагороджено не було.
Обминули його також i при розподiлi трофе©в. Штаренберг посмiв просити
тiльки за одного Кульчицького, розповiвши iiро його смiливi подвиги i
незвичайну винахiдливiсть.
Леопольд подумав i сказав:
- Гадаю цей полячок буде вельми задоволений мо ю милiстю: я дарую йому
будинок у старому мiстi, поблизу собору святого Стефана, а також увесь
запас кави, захоплений у турецькому таборi. Вiн нiкому, виявля ться, не
потрiбен. Там його, як кажуть, сотнi мiшкiв... Майже всi пивоварнi в
Австрi© зруйнованi противником, пива обмаль, - тож хай ваш Кульчицький у
подарованому будинку вiдкри кав'ярню i привча мо©х пiдданих до цього
смачного i корисного напою!
Штаренберг скривився, хотiв було заперечити, сказавши, що жоден
австрi ць у життi сво му ще нi разу не випив жодно© чашечки кави, за
винятком хiба самого iмператора та його сiм'©, а тому навряд чи матиме
Кульчицький з цього дарунка який-небудь зиск. Та побоявся розгнiвати
iмператора i промовчав...
Карл Лотарiнгський, як почесний гiсть верховно© ради, тримався з
гiднiстю, жартував, усмiхався, але Штаренберг бачив, як вiн глибоко
вражений тим, що його обiйшли нагородами й почестями. Тiльки
великосвiтське виховання та природжене почуття гумору допомогли герцоговi
приховати образу i не подати виду, як зараз у нього гiрко на душi.
Всi бачили i розумiли цю несправедливiсть, але нiхто не насмiлився
вказати на не© iмператоровi. Нiхто не хотiв у час загального трiумфу з
приводу небачено© i, нiчого грiха та©ти, мало сподiвано© перемоги над
величезним вiйськом Кара-Мустафи потрапити в немилiсть.
Нарештi постало питання, як вiдзначити Яна Собеського.
- Я послав до нього ад'ютанта i повiдомив, що хочу зустрiтися з ним
завтра i подякувати йому за його ратнi труди, - сказав Леопольд. - Але як
прийняти переможця?
- З вiдкритими обiймами! - вигукнув прямодушний Карл Лотарiнгський. -
Як же можна iнакше? Вiн урятував Вiдень i всю Австрiю!
Леопольд нахмурився.
- Я не можу удосто©ти його iмператорських почестей: я iмператор по
роду, спадковий, а вiн король виборний. Рiзниця, як бачите, велика!
- Але ж вiн не шкодував життя i життя свого сина за iмперiю вашо©
величностi! - не здавався Карл Лотарiнгський. - Зi шпагою в руцi вiн iшов
попереду вiйська, показуючи приклад безстрашностi i самопожертви!
Леопольда пересмикнуло. Зда ться, це натяк на те, що сам iмператор пiд
час облоги i генерально© битви вiдсиджувався в Пассау та Лiнцi?
- Ми достойно подяку мо нашому братовi, королевi польському, - заявив
вiн, щоб припинити цю непри мну розмову.


13

Вiйська вишикувалися на Еберсдорфськiй рiвнинi, за пiвтори милi од
Вiдня. На правому фланзi стояли австрiйцi й нiмцi, на лiвому - поляки й
козаки. Собеський зi сво©ми гетьманами був при вiйську.
Леопольд у супроводi почту на тонконогому, красивому, бiло© мастi конi
ви©хав iз Швехатських ворiт i попрямував до центру вiйська, де стояла
група вершникiв на чолi з королем Речi Посполито©.
Коли вiн про©хав половину дороги, йому назустрiч рушив у супроводi сина
Якова, сенаторiв та гетьманiв, нiмецьких курфюрстiв та герцога
Лотарiнгського Ян Собеський.
Iмператор i король з'©халися посерединi широко© рiвнини. За ними стали:
за спиною iмператора - його почет, за спиною короля - во начальники.
Не злазячи з коня, Леопольд виголосив на латинськiй мовi коротке
вiтання королевi з приводу перемоги i потиснув йому руку. Промова була
суха, без емоцiй, без тi © теплоти, на яку сподiвались i король, i союзнi
полководцi, нiби йшлося не про славну вiкторiю, а про якусь просту,
буденну подiю. Та й тривала вона якихось три чи чотири хвилини.
Польськi сенатори з подивом i обуренням переглянулись, почали
багровiти. Таке вiтання скидалося на мало приховану зневагу.
Нiмецькi курфюрсти були ображенi ще бiльше, нiж поляки: iмператор не
сказав у ©хню адресу жодного привiтного слова, подякувавши загалом
"нiмецьким друзям", котрi "допомогли" австрiйцям розбити ненависного
ворога.
Було схоже на те, що австрiйський двiр навмисне хоче применшити
значення вкладу союзникiв у спiльну перемогу.
Жодним словом не обмовився Леопольд про Карла Лотарiнгського, нiби то
не вiн очолював австрiйську армiю. Герцог кусав губи: це була пряма образа
й зневага!
Ян Собеський - теж на латинi - привiтав iмператора з перемогою,
вiдзначив геро©зм i самопожертву во©нiв, вiйськове умiння полководцiв,
зокрема герцога Лотарiнгського, а потiм додав:
- Ваша величнiсть, користуючись нагодою, хочу представити вам мого сина
Якова, котрий проявив немалу доблесть, не раз обагривши в жорстоких
сутичках свою шпагу ворожою кров'ю. Я горджусь таким сином!
Король ждав, що цiсар у присутностi австрiйсько© знатi й нiмецьких
курфюрстiв, а також у присутностi польських сенаторiв обнiме королевича,
обласка його i привiта як майбутнього зятя.
Але цiсар не промовив жодного слова i тiльки ледь помiтно кивнув
головою, ковзнувши холодним, байдужим поглядом по спаленiлому обличчю
молодого Собеського.
Король почув у себе за спиною грiзне покашлювання братiв Сапег i
незадоволене сопiння Станiслава Яблоновського. А козацький полковник Семен
Палiй, не стримавшись, упiвголоса вилаявся по-укра©нськи, сподiваючись, що
нiхто не зрозумi :
- Ото цабе, хай йому чорт! I де воно було, коли тут гримiли гармати?
Образа стиснула серце Собеському. Вiн зараз просто ненавидiв випещене,
пихате обличчя Леопольда. "Нiкчема! - подумав зi злiстю, що ось-ось могла
злетiти гострим словом з уст i зiпсувати всю урочисту церемонiю. - Боягуз
нещаснийi"
Але розсудливiсть перемогла. Вiн стримався вiд вибуху гнiву i холодно
промовив:
- Ваша величнiсть, мабуть, бажа побачити мою армiю? Ось мо© гетьмани -
вони вам ©© покажуть! - 3 цими словами повернув коня i в супроводi сина
поскакав геть.
Iмператор теж торкнув коня i по©хав уздовж фронту. Два наступнi днi в
союзних вiйськах панував пригнiчений настрiй. Польськi сенатори, магнати i
навiть рядовi жовнiри вiдверто обурювалися негiдною поведiнкою
австрiйського цiсаря, вимагали вiд короля негайно повертатися на
батькiвщину.
Курфюрст саксонський пiдняв по тривозi сво© вiйська i рушив додому.
Баварцi й франконцi вагалися.
Тiльки Ян Собеський, розумом угамувавши гнiв, що клекотiв у серцi,
непохитно стояв на сво му: наздогнати Кара-Мустафу i добити його!
- Панове, - доводив вiн шляхетному панству, - ми воювали не за цiсаря,
а за Рiч Посполиту! Ми воювали за Вiдень, щоб Кара-Мустафа не стояв пiд
Краковом або пiд Варшавою! Хiба це вам не зрозумiло?.. То чому ж тодi,
коли вiзир ще ма величезне вiйсько i збира його, добре потрiпане i
нажахане нами, бiля Буди, щоб цього разу, може, ринутися в Польщу, ми
повиннi спокiйно повертатися додому? Нi, ворог у панiцi - треба його
добити! На цьому я стояв i стоятиму! Вiзир ще страшний сво ю силою, i якщо
ми дамо йому час зiбрати сво©х недобиткiв в один кулак, т0 зробимо
непоправну помилку i перед ойчизною, i перед майбутнiми поколiннями, якi,
народжуючись рабами, проклинатимуть нас за те, що ми, маючи змогу, не
добили ворога!
Йому пощастило переконати во вод i сенаторiв, i тi почали готуватися в
похiд, щоб наздогнати Кара-Мустафу.
В день виступу вiд цiсаря прискакав гонець. Вiн привiз листа, в якому
Леопольд вибачався за свою нетактовнiсть, i передав дорогоцiнну шпагу
королевичу Якову Собеському.
Польське вiйсько вирушило на Пресбург, де з' дналося з великим загоном
козакiв, приведених Куницьким, а звiдти, дiждавшись Карла Лотарiнгського,
- до Грана. Там, як доносили вивiдачi, турки перейшли на лiвий берег Дунаю
i зайняли передмостове укрiплення в Парканах.


14

- Арсене, холеро ясна, ти став справжнiм багатi м! - гримiв
Спихальський, переходячи разом з козацьким товариством з однi © кiмнати
будинку, подарованого цiсарем, до iншо©. - От би тобi така хата у Фастовi!
Дiм справдi був чималий. Штаренберг од iменi iмператора вручив герою
Вiдня ключi вiд нього. З турецького табору австрiйськi солдати привезли
увесь запас кави, залишений турками, - кiлька сотень мiшкiв - i склали в
пiдвалi й тилових кiмнатах першого поверху.
Арсен пiдсмiювався. Що вiн робитиме i з будинком, i з кавою?
Iваник розв'язав один мiшок - зачерпнув у жменю коричневих зерен,
сипнув кiлька у рот. Сплюнув.
- Тьху, яка гидота, зна ш-ма ш! Коли б тому цiсарю зацiпило, як вiн
додумався нагородити тебе. Арсене, отаким чотзна-чим! Не мiг вiдмiряти
кiвш золотих! Сам сидiв, коли ми кров проливали, за тридев'ять земель од
Вiдня й одержав три мiльйони гульденiв! А герою Вiдня - на тобi, небоже,
що менi негоже!
- Не кажи, Iванику! - заперечив Арсен. - Ось ми зараз iз Яном Кульчеком
зваримо каву - спробу ш. Турки не дурнi. У них на кожному розi кав'ярня, а
кава - божественний напiй. - I звернувся до Кульчека:- Яне, приведи
полоненого! Менi зда ться, вiн мастак на всi руки. Тож, напевне, i каву
вмi варити.
Кульчек привiв полоненого турка. Високий, худий, горбоносий, вiн
злякано вступив до велико© кiмнати, де за столом порозсiдалися на м'яких
стiльцях козаки. Побачивши огрядного, грiзного на вигляд Метелицю i не
менш грiзного Спихальського, що настовбурчив проти нього сво© гострi вуса,
турок затремтiв, мов осиковий листок.
- Аман! Аман! - забелькотав вiн, гадаючи, мабуть, що його тут
щонайменше четвертують.
Але Арсен пiдiйшов, по-дружньому поклав руку йому на плече, заговорив
по-турецьки:
- Не бiйся, чоловiче! Тут нiхто не хоче тво © кровi. Повiр менi.
- О! Ефендi так гарно говорить по-нашому... Невже мене справдi не
зарiжуть?
- Не зарiжуть, аллах свiдок! Як тебе звати?
- Селiм, ефендi.
- I ким же ти був у Туреччинi, поки тебе не забрали до вiйська?
- Каведжi, ефендi.
- Що? Каведжi? - не повiрив Арсен i повернувся до товариства. - Ви
чу те? Вiн усе життя варив каву! Оце пощастило! - I знову до турка:- Каву
нам звариш?
- Ще б пак, ефендi© Я цим займаюся двадцять рокiв. Мене й у полон взяли
тiльки тому, що я молов зерна i не бачив, що нашi вiдступають...
- От i добре. Тодi звари, Селiме, нам каву. Та таку, щоб запахла на
весь Вiдень, а мо© друзi щоб уподобали ©© на все життя!
У турка радiсно блиснули очi. Вiн повiрив, що нiхто тут не зробить йому
нiчого поганого.
- Я миттю! Де кухня?
Ян Кульчек повiв його в глибину будинку.
Незабаром звiдти долинув при мний запах. Почувся брязкiт посуду.
Забулькала рiдина, яку розливали в чашки.
Не встигли козаки розповiсти один одному про сво© пригоди за останнi
два днi, не встигли похвалитися тим, яку здобич хто роздобув у турецькому
таборi, як меткий чех внiс на широкiй дерев'янiй тацi кiлька чашок з
пахучим напо м, а на фаянсовiй тарелi - пiдсмаженi, зарум'яненi грiнки.
- Го-го! Але ж це, прошу ласкавого панства, справдi смачно© Побий мене
перун, якщо брешу! - вигукнув Спихальський, запи-хаючи до рота хрумку
грiнку i запиваючи ©© кавою. - Звичайно, це не варений мед, яким частували
мене на Укра©нi, та все ж...
- I не горiлка! - пробасив Метелиця. - Однак пити можна...
Крiзь розчиненi вiкна густий аромат кави просочився на вулицю, i там
почала збиратися юрба: солдати й офiцери, майстри i пiдмайстри, чиновники
й студенти, робiтнi люди й учнi ремiсникiв, тi, хто ще кiлька днiв тому
захищав мiсто.
Арсен, котрий сидiв бiля вiкна, бачив, як вони втягували носами запашне
повiтря i на ©хнiх обличчях вимальовувався подив. Що це? Звiдки?
Хтось щось запитав, але Арсен не зрозумiв. До вiкна пiдбiг у бiлому
кухарському ковпаку Ян Кульчек.
- Що тут? Харчевня? Можна заходити? - запитали його.
- Не харчевня, а кав'ярня, - вiдповiв Кульчек. - Кав'ярня Кульчицького!
- А що це таке? - спитав сивоусий чоловiк у заляпаному фарбою одязi. -
Чим тут торгують?
- А ось попробуйте, пане! - I Кульчек через вiкно простягнув йому чашку
кави й грiнку.
Той понюхав, обережно вiдсьорбнув ковток, а потiм iз задоволенням випив
усю.
- Гм, смачно© Не пиво, звичайно, але, клянусь святою Магда-леною,
смачно! - I, повертаючи Кульчековi чашку, сказав:Якщо налл ш, хлопче, ще
одну, то я тобi над входом, аж там, коло лiхтаря, намалюю вивiску. Як ти
сказав: кав'ярня?..
- Кав'ярня Кульчицького!
- Ну, от i намалюю: "Кав'ярня Кульчицького". Згода?
- Згода, пане. - I Кульчек подав йому ще одну чашку кави з грiнкою.
Маляр випив, розкрив свiй ящик, дiстав пензель i фарби.
- Винеси драбину, будь ласка!
Кульчек метнувся й винiс драбину.
Сивоусий вправно махнув пензлем - i над дверима почали з'являтися
великi - в пiваршина - лiтери. Не минуло й десяти хвилин, а люди, що
запрудили вулицю, зi здивуванням читали незвичнi слова: "Кав'ярня
Кульчицького".
Найбiльш нетерплячi намагалися зайти, але Кульчек став на дверях - не
пустив.
- Завтра, панове! Завтра приходьте! Сьогоднi ще нiчого не готово© А
завтра наваримо кави два казани - на всiх вистачить! Були б у вас тiльки
грошi!
Арсен з козаками спочатку пiдсмiювались над витiвкою Яна i сивовусого
безiменного маляра, а потiм, коли натовп, дiзнавшись, що сьогоднi
поласувати тут нiчим, почав розходитись, раптом заявив:
- Слухай, Кульчеку! А чому б тобi справдi не стати господарем цi ©
кав'ярнi? Га?
- Як то? Вона не моя, а твоя, друже!
- Бачиш, я не маю намiру залишатися у Вiднi. Вiйсько наше вируша в
похiд - i я з ним... Тож ставай, брате, Кульчицьким! Змiна невелика:
Кульчек стане Кульчицьким... Я ж не сам заробив цей дiм i цю каву! А ми
вдвох. Я скажу генераловi Штаренбергу... Згода?
Ян Кульчек обняв Арсена, просльозився.
- Брате, як же це?.. Щоб бiдний, пригноблений чех, якого австрiйське
панство i за людину не ма , який не смi поза сво ю хатою говорити
по-чеськи, бо в нашому нещасному кра© з волi цiсаря запанувала нiмецька
мова, а нас усiх хочуть перетворити на австрiйцiв, щоб бiдний чех, який не
смi вголос об'явити, що вiн не католик, а та мний гусит, - щоб цей бiдний
чех та раптом став багатi м i мав гарний будинок з кав'ярнею в
самiсiнькому Вiднi, неподалiк вiд цiсарського палацу? Не вiриться...
- Мине час - повiриться.
- А як же ти?
- Про мене не турбуйся! У мене - iнший шлях... А якщо доля, всупереч
усьому, ще раз закине мене до Вiдня - то, гадаю, ти не вiдмовиш менi в
при мностi - налл ш чашку смачно© пахучо© кави?
Ян Кульчек просльозився. Був так зворушений, що кинувся Арсеновi на
груди i поцiлував його.
- Не називай мене Кульчеком. Вiдтепер я - Кульчицький. Ян Кульчицький!
Добре звучить? А тебе завжди радий буду бачити. Аби ти тiльки прибув сюди
коли-небудь, брате! - Вiн ще раз мiцно обняв Арсена i несподiвано додав:А
Селiма я залишу в себе. Так заварити каву, як вiн, тут нiхто не зумi . А
потiм, може, i сам навчуся...
БУДУТЬ ПТАШКИ ПРИЛIТАТИ...
Не ждучи Карла Лотарiнгського з австрiйцями й баварцями, Ян Собеський
вирiшив одним ударом захопити Гран з фортецею, в якiй засiла сильна
турецька залога, або хоча б розгромити молодого й хороброго пашу
Кара-Магомета, котрий з сiмома тисячами спагi©в укрiпився в передмiстi
Грана - Парканах.
- Ваша ясновельможнiсть. Гран i Паркани узяти нелегко, - намагався
вiдмовити короля вiд поспiшного наступу Арсен, повернувшись iз розвiдки. -
Фортеця мiцна, в передмiстi - виритi окопи. Через Дунай наведено мiст - з
правого берега пiдходять новi загони... Треба дочекатись союзникiв...
- Тво дiло, козаче, доповiсти королевi й гетьманам, що бачив i що чув.
- Скоса, гоноровито глянув на вивiдача гетьман Ябло-новський. - А
вирiшувати - то вже прерогатива його ясновельможностi або гетьманiв!
Арсен знизав плечима i, замовкнувши, вiдiйшов убiк.
- Упiймав облизня, прошу пана? - покартав його стиха Спихальський. -
Ото не лiзь до панського проса, бо будеш без носа!
Поляки й козаки багато втратили во©нiв пораненими й хворими, що
залишилися в похiдних шпиталях. Ряди ©хнi дуже порiдiли. Однак Собеському
не хотiлося тут дiлити лаври перемоги з Кар-лом Лотарiнгським.
- Драгуни, вперед! Козаки - за ними! - ткнув шпагою в напрямку мiста,
що мрiло в долинi. - Зiмнiть спагi©в! Оточiть фортецю!
Драгуни й козаки швидко .поминули рiвнину, засаджену виноградом, i
наблизилися до Парканiв. Але не встигли козаки вишикуватися в бойовi лави,
як рушничний i гарматний вогонь змусив ©х залягти на вiдкритому полi.
Драгуни теж зупинилися. В той же час Кара-Магомет на чолi спагi©в ринувся
в атаку.
Натиск був такий несподiваний i сильний, що драгуни, не прийнявши його,
кинулись тiкати, розладнавши козацький стрiй. Почалася поспiшна втеча.
Спагi© наздогнали втiкачiв - рубали шаблями, кололи списами, топтали
кiньми.
Палiй зi сво©ми фастiвцями вiдступав через виноградники. Поряд з ним
сопiв Метелиця, хекав Шевчик, а Iваник, мов за ць, чеберяв попереду,
легко, завдяки маленькому зростовi й утлостi, прослизаючи крiзь щiлини мiж
кущами винограду.
Вiд повного винищення ©х урятував король, котрий, зрозумiвши, до чого
привела його необачнiсть, сам на чолi чотирьох тисяч гусарiв кинувся
наперерiз спагiям. Двома повторними атаками вiн затримав Кара-Магомета
рiвно настiльки, щоб драгуни й козаки вiдiрвалися од переслiдування. Але
спагi©в було майже вдвiчi бiльше, i незабаром гусари теж почали
вiдступати.
- Поляки, за мною! - гримiв голос короля. - Куди ж ви? Ще один удар - i
турки покотяться до Дунаю!
Вiн справдi поривався вперед, розпаленiлий вiд бою, розмахував довгою
шпагою з позолоченим ефесом. Арсен i Спихальський не вiдступали од нього
нi на крок, захищали вiд спагi©в, що настирливо насiдали.
Та гусари вже завертали коней. Гнали наослiп назад. Смертельний страх
раптом невiдомо чому охопив усiх, розвiяв бойовий порив.
Почалася панiчна втеча. Дехто кидав списи, якi чiплялися за
виноградники i заважали тiкати; покотилися пiд ноги коням литаври;
прапороносцi пожбурили в кущi полковi й сотеннi хоругви.
- Ваша ясновельможнiсть, тiкаймо! - заревiв Спихальський, помiтивши, що
король з невеликою групою во©нiв от-от буде оточений турками, i, схопивши
його коня за повiд, кинувся навтьоки. - Арсене, прикривай нас!
Звенигора влучними ударами звалив двох спагi©в, третьому розрядив у
груди пiстоль i тiльки тодi помчав услiд за королем, намагаючись не
загубити його в цьому неймовiрному розгардiяшi.
Гусари, мов ошалiлi, пiдганяли плазами шабель коней, мчали чимдуж,
налiтали один на одного, випереджали короля i в неймовiрнiй тiснявi навiть
штовхали його.
Собеський випустив повiд i ледве тримався в сiдлi. Ноги його випорснули
iз стремен i безладно телiпалися, мов кiлки. Огрядний, опасистий, вiн
швидко вкрився потом, жадiбно хапав ротом повiтря. Шолом злетiв i десь
загубився.
Над головами свистiли спагi©вськi стрiли. Мов блискавки, миготiли
списи, не одному гусаровi несучи вiрну смерть.
Арсен наздогнав короля, пiдхопив пiд руку.
Це помiтив Спихальський, пiдтримав з другого боку.
Так i мчали вони втрьох - посерединi зовсiм знесилений король, а по
боках його молодi рятiвники. На щастя, дужий кiнь короля, перестрибуючи
через канави й виноградники, нi разу не спiткнувся.
Майже годину тривала ця втеча. Турки припинили погоню й повернули назад
тiльки тодi, коли побачили вдалинi колони пiхоти, а за пiхотою -
артилерiю. То пiдходив з вiйськом Карл Лотарiнгський.
- На бога, зупинiться! - прохрипiв Собеський, задихаючись. Арсен iз
Спихальським пiдхопили його на руки, поклали на розбиту кiньми копицю
сiна. Король хапав ротом повiтря, його широкi груди й огрядний живiт
здiймалися, мов ковальський мiх. Пiт градом котився з блiдого обличчя.
- Х-ху! - важко вiддихався вiн. - Дякую вам, панове! Ви врятували мене
вiд смертi...
Пiд'©хав герцог Лотарiнгський, швидко сплигнув з коня, стурбовано
запитав:
- Ви не пораненi, ваша величнiсть? Собеський витер спiтнiлого лоба.
- Дякуючи цим лицарям, - показав на Арсена й Спихальсько-го, - не
поранений i не вбитий. Але в серцi мо му рана - пече мою совiсть...
- Чому ж то?
- Зiзнаюсь - гординя оволодiла ним, i захотiлося менi перемогти
Кара-Магомета без вас. Для слави мого вiйська... I ось за це - покараний.
Совiсть мучить за марнi втрати, а сором - за ганебну втечу!
В очах Собеського блиснули сльози.
- Ну, хiба ж варто так хвилюватись i переживати, ваша величнiсть! -
вигукнув вражений чутливiстю короля герцог. - На вiйнi завжди хтось
перемага , а хтось терпить поразку.
- От-от... Але я вiдомщу ©м разом з вами! Про це треба зараз подумати.
Спiльними силами скинемо туркiв у Дунай! Вiдплатимо за кров нашу i за
ганьбу... Де командири? Збирайте вiйсько! - Вiн важко пiдвiвся на ноги i,
помiтивши, що ще й досi держить в руцi оголену шпагу, засунув ©© в пiхви.
- Коня менi!
Штурм Парканiв почався пiсля сильного гарматного обстрiлу. На цей раз