Страница:
Ненковi. Роман обняв Стеху за плечi, мовби бажаючи захистити ©© вiд зло©
долi, яка спiткала Златку.
Довго в наметi панувала напружено-болiсна тиша. ©© порушував лише трiск
свiчки, та здалеку чулося глухе iржання коней.
Нарештi першим опам'ятався Ненко. Вiдкривши полог намету, покликав
вартових i наказав:
- Заберiть в'язняi Та пильно стережiть!
Юрiя Хмельницького вивели.
Младен сiв на похiдне лiжко й, обхопивши сиву голову руками, застиг у
важкiй задумi. Ненко повiльно ходив з кутка в куток, вiд того свiтло
свiчки блимало, колихалося, i мерехтливi тiнi снувалися довкола. Стеха
плакала. А Роман пiдiйшов до прибитого горем Арсена, обняв друга за плечi,
але слiв розради не знаходив.
Нарештi Ненко зупинився.
- Що будемо робити, друзi? - спитав тихо. Нiхто йому не вiдповiв.
- Арсене, годi побиватись - думати треба! - пiдiйшов вiн до запорожця.
- Що ж тут довго думати? - з болем, що спотворив йому обличчя, вiдповiв
Арсен. - Златцi нiчим не допоможеш... Залиша ться одно - убити негiдника!
- Кого?
- Юрася... Кого ж iще?
Ненко скрушно похитав головою.
- Нi, я не дозволю вбивати його! Азем-ага доручив менi доставити в'язня
в Стамбул, в Семивежний замок... I я виконаю цей наказ!
- Чого ж тодi пита ш, що робити?.. Я по©ду з тобою в Стамбул, проберуся
до Кара-Мустафи i вб'ю його!
- А Златка? Арсен задумався.
- А Златку вирву з неволi!
- Ти це говориш серйозно, другарю? - пiдвiвся Младен. - Адже сам чув,
де зараз наша Златка!
- Де?
- В гаремi...
- Ну й що? - Арсен враз насупився, пригадавши раптом далекий
Кизил-Iрмак, замок Ак-су i Гамiдову жертву Iраз, яку Iсмет мертву нiс на
витягнутих руках...
- Але ж... - Младен запнувся i похилив голову. Арсен зрозумiв стан
во води, який вважав, що тепер, дiзнавшись, що Златка в гаремi, козак
вiдмовиться вiд не©. "Батьку, батьку, - обняв його за плечi, - як же ти
так можеш думати про мене?"
А вголос сказав, звертаючись до всiх:
- Дорогi мо©, тепер, коли зна мо, де перебува Златка, хiба можемо ми
помишляти про щось iнше, крiм одного - як ©© визволити? - Вiн говорив
тихо, а всiм здавалося, що вiн кричить i кожне слово - то згусток болю. -
I що б з нею не трапилося, вона наша... Вона моя! А, до речi, ми ще не
зна мо, що з нею. Де вона...
- Що ж ти пропону ш? - спитав Ненко. Арсен повернувся до нього.
- Я по©ду з тобою в Стамбул, i ми там про все дiзна мося... Слiд
певний! Пiд страхом смертi Юрась сказав правду... Отже, слово за нами. I
передусiм за мною! Життя покладу, а Златку знайду i вирву з лабет
Кара-Мустафи!
Младен розчулено обняв козака. Ненко потиснув йому руку.
- Дякую, сину!
- Дякую, брате!
©хнi руки сплелися в дружньому потисковi.
До них пiдiйшли Роман i Стеха.
- Може, i ми з вами? - тихо спитав Роман.
- Нi, нi, - заперечив Арсен. - Ви зi Стехою по©дете сво ю дорогою. Ось
вам ярлик мурзи. Тепер вас нiхто не переслiдуватиме, бо Чору ми вiдпустимо
аж на Дуна©. Ви ж на тон час досягнете Бугу i там зустрiнетесь iз Палi м,
який з товариством не примусить довго чекати на себе. ©дьте прямо до
Ки ва, а там на Iрпiнь - до наших. Матiр вiтайте, дiдуся... Скажiть, що
люблю ©х i думаю про них весь час. А додому повернуся тiльки зi Златкою.
Або не повернуся зовсiм.
- Братику! - схлипнула Стеха.
- Дурнесенька, ну, чого ти хова ш мене заздалегiдь? Повернусь я! От
побачиш... - I вiн поцiлував сестру в заплаканi очi.
12
Палiй погостював три днi i ввечерi оголосив, що завтра вiд'©здить
додому.
- Пора i честь знати, - сказав на припрошування сестри залишитися
надовше.
- Хiба тобi у нас погано? - вставив сво слово Кучук.
- Непогано... Дякую за гостиннiсть. Але самi зна те: в гостях добре, а
дома краще.
Палiй не сказав, що так було домовлено з Арсеном i Романом: якщо ©х не
буде протягом трьох днiв, то вiн разом iз товариством ма подякувати за
хлiб, за сiль i рушати в путь. Вони визначили точно дорогу на Ки©в i
урочище на Бузi, де повиннi були зустрiтися.
Три днi минуло. Отже, Арсен з Романом i Стехого вже в безпечному мiсцi
i чекають на нього.
Одно турбувало Палiя - раптове зникнення Чори. Варвара-ханум на
запитання брата вiдповiла, що хлопець, мабуть, гайнув з однолiтками до
моря. Але Палiй не повiрив цьому: не мiг уявити, як би це племiнник без
поважно© причини гайнув на море вiд гостя-дядька, якого бачить уперше, а
може, й востанн . Крiм того, завважив якусь нещирiсть у словах сестри.
Це його насторожило.
Зрозумiвши, що Палiй твердо сто©ть на сво му, Кучук-бей i Варвара-ханум
влаштували гостям урочисту вечерю.
Простора свiтлиця була застелена пухким килимом, на який невiльницi
наставили полумискiв iз ©жею, глечикiв з вином та щербетом.
Кучук-бей посадив Палiя поряд iз собою i сам частував його.
Варвара-ханум пригощала козакiв.
Коли випили по кухлю вина, зав'язалася розмова. Привiд ©й подав мурза,
назвавши Палiя братом i другом. На це Палiй вiдповiв:
- Так, сьогоднi ми з тобою друзi, мурзо... Ба навiть родичi... I
недалекi - адже держиш мою сестру. Тож давай вип' мо за те, щоб жити нам
по-родичiвськи! Ти не нападай на Укра©ну, не пали наших сiл i мiст, не
вбивай людей, не бери ясир... А ми, з свого боку, не нападатимемо на
Ногайську орду, зокрема на Бiлгород-ську...
- Ти хочеш неможливого, Семене, - заперечив Кучук, тримаючи в руцi
недопитий кухоль. - Як же ми житимемо без вiйни? Невже ти дума ш, що нога©
оратимуть, сiятимуть пшеницю, просо, як гяури? Невже вони, володарi
степiв, приростуть до землi, щоб усе життя копирсатися в гною?.. Нi, аллах
створив нога©в людьми вiльними i войовничими© Сьогоднi ми тут, а завтра -
за Бугом чи за Днiпром! Шаблею i стрiлою ми здобува мо сво© багатства -
одяг, коней, збiжжя, рабiв!
- Але ж це суперечить доброму сусiдству i здоровому глуздовi! -
запально вигукнув Палiй. - Якщо так триватиме далi, то нашi землi
знелюднiють, зубожiють, розоряться i стануть легкою здобиччю кого-небудь
третього. Султана, примiром... "Вiн i так наклав на вас лапу. Та й до нас
було простягнув, поки ми не вдарили по нiй.
- Не вмовляй мене, Семене. - Кучук допив вино i тильною стороною руки
витер губи. - Не вмовляй, бо це безнадiйно. Ми нападали на вас i будемо
нападати. Це так же природно, як те, що вранцi - по волi аллаха - сходить
сонце, а взимку ста холодно i пада снiг... Ногай зрiсся з конем, шаблею
i луком, як риба з водою. Сам аллах не в силi змiнити його природи. А ти
хочеш, щоб це зробив я...
Козаки вже сп'янiли i ледве стримувалися, щоб не наговорити господаревi
рiзких слiв. Метелиця червонiв, пирхав, але пiд поглядом Палiя замовкав i
знай пiдливав у кухлi собi. Шевчиковi i Сiкачевi вина. Сiкач сидiв як на
голках, а Шевчик розкрив рота i витрiщився на мурзу, мов на диво.
Палiй вiдчував, що почина сердитись.
- Тодi не ображайся, мурзо, коли я з козаками прийду громити твiй улус
та iншi улуси ногайцiв...
- Я не ображаюсь. Тут - хто кого... Палiй блиснув очима.
- Так, хто кого... Це буде вiйна довга, затяжна, аж поки один iз
супротивникiв не зрозумi , що карта його бита!
- Сподiваюся, це буде карта не наша, - сказав, иiдсмiюючись, Кучук.
- Хтозна... Невже ти гада ш, мурзо, що твоя тисяча кибиток чи, скажiмо
точнiше, п'ять-сiм тисяч вершникiв зможуть протистояти нам? Невже гада ш,
що ви в змозi винищити такий великий народ, як наш? Особливо тепер, коли
вiн об' днався з Москвою?
- Ой , мошкови далеко... Не завжди вони зможуть допомогти вам... А ми
напада мо несподiвано, як буря, i так же, як буря, потрощивши все на
сво му шляху, зника мо.
Палiй насупився, глянув йому в чорнi, з коричнюватим вiдтiнком очi.
Погляди ©хнi схрестилися, нiби мечi.
- Я не хотiв би образити тебе, мурзо, але мушу сказати: ти мислиш, як
хлопчисько... Жоден народ на свiтi ще не прохарчувався вiйною. Рано чи
пiзно йому приходить кiнець. Щоб жити, людина повинна орати, сiяти,
вирощувати худобу, шити одяг, взуття, а не воювати...
- Однак ти ж ма ш шаблю при боцi!
- Я змушений ©© носити, щоб захистити себе вiд таких людоловiв, як ти.
- Один бiс - нападати чи захищатися... Це два обличчя однi © й тi © ж
речi - вiйни! - вигукнув мурза.
- Та не однаковi, - зразу ж вiдповiв Палiй. - Ось ми щойно пiдписали з
ханом договiр про перемир'я на двадцять рокiв. Зi свого боку хан
зобов'язався не нападати на нас, не брати ясир в нашiй землi... А ти,
пiдданий хана, вже йшов у похiд на Укра©ну - I вважа ш це справедливим?
- Нога© договору не пiдписували, - буркнув Кучук.
- Але ж ти знав, що договiр пiдписаний, вiдiсланий царю i султану для
затвердження?
- Знав.
- I все ж iшов на нас вiйною!
- Iшов... Бо мiй народ хоче ©сти!
Палiй зцiпив зуби. Довго мовчав. Бачив, як то блiдло, то червонiло лице
сестри, Варвари-ханум, як стискувалися кулаки його товаришiв.
- Гм, бачу - добром з тобою ми не домовимося, мурзо, - промовив нарешт!
- Шкода!..
Кучук зареготав, оскалюючи мiцнi зуби, що серед чорно© бороди бiлiли,
мов снiг, ударив Палiя долонею по колiну.
- Не будемо морочити собi голови, Семене, тим, що буде. У вас гарна
приповiдка: хай буде, що буде, а буде те, шо бог дасть!.. Тож сьогоднi
пиймо-гуляймо, а...
- А про завтра не забуваймо, - перебив його мову Палiй. - Бо минулого
не змiниш, а майбутн - в наших руках!
- В руках аллаха, Семене! Чу ш - в руках аллаха!.. Захоче аллах, щоб
загинув мiй народ, - i нiщо не вряту його. А захоче щоб загинув твiй, -
то вiн загине, як би ти не ставав дибки!
- Жорстокий твiй бог, мурзо, - похитав головою Палiй. - А коли б ми
були розумнi, то мiсця вистачило б для нас усiх...
Кучук хотiв щось вiдповiсти, але в цю мить грюкнули дверi - i в кiмнату
ввiйшов Чора. Втомлений, схудлий, злий, вiн похмуро привiтався i довгим
докiрливим поглядом подивився на матiр.
Варвара-ханум зблiдла. Той синiв погляд сказав ©й про все: i про
причину його смутку, i про бiль, що пронизував його груди. Вона легенько
зiтхнула. Та ледь помiтний вогник, що враз спалахнув у ©© очах, засвiдчив
про радiсть: син повернувся живий-здоровий, а полонянка, котра могла стати
причиною роздору i ненавистi в сiм'©, мабуть, назавжди щезла з ©хнього
видноколу.
Палiй помiтив мовчазну мову сина й матерi, зрозумiв усе, що та©лося за
нею, i, полегшено зiтхнувши, розправив русявого вуса. Отже, Стеха
визволена - i вони можуть завтра на зорi покинути Бiлгород i мчати на Буг,
до умовленого мiсця...
13
Переправившись через Дунай, яничарський загiн на чолi з Сафар-бесм
поволi простував Добруджею до Балканського хребта.
Одягнутий у яничарьке вбрання. Арсен разом з Младеном ©хав весь час
попереду: вiн не хотiв показуватись на очi Юрасю Хмельницькому, що плiвся
прив'язаний до воза десь всерединi валки.
I Арсен, i Младен поспiшали. Здавалося, коли б могли - полетiли б на
крилах!
Арсена пiдганяло бажання якнайшвидше добратися до Стамбула, де - вiн
був упевнений - знайде Златку. Младена ж тягнуло вперед, крiм туги за
дочкою, ще й iнше почуття. Пiд його ногами була рiдна болгарська земля!
Десь там, на полонинах, у зелених долинах, серед лiсiв, гуляють його
побратими-гайдуки, борцi за волю Болгарi!... До них, до них рветься серце
старого во води!
Коли на шостий день ©зди валка здерлася на високий перевал, Младен
пiдкликав до себе Ненка й Арсена. Вигляд у нього був радiсний, урочистий.
Вiн скинув чалму, розправив рукою довге сиве волосся, глибодсо вдихнув
прохолодне гiрське повiтря i сказав радiсно, урочисто:
- Боже! Ось вона передi мною - Болгарiя! Стара Планина! - Вiн раптом
став на колiна, нахилився i поцiлував землю. В очах його блищали сльози. А
пiдвiвшись, окинув поглядом горбастi синi кра види, що мрiли вдалинi, i
ледь чутно прошепотiв сухими вустами:- Болгарiяi Рiдна моя...
I Арсен, i Ненко не проронили жодного слова. Вони розумiли, якi почуття
нуртують зараз у грудях старого во води.
Младен узяв ©х за руки, пiдвiв на край бескиду, з якого виднiлися
пiвденнi схили хребта, промовив схвильовано:
- Синове! Тут ми з вами розстанемося.
- Чому, тату? - здивувався Ненко. - Ми ж домовилися ©хати разом до
Стамбула. Там наша Златка...
- Вас дво молодих, дужих... З мене буде невелика помiч, справитеся
самi. Визволите Златку... А я залишуся тут, у рiдних горах. Десь там, -
вiн показав у далину рукою, - знайду сво©х хлопцiв... Вiрю: ждуть вони
мене© Десь там, - вiн знову пiдняв зморшкувату, але ще мiцну руку, - мати
наша - Анка. Орлиця моя! Вона теж давно чека на мене...
Вони довго стояли мовчки, аж поки на крутому пiдйомi не показалася
валка, що поволi пiднiмалася вгору.
Старий во вода раптом заспiшив.
- Ось що, синове, слухайте мене уважно... Перше вам i головне завдання:
визволiть мою доньку Златку. Де б вона не була - хоч би i в сералi '
самого султана, вирвiть ©© звiдти! I дайте знати про те у Сливен, старому
Станку... Ви обидва зна те, де вiн живе. То мiй давнiй друг i вiрний
помiчник... Зрозумiли?
- Зрозумiли, - хитнув головою Ненко.
- А друге завдання - пiдточуйте могутнiсть ПортиI Де тiльки можна. I як
тiльки можна!.. Знищiть великого вiзира Кара-Мустафу! То хитрий i запеклий
ворог уже пiдкорених i ще не пiдкорених народiв! А особливо болгар... Бо
вiн наробить усiм бiди!.. Про все, що варте уваги, сповiщайте мене через
Станка, а я знайду спосiб передати вашi та мнi повiдомлення кому треба - у
Ки©в, а звiдти - в Москву, на Запорожжя чи, коли треба, у Варшаву...
Знайте: ворог нашого ворога - то наш спiльник. Допомагайте йому всюди i
всiм чим можете! Ось так, синоие... А тепер давайте прощатися, бо не знаю,
чи побачу час ще коли-небудь... Роки мо© бiжать, мов гiрськi потоки, i все
ближче - вiдчуваю я - до вiчного моря спокою... Тож не будемо втiшати себе
зайвими надiями!
Вiн обняв Ненка, мiцно притиснув до серця.
- Я щасливий, сину, що знайшов тебе. Безмежно радий, що ти зрозумiв
мене i подiля ш мо© думки i поривання. Спасибi тобi! Будь здоровий i
щасливий, рiдний мiй!..
Вiн вiдхилився на довжину витягнутих рук, довго дивився на сина, потiм
рвучко поцiлував ще раз i повернувся до Арсена:
- Арсене, другарю мiй, ти став менi теж рiдний, як син. Я в неоплатному
боргу перед тобою, бо ти знайшов дiтей мо©х. А ще в бiльшому боргу буду,
коли визволиш Златку...
Вiн обняв козака i тричi - навхрест - поцiлував.
- Знайду, батьку! Аби жива була - з пазурiв самого шайтана вирву нашу
любу Златку! - з почуттям вiдповiв Арсен, потискуючи руки во води.
Младен раптом посуворiшав, ще раз пильно глянув на сина i на Арсена, а
потiм пiдiйшов до коня i легко, нiби за плечима не було тягаря рокiв,
скочив у сiдло. Помахав рукою.
- Прощайте, рiднi мо©! Хай щастить вам на вашому шляхуi Вiн торкнув
коня i звiриною стежкою звернув убiк вiд дороги.
За хвилину його невелика ставна постать сховалася в гущавинi зелених
кущiв. Арсен зiтхнув.
- Ну, от i во води Младена нема ...
Тим часом наблизився обоз. Пройшли стомленi яничари, прогуркотiли
важкi, обкованi залiзом колеса. Протрюхикав припнутий до воза,
припорошений дорожньою курявою Юрась Хмельницький.
Простоволосий, бо десь загубив шапку-гетьманку, маленький згорблений,
споганiлий, вiн ледве переставляв ноги i, похиливши голову, пiдстьобуваний
батогами кiнних охоронцiв, через силу топтав спiй тяжкий, бечслаипий
шлях...
Арсен похмуро пронiн його суворим поглядом, i в його серцi як i кожного
рачу, коли вiн бачшi Юрася, почала наростати глуха ненависть. I хоча вiн
розумiв, що не один Юрась винуватець його поневiрянь, десь там попереду, в
могутнiй Портi, жорстокий Кара-Мустафа, з яким нiн iде битися не на життя
а на смерть, однак цьому виродковi пробачити не мiг нi сво©х страждань, пi
страждань свого народу.
Вiн зцiпив зуби, щоб стримати болiсний стогiн, що рвався з грудей.
Ненко помiтив змiну, яка сталася з Арсеном, i, скочивши на коня,
промовив спiвчутливо:
- По©демо, братику!
Але той, зiтхнувши, заперечно похитав головою.
- дь, я наздожену, - i важко сiв у сiдло.
У його приглушеному голосi прозвучала така туга, що Ненко не' змiг
заперечити. А коли, рушивши вслiд за валкою, через деякий час оглянувся,
то побачив на перевалi, над стрiмким урвищем, одинокого вершника, що
темнiв на тлi ясно-голубого бездонного неба. I було в ньому щось печальне
i грiзне одночасно.
ШОВКОВИЙ ШНУРОК
Частина перша
ОДАЛIСКА
Великий вiзир Асан Мустафа Кепрюлю, або Кара-Мустафа, як його називала
вся Туреччина, поглянув на себе у велике, в позолоченiй рамцi дзеркало
роботи венецiанських майстрiв. У ньому вiн побачив середнього на зрiст,
сухорлявого чоловiка в бiлому, як i належить великому вiзировi, одязi й
такiй же бiлоснiжнiй чалмi, прикрашенiй великим самоцвiтом i срiбним
челенком.
Наблизившись до дзеркала майже впритул, вiн почав пильно розглядати
сво обличчя.
Воно було темне, довгасте, з хрящуватим - не тюркським, а грецьким -
носом, бо родина Кепрюлю походила з грекiв, що подiбно багатьом iншим,
потурчилися пiсля завоювання Константинополя османами. Двi зморшки спадали
вiд крил носа i рiзко окреслювали мiцно стулений рот. Вони надавали всьому
обличчю суворостi. На груди лягала чорна, з проблисками сивизни борода. А
з-пiд крутих брiв виглядали допитливi чорнi очi, пронизливого погляду яких
не витримував нiхто, навiть сам султан Магомет.
Згадавши султана, Кара-Мустафа криво посмiхнувся.
Дитя! Доросле дитя, волею долi поставлене правити гiгантською iмперi ю.
Йому б веселитися i розважатися з одалiсками, яких у гаремi... понад
пiвтисячi. Або - полювати... Полювання - то його стихiя i найбiльша
пристрасть. Заради нього султан, не задумуючись, кине державнi дiла,
вiйсько, гарем i помчить у дикi хащi Родопських гiр, щоб поганятися за
вепрами, козулями, зайцями чи лисицями. Недарма ж вiн i прiзвисько дiстав
- Авджi, тобто Мисливець...
Кара-Мустафа знову посмiхнувся. На цей раз сумно. Адже йому,
справжньому правителевi Османсько© iмперi©, доводиться гнути спину перед
цим нiкчемою i лiнтюхом, який, одначе, корчить iз себе великого
завойовника i мрi про лаври Александра Македонського... А хто пiднiс його
на таку недосяжну висоту? Родина Кепрюлю, яка ось уже тридцять, рокiв
беззмiнне да Туреччинi великих вiзирiв! Родина Кепрюлю, наймогутнiша
родина iмперi©, а можливо, i всього свiту, з надр яко© вийшов i вiн,
Кара-Мустафа! Це вона пiднесла на вершину влади Магомета четвертого, якого
бiльш спритнi брати, претенденти на престол, давно б уже згно©ли у
Семивежному замку... Нiкчема© Але спробуй хоч пальцем ворухнути супроти
нього! Позбудешся не тiльки звання й мiсця великого вiзира, а й голови.
Та нi! Рано чи пiзно наступить час, коли вiн, Кара-Мустафа, не буде
схилятися нi перед ким, бо сам стане правителем, султаном чи iмператором
велико© iмперi©, яку збуду на ру©нах Австрi©, Венецi©, Польщi та
нiмецьких князiвств. Уже готу ться величезне вiйсько, перед яким зiв'яне,
мов трава на морозi, об' днана сила ворогiв Порти. На чолi вiйська вiн
пройде вздовж Дунаю, нищачи все на сво му шляху. Подiбно Тамерлану, вiн
стане грозою i бичем божим поганих гяурiв! На ©хнiх землях насадить iслам,
пiв- вропи наверне до вчення пророка, а Вiдень, прекрасну столицю
австрiйського iмператора Леопольда, зробить сво©м головним мiстом!
Все склада ться якнайкраще. З царем московським Федором, слава аллаху,
пiдписано перемир'я. Отже, на пiвночi розв'язано руки. Iмператор Леопольд,
пiд'юджуваний зу©тами, затопив кров'ю Захiдну Угорщину, ведучи безпощадну
вiйну проти повстанцiв, i це допомогло туркам переманити на свiй бiк
молодого графа Емерiка Текелi, що став вождем угорцiв. Текелi допоможе
османам у боротьбi проти Австрi©, за ним пiде багато тисяч вiдчайдушних
во©нiв, а коли звершить сво дiло i стане непотрiбний, його доведеться
усунути, а Угорщину, цей благодатний край на берегах Дунаю, вiн,
Кара-Мустафа, зробить пашаликом сво © но-возбудовано© iмперi©, ©©
житницею.
Вивiдачi доносять, що Леопольд засила та мних послiв до короля Францi©
Людовiка XIV, щоб пiсля багатьох рокiв неприязнi, ворожнечi i во н схилити
його до дружби або хоча б до нейтралiтету. Даремна праця! Великий вiзир
одержав запевнення Людовiка в тому, що Францiя нiколи не пiде на угоду з
Австрi ю, сво ю давньою суперницею на континентi. Бiльше того, через
королеву Ляхистану Марiю-Казимиру, дочку зубожiлого французького маркiза
капiтана д'Аркена, Людовiк вимагав вiд Я на Собеського зберiгати мир з
турками i пiдтримувати мадяр проти Австрi!... Ян Собеський, давнiй ворог
Порти, поки що вага ться... Хай вага ться! Бо ма пiдставу: у нього нема
нi вiйська, нi грошей...
Великий вiзир поринув у думки. А в них переплелись химерно дiйснiсть iз
домислами, тверезi роздуми досвiдченого державного мужа i во©на з рожевими
юнацькими мрiями.
Дивлячись у дзеркало, вже не помiчав свого обличчя i навiть забув npfo
невеликi набряки пiд очима, що з'явилися останнiм часом, а уявляв себе
iмператором безмежно© iмперi©, яка простиратиметься вiд берегiв Дунаю бiля
Залiзних Ворiт до свiтловодого Рейну, а може, й далi. Те, що не пощастило
зробити на Пiвночi, вiн здiйснить на Заходi.
I, може, то на краще?
Замiсть напiвпустельних укра©нських степiв по обох берегах могутньо©
рiки Озу, яку гяури називають Днiпром, до його нiг ляжуть густонаселенi,
багатi провiнцi© кра©ни Золотого Яблука. Його кiнь викреше копитом вогонь
об кам'янистi береги Присмеркового океану, про який мрiяли i Аттiла, i
Чiнгiсхан, i кривавий завойовник урусiв Бату-хан. Його рука пронесе зелене
знамено пророка до самого краю землi!
Так, все це буде© Все це вiн зробить. Але пiзнiше. В майбутньому. А
зараз...
Кара-Мустафа усмiхнувся i пiдморгнув, мов хлопчисько, сво му зображенню
в дзеркалi. Розправив пальцями зморшку мiж бровами i ще раз пiдморгнув.
А зараз вiн пiде на лiве крило свого великого палацу, проникне потайним
ходом у вежу i загляне в кiмнату, де за його наказом ось уже який мiсяць
держать квiтку раю, дiвчину-полонянку, незвичайна краса яко© збаламутила
серце першого сановника iмперi©.
Вiн залишив кабiнет, минув залу прийомiв i напiвтемною прохолодною
галере ю дiйшов до сторожово© вежi, що примикала до палацу й непомiтними
для стороннього ока дверима сполучалася з ним.
Сторожi тут не було.
Кара-Мустафа вiдсунув легку декоративну шафу i без зусилля вiдчинив
масивнi дубовi дверi - видно, завiси були заздалегiдь добре змащенi олi ю.
Вузькими гвинтовими сходами пiднявся вгору й зупинився в просторiй нiшi.
Густа напiвтемрява облягала все довкола. Та Кара-Мустафу це не
бентежило. Вiн простягнув уперед руку i, намацавши на стiнi раму з
картиною, зняв ©©.
В ту ж мить у нiшi стало свiтлiше: пiд рамою ховалося невеличке
вiконце, що пропускало трохи тьмяного свiтла.
Кара-Мустафа поставив обережно картину на пiдлогу i припав обличчям до
скла.
Перед його зором вiдкрилася велика кругла кiмната, упоряджена навiть
для вiзирського палацу з небаченою розкiшшю. Стiни задрапiрованi барвистим
шовком i килимами. Злiва вiд дверей - велике дзеркало в золоченiй оправi,
праворуч - шафа з бронзовими ручками. Посерединi, в красивiй мармуровiй
чашi, грайливо бив невеличкий фонтанчик, а над ним розкинула крислате
вiття нiжно-зелена пальма. З другого боку фонтана стояла широка, застелена
важким персидським килимом канапа. На нiй лежала дiвчина. Бiля не© на
пiдлозi сидiла стара жiнка.
Лише мiцнi грати на вiкнах не гармонiювали з розкiшшю цi © кiмнати.
Постоявши в задумi кiлька хвилин i помилувавшись красою дiвчини,
Кара-Мустафа легенько зiтхнув, повiсив картину на мiсце i почав поволi
спускатися крутими сходами вниз.
Останнiми днями стало його настiйною звичкою - приходити сюди i кiлька
хвилин дивитися на полонянку. I хоч би як був переобтяжений державними
турботами, вiн знаходив час заглянути в кiмнату пiд вежею.
Ось i сьогоднi - джумеат. Свята п'ятниця. ер халiфа, тобто урочистий
султанський намаз. I йому, великому вiзировi, разом з iншими найвищими
сановниками iмперi© потрiбно через годину-другу супроводити падишаха до
мечетi Сулейманi та Ая Софi©. А вiн не втримався, щоб не завернути сюди i
не глянути на прекрасне личко, на розкiшнi коси й округлi нiжнi плечi
молодо© красунi.
Кара-Мустафа повернувся тим же шляхом до свого кабiнету, ще раз пильно
оглянув бiлоснiжну чалму iз сяючим челенком, такий же бiлоснiжний легкий
доломан з горноста вою опушкою, красиву чорну бороду, зрiдка припорошену,
мов памороззю, сивизною, i, залишившись задоволений собою, попростував до
виходу.
На подвiр'© на нього чекав почет. Старший конюший держав за уздечку
сiрого в яблуках коня. ©хати було недалеко - до пристанi.
Кара-Мустафа на мить зупинився на ганку, бистрим поглядом окинув двiр.
На повнi груди вдихнув свiже ранкове повiтря.
О аллах, як тут гарно© Нi, хай хто що не каже, його ма ток Ейюб,
розташований за стiнами столицi, при самiй вершинi Золотого Рогу, то -
райська мiсцина!
Великий двоповерховий палац, до якого примикають гарем, кухня та iншi
служби, потопа у зеленi тiнистого саду. Всюди - море квiтiв. Прямо перед
входом до палацу - пристань, де завжди напоготовi сто©ть галера. З
Золотого Рогу вi прохолодою i запахами моря. Рай, та й годi! Не дивно, що
сам султан, вiдвiдавши Ейюб, це невеличке примiське сiльце, сказав: "Коли
б не було на свiтi султанського сералю, то я волiв би жити в Ейюбi".
Вiн зiйшов зi сходiв, легко сiв у сiдло i спрямував коня до пристанi.
Почет рушив за ним.
На галерi було пiднято знамено великого вiзира. По парадному траповi
Кара-Мустафа пiднявся на палубу. Корабельний ага вiдсалютував йому шаблею.
В ту ж мить галера вiдчалила вiд берега. Пропливла Золотим Рогом, i
обiгнувши майже все мiсто i випливши в Мармурове море, взяла курс до
султанського мобейну.
Тут великого вiзира вже ждали члени дивану - вiзирi, а також придворнi,
про посади i роль яких навiть вiн сам мав туманну уяву. Споконвiку були
вони, i без них, здавалося, не мiг обiйтися жоден султан.
Весь цей натовп посунув слiдом за великим вiзиром до палацу падишаха i
поволi танув, розчиняючись у ще бiльших натовпах придворних, котрi
очiкували виходу султана, i в трьох дворах, i в численних примiщеннях
сералю.
Нарештi всi десь позникали, i Кара-Мустафа лишився у великiй троннiй
залi сам. Якусь хвилину постояв, а потiм поволi попростував до високих
позолочених дверей, обабiч яких на чатах стояли два чорнолицi
велетнi-нубiйцi.
В ту ж мить крiзь вiдчиненi вiкна з двору долинули протяжнi спiви
долi, яка спiткала Златку.
Довго в наметi панувала напружено-болiсна тиша. ©© порушував лише трiск
свiчки, та здалеку чулося глухе iржання коней.
Нарештi першим опам'ятався Ненко. Вiдкривши полог намету, покликав
вартових i наказав:
- Заберiть в'язняi Та пильно стережiть!
Юрiя Хмельницького вивели.
Младен сiв на похiдне лiжко й, обхопивши сиву голову руками, застиг у
важкiй задумi. Ненко повiльно ходив з кутка в куток, вiд того свiтло
свiчки блимало, колихалося, i мерехтливi тiнi снувалися довкола. Стеха
плакала. А Роман пiдiйшов до прибитого горем Арсена, обняв друга за плечi,
але слiв розради не знаходив.
Нарештi Ненко зупинився.
- Що будемо робити, друзi? - спитав тихо. Нiхто йому не вiдповiв.
- Арсене, годi побиватись - думати треба! - пiдiйшов вiн до запорожця.
- Що ж тут довго думати? - з болем, що спотворив йому обличчя, вiдповiв
Арсен. - Златцi нiчим не допоможеш... Залиша ться одно - убити негiдника!
- Кого?
- Юрася... Кого ж iще?
Ненко скрушно похитав головою.
- Нi, я не дозволю вбивати його! Азем-ага доручив менi доставити в'язня
в Стамбул, в Семивежний замок... I я виконаю цей наказ!
- Чого ж тодi пита ш, що робити?.. Я по©ду з тобою в Стамбул, проберуся
до Кара-Мустафи i вб'ю його!
- А Златка? Арсен задумався.
- А Златку вирву з неволi!
- Ти це говориш серйозно, другарю? - пiдвiвся Младен. - Адже сам чув,
де зараз наша Златка!
- Де?
- В гаремi...
- Ну й що? - Арсен враз насупився, пригадавши раптом далекий
Кизил-Iрмак, замок Ак-су i Гамiдову жертву Iраз, яку Iсмет мертву нiс на
витягнутих руках...
- Але ж... - Младен запнувся i похилив голову. Арсен зрозумiв стан
во води, який вважав, що тепер, дiзнавшись, що Златка в гаремi, козак
вiдмовиться вiд не©. "Батьку, батьку, - обняв його за плечi, - як же ти
так можеш думати про мене?"
А вголос сказав, звертаючись до всiх:
- Дорогi мо©, тепер, коли зна мо, де перебува Златка, хiба можемо ми
помишляти про щось iнше, крiм одного - як ©© визволити? - Вiн говорив
тихо, а всiм здавалося, що вiн кричить i кожне слово - то згусток болю. -
I що б з нею не трапилося, вона наша... Вона моя! А, до речi, ми ще не
зна мо, що з нею. Де вона...
- Що ж ти пропону ш? - спитав Ненко. Арсен повернувся до нього.
- Я по©ду з тобою в Стамбул, i ми там про все дiзна мося... Слiд
певний! Пiд страхом смертi Юрась сказав правду... Отже, слово за нами. I
передусiм за мною! Життя покладу, а Златку знайду i вирву з лабет
Кара-Мустафи!
Младен розчулено обняв козака. Ненко потиснув йому руку.
- Дякую, сину!
- Дякую, брате!
©хнi руки сплелися в дружньому потисковi.
До них пiдiйшли Роман i Стеха.
- Може, i ми з вами? - тихо спитав Роман.
- Нi, нi, - заперечив Арсен. - Ви зi Стехою по©дете сво ю дорогою. Ось
вам ярлик мурзи. Тепер вас нiхто не переслiдуватиме, бо Чору ми вiдпустимо
аж на Дуна©. Ви ж на тон час досягнете Бугу i там зустрiнетесь iз Палi м,
який з товариством не примусить довго чекати на себе. ©дьте прямо до
Ки ва, а там на Iрпiнь - до наших. Матiр вiтайте, дiдуся... Скажiть, що
люблю ©х i думаю про них весь час. А додому повернуся тiльки зi Златкою.
Або не повернуся зовсiм.
- Братику! - схлипнула Стеха.
- Дурнесенька, ну, чого ти хова ш мене заздалегiдь? Повернусь я! От
побачиш... - I вiн поцiлував сестру в заплаканi очi.
12
Палiй погостював три днi i ввечерi оголосив, що завтра вiд'©здить
додому.
- Пора i честь знати, - сказав на припрошування сестри залишитися
надовше.
- Хiба тобi у нас погано? - вставив сво слово Кучук.
- Непогано... Дякую за гостиннiсть. Але самi зна те: в гостях добре, а
дома краще.
Палiй не сказав, що так було домовлено з Арсеном i Романом: якщо ©х не
буде протягом трьох днiв, то вiн разом iз товариством ма подякувати за
хлiб, за сiль i рушати в путь. Вони визначили точно дорогу на Ки©в i
урочище на Бузi, де повиннi були зустрiтися.
Три днi минуло. Отже, Арсен з Романом i Стехого вже в безпечному мiсцi
i чекають на нього.
Одно турбувало Палiя - раптове зникнення Чори. Варвара-ханум на
запитання брата вiдповiла, що хлопець, мабуть, гайнув з однолiтками до
моря. Але Палiй не повiрив цьому: не мiг уявити, як би це племiнник без
поважно© причини гайнув на море вiд гостя-дядька, якого бачить уперше, а
може, й востанн . Крiм того, завважив якусь нещирiсть у словах сестри.
Це його насторожило.
Зрозумiвши, що Палiй твердо сто©ть на сво му, Кучук-бей i Варвара-ханум
влаштували гостям урочисту вечерю.
Простора свiтлиця була застелена пухким килимом, на який невiльницi
наставили полумискiв iз ©жею, глечикiв з вином та щербетом.
Кучук-бей посадив Палiя поряд iз собою i сам частував його.
Варвара-ханум пригощала козакiв.
Коли випили по кухлю вина, зав'язалася розмова. Привiд ©й подав мурза,
назвавши Палiя братом i другом. На це Палiй вiдповiв:
- Так, сьогоднi ми з тобою друзi, мурзо... Ба навiть родичi... I
недалекi - адже держиш мою сестру. Тож давай вип' мо за те, щоб жити нам
по-родичiвськи! Ти не нападай на Укра©ну, не пали наших сiл i мiст, не
вбивай людей, не бери ясир... А ми, з свого боку, не нападатимемо на
Ногайську орду, зокрема на Бiлгород-ську...
- Ти хочеш неможливого, Семене, - заперечив Кучук, тримаючи в руцi
недопитий кухоль. - Як же ми житимемо без вiйни? Невже ти дума ш, що нога©
оратимуть, сiятимуть пшеницю, просо, як гяури? Невже вони, володарi
степiв, приростуть до землi, щоб усе життя копирсатися в гною?.. Нi, аллах
створив нога©в людьми вiльними i войовничими© Сьогоднi ми тут, а завтра -
за Бугом чи за Днiпром! Шаблею i стрiлою ми здобува мо сво© багатства -
одяг, коней, збiжжя, рабiв!
- Але ж це суперечить доброму сусiдству i здоровому глуздовi! -
запально вигукнув Палiй. - Якщо так триватиме далi, то нашi землi
знелюднiють, зубожiють, розоряться i стануть легкою здобиччю кого-небудь
третього. Султана, примiром... "Вiн i так наклав на вас лапу. Та й до нас
було простягнув, поки ми не вдарили по нiй.
- Не вмовляй мене, Семене. - Кучук допив вино i тильною стороною руки
витер губи. - Не вмовляй, бо це безнадiйно. Ми нападали на вас i будемо
нападати. Це так же природно, як те, що вранцi - по волi аллаха - сходить
сонце, а взимку ста холодно i пада снiг... Ногай зрiсся з конем, шаблею
i луком, як риба з водою. Сам аллах не в силi змiнити його природи. А ти
хочеш, щоб це зробив я...
Козаки вже сп'янiли i ледве стримувалися, щоб не наговорити господаревi
рiзких слiв. Метелиця червонiв, пирхав, але пiд поглядом Палiя замовкав i
знай пiдливав у кухлi собi. Шевчиковi i Сiкачевi вина. Сiкач сидiв як на
голках, а Шевчик розкрив рота i витрiщився на мурзу, мов на диво.
Палiй вiдчував, що почина сердитись.
- Тодi не ображайся, мурзо, коли я з козаками прийду громити твiй улус
та iншi улуси ногайцiв...
- Я не ображаюсь. Тут - хто кого... Палiй блиснув очима.
- Так, хто кого... Це буде вiйна довга, затяжна, аж поки один iз
супротивникiв не зрозумi , що карта його бита!
- Сподiваюся, це буде карта не наша, - сказав, иiдсмiюючись, Кучук.
- Хтозна... Невже ти гада ш, мурзо, що твоя тисяча кибиток чи, скажiмо
точнiше, п'ять-сiм тисяч вершникiв зможуть протистояти нам? Невже гада ш,
що ви в змозi винищити такий великий народ, як наш? Особливо тепер, коли
вiн об' днався з Москвою?
- Ой , мошкови далеко... Не завжди вони зможуть допомогти вам... А ми
напада мо несподiвано, як буря, i так же, як буря, потрощивши все на
сво му шляху, зника мо.
Палiй насупився, глянув йому в чорнi, з коричнюватим вiдтiнком очi.
Погляди ©хнi схрестилися, нiби мечi.
- Я не хотiв би образити тебе, мурзо, але мушу сказати: ти мислиш, як
хлопчисько... Жоден народ на свiтi ще не прохарчувався вiйною. Рано чи
пiзно йому приходить кiнець. Щоб жити, людина повинна орати, сiяти,
вирощувати худобу, шити одяг, взуття, а не воювати...
- Однак ти ж ма ш шаблю при боцi!
- Я змушений ©© носити, щоб захистити себе вiд таких людоловiв, як ти.
- Один бiс - нападати чи захищатися... Це два обличчя однi © й тi © ж
речi - вiйни! - вигукнув мурза.
- Та не однаковi, - зразу ж вiдповiв Палiй. - Ось ми щойно пiдписали з
ханом договiр про перемир'я на двадцять рокiв. Зi свого боку хан
зобов'язався не нападати на нас, не брати ясир в нашiй землi... А ти,
пiдданий хана, вже йшов у похiд на Укра©ну - I вважа ш це справедливим?
- Нога© договору не пiдписували, - буркнув Кучук.
- Але ж ти знав, що договiр пiдписаний, вiдiсланий царю i султану для
затвердження?
- Знав.
- I все ж iшов на нас вiйною!
- Iшов... Бо мiй народ хоче ©сти!
Палiй зцiпив зуби. Довго мовчав. Бачив, як то блiдло, то червонiло лице
сестри, Варвари-ханум, як стискувалися кулаки його товаришiв.
- Гм, бачу - добром з тобою ми не домовимося, мурзо, - промовив нарешт!
- Шкода!..
Кучук зареготав, оскалюючи мiцнi зуби, що серед чорно© бороди бiлiли,
мов снiг, ударив Палiя долонею по колiну.
- Не будемо морочити собi голови, Семене, тим, що буде. У вас гарна
приповiдка: хай буде, що буде, а буде те, шо бог дасть!.. Тож сьогоднi
пиймо-гуляймо, а...
- А про завтра не забуваймо, - перебив його мову Палiй. - Бо минулого
не змiниш, а майбутн - в наших руках!
- В руках аллаха, Семене! Чу ш - в руках аллаха!.. Захоче аллах, щоб
загинув мiй народ, - i нiщо не вряту його. А захоче щоб загинув твiй, -
то вiн загине, як би ти не ставав дибки!
- Жорстокий твiй бог, мурзо, - похитав головою Палiй. - А коли б ми
були розумнi, то мiсця вистачило б для нас усiх...
Кучук хотiв щось вiдповiсти, але в цю мить грюкнули дверi - i в кiмнату
ввiйшов Чора. Втомлений, схудлий, злий, вiн похмуро привiтався i довгим
докiрливим поглядом подивився на матiр.
Варвара-ханум зблiдла. Той синiв погляд сказав ©й про все: i про
причину його смутку, i про бiль, що пронизував його груди. Вона легенько
зiтхнула. Та ледь помiтний вогник, що враз спалахнув у ©© очах, засвiдчив
про радiсть: син повернувся живий-здоровий, а полонянка, котра могла стати
причиною роздору i ненавистi в сiм'©, мабуть, назавжди щезла з ©хнього
видноколу.
Палiй помiтив мовчазну мову сина й матерi, зрозумiв усе, що та©лося за
нею, i, полегшено зiтхнувши, розправив русявого вуса. Отже, Стеха
визволена - i вони можуть завтра на зорi покинути Бiлгород i мчати на Буг,
до умовленого мiсця...
13
Переправившись через Дунай, яничарський загiн на чолi з Сафар-бесм
поволi простував Добруджею до Балканського хребта.
Одягнутий у яничарьке вбрання. Арсен разом з Младеном ©хав весь час
попереду: вiн не хотiв показуватись на очi Юрасю Хмельницькому, що плiвся
прив'язаний до воза десь всерединi валки.
I Арсен, i Младен поспiшали. Здавалося, коли б могли - полетiли б на
крилах!
Арсена пiдганяло бажання якнайшвидше добратися до Стамбула, де - вiн
був упевнений - знайде Златку. Младена ж тягнуло вперед, крiм туги за
дочкою, ще й iнше почуття. Пiд його ногами була рiдна болгарська земля!
Десь там, на полонинах, у зелених долинах, серед лiсiв, гуляють його
побратими-гайдуки, борцi за волю Болгарi!... До них, до них рветься серце
старого во води!
Коли на шостий день ©зди валка здерлася на високий перевал, Младен
пiдкликав до себе Ненка й Арсена. Вигляд у нього був радiсний, урочистий.
Вiн скинув чалму, розправив рукою довге сиве волосся, глибодсо вдихнув
прохолодне гiрське повiтря i сказав радiсно, урочисто:
- Боже! Ось вона передi мною - Болгарiя! Стара Планина! - Вiн раптом
став на колiна, нахилився i поцiлував землю. В очах його блищали сльози. А
пiдвiвшись, окинув поглядом горбастi синi кра види, що мрiли вдалинi, i
ледь чутно прошепотiв сухими вустами:- Болгарiяi Рiдна моя...
I Арсен, i Ненко не проронили жодного слова. Вони розумiли, якi почуття
нуртують зараз у грудях старого во води.
Младен узяв ©х за руки, пiдвiв на край бескиду, з якого виднiлися
пiвденнi схили хребта, промовив схвильовано:
- Синове! Тут ми з вами розстанемося.
- Чому, тату? - здивувався Ненко. - Ми ж домовилися ©хати разом до
Стамбула. Там наша Златка...
- Вас дво молодих, дужих... З мене буде невелика помiч, справитеся
самi. Визволите Златку... А я залишуся тут, у рiдних горах. Десь там, -
вiн показав у далину рукою, - знайду сво©х хлопцiв... Вiрю: ждуть вони
мене© Десь там, - вiн знову пiдняв зморшкувату, але ще мiцну руку, - мати
наша - Анка. Орлиця моя! Вона теж давно чека на мене...
Вони довго стояли мовчки, аж поки на крутому пiдйомi не показалася
валка, що поволi пiднiмалася вгору.
Старий во вода раптом заспiшив.
- Ось що, синове, слухайте мене уважно... Перше вам i головне завдання:
визволiть мою доньку Златку. Де б вона не була - хоч би i в сералi '
самого султана, вирвiть ©© звiдти! I дайте знати про те у Сливен, старому
Станку... Ви обидва зна те, де вiн живе. То мiй давнiй друг i вiрний
помiчник... Зрозумiли?
- Зрозумiли, - хитнув головою Ненко.
- А друге завдання - пiдточуйте могутнiсть ПортиI Де тiльки можна. I як
тiльки можна!.. Знищiть великого вiзира Кара-Мустафу! То хитрий i запеклий
ворог уже пiдкорених i ще не пiдкорених народiв! А особливо болгар... Бо
вiн наробить усiм бiди!.. Про все, що варте уваги, сповiщайте мене через
Станка, а я знайду спосiб передати вашi та мнi повiдомлення кому треба - у
Ки©в, а звiдти - в Москву, на Запорожжя чи, коли треба, у Варшаву...
Знайте: ворог нашого ворога - то наш спiльник. Допомагайте йому всюди i
всiм чим можете! Ось так, синоие... А тепер давайте прощатися, бо не знаю,
чи побачу час ще коли-небудь... Роки мо© бiжать, мов гiрськi потоки, i все
ближче - вiдчуваю я - до вiчного моря спокою... Тож не будемо втiшати себе
зайвими надiями!
Вiн обняв Ненка, мiцно притиснув до серця.
- Я щасливий, сину, що знайшов тебе. Безмежно радий, що ти зрозумiв
мене i подiля ш мо© думки i поривання. Спасибi тобi! Будь здоровий i
щасливий, рiдний мiй!..
Вiн вiдхилився на довжину витягнутих рук, довго дивився на сина, потiм
рвучко поцiлував ще раз i повернувся до Арсена:
- Арсене, другарю мiй, ти став менi теж рiдний, як син. Я в неоплатному
боргу перед тобою, бо ти знайшов дiтей мо©х. А ще в бiльшому боргу буду,
коли визволиш Златку...
Вiн обняв козака i тричi - навхрест - поцiлував.
- Знайду, батьку! Аби жива була - з пазурiв самого шайтана вирву нашу
любу Златку! - з почуттям вiдповiв Арсен, потискуючи руки во води.
Младен раптом посуворiшав, ще раз пильно глянув на сина i на Арсена, а
потiм пiдiйшов до коня i легко, нiби за плечима не було тягаря рокiв,
скочив у сiдло. Помахав рукою.
- Прощайте, рiднi мо©! Хай щастить вам на вашому шляхуi Вiн торкнув
коня i звiриною стежкою звернув убiк вiд дороги.
За хвилину його невелика ставна постать сховалася в гущавинi зелених
кущiв. Арсен зiтхнув.
- Ну, от i во води Младена нема ...
Тим часом наблизився обоз. Пройшли стомленi яничари, прогуркотiли
важкi, обкованi залiзом колеса. Протрюхикав припнутий до воза,
припорошений дорожньою курявою Юрась Хмельницький.
Простоволосий, бо десь загубив шапку-гетьманку, маленький згорблений,
споганiлий, вiн ледве переставляв ноги i, похиливши голову, пiдстьобуваний
батогами кiнних охоронцiв, через силу топтав спiй тяжкий, бечслаипий
шлях...
Арсен похмуро пронiн його суворим поглядом, i в його серцi як i кожного
рачу, коли вiн бачшi Юрася, почала наростати глуха ненависть. I хоча вiн
розумiв, що не один Юрась винуватець його поневiрянь, десь там попереду, в
могутнiй Портi, жорстокий Кара-Мустафа, з яким нiн iде битися не на життя
а на смерть, однак цьому виродковi пробачити не мiг нi сво©х страждань, пi
страждань свого народу.
Вiн зцiпив зуби, щоб стримати болiсний стогiн, що рвався з грудей.
Ненко помiтив змiну, яка сталася з Арсеном, i, скочивши на коня,
промовив спiвчутливо:
- По©демо, братику!
Але той, зiтхнувши, заперечно похитав головою.
- дь, я наздожену, - i важко сiв у сiдло.
У його приглушеному голосi прозвучала така туга, що Ненко не' змiг
заперечити. А коли, рушивши вслiд за валкою, через деякий час оглянувся,
то побачив на перевалi, над стрiмким урвищем, одинокого вершника, що
темнiв на тлi ясно-голубого бездонного неба. I було в ньому щось печальне
i грiзне одночасно.
ШОВКОВИЙ ШНУРОК
Частина перша
ОДАЛIСКА
Великий вiзир Асан Мустафа Кепрюлю, або Кара-Мустафа, як його називала
вся Туреччина, поглянув на себе у велике, в позолоченiй рамцi дзеркало
роботи венецiанських майстрiв. У ньому вiн побачив середнього на зрiст,
сухорлявого чоловiка в бiлому, як i належить великому вiзировi, одязi й
такiй же бiлоснiжнiй чалмi, прикрашенiй великим самоцвiтом i срiбним
челенком.
Наблизившись до дзеркала майже впритул, вiн почав пильно розглядати
сво обличчя.
Воно було темне, довгасте, з хрящуватим - не тюркським, а грецьким -
носом, бо родина Кепрюлю походила з грекiв, що подiбно багатьом iншим,
потурчилися пiсля завоювання Константинополя османами. Двi зморшки спадали
вiд крил носа i рiзко окреслювали мiцно стулений рот. Вони надавали всьому
обличчю суворостi. На груди лягала чорна, з проблисками сивизни борода. А
з-пiд крутих брiв виглядали допитливi чорнi очi, пронизливого погляду яких
не витримував нiхто, навiть сам султан Магомет.
Згадавши султана, Кара-Мустафа криво посмiхнувся.
Дитя! Доросле дитя, волею долi поставлене правити гiгантською iмперi ю.
Йому б веселитися i розважатися з одалiсками, яких у гаремi... понад
пiвтисячi. Або - полювати... Полювання - то його стихiя i найбiльша
пристрасть. Заради нього султан, не задумуючись, кине державнi дiла,
вiйсько, гарем i помчить у дикi хащi Родопських гiр, щоб поганятися за
вепрами, козулями, зайцями чи лисицями. Недарма ж вiн i прiзвисько дiстав
- Авджi, тобто Мисливець...
Кара-Мустафа знову посмiхнувся. На цей раз сумно. Адже йому,
справжньому правителевi Османсько© iмперi©, доводиться гнути спину перед
цим нiкчемою i лiнтюхом, який, одначе, корчить iз себе великого
завойовника i мрi про лаври Александра Македонського... А хто пiднiс його
на таку недосяжну висоту? Родина Кепрюлю, яка ось уже тридцять, рокiв
беззмiнне да Туреччинi великих вiзирiв! Родина Кепрюлю, наймогутнiша
родина iмперi©, а можливо, i всього свiту, з надр яко© вийшов i вiн,
Кара-Мустафа! Це вона пiднесла на вершину влади Магомета четвертого, якого
бiльш спритнi брати, претенденти на престол, давно б уже згно©ли у
Семивежному замку... Нiкчема© Але спробуй хоч пальцем ворухнути супроти
нього! Позбудешся не тiльки звання й мiсця великого вiзира, а й голови.
Та нi! Рано чи пiзно наступить час, коли вiн, Кара-Мустафа, не буде
схилятися нi перед ким, бо сам стане правителем, султаном чи iмператором
велико© iмперi©, яку збуду на ру©нах Австрi©, Венецi©, Польщi та
нiмецьких князiвств. Уже готу ться величезне вiйсько, перед яким зiв'яне,
мов трава на морозi, об' днана сила ворогiв Порти. На чолi вiйська вiн
пройде вздовж Дунаю, нищачи все на сво му шляху. Подiбно Тамерлану, вiн
стане грозою i бичем божим поганих гяурiв! На ©хнiх землях насадить iслам,
пiв- вропи наверне до вчення пророка, а Вiдень, прекрасну столицю
австрiйського iмператора Леопольда, зробить сво©м головним мiстом!
Все склада ться якнайкраще. З царем московським Федором, слава аллаху,
пiдписано перемир'я. Отже, на пiвночi розв'язано руки. Iмператор Леопольд,
пiд'юджуваний зу©тами, затопив кров'ю Захiдну Угорщину, ведучи безпощадну
вiйну проти повстанцiв, i це допомогло туркам переманити на свiй бiк
молодого графа Емерiка Текелi, що став вождем угорцiв. Текелi допоможе
османам у боротьбi проти Австрi©, за ним пiде багато тисяч вiдчайдушних
во©нiв, а коли звершить сво дiло i стане непотрiбний, його доведеться
усунути, а Угорщину, цей благодатний край на берегах Дунаю, вiн,
Кара-Мустафа, зробить пашаликом сво © но-возбудовано© iмперi©, ©©
житницею.
Вивiдачi доносять, що Леопольд засила та мних послiв до короля Францi©
Людовiка XIV, щоб пiсля багатьох рокiв неприязнi, ворожнечi i во н схилити
його до дружби або хоча б до нейтралiтету. Даремна праця! Великий вiзир
одержав запевнення Людовiка в тому, що Францiя нiколи не пiде на угоду з
Австрi ю, сво ю давньою суперницею на континентi. Бiльше того, через
королеву Ляхистану Марiю-Казимиру, дочку зубожiлого французького маркiза
капiтана д'Аркена, Людовiк вимагав вiд Я на Собеського зберiгати мир з
турками i пiдтримувати мадяр проти Австрi!... Ян Собеський, давнiй ворог
Порти, поки що вага ться... Хай вага ться! Бо ма пiдставу: у нього нема
нi вiйська, нi грошей...
Великий вiзир поринув у думки. А в них переплелись химерно дiйснiсть iз
домислами, тверезi роздуми досвiдченого державного мужа i во©на з рожевими
юнацькими мрiями.
Дивлячись у дзеркало, вже не помiчав свого обличчя i навiть забув npfo
невеликi набряки пiд очима, що з'явилися останнiм часом, а уявляв себе
iмператором безмежно© iмперi©, яка простиратиметься вiд берегiв Дунаю бiля
Залiзних Ворiт до свiтловодого Рейну, а може, й далi. Те, що не пощастило
зробити на Пiвночi, вiн здiйснить на Заходi.
I, може, то на краще?
Замiсть напiвпустельних укра©нських степiв по обох берегах могутньо©
рiки Озу, яку гяури називають Днiпром, до його нiг ляжуть густонаселенi,
багатi провiнцi© кра©ни Золотого Яблука. Його кiнь викреше копитом вогонь
об кам'янистi береги Присмеркового океану, про який мрiяли i Аттiла, i
Чiнгiсхан, i кривавий завойовник урусiв Бату-хан. Його рука пронесе зелене
знамено пророка до самого краю землi!
Так, все це буде© Все це вiн зробить. Але пiзнiше. В майбутньому. А
зараз...
Кара-Мустафа усмiхнувся i пiдморгнув, мов хлопчисько, сво му зображенню
в дзеркалi. Розправив пальцями зморшку мiж бровами i ще раз пiдморгнув.
А зараз вiн пiде на лiве крило свого великого палацу, проникне потайним
ходом у вежу i загляне в кiмнату, де за його наказом ось уже який мiсяць
держать квiтку раю, дiвчину-полонянку, незвичайна краса яко© збаламутила
серце першого сановника iмперi©.
Вiн залишив кабiнет, минув залу прийомiв i напiвтемною прохолодною
галере ю дiйшов до сторожово© вежi, що примикала до палацу й непомiтними
для стороннього ока дверима сполучалася з ним.
Сторожi тут не було.
Кара-Мустафа вiдсунув легку декоративну шафу i без зусилля вiдчинив
масивнi дубовi дверi - видно, завiси були заздалегiдь добре змащенi олi ю.
Вузькими гвинтовими сходами пiднявся вгору й зупинився в просторiй нiшi.
Густа напiвтемрява облягала все довкола. Та Кара-Мустафу це не
бентежило. Вiн простягнув уперед руку i, намацавши на стiнi раму з
картиною, зняв ©©.
В ту ж мить у нiшi стало свiтлiше: пiд рамою ховалося невеличке
вiконце, що пропускало трохи тьмяного свiтла.
Кара-Мустафа поставив обережно картину на пiдлогу i припав обличчям до
скла.
Перед його зором вiдкрилася велика кругла кiмната, упоряджена навiть
для вiзирського палацу з небаченою розкiшшю. Стiни задрапiрованi барвистим
шовком i килимами. Злiва вiд дверей - велике дзеркало в золоченiй оправi,
праворуч - шафа з бронзовими ручками. Посерединi, в красивiй мармуровiй
чашi, грайливо бив невеличкий фонтанчик, а над ним розкинула крислате
вiття нiжно-зелена пальма. З другого боку фонтана стояла широка, застелена
важким персидським килимом канапа. На нiй лежала дiвчина. Бiля не© на
пiдлозi сидiла стара жiнка.
Лише мiцнi грати на вiкнах не гармонiювали з розкiшшю цi © кiмнати.
Постоявши в задумi кiлька хвилин i помилувавшись красою дiвчини,
Кара-Мустафа легенько зiтхнув, повiсив картину на мiсце i почав поволi
спускатися крутими сходами вниз.
Останнiми днями стало його настiйною звичкою - приходити сюди i кiлька
хвилин дивитися на полонянку. I хоч би як був переобтяжений державними
турботами, вiн знаходив час заглянути в кiмнату пiд вежею.
Ось i сьогоднi - джумеат. Свята п'ятниця. ер халiфа, тобто урочистий
султанський намаз. I йому, великому вiзировi, разом з iншими найвищими
сановниками iмперi© потрiбно через годину-другу супроводити падишаха до
мечетi Сулейманi та Ая Софi©. А вiн не втримався, щоб не завернути сюди i
не глянути на прекрасне личко, на розкiшнi коси й округлi нiжнi плечi
молодо© красунi.
Кара-Мустафа повернувся тим же шляхом до свого кабiнету, ще раз пильно
оглянув бiлоснiжну чалму iз сяючим челенком, такий же бiлоснiжний легкий
доломан з горноста вою опушкою, красиву чорну бороду, зрiдка припорошену,
мов памороззю, сивизною, i, залишившись задоволений собою, попростував до
виходу.
На подвiр'© на нього чекав почет. Старший конюший держав за уздечку
сiрого в яблуках коня. ©хати було недалеко - до пристанi.
Кара-Мустафа на мить зупинився на ганку, бистрим поглядом окинув двiр.
На повнi груди вдихнув свiже ранкове повiтря.
О аллах, як тут гарно© Нi, хай хто що не каже, його ма ток Ейюб,
розташований за стiнами столицi, при самiй вершинi Золотого Рогу, то -
райська мiсцина!
Великий двоповерховий палац, до якого примикають гарем, кухня та iншi
служби, потопа у зеленi тiнистого саду. Всюди - море квiтiв. Прямо перед
входом до палацу - пристань, де завжди напоготовi сто©ть галера. З
Золотого Рогу вi прохолодою i запахами моря. Рай, та й годi! Не дивно, що
сам султан, вiдвiдавши Ейюб, це невеличке примiське сiльце, сказав: "Коли
б не було на свiтi султанського сералю, то я волiв би жити в Ейюбi".
Вiн зiйшов зi сходiв, легко сiв у сiдло i спрямував коня до пристанi.
Почет рушив за ним.
На галерi було пiднято знамено великого вiзира. По парадному траповi
Кара-Мустафа пiднявся на палубу. Корабельний ага вiдсалютував йому шаблею.
В ту ж мить галера вiдчалила вiд берега. Пропливла Золотим Рогом, i
обiгнувши майже все мiсто i випливши в Мармурове море, взяла курс до
султанського мобейну.
Тут великого вiзира вже ждали члени дивану - вiзирi, а також придворнi,
про посади i роль яких навiть вiн сам мав туманну уяву. Споконвiку були
вони, i без них, здавалося, не мiг обiйтися жоден султан.
Весь цей натовп посунув слiдом за великим вiзиром до палацу падишаха i
поволi танув, розчиняючись у ще бiльших натовпах придворних, котрi
очiкували виходу султана, i в трьох дворах, i в численних примiщеннях
сералю.
Нарештi всi десь позникали, i Кара-Мустафа лишився у великiй троннiй
залi сам. Якусь хвилину постояв, а потiм поволi попростував до високих
позолочених дверей, обабiч яких на чатах стояли два чорнолицi
велетнi-нубiйцi.
В ту ж мить крiзь вiдчиненi вiкна з двору долинули протяжнi спiви