Малик Владимир. Тайний посол

Всюди ще багато ру©н i згарищ, але стоять серед попелищ уцiлiлi вiд
вогню хатини. З деяких в'ються димки, на подвiр'ях помiтнi слiди людських
рук - там, дивись, полагоджено тин i ворота, там - вибiлено стiни, а
подекуди на хатах уже зведено новi очеретянi дахи.
Фортеця зустрiла ©х людським гомоном, гупанням дубових баб, заступiв i
копаниць, цюканням сокир. Тут кипiла робота. Однi забивали палi, другi
засипали стiни землею, третi iз дубових брусiв майстрували фортечну браму.
Люди були такi худi, виснаженi та обiдранi, що Арсен аж жахнувся.
Звiдки вони взялися? Однi жебраки зiйшлися сюди, чи що? Незважаючи на
холод, у багатьох, крiм латано© сорочки чи бувалого в бувальцях лейбика,
не було нiчого. На ногах рiдко в кого чоботи, а то бiльше - постоли або
личаки, з яких вигляда якесь ганчiр'я. Обличчя зарослi, в очах - голодний
блиск.
Арсен хотiв було запитати Iваника, що це за люди, але в цю мить його
погляд упав на високу знайому постать. Палiй!
- Батьку Семене! - кинувся козак i на радощах згрiб полковника в
обiйми. - Батьку Семене© Який я радий, що знову бачу вас!
- Арсен? - Палiй не повiрив сво©м очам i вражено розглядав козака. -
Справдi Арсен, власною парсуною, як казали ки©вськi бурсаки... Та який
зарослий, мов дiдуган!
- Ви тут усi не кращi, - повiв рукою Арсен, показуючи на людей, що
трудилися бiля стiй. - Звiдки вони набралися?
Палi ве чоло нахмурилося. Не стишуючи ходи, вiн похмуро проказав:
- Зараз, мабуть, пiв-Укра©ни так живе. У во нному лихолiттi люди
втратили все: рiдних, домiвку, одяг... Почина мо ми на голому мiсцi. Треба
ж якось рятуватися!
- Що почина мо? - не зрозумiв Арсен.
- Жити заново, - вiдповiв Палiй. - Довго ми думали на Запорожжi - що
робити? Правобережжя сплюндроване, розорене, столочене татарськими кiньми.
За Бахчисарайським договором - нiчийна земля... Але ж вона наша! I поки ми
на нiй живемо, нiхто не може ©© назвати сво ю - нi султан, нi хан, нi
господар волоський, нi король польський... Тож i кинули ми клич: хто не
ма де прихилити голову, iдiть на Фастiвщину, на Корсунщину, на
Богуславщину - поселяйтеся, обробляйте землю, але шаблi з рук не
випускайте! I ось початок - звiдусюди потяглися нетяги, скривдженi долею.
Не принесли вони сюди нiчого: нi грошей, нi одягу, нi збiжжя, нi якихось
iнших статкiв. Зате принесли в серцях лють до ворогiв, що пустили ©х по
свiту, i любов до землi. Бiднi ми зараз. Ой, якi бiднi! Ще тiльки осiнь
кiнча ться, а в нас уже майже нiчого ©сти... Он бачиш - казани. Ото двiчi
на день варимо пшоняний кулiш. Не кулiш - назва одна! Але й тому люди
радi...
- Як же ви зиму дума те перебути?
- Якось перебудемо... Тугiше затягнемо очкурi, звiра полюватимемо, рибу
ловитимемо в Унавi та Iрпенi. Але вся наша надiя на допомогу.
- Чию?
- Москва допоможе грiшми та збро ю, Ки©в - збiжжям та харчами. Свiт не
без добрих людей.
- Яв цьому теж мав нагоду не раз переконатися. Ось i зараз вiдмахав
шлях зi Стамбула до Фастова не без допомоги добрих людей. А там - i до
Варшави доберуся.
- Ти просту ш до Варшави? З чим?
Арсен оглянувся: Iваник уже присусiдився до кашоварiв i, вициганивши у
них миску кулешу, сьорбав рiдке гаряче вариво. Поблизу нiкого - кожний
займався сво©м дiлом. Та все ж Арсен стишив голос.
- Батьку Семене, я, щоб ви знали, на службi у самого Кара-Мустафи...
Разом з Ненком... I привiз дуже важливу звiстку.
- Яку?
- Турки розпочали вiйну проти Австрi©. Султан Магомет зiбрав величезне
вiйсько i повiв його пiд Вiдень... Я поспiшаю до Варшави, щоб попередити
короля Яна.
Палiй нахмурив чоло.
- Чому ти гада ш, що треба попередити Собеського?
- Турки хочуть розбити спочатку Австрiю, а потiм - Польщу... Ненко чув
це з уст самого Кара-Мустафи.
- Ось якi. Отже, коли впаде Австрiя, а згодом Польща, Магомет знову
кине сво вiйсько проти нас. I тодi вже нiщо не стрима його!
- Ми з Ненком теж так думали i вирiшили, що потрiбно обов'язково
попередити полякiв...
- Безперечно. Туркiв можна зупинити тiльки спiльними зусиллями. Я
схвалюю твiй намiр ©хати до Варшави. Зi свого боку, я пошлю листи в Москву
та Батурин, щоб там знали, що замишля султан.
- Спасибi, батьку, за пiдтримку. Я знав, що ви будете тако© ж думки, як
i ми з Ненком.
- Ще б пак! Як i покiйний Сiрко, я вважаю, що серед багатьох ворогiв у
нас зараз один найлютiший, найнебезпечнiший - турецький султан... I
питання сто©ть так: хто кого? Або ми спiльно з iншими народами, яким вiн
загрожу , як i нам, обруба мо його загребущi руки, або ж нас упень
висiчуть. 1 на розплiд не залишать...
- У страшний час ми живемо, - замислено промовив Арсен, перебираючи в
пам'ятi великi й дрiбнi подi©, свiдком яких довелося йому бути. - Чи й
висто©мо?
- Висто©мо! Мусимо вистояти. Бо iнакше - кiнець усьому... Вони пiдiйшли
до ганку великого будинку, пам'ятного Арсеновi ще з позаторiшньо© зими. В
ньому жила, як вiн пам'ятав, старенька бабуся з хлопчиком i дiвчинкою.
Тепер будинок було полагоджено: пахли смолою новi дверi, бiлiли вимазанi
бiлою глиною стiни, замiсть побитих шибок у вiкнах вставленi добре
припасованi дошки. Всюди навколо хати прибрано. Вiдчувалося, що тут
господарюють дбайливi жiночi руки.
- Прошу до мо © хати, - сказав Палiй, - тимчасово©. Тут згодом буде
полкова канцелярiя, а поки полку нема i власно© хати у мене теж катма, то
я тут i зупинився. Можна сказати, у приймах. Тут, власне, живе Феодосiя з
дiтьми. Ссмашкова вдова. А я постояльцем у не©... - Пiдiймаючись на ганок,
Палiй усмiхнувся у сво© русявi вуса.
- Ви ще молодий, батьку, щойно за сорок звернуло. А Феодосiя - гарна
жiнка. Та й покiйний Семашко, пам'ята ться, заповiдав ©© вам. Тож нiчого
не було б дивного, коли б ви одружилися з нею...
Палiй враз пбсерйознiшав. Пiдiйшов до Арсена майже впритул i тихо
сказав:
- Я й сам так думаю, хлопче... Феодосiя - гарна жiнка. Розумна i
красива. I серце мо лежить до не©. Але ж цього мало!
- Що ж iще треба?
Палiй жартома штурхонув Арсена в плече.
- Хлопче, я хочу, щоб i мене кохали! Тiльки тодi я можу женитися. Гарно
придивляйся, а потiм i менi скажеш, коха вона мене чи нi?
Палiй вiдчинив дверi i перший зайшов до свiтлицi. Арсен зразу помiтив,
що це не та кiмната, в якiй колись жила бабуся з дiтьми. Печi не було,
зате стояла гарна кахляна груба, в якiй весело палахкотiло соснове гiлля.
Посеред свiтлицi, на чисто вимитiй, але вже потемнiлiй вiд часу пiдлозi
лежав досить-таки вичовганий килим. На стiнi, за новим, недавно
змайстрованим столом висiла зброя: мушкет, два пiстолi, два татарськi
ятагани й коштовне оздоблена шабля. Попiд стiнами жовтiли свiжовиструганi
iз соснових дощок лави.
У свiтлицi було гамiрно: четверо дiтлахiв вовтузилося бiля столу,
зчиняючи веселий шарварок. За столом бiля шиття сидiло двi жiнки, ©х Арсен
впiзнав одразу: то були Феодосiя i стара, що колись залишалася диною
жителькою Фастова.
- Киш, горобенята! - з напускною суворiстю гримнув Палiй на дiтей, але
вони зовсiм не злякалися, а з вереском i смiхом кинулись до нього i
повисли на його могутнiх руках.
Знявся ще бiльший лемент.
Звенигора усмiхнувся, дивлячись на розпашiлi дитячi личка (тут було три
дiвчинки й один хлопчик), i в думцi вiдзначив, що Палiй умi привертати до
себе не тiльки серця дорослих, а й серця дiтей. А дiти, як вiдомо, дуже
чутливi на ласку й нiколи не подружать з людиною черствою або байдужою.
Феодосiя глянула на стару:
- Бабо Ганно, заберiть дiтей!
Стара пiдвелася з-за столу, - тепер на нiй було не дрантя, а досить
пристойне вбрання, - i, кинувши сво шиття в кошик, пiдхопила його сухою
чорною рукою i гукнула на дiтей:
- Ходiмо гарбуза ©сти!
- Ходiмо! Ходiмо! - зрадiла малеча i гомiнливою зграйкою вискочила
слiдом за нею до сусiдньо© кiмнати.
Палiй провiв дiтей ласкавим поглядом, а потiм, коли за ними зачинилися
дверi, звернувся до Феодосi©:
- Приймай гостя, Феодосi ! Впiзна ш?
Феодосiя вийшла з-за столу. Зупинилась перед Арсеном, пильно
приглядаючись.
Була вона вродлива i, незважаючи на сво© тридцять п'ять рокiв i те, що
мала трьох дiтей, по-дiвочому нiжна. Барвиста плахта i бiла вишивана
сорочка щiльно облягали ©© стрункий стан. Чорна лискуча коса закручена
ззаду в тугий вузол. А з-пiд чорних брiв на Арсена дивилися виразнi очi,
опушенi густими вiями.
У Арсена защемiло серце: ця жiнка чимось нагадувала йому Златку, його
далеку, знайдену, але не вирятувану кохану. Феодосiя раптом усмiхнулася i
простягла руку.
- Невже Арсен?.. Боже мiй, вiн! Яка я рада... А де ж Златка? Що з нею?
- Потиск ©© руки був несподiвано мiцний. - Чи не знайшов?
- Знайшов... Але не встиг визволити, панiматко, - сумно вiдповiв козак,
тяжко зiтхаючи. - Бо вона в гаремi самого Кара-Мустафи. Але я визволю I
Повернуся - i визволю!
- Будемо сподiватися... Прошу до столу.
Арсен намагався вiдмовитися од пригощання, посилаючись на те, що в
нього обмаль часу i що вiн поспiша додому, але Феодосiя, видно, володiла
чаром обеззброювати людей - i ласкавою усмiшкою, i добрим словом, i ще
тi ю розумною жiночою твердiстю характеру, перед якою пасують найтвердiшi
чоловiки.
Вона взяла козака за рукав, усмiхнулася, схиливши набiк свою красиву
голову, i тихо проказала:
- Хiба можна вiдмовлятися од хлiба-солi, коли вони пiдносяться вiд
щирого серця? - I повернулася до Палiя. - Правда ж, полковнику?
Хоч який-то був короткий погляд, але його Арсеновi було достатньо, щоб
помiтити, що дивилася вона на Палiя по-особливому, з прихованою нiжнiстю i
захопленням, що проривалися крiзь ©© природну стриманiсть.
- Звичайно, голубонько... Арсен ще молодий, i його треба провчити, щоб
знав, як нехтувати гостиннiстю щирих дру-iiв! - вiдказав Палiй, дiстаючи з
судника плесковату пляшку i три чарки. - А що там у тебе , господине, в
печi?
Феодосiя поставила на стiл миску гарячих гречаних млинцiв, перемащених
смаженою на олi© цибулею, i три тарiлки гарбузово© кашi.
- Чим багатi, тим i радi, - знiяковiло розвела руками. - Сподiва мося
на краще... А зараз у нас з харчами сутужно.
- Зате в тебе золотi руки, - сказав Палiй, наливаючи чарки. - Ти й з
нiчого приготу ш смачну ©жу.
Феодосiя почервонiла вiд задоволення, сяйнувши темно-карими очима, i
тiльки слiпий мiг не помiтити в тому поглядовi щиро© любовi й глибоко©
вiдданостi. Арсен непомiтно штовхнув Палiя кулаком пiд бiк, мовляв, що ж
ти, батьку, невже сам не бачиш, як вона коха тебе?
Палiй усмiхнувся у вуса i пiднiс чарку.
- Ну, дорогi мо©, вип' мо за все добре: за твiй. Арсене, при©зд, за
щастя Златки, за наше здоров'я!
- За щастя й здоров'я господинi цього дому! - з почуттям сказав Арсен.
- Спасибi, - вiдповiла жiнка i перша пригубила чарку.
З гори, на якiй височила фастiвська фортеця, спускалися поволi. Коня
Арсен вiв на поводi. Холодне сонце червоно падало за далекi темно-зеленi
бори, вiщуючи на завтра морозяну погоду. Блищала пiд льодом вузька,
звивиста Унава.
- Тво©, Арсене, вибрали собi гарну мiсцину недалеко вiд рiчки, -
показав рукою Палiй у той бiк, де понад лугом простяглася низка хаток. - Я
пропонував ©м на горi, але всi дубовобалчани в один голос заявили: "Хочемо
внизу! Тут усе нагаду Дубову Балку - i рiчка, i луг, i висока гора... Нам
легше буде звикати до нового мiсця". I я погодився - нехай... Аби людям
добре було!
- Старi господарi не повернуться?
- Хай повертаються. Ми тiльки радi будемо. Землi усiм вистачить.
Внизу, на рiвному широкому майданi, десяток чи два теслярiв трудилися
бiля яко©сь незвичайно© будови. Помiтивши здивовано-запитальний погляд
Арсена, Палiй сказав:
- Це буде церква. Маленька, простенька, але своя... ' На горi
збереглося примiщення костьолу - можна було б переобладнати, однак люди
заявили, що й ногою не ступлять через його порiг. От i буду мо. Бо треба.
I причащатися, i вiнчатися, i сповiдатися. Збуду мо - тодi i я обвiнчаюся
тут з Феодосi ю.
- А вона вас коха , батьку, - сказав Арсен. - Невже ви самi не бачите?
Палiй обняв Арсена за плечi.
- Голубе мiй, чому не бачу? Звичайно, бачу. I вiдповiдаю ©й любов'ю.
Прийде час - i ми поберемося. Отож прибувай швидше додому, щоб потрапив на
весiлля!
- Довгий ще у мене шлях, батьку. Спочатку - до Варшави, а потiм - на
Дунай, можливо, пiд самий Вiдень.
- Довгий i небезпечний.
- Так, я не ©хав би туди... Але ж там Златка жде на мене, сподiва ться,
що визволю.
Палiй зупинився перед ворiтьми, виплетеними зi свiжо© лози.
- Ось тут живе твоя мати з дiдусем. А ото, поряд, Роман зi Стехою.
- Роман зi Стехою? Хiба вони вже побралися?
- Так. Своя сiм'я - своя хата. Що може бути кращого? Хатина, правда,
миршавенька, але ж вони молодi - обживуться i поставлять згодом нову. А
мiсце - рай,та й годi! Город рiвний, низинний-, за ним - левада, луг. А
далi - Унава. Хочеш - розводь гусей, качок. Хочеш - рибу лови... Я теж
поселився б тут.
Видно було, що Палiй закоханий у цi справдi гарнi мiсця. Але Арсен
слухав його неуважно. Через тин вiн побачив знайому маленьку постать у
свитинi й сiрiй домотканiй хустцi. Мати!
Серце його шалено забилося, ладне випурхнути з грудей, а ноги враз
онiмiли, мов приросли до землi Хотiв бiгти - i не мiг. Тiльки дивився
невiдривне завороженим поглядом. Матиi Маленька, трохи згорблена, буденна,
як завжди. У свитинi, якiй, зда ться, не буде зносу, у сiрiй вовнянiй
хустцi i старих шкарубких шкарбанах. Вона стояла бiля вiдчинених дверей
хлiва i по©ла з цеберця невелику попелясту теличку. Теличка мiцно
упиралася ногами в землю, витягувала шию i штурляла мордою цеберце,
цмулячи смачне пiйло. А материна рука гладила ©© по ши© й за вухами, мов
дитину.
- Мамо! - прошепотiв Арсен i вiдчув, як гострий щем охопив серце. -
Мамо! - вдруге покликав Арсен, i на цей раз голос його прозвучав хоч i
хрипко, але досить гучно.
Мати пiдвела голову.
I раптом цеберце випорснуло з ©© рук, пiйло розлилося по землi.
- Арсене! Синочку!
Вона швидко, як тiльки могла, метнулася до ворiт.
Арсен випередив ©© i зустрiв посеред двору. Притис до грудей. Цiлував
©© холоднi, огрубiлi вiд щоденно© роботи руки i шепотiв слова розради, щоб
вона не плакала.
Мати витерла кра чком хустки мокрi очi, подивилася на сина знизу вгору.
- Сам?
- Сам, - тихо вiдповiв Арсен.
- Бiдний мiй, коли ж тобi, як iншим, усмiхнеться доля? Коли перестанеш
поневiрятися, блукати по свiту?
- Зараз, мамо, на нашiй землi нi в кого нема долi. Одна недоля
веселиться... То хiба ж. я можу сидiти у запiчку? Комусь же треба з цi ю
недолею поборотися!
Звенигориха охопила руками Арсенову голову, притягла до себе,
поцiлувала в лоб.
- Бiдна моя голiвонько! - I сумно усмiхнулася до Палiя, що стояв
осторонь i задумливо спостерiгав цю сцену.
Почувся крик. Iз сусiднього двору, простоволоса, з розмаяною пшеничною
косою, бiгла Стеха. За нею поспiшав Роман.
Вiд ганку, свiтячи рожевою лисиною, дрiбуляв дiдусь Онопрiй, а за ним
повагом наближався Якуб.
Арсен переходив з рук у руки. Радощiв - хоч вiдбавляй. Для повноти
щастя не вистачало одно© Златки...
Коли вляглися першi бурхливi почуття, зайшли до хати. Вона була
невелика, на двi половини через сiни. Чисто вибiлена, натоплена, пахла
чебрецем, сушеними грибами, кислицями та жолудями.
Мати кинулася зразу до печi, щоб зготувати щось нехитре на обiд, але
Арсен зупинив ©©.
- Не треба, мамо. Пообiдав щойно у полковника. А от баняк або й два
гарячо© води, щоб помитися пiсля дороги, не завадили б.
Мати почала розпалювати у печi, а сама прислухалася до ризмов. Говорив
бiльше Арсен. Розповiв про сво© пригоди, про Златку, про Ненка, про нову
вiйну, яку готу султан i яка, хоч i спрямована сво©м вiстрям на захiд,
смертоносним крилом може зачепити й Укра©ну, а наприкiнцi сказав, що
додому вiн завернув зовсiм ненадовго - на одну нiч, бо завтра вранцi ма
знову ©хати.
Мати зблiдла, випустила з рук рогача, в ©© очах заiскрилися сльози.
- Ой лишенько! Куди?.. Не встиг на порiг ступити, та вже й знову
поспiша ш у дорогу! Арсенчику, синочку мiй дорогий, скiльки рокiв ти отак
поневiря шся по свiту! Хоча б трохи спочив дома... Щоб я надивилася на
тебе, кровиночко моя рiдна!
Арсен пiдiйшов до матерi, обняв, притиснув ©© посрiблену голову до
грудей.
- Не плачте, мамо! Прийде час - вернуся назавжди. Тодi вже нiколи не
покину вас, голубонько моя сива! А зараз - мушу...
- Знову в Туреччину? - крiзь сльози спитала мати.
- ©в Туреччину, i в iншi кра©, - ухилився вiд прямо© вiдповiдi Арсен. -
На цей раз повинен повернутися iз Златкою.
- Дай боже тобi щастя, безталанна моя голiвонько! - I мати, ридаючи,
поцiлувала Арсена в буйну, давно не стрижену чуприну. Потiм, легенько
вiдсторонивши його вiд себе, втерла хустиною заплаканi очi й сказала:- А
тепер не заважатиму вам - гоцорiть...
Цiлий вечiр у теплiй хатi не стихали розмови. I коли б не нагадування
Стехи, що Арсеновi треба вiдпочити, нiхто б до ранку не склепив очей.
Лише опiвночi Арсен скупався, поголився, залишивши невеличкi темнi
вуса, перевдягнувся у чисту Романову бiлизну i лiг спати. А вже зi сходом
сонця був на ногах.
Нагодований i почищений кiнь тихо iржав бiля ганку, б'ючи копитом, нiби
вiдчував нову далеку дорогу, а дiдусь Онопрiй з Якубом приторочували до
сiдла сакви i сумно дивилися на свого улюбленця, який саме прощався з
матiр'ю. Посеред двору стояли Палiй з Феодосi ю, Роман зi Стехою та Iваник
iз Зiнькою. Всi були зажуренi. Коли-то вони знову побачать його?
Вийшли за ворота. Арсен востанн вклонився, i Роман передав. йому повiд
коня. Але тут Палiй поклав козаковi на плече руку.
- Не поспiшай! Я проведу тебе якусь хвилину... Всiм було ясно, що
полковник хоче поговорити з Арсеном наодинцi, тому залишилися стояти бiля
двору, а вони вдвох поволi пiшли вздовж вулицi. Вороний кiнь легко ступав
позаду, скошуючи чорне око на зграю гайвороння, що з криком знялося в
левадi над вербами.
- Отже, до Львова? - спитав Палiй, повертаючи поза церквою на захiд.
- Так, до Львова... Спочатку розшукаю пана Мартина i з ним по©ду до
короля. Спихальський зна Варшаву, а також знайомий з багатьма шляхтичами,
- тож допоможе менi...
- Було б непогано, коли б ти видав себе теж за якогось шляхтича, -
сказав Палiй. - Чи польського, чи укра©нського, але шляхтича. Тодi мав би
вiльнiший доступ до панiв-можновладцiв. Бо сам зна ш, яким чортом
дивляться вони на козака.
Арсен засмiявся.
- Ну, за цим дiло не стане. Назвуся, примiром, Андже м Комарницьким...
Чим не по-шляхетному звучить? Я стем пан Анджей Комарницький. Непогано
придумано?
- Зовсiм непогано. - Палiй засмiявся теж i, подлубавшись у кишенi,
дiстав невеликий гаманець. - А якщо до цього iменi додаси ще й капшук зi
злотими, тодi можеш бути впевнений, що перед тобою вiдчиняться не тiльки
дверi шинкiв i палацiв, а й вiдкриються серця ©хнiх господарiв...
- Що ви, батьку! - вигукнув Арсен. - Ви тут, у Фастовi, самi живете
надголодь. Краще купiть на "цi грошi зерна для посiву або кiлька добрих
корiв для розплоду, бо материна теличка не скоро стане тiльною коровою...
- За нас не турбуйся! Ми тут гуртом проживемо якось. А в тебе - далека
дорога: грошi знадобляться. Та й не мо© вони, а казеннi. З нашо© полково©
каси. Бери - i не переч!
- Дякую, батьку. - Арсен заховав гаманець до кишенi. - В дорозi справдi
знадобляться...
- Ну, а тепер прощай© I хай не спiткнеться твiй кiнь на далекiй
нелегкiй дорозi! - Полковник обняв козака, поцiлував у щоку, потiм рвучко
вiдштовхнув од себе, нiби вiдiрвав вiд серця, i суворо, мабуть, щоб
приховати смуток, сказав: - Сiдай - i гайда! В путь!
Розшукати у Львовi Спихальського виявилося зовсiм неважко. Оскiльки
Арсен прибув до палацу Яблоновського ввечерi i на подвiр'©, крiм вартових,
уже не було нiкого, вiн звернувся з розпитуванням до пiдстаркуватого
жовнiра, що з напарником стояв на чатах бiля ворiт.
- Пана Мартина Спихальського? - перепитав жовнiр. - Аякже, знаю!
- Де його знайти?
- То хай пан приходить сюди завтра вранцi...
- Сьогоднi потрiбно.
- Ну, якщо пан ма в кишенi зайвий злотий...
- Маю.
- О, тодi, мосьпане, iнша рiч! - зрадiв жовнiр i пiдморгнув сво му
напарниковi, що стояв пiд лiхтарем. - Чу ш, Яцеку, ти побудь якийсь час
сам, а я проведу пана. Тутай недалеко... Ходiмте, пане!
Вони завернули за рiг i пiрнули в густу темряву. Йшли недовго.
- Тутай! - оповiстив жовнiр, показуючи на похмурий будиночок, що
прича©вся, мов гриб, пiд високими безлистими деревами. - Я зараз
погукаю...
- Нi, не треба, - спинив його Арсен, даючи монету. - Дякую. Я сам.
Жовнiр пiднiс монету до очей, повертiв мiж пальцями, навiть для чогось
понюхав i, переконавшись, що то спражнiй злотий, швидко подався геть.
Арсен пiдiйшов до освiтленого вiкна, трохи постояв, щоб перебороти
мимовiльне хвилювання, що враз охопило його, а потiм тихенько постукав у
шибку. Просто не вiрилося, що зараз вiдчиняться дверi - i вiн почу голос
пана Мартина.
Дверi не вiдчинилися. Зате важка чоловiча рука вiдсунула занавiску, i
до шибки припало вусате обличчя з булькатими очима. То був Спихальський.
- Хто там? - почувся його гучний голос.
- Пан Анджей Комарницький.
- Хто?.. Що за дурнi жарти, пане! - Спихальський вирячився ще бiльше,
намагаючись розпiзнати незнайомця. На його обличчi залiг вираз
розгубленостi. - ще раз питам - хто тутай?
Арсен засмiявся. Вiн не хотiв називати голосно сво справжн iм'я.
- Невже не впiзна ш, пане Мартине? Оце такi А ще зовсiм недавно клявся,
що довiку не забудеш друга!
Спихальський тихо охнув. Занавiска опустилася. Через якусь мить
грюкнули дверi - i вiн як вихор вилетiв надвiр.
- Холера ясна! Голубе мiйi Невже це ти, Арсене!
- Т-с-с-с! - Арсен затиснув йому рота. - Я ж кажу - пан Анджей
Комарницький. Невже не впiзнав?
Спихальський пирхнув, мов кiт, i, зареготавши, згрiб Арсена в обiйми.
- Впiзнав! Одразу впiзнав! й-богу! Тiльки сам собi не повiрив -
звiдки? Яким вiтром? Заходь...
Вони зайшли в чималу незатишну кiмнату. Одного погляду Арсеновi було
досить, щоб зрозумiти, що пан Мартин веде парубоцьке життя. В кiмнатi
неймовiрний розгардiяш. Одяг висить на гвiздках, лежить, розкиданий, на
стiльцях, на пiдлозi. Лiжко не застилалося, мабуть, тижнiв два. На столi -
брудна тарiлка з курячими кiстками, окра ць черствого хлiба, надгризена
цибулина...
Невелика лойова свiчка давала мало свiтла, зате вгору здiймалося чимало
кiптяви.
Спихальський прийняв тарiлку, рукавом змахнув зi столу крихти,
швиргонув на лiжко якесь лахмiття, пiдсунув ногою стiлець гостевi.
- Сiдай! - А сам примостився навпроти, пильно розглядаючи товариша. -
Розповiдай© Бо у мене зовсiм мало часу.
- Ти поспiша ш?
- З третiми пiвнями маю вирушати до Варшави.
- Так це ж чудово© Я простую до Варшави теж... Отже, в нас буде час
поговорити.
- Справдi чудово! - зрадiв Спихальський, але зразу ж посерйознiшав. -
Арсене, а чого ти туди ©деш?
- Через стiну не чути? - повiв очима Арсен. - Чи сусiдiв у тебе нема ?
- Колись один був, та загув... Наш спiльний знайомий - полковник
Яненченко.
- Де ж вiн?
- Тодi ще... - Спихальський зробив багатозначну паузу. - Розстрiляли...
За вироком вiйськового суду...
Арсен помовчав, бо згадка про Яненченка враз нагадала йому Дубову
Балку, пожарище, викрадення Златки i Стехи... А потiм, зiтхнувши, розповiв
Спихальському про сво© пригоди й поневiряння.
- Однак ти так i не сказав, яка бiда жене тебе до Варшави. Чи, може,
та мниця? - спитав поляк. - Якщо так, то можеш не казати...
- Не ображайся, пане Мартине. У мене вiд тебе та мниць нема i не може
бути, бо з'©ли ми з тобою не один пуд солi, друже... А ©ду я до самого
короля, щоб ти знав. - I Арсен розповiв про причину сво©х мандрiв. - Ось
чому не хочу, щоб тут знали мо справжн iм'я. I то не тiльки тому, що
дехто з шляхетного панства все зробить, аби не допустити козака до короля,
а й тому, що у Львовi та Варшавi можуть бути султанськi вивiдачi. А мо
дiло цiлком та мне, як ти сам розумi ш...
- Розумiю, - ствердно кивнув головою Спихальський. - Ти намислив
правильно, i я допоможу тобi!
- Я вiрив у це, тому й по©хав не прямо до Варшави, а завернув до тебе у
Львiв.
- Це тво щастя, що прибув вчасно. Бо якби спiзнився на один день - ми
б не зустрiлися, холера ясна!
- Яка ж причина жене тебе до столицi?
- Не мене одного. Станiслав Яблоновський - а тепер вiн став великим
коронним гетьманом - ©де на вальний сейм, а я разом з почтом маю
супроводжувати його. Завтра вранцi руша мо... I ти з нами!
- А твiй господар? Вiн не матиме нiчого проти?
- Мiй господар, побий його грiм! - вигукнув Спихальський. - Ти
правильно пiдмiтив - мiй господар! Щоб ти знав, твiй лiпший друг,
уродзоний шляхтич Мартин Спихальський, став хлопчиськом на побiгеньках у
можновладного пана Яблоновського, сто болячок йому в живiт!
- То покинь його!
- Авжеж! Легко сказати - покинь! А ©сти що буду? Татари спалили мою
хату, пограбували все, що мав, - хоч, правду сказати, i мав мiзерiю, - i
пустили по свiту жебраком, голого мов бубон... Тож i мушу тепер за кусень
хлiба й оце житло служити у Яблоновського, нiби простий хлоп. Що накаже,
те роблю, куди пошле, туди ©ду... Все сподiваюся, що назбираю трохи грошей
- плюну на все i подамся в свiй Круглик, а там поставлю хатину, одружуся i
житиму спокiйно...
- З чого житимеш?
- Бачиш, у мене там залишилося кiльканадцять моргiв землi, - татари не
зумiли захопити з собою. Оратиму, сiятиму...
- Це добре дiло. То чого ж баришся? Статкiв тут, бачу, в тебе небагато.
На коня - i гайда!
- Е-е, брате, найнявся - продався. Залiз у борги - треба вiдробляти. До
того ж подейкують по секрету, що на вальному сеймi Яблоновського можуть
обрати королем замiсть Яна Собесь-кого. .Може, тодi i я пiду вгору? - Вiн
гiрко усмiхнувся.
- О, це щось нове! - здивувався Арсен. - З чого б то? Спихальський
оглянувся, нiби його мiг тут хто-небудь пiдслухати, i по-змовницьки
прошепотiв:
- Тiльки тобi одному вiдкрию та мницю... Але нiкому - нiчичирк! Бо пан
Станiслав скорий на розправу, шляк би його трафивi Його лайдаки застукають
у темному мiсцi, пирнуть ножакою пiд бiк - i поминай раба божого
Мартина...
- Ну, ти ж мене зна ш, пане Мартине!
- То слухай... Заплутавсь я тут, мов стрепет у сильцi! Навiть сон
втратив. А засну - i увi снi не маю спокою, холера ясна!
- Що ж сталося, друже? Кажи толком! Спихальський ще раз оглянувся i
нахилився до самого Арсенового вуха.
- Ти що-небудь про французьку й австрiйську партiю серед нашого
шляхетства чув?
- Трохи чув.