Страница:
усi житт вi незгоди... Хiба що... - П' тро замовк.
Кара-Мустафа напружено слухав, вiдзначаючи в думцi, що устами цього
ломбардiйця говорить сам аллах. Адже йому нiчого невiдомо про майбутню
вiйну, задуману найвищими сановниками Порти, а говорить вiн так, нiби щось
зна . Це, безперечно, зорi навiщували йому цi слова...
Однак П' тро чогось недоговорив. Чого саме?
- А далi? - нетерпляче наполяга Кара-Мустафа. - Чому ти сказав - хiба
що? Що хова ться за цими тво©ми словами? П' тро опустив очi.
- Бейефендi, крiм бога вiйни Марса на небi ще богиня Венера... Ви
зна те...
- Знаю... Ну й що?
- Зараз вона ставиться до вас неприхильне...
- Вороже?
- Щоб вороже - то нi... Саме неприхильне. Щось тривожить мене у
вiщуваннях цi © зорi. А що - не можу зрозумiти. Особливо не подоба ться
початок гороскопа. Венера нiби попереджа якесь нещастя, що може спiткати
вас...
- А потiм?
- А потiм фортуна поверта ться до вас лицем, i Венера, як i Марс, вiщу
вам також успiх i щастя...
Кара-Мустафа витер долонею спiтнiлий лоб. При цьому подумав: "Ху-у-у!
Цей дурний П' тро, сам того не бажаючи, нагнав на мене страху! I даремно.
Бо все ж так ясно. Йдеться про ту дiвчину-полонянку, Златку... Зараз вона
для мене чужа й далека. Крiм того, нею зацiкавився султан, i ця обставина
загрожу менi великими непри мностями. А згодом - через пiвроку чи рiк, -
коли доля виведе мене на найвищий щабель влади. Златка стане мо ю... Ось
чому Венера спочатку вiдверта ться вiд мене, а потiм раптом виявля
прихильнiсть. Все ясно... Що ж стосу ться головного - вiйни, то тут двох
думок бути не може: тiльки велика успiшна вiйна допоможе менi здiйснити
задумане. Вiйна - це мiй шлях!"
Вiн довго сидiв мовчки i думав, зовсiм не зважаючи на астролога, що
укляк перед ним. Потiм рвучко пiдвiвся i сказав:
- Дякую, П' тро. Ти постарався, i я задоволений тобою. Тепер з легким
серцем розпочну дiло, яке заповiв менi аллах!
Вiн кинув на стiл туго набитий гаманець i вийшов.
П' тро ошелешено провiв його поглядом i, коли зачинилися дверi, ще
довго дивився йому вслiд, а потiм схопив гаманець i вмiст його витрусив на
стiл. То було щире золото. Такого П' тро не чекав. Це ж цiле багатство!
Нiколи ранiш великий вiзир не був таким щедрим! З чого б то?
В КРА НУ ЗОЛОТОГО ЯБЛУКА
Минула зима, i в Стамбулi закрутилося, зашумiло, немов у вирi. В усi
кiнцi iмперi© помчали чаушi з наказом пашам i бейлербеям збирати вiйсько i
йти з ним до дiрне, тобто до Адрiанополя, звiдки вiдкривалася пряма
дорога на захiд, кра©ну Золотого Яблука. То був початок велико© вiйни з
Австрi ю.
Двiр великого вiзира в Ейюбi перетворився на справжнiй мурашник. Сюди
прибували гiнцi, при©здили вiзирi, пашi. Уже всi знали, що султан сам
стане на чолi вiйська i поведе його на невiрних. Але пiдготовкою до вiйни
керував Кара-Мустафа.
Ворота Айвасари-капу, розташованi у мiськiй стiнi на березi Золотого
Рогу, не зачинялися нi вдень нi вночi. Крiзь них iшла дорога зi Стамбула
на Ейюб, замiську резиденцiю великого вiзира. I, мабуть, тодi, влiтку i
восени 1682 року, нiяка iнша дорога в Османськiй iмперi© не була так
забита вiйськовим людом i найвищими сановниками, нiж ця.
Нi Сафар-бей, нi Асен-ага, тобто Арсен, не мали вiльно© хвилини, щоб
зустрiтися й поговорити. Сафар-бея Кара-Мустафа дуже швидко запримiтив як
здiбного й освiченого чорбаджiя i призначив сво©м секретарем, надавши йому
звання чауш-пашi. Тепер Сафар-бей став довiреною особою великого вiзира i
вiд сходу сонця й дотемна виконував усiлякi його доручення.
Арсен був рядовим чаушем, але i йому вистачало клопоту. Нестримний
потiк подiй закрутив його у сво му вирi. Тож вiн дуже зрадiв, коли одного
разу вночi Сафар-бей затермосив його за плече.
- Асен-ага, вставай! Виходь на подвiр'я до колодязя. Я ждатиму тебе.
Треба поговорити...
Нiч була темна. З пiвночi дув холодний поривчастий вiтер, iнодi
пролiтали крупнi краплини дощу, падали на обличчя, i тодi Арсен глибше
втягував голову в плечi й зiркiше вдивлявся в темряву.
Сафар-бей уже ждав його.
- Що сталося? - Арсен був схвильований. - Щось ма ш нове про Златку?
- Нi, всi мо© намагання проникнути до не© закiнчилися невдачею, - тихо
вiдповiв Сафар-бей. - I, мабуть, не скоро побачимо...
- Чому?
- Завтра ми залиша мо Ейюб...
Арсен схопив Сафар-бея за руку. Вiн зрозумiв, що мова йде про вiйну.
- Розповiдай!
- Сьогоднi я був присутнiй при розмовi Кара-Мустафи з вiзирами та
пашами... Зять султана, паша будський Iбрагiм, якому пiдкоряються пашалики
в Сербi© та Схiднiй Угорщинi, сповiстив, що австрiйський iмператор
Леопольд безперервно шле гiнцiв у Польщу до Яна Собеського, намагаючись
заручитися пiдтримкою полякiв. Але польське магнатство роздiлилося на двi
партi© - французьку й австрiйську. Австрiйська сто©ть горою за те, щоб
виступити на боцi Австрi© у вiйнi проти Туреччини, ©© пiдтриму папа
римський... А французька, на чолi з королевою Марi ю-Кази-мирою, дочкою
французького маркiза, перечить ©й. Кажуть, у сеймi доходить iнодi до
збройних сутичок i кровопролиття.
- Це, звичайно, на руку туркам, хай ©м бiс! - вилаявся Арсен. - Поки у
Варшавi магнати чубитимуть один одного, Кара-Мустафа розгромить Австрiю.
- Саме на це i розрахову великий вiзир. А ще - на пiдтримку графа
Емерiка Текелi, який очолив угорцiв у ©хнiй боротьбi за визволення
Угорщини вiд австрiйського гнiту. Якщо Текелi пiде на союз iз
Кара-Мустафою, вiн, безперечно, зробить велику помилку, бо кине свою
кра©ну з одного рабства у ще страшнiше! Але на перших порах Кара-Мустафа
скориста ться пiдтримкою угорцiв. I нападе на Австрiю до того, як вона
знайде собi союзникiв. Вiн так i сказав: "Ми розiб' мо ©х поодинцi:
спочатку Австрiю, потiм - Ляхистан, i тодi пiв- вропи опиниться в мо©х
обiймах!"
У темрявi не видно було Арсенового обличчя, але Сафар-бей вiдчув, як
Арсеновi пальцi мiцно вп'ялися в його передплiччя.
- Ненку, ми повиннi щось робити! - гаряче зашепотiв вiн. - Якщо турки
розгромлять Австрiю, а потiм - Польщу, вони знову повернуть на пiвнiч,
спробують захош'ти Ки©в. Треба подати звiстку в Москву, гетьману в
Батурин, а також королевi польському у Варшаву.
- Хто ж це зробить? Арсен тяжко зiтхнув.
- Доведеться ©хати менi... Бiльше нiкому.
- А Златка?
Козак зiтхнув ще тяжче.
- Ех, коли б пощастило вирвати ©© з рук вiзира! З якою б радiстю я
помчав з нею на Укра©ну!
- То, може, передати во водi Младену, щоб послав сво©х гiнцiв? - спитав
пiсля довго© паузи Сафар-бей.
- Нi! - рiшуче заперечив Арсен. - Надто це важлива звiстка, щоб
передоручати ©© комусь iншому.
- То як же бути?
Арсен замислився. Серце його розривалося навпiл. Справдi - як бути?
Залишити Златку в той час, коли пiсля довгих пошукiв нарештi знайшов ©© i,
може, ось-ось пощастить визволити? Та коли?.. Сьогоднi? Через мiсяць?
Через рiк?.. А чи не буде тодi пiзно? Чи не впаде шабля османiв i на
Австрiю, i на Польщу, а потiм i на Ки©в та Москву ранiш, нiж вiн зможе
сповiстити про цю страшну небезпеку? Нi, Арсене, май силу перебороти себе,
пожертвувати найдорожчим заради батькiвщини!
Сафар-бей теж мовчав, нiби вiдчував, яка буря знялася у серцi Друга.
Нарештi Арсен порушив мовчанку.
- По©ду я! Так треба, Ненку. А потiм - повернуся... Якщо зумi ш сам
визволити Златку, вiдпровадь ©© до батька на Стару Пла-нину... А якщо нi -
хай жде мене! Повернуся - визволю або загину!
Сафар-бей стиснув Арсеновi руки.
- Ну, тодi рушай!
- Так зразу?
- Гаятись не слiд, бо завтра може бути пiзно... По©деш чаушем до
молдавського господаря. Папери я тобi приготував. Грошi - теж.
- Де ж ти ©х дiстав?
Сафар-бей поплескав Арсена по плечу й тихенько засмiявся.
- Ну, зна ш, був би я великим дурнем, коли б, два мiсяцi везучи казну
гетьмана, не заглянув у не!... Я подумав, що нам з тобою грошi в
майбутньому потрiбнi будуть не менше, нiж великому вiзировi... Ха-ха! I,
зда ться, мав рацiю. Тепер вони якраз i знадобляться! Бо шлях твiй буде
некороткий i нелегкий...
Пiд звуки тулумбасiв i флейт, пiд веселу гарматну стрiлянину виступив
iз Стамбула султан Магомет у похiд на невiрних. Шлях його пролягав у
кра©ну Золотого Яблука.
Пишна султанська карета, оточена охоронцями, ©хала в головi величезного
вiйська. Попереду не© мчали на баских конях блискучi яйабашi i, щоб
розiгнати роззяв, якi товпилися на дорозi, бажаючи подивитися на падишаха
всесвiту, кричали: "Гальвет вар! Гальвет вар!" За нею ©хало сто карет iз
султанськими iрбалями та гi здами, вiдiбраними з числа гаремних красунь
самою валiде-султаншою i казнадар-устою.
Молодi коханки султана та ©хнi рабинi з цiкавiстю визирали з вiконець
на мальовничi кра види i не менш мальовничо вдягнутих молодих яничарських
та спагi©вських чорбаджi©в, що гарцювали на баских конях.
За гаремом тягнулися цiлi валки возiв зi всiляким добром для
султанського двора - одягом, посудом, кухнями, харчами.
Потiм iшли вiйська. Пiшi - яничарськi, кiннi - спагi©вськi. Позаду
стримували гарячих коней акинджi, котрi в походах завжди мчали попереду
вiйська, нещадно граблячи, спалюючи i знищуючи все на сво му шляху. А
зараз, поки йшли по турецькiй землi, Кара-Мустафа навмисне залишив ©х в
ар' ргардi, щоб охолодити ©хнiй грабiжницький запал.
Сам великий вiзир узяв з собою в похiд теж немало всього: наметiв,
одягу, дорого© збро©, грошей, золотого i срiбного посуду, а також людей -
одалiсок, внухiв, чаушiв, капуджi, астролога i лiкаря П' тро. В окремiй
каретi, пiд наглядом Фатiми та в супроводi Джалiля, що сидiв поряд з
кучером, ©хала Златка.
Вiд Стамбула до Адрiанополя шiсть днiв дороги. I всi цi днi Златка
провела бiля вiконця, сподiваючись побачити Арсена або Ненка. Але нi
одного, нi другого так i не побачила.
В Адрiанополi, великому гарному мiстi, що сто©ть при злиттi рiчок Туджи
та Арди з Марiцею, султан наказав зупинитися: останнi два днi лив холодний
осiннiй дощ, i дороги зовсiм розкисли.
Увесь султанський двiр розташувався у просторому палацi, оточеному
розкiшними садами. Не менш пишний i просторий палац дiстався великому
вiзировi й членам дивану, якi зразу ж почали влаштовуватися з великим
комфортом.
I недаремно, В Адрiанополi та в прилеглих до нього мiсцевостях
вiйськовi довелося провести всю зиму. Це було не важке але досить
одноманiтне життя. Дощi перiщили майже кожного дня. Султан лютував, бо нi
разу через негоду не пощастило вибратися на полювання, а для нього тиждень
без полювання вже здавався каторгою.
Однак у такому вимушеному стояннi на мiсцi було багато й корисного. Зi
всiх кiнцiв неозоро© iмперi© сюди стiкалися все новi й новi загони. Як
доносили гiнцi, з далекого Криму йшла татарська орда на чолi з ханом
Мюрад-Гiре м. До не© при дналися нога©. Орда прямувала до Белграда. Туди ж
мали прибути iншi допомiжнi частини. Отже, збиралося величезне вiйсько,
якого ще нi разу не мав пiд сво ю рукою султан Магомет.
Мунеджим-паша, особистий астролог султана, вiдкинув теплу ковдру,
схопився з лiжка i, вступивши в отороченi хутром сукнянi капцi, потрюхикав
до дверей. Хтось настiйливо стукав.
Астролог тримав поперед себе свiчку. Його брунатнi очi злякано дивилися
на дверi, за якими стояв невiдомий, а на високому лобi зiбралися зморшки.
Хто б це мiг бути? Вiн нiкого не ждав.
- Хто?
- Мунеджим-паша, вiдчини! - почувся знадвору дуже знайомий голос.
Брязнув засув. У дверях з'явився великий вiзир Кара-Мустафа.
Це не дуже здивувало астролога. Таке траплялося i ранiш, бо хто ж не
хоче дiзнатися про майбутн ? А всiм вiдомо, що нiхто так точно не
передвiщав майбутнього, як Мунеджим-паша. На те ж вiн i носить звання пашi
й особистого астролога падишаха!
Був вiн, однак, украй здивований тим, що Кара-Мустафа вибрав для
вiдвiдин нiчну пору i з'явився не в сво му пишному вiзирсько-му вбраннi, а
в простiй одежi яничара. Для чого такий маскарад?
Однак Мунеджим-паша був досвiдчений царедворець i швидко взяв себе в
руки.
- О! - вигукнув вiн. - Який я щасливий бачити в себе славного охоронця
трону падишаха!
- Тс-с-с! Не кричи, паша! - шикнув на нього Кара-Мустафа, поспiшно
причиняючи дверi. - Бо сво©м гучним голосом розбудиш усе мiсто!
У астролога справдi був громоподiбний голос iз трагiчно-зловiсними
нотками, якими вiн щедро користувався пiд час сво©х пророкувань.
- Мовчу, мовчу... Прошу сюди, мiй повелителю! - I астролог вiдчинив
дверi до сусiдньо© кiмнати.
Це була звичайна для того часу велика робоча кiмната астролога й
алхiмiка. Все тут для Кара-Мустафи було знайоме. На довгих столах стояли
склянi банки, наповненi порошками, шматками рiзнобарвних мiнералiв,
рiдинами. Бiля вiкна, у тиглi, пригасав малиновий жар. Пахло чадом i ще
чимось невiдомим i не зовсiм при мним для звиклого до тонких пахощiв носа
великого вiзира. Посерединi, на дерев'янiй пiдставцi, висiла велика карта
зоряного неба, помережена ламаними лiнiями i помальована знаками зодiака.
Крутi сходи вели на горище, де, як знав Кара-Мустафа, Мунеджим-паша
спостерiгав хiд небесних свiтил. Всюди в безладдi лежали i стояли якiсь
прилади й iнструменти, що в душi великого вiзира викликали повагу до ©х
власника i забобонний страх.
Астролог пiдсунув Кара-Мустафi крiсло. Спитав:
- Що змусило великого вiзира ощасливити мене сво©ми вiдвiдинами?
Кара-Мустафа рiшуче вiдсторонив од себе крiсло i довго вдивлявся в
оливкове непроникне обличчя придворного астролога, нiби зважував - казати
чи нi? Потiм узяв його за руку вище лiктя i промовив тихо, але тоном
наказу:
- Мунеджим-паша, ти повинен зробити менi i всiй нашiй iмперi© велику
послугу...
- Я слухаю, бейефендi, - коротко проказав астролог, схиляючи в поклонi
голову.
- Однак те, що почу ш, повинен знати лише бог та ми вдвох! -
Кара-Мустафа пiдняв угору вказiвний палець. - Ти зрозумiв?
- Зрозумiв.
- Навiть сам падишах не повинен знати! I передусiм - вiн! Бо робиться
це в його iнтересах...
- Так, мiй повелителю, - ще нижче схилив голову мунед-жим-паша,
холонучи вiд думки, що зараз дiзна ться про та мницю, яка може коштувати
йому життя.
Кара-Мустафа нахилився майже до самого його вуха i ледь чутно
прошепотiв:
- Слухай уважно! Вищi iнтереси держави османiв i велич та слава
падишаха вимагають рiшучо© перемоги у цiй вiйнi, яку ми рочпочина мо на
берегах Дунаю...
- Я знаю, - теж пошепки вiдповiв паша.
- На чолi нашого вiйська став сам падишах... Його вiрнi пiдданi
стурбованi тим, що йому буде загрожувати небезпека, бо, як вiдомо, на
вiйнi гинуть не тiльки рядовi во©ни, а й полководцi... Ми всi живемо
милостями падишаха, його розумом i його славою, а тому глибоко
зацiкавленi, щоб вiн не наражав сво дорогоцiнне життя на смертельну
небезпеку, яка може пiдстерiгати його в походi...
- Так, я згоден з вами, бейефенд! Що ж робити?
- Падишаховi краще й безпечнiше буде, коли вiн повернеться в Стамбул,
бавитиметься з красивими гi здами, ©здитиме на дороге його серцю
полювання, веселитиметься в мобейнi, дивлячись, як блазнi танцюватимуть
джурджуну... Все це для нього буде при мнiше, нiж тримати ногу в стременi
бойового коня!
- Безперечно, мiй повелителю.
- А окрiм цього, зелене знамено пророка - занадто важкий тягар для
намiсника бога на землi. - Голос Кара-Мустафи був тихий, але суворий. -
Навiщо обтяжувати його земними клопотами, коли мiльйони вiрних пiдданих,
якi з радiстю нестимуть замiсть нього цей тягар!
Хитрий i проникливий мунеджим-паша давно здогадався куди хилить великий
вiзир. Безперечно, Кара-Мустафа хоче вiдпровадити султана в Стамбул, а сам
стати сердаром, щоб лаври перемоги дiсталися йому. Однак досвiдчений
царедворець нi словом не прохопився про свою здогадку. Вiн ждав не
натякiв, а прямих наказiв. Тому знову непевно хитнув головою.
- Так, мiй повелителю.
- Отже, ти мене зрозумiв? - спитав Кара-Мустафа рiзкувато бо його вже
почало дратувати це улесливе, але невизначене пiдтакування.
Астролог скривився.
- Не зовсiм, бейефендi... Менi не ясно, що маю робити я.
- Ти повинен умовити падишаха повернутися в Стамбул!
- О! Але ж я тiльки маленький бiдний астролог!
- Не прибiднюйся! Вiд тебе багато чого залежить... Падишах зробить так,
як скажуть зорi!
- Зорi вже сказали, що падишах знайде славу на дорогах вiйни... Ще в
Стамбулi я склав його гороскоп.
- Нiчого нема постiйного на цьому свiтi.
- Так, мiй повелителю© Хiба що одне золото завжди лиша ться золотом...
Це був досить прозорий натяк на згоду. Але за не© потрiбно платити.
Кара-Мустафа полегшено зiтхнув, бо не менше, якщо не бiльше за
мунеджима-пашу ризикував становищем або й головою. Вiн мовчки витягнув з
кишенi чималий, туго набитий капшук i кинув на стiл. Почувся глухий
брязкiт металу.
Мунеджим-паша, як голодний собака до хлiба, прикипiв поглядом до того
капшука, в якому, вiн не сумнiвався, було щире золото. У нього раптом
пересохли губи, i вiн облизав ©х язиком. Адже це було справжн багатство!
Отже, Кара-Мустафа настiльки зацiкавлений у тому, щоб спровадити в Стамбул
падишаха, що не пошкодував цiлого ма тку!
- Зорi теж мiняють сво розташування на небi, - загадково сказав
Кара-Мустафа. - Вчора вони говорили одне, сьогоднi - друге, а завтра -
вiщуватимуть щось iнше... Чи не так, паша?
- Безперечно, мiй щедрий повелителю, - низько вклонився астролог. -
Падишах наказав спостерiгати за зорями i скласти ще один гороскоп, i я не
певен, що й на цей раз зорi вiщуватимуть перемогу османському вiйську,
якщо на чолi нього стоятиме сам повелитель правовiрних.
Кара-Мустафа усмiхнувся самими устами.
- Ти все правильно зрозумiв, паша... Бажаю тобi щасливо© зорi, яка б
продовжила тво© лiта!
В останнiх словах вчувалася прихована погроза, i астролог, щоб
засвiдчити свою вiдданiсть, кинувся великому вiзировi в ноги i поцiлував
його простий запилений яничарський чобiт.
ВАРШАВА
Був сiрий холодний день. Раннi морози закували рiчки й озера в крижанi
панцири - пере©жджай де хочеш! Дороги кострубачи-лися замерзлим груддям -
по них не поженеш. Тому Арсен ©хав поволi. Де - дорогою, де - навпростець.
Сафар-бе вi грошi стали в пригодi. Через Болгарiю i Волощину промчав за
дванадцять днiв. Коней не жалiв: на базарах купував свiжих, витривалих i
гнав далi. Тiльки на розореному Правобережжi базари не збиралися, тому
довелося ©хати повiльнiше, щоб приберегти сили вороного, купленого ще в
Бендерах.
У Немировi трапилася зустрiч, яка замалим не коштувала життя. Арсен
нiби вiдчував, що в це мiсто, з яким було зв'язано так багато гiркого, не
варто за©здити. Але якийсь бiс, поки вiн, сидячи в сiдлi, розглядав з
горба далекi безлюднi вулицi, нашiптував на вухо: "За©дь! За©дь! Може,
зустрiнеш кого-небудь iз знайомих i дiзна шся про змiни, що вiдбулися тут
з часу падiння Юрка Хмельницького".
I справдi - зустрiв! Лихий перемiг у його душi, i вiн, замiсть того,
щоб скерувати вороного в об'©зд, на бiлоцеркiвський шлях, потягнув повiд
"соб" i поскакав прямо на Шполiвцi.
Про©жджаючи мимо двору баби Секлети, зупинився. Жива чи померла? Глянув
на порослий лободою двiр, на розбите маленьке вiконце, на розчиненi дверi,
що жалiбно поскрипували пiд поривами вiтру, i сумно похитав головою: нема
баби Секлети. Пережила чоловiка, пережила синiв i дочок, внукiв i
правнукiв - i нарештi сама згасла, як одинока iскра на попелищi. Розсiявся
по бiлому свiтi, вимер, щез колись великий ©© рiд - i хто зна, чи
знайшлася добра душа, щоб провести стареньку в останню путь?..
Арсен замислився й мимоволi зiтхнув. Чи буде коли-небудь кiнець
нещастям, що з усiх кiнцiв обсiли цю землю? Чи наступить нарештi день,
коли на цих подвiр'ях защебечуть веселi дитячi голоси, а з коминiв
зав'юняться в небо сивi димки, смачно запахне свiжоспеченим хлiбом?
Вiн мiцно стиснув засмаглi на вiтрах губи i зiтхнув ще раз, раптом
вiдчувши, як на очi набiгли сльози.
Що ж ти. Арсене? Розрюмсався, мов старий Метелиця! А тобi ж до старостi
- гай-гай! Чи, може, стомилася душа вiд безконечних злигоднiв i турбот?
Вiн витер кулаком очi. Торкнув ногами коня. I -в ту ж мить побачив, що
вулицею до нього наближа ться загiн вершникiв.
Тiкати в поле було нерозумно. Не втечеш. Та, власне, чого тiкати, коли
вiн - чауш самого великого вiзира?
- Гей, хлопче, хто ти такий? - промовив здалеку переднiй невисокий
чолов'яга у кожусi i насунутiй майже на самi очi шапцi-бирцi. - Звiдки й
куди пряму ш?
- Хай це вас не цiкавить, добродiю... Де був, там уже нема . Куди
прямую, там не ждуть! - вiдповiв рiзко Арсен.
- О-о-о, який ти мудрий, парубче! I це ти так вiдповiда ш сотниковi
молдавського господаря? Смiливий! Тим бiльше закортiло менi познайомитися
з тобою! - глузливо сказав переднiй, наближаючись, i раптом
вигукнув:Ба-ба-ба! Кого я бачу! Це ж сам Арсен Звенигора, хай менi баньки
повилазять, якщо помиляюсь! От так зустрiчi Не сподiвався!
Арсен упiзнав Свирида Многогрiшного i здригнувся: ця зустрiч не обiцяла
йому нiчого втiшного.
Тим часом вершники - це були, судячи по одягу, волохи - оточили Арсена,
i вiн опинився в кiльцi, вiч-на-вiч зi сво©м давнiм ворогом.
Многогрiшний збив шапку на потилицю, оголивши зморшкуватий лоб, до
якого прилипли рiдкi пасма сивiючого волосся. На його обличчi розпливлася
радiсно-хижа усмiшка.
- Ось коли пташка впiймалася! - вигукнув, потираючи руки. - Довгенько ж
ти, голубчику, не потикав сюди носа! Заждавсь я тебе! Але тепер потiшуся,
запорозька сволото! Тепер ти у мене i затанцю ш, i заспiва ш, i заплачеш,
коли взую в червонi сап'янцi! Ха-ха-ха!..
Смiх Многогрiшного був скрипучий, холодний. Арсен мовчав.
- Чого мовчиш! Зацiпило вiд страху?
- А я тебе не боюся, дядьку Свириде...
- Чому б то ти мав мене не боятися? Зда ться, друзями з тобою ми нiколи
не були...
- Але й ворогами теж, - злукавив Арсен, не бажаючи встрявати в
суперечку, що набирала небезпечного характеру.
- Не були, кажеш? - Многогрiшний вiд подиву аж очi витрiщив. - Мабуть,
вiд страху тобi вiдiбрало пам'ять! Ну, що ж - я нагадаю... Хлопцi, -
звернувся вiн до сво©х волохiв, - стягнiть з нього чоботи та почастуйте
киями по п'ятах! Хай затанцю на морозi босий!
Волохи миттю зiскочили з коней i кинулися до Арсена. Ще мить - i вiн
лежатиме на землi, а цi шибайголови перiщитимуть його щосили по голих
ногах.
- Стiйте! - голосно вигукнув Арсен, видобуваючи з-за пазухи пергамент,
завбачливо даний йому Сафар-бе м. - Iм'ям великого вiзира наказую вам -
зупинiться!
Згадка про великого вiзира подiяла магiчно. Волохи враз опустили руки,
зупинилися, збентежено переглянулися.
Многогрiшний заверещав:
- Чого ж ви! Вiзьмiть його! - I почав витягати з пiхов шаблю. Арсен
пзднiс руку з пергаментом.
- Хто з вас розумi по-турецькому?
- Я, - виступив наперед чорнявий парубок.
- На, читай!
Волох кинув бистрий погляд на короткий напис, на печатку - i зблiд.
- Братцi, - прошепотiв помертвiлими губами, - це ж чауш самого великого
вiзира... От були б вскочили в халепу!
- Не може бути! - вигукнув Многогрiшний. - Дай сюди! Вiн вихопив
пергамент, повертiв перед очима. Напису не зрозумiв, але печатку знав дуже
добре - i теж зблiд.
- Прокляття! - процiдив крiзь зуби. - Викрутився, песиголовець! Ну,
тво щастя...
Вiн тицьнув Арсеновi в руки цупкий жовтавий сувiй i по©хав геть. Волохи
помчали за ним.
Арсен витер спiтнiле чоло, якусь хвилину постояв у роздумi, а потiм
рiшуче повернув коня на бiлоцеркiвський шлях.
До Новосiлок не до©хав: несподiвано усiх сво©х зустрiв у Фастовi. Ще
здалеку побачив над мiстом сизi димки, що вилися з димарiв, i був
здивований, коли при в'©здi дорогу йому перетнув вартовий з мушкетом. Вiн
вискочив з яко©сь ями, де ховався од пронизливого холодного вiтру, i
вигукнув:
- Стiй, зна ш-ма ш! А то як стрельну, так тобi тут i капець буде!
Арсен зареготав. Та це ж Iваник! I звiдки вiн тут узявся? Однак Арсенiв
смiх розiзлив вартового не на жарт. Вiн пiдстрибнув, мов пiвник, штурхонув
верхiвця дулом мушкета пiд бiк.
- Чого залива шся, зна ш-ма ш? П'яний чи сусiдам розум розпозичив?
Злазь з коня, халамиднику!
- Iванику, невже не впiзнав? Арсен я! Звенигора...
Iваник ошелешено заклiпав очима, ще не впiзнаючи в цьому худому
засмаглому бородачевi колишнього красеня Арсена.
- Не може бути!
Арсен скочив з коня, зняв шапку. I тодi Iваникове обличчя прояснiло.
Мушкет випав з його рук i покотився по мерзлiй землi.
- Арсене! Голубе! Звiдки ти?
Вони мiцно обнялися. В Iваникових очах заблищали сльози.
- Вiд самого султана, IваникуI Зi Стамбула! А як ти тут опинився?
Iваник пiдняв мушкет, поправив на вузьких плечах свитку.
- Хiба не зна ш?.. Семен Палiй привiв нас усiх у Фастiв i сказав: тут
нам житиi Землi займай, скiльки зумi ш обробити, хату вибирай, яка
цiлiша... А фортецю вiдбуду мо гуртом, зна ш-ма ш, щоб захист був добрий.
От ми й пере©хали сюди.
- А мо© де?
- Тво© теж... Унизу, над Унавою, поселилися. Там гарно - рiчка, луг, за
рiчкою - лiс. Правда, хатка маленька, але не гiрша, нiж у Дубовiй Балцi. I
що найкраще - поряд зi мною... Недарма кажуть: вибирай не мiсце, а доброго
сусiда.
- А Палiя де можна побачити? Часом не на Сiчi?
- Побачиш. У фортецi вiн, поселився разом iз Семашковою вдовою...
- А про пана Мартина нiчого не чути?
- Про Спихальського? Казав Роман, що передавав звiстку зi Львова. Усiх
вiта ... Не забув i про мене, i про Зiньку. - Iваник пiдморгнув. - Теж
привiт передав, зна ш-ма ш...
Арсен усмiхнувся в густу бороду, що виросла, поки ©хав зi Стамбула. Про
кого про кого, а про Зiньку не мiг пан Мартин забути: дуже вже уподобав
молодицю!
- Ну, веди ж мене, Iванику! - поклав руку на утле плече сусiдовi. -
Спочатку до Палiя, а потiм - додому... Просто згораю вiд нетерплячки!
Вони рушили широкою вулицею. Бiля одного з уцiлiлих будинкiв Iваник
зупинився.
- Скажу Остаповi, щоб постояв замiсть мене. Бо у нас, зна ш-ма ш,
суворо... Можна й ки©в заробити вiд полковника, якщо погано нестимеш
вiйськову службу!
Вiн шмигнув до хати, а через хвилину вийшов у супроводi височенного
похмурого козака, озбро ного однi ю тiльки шаблею.
- На мiй мушкет, - заквапився Iваник. - Як тiльки небезпека - пали,
пане-брате, щоб аж у фортецi було чути! А я незабаром повернуся...
- Гаразд, - кивнув головою похмурий велетень i, не обертаючись,
почимчикував на околицю мiста.
Арсен уважно приглядався довкола.
Кара-Мустафа напружено слухав, вiдзначаючи в думцi, що устами цього
ломбардiйця говорить сам аллах. Адже йому нiчого невiдомо про майбутню
вiйну, задуману найвищими сановниками Порти, а говорить вiн так, нiби щось
зна . Це, безперечно, зорi навiщували йому цi слова...
Однак П' тро чогось недоговорив. Чого саме?
- А далi? - нетерпляче наполяга Кара-Мустафа. - Чому ти сказав - хiба
що? Що хова ться за цими тво©ми словами? П' тро опустив очi.
- Бейефендi, крiм бога вiйни Марса на небi ще богиня Венера... Ви
зна те...
- Знаю... Ну й що?
- Зараз вона ставиться до вас неприхильне...
- Вороже?
- Щоб вороже - то нi... Саме неприхильне. Щось тривожить мене у
вiщуваннях цi © зорi. А що - не можу зрозумiти. Особливо не подоба ться
початок гороскопа. Венера нiби попереджа якесь нещастя, що може спiткати
вас...
- А потiм?
- А потiм фортуна поверта ться до вас лицем, i Венера, як i Марс, вiщу
вам також успiх i щастя...
Кара-Мустафа витер долонею спiтнiлий лоб. При цьому подумав: "Ху-у-у!
Цей дурний П' тро, сам того не бажаючи, нагнав на мене страху! I даремно.
Бо все ж так ясно. Йдеться про ту дiвчину-полонянку, Златку... Зараз вона
для мене чужа й далека. Крiм того, нею зацiкавився султан, i ця обставина
загрожу менi великими непри мностями. А згодом - через пiвроку чи рiк, -
коли доля виведе мене на найвищий щабель влади. Златка стане мо ю... Ось
чому Венера спочатку вiдверта ться вiд мене, а потiм раптом виявля
прихильнiсть. Все ясно... Що ж стосу ться головного - вiйни, то тут двох
думок бути не може: тiльки велика успiшна вiйна допоможе менi здiйснити
задумане. Вiйна - це мiй шлях!"
Вiн довго сидiв мовчки i думав, зовсiм не зважаючи на астролога, що
укляк перед ним. Потiм рвучко пiдвiвся i сказав:
- Дякую, П' тро. Ти постарався, i я задоволений тобою. Тепер з легким
серцем розпочну дiло, яке заповiв менi аллах!
Вiн кинув на стiл туго набитий гаманець i вийшов.
П' тро ошелешено провiв його поглядом i, коли зачинилися дверi, ще
довго дивився йому вслiд, а потiм схопив гаманець i вмiст його витрусив на
стiл. То було щире золото. Такого П' тро не чекав. Це ж цiле багатство!
Нiколи ранiш великий вiзир не був таким щедрим! З чого б то?
В КРА НУ ЗОЛОТОГО ЯБЛУКА
Минула зима, i в Стамбулi закрутилося, зашумiло, немов у вирi. В усi
кiнцi iмперi© помчали чаушi з наказом пашам i бейлербеям збирати вiйсько i
йти з ним до дiрне, тобто до Адрiанополя, звiдки вiдкривалася пряма
дорога на захiд, кра©ну Золотого Яблука. То був початок велико© вiйни з
Австрi ю.
Двiр великого вiзира в Ейюбi перетворився на справжнiй мурашник. Сюди
прибували гiнцi, при©здили вiзирi, пашi. Уже всi знали, що султан сам
стане на чолi вiйська i поведе його на невiрних. Але пiдготовкою до вiйни
керував Кара-Мустафа.
Ворота Айвасари-капу, розташованi у мiськiй стiнi на березi Золотого
Рогу, не зачинялися нi вдень нi вночi. Крiзь них iшла дорога зi Стамбула
на Ейюб, замiську резиденцiю великого вiзира. I, мабуть, тодi, влiтку i
восени 1682 року, нiяка iнша дорога в Османськiй iмперi© не була так
забита вiйськовим людом i найвищими сановниками, нiж ця.
Нi Сафар-бей, нi Асен-ага, тобто Арсен, не мали вiльно© хвилини, щоб
зустрiтися й поговорити. Сафар-бея Кара-Мустафа дуже швидко запримiтив як
здiбного й освiченого чорбаджiя i призначив сво©м секретарем, надавши йому
звання чауш-пашi. Тепер Сафар-бей став довiреною особою великого вiзира i
вiд сходу сонця й дотемна виконував усiлякi його доручення.
Арсен був рядовим чаушем, але i йому вистачало клопоту. Нестримний
потiк подiй закрутив його у сво му вирi. Тож вiн дуже зрадiв, коли одного
разу вночi Сафар-бей затермосив його за плече.
- Асен-ага, вставай! Виходь на подвiр'я до колодязя. Я ждатиму тебе.
Треба поговорити...
Нiч була темна. З пiвночi дув холодний поривчастий вiтер, iнодi
пролiтали крупнi краплини дощу, падали на обличчя, i тодi Арсен глибше
втягував голову в плечi й зiркiше вдивлявся в темряву.
Сафар-бей уже ждав його.
- Що сталося? - Арсен був схвильований. - Щось ма ш нове про Златку?
- Нi, всi мо© намагання проникнути до не© закiнчилися невдачею, - тихо
вiдповiв Сафар-бей. - I, мабуть, не скоро побачимо...
- Чому?
- Завтра ми залиша мо Ейюб...
Арсен схопив Сафар-бея за руку. Вiн зрозумiв, що мова йде про вiйну.
- Розповiдай!
- Сьогоднi я був присутнiй при розмовi Кара-Мустафи з вiзирами та
пашами... Зять султана, паша будський Iбрагiм, якому пiдкоряються пашалики
в Сербi© та Схiднiй Угорщинi, сповiстив, що австрiйський iмператор
Леопольд безперервно шле гiнцiв у Польщу до Яна Собеського, намагаючись
заручитися пiдтримкою полякiв. Але польське магнатство роздiлилося на двi
партi© - французьку й австрiйську. Австрiйська сто©ть горою за те, щоб
виступити на боцi Австрi© у вiйнi проти Туреччини, ©© пiдтриму папа
римський... А французька, на чолi з королевою Марi ю-Кази-мирою, дочкою
французького маркiза, перечить ©й. Кажуть, у сеймi доходить iнодi до
збройних сутичок i кровопролиття.
- Це, звичайно, на руку туркам, хай ©м бiс! - вилаявся Арсен. - Поки у
Варшавi магнати чубитимуть один одного, Кара-Мустафа розгромить Австрiю.
- Саме на це i розрахову великий вiзир. А ще - на пiдтримку графа
Емерiка Текелi, який очолив угорцiв у ©хнiй боротьбi за визволення
Угорщини вiд австрiйського гнiту. Якщо Текелi пiде на союз iз
Кара-Мустафою, вiн, безперечно, зробить велику помилку, бо кине свою
кра©ну з одного рабства у ще страшнiше! Але на перших порах Кара-Мустафа
скориста ться пiдтримкою угорцiв. I нападе на Австрiю до того, як вона
знайде собi союзникiв. Вiн так i сказав: "Ми розiб' мо ©х поодинцi:
спочатку Австрiю, потiм - Ляхистан, i тодi пiв- вропи опиниться в мо©х
обiймах!"
У темрявi не видно було Арсенового обличчя, але Сафар-бей вiдчув, як
Арсеновi пальцi мiцно вп'ялися в його передплiччя.
- Ненку, ми повиннi щось робити! - гаряче зашепотiв вiн. - Якщо турки
розгромлять Австрiю, а потiм - Польщу, вони знову повернуть на пiвнiч,
спробують захош'ти Ки©в. Треба подати звiстку в Москву, гетьману в
Батурин, а також королевi польському у Варшаву.
- Хто ж це зробить? Арсен тяжко зiтхнув.
- Доведеться ©хати менi... Бiльше нiкому.
- А Златка?
Козак зiтхнув ще тяжче.
- Ех, коли б пощастило вирвати ©© з рук вiзира! З якою б радiстю я
помчав з нею на Укра©ну!
- То, може, передати во водi Младену, щоб послав сво©х гiнцiв? - спитав
пiсля довго© паузи Сафар-бей.
- Нi! - рiшуче заперечив Арсен. - Надто це важлива звiстка, щоб
передоручати ©© комусь iншому.
- То як же бути?
Арсен замислився. Серце його розривалося навпiл. Справдi - як бути?
Залишити Златку в той час, коли пiсля довгих пошукiв нарештi знайшов ©© i,
може, ось-ось пощастить визволити? Та коли?.. Сьогоднi? Через мiсяць?
Через рiк?.. А чи не буде тодi пiзно? Чи не впаде шабля османiв i на
Австрiю, i на Польщу, а потiм i на Ки©в та Москву ранiш, нiж вiн зможе
сповiстити про цю страшну небезпеку? Нi, Арсене, май силу перебороти себе,
пожертвувати найдорожчим заради батькiвщини!
Сафар-бей теж мовчав, нiби вiдчував, яка буря знялася у серцi Друга.
Нарештi Арсен порушив мовчанку.
- По©ду я! Так треба, Ненку. А потiм - повернуся... Якщо зумi ш сам
визволити Златку, вiдпровадь ©© до батька на Стару Пла-нину... А якщо нi -
хай жде мене! Повернуся - визволю або загину!
Сафар-бей стиснув Арсеновi руки.
- Ну, тодi рушай!
- Так зразу?
- Гаятись не слiд, бо завтра може бути пiзно... По©деш чаушем до
молдавського господаря. Папери я тобi приготував. Грошi - теж.
- Де ж ти ©х дiстав?
Сафар-бей поплескав Арсена по плечу й тихенько засмiявся.
- Ну, зна ш, був би я великим дурнем, коли б, два мiсяцi везучи казну
гетьмана, не заглянув у не!... Я подумав, що нам з тобою грошi в
майбутньому потрiбнi будуть не менше, нiж великому вiзировi... Ха-ха! I,
зда ться, мав рацiю. Тепер вони якраз i знадобляться! Бо шлях твiй буде
некороткий i нелегкий...
Пiд звуки тулумбасiв i флейт, пiд веселу гарматну стрiлянину виступив
iз Стамбула султан Магомет у похiд на невiрних. Шлях його пролягав у
кра©ну Золотого Яблука.
Пишна султанська карета, оточена охоронцями, ©хала в головi величезного
вiйська. Попереду не© мчали на баских конях блискучi яйабашi i, щоб
розiгнати роззяв, якi товпилися на дорозi, бажаючи подивитися на падишаха
всесвiту, кричали: "Гальвет вар! Гальвет вар!" За нею ©хало сто карет iз
султанськими iрбалями та гi здами, вiдiбраними з числа гаремних красунь
самою валiде-султаншою i казнадар-устою.
Молодi коханки султана та ©хнi рабинi з цiкавiстю визирали з вiконець
на мальовничi кра види i не менш мальовничо вдягнутих молодих яничарських
та спагi©вських чорбаджi©в, що гарцювали на баских конях.
За гаремом тягнулися цiлi валки возiв зi всiляким добром для
султанського двора - одягом, посудом, кухнями, харчами.
Потiм iшли вiйська. Пiшi - яничарськi, кiннi - спагi©вськi. Позаду
стримували гарячих коней акинджi, котрi в походах завжди мчали попереду
вiйська, нещадно граблячи, спалюючи i знищуючи все на сво му шляху. А
зараз, поки йшли по турецькiй землi, Кара-Мустафа навмисне залишив ©х в
ар' ргардi, щоб охолодити ©хнiй грабiжницький запал.
Сам великий вiзир узяв з собою в похiд теж немало всього: наметiв,
одягу, дорого© збро©, грошей, золотого i срiбного посуду, а також людей -
одалiсок, внухiв, чаушiв, капуджi, астролога i лiкаря П' тро. В окремiй
каретi, пiд наглядом Фатiми та в супроводi Джалiля, що сидiв поряд з
кучером, ©хала Златка.
Вiд Стамбула до Адрiанополя шiсть днiв дороги. I всi цi днi Златка
провела бiля вiконця, сподiваючись побачити Арсена або Ненка. Але нi
одного, нi другого так i не побачила.
В Адрiанополi, великому гарному мiстi, що сто©ть при злиттi рiчок Туджи
та Арди з Марiцею, султан наказав зупинитися: останнi два днi лив холодний
осiннiй дощ, i дороги зовсiм розкисли.
Увесь султанський двiр розташувався у просторому палацi, оточеному
розкiшними садами. Не менш пишний i просторий палац дiстався великому
вiзировi й членам дивану, якi зразу ж почали влаштовуватися з великим
комфортом.
I недаремно, В Адрiанополi та в прилеглих до нього мiсцевостях
вiйськовi довелося провести всю зиму. Це було не важке але досить
одноманiтне життя. Дощi перiщили майже кожного дня. Султан лютував, бо нi
разу через негоду не пощастило вибратися на полювання, а для нього тиждень
без полювання вже здавався каторгою.
Однак у такому вимушеному стояннi на мiсцi було багато й корисного. Зi
всiх кiнцiв неозоро© iмперi© сюди стiкалися все новi й новi загони. Як
доносили гiнцi, з далекого Криму йшла татарська орда на чолi з ханом
Мюрад-Гiре м. До не© при дналися нога©. Орда прямувала до Белграда. Туди ж
мали прибути iншi допомiжнi частини. Отже, збиралося величезне вiйсько,
якого ще нi разу не мав пiд сво ю рукою султан Магомет.
Мунеджим-паша, особистий астролог султана, вiдкинув теплу ковдру,
схопився з лiжка i, вступивши в отороченi хутром сукнянi капцi, потрюхикав
до дверей. Хтось настiйливо стукав.
Астролог тримав поперед себе свiчку. Його брунатнi очi злякано дивилися
на дверi, за якими стояв невiдомий, а на високому лобi зiбралися зморшки.
Хто б це мiг бути? Вiн нiкого не ждав.
- Хто?
- Мунеджим-паша, вiдчини! - почувся знадвору дуже знайомий голос.
Брязнув засув. У дверях з'явився великий вiзир Кара-Мустафа.
Це не дуже здивувало астролога. Таке траплялося i ранiш, бо хто ж не
хоче дiзнатися про майбутн ? А всiм вiдомо, що нiхто так точно не
передвiщав майбутнього, як Мунеджим-паша. На те ж вiн i носить звання пашi
й особистого астролога падишаха!
Був вiн, однак, украй здивований тим, що Кара-Мустафа вибрав для
вiдвiдин нiчну пору i з'явився не в сво му пишному вiзирсько-му вбраннi, а
в простiй одежi яничара. Для чого такий маскарад?
Однак Мунеджим-паша був досвiдчений царедворець i швидко взяв себе в
руки.
- О! - вигукнув вiн. - Який я щасливий бачити в себе славного охоронця
трону падишаха!
- Тс-с-с! Не кричи, паша! - шикнув на нього Кара-Мустафа, поспiшно
причиняючи дверi. - Бо сво©м гучним голосом розбудиш усе мiсто!
У астролога справдi був громоподiбний голос iз трагiчно-зловiсними
нотками, якими вiн щедро користувався пiд час сво©х пророкувань.
- Мовчу, мовчу... Прошу сюди, мiй повелителю! - I астролог вiдчинив
дверi до сусiдньо© кiмнати.
Це була звичайна для того часу велика робоча кiмната астролога й
алхiмiка. Все тут для Кара-Мустафи було знайоме. На довгих столах стояли
склянi банки, наповненi порошками, шматками рiзнобарвних мiнералiв,
рiдинами. Бiля вiкна, у тиглi, пригасав малиновий жар. Пахло чадом i ще
чимось невiдомим i не зовсiм при мним для звиклого до тонких пахощiв носа
великого вiзира. Посерединi, на дерев'янiй пiдставцi, висiла велика карта
зоряного неба, помережена ламаними лiнiями i помальована знаками зодiака.
Крутi сходи вели на горище, де, як знав Кара-Мустафа, Мунеджим-паша
спостерiгав хiд небесних свiтил. Всюди в безладдi лежали i стояли якiсь
прилади й iнструменти, що в душi великого вiзира викликали повагу до ©х
власника i забобонний страх.
Астролог пiдсунув Кара-Мустафi крiсло. Спитав:
- Що змусило великого вiзира ощасливити мене сво©ми вiдвiдинами?
Кара-Мустафа рiшуче вiдсторонив од себе крiсло i довго вдивлявся в
оливкове непроникне обличчя придворного астролога, нiби зважував - казати
чи нi? Потiм узяв його за руку вище лiктя i промовив тихо, але тоном
наказу:
- Мунеджим-паша, ти повинен зробити менi i всiй нашiй iмперi© велику
послугу...
- Я слухаю, бейефендi, - коротко проказав астролог, схиляючи в поклонi
голову.
- Однак те, що почу ш, повинен знати лише бог та ми вдвох! -
Кара-Мустафа пiдняв угору вказiвний палець. - Ти зрозумiв?
- Зрозумiв.
- Навiть сам падишах не повинен знати! I передусiм - вiн! Бо робиться
це в його iнтересах...
- Так, мiй повелителю, - ще нижче схилив голову мунед-жим-паша,
холонучи вiд думки, що зараз дiзна ться про та мницю, яка може коштувати
йому життя.
Кара-Мустафа нахилився майже до самого його вуха i ледь чутно
прошепотiв:
- Слухай уважно! Вищi iнтереси держави османiв i велич та слава
падишаха вимагають рiшучо© перемоги у цiй вiйнi, яку ми рочпочина мо на
берегах Дунаю...
- Я знаю, - теж пошепки вiдповiв паша.
- На чолi нашого вiйська став сам падишах... Його вiрнi пiдданi
стурбованi тим, що йому буде загрожувати небезпека, бо, як вiдомо, на
вiйнi гинуть не тiльки рядовi во©ни, а й полководцi... Ми всi живемо
милостями падишаха, його розумом i його славою, а тому глибоко
зацiкавленi, щоб вiн не наражав сво дорогоцiнне життя на смертельну
небезпеку, яка може пiдстерiгати його в походi...
- Так, я згоден з вами, бейефенд! Що ж робити?
- Падишаховi краще й безпечнiше буде, коли вiн повернеться в Стамбул,
бавитиметься з красивими гi здами, ©здитиме на дороге його серцю
полювання, веселитиметься в мобейнi, дивлячись, як блазнi танцюватимуть
джурджуну... Все це для нього буде при мнiше, нiж тримати ногу в стременi
бойового коня!
- Безперечно, мiй повелителю.
- А окрiм цього, зелене знамено пророка - занадто важкий тягар для
намiсника бога на землi. - Голос Кара-Мустафи був тихий, але суворий. -
Навiщо обтяжувати його земними клопотами, коли мiльйони вiрних пiдданих,
якi з радiстю нестимуть замiсть нього цей тягар!
Хитрий i проникливий мунеджим-паша давно здогадався куди хилить великий
вiзир. Безперечно, Кара-Мустафа хоче вiдпровадити султана в Стамбул, а сам
стати сердаром, щоб лаври перемоги дiсталися йому. Однак досвiдчений
царедворець нi словом не прохопився про свою здогадку. Вiн ждав не
натякiв, а прямих наказiв. Тому знову непевно хитнув головою.
- Так, мiй повелителю.
- Отже, ти мене зрозумiв? - спитав Кара-Мустафа рiзкувато бо його вже
почало дратувати це улесливе, але невизначене пiдтакування.
Астролог скривився.
- Не зовсiм, бейефендi... Менi не ясно, що маю робити я.
- Ти повинен умовити падишаха повернутися в Стамбул!
- О! Але ж я тiльки маленький бiдний астролог!
- Не прибiднюйся! Вiд тебе багато чого залежить... Падишах зробить так,
як скажуть зорi!
- Зорi вже сказали, що падишах знайде славу на дорогах вiйни... Ще в
Стамбулi я склав його гороскоп.
- Нiчого нема постiйного на цьому свiтi.
- Так, мiй повелителю© Хiба що одне золото завжди лиша ться золотом...
Це був досить прозорий натяк на згоду. Але за не© потрiбно платити.
Кара-Мустафа полегшено зiтхнув, бо не менше, якщо не бiльше за
мунеджима-пашу ризикував становищем або й головою. Вiн мовчки витягнув з
кишенi чималий, туго набитий капшук i кинув на стiл. Почувся глухий
брязкiт металу.
Мунеджим-паша, як голодний собака до хлiба, прикипiв поглядом до того
капшука, в якому, вiн не сумнiвався, було щире золото. У нього раптом
пересохли губи, i вiн облизав ©х язиком. Адже це було справжн багатство!
Отже, Кара-Мустафа настiльки зацiкавлений у тому, щоб спровадити в Стамбул
падишаха, що не пошкодував цiлого ма тку!
- Зорi теж мiняють сво розташування на небi, - загадково сказав
Кара-Мустафа. - Вчора вони говорили одне, сьогоднi - друге, а завтра -
вiщуватимуть щось iнше... Чи не так, паша?
- Безперечно, мiй щедрий повелителю, - низько вклонився астролог. -
Падишах наказав спостерiгати за зорями i скласти ще один гороскоп, i я не
певен, що й на цей раз зорi вiщуватимуть перемогу османському вiйську,
якщо на чолi нього стоятиме сам повелитель правовiрних.
Кара-Мустафа усмiхнувся самими устами.
- Ти все правильно зрозумiв, паша... Бажаю тобi щасливо© зорi, яка б
продовжила тво© лiта!
В останнiх словах вчувалася прихована погроза, i астролог, щоб
засвiдчити свою вiдданiсть, кинувся великому вiзировi в ноги i поцiлував
його простий запилений яничарський чобiт.
ВАРШАВА
Був сiрий холодний день. Раннi морози закували рiчки й озера в крижанi
панцири - пере©жджай де хочеш! Дороги кострубачи-лися замерзлим груддям -
по них не поженеш. Тому Арсен ©хав поволi. Де - дорогою, де - навпростець.
Сафар-бе вi грошi стали в пригодi. Через Болгарiю i Волощину промчав за
дванадцять днiв. Коней не жалiв: на базарах купував свiжих, витривалих i
гнав далi. Тiльки на розореному Правобережжi базари не збиралися, тому
довелося ©хати повiльнiше, щоб приберегти сили вороного, купленого ще в
Бендерах.
У Немировi трапилася зустрiч, яка замалим не коштувала життя. Арсен
нiби вiдчував, що в це мiсто, з яким було зв'язано так багато гiркого, не
варто за©здити. Але якийсь бiс, поки вiн, сидячи в сiдлi, розглядав з
горба далекi безлюднi вулицi, нашiптував на вухо: "За©дь! За©дь! Може,
зустрiнеш кого-небудь iз знайомих i дiзна шся про змiни, що вiдбулися тут
з часу падiння Юрка Хмельницького".
I справдi - зустрiв! Лихий перемiг у його душi, i вiн, замiсть того,
щоб скерувати вороного в об'©зд, на бiлоцеркiвський шлях, потягнув повiд
"соб" i поскакав прямо на Шполiвцi.
Про©жджаючи мимо двору баби Секлети, зупинився. Жива чи померла? Глянув
на порослий лободою двiр, на розбите маленьке вiконце, на розчиненi дверi,
що жалiбно поскрипували пiд поривами вiтру, i сумно похитав головою: нема
баби Секлети. Пережила чоловiка, пережила синiв i дочок, внукiв i
правнукiв - i нарештi сама згасла, як одинока iскра на попелищi. Розсiявся
по бiлому свiтi, вимер, щез колись великий ©© рiд - i хто зна, чи
знайшлася добра душа, щоб провести стареньку в останню путь?..
Арсен замислився й мимоволi зiтхнув. Чи буде коли-небудь кiнець
нещастям, що з усiх кiнцiв обсiли цю землю? Чи наступить нарештi день,
коли на цих подвiр'ях защебечуть веселi дитячi голоси, а з коминiв
зав'юняться в небо сивi димки, смачно запахне свiжоспеченим хлiбом?
Вiн мiцно стиснув засмаглi на вiтрах губи i зiтхнув ще раз, раптом
вiдчувши, як на очi набiгли сльози.
Що ж ти. Арсене? Розрюмсався, мов старий Метелиця! А тобi ж до старостi
- гай-гай! Чи, може, стомилася душа вiд безконечних злигоднiв i турбот?
Вiн витер кулаком очi. Торкнув ногами коня. I -в ту ж мить побачив, що
вулицею до нього наближа ться загiн вершникiв.
Тiкати в поле було нерозумно. Не втечеш. Та, власне, чого тiкати, коли
вiн - чауш самого великого вiзира?
- Гей, хлопче, хто ти такий? - промовив здалеку переднiй невисокий
чолов'яга у кожусi i насунутiй майже на самi очi шапцi-бирцi. - Звiдки й
куди пряму ш?
- Хай це вас не цiкавить, добродiю... Де був, там уже нема . Куди
прямую, там не ждуть! - вiдповiв рiзко Арсен.
- О-о-о, який ти мудрий, парубче! I це ти так вiдповiда ш сотниковi
молдавського господаря? Смiливий! Тим бiльше закортiло менi познайомитися
з тобою! - глузливо сказав переднiй, наближаючись, i раптом
вигукнув:Ба-ба-ба! Кого я бачу! Це ж сам Арсен Звенигора, хай менi баньки
повилазять, якщо помиляюсь! От так зустрiчi Не сподiвався!
Арсен упiзнав Свирида Многогрiшного i здригнувся: ця зустрiч не обiцяла
йому нiчого втiшного.
Тим часом вершники - це були, судячи по одягу, волохи - оточили Арсена,
i вiн опинився в кiльцi, вiч-на-вiч зi сво©м давнiм ворогом.
Многогрiшний збив шапку на потилицю, оголивши зморшкуватий лоб, до
якого прилипли рiдкi пасма сивiючого волосся. На його обличчi розпливлася
радiсно-хижа усмiшка.
- Ось коли пташка впiймалася! - вигукнув, потираючи руки. - Довгенько ж
ти, голубчику, не потикав сюди носа! Заждавсь я тебе! Але тепер потiшуся,
запорозька сволото! Тепер ти у мене i затанцю ш, i заспiва ш, i заплачеш,
коли взую в червонi сап'янцi! Ха-ха-ха!..
Смiх Многогрiшного був скрипучий, холодний. Арсен мовчав.
- Чого мовчиш! Зацiпило вiд страху?
- А я тебе не боюся, дядьку Свириде...
- Чому б то ти мав мене не боятися? Зда ться, друзями з тобою ми нiколи
не були...
- Але й ворогами теж, - злукавив Арсен, не бажаючи встрявати в
суперечку, що набирала небезпечного характеру.
- Не були, кажеш? - Многогрiшний вiд подиву аж очi витрiщив. - Мабуть,
вiд страху тобi вiдiбрало пам'ять! Ну, що ж - я нагадаю... Хлопцi, -
звернувся вiн до сво©х волохiв, - стягнiть з нього чоботи та почастуйте
киями по п'ятах! Хай затанцю на морозi босий!
Волохи миттю зiскочили з коней i кинулися до Арсена. Ще мить - i вiн
лежатиме на землi, а цi шибайголови перiщитимуть його щосили по голих
ногах.
- Стiйте! - голосно вигукнув Арсен, видобуваючи з-за пазухи пергамент,
завбачливо даний йому Сафар-бе м. - Iм'ям великого вiзира наказую вам -
зупинiться!
Згадка про великого вiзира подiяла магiчно. Волохи враз опустили руки,
зупинилися, збентежено переглянулися.
Многогрiшний заверещав:
- Чого ж ви! Вiзьмiть його! - I почав витягати з пiхов шаблю. Арсен
пзднiс руку з пергаментом.
- Хто з вас розумi по-турецькому?
- Я, - виступив наперед чорнявий парубок.
- На, читай!
Волох кинув бистрий погляд на короткий напис, на печатку - i зблiд.
- Братцi, - прошепотiв помертвiлими губами, - це ж чауш самого великого
вiзира... От були б вскочили в халепу!
- Не може бути! - вигукнув Многогрiшний. - Дай сюди! Вiн вихопив
пергамент, повертiв перед очима. Напису не зрозумiв, але печатку знав дуже
добре - i теж зблiд.
- Прокляття! - процiдив крiзь зуби. - Викрутився, песиголовець! Ну,
тво щастя...
Вiн тицьнув Арсеновi в руки цупкий жовтавий сувiй i по©хав геть. Волохи
помчали за ним.
Арсен витер спiтнiле чоло, якусь хвилину постояв у роздумi, а потiм
рiшуче повернув коня на бiлоцеркiвський шлях.
До Новосiлок не до©хав: несподiвано усiх сво©х зустрiв у Фастовi. Ще
здалеку побачив над мiстом сизi димки, що вилися з димарiв, i був
здивований, коли при в'©здi дорогу йому перетнув вартовий з мушкетом. Вiн
вискочив з яко©сь ями, де ховався од пронизливого холодного вiтру, i
вигукнув:
- Стiй, зна ш-ма ш! А то як стрельну, так тобi тут i капець буде!
Арсен зареготав. Та це ж Iваник! I звiдки вiн тут узявся? Однак Арсенiв
смiх розiзлив вартового не на жарт. Вiн пiдстрибнув, мов пiвник, штурхонув
верхiвця дулом мушкета пiд бiк.
- Чого залива шся, зна ш-ма ш? П'яний чи сусiдам розум розпозичив?
Злазь з коня, халамиднику!
- Iванику, невже не впiзнав? Арсен я! Звенигора...
Iваник ошелешено заклiпав очима, ще не впiзнаючи в цьому худому
засмаглому бородачевi колишнього красеня Арсена.
- Не може бути!
Арсен скочив з коня, зняв шапку. I тодi Iваникове обличчя прояснiло.
Мушкет випав з його рук i покотився по мерзлiй землi.
- Арсене! Голубе! Звiдки ти?
Вони мiцно обнялися. В Iваникових очах заблищали сльози.
- Вiд самого султана, IваникуI Зi Стамбула! А як ти тут опинився?
Iваник пiдняв мушкет, поправив на вузьких плечах свитку.
- Хiба не зна ш?.. Семен Палiй привiв нас усiх у Фастiв i сказав: тут
нам житиi Землi займай, скiльки зумi ш обробити, хату вибирай, яка
цiлiша... А фортецю вiдбуду мо гуртом, зна ш-ма ш, щоб захист був добрий.
От ми й пере©хали сюди.
- А мо© де?
- Тво© теж... Унизу, над Унавою, поселилися. Там гарно - рiчка, луг, за
рiчкою - лiс. Правда, хатка маленька, але не гiрша, нiж у Дубовiй Балцi. I
що найкраще - поряд зi мною... Недарма кажуть: вибирай не мiсце, а доброго
сусiда.
- А Палiя де можна побачити? Часом не на Сiчi?
- Побачиш. У фортецi вiн, поселився разом iз Семашковою вдовою...
- А про пана Мартина нiчого не чути?
- Про Спихальського? Казав Роман, що передавав звiстку зi Львова. Усiх
вiта ... Не забув i про мене, i про Зiньку. - Iваник пiдморгнув. - Теж
привiт передав, зна ш-ма ш...
Арсен усмiхнувся в густу бороду, що виросла, поки ©хав зi Стамбула. Про
кого про кого, а про Зiньку не мiг пан Мартин забути: дуже вже уподобав
молодицю!
- Ну, веди ж мене, Iванику! - поклав руку на утле плече сусiдовi. -
Спочатку до Палiя, а потiм - додому... Просто згораю вiд нетерплячки!
Вони рушили широкою вулицею. Бiля одного з уцiлiлих будинкiв Iваник
зупинився.
- Скажу Остаповi, щоб постояв замiсть мене. Бо у нас, зна ш-ма ш,
суворо... Можна й ки©в заробити вiд полковника, якщо погано нестимеш
вiйськову службу!
Вiн шмигнув до хати, а через хвилину вийшов у супроводi височенного
похмурого козака, озбро ного однi ю тiльки шаблею.
- На мiй мушкет, - заквапився Iваник. - Як тiльки небезпека - пали,
пане-брате, щоб аж у фортецi було чути! А я незабаром повернуся...
- Гаразд, - кивнув головою похмурий велетень i, не обертаючись,
почимчикував на околицю мiста.
Арсен уважно приглядався довкола.