Страница:
далека!
Спихальський на знак згоди кивнув головою, ще раз глянув на Собеського,
який пiдняв руки, щоб угамувати збуджених шляхтичiв, i вони непомiченими,
поза колонами, вислизнули iз залу.
ЗНАМЕНО ПРОРОКА
Все султанське вiйсько - яничарськi полки, загони спагi©в та акинджi©в,
кримська орда, - навеснi 1683 року було стягнуте до Белграда. До них
змушенi були при днатися вояки Афлаку та Богдана, а також волонтери
Текелi. Зда ться, тако© сили не виставляв ще жоден султан. Одних коней сто
тисяч, понад двадцять тисяч волiв та верблюдiв, що тягли сотнi гармат,
возiв з порохом, ядрами i провiантом, а воякам та ©здовим нiхто не знав
лiку! Справдi, сто, двiстi чи триста тисяч озбро них людей вiв намiсник
бога на землi - кому це могло бути вiдоме?
Вранцi першого травня вiйська вишикувалися на величезному майданi,
перед палацом белградського бейлербея.
Ждали виходу султана.
Всi знали, що, власне, сьогоднi розпочина ться справжнiй похiд,
справжня вiйна.
В цей час вiд наплавного мосту, наведеного через Дунай, почувся стукiт
копит. На спiтнiлому карому конi мимо вiйська промчав стомлений, запилений
вершник. Вiн ледве тримався в сiдлi, але бистрий погляд сiрих очей, яким
вiдкрилися безконечнi ряди во©нiв, та мiцно стуленi запеченi уста свiдчили
про невичерпну внутрiшню силу цi © людини i ©© витривалiсть.
Перед палацом вершник зупинився. Нетвердо ступив на землю. До нього
пвдбiгли чорбаджi©. Хтось забрав коня. Хтось пiдтримав його. Вiн промовив
кiлька слiв, i серед гурту чорбаджi©в, що громадилися перед входом,
прошелестiло:
- Дорогу чаушевi© Дорогу чаушевi великого вiзира© Чауш струснув з одягу
пилюку i ступив пару крокiв наперед.
I тут, розштовхнувши старшин, назустрiч йому кинувся гарно вдягнутий,
красивий чауш-паша.
- Арсенi Ти? - I обняв прибулого.
- Я, Сафар-бею...
Це був Арсен Звенигора. Схудлий, потемнiлий, з запалими щоками i давно
не голеним обличчям. Видно, далека дорога забрала у нього чимало сил.
- Звiдки?
- З Каменiче... З листом до великого вiзира.
- Ходiмо. - 1 Сафар-бей попереду попростував до дверей.
Всi розступалися, давали ©м дорогу.
Вибравши хвилину, коли вартовий пiшов доповiдати i в широкому
розкiшному передпоко© вони залишилися самi, Сафар-бей швидко спитав:
- Арсене, ти справдi привiз листа вiд кам'янецького пашi?
- Так.
- Про що лист? Вiн не зашкодить нам i нашим друзям?
- Це донесення турецьких вивiдачiв у Польщi. Гадаю, що вони не
зашкодять нi Польщi, нi Австрi©, бо я все зробив, щоб привезти ©х якомога
пiзнiше... А що зi Златкою?
- Вона тут.
- Тодi ми визволимо ©©! - вигукнув Арсен. Сафар-бей поклав йому руку на
передплiччя.
- Тс-с-с! Не кричи! Вартовi теж мають вуха. Я забув, що ти не зна ш, що
Кара-Мустафа взяв ©©, а також багатьох iнших одалiсок з собою у похiд. Це
у них узвича но: так робить султан, так роблять вiзирi й пашi. Але ми не
можемо зараз визволити Златку...
- Чому?
- Бо сьогоднi чи навiть зараз вируша мо. А втекти ж ми не зможемо
непомiченими. Нас вiдразу схоплять. Ходiмо! За нами йдуть.
Капуджi провiв ©х у невелику залу, де перед позолоченими дверима стояло
кiлька пашiв i старших чорбаджi©в. Показав Арсеновi рукою на дверi.
- Зайди!
Арсен ступив наперед i, побачивши на протилежному боцi розкiшного залу
султана в оточеннi вiзирiв i пашiв, упав на колiна.
- Вiстi з Ляхистану, о великий повелителю правовiрних! - проказав
хрипко, виймаючи з-за пазухи цупкий сувiй.
Султан повiв оком на Кара-Мустафу. Той кивнув головою - i йому подали,
вихопивши з рук чауша, листа.
Кара-Мустафа впiзнав руку кам'янецького пашi Галиiя.
- Ну, що там? - нетерпляче спитав Магомет.
Великий вiзир дочитав послання. Сказав голосно:
- Король Ляхистану Ян Третiй у присутностi членiв сенату i депутатiв
сейму в останнiй день першого весняного мiсяця пiдписав договiр з
Австрi ю... Ляхисган обiця виставити сорок тисяч вiйська.
Головнокомандувачем стане або iмператор, або король - в залежностi вiд
того, хто з них на час кампанi© буде при вiйську...
- Гм, отже, Ян Собеський домiгся свого, - задумливо промовив султан. -
Звичайно, сераскером гяурiв буде вiн... Леопольд занадто боягузливий, щоб
очолити вiйсько. Але ми повиннi не допустити об' днання ©хнiх сил i
розгромити Леопольда до пiдходу Собеського! Що дума про це великий вiзир?
Кара-Мустафа кивнув чаушевi, щоб вийшов, а потiм вклонився султановi.
- Устами падишаха глаголить сам пророк! Ми розiб' мо ©х поодинцi© I
хоча сил у нас достатньо, щоб розгромити об' днане вiйсько гяурсько©
коалiцi©, ризикувати не слiд. Гадаю, Собеський пiдiйде до Вiдня не ранiше,
як восени. До того часу ми оволодi мо столицею Леопольда, а потiм всiма
силами нападемо на короля Ляхистану i приведемо його на арканi в Стамбул!
Султан на знак згоди похитав ствердно головою.
- Iнч алла© Так-так, сила у мене величезна! © цiлком достатньо, щоб
змести з лиця землi i Австрiю, i Ляхистан, i Венецiю, i нiмецькi
князiвства... Я вважаю, що менi нема потреби далi залишатися при вiйську.
Зорi неприхильнi до мене, i було б безглуздям не прислухатися до них. Я
повертаюся в Стамбул з надi ю на повну i остаточну перемогу, яку я
забезпечив тим, що зiбрав таке величезне вiйсько, якого не мав жоден
султан до мене!
- Так, так! - захитали головами вiзирi й пашi.
- Я передаю всю повноту влади над вiйськом великому вiзировi i наказую:
негайно, сьогоднi ж, вирушити на Вiдень i взяти його якнайшвидше!
- Ми покладемо його до нiг падишаха всесвiту! - низько вклонився й
урочисто пообiцяв Кара-Мустафа, ледве стримуючи радiсть, що вдарила йому в
груди.
Зовнiшньо вiн був спокiйний, але серце клекотало. Збува ться його
заповiтна мрiя! Вiн - сердар. Головнокомандувач. У його руках таке
вiйсько, якого справдi ще не мав жоден султан. I це вiйсько принесе йому i
славу на вiки вiчнi, i почестi, й багатство при життi© 3 його допомогою,
на хвилях його перемог вiн випливе до вершин влади i здiйснить те, що
задумав. "О аллах, допоможи менi, рабовi тво му, перемогти невiрних, i я
клянусь - половину гяурського свiту сво ю шаблею наверну до iсламу, а
другу половину знищу на коренi©"
Тим часом султан пiдвiвся.
- Коня менi! Я хочу ви©хати до вiйська. Винесiть священне знамено
пророка!
Розкiшна барвиста процесiя рушила на майдан.
Побачивши султана, що ©хав на бiлому конi, гармашi на стiнах
белградсько© фортецi пальнули залпом з усiх фортечних гармат. Здригнулася
земля, i страшний гуркiт струснув будинки мiста.
Заграли рiжки, загримкотiли тулумбаси. З краю в край прокотилася
команда, повторювана десятками дужих горлянок: "Слава падишаховi всесвiту!
Слава земному боговi!". Линув i линув протяжний, мов вовче виття, клич: уй
я уй!
На узвишшi, спецiально зробленому для такого випадку, султан спинив
коня. За ним - пiвмiсяцем - стали пашi на чолi з Кара-Мустафою.
- Во©ни! - звернувся султан до вiйська, i горластi чаушi рознесли його
слова по всьому майдану. - Настала година ступити на землю кра©ни Золотого
Яблука! Найбагатшi мiста впадуть до ваших нiг, i ви в них вiзьмете усе, що
захочете. Урожайнi ниви i плодоноснi сади постачатимуть вам хлiб i овочi.
Численнi стада худоби й отари овець забезпечать вас м'ясом, а найкращi у
свiтi ремiсники пошиють вам одяг i взуття... Смiливо йдiть туди - i ви
повернетесь додому увiнчанi славою i переобтяженi здобиччю! Там ви
вiзьмете рабiв, якi працюватимуть на ваших полях, випасатимуть вашi отари
i до©тимуть ваших кобилиць. Там ви знайдете рабинь, якi стануть окрасою
ваших гаремiв i втiхою ваших ночей... Вперед, непереможнi во©ни, - i хай
аллах наповнить вашi серця мужнiстю i захистить вiд ворожо© кулi i ворожо©
шаблi!
- Уй я уйi Уй я уй! - пролунав над мiстом грiзний клич. - Алла! Алла!
Султан кивнув пальцем, i йому миттю пiднесли на оксамитовiй подушцi
iнкрустовану золотом i самоцвiтами шкатулку-капторгу. Вiн вийняв з не©
яскраво-зелений прапор з вигаптуваними канителлю ' пiвмiсяцем i висловами
з корану й пiдняв над собою. У другу руку взяв важку, теж оздоблену
золотом книжку.
Над майданом запала могильна тиша. Знамено пророка! Священний коран!
Святиня, яку треба захищати цiною життя!
- Во©ни! - знову пролунав голос Магомета. - Це знамено пророка поведе
вас на подвиги i вкаже шлях до величних перемог! Сьогоднi я вручаю його
нашому великому вiзировi, п'яти-бунчужному пашi Асану Мустафi, i хай кожен
вiда , що вiдтепер вiн - сераскер i його воля, його накази - це воля i
накази вашого падишаха!
Кара-Мустафа пiдiйшов з низьким уклоном i, взявши знамено й коран,
високо пiдняв ©х над головою i щосили гукнув:
- Во©ни! Слава нашому падишаховi© Слава намiсниковi бога на землi]
Слава володаревi всесвiту! Вперед - на гяурiв!
- Уй я уй! Ун я уи! Алла! Алла! - вiдповiло вiйсько. Загримкотiли
барабани, заграла музика. Пролунала команда. Сколихнулися, як море,
яничарськi полки. Затрiпотiли прапорцi на спагi©вських списах. Загiн за
загоном - на чолi з алай-беями - рушали в похiд. На захiд! На невiрних!
- Ненку, як собi хочеш, а я повинен побачити Златку! Чого б це менi не
коштувало. Хочу переконатися, що вона жива й здорова, моя пташка... Або
хоча б дiзнатися, де вона мешка , в якiй клiтцi горю , - сказав Арсен,
вийшовши вiд султана i знову опинившись в обiймах Сафар-бея.
- У нас дуже мало часу. Вiйсько зараз вируша .
- Дурницi! Нам вистачить яко©сь години... Ну, я прошу тебе, брате!
Сафар-бей задумався. Потiм рiшуче махнув рукою.
- Е-е, гаразд. Ходiмо!
Вони вийшли з палацу, сiли на коней i, обминувши Белградський замок, що
височiв над мiстом, повернули вниз, до Сави. Сафар-бей показав на красиву
мечеть.
- Бачиш? Збудована Кара-Мустафою... Ще всерединi працюють малярi... А
там далi, за нею, його будинок.
Арсен байдужим поглядом ковзнув по справдi красивiй мечетi, по бiлому
будинковi, що потопав у буйнiй веснянiй зеленi. Вiн був смертельно
втомлений виснажливою дорогою, i зараз йому хотiлося одного - побачити
Златку, а потiм - заснути...
- Вона там? - поглядом показав на дiм Кара-Мустафи.
- Там, там... Мiзок трiска ться, а не можу придумати розумного i
переконливого приводу, щоб капуджi пропустили нас.
- А ти не думай, - сказав Арсен i вийняв з кишенi золотий перстень з
червоним камiнцем. - Скажеш: великий вiзир наказав передати одалiсцi, бо
сам не ма змога це зробити... Ось i буде причина. А тебе ж, як чауш-пашу,
тут, сподiваюся, усi знають?
- Знають усi, - погодився Сафар-бей. - Але коли дiзна ться
Кара-Мустафа...
- Зараз йому нiколи, а попереду - вiйна! - Арсенiв голос задзвенiв
металом. - Я зроблю все, щоб вiн з не© не повернувся!
Сафар-бей хотiв щось вiдповiсти, але, побачивши гiрку гримасу на
потемнiлому Арсеновому обличчi i сухий блиск в очах, промовчав. Йому стало
шкода товариша, що ось уже скiльки лiт не знав спокою i гасав по бiлому
свiту, мов неприкаянний.
Вони зупинилися бiля конов'язi. Припнули коней.
Капуджi при воротях знали Сафар-бея i, не дуже допитуючись, пропустили.
Присипана золотистим пiском дорiжка привела ©х до великого
двоповерхового палацу. Могутнi дерева оточували його з трьох бокiв, а
перед фасадом розiслався чималий зелений лужок, посеред якого красувалася
раннiми весняними квiтами клумба.
Але сторож при входi, безбородий огрядний внух, був невмолимий.
- Не велено! - сухо вiдказав вiн, пiдозрiло поглядаючи на заросле
колючою щетиною Арсенове обличчя.
- Тодi поклич кизляр-агу Джалiля! - почав сердитися Сафар-бей.
- Менi не велено вiдлучатися, ага.
- Але ж ми поспiша мо!
- Це мене не стосу ться, ага. Пускати в гарем нiкого не велено! Що
потрiбно передати - я передам! - I вiн зачинив дверi.
Друзi переглянулися. Що робити? Арсена розпирала лють. Вiн ладен був
торохнути внуха шаблею по головi. Але розум переважив: досить найменшого
крику, як з усiх усюд збiжаться, мов цербери, капуджi i скрутять ©х у
баранячий рiг. Самi загинуть i Златку приречуть на довiчне рабство!
Вiн вiдiйшов до клумби i глянув на будинок. Десь там, за його стiнами.
Златка. Але де? За яким вiкном? За якими гратами?
I раптом у нього майнула думка. Подати Златцi знак!
Вiн засвистiв широко вiдому на Укра©нi пiсню, що вже рокiв тридцять,
злетiвши з уст спiвучо© полтавки Марусi Чурай, тривожила людськi серця i
завойовувала все нових i нових прихильникiв. ©© знала i любила Златка.
Вони разом спiвали ©©.
Засвiт встали козаченьки
В похiд з полуночi.
Виплакала Марусенька
Сво© яснi очi.
- Арсене, ти що? - здивувався Сафар-бей.
- Нехай буду проклятий, якщо ця пiсня не змусить Златку стрепенутися i
виглянути надвiр!
Вiн засвистiв знову. I в цю мить в одному з вiкон рвучко вiдслонилася
фiранка i з'явилася Златка. Смертельна блiдiсть вкривала ©© щоки. Руки
простертi вперед. Здавалося, вона б випурхнула i ластiвкою впала коханому
на груди, коли б не залiзнi грати.
- Арсене! - зойкнула дiвчина приглушено. - Ненко!
Той зойк нiби пiдстьобнув Арсена. Вiн рвонувся вперед. Але мiцна
Сафар-бе ва рука притримала його.
- Ти здурiв. Арсене! Зараз внух зчинить крик! - Вiн стиснув його так
боляче, що Звенигора аж засичав.
внух виглянув з дверей, важко глипнув каламутними во-лов'ячими очима,
але не зрозумiв, що вiдбулося надвор!
Арсен жадiбно дивився на змарнiле личко Златки, гарячкове думаючи, а чи
не спробувати зараз, коли Кара-Мустафа i його численна охорона у вiд'©здi,
визволити дiвчину? Та здоровий глузд пiдказував йому, що нема нiяко© надi©
на удачу. Великий вiзир залишив достатню кiлькiсть капуджi й слуг, щоб
захистити палац вiд усяких несподiванок.
Сафар-бей вiдгадав його думки i тихо сказав:
- Не роби дурниць. Арсене! Ми ще повернемося. Арсен на знак згоди
хитнув головою i вiдповiв голосно, щоб почула Златка, бо то ©й адресував
вiн сво© слова:
- Ми ще повернемосяi Жди! - I тихо додав:- Кохана моя! Златка прикрила
вi©, даючи знати, що почула i зрозумiла все; з-пiд них бризнули сльози i
покотилися по блiдих щоках. Фiранка поволi опустилася i закрила ©©
зажурене лице. Тiльки через годину друзi наздогнали за мiстом вiйсько, що
переправилося через Саву. Арсен не без допомоги Сафар-бея примостився на
одному з численних возiв i враз заснув.
Цiсар Леопольд пiдiйшов до похiдного столика, випив келих прохолодного,
з льодом, червоного вина, послужливо пiднесеного слугою, витер бiлоснiжною
серветкою вузькi сiрi вуста i, прищуривши проти сонця голубi очi,
попрямував до гурту генералiв, що на зеленому лужку шанобливо ждали
iмператора.
На рiвному широкому полi, на березi Дунаю, скiльки сягало око,
вишикувалися iмперськi вiйська - пiхота, кавалерiя, артилерiя. Сорок тисяч
во©нiв.
Весело майорiли пiд подувом легкого весняного вiтру барвистi полковi
прапори, ряхтiла на конях начищена до блиску збруя; темними жерлами
нацiлилися в небо гармати. Горнiсти стояли напоготовi, щоб сповiстити всiх
трубним кличем: "Слу-у-хай! Iмператор у вiйську!"
На лiвому фланзi стояли чотири тисячi найманцiв-полякiв, приведених
князем Любомирським. ©м за службу австрiйська казна платила дзвiнкою
монетою.
Леопольдовi пiдвели коня, i вiн, ще зовсiм не старий, але вже
обнажнiлий, з видимою натугою пiднявся в сiдло. В ту ж мить заграли
горнiсти. Пролунали команди. Загримiли барабани.
Сколихнулися i завмерли прямокутники каре, рiвнi й застиглi, мов
витесанi iз каменю. Блискуча кавалькада придворних i генералiв на чолi з
iмператором рушила вздовж фронту.
З Пресбурга, пiд стiнами якого вiдбувався цей парад, висипали тисячi
людей, щоб подивитися на незвичайне видовище. З дзвiницi собору святого
Мартина долинали звуки дзвонiв. Фортеця вiдсалютувала залпом усiх сво©х
гармат.
Леопольд ©хав поволi, неуважно поглядаючи на солдатiв, що в мiру його
наближення гучно кричали: "Вiватi", - а думав сво . В його серцi нуртували
суперечливi почуття. Вiн був гордий з того, що за короткий строк зумiв
екiпiрувати це не таке вже й мале вiйсько. Та разом з тим його холодив
бридкий страх при однiй думцi, що турецька навала затопить Австрiю ранiше,
нiж ©й на допомогу прийдуть король польський та нiмецькi курфюрсти.
Млявий i бездiяльний вiд природи, ще не бачачи ворога, вiн уже боявся
його. Iз сумом уявив себе в ролi головнокомандувача: повсякденнi тривоги й
пере©зди, походи та бо©, вiдсутнiсть звичних розкошiв, якими було сповнене
його життя у Вiднi, в iмператорському палацi... Нi, нi! Це не для нього!
Йому не потрiбна слава во©на - йому потрiбний спокiй, потрiбна
упевненiсть, що турецька шабля чи татарський аркан не торкнуться його ши©,
потрiбна м'яка перина пiд боком i вишукана кухня, потрiбна, врештi,
повсякденна ласка молодо©, нинi вагiтно© дружини, iмператрицi Елеонори...
Навiщо йому головнокомандування?
Поволi, поки ©хав полем i, дивлячись на солдатiв, уявляв, як багато з
них через кiлька днiв чи тижнiв лежатимуть десь мертвi, переконувався, що
його мiсце не тут, що найкраще буде негайно, не чекаючи нападу
Кара-Мустафи, передати верховне керiвництво вiйськами комусь iншому, а
самому пересидiти цей неспокiйний час у сво му прекрасному благословенному
Вiднi.
Але кому? Герцогу Аренбергу? Людовiку Савойському? Графу Штаренбергу?
Чи генераловi Капрарi?
Нi, нi один з них не пiдходить! Вiн вибере найдостойнiшого - герцога
Карла Лотарiнгського, цього мужнього сорокарiчного фельдмаршала,
досвiдченого полководця, що держить сестру iмператора. Вiйна - це його
ремесло. Хай вiн i керу вiйськом! Аж поки не прибуде Ян Собеський, що за
договором мас бути головнокомандувачем об' днаними силами коалiцi©. Якщо
вiн переможе - слава так чи iнакше належатиме iмператоровi. Якщо програ
кампанiю - буде на кого звалити вину за поразку...
Так думаючи i все зважуючи, Леопольд об'©хав полки i раптом круто
повернув назад. Почет був здивований: це виходило за рамки церемонiалу.
Тим часом iмператор зупинився перед вiйськами, пiдкликав до себе Карла
Лотарiнгського i голосно, щоб чули не тiльки генерали з почту, а й солдати
та офiцери, сказав:
- Герцог, майн лiбер, я вручаю вам владу над мо©м вiйськом. Вiд цi ©
хвилини ви головнокомандувач. У ваших руках - доля iмперi©!
Карл був вражений цi ю несподiваною заявою, але вигляду не подав.
Тiльки поштиво схилив у поклонi голову.
- Дякую за високу честь, мiй iмператоре! Мо умiння i мо життя кладу
до нiг вашо© iмператорсько© величностi!
- Вiват! Вiват! - пролунало над вiйськом. Леопольд милостиво поплескав
знаменитого полководця по плечу i вiд'©хав з ним убiк.
- Герцог, майн лiбер, я наказую вам виступити з вiйськом до Нойгейзелл
i взяти цю фортецю, щоб перетнути шлях туркам до нашо© столицi.
- Слухаюсь, мiй iмператоре!
- А я сьогоднi вiд'©жджаю до Вiдня... Бажаю вам успiху, майн лiбер!
- Дякую, мiй iмператоре!
Вони сидiли втрьох у кракiвському палацi: король Ян, королева
Марiя-Казимира i королевич Якiв Собеський. Вiкна були вiдчиненi в сад.
Потоки яскравого сонячного промiння вривалися разом iз пахощами квiтучих
яблунь у просторе примiщення.
- Я щойно одержав ще одного листа вiд iмператора Леопольда iз
запевненням, що вiн видасть свою дочку вiд першого шлюбу за Якова, -
сказав король. - Породичавшись з iмператорським домом, наш син матиме
пiсля мене повне право на польську корону... Я - король виборний. Але
стану родоначальником спадково© королiвсько© династi© Собеських. Польща
повинна, зрештою, мати сильну владу! Я скасую право "вето", за яким кожен
замурзаний голодранець-шляхтич може сво©м диним голосом вiдхилити
найкращий закон, i диктуватиму сеймовi свою волю. Якщо не пощастить
зробити це менi, - зробиш ти. Якове!
- Слухаю, папа! - схилив у поклонi свою красиву голову юний Собеський,
вимовляючи останн слово на французький лад.
- Якщо ми спiльно з Австрi ю i нiмецькими князiвствами переможемо
султана, ця перемога безмiрно змiцнить мо становище в Польщi й серед
iнших кра©н. Вже нiхто не скаже тодi, що я, мов дволикий Янус, одночасно
дивлюсь в протилежнi боки i дякую двом панам - королевi Людовiку за
корону, якою буцiмто увiнчано мене з його ласки, i папi римському як
вiрний син католицько© церкви...
- Пане Ян, не згадуй короля Людовiка, - заперечила Марiя-Казимира. - Ти
нiчим йому не зобов'язаний. Я не хочу слухати про нього! Той скнара
пошкодував для мого батька маркiза д'Ар-кена звання пера Францi©, а менi
вiдмовив у королiвських почестях, коли я мала вiдвiдати мою колишню
батькiвщину.
- Бiльше не буду, Марисенько, заспокойся! - лагiдно промовив король,
потискаючи тендiтну руку дружини.
- А проти папи навiть одним словом не можна обмовлятися,- вставив Якiв
i почервонiв, бо вийшло так, нiби вiн повча батька, але старший Собеський
зробив вигляд, що сприйняв синовi слова як належне, i це пiдбадьорило
Якова. - До того ж папа прислав грошi, щоб ми найняли козакiв...
Собеський пожвавiшав. Очi його заблищали.
- Дякую, Якове. Ти нагадав менi, що я повинен перевiрити, чи вiд'©хали
нашi комiсари на Укра©ну. - I вiн погойдав маленьким срiбним дзвоником.
Увiйшов Талентi, чемно вклонився. Як завжди, акуратно пiдстрижений,
напахчений, в гарно пошитому одязi. Собеський знав, що Талентi, папський
ставленик, про все доносить Ватiкановi, але терпiв його i навiть любив за
акуратнiсть, стараннiсть i... вiдданiсть оскiльки такий, напевне, був
наказ зу©тiв - в усьому допомагати королевi.
- Талентi, що чути вiд Менжинського? Чи вiн уже добрався до Сiчi?
- Мiй найяснiший пане король, Менжинський вирушив на Укра©ну разом зi
сво©ми комiсарами. Менi вiдомо, що вiн ма побувати у Фастовi, Немировi,
Корсунi та iнших мiстах Правобережжя. А на Сiч по©дуть його комiсари пани
Порадовський i Монтковсь-кий... Остання звiстка вiд них була з Корця...
Вся наша надiя на козакiв. Вони зараз так зубожiли, що за грошi пiдуть хоч
на край свiту!
- Не тiльки за грошi, пане Талентi, - м'яко заперечив король. - Я знаю
козакiв: з турками вони ладнi битися й задаром бо дуже вже тi допекли
©м... Але, звичайно, вiд плати та вiйськово© здобичi не вiдмовляться. Я
теж маю велику надiю на них. Iнакше нi з ким буде йти в похiд!
- Якщо не рахувати загону князя Любомирського... - почав було секретар,
але король перебив його.
- Не рахувати. То наймане вiйсько, його утриму австрiйська казна.
- Тодi ми зумiли екiпiрувати лише чотири тисячi народово© кавалерi©,
ваша вельможнiсть, - не пiдвищуючи голосу, закiнчив Талентi. - Iншi кiлька
тисяч - то обiрванi, майже беззбройнi хлопи, а не вiйсько.
Собеський гiрко усмiхнувся, закотив очi пiд лоба. Сплеснув руками.
- О матка боска! До чого дожилися ми! Польща може виставити супроти
такого могутнього ворога лише кiлька тисяч во©нiв! А де ж шляхта? Де
посполите рушення?
- Багато хто з вельможних панiв заявля , що ця вiйна потрiбна одному
пановi Собеському, тож хай вiн i вою ...
- Одному Собеськомуi Ви чу те?! - вигукнув король. - Нiби я дбаю тiльки
про власну безпеку, а не про безпеку всi © Речi По-сполито©i Будемо
сподiватися, що Менжинський набере козакiв набагато бiльше. Прийдуть
пiдкрiплення з Бiло© Русi й Литви... Але ж за угодою Польща повинна
виставити сорок тисяч!
- Австрiйський посол Зеровський уже запитував, коли ваша вельможнiсть
зможе виступити в похiд. Цiсар жде, що ви прибудете пiд Вiдень не пiзнiше
кiнця серпня.
- З чим же виступати? - схопився на ноги Собеський. - Пiхоти нема !
- Смiю зауважити, ваша вельможнiсть, козаки - то найлiпшi пiхотинцi, -
вставив королевич Якiв i знову спалахнув, мов дiвчина.
- Так, - погодився король, - але коли ж вони прийдуть? А менi потрiбне
вiйсько вже сьогоднi. Артилерi© ми не ма мо зовсiм. Нашкрябали якихось
нiкчемних двадцять вiсiм гармат. Сором який!
- Яне, не хвилюйся. - Пiдiйшла королева i поцiлувала Собеського в щоку.
- Все владна ться... Пан Станiслав обiцяв привести з во водства Руського '
кiлька тисяч воякiв...
- Пан Станiслав, пан Станiслав! - люто вигукнув король, зачеплений за
живе згадкою дружини про ©©, як подейкують, коханця. - Яблоновський на
сеймi, панi, наклав у штани, то тепер стара ться... Але його двi чи три
тисячi - то мала допомога королевi польському!
Ображена Марися надула губки. Почервонiла.
- Фе, пане! Що за хлопськi вислови вжива те ви при дамi! Собеський
схаменувся i ласкаво поплескав дружину по щiчцi.
- Перепрошую, хай панi не обража ться: менi зараз нелегко... Щоб
зам'яти незручнiсть, на допомогу поспiшив Талентi.
- Ваша королiвська ясновельможнiсть, папський нунцiй Паллавiчiнi
передав думку папи про потребу залучити до коалiцi© Росiйську державу...
Собеський здивовано пiдвiв брови. Ця звiстка вразила його.
- Ось як! Наскiльки я пам'ятаю, папський Рим завжди був проти союзу
наших двох держав. Коли до Варшави прибули московськi посли, папський
нунцiй зробив усе можливе, щоб переговори були зiрванi.
- А тепер папа Iнокентiй дума iнакше, ваша вельможнiсть. Зважаючи на
смертельну загрозу католицизму з боку Стамбула, вiн змушений змiнити
традицiйно ворожу Москвi полiтику.
- Гм, гм... Нашим народам, як я тепер починаю розумiти, дорого
обходилася ця традицiйно ворожа полiтика, - упiвголоса, вiдiйшовши до
вiкна, замислено промовив сам до себе король але не настiльки тихо, щоб не
могли почути присутнi, в тому числi Талентi. - Коли б Польща й Росiя разом
навалилися на Османську iмперiю, то вона давно перестала б зазiхати на
нашi землi, а може i на землi iнших народiв...
Однак хитрий Талентi, удавши, що недочув, вiв свою мову далi:
- Москва виставить щонайменше сто тисяч во©нiв i загрожуватиме Кримовi
й тилам Османсько© держави - ось чому варто залучити ©© до створювано©
Священно© лiги.
- I папа не бо©ться, що це може змiцнити позицi© православ'я?
- Навпаки, папа виношу та мну надiю, що Лiга також допоможе
проникненню католицизму на росiйськi й укра©нськi землi.
- Гм, гм, - знову iронiчно замугикав Собеський. - Так дума найсвятiший
отець?
- Так, пане король. А як дума папа - то iстина! Собеський ледве
стримав гнiв. Вiн сам прекрасно розумiв, що виступ Росi© на боцi Лiги
незмiрне змiцнив би ©©. Але його страшно покоробило те, що йому, королевi,
досвiдченому полiтиковi й во©новi, втовкмачу це в голову його власний
секретар. Холера ясна! I нiчого не скажеш! Талентi - не тiльки ставленик
Спихальський на знак згоди кивнув головою, ще раз глянув на Собеського,
який пiдняв руки, щоб угамувати збуджених шляхтичiв, i вони непомiченими,
поза колонами, вислизнули iз залу.
ЗНАМЕНО ПРОРОКА
Все султанське вiйсько - яничарськi полки, загони спагi©в та акинджi©в,
кримська орда, - навеснi 1683 року було стягнуте до Белграда. До них
змушенi були при днатися вояки Афлаку та Богдана, а також волонтери
Текелi. Зда ться, тако© сили не виставляв ще жоден султан. Одних коней сто
тисяч, понад двадцять тисяч волiв та верблюдiв, що тягли сотнi гармат,
возiв з порохом, ядрами i провiантом, а воякам та ©здовим нiхто не знав
лiку! Справдi, сто, двiстi чи триста тисяч озбро них людей вiв намiсник
бога на землi - кому це могло бути вiдоме?
Вранцi першого травня вiйська вишикувалися на величезному майданi,
перед палацом белградського бейлербея.
Ждали виходу султана.
Всi знали, що, власне, сьогоднi розпочина ться справжнiй похiд,
справжня вiйна.
В цей час вiд наплавного мосту, наведеного через Дунай, почувся стукiт
копит. На спiтнiлому карому конi мимо вiйська промчав стомлений, запилений
вершник. Вiн ледве тримався в сiдлi, але бистрий погляд сiрих очей, яким
вiдкрилися безконечнi ряди во©нiв, та мiцно стуленi запеченi уста свiдчили
про невичерпну внутрiшню силу цi © людини i ©© витривалiсть.
Перед палацом вершник зупинився. Нетвердо ступив на землю. До нього
пвдбiгли чорбаджi©. Хтось забрав коня. Хтось пiдтримав його. Вiн промовив
кiлька слiв, i серед гурту чорбаджi©в, що громадилися перед входом,
прошелестiло:
- Дорогу чаушевi© Дорогу чаушевi великого вiзира© Чауш струснув з одягу
пилюку i ступив пару крокiв наперед.
I тут, розштовхнувши старшин, назустрiч йому кинувся гарно вдягнутий,
красивий чауш-паша.
- Арсенi Ти? - I обняв прибулого.
- Я, Сафар-бею...
Це був Арсен Звенигора. Схудлий, потемнiлий, з запалими щоками i давно
не голеним обличчям. Видно, далека дорога забрала у нього чимало сил.
- Звiдки?
- З Каменiче... З листом до великого вiзира.
- Ходiмо. - 1 Сафар-бей попереду попростував до дверей.
Всi розступалися, давали ©м дорогу.
Вибравши хвилину, коли вартовий пiшов доповiдати i в широкому
розкiшному передпоко© вони залишилися самi, Сафар-бей швидко спитав:
- Арсене, ти справдi привiз листа вiд кам'янецького пашi?
- Так.
- Про що лист? Вiн не зашкодить нам i нашим друзям?
- Це донесення турецьких вивiдачiв у Польщi. Гадаю, що вони не
зашкодять нi Польщi, нi Австрi©, бо я все зробив, щоб привезти ©х якомога
пiзнiше... А що зi Златкою?
- Вона тут.
- Тодi ми визволимо ©©! - вигукнув Арсен. Сафар-бей поклав йому руку на
передплiччя.
- Тс-с-с! Не кричи! Вартовi теж мають вуха. Я забув, що ти не зна ш, що
Кара-Мустафа взяв ©©, а також багатьох iнших одалiсок з собою у похiд. Це
у них узвича но: так робить султан, так роблять вiзирi й пашi. Але ми не
можемо зараз визволити Златку...
- Чому?
- Бо сьогоднi чи навiть зараз вируша мо. А втекти ж ми не зможемо
непомiченими. Нас вiдразу схоплять. Ходiмо! За нами йдуть.
Капуджi провiв ©х у невелику залу, де перед позолоченими дверима стояло
кiлька пашiв i старших чорбаджi©в. Показав Арсеновi рукою на дверi.
- Зайди!
Арсен ступив наперед i, побачивши на протилежному боцi розкiшного залу
султана в оточеннi вiзирiв i пашiв, упав на колiна.
- Вiстi з Ляхистану, о великий повелителю правовiрних! - проказав
хрипко, виймаючи з-за пазухи цупкий сувiй.
Султан повiв оком на Кара-Мустафу. Той кивнув головою - i йому подали,
вихопивши з рук чауша, листа.
Кара-Мустафа впiзнав руку кам'янецького пашi Галиiя.
- Ну, що там? - нетерпляче спитав Магомет.
Великий вiзир дочитав послання. Сказав голосно:
- Король Ляхистану Ян Третiй у присутностi членiв сенату i депутатiв
сейму в останнiй день першого весняного мiсяця пiдписав договiр з
Австрi ю... Ляхисган обiця виставити сорок тисяч вiйська.
Головнокомандувачем стане або iмператор, або король - в залежностi вiд
того, хто з них на час кампанi© буде при вiйську...
- Гм, отже, Ян Собеський домiгся свого, - задумливо промовив султан. -
Звичайно, сераскером гяурiв буде вiн... Леопольд занадто боягузливий, щоб
очолити вiйсько. Але ми повиннi не допустити об' днання ©хнiх сил i
розгромити Леопольда до пiдходу Собеського! Що дума про це великий вiзир?
Кара-Мустафа кивнув чаушевi, щоб вийшов, а потiм вклонився султановi.
- Устами падишаха глаголить сам пророк! Ми розiб' мо ©х поодинцi© I
хоча сил у нас достатньо, щоб розгромити об' днане вiйсько гяурсько©
коалiцi©, ризикувати не слiд. Гадаю, Собеський пiдiйде до Вiдня не ранiше,
як восени. До того часу ми оволодi мо столицею Леопольда, а потiм всiма
силами нападемо на короля Ляхистану i приведемо його на арканi в Стамбул!
Султан на знак згоди похитав ствердно головою.
- Iнч алла© Так-так, сила у мене величезна! © цiлком достатньо, щоб
змести з лиця землi i Австрiю, i Ляхистан, i Венецiю, i нiмецькi
князiвства... Я вважаю, що менi нема потреби далi залишатися при вiйську.
Зорi неприхильнi до мене, i було б безглуздям не прислухатися до них. Я
повертаюся в Стамбул з надi ю на повну i остаточну перемогу, яку я
забезпечив тим, що зiбрав таке величезне вiйсько, якого не мав жоден
султан до мене!
- Так, так! - захитали головами вiзирi й пашi.
- Я передаю всю повноту влади над вiйськом великому вiзировi i наказую:
негайно, сьогоднi ж, вирушити на Вiдень i взяти його якнайшвидше!
- Ми покладемо його до нiг падишаха всесвiту! - низько вклонився й
урочисто пообiцяв Кара-Мустафа, ледве стримуючи радiсть, що вдарила йому в
груди.
Зовнiшньо вiн був спокiйний, але серце клекотало. Збува ться його
заповiтна мрiя! Вiн - сердар. Головнокомандувач. У його руках таке
вiйсько, якого справдi ще не мав жоден султан. I це вiйсько принесе йому i
славу на вiки вiчнi, i почестi, й багатство при життi© 3 його допомогою,
на хвилях його перемог вiн випливе до вершин влади i здiйснить те, що
задумав. "О аллах, допоможи менi, рабовi тво му, перемогти невiрних, i я
клянусь - половину гяурського свiту сво ю шаблею наверну до iсламу, а
другу половину знищу на коренi©"
Тим часом султан пiдвiвся.
- Коня менi! Я хочу ви©хати до вiйська. Винесiть священне знамено
пророка!
Розкiшна барвиста процесiя рушила на майдан.
Побачивши султана, що ©хав на бiлому конi, гармашi на стiнах
белградсько© фортецi пальнули залпом з усiх фортечних гармат. Здригнулася
земля, i страшний гуркiт струснув будинки мiста.
Заграли рiжки, загримкотiли тулумбаси. З краю в край прокотилася
команда, повторювана десятками дужих горлянок: "Слава падишаховi всесвiту!
Слава земному боговi!". Линув i линув протяжний, мов вовче виття, клич: уй
я уй!
На узвишшi, спецiально зробленому для такого випадку, султан спинив
коня. За ним - пiвмiсяцем - стали пашi на чолi з Кара-Мустафою.
- Во©ни! - звернувся султан до вiйська, i горластi чаушi рознесли його
слова по всьому майдану. - Настала година ступити на землю кра©ни Золотого
Яблука! Найбагатшi мiста впадуть до ваших нiг, i ви в них вiзьмете усе, що
захочете. Урожайнi ниви i плодоноснi сади постачатимуть вам хлiб i овочi.
Численнi стада худоби й отари овець забезпечать вас м'ясом, а найкращi у
свiтi ремiсники пошиють вам одяг i взуття... Смiливо йдiть туди - i ви
повернетесь додому увiнчанi славою i переобтяженi здобиччю! Там ви
вiзьмете рабiв, якi працюватимуть на ваших полях, випасатимуть вашi отари
i до©тимуть ваших кобилиць. Там ви знайдете рабинь, якi стануть окрасою
ваших гаремiв i втiхою ваших ночей... Вперед, непереможнi во©ни, - i хай
аллах наповнить вашi серця мужнiстю i захистить вiд ворожо© кулi i ворожо©
шаблi!
- Уй я уйi Уй я уй! - пролунав над мiстом грiзний клич. - Алла! Алла!
Султан кивнув пальцем, i йому миттю пiднесли на оксамитовiй подушцi
iнкрустовану золотом i самоцвiтами шкатулку-капторгу. Вiн вийняв з не©
яскраво-зелений прапор з вигаптуваними канителлю ' пiвмiсяцем i висловами
з корану й пiдняв над собою. У другу руку взяв важку, теж оздоблену
золотом книжку.
Над майданом запала могильна тиша. Знамено пророка! Священний коран!
Святиня, яку треба захищати цiною життя!
- Во©ни! - знову пролунав голос Магомета. - Це знамено пророка поведе
вас на подвиги i вкаже шлях до величних перемог! Сьогоднi я вручаю його
нашому великому вiзировi, п'яти-бунчужному пашi Асану Мустафi, i хай кожен
вiда , що вiдтепер вiн - сераскер i його воля, його накази - це воля i
накази вашого падишаха!
Кара-Мустафа пiдiйшов з низьким уклоном i, взявши знамено й коран,
високо пiдняв ©х над головою i щосили гукнув:
- Во©ни! Слава нашому падишаховi© Слава намiсниковi бога на землi]
Слава володаревi всесвiту! Вперед - на гяурiв!
- Уй я уй! Ун я уи! Алла! Алла! - вiдповiло вiйсько. Загримкотiли
барабани, заграла музика. Пролунала команда. Сколихнулися, як море,
яничарськi полки. Затрiпотiли прапорцi на спагi©вських списах. Загiн за
загоном - на чолi з алай-беями - рушали в похiд. На захiд! На невiрних!
- Ненку, як собi хочеш, а я повинен побачити Златку! Чого б це менi не
коштувало. Хочу переконатися, що вона жива й здорова, моя пташка... Або
хоча б дiзнатися, де вона мешка , в якiй клiтцi горю , - сказав Арсен,
вийшовши вiд султана i знову опинившись в обiймах Сафар-бея.
- У нас дуже мало часу. Вiйсько зараз вируша .
- Дурницi! Нам вистачить яко©сь години... Ну, я прошу тебе, брате!
Сафар-бей задумався. Потiм рiшуче махнув рукою.
- Е-е, гаразд. Ходiмо!
Вони вийшли з палацу, сiли на коней i, обминувши Белградський замок, що
височiв над мiстом, повернули вниз, до Сави. Сафар-бей показав на красиву
мечеть.
- Бачиш? Збудована Кара-Мустафою... Ще всерединi працюють малярi... А
там далi, за нею, його будинок.
Арсен байдужим поглядом ковзнув по справдi красивiй мечетi, по бiлому
будинковi, що потопав у буйнiй веснянiй зеленi. Вiн був смертельно
втомлений виснажливою дорогою, i зараз йому хотiлося одного - побачити
Златку, а потiм - заснути...
- Вона там? - поглядом показав на дiм Кара-Мустафи.
- Там, там... Мiзок трiска ться, а не можу придумати розумного i
переконливого приводу, щоб капуджi пропустили нас.
- А ти не думай, - сказав Арсен i вийняв з кишенi золотий перстень з
червоним камiнцем. - Скажеш: великий вiзир наказав передати одалiсцi, бо
сам не ма змога це зробити... Ось i буде причина. А тебе ж, як чауш-пашу,
тут, сподiваюся, усi знають?
- Знають усi, - погодився Сафар-бей. - Але коли дiзна ться
Кара-Мустафа...
- Зараз йому нiколи, а попереду - вiйна! - Арсенiв голос задзвенiв
металом. - Я зроблю все, щоб вiн з не© не повернувся!
Сафар-бей хотiв щось вiдповiсти, але, побачивши гiрку гримасу на
потемнiлому Арсеновому обличчi i сухий блиск в очах, промовчав. Йому стало
шкода товариша, що ось уже скiльки лiт не знав спокою i гасав по бiлому
свiту, мов неприкаянний.
Вони зупинилися бiля конов'язi. Припнули коней.
Капуджi при воротях знали Сафар-бея i, не дуже допитуючись, пропустили.
Присипана золотистим пiском дорiжка привела ©х до великого
двоповерхового палацу. Могутнi дерева оточували його з трьох бокiв, а
перед фасадом розiслався чималий зелений лужок, посеред якого красувалася
раннiми весняними квiтами клумба.
Але сторож при входi, безбородий огрядний внух, був невмолимий.
- Не велено! - сухо вiдказав вiн, пiдозрiло поглядаючи на заросле
колючою щетиною Арсенове обличчя.
- Тодi поклич кизляр-агу Джалiля! - почав сердитися Сафар-бей.
- Менi не велено вiдлучатися, ага.
- Але ж ми поспiша мо!
- Це мене не стосу ться, ага. Пускати в гарем нiкого не велено! Що
потрiбно передати - я передам! - I вiн зачинив дверi.
Друзi переглянулися. Що робити? Арсена розпирала лють. Вiн ладен був
торохнути внуха шаблею по головi. Але розум переважив: досить найменшого
крику, як з усiх усюд збiжаться, мов цербери, капуджi i скрутять ©х у
баранячий рiг. Самi загинуть i Златку приречуть на довiчне рабство!
Вiн вiдiйшов до клумби i глянув на будинок. Десь там, за його стiнами.
Златка. Але де? За яким вiкном? За якими гратами?
I раптом у нього майнула думка. Подати Златцi знак!
Вiн засвистiв широко вiдому на Укра©нi пiсню, що вже рокiв тридцять,
злетiвши з уст спiвучо© полтавки Марусi Чурай, тривожила людськi серця i
завойовувала все нових i нових прихильникiв. ©© знала i любила Златка.
Вони разом спiвали ©©.
Засвiт встали козаченьки
В похiд з полуночi.
Виплакала Марусенька
Сво© яснi очi.
- Арсене, ти що? - здивувався Сафар-бей.
- Нехай буду проклятий, якщо ця пiсня не змусить Златку стрепенутися i
виглянути надвiр!
Вiн засвистiв знову. I в цю мить в одному з вiкон рвучко вiдслонилася
фiранка i з'явилася Златка. Смертельна блiдiсть вкривала ©© щоки. Руки
простертi вперед. Здавалося, вона б випурхнула i ластiвкою впала коханому
на груди, коли б не залiзнi грати.
- Арсене! - зойкнула дiвчина приглушено. - Ненко!
Той зойк нiби пiдстьобнув Арсена. Вiн рвонувся вперед. Але мiцна
Сафар-бе ва рука притримала його.
- Ти здурiв. Арсене! Зараз внух зчинить крик! - Вiн стиснув його так
боляче, що Звенигора аж засичав.
внух виглянув з дверей, важко глипнув каламутними во-лов'ячими очима,
але не зрозумiв, що вiдбулося надвор!
Арсен жадiбно дивився на змарнiле личко Златки, гарячкове думаючи, а чи
не спробувати зараз, коли Кара-Мустафа i його численна охорона у вiд'©здi,
визволити дiвчину? Та здоровий глузд пiдказував йому, що нема нiяко© надi©
на удачу. Великий вiзир залишив достатню кiлькiсть капуджi й слуг, щоб
захистити палац вiд усяких несподiванок.
Сафар-бей вiдгадав його думки i тихо сказав:
- Не роби дурниць. Арсене! Ми ще повернемося. Арсен на знак згоди
хитнув головою i вiдповiв голосно, щоб почула Златка, бо то ©й адресував
вiн сво© слова:
- Ми ще повернемосяi Жди! - I тихо додав:- Кохана моя! Златка прикрила
вi©, даючи знати, що почула i зрозумiла все; з-пiд них бризнули сльози i
покотилися по блiдих щоках. Фiранка поволi опустилася i закрила ©©
зажурене лице. Тiльки через годину друзi наздогнали за мiстом вiйсько, що
переправилося через Саву. Арсен не без допомоги Сафар-бея примостився на
одному з численних возiв i враз заснув.
Цiсар Леопольд пiдiйшов до похiдного столика, випив келих прохолодного,
з льодом, червоного вина, послужливо пiднесеного слугою, витер бiлоснiжною
серветкою вузькi сiрi вуста i, прищуривши проти сонця голубi очi,
попрямував до гурту генералiв, що на зеленому лужку шанобливо ждали
iмператора.
На рiвному широкому полi, на березi Дунаю, скiльки сягало око,
вишикувалися iмперськi вiйська - пiхота, кавалерiя, артилерiя. Сорок тисяч
во©нiв.
Весело майорiли пiд подувом легкого весняного вiтру барвистi полковi
прапори, ряхтiла на конях начищена до блиску збруя; темними жерлами
нацiлилися в небо гармати. Горнiсти стояли напоготовi, щоб сповiстити всiх
трубним кличем: "Слу-у-хай! Iмператор у вiйську!"
На лiвому фланзi стояли чотири тисячi найманцiв-полякiв, приведених
князем Любомирським. ©м за службу австрiйська казна платила дзвiнкою
монетою.
Леопольдовi пiдвели коня, i вiн, ще зовсiм не старий, але вже
обнажнiлий, з видимою натугою пiднявся в сiдло. В ту ж мить заграли
горнiсти. Пролунали команди. Загримiли барабани.
Сколихнулися i завмерли прямокутники каре, рiвнi й застиглi, мов
витесанi iз каменю. Блискуча кавалькада придворних i генералiв на чолi з
iмператором рушила вздовж фронту.
З Пресбурга, пiд стiнами якого вiдбувався цей парад, висипали тисячi
людей, щоб подивитися на незвичайне видовище. З дзвiницi собору святого
Мартина долинали звуки дзвонiв. Фортеця вiдсалютувала залпом усiх сво©х
гармат.
Леопольд ©хав поволi, неуважно поглядаючи на солдатiв, що в мiру його
наближення гучно кричали: "Вiватi", - а думав сво . В його серцi нуртували
суперечливi почуття. Вiн був гордий з того, що за короткий строк зумiв
екiпiрувати це не таке вже й мале вiйсько. Та разом з тим його холодив
бридкий страх при однiй думцi, що турецька навала затопить Австрiю ранiше,
нiж ©й на допомогу прийдуть король польський та нiмецькi курфюрсти.
Млявий i бездiяльний вiд природи, ще не бачачи ворога, вiн уже боявся
його. Iз сумом уявив себе в ролi головнокомандувача: повсякденнi тривоги й
пере©зди, походи та бо©, вiдсутнiсть звичних розкошiв, якими було сповнене
його життя у Вiднi, в iмператорському палацi... Нi, нi! Це не для нього!
Йому не потрiбна слава во©на - йому потрiбний спокiй, потрiбна
упевненiсть, що турецька шабля чи татарський аркан не торкнуться його ши©,
потрiбна м'яка перина пiд боком i вишукана кухня, потрiбна, врештi,
повсякденна ласка молодо©, нинi вагiтно© дружини, iмператрицi Елеонори...
Навiщо йому головнокомандування?
Поволi, поки ©хав полем i, дивлячись на солдатiв, уявляв, як багато з
них через кiлька днiв чи тижнiв лежатимуть десь мертвi, переконувався, що
його мiсце не тут, що найкраще буде негайно, не чекаючи нападу
Кара-Мустафи, передати верховне керiвництво вiйськами комусь iншому, а
самому пересидiти цей неспокiйний час у сво му прекрасному благословенному
Вiднi.
Але кому? Герцогу Аренбергу? Людовiку Савойському? Графу Штаренбергу?
Чи генераловi Капрарi?
Нi, нi один з них не пiдходить! Вiн вибере найдостойнiшого - герцога
Карла Лотарiнгського, цього мужнього сорокарiчного фельдмаршала,
досвiдченого полководця, що держить сестру iмператора. Вiйна - це його
ремесло. Хай вiн i керу вiйськом! Аж поки не прибуде Ян Собеський, що за
договором мас бути головнокомандувачем об' днаними силами коалiцi©. Якщо
вiн переможе - слава так чи iнакше належатиме iмператоровi. Якщо програ
кампанiю - буде на кого звалити вину за поразку...
Так думаючи i все зважуючи, Леопольд об'©хав полки i раптом круто
повернув назад. Почет був здивований: це виходило за рамки церемонiалу.
Тим часом iмператор зупинився перед вiйськами, пiдкликав до себе Карла
Лотарiнгського i голосно, щоб чули не тiльки генерали з почту, а й солдати
та офiцери, сказав:
- Герцог, майн лiбер, я вручаю вам владу над мо©м вiйськом. Вiд цi ©
хвилини ви головнокомандувач. У ваших руках - доля iмперi©!
Карл був вражений цi ю несподiваною заявою, але вигляду не подав.
Тiльки поштиво схилив у поклонi голову.
- Дякую за високу честь, мiй iмператоре! Мо умiння i мо життя кладу
до нiг вашо© iмператорсько© величностi!
- Вiват! Вiват! - пролунало над вiйськом. Леопольд милостиво поплескав
знаменитого полководця по плечу i вiд'©хав з ним убiк.
- Герцог, майн лiбер, я наказую вам виступити з вiйськом до Нойгейзелл
i взяти цю фортецю, щоб перетнути шлях туркам до нашо© столицi.
- Слухаюсь, мiй iмператоре!
- А я сьогоднi вiд'©жджаю до Вiдня... Бажаю вам успiху, майн лiбер!
- Дякую, мiй iмператоре!
Вони сидiли втрьох у кракiвському палацi: король Ян, королева
Марiя-Казимира i королевич Якiв Собеський. Вiкна були вiдчиненi в сад.
Потоки яскравого сонячного промiння вривалися разом iз пахощами квiтучих
яблунь у просторе примiщення.
- Я щойно одержав ще одного листа вiд iмператора Леопольда iз
запевненням, що вiн видасть свою дочку вiд першого шлюбу за Якова, -
сказав король. - Породичавшись з iмператорським домом, наш син матиме
пiсля мене повне право на польську корону... Я - король виборний. Але
стану родоначальником спадково© королiвсько© династi© Собеських. Польща
повинна, зрештою, мати сильну владу! Я скасую право "вето", за яким кожен
замурзаний голодранець-шляхтич може сво©м диним голосом вiдхилити
найкращий закон, i диктуватиму сеймовi свою волю. Якщо не пощастить
зробити це менi, - зробиш ти. Якове!
- Слухаю, папа! - схилив у поклонi свою красиву голову юний Собеський,
вимовляючи останн слово на французький лад.
- Якщо ми спiльно з Австрi ю i нiмецькими князiвствами переможемо
султана, ця перемога безмiрно змiцнить мо становище в Польщi й серед
iнших кра©н. Вже нiхто не скаже тодi, що я, мов дволикий Янус, одночасно
дивлюсь в протилежнi боки i дякую двом панам - королевi Людовiку за
корону, якою буцiмто увiнчано мене з його ласки, i папi римському як
вiрний син католицько© церкви...
- Пане Ян, не згадуй короля Людовiка, - заперечила Марiя-Казимира. - Ти
нiчим йому не зобов'язаний. Я не хочу слухати про нього! Той скнара
пошкодував для мого батька маркiза д'Ар-кена звання пера Францi©, а менi
вiдмовив у королiвських почестях, коли я мала вiдвiдати мою колишню
батькiвщину.
- Бiльше не буду, Марисенько, заспокойся! - лагiдно промовив король,
потискаючи тендiтну руку дружини.
- А проти папи навiть одним словом не можна обмовлятися,- вставив Якiв
i почервонiв, бо вийшло так, нiби вiн повча батька, але старший Собеський
зробив вигляд, що сприйняв синовi слова як належне, i це пiдбадьорило
Якова. - До того ж папа прислав грошi, щоб ми найняли козакiв...
Собеський пожвавiшав. Очi його заблищали.
- Дякую, Якове. Ти нагадав менi, що я повинен перевiрити, чи вiд'©хали
нашi комiсари на Укра©ну. - I вiн погойдав маленьким срiбним дзвоником.
Увiйшов Талентi, чемно вклонився. Як завжди, акуратно пiдстрижений,
напахчений, в гарно пошитому одязi. Собеський знав, що Талентi, папський
ставленик, про все доносить Ватiкановi, але терпiв його i навiть любив за
акуратнiсть, стараннiсть i... вiдданiсть оскiльки такий, напевне, був
наказ зу©тiв - в усьому допомагати королевi.
- Талентi, що чути вiд Менжинського? Чи вiн уже добрався до Сiчi?
- Мiй найяснiший пане король, Менжинський вирушив на Укра©ну разом зi
сво©ми комiсарами. Менi вiдомо, що вiн ма побувати у Фастовi, Немировi,
Корсунi та iнших мiстах Правобережжя. А на Сiч по©дуть його комiсари пани
Порадовський i Монтковсь-кий... Остання звiстка вiд них була з Корця...
Вся наша надiя на козакiв. Вони зараз так зубожiли, що за грошi пiдуть хоч
на край свiту!
- Не тiльки за грошi, пане Талентi, - м'яко заперечив король. - Я знаю
козакiв: з турками вони ладнi битися й задаром бо дуже вже тi допекли
©м... Але, звичайно, вiд плати та вiйськово© здобичi не вiдмовляться. Я
теж маю велику надiю на них. Iнакше нi з ким буде йти в похiд!
- Якщо не рахувати загону князя Любомирського... - почав було секретар,
але король перебив його.
- Не рахувати. То наймане вiйсько, його утриму австрiйська казна.
- Тодi ми зумiли екiпiрувати лише чотири тисячi народово© кавалерi©,
ваша вельможнiсть, - не пiдвищуючи голосу, закiнчив Талентi. - Iншi кiлька
тисяч - то обiрванi, майже беззбройнi хлопи, а не вiйсько.
Собеський гiрко усмiхнувся, закотив очi пiд лоба. Сплеснув руками.
- О матка боска! До чого дожилися ми! Польща може виставити супроти
такого могутнього ворога лише кiлька тисяч во©нiв! А де ж шляхта? Де
посполите рушення?
- Багато хто з вельможних панiв заявля , що ця вiйна потрiбна одному
пановi Собеському, тож хай вiн i вою ...
- Одному Собеськомуi Ви чу те?! - вигукнув король. - Нiби я дбаю тiльки
про власну безпеку, а не про безпеку всi © Речi По-сполито©i Будемо
сподiватися, що Менжинський набере козакiв набагато бiльше. Прийдуть
пiдкрiплення з Бiло© Русi й Литви... Але ж за угодою Польща повинна
виставити сорок тисяч!
- Австрiйський посол Зеровський уже запитував, коли ваша вельможнiсть
зможе виступити в похiд. Цiсар жде, що ви прибудете пiд Вiдень не пiзнiше
кiнця серпня.
- З чим же виступати? - схопився на ноги Собеський. - Пiхоти нема !
- Смiю зауважити, ваша вельможнiсть, козаки - то найлiпшi пiхотинцi, -
вставив королевич Якiв i знову спалахнув, мов дiвчина.
- Так, - погодився король, - але коли ж вони прийдуть? А менi потрiбне
вiйсько вже сьогоднi. Артилерi© ми не ма мо зовсiм. Нашкрябали якихось
нiкчемних двадцять вiсiм гармат. Сором який!
- Яне, не хвилюйся. - Пiдiйшла королева i поцiлувала Собеського в щоку.
- Все владна ться... Пан Станiслав обiцяв привести з во водства Руського '
кiлька тисяч воякiв...
- Пан Станiслав, пан Станiслав! - люто вигукнув король, зачеплений за
живе згадкою дружини про ©©, як подейкують, коханця. - Яблоновський на
сеймi, панi, наклав у штани, то тепер стара ться... Але його двi чи три
тисячi - то мала допомога королевi польському!
Ображена Марися надула губки. Почервонiла.
- Фе, пане! Що за хлопськi вислови вжива те ви при дамi! Собеський
схаменувся i ласкаво поплескав дружину по щiчцi.
- Перепрошую, хай панi не обража ться: менi зараз нелегко... Щоб
зам'яти незручнiсть, на допомогу поспiшив Талентi.
- Ваша королiвська ясновельможнiсть, папський нунцiй Паллавiчiнi
передав думку папи про потребу залучити до коалiцi© Росiйську державу...
Собеський здивовано пiдвiв брови. Ця звiстка вразила його.
- Ось як! Наскiльки я пам'ятаю, папський Рим завжди був проти союзу
наших двох держав. Коли до Варшави прибули московськi посли, папський
нунцiй зробив усе можливе, щоб переговори були зiрванi.
- А тепер папа Iнокентiй дума iнакше, ваша вельможнiсть. Зважаючи на
смертельну загрозу католицизму з боку Стамбула, вiн змушений змiнити
традицiйно ворожу Москвi полiтику.
- Гм, гм... Нашим народам, як я тепер починаю розумiти, дорого
обходилася ця традицiйно ворожа полiтика, - упiвголоса, вiдiйшовши до
вiкна, замислено промовив сам до себе король але не настiльки тихо, щоб не
могли почути присутнi, в тому числi Талентi. - Коли б Польща й Росiя разом
навалилися на Османську iмперiю, то вона давно перестала б зазiхати на
нашi землi, а може i на землi iнших народiв...
Однак хитрий Талентi, удавши, що недочув, вiв свою мову далi:
- Москва виставить щонайменше сто тисяч во©нiв i загрожуватиме Кримовi
й тилам Османсько© держави - ось чому варто залучити ©© до створювано©
Священно© лiги.
- I папа не бо©ться, що це може змiцнити позицi© православ'я?
- Навпаки, папа виношу та мну надiю, що Лiга також допоможе
проникненню католицизму на росiйськi й укра©нськi землi.
- Гм, гм, - знову iронiчно замугикав Собеський. - Так дума найсвятiший
отець?
- Так, пане король. А як дума папа - то iстина! Собеський ледве
стримав гнiв. Вiн сам прекрасно розумiв, що виступ Росi© на боцi Лiги
незмiрне змiцнив би ©©. Але його страшно покоробило те, що йому, королевi,
досвiдченому полiтиковi й во©новi, втовкмачу це в голову його власний
секретар. Холера ясна! I нiчого не скажеш! Талентi - не тiльки ставленик