Малик Владимир. Тайний посол

рiжкiв. Ударив тулумбас.
Позолоченi дверi розчинились - i до зали увiйшов султан Магомет. Його
супроводжував тiльки один придворний - головний внух.
Кара-Мустафа мовчки вклонився i, швидко випроставшись, очолив цю
невеличку процесiю.
Перед ними безшумно розчинялися дверi. Сторожа брала на караул. Коли
проходили анфiладою кiмнат, до них при дналися: шейх-уль-iслам, вiзирi,
радники, пашi, чаушi. Незабаром сотнi придворних уже супроводили
"намiсника бога на землi".
У третьому дворi сералю султановi пiдвели бiлоснiжного кра-сеня коня.
Кiлька найближчих яничарiв миттю кинулися наперед, зiгнули спини,
утворивши живi сходи. Султан зiйшов по них i сiв у сiдло.
Знову пролунав грiм барабанiв. Вiдчинилися ворота другого й першого
двору - i процесiя рушила. Заспiвали зурни, флейти, рiжки. Загримкотiли
тулумбаси. З тисяч горлянок вирвався крик: "Уй я уй!"
Першими з ворiт Топ-капу вийшли чотириста яничарiв при повному
озбро ннi, у красивих парадних шапках.
Тисячнi натовпи, що запрудили вулицi й майдани, розступилися перед
ними, утворюючи широкий прохiд. Рослi дужi яничари, не церемонячись,
розштовхували тих, хто забарився i вчасно не вiдiйшов убiк, або давали
мiцного тумака межи плечi - аж тi летiли сторчака. Однак потерпiлi не
ображалися, а, пiдхопившись, знову витрiщалися на пишне, строкате й бучне
видовище.
Яничари з охоронних орт хизувалися дорогим одягом, барвистими шовковими
поясами, рiзномасною, але теж дорогою збро ю i вiдрiзнялися один вiд
одного шапками. У одних вони були з бiлого сукна без нiяких прикрас, у
других - жовтi у третiх - синi, прикрашенi срiблом, у четвертих -
прикрашенi золотом або самоцвiтами, що грали проти сонця всiма барвами
веселки.
За яничарами вийшов загiн охоронцiв-силачiв. Потiм ви©хали яйабашi -
кiннi охоронцi, в срiбних касках, на яких трiпотiли золототканi плюмажi. В
руках вони тримали напоготовi луки й стрiли.
За яйабашами з'явилися пишно вдягнутi, у височенних долбандах чаушi та
чаушбашi. ©хнi баскi конi були покритi парчевими попонами, уздечки сяяли
позолотою, а сiдла - срiблом.
Не встигли стамбульськi обивателi подивуватися такому багатству, як
виступили лютi на вигляд скороходи-пай ки, до пояса голi, мускулистi, з
шаблями i ятаганами наголо, ладнi накинутись на ворогiв падишаха, мов
голоднi собаки. На головах у них вiдливали срiблом i позолотою круглi, мов
корони, шоломи.
А вже потiм з'явилися стамбульськi вельможi - аги й за©ми пашi, два
кази-аскери, муфтi©. На тонконогих арабських скакунах гордо сидiли вiзир!
На деякiй вiдстанi вiд них iшов пiшки - так велiв звичай i придворний
етикет - великий вiзир Кара-Мустафа.
За ним ©хав падишах.
Чудовий бiлий кiнь, розпустивши пишного хвоста, ледве торкався копитами
землi. Його сiдло, чапрак i вся збруя ряхтiли щирим золотом, перлами й
самоцвiтами.
Ослiпленi цим багатством, вигукуючи "уй я уй", люди не могли вiдiрвати
очей вiд коня, що нiс на собi "тiнь бога на землi" "падишаха всесвiту".
Султан Магомет Четвертий, сорокарiчний, злегка обважнiлий чоловiк з
м'яким невиразним обличчям, сидiв на конi звично, як природжений на©зник,
- недарма вiн мав пристрасть до верхово© ©зди i полювання. Одяг на ньому
був такий розкiшний i так густо всiяний золотом, перлами та самоцвiтами,
що, здавалося, то не одяг, а саме сонце. Особливу увагу привертав до себе
султанський долбанд з двома плюмажами, усiяний безлiччю коштовних
камiнцiв, кожен з яких був вартий цiлого ма тку.
Зразу за султаном ©хали два бородатi богатирi з шаблями при поясах,
ятаганами, луками i сагайдаками, з яких виглядали пучки стрiл. Кожен з них
держав напоготовi важкий боздуган з блискучими крицевими гостряками.
Позаду йшли державнi казнадари i головний внух.
До само© мечетi Сулейманi , де султан, зiйшовши з коня, вклонився
пам'ятi сво©х попередникiв, падишахiв минулих епох, та до Ая Софi©, де
було вiдправлено сер халiфа - султанський намаз, хвилювалося неоглядне
людське море. В мiру наближення султана тисячнi натовпи з вигуками "уй я
уй" падали на колiна, а потiм схоплювалися i сунули слiдом за кортежем,
топчучи тих, хто мав необачнiсть спiткнутись i опинитися пiд ногами...
Пiсля намазу, коли, повернувшись до сералю, султан зiйшов з коня i зник
у покоях мобейну, його величезний почет хутко розтанув. Яничари розiйшлися
по сво©х сейбанах, придворнi вельможi роз'©халися по домiвках, а простi
городяни, натiшившись блискучим видовищем, заклопотано брели вулицями
мiста, повертаючись до буденних справ.
З найвищих сановникiв у палацi залишилися тiльки найближчi до султана
люди - головний внух та великий вiзир.
Кара-Мустафа, поволi походжаючи вздовж вiкон, попiд крислатими
пальмами, що були окрасою велико© зали, злився. Ще б пакi Султан не
прийняв його вiдразу, а звелiв почекати, поки вiн трохи спочине. Iншим
разом великий вiзир не чекав би i по©хав би в Ейюб спочивати теж, але двi
справи були такi нагальнi, що вiдкладати на завтра вiн нiяк не мiг.
З години на годину, як повiдомив нарочний, ма прибути з Немирова
яничарський загiн. Вiн привезе гетьмана Юрiя Хмельницького i його казну.
Султан уже дав згоду на усунення його вiд влади на Укра©нi, а тепер треба
домогтися, щоб дозволив стратити або кинути у страшнi каземати ди Куле.
Тодi можна було б безперешкодно привласнити його багатства.
I по-друге, з Дунаю, вiд будського пашi Iбрагiма, прибув посланець,
який привiз новi повiдомлення з Вiдня. Задумавши вiйну з Австрi ю, Порта
давно пильно стежила за кожним кроком вiденського двора. Цi останнi
важливi вiстi теж треба негайно довести до вiдома падишаха. Тому так
нетерпеливилося великому вiзировi.
Коли маленька стрiлка великих золочених дзигарiв, що стояли в кутку
зали на високому, теж iз позолоченими нiжками столиковi, двiчi обiйшла
коло, вiн рушив до султанських поко©в. Назустрiч пiдвiвся головний внух,
котрий, мов вiрний пес, пантрував бiля "порога щастя".
- Пора! - коротко кинув Кара-Мустафа.
- Я спитаю дозволу, бейефендi, - вклонився той i зник за дверима.
Через якийсь час вiн повернувся i, оголосивши, що падишах дав згоду
вислухати великого вiзира, ще з нижчим поклоном впустив Кара-Мустафу до
султансько© опочивальнi.
Це була велика розкiшна кiмната. Султан напiвлежав на широкiй,
гаптованiй по боках срiблом отоманцi, а на килимi, бiля його нiг, сидiла
молода красива одалiска, грала на лютнi i тихо наспiвувала iталiйську
пiсеньку.
Кара-Мустафа низько вклонився.
Одалiска миттю урвала спiв, опустила на обличчя серпанок i зникла в
бiчних дверях. Головний внух вийшов теж.
Султан пiдвiвся. На його розповнiлому, випещеному обличчi промайнув
вираз удаваного невдоволення й досади.
- Великi вiзирi, мабуть, придуманi аллахом для того, щоб султани не
мали спокiйного життя, - сказав вiн капризно. - Ти налякав цю маленьку
iталiйську пташину, i вона втекла...
Кара-Мустафа вклонився ще раз.
- Я визнаю свою провину, мiй володарю, але, на жаль, i в намiсникiв
бога на землi обов'язки, хоча, не приховаю цього, ©х значно менше, нiж у
великих вiзирiв... I цi обов'язки змушують мене турбувати мого падишаха
навiть у святу п'ятницю.
Султан на знак згоди кивнув головою.
- Ну, гаразд, гаразд... Розповiдай, що трапилося!
- Мiй повелителю, - почав тихо Кара-Мустафа, - пiсля переможно© вiйни
проти урусiв...
- Ця перемога дуже дорого нам коштувала, - похмуро кинув султан. - Хай
у майбутньому оберiга нас аллах вiд таких перемог!
Кара-Мустафi не сподобалися цi слова султана, але вiн зробив вигляд, що
не чув ©х, i знову повторив те, що сказав щойно. Тiльки тепер у його
голосi почулися металевi нотки, якi вiн iнодi дозволяв собi в розмовi з
султаном, коли якимось пiдсвiдомим чуттям вiдчував, що той перебува в
станi душевно© млявостi i не розгнiва ться на нього.
- Мiн повелителю, пiсля нашо© перемоги на пiвночi ми вiдразу ж почали
готуватися до вiйни на заходi... Зараз настав час приймати рiшення. Вiд
пашi Iбрагiма донесення. Нашi вивiдачi в Австрi© сповiщають, що
вiденський двiр теж не дрiма ... Iмператор Леопольд з благословення папи
Iнокентiя направив послiв у Варшаву до .короля Яна Собеського, щоб
домовитися про союз...
- Що? Вони таки хочуть пiдписати договiр?
- Так. До них при днуються нiмецькi курфюрсти.
Магомет схопився з отоманки. Повiдомлення схвилювало його.
- Ми висiчемо ©х упень! - вигукнув вiн. - Ми запроторимо ©х усiх на
галери! Адже у Собеського нема й десяти тисяч вiйська!?
- Однак подейкують, що вiн зобов'язу ться виставити сорок тисяч.
- Хотiв би я побачити тi сорок тисяч! Звiдки ©х вiзьме? Казна ж у нього
порожня.
- Зате у папи багато золота... Дасть Ватiкан!
- Гм, ти ма ш рацiю... Скiльки ж вiйська може нашкребти той нiкчема
Леопольд?
- Леопольд нiбито обiця майбутнiм союзникам виставити проти нас, як
доносять вивiдачi, шiстдесят тисяч... Ну, а коли реально, то, я думаю,
тисяч сорок...
- А курфюрсти?
- Тi приведуть тисяч двадцять... Найбiльше - тридцять...
- Ну, що ж - тодi кинемо пiд Вiдень удвiчi бiльше! - запально, мов
юнак, вигукнув Магомет. - I я сам поведу це вiйсько - зiтру на порох
Австрiю i Ляхистан! Знищу мерзенних гяурiв...
Останнi слова султан вимовив уже без пафосу, мляво, i Кара-Мустафа ледь
помiтно усмiхнувся в бороду, бо знав, що цi © запальностi падишаховi
вистачить ненадовго.
- Ми повиннi розбити ©х, перш нiж вони об' днаються, мiй повелителю, -
шанобливо, але твердо сказав великий вiзир. - Я вже послав Iбрагiму-пашi
наказ зробити все, щоб перетягти на наш бiк Текелi...
- Правильно зробив.
- I стягую вiйська до столицi, щоб, коли потрiбно буде най яснiшому
падишаховi, мiг двинути ©х на ворога. Цими днями зберемо диван - приймемо
остаточне рiшення.
- I це добре... Що ще? Кара-Мустафа понизив голос.
- Мiй великий повелителю, свiчадо божественно© мудростi, той гяур,
гетьман Юрiй Iхмельнiскi, як я уже доповiдав, виявився людиною,
недостойною високо© ласки...
- Що вiн ще там нако©в?
- Вiрнi люди доповiли, що його шуряк полковник Яненченко знаходиться
зараз у Ляхистанi i веде якiсь та мнi переговори з гетьманом Яблоновським,
а може, i з самим королем. Пiдозрюю, що переговори з нашими ворогами поза
нашою спиною - це...
Кара-Мустафа зробив паузу. Та султана вже охопив гнiв.
- Гяур! Собака! Смерть для нього - не найтяжче покарання!
- Так, славний повелителю трьох суходолiв... I я звелiв схопити
негiдника. Накажете повiсити? Султан задумався.
- Повiсити?.. Гм, це зробити неважко... Але для чого поспiшати? Нi,
краще вiдпровадь його в ди Куле - в каземат! - Вiн трохи помовчав. - А
хто ж тепер правитиме Укра©ною?
Кара-Мустафа хитро примружився.
- Ми зробили хiд конем... Як у шахах, мiй повелителю...
- Як саме?
- Я наказав господаревi Молдови Дуцi купити у нас той об-ширний i
благодатний край, i йому не залишалося нiчого iншого, як розчинити сво©
скринi, що трiщать вiд золота. Отже, ми ма мо грошi для нового походу i
покри мо ними значну частину витрат на вiйну...
- Це ти зробив мудро... Ха-ха-ха! Так потрусити кишенi того старого
скупердяги! Ха-ха-ха! - зареготав султан. - Як це тобi спало на думку?
- Коли державна казна порожня, то мимоволi станеш спритним i хитрим,
мов сам шайтан.
- Ну, й що ж вiн? Дуже опирався?
- Уявiть собi - нi... Видно, спокусився на безмежнi простори
Правобережно© Укра©ни... Зразу ж перенiс резиденцiю правителя того краю з
Немирова до Печер, що у Брацлавському полку, а в Чигирин призначив
полковником якогось козака Гримашевського...
- Ну, що ж - хай порядку ... Але дай йому зрозумiти, що джизьс вiдтепер
збiльшиться вдво ... I щоб платив справно© А крiм того, до весни хай
поставить десять тисяч кiнних во©нiв з обозом i приведе пiд Белград!
- Ви це мудро придумали, мiй повелителю, - схилився в поклонi
Кара-Мустафа. - Господар викона ваш наказ, я подбаю про це.
- У тебе все?
- Все, мiй повелителю. Дозвольте йти?
- Iди!
Кара-Мустафа ще раз вклонився i позадкував до дверей, дотримуючись
придворного етикету, який не дозволяв пiдданим падишаха повертатися до
нього спиною. Але в ту мить, коли вiн уже простягнув назад руку, щоб
вiдчинити дверi, султан зупинив його.
- Чекай, Мустафо!
Великий вiзир зупинився, запитливо глянув на султана.
- Пiдiйди сюди! - наказав Магомет, i коли. Кара-Мустафа знову
наблизився до нього, спитав, пильно заглядаючи йому у вiчi:- До мене
дiйшли чутки, що в тво му гаремi зацвiла троянда раю... Чи це правда?
- Що мiй повелитель ма на увазi?
- Ну, як же! Кажуть, тако© красунi i в султанському гаремi нема !
Кара-Мустафi коштувало великого зусилля приховати хвилювання, що враз
охопило його. Вiн зрозумiв, на яку красуню натяка султан.
- Злi язики перебiльшують, мiй богоданий повелителю, - сказав
Кара-Мустафа. - Справдi, у мо му гаремi кiлька красунь, але щоб вони
дорiвнялися красуням iз султанського гарему?! Не вiриться менi... Та й
досi я не можу здогадатися, про яку йде мова. - I вiн смiливо глянув на
султана.
- Кажуть, ту полонянку привезли тобi з Каменiче? ' "Вiн таки зна все,
- промайнуло в головi Кара-Мустафи. - Цiкаво, хто ж iз мо©х людей
султанським вивiдачем? Дiзнаюся - випечу собацi очi й вирву язика!" А
вголос промовив:
- А-а, тепер менi все ясно... така дiвчина! Гарненька. Вас не
обманювали, коли захоплено змальовували ©© красу... I все ж серед троянд
султанського гарему вона здавалася б звичайною польовою квiткою.
- То це ж чудово! - вигукнув Магомет. - Троянди колючi i, незважаючи на
пахощi й красу, швидко набридають, а менш яскравi польовi квiти часто
милiшi нашому серцю... Чи не так?
Кара-Мустафа прекрасно розумiв, куди хилить султан, i не посмiв на цей
раз перечити. Хоча Магомет говорив, здавалося б, ласкаво й доброзичливо i
нiчого прямо не вимагав, та за цi ю зовнiшньою добротою приховувалася
мстива i заздрiсна натура, - i через якесь необережно мовлене слово султан
мiг щомитi спалахнути. А зараз, напередоднi походу на Австрiю, на який
Кара-Мустафа покладав такi великi й честолюбнi надi©, вiн боявся
ускладнити сво становище. Тому вклонився i, незважаючи на те, що серце
гризла досада, з привiтним усмiхом сказав:
- Безперечно, так, хранителю мудростi пророка! Настане час - i та
скромна польова квiтка розквiтне пишно, мов нандоро-гоцiннiша троянда.
Тодi рука вiдданого слуги пiднесе ©© вам у всiй ©© непорочнiй красi.
Гадаю, це буде найкращий подарунок мо му повелителю в той день, коли
мерзеннi, охопленi гординею гяури впадуть пiд ударами шабель непереможних
во©нiв нашого грiзного хондкара, найбiльшого завойовника всiх часiв!
Обличчя султана прояснiло: вiн любив лестощi.
- На все воля аллаха! Я завжди знав, що ти мiй найвiдданiший слуга,
Мустафо... Можеш iти!
Знову задкуючи, великий вiзир вийшов iз султансько© опочивальнi, несучи
гризоту в серцi.
На галерi, коли в обличчя подув свiжий морський вiтерець i слуги подали
на верхню палубу глек холодного шербету, Кара-Мустафа поволi почав
заспокоюватися.
Власне, що сталося? Адже все склада ться якнайкраще!
Султан доручив йому готувати вiйсько для велико© вiйни в вропi i,
можна не сумнiватись, призначить на час походу сердаром, бо навряд чи в
самого стане сили i бажання нести тяготи вiйськового життя. А це - певний
шлях до здiйснення його мрiй i намiрiв! Хай дума Магомет, що похiд
готу ться для возвеличення його особи. Ха-ха© Зарозумiлий хлопчисько! Нi,
Кара-Мустафа не такий недоумок, щоб, стоячи бiля керма iмперi©, не подбав
про себе, про сво i сво©х нащадкiв майбутн ! Нi, не був би вiн
представником роду Кепрюлю, щоб, ставши великим вiзиром, не мрiяв про
бiльше - про трон падишаха чи корону iмператора! I перший успiшний крок на
цьому шляху зроблено. Чого ж турбуватися?
Без ускладнень пощастило також спекатися Юрiя Хмельницького. Як
повiдомили гiнцi, ось-ось прибуде яничарська орта з казною укра©нського
гетьмана, яка iстотно поповнить власну казну великого вiзира. Чого ж iще
бажати?
Ах, так, - досада гризе серце через ту красуню невiльницю, про яку
дiзнався султан i прозоро натякнув, що хотiв би мати ©© в сво му гаремi.
Це справдi непри мно. Султани, як i всi смертнi, люблять подарунки. Тож
було б необачно не зрозумiти натяку... Гм, доведеться подарувати дiвчину,
хоча краса i розум ©© полонили його самого. Тьфу, шайтанi Як погано
вийшло! I все через якогось султанського вивiдача.
Кара-Мустафа почав у думках перебирати сво©х слуг, охоронцiв, чаушiв,
радникiв, якi могли б бути оком i вухом султана в його домi, але дуже
скоро кинув цю марну затiю, бо людей, що оточували його, було так багато,
що вiн не мiг пригадати i половини ©х.
Прибувши в Ейюб, вiн передусiм покликав старшого внуха.
До кiмнати вкотився невисокий товстун у гарному оксамитовому вбраннi,
м'яких, розшитих срiблом чириках i бiлоснiжнiй чалмi. Наблизившись, з
натугою зiгнув короткий, барилоподiбний стан i мовчки втупився у свого
повелителя.
"Невже вiн султанський вивiдач?"- подумав Кара-Мустафа, а вголос
запитав:
- Ну, як вона, кизляр-ага?
- Все те ж, бейефендi... Сьогоднi ©© оглядав П' тро-ага,
лiкар-iталi ць. Каже, дiвчина здорова тiлом, але хвора душею.
- Ох, цей менi римлянин!
- П' тро-ага - чудовий лiкар, бейефендi, - м'яко заперечив кизляр-ага.
- Ви самi зна те... До того ж вiн чита по зiрках майбутн ...
- Але в нього дуже добре серце! Вiн усiх жалi ... Особливо рабiв.
- Це зрозумiло: вiн сам довгi роки був рабом.
- Ну, гаразд, тебе не переговориш... Веди мене до не©!
- Прошу, бейефендi... Пiсля того як дiвчина хотiла викинутися з вежi,
я, з вашого наказу, поселив ©© внизу, в круглiй одi. ©© день i нiч стереже
стара Фатiма...
Вони спустилися по мармурових сходах на перший поверх, i кизляр-ага
провiв Кара-Мустафу в кiмнату у вежi.
Бiля вiкна, на канапi, сидiло двi жiнки - стара й молода. Побачивши
великого вiзира, вони миттю схопилися i застигли в низькому поклонi.
Кизляр-ага кивнув старiй головою.
- Фатiма, ходiмо зi мною!
Стара швидко вийшла. Молода зробила рух, нiби хотiла затримати ©©, але
потiм, гордо випроставшись, смiливо глянула на Кара-Мустафу i вже не
зводила з нього очей.
Це була Златка.
Та як вона змiнилася за той час, що провела в неволi. Коли б ©© мiг
зараз побачити Арсен, ©© коханий, навiки втрачений Арсен, вiн одразу й не
впiзнав би дiвчину.
Одягнута в розкiшне шовкове вбрання, взута в мереженi золотими й
срiбними нитками черевички, скупана в гаремнiй лазнi, де пiдiгрiту воду
скроплюють трояндовою олi ю, вiд чого шкiра набира нiжностi й пахощiв
троянд, вона здалася б йому надто красивою, але водночас i чужою. Вiн
помiтив би, як вона змарнiла, як пiд очима залягли тiнi, що надали ©©
личку тi © привабливостi, яку цiнують у палацах вельмож, але яка зовсiм не
пасу красуням Старо© Планини чи укра©нського степу. Вiн помiтив би також,
як примеркли ©© чудовi синi очi i в них зача©лися глибокий сум i безнадiя.
Кара-Мустафа якийсь час мовчки милувався красою дiвчини. На одну мить у
нього зринула думка, що ©© прислав йому в подарунок Юрiй Хмельницький,
якого вiн одним розчерком пера викинув, мов ганчiрку, на смiтник, але вiн
одразу ж вiдiгнав ©©. Чи годиться тривожити сумлiння через якогось
недолугого гетьмана-гяура? Зовсiм iнша рiч - власнi почуття. З ними варто
рахуватися!
А цi почуття ось уже який тиждень бентежать його. Смiшно подумати: вiн
закохався, як хлопчисько! Вiдколи в Ейюбi з'явилася ця дiвчина, вiн
утратив спокiй. Спочатку думав, що то буде одна з багатьох сотень
одалiсок, якими переповнений його гарем i якi були йому зовсiм байдужi.
Але коли несподiвано одержав од дiвчини одкоша i вона пригрозила, що
заподi собi смерть, як тiльки вiн насмiлиться доторкнутися до не©,
почуття його спалахнули, мов у юнака, i вiн зрозумiв, що це серйозно.
Кохання i радувало його, бо раптом вiн вiдчув, що ще досить молодий i
повен пристрастей, i злило, бо вперта дiвчина спочатку й чути не хотiла
про його домагання. А потiм - захворiла...
Вiн та©в сво© почуття вiд усiх. Здогадувалися про них тiльки стара
Фатiма та кизляр-ага. Ну, i, звичайно, знала Златка...
Вiд його пильного погляду не приховалося, що за останнiй час дiвчина
змiнилася. Замiсть приреченостi й страху в ©© очах свiтилася вiдчайдушна
рiшучiсть, а в мiцно стиснутих вустах i гордо пiднятiй голiвцi вгадувалася
сильна воля.
О аллах екбер! I таку нiжну, мов весняний ранок, i горду, мов царiвна,
красуню вiддати султановi? Щоб вона стала його ка-дуною? Нiзащо!
Нi, вiн не злама свого щастя власними руками! Вiн зумi об-хитрити
султана i не вiддасть йому цю дiвчину до того часу, поки сам не стане
султаном кра©н Золотого Яблука. А тодi... А тодi зробить ©© сво ю
баш-кадуною, тобто першою дружиною, або краще - iмператрицею... Вiн вiзьме
з нею законний шлюб у вiденському соборi святого Стефана, який пiсля
завоювання Вiдня буде називатися мечеттю Ая Стефано, i вона народить йому
шаха-заде, принца, наслiдника престолу. Так вiн покладе початок новiй
династi©, яка правитиме всiма кра©нами Золотого Яблука - вропою. Династi©
Кепрюлю! Не великих вiзирiв Кепрюлю, а iмператорiв!
Але поки це буде, поки на головi ще не ся iмператорська корона, треба
бути хитрим i передбачливим, щоб про цi думки не дiзналася жодна собака. А
з султаном вести тонку гру до останнього дня, i головним козирем у нiй
буде ця прекрасна полонян-ка© Як добре, що йому спала на думку така
туманна обiцянка султановi: подарувати дiвчину пiсля перемоги над гяурами!
Отже, у нього буде вдосталь часу, щоб маневрувати i зберегти Златку для
себе... Хоча й треба кожно© днини ждати вiд султана нового нагадування -
тодi доведеться пожертвувати сво©м почуттям i вiдпровадити полонянку в
султанський гарем... Та до того далеко!
Вiн ще раз пильно глянув на дiвчину. "Справдi, лiкар П' тро правильно
визначив ©© хворобу: у не© болить душа, - подумав iз сумом, запримiтивши
глибоку зажуру в ©© прекрасних очах. - Але ж здавна вiдомо, що душу
лiкують не травами, не мазями i навiть не цiлющими водами, а часом i
добрим словом".
Златка стояла мовчки, в напруженому чеканнi i не зводила з нього
тривожного погляду. Вона була прекрасна, як нiжна польова квiтка...
Кара-Мустафа стримав зiтхання. Хай йому бiс, коли б не султан, ця
польова царiвна - хотiла б вона того чи нi - роздiлила б з ним його ложе!
Златка розцiнила по-сво му думки й iючуття великого вiзира, що мимоволi
вiдбилися на його обличчi, i в ©© очах знову промайнув страх.
- Не бiйся мене, пташко. Я не заподiю тобi зла, - лагiдно сказав
Кара-Мустафа, ступаючи крок наперед.
- Я не боюся. Аллах захистить мене, - зiщулилася Златка.
- Не аллах, а я, дiвчино... Я захищу тебе вiд усього злого на свiii! Бо
в мо©й владi - робити дибро i зло. Ти це розумi ш?
- Розумiю. Тодi зроби добро - вiдпусти мене... Кара-Мустафа усмiхнувся.
- Дурненька, нiде тобi краще не буде, як тут. Скiльки красунь з усього
свiту вважали б за честь i щастя стати мо©ми одалiсками!
- Я нiколи не погоджуся стати наложницею навiть самого падишаха! -
гордо випросталася Златка, i в ©© словах прозвучала така твердiсть, що
Кара-Мустафа здивувався.
- Нiби у тебе вибiр!
- Так, у мене iнша можливiсть...
- Яка?
- Смерть... Я вже не раз казала тобi про це!
- Смертi нiхто не мине... Але такiй молодiй i красивiй дiвчинi ще треба
довго жити. I жити в розкошi, в коханнi. I це тобi можу дати тiльки я!
- Розкiш - так, кохання - нi.
- Чому?
- Бо я не кохаю тебе i нiколи не покохаю!
Кара-Мустафа розгладив пальцями, прикрашеними коштовними перснями, свою
чорну бороду. Гм, давно вже його вуха не чули, щоб хто-небудь, якщо вiн
сповна розуму, перечив йому чи говорив непри мностi. А ось ця дiвчина
посмiла! ©© вiдверта вiдповiдь боляче стьобнула його по самолюбству.
Одначе вiн проковтнув образу, бо не мiг на не© образитися, як не мiг
розгнiватися на пишну троянду, що вколола сво ю колючкою.
- Я ждатиму, поки ти змiниш ставлення до мене, - тихо проказав великий
вiзир. - Мiсяць, два... рiк... Ждатиму...
- Цього не буде нiколи! Не сподiвайся! По обличчю Кара-Мустафи
промайнула тiнь.
- Тодi я ждатиму до того часу, поки не розлюблю тебе.
- Що ж буде потiм?
- Потiм... Краще не будемо говорити, що буде потiм...
- Ти накажеш убити мене?
- Нi, для чого ж? Я просто подарую тебе людинi, яка тебе не коха .
Златка на хвилину задумалась. Потiм сказала:
- Спасибi за вiдвертiсть, ефендi... Отже, я маю якийсь час на роздуми?
- Безперечно.
- Тодi я думатиму, а ти менi не заважай!
- Ти зловжива ш мо ю добрiстю i мо©м терпiнням! - вигукнув зачеплений
за живе Кара-Мустафа. - Пам'ятай, навiть закоханому може ввiрватися
терпець!
Златка зiтхнула й нiчого не вiдповiла. Вона розумiла, що потрапила в
безвихiдь, що висвободитись iз лабет великого вiзира нема нiяко© надi©.
Не було у не© надi© й на те, що Арсен, батько чи брат знайдуть ©© тут. I
все ж кожнiй людинi, в якому б безвихiдному становищi вона не опинилася,
властиво сподiватися на краще. I вона сподiвалася, а сподiваючись,
боролась. Боролася за життя, за честь, за майбутн ...
Кара-Мустафа пройшовся по кiмнатi, окинув оком речi, якими, за його
наказом, кизляр-ага оточив цю сно вiльну полонянку. Тут були десятки
дрiбничок, до яких жiнки дуже швидко звикають i потiм без них не уявляють
свого життя.
Вiн лишився задоволений. Мине час - i вона теж звикне до всього цього:
до смачно© ©жi й ласощiв, до гарного одягу, до всiх цих фонтанчикiв,
пальм, м'яких отоманок, до дзеркал в позолочених рамах i сло©кiв з
пахучими мазями й парфумами. А коли звикне, тодi сама не захоче нiкуди йти
звiдси.
Так само звикне вона i до нього, ще зовсiм не старого i, як вiн уявляв,
красивого мужчини. А тодi...
Златка напружено стежила за кожним рухом великого вiзира, за його
непроникним обличчям, яким вiн за довгi роки життя при султанському дворi
навчився майстерно володiти. Але нiчого загрозливого для себе не помiтила.
Навпаки, його погляд швидше був ласкавий, нiж погрозливо-ворожий.
- У тебе, може, якесь прохання, Златко? Кажи - i тво бажання буде
зразу ж задоволене, - тихо спитав Кара-Мустафа.
- Зараз нема.
- Якщо з'явиться, скажи Фатiмi. Вона все зробить так, як ти забажа ш...
Можеш звертатися i прямо до мене. Через кизляр-агу Джалiля... Повiр менi,