Малик Владимир. Тайний посол

дозволите... Сяду отут.
I вона сiла на кiнчик канапи.
Марiам знову невдоволено глянула на не©, але не сказала нiчого. Ще
якийсь час вона, не поспiшаючи, напихала собi рота найсмачнiшими шматками,
потiм просто з глека напилася шербету i тiльки пiсля того, як утерла рукою
маснi губи, сказала коротко:
- жте!
В ту ж мить дiвчата схопилися, обсiли миску i одна з-поперед одно©
руками почали хапати ©жу i глемедати ©©, мов голоднi щенята.
Тiльки одна залишилась сидiти на сво му мiсцi в кутку, накрившись
хусткою.
- А ти чого? ж! - накинулась на не© Марiам. - Вчора не вечеряла!
Сьогоднi не снiда ш! Чи здохнути хочеш? Але це тобi не пощастить зробитиi
Я примушу тебе ©сти, щоб мене не обвинуватили, що я захарчовую сво©х
учениць...
- Я не буду ©стиi Не хочу! - вiдповiла дiвчина, не вiдкриваючи обличчя.
Почувши ©© голос, стара здригнулася. Крiзь чадру, яко© вона не скидала,
до дiвчини прикипiв пильний погляд ©© пронизливих очей.
- Нi, будеш! - схопилася Марiам i крикнула на дiвчат, що вже майже
спорожнювали миску. - Гей, досить вам! Залиште трохи цiй дурепi! Бачите,
вона незадоволена, що потрапила до султанського гарему! й було б краще,
коли б стала наложницею чи рабинею якого-небудь брудного торговця або
спагi©! Або й тут - коли б топила печi в лазнi, прала бiлизну, мила посуд
на кухнi... Невже тобi було б краще?
- Краще.
- Ну й дурна тиi Але ця дурiсть минеться... Не таким тут роги
обламували... Ну, йди ©ж!
- Не буду! Краще умру...
- Ха-ха! Ви чули? Вона не буде ©стиi Голод припече - сама попросиш...
До©дайте, дiвчата, - не пропадати ж добру!
Дiвчата знову кинулися до миски i вмить спорожнили ©©. Було видно, що
голод - постiйний супутник ©хнього життя.
Кальфа пiдiйшла до старо©, штурхнула ногою торбину.
- Ну, що принесла? Чим здиву ш мо©х дiвчат? Стара вклонилась.
Зашкарублими пальцями розв'язала мотузку, почала виймати невеличкi шматки
барвистих тканин. Розкинула ©х проти свiтла на тахтi.
Дiвчата в захопленнi сплеснули руками.
- Ой, яка розкiш!
Кальфа теж не змогла приховати почуттiв. Як заворожена, розглядала
тканини, з яких важко було вибрати найкращу, - всi були пречудовi! Одно ©©
здивувало - зовсiм маленькi вiдрiзки, яких хiба що вистачить на невеличку
хустину.
- Але ж iз цього сукнi не вийде! - вигукнула вона з жалем, примiряючи
до себе шматок барвистого китайського шовку.
- Чому не вийде, кальфа-ефендi? - прокаркала стара. - У дворi сто©ть
мiй вiз - там все, чого ваша душа забажа ! Тiльки небагато... Не для
всього гарему. Але для вас вистачить. Мiй старий вiдмiря вам, аби грошi!
Дiвчата кинулись до сво©х скринь i з затиснутими в руках акче, курушами
та динарами метнулися з кiмнати.
Одна новенька не проявила зацiкавленостi i мовчки, як зламана вiтром
стеблина, сидiла, схилившись, у кутку на канапi.
Стара поволi почала збирати сво добро, складати в торбину. Кожен
шматок вона згортала кiлька разiв, клала, потiм знову виймала.
Кальфа нетерпляче притупнула ногою.
- Та швидше-бо!
- А ти йди, голубонько! Йди! Не бiйся - я не злодiйка. Та й не сама ж
лишаюся, кому за мною слiдкувати. - I стара ско-цюрбленим пальцем
показала на новеньку. - Йди, не барися. А я зберу - i за тобою... Бо там
усе розхапають...
Останнi слова пiдстьобнули кальфу, i вона, грюкнувши дверима,
погримкотiла надвiр.
В ту ж мить стара пiдняла покривало, кинулась до дiвчини i зовсiм iншим
голосом вигукнула:
- Златко! Люба! Невже не впiзнала мене?
- Арсен?! - Дiвчина не повiрила сво©м очам, а потiм з риданням упала
йому на груди. - Милий мiй! Ти тут!..
- Тс-с-с! - Арсен затулив ©й долонею рота. - Слухай уважно! Ми з Ненком
прибули по тебе. Наша пiдвода сто©ть у дворi. Я принiс тобi iнше вбрання.
- Вiн миттю вихопив його з торбини. - Накинь на себе цю лахманину рабинi
i, поки тво© подружки вибирають у Ненка обнови, вийди у двiр i жди нас
бiля ворiт... Ми не забаримося. Швидше!
Вiн допомiг ©й одягтися, жужмом упхнув сво манаття в торбину i, знову
зiгнувшись, як стара баба, пошкандибав з кiмнати.
Бiля воза йшла жвава торгiвля. Ненко не скупився, за безцiнь продавав
те, що втридорога купив з Арсеном учора в заморських купцiв. Кальфа i
дiвчата держали в руках по кiлька суво©в дорогих тканин i, бiльше, мабуть,
не маючи грошей, iз заздрiстю й жалем дивилися на остачу, що лежала на
возi.
Вийшовши з гарему. Арсен почекав, поки мимо нього пробiгла Златка, а
потiм пошкандибав до воза.
- Скупилися, сороки? - прокаркав до дiвчат. - Бачу - накупили... Ну, й
досить з вас! А тепер - киш, киш! Нiколи нам, треба ©хати далi, бо у вас,
хе-хе, в гаманцях нiчого не лишилося! - Вiн злiз на воза. - Поганяй,
старий!
Ненко пiдняв камчу - хльоснув коней.
- Де вона? - спитав тихо, коли трохи вiд'©хали.
- Ген побiгла... Ждатиме... Тепер тiльки б пощастило нам трохи!
Ненко не вiдповiв i дужче погнав коней.
- Гей-гей, бережись! - гукнув на роззяв, що брели двором.
Златка, задихана, перелякана, стояла бiля ворiт, боязко позираючи на
всi боки крiзь вузеньку щiлину яшмака. Вона ще, видно не вiрила в те, що
сталося. Вся ©© тонка постать хилилася до пiдводи, що швидко наближалася.
Ненко натягнув повiд.
Арсен пiдхопив дiвчину пiд руки, пiдняв - i вона вмить опинилася в
халабудi.
- Жени! - гукнув Ненковi.
Той щосили ударив коней. Колеса викресали об камiнь iскри заторохтiли у
вузькому про©здовi пiд кам'яною вежею.
Вартовi, що стояли на зовнiшньому боцi ворiт, здивовано визирнули i,
побачивши, що на них мчать озвiрiлi конi, злякано вiдсахнулися, щоб не
потрапити пiд ©хнi копита.
- Вей, вей! О горе менi! Сказилися, клятi! - вигукнув Ненко а сам,
розмахнувшись камчою, ударив по кiнських спинах. Капуджi схрестили довгi
списи, закричали:
- Стiй! Назад!
Та було пiзно. Будка вихором вилетiла з-пiд вежi, промчала через
широкий майдан, розганяючи наляканих перехожих, i зникла за рогом, у
бiчнiй вулицi.
- Божевiльний старий! - буркнув старший. - Зверне собi карк! Або -
комусь...
А молодший додав:
- Попався б вiн менi до рук - потягнув би списом по спинi!..
Тим часом, поки Ненко правував кiньми. Арсен у халабудi скинув жiноче
вбрання, швидко вдягнув свiй звичний одяг яничарського чорбаджi©. Потiм
змiнив на передку Ненка - i той незабаром теж красувався у пишному вбраннi
чауш-аги. Переодяглася й Златка, ставши юним красивим яничаром.
Пере©хавши через увесь Стамбул, втiкачi поминули ворота Айвасари-капу i
зупинилися в лiсi, поблизу Ейюба.
Ненко обняв Арсена.
- Ну, прощай, друже-брате! Папери й грошi у тебе на дорогу, а куди
прямувати - сам зна ш. Зустрiнеш во воду Младена батька нашого, скажи, що
я скоро прибуду до нього. Виконаю при мне для мене доручення султана - i
при©ду...
- Дивися ж - не випусти його з рук! - сказав Арсен, маючи на увазi
Кара-Мустафу.
- Будь спокiйнийi Не забувай, що я не тiльки Ненко, а й Са-фар-бей!
Хватка у мене - яничарська! - I Ненко стиснув, усмiхаючись, свiй мiцний
кулак. А потiм обняв Златку. - Ну, дорога моя, .прощавай! Знайшов я тебе,
сестричко, щоб, може, бiльше нiколи не зустрiтися. Але я знаю, що з
Арсеном ти будеш щаслива, i я радуюсь вашому щастю...
- Ти при©деш до нас коли-небудь, Ненку? - прошепотiла крiзь сльози
Златка.
- Можливо... Ну, поганяйте! I хай щаслива перед вами стелиться дорога!
Вiн ще раз мiцно обняв ©х, вйокнув на коней i довго стояв при дорозi,
аж поки халабуда не зникла за поворотом, у лiсових хащах.
Кожен день з душевною тривогою ждав Кара-Мустафа вiстей iз Стамбула.
Змучився зовсiм. Ночами, не встигши заснути, схоплювався в холодному поту
вiд найменшого шуму.
Вдень, коли вiддавав рiзнi розпорядження, коли оглядав орти, що поволi
ставали схожими на колишн бо здатне вiйсько, йому було легше i здавалося,
що все минеться, пiде по-старому.
Ночi ж були страшнi. Довгi, осiннi, з пiвнiчними холодними вiтрами, що
гули за вiкнами його теплого палацу i крижаним страхом стискували серце, з
кошмарними снами i безперервними важкими думами.
Надiя боролася в ньому з безнадi ю.
Вiн сподiвався на великодушнiсть i любов султана, сподiвався, що
подарунки пом'якшать його гнiв, а грунтовний, докладний лист пояснить йому
справжнi причини поразки i вкаже на справжнiх винуватцiв ©©.
Потiм вiн пригадував, скiльки у нього в Стамбулi ворогiв, якi,
безперечно, нацькують султана на нього, i йому ставало страшно. Невже
нiяко© надi©?
На всяк випадок вiн тримав бiля себе найцiннiшi коштовностi, бо
вирiшив, що буде тiкати, якщо вiдчу небезпеку. Навколо палацу поставив
вартових i наказав нiкого не впускати, не попередивши його. За високою
кам'яною огорожею, в сусiднiй садибi, куди було прокопано пiдземний хiд,
пiд наглядом довiрених слуг стояли напоготовi бистроногi конi...
Кiнчався нещасливий для нього 1683 рiк.
День 25 грудня нiчим не вiдрiзнявся вiд попереднiх. Хiба що змiнилася
на краще погода - яскраве сонячне промiння бризнуло з високостi теплом на
Белград, на повеселiлий широкий Дунай що пiд час непогоди ставав похмурим
i навiть грiзним, на його меншу сестрицю Саву та на всi околицi.
Вiд цього й у великого вiзира потеплiло на серцi, i вiн уперше за довп
мiсяцi пiсля обiднього намазу пiшов до бiблiотеки дiстав iз багато
iнкрустовано© срiблом i перламутром скриньки коран у коштовнiй оправi й
заглибився у читання.
Десь за пiвгодини його потягнуло на сон, i вiн лiг на м'якiй широкiй
отоманцi. Але тут же спокiй його був порушений приходом секретаря.
- Вибачте, бейефендi, за невчасну турботу. Зi Стамбула прибув чауш...
- ЩоI- схопився Кара-Мустафа. - Його впустили до двору?
- Поки що нi. Адже ви так наказали...
- Вiн сам?
- Адже султанськi чаушi, як, до речi, i вiзирськi, самi не
подорожують... А завжди з вартою, - спокiйно вiдповiв секретар.
- Гаразд. Пiди до ворiт i подивися, хто там, спитай, як iм'я чауша, з
чим прибув, а потiм, не впускаючи нiкого, повернешся негайно сюди!
Секретар мовчки вклонився i вийшов.
Кара-Мустафа швидко заходив по просторому покою, залитому сонячним
промiнням. Гарячкове думав: що привiз чауш? Життя чи смерть?
Нiхто не мiг дати вiдповiдi на це запитання. Залишитися i вияснити, хто
цей чауш i з чим при©хав, чи тiкати вiдразу, поки не пЬно?
Вiн завагався. I на цi запитання вiдповiдь мiг дати хiба що сам аллах.
Страх скував його серце. Однак десь на самому його днi жеврiла маленька
надiя. А може, не все втрачено? Може, привезено наказ про новий похiд? Або
просто - вiдставка?..
Повернувся секретар.
- Ну, що? - кинувся до нього великий вiзир.
- Прибув чауш-паша Сафар-бей, ефендi.
- Сафар-бей! - радiсно вигукнув Кара-Мустафа, вiдчувши як у нього
звалю ться з плiч важкий тягар. Вiн навiть забув спитати - з чим прибув, а
вiдразу ж наказав:- Сюди його! До мене! Швидше!
Секретар вийшов знову.
Кара-Мустафа полегшено зiтхнув. Зда ться, аллах змилостивився над ним.
Сафар-бей - його чауш-паша, i з ним, безi©еречно, нема чого ждати поганих
вiсток... Отже, вiстi або хорошi, або ж, виконавши наказ, Сафар-бей просто
повернувся назад... Але вiд нього багато чого можна дiзнатися... Вiн бачив
султана!
Дверi вiдчинилися раптово. До бiблiотеки урочисто, як на парадi,
ввiйшов чауш-паша Сафар-бей. Але що то в його витягнутих наперед руках? О
аллах екбер! Кара-Мустафа здригнувся, все ще не вiрячи сво©м очам. Йому
несли на срiбному блюдi шовковий шнурок!
До бiблiотеки заходили й заходили яничари. Заглянув блiдий, переляканий
секретар. За ним товпилися слуги, теж блiдi й переляканi.
Вiн усе ще не мiг повiрити в те, що сталося.
- Ти? Сафар-бей?.. - спитав глухо. Його вразило, що смертний вирок йому
прислано з його власним чаушем.
- Це воля падишаха! - голосно сказав Сафар-бей. У Кара-Мустафи
обiрвалося серце, затерпли ноги.
- Але ж я маю право вибору - випити отруту або пустити собi кулю в
лоба? - спитав зовсiм тихо.
Сподiвався на маленьку вiдтяжку, яка б дала йому змогу кинутися в
протилежнi дверi, що вели гвинтовими сходами в пiдземелля, звiдки
починався та мний хiд. Шанс мiзерний, та все ж...
Але Сафар-бей вiдповiв:
- Такого права ти не ма ш, Кара-Мустафа! - I наказав:- Вiзьмiть його!
Яничари вмить оточили великого вiзира, схопили за руки. Тонкий i
слизький, мов гадюка, шовковий шнурок обвився навколо його ши!...
ДОРОГА БЕЗ КIНЦЯ
Почервонiлий вiд гнiву, паша Галiль тупнув ногою на Юрiя Хмельницького,
як на хлопчиська, закричав:
- Я написав Високому Пороговi, що у мене для тебе нема вiйська i нема
грошей! Зараз не той час, коли ми можемо порушувати з Москвою мирний
договiр! Поразка пiд Вiднем завдала нам страшного удару, а ти хочеш
втягнути iмперiю в нову вiйну з царицею московською Софi ю! Жодного во©на
я не дам тобi! Такий наказ дивану... Коли тебе султан - хай будуть
благословеннi його лiта! - витягнув з ди Куле i послав сюди, то вiн
сподiвався, що ти iiабереш вiйсько з козакiв i захищатимеш Правобережжя i
вiд Ляхистану, i вiд Москви. А виявилося, що вiд тебе всi тiкають, як вiд
прокаженого! Смiшно казати - один п'яниця Многогрiшний, якого я чомусь до
цього часу не повiсив, пiдтриму тебе! - I паша презирливо глянув на
зiгнуту спину Многогрiшного, що боязливо визирав iз-за спини Азем-аги. -
Та й сам ти не висиха ш вiд горiлки! Дудлиш, мов у жлукто, а потiм цiлими
днями п'яним квачем лежиш на тахтi...
- Але ж мiй благодiйнику...
- Мовчи! Була б моя воля - я давно повiсив би вас обох, як смердючих
псiв!
- Щоб набрати вiйсько, потрiбнi грошi, - не здавався Юрась, - а той
мерзенний зрадник i злодюга Кара-Мустафа все в мене украв... Пустив
жебраком по свiту! В останнiй раз я прошу видати менi на вiйськовi потреби
iз державно© казни п'ятдесят тисяч курушiв...
- Що?! - опецькуватий Галiль-паша аж пiдстрибнув вiд обурення. - Ти
чу ш, Азем-ага? П'ятдесят тисячi Не тисячу, не п'ять, а п'ятдесят тисячi
Щоб завтра вiн гарненько проциндрив ©х у шинку! Нема дурних! В останнiй
раз я дам тобi двi тисячi курушiв, але з умовою - набереш хоча б двiстi
козакiв! Зробиш це - одержиш бiльше. Не зробиш - я влаштую i тобi, i
тво му хитруновi Многогрiшному таке табандрю, таку бастонаду, що - клянусь
Всевишнiм! - пам'ятатимеш мене до само© смертi! А тепер - геть з-перед
мо©х очей!
- Дякую, ефендi, - вклонився Юрась знiчено. - Сьогоднi ж хорунжий
Многогрiшний по©де в Немирiв на переговори з тамтешнiми козаками...
На майданi, посеред Викiтки, зiбралась уся немирiвська сотня. Козаки
хотiли знати, чого при©хали зi Львова пани Порадовський та Монтковський.
Про що вони трактують з полковниками Андрi м Абазином та Семеном Палi м,
що прибув iз Фастова.
- Може, привезли решту грошей, яку не виплатили за вiденський похiд? -
мiркував один.
- Авжеж, тримай кишеню ширше! - сумнiвався другий.- Що з воза впало,
те, пиши, пропало! Козаки хвилювалися.
- Нiчого ©м сидiти за глухими стiнами! Хай виходять сюди! На люди!
- Хай комiсари гетьмана Яблоноаського прямо скажуть усiм, чому не
виплатили винагороди сiм'ям тих, що загинули в походi або померли вiд
хвороб!
Серед козакiв шниряв Свирид Многогрiшний. Бiльше слухав, мотаючи кожне
козацьке слово на вуса, а то й сам подавав голос:
- Правду люди кажуть! Хай полковники виведуть комiсарiв надвiр та тут i
домовляються... Нiчого за нашими спинами! Як гинути в походi - то нам, а
як одержувати грошi - то вони попереду!
Його згрiб за карк Метелиця, що супроводив Палiя.
- Щось я тебе в походi не бачив, братику! А до наших полковникiв тобi -
зась! Бреши, та знай мiру! А то й по писку за©ду! - I старий козарлюга
пiднiс до самого носа Многогрiшного свого величезного кулака.
Викрики юрби посилились. На ганок вийшов Абазин.
- Що за шум, браття? З усiх бокiв загули:
- Виходьте трактувати на майдан!
- На люди! На люди!
Абазин усмiхнувся. Був вiн високий, горбоносий i чорнобровий. I гарячий
та скорий на руку. Це всi знали. Однак усмiх у нього завжди означав добрий
настрiй. За ним нiколи не приховувались пiдступнiсть i злiсть.
Тому загули дружнiше.
- Давай, Андрiю, комiсарiв сюди! - гукнули старшi.
- Виводь ©х, полковнику, на свiт божий! - пiдтримали молодшi.
- Згода, браття! Ми з батьком Семеном теж так дума мо, - вiдповiв
Абазин i зник у дверях.
Через хвилину на ганок вийшли всi четверо: попереду - комiсари, позаду
- полковники.
Над натовпом прокотився глухий гомiн.
- З чим при©хали, пани комiсари?
- Скажiть, а ми послуха мо!
Порадовський i Монтковський переглянулися. Видно, ©х збентежило глухе
незадоволення натовпу. Наперед виступив Порадовський.
- Панове! Ви хочете знати, чого ми до вас при©хали i про що трактували
з вашими полковниками? Скажу... Гетьман i во вода руський Станiслав
Яблоновський за дорученням короля прислав нас сюди, щоб набрати охочих для
нового походу на туркiв... Вивiдачi доносять, що султан не змирився з
поразкою i готу новий напад на союзникiв. Не виключено, що цього лiта вiн
нападе на Рiч Посполиту...
- То й захищайтеся самi!
- Не пiдемо! Не пiдемо!
- Раз обманули, вдруге не вiримо!
- Панове, панове... - намагався перекричати натовп Порадовський.
Його не хотiли слухати.
- Грошi вiддайте вдовам i сиротам тих, хто загинув пiд Вiднем i пзд
Парканами!
- Всiм вiддайте! Бо ми ж подiлились сво©ми частками з сiм'ями загиблих!
Отже, ви ошукали i живих i мертвих!
Порадовський почервонiв. Монтковський зблiд i вiдступив назад нiби
ладнався шуснути при найменшiй небезпецi в хату.
Наперед виступив Семен Палiй. Став поряд з Порадовським. Пiдняв руку.
Гомiн над майданом улiгся.
- Братове! Я згоден з вами! - гукнув вiн. - Полковник Абазин теж... Ми
цiлу годину доводили панам комiсарам, що вони повиннi спочатку виконати
колишнi обiцянки, а тiльки тодi запрошувати нас до нового походу.
- Правильно! Правильно!
- Землю нашу ми захища мо не за плату, а тому, що любимо ©© i хочемо,
щоб вона завжди була вiльною i годувала нас i наших дiтейi Але коли во©н
iде в найманий похiд, вiн повинен мати зброю i коня, повинен бути
упевнений, що його жiнка й дiти матимуть що ©сти... А для цього козаковi
треба заплатити! А як повелися пани комiсари? Обiцяли одно, зробили
друге... Прислали заледве половину того, що обiцяли!
- Державна казна спорожнiла - нiзвiдки взяти, - видавив iз себе
Порадовський. - А те, що прислав папа римський, ми до шеляга вiддали вам!
Бiльше платити у нас нiчим...
- Дешево ж цiну те ви нашу кров, панове! Обманули нас як хотiли, а
тепер ма те нахабство знову звертатися по допомогу! Не вийде! - Палiй
розгнiвався. Голос його тремтiв.
Порадовський почервонiв ще дужче.
- Це не я обманював вас, панове! Не я! Як бога кохам! ©дьте до тих
осiб, що над нами... Просiть ©х...
- Просити? - Палiя пересмикнуло. - Скiльки ми кровi пролили, та ще й
просити? Не по©демо ми жебрати! А тебе, пане Порадовський, просимо
передати нашу дяку вельможному панству за облуду й брехню! - З цими
словами Палiй несподiвано ударив комiсара долонею по щоцi. - Не тебе я
б'ю, а ©х! Щоб знав це! А в тебе за цей удар прошу вибачення...
Порадовський у першу мить розгубився. Потiм рукою потягнувся до шаблi.
Та до нього кинувся Монтковський, притримав.
- На бога, пане! Посiчуть на капусту© Та й справедливо обвинувачують
вони нас... Нiде правди дiти, в мене очi лiзуть на лоба вiд цих
обвинувачень!
Порадовський люто блиснув на Палiя очима.
- Ну, я тобi не забуду цього, полковнику! Скiльки житиму, не забуду! -
Вiн збiг з ганку i пiшов прямо на козакiв.
Козаки розступилися, даючи йому прохiд. Монтковський пiшов слiдом за
ним. Коли комiсари вийшли з Викiтки, Абазин тихо сказав Палi вi:
- Не варто було так робити, Семене!
Однак козаки, що стояли поблизу й почули, загули:
- Правильно! Правильно!
- Не його ж бив, а в його особi тих, хто над ним! Палiй уже охолов. З
досадою махнув рукою.
- Може, й не варто було. Погарячкував... А втiм - хай знають! Дiдько з
ними! Однак бiльше й ламаного гроша не пришлють! Наперед пропхався Свирид
Многогрiшний.
- Панове полковники, дозвольте слово мовити! До вас i до всього
товариства!
- Ну, кажи! Чого хочеш! - дозволив Абазин. Многогрiшний збiг на ганок,
скинув шапку.
- Браття, доручив менi наш гетьман Юрiй Гедеон Вензик Хмельницький
слово мовити... Заклика вiн вас, браття, пiд сво© знамена!
- Це пiд турецькi, значить? - грiзно спитав Палiй. Вiн ще не встиг
заспоко©тись пiсля сутички з Порадовським. - Щоб знову орда i яничари
топтали нашу землю, а нас вирубали упень? Геть звiдси, недолюдку! Геть,
собако, та швидше! А то скушту ш мо © шаблi!
- Геть його! Геть! - закричали козаки.
- Женiть його пiд три чорти!
Многогрiшний зiщулився, надiв шапку i шмигнув iз ганку.
Кiнний загiн, що супроводив Порадовського i Монтковського по Укра©нi,
готувався до вiд'©зду. Жовнiри сiдлали коней, приторочували до сiдел
дорожнi сакви. Обидва шляхтичi сидiли в корчмi бiля вiкна i ©ли смачну
гарячу ковбасу-кров'янку, запиваючи холодним, з льоху, пивом.
Обидва мовчали. Маленький, круглий, мов барило, чорночубий
Монтковський, як нижчий чином, не смiв перший заводити розмову, бачачи, в
якому лихому настро© Порадовський, а той, височенний, рудий, все ще
червонiв i душився злiстю i за неболючии, але образливий удар Палiя, i за
те, що доведеться повертатися, не виконавши доручення Яблоновського.
Вони вже кiнчали трапезу, коли у дверi заглянув Свирид Многогрiшний.
- Перепрошую вельможних панiв, я хотiв би зайти до господи i погомонiти
з панами про те, що ©х цiкавить, - облесливо промовив вiн.
- А що нас цiкавить? - вирячився на нього Порадовський.
- Я був на Викiтцi в той час, як той розбiйник Палiй... Ну, пан сам
зна , що трапилося...
- На що пан...
- Хорунжий Свирид Многогрiшний, прошу пана.
- На що пан Многогрiшний натяка ? - грiзно спитав Порадовський.
- Прошу вельможного пана не сердитись на мене. Що було, те було... А
ось про те, що буде, я й хотiв би поговорити... Ну, пан комiсар сам
розумi , що мова йтиме про того розбiйника...
- Палiя?
- Так.
Порадовський подумав, витер долонею маснi губи.
- Ну, заходь - кажи! Послуха мо... Многогрiшний швидко шуснув у хату,
примостився бiля столу. Обидва комiсари мовчки вп'яли в нього очi.
- Панове, я хотiв та мно доповiсти вам, а у ваших шляхетних особах -
во водi Яблоновському про ненадiйнiсть Палiя... Пан король дав йому
приповiдний лист на Фастiв i на навколишнi землi, ощасливив його сво ю
ласкою, а вiн умислив чорну зраду супроти короля.
- Що саме? Не тягни! - вигукнув Порадовський. Многогрiшний пiдсунувся
ближче. Вiдчувши себе упевненiше, налив з глека пива - вихилив.
Озирнувшись, чи нiхто не пiдслухову , прошепотiв:
- Вiн хоче пiдбити iнших полковникiв на те, щоб усе Правобережжя знову
при днати до Лiвобережжя, тобто до Москви...
- Що? - аж пiдхопився Порадовський. - Ти ма ш певнi докази?
- Я сам доказ цьому, панове! - бундючно заявив Многогрiшний. - Бо чув
на власнi вуха, як Палiй патякав про це з козаками, а тi, розвiсивши вуха,
мов дурнi, уважно слухали його...
Порадовський радiсно потер руки.
- Гм, це важлива новина! Отже, Палiй - зрадник, i його тpeба негайно
заарештувати!
- Без наказу пана Яблоновського? - засумнiвався Монтковський.
- Я маю Факий наказ! Не особисто на Палiя, а на всiх, хто так або
iнакше виступа проти корони! В даному випадку докази супроти полковника
Палiя...
- Саме про це я й кажу, - зрадiв Многогрiшний. - Палiй - небезпечна
особа. I я певен, що гетьман Яблоновський вiддасть його до суду. А я ладен
посвiдчити проти нього... Тим бiльше, панове, що я давно хотiв перейти на
службу до пана Яблоновського... Якщо буде нагода, замовте за мене
словечко, як за вiрного слугу.
- Замовимо, - погодився Порадовський. - Пан Яблоновський добре платить
вiдданим людям... Але слова - це тiльки слова, пане Многогрiшний, а для
того, щоб я поручився за тебе перед гетьманом i во водою, потрiбнi дiла!
- Якi?
- Я вирiшив заарештувати Палiя, а ти допоможеш менi в цьому.
- На бога, пане! - вигукнув здивований Монтковський. - До Палiя
прихильно ставиться сам король!
- Бо не зна про його справжнi намiри! - вiдрубав Порадовський. - Дiло
вирiшене - Палiя треба заарештувати! Але як?
- Тихо, без гвалту, - вiдповiв Многогрiшний. - Я допоможу вельможним
панам... Можете цiлком покластися на мою спритнiсть!
Перебувши деякий час серед гайдукiв во води Младена у недоступних
мiжгiр'ях Старо© Планини, Арсен i Златка вирушили в путь на Укра©ну.
У Бiлiй Церквi несподiвано дiзналися про арешт Палiя. I хоча був вечiр,
а конi ледве трималися вiд утоми на ногах, та й самi вони - особливо
Златка - потребували вiдпочинку, Арсен рiшуче сказав:
- демо, люба! Тут недалеко - тридцять верст... Якраз на ранок будемо
дома!
Златка звикла вже не перечити Арсеновi, коли йшлося про важливi дiла, i
незабаром вони простували на пiвнiч.
До Фастова прибули якраз на снiданок.
Нiжна зелень весни прикрасила, заквiтчала розорене вiйнами i
лихолiттями мiсто, мов наречену. Шумiли на фастiвськiй горi, бiля фортецi,
молодi явори, сивими хмарами нависли над срiблястою Унавою гiллястi верби.
Ще з шляху Арсен побачив на материному подвiр'© осiдланих коней. Серце
його схвильовано забилося. Хто б це мiг бути?
Коли вiдчинив ворота i допомiг Златцi злiзти з коня, почув тупiт нiг i
радiснi вигуки.
- Арсене! Златко!
- Любi нашi! При©хали!
- Слава богу! - чувся материн голос. - Нарештi!
- Слава аллаху! - вторував ©й Якуб. Виявилося, що в хатi було повно
людей: Арсен i Златка переходили з рук у руки.
- Яцько? Хлопче, невже це ти? - не вiрив сво©м очам Арсен, дивлячись на
бiлявочубого двадцятирiчного парубка в бурсацькому одязi. - Ну, як наука -
не йде без дрюка? Чи вже закiнчив школу?
- Закiнчив i... додому, - знiяковiв Яцько. - Тобто до тебе. Ар-сенс, бо
менi, бач, бiльше нiкуди... Повиннi були з Семашком при©хати через
тиждень, хотiлося на волi побродити по Ки ву, та почули про арешт батька
Семена - i примчали...
- Ну, а куди б же ти ©хав, братику мiй дорогий? Звичайно, до мене! -
обняв його Арсен. - Тепер нас у матерi тро - Стеха, я i ти!
- Холера ясна! А про мене забув? Я ж четвертий, бо-м неньки рiдно© не
маю! - I Спихальський чмокнув спочатку Златку, а потiм Арсена.
Крiм домашнiх - матерi, дiдуся Онопрiя, Стехи, Романа та Якуба, який
назавжди залишився в сiм'© Звенигор, Яцька та Спи-хальського, тут ще були
Метелиця i Зiнька, якi в останню чергу але не менш мiцно i щиро привiтали
прибулих.
Звенигориха запросила всiх до столу.
Пiсля снiданку Спихальський, що на диво був весь час мовчазний, узяв