Страница:
жарт - накидати такий гак! Одначе нiхто не смiв перечити: в походi кошовий
або наказний отаман мав необмежену владу i за непослух мiг скарати на
горло.
- I що собi надумав старий? - бурчав Метелиця. - Так ми, чого доброго,
вiдмаха мо до самого Азова!
- Цить, Корнiю, якщо не хочеш ки©в скуштувати! - шипiв Шевчик,
оглядаючись. - Сiрко зна , що робить!
Сiрко справдi знав, що робив. Дiйшовши до Молочно©, вiн дав вiйську
денний перепочинок, а потiм, круто повернувши на пiвдень, швидко
попростував до Сиваша. Тепер iшли тiльки вночi, визначаючи шлях по зiрках
i ледь примiтних в темрявi степових могилах та балках, а вдень спочивали в
глибоких долинах, варили кашу, випасали коней. Сторожовi загони, розiсланi
кошовим на вiдстань, яку мiг проглянути верхiвець, пильно стерегли спокiй
вiйська.
Тому нi перекопський бей, нi тим бiльше хан Мюрад-Гiрей не знали, що
над Кримом нависла небезпека.
Запорожцi вбрiд перейшли Сиваш i несподiвано з'явилися в Криму. При
основi неширокого пiвострова, що глибоко врiзувався в море, розбили табiр.
Це мiсце було зручне для оборони. До того ж тут була вода: у розлогiй,
порослiй травою балцi нуртувало чимале джерело.
Поки запорожцi напували коней, лагодили збрую i зброю та нашвидкуруч
снiдали солонуватою саламахою. Сiрко зiбрав отаманiв i значних козакiв на
раду. Всiлися пiвколом на траву.
- Браття отамани, молодцi запорозькi, - промовив кошовий, стоячи в
центрi, - ось ми знову ступили на землю Криму, прокляту землю агарянську,
бусурманську! Сили нашi сьогоднi не малi, та все ж запорука успiху
вiйськового в несподiваностi нападу! Нам щастило досi, оминувши Перекоп,
потайки пробратися ногайськими степами i вийти в тили ворога. Тепер,
браття, перемога - на вiстрi козацько© шаблi, в бистрих ногах наших коней!
Та ще - в твердостi й мужностi наших сердець!.. Ми промчимо як буря у три
кiнцi Криму - до Бахчисарая, до Козлова i до Кафи - i знищимо все на
сво му шляху... Отже, слухайте мене уважно: я з двома куренями залишуся
тут i ждатиму вас рiвно п'ять днiв. У суботу опiвднi, в час найкоротшо©
тiнi, ви всi мусите повернутися сюди. Хто запiзниться, хай поклада ться на
власнi сили i самотужки пробива ться додому!.. Наказним отаманом Кафського
загону я призначаю Iвана Рога, а на випадок його смертi чи тяжкого
поранення - Василя Заболотного. Козловський загiн очолять Iван Стягайло та
Андрiй Могила. На Бахчисарай пiде курiнний отаман Матвiй Шумило... А йому
в помiч, - Сiрко зробив паузу i оглянув присутнiх, - Семен Палiй...
- Молодий ще! - буркнув хтось iз старих сивовусих козакiв, яких
зачепило за живе, що недавно прийнятого до коша новачка призначено
вiйськовим товаришем наказного отамана.
Сiрко не любив, коли йому перечили. Вiн суворо глянув довкола. Твердо
вiдрубав:
- Буде так, як я сказав!.. Палiй справдi молодший за багатьох iз нас i
декому годиться в сини. Та зате розуму в нього вистачить на трьох. А розум
у нашiм дiлi - теж не остання рiч. Бо, як вiдомо, до булави треба й
голови!
Звенигора непомiтно штовхнув Палiя пiд бiк. Той скосив очi й усмiхнувся
у невеликi вуса. Видно, йому було при мно, що сам Сiрко так високо оцiнив
його.
Тим часом кошовий вiв далi:
- Виступайте, браття, не гаючись. Мiй вам останнiй наказ: ми прийшли
сюди не тiльки вiдомщати, не тiльки вбивати й палити. Тих, хто не чинитиме
опору, берiть у полон - ми ©х обмiня мо згодом на сво©х людей... I
визволяйте ясир, люд християнський, невiльникiв бусурманських. Треба
нещадно струснути Крим! Вiдомстити за розорену землю нашу, за сльози, кров
i страждання людей нашихi На цьому я стояв i стоятиму до останнiх днiв
сво©х... А тепер - рушайте з богом!
2
Вогненними смерчами покотилися по Кримовi три козацьких загони. Мчали
вони так швидко, що татари-втiкачi не встигали сповiстити про смертельну
небезпеку сво©х одноплемiнникiв, якi жили в глибинi пiвострова. Захопленi
зненацька, кримськi улуси ставали легкою здобиччю запорожцiв.
Салтани, бе©, мурзи i просто багатi люди кидали напризволяще майно i,
захопивши тiльки коштовностi та рiдних, стрiмголов мчали на пiвдень.
Визволенi з рабства невiльники хапали татарських коней, зброю i ставали до
лав запорожцiв. Жадоба помсти палила ©хнi серця. Для них Крим був
ненависною землею. Тут вони роками мучилися в страшнiй неволi. I тепер,
несподiвано здобувши свободу, з лютiстю i нещаднiстю накидалися на ворогiв
- били, ламали i спалювали все, що не могли взяти з собою.
Свiй загiн наказний отаман Матвiй Шумило роздiлив на чотири частини. На
чолi одного вiн прямою дорогою йшов до Бахчисарая, а три iншi, якi в свою
чергу дiлилися ще на два чи й на три, послав бiчними шляхами, щоб
прочесати якомога ширший терен.
Перший сильний опiр татари вчинили в Ак-Мечетi, невеличкому селищi з
приземкуватими глиняними саклями, що лiпилися тiсно навколо палацу калги
та чималого кам'яного будинку салтана Газi-бея. Калга у сво©й резиденцi©
жив тiльки на©здами, i вся влада в мiстi належала Газi-бею.
Бажаючи врятувати свою родину, салтан з сотнею вершникiв безстрашно
кинувся назустрiч запорожцям. Тим часом його жiнки i дiти у супроводi
вiдданих слуг щодуху мчали до Бахчисарая.
Та що могла вдiяти сотня татар проти двох тисяч козакiв? За кiлька
хвилин вона впала, як трава пiд косою. диною втiхою для загиблих було
хiба те, що разом з собою вони встигли забрати в кращий iз свiтiв десяток
чи пiвтора запорожцiв, а разом з ними - i наказного отамана Шумила.
Сивовусий запорожець не звик ховатися за спини товаришiв i йшов у першiй
лавi. В однiй з вузьких вуличок, обнесених облупленими глиняними тинами,
його i влучила пiд саме серце довга татарська стрiла. Вiн не скрикнув, не
зойкнув - упав на суху землю i зразу затих.
- Батька вбили! - гукнув у розпачi Сiкач, сплигуючи з коня. - Чу те?
Батька вбили!..
Над розпростертим тiлом отамана схилилося кiлька запорожцiв. Крик жалю
вирвався з ©хнiх вуст. Отаман лежав горiлиць, весь заюшений кров'ю.
Довкола збирався все бiльший натовп козакiв, бо страшна чутка миттю
пролетiла по лавах.
Скориставшись замiшанням, що несподiвано охопило запорожцiв, Газi-бей
миттю повернув коня i, залишивши жменю сво©х во©нiв на поталу, кинувся
навтьоки.
Його нiхто не переслiдував. Запорожцi зiбралися бiля свого мертвого
отамана.
Пiд'©хав Семен Палiй. Мовчки скинув шапку, злiз з коня. Сiкач також
мовчки витягнув у вбитого з-за пояса отаманську булаву - простягнув
Палi вi. Поволi, сумно вклонився i тихо промовив:
- Чолом тобi, наказний отамане! Що будемо робити? Розпашiлий вiд бою.
Палiй у першу мить аж вiдсахнувся, не вiрячи в те, що сталося. Та пильно
глянувши на нерухоме закривавлене тiло старого отамана, взяв пернача.
Старi запорожцi очiкувально дивилися на молодого отамана. Ну, як вiн зараз
поведеться? Чи не втне яко©-небудь дурницi?
Палiй помiтив в очах декотрих старих козакiв насмiшкуватi iскорки, i в
його серцi спалахнула злiсть. Знайшли час старi шкарбани для кпинiв! Тому
його голос продзвенiв сухо, ба навiть суворо:
- Браття, не час оплакувати зараз загиблих. Але й без почестей залишати
тiла ©хнi в чужiй землi ми не можемо! Тож хай тут зостанеться сотня
сподвижникiв покiйного отамана - вони його i поховають як належить... А ми
спробу мо наздогнати втiкачiв. Або на ©хнiх плечах ввiрвемося в
Бахчисарай... Гайда за мною!
Гул копит розлiгся над крем'янистою долиною Салгiру.
Коли запорожцi вибралися з Ак-Мечетi i вискочили на високий горб,
звiдки вiдкривався широкий кра вид i на обрi© засинiли в блiдо-голубiй
iмлi далекi гори, вони побачили за версту чи двi хмарку сiро© куряви - то
тiкали до Бахчисарая недобитки ак-мечетського салтана та ©хнi жiнки з
дiтьми.
Козаки закричали, засвистiли i погнали коней ще дужче.
Втiкачiв наздогнали за пiвверсти вiд лiсу, що густо кучерявився по
узгiр'ю. Незграбнi татарськi халабуди зупинилися. З них сипонули
чорноголовi татарчата. Заверещали жiнки.
Вiд передньо© халабуди шарахнувся вбiк, до лiсу, вершник у бiлому
тюрбанi. Перед собою, на луцi сiдла, вiн держав двiйко маленьких дiтлахiв.
Не оглядаючись, стрiлою помчав до чагарникiв, де сподiвався знайти
порятунок.
- Переймайте, хлопцi! То сам салтан, хай йому грець! - гукнув Метелиця,
притримуючи коня бiля халабуди. - А я загляну до його гнiзда, може,
впiймаю яку пташину!
За салтаном кинувся Арсен зi сво©ми побратимами.
В Ак-Мечетi вiн обшарив весь салтанський будинок, але Златки i Стехи не
знайшов нi серед убитих татар, нi серед звiльнених бранцiв. На запитання,
чи не привозив салтан з Укра©ни двох дiвчат на ймення Златка i Стеха,
невiльники вiдповiли, що повернувся вiн з ясиром, та пригадати, чи були
серед бранцiв дiвчата з такими iменами, не могли.
Охопленi вiдча м. Арсен i Роман як навiженi металися по Ак-Мечетi.
Губився слiд дiвчат. Це було найстрашнiше... Де ж вони? Куди запроторив ©х
салтан? Чи, часом, не встиг продати в заморськi кра©?.. Один вiн мiг дати
достовiрну вiдповiдь.
I козаки, не жалiючи коней, вихором погналися за далеким вершником у
бiлому тюрбанi. Наздогнати! Будь-що наздогнати i взяти живцем!
Тим часом Метелиця, не злазячи з коня, рвонув чорну кошму, якою було
завiшено халабуду, i заглянув усередину. Там, забившись у куток,
прича©лася жiнка в барвистому татарському одязi.
- Ге-ге! I справдi - пташина! - загув радiсно Метелиця i, щоб краще
роздивитися на свою здобич, ще нижче нагнувся, пiд самий дашок халабуди. -
Та ще яка гарна, побий мене грiм! Дарма що нехрещена!
Жiнка з жахом дивилася на вусате, налите кров'ю обличчя старого козака.
Пишна руса коса розсипалася по ©© округлих бiлих плечах. Красивi руки
зметнулися вгору, мов крила чайки, i застигли перед зблiдлим лицем, нiби
просили пощади або захищалися вiд удару.
- Пане, не вбивай мене! Не вбивай! - скрикнула жiнка по-польськи. - Я
не мусульманка! Християнка стем!
Метелиця спантеличено глипнув на не©, товстою п'ятiрнею пошкрiб голену
потилицю. Його суворе обличчя подобрiшало, мiж бровами розiйшлася глибока
зморшка.
- Гм, кажеш - полька?
- Так, пане! Так!
- Отже, невiльниця, виходить?
- Так, пане! Так!
- А злякалася ж чого?
- Думала, ви заруба те мене...
- Дурненька, ми невiльникiв не руба мо, а визволя мо. I ти будеш
вiльна!
- Дзенькую бардзо, - ледь чутно прошепотiли помертвiлi вуста.
Метелиця пiдморгнув ©й, крутнув сивого вуса.
- Подякою не вiдбудеш! Га-га!.. Чоловiка дома ма ш?
- Мала.
- Ото зрадi , мат-терi його ковiнька, коли таке ясне сонечко загляне
раптом у його осиротiлу хату. Га? Ех, був би я молодший!..
Жiнка не вiдповiла, все ще, мабуть, не вiрячи в свiй щасливий
порятунок. Але до ©© щiк вже почала приливати кров.
Метелиця з жалем крякнув, важко зiтхнув, згадавши, мабуть, про сво©
шiсть десяткiв, i випростався в сiдлi.
- Ну, панi, перепрошую, я залишу тебе тут, бо мушу ©хати. Хлопцi,
зда ться, випустили з рук мурзу, трясця ©х мамi!
I старий козак прудко помчав до лiсу, де стояли збентеженi невдачею
Арсен i його побратими. Салтан пiрнув у заростi i десь зник у добре
знайомих йому байраках.
3
Салтан Газi-бей з двома маленькими синами-близнюками на руках вихором
проскакав на змиленому конi вузькою вулицею Бахчисарая, на ходу гукаючи:
"Козаки! Козаки!"
Перед брамою ханського палацу, на кам'яному мiстку, пiд яким дзюркотiв
каламутний потiк, осадив коня: ханськi нукери довгими списами перегородили
йому дорогу.
- Козаки! В Ак-Мечетi козаки! - прохрипiв салтан. - Швидше до хана!
Бийте на сполох!.. Незабаром вони будуть тут!
Нукери посiрiли вiд страху. Один з них хутко вiдчинив браму, а другий
заходився щосили гатити залiзним келепом у велике мiдне било.
Бахчисарай загудiв, як стривожений вулик. Вузькi вулички враз
наповнилися переляканими людьми.
Салтан в'©хав у двiр ханського палацу. Страшне слово - козаки! - миттю
облетiло всi закапелки i пiдняло на ноги i старих i малих.
З другого поверху, по сходах дерев'яно© галере©, прудко збiг у
золотистому шовковому халатi хан Мюрад-Гiрей. Побачивши запиленого
вершника на мокрому вiд поту конi, кинувся до нього.
- Що? - видихнув перелякано.
- Великий хане, козаки!
- Де?
- Перейшли Альму i ось-ось будуть тут! Я ледве випорснув з ©хнiх рук!
Всi мо© загинули...
- О аллах!
- Великий хане, дорога кожна мить! Не гайся! Мюрад-Гiрей глянув
округленими вiд жаху очима на нукерiв.
- Коней! - закричав верескливим голосом. - Коней! Посадiть всю мою
родину на коней - i в лiси! На Яйлу! Швидше!
Йому пiдвели гнiдого рисака. Не чекаючи, поки iншi члени сiм'©
зберуться й сядуть на коней, вiн скочив у сiдло i м'якими, обшитими
атласом кiмнатними чириками хутко пiрнув у стремена. Рвонув поводи.
Пригнувшись, шпарко помчав, охоплений жахом.
Лопотiв на вiтрi золотистими полами розкiшнiй халат. Блищала проти
сонця спiтнiла голена голова. Хмара куряви здiймалася з-пiд копит
ханського коня.
Без збро©, без шапки, голомозий, у барвистих шовкових шароварах i
такому ж халатi, Мюрад-Гiрей скидався зараз не на грiзного хана-во©на,
перед яким тремтiв увесь Крим, а на брезклого пiдстаркуватого купця з Кафи
чи Гезлева.
Переляканi жителi мiстечка шарахалися перед його конем пiд кам'янi
загорожi. Слiдом за ханом мчали нукери, ханськi жiнки, сини i дочки. Тупiт
копит, крики, хмара куряви i пiр'я з розтоптаних копитами гусей - усе це
нагонило ще бiльше жаху на бахчисарайських обивателiв, на яких звiстка про
напад козакiв, звалилась як снiг на голову.
З усiх бокiв чулися крики:
- Козаки!
- Урус-шайтан!
- О вай-вай, горе нам, правовiрнi!
- О аллах!
Люди металися мов божевiльнi. Кричали. Плакали. Благали ханських во©нiв
не залишати ©х напризволяще. Але нiхто нiкого не слухав. Слiпий тваринний
жах гнав хана, його численну родину i двiрцеву варту геть з Бахчисарая.
Швидше туди - до лiсiв, що темно-зеленими хмарами залягли по узгiр'ях i
глибоких долинах! На Яйлу, а там - до моря, де завжди напоготовi стоять
ханськi кораблi!
Не встигли останнi втiкачi сховатися в лiсi, як з протилежного боку, на
пiвночi, знялася курява - то мчали передовi загони запорожцiв. Частина ©х
повернула лiворуч, у вузьку улоговину, де прича©вся Бахчисарай, а чималий
загiн, помiтивши втiкачiв погнав прямо на пiвдень, на Яйлу.
- Нас переслiдують! Нас наздоганяють! Горе нам! - закричали ханськi
жiнки i дiти.
Хан скреготнув вiд безсило© лютi зубами. Страх i сором переповнили його
серце. Як трапилося, що перекопський бей завчасно не повiдомив його про
небезпеку? Чи козаки винищили до ноги залогу Перекопу? О великий аллах!
Тепер Урус-шайтан затопить сво©ми во©нами весь Крим i пролл море кровi
правовiрних! Як же ти допустив до цього, о великий аллах!
Хан глянув на свiй розшитий халат, на м'якi чирики - i сором з новою
силою пронизав його серце. На кого вiн схожий? Як на-смiхатиметься з нього
султан Магомет, коли його вивiдачi котрi запрудили весь Крим, донесуть
йому про ганебну втечу хана.
Однак роздумувати було нiколи. За пiвгодини козаки будуть тут!
- Вперед! - гукнув хан i перший прудко помчав на Яйлу. Пiзно ввечерi
дiстався до Ялти i, кинувши поводи слугам, збiг по трапу на галеру. Тiльки
тут вiдчув себе в безпецi i трохи заспоко©вся. Кожно© митi галера могла
вiдчалити од берега i вийти у вiдкрите море, де вже нiхто не зможе
наздогнати ©©. Але пiсля недовгих роздумiв хан скасував свiй наказ
вiдчалювати i вирiшив заночувати в ялтинськiй бухтi.
Поволi до нього поверталася здатнiсть тверезо мислити. Страх за власне
життя зник, i вiн почав думати про те, як зiбрати вiйсько щоб дати Сiрковi
вiдсiч. Переодягнувшись у вiйськовий одяг, причепивши до боку шаблю, а за
пояс застромивши пiстолi вiн знову вiдчув себе ханом, а не втiкачем i його
голос, коли вiн почав вiддавати нукерам накази, набув колишньо© сили i
впевненостi.
- Спасибi тобi, Газi-бей, за вчасне попередження! Ти врятував нас усiх,
- поблажливо поплескав Мюрад-Гiрей по плечу стомленого i прибитого горем
салтана. - Про тво©х дiток потурбуються. А ти зараз, незважаючи на втому,
скачи в Алушту, пiднiмай людей. Хай усi, хто ма коня i шаблю, ©де на
Яйлу! Звiдси ми ударимо по козаках! Нехай алуштинський бей розiшле гiнцiв
по узбережжю аж до Кафи з мо©м наказом збиратися на Яйлi а сам завтра
опiвднi прибуде з вiйськом до витоку Салгiру. Звiдти долиною - ми пiдемо
на пiвнiч i погромимо мерзенних гяурiв!
До пiзньою вечора хан розсилав у всi боки гiнцiв i вивiдачiв i тiльки
далеко за пiвнiч, вкрай знесилений, зайшов до себе в каюту i важко впав на
широку, застелену розкiшним барвистим килимом тахту.
4
На другий день у стан Сiрка на березi Сиваша почали прибувати цiлi
валки колишнiх невiльникiв i невiльниць. Чоловiки, озбро©вшись татарськими
луками i шаблями, допомагали запорожцям стерегти бранцiв, яких було майже
стiльки ж, як i визволених невiльникiв. А жiнки й дiвчата, а також туми,
тобто дiти, котрi народилися у невiльниць, гнали отари овець, табуни коней
i череди худоби. Ця вiйськова здобич вкрай була необхiдна для зворотного
походу козацького вiйська, бо давала в дорозi м'ясо, молоко, сир.
В суботу вранцi повернувся загiн, що ходив пiд Козлов.
Не встигла улягтися радiсть вiд зустрiчi i щасливого за вершення
походу, який закiнчився погромом багатого приморського мiста i визволенням
багатьох сотень невiльникiв, як на пiвденному сходi знялася курява: прибув
кафський загiн.
Сiрко радiв: разгромлено пiв-Криму, визволено тисячi людей, захоплено
багато полоненикiв, на яких згодом можна буде вимiняти ще кiлька тисяч
невiльникiв. Такого успiшного походу запорожцi не робили з часiв
Сагайдачного!
Коли б повернувся загiн з-пiд Бахчисарая, то й додому nopa!
Бiля Сiркового намету, розбитого на невисокому горбi, сто©ть бунчук.
Кошовий наказав джурi слiдкувати за тiнню i вiдзначати ©© камiнцями. Сонце
пiдбива ться все вище i вище - i тiнь ста коротшою. Ось-ось вона впаде на
полудневу вiдмiтку...
Сiрко почина хвилюватися. Чому досi не поверта ться загiн з-пiд
Бахчисарая? Невже трапилося з ним щось лихе? Невже Семен Палiй, котрий
замiнив загиблого Шумила, не зрозумiв його наказу?
Правда, до Бахчисарая трохи далi, нiж до Козлова чи Кафи. I населений
той пiвденний край густiше - отже, i опiр ворога мiг бути сильнiший... Та
все це не виправдання! Наказ про повернення в суботу опiвднi був
категоричний, i виконати його потрiбно будь-що! Чому ж затриму ться Палiй?
Сiрко сто©ть на горбi, перед наметом, i вдивля ться в далину, в
блiдо-голубий, розпечений нещадним пiвденним сонцем обрiй. Але його старi,
вицвiлi очi не бачать там нiчого, крiм хвилястого марева.
Поряд з кошовим стоять отамани i значнi козаки. Всi вони не набагато
молодiш за Сiрка, i кошовий теж не дуже поклада ться на ©хнiй зiр. Вся
надiя на молодого джуру.
- Ну, Iвасю, пильно дивись! - наказу молодиковi. - Не видно?
Той аж шию витягнув, аж навшпиньки пiднiма ться - обводить поглядом
далечiнь.
- Зда ться, ©дуть! - радiсно вигуку вiн. - Ген-ген знялася хмарка на
видноколi!
Голос його ще невпевнений: адже то, може, вихор здiйнявся! Та хмарина
росте, шириться - i сумнiв зника .
- ©дуть!
Сiрко осiня себе широким хрестом. Хрестяться й отамани.
- Слава богу! Можна рушати додому! Однак радiсть була передчасна.
Раптом у степу знявся стовп чорного диму. То передова сторожа подавала
знак, що йде орда. Сiрко стиснув кулаки. Вилаявся.
- Чортiв син - Палiй! Через нього доведеться скубтися з кримчаками...
Казав же, - опiвднi всi мають бути тут! Ось тепер ма ш. Нас п'ятнадцять
тисяч, а ординцiв - тисяч сорок, мабуть.
Всi мовчали. Пильно вдивлялися в хмару куряви, серед яко© вже
виднiються татарськi бунчуки i гостроверхi шапки кочовикiв. Хмара поволi
росте, розширю ться, охоплюючи вiдстань у кiлька верст.
- Що будемо робити, батьку кошовий? - пита сухий, з ©жакуватими сивими
вусами отаман Рiг. - Може, вiдступимо за Сиваш? Татари, думаю, не посмiють
гнатися за Гниле море...
- Вiдступати вже нiколи. Це буде не вiдступ, а втеча, - вiдповiв Сiрко.
- Та й загiн Палiя не можемо залишити на загибель... Готуватимемося до
бою... Нас не мало. Та майже двi з половиною тисячi невiльникiв, якi
битимуться незгiрше козакiв, бо не захочуть знову потрапляти у неволю. Ми
обрали й укрiпили вигiдну позицiю - хан може атакувати нас тiльки в лоб.
Тож зустрiнемо його вогнем з мушкетiв та фальконетiв. А татари страх не
люблять, коли ©м палять просто в обличчя! Тодi вони дуже швидко показують
потилицю!.. Iдiть займайте мiсця! I без мого наказу в атаку не кидайтесь!
Весь козацький табiр зразу заворушився. Запорожцi кiлькома лавами -
покурiнно - залягли в шанцях. До ставки Сiрка вже мчали гiнцi та джури з
донесеннями. Жiнок i дiтей, а також полонених та вiйськову здобич вiдвели
на край пiвострова i почали переправляти через Сиваш.
На якийсь час над сiрим солончакуватим степом, що дихав гiркою полинною
спекою, запанувала тривожна тиша. ©© порушували тiльки iржання козацьких
коней та квилiння бiлокрилих чайок.
Сiрко стояв на горбi i стежив за ворогом, що швидко наближався. Татари
вже були так близько, що навiть сво©ми старечими очима вiн добре бачив
рiзномастi бунчуки над окремими чамбулами.
Старий отаман уже давно загубив лiк сво©м боям i перемогам. Сiчовi
лiтописцi свiдчать, що тiльки великих бо©в вiн провiв бiльше пiвсотнi i
всi ©х виграв, а кiлькiсть дрiбнiших сутичок з ворогами перевалила за
пiвтораста.
Бiй був його стихi ю. Вiн звик до нього, як швець звика до запаху
шевсько© смоли або орач - до скрипу ярма чи шурхоту рала в колючiй
стернi... Бiй був його ремеслом. I знав вiн його, це ремесло, досконало.
Саме цим дехто пояснював вражаючу везу-чiсть Сiрка: за останнi двадцять
рокiв вiн не програв жодно© битви!
Однак, коли Сiрковi казали про це, вiн насмiшкувато мружив очi i
скептично похитував важкою голеною головою.
Вiн краще, нiж будь-хто, знав, що одного ремесла полководця тут замало,
що потрiбна ще виучка i майстернiсть усього вiйська i вiра кожного во©на у
свого ватажка i в справу, за яку вiн бився. Якщо тако© вiри нема, нема й
перемоги.
Саме так вiрили козаки i повсталi селяни та городяни в Богдана
Хмельницького. Тако© вiри i вiн. Сiрко, домагався вiд сво©х пiдлеглих. I,
зда ться, досягнув цього...
Татари зупинилися за пiвверсти вiд козацьких шанцiв. Над ними майорiли
бунчуки, колихалися знамена. Поодинокi верхiвцi виривалися з орди i мчали
до козацького табору. Наблизившись на вiдстань польоту кулi, вигукували
образливi лайки я повертали назад.
У бляклому небi зграями шугало вороння - вiчний супутник вiйська i
кривавих бойовиськ.
Запорожцi, за сво©м звича м, залягли трьома лавами: передня мала вести
вогонь, двi заднi заряджали мушкети. У центрi i на флангах Сiрко поставив
гармати, фальконети i гакiвницi. Гармашi зарядили гармати, щоб вистрiлити,
як тiльки татари наблизяться на полiт ядра.
Хан затримувався з атакою. Досвiдчений во©н, вiн розумiв, що зiбране
поспiхом з усiх усюд вiйсько може не витримати першо© сутички i повернути
назад. Тому на очах запорожцiв заходився перегруповувати сво© загони,
виставляючи наперед озбро них вогнепальною збро ю сейменiв.
- Чорт голомозий! - вилаявся Сiрко, спостерiгаючи за маневрами хана. -
Зда ться, вiн не на жарт заповзявся бiля нас. Гада розчавити одним
ударом... Ех, був би тут Палiй! Як менi зараз не вистача його загону...
Гей, Гвасю, коня!
Джура пiдвiв сiрого струнконогого коня. Притримав стремено. Хотiв
допомогти кошовому, але Сiрко вiдхилив його руку, бо бачив, що на нього
звернутi погляди всього вiйська, i не хотiв перед бо м показати, що його
вже гнуть донизу роки i обсiдають болячки. Тому сiв сам. Один джура
спостерiг, як напружилося все тiло старого отамана i з яким глухим свистом
вирвалося з його грудей повiтря. Роки брали сво ... Сiрко поскакав перед
лавами козакiв.
- Браття, отамани, молодцi, вiйсько Запорозьке! - звично звернувся вiн
до во©нiв. - Настала година, коли кожен повинен забути про все на свiтi,
крiм одного, - як перемогти ворога. Кожен ма битися сьогоднi за двох, бо
ворогiв - не приховую цього - удвiчi бiльше за нас. Але здавна вiдомо, що
один добрий запорожець вартий трьох ординцiв. То хiба ж здригнеться у кого
серце, хiба опуститься рука, якщо на нього нападе дво або й тро ?..
Пам'ятайте: Сiрко нiколи не вiдступав! Тож чи знайдеться серед вас такий,
хто сьогоднi втечею зганьбить мою сивину i накличе на сво iм'я вiчне
прокляття й презирство всього товариства? Вiрю: не знайдеться такого...
Знайте: з отi © могили, - вiн показав рукою на горб, де стояв його намет,
- я побачу сьогоднi або нашу славну перемогу над Мюрад-Гiресм, або знайду
там свою смерть. Iншого бути не може. За вiтчизну свою, за визволення з
неволi люду християнського ми всi, браття, грудьми станемо тут проти
ворога нашого ненависного, споконвiчного! Перемога або смерть!
- Перемога або смерть! - вiдгукнулися лави во©нiв.
- Умремо, але не вiдступимо!
- Слава батьковi нашому - Сiрковi!
Сiрко по©хав далi вздовж неглибоких шанцiв, а зачарованi його
проникливими словами запорожцi любовно проводжали поглядами свого вождя,
за яким ладнi були йти у вогонь i воду. Вiд тих слiв у них з'явилася така
сила, яку, здавалося ©м, нiщо в свiтi не могло зламати.
Об'©хавши поле, що через якийсь час мало стати кривавим бойовиськом,
Сiрко повернув назад i зiйшов на могилу. Кошова старшина i наказнi отамани
Iван Рiг та Iван Стягайло, якi на випадок смертi кошового мали заступити
його в бою, розступилися i дали йому мiсце на самому шпилi.
- Глянь, Iване, до хана прибува пiдмога, - тихо сказав Рiг, показуючи
рукою через голови ординцiв, що вже вишикувалися i чекали наказу
атакувати.
Справдi, з пiвдня швидко наближалося у хмарi куряви вiйсько.
- А може, то нашi повертаються?
- Нi, Iвась каже, що ясно бачить татарський одяг на вершниках... Та й
знамена ©хнi... О, я навiть сам уже бачу!
- Так, так, i я бачу, - тихо промовив Сiрко. - Ну що ж, замiсть двох на
кожного з нас тепер ста по тро ворогiв. Ото i всього!
На обличчi кошового не здригнувся жоден м'яз.
- Ти так спокiйно говориш, Iване! - вигукнув Стягайло. - Можна
подумати, що наперед зна ш наслiдок бою.
або наказний отаман мав необмежену владу i за непослух мiг скарати на
горло.
- I що собi надумав старий? - бурчав Метелиця. - Так ми, чого доброго,
вiдмаха мо до самого Азова!
- Цить, Корнiю, якщо не хочеш ки©в скуштувати! - шипiв Шевчик,
оглядаючись. - Сiрко зна , що робить!
Сiрко справдi знав, що робив. Дiйшовши до Молочно©, вiн дав вiйську
денний перепочинок, а потiм, круто повернувши на пiвдень, швидко
попростував до Сиваша. Тепер iшли тiльки вночi, визначаючи шлях по зiрках
i ледь примiтних в темрявi степових могилах та балках, а вдень спочивали в
глибоких долинах, варили кашу, випасали коней. Сторожовi загони, розiсланi
кошовим на вiдстань, яку мiг проглянути верхiвець, пильно стерегли спокiй
вiйська.
Тому нi перекопський бей, нi тим бiльше хан Мюрад-Гiрей не знали, що
над Кримом нависла небезпека.
Запорожцi вбрiд перейшли Сиваш i несподiвано з'явилися в Криму. При
основi неширокого пiвострова, що глибоко врiзувався в море, розбили табiр.
Це мiсце було зручне для оборони. До того ж тут була вода: у розлогiй,
порослiй травою балцi нуртувало чимале джерело.
Поки запорожцi напували коней, лагодили збрую i зброю та нашвидкуруч
снiдали солонуватою саламахою. Сiрко зiбрав отаманiв i значних козакiв на
раду. Всiлися пiвколом на траву.
- Браття отамани, молодцi запорозькi, - промовив кошовий, стоячи в
центрi, - ось ми знову ступили на землю Криму, прокляту землю агарянську,
бусурманську! Сили нашi сьогоднi не малi, та все ж запорука успiху
вiйськового в несподiваностi нападу! Нам щастило досi, оминувши Перекоп,
потайки пробратися ногайськими степами i вийти в тили ворога. Тепер,
браття, перемога - на вiстрi козацько© шаблi, в бистрих ногах наших коней!
Та ще - в твердостi й мужностi наших сердець!.. Ми промчимо як буря у три
кiнцi Криму - до Бахчисарая, до Козлова i до Кафи - i знищимо все на
сво му шляху... Отже, слухайте мене уважно: я з двома куренями залишуся
тут i ждатиму вас рiвно п'ять днiв. У суботу опiвднi, в час найкоротшо©
тiнi, ви всi мусите повернутися сюди. Хто запiзниться, хай поклада ться на
власнi сили i самотужки пробива ться додому!.. Наказним отаманом Кафського
загону я призначаю Iвана Рога, а на випадок його смертi чи тяжкого
поранення - Василя Заболотного. Козловський загiн очолять Iван Стягайло та
Андрiй Могила. На Бахчисарай пiде курiнний отаман Матвiй Шумило... А йому
в помiч, - Сiрко зробив паузу i оглянув присутнiх, - Семен Палiй...
- Молодий ще! - буркнув хтось iз старих сивовусих козакiв, яких
зачепило за живе, що недавно прийнятого до коша новачка призначено
вiйськовим товаришем наказного отамана.
Сiрко не любив, коли йому перечили. Вiн суворо глянув довкола. Твердо
вiдрубав:
- Буде так, як я сказав!.. Палiй справдi молодший за багатьох iз нас i
декому годиться в сини. Та зате розуму в нього вистачить на трьох. А розум
у нашiм дiлi - теж не остання рiч. Бо, як вiдомо, до булави треба й
голови!
Звенигора непомiтно штовхнув Палiя пiд бiк. Той скосив очi й усмiхнувся
у невеликi вуса. Видно, йому було при мно, що сам Сiрко так високо оцiнив
його.
Тим часом кошовий вiв далi:
- Виступайте, браття, не гаючись. Мiй вам останнiй наказ: ми прийшли
сюди не тiльки вiдомщати, не тiльки вбивати й палити. Тих, хто не чинитиме
опору, берiть у полон - ми ©х обмiня мо згодом на сво©х людей... I
визволяйте ясир, люд християнський, невiльникiв бусурманських. Треба
нещадно струснути Крим! Вiдомстити за розорену землю нашу, за сльози, кров
i страждання людей нашихi На цьому я стояв i стоятиму до останнiх днiв
сво©х... А тепер - рушайте з богом!
2
Вогненними смерчами покотилися по Кримовi три козацьких загони. Мчали
вони так швидко, що татари-втiкачi не встигали сповiстити про смертельну
небезпеку сво©х одноплемiнникiв, якi жили в глибинi пiвострова. Захопленi
зненацька, кримськi улуси ставали легкою здобиччю запорожцiв.
Салтани, бе©, мурзи i просто багатi люди кидали напризволяще майно i,
захопивши тiльки коштовностi та рiдних, стрiмголов мчали на пiвдень.
Визволенi з рабства невiльники хапали татарських коней, зброю i ставали до
лав запорожцiв. Жадоба помсти палила ©хнi серця. Для них Крим був
ненависною землею. Тут вони роками мучилися в страшнiй неволi. I тепер,
несподiвано здобувши свободу, з лютiстю i нещаднiстю накидалися на ворогiв
- били, ламали i спалювали все, що не могли взяти з собою.
Свiй загiн наказний отаман Матвiй Шумило роздiлив на чотири частини. На
чолi одного вiн прямою дорогою йшов до Бахчисарая, а три iншi, якi в свою
чергу дiлилися ще на два чи й на три, послав бiчними шляхами, щоб
прочесати якомога ширший терен.
Перший сильний опiр татари вчинили в Ак-Мечетi, невеличкому селищi з
приземкуватими глиняними саклями, що лiпилися тiсно навколо палацу калги
та чималого кам'яного будинку салтана Газi-бея. Калга у сво©й резиденцi©
жив тiльки на©здами, i вся влада в мiстi належала Газi-бею.
Бажаючи врятувати свою родину, салтан з сотнею вершникiв безстрашно
кинувся назустрiч запорожцям. Тим часом його жiнки i дiти у супроводi
вiдданих слуг щодуху мчали до Бахчисарая.
Та що могла вдiяти сотня татар проти двох тисяч козакiв? За кiлька
хвилин вона впала, як трава пiд косою. диною втiхою для загиблих було
хiба те, що разом з собою вони встигли забрати в кращий iз свiтiв десяток
чи пiвтора запорожцiв, а разом з ними - i наказного отамана Шумила.
Сивовусий запорожець не звик ховатися за спини товаришiв i йшов у першiй
лавi. В однiй з вузьких вуличок, обнесених облупленими глиняними тинами,
його i влучила пiд саме серце довга татарська стрiла. Вiн не скрикнув, не
зойкнув - упав на суху землю i зразу затих.
- Батька вбили! - гукнув у розпачi Сiкач, сплигуючи з коня. - Чу те?
Батька вбили!..
Над розпростертим тiлом отамана схилилося кiлька запорожцiв. Крик жалю
вирвався з ©хнiх вуст. Отаман лежав горiлиць, весь заюшений кров'ю.
Довкола збирався все бiльший натовп козакiв, бо страшна чутка миттю
пролетiла по лавах.
Скориставшись замiшанням, що несподiвано охопило запорожцiв, Газi-бей
миттю повернув коня i, залишивши жменю сво©х во©нiв на поталу, кинувся
навтьоки.
Його нiхто не переслiдував. Запорожцi зiбралися бiля свого мертвого
отамана.
Пiд'©хав Семен Палiй. Мовчки скинув шапку, злiз з коня. Сiкач також
мовчки витягнув у вбитого з-за пояса отаманську булаву - простягнув
Палi вi. Поволi, сумно вклонився i тихо промовив:
- Чолом тобi, наказний отамане! Що будемо робити? Розпашiлий вiд бою.
Палiй у першу мить аж вiдсахнувся, не вiрячи в те, що сталося. Та пильно
глянувши на нерухоме закривавлене тiло старого отамана, взяв пернача.
Старi запорожцi очiкувально дивилися на молодого отамана. Ну, як вiн зараз
поведеться? Чи не втне яко©-небудь дурницi?
Палiй помiтив в очах декотрих старих козакiв насмiшкуватi iскорки, i в
його серцi спалахнула злiсть. Знайшли час старi шкарбани для кпинiв! Тому
його голос продзвенiв сухо, ба навiть суворо:
- Браття, не час оплакувати зараз загиблих. Але й без почестей залишати
тiла ©хнi в чужiй землi ми не можемо! Тож хай тут зостанеться сотня
сподвижникiв покiйного отамана - вони його i поховають як належить... А ми
спробу мо наздогнати втiкачiв. Або на ©хнiх плечах ввiрвемося в
Бахчисарай... Гайда за мною!
Гул копит розлiгся над крем'янистою долиною Салгiру.
Коли запорожцi вибралися з Ак-Мечетi i вискочили на високий горб,
звiдки вiдкривався широкий кра вид i на обрi© засинiли в блiдо-голубiй
iмлi далекi гори, вони побачили за версту чи двi хмарку сiро© куряви - то
тiкали до Бахчисарая недобитки ак-мечетського салтана та ©хнi жiнки з
дiтьми.
Козаки закричали, засвистiли i погнали коней ще дужче.
Втiкачiв наздогнали за пiвверсти вiд лiсу, що густо кучерявився по
узгiр'ю. Незграбнi татарськi халабуди зупинилися. З них сипонули
чорноголовi татарчата. Заверещали жiнки.
Вiд передньо© халабуди шарахнувся вбiк, до лiсу, вершник у бiлому
тюрбанi. Перед собою, на луцi сiдла, вiн держав двiйко маленьких дiтлахiв.
Не оглядаючись, стрiлою помчав до чагарникiв, де сподiвався знайти
порятунок.
- Переймайте, хлопцi! То сам салтан, хай йому грець! - гукнув Метелиця,
притримуючи коня бiля халабуди. - А я загляну до його гнiзда, може,
впiймаю яку пташину!
За салтаном кинувся Арсен зi сво©ми побратимами.
В Ак-Мечетi вiн обшарив весь салтанський будинок, але Златки i Стехи не
знайшов нi серед убитих татар, нi серед звiльнених бранцiв. На запитання,
чи не привозив салтан з Укра©ни двох дiвчат на ймення Златка i Стеха,
невiльники вiдповiли, що повернувся вiн з ясиром, та пригадати, чи були
серед бранцiв дiвчата з такими iменами, не могли.
Охопленi вiдча м. Арсен i Роман як навiженi металися по Ак-Мечетi.
Губився слiд дiвчат. Це було найстрашнiше... Де ж вони? Куди запроторив ©х
салтан? Чи, часом, не встиг продати в заморськi кра©?.. Один вiн мiг дати
достовiрну вiдповiдь.
I козаки, не жалiючи коней, вихором погналися за далеким вершником у
бiлому тюрбанi. Наздогнати! Будь-що наздогнати i взяти живцем!
Тим часом Метелиця, не злазячи з коня, рвонув чорну кошму, якою було
завiшено халабуду, i заглянув усередину. Там, забившись у куток,
прича©лася жiнка в барвистому татарському одязi.
- Ге-ге! I справдi - пташина! - загув радiсно Метелиця i, щоб краще
роздивитися на свою здобич, ще нижче нагнувся, пiд самий дашок халабуди. -
Та ще яка гарна, побий мене грiм! Дарма що нехрещена!
Жiнка з жахом дивилася на вусате, налите кров'ю обличчя старого козака.
Пишна руса коса розсипалася по ©© округлих бiлих плечах. Красивi руки
зметнулися вгору, мов крила чайки, i застигли перед зблiдлим лицем, нiби
просили пощади або захищалися вiд удару.
- Пане, не вбивай мене! Не вбивай! - скрикнула жiнка по-польськи. - Я
не мусульманка! Християнка стем!
Метелиця спантеличено глипнув на не©, товстою п'ятiрнею пошкрiб голену
потилицю. Його суворе обличчя подобрiшало, мiж бровами розiйшлася глибока
зморшка.
- Гм, кажеш - полька?
- Так, пане! Так!
- Отже, невiльниця, виходить?
- Так, пане! Так!
- А злякалася ж чого?
- Думала, ви заруба те мене...
- Дурненька, ми невiльникiв не руба мо, а визволя мо. I ти будеш
вiльна!
- Дзенькую бардзо, - ледь чутно прошепотiли помертвiлi вуста.
Метелиця пiдморгнув ©й, крутнув сивого вуса.
- Подякою не вiдбудеш! Га-га!.. Чоловiка дома ма ш?
- Мала.
- Ото зрадi , мат-терi його ковiнька, коли таке ясне сонечко загляне
раптом у його осиротiлу хату. Га? Ех, був би я молодший!..
Жiнка не вiдповiла, все ще, мабуть, не вiрячи в свiй щасливий
порятунок. Але до ©© щiк вже почала приливати кров.
Метелиця з жалем крякнув, важко зiтхнув, згадавши, мабуть, про сво©
шiсть десяткiв, i випростався в сiдлi.
- Ну, панi, перепрошую, я залишу тебе тут, бо мушу ©хати. Хлопцi,
зда ться, випустили з рук мурзу, трясця ©х мамi!
I старий козак прудко помчав до лiсу, де стояли збентеженi невдачею
Арсен i його побратими. Салтан пiрнув у заростi i десь зник у добре
знайомих йому байраках.
3
Салтан Газi-бей з двома маленькими синами-близнюками на руках вихором
проскакав на змиленому конi вузькою вулицею Бахчисарая, на ходу гукаючи:
"Козаки! Козаки!"
Перед брамою ханського палацу, на кам'яному мiстку, пiд яким дзюркотiв
каламутний потiк, осадив коня: ханськi нукери довгими списами перегородили
йому дорогу.
- Козаки! В Ак-Мечетi козаки! - прохрипiв салтан. - Швидше до хана!
Бийте на сполох!.. Незабаром вони будуть тут!
Нукери посiрiли вiд страху. Один з них хутко вiдчинив браму, а другий
заходився щосили гатити залiзним келепом у велике мiдне било.
Бахчисарай загудiв, як стривожений вулик. Вузькi вулички враз
наповнилися переляканими людьми.
Салтан в'©хав у двiр ханського палацу. Страшне слово - козаки! - миттю
облетiло всi закапелки i пiдняло на ноги i старих i малих.
З другого поверху, по сходах дерев'яно© галере©, прудко збiг у
золотистому шовковому халатi хан Мюрад-Гiрей. Побачивши запиленого
вершника на мокрому вiд поту конi, кинувся до нього.
- Що? - видихнув перелякано.
- Великий хане, козаки!
- Де?
- Перейшли Альму i ось-ось будуть тут! Я ледве випорснув з ©хнiх рук!
Всi мо© загинули...
- О аллах!
- Великий хане, дорога кожна мить! Не гайся! Мюрад-Гiрей глянув
округленими вiд жаху очима на нукерiв.
- Коней! - закричав верескливим голосом. - Коней! Посадiть всю мою
родину на коней - i в лiси! На Яйлу! Швидше!
Йому пiдвели гнiдого рисака. Не чекаючи, поки iншi члени сiм'©
зберуться й сядуть на коней, вiн скочив у сiдло i м'якими, обшитими
атласом кiмнатними чириками хутко пiрнув у стремена. Рвонув поводи.
Пригнувшись, шпарко помчав, охоплений жахом.
Лопотiв на вiтрi золотистими полами розкiшнiй халат. Блищала проти
сонця спiтнiла голена голова. Хмара куряви здiймалася з-пiд копит
ханського коня.
Без збро©, без шапки, голомозий, у барвистих шовкових шароварах i
такому ж халатi, Мюрад-Гiрей скидався зараз не на грiзного хана-во©на,
перед яким тремтiв увесь Крим, а на брезклого пiдстаркуватого купця з Кафи
чи Гезлева.
Переляканi жителi мiстечка шарахалися перед його конем пiд кам'янi
загорожi. Слiдом за ханом мчали нукери, ханськi жiнки, сини i дочки. Тупiт
копит, крики, хмара куряви i пiр'я з розтоптаних копитами гусей - усе це
нагонило ще бiльше жаху на бахчисарайських обивателiв, на яких звiстка про
напад козакiв, звалилась як снiг на голову.
З усiх бокiв чулися крики:
- Козаки!
- Урус-шайтан!
- О вай-вай, горе нам, правовiрнi!
- О аллах!
Люди металися мов божевiльнi. Кричали. Плакали. Благали ханських во©нiв
не залишати ©х напризволяще. Але нiхто нiкого не слухав. Слiпий тваринний
жах гнав хана, його численну родину i двiрцеву варту геть з Бахчисарая.
Швидше туди - до лiсiв, що темно-зеленими хмарами залягли по узгiр'ях i
глибоких долинах! На Яйлу, а там - до моря, де завжди напоготовi стоять
ханськi кораблi!
Не встигли останнi втiкачi сховатися в лiсi, як з протилежного боку, на
пiвночi, знялася курява - то мчали передовi загони запорожцiв. Частина ©х
повернула лiворуч, у вузьку улоговину, де прича©вся Бахчисарай, а чималий
загiн, помiтивши втiкачiв погнав прямо на пiвдень, на Яйлу.
- Нас переслiдують! Нас наздоганяють! Горе нам! - закричали ханськi
жiнки i дiти.
Хан скреготнув вiд безсило© лютi зубами. Страх i сором переповнили його
серце. Як трапилося, що перекопський бей завчасно не повiдомив його про
небезпеку? Чи козаки винищили до ноги залогу Перекопу? О великий аллах!
Тепер Урус-шайтан затопить сво©ми во©нами весь Крим i пролл море кровi
правовiрних! Як же ти допустив до цього, о великий аллах!
Хан глянув на свiй розшитий халат, на м'якi чирики - i сором з новою
силою пронизав його серце. На кого вiн схожий? Як на-смiхатиметься з нього
султан Магомет, коли його вивiдачi котрi запрудили весь Крим, донесуть
йому про ганебну втечу хана.
Однак роздумувати було нiколи. За пiвгодини козаки будуть тут!
- Вперед! - гукнув хан i перший прудко помчав на Яйлу. Пiзно ввечерi
дiстався до Ялти i, кинувши поводи слугам, збiг по трапу на галеру. Тiльки
тут вiдчув себе в безпецi i трохи заспоко©вся. Кожно© митi галера могла
вiдчалити од берега i вийти у вiдкрите море, де вже нiхто не зможе
наздогнати ©©. Але пiсля недовгих роздумiв хан скасував свiй наказ
вiдчалювати i вирiшив заночувати в ялтинськiй бухтi.
Поволi до нього поверталася здатнiсть тверезо мислити. Страх за власне
життя зник, i вiн почав думати про те, як зiбрати вiйсько щоб дати Сiрковi
вiдсiч. Переодягнувшись у вiйськовий одяг, причепивши до боку шаблю, а за
пояс застромивши пiстолi вiн знову вiдчув себе ханом, а не втiкачем i його
голос, коли вiн почав вiддавати нукерам накази, набув колишньо© сили i
впевненостi.
- Спасибi тобi, Газi-бей, за вчасне попередження! Ти врятував нас усiх,
- поблажливо поплескав Мюрад-Гiрей по плечу стомленого i прибитого горем
салтана. - Про тво©х дiток потурбуються. А ти зараз, незважаючи на втому,
скачи в Алушту, пiднiмай людей. Хай усi, хто ма коня i шаблю, ©де на
Яйлу! Звiдси ми ударимо по козаках! Нехай алуштинський бей розiшле гiнцiв
по узбережжю аж до Кафи з мо©м наказом збиратися на Яйлi а сам завтра
опiвднi прибуде з вiйськом до витоку Салгiру. Звiдти долиною - ми пiдемо
на пiвнiч i погромимо мерзенних гяурiв!
До пiзньою вечора хан розсилав у всi боки гiнцiв i вивiдачiв i тiльки
далеко за пiвнiч, вкрай знесилений, зайшов до себе в каюту i важко впав на
широку, застелену розкiшним барвистим килимом тахту.
4
На другий день у стан Сiрка на березi Сиваша почали прибувати цiлi
валки колишнiх невiльникiв i невiльниць. Чоловiки, озбро©вшись татарськими
луками i шаблями, допомагали запорожцям стерегти бранцiв, яких було майже
стiльки ж, як i визволених невiльникiв. А жiнки й дiвчата, а також туми,
тобто дiти, котрi народилися у невiльниць, гнали отари овець, табуни коней
i череди худоби. Ця вiйськова здобич вкрай була необхiдна для зворотного
походу козацького вiйська, бо давала в дорозi м'ясо, молоко, сир.
В суботу вранцi повернувся загiн, що ходив пiд Козлов.
Не встигла улягтися радiсть вiд зустрiчi i щасливого за вершення
походу, який закiнчився погромом багатого приморського мiста i визволенням
багатьох сотень невiльникiв, як на пiвденному сходi знялася курява: прибув
кафський загiн.
Сiрко радiв: разгромлено пiв-Криму, визволено тисячi людей, захоплено
багато полоненикiв, на яких згодом можна буде вимiняти ще кiлька тисяч
невiльникiв. Такого успiшного походу запорожцi не робили з часiв
Сагайдачного!
Коли б повернувся загiн з-пiд Бахчисарая, то й додому nopa!
Бiля Сiркового намету, розбитого на невисокому горбi, сто©ть бунчук.
Кошовий наказав джурi слiдкувати за тiнню i вiдзначати ©© камiнцями. Сонце
пiдбива ться все вище i вище - i тiнь ста коротшою. Ось-ось вона впаде на
полудневу вiдмiтку...
Сiрко почина хвилюватися. Чому досi не поверта ться загiн з-пiд
Бахчисарая? Невже трапилося з ним щось лихе? Невже Семен Палiй, котрий
замiнив загиблого Шумила, не зрозумiв його наказу?
Правда, до Бахчисарая трохи далi, нiж до Козлова чи Кафи. I населений
той пiвденний край густiше - отже, i опiр ворога мiг бути сильнiший... Та
все це не виправдання! Наказ про повернення в суботу опiвднi був
категоричний, i виконати його потрiбно будь-що! Чому ж затриму ться Палiй?
Сiрко сто©ть на горбi, перед наметом, i вдивля ться в далину, в
блiдо-голубий, розпечений нещадним пiвденним сонцем обрiй. Але його старi,
вицвiлi очi не бачать там нiчого, крiм хвилястого марева.
Поряд з кошовим стоять отамани i значнi козаки. Всi вони не набагато
молодiш за Сiрка, i кошовий теж не дуже поклада ться на ©хнiй зiр. Вся
надiя на молодого джуру.
- Ну, Iвасю, пильно дивись! - наказу молодиковi. - Не видно?
Той аж шию витягнув, аж навшпиньки пiднiма ться - обводить поглядом
далечiнь.
- Зда ться, ©дуть! - радiсно вигуку вiн. - Ген-ген знялася хмарка на
видноколi!
Голос його ще невпевнений: адже то, може, вихор здiйнявся! Та хмарина
росте, шириться - i сумнiв зника .
- ©дуть!
Сiрко осiня себе широким хрестом. Хрестяться й отамани.
- Слава богу! Можна рушати додому! Однак радiсть була передчасна.
Раптом у степу знявся стовп чорного диму. То передова сторожа подавала
знак, що йде орда. Сiрко стиснув кулаки. Вилаявся.
- Чортiв син - Палiй! Через нього доведеться скубтися з кримчаками...
Казав же, - опiвднi всi мають бути тут! Ось тепер ма ш. Нас п'ятнадцять
тисяч, а ординцiв - тисяч сорок, мабуть.
Всi мовчали. Пильно вдивлялися в хмару куряви, серед яко© вже
виднiються татарськi бунчуки i гостроверхi шапки кочовикiв. Хмара поволi
росте, розширю ться, охоплюючи вiдстань у кiлька верст.
- Що будемо робити, батьку кошовий? - пита сухий, з ©жакуватими сивими
вусами отаман Рiг. - Може, вiдступимо за Сиваш? Татари, думаю, не посмiють
гнатися за Гниле море...
- Вiдступати вже нiколи. Це буде не вiдступ, а втеча, - вiдповiв Сiрко.
- Та й загiн Палiя не можемо залишити на загибель... Готуватимемося до
бою... Нас не мало. Та майже двi з половиною тисячi невiльникiв, якi
битимуться незгiрше козакiв, бо не захочуть знову потрапляти у неволю. Ми
обрали й укрiпили вигiдну позицiю - хан може атакувати нас тiльки в лоб.
Тож зустрiнемо його вогнем з мушкетiв та фальконетiв. А татари страх не
люблять, коли ©м палять просто в обличчя! Тодi вони дуже швидко показують
потилицю!.. Iдiть займайте мiсця! I без мого наказу в атаку не кидайтесь!
Весь козацький табiр зразу заворушився. Запорожцi кiлькома лавами -
покурiнно - залягли в шанцях. До ставки Сiрка вже мчали гiнцi та джури з
донесеннями. Жiнок i дiтей, а також полонених та вiйськову здобич вiдвели
на край пiвострова i почали переправляти через Сиваш.
На якийсь час над сiрим солончакуватим степом, що дихав гiркою полинною
спекою, запанувала тривожна тиша. ©© порушували тiльки iржання козацьких
коней та квилiння бiлокрилих чайок.
Сiрко стояв на горбi i стежив за ворогом, що швидко наближався. Татари
вже були так близько, що навiть сво©ми старечими очима вiн добре бачив
рiзномастi бунчуки над окремими чамбулами.
Старий отаман уже давно загубив лiк сво©м боям i перемогам. Сiчовi
лiтописцi свiдчать, що тiльки великих бо©в вiн провiв бiльше пiвсотнi i
всi ©х виграв, а кiлькiсть дрiбнiших сутичок з ворогами перевалила за
пiвтораста.
Бiй був його стихi ю. Вiн звик до нього, як швець звика до запаху
шевсько© смоли або орач - до скрипу ярма чи шурхоту рала в колючiй
стернi... Бiй був його ремеслом. I знав вiн його, це ремесло, досконало.
Саме цим дехто пояснював вражаючу везу-чiсть Сiрка: за останнi двадцять
рокiв вiн не програв жодно© битви!
Однак, коли Сiрковi казали про це, вiн насмiшкувато мружив очi i
скептично похитував важкою голеною головою.
Вiн краще, нiж будь-хто, знав, що одного ремесла полководця тут замало,
що потрiбна ще виучка i майстернiсть усього вiйська i вiра кожного во©на у
свого ватажка i в справу, за яку вiн бився. Якщо тако© вiри нема, нема й
перемоги.
Саме так вiрили козаки i повсталi селяни та городяни в Богдана
Хмельницького. Тако© вiри i вiн. Сiрко, домагався вiд сво©х пiдлеглих. I,
зда ться, досягнув цього...
Татари зупинилися за пiвверсти вiд козацьких шанцiв. Над ними майорiли
бунчуки, колихалися знамена. Поодинокi верхiвцi виривалися з орди i мчали
до козацького табору. Наблизившись на вiдстань польоту кулi, вигукували
образливi лайки я повертали назад.
У бляклому небi зграями шугало вороння - вiчний супутник вiйська i
кривавих бойовиськ.
Запорожцi, за сво©м звича м, залягли трьома лавами: передня мала вести
вогонь, двi заднi заряджали мушкети. У центрi i на флангах Сiрко поставив
гармати, фальконети i гакiвницi. Гармашi зарядили гармати, щоб вистрiлити,
як тiльки татари наблизяться на полiт ядра.
Хан затримувався з атакою. Досвiдчений во©н, вiн розумiв, що зiбране
поспiхом з усiх усюд вiйсько може не витримати першо© сутички i повернути
назад. Тому на очах запорожцiв заходився перегруповувати сво© загони,
виставляючи наперед озбро них вогнепальною збро ю сейменiв.
- Чорт голомозий! - вилаявся Сiрко, спостерiгаючи за маневрами хана. -
Зда ться, вiн не на жарт заповзявся бiля нас. Гада розчавити одним
ударом... Ех, був би тут Палiй! Як менi зараз не вистача його загону...
Гей, Гвасю, коня!
Джура пiдвiв сiрого струнконогого коня. Притримав стремено. Хотiв
допомогти кошовому, але Сiрко вiдхилив його руку, бо бачив, що на нього
звернутi погляди всього вiйська, i не хотiв перед бо м показати, що його
вже гнуть донизу роки i обсiдають болячки. Тому сiв сам. Один джура
спостерiг, як напружилося все тiло старого отамана i з яким глухим свистом
вирвалося з його грудей повiтря. Роки брали сво ... Сiрко поскакав перед
лавами козакiв.
- Браття, отамани, молодцi, вiйсько Запорозьке! - звично звернувся вiн
до во©нiв. - Настала година, коли кожен повинен забути про все на свiтi,
крiм одного, - як перемогти ворога. Кожен ма битися сьогоднi за двох, бо
ворогiв - не приховую цього - удвiчi бiльше за нас. Але здавна вiдомо, що
один добрий запорожець вартий трьох ординцiв. То хiба ж здригнеться у кого
серце, хiба опуститься рука, якщо на нього нападе дво або й тро ?..
Пам'ятайте: Сiрко нiколи не вiдступав! Тож чи знайдеться серед вас такий,
хто сьогоднi втечею зганьбить мою сивину i накличе на сво iм'я вiчне
прокляття й презирство всього товариства? Вiрю: не знайдеться такого...
Знайте: з отi © могили, - вiн показав рукою на горб, де стояв його намет,
- я побачу сьогоднi або нашу славну перемогу над Мюрад-Гiресм, або знайду
там свою смерть. Iншого бути не може. За вiтчизну свою, за визволення з
неволi люду християнського ми всi, браття, грудьми станемо тут проти
ворога нашого ненависного, споконвiчного! Перемога або смерть!
- Перемога або смерть! - вiдгукнулися лави во©нiв.
- Умремо, але не вiдступимо!
- Слава батьковi нашому - Сiрковi!
Сiрко по©хав далi вздовж неглибоких шанцiв, а зачарованi його
проникливими словами запорожцi любовно проводжали поглядами свого вождя,
за яким ладнi були йти у вогонь i воду. Вiд тих слiв у них з'явилася така
сила, яку, здавалося ©м, нiщо в свiтi не могло зламати.
Об'©хавши поле, що через якийсь час мало стати кривавим бойовиськом,
Сiрко повернув назад i зiйшов на могилу. Кошова старшина i наказнi отамани
Iван Рiг та Iван Стягайло, якi на випадок смертi кошового мали заступити
його в бою, розступилися i дали йому мiсце на самому шпилi.
- Глянь, Iване, до хана прибува пiдмога, - тихо сказав Рiг, показуючи
рукою через голови ординцiв, що вже вишикувалися i чекали наказу
атакувати.
Справдi, з пiвдня швидко наближалося у хмарi куряви вiйсько.
- А може, то нашi повертаються?
- Нi, Iвась каже, що ясно бачить татарський одяг на вершниках... Та й
знамена ©хнi... О, я навiть сам уже бачу!
- Так, так, i я бачу, - тихо промовив Сiрко. - Ну що ж, замiсть двох на
кожного з нас тепер ста по тро ворогiв. Ото i всього!
На обличчi кошового не здригнувся жоден м'яз.
- Ти так спокiйно говориш, Iване! - вигукнув Стягайло. - Можна
подумати, що наперед зна ш наслiдок бою.