Страница:
тодi вона й потрапила до них у полон.
- Коб знав я напевне, що ти в Криму, то, не гаючись нi хвильки, пiшов
би з товариством визволяти тебе, моя кохана!..
У Вандзi зiрвалося з вуст тяжке зiтхання i в голубих очах забринiли
сльози. Спихальський розцiнив це, як вияв жалю за втраченими роками на
чужинi, як скаргу на долю, що так несправедливо i жорстоко повелася з нею.
Вiн обняв жiнку за плечi, гаряче прошепотiв:
- Не плач, Вандзюню, не побивайся! Горе лишилося позаду - i все буде
добре...
- Ах, Мартине, ти нiц не розумi ш! - схлипнула жiнка.
- Що ж я маю розумiти? Ми разом - i для мене цього досить. Вiдтепер ми
завжди будемо разом, щастя мо ! По©демо у наш Круглик...
- Там нiчого не лишилося: татари все спалили.
- А ми вiдбуду мо! Поставимо ще кращий дiм...
- Нi, Мартинчику, не по©ду я...
- Що? - вигукнув спантеличений Спихальський. - Чому то?
- Крiм тебе, у мене там нiкого нема ...
- Крiм мене, кажеш? А хто ж тобi ще потрiбен, ясочко?
- У мене дiти. Мартине, - ледь чутно прошепотiла жiнка.
- Холера ясна, якi дiти? Звiдки?
Вiн раптом почав здогадуватися. Кров шугнула йому в обличчя, i воно
побуряковiло. Губи затремтiли, а руки мимовiльно шарпнули Вандзю за плечi.
Не тямлячи себе, вiн заревiв:
- Звiдки, питам?
Вандзя вирвалась iз його рук, гордо пiдняла голiвку.
- Не кричи, Мартине© Сам мiг би здогадатися, що таких жiнок, як я, в
неволi не посилають до©ти кобилиць чи полоти баштан...
- Отже, ти...
- Так, я стала дружиною салтана.
- О зус!
- А що я мала робити? Хiба я винна в тiм, що мене схопили, як
беззахисну вiвцю, i завезли в чужий далекий край? Хiба не ти мав захищати
мене? Але ж ви здали туркам Кам'янець i самi опинилися в неволi.. То чого
ж ти зараз звинувачу ш мене?
Спихальський безтямно дивився на жiнку, не вiрячи в те, що сталось.
Раптово, в одну мить завалилося його щастя, про яке вiн марив усi цi довгi
важкi роки, зiв'яли рожевi надi© на майбутн , виплеканi у мороцi чорних
каторжних ночей, коли в нього залишалася одна- дина втiха - мрiя...
- Де ж тi... дiти? - глухо спитав вiн.
- Залишилися в Криму... Салтан, напевне, врятував ©х, мо©х двох
хлопчикiв.
- А може, вони загинули?
- Нi, не вiрю! - крикнула Вандзя. - Не говори про це! Не вiрю! Поки
сама не переконаюсь... Я бачила, як вiн тiкав з ними!
- У нас будуть нашi дiти, Вандзюню.
- Хто зна, чи будуть... Адже не було... А тi, двiйко, уже , i я
безтямно люблю ©хi Чу ш - люблю!
- Ти забудеш ©х.
- Кого? Дiтей?! Ти дума ш, що говориш?
- Холера ясна, але ж ти мусиш ©хати додому!
- Я i ©ду. Хiба не бачиш? - байдуже проронила Вандзя. Пан Мартин
зiтхнув i не вiдповiв нiчого.
АРКАН В' ТЬСЯ
1
Диван зiбрався пiсля обiднього намазу в малiй троннiй залi Надворi
палило сонце, i гаряча задуха в'ялила поблякле листя дерев, а тут було
прохолодно й при мно пахло трояндовою олi ю.
На розшитих золотом i срiблом м'яких мiндерах, набитих перемитою
верблюжою шерстю, сидiли найвищi сановники Османсько© iмперi©. Нiмi,
без'язикi чорнi раби-нубiйцi в бiлих, як снiг, тюрбанах i таких же бiлих
балахонах безшумно прослизнули з задрапованих шовком дверей i поставили
перед кожним велику - тонко© роботи - пiалу з холодним шербетом.
Але нiхто до шербету не доторкнувся. Йшлося про важливi для майбутнього
Порти дiла.
Говорив великий вiзир Кара-Мустафа. З його розповiдi виходило, що цей
рiк буде фатальним для урусiв. У Валахi© сто©ть готове до нападу вiдпочило
за зиму i заново оснащене всiм необхiдним двохсоттисячне вiйсько. Його ма
пiдтримати Кримська i Аккерманська орди. Правда, недавнiй напад запорожцiв
значно пiдiрвав сили Мюрад-Гiрея, але через мiсяць вiн зможе з допомогою
аллаха вiдновити ©х i поставити пiд свiй бунчук не менше тридцяти-сорока
тисяч вершникiв. Кримчаки наскочать через Му-равськии шлях на Лiвобережжя,
вогняним смерчем прокотяться по землi козакiв i вдарять у тил уруським
вiйськам, якi оборонятимуть свою древню столицю - Ки©в.
- Я з вiйськом пiдступлю до того мiста з пiвдня i змету його з лиця
землi! Це буде страшнiший погром, нiж Бати©в! Я не залишу там каменя на
каменi! Я не залишу ©м, як це зробив Батий, ©хньо© Софi©! Вона стане
мечеттю, пiвнiчною Ая-Софi ю, оплотом магометанства на диких сарматських
землях! А тих урусiв, котрi не здадуться, ми потопимо у Днiпрi! - заявив
паша Мустафа i низько поклонився султановi. - Знамено iсламу вiднинi зама
над усi ю землею урусiв!
- Це треба зробити якнайшвидше, - промовив султан Магомет, кривдячись
вiд болю. Вiн уже другий тиждень нездужав. - Бо нас жде велика вiйна на
заходi. Король Ляхистану разом з Венецi ю i цiсарем австрiйським, як
доповiдають нашi вивiдачi, готу проти нас хрестовий похiд!.. Тож одним
ударом ми повиннi розгромити урусiв, а другим, ще могутнiшим, - австрiйцiв
i ©хнiх союзникiв. Тодi вся вропа впаде до мо©х нiг!
- Iнчалла! Хай буде воля аллаха! - закивали бородами султанськi
радники. - Покiнчити з урусами одним ударом!
- Непогано було б перед походом зробити глибоку розвiдку, вивiдати сили
урусiв i ©хнi укрiплення, - промовив паша константинопольський Суваш. - Ми
не можемо знову, як торiк i позаторiк, iти наослiп...
Це зауваження зачепило вiзира за живе. За позаторiшню поразку вiн не
вiдповiда - вона лежить на совiстi Iбрагiма-пашi. Але торiк... Невже паша
Суваш вважа , що торiк вiн, великий вiзир, зазнав поразки пiд Чигирином?
Адже Чигирин упав! Його вже нема. Вiн бiльше не iсну ... Хiба ж то не
перемога?
Однак вiзир нiчого цього вголос не сказав, бо знав, що не один паша
Суваш вважа , що торiк уруси лишились непереможеними, вiн також знав, що
глибоко в душi так вважа i султан. Тому вiдповiв стримано:
- Незабаром Буджацька орда за мо©м наказом ударить на Ки©в, пошарпа
його околицi i вивiда сили урусiв...
Султан ствердно кивнув головою.
Потiм пiдвiвся сухий, з темним, поораним глибокими зморшками обличчям
великий муфтiй. Склавши молитовне руки, вiн вклонився султановi i сказав:
- Я хотiв би нагадати повелителевi правовiрних i всьому дивану про те,
що в тилу наших вiйськ i досi залиша ться Запорозька Сiч, це кляте гнiздо
гяурiв-розбiйникiв, смертельних ворогiв iсламу... Я боюся, що ©хнiй ватаг
Урус-шайтан Сiрко скориста ться з того, що пiд час вiйни i Крим, i Буджак,
i все Причорномор'я залишаться без вiйськ, i нападе на поселення
правовiрних, як вiн уже робив це не раз... Або ж вирветься на море на
сво©х байдаках i спалить приморськi мiста Криму або й само© Туреччини.
- Ми не повиннi допустити цього! - сухо сказав султан, непри мно
вражений згадкою про запорожцiв, яких вiн уже не один раз обiцяв знищити,
стерти з лиця землi, але якi й досi живуть i навiть завдали йому
вiдчутного й прикрого для султанського престижу удару. - Що дума зробити
великий вiзир?
- Я вже послав загони, якi вiдбудують Кизи-Кермен та iншi фортецi в
гирлi Днiпра. Цi фортецi зачинять вихiд запорожцям у море, а ©хнi залоги
перетнуть шлях у Крим та в Буджак!
Великий муфтiй задоволене схилив голову, знову молитовно склав перед
собою руки.
- Хай славиться iм'я пророка! Смерть гяурам!
- Великий султане, - знову вклонився вiзир Мустафа, - ка-м'янецький
паша Галiль доносить, що гетьман i князь Укра©ни Юрiй Хмельницький не
зумiв завоювати довiр'я народу свого. Вiн сидить у Немировi, як на
вулканi. Населення повста , тiка з Подiлля... Одного разу навiть
трапилось так, що якiсь розбишаки вкинули гетьмана в яму, в якiй вiн
тримав злочинцiв. I тiльки на другий день Азем-ага зi сво©ми людьми
вирятував його звiдти... Я не чекаю вiд нього нiяко© допомоги, бо його
гяурське вiйсько налiчу сотню волоцюг. Ми ж трима мо бiля нього бiльше
тисячi сво©х во©нiв, щоб уберегти його вiд повстанцiв та вiд спокуси
перекинутися до сво©х чи до полякiв...
- Хiба докази такого умислу?
- Поки що нема, але...
- Накажи пашi Галiлю i Азем-азi, щоб не спускали ока з ньо-го! Нам
потрiбне його iм'я... Як приманка. Але як тiльки щось помiтиш за ним...
- Ясно, мiй повелителю.
Султан пiдвiвся, даючи зрозумiти, що розмова закiнчена.
2
Пiсля походу на Крим Сiрко схуд, збляк i якось раптово почав старiти.
Пiд очима у нього залягли синi тiнi, на ши© та обличчi рiзкiше
вималювались зморшки. А очi, що ще донедавна яснiли по-молодечому,
погасли, померкли.
Нiхто не розумiв, що сталося з ним.
- Захворiв наш батько, - перешiптувалися по куренях козаки.
- Шкода старого, - журилися iншi.
А тi, хто стояв ближче до кошового, розповiдали:
- Не спить ночами, стогне, молиться... Просить бога прийняти його
душу... Мабуть, вiджив наш батько сво ... Душа i тiло просять спочинку...
Однак грiзнi подi©, що насувалися на рiдну землю, змушували старого
кошового забувати про сво© болячки та душевнi переживання i займатися
вiйськовими й господарчими справами. Кожного дня, вiд ранку до пiзнього
вечора, вiн був на ногах: радився iз старшинами, писав листи, заглядав до
майстерень, де виготовляли зброю, порох та ядра, до чинбарнi, стельмашнi,
пiдганяв теслярiв, якi лагодили старi та будували новi човни, перевiряв,
скiльки пороху, олова та збро© зберiга ться в коморах, скiльки там збiжжя,
борошна й солонини, а iнодi, сiвши з молодиками в легкий човен, об'©здив
Вiйськову Скарбницю - навколишнi острови, де в потайних мiсцях стояла
запорозька флотилiя, зберiгалася зброя, де за багато рокiв козаки
позводили невеличкi укрiплення, що захищали пiдступи до Сiчi.
Одного разу джура покликав до кошового Арсена i Палiя.
- Сiдайте, синки, - показав старий отаман на лаву, коли козаки
переступили порiг вiйськово© канцелярi©. - Маю з вами трохи побалакати...
Арсен i Семен Палiй умостилися край столу на фарбованiй лавi з
рiзьбленою спинкою, вичiкувально дивилися на Сiрка.
Вигляд у кошового справдi був поганий, землисто-сiре обличчя
загострилося, як пiсля хвороби, а з-пiд сорочки на плечах випирали гострi
лопатки.
- Ось що, синки, - зупинився перед козаками кошовий. - Наста час, коли
кожного дня можна чекати непроханих гостей.
певнi вiдомостi, що турки розпочали вiдбудову Iслам-Кермена та
Кизи-Кермена... Заворушилася Аккерманська орда... Оговтався пiсля нашо©
прочуханки хан Мюрад-Гiрей i збира пiд сво© знамена недобиткiв... Але нам
невiдомо, що зараз робить i замишля на майбутн вiзир Кара-Мустафа. Це
наш головний ворог! Тож саме з нього ми мали б не спускати очей...
- Що ж робити, батьку? - спитав Палiй.
- Треба ©хати в Немирiв i Кам'янець... Тiльки там можна добути потрiбнi
вiдомостi.
- По©ду я? - спитав Арсен.
- Так, сину, по©деш ти, - твердо сказав кошовий.
- Що ж робити менi? - Палiй був трохи спантеличений. Сiрко усмiхнувся
доброю старечою усмiшкою: останнiм часом вiн полюбив цього розумного i
вiдважного козака.
- Чекай, чекай, буде i тобi робота... Вiзьми сотнi двi чи три охочих -
такий собi летючий полк - i проведеш Арсена до Немирова, полковнику. Ми -
тобто я, ки©вський во вода Шереметьев i гетьман - повиннi точно знати,
коли виступить Кара-Мустафа. Арсен ма добути такi вiдомостi, а ти негайно
передаси ©х куди слiд... Без певних вiстей не повертайтеся!
- Розумi мо, батьку, - вiдповiли козаки.
- Але це ще не все... Щось треба робити з Юрком Хмельницьким. Брати ще
i його кров на свою совiсть не хочу. Досить ©© на мо©х руках... Пам'ять
про Богдана не дозволя менi вiддати такий наказ. Але й миритися з тим, що
той нелюд творить на Подiллi та й на всьому Правобережжi, не можна теж...
Отже, потрiбно зробити так, щоб йому самому стало тiсно в Немировi i на
всiм Подiллi... Тiсно разом з його союзниками - турками й татарами.
- Повстання? - сяйнув очима Палiй.
- Так, повстання! I не одно... А твiй полк, Семене, пiдтрима
повстанцiв, буде ©хньою опорою.
- Ясно.
- Але не тiльки повстання... Непогано було б забити клин мiж Юрком i
турками. Бува , що одне слово може зробити бiльше, нiж тисяча шабель... Це
вже хай Арсен зi сво©ми болгарськими друзями помiзку ...
- Постараюся, батьку, - вiдгукнувся Звенигора. - Нам усе зрозумiло.
- Ну, коли зрозумiло, то йдiть збирайтеся! Щоб завтра були в дорозi.
Сiрко обняв козакiв i провiв ©х аж на ганок.
3
Ки©в кишiв вiйськовим людом. З Росi© по Днiпру i Деснi плотарi гнали
будiвельний лiс, човни з залiзом, вiйськом, збро ю. З Лiвобережжя гетьман
Самойлович прислав кiлька тисяч козакiв i ще бiльше посполитих селян для
грабарських робiт.
Вдень i вночi на Печорську i Звiринцi не вщухав людський гомiн. Там
зводилися високi землянi вали, укрiпленi частоколом, гармашi встановлювали
на них гармати, в передпiллi козаки споруджували вовчi ями...
Укрiплювалося старе мiсто. Подiл теж обнесено палiсадом.
Через Днiпро перекинуто великий наплавний мiст на байдаках. Ширина
мосту була така, що по ньому могло зразу ©хати чотири ряди возiв.
Генерал Патрiк Гордон, або, як його тепер звали, Петро Iванович Гордон,
який керував цим величезним будiвництвом, ледве встигав побувати за день
усюди, де велися роботи. I печорськi ретраншементи, i мiст були в центрi
його турбот. Особливо мiст:
ось-ось мали надiйти основнi сили з Лiвобережжя. Десятки тисяч во©нiв,
тисячi возiв i тисячi голiв худоби потрiбно було Швидко, без затримки
переправити на правий берег. Крiм того, вiн мав так укрiпити пiдходи до
моста, щоб вороги не змогли його зруйнувати чи спалити... Тому й гасав
непосидющий генерал на високому тонконогому конi з одного кiнця мiста в
другий, i всюди його гостре око помiчало те, чого не могли або не хотiли
помiтити iншi, а рiзкий голос пiдганяв лiнтюхiв.
Та, незважаючи на зайнятiсть, генерал знайшов годину, щоб потурбуватися
про Арсенову сiм'ю. Вiн послав у Новосiлки з припасами Кузьму Рожкова,
якого пiсля чигиринсько© облоги тримав при собi, i той одного теплого дня
повернувся до Ки ва не сам, а з Iваником, який узяв найдужчих коней i
найбiльшого воза в надi© ще чим-небудь поживитися. Не за©жджаючи на
генеральське подвiр'я, вони помандрували до Софi©, потинялися перед
пишними будинками ки©вських вельмож, спустилися на Подiл.
Велике гамiрне мiсто справило на Iваника сильне враження. Сяючi золотом
банi церков, кам'янi будинки, просторi крамницi, де можна було купити ©жу,
сiль, зброю i збрую, ошатно вбранi городяни i городянки - все це викликало
у нього захоплення i подив. Вiн тiльки прицмокував, поглядаючи на блискучi
сокири та лопати, сапки, серпи й гостролезi коси, на хомути та наритники з
гнуздечками, що пахли свiжовичиненим ременем, бив руками по сво©х порожнiх
кишенях.
- Ай-ай-ай, досада яка, зна ш-ма ш!.. Усе тута , крiм пташиного
молока. Одно© дрiбнички не вистача - грошенят. Ай-ай-ай, жодного шеляга,
як на те, не завалялося в кишенi... Тьху!
Кузьма тихцем пiдсмiювався, бо знав, що генерал Гордон уже наказав усе
те приготувати. А крiм того - i солi, i борошна, i в'ялено© риби...
Радощам Iваника не було меж, коли ввечерi вiн побачив усе те багатство.
- Хоч би осi не поламалися, - похитував головою стрiлець, дивлячись, як
Iваник запопадливо хапа з комори рiзне залiзяччя i кладе на воза.
- Не поламаютьсяi Вони в мене дубовi, зна ш-ма ш, - вiдповiдав Iваник.
- А поламаються - новi в дорозi витешу!
Вранцi другого дня вiн мав ви©хати додому. Але це якраз була недiля, i
коли в церквах ударили дзвони до заутренi, Iваник почухав потилицю i
сказав:
- А що, зна ш-ма ш, бути в Ки вi i не заглянути в Ки во-Цечерську
лавру?.. Кузьмо, поведи, будь другом!
Вони спустилися в Хрещатий яр, на дорогу, що вела через Угорське до
лаври.
Стояв сонячний погожий ранок. У яру, серед зелено© гущавини, кувала
зозуля, бринiли пташинi спiви. Десь угорi, в розложистому гiллi обсипаних
цвiтом лип, гули бджоли, а над усiм цим пливли звуки дзвонiв - дзень-бом,
тiлi-бом, дзень-бом, тiлi-бом!..
Дорога випетляла нагору, до Угорського. Звiдти вже виднi-лися золотi
хрести Успенського собору, ру©ни оборонних стiн, що з часiв нападу Батия
лишалися невiдбудованими. Стара i Нова Печерськi слободи.
I тут раптом звуки дзвонiв обiрвалися. Натомiсть з валiв ретраншементу
залпом ударили гармати, почулися далекi крики.
- Свято яке, чи що? - спантеличився Iваник. Кузьма зблiд. Нi, заради
свята з гармат не палитимуть. Та до того ж ретраншемент ще не закiнчено i
не всi гармати установлено... Невже напад?
Його сумнiви розвiялися, коли вiд лаври долинули тривожнi звуки
сполоху. Великий дзвiн забомкав часто, мов на пожежу, - бом-бом-бом! Тi
звуки проникали крижаним холодом в саме серце i розросталися в ньому
чорним жахом.
- Татари! - вигукнув Кузьма, вихоплюючи шаблю. - Прокляття! Тiкай,
Iванику!
Вiд Ново© слободи прямо на них мчали вершники, на скаку пускаючи в бiк
лаври хмару стрiл. Видно, вони прорвалися через Звiринець, де будiвництво
валiв ще тiльки починалося, i, зiм'явши нечисленну сторожу, затопили
Печерськ. Порятунку не було.
Iваник теж вихопив шаблю.
- Тiкай! Я прикрию тебе, Кузьмо, зна ш-ма ш! Затримаю ©х! Тiкай у
гущавину, на схили Днiпра! - гукнув вiн. - Бо то я винен, що потягнув тебе
сюди... Чого обом гинути!
Кузьма i не думав тiкати.
- Та тiкай же, холера ясна! - вигукнув Iваник, не помiчаючи, що
перейняв вiд Спихальського його улюблену лайку.
Але тiкати вже було пiзно. Татари швидко наближалися. У повiтрi
просвистiло кiлька стрiл, i одна з них уп'ялася Iваниковi в руку. Вiн
недоладно змахнув високо пiднятою шаблею, зойкнув i став поволi осiдати на
землю. На бiлiй полотнянiй сорочцi швидко розтiкалась червона пляма.
- Зiнько! - зойкнув Iваник. - Рятуй! Погибаю... Кузьма нахилився, щоб
витягти iз рани стрiлу, але тут прошумiв аркан i обкрутився навколо його
ши©, здавив, мов обценьками. Кузьма задихнувся, випустив з руки шаблю i
повалився на землю поряд з Iваником.
- Прикiнчити ©х, батьку? - почув над собою юнацький голос. Рожков
розплющив очi. Над ним стояли два вершники: один молодий, другий - лiтнiй
чоловiк з густою чорною бородою.
- Не треба, Чоро, - вiдповiв старший. - За них дадуть на невiльницькому
базарi що-небудь... Накажи зв'язати!
- Добре, батьку, - вiдповiв молодий i гукнув во©нам: - Гей, люди,
зв'яжiть ©х i вiдпровадьте в наш стан!
Кiлька татар довгими вузькими пасами, вирiзаними з нечинено© лошачо©
шкiри-сирицi, зв'язали руки Iваниковi i Рожкову. В ту ж мить замашний
нагай оперiщив ©х по плечах. Невiльники схопилися на ноги. Тугий аркан
зразу ж потягнув ©х за собою...
Татарський напад тривав недовго. Орда налетiла зненацька, мов вихор
серед ясного дня, i так же швидко, захопивши кiлькасот бранцiв i бранок,
пiдпаливши кiлька будiвель, почала вiдступати. Козаки i стрiльцi повсюди
вибили татар за межi мiста, i вони, промчавши околицями його, так же
раптово щезли, як i з'явилися, полишивши пiсля себе трупи, пожарища та
плач рiдних за бранцями.
КАМ'ЯНЕЦЬ
1
Загiн Палiя зупинився у нетрях Краковецького лiсу, що в тi часи був
одним з найбiльших на Подiллi. Лiс не тiльки мав захищати вiд стороннього
ока та несподiваного нападу ворога, влiтку вiн був рiдною хатою для во©нiв
i щедрим столом. Тут можна було випасати коней, будувати куренi, безпечно
розводити вогнища. Тут водилося безлiч найрiзноманiтнiшо© дичини: зайцi,
дрохви, гуси, козулi, лосi, ведмедi. Тут, нарештi, земля ряснiла
ягiдниками, а на кислицях та грушах плодiв начiплялося, як роси.
Вибравши над лiсовим струмком, пiд горою, де били джерела, затишну
мiсцину. Палiй наказав козакам будувати куренi, а сам пiдiйшов до Арсена,
який стояв осторонь з Романом i Спихальським. Вiддалеки на зламаному
деревi сидiла змарнiла, зажурена Вандзя. Опустивши голову, вона втупила
погляд у землю i, зда ться, нiчого не бачила i не чула.
- Ну, от, панове-браття, юж i наступила година нашо© розлуки, - тихо
промовив Спихальський. - Звiдси ми самi будемо добиратися до Львова...
Шкода менi розлучатися з вами, але мушу...
Вiн обняв Арсена i ткнувся колючими вусами йому в щоку. I Арсен вiдчув,
як раптом пан Мартин здригнувся всiм тiлом, нiби тамував ридання, швидко
задихав, а потiм зовсiм тихо прошепотiв:
- Ех, кохам тя, холера ясна!.. Н х буду песiй син, же лжу мовлю...
Кохам, як брата... Шкода, Златки i Стехи нема! Але вiрю - знайдуться
вони...
Вiн вiдхилився, i Арсен побачив у оцi товариша сльозу.
- Ми ще зустрiнемося, пане Мартине! ©й-богу, зустрiнемося, спом'янеш
мо слово! - Арсен i сам не вiрив у те, що говорив, але йому дуже хотiлося
втiшити друга, бо й самому на серцi було тяжко. - При©деш до нас у
Новосiлки... на весiлля... Як знайдеться Златка, я дам знати... Бо теж
вiрю...
- При©ду! - пообiцяв Спихальський i почав обнiмати Романа i Палiя.
За кiлька хвилин вiн пiдсадив Вандзю на коня i спритно сам скочив у
сiдло. Помахав рукою.
- Прощавайте, братове!
Шелеснули зеленi кущi лiщини - i пан Мартин зник у густому пралiсi.
2
А в Немировi i далi тривала колотнеча: гетьман усiх пiдозрював у зрадi,
у тому, що вiд нього приховують золото i коштовностi, потрiбнi для казни,
i не було дня, щоб на Викiтцi когось не катували або не вiшали.
Останнiм часом у немилiсть потрапив сам полковник Яненченко. Пiсля
того, як син гетьмана Самойловича полковник Семен Самойлович з вiйськом
напав на Правобережжя i вигнав Яненченка з Корсуня, вiн перебрався в
Немирiв i поселився на Шполiвцях.
Хитрий, пiдступний i не менш жорстокий, нiж Юрiй Хмельницький, вiн,
крiм того, ще був владолюбною i корисливою людиною. Разом з тим вiн добре
знав Юрiя i розумiв, що той нiколи не поступиться нi владою, нi здобиччю
на його користь. А останнiм часом гетьман зовсiм схибнувся: йому в голову
засiла думка, що вiдродити Правобережжя i всю Укра©ну вiн зможе тiльки
тодi, коли в сво©х скринях матиме достатню кiлькiсть золота i срiбла, щоб
утримувати чимале вiйсько. I вимагав грошей не лише з населення, а й з
сво©х сотникiв та полковникiв.
- Пане Iване, ти й до цього часу не внiс у мою казну ту тисячу золотих,
про якi я нагадував тобi ще взимку, - сказав вiн одного разу Яненченковi,
коли вони зосталися у гетьманськiй свiтлицi втрьох; тут ще був присутнiй
Ненко. - А кажуть, грошенята у
тебе ...
- Пане гетьмане, де в мене тi грошенята! - вигукнув вражений почутим
Яненченко i схопив гетьмана за руку. - Юрiю, ти це справдi? Чи жарту ш?
Але дружн звертання нiяк не вплинуло на гетьмана. Очi його дивилися
холодно, суворо, а блiде красиве обличчя мов закам'янiло в сво©й
незворушностi.
- Якщо ти, пане Iване, хочеш пiдтримувати зi мною дружнi стосунки, то
раджу тобi негайно ©хати ось iз ним, - гетьман кивнув на Ненка, - додому i
привезти все те, що ти нагарбав, будучи
на службi в мене...
- Ясновельможний пане гетьмане!.. - скрикнув полковник.
Але Юрась не дав йому докiнчити.
- I це думай, що коли ти держиш мою сестру, то я все тобi спущу з
рук... Нi, для мене нiчого зараз нема святiшого i дорожчого за
батькiвщину, i для ©© користi я готовий на все! Навiть якщо б довелося
посадити тебе в яму, то я не зупинився б i перед
цим. Затям собi!
Яненченко знiтився i втягнув голову в плечi. Вiн якось дивно поглянув
на гетьмана i зразу ж прикрив очi довгими вiями. Але в коротку мить Ненко,
який уважно стежив за цi ю розмовою, встиг помiтити, якою люттю блиснули
полковниковi очi. "Це добре,подумав Ненко. - Вовки погризлися мiж собою,
тим легше можуть обидва потрапити до пастки!"
- Гаразд, пане гетьман, я зроблю так, як ти наказу ш, - промовив тихо
Яненченко. - Але прошу - не посилай зi мною охорону... Через годину-другу
я сам прибуду на Викiтку з усiм, що
в мене .
Юрась пильно подивився на нього i холодно сказав:
- Добре. Але не подумай обдурювати мене! Не прощаючись, Яненченко
вийшов iз свiтлицi.
Нi через годину, нi через двi не прибув вiн на Викiтку. Перед вечором
козак-гонець, посланий гетьманом, сповiстив, що полковник, осiдлавши двох
сво©х найпрудкiших коней, ви©хав з дому i повернув на Вiнницький шлях. А
там слiд його губився...
3
Побувши у Кругляку i пересвiдчившись, що вiд його невеличкого ма тку -
чимало© дерев'яно© хати, якi бувають i в заможних селян-лемкiв, вiд
повiток i клунi, вiд усього майна - не залишилося пiсля татарського нападу
нiчого, крiм головешок, а дворище вже почало заростати бур'яном, Мартин
Спихальський з болем у серцi повернув коней i по©хав до Львова. Ще в
дорозi до Круглика вiн дiзнався, що його колишнiй сюзерен, Станiслав
Яблоновський, тепер - коронний польний гетьман, i пан Мартин, не маючи де
в цiлому кра© прихилити з дружиною голову, попростував до нього, маючи
надiю, що Яблоновський не забув його i допоможе обзавестися господарством
або вiзьме до себе на службу. При цьому пан Мартин, з притаманною його
душi добрiстю, заздалегiдь простив його колишн перелюбство з Вандзею i
вирiшив не нагадувати йому про це. Однак дружинi не стерпiв - нагадав.
В'©жджаючи на широке подвiр'я мiського замку, запруджене вiйськовим людом,
пан Мартин раптом стиснув й руку i суворо сказав:
- Зараз ми зустрiнемося з паном Станiславом... Я все знаю... Вандзя
здивовано пiдвела голубенькi оченята i поморщилася.
- Що пан ма на увазi?
- Хай панi не прикида ться ягнятком... Менi все повiдано про ваше
укохання!
- Що пан мовить? - скрикнула ображено Вандзя.
- Панi не ма причини хвилюватися: я все простив i забув!.. Але я хочу
попередити панi, якщо це повториться знову...
Пан Мартин не сказав, що буде, якщо "це повториться знову", але по
тому, як побуряковiло вiд гнiву його обличчя, як настовбурчилися грiзно
вуса та блиснули очi, i без слiв було зрозумiло, що Вандзi будуть
нагiереливки.
- Пан мiг i не тягти мене сюди, а залишити в Криму. Я казала про це
пановi не раз, - випалила розгнiвана жiнка.
- Тихо, прошу тебе! - зашипiв пан Мартин, помiтинши, що на них уже
звернули увагу. - Домовилися ж...
Вiн сплигнув з коня, допомiг зiйти панi Вандзi, накинув поводи на
вмурований у стiну залiзний гак i звернувся до шляхтича в ошатному
вбраннi, що саме вийшов з дверей масивного кам'яного будинку пiд
черепичним дахом.
- Як пройти до ясновельможного пана гетьмана? Шляхтич пильно оглянув
незвичайний i добре поношений одяг Спихальського, загорiле, аж задублене
на сонцi й вiтрах обличчя, запиленi чоботи i недбало вiдповiв:
- Ясновельможний пан гетьман нинi дуже зайнятий, мостивий пане, i
навряд-чи зможе придiлити вам хоч дну хвилину часу... Я порадив би
мостивому пановi прийти днiв через два-три...
- Як! - вигукнув вражений Спихальський. - Через днiв два-три? Чи пан
дума , що говорить?
- Але пане!- спалахнув шляхтич. - Я стем вiйськовий товариш пана
- Коб знав я напевне, що ти в Криму, то, не гаючись нi хвильки, пiшов
би з товариством визволяти тебе, моя кохана!..
У Вандзi зiрвалося з вуст тяжке зiтхання i в голубих очах забринiли
сльози. Спихальський розцiнив це, як вияв жалю за втраченими роками на
чужинi, як скаргу на долю, що так несправедливо i жорстоко повелася з нею.
Вiн обняв жiнку за плечi, гаряче прошепотiв:
- Не плач, Вандзюню, не побивайся! Горе лишилося позаду - i все буде
добре...
- Ах, Мартине, ти нiц не розумi ш! - схлипнула жiнка.
- Що ж я маю розумiти? Ми разом - i для мене цього досить. Вiдтепер ми
завжди будемо разом, щастя мо ! По©демо у наш Круглик...
- Там нiчого не лишилося: татари все спалили.
- А ми вiдбуду мо! Поставимо ще кращий дiм...
- Нi, Мартинчику, не по©ду я...
- Що? - вигукнув спантеличений Спихальський. - Чому то?
- Крiм тебе, у мене там нiкого нема ...
- Крiм мене, кажеш? А хто ж тобi ще потрiбен, ясочко?
- У мене дiти. Мартине, - ледь чутно прошепотiла жiнка.
- Холера ясна, якi дiти? Звiдки?
Вiн раптом почав здогадуватися. Кров шугнула йому в обличчя, i воно
побуряковiло. Губи затремтiли, а руки мимовiльно шарпнули Вандзю за плечi.
Не тямлячи себе, вiн заревiв:
- Звiдки, питам?
Вандзя вирвалась iз його рук, гордо пiдняла голiвку.
- Не кричи, Мартине© Сам мiг би здогадатися, що таких жiнок, як я, в
неволi не посилають до©ти кобилиць чи полоти баштан...
- Отже, ти...
- Так, я стала дружиною салтана.
- О зус!
- А що я мала робити? Хiба я винна в тiм, що мене схопили, як
беззахисну вiвцю, i завезли в чужий далекий край? Хiба не ти мав захищати
мене? Але ж ви здали туркам Кам'янець i самi опинилися в неволi.. То чого
ж ти зараз звинувачу ш мене?
Спихальський безтямно дивився на жiнку, не вiрячи в те, що сталось.
Раптово, в одну мить завалилося його щастя, про яке вiн марив усi цi довгi
важкi роки, зiв'яли рожевi надi© на майбутн , виплеканi у мороцi чорних
каторжних ночей, коли в нього залишалася одна- дина втiха - мрiя...
- Де ж тi... дiти? - глухо спитав вiн.
- Залишилися в Криму... Салтан, напевне, врятував ©х, мо©х двох
хлопчикiв.
- А може, вони загинули?
- Нi, не вiрю! - крикнула Вандзя. - Не говори про це! Не вiрю! Поки
сама не переконаюсь... Я бачила, як вiн тiкав з ними!
- У нас будуть нашi дiти, Вандзюню.
- Хто зна, чи будуть... Адже не було... А тi, двiйко, уже , i я
безтямно люблю ©хi Чу ш - люблю!
- Ти забудеш ©х.
- Кого? Дiтей?! Ти дума ш, що говориш?
- Холера ясна, але ж ти мусиш ©хати додому!
- Я i ©ду. Хiба не бачиш? - байдуже проронила Вандзя. Пан Мартин
зiтхнув i не вiдповiв нiчого.
АРКАН В' ТЬСЯ
1
Диван зiбрався пiсля обiднього намазу в малiй троннiй залi Надворi
палило сонце, i гаряча задуха в'ялила поблякле листя дерев, а тут було
прохолодно й при мно пахло трояндовою олi ю.
На розшитих золотом i срiблом м'яких мiндерах, набитих перемитою
верблюжою шерстю, сидiли найвищi сановники Османсько© iмперi©. Нiмi,
без'язикi чорнi раби-нубiйцi в бiлих, як снiг, тюрбанах i таких же бiлих
балахонах безшумно прослизнули з задрапованих шовком дверей i поставили
перед кожним велику - тонко© роботи - пiалу з холодним шербетом.
Але нiхто до шербету не доторкнувся. Йшлося про важливi для майбутнього
Порти дiла.
Говорив великий вiзир Кара-Мустафа. З його розповiдi виходило, що цей
рiк буде фатальним для урусiв. У Валахi© сто©ть готове до нападу вiдпочило
за зиму i заново оснащене всiм необхiдним двохсоттисячне вiйсько. Його ма
пiдтримати Кримська i Аккерманська орди. Правда, недавнiй напад запорожцiв
значно пiдiрвав сили Мюрад-Гiрея, але через мiсяць вiн зможе з допомогою
аллаха вiдновити ©х i поставити пiд свiй бунчук не менше тридцяти-сорока
тисяч вершникiв. Кримчаки наскочать через Му-равськии шлях на Лiвобережжя,
вогняним смерчем прокотяться по землi козакiв i вдарять у тил уруським
вiйськам, якi оборонятимуть свою древню столицю - Ки©в.
- Я з вiйськом пiдступлю до того мiста з пiвдня i змету його з лиця
землi! Це буде страшнiший погром, нiж Бати©в! Я не залишу там каменя на
каменi! Я не залишу ©м, як це зробив Батий, ©хньо© Софi©! Вона стане
мечеттю, пiвнiчною Ая-Софi ю, оплотом магометанства на диких сарматських
землях! А тих урусiв, котрi не здадуться, ми потопимо у Днiпрi! - заявив
паша Мустафа i низько поклонився султановi. - Знамено iсламу вiднинi зама
над усi ю землею урусiв!
- Це треба зробити якнайшвидше, - промовив султан Магомет, кривдячись
вiд болю. Вiн уже другий тиждень нездужав. - Бо нас жде велика вiйна на
заходi. Король Ляхистану разом з Венецi ю i цiсарем австрiйським, як
доповiдають нашi вивiдачi, готу проти нас хрестовий похiд!.. Тож одним
ударом ми повиннi розгромити урусiв, а другим, ще могутнiшим, - австрiйцiв
i ©хнiх союзникiв. Тодi вся вропа впаде до мо©х нiг!
- Iнчалла! Хай буде воля аллаха! - закивали бородами султанськi
радники. - Покiнчити з урусами одним ударом!
- Непогано було б перед походом зробити глибоку розвiдку, вивiдати сили
урусiв i ©хнi укрiплення, - промовив паша константинопольський Суваш. - Ми
не можемо знову, як торiк i позаторiк, iти наослiп...
Це зауваження зачепило вiзира за живе. За позаторiшню поразку вiн не
вiдповiда - вона лежить на совiстi Iбрагiма-пашi. Але торiк... Невже паша
Суваш вважа , що торiк вiн, великий вiзир, зазнав поразки пiд Чигирином?
Адже Чигирин упав! Його вже нема. Вiн бiльше не iсну ... Хiба ж то не
перемога?
Однак вiзир нiчого цього вголос не сказав, бо знав, що не один паша
Суваш вважа , що торiк уруси лишились непереможеними, вiн також знав, що
глибоко в душi так вважа i султан. Тому вiдповiв стримано:
- Незабаром Буджацька орда за мо©м наказом ударить на Ки©в, пошарпа
його околицi i вивiда сили урусiв...
Султан ствердно кивнув головою.
Потiм пiдвiвся сухий, з темним, поораним глибокими зморшками обличчям
великий муфтiй. Склавши молитовне руки, вiн вклонився султановi i сказав:
- Я хотiв би нагадати повелителевi правовiрних i всьому дивану про те,
що в тилу наших вiйськ i досi залиша ться Запорозька Сiч, це кляте гнiздо
гяурiв-розбiйникiв, смертельних ворогiв iсламу... Я боюся, що ©хнiй ватаг
Урус-шайтан Сiрко скориста ться з того, що пiд час вiйни i Крим, i Буджак,
i все Причорномор'я залишаться без вiйськ, i нападе на поселення
правовiрних, як вiн уже робив це не раз... Або ж вирветься на море на
сво©х байдаках i спалить приморськi мiста Криму або й само© Туреччини.
- Ми не повиннi допустити цього! - сухо сказав султан, непри мно
вражений згадкою про запорожцiв, яких вiн уже не один раз обiцяв знищити,
стерти з лиця землi, але якi й досi живуть i навiть завдали йому
вiдчутного й прикрого для султанського престижу удару. - Що дума зробити
великий вiзир?
- Я вже послав загони, якi вiдбудують Кизи-Кермен та iншi фортецi в
гирлi Днiпра. Цi фортецi зачинять вихiд запорожцям у море, а ©хнi залоги
перетнуть шлях у Крим та в Буджак!
Великий муфтiй задоволене схилив голову, знову молитовно склав перед
собою руки.
- Хай славиться iм'я пророка! Смерть гяурам!
- Великий султане, - знову вклонився вiзир Мустафа, - ка-м'янецький
паша Галiль доносить, що гетьман i князь Укра©ни Юрiй Хмельницький не
зумiв завоювати довiр'я народу свого. Вiн сидить у Немировi, як на
вулканi. Населення повста , тiка з Подiлля... Одного разу навiть
трапилось так, що якiсь розбишаки вкинули гетьмана в яму, в якiй вiн
тримав злочинцiв. I тiльки на другий день Азем-ага зi сво©ми людьми
вирятував його звiдти... Я не чекаю вiд нього нiяко© допомоги, бо його
гяурське вiйсько налiчу сотню волоцюг. Ми ж трима мо бiля нього бiльше
тисячi сво©х во©нiв, щоб уберегти його вiд повстанцiв та вiд спокуси
перекинутися до сво©х чи до полякiв...
- Хiба докази такого умислу?
- Поки що нема, але...
- Накажи пашi Галiлю i Азем-азi, щоб не спускали ока з ньо-го! Нам
потрiбне його iм'я... Як приманка. Але як тiльки щось помiтиш за ним...
- Ясно, мiй повелителю.
Султан пiдвiвся, даючи зрозумiти, що розмова закiнчена.
2
Пiсля походу на Крим Сiрко схуд, збляк i якось раптово почав старiти.
Пiд очима у нього залягли синi тiнi, на ши© та обличчi рiзкiше
вималювались зморшки. А очi, що ще донедавна яснiли по-молодечому,
погасли, померкли.
Нiхто не розумiв, що сталося з ним.
- Захворiв наш батько, - перешiптувалися по куренях козаки.
- Шкода старого, - журилися iншi.
А тi, хто стояв ближче до кошового, розповiдали:
- Не спить ночами, стогне, молиться... Просить бога прийняти його
душу... Мабуть, вiджив наш батько сво ... Душа i тiло просять спочинку...
Однак грiзнi подi©, що насувалися на рiдну землю, змушували старого
кошового забувати про сво© болячки та душевнi переживання i займатися
вiйськовими й господарчими справами. Кожного дня, вiд ранку до пiзнього
вечора, вiн був на ногах: радився iз старшинами, писав листи, заглядав до
майстерень, де виготовляли зброю, порох та ядра, до чинбарнi, стельмашнi,
пiдганяв теслярiв, якi лагодили старi та будували новi човни, перевiряв,
скiльки пороху, олова та збро© зберiга ться в коморах, скiльки там збiжжя,
борошна й солонини, а iнодi, сiвши з молодиками в легкий човен, об'©здив
Вiйськову Скарбницю - навколишнi острови, де в потайних мiсцях стояла
запорозька флотилiя, зберiгалася зброя, де за багато рокiв козаки
позводили невеличкi укрiплення, що захищали пiдступи до Сiчi.
Одного разу джура покликав до кошового Арсена i Палiя.
- Сiдайте, синки, - показав старий отаман на лаву, коли козаки
переступили порiг вiйськово© канцелярi©. - Маю з вами трохи побалакати...
Арсен i Семен Палiй умостилися край столу на фарбованiй лавi з
рiзьбленою спинкою, вичiкувально дивилися на Сiрка.
Вигляд у кошового справдi був поганий, землисто-сiре обличчя
загострилося, як пiсля хвороби, а з-пiд сорочки на плечах випирали гострi
лопатки.
- Ось що, синки, - зупинився перед козаками кошовий. - Наста час, коли
кожного дня можна чекати непроханих гостей.
певнi вiдомостi, що турки розпочали вiдбудову Iслам-Кермена та
Кизи-Кермена... Заворушилася Аккерманська орда... Оговтався пiсля нашо©
прочуханки хан Мюрад-Гiрей i збира пiд сво© знамена недобиткiв... Але нам
невiдомо, що зараз робить i замишля на майбутн вiзир Кара-Мустафа. Це
наш головний ворог! Тож саме з нього ми мали б не спускати очей...
- Що ж робити, батьку? - спитав Палiй.
- Треба ©хати в Немирiв i Кам'янець... Тiльки там можна добути потрiбнi
вiдомостi.
- По©ду я? - спитав Арсен.
- Так, сину, по©деш ти, - твердо сказав кошовий.
- Що ж робити менi? - Палiй був трохи спантеличений. Сiрко усмiхнувся
доброю старечою усмiшкою: останнiм часом вiн полюбив цього розумного i
вiдважного козака.
- Чекай, чекай, буде i тобi робота... Вiзьми сотнi двi чи три охочих -
такий собi летючий полк - i проведеш Арсена до Немирова, полковнику. Ми -
тобто я, ки©вський во вода Шереметьев i гетьман - повиннi точно знати,
коли виступить Кара-Мустафа. Арсен ма добути такi вiдомостi, а ти негайно
передаси ©х куди слiд... Без певних вiстей не повертайтеся!
- Розумi мо, батьку, - вiдповiли козаки.
- Але це ще не все... Щось треба робити з Юрком Хмельницьким. Брати ще
i його кров на свою совiсть не хочу. Досить ©© на мо©х руках... Пам'ять
про Богдана не дозволя менi вiддати такий наказ. Але й миритися з тим, що
той нелюд творить на Подiллi та й на всьому Правобережжi, не можна теж...
Отже, потрiбно зробити так, щоб йому самому стало тiсно в Немировi i на
всiм Подiллi... Тiсно разом з його союзниками - турками й татарами.
- Повстання? - сяйнув очима Палiй.
- Так, повстання! I не одно... А твiй полк, Семене, пiдтрима
повстанцiв, буде ©хньою опорою.
- Ясно.
- Але не тiльки повстання... Непогано було б забити клин мiж Юрком i
турками. Бува , що одне слово може зробити бiльше, нiж тисяча шабель... Це
вже хай Арсен зi сво©ми болгарськими друзями помiзку ...
- Постараюся, батьку, - вiдгукнувся Звенигора. - Нам усе зрозумiло.
- Ну, коли зрозумiло, то йдiть збирайтеся! Щоб завтра були в дорозi.
Сiрко обняв козакiв i провiв ©х аж на ганок.
3
Ки©в кишiв вiйськовим людом. З Росi© по Днiпру i Деснi плотарi гнали
будiвельний лiс, човни з залiзом, вiйськом, збро ю. З Лiвобережжя гетьман
Самойлович прислав кiлька тисяч козакiв i ще бiльше посполитих селян для
грабарських робiт.
Вдень i вночi на Печорську i Звiринцi не вщухав людський гомiн. Там
зводилися високi землянi вали, укрiпленi частоколом, гармашi встановлювали
на них гармати, в передпiллi козаки споруджували вовчi ями...
Укрiплювалося старе мiсто. Подiл теж обнесено палiсадом.
Через Днiпро перекинуто великий наплавний мiст на байдаках. Ширина
мосту була така, що по ньому могло зразу ©хати чотири ряди возiв.
Генерал Патрiк Гордон, або, як його тепер звали, Петро Iванович Гордон,
який керував цим величезним будiвництвом, ледве встигав побувати за день
усюди, де велися роботи. I печорськi ретраншементи, i мiст були в центрi
його турбот. Особливо мiст:
ось-ось мали надiйти основнi сили з Лiвобережжя. Десятки тисяч во©нiв,
тисячi возiв i тисячi голiв худоби потрiбно було Швидко, без затримки
переправити на правий берег. Крiм того, вiн мав так укрiпити пiдходи до
моста, щоб вороги не змогли його зруйнувати чи спалити... Тому й гасав
непосидющий генерал на високому тонконогому конi з одного кiнця мiста в
другий, i всюди його гостре око помiчало те, чого не могли або не хотiли
помiтити iншi, а рiзкий голос пiдганяв лiнтюхiв.
Та, незважаючи на зайнятiсть, генерал знайшов годину, щоб потурбуватися
про Арсенову сiм'ю. Вiн послав у Новосiлки з припасами Кузьму Рожкова,
якого пiсля чигиринсько© облоги тримав при собi, i той одного теплого дня
повернувся до Ки ва не сам, а з Iваником, який узяв найдужчих коней i
найбiльшого воза в надi© ще чим-небудь поживитися. Не за©жджаючи на
генеральське подвiр'я, вони помандрували до Софi©, потинялися перед
пишними будинками ки©вських вельмож, спустилися на Подiл.
Велике гамiрне мiсто справило на Iваника сильне враження. Сяючi золотом
банi церков, кам'янi будинки, просторi крамницi, де можна було купити ©жу,
сiль, зброю i збрую, ошатно вбранi городяни i городянки - все це викликало
у нього захоплення i подив. Вiн тiльки прицмокував, поглядаючи на блискучi
сокири та лопати, сапки, серпи й гостролезi коси, на хомути та наритники з
гнуздечками, що пахли свiжовичиненим ременем, бив руками по сво©х порожнiх
кишенях.
- Ай-ай-ай, досада яка, зна ш-ма ш!.. Усе тута , крiм пташиного
молока. Одно© дрiбнички не вистача - грошенят. Ай-ай-ай, жодного шеляга,
як на те, не завалялося в кишенi... Тьху!
Кузьма тихцем пiдсмiювався, бо знав, що генерал Гордон уже наказав усе
те приготувати. А крiм того - i солi, i борошна, i в'ялено© риби...
Радощам Iваника не було меж, коли ввечерi вiн побачив усе те багатство.
- Хоч би осi не поламалися, - похитував головою стрiлець, дивлячись, як
Iваник запопадливо хапа з комори рiзне залiзяччя i кладе на воза.
- Не поламаютьсяi Вони в мене дубовi, зна ш-ма ш, - вiдповiдав Iваник.
- А поламаються - новi в дорозi витешу!
Вранцi другого дня вiн мав ви©хати додому. Але це якраз була недiля, i
коли в церквах ударили дзвони до заутренi, Iваник почухав потилицю i
сказав:
- А що, зна ш-ма ш, бути в Ки вi i не заглянути в Ки во-Цечерську
лавру?.. Кузьмо, поведи, будь другом!
Вони спустилися в Хрещатий яр, на дорогу, що вела через Угорське до
лаври.
Стояв сонячний погожий ранок. У яру, серед зелено© гущавини, кувала
зозуля, бринiли пташинi спiви. Десь угорi, в розложистому гiллi обсипаних
цвiтом лип, гули бджоли, а над усiм цим пливли звуки дзвонiв - дзень-бом,
тiлi-бом, дзень-бом, тiлi-бом!..
Дорога випетляла нагору, до Угорського. Звiдти вже виднi-лися золотi
хрести Успенського собору, ру©ни оборонних стiн, що з часiв нападу Батия
лишалися невiдбудованими. Стара i Нова Печерськi слободи.
I тут раптом звуки дзвонiв обiрвалися. Натомiсть з валiв ретраншементу
залпом ударили гармати, почулися далекi крики.
- Свято яке, чи що? - спантеличився Iваник. Кузьма зблiд. Нi, заради
свята з гармат не палитимуть. Та до того ж ретраншемент ще не закiнчено i
не всi гармати установлено... Невже напад?
Його сумнiви розвiялися, коли вiд лаври долинули тривожнi звуки
сполоху. Великий дзвiн забомкав часто, мов на пожежу, - бом-бом-бом! Тi
звуки проникали крижаним холодом в саме серце i розросталися в ньому
чорним жахом.
- Татари! - вигукнув Кузьма, вихоплюючи шаблю. - Прокляття! Тiкай,
Iванику!
Вiд Ново© слободи прямо на них мчали вершники, на скаку пускаючи в бiк
лаври хмару стрiл. Видно, вони прорвалися через Звiринець, де будiвництво
валiв ще тiльки починалося, i, зiм'явши нечисленну сторожу, затопили
Печерськ. Порятунку не було.
Iваник теж вихопив шаблю.
- Тiкай! Я прикрию тебе, Кузьмо, зна ш-ма ш! Затримаю ©х! Тiкай у
гущавину, на схили Днiпра! - гукнув вiн. - Бо то я винен, що потягнув тебе
сюди... Чого обом гинути!
Кузьма i не думав тiкати.
- Та тiкай же, холера ясна! - вигукнув Iваник, не помiчаючи, що
перейняв вiд Спихальського його улюблену лайку.
Але тiкати вже було пiзно. Татари швидко наближалися. У повiтрi
просвистiло кiлька стрiл, i одна з них уп'ялася Iваниковi в руку. Вiн
недоладно змахнув високо пiднятою шаблею, зойкнув i став поволi осiдати на
землю. На бiлiй полотнянiй сорочцi швидко розтiкалась червона пляма.
- Зiнько! - зойкнув Iваник. - Рятуй! Погибаю... Кузьма нахилився, щоб
витягти iз рани стрiлу, але тут прошумiв аркан i обкрутився навколо його
ши©, здавив, мов обценьками. Кузьма задихнувся, випустив з руки шаблю i
повалився на землю поряд з Iваником.
- Прикiнчити ©х, батьку? - почув над собою юнацький голос. Рожков
розплющив очi. Над ним стояли два вершники: один молодий, другий - лiтнiй
чоловiк з густою чорною бородою.
- Не треба, Чоро, - вiдповiв старший. - За них дадуть на невiльницькому
базарi що-небудь... Накажи зв'язати!
- Добре, батьку, - вiдповiв молодий i гукнув во©нам: - Гей, люди,
зв'яжiть ©х i вiдпровадьте в наш стан!
Кiлька татар довгими вузькими пасами, вирiзаними з нечинено© лошачо©
шкiри-сирицi, зв'язали руки Iваниковi i Рожкову. В ту ж мить замашний
нагай оперiщив ©х по плечах. Невiльники схопилися на ноги. Тугий аркан
зразу ж потягнув ©х за собою...
Татарський напад тривав недовго. Орда налетiла зненацька, мов вихор
серед ясного дня, i так же швидко, захопивши кiлькасот бранцiв i бранок,
пiдпаливши кiлька будiвель, почала вiдступати. Козаки i стрiльцi повсюди
вибили татар за межi мiста, i вони, промчавши околицями його, так же
раптово щезли, як i з'явилися, полишивши пiсля себе трупи, пожарища та
плач рiдних за бранцями.
КАМ'ЯНЕЦЬ
1
Загiн Палiя зупинився у нетрях Краковецького лiсу, що в тi часи був
одним з найбiльших на Подiллi. Лiс не тiльки мав захищати вiд стороннього
ока та несподiваного нападу ворога, влiтку вiн був рiдною хатою для во©нiв
i щедрим столом. Тут можна було випасати коней, будувати куренi, безпечно
розводити вогнища. Тут водилося безлiч найрiзноманiтнiшо© дичини: зайцi,
дрохви, гуси, козулi, лосi, ведмедi. Тут, нарештi, земля ряснiла
ягiдниками, а на кислицях та грушах плодiв начiплялося, як роси.
Вибравши над лiсовим струмком, пiд горою, де били джерела, затишну
мiсцину. Палiй наказав козакам будувати куренi, а сам пiдiйшов до Арсена,
який стояв осторонь з Романом i Спихальським. Вiддалеки на зламаному
деревi сидiла змарнiла, зажурена Вандзя. Опустивши голову, вона втупила
погляд у землю i, зда ться, нiчого не бачила i не чула.
- Ну, от, панове-браття, юж i наступила година нашо© розлуки, - тихо
промовив Спихальський. - Звiдси ми самi будемо добиратися до Львова...
Шкода менi розлучатися з вами, але мушу...
Вiн обняв Арсена i ткнувся колючими вусами йому в щоку. I Арсен вiдчув,
як раптом пан Мартин здригнувся всiм тiлом, нiби тамував ридання, швидко
задихав, а потiм зовсiм тихо прошепотiв:
- Ех, кохам тя, холера ясна!.. Н х буду песiй син, же лжу мовлю...
Кохам, як брата... Шкода, Златки i Стехи нема! Але вiрю - знайдуться
вони...
Вiн вiдхилився, i Арсен побачив у оцi товариша сльозу.
- Ми ще зустрiнемося, пане Мартине! ©й-богу, зустрiнемося, спом'янеш
мо слово! - Арсен i сам не вiрив у те, що говорив, але йому дуже хотiлося
втiшити друга, бо й самому на серцi було тяжко. - При©деш до нас у
Новосiлки... на весiлля... Як знайдеться Златка, я дам знати... Бо теж
вiрю...
- При©ду! - пообiцяв Спихальський i почав обнiмати Романа i Палiя.
За кiлька хвилин вiн пiдсадив Вандзю на коня i спритно сам скочив у
сiдло. Помахав рукою.
- Прощавайте, братове!
Шелеснули зеленi кущi лiщини - i пан Мартин зник у густому пралiсi.
2
А в Немировi i далi тривала колотнеча: гетьман усiх пiдозрював у зрадi,
у тому, що вiд нього приховують золото i коштовностi, потрiбнi для казни,
i не було дня, щоб на Викiтцi когось не катували або не вiшали.
Останнiм часом у немилiсть потрапив сам полковник Яненченко. Пiсля
того, як син гетьмана Самойловича полковник Семен Самойлович з вiйськом
напав на Правобережжя i вигнав Яненченка з Корсуня, вiн перебрався в
Немирiв i поселився на Шполiвцях.
Хитрий, пiдступний i не менш жорстокий, нiж Юрiй Хмельницький, вiн,
крiм того, ще був владолюбною i корисливою людиною. Разом з тим вiн добре
знав Юрiя i розумiв, що той нiколи не поступиться нi владою, нi здобиччю
на його користь. А останнiм часом гетьман зовсiм схибнувся: йому в голову
засiла думка, що вiдродити Правобережжя i всю Укра©ну вiн зможе тiльки
тодi, коли в сво©х скринях матиме достатню кiлькiсть золота i срiбла, щоб
утримувати чимале вiйсько. I вимагав грошей не лише з населення, а й з
сво©х сотникiв та полковникiв.
- Пане Iване, ти й до цього часу не внiс у мою казну ту тисячу золотих,
про якi я нагадував тобi ще взимку, - сказав вiн одного разу Яненченковi,
коли вони зосталися у гетьманськiй свiтлицi втрьох; тут ще був присутнiй
Ненко. - А кажуть, грошенята у
тебе ...
- Пане гетьмане, де в мене тi грошенята! - вигукнув вражений почутим
Яненченко i схопив гетьмана за руку. - Юрiю, ти це справдi? Чи жарту ш?
Але дружн звертання нiяк не вплинуло на гетьмана. Очi його дивилися
холодно, суворо, а блiде красиве обличчя мов закам'янiло в сво©й
незворушностi.
- Якщо ти, пане Iване, хочеш пiдтримувати зi мною дружнi стосунки, то
раджу тобi негайно ©хати ось iз ним, - гетьман кивнув на Ненка, - додому i
привезти все те, що ти нагарбав, будучи
на службi в мене...
- Ясновельможний пане гетьмане!.. - скрикнув полковник.
Але Юрась не дав йому докiнчити.
- I це думай, що коли ти держиш мою сестру, то я все тобi спущу з
рук... Нi, для мене нiчого зараз нема святiшого i дорожчого за
батькiвщину, i для ©© користi я готовий на все! Навiть якщо б довелося
посадити тебе в яму, то я не зупинився б i перед
цим. Затям собi!
Яненченко знiтився i втягнув голову в плечi. Вiн якось дивно поглянув
на гетьмана i зразу ж прикрив очi довгими вiями. Але в коротку мить Ненко,
який уважно стежив за цi ю розмовою, встиг помiтити, якою люттю блиснули
полковниковi очi. "Це добре,подумав Ненко. - Вовки погризлися мiж собою,
тим легше можуть обидва потрапити до пастки!"
- Гаразд, пане гетьман, я зроблю так, як ти наказу ш, - промовив тихо
Яненченко. - Але прошу - не посилай зi мною охорону... Через годину-другу
я сам прибуду на Викiтку з усiм, що
в мене .
Юрась пильно подивився на нього i холодно сказав:
- Добре. Але не подумай обдурювати мене! Не прощаючись, Яненченко
вийшов iз свiтлицi.
Нi через годину, нi через двi не прибув вiн на Викiтку. Перед вечором
козак-гонець, посланий гетьманом, сповiстив, що полковник, осiдлавши двох
сво©х найпрудкiших коней, ви©хав з дому i повернув на Вiнницький шлях. А
там слiд його губився...
3
Побувши у Кругляку i пересвiдчившись, що вiд його невеличкого ма тку -
чимало© дерев'яно© хати, якi бувають i в заможних селян-лемкiв, вiд
повiток i клунi, вiд усього майна - не залишилося пiсля татарського нападу
нiчого, крiм головешок, а дворище вже почало заростати бур'яном, Мартин
Спихальський з болем у серцi повернув коней i по©хав до Львова. Ще в
дорозi до Круглика вiн дiзнався, що його колишнiй сюзерен, Станiслав
Яблоновський, тепер - коронний польний гетьман, i пан Мартин, не маючи де
в цiлому кра© прихилити з дружиною голову, попростував до нього, маючи
надiю, що Яблоновський не забув його i допоможе обзавестися господарством
або вiзьме до себе на службу. При цьому пан Мартин, з притаманною його
душi добрiстю, заздалегiдь простив його колишн перелюбство з Вандзею i
вирiшив не нагадувати йому про це. Однак дружинi не стерпiв - нагадав.
В'©жджаючи на широке подвiр'я мiського замку, запруджене вiйськовим людом,
пан Мартин раптом стиснув й руку i суворо сказав:
- Зараз ми зустрiнемося з паном Станiславом... Я все знаю... Вандзя
здивовано пiдвела голубенькi оченята i поморщилася.
- Що пан ма на увазi?
- Хай панi не прикида ться ягнятком... Менi все повiдано про ваше
укохання!
- Що пан мовить? - скрикнула ображено Вандзя.
- Панi не ма причини хвилюватися: я все простив i забув!.. Але я хочу
попередити панi, якщо це повториться знову...
Пан Мартин не сказав, що буде, якщо "це повториться знову", але по
тому, як побуряковiло вiд гнiву його обличчя, як настовбурчилися грiзно
вуса та блиснули очi, i без слiв було зрозумiло, що Вандзi будуть
нагiереливки.
- Пан мiг i не тягти мене сюди, а залишити в Криму. Я казала про це
пановi не раз, - випалила розгнiвана жiнка.
- Тихо, прошу тебе! - зашипiв пан Мартин, помiтинши, що на них уже
звернули увагу. - Домовилися ж...
Вiн сплигнув з коня, допомiг зiйти панi Вандзi, накинув поводи на
вмурований у стiну залiзний гак i звернувся до шляхтича в ошатному
вбраннi, що саме вийшов з дверей масивного кам'яного будинку пiд
черепичним дахом.
- Як пройти до ясновельможного пана гетьмана? Шляхтич пильно оглянув
незвичайний i добре поношений одяг Спихальського, загорiле, аж задублене
на сонцi й вiтрах обличчя, запиленi чоботи i недбало вiдповiв:
- Ясновельможний пан гетьман нинi дуже зайнятий, мостивий пане, i
навряд-чи зможе придiлити вам хоч дну хвилину часу... Я порадив би
мостивому пановi прийти днiв через два-три...
- Як! - вигукнув вражений Спихальський. - Через днiв два-три? Чи пан
дума , що говорить?
- Але пане!- спалахнув шляхтич. - Я стем вiйськовий товариш пана