великий вiзир, перед яким тремтять цiлi народи й держави, буде радий
зайвий раз побачити тебе, квiтко раю, i задовольнити твою найнеймовiрнiшу
забаганку!
Останнi слова Кара-Мустафа сказав з почуттям. Одначе вiдповiдь Златки
була холодна.
- Дякую. Сподiваюсь, до цього не дiйде.
Кара-Мустафа довго й пильно подивився на не©, а потiм, не прощаючись,
поволi вийшов з кiмнати.
Якийсь час Златка мовчки стояла в напруженнi, нiби ждучи, що великий
вiзир повернеться. Та вiн не повернувся. Його кроки, вiдлунюючись пiд
високим склепiнням, затихали вдалинi. I, коли зовсiм затихли. Златка враз
зiв'яла, плечi ©© опустилися, з грудей вирвався стогiн, а з очей бризнули
сльози. Вона простягла перед собою тонкi бiлi руки, зойкнула:
- Арсене! Арсенчику! Любий мiй! Пропала ж я навiки! I, забившись у
глухому риданнi, впала на покриту м'яким барвистим килимом тахту.
В Ейюб яничарський загiн Сафар-бея, як знову став називатися Ненко,
прибув опiвднi i зупинився на господарчому дворi. Залишивши бiля возiв з
вiйськовим спорядженням, казною гетьмана та самим гетьманом невелику
варту, голоднi яничари кинулись до кухнi, щоб чим-небудь поживитись.
Сафар-бей i Арсен, струсивши з себе дорожну пилюку i вмившись
прохолодною водою з колодязя, попростували до палацу великого вiзира.
Арсен не певен був, чи варто йому з'являтися перед очi Кара-Мустафи,
але Сафар-бей наполiг.
- Треба узаконити тво перебування в мо му загонi. I найкраще буде,
коли це зробить сам Кара-Мустафа.
- А якщо вiн не здогада ться зробити це?
- Ну й що! Уже одне те, що ти був на прийомi у великого вiзира, пiднесе
тебе в очах яничарiв i вiзирського почту так високо, що нiкому й на думку
не спаде коли-небудь запитати, хто ти й звiдки.
- А якщо вiн упiзна мене i пригада , що то я пiд Чигирином читав йому
Сiркiв лист?
- То було так давно, - заперечив Сафар-бей. - Невже ти гада ш, що вiн
пам'ята якогось там козака-уруса? Перед ним кожного дня проходять
десятки, якщо не сотнi, нових облич... Вiн швидше пригада нашу з ним
зустрiч у Кам'янцi. А це буде тiльки на краще.
- Може, й так, - погодився Арсен, тяжко зiтхнувши. - Не думай, що я
боюся... Просто не хотiлося б зараз потрапити в халепу, бо серце мо чу ,
що Златка наша десь тут... Зовсiм близько... I тепер, коли ми добралися
сюди, щоб визволити ©©, було б украй необачно припуститися помилки.
- Я згоден з тобою. Будемо сподiватися на краще. Про одне хочу
застерегти тебе...
- Про що?
- Забудь, що мене звати Ненком! Навiть наодинцi зi мною називай
Сафар-бе м. Бо ця помилка може бути для нас фатальною. Арсен усмiхнувся
невесело.
- Зрозумiв, Сафар-бею. I не забуватиму.
- От i добре. А тепер - ходiмо!
Вони вiдчинили важкi фарбованi дверi i зайшли у просторий передпокiй
палацу, ©м назустрiч поспiшив огрядний високий капуджi-ага охоронного
яничарського загону. Уважно вислухавши Сафар-бея i наказавши зачекати,
зник за дверима. А через якийсь час з'явився i повiв за собою.
Кара-Мустафа сидiв у великiй розкiшно обставленiй кiмнатi бiля столика
на вигнутих золочених нiжках i щось писав. Закiнчивши, присипав написане
пiском i тiльки тодi пiдвiв голову.
- Пiдiйдiть ближче! - Голос його прозвучав холодно, рiзко. - А ти,
капуджi-ага, вийди!
Той безшумно зник за дверима, а Сафар-бей з Арсеном ступили кiлька
крокiв наперед i низько вклонилися.
- Ви прибули з Каменiче? - спитав Кара-Мустафа.
- Нi, великий вiзире, славний охоронцю падишахового трону, ми прибули з
Немирова, - вiдповiв Сафар-бей.
- Гетьмана Iхмельнiскi привезли?
- Так, великий вiзире.
- А... - Кара-Мустафа зробив паузу, нiби роздумував - висловлювати свою
думку чи нi.
Здогадливий Сафар-бей вклонився.
- Гетьманську казну привезли також, великий вiзире, - сказав вiн тихо,
але виразно, i на його закам'янiлому обличчi не промайнуло жодного
почуття.
Кара-Мустафа задоволене кивнув головою.
- Це добре! - I, пильно приглядаючись, додав:- Менi зда ться, я вже
десь бачив вас обох... Особливо тебе, чорбаджi, - вказав вiн на Арсена. -
От тiльки не пригадую де...
- В Каменiче, великий вiзире, - вклонився Арсен. - Це було у пашi
Галiля... Ми тодi привезли з Немирова звiстку про те, що гетьман
Iхмельнiскi послав свого родича, полковника Яненченка, до Ляхистану...
- А-а, пригадую...
Кара-Мустафа злегка прикрив повiками очi. Вiн i справдi враз пригадав
цих молодих чорбаджi©в, розмова з якими наштовхнула його на думку усунути
Юрiя Хмельницького i заволодiти його багатством.
- Я радий бачити вас. - На обличчi великого вiзира з'явився легкий
усмiх.
Чорбаджi© знову вклонилися. А Сафар-бей запитав:
- Що накажете робити з гетьманом i його казною, великий вiзире? Чи не
хочете самi глянути?
Кара-Мустафа пiдвiвся, пiдiйшов до чорбаджi©в.
- Як тебе звати?
- Сафар-бей, ефендi.
- А тебе? - повернувся до Арсена.
- Асен-ага.
- Я задоволений вами, - сказав Кара-Мустафа. - Чи не хотiли б ви
служити у мене? Такi розумнi й смiливi во©ни менi потрiбнi© Ось ти, - вiн
показав на Сафар-бея, - був би мо©м чауш-па-шою, а ти, Асен-ага, -
чаушем...
Сафар-бей i Арсен переглянулись i разом вiдповiли:
- Ми радi служити вам, великий вiзире!
- Гаразд. Про вас потурбуються... А тепер ходiмо до обозу! - I перший
рушив до дверей.
Iдучи позад великого вiзира, друзi ще раз мовчки переглянулись.
Сафар-бей пiдморгнув: мовляв, усе йде добре!
Поминувши анфiладу кiмнат, де бiля кожних дверей стояло по дво
мовчазних, суворих охоронцiв, спустилися вниз, до передпокою, i вийшли
надвiр. Позаду поспiшав капуджi-ага.
Великий вiзир у сво му бiлому довгому одязi йшов плавно й легко i
скидався на гордого лебедя, що пливе по спокiйнiй поверхнi ставка.
Раптом почувся брязкiт розбитого скла. А вслiд за ним пролунав
розпачливо-болiсний дiвочий голос.
- А-а-а!..
Кара-Мустафа здригнувся i зупинився.
Зуиинилися i чорбаджi©.
Арсен зблiд i повернувся до вежi, що височiла на розi гарему. Там,
притулившись обличчям до грат, визирала з розбитого вiкна Златка. Вона
трималася за товстий залiзний прут i не помiчала, як з порiзано© руки
тонким струмочком стiка вниз, до лiктя, яскраво-червона кров.
- Кизляр-ага© Джалiль! Я накажу вирвати тобi язика, мерзенний шакале! -
гарикнув Кара-Мустафа. - Чому не слiдку ш за дiвчиною? Що робить Фатiма,
та стара вiдьма?
З-за плiч Златки виглянуло жовте перелякане обличчя внуха. Вiн
намагався вiдiрвати руки дiвчини вiд грат. Йому допомагала стара Фатiма.
Але Златка трималася мiцно, не звертаючи уваги на те, що кров уже
зачервонила ©й плечi й груди.
- Ми зараз все владна мо, найяснiший мiй ефендi, - бурмотiв кизляр-ага.
- Зараз допоможемо ©й... Аби тiльки вона не пручалася... О аллах!
Тим часом Златка не зводила погляду з Арсена. В ньому були i мольба, i
прохання про порятунок, i безмежна любов. Але жодне слово, яке б могло
розкрити перед великим вiзиром ©© стосунки з двома молодими чорбаджiями,
не злетiло з ©© вуст. Вона не втратила самовладання.
Врештi Джалiлю i Фатiмi вдалося вiдiрвати Златчинi руки вiд грат i
вiдтягти дiвчину од вiкна. З кiмнати долинали приказування й охкання
Фатiми.
Арсен зцiпив зуби, щоб не крикнути. Все його тiло тремтiло вiд
раптового збудження. Але козак розумiв, що досить одного необережного
слова чи руху, щоб накликати на себе пiдозру великого вiзира i все
загубити. До того ж Сафар-бей мiцно, мов обценьками, стиснув його руку
вище лiктя, попереджаючи, щоб мовчав.
Кара-Мустафа постояв мовчки перед розбитим вiкном, заглиблений у сво©
думки, а потiм, як здалося Арсеновi, легенько зiтхнув i поволi рушив по
дорiжцi, усипанiй перемитим морським пiском. Про дiвчину не обiзвався
жодним словом.
На господарському дворi зразу ж пiдiйшов до воза, де пiд наглядом
яничарiв сидiв у тiнi Юрiй Хмельницький.
Колишнiй гетьман мав стомлений вигляд. Змарнiлий, запилений, у
стоптаних за далеку дорогу чоботях i вигорiлому на сонцi жупанi, вiн
байдуже, понуро втупив погляд у землю i, здавалося, нiчого навколо не
помiчав - нi розкiшних садiв, густих, тiнистих, вже зачеплених осiнньою
позолотою, нi такого ж розкiшного палацу, нi добротних ста нь та комор, нi
людей, що вешталися на подвiр'©.
Та коли несподiвано уздрiв перед собою великого вiзира, байдужiсть i
втому з нього як рукою зняло. Очi блиснули радiстю, в них заiскрилися
сльози. Вiн враз пiдвiвся, кинувся до Кара-Мустафи, залопотiв калiченою
турецькою мовою.
- О мiй найяснiший повелителю, я несказанно радий, що моя гiрка,
невольницька дорога перехрестилася з тво ю свiтлою дорогою i я можу
сподiватися на твою ласку i тво заступництво!
Обличчя Кара-Мустафи гидливо скривилося.
- Ну, що ти скажеш, Iхмельнiскi?
- Великий вiзире, прошу помилувати мене i вирвати iз мого нестерпного
становища! Я нi в чому не винен... Мене оббрехали перед пашею Галiлем
вороги мо© пота мнi... I паша Галiль, не розiбравшись, наказав схопити
мене i, яко татя, вiдправити в Стамбул.
- Це султан наказав схопити тебе, Iхмельнiскi! - суворо мовив
Кара-Мустафа. - Султан!
Юрась зблiд, нижня щелепа, усiяна рiдкою чорною щетиною, одвисла.
- С-султан, мiй повелителю? З-за вiщо? - пробелькотiв затинаючись.
- За те, що ти хотiв переметнутися на бiк Ляхистану, собако невiрний!
- Я? Помилуй мене бог! I в гадцi не мав такого!
- Не бреши, гяуре! Я мав достовiрнi вiдомостi. До того ж мо© вивiдачi у
Львовi донесли, що полковника Яненченка, якого ти так необачно туди
послав, за якийсь злочин коронний гетьман Ябло-новський наказав
розстрiляти. Мабуть, не повiрив тво©м брехливим обiцянкам. I правильно
зробив!
Смертельний жах спотворив Юраськове обличчя. Воно аж позеленiло. Сiрi
губи тремтiли, як у перелякано© дитини.
- Але ж усе б-було н-не так! - верескнув вiн. - Пес Яненчен-ко утiк вiд
мене! Я сам би застрелив його, як собаку!
- I друге, - не слухаючи гетьманових слiв, вiв далi невблаганний
Кара-Мустафа. - Ти, нiкчемо, не зумiв виправдати сподiвань падишаха! Тобi
було вручено половину Укра©ни з тим, щоб ти зiбрав вiйсько i завоював
другу половину, якою й досi володi цар урусiв. Але ти не тiльки не зробив
цього, не тiльки не зумiв зiбрати вiйсько i перетягти на свiй бiк
розбiйникiв-запорожцiв, а й утратив те, що тобi дав падишах! Вiд тебе, як
вiд чуми, розбiглися всi тво© пiдданi© Тож невже ти гада ш, що високiй
Портi потрiбнi такi правителi в ©© володiннях?
- Змилуйся, великий повелителю правовiрних! - ледь чутно белькотав
Юрась, i його плечi безвiльно опускалися все нижче й нижче. Ти,
всемогутнiй, пробач рабовi сво му нiкчемному!
- А ти i справдi нiкчема... Не юродствуй! Не надiляй мене титулами
падишаха! Не сподiвайся сво©ми облудними словами полоскотати мою гординю i
вимолити собi прощення... Нi, тобi прощення не буде! - Кара-Мустафа
плеснув у долонi, i тут же бiля нього вирiс капуджi-ага. - Негайно взяти
цю людину, одвезти в Стамбул i кинути в ди Куле! В одиночку.
- Великий вiзире, стривай! Дай сказати ще... Я згоден бути порохом пiд
тво©ми ногами, тiльки' не замикай мене в сирий i темний казематi Я
вдосталь намучився в ньому ще в Польщi, в Марi н-борзькiй фортецi... Не
забувай, що я не тiльки во©н, а й улем, духовна особа. Я вже був колись у
Стамбулi архiмандритом. Тож пошли мене знову в православний монастир -
архiмандритом, ченцем, служкою... Будь-ким... Тiльки не в ди Куле!
Аллахом тебе заклинаю! Пригадай, як я вiрно служив тобi, був тво©м
сподвижником у чигиринськiй вiйнi, якi подарунки робив тобi... I серед них
- красуня, яко© у самого султана, мабуть, нема ...
Останнi слова Юрася мов ужалили Кара-Мустафу. Його чорнi очi блиснули
вогнем.
- Ти смi ш нагадувати менi про подарунки, негiдний! Ти мусив би
цiлувати мо© слiди за ласку, якою я надiляв тебе i яко© ти не заслугову ш!
Геть з-перед очей мо©х! Охоронцi, вiзьмiть його!
Юрась не встиг оком змигнути, як його схопили i потягли геть.
Арсен довго дивився йому вслiд, намагаючись видобути з серця хоч
краплину жалю i спiвчуття до поверженого, знищеного недруга, та, крiм
огиди, не вiдчував нiчого. Вiн був глибоко переконаний, що саме Юрась
Хмельниченко - винуватець не тiльки його власного нещастя й горя, а й горя
всенародного, погубитель дiла Богданового. Це на його чорнiй совiстi
десятки тисяч загублених життiв, руйнацiя i запустiння Правобережжя,
знищення правобережних козацьких полкiв. Нi, нема до нього жалю. Катюзi -
по заслузi!
Iз задуми його вивiв голос Кара-Мустафи.
- Де ж скарби цього негiдника? Показуйте!
Сафар-бей i Арсен вiдкинули полог критого воза. Там стояла невеличка,
обкована залiзними обручами дубова скриня з ручками. Вони пiдтягли ©© на
полудрабок воза i запитально глянули на великого вiзира. Що робити?
- Несiть за мною! - наказав Кара-Мустафа i попростував до палацу.
Повiв вiн ©х не до головного входу, а до невеличких дверей, що вели в
пiдземелля. внух-казнадар вiдiмкнув важкий масивний замок i засвiтив
свiчку.
Це була зовсiм порожня невелика кiмната з низькою склепiнчастою стелею.
В протилежнiй стiнi виднiлися ще однi дверi з замком, але казнадар не
поспiшав ©х вiдмикати.
- Залиште скриню тут, - наказав Кара-Мустафа. - А самi йдiть до кухнi -
там вас погодують!
- Спасибi, бейефендi, - вклонилися чорбаджi© i вийшли з холодного
пiдземелля.
Нарештi вони залишилися самi, полегшено зiтхнули й подивилися один
одному у вiчi.
- Ну, як? - спитав Сафар-бей. - Зда ться, перший день в Ейюбi
закiнчу ться для нас щасливо?
- Справдi, не ждав такого! Нiяк не думав, що ми одразу потрапимо на очi
Кара-Мустафi i що вiн вiзьме нас на службу. А ще бiльше не ждав, що в
перший же день побачимо Златку...
- То вона побачила нас i вибила вiкно, щоб подати нам звiстку про себе,
- сказав Сафар-бей.
- Бiдна дiвчина! - зiтхнув Арсен. - Скiльки перемучилась, скiльки горя
зазнала... Ну, тепер недовго ©й тут скнiти! Вирву з-за грат - i додому!
- Ти гада ш, це так легко i просто?
- Я вже приглядiвся трохи... I не думаю, що це буде легко зробити...
Про те, щоб удвох вчинити напад на палац, годi й думати. Убити сторожу й
виламати дверi - теж марна забаганка. Залиша ться двi можливостi...
- Якi?
- Або виламати на вiкнi грати, коли всi поснуть, або ждати яко©сь
щасливо© нагоди. Адже не можуть тримати Златку весь час пiд замком!
Випускають же коли-небудь на прогулянку. От тодi й викрадемо!
- Гм, все це, Арсене, тiльки припущення, - сказав серйозно Сафар-бей. -
А життя покаже, як краще. В усякiм разi, не треба поспiшати. Бо як у вас
кажуть, поспiшиш - людей насмiшиш!
- Я згоден з тобою, Сафар-бею, - похмуро вiдгукнувся Арсен. - Тiльки не
знаю, чи втримаюсь я... Може трапитись таке, що уб'ю Кара-Мустафу!
- I занапастиш нас усiх - i Златку, i себе, i мене! - суворо глянув на
друга Сафар-бей. - Не смiй навiть думати про це!
- Якщо вiн зробив ©© сво ю наложницею, я уб'ю його!- уперто повторив
Арсен. - А там - хай що буде!
- Ну й дурень! - спалахнув Сафар-бей. - А я вважав тебе за розумного!
- Легко тобi це говорити, Ненку, - прошепотiв Арсен.- А менi... Як менi
бути?
- Не Ненко я, а Сафар-бей! Чу ш - Сафар-бей, хай тобi бiс! - прошипiв
яничарський чорбаджiя. - Не забувай про це!
- Пробач... Вирвалося...
- Ну, гаразд, пробачаю, друже... I ось про що я тобi скажу: вiзьми себе
в руки! Крiпись! Менi теж нелегко. Адже Златка - моя сестра!
- То зовсiм iнше...
- Ну, от - ти знову за сво ... Ни ш, мов дiвчисько. Не забувай, що у
нас, крiм Златки, тут одне велике дiло! Якщо вже нам поталанило
потрапити сюди, в оточення самого великого вiзира то ми повиннi
використати цю можливiсть з найбiльшою вигодою для тих, хто жде наших
важливих вiстей. Для мого батька, для тво©х друзiв...
Арсен стиснув кулаки. В думцi вiн вилаяв себе за те, що розкис пiддався
хвилинному розслабленню, а вголос сказав:
- Усе, Сафар-бею! Бiльше не буду! Якщо Кара-Мустафа не пристьобне нас,
щоб позбутися небажаних свiдкiв його злочину, ми визволимо Златку. А з
Кара-Мустафою поки що треба ладком, бо це не Гамiд, не Чорнобай i навiть
не Юрко Хмельницький... Такого ворога у мене ще не було! Обхитрити,
обвести навколо пальця самого великого вiзира, а може, й повалити його -
це, скажу я тобi, брате, буде нелегко!
- Нi, нелегко, - вiдгукнувся Сафар-бей. - У Немировi ми потрапили в
осине гнiздо, а тут - шугонули просто у ведмежий барлiгi Однак у нас е
одна неабияка перевага...
- Яка?
- У цей барлiг ми потрапили пiд виглядом друзiв. I доки ми не розкритi,
доти можемо сподiватися на успiх!
Арсен ствердно хитнув головою, i вони повернули до кухнi, приземкувато©
цегляно© будiвлi, звiдки саме вивалив гурт розпашiлих вiд гарячо© ©жi
яничарiв.
Златка сидiла на отоманцi з закам'янiлим обличчям, дивилася, як Джалiль
i Фатiма метушаться бiля не©, перев'язуючи рани на руцi, а в ©© серцi
бушувала радiсть.
"Арсенчику, любий мiйi Коханий! Ти не забув про мене! Знайшов свою
Златку i зараз дума ш над тим, як ©© визволити! Мабуть, тобi довелося
пройти немало дорiг, перебороти не одну перешкоду, обминути не одну
небезпеку, перш нiж ти прибув у Стамбул - серце Туреччини, в ма ток самого
Кара-Мустафи! Отже, ти не випадково потрапив сюди, а, напевне, довiдався,
що я тут... Милий мiйi Дорогийi Коли б ти знав, як я кохаю тебе! Як
знудьгувалася за тобоюi I яка невтримна радiсть збурилась у мо му серцi,
коли я, стоячи бiля загратованого вiкна, раптом неждано побачила тебе i
Ненка. В першу мить вiд несподiванки я немов остовпiла. Не могла нi з
мiсця зрушити, нi крикнути. I то добре, бо в кiмнатi саме були Джалiль i
Фатiма. Вони прийшли сюди зi сво©ми безглуздими приставаннями, щоб я
по©ла, бо давно минув час обiду i я можу схуднути. А ©м за це перепаде вiд
великого вiзира!
В наступну мить я зрозумiла, що мушу зараз же, негайно подати тобi й
Ненковi про себе звiстку, бо iнакше вам нелегко буде знайти мене у цiй
позолоченiй, розкiшнiй тюрмi, в яку запроторив мене Кара-Мустафа. I я, не
довго думаючи, торохнула рукою по шибцi й вигукнула щось... Я не назвала
нi тебе, Арсенчику, нi брата по iменi, щоб не накликати на вас пiдозри
великого вiзира i його охорони. Я тiльки припала обличчям до грат, щоб ти
побачив мене. I ти побачив... I Ненко... Цього менi було досить. Я ще
встигла помiтити, яким здивованим i переляканим поглядом дивився на мене
Кара-Мустафа. Мабуть, вiн так i не зрозумiв, для чого я це зробила... А
потiм мене вiдтягли од вiкна Джалiль i Фатiма. Вони були страшенно
переляканi, бо вважали i вважають себе винуватцями того, що сталося. А
рани на мо©й руцi i кров, що бризнула з них, зовсiм доконали сердег. Вони
добре бачили великого вiзира i ждуть вiд нього прочухана за те, що не
догледiли мене... Бiдолахи! Як вони упадають зараз бiля мене! Якими
вiдданими очима дивляться на мене, мов замолюють свою провину. Ну, що ж -
я зроблю ©м при мне - по©м усе, що вони принесли на срiбнiй тацi. Хай
заспокояться i забираються звiдси геть... Щоб не помiтили радостi в мо©х
очах, яку я не в силi бiльше приховувати..."
Фатiма затягнула зубами вузол i журно похитала головою.
- Дурненька© Що наробила! I собi завдала болю, i нам перепаде...
- Нiчого, Фатiмо, - сказала Златка. - Менi вже не болить. I я,
зда ться, захотiла ©сти. Давай сюди все, що принесла!
У старо© служки i в внуха розпогодилися лиця. Вони ждали, що ця
примхлива красуня кричатиме на них, як робила вже не раз, тупотiтиме
ногами, виштовхуватиме з кiмнати. А воно, бач, пронесло! I якщо аллах не
скаламутить розуму цiй дiвчинi, то вона ще, чого доброго, i вигородить ©х
перед великим вiзиром... Фатiма, подаючи страву, вже й рота було розкрила,
щоб натякнути ©й про це, але Златка випередила ©©.
- А тепер - iдiть! Я хочу залишитися сама... По©м i ляжу спочивати...
Щоб не турбували мене!
Джалiль i Фатiма поспiшно вийшли з кiмнати. Златка зачекала, поки ©хнi
кроки заглухнуть вдалинi, а потiм
упала на тахту, i з и очей полилися сльози радостi.
- Арсенчику, любий мiй! Ти знову бiля мене! Яка я щаслива! Тепер менi
не так страшно, я буду спокiйна, бо знаю, що ти коха ш мене, любий мiй!
Вона довго лежала непорушне, мрiючи про ту щасливу хвилину, коли доля
знову з' дна ©© з Арсеном. Забула про ©жу, що стояла на розiсланому
килимi, про бiль у руцi, про осоружного великого вiзира - про все на
свiтi! Перед очима стояв Арсен - посуворiлий, потемнiлий, але такий
дорогий i жаданий!
Непомiтно минув час, i Златка заснула.
Прокинулася вiд непри много почуття, що хтось дивиться на не©. Серце
тривожно забилося - i вона пiдвелася.
Посеред кiмнати стояв Кара-Мустафа. Руки схрещенi на гру^ дях. Чорна
борода рiвною довгою лопатою лежить поверх рук, яскраво вирiзняючись на
тлi бiлого одягу. А палаючi очi, зда ться, пронизують наскрiзь i
заглядають у саме серце.
Златцi стало не по собi. Вона мовчки вклонилась i опустила голову.
- Що трапилося, пташко? - спитав Кара-Мустафа. - Чому ти кинулася у
вiкно? Тебе хтось налякав?
- Нi, мене нiхто не налякав, ефендi, - знову вклонилася Златка. - Я
просто не хотiла ©сти... Як бачите, я й досi не доторкнулася до ©жi.
Кара-Мустафа ковзнув поглядом по незайманих мисках.
- Але ж треба ©сти, голубко. Менi не потрiбнi кiстлявi або сухотнi
жiнки в гаремi... Чи, може, готують несмачно?
- Нi, готують смачно, ефендi, i Фатiма з Джалiлем припрошують, але... -
Златка замовкла i сумно подивилася на великого вiзира.
- Що - але? Кажи, не бiйся! - Кара-Мустафа пiдiйшов i взяв дiвчину за
руку. - Я виконаю тво бажання!
Златка хотiла висмикнути руку, та в останню мить утрималась. Подумала:
а чому б не скористатися з ласки Кара-Мустафи? I вголос мовила:
- Хiба ж захочеш ©сти, коли сидиш у цих чотирьох стiнах, як у тюрмi?
Зовсiм знудьгувалася тут, за гратами...
Кара-Мустафа пильно глянув на дiвчину. Погляд його потеплiв.
- Я скажу Джалiлю i Фатiмi, щоб водили тебе на прогулянку - в сад, на
море...
- Дякую, бейефендi, - щиро зрадiла Златка, бо вiдкривалася можливiсть
пiд час прогулянки зустрiти Арсена чи Ненка i передати ©м звiсточку про
себе.
I раптом, нiби читаючи ©© думки, Кара-Мустафа ошелешив ©© несподiваним
запитанням:
- Скажи, голубонько, тобi знайомi тi два чорбаджi©, що йшли зi мною?
Златка вiдчула, як пiд ногами у не© похитнулася пiдлога. Що помiтив
великий вiзир? Невже здогадався, що розбила вона вiкно неспроста?
- Нi, я ©х не знаю, - вiдповiла якомога спокiйнiше, хоча голос зрадливо
затремтiв. - Звiдки б я знала чорбаджi©в, що ходять з вами, бейефендi?
- Вся справа в тiм, що це не простi чорбаджi!... Вони довгий час
служили в Немировi у гетьмана Юрiя Iхмельнiскi. Тож ти могла ©х там
зустрiчати.
- Може, й зустрiчала, але не пам'ятаю, - вже бiльш упевнено вiдповiла
Златка, зрозумiвши, що Кара-Мустафа нiчого пiдозрiлого не помiтив у
поведiнцi Арсена i Ненка, а тiльки був здивований i вражений ©© вчинком. -
У гетьмана служило багато яничарських чорбаджi©в i татарських мурз... Я
добре запам'ятала тiльки того, що викрав мене i одвiз пашi Галiлю, але вiн
не турок, а урус.
Кара-Мустафа, зда ться, залишився задоволений Златчиною вiдповiддю, бо
на якийсь час замовк, тiльки пильно дивився на дiвчину, милуючись ©©
красою, а потiм легенько потиснув ©й руку i спробував притягти до себе в
обiйми.
Златка делiкатно звiльнилась i вiдiйшла до вiкна. Кара-Мустафа подався
був за нею, але передумав i зупинився.
- Ти дикунка, дiвчино... Миле дикувате звiрятко! Та, мабуть, я за це
тебе i покохав... Прийде час - i ти станеш мо ю! Хай допоможе менi аллах!
Златка зiщулилась вiд тих слiв, мов вiд удару бiiчем, i схилила голову.
Та в серцi все одно бринiла радiсть. Нi, не тво ю, вiзире! Арсеновою або
нiчи ю!
Увечерi того ж дня Кара-Мустафа знову попростував до вежi, але на цей
раз пiднявся нагору. Не стукаючи, вiдчинив дверi й зупинився у просторiй
круглiй кiмнатi з вузькими вiкнами-бiйницями, що виходили на всi чотири
сторони свiту. Кiмната була захаращена рiзними незвичайними для палацу
речами - невеликою жаровнею, череп'яними тиглями, скляними колбами i
трубками книгами, картами земно© й небесно© сфери, банками i горщиками з
камiнням, порошками та рiдинами...
Тут жив ломбардiець П' тро, лiкар i астролог, колишнiй раб-весляр на
галерi, якого Кара-Мустафа за чималi грошi викупив у казни.
П' тро лежав на диванi i, присунувши до узголiв'я свiчку, читав книжку.
Побачивши в дверях високого гостя, миттю схопився i закляк у низькому
поклонi.
Це був кремезний, рокiв сорока чоловiк з великою лисiючою головою i
густими чорними бровами. Пiд барвистим шовковим халатом виразно
окреслювалося кругленьке черевце.
- Гороскоп склав? - замiсть привiтання спитав Кара-Мустафа, сiдаючи на
твердий дерев'яний стiлець, власноручно змайстрований ломбардiйцем.
- Склав, високошановний бейефендi, - улесливо всмiхнувся астролог. -
Кiлька ночей не сходив з даху - спостерiгав за зiрками й сузiр'ями, що
визначають вашу долю...
Кара-Мустафа мимоволi глянув на стрiмкi сходи, що просто з кiмнати
виводили на горище, а там i на дах, i уявив, як П' тро сидячи на
ослiнчику, направля в небо велику пiдзорну трубу, спецiально для нього
куплену в Iталi©.
- Ну й що? Покажи!
П' тро швидко вiдчинив дверцята громiздко© шафи й обережно вийняв сувiй
жовтавого паперу.
- Ось, будь ласка! - I, розгорнувши його на столi, пiдсунув ближче
свiчку.
Кара-Мустафа з явним острахом глянув на незрозумiлi йому значки й
малюнки i спитав:
- Що пророкують зорi?
- Вони доброзичливi до вас, бейефендi, - коротко вiдповiв астролог, але
при цьому нахмурив чоло.
Це не пройшло повз увагу великого вiзира. Вiн стурбовано перепитав:
- То що ж пророкують зорi? Все кажи - менi треба правду! Чу ш? Бо стою
перед вибором - починати чи не починати дiло, вiд якого залежатиме не
тiльки моя доля, а й майбутн iмперi© та всього iсламського свiту!
Розумi ш?
- Так, бейефендi. Розумiю... Тому й поставився до цього гороскопа з
належною увагою. Нiчим не займався - тiльки ним. I радий сказати, що зорi
вiщують успiх усiм вашим вiйськовим починанням. Бог вiйни Марс постiйно
супутнича вам, бейефендi, не вiдходячи нi на крок...
- Так, так... А далi?
- Шлях ваш проходить пiд знаком Марса... Багато кровi пролл ться,
багато буде пожеж на землi i нещасть... Наступить мор великий: голод i
розруха впадуть на голови людей!
- А я? Що говорять зорi про мене?
- Марс не вiдступа вiд мого повелителя, охороняючи його i ведучи через