Малик Владимир. Тайний посол

спалахнули.
- Знайомого? Якщо вiн мого вiку або старший, то я його напевно знаю...
Хто ж це? Як його звати?
- Семен Палiй...
- Не чула.
- Звичайно, не чула, зна ш-ма ш... Бо вiн тiльки недавно став
прозиватися Палi м. А ранiш, поки не пiшов на Сiч та не вступив до
низового товариства, звався Семеном Гурком.
- Що?!. - Варвара-ханум враз сполотнiла i схопилася за серце. - Як ти
сказав, чоловiче? Семен Гурко?..
- Так, Семен Гурко.
- Боже!
У не© затремтiли ноги. Вона замалим не впала. Чора пiдтримав ©©.
- Непе, що з тобою?
- Семен... Братик мiй дорогий! - прошепотiла жiнка. - Отже, живий вiн,
живий... А я гадала, що з мого роду вже нiкого й на свiтi нема, так давно
я з дому... Що ж вiн розповiдав? Про кого з наших згадував? Розкажи менi,
чоловiче!
Всi були враженi несподiваним вiдкриттям i ще тiснiше обступили
жiнку-землячку, що вiдтепер ставала ©хньою господинею, вiд яко© залежала
не в малiй мiрi ©хня доля. Iваник i Стеха розповiли все, що знали про ©©
брата, про його сiм'ю, змалювали, який вiн зараз на вигляд. Все цiкавило
жiнку. А коли Iваник захоплено розповiв про те, як гарно Семен Гурко гра
на кобзi i спiва , жiнка вкрай розчулилась i заплакала.
- Боже мiй, це, безперечно, вiн! Красень на всю Борзну, музика i спiвак
неперевершений... Чи то ж я побачу його коли-небудь? - лебедiла вона крiзь
сльози.
Врештi так розхвилювалася, що не могла говорити. Чора взяв ©© пiд руку
i повiв з двору.
Мурза Кучук прибув додому ввечерi. Хоча вiн, згiдно з мусульманськими
законами i звичаями, мав чотирьох жiнок, по сутi, його диною коханою
дружиною довгi роки була Варвара, русокоса, голубоока полонянка, що
причарувала серце суворого мурзи. Вона одна жила як повноправна господиня
в його просторому домi на березi днiстровського лиману, поблизу
аккермансько© фортецi. Iнших жiнок вiн давно вiдiслав у далекi степовi
улуси доглядати за численними отарами овець i табунами коней.
Мiцний, загорiлий на степових вiтрах, з круглою голеною головою, що
мiцно сидiла на жилавiй короткiй ши©, пропахлий пiсля походу кiнським
потом i димом кочових вогнищ, вiн швидко ввiйшов до жiночо© половини
будинку i, побачивши на отоманцi дружину, що схилилася в задумi на
подушки, радiсно блиснув бiлими зубами i розкинув руки для обiймiв.
- Салям, дорога Варвара-ханум!
Та Варвара не кинулась, як бувало ранiше, йому на груди, не почала
гаряче цiлувати, ба навiть не пiдвелася з отоманки. Натомiсть холодно
глянула на чоловiка i вiдвела очi вбiк.
Кучук зупинився.
- Люба моя, що трапилося?
За майже два десятки рокiв спiльного життя вiн навчився безпомилково
вгадувати значення кожного погляду, кожного жесту сво © красиво© i дуже
сво вiльно© дружини.
- Сам зна ш! - тихо, але значуще вiдповiла Варвара.
- Що ти ма ш на увазi?.. Ще один похiд на твою батькiвщину? Але ж ти
вже повинна б звикнути до цього. Вiйна - це мо ремесло! Вона приносить
менi бiльше прибуткiв, нiж скотарство чи рибальство.
- Я вже змирилася з цим...
- Тодi ж що?
Варвара гордо пiдняла голову, смiливо глянула чоловiковi в очi.
- Красуню викрав... Молодо© захотiлося!..
Кучук деякий час стояв непорушне, жодним порухом не проявляючи сво©х
почуттiв. Однак поволi обличчя його суворiшало, ставало непроникним, нiби
закам'янiлим.
- А-а, он ти про що... Ти даремно сердишся, люба. Мала б до цього часу
звикнути, що мусульманам аллах дозволив мати не одну, як у гяурiв, а двi i
навiть чотири жiнки... Ти ж зна ш, що торiк Фатьма померла. Отже, я можу
взяти собi iншу жiнку. Ну, звичайно, старо© я не хочу, я вiддаю перевагу
молодим. Я справдi викрав у Немировi одну дiвчину. Та що з того?.. Ти
можеш не хвилюватися! Я тебе не розлюбив. Ти i надалi залишишся мо ю
старшою дружиною, матiр'ю нашого любого сина Чори, мого диного
наслiдника, якого подарував менi аллах, бо всi iншi жiнки плодили менi
тiльки дiвчат... Хiба тобi цього замало?
Варвара рiзко пiдвелася з отоманки, стала перед чоловiком. Лице ©©
пашiло, очi горiли гнiвом.
- Якщо ти, мурзо, гада ш, що я згоджуся на таке життя, то ти жорстоко
помиля шся! Аллах менi свiдок, я так само нiколи не захочу нi з ким
роздiляти твого кохання, як риба нiколи добровiльно не захоче розлучатися
з водою!.. Назавжди затям собi це!
Кучук засмiявся сво©м хижо-диким смiхом, вiд якого обсипало морозом
всiх, хто чув його. Але Варвара не звернула на нього нiяко© уваги. Не
опускаючи очей, гнiвно дивилася на чоловiка, стиснувши на грудях мiцнi
красивi руки.
Мурза раптом урвав смiх, пiдiйшов до жiнки майже впритул, обняв за стан
i двiчi - швидко й мiцно - поцiлував у губи.
- I все ж тобi доведеться змиритися, ханум, з тим, що сталося! Менi
подоба ться та дiвчина, i вона буде мо ю!
- Але ж ©© коха Чора! - вигукнула Варвара.
- Вiн ще дитина, - суворо вiдповiв Кучук. - До того ж вiн - майбутнiй
мурза, i йому не личить першу дружину брати з полонянок.
Щось у його поглядi було таке, що змусило Варвару стриматися. Вона
в'юном вислизнула з його рук i мовчки лягла на м'яку кошму, застелену
пухким барвистим килимом. Думала, що вiн ляже поруч, пригорне, як ранiш,
припаде до не©, буде перепрошувати, голубити, цiлувати. Але Кучук круто
повернувся i вийшов з кiмнати.
Вона не ждала цього. Пiсля пiврiчно© розлуки прийти на одну хвилину,
сказати, що коха iншу, що хоче одружитися з нею, - i зникнути... Образа
важкою хвилею ударила ©й в серце. Нi, вона так легко не здасться! Вона
буде боротися - i або переможе, або загине в цiй боротьбi!
Сповнена гнiву, образи, жалю, що роздирали ©й груди. Варвара зцiпила
зуби, щоб не розридатися, задерев'янiло лежала на м'якiй постелi i сухими
очима дивилася в густi сутiнки, що залягли по кутках. Що робити?..
З вiдчиненого вiкна долинув раптовий шурхiт. Вона пiдхопилася, злякано
спитала:
- Хто там?
У вiкнi показалася голова Чори.
- Це я, нене... Я все чув!
Хлопець влiз у кiмнату i сiв поряд з матiр'ю. Варвара притягла його до
себе, поцiлувала.
- Ти пiдслуховував нашу розмову? Але ж...
- Я не хотiв, нене... Так трапилося...
- Ну, гаразд. Це, може, й краще, що ти все чув. Що ж нам робити?
- Не знаю... - розгублено, зовсiм по-дитячому вiдповiв Чора.
- А я знаю! - рiшуче сказала мати. - Ми повиннi боротися за наше щастя!
- Але як?
Варвара помовчала, нiби збиралася з думками. Потiм мiцно стиснула
синову руку.
- Слухай мене уважно, Чоро... Ти повинен вiдмовитись вiд тi ©
полонянки. Адже ти зна ш, що вона тебе не коха , бо ма нареченого... Тож
невже ти хочеш мати дружину, яка ненавидiтиме тебе все життя?
- Нене! - вигукнув з болем i розпачем Чора.
- Тс-с-с! Помовч... До того ж ти не можеш перечити батьковi, вона стане
його дружиною.
Чора схопився руками за голову, засичав, мов вiд болю.
- О аллах! Що ж менi робити?
- Я ось що надумала, - сказала мати. - Ти пам'ята ш тих двох
невiльникiв iз Ки ва?
- Ну, звичайно.
- Так ось - сю нiч приготу ш трьох коней, сакви з ©жею, три ярлики
мурзи на вiльний ви©зд з улусiв, виведеш тих невiльникiв i дiвчину в степ
i вiдпустиш...
- Нене! - вигукнув вражений Чора.
- Тихо, синкуi Так треба... Я знаю, найбiльшу жертву приносиш ти -
вiдмовля шся вiд свого кохання. Але зате вряту ш матiр, батька, а може, й
себе... Бо уяви - як тобi буде, коли Стеха стане батьковою дружиною? Менi
страшно подумати, якi муки терзатимуть тво серце! I що може трапитися мiж
вами...
Чора мовчав. Мати, як завжди, була права. Однак вiд усвiдомлення того,
що мати права, йому не було легше. Його молоде гаряче серце, з якого
сво©ми руками потрiбно було вирвати болiсно-солодке почуття, лунко, як
молотом, стукало в груди i нiяк не хотiло погоджуватися з доводами розуму.
А мати говорила далi:
- I ще одно, Чоро: я хочу зустрiтися зi сво©м братом...
- Як же це зробити, нене?
- Невiльники знають його. I та дiвчина зна ... Хай передадуть йому мо
прохання i ярлики. Я певна, Семен, тобто твiй дядько Семен, дiзнавшись, що
я жива i перебуваю в Аккерманi, i маючи ярлик мурзи Кучука, не забариться
прибути сюди.
- Я це зроблю, нене, - тихо промовив Чора. - Ну то йди готуйся! А я
поговорю з Селiмом, щоб сю нiч спав мiцнiше. Та вiднесу йому глечик
вина... Чора мовчки обняв матiр i вийшов з кiмнати.
Залишивши коней у заростях лозняка на березi лиману, Чора повернувся
додому. Проходячи мимо освiтленого батькового вiкна, не втримався -
заглянув. Мурза ще не спав. Сидiв на лiжку i, пiдперши правицею
пiдборiддя, дивився прямо перед собою.
Чорi стало страшно. Йому здавалося, що батько помiтив його крiзь шибку
i зараз поженеться за ним. Вiн вiдступив у тiнь. Став пiд розложистою
молодою абрикосою, стежачи за кожним батьковим рухом. Але мурза i не
ворухнувся, сидiв непорушне, заглиблений у сво© думки.
Чора завмер. Серце його билося бентежно.
Залишилося зробити ще один рiшучий крок - вивести невiльникiв i
невiльницю, посадити на коней i... Та чи зробить вiн це? Чи вистачить у
нього духу власними руками зруйнувати сво щастя? Адже коли сьогоднi Стеха
по©де на Укра©ну, вiн уже нiколи не побачить ©©. Вона стане недосяжною для
нього...
Недосяжною?
А хiба ближчою вона буде, якщо стане батьковою дружиною?
Вiд цi © думки вiн аж здригнувся i закусив губу. Нi, боляче йому зi
всiх бокiв. Куди не гляне - виходу нема...
А хiба нема? Чекай - чому б не вiдвезти Стеху та мно в далекий улус,
ну, хоча б до старого Ямгурчi, доброго сивобородого аталика Ямгурчi,
далекого батькового родича, який, втративши в походах усiх сво©х синiв,
дожива вiку? Вiн так приязно ставиться до нього, свого двоюрiдного
внука!.. Вiн залюбки переховав би в себе дiвчину до кращих часiв i, коли б
Чора попросив, зберiг би це в та мницi i вiд батька, i вiд матерi...
Хлопець аж усмiхнувся сам до себе вiд раптово© думки, що осяяла його
затуманену, розбурхану душу. Як вiн не подумав про це ранiше?
Свiтло у вiкнi погасло: батько лiг спати. Постоявши ще деякий час i
пересвiдчившись, що всюди тихо, Чора пiшов до двору невiльникiв.
Тут теж було темно i тихо. Селiм хропiв на всi заставки у сво©й
комiрчинi. Сторожовi собаки, впiзнавши хлопця, заскавучали i почали
лащитися. Чора зачинив ©х у порожню кухню, пiдпер дверi й заглянув у
загратоване вiконце до невiльникiв.
- Iванику! РожковI- загукав вiн приглушеним голосом. У комiрчинi хтось
завовтузився, встав.
- Хто там?
- Розбуди Кузьму Рожкова та Iваника, чоловiче!
- Я i Кузьма Рожков... Чого тобi?
- Розбуди Iваника i виходь сюди! Я вiдчиню дверi... Та швидше!
Коли невiльники вийшли, Чора зашепотiв:
- Не бiйтеся мене... Я Чора... Я хочу допомогти вам втекти додому...
- З чого б то, зна ш-ма ш? - здивувався Iваник.
- Так хоче моя ненька... Я приготував коней, харчi... Зараз виведу вас
iз мiста, дам ярлики на вiльний ви©зд iз Буджака, а там ви вже самi
домчите до Ки ва...
- Гм, аж не вiриться, - все ще сумнiвався Iваник. - Ти того...
зна ш-ма ш... хлопче, не пiдведеш нас часом пiд дурного хату?
- Самi не будьте дурнями, - розсердився Чора. - Нене вiдпуска вас не
тому, що ви ©й дуже сподобалися, а тому, що зна те ©© брата Семена Гурка.
А мого дядька, виходить. Передасте йому вашi ярлики i скажете, що його
сестра Варвара жде до себе в гостi... З таким ярликом вiн може вiльно
про©хати в самий Аккерман... Зрозумiли?
Iваник i Рожков переглянулись. На таке щастя вони нiяк не сподiвалися.
- Звичайно, зрозумiли, мурзо, - вiдповiв Кузьма Рожков, не в силi
приховати радiсного блиску очей. - Зробимо все як слiд! Ходiмо!
Чора вивiв ©х на берег лиману, де в заростях густого верболозу стояло
напоготовi дво коней з притороченими до сiдел дорожнiми саквами. Рожков
мiцно потис татарчуковi руку.
- Спасибi тобi, хлопче! А Iваник розчулився.
- Хоч ти й нехрист, зна ш-ма ш... а добра людина! Хай береже тебе
господь бог! А матiнцi тво©й - низенький уклiн!
- Щасливо© дороги! - усмiхнувся Чора, почувши Iваникове побажання.
Вiн постояв, поки затих глухий стукiт копит, а потiм бiгцем помчав
додому. Серце його тривожно калатало в грудях. Те, що вiн задумав,
суперечило тепер не тiльки волi батька, я и побажанню матерi, яка наказала
i Стеху вiдправити на Укра©ну. Але незважаючи на глибоку його любов i
прив'язанiсть до матерi, вiн не в силi був перебороти сво почуття до цi ©
дiвчини-гяурки, не мiг власними руками поламати сво щастя, тому й
зважився на вiдчайдушний вчинок...
Обережно прокравшись на невiльницький двiр, вiдiмкнув дверцята
комiрчини, де ждла Стеха.
- Ой, хто там? - злякано скрикнула дiвчина, намагаючись у темрявi
розпiзнати пiзнього гостя.
- Не бiйся мене. Я Чора, - прошепотiв хлопець. - Одягайся швидше.
Виходь!
- Куди?.. Не чiпай мене, мурзо!
- Тс-с-с... Не бiйся, дурненька, я нiчого злого не заподiю тобi. Я хочу
врятувати тебе!
- Врятувати?.. Хiба менi щось загрожу ?
- Повернувся з Немирова мiй батько...
- Ну й що?
- Вiн хоче взяти тебе за жiнку...
- О боже!
- А я не хочу цього. I моя ненька цього не хоче... Тепер ти розумi ш?
Ну, збирайся! Та хутчiй! Бо до свiта ми повиннi бути далеко...
Стеха помовчала. Те, що сказав Чора, скидалося на правду.
- Куди ж ти повезеш мене?
- У безпечне мiсце... У далекому степовому улусi живе мiй двоюрiдний
дiдусь Ямгурчi, добрий старик. Мене вiн дуже любить i зробить для мене
все, чого я забажаю...
- Отже, ти...
- Стехо, невже ти до цього часу не здогадалася, як я кохаю тебе! -
вирвалося у хлопця. - Краще менi бачити тебе мертвою, нiж. дружиною
iншого... нiж дружиною... батька мого...
Стеха давно знала, що Чора коха ©©. Але поскiльки хлопець - чи то
через сором'язливiсть, чи через якусь iншу причину - нiколи ©й про це не
казав, вона не надавала цьому значення. Тепер же це могло зiграти
вирiшальну роль в ©© долi. Адже закоханого Чори ©й поки що нiчого боятися.
Зате жорстокого i брутального Ку-чук-бея...
Нi, вагатися нема чого! Та й життя за останнiй час навчило ©© бути
рiшучою i покладатися у важкi хвилини на саму себе.
Вона швидко накинула на плечi барвистий татарський халат, взула м'якi
чирики iз баранячо© шкiри i ступила крок до дверей.
Чора взяв ©© за руку i, виглянувши надвiр, вивiв iз маленько©
невiльницько© комiрчини у густо-синю темноту пiвденно© безмiсячно© ночi...



БУДЖАК

Iваник i Рожков втратили коней ще на Днiстрi, ©х вiдiбрали татари при
переправi через рiку, а самих вiдпустили: виручили ярлики. Обiрванi, босi,
ледь живi вiд голоду й утоми, допленталися вони до Ки ва i першi два днi,
скориставшись гостиннiстю генерала Гордона, тiльки те й робили, що ©ли на
кухнi i спали в конюшнi на горищi. А на третiй день, трохи оклигавши,
спустилися вузьким узвозом на Подiл, минули Житнiй базар i попростували до
Ки во-Братського монастиря, де мiстилася колегiя.
За кам'яною стiною, на просторому подвiр'©, вимощеному паленою цеглою,
сновигали ченцi, борюкалися спуде© молодших класiв. Старшi стояли купками
i про щось розмовляли. Смiх, що вибухав то в тому, то в iншому мiсцi,
свiдчив, що теми ©хнiх розмов були далеко не вченi.
Iваник i Рожков наблизилися до одного гурту.
- Хлопче, ходи-но сюди, зна ш-ма ш, - поманив Iваник пальцем низького
опецькуватого хлопчину, що глипнув на них чорними очима. I коли той
пiдiйшов, спитав:- Ти часом не зна ш тут таких... Яцька i Семашка?
Хлопчина крутнувся на однiй нозi i щосили гукнув на весь двiр:
- Яцьку! Семашко! До вас родичi при©хали! Хлiба й сала привезли! Ге-ей,
сюди!
Iваник нiяково переглянувся з Рожковим: у них з собою не було нiякого
подарунка. Та й де б вiн узявся, коли самi були голi мов бубни?
Яцько й Семашко не забарилися з'явитися i, пiзнавши Iваника, зрадiли,
як рiдному. Зразу засипали десятками запитань. Видно було, що хлопцям
жилося несолодко, бо схудли, витягнулися, а до всього - нудьгували за
рiдними й близькими.
- Чекай, Яцьку, чекай - перебив ©х Iваник. - Ми й самi нiчого не зна мо
нi про Арсена, нi про Семашкову родину, бо щойно повернулися з татарського
полону...
- О! - вирвалося в Яцька. Семашко мовчав, видно, був стриманiший.
- Так. З полону... Але там ми бачили Стеху, Арсенову сестру...
- О! - ще дужче здивувався Яцько. - Арсен зна ?
- Та нi ж! Ми й прийшли сюди, зна ш-ма ш, щоб ти гайнув на Запорожжя i
розшукав там Арсена... Треба визволяти дiвчину. Яцьковi очi блиснули
радiстю.
- Так це я вмить!.. Семашку, по©демо?
Розважливий Семашко вiдповiв не зразу. Наморщив лоба, вiд чого двi
чорнi брови зiйшлися над перенiссям, як два воронячих крила.
- А чи нас вiдпустить пан ректор?
- Чи ми його питатимемо!
- До Запорожжя неблизький шлях. А ми - пiша-пiшаниця.
- Семашку, ти нiби з неба впав! - Видно було, що Яцько, як старший i
бувалий, верховодив. - Хто ж iтиме пiшки? А Днiпро навiщо?.. Ген скiльки
дубiв пливе вниз! Попросимося - i нас вiзьмуть. Ще й харчуватимуть за те,
що помагатимемо.
Яцько мiркував як дорослий. Iваник переглянувся з Кузьмою: ©хнi
сумнiви, чи можна доручати таке важливе дiло хлопцям, розвiялися, мов
дiiм. Яцько добереться до Сiчi. А вдвох iз Семаш-ком - тим бiльше. А там
уже Арсена знайдуть...
- Ну, чого ж, я згоден, - сказав Семашко. Видно, йому теж набридло
сидiти на спудейських харчах, хотiлося на волю, на днiпровське привiлля.
- Ну, от i добре, хлопцi, - сказав Кузьма Рожков. - Тодi вiдiйдiмо
вбiк. Треба дещо розповiсти i передати...
Вони завернули за рiг будинку i сiли на низеньку, почорнiлу вiд часу i
негоди лавочку пiд кущем бузку.
В котрий раз повертався Арсен з близьких i далеких дорiг до Сiчi, а все
не мiг позбутися дитинно-радiсного збудження, звикнути до зустрiчей з
товариством, з друзями i сприймати цi зустрiчi як щось звичне, буденне. Це
завжди були для нього найщасливiшi хвилини життя.
Коли посольство, допроваджене Газi-бе м i його сейменами до кордонiв
Кримського ханства, ступило на землi Запорожжя, сторожовi козаки довели
його до Сiчi, а братчики влаштували йому урочисту зустрiч.
Всi висипали на стiни. З надбрамно© вежi гримнула гармата. Кошовий i
старшини у святковому одязi, з клейнодами зустрiли посольство на майданi
перед фортецею i провели його в посольський дiм.
Арсена й Романа оточили друзi.
- Синку, як ти змарнiв на чужинських харчах! - Метелиця притис Арсена
до грудей. - Знать, нелегкий посольський хлiб... Але добре, що
живий-здоровий повернувся. Козаковi аби шкiра та кiстки - а м'ясо
наросте... - Вiн важким кулаком витер сльозу. - Тьфу, хай йому чорт!
Видно, починаю старiти, що розрюмсався, мов баба...
Арсен поцiлував старого в шорстку щоку.
- Спасибi, батьку Корнiю, за ваше добре серце... Дякую, друзi, за
привiтання!
Арсен i Роман переходили з одних обiймiв до iнших, аж поки Палiй не
сказав:
- Ну, годi вам чоломкатись та сльозу пускати... Арсене, важлива
звiстка!
Всi замовкли. Арсен кинувся до Палiя.
- Яка звiстка, батьку Семен?
- Сiдайте i слухайте. Бо одним словом не скажеш... Ви довго, хлопцi,
мандрували, а життя тим часом не стояло на мiсцi - текло та й текло. От i
накапало трохи новин...
Сiли проти сонця хто на чому: на вербовiй колодi, що замiняла козакам
лавку, на призьбi пiд куренем, а то й просто на теплiй землi.
Арсеновi не терпiлося. По очах Палiя бачив, що той ма сказати щось
важливе.
- Ну, батьку! Палiй розгладив вуса.
- При©здили з Ки ва хлопцi - Яцько i молодий Семашко...
- Що ж трапилося? - Арсен раптом зблiд. - Якесь нещастя з нашими? Я
чув, що на Ки©в нападали татари...
- Нi, нi, там усе гаразд. - Палiй поклав козаковi руку на плече, щоб
заспоко©ти його. - Знайшлася Стеха...
- Стеха?.. Де ж вона була?
- У Буджаку. Вона й зараз там.
- У Буджаку... - Арсен на мить замовк, а потiм тихо спитав:- А Златка?
- Про Златку нiчого не вiдомо. Арсен не приховував розчарування.
- Газi-бей сказав, що Златку викрав Чора, син Кучук-бея. Як же нiчого
невiдомо?..
- Ось як! - здивувався Палiй. - А ми ма мо вiдомостi, що це якраз Стеху
викрав Чора... Вона його полонянка.
- Його полонянка! - вигукнув Роман схвильовано. - Я доберусь до нього i
задушу, мов кошеня! А потiм - хай буде що буде!
- Чекай, Романе! Не поспiшай убивати. Ви не все зна те, друзi...
- Що ж iще?
- Чора - мiй племiнник...
- Племiнник? Чора?!. - Арсен i Роман були враженi.
- Його мати - моя молодша сестра Варвара.
- О!
- Так, моя сестра... Дружина Кучук-бея. Ось як бува ! - Палiй сумно
похитав головою, а потiм невесело усмiхнувся. - Та iнодi й нещастя. може
послужити добру службу. Ось бачите? - Вiн витягнув шматок пергаменту. - Це
ярлик... Вiн вiдкри нам не тiльки дорогу в Буджак, а й дверi до хати
бiлгородського мурзи. А там буде видно, що робити... Сестра допоможе...
- Батьку, так ©дьмо ж скорiше! - Арсен схопився. - Не гаймося!
Палiй лагiдно усмiхнувся.
- Зажди! Не поспiшай. Треба як слiд приготуватися в дорогу.
- А що нам збиратися?
- Як що? Потрiбнi конi, грошi, харчi... Та й кiлькох полонених не
завадило б узяти з собою, може, доведеться викуповувати дiвчину або
обмiняти... Не забувай i про подарунки: ©ду ж я в гостi до рiдно© сестри!
Арсен почухав потилицю.
- I справдi... Шкода! Де ж узяти грошей? - I вiн вивернув кишенi. - Ось
кiлька шелягiв... А в тебе, Романе? Роман сумно усмiхнувся i розвiв
руками.
- У мене навряд чи й те знайдеться...
Гут наперед вискочив Сiкач, зiрвав з голови шапку.
- А братчики навiщо? Пiдемо по колу, дивись, i назбира мо на дорогу...
Ану, хто бiльше? - I вiн перший кинув золотого.
В шапку посипалися монети - московськi срiбнi карбованцi, випущенi
царем Олексi м Михайловичем, польськi злотi, персидськi рiали, iталiйськi
дукати, iспанськi дублони, англiйськi гiне©, австрiйськi, датськi та
шведськi крони, нiмецькi талери, турецькi курушi та пiастри... Мабуть, не
було на свiтi тако© монети, яка б у тi часи не потрапляла на Запорожжя.
Обiйшовши побратимiв. Сiкач струснув шапкою, звiдки почувся металевий
брязкiт, i попростував на майдан, де клекотiло людське море...
Тим часом Палiй, зрадiвши такiй несподiванiй удачi, почав вiдбирати
собi супутникiв.
- Арсен - раз, Роман - два, - загинав вiн пальцi на лiвiй руцi. -
Метелиця - три. Сiкач - чотири, я - п'ять... Ну, i досить, гадаю... А то,
чого доброго, татари приймуть нас не за гостей, а за здобичникiв, -
пiдсумував вiн.
- А я? - вискочив наперед Шевчик. - Ти про мене забув, Семене!
Палiй не хотiв брати старого, щоб не був зайвим тягарем у далекiй i
небезпечнiй дорозi. Однак i ображити його не хотiлося. Тому сказав якомога
м'якше:
- А може б, ви, батьку, зосталися дома? Чи ж охота вам трусити кiстками
аж до Днiстра? Неблизький же свiт!
Але Шевчик обурився i пiдстрибнув, як облiзлий пiвень.
- Це ж хто труситиме кiстками? Я?.. Та ти зна ш, хто я такий? - Вiн
зробив паузу, витягнув догори тонку, зморшкувату шию, щоб здаватися вищим,
а потiм сам вiдповiв на сво запитання: - Я - Шевчик! Я ще, щоб ти знав,
пам'ятаю Гуню й Острянина! А з батьком Хмелем за одним столом сидiв i
чарку пив... Не кажучи вже про Сiрка... I всюди я був перший!
- Позаду, - вставив, пiдсмiюючись над хвальковитим побратимом,
Метелиця.
Шевчик остовпiв i заклiпав, блiднучи, повiками.
- Це ж хто позаду?.. Я?! - Вiн розсердився не на жарт i вихопив шаблю.
- Ах ти, пуцьверiнок! Собачий хвiст... Ходи сюди, я проткну тво товсте
черево сво ю залiзякою, i тодi ти дiзна шся, хто я такий!
I вiн справдi ткнув шаблею прямо в живiт Метелицi, - той ледве встиг
вiдхилитися.
- Ти що, старе помело, часом не здурiв? - Усмiшка враз щезла з
м'ясистого, поораного шрамами i зморшками обличчя Метелицi. - А то, побий
мене грiм, як схоплю за ноги, то вiдразу опинишся за фортечною стiною, на
смiтнику!..
Вони стали один проти одного i, люто бризкаючи слиною, почали
сваритися.
Козаки реготали. Смiявся i Палiй.
- Ну, гаразд, хай ©де старий! У дорозi пригодиться - кулiш варити або
вночi на чатах стояти... Йому однак не спиться... Шевчик зрадiв.
- Невже вiзьмеш, синку? Справдi?
- Я не жартую.
- Ото молодець! Дякую. А за кулiш не сумлiвайся! Я мастак на таке дiло.
Такий зварю, що держись!
- За живiт! - не втримався знову Метелиця, щоб не пiдкусити, i,
заливаючись вiд реготу, плеснув важкою долонею миршавенького побратима по
сухих, утлих плечах, аж той присiв. - Го-орень-ко ти мо !
Шевчик розплився в добрiй усмiшцi i прихилив голову до широких грудей
свого друга.
Стояв жаркий пiвденний травень. Це був той час, коли степова
рослиннiсть - тирса, буркун, будяки, ромен-зiлля та iнше рiзнотрав'я -
дiйшла свого розквiту i ще не почала сохнути пiд палючим промiнням сонця,
а тому буйно, як море, хвилювалася на безмежних просторах, i конi поринали
в цьому барвистому морi по самi загривки.
Дикий степ, що вiддiляв запорозькi володiння вiд татарських кочовищ,
козаки подолали за кiлька днiв.
Шевчик справдi не став тягарем для товаришiв. Незважаючи на похилий
вiк, мiцно, мов реп'ях, тримався в сiдлi, не скаржився на втому, а на
привалах розпалював багаття, ставив триногу, пiдвiшував казанок i варив
пшоняний кулiш, що припав усiм до смаку.
На Великому Куяльнику ©м зустрiлися татарськi чабани, якi, забачивши
козакiв, чкурнули щодуху в степ. Отже, Дике поле залишилося позаду -
починалися татарськi володiння.
На переправi через Днiстер, пiвденнiше Бендер, Арсен Звени-гора, який
©хав попереду, раптом побачив великий кiнний загiн, що переправлявся на
лiвий берег. У вершникiв у сагайдаках було по два луки, не менше як по
сотнi стрiл. У кожного - по дво , а то й по тро коней.
Арсен зразу зрозумiв, що то татарський чамбул вируша по здобич на
Укра©ну. Вiн хотiв повернути до сво©х, але його вже помiтили - i цiла
сотня вершникiв направилася до нього. Переднi, впiзнавши у ньому
запорожця, вихопили шаблi, дехто на ходу накладав стрiли на тугого лука.
- Не стрiляйте! - гукнув Арсен. - Я маю ярлик мурзи Кучука!
Його вмить оточили.
- Хто такий? Звiдки? Покажи ярлик! - залунали голоси. Арсен витягнув з
кишенi цупкий аркушик пергаменту i пiдняв над головою.
Запала тиша. Три схрещенi чорнi стрiли - родовий знак Кучука - подiяли
безвiдмовно.
- Куди просту козак? - спитав молоденький чорнобровий татарин.
- До мурзи Кучука.
- О! - тiльки й вихопилося у того.
- Але я не сам, зi мною - мо© побратими. - I Арсен показав назад, де
з-за горба поволi ви©жджали його товаришi.
Молоденький татарин щось тихо сказав двом вершникам, i тi помчали
назустрiч запорожцям.
- Iз чим же козаки простують до мурзи Кучука?
- Про це ми скажемо самому мурзi, - спокiйно вiдповiв Арсен.
- Ти можеш i менi сказати. Я його син - Чора! Арсен здригнувся i чiпко
уп'явся поглядом у юнака. Так от у чи©х руках Стеха© Ось хто захопив ©©