Малик Владимир. Тайний посол

- Ти ще хлопчисько - i нiчого не розумi ш! - вигукнув роздратовано
гетьман. - Жорстокiсть i насилля - невiд' мна ознака всяко© влади.
- Так, влада - це насилля, але розумнi правителi обмежують його
законом, через який навiть самi, якщо вони поважають себе, не повиннi
переступати i не переступають. А де нехту ться закон, там почина ться
свавiлля i жорстокiсть... Нi султан, нi хан не дотримуються навiть у себе
на батькiвщинi законiв, то чого ж ви хочете вiд них тут, на чужiй землi,
серед чужого ©м народу?
Гетьман, видно, не сподiвався тако© вiдповiдi вiд простого, на перший
погляд, козака i був здивований i його думками, i його мовою. Але раптом
до його свiдомостi дiйшло, що, може, козак натяка на те, що й сам гетьман
чинить беззаконня, катуючи жителiв цього краю i вимагаючи вiд них золота,
срiбла та iнших коштовностей. Вiн почервонiв i зловiсно втупився холодним
поглядом у смiливця, який не вiдвiв сво©х очей. Це ще бiльше розлютило
Юрася: вiн не терпiв, коли хто-небудь намагався передивитися його.
- Сiрко знав, кого посилав, - з притиском промовив вiн. - Ти, козаче,
ма ш гострий язик. Але ти мусиш вiдати, що часто язик - наш ворог i через
нього не одна голова злетiла з плiч!..
Це була пряма погроза. А Звенигора знав, що у Юрiя Хмельницького,
людини нестримано©, хворобливо вразливо©, навiть шалено©, вiд погрози до
рiшучого вчинку - один крок. Побачивши, як люто блиснули чорнi гетьмановi
очi, вiн здригнувся i пожалкував, що був такий вiдвертий.
- Ясновельможний пане гетьмане... Але Юрась перебив його.
- Всi запорожцi - мо© вороги! Коли б я мiг, то всiх вiддав би султановi
на каторгу! I ти був би серед них не останнiй!
Хто зна, чим би кiнчилася ця незвичайна розмова, коли б раптом не
розчинилися дверi i на порозi не виросла постать Семена Палiя. Гетьман
отетерiло дивився на незнайомця, за яким з темних сiней ввалювалися в
покiй озбро нi люди. Здавалося, йому вiдiбрало зненацька мову.
- Слава богу, ми встигли! - вигукнув Палiй, кидаючись до Арсена i
розрiзаючи у нього на руках вiрьовки.
- Арсене! Брате! - Роман схопив Звенигору в обiйми, мiцно поцiлував у
щоку. - Так ми перехвилювалися за тебе!
А позаду стояв, розкинувши руки, Спихальський i радiсно, мало не
плачучи, усмiхався. Вуса його настовбурчилися i ворушилися, мов у кота, а
в очах блищала сльоза. Коли Роман випустив Арсена з обiймiв, пан Мартин
згрiб козака у сво© ведмежi лапи i мiцно притиснув до грудей.
- Живий, голубе! Живий, холера! - загув Арсеновi на вухо - Ось скинемо
ми тобi штани та всиплемо духопелiв, лайдаку ти мiй любий, щоб знав, як
лiзти поперед батька в пекло! Щоб слухався старших, коли вони тебе
наставляють на лiпше!
Вiдштовхнувши Арсена вiд себе, вiн насправдi дав йому мiцного ляща по
спинi i кулаком витер мокру щоку. Радiсть поляка була така безпосередня i
щира, що Арсен, смiючись, схопив його за плечi i чмокнув у шорсткi, мов
дротини, вуса.
- Дякую, Мартине! Дякую, братове, - вклонився вiн i враз посерйознiшав.
- Гадаю, ви сюди завiтали ненадовго?.. Дiло зроблено - тож пора, мабуть,
прощатися з господарем цi © хати?
Всi повернулися до Юрiя Хмельницького. Гетьман укляк за столом i
повними жаху очима дивився на обсипаних снiгом козарлюг, якi хтозна-звiдки
i як ввiрвалися сюди.
- Чолом, пане гетьмане! - сказав Палiй. - Правду мовити, не сподiвався
я тебе побачити вже коли-небудь. А от довелося. Недарма кажуть, гора з
горою не сходиться... Либонь, лiт сiмнадцять минуло з того часу, як
востанн бачилися...
- Ти хто? - хрипко спитав Юрась.
- Був колись козаком Нiжинського полку... Пам'ята ш такий?
- Пам'ятаю...
- А зараз - вiльна птаха: абшит одержав... Став запорожцем...
- Чого ж ти хочеш вiд мене?
- А нiчого!.. Ось визволив товариша, а тепер дивлюся на тебе - невже ти
справдi син Богданiв?
- Тобто?
- Не вiриться... Коли б гетьман побачив, що ти нако©в на Укра©нi,
вишкребку, вiн тебе сам, сво©ми руками задушив би, мов паршиве щеня!
- Ти хочеш убити мене?
Вони твердо дивилися один одному в вiчi. Були майже ровесники. Палiй,
правда, був на кiлька рокiв старший, але мав вигляд навiть молодшого. Доля
звела ©х сьогоднi i поставила вiч-на-вiч. Один з них уже був широко знаний
як на Укра©нi, так i далеко за Тi межами, про другого ще майже нiкому
нiчого не було вiдомо. Один закiнчував свiй шлях, сповнений тривог, ударiв
долi, злетiв i падiнь, хоча й не знав про те, другий теж не мiг прозирати
майбутнього, але доля судила йому ще довге життя, сповнене не менших
тривог, ударiв, злетiв i падiнь. Один зажив слави великого нещасливця в
особистому життi, руйнiвника i губителя вiтчизни, мучителя i жорстокого
вбивцi; другий ще не мав нiяко© слави i навiть не пiдозрював, що стане
вiдомим на всю Укра©ну.
I ось доля звела ©х i поставила одного проти одного: хирлявого,
слабовольного Юрася Хмельницького i високого, дужого, мов дуб, сильного
духом Семена Палiя.
Побачивши, як розширилися вiд жаху очi гетьмана, Палiй гiрко усмiхнувся
i сказав:
- Якщо правду мовити, ти давно заслужив шибеницi, Юрiю!
- Чому ти мене так назива ш?
- Бо ми ж товаришi... Вилетiли з одного гнiзда: Ки©вська колегiя - наша
альма-матер.
- Ти вчився разом зi мною в колегi©?
- Так, тiльки на два чи на три роки я був старший. До речi, тут, у
Немировi, жив ще один твiй товариш i спiвучень по колегi!...
- Хто ж це?
- Ти його добре зна ш - Мирон Семашко...
- Мирон Семашко?
- Якого ти кинув у смердючу яму i наказував лупцювати киями по ногах!
- О боже!
- Щойно ми ледве теплого витягли його з ями, нелюде... За одного Мирона
тебе варто б розп'ясти! А скiльки ти вигубив люду разом зi сво©ми турками
й татарами - годi й полiчити!..
Юрась тремтiв i поволi опускав голову. Кожне слово козака падало на
нього смертним вироком, i йому ставало ясно, що пощади не може бути.
На якусь мить у поко© запала тиша. Всi дивилися на схиленi плечi
гетьмана, на його опущену голову, на якiй чорний чуб уже почав вкриватися
срiблястим iне м, на блiде, мов у мерця, обличчя i тонкi кистi рук, що
лежали безживне на столi, а бачили, - звичайно, кожен по-сво му, - спаленi
мiста i села, татарськi чамбули, що гасали по Укра©нi, валки невiльникiв i
невiльниць, тисячi трупiв, розкиданих по степах i обглемеданих вовками i
здичавiлими собаками. I кожен розумiв, що перед ними сидить людина, на
совiстi яко© значна частина всiх цих нещасть. I якими б високими, на ©©
думку, цiлями не керувалась вона, виправдання ©й нема .
Тишу порушив Палiй.
- Гетьмане, подивися навколо себе: що ти зробив з вiтчизною нашою? Що
полишив пiсля себе?.. Одну ру©ну! Страшну ру©ну... I хто зна, чи
знайдеться сила, яка пiднiме наш край з цих ру©н?.. А все почалося з тебе
та Виговського. Це ви сво©ми зрадами занапастили творiння рук Богданових!
З вас почалися всi нещастя краю i народу нашого! А мали ж вiйсько, силу,
владу... Ех!.. Дурнi, нерозумнi голови... Не бiйся, ми не стратимо тебе...
I зна ш чому?
Юрась довго сидiв непорушне. Потiм, видно, до його свiдомостi дiйшли
останнi слова козака, i вiн поволi пiдвiв голову. Однак не проронив нi
слова. Тiльки в очах стояло запитання - чому? - та десь у глибинi
спалахнула iскоркою надiя.
- Тому, що ти - син Богданiв! - з притиском сказав Палiй. - Тiльки
заради свiтло© пам'ятi батька твого дару мо тобi сьогоднi життя!.. Ти як
дума ш. Арсене?
- Я теж так думаю... От тiльки що робитимемо з ним? Залишити тут
небезпечно: зразу по нашому вiдходi зчинить гвалт... Зв'язати хiба?
Всi задумались. Але тут вихопився наперед Спихальський.
- У яму його, сучого сина! У яму!.. Hex покушту , як там солодко! -
загримiв його голос. - Хоч на дну нiч у яму!
- Ай справдi, це - думка! - пiдтримав поляка Роман.
Палiй i Арсен не заперечували.
Вмить козаки пiдхопили гетьмана попiд руки i, пригрозивши, що при
найменшому опоровi чи спробi покликати на допомогу вiн одержить ножа пiд
ребро, вивели на майдан. Тут лютувала хуртовина. Вiтер скажено свистiв у
суточках мiж будiвлями i жбурляв в обличчя холодним снiгом. Нiде не видно
жодно© живо© душi.
Спихальський i Роман швидко вiдкотили мату. Арсен чобiтьми почав
розчищати снiг, щоб добути з-пiд нього приметену драбину. Та Спихальський
не став чекати, штурхонув Юрася межи плечi - i той, глухо скрикнувши,
полетiв донизу.
- Ну, як там - м'яко, пане? - нагнувшись, спитав тихо i нашорошив вухо,
прислухаючись. З ями долинув стогiн. - А-а, живий-здоровий, най би тебе
шляк трафив... От i добре! Спробуй, як тутай солодко, гунцвоте... Шкода,
що ниньки всi в'язнi втекли звiдтам, а то б вони нам'яли тобi боки, будь
певен!
Потiм швидко накинув на отвiр мату, i ©© зразу ж почало заносити
снiгом.


11

Залишатися на Викiтцi довше було небезпечно: кожно© хвилини варта могла
викрити запорожцiв i зчинити тривогу. Тому не гаючись, Арсен забрав матiр
i дiдуся i, пригнiчений сумною звiсткою про зникнення Златки i Стехи, що
як снiг упала йому на голову, залишив з товаришами фортецю.
З ру©н церкви невеликий кiнний загiн мав повернути на схiд, до
старовинного городища, що лежало у вибалку за кiлька верст вiд Немирова.
Там була призначена зустрiч з Iваником та iншими дубовобалчанами, котрi
мали при днатися до козакiв, щоб спiльно тiкати з-пiд влади туркiв.
Прощалися в темрявi. Младен обняв Арсена, поцiлував в обидвi щоки.
- Прощай, сину, - сказав глухо. - Ми з Ненком залишимося тут... Не
вберегли Златки... Нема сумнiву, що ©© захопив султан Газi-бей, i ми
постара мося вирвати ©© з Криму. Ненко - так ми домовилися - знову пiде на
службу в яничарський корпус, йому легше буде порушити клопотання перед
султаном чи великим вiзиром про покарання Газi-бея i повернення Златки...
Не забуватимемо також i про Стеху...
- Дякую, батьку, - сумно вiдповiв Арсен. - Вiрю, що ви зробите все, щоб
визволити дiвчат... Я теж не сидiтиму, склавши руки. Я знайду шлях у Крим,
розшукаю там Газi-бея, i горе йому!
- Його не треба довго розшукувати. То ак-мечетський салтан...
- В самiй серцевинi Криму сховався хижий яструб. Але я знайду його i
пiд землею. Будьте певнi!.. А якщо вам пощастить напасти на слiд Златки i
Стехи, то дайте менi знати в Сiч.
- Обов'язково дамо... I вiд тебе чекатимемо радiсних вiстей, - у
Младена здригнувся голос. Старий во вода на хвилину замовк, а потiм,
переборовши хвилинну слабiсть, узяв Арсена i Палiя за руки, вiдвiв убiк,
сказав зосiм тихо, але твердо: - А тепер, друзi, слухайте уважно: вiд
кам'янецького пашi до гетьмана вчора прибув чауш iз надзвичайно© ваги
звiсткою...
- Якою?! - вигукнули одночасно козаки.
- Навеснi цього року, найпiзнiше - влiтку, вiзир Кара-Мустафа кине сво
вiйсько на Ки©в! Якщо йому пощастить легко i швидко взяти мiсто, вiн
перейде на Лiвобережжя...
- Ось як! - Палiй i Арсен не могли приховати радостi. - Це ж звiстка,
якiй цiни нема!
- Але це ще не все... Перед походом вiзира кримський хан з ордою ма
пошарпати Лiвобережжя, а буджацькi татари разом з яничарами - вiдбудувати
зруйнованi запорожцями в пониззi Днiпра турецькi фортецi... Гадаю, що ви й
самi розумi те, що цi вiстi треба негайно передати куди слiд!
- Спасибi, батьку, - Арсен мiцно притиснув Младена до грудей, потiм
обняв Ненка. - Спасибi, брате... Все буде зроблено як треба!
Повернувшись до Якуба, вiн хотiв обняти i його, але старий раптом
сказав:
- Нi, Арсене, не прощайся зi мною: я ©ду з вами...
Вигук здивування вирвався з грудей Арсена, Младена i Ненка.
- Якубе, що ти надумав? - кинувся Младен.
- Так треба, Младене, - спокiйно вiдповiв той. - Якщо Златка опиниться
на Укра©нi, я ©й замiню тебе, буду батьком... Та й до Ар-сена приросло мо
серце, як до сина. А тут менi нiчого робити. Якщо запита хто, де подiвся,
скажете - загинув... На батькiвщинi у мене нiкого нема, нiкому я там не
потрiбний. А тут... я вiрю, що знайдеться Златка, а в не© один шлях - до
Арсена! То й я з ними!
Розчуленi Младен, Ненко i Арсен обняли старого i так, обнявшись,
постояли в мовчаннi якусь хвилину. Потiм Младен опустив руки.
- Все... ©дьте! Та не забувайте, що ми тут i можемо передати для ваших
во вод не одну цiкаву новину!
- Ми знайдемо вас, батьку, - сказав Арсен i перший рушив у темряву
ночi.


12

Оглушений i до смертi наляканий, Юрась довго лежав на купi гнило©
соломи. Коли свiдомiсть прояснилася, вiн пiдвiв голову, ворухнув руками й
ногами, щоб пересвiдчитися, що цiлi, а потiм сiв i обiперся спиною об
вогку, ослизлу стiну. Сидiв непорушне й отупiло, все ще не вiрячи, що
живий, аж поки задушливо-нудотний сморiд i сирий могильний холод, що почав
забиратися йому пiд жупан, не повернули його остаточно до пам'ятi.
Вiн схопився на ноги. Несамовита лють враз переповнила все його ство i
скаламутила розум. Дикий, звiрячий крик вирвався з горла.
- А-а-а!..
Вiн кричав i бив кулаками в стiну, задираючи голову вгору, як вовк, i
тодi його крик був схожий на вовче виття.
- У-у-у!..
Та його, звичайно, нiхто не чув i не мiг почути. Голос даремно бився об
покритi памороззю стiни i глухнув десь високо вгорi, пiд товстою
очеретяною матою, якою було прикрито отвiр ями.
Вiн розумiв, що його нiхто не почу , але тваринний страх i злоба
примушували його кричати. I вiн кричав. Кричав до хрипоти, аж поки зовсiм
знесилiв i сiв у знемозi на солому. Якийсь час мовчав, не знаючи, що
робити. Найпростiше було ждати ранку адже його, безумовно, кинуться
шукати... Але думка, що йому доведеться до дня сидiти в цiй смердючiй ямi,
сповнювала його шаленством. Крiм того, вiн уявляв, як вилазитиме звiдси,
брудний, виваляний у нечистотах i напiвзотлiлiй соломi, на очах багатьох
во©нiв, як завтра весь Немирiв потiшатиметься з його пригоди, - i нова
хвиля лютi й розпачу ударила в груди. Схопившись у нестямi на ноги i
виставивши наперед руки, швидко пiшов попiд стiною, сподiваючись у темрявi
намацати драбину, хоча знав, що ©© тут нема... Раптом спiткнувся i впав,
шугнувши руками аж по самi лiктi в рiдке холодне багно... Бр-р-р... Тiльки
цього не вистачало© Мов iз вогню, вирвав руки, порачкував назад, витерся
вогкою соломою, лiг, зiщулившись, мов цуценя, i тихенько заплакав...
Витягли його з ями тiльки на другий день.
До того часу переляканий Азем-ага перевернув усю Викiтку i весь
Немирiв, послав кiннi татарськi загони в степ, гадаючи, що Хмельницький
утiк. Але все даремно. Гетьман зник, як у воду впав. Татари повернулися
теж нi з чим: снiговiй замiв усi стежки й дороги, всi людськi й звiрячi
слiди... I тiльки тодi, коли хтось iз гетьманських охоронцiв, бредучи
двором, зачепився за приметений снiгом труп вартового, Азем-ага здогадався
заглянути в яму. Його подиву й радостi не було меж: там один-однiсiнький
на купi соломи лежав, скоцюрбившись, гетьман i тихо стогнав...



НА РУ НАХ

1

Коли пiсля пiвночi втiкачi зiбралися нарештi в умовленому мiсцi, пiд
захистом високих земляних стiн старовинного городища, де був хоч
сякий-такий затишок вiд снiговiю, нiхто навiть не пiдозрював, скiльки
людей вирушило в путь. Думали передусiм про те, щоб якнайдалi вiд'©хати
вiд мiста i не навести на слiд погоню. ©м пощастило: хуртовина не вщухала
два днi i швидко позамiтала ©хнi слiди. I тiльки на кiнець другого дня,
коли в якомусь розореному хуторi, де бовванiло кiлька запустiлих хат,
зупинилися на нiчлiг. Арсен i Палiй обiйшли всi пiдводи. Виявилося, що з
ними ©хало, включаючи тих смiливцiв, якi разом iз Савою Грица м тiкали з
Немирова, та дубовобалчан на чолi з Iваником, сто сiмдесят чоловiк. Це вже
був чималий гурт людей, котрих об' днала спiльна мета - втекти з-пiд влади
туркiв i несамовитого Юрася Хмельницького. Всi вони з першого ж дня почали
дивитися на Палiя, оскiльки вiн був полковником козацьким, як на свого
ватажка i прислухатися до кожного його слова.
Полiчивши людей i дiзнавшись, скiльки харчових припасiв - борошна,
крупи, пшона, м'яса i солонини - везуть вони з собою, Арсен i Сава
стурбовано глянули на Палiя.
- Що будемо робити, батьку Семене? Припасiв усього на тиждень... Ну,
якщо пiдтягнути животи, на два... А до весни ж далеченько! - сказав Арсен.
- А для коней зовсiм нiчого нема ...
- I куди пряму мо? Люди мусять знати, - додав Сава. Вони стояли
осторонь вiд валки. Перемерзлi люди почали збирати сухе гiлляччя для вогню
i здирати з уцiлiлих хлiвiв солом'яну покрiвлю, щоб погодувати коней.
Жiнки i дiти метнулися по хатах. Молодий Семашко з матiр'ю та Яцьком знiс
iз саней тяжко хворого батька, який гаснув на очах.
Палiй замислено дивився на холоднi, заснiженi простори, де спадали синi
сутiнки, на стомленi постатi людей, i глибока задума затьмарювала його
обличчя.
- Зараз у нас диний шлях - на пiвнiч, на Полiсся, - сказав вiн. -
Такий наказ Сiрка... А звiдти - до Ки ва. Ми повиннi попередити ки©вського
во воду про те, що турки готують на мiсто напад... Гадаю, за тиждень
доберемося туди.
- Хто нас там жде на Полiссi? - розчаровано промовив Сава.
- То, може, ти запропону ш щось iнше?
- Та нi.
- У нас iншого вибору нема. Доберемося до Ки ва, а там видно буде, що
робити, - сказав Палiй. - Серед сво©х людей не пропадемо... А харчi треба
берегти.
Увечерi ©х покликали до Семашкiв: Миронов! погiршало. Крiм того, що в
нього розпухли i почорнiли ноги, почалася ще сильна пропасниця. Його
поклали на теплiй лежанцi, прикрили кожухом, але чоловiковi було все одно
холодно - вiд дрижакiв не попадав зуб на зуб. I син, i дружина, i двi
маленькi доньки не вiдходили вiд хворого.
Коли Семен Палiй, Арсен i Сава зупинилися бiля його узголiв'я, Мирон
розплющив очi, слабко усмiхнувся.
- Помираю я, друзi мо©, - почувся його тихий голос. - Доконали проклятi
яничари... Доконали, хай ©м бiсi Спасибi тобi, Семене, друже мiй давнiй,
за те, що порятував мене з друзями сво©ми... Що помру я не в тiй смердючiй
ямi, а серед сво©х людей: на руках у мо © любо© Феодосi© та дiтей
дорогих... Спасибi вам, друзi мо©.
Губи його посмагли, а очi горiли страшним болем. Видно, болiло у нього
не тiльки тiло, а й душа. Вiн метався на облупленiй, давно не бiленiй
лежанцi чужо© запустiло© хатини i щохвилини просив пити. Феодосiя i дiти
подавали йому череп'яний кухоль, i вiн цокотiв об нього зубами.
Козаки похмуро стояли в узголiв'© хворого. Чим вони могли допомогти
йому? Адже смерть уже торкалася його чола.
Трохи вiдпочивши i зiбравшись з силами, Мирон знову розплющив очi.
Пильно поглянув на дружину та дiтей i голосом, який не мiг викликати нi
тiнi заперечення, наказав:
- Феодосi , вийди з дiтьми на хвилину з хати! Я щось маю сказати
Семеновi i його друговi... А також - Савi...
Феодосiя з дiтьми вийшла. Мирон трохи помовчав, потiм простягнув
Палi вi руку.
- Семене, друже мiй, днi мо© полiченi, i не сьогоднi, так завтра я
стану перед богом. Помирати менi не страшно. Шкода тiльки так рано
розлучатися з бiлим свiтом... Та й це пусте!.. Одна думка мучить мене - як
житиме Феодосiя з малими дiтьми? Пропадуть самi... Знаю, Сава
допомагатиме, вiн добрий... Але ж у нього своя
- Навiщо про це думати, брате? Дасть бог, не помреш - втiшив хворого
Палiй. - I ще не один рiк топтатимеш ряст!
- Е, братику, чу моя душа, що й цi © весни я вже не побачу. А краще
послухай, що я тобi скажу...
- Кажи.
- Семене, друже мiй, пообiцяй, що пiсля мо © смертi ти не кинеш на
поталу дружину i дiтей мо©х... Вiзьми ©х пiд свою опiку... Ти - вдiвець, я
знаю... 1 тобi, ще не старiй людинi, теж потрiбен домашнiй затишок i
дбайливi жiночi руки. Повiр менi, кращо© дружини, нiж Феодосiя, на всiй
Укра©нi не знайдеш... Тож поберися з нею, якщо, звичайно, вона захоче, i
будь щасливий!
- Мироне, про що ти говориш?! - вигукнув вражений Палiй. - Ти ще живий.
I ми сподiва мося - будеш жити.
- Нi, я вже зiбрався ад патрес, друже. Бiльше того, я говорю з тобою,
менi зда ться, з того свiту... Тож не переч. I якщо твоя ласка - пообiцяй,
що зробиш так, як я прошу...
- В цьому можеш не сумнiватися: я зроблю все, аби доглянути твою сiм'ю,
друже. Ось тiльки щодо Феодосi©...
- Що саме?
- Ти не ма ш права нав'язувати ©й свою волю. Зна ш, жiнка, мати у нас
на Укра©нi - всьому голова.
- Я не нав'язую. Я ж сказав - якщо вона захоче... Спасибi тобi, брате.
Тепер менi i помирати буде легше. Iдiть! А Феодосiя хай зайде...
Козаки вийшли.
А перед свiтанком втiкачi були розбудженi голосним плачем Феодосi© -
Мирон помер.
Похвалили його тут же, на безiменному хуторi, в старому погребi, бо
нiчим i нiколи було викопати в мерзлiй землi могилу. Поставили над ним
нашвидкуруч збитий хрест, постояли трохи, поки Феодосiя i дiти,
заливаючись слiзьми, припадали до дорого© могили, а потiм рушили в дорогу.
Хуртовина ущухла, над безмежним заснiженим полем сходило
слiпучо-холодне зимове сонце. Бралося на мороз.
Палiй махнув рукою - i валка знов повернула на пiвнiч.
Снiги випали в ту зиму такi, що конi провалювалися в них по черево.
Тому тiльки на десятий день вкрай знесиленi втiкачi добралися до Фастова.
Старовинне мiсто зустрiло ©х мертвою тишею. На заснiжених вулицях -
жодного людського слiду. Замiсть будинкiв - обгорiлi чорнi скелети, а
уцiлiлi стояли без вiкон i дверей. В закiптюжених кам'яних стiнах
зу©тського колегiуму та костьолу, колись найбiльших i найкращих будiвлях,
що тепер теж зяяли проваллями вiкон, з криком шугало вороння.
Валка зупинилася на горi, бiля ру©н замку. Звiдси вiдкривався широкий
кра вид на Унаву та заунавськi простори. Вдалинi на тлi iскристо-бiлих
снiгiв густо зеленiла безмежна стрiчка старезного соснового бору, що
тягнувся до самого Ки ва.
- Ох, розкiш яка, матко боска! - вигукнув Спихальський, розкинувши руки
i наставивши в голубий простiр сво© рудi вуса. - Мав би я крила, то
здiйнявся б ниньки з цi © гори та й полинув понад всеньким цим кра м аж
ген-ген до того лiсу! Ех, i заздрю я, панове-браття, птахам, якi ширяють
високо в небi i можуть завжди, як тiльки захочуть, з високостi забачити
красу тоту!
- I справдi тут гарно, - погодився Арсен. - Незгiрше, нiж у нас у
Дубовiй Балцi над Сулою... Тiльки сумно як - жодно© живо© душi.
- До чого довели землю нашу! - з почуттям сказав Палiй. - I турки, i
татари... I сво© яничари... Витоптали, випалили, сплюндрували дощенту. Чи
то ж пiднiметься вона знову коли-небудь?
Всi мовчали. Хто мiг вiдповiсти на це запитання? Бо хiба ж один Фастiв
у ру©нах? Вони вже про©хали пiв-Укра©ни, i майже повсюди - попелища i
запустiння. Скiльки-то люду треба, щоб заселити цю пустелю? Скiльки сил
докласти?
Поки меткий, всюдисущий Iваник, якого Палiй в жарт прозвав генеральним
квартирмейстером, розмiщував людей на нiчлiг у сирих, але теплих склепах
зу©тського колегiуму, поки чоловiки ходили до Унави по сiно та очерет для
коней, а також по дрова для багаття. Палiй з Арсеном, Спихальським,
Романом та Савою Грица м пiднялися на горб, де височiв фастiвський замок.
Перед потрощеною на шмаття брамою, з яко© залишилися тiльки цурупалки на
довгих i мiцних залiзних завiсах, Арсен, котрий iшов попереду, раптом
зупинився: по пухкому снiгу до фортецi петляв свiжий, людський слiд.
- Еге, та тут хтось ! - промовив вiн i вийняв з-за пояса пiстоль. -
Цiкаво - друг чи ворог? А ми думали, що в усьому Фастовi - жодно© душi!
Вiн почав обережно прокрадатися всередину фортецi. Друзi не вiдставали
вiд нього.
Слiд повiв ©х через широкий двiр до протилежно© стiни, де з усiх
фортечних будiвель уцiлiв невеличкий будиночок. Дах його пiд час пожежi,
видно, згорiв, але хтось уже пiзнiше прикрив стелю в'язанками очерету i
житньо© соломи, серед яких високо здiймався цегляний димар. З димаря вився
ледь помiтний сизий димок.
Арсен штовхнув дверi, гукнув у темнi сiни:
- Гей, хто тут жявий, озовися!
З хати почулося невиразне бурмотiння, але нiхто не показувався. Козаки
зайшли до напiвтемно© кiмнати.
Перед пiччю, в якiй малиново догорали дубовi сучки, стояла згорбившись
старенька бабуся. З-пiд товсто© сукняно© хустки на козакiв глянули вицвiлi
очi. Чорнi сухi руки вправно шургали рогачами. З печi, перехилившись через
давно не мазаний облуплений комин, злякано визирали двi пари дитячих очей.
Вся хатина була завалена старим мотлохом, дровами, сушеними опеньками,
дикими грушами i кислицями. В одному з куткiв, вiдгородженому товстими
сосновими полiнами, темнiла чимала купа жолудiв. Всюди по стiнах висiли
пучки червоно© калини та рiзного зiлля.
На скрип дверей стара оглянулась, але не рушила з мiсця, тiльки
вичiкувально дивилась на незнайомцiв.
- Добрий вечiр, матiнко! - привiталися козаки.
- Дай, боже, здоров'я вам, дiтки! - прошамкала стара. - Я думала, на
цьому свiтi вже й нема нiкого, а воно ще й люди .
- люди, бабусю, - сказав Палiй. - А от у вашому Фастовi - негусто.
Крiм вас, мабуть, бiльше нiкого?
- Бiльше нiкого... Зосталась одна я з онучатами. А якщо правду мовити,
з чужими сиротами. Блукали на пожарищах... Настуню тут пiдiбрала, а
хлопець сам прибився.
- Не прибився, а прийшов, - мовив з печi хлопчина. Всi глянули на
дiтей. Дiвчинка рокiв семи чи восьми сором'язливо опустила великi чорнi
оченята i шуснула за комин. А хлопчина, якому можна було дати рокiв десять
чи одинадцять, смiливо дивився на незнайомцiв з-пiд острiшкуватого
бiлявого волосся.
- Як же тебе звати, парубче? - запитав Арсен, простягаючи руку, щоб
погладити хлопця по головi.
Але той вiдхилився i повагом вiдповiв:
- Звати мене Михасем. А по прозвищу - Цвiль.
- Ясно. Михайло Цвiль... Звiдки ж ти родом?
- З Чорногородки... Чули?
- Це та, що на Iрпенi? - спитав Палiй. - Мiцна фортечка!
- Була мiцна. Зосталися однi стiни. А вiд села - головешки...
- I жодно© людини?
- Та цi як я йшов розшукувати у Фастовi свого дядька Василя то в
Чорногородцi тро залишалося - баба Мокрина з Марiйкою та Мелашкою... Вони
й мене кликали до себе, та в них i самих нiчого було ©сти... Навiщо ©м
зайвий рот?
Михась говорив як дорослий. I вiд того жорстока правда ставала ще
страшнiшою. Козаки зцiпили зуби. Спихальський вилаявся:
- Пся крев, до чого довели народ! Вшистко сплюндрували,
вшисткiх винищили...
Палiй важко опустився на пiл за грубою, похилив голову, затулив обличчя
руками i довго сидiв так нерухомо. Нiхто не порушував гнiтючо© тишi.
Тiльки бабуся шаргала рогачем у печi, витягаючи горнятко, з якого пахло
грибами. Коли ж вiн опустив руки i пiдвiв голову, всi побачили, що його
обличчя мокре вiд слiз, а очi свiтяться якимось дивним вогнем, якого ранiш
нiколи в них не було...
- Друзi, не дивуйтеся мо©й слабкостi... Зараз я плакав за тим, чого не