Страница:
вернеш, i за тими, кого не вернеш... Але разом з тим я не тiльки плакав, я
поклявся сам собi нещадно боротися, поки сил мо©х стане, з ворогами
нашими, якi на коренi народ наш нищать i в цьому сво му злому намiрi
досягли вже чималих успiхiв. Боротися, щоб урятувати хоч те, що ще можна
врятувати. Життя i майбутн дiток оцих. I землю нашу... Коли я ще недавно
йшов на Запорожжя, щоб позбутися самотностi, то зараз я подумав, що йду на
Сiч, до Сiрка, для того, щоб допомогти йому сво ю шаблею захищати землю
нашу i народ наш! Якщо i ви тако© думки, то закликаю вас, браття мо©, пiти
разом зi мною. Бо ж чу те, як волають цi ру©ни до помстиi Бо ж видите, до
чого довели нас нерозумнi гетьмани нашi - до повно© руйнацi© держави
нашо©, до повно© загибелi...
- Ну, виннi не тiльки вони, - вставив Арсен.
Авжеж не тiльки вони, - погодився Палiй. - Але в першу чергу - вониi..
Пригадаймо: Юрко Хмельницький двадцять рокiв тому володiв обома берегами
Днiпра i мав шiстдесят тисяч козакiв, крiм запорожцiв. А мiг би мати сто
двадцять або й бiльше! Аби тiльки гукнув клич... А що ма тепер через свiй
дурний розум? Тисячу яничарiв, татар, волохiв та сотню сво©х гультiпак...
Вiн один з винуватцiв поразки укра©нських та росiйських вiйськ у вiйнi з
шляхтою, внаслiдок чого в Андрусовi Укра©на була роздiлена по Днiпру мiж
Росi ю i Польщею. I якщо Лiвобережжя, возз' днане з Росi ю, вистояло,
вижлло у вирi лихолiття, то Правобережжя геть витовкли кримчаки, шляхта,
яничари та сво© ж таки дурноверхi гетьманята... А Петро Дорошенко!
Зда ться, не дурний, а не вистачило кебети возз' днати Правобережжя з
Лiвобережжям i Росi ю. Все було майже готове, коли вiн прийшов з вiйськом
на Полтавщину i лiвобережнi полки ось-ось мали вручити йому гетьманську
булаву. Так нi ж! Одержавши звiстку з Чигирина, що линка скочила за плiт з
молодим козаком, покинув вiйсько на брата i помчав стрiмголов карати
зрадницю. I все знову розсипалося. I знову почалися мiжусобицi, чвари, аж
поки турки, покликанi ним, не доконали Правобережжя... Нi, що не кажiть, а
самi вони, гетьмани, виннi, що так сталося... Та нам вiд цього не легше...
Вiн пiдвiвся, заглянув на пiч, де притихли дiти. - Що, любi мо© голуб'ята,
тепленько вам тут?.. То й ростiть на здоров'я! Бо на вас уся надiя наша...
Прощавайте!
Козаки вийшли з хати.
3
Другого дня надвечiр, ©дучи по бездорiжжю широкою долиною Унави, а
потiм - Iрпеня, валка прибула до невеликого мальовничого села Новосiлки,
що розкинулося на низовиннiй терасi рiчки, побiля озера Рокитного.
Ще здалеку почувся гавкiт собак i церковний дзвiн. Подорожнi не вiрили
сво©м вухам: невже ©м це вчува ться?
Але нi - з димарiв багатьох хатин в'ються сизi вечiрнi дими, дзвiн
справдi бомка з невеличко© дерев'яно© церковцi; собаки, помiтивши
чужинцiв, завалували ще дужче, i на ©хнiй гавкiт з хатин виходили люди.
- Аж дивно, - сказав Палiй. - Це перше село, що зберегло ще в собi
людський дух!
Вони звернули з лугу, в'©хали на чималий вигiн i зупинилися перед
церквою. До них почали пiдходити дядьки в свитках, кожухах i високих
баранячих шапках-бирках, з цiкавiстю розглядали змучених далекою дорогою
втiкачiв, серед яких було чимало хворих. Почувши гул голосiв та iржання
коней, з церкви видибав старенький попик у темнiй рясi поверх кожушини i з
невеличким срiбним хрестом на грудях. Палiй i Арсен пiдiйшли до нього i
попросили благословення. Попик осiнив ©х сво©м перстом i дав поцiлувати
хреста.
- Панотче, ми хочемо знайти у вас притулок на нiч. Люди перемерзли,
зголоднiли, багато хто заслаб, усiм потрiбен вiдпочинок, - сказав Палiй,
випереджаючи десятки запитань, що сипалися з усiх бокiв.
- Бачу, бачу, добрий чоловiче. I хоча в селi залишилася тiльки третина
людей з тих, що жили тут ще десять рокiв тому, ми зможемо дати притулок
цим нещасним, - вiдповiв священик i зразу ж наказав парафiянам взяти на
ночiвлю по сiм'© прибулих.
Уперше за багато тижнiв змученi подорожнi вiдчули тепло обжитих хат i
добрих сердець.
- М-м-м, панове, жию, мов кiт у масляну, - заявив Спихальський,
наминаючи гарячi пампушки i запиваючи холодною ряжанкою, коли Арсен з
Палi м i священиком зайшли до хати, де зупинився пан Мартин разом iз
сiм' ю Iваника. - Ех, була б моя воля, зостався б я тутай до весни,
панство, то не мав би горя!
- А що, це думка, зна ш-ма ш! - пiдхопив Iваник. - Чу ш, Зiнько?
Зостанемося тут? Бо куди ж нам iти - в Дубовiй Балцi все спалено, не
залишилося нi кола нi двора... А тут, я бачив, пустки. Якщо громада
дозволить, можна i поселитися в якiй-небудь... Пiд боком - рiчка, лiс,
луг, поля. I для нас шмат знайдеться, щоб навеснi зорати та засiяти.
Арсен переглянувся з Палi м. У нього теж промайнула думка, що було б
непогано прилаштувати тут сво©х. Бо йому доведеться мандрувати далi, на
Запорожжя. А там - на розшуки Златки i Стехи...
Палiй розумiюче кивнув головою. Шепнув:
- Я сам думав уже...
За столом у священика вiн повiв мову про поселення втiкачiв. Розказавши
панотцевi про втечу з Немирова, про страшне спустошення, яке вони бачили
всюди на сво му шляху, про те, що ©м, кiльком козакам, доведеться ще ©хати
з важливими вiстями в Ки©в i на Запорожжя, Палiй попросив:
- Панотче, влаштуйте наших людей! У Новосiлках багато хат стоять
пустками. Хай нашi люди поселяться в них... Без дiла не сидiтимуть. Та й
бiльшiсть чоловiкiв умiють тримати шаблю в руцi. А в наш час це теж не
останн дiло!
- Зберемо завтра сходку, як громада вирiшить, - сказав священик.
Громада обмiрковувала недовго. Наступного дня опiвднi все село
зiбралося до церкви, панотець Iван з папертi розповiв про бажання прибулих
поселитися в ©хньому селi.
- Було в нас сто чотирнадцять дворiв, дорогi мо© прихожани, а зараз
зосталося тiльки п'ятдесят дев'ять. Жило тут майже вiсiм сот чоловiк, а
нинi - тiльки третина того... Чи ж ми не пригрi мо цих бiдолах, дорогi мо©
миряни?
- Атож, атож, чому не пригрi мо? Хай зостаються! Жити де! - залунали
голоси. - Сво© ж люди!
Так дубовобалчани i немирiвцi поселилися в закинутому мiж лiсами i
лугами сiльцi над тихоплинним Iрпенем. Того ж дня прибулi заходилися
прибирати новi домiвки.
Арсен вибрав для сво © родини чималу хату з клунею i повiткою,
виплетеними з лози i вкритими очеретом. Посеред двору, над рубленою
криницею, височiв журавель, а чималий город, що тягнувся до iрпiнських
лук, був обсаджений гiллястими вербами. Супроти цi © запустiло© оселi
розкинувся широкий вигiн, на протилежному боцi якого стояла невеличка
дерев'яна церковка.
Цiлий день уся сiм'я працювала, впорядковуючи нову оселю. Арсен з
Романом розкидали кучугури снiгу, полагодили ворота, привезли з лiсу хуру
сухих соснових дров i склали ©х у клунi. Звенигориха затопила в печi. Дiд
Онопрiй змайстрував стiл i лаву, а також намостив за грубою пiл, щоб було
на чому спати. Якуб з Яцьком полагодили хлiв i погрiб. Арсен працював як у
туманi. Схуд, змарнiв - аж почорнiв. Перед очима весь час стояла Златка.
Чорнокоса, голубоока, усмiхнена... Де вона? Що з нею? Чи не продали
дiвчину десь за море, де загубиться ©© слiд?.. Вiд безсило© лютi мiцно
стискав топорище i гупав сокирою так, що, здавалося, викрешував з мерзлого
дерева iскри.
Потiм у забуттi мрiяв про те, як, знайшовши дiвчину, побереться з нею,
як вони розживуться на сво господарство. Може, навiть тут, у цьому
привiтному мальовничому селi... А чому б i нi? Як тут гарно! Як буйно,
мабуть, цвiтуть навеснi тут луки! Скiльки в навколишнiх лiсах ягiд,
грибiв, горiхiв, дичини! А рiчка, напевне, аж кишить рибою та раками... I
землi скiльки хочеш, стiльки й засiвай, аби було чим!
Як йому, стомленому вiйськовою службою на Сiчi, походами, боями,
поневiряннями по чужих краях, смертельною небезпекою, що не раз чигала на
нього, хотiлося мирно пожити в сво©й хатинi з коханою i всi ю родиною,
орати поле, сiяти в пухкий чорнозем добiрне зерно, косити i жати, ходити
за худобою, а зимовими вечорами, коли завива хуртовина, сидiти в теплiй
хатi, перед палахкотючим полум'ям лежанки, i тримати в сво©х руках
невеличкi Златчинi рученята...
Цiлий день, поки вiн разом з Романом працював у цьому поки що чужому,
нерiдному дворищi, його переслiдували такi думки i мрi©, i нiяк не мiг
прогнати ©х вiд себе.
Перед вечором вiн зайшов на подвiр'я, де зупинилася Феодосiя з дiтьми.
Тут теж кипiла робота. Правда, змарнiла, прибита горем жiнка працювала
через силу, але ©й допомагали Палiй i Сава Грицай. Молодий Семашко теж
крiпився i намагався приховати свiй смуток, щоб не завдавати ще бiльшого
жалю матерi.
З сусiднього двору долинали голоси Зiньки та Iваника. м вторував
гучний бас Спихальського. Арсен сумно усмiхнувся i похитав головою: ой,
недаремно пан Мартин викликався допомагати саме цiй родинi! Всi помiтили,
що вiн накидав оком на дужу, красиву постать Зiньки, на ©© вродливi очi i
чорнi кучерi, що вибивалися з-пiд хустки. Одному Iваниковi, зда ться, це
невтямки.
- Ну що, Арсене, свiт не без добрих людей? - удавано веселим усмiхом
зустрiв його Палiй, рукою показуючи на невеличку, причепурену вже хатину.
- От i скiнчилася для багатьох iз наших людей важка зимова подорож, якiй,
здавалося, не буде кiнця. Всi пристро нi, мають теплi притулки, татари
сюди, на Полiсся, доходять рiдко, а ми тепер можемо мандрувати далi:
спочатку до ки©вського во води, а потiм - на Сiч... Чи як ти гада ш? -
Помiтивши гiркоту на стиснутих вустах Арсена та бiль у його почервонiлих
очах. Палiй поспiшив сам вiдповiсти на сво запитання: - Знаю, знаю,
рвешся до Криму... У тебе зараз одна думка - розшукати i визволити Златку
i Стеку... Але потерпи, голубе! Доберемося ми й до Криму, а якщо потрiбно
буде - то й до самого Вельзевула в пекло!..
- Спасибi, батьку, - тихо промовив Арсен. - Робiть як краще... Бо,
справдi, у мене зараз одна думка. Вона, мов ©жак, товчеться в мо му черепi
i нi вдень нi вночi не да менi спочинку... Я не заспокоюся доти, доки не
знайду сво©х, доки не визволю ©х i не вiдомщу винуватцям ©хнiх нещасть i
поневiрянь... Об однiм прошу - не гаймо часу! Вирушаймо якнайшвидше!
Палiй обняв свого молодого друга i мiцно притис до грудей. А ранком
наступного дня, коли сонце тiльки-тiльки показалося з-за зеленого бору, з
села ви©хав загiн запорожцiв i риссю помчав Бiлогородським шляхом на схiд.
4
Ки©вський во вода князь Петро Шереметьев хворiв, i сотник Туптало
направив запорожцiв до Патрiка Гордона, який на цей час одержав звання
генерала i прибув до Ки ва для проведення фортифiкацiйних робiт. Крутим
узвозом вони з Подолу вибралися на гору, у Верхн мiсто, i в одному iз
затишних провулкiв, поблизу золотоглавого Софiйського собору, зупинилися
перед чималим дерев'яним будинком з фарбованими дощаними наличниками i
двома задерикуватими - теж дощаними - пiвнями на даховi.
Гордон стояв у жарко натопленiй свiтлицi перед широченним столом, на
якому лежали карти Ки ва i його околиць, виконанi ним самим, але дивився
не на них, а на щойно закiнчений план великого двоповерхового будинку i
думав, що цей його майбутнiй власний будинок ма бути красою i пишнiстю не
гiрший за будинок самого во води. Слава богу, цар не поскупився на
подарунки пiсля переможного закiнчення тяжко© чигиринсько© кампанi©, i вiн
тепер може вважати себе багатою людиною. Вiн нiколи не був пустопорожнiм
мрiйником. Вiн був людиною дi©, рiшучою i наполегливою. Але зараз, коли
доля пiсля багатьох ударiв стала милостивою до нього, чому б йому i не
помрiяти у сво© сорок чотири роки про власний затишний куток? Звичайно,
тут, у Росi©, вiн не досягне того, чого мiг би досягти у себе на
батькiвщинi, де батько здобув титул герцога, а королем Англi© став
двоюрiдний брат Карл. Однак i на свою долю не мiг ремствувати... До нього
прийшли влада i багатство.
На його витонченому, виразному обличчi блукала ледь помiтна загадкова
усмiшка, що так подобалася жiноцтву, а голубi очi, затiненi густими
рудуватими вiями, затуманилися вiд раптово набiглих спогадiв i думок. Вiн
не зразу зрозумiв, чого до покою зайшов стрiлець i двiчi погукав: "Пане
генерал! Пане генерал!" Тiльки перегодя запитав:
- Чого тобi?
- До вас запорожцi... Кажуть, - важлива звiстка.
- Хай заходять! - Генерал пiдняв брови i, впiзнавши Звени-гору i
Во©нова, радiсно вигукнув:- Ба, ба, ба! Старi знайомi! Козаки вклонилися.
- Так, це ми, ваша вельможнiсть, - сказав Арсен.
- Ну, якщо це ти, козаче, iз сво©ми друзями, то я вже здогадуюся, що
трапилося щось надзвичайне.
- Так, пане генерал, ми щойно прибули з Немирова, вiд гетьмана Юрiя
Хмельницького.
- Ого!
- Турки готують наступного лiта похiд на Ки©в i Лiвобережжя.
Кара-Мустафа вважа , що Ки©в - ключ до всi © Укра©ни.
- Ось як!.. Спасибi, друзi, за вiстi. Я негайно доповiм во водi i
гетьману Самойловичу. Гадаю, вони подбають про те, щоб належно
приготуватися до зустрiчi непроханих гостей... А вас буде нагороджено.
- Ми особисто не потребу мо нiяко© нагороди, пане генерал, - казав
Арсен. - Але в селi Новосiлках, на Iрпенi, за Бiлогородкою, залишилися
нашi родини без нiяких засобiв... Якщо ваша ласка, розпорядiться допомогти
©м харчами i зерном для посiву.
- Гаразд, я подбаю про це... А ви ж куди?
- А ми на Запорожжя... Нашi друзi теж повиннi негайно знати про намiри
туркiв.
- Далека дорога... Я зараз вiддам розпорядження, щоб вас iз вiйськових
складiв забезпечили сухарями, пшоном i солониною.
- Велике спасибi... Тодi вже, якщо така ваша ласка, пане генерал, -
вставив Палiй, - дайте розпорядження забезпечити нас також порохом та
оливом, бо в степу можна зустрiти зараз не тiльки чотириногу дичину...
Гордон усмiхнувся i мiцно потис руки козакам.
- I таке розпорядження дам!
5
До самого Чигирина лежали глибокi снiги, i козаки по бездорiжжю,
навпростець, з великими труднощами верстали шлях. А в останнiй день раптом
з пiвдня дихнув теплий вiтер, i чигиринська Кам'яна гора, куди з'©хали
опiвднi подорожнi, щоб подивитися на ру©ни мiста, загомонiла веселими
весняними струмками.
Постоявши пiвгодини на крутому шпилi i з сумом надивившись на мертвi
ру©ни колись могутнього замку, на розкопанi турками, запустiлi вали i
приметенi снiгом згарища будинкiв, вершники рушили знову в дорогу.
За Суботовим Роман, який ©хав попереду, раптом крикнув:
- Татари!
Всi зупинилися. Справдi, в долинi, якраз на ©хньому шляху, стояло
кiлька вершникiв у кудлатих овечих шапках i таких же кудлатих кожухах. За
спинами у них стримiли луки i круглi шкiрянi щити. Видно, вони були
враженi несподiваною зустрiччю не менше, нiж козаки, бо теж зупинилися i
не знали, що робити - тiкати чи оборонятися.
- Нас бiльше, браття, - сказав Палiй, витягаючи з пiхов шаблю. -
Зда ться, пiдмоги ©м ждати нiзвiдки - всюди голий степ.
Козаки стояли на горбi, i ©м було видно на кiлька верст навкруг. Нiде
нiкого!
Арсен i Роман скинули рушницi.
- Не будемо ризикувати, - пояснив Арсен. - Двох-трьох покладемо, а
решту вiзьмемо в полон, привеземо на Запорожжя!
Раптом один iз супротивникiв пiдвiвся на стременах i замахав над
головою шапкою.
- Гей, урус, не стрiляй! - долинув його крик. - Моя не татарин! Моя
калмик сть!.. Не стрiляй!.. Моя - друг сть!
Звенигора опустив рушницю. Запитально глянув на Палiя.
- Що будемо робити, батьку Семен? Може, и справдi це калмики? Торiк
©хнiй князь з чотирма тисячами вершникiв допомагав нам пiд Чигирином бити
татар. Вони люто ненавидять кримчакiв... До того ж це пiдданi московського
царя!
- Чим доведеш, що ви калмики, а не татари? - гукнув Палiй. Вершники
щось швидко залопотiли по-сво му. Потiм несподiвано для козакiв зняли з-за
плiч луки i кинули на снiг.
- Моя вас не чiпай!.. Твоя нас не чiпай! - долинув крик. Козаки
заховали шаблi в пiхви, наблизились. Молодi смаглявi чорноокi батири
сторожко дивилися з-пiд волохатих шапок, однак страху не виявляли.
- Хто ви i як тут опинилися? - спитав Арсен.
- Наша повертай додому... В Чорний степ повертай, - вiдповiв кремезний
вилицюватий калмик. Видно, вiн один трохи розумiв по-росiйському, бо його
товаришi байдуже розглядали козакiв. - Один батир заслаб... Добре
заслаб... Дуже добре заслаб... Маломало не вмирай... Не простий батир...
Княжич калмицький...
- Ага, ясно, - кивнув головою Арсен. - Що ж вас занесло так далеко?
Адже до Чорного степу неблизький свiт!
- Моя посольство супроводжай...
- Посольство? Яке посольство?
- Калмицький князь посилай посольство до турецький султан... Але тут
раптом щось швидко заговорив молоденький схудлий батир. Мабуть, це i був
хворий калмицький княжич, бо його супутники враз шанобливо вклонилися
йому, а товмач змовк, наче в рот води набрав.
- Ну, кажи ж, яке посольство?
Калмик мовчав, похмуро глипаючи по боках.
- Щось тут, хлопцi, не все чисто, - промовив Палiй. - Видно, товмач
бовкнув зайве i одержав за це нагiнку... Доведеться допитувати iнакше...
Чи не дума калмицька орда переметнутися до туркiв?
Вiн витяг шаблю. Те ж саме зробили й iншi козаки.
- Зрадники, ви хочете перейти з ордою на бiк султана? Вiдповiдай,
батире! Iнакше i тобi, i тво му княжичу смерть!
Палiй не жартував. Його сiрi очi блиснули крицею, а в голосi прозвучали
суворi нотки.
Товмач заперечно замахав руками. Щось швидко залопотiв по-сво му.
Княжич, зiгнувшись i тримаючись руками за живiт, мовчки слухав свого
супутника, а потiм нетерпляче тупнув ногою i знову схопився за живiт. На
його обличчi з'явився вираз гострого болю.
- Заховай шаблю, урус, - сказав кланяючись товмач. - Моя все казать...
Наша не зрадник. Наша хоче мало-мало кращий земля, кращий степ, бiльше
вода... Чорний степ - чорна земля, маломало вода, зовсiм мало-мало
дерево... Тут - красива земля, багато-багато вода, а людей нема... Калмик
хоче тут випасать своя табун, своя отара, ставить тут своя юрта, ©здить
тут в своя кибитка... Калмик хоче переселитись тут!.. Козаки мовчки
переглянулись.
- Ну, а далi? - спитав Арсен. - Чого ж ви ©хали до султана?
- Кримський хан - ворог для калмик... Хан рубати, убивати калмик... Наш
князь посилати посольство, щоб султан давай ця земля для калмик... Пуста
земля... Нiчия земля... Щоб хан не нападав на калмик...
- Чоловiче! - вигукнув Палiй. - Але ж ця земля - наша! I князь ваш ма
знати про це. Адже вiн сам приходив торiк пiд Чигирин допомагати нам у
вiйнi проти султана i хана! А крiм того, мав би спочатку запитати дозволу
в царя, а не слати посольство до султана, хай йому чорт... Тож повертайте
голоблi назад!
В очах товмача майнув переляк.
- Урус, моя - маленький чоловiк... Не вбивай, урус!
- Не бiйся, ми вас не зачепимо... Можете ©хати собi!.. Але передай
сво му князевi, що цар знатиме про цей його вчинок i, сподiваюся, по
головi не погладить!.. Коли рокiв п'ятдесят чи шiстдесят тому ваша орда
прийшла з Сибiру чи з Китаю, уруси дозволили поселитися вам по цей бiк
Волги з тим, щоб ви захищали рубежi Московсько© держави, а не пiддавалися
турецькому султану... Зрозумiв?
- Моя розумiй, розумiй, - закивав головою товмач i рукавом кожуха витер
спiтнiлий лоб. - Моя передавай... Все передавай!.. Моя повертай додому!..
- От i гаразд... А тепер можете ©хати собi!
6
Зайшовши до вiйськово© канцелярi©, Семен Палiй, Арсен Звенигора i Роман
Во©нов вклонилися сивовусому кошовому, а потiм виструнчилися, завмерли
перед ним. Сiрко обняв ©х, уважно оглязув. Вiд його пильного погляду не
приховалася i глибока зажура, що зача©лася в примерклих Арсенових очах, i
схудлi, обпаленi морозними вiтрами козацькi лиця, i зосереджена
заклопотанiсть у всiй доладнiй Палi вiй постатi.
- Бачу, при©хали не з порожнiми руками, - сказав вiн. - Привезли
новини?.. I, зда ться, не тiльки гарнi?
- Ви вгадали, батьку, - сумно вiдповiв Арсен.
- То чому ж похнюпився, козаче, мов сирота на чужому весiллi?
Арсен тяжко зiтхнув i коротко повiдомив про зникнення наречено© i
сестри.
Ця звiстка, видно, схвилювала кошового. Вiн закусив кiнчик сивого вуса
i довго мовчав. Потiм пiдвiв очi.
- Отже, ти кажеш - вони в Криму? Де ж саме?
- Мабуть, в Ак-Мечетi... В ту нiч вiд'©здив з Немирова ак-мечетський
салтан Газi-бей. I важко повiрити, щоб вiн повернувся з Укра©ни додому з
порожнiми руками...
- Справдi, важко...
- Але - клянусь усiма святими! - я доберусь до нього i вiдомщу! -
вигукнув Арсен, стискаючи в безсилiй лютi кулаки.
- Ми разом вiдомстимо! - додав Роман.
- Чекайте, хлопцi, чекайте! - зупинив ©хнiй порив Сiрко. - Про це ми
поговоримо потiм... А зараз сiдайте, розповiдайте. Я хочу знати все.
Козаки посiдали до столу. На дзвiнок кошового молоденький джура внiс
чималий дерев'яний дзбан пахучого пiнистого меду, поставив розмальованi
вiзерунками високi череп'янi кухлi з ручками, наповнив ©х.
Палiй докладно розповiв про ©хню по©здку на Правобережжя, про свавiлля
Юрiя Хмельницького в Немировi i його нелюдську жорстокiсть, про
немирiвську залогу i намiри туркiв влiтку розпочати новий похiд на
Укра©ну, на цей раз пiд Ки©в, про наказ кримчакам напасти на Лiвобережжя,
про зустрiч iз калмицькими послами до султана Магомета i про бажання
калмицько© орди перекочувати з Чорних земель на Правобережжя.
Сiрко мовчки слухав, не проронивши жодного слова. Тiльки по тому, як у
нього блискали очi i правиця затиснулася в кулак, можна було догадатися,
що кошового вразило почуте до глибини душi.
Палiй яскраво змалював страшнi картини запустiння, всенародного горя й
убозтва, яке козаки бачили пiд час сво © подорожi. А в кiнцi сказав:
- Братовбивчi жорстокi вiйни мiж лiвобережними та правобережними
гетьманами, безперервнi напади татар, шляхти, а особливо турецька навала
зруйнували нашу дорогу Укра©ну, поставили ©© над прiрвою. Зда ться менi,
ще один удар - i вона впаде в не©.. Йдеться про те, що Правобережжя може
стати чужою землею, якщо ми не заселимо його сво©ми людьми, якщо не
пiднiмемо з ру©н мiста i села. По всьому видно, що гетьман Самойлович,
незважаючи на те, що вiн багато сил приклав для оборони Чигирина вiд
туркiв, не розумi цього i дба тiльки про збереження сво © влади над
Лiвобережжям i про те, як би цю владу зробити спадковою, тобто передати
свою булаву котромусь iз синiв, яких вiн уже при значив полковниками. Бо
коли б розумiв, то не затримував би силомiць на лiвому березi втiкачiв з
Правобережжя, не посилав би свого сина Семена, полковника переяславського,
повертати тих втiкачiв i палити Ржищiв, Стайки, Корсунь i прилеглi села,
щоб ©х нiхто не заселяв... Зовсiм не можна покладатися на Юрка
Хмельницького, який робить разом з татарами розбiйницькi походи на
Лiвобережжя, щоб вивести звiдти людей на свiй бiк i заселити його. Наш
народ добровiльно нiколи не пiде пiд владу турецького султана. На жаль,
Юрiй не розумi цього або ж не хоче розумiти, бо вiдступати йому нiкуди:
занадто багато кровi пролив вiн, багато горя завдав народовi сво му, щоб
сподiватися на його прощення, а тим бiльше - на повагу i любов...
Залиша ться одна сила, що здатна захистити Правобережжя, - Москва.
Опираючись на ©© явну чи та мну - в залежностi вiд обставин - пiдтримку,
запорожцi можуть i повиннi вiдродити цей нещасний, сплюндрований край,
повернути його в лоно нашо© матерi-вiтчизни. Iнакше його посядуть
чужинцi...
Довго всi мовчали, враженi Палi вою розповiддю. Навiть Арсен i Роман,
якi вже не раз чули свого товариша, якi разом з ним бачили все, про що вiн
щойно розповiв, тiльки тепер усвiдомили, в який страшний час вони живуть i
який тягар поклада життя на ©хнi плечi.
Нарештi, зiтхнувши, Сiрко пiдняв обважнiлу голову i тихо промовив:
- Спасибi тобi, козаче, за тво© щирi, правдивi слова, за тво©
вболiвання i многотрудну подорож... Справдi, живемо ми в страшний час.
Доля послала нам тяжкi випробування, а серед них найтяжче - смертельну
небезпеку з пiвдня, з боку ханського Криму i султансько© Порти. Цi
вiдвiчнi вороги нашi уже витоптали пiв-Укра©ни i посягають на те, що ще
зосталося. Проти них ми i повиннi передусiм скерувати всi сили... Доки
кiнь людолова топтатиме копитами нашу землю, доки хижий аркан душитиме
бiлу шию дiвчини-полонянки, доти ми мусимо мiцно тримати в руках шаблi! Я
стояв i стоятиму на цьому, поки й днiв мо©х... Та власних сил наших
замало. Тiльки разом з Москвою, разом з братом нашим - народом руським ми
висто©мо i переможемо в цiй смертельнiй боротьбi. Тiльки так! Iнак©iiе
бути не може! Мине якийсь час - i знову пiднiмуться по всьому Правобережжю
села й мiста, заколосяться житом-пшеницею широкi ниви, залуна вiд порогiв
до Карпат i Полiсся наша пiсня i наше слово!..
- Дай боже! - промовив Палiй. - За це ми не пошкоду мо сво©х сил! Наше
щастя, що ма мо такого вiйськового ватага як батько кошовий. Будемо
сподiватися, що вiн докiнчить те що намислив i за що стояв усе життя!
- Е-е, синку, старого хвали, та з дому веди! - зупинив його жестом
Сiрко. - Докiнчать, мабуть, iншi, а менi б тiльки ще хоч раз погромити
супостата Мюрад-Гiрея, вiдомстити йому за напад на Сiч, за руйнацiю землi
нашо©, за сльози люду православного!.. А головне - дати йому так по зубах,
щоб вiдпала охота пройтися влiтку з ордою по Лiвобережжю!
В Арсена радiсно блиснули очi. Вiн схопився.
- Батьку, то буде похiд на Крим?.. Коли ж? Сiрко обняв козака, посадив
поряд з собою.
- Розумiю тебе, синку. Але не поспiшай - всьому свiй час!
Частина друга
"КРИМ НЕЩАДНО СТРУСНУТИ!"
1
Сiрко вiв на Крим десять тисяч запорожцiв. Тако© кiлькостi во©нiв Сiч
не виставляла одночасно нiколи. В морськi походи звичайно ходила тисяча
або двi, в сухопутнi - шiсть-вiсiм тисяч козакiв. Тепер же на клич
прославленого кошового вiдгукнулися всi, хто мiг тримати шаблю в руцi. А
таких пiсля турецько© навали на Правобережжя з'явилося в запорозьких
володiннях чимало. Хто втратив у вирi лихолiття сiм'ю, хто не хотiв гнути
спину перед лiвобережною старшиною, котра запанiла i почала притiсняти
свого брата-козака, той тiкав на Низ i поповнював Сiркове вiйсько.
Наступного дня пiсля переходу на лiвий бiк Днiпра кошовий, замiсть того
щоб податися прямо на пiвдень, на Перекоп, куди по знайомих путiвцях не
раз i не два ходили запорожцi, повернув вiйсько на схiд, до рiчки
Молочно©.
Молодi козаки дивувалися i стиха ремствували, старi мовчали, довiряючи
сво му досвiдченому полководцю, але теж були в душi незадоволенi. Це ж не
поклявся сам собi нещадно боротися, поки сил мо©х стане, з ворогами
нашими, якi на коренi народ наш нищать i в цьому сво му злому намiрi
досягли вже чималих успiхiв. Боротися, щоб урятувати хоч те, що ще можна
врятувати. Життя i майбутн дiток оцих. I землю нашу... Коли я ще недавно
йшов на Запорожжя, щоб позбутися самотностi, то зараз я подумав, що йду на
Сiч, до Сiрка, для того, щоб допомогти йому сво ю шаблею захищати землю
нашу i народ наш! Якщо i ви тако© думки, то закликаю вас, браття мо©, пiти
разом зi мною. Бо ж чу те, як волають цi ру©ни до помстиi Бо ж видите, до
чого довели нас нерозумнi гетьмани нашi - до повно© руйнацi© держави
нашо©, до повно© загибелi...
- Ну, виннi не тiльки вони, - вставив Арсен.
Авжеж не тiльки вони, - погодився Палiй. - Але в першу чергу - вониi..
Пригадаймо: Юрко Хмельницький двадцять рокiв тому володiв обома берегами
Днiпра i мав шiстдесят тисяч козакiв, крiм запорожцiв. А мiг би мати сто
двадцять або й бiльше! Аби тiльки гукнув клич... А що ма тепер через свiй
дурний розум? Тисячу яничарiв, татар, волохiв та сотню сво©х гультiпак...
Вiн один з винуватцiв поразки укра©нських та росiйських вiйськ у вiйнi з
шляхтою, внаслiдок чого в Андрусовi Укра©на була роздiлена по Днiпру мiж
Росi ю i Польщею. I якщо Лiвобережжя, возз' днане з Росi ю, вистояло,
вижлло у вирi лихолiття, то Правобережжя геть витовкли кримчаки, шляхта,
яничари та сво© ж таки дурноверхi гетьманята... А Петро Дорошенко!
Зда ться, не дурний, а не вистачило кебети возз' днати Правобережжя з
Лiвобережжям i Росi ю. Все було майже готове, коли вiн прийшов з вiйськом
на Полтавщину i лiвобережнi полки ось-ось мали вручити йому гетьманську
булаву. Так нi ж! Одержавши звiстку з Чигирина, що линка скочила за плiт з
молодим козаком, покинув вiйсько на брата i помчав стрiмголов карати
зрадницю. I все знову розсипалося. I знову почалися мiжусобицi, чвари, аж
поки турки, покликанi ним, не доконали Правобережжя... Нi, що не кажiть, а
самi вони, гетьмани, виннi, що так сталося... Та нам вiд цього не легше...
Вiн пiдвiвся, заглянув на пiч, де притихли дiти. - Що, любi мо© голуб'ята,
тепленько вам тут?.. То й ростiть на здоров'я! Бо на вас уся надiя наша...
Прощавайте!
Козаки вийшли з хати.
3
Другого дня надвечiр, ©дучи по бездорiжжю широкою долиною Унави, а
потiм - Iрпеня, валка прибула до невеликого мальовничого села Новосiлки,
що розкинулося на низовиннiй терасi рiчки, побiля озера Рокитного.
Ще здалеку почувся гавкiт собак i церковний дзвiн. Подорожнi не вiрили
сво©м вухам: невже ©м це вчува ться?
Але нi - з димарiв багатьох хатин в'ються сизi вечiрнi дими, дзвiн
справдi бомка з невеличко© дерев'яно© церковцi; собаки, помiтивши
чужинцiв, завалували ще дужче, i на ©хнiй гавкiт з хатин виходили люди.
- Аж дивно, - сказав Палiй. - Це перше село, що зберегло ще в собi
людський дух!
Вони звернули з лугу, в'©хали на чималий вигiн i зупинилися перед
церквою. До них почали пiдходити дядьки в свитках, кожухах i високих
баранячих шапках-бирках, з цiкавiстю розглядали змучених далекою дорогою
втiкачiв, серед яких було чимало хворих. Почувши гул голосiв та iржання
коней, з церкви видибав старенький попик у темнiй рясi поверх кожушини i з
невеличким срiбним хрестом на грудях. Палiй i Арсен пiдiйшли до нього i
попросили благословення. Попик осiнив ©х сво©м перстом i дав поцiлувати
хреста.
- Панотче, ми хочемо знайти у вас притулок на нiч. Люди перемерзли,
зголоднiли, багато хто заслаб, усiм потрiбен вiдпочинок, - сказав Палiй,
випереджаючи десятки запитань, що сипалися з усiх бокiв.
- Бачу, бачу, добрий чоловiче. I хоча в селi залишилася тiльки третина
людей з тих, що жили тут ще десять рокiв тому, ми зможемо дати притулок
цим нещасним, - вiдповiв священик i зразу ж наказав парафiянам взяти на
ночiвлю по сiм'© прибулих.
Уперше за багато тижнiв змученi подорожнi вiдчули тепло обжитих хат i
добрих сердець.
- М-м-м, панове, жию, мов кiт у масляну, - заявив Спихальський,
наминаючи гарячi пампушки i запиваючи холодною ряжанкою, коли Арсен з
Палi м i священиком зайшли до хати, де зупинився пан Мартин разом iз
сiм' ю Iваника. - Ех, була б моя воля, зостався б я тутай до весни,
панство, то не мав би горя!
- А що, це думка, зна ш-ма ш! - пiдхопив Iваник. - Чу ш, Зiнько?
Зостанемося тут? Бо куди ж нам iти - в Дубовiй Балцi все спалено, не
залишилося нi кола нi двора... А тут, я бачив, пустки. Якщо громада
дозволить, можна i поселитися в якiй-небудь... Пiд боком - рiчка, лiс,
луг, поля. I для нас шмат знайдеться, щоб навеснi зорати та засiяти.
Арсен переглянувся з Палi м. У нього теж промайнула думка, що було б
непогано прилаштувати тут сво©х. Бо йому доведеться мандрувати далi, на
Запорожжя. А там - на розшуки Златки i Стехи...
Палiй розумiюче кивнув головою. Шепнув:
- Я сам думав уже...
За столом у священика вiн повiв мову про поселення втiкачiв. Розказавши
панотцевi про втечу з Немирова, про страшне спустошення, яке вони бачили
всюди на сво му шляху, про те, що ©м, кiльком козакам, доведеться ще ©хати
з важливими вiстями в Ки©в i на Запорожжя, Палiй попросив:
- Панотче, влаштуйте наших людей! У Новосiлках багато хат стоять
пустками. Хай нашi люди поселяться в них... Без дiла не сидiтимуть. Та й
бiльшiсть чоловiкiв умiють тримати шаблю в руцi. А в наш час це теж не
останн дiло!
- Зберемо завтра сходку, як громада вирiшить, - сказав священик.
Громада обмiрковувала недовго. Наступного дня опiвднi все село
зiбралося до церкви, панотець Iван з папертi розповiв про бажання прибулих
поселитися в ©хньому селi.
- Було в нас сто чотирнадцять дворiв, дорогi мо© прихожани, а зараз
зосталося тiльки п'ятдесят дев'ять. Жило тут майже вiсiм сот чоловiк, а
нинi - тiльки третина того... Чи ж ми не пригрi мо цих бiдолах, дорогi мо©
миряни?
- Атож, атож, чому не пригрi мо? Хай зостаються! Жити де! - залунали
голоси. - Сво© ж люди!
Так дубовобалчани i немирiвцi поселилися в закинутому мiж лiсами i
лугами сiльцi над тихоплинним Iрпенем. Того ж дня прибулi заходилися
прибирати новi домiвки.
Арсен вибрав для сво © родини чималу хату з клунею i повiткою,
виплетеними з лози i вкритими очеретом. Посеред двору, над рубленою
криницею, височiв журавель, а чималий город, що тягнувся до iрпiнських
лук, був обсаджений гiллястими вербами. Супроти цi © запустiло© оселi
розкинувся широкий вигiн, на протилежному боцi якого стояла невеличка
дерев'яна церковка.
Цiлий день уся сiм'я працювала, впорядковуючи нову оселю. Арсен з
Романом розкидали кучугури снiгу, полагодили ворота, привезли з лiсу хуру
сухих соснових дров i склали ©х у клунi. Звенигориха затопила в печi. Дiд
Онопрiй змайстрував стiл i лаву, а також намостив за грубою пiл, щоб було
на чому спати. Якуб з Яцьком полагодили хлiв i погрiб. Арсен працював як у
туманi. Схуд, змарнiв - аж почорнiв. Перед очима весь час стояла Златка.
Чорнокоса, голубоока, усмiхнена... Де вона? Що з нею? Чи не продали
дiвчину десь за море, де загубиться ©© слiд?.. Вiд безсило© лютi мiцно
стискав топорище i гупав сокирою так, що, здавалося, викрешував з мерзлого
дерева iскри.
Потiм у забуттi мрiяв про те, як, знайшовши дiвчину, побереться з нею,
як вони розживуться на сво господарство. Може, навiть тут, у цьому
привiтному мальовничому селi... А чому б i нi? Як тут гарно! Як буйно,
мабуть, цвiтуть навеснi тут луки! Скiльки в навколишнiх лiсах ягiд,
грибiв, горiхiв, дичини! А рiчка, напевне, аж кишить рибою та раками... I
землi скiльки хочеш, стiльки й засiвай, аби було чим!
Як йому, стомленому вiйськовою службою на Сiчi, походами, боями,
поневiряннями по чужих краях, смертельною небезпекою, що не раз чигала на
нього, хотiлося мирно пожити в сво©й хатинi з коханою i всi ю родиною,
орати поле, сiяти в пухкий чорнозем добiрне зерно, косити i жати, ходити
за худобою, а зимовими вечорами, коли завива хуртовина, сидiти в теплiй
хатi, перед палахкотючим полум'ям лежанки, i тримати в сво©х руках
невеличкi Златчинi рученята...
Цiлий день, поки вiн разом з Романом працював у цьому поки що чужому,
нерiдному дворищi, його переслiдували такi думки i мрi©, i нiяк не мiг
прогнати ©х вiд себе.
Перед вечором вiн зайшов на подвiр'я, де зупинилася Феодосiя з дiтьми.
Тут теж кипiла робота. Правда, змарнiла, прибита горем жiнка працювала
через силу, але ©й допомагали Палiй i Сава Грицай. Молодий Семашко теж
крiпився i намагався приховати свiй смуток, щоб не завдавати ще бiльшого
жалю матерi.
З сусiднього двору долинали голоси Зiньки та Iваника. м вторував
гучний бас Спихальського. Арсен сумно усмiхнувся i похитав головою: ой,
недаремно пан Мартин викликався допомагати саме цiй родинi! Всi помiтили,
що вiн накидав оком на дужу, красиву постать Зiньки, на ©© вродливi очi i
чорнi кучерi, що вибивалися з-пiд хустки. Одному Iваниковi, зда ться, це
невтямки.
- Ну що, Арсене, свiт не без добрих людей? - удавано веселим усмiхом
зустрiв його Палiй, рукою показуючи на невеличку, причепурену вже хатину.
- От i скiнчилася для багатьох iз наших людей важка зимова подорож, якiй,
здавалося, не буде кiнця. Всi пристро нi, мають теплi притулки, татари
сюди, на Полiсся, доходять рiдко, а ми тепер можемо мандрувати далi:
спочатку до ки©вського во води, а потiм - на Сiч... Чи як ти гада ш? -
Помiтивши гiркоту на стиснутих вустах Арсена та бiль у його почервонiлих
очах. Палiй поспiшив сам вiдповiсти на сво запитання: - Знаю, знаю,
рвешся до Криму... У тебе зараз одна думка - розшукати i визволити Златку
i Стеку... Але потерпи, голубе! Доберемося ми й до Криму, а якщо потрiбно
буде - то й до самого Вельзевула в пекло!..
- Спасибi, батьку, - тихо промовив Арсен. - Робiть як краще... Бо,
справдi, у мене зараз одна думка. Вона, мов ©жак, товчеться в мо му черепi
i нi вдень нi вночi не да менi спочинку... Я не заспокоюся доти, доки не
знайду сво©х, доки не визволю ©х i не вiдомщу винуватцям ©хнiх нещасть i
поневiрянь... Об однiм прошу - не гаймо часу! Вирушаймо якнайшвидше!
Палiй обняв свого молодого друга i мiцно притис до грудей. А ранком
наступного дня, коли сонце тiльки-тiльки показалося з-за зеленого бору, з
села ви©хав загiн запорожцiв i риссю помчав Бiлогородським шляхом на схiд.
4
Ки©вський во вода князь Петро Шереметьев хворiв, i сотник Туптало
направив запорожцiв до Патрiка Гордона, який на цей час одержав звання
генерала i прибув до Ки ва для проведення фортифiкацiйних робiт. Крутим
узвозом вони з Подолу вибралися на гору, у Верхн мiсто, i в одному iз
затишних провулкiв, поблизу золотоглавого Софiйського собору, зупинилися
перед чималим дерев'яним будинком з фарбованими дощаними наличниками i
двома задерикуватими - теж дощаними - пiвнями на даховi.
Гордон стояв у жарко натопленiй свiтлицi перед широченним столом, на
якому лежали карти Ки ва i його околиць, виконанi ним самим, але дивився
не на них, а на щойно закiнчений план великого двоповерхового будинку i
думав, що цей його майбутнiй власний будинок ма бути красою i пишнiстю не
гiрший за будинок самого во води. Слава богу, цар не поскупився на
подарунки пiсля переможного закiнчення тяжко© чигиринсько© кампанi©, i вiн
тепер може вважати себе багатою людиною. Вiн нiколи не був пустопорожнiм
мрiйником. Вiн був людиною дi©, рiшучою i наполегливою. Але зараз, коли
доля пiсля багатьох ударiв стала милостивою до нього, чому б йому i не
помрiяти у сво© сорок чотири роки про власний затишний куток? Звичайно,
тут, у Росi©, вiн не досягне того, чого мiг би досягти у себе на
батькiвщинi, де батько здобув титул герцога, а королем Англi© став
двоюрiдний брат Карл. Однак i на свою долю не мiг ремствувати... До нього
прийшли влада i багатство.
На його витонченому, виразному обличчi блукала ледь помiтна загадкова
усмiшка, що так подобалася жiноцтву, а голубi очi, затiненi густими
рудуватими вiями, затуманилися вiд раптово набiглих спогадiв i думок. Вiн
не зразу зрозумiв, чого до покою зайшов стрiлець i двiчi погукав: "Пане
генерал! Пане генерал!" Тiльки перегодя запитав:
- Чого тобi?
- До вас запорожцi... Кажуть, - важлива звiстка.
- Хай заходять! - Генерал пiдняв брови i, впiзнавши Звени-гору i
Во©нова, радiсно вигукнув:- Ба, ба, ба! Старi знайомi! Козаки вклонилися.
- Так, це ми, ваша вельможнiсть, - сказав Арсен.
- Ну, якщо це ти, козаче, iз сво©ми друзями, то я вже здогадуюся, що
трапилося щось надзвичайне.
- Так, пане генерал, ми щойно прибули з Немирова, вiд гетьмана Юрiя
Хмельницького.
- Ого!
- Турки готують наступного лiта похiд на Ки©в i Лiвобережжя.
Кара-Мустафа вважа , що Ки©в - ключ до всi © Укра©ни.
- Ось як!.. Спасибi, друзi, за вiстi. Я негайно доповiм во водi i
гетьману Самойловичу. Гадаю, вони подбають про те, щоб належно
приготуватися до зустрiчi непроханих гостей... А вас буде нагороджено.
- Ми особисто не потребу мо нiяко© нагороди, пане генерал, - казав
Арсен. - Але в селi Новосiлках, на Iрпенi, за Бiлогородкою, залишилися
нашi родини без нiяких засобiв... Якщо ваша ласка, розпорядiться допомогти
©м харчами i зерном для посiву.
- Гаразд, я подбаю про це... А ви ж куди?
- А ми на Запорожжя... Нашi друзi теж повиннi негайно знати про намiри
туркiв.
- Далека дорога... Я зараз вiддам розпорядження, щоб вас iз вiйськових
складiв забезпечили сухарями, пшоном i солониною.
- Велике спасибi... Тодi вже, якщо така ваша ласка, пане генерал, -
вставив Палiй, - дайте розпорядження забезпечити нас також порохом та
оливом, бо в степу можна зустрiти зараз не тiльки чотириногу дичину...
Гордон усмiхнувся i мiцно потис руки козакам.
- I таке розпорядження дам!
5
До самого Чигирина лежали глибокi снiги, i козаки по бездорiжжю,
навпростець, з великими труднощами верстали шлях. А в останнiй день раптом
з пiвдня дихнув теплий вiтер, i чигиринська Кам'яна гора, куди з'©хали
опiвднi подорожнi, щоб подивитися на ру©ни мiста, загомонiла веселими
весняними струмками.
Постоявши пiвгодини на крутому шпилi i з сумом надивившись на мертвi
ру©ни колись могутнього замку, на розкопанi турками, запустiлi вали i
приметенi снiгом згарища будинкiв, вершники рушили знову в дорогу.
За Суботовим Роман, який ©хав попереду, раптом крикнув:
- Татари!
Всi зупинилися. Справдi, в долинi, якраз на ©хньому шляху, стояло
кiлька вершникiв у кудлатих овечих шапках i таких же кудлатих кожухах. За
спинами у них стримiли луки i круглi шкiрянi щити. Видно, вони були
враженi несподiваною зустрiччю не менше, нiж козаки, бо теж зупинилися i
не знали, що робити - тiкати чи оборонятися.
- Нас бiльше, браття, - сказав Палiй, витягаючи з пiхов шаблю. -
Зда ться, пiдмоги ©м ждати нiзвiдки - всюди голий степ.
Козаки стояли на горбi, i ©м було видно на кiлька верст навкруг. Нiде
нiкого!
Арсен i Роман скинули рушницi.
- Не будемо ризикувати, - пояснив Арсен. - Двох-трьох покладемо, а
решту вiзьмемо в полон, привеземо на Запорожжя!
Раптом один iз супротивникiв пiдвiвся на стременах i замахав над
головою шапкою.
- Гей, урус, не стрiляй! - долинув його крик. - Моя не татарин! Моя
калмик сть!.. Не стрiляй!.. Моя - друг сть!
Звенигора опустив рушницю. Запитально глянув на Палiя.
- Що будемо робити, батьку Семен? Може, и справдi це калмики? Торiк
©хнiй князь з чотирма тисячами вершникiв допомагав нам пiд Чигирином бити
татар. Вони люто ненавидять кримчакiв... До того ж це пiдданi московського
царя!
- Чим доведеш, що ви калмики, а не татари? - гукнув Палiй. Вершники
щось швидко залопотiли по-сво му. Потiм несподiвано для козакiв зняли з-за
плiч луки i кинули на снiг.
- Моя вас не чiпай!.. Твоя нас не чiпай! - долинув крик. Козаки
заховали шаблi в пiхви, наблизились. Молодi смаглявi чорноокi батири
сторожко дивилися з-пiд волохатих шапок, однак страху не виявляли.
- Хто ви i як тут опинилися? - спитав Арсен.
- Наша повертай додому... В Чорний степ повертай, - вiдповiв кремезний
вилицюватий калмик. Видно, вiн один трохи розумiв по-росiйському, бо його
товаришi байдуже розглядали козакiв. - Один батир заслаб... Добре
заслаб... Дуже добре заслаб... Маломало не вмирай... Не простий батир...
Княжич калмицький...
- Ага, ясно, - кивнув головою Арсен. - Що ж вас занесло так далеко?
Адже до Чорного степу неблизький свiт!
- Моя посольство супроводжай...
- Посольство? Яке посольство?
- Калмицький князь посилай посольство до турецький султан... Але тут
раптом щось швидко заговорив молоденький схудлий батир. Мабуть, це i був
хворий калмицький княжич, бо його супутники враз шанобливо вклонилися
йому, а товмач змовк, наче в рот води набрав.
- Ну, кажи ж, яке посольство?
Калмик мовчав, похмуро глипаючи по боках.
- Щось тут, хлопцi, не все чисто, - промовив Палiй. - Видно, товмач
бовкнув зайве i одержав за це нагiнку... Доведеться допитувати iнакше...
Чи не дума калмицька орда переметнутися до туркiв?
Вiн витяг шаблю. Те ж саме зробили й iншi козаки.
- Зрадники, ви хочете перейти з ордою на бiк султана? Вiдповiдай,
батире! Iнакше i тобi, i тво му княжичу смерть!
Палiй не жартував. Його сiрi очi блиснули крицею, а в голосi прозвучали
суворi нотки.
Товмач заперечно замахав руками. Щось швидко залопотiв по-сво му.
Княжич, зiгнувшись i тримаючись руками за живiт, мовчки слухав свого
супутника, а потiм нетерпляче тупнув ногою i знову схопився за живiт. На
його обличчi з'явився вираз гострого болю.
- Заховай шаблю, урус, - сказав кланяючись товмач. - Моя все казать...
Наша не зрадник. Наша хоче мало-мало кращий земля, кращий степ, бiльше
вода... Чорний степ - чорна земля, маломало вода, зовсiм мало-мало
дерево... Тут - красива земля, багато-багато вода, а людей нема... Калмик
хоче тут випасать своя табун, своя отара, ставить тут своя юрта, ©здить
тут в своя кибитка... Калмик хоче переселитись тут!.. Козаки мовчки
переглянулись.
- Ну, а далi? - спитав Арсен. - Чого ж ви ©хали до султана?
- Кримський хан - ворог для калмик... Хан рубати, убивати калмик... Наш
князь посилати посольство, щоб султан давай ця земля для калмик... Пуста
земля... Нiчия земля... Щоб хан не нападав на калмик...
- Чоловiче! - вигукнув Палiй. - Але ж ця земля - наша! I князь ваш ма
знати про це. Адже вiн сам приходив торiк пiд Чигирин допомагати нам у
вiйнi проти султана i хана! А крiм того, мав би спочатку запитати дозволу
в царя, а не слати посольство до султана, хай йому чорт... Тож повертайте
голоблi назад!
В очах товмача майнув переляк.
- Урус, моя - маленький чоловiк... Не вбивай, урус!
- Не бiйся, ми вас не зачепимо... Можете ©хати собi!.. Але передай
сво му князевi, що цар знатиме про цей його вчинок i, сподiваюся, по
головi не погладить!.. Коли рокiв п'ятдесят чи шiстдесят тому ваша орда
прийшла з Сибiру чи з Китаю, уруси дозволили поселитися вам по цей бiк
Волги з тим, щоб ви захищали рубежi Московсько© держави, а не пiддавалися
турецькому султану... Зрозумiв?
- Моя розумiй, розумiй, - закивав головою товмач i рукавом кожуха витер
спiтнiлий лоб. - Моя передавай... Все передавай!.. Моя повертай додому!..
- От i гаразд... А тепер можете ©хати собi!
6
Зайшовши до вiйськово© канцелярi©, Семен Палiй, Арсен Звенигора i Роман
Во©нов вклонилися сивовусому кошовому, а потiм виструнчилися, завмерли
перед ним. Сiрко обняв ©х, уважно оглязув. Вiд його пильного погляду не
приховалася i глибока зажура, що зача©лася в примерклих Арсенових очах, i
схудлi, обпаленi морозними вiтрами козацькi лиця, i зосереджена
заклопотанiсть у всiй доладнiй Палi вiй постатi.
- Бачу, при©хали не з порожнiми руками, - сказав вiн. - Привезли
новини?.. I, зда ться, не тiльки гарнi?
- Ви вгадали, батьку, - сумно вiдповiв Арсен.
- То чому ж похнюпився, козаче, мов сирота на чужому весiллi?
Арсен тяжко зiтхнув i коротко повiдомив про зникнення наречено© i
сестри.
Ця звiстка, видно, схвилювала кошового. Вiн закусив кiнчик сивого вуса
i довго мовчав. Потiм пiдвiв очi.
- Отже, ти кажеш - вони в Криму? Де ж саме?
- Мабуть, в Ак-Мечетi... В ту нiч вiд'©здив з Немирова ак-мечетський
салтан Газi-бей. I важко повiрити, щоб вiн повернувся з Укра©ни додому з
порожнiми руками...
- Справдi, важко...
- Але - клянусь усiма святими! - я доберусь до нього i вiдомщу! -
вигукнув Арсен, стискаючи в безсилiй лютi кулаки.
- Ми разом вiдомстимо! - додав Роман.
- Чекайте, хлопцi, чекайте! - зупинив ©хнiй порив Сiрко. - Про це ми
поговоримо потiм... А зараз сiдайте, розповiдайте. Я хочу знати все.
Козаки посiдали до столу. На дзвiнок кошового молоденький джура внiс
чималий дерев'яний дзбан пахучого пiнистого меду, поставив розмальованi
вiзерунками високi череп'янi кухлi з ручками, наповнив ©х.
Палiй докладно розповiв про ©хню по©здку на Правобережжя, про свавiлля
Юрiя Хмельницького в Немировi i його нелюдську жорстокiсть, про
немирiвську залогу i намiри туркiв влiтку розпочати новий похiд на
Укра©ну, на цей раз пiд Ки©в, про наказ кримчакам напасти на Лiвобережжя,
про зустрiч iз калмицькими послами до султана Магомета i про бажання
калмицько© орди перекочувати з Чорних земель на Правобережжя.
Сiрко мовчки слухав, не проронивши жодного слова. Тiльки по тому, як у
нього блискали очi i правиця затиснулася в кулак, можна було догадатися,
що кошового вразило почуте до глибини душi.
Палiй яскраво змалював страшнi картини запустiння, всенародного горя й
убозтва, яке козаки бачили пiд час сво © подорожi. А в кiнцi сказав:
- Братовбивчi жорстокi вiйни мiж лiвобережними та правобережними
гетьманами, безперервнi напади татар, шляхти, а особливо турецька навала
зруйнували нашу дорогу Укра©ну, поставили ©© над прiрвою. Зда ться менi,
ще один удар - i вона впаде в не©.. Йдеться про те, що Правобережжя може
стати чужою землею, якщо ми не заселимо його сво©ми людьми, якщо не
пiднiмемо з ру©н мiста i села. По всьому видно, що гетьман Самойлович,
незважаючи на те, що вiн багато сил приклав для оборони Чигирина вiд
туркiв, не розумi цього i дба тiльки про збереження сво © влади над
Лiвобережжям i про те, як би цю владу зробити спадковою, тобто передати
свою булаву котромусь iз синiв, яких вiн уже при значив полковниками. Бо
коли б розумiв, то не затримував би силомiць на лiвому березi втiкачiв з
Правобережжя, не посилав би свого сина Семена, полковника переяславського,
повертати тих втiкачiв i палити Ржищiв, Стайки, Корсунь i прилеглi села,
щоб ©х нiхто не заселяв... Зовсiм не можна покладатися на Юрка
Хмельницького, який робить разом з татарами розбiйницькi походи на
Лiвобережжя, щоб вивести звiдти людей на свiй бiк i заселити його. Наш
народ добровiльно нiколи не пiде пiд владу турецького султана. На жаль,
Юрiй не розумi цього або ж не хоче розумiти, бо вiдступати йому нiкуди:
занадто багато кровi пролив вiн, багато горя завдав народовi сво му, щоб
сподiватися на його прощення, а тим бiльше - на повагу i любов...
Залиша ться одна сила, що здатна захистити Правобережжя, - Москва.
Опираючись на ©© явну чи та мну - в залежностi вiд обставин - пiдтримку,
запорожцi можуть i повиннi вiдродити цей нещасний, сплюндрований край,
повернути його в лоно нашо© матерi-вiтчизни. Iнакше його посядуть
чужинцi...
Довго всi мовчали, враженi Палi вою розповiддю. Навiть Арсен i Роман,
якi вже не раз чули свого товариша, якi разом з ним бачили все, про що вiн
щойно розповiв, тiльки тепер усвiдомили, в який страшний час вони живуть i
який тягар поклада життя на ©хнi плечi.
Нарештi, зiтхнувши, Сiрко пiдняв обважнiлу голову i тихо промовив:
- Спасибi тобi, козаче, за тво© щирi, правдивi слова, за тво©
вболiвання i многотрудну подорож... Справдi, живемо ми в страшний час.
Доля послала нам тяжкi випробування, а серед них найтяжче - смертельну
небезпеку з пiвдня, з боку ханського Криму i султансько© Порти. Цi
вiдвiчнi вороги нашi уже витоптали пiв-Укра©ни i посягають на те, що ще
зосталося. Проти них ми i повиннi передусiм скерувати всi сили... Доки
кiнь людолова топтатиме копитами нашу землю, доки хижий аркан душитиме
бiлу шию дiвчини-полонянки, доти ми мусимо мiцно тримати в руках шаблi! Я
стояв i стоятиму на цьому, поки й днiв мо©х... Та власних сил наших
замало. Тiльки разом з Москвою, разом з братом нашим - народом руським ми
висто©мо i переможемо в цiй смертельнiй боротьбi. Тiльки так! Iнак©iiе
бути не може! Мине якийсь час - i знову пiднiмуться по всьому Правобережжю
села й мiста, заколосяться житом-пшеницею широкi ниви, залуна вiд порогiв
до Карпат i Полiсся наша пiсня i наше слово!..
- Дай боже! - промовив Палiй. - За це ми не пошкоду мо сво©х сил! Наше
щастя, що ма мо такого вiйськового ватага як батько кошовий. Будемо
сподiватися, що вiн докiнчить те що намислив i за що стояв усе життя!
- Е-е, синку, старого хвали, та з дому веди! - зупинив його жестом
Сiрко. - Докiнчать, мабуть, iншi, а менi б тiльки ще хоч раз погромити
супостата Мюрад-Гiрея, вiдомстити йому за напад на Сiч, за руйнацiю землi
нашо©, за сльози люду православного!.. А головне - дати йому так по зубах,
щоб вiдпала охота пройтися влiтку з ордою по Лiвобережжю!
В Арсена радiсно блиснули очi. Вiн схопився.
- Батьку, то буде похiд на Крим?.. Коли ж? Сiрко обняв козака, посадив
поряд з собою.
- Розумiю тебе, синку. Але не поспiшай - всьому свiй час!
Частина друга
"КРИМ НЕЩАДНО СТРУСНУТИ!"
1
Сiрко вiв на Крим десять тисяч запорожцiв. Тако© кiлькостi во©нiв Сiч
не виставляла одночасно нiколи. В морськi походи звичайно ходила тисяча
або двi, в сухопутнi - шiсть-вiсiм тисяч козакiв. Тепер же на клич
прославленого кошового вiдгукнулися всi, хто мiг тримати шаблю в руцi. А
таких пiсля турецько© навали на Правобережжя з'явилося в запорозьких
володiннях чимало. Хто втратив у вирi лихолiття сiм'ю, хто не хотiв гнути
спину перед лiвобережною старшиною, котра запанiла i почала притiсняти
свого брата-козака, той тiкав на Низ i поповнював Сiркове вiйсько.
Наступного дня пiсля переходу на лiвий бiк Днiпра кошовий, замiсть того
щоб податися прямо на пiвдень, на Перекоп, куди по знайомих путiвцях не
раз i не два ходили запорожцi, повернув вiйсько на схiд, до рiчки
Молочно©.
Молодi козаки дивувалися i стиха ремствували, старi мовчали, довiряючи
сво му досвiдченому полководцю, але теж були в душi незадоволенi. Це ж не