Малик Владимир. Тайний посол

Собеський не посмiв знехтувати вiйськовою наукою i вишикував вiйська в три
лiнi© за всiма правилами. А щоб не було нарiкань, що комусь iз союзникiв
дiсталась легша, а комусь - важча дiльниця, поставив ©х вперемiшку.
Скориставшись цим. Мартин Спихальський при днався до фастiвцiв Семена
Палiя. Йому хотiлося бути поряд iз сво©ми випробуваними друзями, зокрема з
Арсеном Звенигорою та Iваником. Стояли вони в першiй лiнi©. З лiвого боку
у них залягла польська пiхота, з правого - баварськi ландскнехти.
Ждучи наказу рушити в атаку, Спихальський не вiдчував страху. Чомусь
пригадувався позавчорашнiй штурм i вчорашнi сперечання у польському та
укра©нському вiйськах.
Далека, важка дорога, яку подолали поляки й козаки, битва пiд Вiднем,
переслiдування туркiв i безперервнi сутички з ними стомили во©нiв.
Образила ©х вiдверта зневага з боку цiсаря Леопольда. Пiд час подiлу
трофе©в ©м не дiсталося майже нiчого. Зате вбитих, поранених i хворих було
бiльше, нiж у австрiйцiв i нiмцiв. Це озлобило людей... Тому пiсля
вiдступу з-пiд Парканiв спочатку глухо, а потiм усе голоснiше почали
говорити про те, щоб повертатися додому.
- Половина нашого брата або лежить у землi, або в шпиталях, а цiсар нам
за це дулю пiд самiсiнький нiс!
- Аякже! У нього поживишся! Вiд турка дременув аж у Баварiю, а як
дiлити здобич - то собi вiдвалив три мiльйони гульденiв, забрав усю
артилерiю, обози, кращу зброю, а нам - яничарськ!
лахи!
Про те, що Собеському перепало два мiльйони гульденiв, мовчали -
боялися.
Пiдлив олi© у вогонь Станiслав Яблоновський.
- Панове, - заявив вiн на радi старшин, - ми свiй договiрний обов'язок
перед Леопольдом виконали. Кара-Мустафу розбили i зняли облогу з Вiдня.
Турки полишили територiю Австрi!... До того ж цiсар образив нашого короля
i всiх нас, по сутi, вiдмовившись видати замiж за королевича Якова свою
дочку. Панi королева пише з Кракова, щоб ми верталися додому!
- Додому! Додому! - загуло вельможне панство.
Один король був проти. I так i сяк доводив, що Кара-Мустафа розбитий,
але недобитий до кiнця, що кращо© нагоди розгромити туркiв ущент бiльше не
буде, що султан збере нове вiйсько i на цей раз пiде на Рiч Посполиту...
Нiхто й слухати не хотiв його.
Нарештi вiн здався.
- Гаразд, панове! Повертаймося додому... Але ж не можемо ми кинути
напризволяще Карла Лотарiнгського! Це було б не по-лицарському! Вчора вiн
виручив нас, а завтра ми допоможемо йому. Вiзьмемо Паркани i Гран - i я
поведу вас додому. Але не ранiше! Iнакше я залишуся сам, а бойово© дружби
не зламаю.
Цi слова подiяли i на старшин, i на во©нiв. Вiйсько цiлий день
готувалося до наступного штурму...
I ось - заграли сурми. Союзники пiшли в атаку.
Спихальський вмить викинув з голови спогади i, мiцнiше затиснувши в
однiй руцi шаблю, а в другiй - пiстоль, разом з Арсеном, Iваником,
Метелицею, Сiкачем, Шевчиком та iншими козаками зiрвався з землi й побiг
до ворожих окопiв, що оперезали передмiстя.
м назустрiч ударила турецька артилерiя. Прогримкотiв залп iз яничарок.
А коли добiгли ближче - сипонув рiй стрiл. Упали вбитi й пораненi.
Та це не зупинило нападаючих. Як вихор увiрвалися вони у ворожi окопи i
зiм'яли переднi ряди яничарiв i спагi©в.
Палiй кресав шаблею направо i налiво.
- Хлопцi© Дужче навалiться! - гримiв його голос. Арсен рубався мовчки,
зцiпивши зуби. Тонко кричав Iваник, безстрашно накидаючись на
супротивникiв. Рикав, як ведмiдь, Метелиця-Друзi не тiльки нападали на
ворога, а й дивилися один за одним - чи не загрожу кому-небудь небезпека?
I як тiльки помiчали, що хтось потрапив у скрутне становище, миттю йшли на
виручку.
Та вiйни без жертв не бува .
Коли вибили туркiв з першо© лiнi© окопiв i пiшли на штурм друго©,
несподiвано впав Сiкач. Вiн бiг прудко, високо несучи поперед себе шаблю.
Йому залишалося кiлька крокiв до земляного бруствера, за яким злякано
метушилися яничари, як раптово спiткнувся, схопився лiвою рукою за серце
i, охнувши, з усього розмаху упав на землю.
- Брате! Що з тобою? - нагнувся над ним Арсен. Той мовчав. Уста мiцно
стуленi, а красивi синi очi, в якi так закохувалися жiнки й дiвчата,
вiдразу померкли, посклянiли. Куля влучила прямо в серце.
Яничари й спагi© з криком тiкали до мосту через Дунай. Тут було
справжн пекло. Кара-Магомет, поранений у руку, намагався налагодити
оборону передмостiв'я, щоб дати змогу основнiй масi вiйська перейти Дунай.
Бiля нього зiбралося тисячi двi спагi©в, стрiляли з яничарок, з пiстолiв,
iз лукiв. З фортецi по наступаючих били з гармат, але ядра не долiтали до
них i не завдавали нiяко© шкоди.
Собеський, стежачи за бо м з пагорба, кинув в атаку понад берегом
гусарський полк, щоб вклинитися у ворожий натовп i вiдрiзати частину його
вiд мосту. Там зав'язалася кривава сутичка.
Карл Лотарiнгський наказав пiдтягнути батарею, i, коли на хисткому
наплавному мосту стовпилися тисячi ошалiлих вiд страху турецьких во©нiв,
гармашi ударили залпом по тiй живiй темнiй ниточцi, що з' днувала обидва
береги рiки.
Одно з ядер розтрощило човен i натяжнi канати. Мiст розiрвався, почав
розходитись i пiд вагою велико© кiлькостi людей занурився у воду.
Крики розпачу пролунали над широким бистрим Дуна м.
Скiльки сягало око - у хвилях борсалися тi, хто щойно, ступивши на
мiст, мав надiю досягти протилежного берега i врятуватися. Зараз вони
цiлими натовпами, з мольбою, лайками й прокльонами, повiльно опускалися на
дно...
- Гиньте до дзябла! - гримiв з берега Спихальський. До нього при днав
свiй верескливий тенорок Iваник.
- Пливiть, гаспиди, до чортово© мами, зна ш-ма ш! Вiн ще хотiв щось
додати, бо любив чоловiк поговорити, але тут зовсiм несподiвано вiдчув, як
тонка довга стрiла вп'ялася йому в живiт.
- Ой! - заволав Iваник. - Братцi! Ой! Ой!.. Вiн випустив шаблю, обома
руками вхопився за древко, по якому на землю стiкали червонi краплини
кровi.
- Не чiпай! - гарикнув Спихальський.
- Iванику, зажди! - крикнув i Арсен, побачивши, що Iваник цупить щосили
ту стрiлу iз живота.
Але Iваниковi так пекло, що вiн нiчого не чув. А якщо й чув, то слова
друзiв не доходили до його свiдомостi. Не ждучи, поки йому допоможуть,
рвонув стрiлу - i зламав. Древко опинилося в руках, а залiзне вiстря -
глибоко в животi.
В очах йому пожовтiло, i вiн поволi схилився на руки Арсена й
Спихальського.
А бiй не стихав. Союзники оточили яничарiв у передмостових укрiпленнях
i, незважаючи на те, що декотрi з них просили "ама-ну", вирубували до
ноги.
Метелиця йшов на повен зрiст, прокладаючи шаблею дорогу. За ним
дрiбуляв сухенькими нiжками дiд Шевчик. Вищиривши свого диного зуба,
пiдохочував побратима-велетня:
- Бий дужче, Корнiю! Заганяй на той свiт, щоб i духу нашого боялися! I
не оглядайся, надiйся на мене. Коли що - я допоможу.. Хай тiльки спробу
котрий напасти ззаду - тут йому i гапликi Моя шабля ще ого-го!
- Ну, коли ого-го, тодi менi нема чого боятися! - зареготав Метелиця,
завдаючи супротивниковi удару.
Шевчик не вiдповiв.
Метелиця оглянувся - i отетерiв. Турецьке ядро, мов ножем, знесло
Шевчиковi голову. Маленький, безголовий тулуб старого запорожця мов снiп
упав на закривавлений труп яничара.
- Шевчику! Брате! Як же це так?.. Ех! - Метелиця в розпачi махнув
рукою. Його товстi, обвислi щоки затремтiли, а з очей бризнули сльози i
покотилися по довгих сивих вусах...
Зразу ж пiсля бою, попрощавшись iз друзями - Романом, Палi м,
Спихальським, Метелицею, з пораненим Iваником, постоявши над тiлами Сiкача
i Шевчика, Арсен вирядився в одяг яничарського аги, скочив на коня.
- Прощайте, браття! Вам дорога додому, а менi - в iнший бiк. Вiтайте
мо©х i не згадуйте лихом!
- Повертайся скорiше. Арсене! - обняв його на прощання Роман.
- Тiльки iз Златкою! - твердо вiдповiв Арсен i, вдаривши коня, помчав
берегом Дунаю на пiвдень...
Того ж дня до королiвського намету прийшли козацькi полковники - Палiй,
Самусь, Iскра, Абазин. У короля сидiв гетьман Яблоновський.
- Ваша ясновельможнiсть, - сказав Семен Палiй, - ми чесно виконали свiй
обов'язок. Турок розгромлений, i завтра королiвське вiйсько поверта ться
додому. Козаки хотiли б сьогоднi одержати ратними трудами i кров'ю
зароблену винагороду, а ми - при-повiднi листи на мiста Фастiв, Немирiв,
Корсунь i Богуслав, як обiцяв нам вiд iменi вашо© ясновельможностi
королiвський комiсар полковник Менжинський...
- Спасибi, панове! Дякую, пане Семен! - Король пiдiйшов до Палiя i,
поклавши йому на плечi сво© важкi руки, подивився прямо у вiчi
полковниковi. - Козацьке вiйсько воювало звитяжно, не шкодуючи нi сил, нi
кровi... Я написав сво©й дружинi королевi Марисеньцi, як тво© козаки, пане
Семене, допомогли нам у найтяжчу хвилину... Але ж я не вожу з собою таких
грошей! Прибуду до Варшави - пришлю скарбника, i вiн виплатить усе що
належить.
А приповiднi листи...
- Приповiднi листи теж можна вислати iз Варшави, - втрутився гетьман
Станiслав Яблоновський, холодно поглядаючи вiд столу на полковникiв. - Для
чого такий поспiх? Сейм обмiрку , розбереться...
- Нi пане гетьмане, - заперечив Палiй, - вiдкладений, тiльки сир
добрий...
- Но, но, пане полковнику, не забувай, з ким говориш! - спалахнув
гоноровитий Яблоновський. - Я не потребую, щоб мене повчали хлопськими
прислiв'ями!
- А ми, пане гетьмане, не потребу мо посередника у нашiй розмовi з його
ясновельможнiстю! - вiдрубав Палiй. - Приповiднi листи нам обiцяв не сейм,
а король!
- Аде ж... - Яблоновський схопився на ноги, а його рука потяглася до
шаблi.
- Панове! Панове! - Король пiдвищив голос. - Ця суперечка нi до чого!
Пане Станiславе, ти ставиш мене в незручне становище... Я справдi обiцяв
козацьким полковникам, що дам приповiднi листи на тi мiста i землi, де
вони живуть зi сво©ми козаками... Я людина слова. I приповiднi листи,
панове, уже пiдписанi мною. Ось вони. - З цими словами Собеський вiдчинив
скриньку, що стояла бiля узголiв'я його похiдного лiжка, вийняв цупкi
аркушi в сап'яновiй оправi i вручив ©х полковникам. - А грошi одержите
вiдразу як повернетесь додому... За це не турбуйтеся!
Полковники були розчарованi i зовсiм не приховували цього.
- Що щи скажемо вiйську, ваша ясновельможнiсть? Козаки сподiваються, що
ми принесемо грошi! - вигукнув Iскра. - У розподiлi трофе©в нас теж
обiйшли... Що краще - забрали австрiйцi, гiрше - поляки, а нам, вибачте на
словi, - дуля з маком!
- Слово гонору, я не стерплю такого тону, яким пани полковники
розмовляють з королем Речi Посполито©! - знову зага-рячкував Яблоновський.
Але Собеський був настро ний добродушно.
- Ха-ха-ха! - гучно зареготав вiн. - Пан полковник влучно висловився,
пане Станiслав! Бо цiсар Леопольд i вiденський двiр справдi всiм нам
пiднесли дулю з маком! I коли б я не був зацiкавлений у тому, щоб до кiнця
розгромити туркiв, то плюнув би на всю цю кампанiю i ще з-пiд Вiдня
повернувся б додому!
Полковники вiдкланялись i вийшли з намету.
- Пiдведуть нас пани, - буркнув сердито Абазин. - А козаки намилять нам
чуба!
- Казав пан - кожух дам, та тiльки слово його тепле! - пiдтримав
товариша Iскра. - Не бачити нам грошей, як торiшнього снiгу!
- Я теж так думаю, - сказав Палiй. - Оце дав нам король папiрцi, тобто
заплатив за нашу кров нашою ж землею, - та й бувайте здоровi!
- Друзi, боюсь, коли б знову не потрапили ми в лядську каба-лу! -
вигукнув Самусь. - Обiцяють пани грошi, приповiднi листи дають, а коли
вiдчують силу - на шию сядуть!
- Розiрвав клятий Юрась Укра©ну на двi частини - з того часу всi нашi
бiди! Звичайно, король м'яко стеле, та спати нам буде твердо, - погодився
Палiй. - Панство вже зараз примiря ярмо до нашо© ши©. Бачили, як
розприндився Яблоновський? Мало з- шаблею не накинувся!
- Треба щось нам думати-гадати, хлопцi! - нетерпеливився Самусь.
- А що гадати? Передусiм - збирати сили, заселяти пустi землi,
лаштувати вiйсько! - вiдповiв упевнено Палiй. - А тим часом засилати
та мних послiв до гетьмана... Щоб узяв Правобережжя пiд свою руку... Бо
вiд хана - погибель, вiд султана - каторга, а вiд короля - довiчне ярмо!
Так я думаю-гадаю, товариство...
- Ми всi так дума мо, Семене! - гаряче вигукнув Абазин, зупиняючись.
- Всi! - одностайно пiдтримали його Самусь та Iскра. Палiй пильно
подивився на кожного, подумав, а потiм, карбуючи кожне слово, сказав:
- Тодi й стоятимем на цьому!
Польське вiйсько поспiшало додому. Окремою валкою ©хали козаки.
Помирав Iваник. Помирав тяжко, у страшних муках.
Десь глибоко у животi залишився шматок зламано© татарсько© стрiли i пiк
його пекельним вогнем. Козак зчорнiв на виду, як головешка, тiльки очi
блищали. I безперервно просив пити. Тодi Спихальський, який вiз Iваника на
сво му возi, намостивши йому перин i подушок, прикладав до його запечених
уст череп'яну пляшку, i той робив з не© ковток або два i на якийсь час
замовкав. А коли бiль ставав нестерпним, вiн волав слабким голосом, як
дитина:
- Зiнько© Зiнько-о люба-а!.. Ой, порятуй, бо загибаю, зна ш-ма ш!..
Спихальський скрушно хитав головою i, щоб не вiдстати од валки, поганяв
коней. Вiз торохтiв по нерiвнiй, розмитiй осiннiми дощами дорозi,
пiдскакував на вибоях, витрясаючи з нещасного Iваника всю душу.
- Ой!- кричав тодi помираючий. - Тихше ©дь, пане Мартине, бо всi
тельбухи розгублю, хай йому чорт! Нема вже сили терпiти... Або забий,
благаю тебе! Забий... Щоб не мучився...
Спихальський натягнув вiжки, стишуючи коней, хоча ризикував вiдiрватися
од сво©х i стати здобиччю любителiв легко© наживи, яких багато вешталося
побiля дороги. А крадькома змахував з вусiв непрохану сльозу, бо йому було
боляче дивитися, як мучиться цей чоловiчок, що швидше скидався на хлоп'я,
нiж на дорослу людину.
Надвечiр козаки зупинилися на високому березi бистроплинно© Тиси на
нiчлiг. Спихальський свого воза поставив над самим урвищем, пiд розлогим
кущем калини, рясно всiяно© яскраво-червоними кетягами ягiд.
За далекi гори заходило сонце, i в долинi поволi згущалися вечiрнi
сутiнки.
I тодi, задивившись на Тису, на гори i на густi лiси по узгiр'ях,
Iваник раптом вiдчув, що бiль, який мучив його впродовж кiлькох днiв,
зник, а все тiло стало легким, майже невагомим.
Вiн холонучими руками лапнув себе за живiт, за груди i вiдчув, що нема
у нього нi живота, нi грудей. Одна голова, що лежала на високо збитих
подушках.
- Пане Мартине! - несподiвано гукнув вiн.
- Ного тобi? - перелякався Спихальський. - Що трапилося?
- Умираю...
- Ти що - жарту ш чи здурiв? Холера тебе не забере! - Поляк випустив з
рук рептуха з оброком.
- Нi, пане Мартине, я не жартую, -серйозно вiдповiв Iваник. - Справдi
вмираю... Поклич, будь ласка, товаришiв-побратимiв... I сам не барися...
Слово сказати маю перед смертю... Я довго не затримаю...
У його словах i в голосi було щось таке, що змусило Спихальського
полишити все i притьмом кинутися помiж возами.
За кiлька хвилин бiля Iваника зiбралися всi, хто його знав. Навколо
воза стали Семен Палiй, Метелиця, Спихальський, Роман.
- Спасибi що прийшли, - прошепотiв Iваник i уважно глянув на
Спихальського. - Пане Мартине, пiднiми мою голову вище... Нехай-но я
подивлюся i на друзiв, i на цей милий бiлий свiт...
Спихальський пiдняв його, мов пiр'©ну, а Метелиця тим часом пiдбив
перини i подушки. З ©хньо© високостi Iваниковi стало видно i червонясте
коло сонця, що заходило за вершини гiр, i блискучо-срiблястi плеса Тиси, i
темно-зеленi смерековi лiси на видноколi...
- Ой, як тут гарно та любо, - прошепотiв Iваник. - I вмирати, братцi,
не хочеться... Сидiв би отак i дивився б, дивився на голубе небо, на
червону калину, слухав би, як шумить вода, риючи крутi бережечки, як
щебечуть пташки та шелестить у гiллi вiтер. Та ба, прийшов мiй час...
Спiткнувся мiй кiнь - i я, його невдачливий верхiвець, випав iз сiдла. I
нiяка сила вже не пiднiме мене...
Iваник замовк, сухим язиком лизнув по запечених губах. Спи-хальський
подав йому води. Вiн жадiбно ковтнув i тужливим поглядом глянув на
товаришiв, що мовчки стояли бiля нього.
Всi були враженi мовою Iваника. Слова його звучали ясно, проникливе,
нiби це говорив на за©куватий чоловiчок, якого, нiде правди дiти, вважали
трохи пришелепкуватим, а хтось iнший.
Тим часом Iваник, помахавши кволо рукою, тихо промовив:
- Прощайте, браття! Я щасливий, що спiзнався з вами, з Арсеном, лицарем
нашим... Що поверта тесь з перемогою i що в нiй i моя частка... Моя
кров... Тому вiдходжу од вас без жалю... - Вiн трохи помовчав. - А як
вiдiйду, поховайте мене пiд цi ю калиною... Щоб як у тiй пiснi нашiй
спiва ться:
Будуть пташки прилiтати -
Калиноньку ©сти,
Будуть вони приносити
З Укра©ни вiстi.
- Обiця мо тобi, козаче, - за всiх вiдповiв Палiй. - Хай буде спокiйною
твоя душа!
- Спасибi... - Iваник прикрив повiками очi, даючи всiм зрозумiти, що
вiн задоволений увагою товариства, а потiм враз стрепенувся i пильно
глянув на Спихальського:- А все ж таки один жаль я маю...
- Який? - запитав поляк.
- Що залишаю дружину i двох дiток сиротами... Важко ©м буде без мене...
З його очей скотилися двi скупi сльозинки i проклали по засмаглiй,
припорошенiй дорожньою пилюкою щоцi ледь помiтний слiд. Вiн змахнув ©х
рукою i раптом голосно сказав:
- Пане Мартине, а моя Зiнька, зна ш-ма ш, того... коха тебе! Це було
так несподiвано, що Спихальський аж очi витрiщив.
- Пане Йван, що ти! - вигукнув спантеличено. - Навiщо наговорю ш! У
таку хвилину...
По змученому Iваниковому обличчю пробiгла ледь помiтна лагiдна усмiшка.
- Я давно це знав. Помiтив при першiй чи другiй нашiй зустрiчi з тобою
ще в Дубовiй Балцi. Тiльки мовчав... Бо хiба ж можна погасити кохання злою
силою? Його можна тiльки лiкувати: часом, а ще - сильнiшою любов'ю... - I,
побачивши знiяковiння Спихальського, додав:- Та ти не того... Я ж знаю, що
й ти ©© коха ш...
Вiд ще бiльшого замiшання Спихальський побуряковiв i не знав, що
сказати. Не перечити ж умираючому... Та й правду вiн каже.
Всi вражено мовчали.
Iваник передихнув i зовсiм тихо, так, що чули тiльки тi, хто схилився
над возом, сказав:
- Ти гарний чолов'яга, пане Мартине. Добрий. Я знаю, ти не зобидиш мо©х
дiтей. I Зiньки. Не зобиджай ©х... Прошу тебе. - Потiм, помовчавши, тихо
додав:- Прощай, бiлий свiте! Прощай навiки...
З цими словами й помер.
Козаки зняли шапки. Метелиця вийняв iз саквiв червону китайку i покрив
покiйниковi обличчя. У Спихальського тремтiли вуса, а в
здивовано-зажурених очах стояли сльози.
Тут же, поблизу воза, на крутому березi, пiд калиною, викопали глибоку
яму i пiд мушкетний залп опустили в не© сповите в бiлий саван легеньке
Iваникове тiло...
ПОДАРУНОК СУЛТАНА
Звiстка про жахливе побо©ще пiд Парканами i здачу Грана, привезена
Арсеном у Буду, вразила Кара-Мустафу мов грiм. Вiн довго мовчав, кусаючи
губи. Лице його зблiдло i стало матово-сiрим. Тiльки очi палахкотiли
люттю. Потiм ошаленiв. Затупотiв ногами. Закричав:
- Чаушiв!
Вбiг чауш-паша Сафар-бей. Вбiгли чаушi. Завмерли, ждучи наказiв.
- Приведiть пашу будського Iбрагiма, Каплана Мустафу-па-шу, хана
Мюрад-Гiрея, графа Текелi! Всiх пашiв, кого знайдете, сюди! До мене!
Поки чаушi виконували цей наказ, - а виконувати його через повний
розгардiяш у вiйську було нелегко, - сераскер зачинився в прохолоднiй
кiмнатi, що мала два виходи - в парадний зал i, через iншу кiмнату, в сад.
Залишившись на самотi, вiн важко опустився на м'який, обтягнутий
рожевим оксамитом стiлець i обхопив голову руками. Смертельний жах, розпач
i бiль розривали його серце.
"О аллах! - шепотiв беззвучно сухими губами. - Ти поставив мене над
страшною прiрвою! Все, про що я мрiяв i до чого прагнув, розлетiлося в
порох. Велич i необмежена влада над вiйськом, багатство i надiя на те, щоб
на землях пiдкорених народiв утворити нову iсламську державу i стати в нiй
iмператором, - все пропало!"
Сидiти на одному мiсцi не мiг. Пiдiйшов до розчиненого вiкна i виглянув
у пишний, зелений, тiльки де-не-де покритий осiнньою позолотою сад.
Але дерева раптом заколихалися, розпливлися, мов краплини дощу на склi.
Вiн з подивом помiтив, що плаче. Солонi сльози затуманили його зiр.
Тьфу! Тiльки слiз не вистачало! Йому стало шкода себе. Що робити? Як
урятувати честь, владу i, врештi, життя? Вiн надовго задумався.
Власне, до порятунку залишився один шлях - всю вину за розгром, за
ганебну подвiйну поразку звалити на iнших. Це шлях не новий, добре
випробуваний. Не одному хитрому невдасi вiн ставав у пригодi. I
скористатися ним, подумалося йому, не грiх!
А ще - треба якось задобрити султана. Витрусити iз сво©х скринь золото,
коштовне камiння! Послати в подарунок сотню або й двi австрiйських
красунь, яких, слава аллаху, взято в мiстах i селах Австрi© не одну
тисячу... Або - подарувати Златку?
Як потопаючий хапа ться за соломинку, так i вiн ухопився за цю рятiвну
думку. Вiддати султановi Златку!
Вiн скреготнув зубами.
"О аллах екбер! Як несправедливо повiвся ти з одним iз найвiд-данiших
тво©х синiв! Ти вiдiбрав у мене не тiльки славу неперевер-шеного во©на, не
тiльки честь, а й розбива ш серце, вiднiмаючи дину в мо му життi дiвчину,
в яку я по-справжньому закохався. Я берiг ©© для себе, а ти вирiшив iнакше
- одним ударом невiрних зруйнував мо щастя, забрав мою велич i славу!"
Однак розум говорив iнше. Заради життя не треба шкодувати нiчого. А
може. Златка якраз i стане тi ю краплиною на чашi терезiв, яка переважить
у хтивому серцi султана на бiк милосердя?
Вiн стиснув гарячими руками скронi i закрокував по кiмнатi.
"А може, не вiддавати Златки? Може, ще не blc втрачено? Може, пощастить
зiбрати розкиданi понад Дунасм ошалiлi вiд страху яничарськi орти та
бюлюки, спагi©вськi загони та кримську орду, стягнути ©х в один кулак i в
рiшучому бою розгромити ненависного Я на Собеського?"
Аж зупинився посеред кiмнати, вражений такою думкою. Та вiдразу ж
вiдкинув ©©.
"Нi, поки зберу вiйсько, поки фортуна повернеться до мене лицем, мо©
недруги i заздрiсники повiдомлять султана про поразку пiд Вiднем i
Парканами, i той пишнотiлий нiкчема пiдпише фiрман про усунення мене вiд
влади i над iмперi ю, i над вiйськом... Нi, таки треба задобрити його!
Треба переконати, що не вiн, Кара-Мустафа, винен у поразцi i що надiя
круто повернути хiд подiй у цiй важкiй i затяжнiй вiйнi...
Отже, вирiшено: вiн пошле в подарунок султановi Златку, а на додачу
сотню австрiйських красунь, пошле iз сховищ в Ейюбi скриню золота й
самоцвiтiв! А з винуватцями поразки пiд Вiднем, з винуватцями його неслави
й ганьби розправиться негайно i нещадно! Ця розправа допоможе йому
втримати в сво©х руках владу, що похитнулася, перекона султана в його
здатностi вiдновити вiйсько i захистити захiднi землi iмперi©, а вiдтак -
вряту йому життя i вселить надiю на краще майбутн ! Заради цього варто
пожертвувати Златкою i всiма красунями свiту!"
Вiд природи Кара-Мустафа був нерiшучий i довго вагався, караючись
сумнiвами, при виборi остаточного рiшення, та коли вже рiшення приймав, то
починав дiяти негайно.
Вiн покликав капуджi-агу.
- Пашi прибули, Мурад-ага?
- Сидять у залi, бейефендi, - вклонився налитий бичачою силою
товстоши©й капуджi-ага, вiдданим поглядом пантруючи, мов собака, найменший
рух свого повелителя.
- Мурад, - великий вiзир стишив голос до шепоту, - аллах покарав нас
немилiстю сво ю i дарував перемогу невiрним... Але це не означа , що серед
нас нема винуватцiв нашо© поразки... Вони - i ©х треба покарати!
- Хто це? - хриплим голосом спитав Мурад, з готовнiстю кладучи важкий
кулак на рукоятку ятагана.
- Вони там, у залi... Але обiйдемося без кровi...
- Удавкою?
- Так. Станеш iз двома-трьома вiрними капуджi за ось цими дверима, -
Кара-Мустафа прочинив дверi до сусiдньо© кiмнати, - i всiх, кого я
спроваджу сюди, задавиш, а трупи витягнеш на галерею, що виходить у сад.
- Буде виконано, мiй повелителю, - вклонився Мурад. - Я зараз поставлю
там надiйних людей.
Вiддавши таке розпорядження, Кара-Мустафа вийшов у зал. Пашi схопилися,
застигли в нiмому поклонi.
Ось вони - всi, хто через сво боягузтво й невмiння призвiв до
небачено© поразки! Нема тiльки хитрого хана Мюрад-Гiрея та графа Текелi,
- пронюхали, смердючi шакали, про небезпеку i не поспiшають на виклик, щоб
вiдповiсти за сво далеко не лицарське поводження на полi бою. Але вiн
добереться i до них, хоч би довелося вiдкопати негiдникiв з-пiд землi!
- З чим прийшли, пашi? Чим пораду те серце вашого сердара? - спитав
глухо, ледве стримуючи ненависть. - Де вашi во©ни? Де вашi знамена? Де
ваша зброя i обози? Питаю я вас...
З кожним його словом все нижче схилялися голови пашiв. У залi панувала
могильна тиша.
- Чого ж мовчите? I чому я бачу вас усiх живих? Чому жоден не наклав
головою в бою? Га?.. Мабуть, тому, що ви не во©ни, а нiкчеми, боягузи,
свинопаси! Ви не гiднi носити високе звання пашi, якого удосто©в вас наш
богом даний султан!
Голос його тремтiв од гнiву. Нiхто не посмiв заперечити жодним словом.
Тiльки зять султана, прямий i гарячий Iбрагiм-паша, дивився великому
вiзировi прямо в обличчя, не приховуючи ненавистi й презирства.
Кара-Мустафа помiтив це i скерував свiй гнiв на нього.
- Що скажемо султановi, паша? Хто винен у поразцi? Iбрагiм-паша ступив
крок наперед, кресонув очима.
- Всi ми виннi© Але найбiльша вина - твоя, Мустафа-паша!
- Чому?
- Ти - сердар. Ти i вiдповiда ш за все вiйсько. А ми тiльки за окремi
загони.
- Я вiдповiдатиму перед падишахом, а ви - передi мною!
- Ми й вiдповiда мо!
- Це не вiдповiдь! Зараз кожен з вас зайде до мене i сам на сам
доповiсть, що робив пiд Вiднем i Парканами... Ось ти, Iбрагiм-паша, перший
i заходь!
Кара-Мустафа пропустив поперед себе Iбрагiма-пашу. Той хотiв
попрямувати до столу, але Кара-Мустафа показав на iншi дверi.
- Нi, паша, сюди, будь ласка!
Нiчого не пiдозрюючи, Iбрагiм-паша переступив порiг i опинився у
просторiй напiвтемнiй кiмнатi, бо густе гiлля дерев затiнило вiкна. В ту ж
мить два капуджi схопили його, мов обценьками, за руки, а третiй
блискавично накинув на шию удавку. Наша не встиг навiть крикнути, як
зашморг здавив йому горло, в очах потемнiло...
Височенний капуджi перекинув вiрьовку собi через плече, випростався - i
паша повис у нього на спинi. Якусь хвилину вiн ще борсався, та скоро