Страница:
втнути таку штукенцiю! Чи ктурий з нас додумався б до такого, питам вас?
Не! Як бога кохам, н !.. А курiнь наш Переяславський - одна тiльки слава,
що курiнь, скажу я вам! Стiни покривилися, погнили - вiтер аж свище!
Покрiвля продiрявилась так, що коли йде дощ, то ми промока мо до кiсток
або тiка мо до сусiдiв! Хай мене грiм поб' , коли брешу!
- Правду козак каже! й-богу, правду! - втрутився Метелиця i повернувся
до Стягайла та його прибiчникiв. - А ви, сучi сини, хотiли за оберемок
гнилого очерету пiддати чоловiка стовповiй смертi! Та дякувати треба йому,
що примусив нас перекрити сво житло! Що спалив iк лихiй мамi оте
гниляччя!.. Чи у Днiпровських плавнях перевiвся очерет? А чи руки нам
вiдсохнуть, коли ми по кулику зв'яжемо його i гуртом заново перекри мо
курiнь?..
- Та й не даром я палив його, - знову заговорив Гурко. - Я прийшов до
вас, братчики, не з порожнiми руками, а з копою срiбних талярiв, якi з
радiстю дарую переяславцям, щоб за цi грошi полагодили свiй курiнь... Або
й збудували новий... - Вiн витягнув з кишенi туго набитий оксамитовий
кисет i подав Метелицi. - Ось держи, батьку!
- Спасибi тобi, брате! - обняв його Метелиця. - От тiльки так i не
знаю, як тебе звати, бо прийняти в курiнь - прийняли, а прiзвиська не
встигли дати!
- Як назвете, так i добре буде.
- Дозвольте, пани-брати, менi слово мовити, - сказав Сiрко.
- Говори, батьку, говори! - загукали козаки.
- Подоба ться менi цей козак, нiде правди дiти... I чу мо серце, що
не раз i не два стане вiн у пригодi товариству нашому... Тож приймемо ми
його до свого коша i дамо йому прiзвисько Палiй, бо таке вiн сьогоднi
заслужив...
- Палi м, Палi м прозвати! Хай вiднинi буде Палiй! - загомонiли козаки.
- Iменi не будемо, за нашим звича м, змiнювати, бо iм'я - вiд бога,
його дав пiп... - вiв далi Сiрко. - А прiзвище - вiд людей, от його ми й
змiнили... Чи згоден, козаче?
Семен Гурко, який вiдтепер мав прозиватися Семеном Палi м, а сво
родове прiзвище забути, вклонився товариству i кошовому.
- Спасибi, батьку кошовий, спасибi, батьку хрещений! Доки й житиму -
пам'ятатиму, хто дав менi це запорозьке наймення! I постараюся не
осоромити його нiколи... А вам, братчики, дякую за шану, яко© ви удосто©ли
мене! Бо коли б ви не прив'язали сьогоднi до цього стовпа, щоб усипати
менi в спину пiвтисячi ки©в, то хто б тут зараз знав якогось там Семена
Гурка?.. Нiхто... Тож дякую за те, що без слави прославили Семена Палiя!
Ну, а славу я вже постараюся здобути шаблею сво ю!
- Ти дивися, як чеше! Хоч i молодий, а голова! - прошамкотiв дiд
Шевчик, блискаючи диним зубом.
Палiй уклонився ще раз, потiм подлубався в кишенях - витягнув кiлька
золотих, пiдкинув на долонi.
- Од тепер, браття, годиться i хрестини справити! Ставлю на всiх двi
бочки горiлки... Гукайте шинкаря!
Над натовпом прокотився схвальний гомiн, i в ньому найчастiше чулося
нiкому досi не знане, щойно народжене наймення - Палiй, яке враз стало
вiдоме усьому Запорозькому вiйську.
Як i сподiвався Арсен, Сiрко дозволив набрати охочих для походу на
Правобережжя, наказавши за рахунок запорозько© казни спорядити загiн
порохом, сухарями, пшоном, салом i сушеною рибою.
Збиралися швидко, бо час не ждав. Охочих було чимало, однак вирушали
тiльки тi, хто мав коня. Таких виявилося небагато - всього сто сiмдесят
чоловiк. До заходу сонця вони одержали у зброярцi порох i олово, в
гамазеях - пшоно, сало, сухарi, рибу i сiль. Хто обносився, той
нашвидкуруч латав одяг i взуття або мiнявся з товаришами на щось краще,
теплiше...
Виступити мали рано-вранцi. А ввечерi Сiрко зiбрав усiх у вiйськовiй
канцелярi© на раду.
Простора кiмната переповнена вщерть. Сидiли на лавах, на ослонах,
внесених джурою кошового, стояли попiд стiнами i посерединi - де хто мiг.
Вiд жовтавого свiтла воскових свiчок по суворих, зосереджених обличчях
ходили мерехтливi тiнi.
Сiрко вийшов з боково© кiмнати - став за столом. Останнiм часом вiн
помiтно почав старiти. Вуса зовсiм побiлiли, а пiд очима з'явилися синi
набряки. Однак тримався ще молодцем: груди колесом, плечi розправленi, як
у парубка, голова високо пiднята. У себе на хуторi, в Грушiвцi, вiн встиг
вiдпочити, i при©зд Звенигори був досить вчасним приводом, щоб повернутися
назад у Сiч, до яко© вже сам рвався.
Окинувши поглядом принишклих запорожцiв, кошовий почав говорити.
- Браття, я зiбрав вас для того, щоб перед вашою далекою дорогою
сказати кiлька слiв... Причина по©здки всiм вiдома: кожен з вас зголосився
добровiльно допомогти нашому товаришевi Арсену Звенигорi визволити його
рiдних. Про це зна те ви, про це зна вся Сiч, а отже, можуть знати i тi,
хто цiкавиться, як ми тут i чим живемо... Але це, так би мовити, для
стороннiх ушей. Насправдi завдання ваше буде далеко ширше, важливiше...
Над головами прошелестiло здивування. Невже батько кошовий пiдозрю , що
серед них чужоземнi вивiдачi?
- Я нiкого не пiдозрюю, - вiв далi Сiрко, - але ми живемо в тривожний
час, серед ворогiв, i повиннi не тiльки дiями, а й словами не зашкодити
собi... Отже, перша передумова успiху - цiлковита та мниця!.. Трапилося
так, що пiсля облоги Чигирина i здачi його, в чому я звинувачую не
вiйсько, а наших полководцiв, про що я, до речi, вiдверто написав
Самойловичу в сво му листi, Правобережна Укра©на зосталася пiд владою
туркiв, якi настановили там гетьманом Юрася Хмельницького. Ми всi любили i
поважали великого Богдана, але не можемо тим же платити його безпутному
синовi, який з-помiж усiх гетьманiв, що були пiсля Богдана, найбiльше
завинив перед нашою вiтчизною i завдав ©й найбiльшо©, може, непоправно©
шкоди. Я це говорю для того, щоб ви знали, що з турками i татарами у мене
нiколи не було нiяких дружнiх договорiв, я нiколи збройною силою не ставав
на ©хнiй бiк i нiколи не стану на бiк тих, хто ©м допомага !
- Ми це зна мо, батьку, - басовито сказав Метелиця.
- Ви завтра вируша те на Правобережжя i зiткнетеся з тими, хто служить
султановi Магомету. Не багато ©х, але менi хотiлося б, щоб зовсiм не було!
- Розумi мо, батьку, - знову прогув Метелиця.
- А як розумi те, то про це бiльше не говоритиму... Скажу друге:
головне ваше завдання буде ось яке. До Корсуня ви пiдете одним загоном,
зробите там що потрiбно, тобто визволите Арсенових рiдних, а потiм
роздiлитесь на чотири купи. Головним наказним отаманом, або полковником, я
призначаю Семена Палiя... А пiсля Корсуня - отаманство над загонами
приймуть Самусь, Iскра, Абазин i Палiй. Ви пройдете вiд Корсуня до
Днiстра, до Збруча, до Случi й Iрпеня, розвiда те, що там дi ться, як живе
народ, покажете йому, що ми про нього не забули, пiднiмете його i спiльно
поб' те невеликi татарськi i турецькi залоги, де зустрiнете... А на весну
повернетесь на Сiч!
- Розумi мо, батьку, - закивали головами запорожцi.
- Ну, а коли розумi те, то щасливо© вам дороги!
Всi вийшли, крiм Палiя, Звенигори, Во©нова i Спихальського, яким
кошовий наказав зостатися.
Сiрко пройшовся по кiмнатi, потiм зупинився перед Палi м, поклав йому
на плече руку.
- Ти, мабуть, здивований, козаче, що зразу пiсля хрестин отаманом став?
- Здивований, батьку.
- Звикай... Правду кажучи, я хотiв призначити Арсена, але вiн
розповiдав про тебе таке, що хоч зразу обирай кошовим!
- Вiн, напевне, перебiльшив, батьку.
- От я й хочу сам пересвiдчитись, чи ти справдi орел, чи тiльки схожий
на нього... Ну, ну, не ображайся, я жартую... Отаманом справдi мав бути
Арсен, але, мабуть, у цьому походi в нього буде багато iнших турбот. Тому,
знаючи про вашу дружбу i про ту славу, яко© ти так швидко зажив у Сiчi, -
кошовий усмiхнувся, а за ним усмiхнувся i Палiй, - я й призначив тебе
полковником.
- Дякую, батьку.
Сiрко деякий час помовчав, думаючи щось сво , пота мне. Потiм розiгнав
на чолi глибокi зморшки i сказав:
- Друзi, у вашого загону буде окреме завдання... Пiсля того як
визволите Арсенову сiм'ю, ви повиннi будете пробратися в Не-мирiв,
резиденцiю Юрася Хмельницького. Я довго був вiнницьким полковником i добре
знаю тi мiсця. Там де сховатися вашому загоновi, - один Краковецький лiс
може прийняти пiд свiй захист у сто разiв бiльше людей, нiж у вас... Якщо
вам пощастить, ви зможете вивiдати важливi та мницi туркiв, потрiбнi не
тiльки Сiчi, а й Батурину та Москвi. Ви розумi те, про що я кажу. Вiйна не
закiнчена. Можна сподiватися, що цього року, влiтку, вона розгориться
знову. Тож нам було б цiкаво знати, куди вдарить Кара-Мустафа i якими
силами... Пiсля того ви пiдете на Iрпiнь, розвiда те, що робиться на
Полiссi.
- Надто важке завдання, - задумливо сказав Палiй. - Не уявляю, як ми
викона мо його.
- Про це потурбу ться Арсен, - усмiхнувся доброю усмiшкою Сiрко. - Йому
не звикати...
В ОСИНОМУ ГНIЗДI
I
На сьомий день важко© дороги, перед полуднем, валка вигнанцiв з
Лiвобережжя прибула в супроводi татарського загону до Корсуня. Пощипував
бадьорий морозець. В ясно-голубому небi слiпучо сяяло сонце. Та незважаючи
на гарну погоду, в мiстi було безлюдно, як i всюди на Правобережжi, де
довелося побувати переселенцям. Цiлi кутки вигорiли пiд час татарських
нападiв, а там, де оселi уцiлiли вiд пожеж, все дихало пусткою. Тини
скособочилися, хлiви й клунi зяяли ребрами кроков та лат, колись бiлi
стiни хат тепер облупилися, вiкна чорнiли страхiтливими дiрами, а по
дворах лежали кучугури снiгу... Тiльки де-не-де виднiлися людськi слiди. В
двох чи трьох хатах скрипнули дверi - то виглянули закутанi якимись
рядюгами старенькi бабусi, але й вони, побачивши озбро них вершникiв i
валку змучених бранцiв, миттю сховалися в сiнях.
Один замок на кам'янистому островi посеред Росi виявляв зримi ознаки
життя. Здалеку було видно, як там весело в'ються вгору сизуватi дими, як
вештаються темнi постатi. Чувся передзвiн молоткiв у замковiй кузнi.
Залишивши валку на широкому заснiженому майданi над Россю, Свирид
Многогрiшний поскакав до перекидного моста.
Переселенцi збилися в купи i тихо розмовляли мiж собою, насторожено
позираючи на татар-дозорцiв...
- Корсунщина - непоганий край, зна ш-ма ш, - мiркував уголос схудлий,
почорнiлий, але, як завжди, балакучий Iваник. - Нiчим не гiрший за
Посулля. А може, ще й кращий... Та жити тута, пiд турками, буде не з
медом. Ой, нi, не солодко!.. Менi б тiльки до весни - а тодi накиваю
п'ятами за Днiпро!
- Пiймають - голову вiдкрутять! - кивнув хтось на татар.
- Вони й так не помилують.
Бiля саней дiдуся Онопрiя було тихо. Ненко, Младен i Якуб мовчки
розглядали чуже мiсто, а жiнки, вмостившись серед вузлiв i клумакiв, сумно
дивилися на гомiнкi пороги, де навiть у лютi морози парувала швидкоплинна
течiя, пробиваючись помiж брилами камiння i льоду.
Раптом над валкою пролетiв приглушений гомiн.
Iз замку ви©хало кiлька вершникiв. Попереду на вороному конi гарцював
красивий, багато вдягнутий чоловiк середнiх рокiв. Позад нього ©хав
полковник Яненченко. А ще далi - почет, що складався переважно з татар.
- Юрась Хмельницький! Юрась Хмельницький! - прошелестiло над валкою.
Всi миттю припинили розмови i прикипiли поглядами до чоловiка, iм'я
якого останнi два роки наводило жах на всю Укра©ну.
Taк ось який вiн!
Наймолодший син славетного гетьмана Богдана Хмельницького Юрiй або, як
його в сiм'©, а потiм i в народi називали, Юрась, мав лише шiсть чи сiм
рокiв, коли його батько в 1648 роцi пiдняв всенародне повстання проти
польсько-шляхетського панування на Укра©нi. Рано втративши матiр, Юрась
виростав хворобливим i мовчазним хлопцем. Батька, переобтяженого
державними турботами та безконечними вiйнами й походами, бачив зрiдка. А
згодом, коли був вiдданий на навчання до Ки во-Могилянсько© колегi©, довгi
роки зовсiм не зустрiчався з ним.
В противагу старшому братовi Тимошевi, енергiйному, розумному i
хороброму юнаковi, який у сiмнадцять-вiсiмнадцять рокiв очолював
Чигиринську козацьку сотню, а згодом водив у бо© велике вiйсько i помер
вiд тяжкого поранення, Юрась був завжди кволий, млявий, бездiяльний. Його
бiльше приваблювала келiя схимника i ряса ченця, нiж гетьманська булава,
що пiсля смертi батька опинилася в його слабких руках.
Пiсля поразок, яких зазнало росiйсько-укра©нське вiйсько у вiйнi з
Польщею спочатку пiд Любаром i Чудновом, а пiзнiше - пiд Слободищем, Юрась
пiдписав з Польщею ганебний i тяжкий для Укра©ни i для себе
Слободищенський трактат 1660 року. Всупереч волi народу, вiн зламав
Переяславський договiр з Росi ю i знову кинув Укра©ну на поталу польськiй
шляхтi.
Хвиля народних повстань проти польсько-шляхетських загарбникiв змусила
Юрiя Хмельницького на початку 1663 року зректися гетьманства i пiд iм'ям
Гедеона постригтися в ченцi. Та цей акт уже не мiг зарадити народному
лиховi: 1667 року - i на довгi десятирiччя - Укра©на була подiлена на двi
частини - Лiвобережну i Правобережну. Це на коренi пiдсiкло сили народу,
кинуло його у вир братовбивчих во н та повстань, що не затухали протягом
цiлого наступного столiття. Хижо-заздрiснi сусiди з пiвдня та заходу,
користуючись роз' днанiстю Укра©ни, посилили напади на не©, намагаючись
вiдхопити собi якомога бiльший шматок. Тiльки Росiя рятувала ©© вiд
остаточно© загибелi.
Особиста доля Юрася пiсля цього була не менш тяжка. Через рiк вiн був
обвинувачений у зрадi правобережним гетьманом-самозванцем Павлом Тетерею,
заарештований i переданий польським властям. Майже три роки провiв у
похмурих, сирих казематах Марi нборзько© фортецi на пiвночi Польщi.
Звiльнений з ув'язнення, чернець Гедеон, як вiн називав себе тепер,
цiлком зрiкся свiтського життя й оселився в Уманському монастирi. Хоча
йому було в той час рокiв двадцять п'ять чи двадцять шiсть, здавався вiн
постарiлим, стомленим, надломленим душевно. На блiдому, позбавленому життя
обличчi застигла печать скорботи i болю, а чорнi згаслi очi давно загубили
здатнiсть усмiхатись. Десять важких i бурхливих лiт, що минули зi смертi
Богдана Хмельницького, зiв'ялили i виснажили його кволе тiло i хвору душу.
Здавалося, що за монастирськими стiнами Юрась нарештi знайде собi тиху,
спокiйну оселю, у якiй зможе прожити безжурно до кiнця днiв сво©х,
сховатися вiд житейських бурь, що одна за одною стрясали укра©нську землю.
Та ба© Навiть монастирськi стiни не врятували ченцiв вiд татарського
аркана: Юрася разом з братi ю людолови потягли до Криму, а звiдти хан,
дiзнавшись, що молодий похмурий чернець - син покiйного гетьмана
Iхмельнiскi, як називали його татари, i сам колишнiй гетьман Укра©ни,
вiдправив його в Туреччину в подарунок султановi. Там деякий час вiн сидiв
в одиночцi Семивежного замку - тюрмi для полiтичних злочинцiв та
суперникiв султана. А згодом, коли уряд Османсько© iмперi©, заграючи з
Дорошенком, все бiльше i настирливiше почав скеровувати вiстря сво ©
експансi© на пiвнiч, проти Укра©ни, його було призначено архiмандритом в
один з православних монастирiв турецько© столицi.
Слабкий i безвольний, вiн дуже скоро погодився допомагати туркам у
©хнiх завойовницьких походах. I коли правобережний гетьман Петро
Дорошенко, вiд якого вiдсахнувся народ через його згубну полiтику дружби з
султаном, змушений був скласти зброю i здатися лiвобережному гетьмановi
Iвану Самойловичу i царському во водi Григорiю Ромодановському, султан
несподiвано витягнув Юрася з-за монастирських стiн на свiт божий i
проголосив "князем Малоросiйсько© Укра©ни".
З таким пишним, але малозрозумiлим титулом, одержаним вiд найлютiшого
споконвiчного ворога укра©нського народу, з'явився Юрась на чолi
вiсiмдесяти п'яти землякiв-запроданцiв з колишнiх невiльникiв влiтку 1677
року пiд Чигирином. Його пiдпирало стотисячне турецьке вiйсько великого
вiзира Iбрагiма Шайтан-пашi.
Та марнi були сподiвання султана i самого Юрася на те, що народ,
спокушений славним прiзвищем Богдана Хмельницького, пiде за його сином. На
Укра©нi Юрасеве "вiйсько" збiльшилося - смiшно сказати - всього на пiвтора
десятка чоловiк i складалося iз сотнi гультiпак, яким не довiряв навiть
сам "князь".
Через мiсяць Iбрагiм Шайтан-паша, зазнавши поразки, ганебно втiк з-пiд
Чигирина, залишивши пiсля себе зруйнованi, спаленi села й мiста
Правобережжя та трупи тисяч людей.
Наступного року Магомет IV послав двохсоттисячне вiйсько для завоювання
Укра©ни. Великий вiзир Мустафа поклявся бородою пророка, що здобуде
Чигирин i всю Укра©ну. В його обозi знову плентався проклятий народом
Юрась... Кара-Мустафа Чигирин узяв, але закрiпитися в ньому, а тим бiльше
завоювати всю Укра©ну не змiг. Розбитi пiд Бужином турецькi вiйська
покотилися назад, безжалiсно знищуючи все на сво му шляху.
Правобережжя майже зовсiм спустiло. Сотнi тисяч людей втекли на лiвий
берег, а тих, хто не встиг сховатися чи втекти, татари й турки побили або
потягли в неволю.
Колись багатолюдний край - вiд Чигирина на сходi до Кам'янця й Житомира
на заходi - внаслiдок гетьманських чвар, польсько-шляхетських на©здiв i
особливо турецько-татарсько© навали занепав, знелюднiв. У тих селах, де
колись було по сто чи й по двiстi дворiв, тепер залишилося двi-три хати, в
яких знаходили притулок старi й малi, що якимсь чудом врятувалися вiд
ворожо© шаблi та аркана. Вiд Чигирина, Канова, Уманi, Фастова та багатьох
iнших мiст лишилися тiльки назви. Хто зостався там живий, утiк в лiси, в
печери, харчуючись дичиною, жолудями та грибами...
Народ небезпiдставно вважав винуватцем розорення рiдного краю Юрася
Хмельницького, який не тiльки не перечив туркам i татарам плюндрувати
Укра©ну, а нерiдко й сам наказував винищувати села й мiста, що не
скорялися його владi. Iм'я Юрася стало ненависне на обох берегах Днiпра.
Тож не дивно, що всi переселенцi - вiд старого до малого - прикипiли
поглядами до цi © людини.
Зупинившись перед принишклою валкою, Юрась, не злазячи з коня, почав
мовчки розглядати людей. А вони тим часом тихцем розглядали його.
Невисокого зросту, хирлявий, вузький у плечах, чисто поголений, вiн
прямо, якось задерев'янiло сидiв у сiдлi, i на його блiдому, невиразному,
хоч i досить вродливому обличчi не промайнуло жодне почуття. Тiльки один
раз, коли на руках у молодо© матерi верескнуло злякане юрмою вершникiв
дитя, вiн несподiвано усмiхнувся. Але усмiшка не скрасила його обличчя, бо
очi залишилися тьмяно-холодними, непроникними, немов скляними. Та й
тривала вона всього якусь мить i зразу, без нiякого переходу, щезла.
Одягнутий вiн був досить вибагливо: темно-синього сукна бекеша, пiдбита
лисячим хутром, боброва шапка-гетьманка з самоцвiтом та двома павичевими
пiр'©нами над чолом, при боцi - дорога шабля, за поясом - булава,
виготовлена перед першим чигиринським походом карбувальниками Стамбула, на
ногах - червонi чоботи.
Оглянувши мовчазних переселенцiв, ©хнiй убогий скарб на санях, отари
овечок та черiдки схудлих за час переходу корiвок, вiн кивнув Яненченковi
i, коли той пiд'©хав, щось тихо сказав.
- Люди, пiдiйдiть ближче! - пiднявся на стременах полковник. - 3 вами
хоче говорити ясновельможний гетьман!
Залишивши дiтей на санях, чоловiки й жiнки стовпилися перед гетьманом i
його почтом.
- Люди! - промовив Юрась. - Сьогобiчна Укра©на, - вiдтепер ваша хата,
ваш край! Звiдси бiльшiсть iз вас вийшли, сюди й повернулися. Поселяйтеся
в Корсунi, в найближчих селах, живiть вiльно, багато!.. Годi вам гнути
спини перед богопротивним поповичем, якого я, дасть бог, переможу i
коли-небудь приведу на арканi сюди на справедливий суд людський i божий!..
Владою, даною менi султаном турецьким Магометом, я захищатиму вас вiд
поповиче-вих посiпак, царських во вод i польських панiв!.. У вас тепер
один володар - я, гетьман i князь Укра©ни, визволено© з лядсько© неволi
мо©м батьком Богданом Хмельницьким! Хто з вас чинитиме непослух, хто
наважиться не коритися полковниковi та його людям, той буде нещадно битий
або скараний на горло!.. Вам зрозумiло?
- Зрозумiло, пане гетьмане, - вилiз наперед невгамовний Iваник. -
Одного нiяк не докумекаю, зна ш-ма ш...
- Ну, чого саме?
- А якщо на нас нападуть татари альбо, примiром, турки... Як же тодi?
Давати ©м одкоша чи безборонне дозволити заарканити себе та покiрно йти на
галери?.. Чи, примiром, жiнкам нашим та дiвчатам - до турчина в гарем?
Юрась Хмельницький втупився тьмяними очима в чоловiка, мов у яке диво.
Довгенько мовчав. Потiм голосно вигукнув:
- Дурню! Турки й татари - мо© союзники! Вони не чiпатимуть мо©х
пiдданцiв. Вони прийшли на нашу землю не для того, щоб поневолювати, а щоб
визволяти!
- Нашу душу вiд тiла, зна ш-ма ш, - буркнув Iваник i, побачивши, як
сiпнулася гетьманова рука до шаблi, прудко шмигнув у натовп, де Зiнька
зразу ж дала йому стусана межи плечi, щоб не був такий розумний.
Наперед ви©хав полковник Яненченко.
- Люди! Зараз вас розведуть по хатах, де ви зможете перегрiтися i
пожити до того часу, коли остаточно виберете собi пристановище... Але
перед тим я хочу вiдiбрати кiлькох хлопцiв i дiвчат для служби в замку...
Ось ти!.. I ти!.. I ти!..
Вiн показував пальцем прямо в настороженi очi парубкiв i дiвчат, i тi,
сполотнiвши, намагалися позадкувати, сховатися серед односельчан, але два
козаки, що враз вискочили наперед, швидко хапали ©х за рукава i вiдводили
вбiк.
Перед Златкою i Стехою Яненченко на мить запнувся. Вiн був вражений
©хньою красою ще там, на хуторi, коли зчепився з-за них з мурзою Кучуком.
Власне, парубкiв i дiвчат вiн зараз брав тiльки для того, щоб менш
помiтними були серед гурту цi красунi, бо цiкавили його в першу чергу
вони. Однак вiн не хотiв, щоб гетьман звернув на них увагу. Тому досить
недбало, нiби мiж iншим, ткнув зразу двома пальцями - вказiвним i середнiм
- в ©хнiй бiк.
- I ви!
- Ой! - зойкнула Стеха i схопила Златку за рукав. Нiхто не помiтив, як
перекинулись бистрими поглядами мурза Кучук iз сином Чорою.
Не дуже второпавши, що говорить горбоносий вершник, Злат-ка злякано
мовчала.
Полковниковi пахолки пiдбiгли до дiвчат i потягли з гурту. Младен,
Ненко i Якуб, теж далеко не все розумiючи iз сказаного, напружено стежили
за тим, що вiдбува ться на майданi. Коли на хутiр напали татари i почали
виганяти людей, вони домовилися поки що мовчати, не зiзнаватися, хто вони
такi, щоб у слушний час визволитися самим i визволити усiх сво©х. Тепер
вирiшили, що такий час настав.
Ненко раптом вийшов з гурту i став перед Яненченком. Швидко заговорив
по-турецькому.
- Не чiпай цих дiвчат, ага! Заклинаю тебе аллахом - не чiпай! Одна з
них - моя сестра, яку я знайшов у цьому чужому для мене кра©, а друга...
друга - моя полонянка, яку я мав намiр забрати з собою... Ти мене
розумi ш? Залиш ©х при менi, ага!
Яненченко витрiщив очi. Вiн досить добре знав турецьку мову i все
зрозумiв. Одного не мiг второпати - звiдки тут узявся цей турок?
Зрозумiв Ненка не тiльки Яненченко. З-за спини Юрiя Хмельницького, який
теж говорив по-турецькому, швидко ви©хав старшина гетьмансько© варти
Азем-ага, похмурий чолов'яга, з вузькими хитрими очима i важкою нижньою
щелепою, що видавалася далеко вперед. Ставши перед Ненком, вiн пильно
оглянув його, а потiм запитав:
- Ти хто такий?
- Сафар-бей, бюлюк-баша окремо© яничарсько© орти в Сливенi.
- Як ти сюди потрапив, ага? Чому опинився серед цих чужих для тебе
людей?
- Нас тут аж тро - яничарських старшин, - спокiйно пояснив Ненко,
заздалегiдь обмiркувавши з батьком та Якубом, як ©м триматися, коли
настане час зiзнатись, хто вони. I вiн показав на Младена i Якуба, якi
вклонилися гетьмановi i Азем-азi. - Ми потрапили пiд час нападу на Сiч у
полон до козакiв... Ми склада мо аллаховi i вам щиру подяку за те, що
визволили нас, ага!
- Ти сказав, що одна з цих дiвчат - твоя сестра... То правда?
- Так, ага.
- Ця? - Азем-ага показав на Златку.
- Так, ага, - пiдтвердив Ненко i звернувся до дiвчини:- Адi-ке,
привiтай цих добродi©в!
- Я вiтаю вас, ефендi, - вклонилася Златка гетьмановi. - Я рада
зустрiчi з вами, шановний ага, - повернулася вона до Азем-аги. - Хай
береже вас аллах!
- Гм, справдi туркеня, - буркнув Азем-ага i кивнув на Стеку. - А та?
- То сестра козака, який узяв нас у полон... Вiн ставився до нас добре
i навiть допомiг розшукати Адiке, захоплену запорожцями пiд час морського
походу... Його нема тут, i ми опiку мо його рiдних... Тому просимо
залишити дiвчат з нами!
Азем-ага нахилився до гетьмана i впiвголоса щось довго йому пояснював.
Юрась Хмельницький ствердно кивнув головою, подивився на дiвчат, на Ненка
i повернувся до Яненченка.
- Облиш дiвчат, пане Iван, - сказав вiн. - Ти собi знайдеш iнших, а цих
я заберу з собою до Немирова... Та накажи вiдiбрати пiвсотнi сiмей на
добрих санях i з мiцними, витривалими кiньми - я вiзьму ©х теж з собою. I
не забудь про тисячу злотих, якi ти ма ш прислати менi... Бо...
Яненченко втягнув голову в плечi i зблiд вiд гнiву та образи. Вiн нiяк
не сподiвався, що гетьман забере дiвчат ще й нагада йому так недоречно
про данину. Гадав, що розмова, яка вiдбулася мiж ними сьогоднi вранцi сам
на сам, нiкому не буде вiдома, i ось раптом гетьман розголосив ©© в
присутностi всього почту. Та розмова теж мала образливий характер.
Хмельницький пiсля снiданку без нiяких пояснень зажадав, щоб Яненченко
кожного року привозив йому тисячу злотих. А коли полковник зауважив, що
навряд чи зможе нашкребти з небагаточисельного i зубожiлого населення таку
суму, гетьман розгнiвався i сказав, що зможе, iнакше пернач полковника
вiддасть комусь iншому, бiльш винахiдливому, котрий зумi дiстати тi
нещаснi тисячу злотих. Це означало, що доведеться не тiльки тягнути
останн з люду, а й витрушувати сво© кишенi. Однак вiн погодився, бо
нiчого iншого не зоставалося робити... А тепер гетьман удруге нагадав про
це. Те "бо" прозвучало тихо, але лиховiсне, як суворе застереження.
Можливо, воно було сказане так, мiж iншим, а можливо, i з умислом, щоб
полковник не став оскаржувати раптовий намiр гетьмана забрати з собою аж
п'ятдесят сiмей, i особливо цих двох дiвчат красунь, що так запали йому в
око... "Хай йому грець, - подумав Яненченко, - з цим скаженим,
напiвбожевiльним Юрасем кашi не звариш. Хоч вiн i родичем доводиться, а
краще триматися вiд нього далi..."
Не! Як бога кохам, н !.. А курiнь наш Переяславський - одна тiльки слава,
що курiнь, скажу я вам! Стiни покривилися, погнили - вiтер аж свище!
Покрiвля продiрявилась так, що коли йде дощ, то ми промока мо до кiсток
або тiка мо до сусiдiв! Хай мене грiм поб' , коли брешу!
- Правду козак каже! й-богу, правду! - втрутився Метелиця i повернувся
до Стягайла та його прибiчникiв. - А ви, сучi сини, хотiли за оберемок
гнилого очерету пiддати чоловiка стовповiй смертi! Та дякувати треба йому,
що примусив нас перекрити сво житло! Що спалив iк лихiй мамi оте
гниляччя!.. Чи у Днiпровських плавнях перевiвся очерет? А чи руки нам
вiдсохнуть, коли ми по кулику зв'яжемо його i гуртом заново перекри мо
курiнь?..
- Та й не даром я палив його, - знову заговорив Гурко. - Я прийшов до
вас, братчики, не з порожнiми руками, а з копою срiбних талярiв, якi з
радiстю дарую переяславцям, щоб за цi грошi полагодили свiй курiнь... Або
й збудували новий... - Вiн витягнув з кишенi туго набитий оксамитовий
кисет i подав Метелицi. - Ось держи, батьку!
- Спасибi тобi, брате! - обняв його Метелиця. - От тiльки так i не
знаю, як тебе звати, бо прийняти в курiнь - прийняли, а прiзвиська не
встигли дати!
- Як назвете, так i добре буде.
- Дозвольте, пани-брати, менi слово мовити, - сказав Сiрко.
- Говори, батьку, говори! - загукали козаки.
- Подоба ться менi цей козак, нiде правди дiти... I чу мо серце, що
не раз i не два стане вiн у пригодi товариству нашому... Тож приймемо ми
його до свого коша i дамо йому прiзвисько Палiй, бо таке вiн сьогоднi
заслужив...
- Палi м, Палi м прозвати! Хай вiднинi буде Палiй! - загомонiли козаки.
- Iменi не будемо, за нашим звича м, змiнювати, бо iм'я - вiд бога,
його дав пiп... - вiв далi Сiрко. - А прiзвище - вiд людей, от його ми й
змiнили... Чи згоден, козаче?
Семен Гурко, який вiдтепер мав прозиватися Семеном Палi м, а сво
родове прiзвище забути, вклонився товариству i кошовому.
- Спасибi, батьку кошовий, спасибi, батьку хрещений! Доки й житиму -
пам'ятатиму, хто дав менi це запорозьке наймення! I постараюся не
осоромити його нiколи... А вам, братчики, дякую за шану, яко© ви удосто©ли
мене! Бо коли б ви не прив'язали сьогоднi до цього стовпа, щоб усипати
менi в спину пiвтисячi ки©в, то хто б тут зараз знав якогось там Семена
Гурка?.. Нiхто... Тож дякую за те, що без слави прославили Семена Палiя!
Ну, а славу я вже постараюся здобути шаблею сво ю!
- Ти дивися, як чеше! Хоч i молодий, а голова! - прошамкотiв дiд
Шевчик, блискаючи диним зубом.
Палiй уклонився ще раз, потiм подлубався в кишенях - витягнув кiлька
золотих, пiдкинув на долонi.
- Од тепер, браття, годиться i хрестини справити! Ставлю на всiх двi
бочки горiлки... Гукайте шинкаря!
Над натовпом прокотився схвальний гомiн, i в ньому найчастiше чулося
нiкому досi не знане, щойно народжене наймення - Палiй, яке враз стало
вiдоме усьому Запорозькому вiйську.
Як i сподiвався Арсен, Сiрко дозволив набрати охочих для походу на
Правобережжя, наказавши за рахунок запорозько© казни спорядити загiн
порохом, сухарями, пшоном, салом i сушеною рибою.
Збиралися швидко, бо час не ждав. Охочих було чимало, однак вирушали
тiльки тi, хто мав коня. Таких виявилося небагато - всього сто сiмдесят
чоловiк. До заходу сонця вони одержали у зброярцi порох i олово, в
гамазеях - пшоно, сало, сухарi, рибу i сiль. Хто обносився, той
нашвидкуруч латав одяг i взуття або мiнявся з товаришами на щось краще,
теплiше...
Виступити мали рано-вранцi. А ввечерi Сiрко зiбрав усiх у вiйськовiй
канцелярi© на раду.
Простора кiмната переповнена вщерть. Сидiли на лавах, на ослонах,
внесених джурою кошового, стояли попiд стiнами i посерединi - де хто мiг.
Вiд жовтавого свiтла воскових свiчок по суворих, зосереджених обличчях
ходили мерехтливi тiнi.
Сiрко вийшов з боково© кiмнати - став за столом. Останнiм часом вiн
помiтно почав старiти. Вуса зовсiм побiлiли, а пiд очима з'явилися синi
набряки. Однак тримався ще молодцем: груди колесом, плечi розправленi, як
у парубка, голова високо пiднята. У себе на хуторi, в Грушiвцi, вiн встиг
вiдпочити, i при©зд Звенигори був досить вчасним приводом, щоб повернутися
назад у Сiч, до яко© вже сам рвався.
Окинувши поглядом принишклих запорожцiв, кошовий почав говорити.
- Браття, я зiбрав вас для того, щоб перед вашою далекою дорогою
сказати кiлька слiв... Причина по©здки всiм вiдома: кожен з вас зголосився
добровiльно допомогти нашому товаришевi Арсену Звенигорi визволити його
рiдних. Про це зна те ви, про це зна вся Сiч, а отже, можуть знати i тi,
хто цiкавиться, як ми тут i чим живемо... Але це, так би мовити, для
стороннiх ушей. Насправдi завдання ваше буде далеко ширше, важливiше...
Над головами прошелестiло здивування. Невже батько кошовий пiдозрю , що
серед них чужоземнi вивiдачi?
- Я нiкого не пiдозрюю, - вiв далi Сiрко, - але ми живемо в тривожний
час, серед ворогiв, i повиннi не тiльки дiями, а й словами не зашкодити
собi... Отже, перша передумова успiху - цiлковита та мниця!.. Трапилося
так, що пiсля облоги Чигирина i здачi його, в чому я звинувачую не
вiйсько, а наших полководцiв, про що я, до речi, вiдверто написав
Самойловичу в сво му листi, Правобережна Укра©на зосталася пiд владою
туркiв, якi настановили там гетьманом Юрася Хмельницького. Ми всi любили i
поважали великого Богдана, але не можемо тим же платити його безпутному
синовi, який з-помiж усiх гетьманiв, що були пiсля Богдана, найбiльше
завинив перед нашою вiтчизною i завдав ©й найбiльшо©, може, непоправно©
шкоди. Я це говорю для того, щоб ви знали, що з турками i татарами у мене
нiколи не було нiяких дружнiх договорiв, я нiколи збройною силою не ставав
на ©хнiй бiк i нiколи не стану на бiк тих, хто ©м допомага !
- Ми це зна мо, батьку, - басовито сказав Метелиця.
- Ви завтра вируша те на Правобережжя i зiткнетеся з тими, хто служить
султановi Магомету. Не багато ©х, але менi хотiлося б, щоб зовсiм не було!
- Розумi мо, батьку, - знову прогув Метелиця.
- А як розумi те, то про це бiльше не говоритиму... Скажу друге:
головне ваше завдання буде ось яке. До Корсуня ви пiдете одним загоном,
зробите там що потрiбно, тобто визволите Арсенових рiдних, а потiм
роздiлитесь на чотири купи. Головним наказним отаманом, або полковником, я
призначаю Семена Палiя... А пiсля Корсуня - отаманство над загонами
приймуть Самусь, Iскра, Абазин i Палiй. Ви пройдете вiд Корсуня до
Днiстра, до Збруча, до Случi й Iрпеня, розвiда те, що там дi ться, як живе
народ, покажете йому, що ми про нього не забули, пiднiмете його i спiльно
поб' те невеликi татарськi i турецькi залоги, де зустрiнете... А на весну
повернетесь на Сiч!
- Розумi мо, батьку, - закивали головами запорожцi.
- Ну, а коли розумi те, то щасливо© вам дороги!
Всi вийшли, крiм Палiя, Звенигори, Во©нова i Спихальського, яким
кошовий наказав зостатися.
Сiрко пройшовся по кiмнатi, потiм зупинився перед Палi м, поклав йому
на плече руку.
- Ти, мабуть, здивований, козаче, що зразу пiсля хрестин отаманом став?
- Здивований, батьку.
- Звикай... Правду кажучи, я хотiв призначити Арсена, але вiн
розповiдав про тебе таке, що хоч зразу обирай кошовим!
- Вiн, напевне, перебiльшив, батьку.
- От я й хочу сам пересвiдчитись, чи ти справдi орел, чи тiльки схожий
на нього... Ну, ну, не ображайся, я жартую... Отаманом справдi мав бути
Арсен, але, мабуть, у цьому походi в нього буде багато iнших турбот. Тому,
знаючи про вашу дружбу i про ту славу, яко© ти так швидко зажив у Сiчi, -
кошовий усмiхнувся, а за ним усмiхнувся i Палiй, - я й призначив тебе
полковником.
- Дякую, батьку.
Сiрко деякий час помовчав, думаючи щось сво , пота мне. Потiм розiгнав
на чолi глибокi зморшки i сказав:
- Друзi, у вашого загону буде окреме завдання... Пiсля того як
визволите Арсенову сiм'ю, ви повиннi будете пробратися в Не-мирiв,
резиденцiю Юрася Хмельницького. Я довго був вiнницьким полковником i добре
знаю тi мiсця. Там де сховатися вашому загоновi, - один Краковецький лiс
може прийняти пiд свiй захист у сто разiв бiльше людей, нiж у вас... Якщо
вам пощастить, ви зможете вивiдати важливi та мницi туркiв, потрiбнi не
тiльки Сiчi, а й Батурину та Москвi. Ви розумi те, про що я кажу. Вiйна не
закiнчена. Можна сподiватися, що цього року, влiтку, вона розгориться
знову. Тож нам було б цiкаво знати, куди вдарить Кара-Мустафа i якими
силами... Пiсля того ви пiдете на Iрпiнь, розвiда те, що робиться на
Полiссi.
- Надто важке завдання, - задумливо сказав Палiй. - Не уявляю, як ми
викона мо його.
- Про це потурбу ться Арсен, - усмiхнувся доброю усмiшкою Сiрко. - Йому
не звикати...
В ОСИНОМУ ГНIЗДI
I
На сьомий день важко© дороги, перед полуднем, валка вигнанцiв з
Лiвобережжя прибула в супроводi татарського загону до Корсуня. Пощипував
бадьорий морозець. В ясно-голубому небi слiпучо сяяло сонце. Та незважаючи
на гарну погоду, в мiстi було безлюдно, як i всюди на Правобережжi, де
довелося побувати переселенцям. Цiлi кутки вигорiли пiд час татарських
нападiв, а там, де оселi уцiлiли вiд пожеж, все дихало пусткою. Тини
скособочилися, хлiви й клунi зяяли ребрами кроков та лат, колись бiлi
стiни хат тепер облупилися, вiкна чорнiли страхiтливими дiрами, а по
дворах лежали кучугури снiгу... Тiльки де-не-де виднiлися людськi слiди. В
двох чи трьох хатах скрипнули дверi - то виглянули закутанi якимись
рядюгами старенькi бабусi, але й вони, побачивши озбро них вершникiв i
валку змучених бранцiв, миттю сховалися в сiнях.
Один замок на кам'янистому островi посеред Росi виявляв зримi ознаки
життя. Здалеку було видно, як там весело в'ються вгору сизуватi дими, як
вештаються темнi постатi. Чувся передзвiн молоткiв у замковiй кузнi.
Залишивши валку на широкому заснiженому майданi над Россю, Свирид
Многогрiшний поскакав до перекидного моста.
Переселенцi збилися в купи i тихо розмовляли мiж собою, насторожено
позираючи на татар-дозорцiв...
- Корсунщина - непоганий край, зна ш-ма ш, - мiркував уголос схудлий,
почорнiлий, але, як завжди, балакучий Iваник. - Нiчим не гiрший за
Посулля. А може, ще й кращий... Та жити тута, пiд турками, буде не з
медом. Ой, нi, не солодко!.. Менi б тiльки до весни - а тодi накиваю
п'ятами за Днiпро!
- Пiймають - голову вiдкрутять! - кивнув хтось на татар.
- Вони й так не помилують.
Бiля саней дiдуся Онопрiя було тихо. Ненко, Младен i Якуб мовчки
розглядали чуже мiсто, а жiнки, вмостившись серед вузлiв i клумакiв, сумно
дивилися на гомiнкi пороги, де навiть у лютi морози парувала швидкоплинна
течiя, пробиваючись помiж брилами камiння i льоду.
Раптом над валкою пролетiв приглушений гомiн.
Iз замку ви©хало кiлька вершникiв. Попереду на вороному конi гарцював
красивий, багато вдягнутий чоловiк середнiх рокiв. Позад нього ©хав
полковник Яненченко. А ще далi - почет, що складався переважно з татар.
- Юрась Хмельницький! Юрась Хмельницький! - прошелестiло над валкою.
Всi миттю припинили розмови i прикипiли поглядами до чоловiка, iм'я
якого останнi два роки наводило жах на всю Укра©ну.
Taк ось який вiн!
Наймолодший син славетного гетьмана Богдана Хмельницького Юрiй або, як
його в сiм'©, а потiм i в народi називали, Юрась, мав лише шiсть чи сiм
рокiв, коли його батько в 1648 роцi пiдняв всенародне повстання проти
польсько-шляхетського панування на Укра©нi. Рано втративши матiр, Юрась
виростав хворобливим i мовчазним хлопцем. Батька, переобтяженого
державними турботами та безконечними вiйнами й походами, бачив зрiдка. А
згодом, коли був вiдданий на навчання до Ки во-Могилянсько© колегi©, довгi
роки зовсiм не зустрiчався з ним.
В противагу старшому братовi Тимошевi, енергiйному, розумному i
хороброму юнаковi, який у сiмнадцять-вiсiмнадцять рокiв очолював
Чигиринську козацьку сотню, а згодом водив у бо© велике вiйсько i помер
вiд тяжкого поранення, Юрась був завжди кволий, млявий, бездiяльний. Його
бiльше приваблювала келiя схимника i ряса ченця, нiж гетьманська булава,
що пiсля смертi батька опинилася в його слабких руках.
Пiсля поразок, яких зазнало росiйсько-укра©нське вiйсько у вiйнi з
Польщею спочатку пiд Любаром i Чудновом, а пiзнiше - пiд Слободищем, Юрась
пiдписав з Польщею ганебний i тяжкий для Укра©ни i для себе
Слободищенський трактат 1660 року. Всупереч волi народу, вiн зламав
Переяславський договiр з Росi ю i знову кинув Укра©ну на поталу польськiй
шляхтi.
Хвиля народних повстань проти польсько-шляхетських загарбникiв змусила
Юрiя Хмельницького на початку 1663 року зректися гетьманства i пiд iм'ям
Гедеона постригтися в ченцi. Та цей акт уже не мiг зарадити народному
лиховi: 1667 року - i на довгi десятирiччя - Укра©на була подiлена на двi
частини - Лiвобережну i Правобережну. Це на коренi пiдсiкло сили народу,
кинуло його у вир братовбивчих во н та повстань, що не затухали протягом
цiлого наступного столiття. Хижо-заздрiснi сусiди з пiвдня та заходу,
користуючись роз' днанiстю Укра©ни, посилили напади на не©, намагаючись
вiдхопити собi якомога бiльший шматок. Тiльки Росiя рятувала ©© вiд
остаточно© загибелi.
Особиста доля Юрася пiсля цього була не менш тяжка. Через рiк вiн був
обвинувачений у зрадi правобережним гетьманом-самозванцем Павлом Тетерею,
заарештований i переданий польським властям. Майже три роки провiв у
похмурих, сирих казематах Марi нборзько© фортецi на пiвночi Польщi.
Звiльнений з ув'язнення, чернець Гедеон, як вiн називав себе тепер,
цiлком зрiкся свiтського життя й оселився в Уманському монастирi. Хоча
йому було в той час рокiв двадцять п'ять чи двадцять шiсть, здавався вiн
постарiлим, стомленим, надломленим душевно. На блiдому, позбавленому життя
обличчi застигла печать скорботи i болю, а чорнi згаслi очi давно загубили
здатнiсть усмiхатись. Десять важких i бурхливих лiт, що минули зi смертi
Богдана Хмельницького, зiв'ялили i виснажили його кволе тiло i хвору душу.
Здавалося, що за монастирськими стiнами Юрась нарештi знайде собi тиху,
спокiйну оселю, у якiй зможе прожити безжурно до кiнця днiв сво©х,
сховатися вiд житейських бурь, що одна за одною стрясали укра©нську землю.
Та ба© Навiть монастирськi стiни не врятували ченцiв вiд татарського
аркана: Юрася разом з братi ю людолови потягли до Криму, а звiдти хан,
дiзнавшись, що молодий похмурий чернець - син покiйного гетьмана
Iхмельнiскi, як називали його татари, i сам колишнiй гетьман Укра©ни,
вiдправив його в Туреччину в подарунок султановi. Там деякий час вiн сидiв
в одиночцi Семивежного замку - тюрмi для полiтичних злочинцiв та
суперникiв султана. А згодом, коли уряд Османсько© iмперi©, заграючи з
Дорошенком, все бiльше i настирливiше почав скеровувати вiстря сво ©
експансi© на пiвнiч, проти Укра©ни, його було призначено архiмандритом в
один з православних монастирiв турецько© столицi.
Слабкий i безвольний, вiн дуже скоро погодився допомагати туркам у
©хнiх завойовницьких походах. I коли правобережний гетьман Петро
Дорошенко, вiд якого вiдсахнувся народ через його згубну полiтику дружби з
султаном, змушений був скласти зброю i здатися лiвобережному гетьмановi
Iвану Самойловичу i царському во водi Григорiю Ромодановському, султан
несподiвано витягнув Юрася з-за монастирських стiн на свiт божий i
проголосив "князем Малоросiйсько© Укра©ни".
З таким пишним, але малозрозумiлим титулом, одержаним вiд найлютiшого
споконвiчного ворога укра©нського народу, з'явився Юрась на чолi
вiсiмдесяти п'яти землякiв-запроданцiв з колишнiх невiльникiв влiтку 1677
року пiд Чигирином. Його пiдпирало стотисячне турецьке вiйсько великого
вiзира Iбрагiма Шайтан-пашi.
Та марнi були сподiвання султана i самого Юрася на те, що народ,
спокушений славним прiзвищем Богдана Хмельницького, пiде за його сином. На
Укра©нi Юрасеве "вiйсько" збiльшилося - смiшно сказати - всього на пiвтора
десятка чоловiк i складалося iз сотнi гультiпак, яким не довiряв навiть
сам "князь".
Через мiсяць Iбрагiм Шайтан-паша, зазнавши поразки, ганебно втiк з-пiд
Чигирина, залишивши пiсля себе зруйнованi, спаленi села й мiста
Правобережжя та трупи тисяч людей.
Наступного року Магомет IV послав двохсоттисячне вiйсько для завоювання
Укра©ни. Великий вiзир Мустафа поклявся бородою пророка, що здобуде
Чигирин i всю Укра©ну. В його обозi знову плентався проклятий народом
Юрась... Кара-Мустафа Чигирин узяв, але закрiпитися в ньому, а тим бiльше
завоювати всю Укра©ну не змiг. Розбитi пiд Бужином турецькi вiйська
покотилися назад, безжалiсно знищуючи все на сво му шляху.
Правобережжя майже зовсiм спустiло. Сотнi тисяч людей втекли на лiвий
берег, а тих, хто не встиг сховатися чи втекти, татари й турки побили або
потягли в неволю.
Колись багатолюдний край - вiд Чигирина на сходi до Кам'янця й Житомира
на заходi - внаслiдок гетьманських чвар, польсько-шляхетських на©здiв i
особливо турецько-татарсько© навали занепав, знелюднiв. У тих селах, де
колись було по сто чи й по двiстi дворiв, тепер залишилося двi-три хати, в
яких знаходили притулок старi й малi, що якимсь чудом врятувалися вiд
ворожо© шаблi та аркана. Вiд Чигирина, Канова, Уманi, Фастова та багатьох
iнших мiст лишилися тiльки назви. Хто зостався там живий, утiк в лiси, в
печери, харчуючись дичиною, жолудями та грибами...
Народ небезпiдставно вважав винуватцем розорення рiдного краю Юрася
Хмельницького, який не тiльки не перечив туркам i татарам плюндрувати
Укра©ну, а нерiдко й сам наказував винищувати села й мiста, що не
скорялися його владi. Iм'я Юрася стало ненависне на обох берегах Днiпра.
Тож не дивно, що всi переселенцi - вiд старого до малого - прикипiли
поглядами до цi © людини.
Зупинившись перед принишклою валкою, Юрась, не злазячи з коня, почав
мовчки розглядати людей. А вони тим часом тихцем розглядали його.
Невисокого зросту, хирлявий, вузький у плечах, чисто поголений, вiн
прямо, якось задерев'янiло сидiв у сiдлi, i на його блiдому, невиразному,
хоч i досить вродливому обличчi не промайнуло жодне почуття. Тiльки один
раз, коли на руках у молодо© матерi верескнуло злякане юрмою вершникiв
дитя, вiн несподiвано усмiхнувся. Але усмiшка не скрасила його обличчя, бо
очi залишилися тьмяно-холодними, непроникними, немов скляними. Та й
тривала вона всього якусь мить i зразу, без нiякого переходу, щезла.
Одягнутий вiн був досить вибагливо: темно-синього сукна бекеша, пiдбита
лисячим хутром, боброва шапка-гетьманка з самоцвiтом та двома павичевими
пiр'©нами над чолом, при боцi - дорога шабля, за поясом - булава,
виготовлена перед першим чигиринським походом карбувальниками Стамбула, на
ногах - червонi чоботи.
Оглянувши мовчазних переселенцiв, ©хнiй убогий скарб на санях, отари
овечок та черiдки схудлих за час переходу корiвок, вiн кивнув Яненченковi
i, коли той пiд'©хав, щось тихо сказав.
- Люди, пiдiйдiть ближче! - пiднявся на стременах полковник. - 3 вами
хоче говорити ясновельможний гетьман!
Залишивши дiтей на санях, чоловiки й жiнки стовпилися перед гетьманом i
його почтом.
- Люди! - промовив Юрась. - Сьогобiчна Укра©на, - вiдтепер ваша хата,
ваш край! Звiдси бiльшiсть iз вас вийшли, сюди й повернулися. Поселяйтеся
в Корсунi, в найближчих селах, живiть вiльно, багато!.. Годi вам гнути
спини перед богопротивним поповичем, якого я, дасть бог, переможу i
коли-небудь приведу на арканi сюди на справедливий суд людський i божий!..
Владою, даною менi султаном турецьким Магометом, я захищатиму вас вiд
поповиче-вих посiпак, царських во вод i польських панiв!.. У вас тепер
один володар - я, гетьман i князь Укра©ни, визволено© з лядсько© неволi
мо©м батьком Богданом Хмельницьким! Хто з вас чинитиме непослух, хто
наважиться не коритися полковниковi та його людям, той буде нещадно битий
або скараний на горло!.. Вам зрозумiло?
- Зрозумiло, пане гетьмане, - вилiз наперед невгамовний Iваник. -
Одного нiяк не докумекаю, зна ш-ма ш...
- Ну, чого саме?
- А якщо на нас нападуть татари альбо, примiром, турки... Як же тодi?
Давати ©м одкоша чи безборонне дозволити заарканити себе та покiрно йти на
галери?.. Чи, примiром, жiнкам нашим та дiвчатам - до турчина в гарем?
Юрась Хмельницький втупився тьмяними очима в чоловiка, мов у яке диво.
Довгенько мовчав. Потiм голосно вигукнув:
- Дурню! Турки й татари - мо© союзники! Вони не чiпатимуть мо©х
пiдданцiв. Вони прийшли на нашу землю не для того, щоб поневолювати, а щоб
визволяти!
- Нашу душу вiд тiла, зна ш-ма ш, - буркнув Iваник i, побачивши, як
сiпнулася гетьманова рука до шаблi, прудко шмигнув у натовп, де Зiнька
зразу ж дала йому стусана межи плечi, щоб не був такий розумний.
Наперед ви©хав полковник Яненченко.
- Люди! Зараз вас розведуть по хатах, де ви зможете перегрiтися i
пожити до того часу, коли остаточно виберете собi пристановище... Але
перед тим я хочу вiдiбрати кiлькох хлопцiв i дiвчат для служби в замку...
Ось ти!.. I ти!.. I ти!..
Вiн показував пальцем прямо в настороженi очi парубкiв i дiвчат, i тi,
сполотнiвши, намагалися позадкувати, сховатися серед односельчан, але два
козаки, що враз вискочили наперед, швидко хапали ©х за рукава i вiдводили
вбiк.
Перед Златкою i Стехою Яненченко на мить запнувся. Вiн був вражений
©хньою красою ще там, на хуторi, коли зчепився з-за них з мурзою Кучуком.
Власне, парубкiв i дiвчат вiн зараз брав тiльки для того, щоб менш
помiтними були серед гурту цi красунi, бо цiкавили його в першу чергу
вони. Однак вiн не хотiв, щоб гетьман звернув на них увагу. Тому досить
недбало, нiби мiж iншим, ткнув зразу двома пальцями - вказiвним i середнiм
- в ©хнiй бiк.
- I ви!
- Ой! - зойкнула Стеха i схопила Златку за рукав. Нiхто не помiтив, як
перекинулись бистрими поглядами мурза Кучук iз сином Чорою.
Не дуже второпавши, що говорить горбоносий вершник, Злат-ка злякано
мовчала.
Полковниковi пахолки пiдбiгли до дiвчат i потягли з гурту. Младен,
Ненко i Якуб, теж далеко не все розумiючи iз сказаного, напружено стежили
за тим, що вiдбува ться на майданi. Коли на хутiр напали татари i почали
виганяти людей, вони домовилися поки що мовчати, не зiзнаватися, хто вони
такi, щоб у слушний час визволитися самим i визволити усiх сво©х. Тепер
вирiшили, що такий час настав.
Ненко раптом вийшов з гурту i став перед Яненченком. Швидко заговорив
по-турецькому.
- Не чiпай цих дiвчат, ага! Заклинаю тебе аллахом - не чiпай! Одна з
них - моя сестра, яку я знайшов у цьому чужому для мене кра©, а друга...
друга - моя полонянка, яку я мав намiр забрати з собою... Ти мене
розумi ш? Залиш ©х при менi, ага!
Яненченко витрiщив очi. Вiн досить добре знав турецьку мову i все
зрозумiв. Одного не мiг второпати - звiдки тут узявся цей турок?
Зрозумiв Ненка не тiльки Яненченко. З-за спини Юрiя Хмельницького, який
теж говорив по-турецькому, швидко ви©хав старшина гетьмансько© варти
Азем-ага, похмурий чолов'яга, з вузькими хитрими очима i важкою нижньою
щелепою, що видавалася далеко вперед. Ставши перед Ненком, вiн пильно
оглянув його, а потiм запитав:
- Ти хто такий?
- Сафар-бей, бюлюк-баша окремо© яничарсько© орти в Сливенi.
- Як ти сюди потрапив, ага? Чому опинився серед цих чужих для тебе
людей?
- Нас тут аж тро - яничарських старшин, - спокiйно пояснив Ненко,
заздалегiдь обмiркувавши з батьком та Якубом, як ©м триматися, коли
настане час зiзнатись, хто вони. I вiн показав на Младена i Якуба, якi
вклонилися гетьмановi i Азем-азi. - Ми потрапили пiд час нападу на Сiч у
полон до козакiв... Ми склада мо аллаховi i вам щиру подяку за те, що
визволили нас, ага!
- Ти сказав, що одна з цих дiвчат - твоя сестра... То правда?
- Так, ага.
- Ця? - Азем-ага показав на Златку.
- Так, ага, - пiдтвердив Ненко i звернувся до дiвчини:- Адi-ке,
привiтай цих добродi©в!
- Я вiтаю вас, ефендi, - вклонилася Златка гетьмановi. - Я рада
зустрiчi з вами, шановний ага, - повернулася вона до Азем-аги. - Хай
береже вас аллах!
- Гм, справдi туркеня, - буркнув Азем-ага i кивнув на Стеку. - А та?
- То сестра козака, який узяв нас у полон... Вiн ставився до нас добре
i навiть допомiг розшукати Адiке, захоплену запорожцями пiд час морського
походу... Його нема тут, i ми опiку мо його рiдних... Тому просимо
залишити дiвчат з нами!
Азем-ага нахилився до гетьмана i впiвголоса щось довго йому пояснював.
Юрась Хмельницький ствердно кивнув головою, подивився на дiвчат, на Ненка
i повернувся до Яненченка.
- Облиш дiвчат, пане Iван, - сказав вiн. - Ти собi знайдеш iнших, а цих
я заберу з собою до Немирова... Та накажи вiдiбрати пiвсотнi сiмей на
добрих санях i з мiцними, витривалими кiньми - я вiзьму ©х теж з собою. I
не забудь про тисячу злотих, якi ти ма ш прислати менi... Бо...
Яненченко втягнув голову в плечi i зблiд вiд гнiву та образи. Вiн нiяк
не сподiвався, що гетьман забере дiвчат ще й нагада йому так недоречно
про данину. Гадав, що розмова, яка вiдбулася мiж ними сьогоднi вранцi сам
на сам, нiкому не буде вiдома, i ось раптом гетьман розголосив ©© в
присутностi всього почту. Та розмова теж мала образливий характер.
Хмельницький пiсля снiданку без нiяких пояснень зажадав, щоб Яненченко
кожного року привозив йому тисячу злотих. А коли полковник зауважив, що
навряд чи зможе нашкребти з небагаточисельного i зубожiлого населення таку
суму, гетьман розгнiвався i сказав, що зможе, iнакше пернач полковника
вiддасть комусь iншому, бiльш винахiдливому, котрий зумi дiстати тi
нещаснi тисячу злотих. Це означало, що доведеться не тiльки тягнути
останн з люду, а й витрушувати сво© кишенi. Однак вiн погодився, бо
нiчого iншого не зоставалося робити... А тепер гетьман удруге нагадав про
це. Те "бо" прозвучало тихо, але лиховiсне, як суворе застереження.
Можливо, воно було сказане так, мiж iншим, а можливо, i з умислом, щоб
полковник не став оскаржувати раптовий намiр гетьмана забрати з собою аж
п'ятдесят сiмей, i особливо цих двох дiвчат красунь, що так запали йому в
око... "Хай йому грець, - подумав Яненченко, - з цим скаженим,
напiвбожевiльним Юрасем кашi не звариш. Хоч вiн i родичем доводиться, а
краще триматися вiд нього далi..."