Малик Владимир. Тайний посол

пiдступно в Немировi i завiз у далекий Буджак!.. Йому зразу ж, в цю
хвилину, хотiлося дiзнатися, що з сестрою, де вона, чи жива-здорова, але,
помiтивши на собi десятки допитливих поглядiв, стримався. Натомiсть
сказав:
- Дуже при мно зустрiтися з сином славного Кучука. Але про те, з чим ми
©демо в Буджак, скажемо самому мурзi. Чора нахмурився.
- Тодi поспiшiмо до батька... Вiн на переправi. Пiд'©хав Палiй з
козаками, i всi гуртом, у супроводi Чори, рушили до Днiстра.
Кучук стояв на пригiрку i стежив за тим, як його во©ни вплав
переправлялися через широку бистру рiку. Побачивши запорожцiв, що
прямували до нього, вiн здивовано пiдвiв брови.
- До тебе, батьку, - сказав Чора пiдходячи. - Мають ярлик...
- Ярлик?.. Чий?..
- Твiй.
- Але я нiколи не давав ярлика тим невiрним собакам, хай iю-милу мене
аллах! - В очах мурзи спалахнув гнiв.
- Ярлик давала твоя дружина Варвара-ханум, мурзо, - виступив наперед
Семен Палiй.
- Варвара-ханум? - Кучук не змiг приховати подиву i глянув на сина. -
Але як вона посмiла зробити це?1
Чора зблiд, .бо боявся батькiвського гнiву. Йому ще й зараз у пам'ятi
той день, коли батько, дiзнавшись про зникнення Стехи i двох невiльникiв,
мов несамовитий кинувся до дружини з пiднятими кулаками. Очi його шалено
блиснули, з вуст зiрвався не крик, а якийсь страшний звiрячий рик.
Здавалося, ще одна мить - i вiн ударить Варвару-ханум... Чора пам'ята , як
напружилась мати, як гордо пiдвела свою красиву голову в обрамленнi важких
русявих кiс, ждучи того удару, як дивним сяйвом блиснули ©© голубi очi...
Одного вiн не пам'ята - яка сила кинула його, мов пружину, вперед. Вiн
затулив собою матiр i рвучко пiдняв руки в ту мить, коли батьковi кулаки
вже звелися над нею...
I сталося несподiване: батько зупинився, важко дихаючи i скрегочучи
зубами. Довго дивився на них, мов уперше бачив, потiм враз якось обм'як,
опустив голову i, повернувшись, без жодного слова пiшов геть.
З того часу вiн нi разу не згадував про полонянку i вiв себе i з
дружиною, i з сином так, мовби нiчого не сталося, - був привiтний,
веселий, добрий.
I ось... В батьковому голосi Чорi вчулося грiзне вiдлуння тi © далеко©
вже грози.
- Не гнiвайся, мурзо, - спокiйно промовив Палiй. - Краще приймай
гостей!
- Гостей?..
- Так. Усюди, у всiх краях i в усiх народiв, коли прибува брат
дружини, його вiтають, як найближчого родича i бажаного гостя...
Кучук похмуро глипнув на козака.
- Не розумiю...
- Ну, звичайно, не розумi ш, - усмiхнувся Палiй, - бо коли брав мою
сестру Варвару в Борзнi, то не питав нiчи © згоди - нi ©©, нi батькiв, нi
братiв... Тож звiдки тобi знати п брата?
Кучук пильно глянув на свого спiврозмовника, на його високу дужу
постать, на вiдкрите обличчя, на якому яснiли гарнi сiрi очi. I раптом
усмiхнувся.
- Невже ти брат Варвари-ханум?
- Так.
- Семен?
- Так.
- Ох, шайтан! От не сподiвався! Варвара-ханум розповiдала про тебе...
Ну, будь здоровий, Семене Гурко! - Мурза простягнув руку.
- Семен Палiй...
- Що?.. Семен Палiй?! - Кучук був вражений. - Але ж... Семен Палiй - то
погромитель кримчакiвi Слава про тебе пронеслася i по Буджаку... I коли б
у тебе не було мого ярлика...
- То що? Наказав би голову вiдтяти?
- Наказав би!
- Дякую за вiдвертiсть... Але, на щастя, я маю з мо©ми друзями твiй
ярлик, i моя рiдна сестра - твоя дружина... А це що-не-будь та означа !
- Безперечно.
- Тодi, родичу, приймай гостей!
Кучук знову спохмурнiв. I оглянувся на сво©х воякiв, що переправлялися
через Днiстер.
- Але... - вiн зам'явся.
Палiй теж перестав усмiхатись. Йому стало ясно, куди веде Кучук свiй
чамбул. Голос його прозвучав глухо й суворо.
- Ти зiбрався на Укра©ну? Той прямо глянув у вiчi Палi вi.
- Так, ти вгадав. Ми йдемо на Укра©ну. Рiк важкий: сарана спустошила
нашi пасовиська i бахчi, насува ться голод...
- I ти вирiшив поживитися на Укра©нi? Взяти ясир?
- Не тiльки ясир... Конi, худоба, вiвцi, одяг, грошi - все знадобиться!
- В очах мурзи загорiлися насмiшкуватi iскринки.
- Ви чу те, хлопцi? - звернувся Палiй до сво©х товаришiв.
- Але ж наш край став майже пусткою, мурзо! - вигукнув, ви©жджаючи
наперед. Арсен. - Ви всiх там винищили, все забрали! Чим же ще хочете
поживитись?
На карому конi, в чорному жупанi, сам схудлий, потемнiлий, вiн
зупинився на горбку, проти ясного синього неба.
Кучук прикипiв поглядом до похмурого козака. Потiм вигукнув здивовано:
- Чорний вершник?! I ти тут?
- Тут, мурзо, - спокiйно вiдповiв Арсен.
- Ох, чорт! Шкода, що не зустрiлися ми в степу, а то б мо© люди посiкли
тебе на шмаття!
- Я знаю це.
- I все ж ти посмiв при©хати сюди?
- Як бачиш, мурзо.
- Ти й справдi смiлива людина, чорний вершнику... Недарма мо© во©ни
надiлили тебе надприродною силою. Але тримайся вiд них подалi: впiзнають -
башку знесуть!
- I все ж тобi доведеться на цей раз вiдкласти похiд i повернутися
додому, шановний мiй родичу! - суворо сказав Палiй.
- Чому?
- Ну, як же! Гостi на порiг, а вiн з дому побiг?.. Так не годиться! Я
прибув до тебе перший та, може, й останнiй раз. Хочу посидiти за гостинним
столом, поговорити iз сестрою та зятем. А це, наскiльки я розумiю, мiй
небiж? - вiн повернувся до Чори.- I з ним хотiлося б познайомитися
ближче... Те, що ми смертельнi вороги, - всяк зна . А от що ми ж таки
люди, а не пси, та ще й родичi - не всiм вiдомо...
Кучук мовчав. Чора торкнув його за рукав.
- Тату, козак правду каже...
- Не козак, а дядько, - вставив Палiй. - Адже моя сестра Варвара - твоя
мати?
- Так.
- Ну, от бачиш! Дядько...
- Дядько, - повторив Чора i раптом почервонiв, зустрiвшись з батьковим
поглядом.
Кучук закусив губу i щось думав. Видно було, що в його серцi точилася
боротьба. Вiн боровся сам iз собою.
Похiд на Укра©ну почався. Зiбрано чимале вiйсько. Половина його вже
переправилась через рiку. Не хотiлося повертатися без здобичi. Та й що
скажуть во©ни? А яли агаси що скаже?
Однак i ©хати не виходить...
Вiн зiтхнув i промовив тихо до Чори:
- Накажи припинити переправу! Поверта мося назад. Додому.
- Приймай гостей, Варваро-ханум, - сказав мурза, кидаючи батраковi
повiд коня. - Впiзна ш?
Був ранок, i Варвара-ханум давала на подвiр'© роботу невiльникам i
невiльницям. Одягнута по-домашньому: у бiлу вишиту сорочку i квiтчасту, за
татарським звича м, спiдницю. В руцi мала в'язанку ключiв. У вухах
поблискували проти сонця невеличкi золотi сережки.
На ©© обличчi промайнув подив: вона не ждала чоловiка так скоро з
походу.
- Ти повернувся? А це...
©© погляд ковзнув по козаках, що поволi наближалися, i раптом застиг.
Губи здригнулися. Ключi з брязкотом упали додолу. Гострим зойком вирвалося
з вуст:
- Братику-у! Семене!
Вона кинулась до Палiя i впала йому на груди. Забилася в нестримному
риданнi.
- Братику! Рiдненький мiй! Невже це ти?
Палiй цiлував ©© в коси, в лоб, в мокрi вiд слiз щоки.
- Сестронько! Лебiдонько моя нещасная!
Всi стояли мовчки - Кучук, Чора, козаки, невiльники.
Арсен вiдчув, як у нього перехопило подих, а очi зволожилися слiзьми.
Яка-то у нього буде зустрiч iз сестрою? I чи буде? Чи не продав й цей
кривавий мурза-людолов у гарем за тридев'ять земель?
А Златка? Чи зустрiне вiн ©©, милу свою, найдорожчу? Чи загляне в ©©
густо-синi очi? Чи навiки вже втратив?
Пiсля перших привiтань i перших слiз Кучук-бей запросив гостей до хати.
Тим часом невiльники i батраки рiзали баранiв, патрали гусей, з льохiв
несли вино i бринзу. Невiльницi-укра©нки варили кулiш, галушки, пекли
пирiжки з маком, iзюмом та сиром.
А поки все це готувалося, Кучук i Варвара-ханум пригощали гостей вином,
розведеним, за болгарським звича м, водою, вели тиху, неквапливу розмову.
Арсена гризла нетерплячка. Вiн думав, коли ©хав сюди, що перше
запитання до Кучука i Варвари-ханум буде про Стеху. Але зрозумiв, що
помилився. Гуртом козаки вирiшили, що питати мурзу небезпечно. Хто зна, як
вiн подивиться на те, щоб вiдпустити за викуп дiвчину. А поговорити з
Палi вою сестрою не випадало нагоди.
Незабаром слуги принесли обiд. Поставили на барвистий килим,
розстелений на долiвцi. Гостi, як i господарi, сiли кружка на м'якi
подушки. Мурза налив у срiбнi та склянi келихи вина, промовив:
- Дорогий мiй родичу, дякую, що завiтав до мо © хати! - Його чорнi очi
блиснули крiзь прищуренi повiки, i не можна було розiбрати - кепку мурза
чи говорить щиро. - За тво здоров'я i за здоров'я тво©х супутникiв!
Обiд тягнувся мало не до вечора. I тiльки тодi, коли сп'янiлий Кучук
пiшов вiдпочивати, а невiльницi постелили козакам - на ©х прохання - в
саду, просто неба. Арсен шепнув Палi вi:
- Кращо© хвилини не буде, батьку! Палiй мовчки хитнув на знак згоди
головою i, обнявши сестру за плечi, сказав:
- Варочко, я радий, що майже через двадцять рокiв побачив тебе... Але у
нас ще й дiло до тебе...
- Яке? - Варвара-ханум насторожилась.
- Ми хочемо визволити одну дiвчину, сестру цього козака, - i Палiй
показав на Арсена.
- Де ж вона?
- У тебе... Тобто вивiз ©© з Немирова Чора.
- Чора?.. Як же ©© звати?
- Стехою...
- Стехою?!. - Варвара-ханум вражено глянула на козакiв.
- Чому це тебе диву ?
- Тому, що я вiдпустила ©© додому разом з тими двома невiльниками, якi
передали тобi ярлик!
- Вiдпустила?.. Додому? - Палiй перезирнувся з Арсеном. - Тут щось не
так... Тi дво ©© не бачили... Вони повернулися без не© i сповiстили, що
Стеха залишилася тут.
Варвара-ханум мовчки дивилася на козакiв. Обличчя ©© пополотнiло. Мiцнi
бiлi пальцi, що, видно, давно не знали важко© роботи, мимовiльно жмакали
барвисту шовкову шаль.
Нарештi, пересиливши себе, жiнка плеснула в долонi. Ввiйшла невiльниця.
- Гукни Чору! Хай зайде. Чора вбiг веселий, розпашiлий.
- Що, нене?
Варвара-ханум показала на мiндер поряд iз собою.
- Сядь сюди! - I коли син сiв, запитала твердо, з притиском:- Чоро, де
подiлася та дiвчина? Стеха...
- Стеха? - В чорних очах хлопця промайнув переляк. Вiн не зумiв
приховати збентеженостi. Рум'янець на щоках почав гаснути. Однак вiн
зробив вигляд, що напружу пам'ять. - Ах, Стеха!.. Як же - пам'ятаю! А от
де вона подiлася - не знаю...
Варвара-ханум поклала руку йому на гостре колiно.
- Ну, як же не зна ш? Ти ж мав вiдправити ©© додому... Я ж наказувала
тобi!
- Я й вiдправив.
- Коли?
- Тодi ж. Разом iз тими невiльниками. Чора зблiд. Очi його горiли. На
лобi виступив пiт. Але вiдповiдав вiн чiтко, твердо.
Варвара-ханум була збита з пантелику.
- Ти правду кажеш, сину?
- Нене! - вигукнув Чора, але вiдвiв погляд убiк. Мати пильно подивилася
на нього i сказала:
- Ну, гаразд... Iди, Чоро!
Арсен i Палiй переглянулись. Вони були враженi. Скiльки сил потрачено!
Скiльки надiй було! I все даремно, ©м здалося, правда, що Чора щось
прихову ... Але як примусити його сказати правду?
Чора пiдвiвся i швидко вийшов.
У кiмнатi запала мовчанка. Козаки зцiпили зуби i думали, що робити
далi. Варвара-ханум теж не проронила жодного слова.
Порушив мовчанку Палiй.
- Отже, виходить, дiвчина зникла безслiдно... Але ж такого не бува !
Повинен же хтось знати, де вона подiлася! Як ти гада ш, сестро?
- Не знаю... Просто гублюся в здогадках.
- А не прихову чогось Чора? Варвара-ханум пильно подивилась на брата.
- Ти так гада ш, Семене? Я поговорю з ним... Сьогоднi увечерi...
Нiч була темна й тепла, навiть задушлива. На небi висiли мерехтливi
срiблястi зiрки. З широкого днiстровського лиману долинали пахощi
водоростей, викинутих на берег, та квакання жаб.
Чора нiяк не мiг заснути. Серце лунко стукало в грудях, з голови не
йшли тривожнi думки. Пiсля розмови з матiр'ю вiн зрозумiв, що при©зд
дядька i козакiв зовсiм не випадковий. Вони при©хали по Стеху! Хочуть
викупити ©© i забрати з собою!..
Вiн лежав на кожушанцi, простеленiй просто на землi, пiд кущами
винограду, i дивився в темно-син небо, на далекi манливi зорi. А думав
про сво .
"О аллах, допоможи менi! - шепотiли його губи. - Зроби так, щоб та мила
гяурка Стеха, всупереч бажанню батька i матерi, всупереч усьому свiтовi,
стала мо ю першою дружиною!.. Вона менi народить синiв, якi шаблею
слугуватимуть тобi, о Всевишнiй! Прокладатимуть шляхи в кра©ну невiрних
для тво © величi i слави!"
Зашелестiли кущi. Чора пiдвiв голову.
- Ти тут, синку? - почувся тихий материн голос. - Не спиш?
- Не сплю, нене.
- Я присяду бiля тебе...
- Сiдай, нене.
Варвара-ханум сiла на кожушанку, поклала теплу руку синовi на голову,
пригладила шорстке волосся. З ©© грудей вирвалося легеньке зiтхання.
Чора мовчав. Вiн здогадувався, чого прийшла мати, але не знав, що ©й
вiдповiсти. Думки його сплуталися, а серце стиснулось вiд болю й тривоги.
- Чоро, - промовила тихо мати, коли мовчанка затяглася, - я знаю, ти не
вiдiслав тодi тi © дiвчини... Бо коли б вiдiслав разом з невiльниками,
вона була б дома... Скажи, навiщо ти так зробив? Чому не послухав мене?
Га?
Чора не вiдповiв.
Варвара-ханум пильно подивилась в його широко розплющенi очi, в яких
мерехтiли вiдблиски зiрок.
- Ну, чому ж мовчиш? - ©© рука знову погладила синову голову.
Чора раптом схопив ту руку, притиснув собi до щоки, i мати вiдчула, як
з його очей бризнули сльози.
- Я кохаю ©©, нене! - аж задихнувся вiн. - Як ти не розумi ш?!. Кохаю
над усе на свiтi!
Тепер замовкла мати, знiчена, вражена гострим болем що прозвучав у
синових словах. Той бiль вiдiзвався в ©© серцi ще гострiшим болем. Вона
безмiрно любила Чору, свого первiстка диного сина, любила такою нiжною й
глибокою любов'ю, що ладна була за нього, за його щастя вiддати не тiльки
на вiдруб руку, а й саме життя.
Чим же вона тут допоможе йому?
- Чоро, скажи менi правду, адже я не ворог тобi, а найкращий друг i
порадник... Ти не вiдiслав ©©?
- Нi, - глухо вiдповiв Чора.
- Приховав вiд батька?
- Так.
- Де?
- Нене, я не можу сказати. Не питай мене! - з болем у голосi вигукнув
юнак.
- Менi можеш казати все! - суворо промовила мати i зразу ж пом'якшила
голос. - Бог свiдок, я не використаю тво© слова на шкоду тобi.
- Нене!
- Кажи! - В материному голосi знову прозвучали твердi, майже суворi
нотки, притаманнi ©© характеровi.
Настала довга пауза. Чора не вiдповiдав.
Нарештi знов заговорила мати. На цей раз голос ©© був лагiдний, трохи
смутний.
- Дурненький мiй! Якщо ти вже так закохався в ту дiвчину то хiба ж я
стану проти того, щоб ти взяв ©© собi за дружину?.. Навпаки, я хочу
допомогти тобi... Адже i дядько Семен i брат Стехи завтра про все
розкажуть батьковi, i хто зна, як повернеться дiло... Я ж казала, що
вiдiслала дiвчину додому, а виявиться, що вона тут. Чи не накаже батько
перевернути все в улусах, щоб знайти ©©? Для них. Чи для себе... Ти
розумi ш?.. А коли знайде, тодi вже буде пiзно зараджувати лиховi.
Чора знову довго мовчав. Тiльки важке дихання свiдчило i про його
переживання, i про важкi думи, що гнiтили його душу. Потiм глухо сказав:
- Я одвiз ©© на Чагу... До аталика Ямгурчi...
- До Ямiурчi! - вигукнула Варвара-ханум. - Слава богу, вона там у
безпецi! Нiкому не спаде на думку шукати ©© там, в далекому степовому
улусi. Ну, спи спокiйно. А я вiзьму грiх на душу... Допоможу тобi. Хоча не
знаю, чи будеш ти щасливий... А вже про ©© щастя i говорити нiчого.
Нещасна... Як i я... - Вона схлипнула.
- Нене! - вигукнув Чора i почав цiлувати материнi руки. - Рiдна, дорога
моя! Що я можу зробити, щоб ти була щаслива? Скажи - що? I я зроблю!
- Любий мiй, заспокойся... Тепер менi не треба нiчого, крiм тебе© Аби
ти був щасливий...
Вона поцiлувала його в лоб, пiдвелася i поволi пiшла стежкою до хати.
Арсен мiцно стиснув Романову руку, аж той скривився.
Вони стояли за кущами винограду i чули кожне слово Чори i
Варвари-ханум. Обидва розумiли, що не так просто буде врятувати Стеху,
якщо на бiк Чори стала його мати. Про те ж, щоб вiдкрити мету ©хнього
при©зду мурзi Кучуку, як мiркувалося ранiше, пiсля того, що вони почули,
нiчого й думати. Вiн ©© не вiдпустить i не вiддасть за викуп, а зробить
сво ю дружиною або одалiскою, як це заведено в турецьких i татарських
бе©в.
Арсен радiв з того, що йому спала щаслива думка пiдслухати розмову сина
й матерi Становище прояснилося, i можна дiяти не наослiп.
Вони довго стояли непорушне, прислухаючись, як Чора крутився, зiтхав,
щось шепотiв. Нарештi, - замовк. Почулося рiвне дихання. Тодi, обережно
ступаючи, щоб не трiснула пiд ногами жодна галузка, не сколихнувся i не
шелеснув жодний листочок, вiдiйшли в глибину саду, спустилися до берега
лиману i сiли бiля само© води на м'яку холодну траву.
Арсен обняв Романа за плечi.
- Ну от - про Стеху дiзналися, - промовив тихо. - Це вже добре... Чора
перехову ©© на рiчцi Чазi у свого аталика Ямгурчi... Звичайно, не так
просто знайти цього Ямгурчi, але й не так складно. Чага - невеличка
степова рiчечка, що влiтку часто майже пересиха , i ми за день-другий
обнишпоримо там усе...
- Ти надумав ©хати туди. Арсене?
- А як же iнакше?
- Нас вiдразу схоплять!
- Ми ма мо ярлик мурзи. А це щось та важить!
- Гм... А як подивиться на це Палiй? Чи дозволить?
- А чому б вiн мав не дозволити?
- А коли дiзнаються Кучук i Чора?
- Треба придумати правдоподiбне пояснення, щоб вони повiрили...
- А яке?
- Може, хай Палiй скаже, що ми пересварилися мiж собою?..
- Нi, це погано! Зовсiм погано! Адже нiхто не чув нашо© сварки.
- Тодi хай скаже, що послав нас у Немирiв до Юрiя Хмельницького...
- З чим?
- Ну, Палiй краще за нас придума - з чим...
- Коли ж ми ви©демо?
- Гадаю, затримуватись нам тут нiчого... Перекинемося з батьком Семеном
слiвцем, осiдла мо коней - i в дорогу! Щоб до ранку бути на Чазi.
Вони пiдвелися i попростували до очеретяно© клунi, схожо© на великий
гостроверхий курiнь, де на запашному сiнi спали козаки. Тихенько вiдхилили
дверi, навпомацки знайшли Палiя, що спав крайнiм, i розбудили його...
Вiд Бiлгорода до Чаги - один кiнний перехiд. Лiтня нiч коротка: не
встигли вершники вiд'©хати вiд Днiстра верст десять, як на сходi почав
пiднiматися край неба. Спочатку вiн посвiтлiшав, потiм прибрав бурого, а
згодом - рожевого кольору. Нарештi весь виднокрай спалахнув, як вогонь, i
з-за далекого моря викотився пруг сонця i запалахкотiв буйною пожежею.
Степ враз ожив, озвався тисячами голосiв - пташиним спiвом, сюрчанням
коники, свистом бабакiв та ще безлiччю звукiв, що затоплювали все довкруг.
Хоча Арсен мав у кишенi ярлик мурзи, вони з Романом домовилися всiх
зустрiчних об'©жджати, щоб не навести на свiй слiд Чору, коли б вiн
надумав раптом переслiдувати ©х.
Тож помiтивши вдалинi отару овець i чабана з собаками, звернули вбiк i
широкою балкою, накидаючи гак, помчали на захiд.
Згодом попереду виринув невеличкий татарський хутiр - кiлька глиняних
халуп, критих очеретом. Його об'©хали теж i несподiвано побачили невеликий
степовий гайок, що привiльне розкинувся попiд горою. Козаки повернули до
нього, сподiваючись дати коням невеликий перепочинок.
Та коли до гаю залишалося зовсiм близько, з нього раптом вискочило
кiлька вершникiв.
- Спагi©! - вигукнув Арсен, притримуючи коня. Тiкати було нiяк. Спагi©
мчали просто на них.
- Будемо ©хати сво ю дорогою, - сказав Арсен. - Може, вони не зачеплять
нас... А коли що - мовчи, Романе, як риба! Говоритиму з ними я...
- Хто такi? - спитав переднiй, кетхуда ', на©жджаючи сво©м конем на
Арсенового буланого.
- Ми спагi© iз от-кулу Гамiд-бея, - якомога спокiйнiше вiдповiв Арсен.
- А ви?
Замiсть вiдповiдi кетхуда показав пальцем на одяг козакiв.
- Звiдки це у вас?
Арсен оглянув себе i Романа. Справдi, на спагi©в вони скидалися мало.
- А-а, це... - байдуже протягнув Арсен. - Так ми ж були у полонi в
урусiв i тепер, пiсля того, як у Бахчисара© пiдписано перемир'я, нам
пощастило вирватися вiд гяурiв. Вони обмiняли нас на сво©х людей, що були
в полонi у яли агаси...
- О! Так ви ©дете з Аккермана? Так я зрозумiв? Вiд яли агаси?
- Ну, самого яли агаси ми, звичайно, не бачили, - зам'явся Арсен, не
знаючи, куди хилить кетхуда. - Хто б нас, простих во©нiв, допустив до
такого поважного бея?
- Я не про це! Важливо, що ви були в Аккерманi, а ми просту мо туди...
Дуже спiшно треба. Та от досада - в цьому проклятому степу, як на морi, -
нi дорiг, нi позначок... Тому повертайте коней - будете менi за
провiдникiв!
- Але ж ми поспiша мо! - вигукнув з досадою Арсен. - Уже скiльки часу
не були дома!
- Встигнете! - вiдрiзав кетхуда. - Та й не потрапите ви додому... Як
тiльки ступите за Дунай, вас вiдразу запроторять в який-небудь от-кулу - i
до муштри!..
Арсен наставив вуха: запахло важливою новиною. Але кетхуда замовк.
- ©дьте весь час на схiд сонця - i потрапите до Аккермана, - не хотiв
здаватися Арсен. - А в степу всюди пастухи - вони вкажуть дорогу...
- Я наказую тобi, собако! - розлютився кетхуда. - Повертай голоблi!
Доводилося пiдкорятися. Арсен виразно глянув на Романа i пiдстьобнув
коня.
Спочатку ©хали мовчки. Попереду кетхуда з Арсеном, за ними - Роман, а
позаду розтягнулися спагi©.
- Невже знову пахне вiйною? - спитав Арсен, намагаючись зав'язати
розмову. - Скажу по правдi, набридла вона менi, мов гiрка редька!
- Ти давно з дому? - замiсть вiдповiдi спитав кетхуда.
- Уже п'ятий рiк...
- А домiвка далеко?
- Про Кизил-Iрмак чув?
- О, далеко!.. - поспiвчував кетхуда i додав:- Ну, що я можу тобi
сказати? Нiчого втiшного... Лаштуйся ще рокiв на п'ять, а то й на десять
тягнути вiйськову лямку... Сердар ' готу велике вiйсько для вiйни з
Австрi ю, бо цiсар задумав вiдiбрати у нашого падишаха схiдну Угорщину.
Ну, а наш падишах не вiд того, щоб вiдiбрати у цiсаря захiдну Угорщину.
Ось уже пiвтораста рокiв - з часiв султана Сулеймана Канунi - тягнеться
цей спiр мiж двома володарями за ту землю... Ще у вереснi 1529 року, пiсля
того як була захоплена Буда, Сулейман обложив Вiдень, i пiвмiсяця його
120-тисячне вiйсько штурмувало те мiсто, де було всього 20 тисяч
захисникiв. Але взяти так i не змiг i вiдступив нi з чим... Другий його
похiд теж закiнчився нещасливо. Тепер наш бого-даний падишах вирiшив, що
настав час, коли аллах допоможе йому зробити те, чого не зумiв зробити
Сулейман...
- О, кетхуда добре зна iсторiю того спору! - здивувався Арсен.
- Ще б пак! - промовив вдоволений похвалою кетхуда. - Чому б я мав ©©
не знати? Я народився в Угорщинi, там мiй зе -мат 3, моя мати мадярка...
- О! - вигукнув Арсен. - То ти угорець?
- З чого б то! Я мусульманин, мiй батько був спагiя, i я теж спагiя...
Служу нашому падишахов!
- Менi вчулося, що тобi не хочеться знову воювати...
- А тобi хочеться? - замiсть вiдповiдi сказав кетхуда. - Менi i без
вiйни непогано!
- Я iншо© думки, - схитрував Арсен. - Тобi добре - у тебе чималий
ма ток, душ двiстi райя.
- Всi п'ятсот! - не без гордощiв сказав кетхуда.
- Ну от, бачиш... А у мене - нiчого. Руки та шабля, якою я собi
здобуваю на прожиття...
Кетхуда пiдозрiло подивився на свого супутника, але промовчав. Арсен
тим часом вiв далi:
- Тому менi дивно слухати, що спагiя, кетхуда, який мав би, як пес,
вiрно стояти на сторожi вiри й падишаха, розпуска слину i осуджу вiйну
проти невiрних...
Кетхуда враз натягнув поводи, гнiвно блиснув очима.
- Хто чув, що я говорив таке?! Нiхто© А ти, паршивий шакал, дякуй
аллаховi, що притримав щойно мою руку, яка замалим не знесла тво © дурно©
голови! Геть звiдси - i не потрапляй менi бiльше на очi! Мерзотник!
- Дякую, - вклонився цiлком щиро Арсен, радiючи з такого повороту
подiй. - ©дьте прямо - вже недалеко Аккерман... I хай береже тебе аллах,
високошановний ага!
Вiн кивнув Романовi, i вони, завернувши коней, швидко помчали назад.
На Чагу прибули надвечiр. Невелика степова рiчечка в'юнилася серед
рудих, стоптаних овечими отарами горбiв, блищала срiбними плесами супроти
червонястого надвечiрнього сонця.
Сподiватися на щасливий випадок, який допомiг би розшукати аталика
Ямгурчi, було нерозумно: на це довелося б витратити день або й два. Тому
друзi вирiшили розпитати чабанiв.
Напо©вши коней, повернули вгору по течi©, до чагарника пiд горою, де
паслася отара i палахкотiло вогнище. Бiля вогню сидiв непорушне, мов гриб,
старий-престарий татарин-чабан i закiптюженою довгою ложкою помiшував у
казанку чорбу.
Залишивши Романа з кiньми на березi бiля рiчки. Арсен пiдiйшов до
старого, привiтався. Той пiдвiв на незнайомця вицвiлi коричневi очi, що
сльозилися вiд диму, надтрiснутим, скрипучим голосом прокаркав:
- Т-ти т-турок?.. С-сiдай - г-гостем б-будеш!
- Як ти дiзнався, старий, що я турок? - здивувався Арсен.
- А-а, т-турка, скiльки не вчи по-нашому, все одно чути... З чим
п-прийшов сюди, к-кажи! Д-дорогу розпитати?
- Як ти вгадав?.. Справдi, хочу розпитати дорогу.
- Яв цьому степу живу не один десяток лiт i знаю, що подорожнi
завертають до чабана тiльки тодi, коли не знають дороги... Тобi к-куди?
- До Ямгурчi... Вiн десь тут живе на хуторi.
- До Ямгурчi? Це ж до якого - до Безвухого чи до Кривого?
- Не знаю, чи вiн безвухий, чи кульгавий, а знаю, що вiн був агаликом у
Чори, сина мурзи Кучук-бея.
- А-а-а, так би ти зразу сказав! Бо це зовсiм iнший Ямгурчi, щоб ти
знав... Це i не Безвухий, i не Кривий, як я спочатку думав, - чабан в
усмiховi показав беззубий рот. - Це Ямгурчi Вороняче Гнiздо! Хе-хе-хе!.. Я
тут усiх знаю!
- То де ж вiн живе? - Арсен почав злитися на говiркого старика.
- А живе вiн, щоб ти знав, в урочищi Глибокий Яр. Це там, де проходить
через Чагу шлях iз Бендер на Дунай... Не чув?
- Нi, не чув, старий... Дякую тобi! Прощавай!
- дь здоровий... Та все отак берегом, берегом... Аж до
караван-сарая... А там зверни праворуч - та долиною, долиною... Отак i
доберешся до Глибокого Яру. А там вiн один i живе, Ямгурчi той, Вороняче
Гнiздо... Уторопав? - i старий для бiльшо© певностi показав брудним
гачкуватим пальцем на пiвнiч, звiдки струмувала тиха Чага.
Арсен ще раз подякував старому, дивуючись ясностi його думки i вмiнню
чiтко й зримо розповiсти про шлях, що став таким знайомим, нiби сам уже
пройшов по ньому.
хали, обминаючи ногайськi кочовища, до смерку. А коли стемнiло,
стриножили коней i пустили в долину пастися, а самi лягли вiдпочити.
Встали з ранньою зорею i знову рушили в путь.
Все було так, як змалював старий чабан, - i безлюдний караван-сарай
бiля броду через рiчку, i широка долина, що звернула вiд Чаги праворуч i
вивела до Глибокого Яру.
Кочовище аталика Ямгурчi було розташоване в мальовничому вибалку з
пологими схилами, де-не-де порослими кущами глоду та бузини. Посеред
вибалка, перегородженого гаткою, блищав на сонцi невеличкий ставок. Пiд