Малик Владимир. Тайний посол

Враженi невиданою досi картиною, солдати й волонтери завмерли, не в силi
промовити й слова.
Скiльки сягало око, по горбах i долинах, на витолочених полях i
пасовищах, в садах i виноградниках здiймалися десятки тисяч
рiзнокольорових наметiв. А мiж ними, мов комашня, снували темнi постатi
нападникiв. Всюди стояли вози, палали вогнища, паслися воли й верблюди,
бродили стриноженi конi...
Навiть бувалi во©ни не бачили нiколи нiчого подiбного.
Генерал Штаренберг разом з бургомiстром Лiбенбергом i цивiльним
губернатором Леопольдом Колоничем пiднялися на дзвiницю святого Стефана. З
©© високостi було видно весь Вiдень i далеко навкруги нього.
- Мiй боже! - прошепотiв помертвiлими вустами Лiбенберг i, знявши
капелюха, витер долонею на лобi холодний пiт. - Яка сила! Чи ж висто©мо
супроти не©?
Штаренберг промовчав.
Колония, високий, жилавий, з кущуватими сивими бровами, поклав
бургомiстровi на плече важку, в синюватих прожилках руку.
- На все воля господа бога, сину мiй! Це була людина бурхливо© i
незвичайно© долi. Лицар-чернець, колишнiй кавалер Мальтiйського ордену,
вiн проявив чудеса хоробростi при двадцятилiтнiй облозi турками острова
Крiт, проливши при цьому немало людсько© кровi. Згодом досягнув
пископського сану, став пископом нейштадтським... Почувши, що турки
наближаються до Вiдня, скинув рясу i знову взяв у руки меча. Був
призначений цивiльним губернатором Вiдня i заступником Шта-ренберга,
наглядав за лiкарнями, завiдував продовольчими складами, керував земляними
роботами по укрiпленню валiв, ескарпiв, бастiонiв.
- На все воля господа бога, сину мiй! - повторив вiн. - Нiхто не вiда
наперед його замислiв. Сила у Кара-Мустафи справдi велика. Але ми укрiпимо
нашi стiни й нашi серця i будемо битися до останнього!
Вони знову звернули сво© погляди в поле.
Сонце пiднялося трохи вище, виглянувши з-за далекого обрiю, i освiтило
весь турецький табiр.
Вiн розтягнувся пiвколом на двi милi, вiд мiстечка Швехата на сходi до
Гейлiгенштадта i Нусдорфа на заходi, кiнцями сво©ми упираючись у Дунай.
У центрi табору, в парку, поблизу палацу Ла-Фаворит, червонiв, мов
кров, величезний розкiшний намет сердара. Такого великого, мов справжнiй
палац, шатра, безперечно, ну було в жодного вропейського полководця i в
жодного наймогутнiшого правителя вропи.
Поряд з ним на високiй тичцi метлявся пiд вiтром бунчук великого
вiзира.
За двiстi крокiв вiд контрескарпа виднiлися свiжi, виритi вночi
транше©. В них залягли яничари. Отже, з цього боку Вiдень вiдрiзаний вiд
усього свiту.
Досвiдчене око Штаренберга вiдразу помiтило в траншеях, у спецiально
вiдритих для цього гнiздах, гармати. Вони були зосередженi проти бастiонiв
фортецi.
- Щiльно обступив нас Кара-Мустафа, - замислено промовив Штаренберг. -
I миша не прошмигне. Якщо йому пощастить вибити нас iз Пратера i
Леопольдштадта, вiн перерве наше сполучення з лiвим берегом i оточить
мiсто.
- Може, послати туди пiдкрiплення? - спитав Лiбенберг.
- Ми не можемо цього зробити, - заперечив генерал. - Кара-Мустафа ма
двiстi тисяч во©нiв, у мене ж - майже в десять разiв менше... Якщо я знiму
кiлька тисяч зi стiн, турки зiмнуть наприлеглий до валу схил зовнiшнього
рову. П'ятикутне укрiплення у виглядi виступу форшу оборону тут i
увiрвуться в мiсто. Не сьогоднi-завтра треба чекати штурму... Пане
Колонич, будь ласка, негайно в найглибших склепах i погребах вiдрийте
глибокi ями i заховайте в них весь порох, що у фортецi. Щоб пiд час
ворожого обстрiлу не вибухнув...
- Буде зроблено, - кивнув головою Колонич.
- А ще створiть iз жителiв пересувнi групи для гасiння пожеж i
лагодження пошкоджень в оборонних укрiпленнях. Покладаю це на вас!
- Не турбуйтесь, генерале, - запевнив старий вояка.
- А ви, пане Лiбенберг, щоб заспоко©ти вiйська i жителiв столицi,
вiддрукуйте прокламацiю. Скажiть у нiй, що Вiдень вистояв у грiзну навалу
Сулеймана 1529 року - висто©ть i нинi! Мури нашi надiйнi, пороху i
провiанту достатньо, а серця захисникiв не здригнуться перед смертельною
небезпекою i в найсуворiшу хвилину. А ще скажiть, що на лiвому березi
Дунаю стоять вiйська Карла Лотарiнгського, а на допомогу нам поспiшають
князi iмперськi ' та король польський.
- Гаразд, пане генерале, - вiдповiв Лiбенберг i раптом
вигукнув:Дивiться! Дивiться! Над шатром Кара-Мустафи викинули знамено!
Всi звернули погляди на парк Ла-Фаворит.
Над червоним шатром майорiв зелений стяг. Навiть звiдси було видно
велику групу людей на лужку, що, ставши на колiна i повернувшись обличчями
до Кiбли, творили намаз. I якраз перед ними, у напрямку на Кiблу, лопотiв
пiд вiтром той прапор.
- Знамено пророка! - прошепотiв Штаренберг. - Кара-Мустафа оголошу
газават, священну вiйну проти невiрних, i молиться аллаховi, щоб дарував
йому перемогу! Сьогоднi вiн розпочне атаку... Двiстi тисяч ворогiв рушать
на приступ, щоб знищити нас!
Вiн ще раз глянув на зелене знамено над червоним шатром, на людей перед
ним - вищих во начальникiв турецького вiйська, на страшний сво ю
багаточисельнiстю ворожий табiр, що залiзною пiдковою охопив Вiдень, i
надовго замислився.
Думав про все: i про наступний штурм, i про те, що на кожного захисника
мiста припада десять ворожих во©нiв, i про багатьох сво©х
спiввiтчизникiв, якi, може, сьогоднi складуть на мiських валах голови, i
про те, як вiдбити наступ Кара-Мустафи. Знав, якою важкою, кривавою буде
ця оборона.
Не знав одного старий генерал, що десь там, серед тисяч i тисяч
завойовникiв, котрi прийшли пiд його рiдне мiсто, чимало таких, хто
та мно бажа загибелi не Вiдневi, а Кара-Мустафi i його прибiчникам, хто
чека слушно© години, щоб позбутися нестерпного гнiту османiв, - це були
невiльники, яких силою змусили йти в похiд, а також вихiдцi з Болгарi©,
Сербi©, Грецi©, Волощини, арабських кра©н. Вони й зараз ладнi були кинути
зброю i повернутися додому... Не знав старий генерал, що десь там, серед
цi © людсько© круговертi, стоять два во©ни в яничарському одязi, дивляться
на залите сонячним промiнням прекрасне мiсто i, як i вiн, мiркують про те
ж саме - як йому допомогти, як урятувати його вiд загибелi...


Частина друга

ВIДЕНЬ

У нiч на 17 липня 1683 року, пiсля жорстокого гарматного обстрiлу,
яничари вдерлися в Пратер i Леопольдштадт. Вiдень опинився в суцiльному
кiльцi. Зв'язок обложених з лiвим берегом, що пiдтримувався кораблями
дунайсько© флотилi©, обiрвався.
Вранцi Кара-Мустафа на чорному конi, покритому дорогим чепраком, в'©хав
у Пратер. Всюди - зруйнованi бомбами будинки, трупи захисникiв, тлiючi
головешки пожарищ. Стомленi, сп'янiлi вiд кровi яничари никали по
задимлених вулицях, вишукували поранених i тут же добивали ©х боздуганами
та шаблями, з уцiлiлих помешкань виносили здобич - дорогий посуд, одяг,
взуття, вино.
Кара-Мустафа зупинився на високому крутому березi Дунаю. Пашi оточили
його, ловлячи кожне слово сердара.
- Завтра - штурм! - говорив вiн. - На свiтанку атакуйте бастiони
Левиний i Замковий! Перед тим обстрiляйте артилерi ю равелiни, що
прикривають ©х. Це, зда ться, найслабшi мiсця в оборонi австрiйцiв...
Гляньте, як обсипалися вали! Як позаростали бур'яном i замулилися рови. I
ближнi пiдступи прикритi садами й ру©нами будинкiв. Вашi загони пота мно
пiдiйдуть впритул до бастiонiв. Звiдси ми ввiрвемося у Вiдень, прекрасну
столицю нiкчемного боягуза Леопольда, який, кажуть, спочатку втiк у Лiнц,
а звiдти чкурнув аж у Пассау, володiння курфюрста баварського. Ха-ха!..
Але прошу вас - не руйнуйте мiста. Жодна бомба не повинна впасти на його
прекраснi палаци й собори! Шкода втрачати таке багатство. Незрiвнянно©
краси собор святого Стефана ми перетворимо на мечеть, i вона стане опорою
iсламу в кра©нах Золотою Яблука. А сам Вiдень зробимо столицею
намiсництва, що по обширу земель i багатству дорiвнюватиме цiлiй iмперi©!
Вiдень буде ключем до всi © вропи. Не руйнуйте його! Обстрiлюйте вали,
бастiони, равелiни! Знищуйте людей - вони не потрiбнi нам! Чим бiльше
знищите, тим краще. А саме мiсто збережiть!
Окриленi успiхом, пашi на знак згоди кивали головами, весело
перемовлялися. Нiхто не сумнiвався, що завтра ©хнi загони вступлять у
Вiдень.
Арсен iз Сафар-бе м на правах особистих чаушiв сердара входили до його
почту. Вони стояли осторонь, але чули кожне слово. I тi слова падали на
©хнi серця як розжарене камiння.
- Я уб'ю Кара-Мустафу! - прошепотiв Арсен.
- Ти що? - глянув на нього вражено Сафар-бей.
- Якщо завтра вiн вiзьме Вiдень, то вiдразу накаже доставити сюди
Златку, - i тодi вже нiщо не вряту ©© вiд розбещеного старигана. Я не
допущу цього!
- I сам загинеш!.. Ти подумав, як це зробити? Вiн нiколи не бува на
самотi. Охоронцi стережуть його, мов пси.
- Я виберу хвилину... Або пожертвую собою!
- I чого досягнеш? Златка i весь його гарем перейдуть до спадко мцiв -
у нього сини. Вони продадуть наложниць у рабство. Султан призначить
iншого сердара, якому ми станемо не потрiбнi, i вiн вiдправить нас в
окопи, де швидко накладемо головами. Чим i як тодi допоможемо Златцi? А
нашим вiтчизнам? Нашим рiдним i близьким?
Арсен нахмурився i довго мовчав. Безперечно, Сафар-бей правий.
Кара-Мустафу знищити можна, але тiльки цiною власного життя. Це - без
сумнiву. Та що з того? Нi, треба шукати якийсь iнший шлях. Зiтхнувши, вiн
сказав:
- Я розумiю, Ненку, що нищити треба не самого Кара-Мустафу, а його
сарану... Однак коли згадаю про Златку, серце розрива ться вiд болю, i я
стаю сам не свiй. Лють каламутить розум.
- Молодiсть часто бува безрозсудна. По собi знаю. Як чауш-паша, я
забороняю тобi щось подiбне чинити. Думай над тим, як знищити не
Кара-Мустафу, а передусiм як перешкодити здiйсненню його кривавих намiрiв!
- Легко сказати - думай! А що придума ш?
Вони замовкли i зажурено дивилися на сизi дими згарищ, на старi,
подекуди зруйнованi часом вали австрiйсько© столицi. Справдi, тут нелегко
щось путн придумати.
В цю мить великий вiзир торкнув коня. Пишна кавалькада рушила в
зворотну путь. Арсен з Сафар-бе м зайняли в нiй сво мiсце i ©хали мовчки.
Нiч тиха, зоряна, але безмiсячна i тому темна. Молодий пiдмайстер iз
цеху броварникiв Ян Кульчек сто©ть на мiськiй стiнi на чатах i пильно
вдивля ться в мерехтливi вогнi, що пригасають у турецькому таборi. На душi
у нього моторошно, бо це перша в його життi вiйна, в якiй йому доводиться
брати участь. Та ще яка вiйна! Тут - або життя, або смерть. Швидше -
смерть...
Правда, ворога зараз не видно, однак гiрлянди вогнiв, що оперезали
мiсто, свiдчать, що вiн тут, поблизу i, може, зараз готу пiдкопи,
заклада в них порох, щоб зробити проломи в стiнах i зi сходом сонця
ринути в них страшним невтримним потоком.
Ян Кульчек намага ться порахувати тi вогнi, але швидко збива ться з
лiку, бо ©х тут не десятки, не сотнi, а тисячi. Йому ста ще сумнiше. Яка
ж то страшна сила оточила мiсто! Чи втрима ться воно? Чи загине разом зi
сво©ми оборонцями? А вiн, Ян, накладе головою або, скручений сирицею,
поплента ться рабом у далеку Туреччину...
Ох, Яне, Яне! Пропадеш ти, як муха восени. I нiколи бiльше не побачиш
сво © мило© Чехi© i рiдного мiста Табора, найкращого куточка на землi! Не
зустрiнеш нi батькiв, нi сестричок, нi русокосо© красунi сусiдки, яка
заприсягнулася чекати на тебе, коли повернешся додому справжнiм
броварником.
Нiчого цього не буде, бо вже, мабуть, забито у ворожу гармату ядро, що
знесе тобi голову, або проспiва в голубому небi пiсню смертi нещадна
татарська стрiла.
Вiн здригнувся. Бiля самого вуха й справдi просвистiла стрiла, тупо
дзьобнула в дерев'яний дашок вежi i застряла в ньому.
"Мiй боже! - жахнувся Ян Кульчек i перехрестився. - Стояв би я на крок
лiвiше - захлинався б зараз власною кров'ю!"
Вiн висмикнув стрiлу, подумав: "Живий залишуся - збережу на пам'ять.
Привезу додому - хай усi знають, що я тут не тiльки пиво варивi" Хотiв
устромити ©© за пояс, але пiд пальцями за-хрускотiв папiр.
Це його здивувало. Обмотана папером стрiла? Цiкаво... Вiн спустився в
караульне примiщення, де при свiтлi лойово© свiчки спали його товаришi.
Пiдiйшов до столу.
Стрiла була звичайна, з гострим залiзним наконечником i бiлими
лебединими перами. Незвичайним був тiльки додаток до не© - цупкий аркуш
паперу, прив'язаний до древка ниткою.
Кульчек розiрвав нитку, розгорнув папiр. Це був лист.
На першому рядку написано латинню: "Генераловi Штарен-бергу".
А нижче - по-польськи:

"Пане генерал!
Я ваш надiйний друг - вiрте менi. Звати мене - Кульчицький, i я хотiв
би допомогти обложеному гарнiзоновi й жителям Вiдня вистояти у страшному
диноборствi з ворогом...
Повiдомляю: сьогоднi на свiтанку турки почнуть штурм Левиного i
Замкового бастiонiв, а перед тим обстрiлюватимуть з гармат равелiни, що
стоять за ними. Приготуйтеся!
Як ви розумi те, пане генерал, це повiдомлення не далi як сьогоднi
вранцi буде пiдтверджене самим противником. Отже, ви матимете змогу
переконатися, що я пишу правду.
Я допомагатиму вам i надалi, але для цього нам треба зустрiтися i про
все докладно домовитися.
Як це зробити?
Хай вашi довiренi люди кiлька ночей пiдряд ждуть мене на Шве-хатських
воротях з вiрьовочною драбиною i на мiй свист кинуть ©© вниз. Я
обов'язково прийду!
Як бачите, ви нiчим не ризику те, а виграти можете багато.
Кульчицький".

Ян Кульчек ляснув себе долонею по лобi. Хоч вiн був ще зовсiм молодий i
не мiг похвалитися освiтою, як ось цi студенти унiверситету, що сплять тут
вперемiж iз цеховими учнями i пiдмайстрами, але читати вмiв i по-польськи
достатньо розумiв, щоб уторопати, що написано.
Мати божа! Але ж цьому клаптевi паперу цiни нема! Його треба негайно
доставити губернаторовi!
Вiн розбудив свого товариша, теж пiдмайстра-броварника, Якоба Шмiдта.
- Якобе, друже! Вставай!
Той продер очi. Пальцями розчесав довге лляне волосся. Неза-доволено
спитав:
- Чого тобi?
- Постiй замiсть мене на чатах!
- Що сталося?
- Живiт болить, - збрехав Ян, щоб уникнути дальших розпитувань. - Хоча
б не рiзачка... Сам зна ш, ця хвороба уже почина косити людей у мiстi.
Якоб неохоче пiдвiвся, натягнув чоботи, взяв мушкет.
- Гаразд, бiжи... Та молися всiм святим, щоб то справдi була не
рiзачка!
Ян Кульчек стрiмголов вискочив у дверi, викликавши у друга спiвчутливе
похитування головою, i темними вулицями помчав до центру мiста...
Генерал Штаренберг вийшов у шлафроцi i пантофлях, запитально глянув на
ад'ютанта, потiм - на незнайомця.
- Що стряслося, юначе? Турки пiшли на приступ?
- Мiй генерале, мене звати Ян Кульчек... Я пiдмайстер, - знiяковiв
хлопець.
- I ти мене для того розбудив, щоб сповiстити це?
- Нi, я принiс листа... Вистрiлили з лука з того боку...
- Ось як! - В очах генерала блимнула зацiкавленiсть. Вiн повертiв аркуш
перед очима. - Це що - по-польськи?
- Так.
- Про що ж там пишеться?
Кульчек слово в слово переказав листа по-нiмецьки.
- Майн гот! - вигукнув вражений генерал. - Цей доброзичливець, якщо
тiльки не бреше, попереджа нас про страшну небезпеку, яка загрожу нам!
- Так, мiй генерале, - скромно вставив Кульчек. - Я теж так думаю, тому
й насмiлився розбудити вас...
Штаренберг пильно оглянув молодого пiдмайстра в звичайному одязi
робiтника, на якого в iнший час зовсiм не звернув би уваги. Вiн йому
сподобався. Кремезний, дужий, в очах - розумна лукавинка. I трима ться
смiливо, не знiчу ться перед генералом.
- Ти чех?
- Так.
- Умгу... Ти ось що, Кульчек... - Генерал раптом пiдозрiло глянув на
юнака. - Чекай, чекай... Це що - випадковий збiг: Кульчек i Кульчицький?
Чи ви не родичi?
Кульчек здивовано заклiпав повiками.
- Я того Кульчицького у вiчi нiколи не бачив! Який же вiн менi родич? Я
й не подумав про це. Схоже, але не те...
- Отже, випадковiсть. Тодi ось що: пiдбери ще одного надiйного хлопця i
щоночi ждiть цього Кульчицького. Коли з'явиться - негайно до мене!
Зрозумiв?
- Так, мiй генерале!
- За листа - нiкому нi слова! А тепер - iди. - I, не чекаючи, поки
Кульчек вийде, гукнув ад'ютантовi, що весь час навитяжку стояв бiля
дверей:Франце, мiй одяг i шпагу! Пiднiмай штаб! Командирiв - до мене! У
нас зовсiм мало часу для того, щоб посилити залоги Левиного i Замкового
бастiонiв...
Цiлий тиждень Ян Кульчек з Якобом Шмiдтом ждали гостя з того боку. З
вечора i до свiтанку вдивлялися в темряву, вслухалися - чи не пролуна
свист.
Робота ця була не обтяжлива. Стiй i жди. I вiд нiчого робити Ян вдесяте
пригадував той день, коли турки пiшли в атаку на Левиний i Замковий
бастiони.
Зi сходом сонця вдарила турецька артилерiя. Бомби i кам'янi ядра падали
мов град. Дзьобали землянi стiни, трощили цеглянi парапети, пiдпалювали
дахи найближчих будiвель.
Але людям шкоди майже не завдавали, бо, попередженi незнайомим другом,
всi поховалися в погреби i кам'яницi.
Потiм обстрiл припинився - на штурм пiшли яничари.
З якою люттю атакували вони! Здавалося, нiяка сила не стрима того
першого навального натиску. Бюлюк за бюлюком, орту за ортою посилали пашi
на приступ - i все даремно© Напiвзруйнова-нi бастiони вистояли до самого
вечора.
Яничари запрудили тiлами убитих рiв, та прорватися в мiсто не змогли. В
наступнi днi панувало незвичайне, дивне затишшя.
Вiденцi трiумфували. Ще б пак! Це була справжня перемога!
I нiхто, крiм Штаренберга, Яна Кульчека та ще кiлькох осiб у мiстi, не
знав, хто був справжнiм геро м цi © перемоги.
Кожного ранку генерал знаходив хвилину, щоб спитати Яна:
- Ну, що?
Кульчек винувато розводив руками.
- Нема , пане генерал.
- Ждiть! Пильнуйте! Якщо живий - обов'язково прибуде! Нарештi одно©
ночi почувся довгожданий свист. Ян Кульчек стрепенувся, перехилився через
стiну i глянув униз. Але нiчого в темрявi не побачив. Свист пролунав
удруге.
- Опускай драбину! - шепнув Кульчек.
Якоб Шмiдт був напоготовi. Драбина шурхнула по стiнi i враз натяглася.
Хтось швидко ступив на ©© нижнiй щабель, подерся нагору.
Незабаром з темряви виринула яничарська шапка. Незнайомець спритно
перемахнув через парапет. Сказав коротко:
- До генерала!
Штаренберг прийняв ©х негайно.
- Так ось ти який, мiй друже! - простягнув вiн руки назустрiч молодому
незнайомцевi в яничарському одязi. - В тобi нема нiчого турецького, крiм
одягу, пане Кульчицький! Спасибi за помiч!
Кульчицький усмiхнувся i зняв шапку. Легко вклонився.
Чуб у нього був темно-русявий, густий, непокiрний. Обличчя мав мужн ,
загорiле, привабливе. На верхнiй губi темнiли невеликi стриженi вуса.
Виразнi сiрi очi дивилися пильно, допитливо.
Штаренберг запросив сiсти.
- По-нiмецьки говориш? Якщо нi - нам допоможе порозумiтися Ян
Кульчек...
- Зовсiм погано... Добре навчився тiльки лаятись вiд нiмецьких
рейтарiв, що служили у кварцяному вiйську польського короля.
- Отже, ти поляк. Ми ждемо з дня на день Яна Собеського з тво©ми
земляками... Як ти потрапив до туркiв?
- Був у них у полонi. Тепер маю змогу вiдомстити сво©м недругам!
- Ти дуже допомiг нам, Кульчицький. Якщо ми вiдiб' мо ворожу навалу,
iмператор нагородить тебе. Я подбаю про це!
- Дякую. Але до нагороди ще дуже далеко, пане генерал. Спочатку треба
перемогти!
Штаренберг з цiкавiстю глянув на молодика, вiдзначивши в думцi, що вiн
зовсiм не простак.
- Безперечно. За це вою мо... I твоя допомога, сподiваюся, збереже не
одне життя мо©м солдатам i стане вагомою часткою нашо© майбутньо©
перемоги!
- Я теж сподiваюся на це, - вiдповiв Кульчицький. - I прибув я до вас
саме зараз неспроста: на завтра Кара-Мустафа призначив генеральний штурм
Вiдня!
- O-o! - Штаренберг схопився. Заходив по кабiнету, не приховуючи
хвилювання. - Це ти зна ш напевне?
- Так. Iз вiрогiдного джерела.
- Це дуже важлива звiстка! Спасибi тобi, друже мiй! Ми приготу мося i
будемо напоготовi... Ах, скiльки кровi пролл ться! Скiльки будов буде
зруйновано!
Кульчицький теж пiдвiвся.
- Руйнування будуть невеликi. Турецька артилерiя, як i минулого разу,
обстрiлюватиме тiльки вали i укрiплення. Кара-Мустафа хоче зберегти мiсто
для себе.
- Для себе?
- Так. Ходять чутки, що вiн мрi заснувати в вропi нову iсламську
iмперiю, а Вiдень зробити ©© столицею. Акинджi й татари палять села,
винищують жителiв, щоб згодом сво©ми ордами заселити цю землю.
Голубi очi Штаренберга потемнiли.
- Мерзеннi цiлi! Однак досягти ©х Кара-Мустафi буде нелегко. Ми
битимемось до останнього!
- Я вiрю в це, iнакше не допомагав би вам, генерале, - з досто©нством
сказав Кульчицький. - Чим я ще можу бути корисний?
Штаренберг замислено потер чоло.
- у нас нема зв'язку з лiвим берегом, з Карлом Лотарiнгсь-ким. Ми не
зна мо, що там думають... Не зна мо, на що нам сподiватися...
- Я налагоджу такий зв'язок! - упевнено вiдповiв Кульчицький.
- Як ти це зробиш?
- З мiста вийду так, як i входив. Через турецький табiр проберуся без
нiяко© затримки: там я своя людина...
- А через Дунай?
- Я плаваю, мов риба!
- Справдi? Тебе сам бог нам послав! - зрадiв Штаренберг. - Тодi
слухай... Карловi Лотарiнгському скажеш, що у нас достатньо пороху, ядер,
бомб, провiзi©. Але мало людей. Уже багато вбито. Ще бiльше поранених.
Почала лютувати рiзачка - вiд не© гине бiльше, нiж вiд ворожих куль...
- У турецькому таборi теж, - вставив Кульчицький. - Якщо пiде так i
далi, то через мiсяць захворi половина вiйська.
- Однак у Кара-Мустафи i пiсля цього залишиться щонайменше сто тисячi А
у нас? Два мiсяцi облоги - i ми всi тут перемремо. Так i скажи Карловi.
Хай поспiша з допомогою...
- Передам.
- А ще дiзнайся, чи прийшов король польський. Чи прибули з вiйськом
нiмецькi князi? Це теж нам важливо знати.
- Гаразд, Дiзнаюся. - Кульчицький надiв шапку. - Ждiть на мене
найближчим часом... А головне - вiдбийте завтрашнiй штурмi Бажаю успiху,
генерале!
Кульчицький виструнчився.
Штаренберг обняв його, поцiлував у щоку.
- Дякую тобi, голубе...
Генеральний штурм, як i попередив Кульчицький, розпочався рано-вранцi.
Пiсля кiлькох залпiв з трьохсот гармат, що вдарили по стiнах i
бастiонах, лави яничарiв рушили на приступ.
Ян Кульчек з Якобом Шмiдтом вискочили з погреба, де ховалися вiд
артилерiйського обстрiлу, i зайняли сво мiсце на Шве-хатських воротях. У
кожного - по мушкету. Через плече - шкiряна торбинка з олов'яними кулями,
через друге - на шлейцi порохiвниця. При лiвому боцi - шпаги, що пролежали
на складах, мабуть, з часу хрестоносцiв, бо добряче поiржавiли.
Сонце щойно зiйшло i слiпило очi. Кульчек прикрився вiд нього долонею -
глянув униз, на залитий сонячним свiтлом ворожий табiр.
Яке це було страшне i разом з тим величне видовище! Тисячi во©нiв у
широких барвистих шароварах, з рiзнокольоровими прапорцями пiд звуки
тулумбасiв i труб виринали з окопiв i зi штурмовими драбинами мчали до
мiста.
За кожною драбиною поспiшав юз-баша, сотник, зi сво ю сотнею, яка мала
приступом брати стiни.
Як тiльки переднi ряди наблизилися на вiдстань лету картечi, з валiв
ударили гармати. Крик болю i несамовито© лютi пролунав у вiдповiдь.
Десятки яничарiв, не добiгши до рову, упали на землю i корчилися в
передсмертних судорогах.
Поки гармашi перезаряджали гармати, вистрiлили з мушкетiв солдати й
ополченцi. Упало ще кiлька десяткiв нападникiв. Але iншi добiгли до рову,
перемахнули через нього, здерлися по ескарпу вгору i приставили до стiн
драбини. По них, мов мурашки, полiзли яничари. Весь турецький табiр
здригнувся вiд громового крику - алла, алла!
З цi © хвилини для пiдмайстрiв-броварникiв Яна Кульчека i Якоба Шмiдта
час зупинився. Здавалося, вони поринули в кошмарний сон, якому не буде
кiнця. Ян заряджав i передавав мушкета худому, бiлявому i нiжному, мов
дiвчина, Якобу. А той, всупереч сво©й непоказнiй зовнiшностi, мав тверде
серце i вправну руку. Жоден його пострiл не пролунав даремно. Вiн майже не
цiлився: яничари, що дерлися по драбинi, самi пiдставляли сво© груди й
голови пiд кулi. Дiватися ©м було нiкуди - i вони, мов достиглi грушi, з
криком падали донизу.
Якоб почервонiв. Очi його блищали. На лобi виступив рясний пiт. Пiсля
особливо влучного пострiлу вiн вигукував:
- Гох! Гохi Славно! Славно! А що - пригостив вас, дияволiв? Туди вам i
дорога, кривавi собаки! Забирайтеся до всiх чортiв, бруднi свинi!
А коли мушкети не зупинили натиску i яничари видерлися на стiни, друзi
схопилися за шпаги. Нiколи ранiше не доводилося ©м орудувати цi ю збро ю,
i було страшно вiдчувати, як пругке тонке залiзо легко, мов нiж у масло,
входить у людське тiло. Але зараз не до почуттiв! Бо жили вони i дiяли,
мов у чаду... Разом з усiма кричали, разом кидалися на ворогiв урукопаш i
радiли, коли черговий яничар, не встигнувши здертися на стiну, летiв
донизу, вражений метким ударом...
Бiй клекотiв повсюди, вiд Швехатських ворiт на сходi до Шотландських -
на заходi. Генерал Штаренберг гасав на конi з одного кiнця мiста в iнший,
видирався на стiни, пiдбадьорював захисникiв.
- Мiцно тримайтеся, друзi! Бо вiдступати нам нiкуди - хiба в могилу або
на турецьку каторгу... Бийте супостата© Не шкодуйте пороху - ма мо його в
погребах вдосталь! Колiть, рубайте клятихi Засипайте ©м очi пiском! Лийте
на голови окрiп i гарячу смолу!
Вiн був жвавий, меткий i достобiса смiливий. Лiз у саму гущу, де було
важко. I його гучний, мов iз бочки, голос покривав гамiр бою i вселяв .у
серця бiйцiв новi сили.
- Тримайтеся, друзi© Мiцно тримайтеся! Переконавшись, що "друзi"
тримаються, мчав далi-Опiвднi, коли напруга битви досягла найвищо© точки,
Штаренберг пiднявся на дзвiницю святого Стефана. Стрiмка, висока, вона,
мов шпага, встромилася в небо, i з не© було видно не тiльки мiсто,
турецький табiр, а й на багато десяткiв миль довкола.
Тут уже сидiв з пiдзорною трубою старий Колонии. Штаренберг узяв трубу
- приклав до ока.
З дзвiницi було видно все як на долонi: i темнi колони яничарiв, що
пiдходили на замiну порiдiлим стомленим бюлюкам, i червоний намет
Кара-Мустафи, i групу вершникiв перед ним, i вогонь, що вилiтав з
фортечних гармат, i метушню на стiнах... Турецька артилерiя мовчала, хоча
могла закидати бомбами майже все мiсто. Це не дивувало генерала, про
причину тако© незрозумiло© поведiнки противника вiн був попереджений