Малик Владимир. Тайний посол

- Я бився, Юрiю... Ти ж зна ш, що я не з полохливих... Та сила солому
ломить!
- Сила, сила!.. Ось почеплю вас усiх на бантину, як оцих паршивцiв...
То буде наука iншим!
Весь гетьманський почет завмер. Нiхто не насмiлювався вимовити й слова.
Навiть Азем-ага понурив голову i дивився на носки сво©х чобiт. Вiн не
боявся, що гетьманський гнiв може упасти й на нього, бо йому пiдкорялися
всi яничарськi i татарськi загони, що розташувалися на Правобережжi, i вiн
сам мiг би в одну мить - аби тiльки був на те наказ султана - почепити на
бантину i Юрася Хмельницького, i всiх його полковникiв та сотникiв. Нi,
вiн думав про iнше - як доповiсти в Стамбул про повне розорення Корсушцини
i на кого краще звалити вину - на гетьмана чи на полковника Яненченка, щоб
самому вийти сухим iз води.
Один полковник Яненченко якось дивно поглянув на Юрася, i в його
красивих, опушених густими вiями очах загорiлися недобрi вогники. Але вiн
зразу ж пригасив ©х i теж. опустив голову.
Юрась ще раз шалено тупнув ногою, скреготнув зубами, а потiм швидко
побiг до свого будинку i, хряснувши фарбованими дверима, зник за ними.
В недiлю, на перший день масницi, Златку, Стеху, Младена, Ненка i Якуба
було покликано на вечерю до гетьмана. За ними прийшли Многогрiшний i
Азем-ага.
Це запрошення всiх здивувало i насторожило, але нi Младен, нi Ненко, нi
Якуб не посмiли вiдмовитись, бо вже добре вивчили сво- вiльного i
нестримного у гнiвi гетьмана i знали, що перечити йому в чому б то не було
небезпечно.
Златка i Стеха спробували за©кнутися, що не пiдуть, що робити ©м там,
за гетьманським столом, нiчого, що для них це завелика честь, але
Многогрiшний пiдвищив голос.
- Одягайтеся - i без розмовi Та в найлiпший одяг!.. Мали б за щастя
запрошення на гетьманську вечерю!
У Златки упало серце i похололи руки. Розчiсуючи коси i вдягаючись,
вона пригадувала тi короткi хвилини, коли довелося зустрiчатися з
гетьманом, ©© лякав його пильний пронизливий погляд, лякало майбутн . З
дня на день вона сподiвалася, що з'явиться Арсен. Але його все не було, i
в не© нiмiли вуста вiд страху, що з ним ско©лося щось лихе. Втiшало
дiвчину тiльки те, що поряд не© були батько i брат, якi не дадуть ©©
безкарно в наругу.
Красуня Стеха теж принишкла, знiтилася. Рожевi щоки зблiдли, рухи стали
повiльнi, невпевненi, а голубi оченята потемнiли вiд хвилювання.
Плачучи й охкаючи, стара Звенигориха заплела дiвчатам коси, одягнула в
найкраще, що було, i, проводячи до порога, перехрестила обох.
- Хай береже вас мати божа, голубоньки! - прошепотiла, витираючи
сльози. - Та й самi шануйтеся!
Всi мовчки вийшли на ганок. В обличчя сипнуло колючим снiгом. Рвучкий
холодний вiтер примусив кожного щiльнiше застебнути кожуха. Дiвчата
поцiлували матерi руки i пiшли вслiд за Многогрiшним. Позаду всiх важко
ступав на викрикiсних ногах Азем-ага.
У покоях гетьмана було жарко натоплено. Потрiскували палаючi свiчки.
Пахло воском. У вiтальнi - довгий стiл, заставлений полумисками i
тарiлками з ©жею та плесковатими пляшками з наливками та горiлкою. Попiд
стiнами стояли старшини - вперемiш: укра©нцi, турки, татари. Всi стиха
розмовляли, поглядаючи на дверi гетьманського покою.
Многогрiшний легенько постукав. Не чекаючи вiдповiдi, прочинив.
- Гостi зiбралися, ясновельможний пане гетьман, - оповiстив
неголосно.
Через деякий час до вiтальнi зайшов Юрiй Хмельницький. Одягнутий у
чорний оксамитовий кунтуш, який вiдтiняв блiдiсть його обличчя, чисто
поголений, вiн усiм видався несподiвано помолодiлим i святковим. Навiть
чорнi, як вуглинки, очi не здавалися такими холодними, бо раптовий усмiх,
що зринув на губах, скрасив ©х i надав усьому виразовi гетьмана
доброзичливостi й лагiдностi.
Всi стоячи привiтали гетьмана, пiдняли за його здоров'я наповненi по
вiнця келихи. Вiн подякував, осушив свою чару i без зайвих слiв запросив
починати трапезу.
Захрумтiли на зубах солонi огiрки, забряжчали полумиски, заплямкали
вусатi роти.
Златка сидiла якраз насупроти гетьмана i ледве торкалася ©жi. Вона
опустила очi, але весь час вiдчувала на собi пильний гетьманiв погляд i
вiд того знiчувалась, як мала сiренька пташина серед степових трав, коли у
високостi проплива жорстокий ширококрилий коршак. Мов крiзь сон, чула
вона, як за столом поволi наростав гамiр, як пили за султана, за хана, за
гетьмана, за перемогу над ворогами. Хмiль ударив у голови - i спалахнули
суперечки. Хтось затягнув пiсню, але ©© не пiдхопили, бо гетьман мовчав.
Юрась пив нарiвнi з усiма, але, мабуть, не п'янiв. Незвичайна блiдiсть,
що ще бiльше вiдтiнювалася чорним оксамитом кунтуша, палаючi очi й рухливi
тонкi пальцi, що весь час перебирали пацьорки скатертини, лякали
гетьманських старшин, якi - i п'янi - не забували, за чи©м столом сидять.
Тим бiльше лякали вони Златку, бо жiночим серцем вона вiдчувала, що
подоба ться гетьмановi, а це означало для не© страшну бiду.
Дiвчина то червонiла, то блiдла. Вона вже добре знала, що цей
сорокалiтнiй чоловiк, повелитель великого, але напiвпустельного краю, -
людина зла i жорстока, яка не терпить, коли йому хтось перечить. Жахливi
крики катованих на майданi людей, трупи, що розгойдувалися вiтром на
шибеницi, страх, що невидимою пеленою окутав весь Немирiв, - все це було
©й добре вiдоме. Тому ©© серце стискувалося вiд жаху за себе, за сво
майбутн . Всi надi© на порятунок вона покладала на батька та на брата i
вiрила, що рано чи пiзно вони зумiють визволити ©© i всю Арсенову родину з
неволi. Але зараз, коли вона раптом зрозумiла, що подоба ться гетьмановi,
у не© майнула думка - а чи зможуть вони тепер зробити що-небудь для ©©
порятунку? Чи не накаже гетьман вiдiслати ©х з Немирова, i вона залишиться
тут одна i беззахисна?
й стало так страшно пiд палючим поглядом гетьманових очей, що вона,
хоч i була голодна, не могла нi ©сти, нi пити. До того ж всi вже помiтили
ту увагу, якою надiлив ©© гетьман, i з цiкавiстю зиркали на не©.
За столом завовтузився Многогрiшний.
- Вип' мо, панове-браття, за ту половину роду людського, яка приносить
нам радiсть i втiху. За жiноцтво! За тих, хто окрасою нашо©
сьогоднiшньо© вечерi.
Дзенькнули келихи - загули п'янi голоси. I тут несподiвано пiдвiвся
Юрась Хмельницький, обiйшов стiл i зупинився бiля Злат-ки. Наповнив ©©
келих вишневою наливкою, майже силомiць всунув У Руку.
- Адiке... Яке гарне iм'яi Нiжне, ласкаве, мелодiйне. Я п'ю за тебе,
пташко далекого пiвденного краю, яку доля закинула в нашi суворi холоднi
степи. I ми вдячнi ©й, долi, за це, бо твоя присутнiсть тут, Адiке, робить
теплiшою i затишнiшою цю сумну i непривiтну оселю, в якiй доводиться менi
зараз жити... Слово гонору, я за все життя не зустрiчав бiльш красиво©,
нiжно©, мило© дiвчини, як ти, моя пiвденна трояндо! П'ю за тебе, Адiке, i
сподiваюся, що й ти вип' ш за здоров'я твого гетьмана, який одиноко
корота тут сво життя i буде радий, якщо ти роздiлиш його самотнiсть...
Всi затихли. Слова гетьмана були недвозначнi i прозорi Одно було
незрозумiле: що пропонував гетьман цiй молодiй красивiй туркенi - сво
тимчасове захоплення чи руку й серце?
Златка не знала, що сказати. Бiля не© тремтiла, зiщулившись, Стеха. У
мертвiй тишi було чути лунке потрiскування свiчок.
- Ну, чому ж ти не вiдповiда ш, моя пташко? - Гетьман лiвою рукою взяв
Златку за пiдборiддя i заглянув дiвчинi в очi.
Але Златка мовчала, мов онiмiла.
Тут пiдхопився Ненко, швидко заговорив по-турецьки, звертаючись бiльше
до Азем-аги, нiж до гетьмана:
- Високоповажний пане гетьман, я не настiльки володiю вашою мовою, щоб
вiдповiсти на щойно сказанi вами слова, але досить добре знаю ©©, щоб
зрозумiти, що ви обража те мою сестру i мене...
Всi, хто розумiв по-турецькому, а розумiв багато хто, навiть сам
гетьман, здивовано вирячилися на молодого турка, який посмiв перечити
гетьмановi У Азем-аги полiзли на лоба чорнi кострубатi брови. Многогрiшний
роззявив з подиву рота i так застиг, придуркувато клiпаючи вiями. А Юрась
Хмельницький довго стояв мовчки перед знiченою Златкою, але дивився суворо
через ©© голову на красивого молодого агу, який сво ю зовнiшнiстю був дуже
схожий на нього самого i якого вiн сам забажав мати у себе на службi.
- Ага розумi , з ким говорить? - холодно спитав Юрась.
- Розумiю, безперечно. I прошу вибачення за сво© слова. Але я змушений
вступитися за честь сестри...
За Ненком пiдвелися Младен i Якуб, та Ненко зробив ледь помiтний жест
рукою, щоб мовчали.
- Тво©й сестрi нiчого не загрожу , - холодно вiдповiв гетьман. - I
нiхто тут не обража ©!...
- Отже, це виходить мимо вашо© волi, гетьмане... Ми дума мо i дба мо
про майбутн Адiке, - сказав Ненко.
- А хiба я бажаю ©й поганого майбутнього? - здивувався Юрась. - Ця
дiвчина завтра може стати гетьманшею i скрiпити наш союз з високою Портою!
Якусь мить у поко© панувала мертва тиша. Потiм хтось тихо охнув.
Прошелестiв гомiн здивування.
Полковник Яненченко, який краще, нiж будь-хто iнший з присутнiх, знав
Юрiя, вражено похитав головою. "Щось у лiсi здохло, коли наш Юрась
закохався, - подумав хидно. - Давненько за ним не водилося такого
грiха... Невже його намiр серйозний? Чи це одна iз забаганок навiженого?"
Однак промовчав, бо вiдчував, що i над його головою збираються хмари.
Мурза Кучук теж жодним порухом не видав сво©х почуттiв, тiльки кинув
бистрий промовистий погляд на Чору, i той у вiдповiдь злегка опустив ряснi
чорнi вi©. Нiхто не запримiтив цi © мови поглядiв, а хоч би хто й помiтив,
то не надав би значення, бо зрозумiла вона була тiльки батьковi та синовi.
До того ж усi були так враженi словами гетьмана, що нiкому навiть не спало
на думку звернути в цю мить увагу на бiлгородського мурзу.
Першим опам'ятався Ненко.
- Але ясновельможний ефендi гетьман забува одну обставину...
- Яку?
- Адiке - мусульманка...
- Ну й що?
- А гетьман - християнин...
- Дурницi! - вигукнув роздратовано Юрiй. - Пригадаймо, скiльки
дiвчат-християнок стали дружинами найвищих сановникiв Порти! Навiть у
султанських гаремах чимало ©х! То чому тут вiра ма стати перешкодою? До
того ж, менi зда ться, останн слово ма бути за Адiке... А вона, - усi
свiдками цього, - не проронила жодного звуку. Здавна ж вiдомо, що мовчання
- знак згоди! Настала тиша. Погляди всiх були звернутi на дiвчину. Златка
сидiла нi жива нi мертва. Тiльки дрiбно тремтiв у пiднятiй руцi келих, i з
нього вихлюпувався багряний, мов кров, напiй.
Вона пiдвела голову, i в ©© широко розкритих очах стояли сльози. Однак
голос прозвучав твердо.
- Я нiколи не буду гетьманшею! Нiколи!
- Адiке! - скрикнув Юрась, смертельно блiднучи.
- Запам'ятайте - нiколи! - пiдвищила голос Златка. - Навiть найлютiша
кара не змусить мене вiддати вам серце i руку. Я кохаю iншого!
Вона поставила свiй келих на стiл i смiливо глянула у вiчi гетьмановi.
Всi завмерли. Ненко, Младен i Якуб зблiдли.
За гетьманським столом назрiвала буря.
Азем-ага i татарськi салтани з цiкавiстю ждали - що буде далi?
Многогрiшний поклав руку на шаблю i, весь у напрузi, подався вперед,
пантруючи, як вiрний пес, кожен рух свого хазя©на.
Юрасевi, здавалося, раптом забракло повiтря. З чорних очей струмувала
лють.
Та вiн не встиг вимовити слова, як раптом розчинилися дверi - до покою
ввалилися високий незнайомець у дубленому кожусi та баранячiй шапцi i тро
пiдпилих старшин, що виходили до вiтру.
- Ми впiймали запорожця, пане гетьман!
- Заглядав у вiкна!
Старшини пiдштовхнули запорошеного снiгом козака на середину покою,
ближче до гетьмана.
Коли незнайомець скинув шапку i вклонився, почувся легкий дiвочий
скрик: то Златка i Стеха не змогли утриматися вiд несподiваного вигуку.
Але нiхто з присутнiх, крiм Младена, Ненка i Якуба, не надали цьому
нiякого значення, бо i для гетьмана, i для його оточення далеко бiльшою
несподiванкою, нiж дiвочий переляк, була поява в Немировi, в хатi самого
гетьмана, цього запорожця. Всi мовчки дивилися на вродливого молодика i
чекали, що вiн скаже. Та вiн теж мовчав i тiльки пильно вдивлявся в
обличчя присутнiх.



ЯМА

Залишивши загiн з тридцяти козакiв у Краковецькому лiсi (Самусь, Абазин
та Iскра зi сво©ми невеличкими загонами вiдокремилися ранiш i повернули
кожен у свiй бiк), Семен Палiй з Арсеном та його друзями прибув надвечiр
до Немирова. Коли добре стемнiло, вони спустилися в долину, обережно
перевели коней через замерзлий став i, пiднявшись на узвишшя, де
починалося мiсто, прокралися манiвцями до крайньо© убого© хатини, що
стояла одиноко над урвищем. У ©© маленьких вiконцях блимав ледь помiтний у
густiй вечiрнiй пiтьмi вогник...
На стукiт у шибку з хатини почувся кволий жiночий голос.
- Хто там?
- Матусю, вiдчинiть! Не бiйтеся. Ми люди сво© - не татари. Лиха вам не
завдамо, - обiзвався Палiй. У сiнях загримiв засув.
- Заходьте, якщо ви добрi люди, - прошамкотiв iз темряви хрипкий
жiночий голос.
Залишивши Яцька бiля коней, козаки ввiйшли до хати... Коло печi, де в
челюстях горiв жмут скiпок, стояла маленька згорблена бабуся. Худа,
зморщена, одягнута в якесь лахмiття, вона злякано тулилася до припiчка,
пропускаючи повз себе чотирьох незнайомцiв.
- Добрий вечiр, матiнко, - привiталися козаки, оглядаючи хату.
- Вечiр добрий.
- А у вас не жарко, - сказав Палiй, показуючи на клубки сиво© пари, що
викочувалися з рота.
- Нiчим протопити... А в лiс iти несила вже... трохи соломки в клунi
- ото й прокурюю, - тихо вiдповiла стара.
- То ви самi живете?
- Сама...
- Де ж ваша родина? Бабуся помовчала. Схлипнула.
- Родина... Родинонька моя... Були в мене три сини i двi дочки... Були
невiстки, зятi, онуки... Повна хата людей була... А тепер одним-одна
зосталася... Як палець... Мов богом проклята... Нiкого нема!
- Ясно. - Палiй важко зiтхнув, поглядаючи на закопченi облупленi стiни.
Стара витерла кiнчиком темно© хустини мокрi вiд слiз, роз'ятренi очi,
запитала:
- А хто ж ви будете, люди добрi? Бачу - не Юраськовi посiпаки...
- Нi, матусю. Ми запорожцi... Здалеку забилися до вас... Гадаю, ви
пустите нас переночувати? А коней ми поставили б до повiтки, щоб нiяка
собака не побачила.
- Ночуйте. Тiльки ж душi не нагрi те. Та й пригостити вас нiчим...
- Не турбуйтеся, матусю, - весело вiдповiв Палiй i повернувся до
друзiв. - Ану, хлопцi, гайда по дрова! По солому! По воду!.. Коней - у
хлiв! Сакви - до хати!.. А я тут тим часом побалакаю з матусею...
За годину в печi палахкотiло сухе хмизяччя, а в чималому горшку
булькотiв пшоняний кулiш, затовчений салом. Крiм пшона i солонини, в
козацьких саквах ще знайшлася хлiбина i кiлька головок часнику. Палiй
захалявним ножем покраяв хлiб на шiсть рiвних скибок, до кожно© скибки
поклав по зубку часнику, у велику череп'яну миску, яку стара внесла з
комори, насипав кулешу, що дражнив нiздрi зголоднiлих людей смачним
запахом смаженого сала, i запросив усiх до столу:
- Матiнко! Друзi! Пригощайтесь чим бог послав... Ще коли б чарку
оковито© - то й зовсiм була б добряча вечеря!
В хатi стало тепло, затишно. Свiтлiше запалахкотiла скiпа, i навiть
закiптюженi стiни здавалися не такими похмурими, непривiтними.
- Матiнко, ви прожили в Немировi все життя, - сказав Палiй, облизавши
ложку i запхнувши ©© за халяву, поряд з ножем. - Тож, напевно, багатьох
тут знали i зна те?
- Не багатьох, а всiх, синку, - вiдповiла стара, витираючи сухою
зморщеною рукою губи. - Може, хiба забула кого ниньки... Бог пам'ятi
вкоротив на старостi...
- Колись я тут знавав одного чоловiка... Давненько, правда, це було.
Либонь, рокiв з десять чи й п'ятнадцять минуло, як бачив його востанн ...
- Хто ж це?
- Мирон Семашко... Знали?
- Звичайно, знала... Я всiх Семашкiв знала... Ще коли дiвкою була, то з
Мироновим батьком разом на вечорницях гуляла.
- От i добре... Мирон живий?
- А цього не знаю, голубе... А жiнка його, Федоська, живе на Шполiвцях.
- Так, так,Феодосiя, - зрадiв Палiй. - То, може, ви проведете нас до
не©?
- Голубе мiй, я ледве додибую по заметах до криницi, а ти хочеш, щоб
провела аж до Семашкiв... Це ж неблизький свiт! Та тут по сусiдству живе
Сава Грицай, Федосьчин брат... До нього я, може, якось i дочовгаю. А вiн -
чоловiк молодий. Швиденько проведе вас до Семашкiв...
- I це непогано, - зрадiв Палiй. - Ходiмо ж, матусю... Арсене, ти зi
мною!
До Грица во© хати справдi було недалеко. Обiгрiвшись i попо©вши кулешу,
стара швиденько дрiбуляла по снiгу, опираючись на палицю.
У вiкнах не свiтилося. На стукiт бабусi нiхто не озвався. Тодi Палiй
торохнув кулаком по рамi - аж шибки забряжчали. I зразу ж почувся густий
чоловiчий голос, нiби господар, прича©вшись, стояв за вiкном.
- Кого лихий носить?
- Саво© Вiдчини! Це я!.. - прошамкотiла стара.
- Це ви, бабо Секлето? - голос прозвучав незадоволено. - I чого ви
товчетеся серед ночi?
Дверi вiдчинилися - на порозi вималювалась висока постать у довгiй
бiлiй сорочцi.
- А це хто з вами, бабо Секлето? - злякано вiдсахнувся господар,
норовлячи швидше зачинити дверi.
Та Арсен миттю просунув у щiлину ногу, плечем натиснув на дверi i
ввiйшов до сiней. Палiй поспiшив заспоко©ти чоловiка.
- Не бiйся, господарю! Впускай до хати. Я Семашкiв товариш.
- Ви зна те Мирона Семашка? - недовiрливо прогув у темрявi сiней голос.
- Ще б пак! Однокашники по колегi©.
- Ось як! Тодi заходьте...
Палiй повернувся до старо©, сказав:
- Матусю, самi добiжите додому чи провести? Бо ми тут трохи
затрима мося... А зустрiнете кого - про нас анiчичирк!
- Сама, добродiю, сама дошкандибаю якось... I не сумлiвайте-ся -
мовчатиму як риба!
Коли за старою скрипнула хвiртка. Палiй i Звенигора причинили сiнешнi
дверi.
- В хатi вже сплять? Не побудити б...
- А ми зайдемо в хатину, - вiдповiв господар. - Почекайте хвилинку, я
принесу вогню...
Незабаром вiн вийшов зi свiчкою i завiв пiзнiх гостей до невелико©
холодно© кiмнати поруч з коморою. Тут пахло сухим зiллям, мишами i
пусткою.
Поставивши свiчку на стiл, змiв ганчiркою з широко© лави пилюку,
запросив:
- Сiдайте... Що вас привело до мене в таку пiзню пору?
Сава дивився прямо i твердо. В його поглядi все ще та©лася недовiра. Це
був мiцний чоловiк рокiв тридцяти. З-пiд бiло© сорочки випиналися широкi
м'язистi плечi. Кучма густого чорного волосся закривала йому пiвлоба i
надавала обличчю суворого виразу. Було видно, що вiн стривожений
незвичайними вiдвiдинами незнайомцiв i нетерпляче жде вiдповiдi на сво
запитання.
- Друже мiй, - Палiй говорив м'яко, довiрливо, намагаючись i голосом i
виразом очей заспоко©ти господаря хати, - ми прибули аж iз-за Днiпра...
Тож повинен розумiти, що привело нас сюди не одне бажання побачитися зi
сво©м старим товаришем... Привела нас у Немирiв дуже важлива справа,
зв'язана з життям i волею близьких нам людей. А щоб ©х визволити, нам
потрiбна допомога. Ось чому ми хочемо зустрiтися з Мироном Семашком.
Гадаю, вiн допоможе нам зробити те, заради чого ми сюди при©хали.
- Вiн вам не допоможе.
- Чому?
- Вiн сам потребу допомоги...
- Тобто?
- Люди Юрка Хмельницького схопили його i кинули до тюрми.
- За вiщо?
- А хто зна... Мабуть, за те, що запорожець, а також за те, що колись
мав грошенята. Сестра вже носила, але Мирона не вiдпустили. Юрась каже -
небезпечний злочинець... Запорожець!
- Гм, ось як! - Палiй замислився. - Що ж його робити? А я такi надi©
покладав на Мирона... А тут, виходить, не вiн нам, а ми йому повиннi
допомагати. А нам так потрiбнi очi, щоб знати, що дi ться в Немировi,
зокрема в оточеннi гетьмана.
Сава випростався. Полегшено зiтхнув. . - Тепер я все розумiю...
Зда ться, я зможу вам допомогти. З однi ю умовою... Якщо ви допоможете
визволити Мирона.
- Друже мiй, давай нiчого не обумовлювати, - сказав Палiй. - Мирон -
мiй давнiй приятель, i справа мо © честi допомогти йому! Але... сам зна ш:
iнодi не все можеться, що хочеться.
- Гаразд. Я згоден. Думаю, що зараз, не вiдкладаючи до ранку, ми
сходимо до Феодосi©, Мироново© дружини, а мо © старшо© сестри. Може, вона
дiзналася що-небудь новенького про Мирона... Там i домовимося про все.
х було в хатi п'ятеро: три пропахлi морозом чоловiки, Савина сестра
Феодосiя та ©© п'ятнадцятилiтнiй син.
Сидiли на лавах та ослонах навколо великого столу, застеленого бiлим
настiльником. У темному бронзовому пiдсвiчнику палахкотiла свiчка. По
кiмнатi розливалися при мнi пахощi воску. Жовтаво-зелений вогник злегка
коливався вiд дихання людей i кидав на стiни розпливчастi, мерехтливi
тiнi.
Вза мне довiр'я було встановлене зразу ж, як тiльки гостi, переступивши
порiг, привiталися з господинею.
- Я вас добре пам'ятаю, пане Семене! - сказала Феодосiя, мiцно,
по-чоловiчому, потискуючи Палi ву руку. - Лише один раз ви завiтали до нас
лiт дванадцять чи й бiльше тому - це було ще в старiй хатi, у свекрiв, але
ми з Мироном частенько згадували той ваш при©зд. Гарно ви тодi з Мироном
спiвали!..
- Було таке, було! - зрадiв Палiй, розглядаючи ставну, красиву молодицю
рокiв тридцяти п'яти. Правду кажучи, вiн ©© мало пам'ятав, молоденьку
тодi, тендiтну Миронову дружину, але те, що вона не забула його,
полегшувало справу. - I мушу сказати, що з того часу ви погарнiшали, ба
навiть помолодшали, панi Феодосiя!
Жiнка сумно усмiхнулась.
- Де вже там... За вами переживаючи - i погарнiша ш, i помолодша ш...
Сiдайте, прошу!
Розмова зразу ж набрала потрiбного напрямку. Палiй i Звени-гора
розповiли про мету свого при©зду. Не приховали i того, що затримуватися у
Немировi не мають намiру.
- Тiльки визволимо сво©х - i гайда назад!
- Я бачив валку переселенцiв, - втрутився молодий Семашко. - Мабуть, i
вашi були серед них.
- Де ти ©х бачив? - швидко запитав Палiй.
- На Викiтцi.
- Отже, ти бува ш у дворi гетьмана?
- Буваю. Я ношу батьковi ©сти.
- Це добре... Ось хто може все вивiдати! На хлопця менше звертають
увагу. Вiн прослизне там, де нашому братовi, дорослому, i носа показувати
небезпечно... Гадаю, завтра ти розповiси нам бiльше?
- А чому ж? Розповiм, - серйозно вiдповiв хлопець.
- От i добре. Будеш нашими очима, друже мiй, тобто нашим та мним
вивiдачем... А що з батьком?
- Батька кинули до ями...
- До ями? Яко© ями?
- Гетьман наказав у себе на подвiр'© викопати глибочезну яму, яка
замiня тюрму. В нiй завжди повно в'язнiв... Кидають туди i за провини, i
без провин... Дiзна ться Юрась, що у кого-небудь грошi, - бiдолаху миттю
схоплять i запроторять до ями! I кожного дня б'ють киями по пiдошвах нiг,
аж поки родичi не принесуть викуп або в'язень не скона вiд голоду, холоду
та побо©в... Батька теж б'ють... Кожнiсiнького дня...
На очах у хлопця заблищали сльози. Як i мати, вiн був чорнявий, мiцний,
з виразними i красивими рисами обличчя. Над верхньою губою у нього рясно
висiявся темний пушок.
- Ну, ну, Васильку, не плач. Ти ж у мене - козак, - обняла його за
плечi мати.
- Визволимо твого батька! - стукнув кулаком по столу Сава. - Якщо вже
на те пiшло, то я скажу: в мене хлопцi вiдчайдушнi. Такi, що й чортовi
роги скрутять!.. Чека м весни - готу мо зброю, пiдбира мо надiйних людей.
Та бачу, до весни далеко! Доведеться ще зимою полякати трохи татар i
Юраська Хмельниченка, щоб пам'ятали, на чи©й землi живуть, клятi!.. I вас
гурт, - звернувся вiн до козакiв. - Це вже немало! Таким загоном щось
можна зробити.
- А про ваших рiдних я вже сама вивiдаю, - сказала Феодосiя,
звертаючись до Звенигори. - Жiнцi зручнiше зробити це... Та й Василько не
дрiматиме.
- Спасибi, панiматко, - подякував Арсен.
У нього зародилась надiя, i на серцi стало легше. Вiд тепла i
передчуття того, що все склада ться якнайкраще, на схудлому, обтягнутому
засмаглою шкiрою обличчi заграли рум'янцi, а в сiрих очах, замiсть холоду
i суворостi, з'явився вираз лагiдностi й тихо© задуми.
Залишилося з'ясувати ще одне: де зупинитися козакам? Феодосiя зразу ж
запропонувала свою господу, досить простору i, на перший погляд, зовсiм не
бiдну. Але Палiй заперечив:
- Якщо за Мирона вимагають викуп, то кожно© днини до вас можуть
завiтати непроханi гостi. Що вони скажуть, коли застукають нас тут?..
Спочатку я й сам мав намiр зупинитися у вас, панiматко, а тепер бачу - не
можна. I для вас буде неспокiйно i для нас небезпечно... Хатина баби
Секлети - найзручнiше пристановище: на околицi, бiля самого лiсу,
далеченько вiд сусiдiв. Для коней повiтка, а в нiй - трохи сiна i
соломи... Тож перебудемо якийсь день там.
На тому й порiшили.
Уже проспiвали другi пiвнi, коли три постатi вийшли з двору Семашкiв i,
пересвiдчившись, що на дорозi - жодно© живо© душi, пiрнули в синю морозяну
нiч.
Кiлька днiв нi молодий Семашко, нi Феодосiя, нi Сава Грицаи не
приносили нiчого втiшного, бо не могли пробратися на Викiтку. Юрась
Хмельницький всюди поставив посилену варту. Що дiялося за частоколом
фортецi, нiхто не знав. Однак жителi Немирова здогадувалися, що там
чиняться кривавi допити i катування.
Арсен Звенигора не знаходив собi мiсця. Кожного вечора, коли прибiгав
Семашко або Сава без достовiрних вiстей, вiн у безсилiй лютi стискував
кулаки. Його гнiтила невiдомiсть. Вiн ладен був зразу, негайно напасти на
укрiплення, бо вичiкування завдавало йому неймовiрних душевних мук.
Розпалена уява малювала одну картину страшнiшу за iншу. Особливо переживав
вiн за Златку i Стеху. Що з ними? Де вони? Як поведуться з ними люди Юрася
i сам несамовитий гетьман?
Його пiдтримував Роман. Однак Палiй не схвалював ©хнього гарячкування.
- Поспiшиш - людей насмiшиш, - казав вiн. - Хiба можемо ми такими
нiкчемними силами нападати на тисячну залогу? Це ж божевiлля! Поки ми не
матимемо надiйного зв'язку з тво©ми, Арсене, доти...
- А поки дочека мося зв'язку, буде пiзно!
- Що ж ти радиш?
- Ми самi повиннi встановити зв'язок!
- Як?
- Я проберуся та мно на Викiтку...
- Легко сказати!
- А чекати ще важче!.. Якщо i сьогоднi не буде нiчого нового, я вночi
пiду до замку.
Перед вечором прибiгли схвильованi Василь Семашко та Сава Грицай. Всi
кинулись до них. Навiть баба Секлета злiзла з печi.
- Ну?
- Татари виволокли чотири трупи iз замку i кинули в ополонку на
Нижньому ставу!
- Ви дiзналися, хто то був?
- Нi, - схлипнув Василько. Звенигора обняв хлопця за плечi.
- Не плач! Сльозами горю не зарадиш... Вночi ми проберемося на Викiтку
i що-небудь вивiда мо.
Палiй промовчав. А у хлопця радiсно заблищали очi.