Страница:
рiчки. З жалем глянув на ятаган, все ще затиснутий у того в кулацi, i,
подумавши, що брати його не слiд, щоб не став свiдком цього вимушеного
вбивства, пiдняв тiло над ополонкою i .тихо пустив пiд лiд.
Тим часом дрiбний снiжок сiявся з похмурого неба i замiтав слiди
трагедi©, що розiгралася на березi Вiсли. "До свiтанку й знаку не буде", -
подумав пан Мартин i, сунувши глибоко за пазуху дорогоцiнний сувiй, поволi
пiшов на розшуки Арсена.
А тим часом на протилежному боцi посольсько© садиби вiдбувалися подi©
безкровнi, але не менш драматичнi.
Мiсце для спостереження Арсен вибрав незвичайне - на широкому,
занесеному снiгом дашковi надбрамно© вежi. Тут було дуже холодно, бо
наскрiзь продимав вiтер, зате безпечно, а головне - звiдси весь двiр
посольства вiдкривався як на долонi.
Вiдразу ж Арсен помiтив там якесь пожвавлення. Хтось iз лiхтарем ходив
бiля конюшнi та возiвнi. У будинку блимали вогники - то в одному вiкнi, то
в другому, то в третьому. Раз чи два долинули людськi голоси i кiнське
iржання...
Арсен весь перетворився на увагу, хоча й вiдчував, що ось-ось задубi
на цiй високiй, вiдкритiй усiм вiтрам вежi.
Далеко за пiвнiч, коли з-за Вiсли прокричали другi пiвнi, вiд ганку
посольського будинку вiд'©хали сани з халабудою. "Невже сам посланник
вируша кудись так рано?" - подумав Арсен.
Попереду саней пiдтюпцем бiг ключник: бiля пояса у нього подзенькували
ключi. Чути було, як вiн важко диха .
Арсен щiльнiше припав до заснiженого дерев'яного дашка.
Ключник вiдiмкнув браму, широко вiдчинив. Знявши шапку, став збоку, щоб
дати дорогу саням, i Арсеновi було видно його широку лисину. "Мабуть,
посланника проводжа ", - мiркував козак, але тут же змiнив думку, бо до
його вух долетiли слова, якими перекинулися ключник з кучером, i якi трохи
прояснили картину i примусили Арсенове серце забитися частiше.
- Янеку, синку, назад скоро? - запитав ключник, коли кучер зрiвнявся з
ним.
Кучер злегка притримав коней.
- Не турбуйся, батьку, - вiдповiв. - Передай матерi, що до обiду
повернуся. Хай припасе чарку горiлки, щоб погрiтися з морозу. Вiдтарабаню
цього пана, - вiн показав батогом на будку, - до "Бiлого лебедя", а там
вiн по©де в Париж на перекладних. А я - додому. Бувай, батьку!
Янек хльоснув батогом - конi дружно рвонули з ворiт i помчали в
снiжно-каламутну темряву ночi.
Ключник зачинив ворота, клацнув замком, а потiм, щось бурмочучи собi
пiд нiс, поволi побрiв на подвiр'я.
Арсен виждав, поки вiн зник у темрявi, i стрибнув на землю.
- Холера ясна© Хто тутай? - почувся переляканий голос пана Мартина. -
Це ти. Арсене? Звалився, як снiг на голову! Так можна чоловiковi й карк
зламати! - Спихальський вибрався iз замету, куди пiрнув, почувши, що
вiдчиняються ворота, i обняв товариша за плечi. - Удача, пане-брате! Мам
листа! Правда, довелося спровадити одного лотра на дно Вiсли ракiв
годувати...
- Це справдi удача, - зрадiв Арсен, здригаючись вiд холоду. - Але
послухай, що я скажу. Щойно ви©хав французький гонець, просту до Парижа.
Гадаю, не з порожнiми руками...
- Чому ж не схопив?
- х було тро . Крiм гiнця - кучер i ключник...
- Ет, яка невдача! А куди вiн по©хав?
- У тiм-то й рiч, що я не зрозумiв... Кучер сказав - до "бiлого
лебедя".
- До "Бiлого лебедя"? Чоловiче, але ж то корчма на познанськiй дорозi.
I перша станцiя, де можна перемiнити коней! - вигукнув Спихальський.-Ми ©х
наздоженемо!
- Далеко це?
- Верхи - днi або три години...
- Тодi не гаймо часу! Треба взяти коней i наздогнати будь-що!
Бiжiмо!
Вони щодуху мчали безлюдними заснiженими вулицями до двору пана
Мартина. Там вивели коней i погнали на познанську дорогу.
До "Бiлого лебедя" прибули вранцi.
- Спiзнилися! - скрушно вигукнув пан Мартин, побачивши вдалинi бiлу
куряву. Там швидко мчали i зникли за горою критi сани.
На подвiр'© корчми Арсен упiзнав Янека, який копирсався бiля сво©х
саней, але не подав i знаку, що зна його.
- Хлопче, де знайти корчмаря? - спитав, проходячи мимо.
- Де ж йому бути? В корчмi!
Господар корчми i за©зду, невисокий опецькуватий товстун, стояв за
шинквасом. Краяв на широкiй не зовсiм чистiй дошцi хлiб. В корчмi,
незважаючи на раннiй час, уже сидiло кiлька подорожнiх.
Арсен привiтався i, перехилившись через шинквас, промовив тихо, але
твердо:
- Iменем короля, пане, дай конейi Найкращих i негайно! А сво©х ми
залишимо тут - нагоду ш i напо©ш. Зрозумiв? Корчмар витрiщився на нього.
- Матка боска! При©здить один - iменем короля, при©здить другий - теж
iменем короля... I всi вимагають найкращих коней, i негайно! А де бiдному
корчмаревi ©х узяти? Чим ©х нагодувати?
Арсен кинув золоту монету.
- Я поспiшаюi Швидко! Корчмар затис грошi в кулацi.
- В одну мить, вацпане! - Прудко викотився з-за шинквасу i шанобливо
вклонився. - Ходiмте!
Виходячи з корчми. Арсен тицьнув у жменю корчмаревi ще одну монету,
взяв його пiд руку.
- Мене цiкавить той пан, що при©хав нещодавно ось iз цим кучером. - I
показав кивком голови на Янека. - Вiн поляк? Корчмар здивовано глянув на
незвичайного вiдвiдувача.
- Нi, пане, вiн не поляк. Бо по-польськи говорить погано.
- Яко© мастi коней ти дав йому?
- Сiрi в яблуках, пане.
- Сани вiдкритi чи з будкою?
- З будкою... За це менi було заплачено додатково.
- А як звати кучера, що повiз його?
- Антось, пане.
- Ум-гу, гаразд. Це все, що я хотiв знати, - сказав Арсен, пiдходячи до
конюшнi, й суворо додав:- А ти, пане корчмарю, ©ж борщ з грибами та держи
язик за зубами! Зрозумiв!
- Як не розумiти! Це не первина для мене, - вiдповiв корчмар, виводячи
зi стайнi двох коней.
Пересiдлати ©х було дiлом кiлькох хвилин - i вже вершники в сiдлах!
Пригнулися, свиснули - i як вихор помчали по слiду, залишеному саньми
француза.
Наздо© на.'iи нони ного опiвднi, i то тiльки тому, що кучер, збочивши i
дирогн, паскочi©и на приметений сином пеньок i зламав копила.
- Добрий вечiр, пане Антось! - привiтався Арсен до кучера. Той, давши
коням у речтусi оброку, вправно орудував сокирою. - Обламався?
- Обламався, - невпевнено вiдповiв кучер. - А звiдки пан дiзнався, як
мене звати?
Арсен переконався, що цс справдi Антось: ще ранiше, як тiльки вони
пiд'©здили, пiдказали про це сiрi в яблуках конi.
- Я все знаю, - усмiхнувся козак i кивнув на халабуду. - А пан там?
- Там. Як сiв, так i носа не показу ... Зразу видно, що нiмець!
- Нiмець? Ну, ми з ним поговоримо, а ти мовчи та диш! Залишивши
здивованого Антося розмiрковувати над цими словами. Арсен зi Спихальським
кинулись до саней, вiдкинули повстяну запону.
Гонець мирно спав, накрившись важким баранячим кожухом. Арсен звiв
курок пiстоля, а Спихальськии без церемонi© схопив i вiдкинув геть кожуха,
а гiнця штовхнув пiд бiк.
- Гей, пане, годi спати! При©хали!
Той блимнув сонними очима - i отетерiв з переляку.
- Папери, пане! - наказав Арсен, витягаючи в гiнця з-за пояса два
пiстолi.
Француз щось забелькотiв i, зажмуривши очi, закрив обличчя руками. Вiн,
мабуть, подумав, що його зараз уб'ють.
- Та не бiйся! - сказав примирливо Арсен, якому непри мно було бачити
смертельний переляк в очах гiнця. - Нам потрiбнi лише тво© папери.
Розумi ш - папери! Листи посланника де Бе-тюна. Де вони?
Француз нарештi зрозумiв, чого вiд нього хочуть.
- Ах, перепрошую, - перейшов вiн на польську мову. - Папери?.. Вони ось
тут. - I показав на невелику шкiряну валiзу, що стояла в кутку халабуди.
Арсен подлубався в нiй. Там справдi були якiсь записки. Однi - на
латинськiй мовi, iншi - на французькiй. Однак на листи це було не схоже.
- А тут що? - Спихальськии запустив руку французовi за пазуху й витяг
гаманець.
- О свята Марiя! - вигукнув француз. - Там грошi! Хай пан загляне,
©й-богу, не брешу!
Спихальськии заглянув у гаманець - там справдi блищало щире золото. Вiн
перекинув гаманець з право© руки в лiву, затиснув у п'ятiрнi i зашарив по
кишенях француза i за пазухою ще з бiльшим завзяттям.
Француз почав опиратися. Тодi пан Мартин злегка притиснув його за
горло, люто на©жачив вуса.
- Що, пане, лоскоту бо©шся? Не бiйся - не дiвка ж1 Десь глибоко пiд
шубою його пальцi раптом намацали тугий сувiй паперу.
- А це що? - Вiн тицьнув його французовi пiд нiс. - Теж грошi?
Тому мов зацiпило. Вiн заперечно хитав головою i безтямно клiпав очима.
Спихальський простягнув згорток Арсеновi.
- Ану, глянь, брате, чи це не те, що ми шука мо? I тут посланець раптом
упав на колiна:
- Те, те, панове... Це листи посланника i пана Морштина... Але ж я нi в
чому не винен! Не вбивайте мене! Благаю вас... Як бачите, я сам
зiзнався...
- Аякже - сам!.. - глузливо промовив пан Мартин. Тим часом Арсен
розгорнув сувiй. Одного погляду було досить, щоб зрозумiти, що це листи де
Бетюна королевi Людовiку i сенатора Морштина - секретаревi мiнiстерства
Коль ру. Останнiй був написаний по-латинi.
- Все, пане Мартине, можемо рушати назад. Те, що шукали. знайшли!
Спихальський глянув на переляканого француза.
- Аз цим що будемо робити? Може, стукнути по дурнiй головi, щоб вiддав
боговi душу?
- Не треба, панове! Не вбивайте! - заблагав француз. Арсен трохи
подумав, сказав:
- Вiдпусти його, пане Мартине! Хай ©де собi. Не будемо брати грiха на
душу.
Спихальський вiдпустив. Француз пiдвiвся на ноги, гаряче подякував.
Потiм, прибравши поважного вигляду, раптом сказав:
- А грошi?
- Якi грошi?
- Мо!... Тi, що в пана в руцi! Як же я без них доберуся до Парижа?
Спихальський з превеликим жалем глянув на досить-таки тугенький
гаманець. Видно, йому дуже не хотiлося розлучатися з ним. Лице його стало
буряковiти.
- Ах ти, собачий сину! То замiсть подяки ти ще й грошей вимага ш? Мало
того, що живий зостався, лайдаку!
- Вiддай, пане Мартине! Ми не грабiжники, - скривився Арсен, а
французовi сказав суворо:- Дару мо пановi життя i да мо можливiсть ви©хати
з нашо© кра©ни. Тож хай пан не бариться i нi в якому разi не поверта ться
до Варшави, щоб повiдомити де Бетюна про те, що сталося... Бо якщо пан так
зробить, нехай нарiка на самого себе! Хай щастить пановi!
- Мерсi, - пробелькотiв зрадiло француз, ховаючи в кишеню гаманець.
Сiчневий день, коли мав вiдбутися виступ короля на вальному сеймi,
видався морозним. З Вiсли тягнуло холодним туманом, який сивою пеленою
оповив усю Варшаву.
На площi, перед будинком сейму, в бiчних вулицях та глухих завулках
стояли магнатськi карети, сани. Форкали, хрумаючи сiно та овес, осiдланi
конi. Вешталися замерзлi пахолки й гайдуки.
До парадних дверей сеймового палацу поспiшали припорошенi снiжком та
густо вкритi iне м припiзнiлi посли.
Звенигора i Спихальський швидко пробралися до лiвого крила палацу i
постукали, як ©м було сказано, тричi в малопримiтнi невеликi дверi,
прикритi портиком.
©х ждали. Дверi миттю вiдчинилися - i на порозi вирiс зi сво ю
незмiнною усмiшкою королiвський секретар.
- Прошу вас, панове! - сказав замiсть привiтання. - Покваптеся. Пан
круль чека на вас з нетерпiнням.
Вiн повiв ©х напiвтемними переходами в глибину просторого палацу. Арсен
i пан Мартин ледве встигали за ним. Нарештi, десь на другому поверсi,
секретар зупинився i тихо прочинив високi дверi.
- Прошу сюди, панове! - Вiн пропустив ©х, а сам залишився в коридорi.
Друзi ступили кiлька крокiв наперед. Сюди вони, безперечно, потрапили
вперше. Це був великий, розкiшний - так званий королiвський - покiй,
заставлений бiлими шафами з книгами. На стiнах висiли картини. А нижче,
пiд ними, - щити, шаблi, мечi та iнша зброя.
Ян Собеський, у парчевому малиновому кунтушi, пiдперезаний тонким
барвистим поясом, з розкiшною шаблею при боцi, стояв бiля вiкна i крiзь
напiвзамерзлi шибки дивився на заснiжену Варшаву. Почувши скрип дверей,
рiзко повернувся i швидко, наскiльки дозволяла йому повнота, пiшов
назустрiч шляхтичам, що виструнчилися перед ним.
- Нарештi! День добрий, панове! Я вже було почав втрачати вiру в те, що
ви прибудете вчасно... Ну, як - успiшно?
- Так, ясновельможi©ий пане круль! - Спихальський нипнув груди i
поглядом ©в Собеського. - Ми з паном Комарницьким перехопили кур' ра
французького посланника де Бетюна до короля Людовiка i привезли вам його
листа, а також листи великого пiдскарбiя пана Морштина секретарю
мiнiстерства в Парижi пану Коль ру...
На розповнiлому обличчi Собеського спалахнула радiсть.
- Давайте ©х сюди!
Спихальський вийняв iз-за пазухи згорток i з поклоном простягнув перед
собою.
- Ось вони, ваша ясновельможнiсть!
Собеський миттю розгорнув сувiй, розiклав на столi жовтуватi, густо
списанi аркушi паперу i вп'явся в них сво©ми чорними очима, забувши i про
сейм, i про шляхтичiв, що стояли у нього за спиною. I тiльки по тому, як
потирав руки i ворушив чорними вусами, можна було здогадатися, яку радiсть
вiдчував зараз.
Не вiдриваючись од листа, кинув:
- Ви це читали?
- Так, - тихо вiдповiв Спихальський, не насмiлюючись збрехати королю.
- Але ж тут написано по-французьки i по-латинськи!
- Пан Комарницький, перепрошую ласкавого пана круля, чита по-латинi
так же шпарко, як я по-польськи...
Собеський на це не сказав нiчого. Закiнчивши читати, рвучко пройшовся
по пухкому килиму, рiшуче рубонув рукою повiтря, а потiм зупинився перед
Спихальським i Арсеном.
- Дякую, панове! Це допоможе менi виграти зараз битву з внутрiшнiми
ворогами Речi Посполито©, а потiм, вiрю, i з турками... З цими листами я
можу тепер смiливо йти на сейм. Карта пана Морштина i його французьких
друзiв буде бита! В цьому я не маю жодного сумнiву. Ще раз дякую вам,
панове!
- Якщо ясновельможний пан круль такий ласкавий, то хай вiн дозволить
нам побувати на сеймi, - вклонився Спихальський.
- Гаразд. Мiй секретар проведе вас. Я скажу йому.
Король поспiхом склав листи в зеленi сап'яновi палiтурки i попростував
до дверей. У цю хвилину, судячи по виразу, що з'явився на його обличчi,
вiн уже забув i про шляхтичiв, якi йшли за ним, i про все на свiтi, крiм
одного - як покласти на лопатки ненависну йому французьку партiю в сеймi.
Однак, проходячи мимо секретаря, вiн не забув на ходу кинути йому
кiлька слiв, i той зробив Арсеновi й Спихальському знак, щоб iшли за ним.
У великому залi, де засiдав сейм, яблуку нiде впасти, i друзi стали
бiля вiкна, мiж колонами.
Раптом пролунали оплески: до залу ввiйшов Ян Собеський у супроводi
маршалка сейму.
Пiсля запальних, бурхливих промов, пiсля гострих суперечок мiж
прихильниками австрiйсько© i французько© партiй, що мало не закiнчувалися
збройними сутичками, посли ждали, що скаже король.
Оплески стихли, настала тиша. Але вiдчувалося, що це тиша перед бурею.
Всi бачили, як гуртувалися i пробиралися наперед змовники - великий
пiдскарбiй Морштин, брати Сапеги великий коронний гетьман Яблоновський та
тi, хто ©х пiдтримував. Було ясно, що вони сьогоднi готуються дати
Собеському рiшучий бiй. I коли б ©м пощастило, коли б за французькою
партi ю пiшла бiльшiсть, то це б означало не тiльки те, що Рiч Посполита
не пiдтримала б Австрiю у вiйнi з Портою, а й те, що постало б питання про
замiну короля. Недарма останнiм часом ходила чутка, що змовники хочуть
висунути на польський престол Станiслава Яблоновсько-го. Недарма й сам
коронний гетьман сьогоднi, як i в усi днi засiдання сейму, такий ласкавий
з усiма i вiта ться за руку не тiльки з магнатами, а й з тими, кого ранiш
просто не помiчав.
Зараз вiн стояв посерединi залу, де проходила невидима межа мiж
змовниками i прихильниками Собеського, нiби пiдкреслюючи цим, що прагне
об' днати всiх i повести за собою.
Арсен легенько штовхнув Спихальського лiктем.
- Глянь, яким пiвнем виступа . - Поглядом показав на коронного
гетьмана. - Ще, мабуть, не зна , що листи посланника i великого пiдскарбiя
в руках короля!
- Холера ясна, уявляю, яко© вiн заспiва , коли дiзна ться про це! -
вiдгукнувся Спихальський. - Ото буде фортель, як пан круль витягне тi
листи i пiдсуне ©м пiд самий писок! Га?
- Тс-с-с! - зашипiв Арсен, помiтивши, що на них оглядаються. -
Зда ться, пан круль збира ться говорити.
Справдi, маршалок сейму оголосив, що перед послами виступить король.
У повнiй тишi Собеський зiйшов на трибуну. Бистрим поглядом окинув
строкате вдягнених шляхтичiв, розкрив сап'яновi палiтурки.
- Панове посли, на сеймi iсну двi думки з приводу нашого вступу у
вiйну проти Туреччини. Вам належить зараз визначити чи ма Рiч Посполита
вступити в священну лiгу i спiльно з Австрi ю Венецi ю i нiмецькими
князiвствами розгромити нашого споконвiчного ворога султанську Порту, чи,
навпаки, вiдмовитись вiд участi в спiльнiй боротьбi i ждати, поки турки
переб'ють нас поодинцi. Та перш нiж ви подасте голоси, я хочу познайомити
вас iз цiкавими листами, що мають безпосередн вiдношення як до
обговорювано© тут справи, так i до окремих осiб, що знаходяться серед нас.
- Король зробив паузу i глянув на переднi ряди, де сидiли змовники. Вiд
нього не приховалося напруження, що промайнуло в очах Морштина, i в серцi
Собеського ворухнулася зловтiха. Голос його загримiв:- Це, панове, листи
великого пiдскарбiя. сенатора Морштина в Париж, до секретаря мiнiстерства
Коль ра. В них вiн прямо говорить про те, що постiйно доносить
французькому посланниковi при нашому дворi де Бетюну про переговори мiж
Рiччю Посполитою та Австрi ю, а також про все, що вiдбува ться в Польщi...
Тут також супровiдний лист пана де Бетюна, в якому вiн сповiща свiй
уряд про те, що йому пощастило пiдкупити деяких послiв сейму i що, коли б
були грошi, вiн мiг би на цьому шляху домогтися ще бiльшого успiху...
По залу прокотився грiзний гул обурення. Почулися вигуки:
- Ганьба! Ганьба!
Морштин схопився, налився кров'ю, мов буряк.
- Неправда! Я не писав таких листiв!
Яблоновський палаючим поглядом сво©х сивих очей мовчки дивився на
короля. Поволi лице його покривала смертельна блiдiсть.
Собеський же, почувши вигук Морштина, теж почервонiв, але вiд спалаху
гнiву стримався.
- Ось рука пана Морштина. Вiн пише: "Лiга в кабiнетi плететься, та ми
©© розiрвемо на сеймi!" Тепер стало зрозумiло, чому так запально виступав
пан Морштин за союз з королем Людовiком i проти угоди з Австрi ю. Не
люблячи мене, вiн уже довгий час на сеймиках пiдлесливiстю, хитрiстю,
обманом вербував собi спiльникiв i перетягнув на свiй бiк братiв Сапег,
великого коронного гетьмана Яблоновського та декого ще. Кажуть, великий
пiдскарбiй обiцяв, при пiдтримцi французького двора, звести замiсть мене
на польський престол Станiслава Яблоновського...
Зал загув, як роздратований вулик.
- Ганьба! Ганьба! - знову пролунали крики. Яблоновський знiтився i
мовчав. Король почекав, поки настане тиша.
- Не знаю, що думати про цi листи, - промовив спокiйним голосом, нiби
справдi вагався, яке рiшення прийняти. - Зрозумiло, що Морштин та iншi
дали себе пiдкупити. Але не розумiю, як Сапеги, цi палкi патрiоти, продали
свою вiрнiсть в такий тривожний для ойчизни нашо© час... В таку скрутну
годину.
Брати Сапеги схопилися з мiсця. Старший вигукнув:
- Пане круль, панове посли! Сапеги - лицарi честi! Ми могли помилятися,
але продаватися - нiколи! Слово гонору!
- Я вiрю вам, бо справдi давно знав вас як лицарiв честi, - жваво
вiдповiв Собеський, вiдчуваючи радiсть вiд того, що одним розумним ходом
пощастило вiдколоти вiд змовникiв таких впливових магнатiв, як Сапеги. - А
помилка в провину нiкому не ставиться...
Сапеги сiли. Зал глухо рокотав.
Собеський знову виждав, коли настане тиша i вляжуться пристрастi. А
потiм, дивлячись на коронного гетьмана, повiв далi:
- Ще менше я вiрю тому, щоб Яблоновський помишляв про корону, зраджуючи
сво му королю й ойчизнi... Я давно знаю пана Станiслава як опору нашого
трону i Речi Посполито© i не можу повiрити в брехливi слова де Бетюна про
те, що пан Станiслав дав згоду, а також що йому пощастило пiдкупити деяких
послiв сейму. Обража нас посланник, малюючи нацiю нашу продажною, без
вiрностi й честi. Нi, панове, хто б що не говорив, ми не такi!
Грiм схвальних вигукiв i оплескiв сколихнув зал. Першим схопився на
ноги й аплодував дужче за iнших великий коронний гетьман Станiслав
Яблоновський. На його блiдому обличчi почав з'являтися слабкий рум'янець.
Вiн зрозумiв, що врятований вiд безчестя i що врятував його сво ю
великодушнiстю не хто iнший, як сам король.
- Слава Яну Собеському! Вiват! - ревнули горластi брати Сапеги.
- Вiват! Вiват! Н х жи !
Собеський пiдняв руку. Повiв далi:
- Турки готуються до вiйни, як вiдомо. Бiльше того, вiрнi люди
сповiстили, що султан уже виступив з великим вiйськом у похiд на Австрiю i
знаходиться по дорозi до Белграда. Тож я питаю вас: якщо впаде Вiдень, то
яка держава поряту Варшаву? Допомагаючи Австрi©, ми допоможемо собi!
Б'ючись за Вiдень, нашi жовнiри битимуться за отчизну!
По залу прокотився схвальний гомiн. Всi розумiли, наскiльки справедливi
слова короля, i заперечити ©х нiхто не мiг.
Один Арсен, стоячи зi схрещеними на грудях руками, дивився на
розбурханий зал, на збудженого, ощасливленого перемогою Яна Собеського i з
гiркотою думав: "Але ж, пане король, чому ти не говорив таких слiв тодi,
коли до Варшави при©здили посли вiд московського царя, щоб укласти угоду
про спiльну боротьбу з турками? Чому противився такiй угодi? Чому тодi не
стачило тобi розуму, далекоглядностi чи смiливостi, всупереч Ватiкановi,
пiти на союз з Росi ю?.. Була б така угода - не посмiли б Iбрагiм-паша та
Кара-Мустафа вдертися зi сво©ми ордами аж пiд Чигирин, до самого Днiпра,
не лежала б у ру©нах половина укра©нсько© землi, не наклали б головами
тисячi й тисячi росiйських стрiльцiв та укра©нських козакiв... Ми самi
кiлька рокiв пiдряд протистояли страшнiй навалi, i хоча з великими
втратами й труднощами, а вистояли! А як не вистачало нам двадцяти чи
тридцяти тисяч польських жовнiрiв, щоб завдати вороговi остаточно©
поразки. Щоб на довгi роки, а може, й назавжди вiдбити у султана бажання
зазiхати на чужу землю... Тодi б, може, i зараз не виникла смертельна
загроза Вiдню й Варшавi..."
Так думаючи. Арсен мовчки дивився на вельможне панство, що перед лицем
страшно© небезпеки, зда ться, почало забувати про чвари й розброди, на
короля, котрому нiяк не щастило закликати те панство до тишi, на знiчену
постать сенатора Морштина.
Врештi спалах патрiотичного пiднесення поволi згас. Шляхтичi знову
повсiдалися на лави. I король, розгладивши цупкими товстими пальцями чорну
чуприну i втупивши погляд у той бiк, де сидiла опозицiя, знову загримiв
сво©м гучним голосом, надавши йому трагедiйно-урочистого забарвлення:
- Гадаю, що i пан Яблоновський, i пани Сапеги, i всi, хто дав себе
обдурити хитрому i пiдступному великому пiдскарбiю i сенаторовi Морштину,
готовi хоч i сьогоднi встромити ногу в стремено, щоб рушити на захист Речi
Посполито©, i, якщо буде потрiбно, не пошкодують за не© сво © кровi i
свого життя! А ми всi до цього завжди готовi!
Знову дужий грiм оплескiв прокотився з краю в край залу. Аплодували
також змовники, крiм Морштина, вiд якого враз вiдсахнулися всi його
недавнi спiльники. А найдужче - брати Сапеги та Яблоновський.
- Холера ясна! - лайнувся упiвголоса Спихальський i показав поглядом на
коронного гетьмана. - Ти видiв, брате, таке лицемiрство? Хай буду песiй
син, якщо то щиро! Нi, хитра бестiя бачить, що тут непереливки. I вiдразу
вiдколовся од Морштина, рятуючи свою шкуру.
- Зда ться, цьому сприяв сам король, - вiдповiв Арсен. - Вiн зробив
усе, аби розколоти змовникiв i перетягти на свiй бiк усiх, кого можна.
Морштин залишився сам як палець, i схоже на те, що накладе головою.
Тим часом з усiх бокiв пролунали вигуки:
- Розслiдувати справу з пiдкупом! Розкрити змову! Покарати змовникiв!
Собеський пiдняв обидвi руки, просячи тишi, а коли вигуки уляглися,
сказав:
- Нi, панове, я вважаю, що зараз не на часi розслiдування цього дiла.
Воно ясне. В усьому винен один великий пiдскарбiй i сенатор пан Морштин,
за що я й позбавляю його цих високих звань, бо вiн не годен ©х носити.
Гадаю, що вiн сам себе покарав належним чином. I мiсця йому серед
шляхетства нема! Тож хай ©де до свого укоханого короля Людовiка у Францiю
i там жис так, як йому забажа ться!
- Правильно© Банiтувати! Вигнати його! - пiдтримали короля посли. - Хай
зразу ж iде звiдси! Вiн не годен сидiти поряд з нами!
Згорбившись, не пiднiмаючи голови, Морштин пiдвiвся i поволi
попростував до виходу. Жоден iз його недавнiх спiльникiв не глянув йому
вслiд спiвчутливо, не промовив доброго слова. I коли за ним зачинилися
дверi, Собеський окинув поглядом притихлий зал, промовив тихо:
- Будемо вважати, що вiднинi у нас нема французько© партi©, як нема i
австрiйсько©. польське шляхетство, яке дба про добробут i безпеку
ойчизни. - Цi слова були перерванi схвальними вигуками. Перечекавши
хвилину, Собеський уже iншим тоном сказав:- Панове посли, за угодою з
iмператором Леопольдом, яку ми пiдпишемо найближчим часом, ми повиннi
виставити сорок тисяч вiйська. Сейм ма вирiшити, де взяти грошi, щоб
найняти i спорядити таку кiлькiсть воякiв. Державна казна порожня. Кварцi
доходiв короля, призначено© для утримання кварцяного вiйська, заледве
вистача для того, щоб я мав особисту варту. Залиша ться два джерела,
звiдки ми можемо черпати кошти, - пiдвищити податки на посполитих i
розкошелитися самiй шляхтi...
Зал знову загув. Подив, обурення, роздратування вчувалися в тому гулi.
Останнi слова короля, видно, не сподобалися депутатам, бо пролунали
несхвальнi вигуки, спочатку ледь чутнi, а потiм усе голоснiшi.
- Шляхта вкрай збiднiла!
- Збiльшити подушне на хлопiв!
- Набрати вiйсько на Укра©нi! Найняти козакiв!
- Правильно! Послати комiсарiв на Укра©ну, хай наберуть козакiв! Вони
зубожiли зараз так, що пiдуть воювати за однi вiйськовi трофе©!
Арсен i Спихальський багатозначно переглянулись. Вони бачили, як
скривилося одутле, подагричне обличчя Собеського, нiби вiд зубного болю.
Король, мабуть, думав, що шляхта одностайно пiдтрима його i виверне
кишенi, а виходило, що зразу ж почала шукати, на кого б звалити весь тягар
майбутньо© вiйни.
- Ходiмо звiдси, пане Мартине, - шепнув Арсен. - Сейм побачили. Розгром
французько© партi© - теж. Чого нам ще треба? Хай тепер посли вирiшують, де
взяти вiйсько i грошi, щоб оплатити його... А менi пора ©хати - дорога ж
подумавши, що брати його не слiд, щоб не став свiдком цього вимушеного
вбивства, пiдняв тiло над ополонкою i .тихо пустив пiд лiд.
Тим часом дрiбний снiжок сiявся з похмурого неба i замiтав слiди
трагедi©, що розiгралася на березi Вiсли. "До свiтанку й знаку не буде", -
подумав пан Мартин i, сунувши глибоко за пазуху дорогоцiнний сувiй, поволi
пiшов на розшуки Арсена.
А тим часом на протилежному боцi посольсько© садиби вiдбувалися подi©
безкровнi, але не менш драматичнi.
Мiсце для спостереження Арсен вибрав незвичайне - на широкому,
занесеному снiгом дашковi надбрамно© вежi. Тут було дуже холодно, бо
наскрiзь продимав вiтер, зате безпечно, а головне - звiдси весь двiр
посольства вiдкривався як на долонi.
Вiдразу ж Арсен помiтив там якесь пожвавлення. Хтось iз лiхтарем ходив
бiля конюшнi та возiвнi. У будинку блимали вогники - то в одному вiкнi, то
в другому, то в третьому. Раз чи два долинули людськi голоси i кiнське
iржання...
Арсен весь перетворився на увагу, хоча й вiдчував, що ось-ось задубi
на цiй високiй, вiдкритiй усiм вiтрам вежi.
Далеко за пiвнiч, коли з-за Вiсли прокричали другi пiвнi, вiд ганку
посольського будинку вiд'©хали сани з халабудою. "Невже сам посланник
вируша кудись так рано?" - подумав Арсен.
Попереду саней пiдтюпцем бiг ключник: бiля пояса у нього подзенькували
ключi. Чути було, як вiн важко диха .
Арсен щiльнiше припав до заснiженого дерев'яного дашка.
Ключник вiдiмкнув браму, широко вiдчинив. Знявши шапку, став збоку, щоб
дати дорогу саням, i Арсеновi було видно його широку лисину. "Мабуть,
посланника проводжа ", - мiркував козак, але тут же змiнив думку, бо до
його вух долетiли слова, якими перекинулися ключник з кучером, i якi трохи
прояснили картину i примусили Арсенове серце забитися частiше.
- Янеку, синку, назад скоро? - запитав ключник, коли кучер зрiвнявся з
ним.
Кучер злегка притримав коней.
- Не турбуйся, батьку, - вiдповiв. - Передай матерi, що до обiду
повернуся. Хай припасе чарку горiлки, щоб погрiтися з морозу. Вiдтарабаню
цього пана, - вiн показав батогом на будку, - до "Бiлого лебедя", а там
вiн по©де в Париж на перекладних. А я - додому. Бувай, батьку!
Янек хльоснув батогом - конi дружно рвонули з ворiт i помчали в
снiжно-каламутну темряву ночi.
Ключник зачинив ворота, клацнув замком, а потiм, щось бурмочучи собi
пiд нiс, поволi побрiв на подвiр'я.
Арсен виждав, поки вiн зник у темрявi, i стрибнув на землю.
- Холера ясна© Хто тутай? - почувся переляканий голос пана Мартина. -
Це ти. Арсене? Звалився, як снiг на голову! Так можна чоловiковi й карк
зламати! - Спихальський вибрався iз замету, куди пiрнув, почувши, що
вiдчиняються ворота, i обняв товариша за плечi. - Удача, пане-брате! Мам
листа! Правда, довелося спровадити одного лотра на дно Вiсли ракiв
годувати...
- Це справдi удача, - зрадiв Арсен, здригаючись вiд холоду. - Але
послухай, що я скажу. Щойно ви©хав французький гонець, просту до Парижа.
Гадаю, не з порожнiми руками...
- Чому ж не схопив?
- х було тро . Крiм гiнця - кучер i ключник...
- Ет, яка невдача! А куди вiн по©хав?
- У тiм-то й рiч, що я не зрозумiв... Кучер сказав - до "бiлого
лебедя".
- До "Бiлого лебедя"? Чоловiче, але ж то корчма на познанськiй дорозi.
I перша станцiя, де можна перемiнити коней! - вигукнув Спихальський.-Ми ©х
наздоженемо!
- Далеко це?
- Верхи - днi або три години...
- Тодi не гаймо часу! Треба взяти коней i наздогнати будь-що!
Бiжiмо!
Вони щодуху мчали безлюдними заснiженими вулицями до двору пана
Мартина. Там вивели коней i погнали на познанську дорогу.
До "Бiлого лебедя" прибули вранцi.
- Спiзнилися! - скрушно вигукнув пан Мартин, побачивши вдалинi бiлу
куряву. Там швидко мчали i зникли за горою критi сани.
На подвiр'© корчми Арсен упiзнав Янека, який копирсався бiля сво©х
саней, але не подав i знаку, що зна його.
- Хлопче, де знайти корчмаря? - спитав, проходячи мимо.
- Де ж йому бути? В корчмi!
Господар корчми i за©зду, невисокий опецькуватий товстун, стояв за
шинквасом. Краяв на широкiй не зовсiм чистiй дошцi хлiб. В корчмi,
незважаючи на раннiй час, уже сидiло кiлька подорожнiх.
Арсен привiтався i, перехилившись через шинквас, промовив тихо, але
твердо:
- Iменем короля, пане, дай конейi Найкращих i негайно! А сво©х ми
залишимо тут - нагоду ш i напо©ш. Зрозумiв? Корчмар витрiщився на нього.
- Матка боска! При©здить один - iменем короля, при©здить другий - теж
iменем короля... I всi вимагають найкращих коней, i негайно! А де бiдному
корчмаревi ©х узяти? Чим ©х нагодувати?
Арсен кинув золоту монету.
- Я поспiшаюi Швидко! Корчмар затис грошi в кулацi.
- В одну мить, вацпане! - Прудко викотився з-за шинквасу i шанобливо
вклонився. - Ходiмте!
Виходячи з корчми. Арсен тицьнув у жменю корчмаревi ще одну монету,
взяв його пiд руку.
- Мене цiкавить той пан, що при©хав нещодавно ось iз цим кучером. - I
показав кивком голови на Янека. - Вiн поляк? Корчмар здивовано глянув на
незвичайного вiдвiдувача.
- Нi, пане, вiн не поляк. Бо по-польськи говорить погано.
- Яко© мастi коней ти дав йому?
- Сiрi в яблуках, пане.
- Сани вiдкритi чи з будкою?
- З будкою... За це менi було заплачено додатково.
- А як звати кучера, що повiз його?
- Антось, пане.
- Ум-гу, гаразд. Це все, що я хотiв знати, - сказав Арсен, пiдходячи до
конюшнi, й суворо додав:- А ти, пане корчмарю, ©ж борщ з грибами та держи
язик за зубами! Зрозумiв!
- Як не розумiти! Це не первина для мене, - вiдповiв корчмар, виводячи
зi стайнi двох коней.
Пересiдлати ©х було дiлом кiлькох хвилин - i вже вершники в сiдлах!
Пригнулися, свиснули - i як вихор помчали по слiду, залишеному саньми
француза.
Наздо© на.'iи нони ного опiвднi, i то тiльки тому, що кучер, збочивши i
дирогн, паскочi©и на приметений сином пеньок i зламав копила.
- Добрий вечiр, пане Антось! - привiтався Арсен до кучера. Той, давши
коням у речтусi оброку, вправно орудував сокирою. - Обламався?
- Обламався, - невпевнено вiдповiв кучер. - А звiдки пан дiзнався, як
мене звати?
Арсен переконався, що цс справдi Антось: ще ранiше, як тiльки вони
пiд'©здили, пiдказали про це сiрi в яблуках конi.
- Я все знаю, - усмiхнувся козак i кивнув на халабуду. - А пан там?
- Там. Як сiв, так i носа не показу ... Зразу видно, що нiмець!
- Нiмець? Ну, ми з ним поговоримо, а ти мовчи та диш! Залишивши
здивованого Антося розмiрковувати над цими словами. Арсен зi Спихальським
кинулись до саней, вiдкинули повстяну запону.
Гонець мирно спав, накрившись важким баранячим кожухом. Арсен звiв
курок пiстоля, а Спихальськии без церемонi© схопив i вiдкинув геть кожуха,
а гiнця штовхнув пiд бiк.
- Гей, пане, годi спати! При©хали!
Той блимнув сонними очима - i отетерiв з переляку.
- Папери, пане! - наказав Арсен, витягаючи в гiнця з-за пояса два
пiстолi.
Француз щось забелькотiв i, зажмуривши очi, закрив обличчя руками. Вiн,
мабуть, подумав, що його зараз уб'ють.
- Та не бiйся! - сказав примирливо Арсен, якому непри мно було бачити
смертельний переляк в очах гiнця. - Нам потрiбнi лише тво© папери.
Розумi ш - папери! Листи посланника де Бе-тюна. Де вони?
Француз нарештi зрозумiв, чого вiд нього хочуть.
- Ах, перепрошую, - перейшов вiн на польську мову. - Папери?.. Вони ось
тут. - I показав на невелику шкiряну валiзу, що стояла в кутку халабуди.
Арсен подлубався в нiй. Там справдi були якiсь записки. Однi - на
латинськiй мовi, iншi - на французькiй. Однак на листи це було не схоже.
- А тут що? - Спихальськии запустив руку французовi за пазуху й витяг
гаманець.
- О свята Марiя! - вигукнув француз. - Там грошi! Хай пан загляне,
©й-богу, не брешу!
Спихальськии заглянув у гаманець - там справдi блищало щире золото. Вiн
перекинув гаманець з право© руки в лiву, затиснув у п'ятiрнi i зашарив по
кишенях француза i за пазухою ще з бiльшим завзяттям.
Француз почав опиратися. Тодi пан Мартин злегка притиснув його за
горло, люто на©жачив вуса.
- Що, пане, лоскоту бо©шся? Не бiйся - не дiвка ж1 Десь глибоко пiд
шубою його пальцi раптом намацали тугий сувiй паперу.
- А це що? - Вiн тицьнув його французовi пiд нiс. - Теж грошi?
Тому мов зацiпило. Вiн заперечно хитав головою i безтямно клiпав очима.
Спихальський простягнув згорток Арсеновi.
- Ану, глянь, брате, чи це не те, що ми шука мо? I тут посланець раптом
упав на колiна:
- Те, те, панове... Це листи посланника i пана Морштина... Але ж я нi в
чому не винен! Не вбивайте мене! Благаю вас... Як бачите, я сам
зiзнався...
- Аякже - сам!.. - глузливо промовив пан Мартин. Тим часом Арсен
розгорнув сувiй. Одного погляду було досить, щоб зрозумiти, що це листи де
Бетюна королевi Людовiку i сенатора Морштина - секретаревi мiнiстерства
Коль ру. Останнiй був написаний по-латинi.
- Все, пане Мартине, можемо рушати назад. Те, що шукали. знайшли!
Спихальський глянув на переляканого француза.
- Аз цим що будемо робити? Може, стукнути по дурнiй головi, щоб вiддав
боговi душу?
- Не треба, панове! Не вбивайте! - заблагав француз. Арсен трохи
подумав, сказав:
- Вiдпусти його, пане Мартине! Хай ©де собi. Не будемо брати грiха на
душу.
Спихальський вiдпустив. Француз пiдвiвся на ноги, гаряче подякував.
Потiм, прибравши поважного вигляду, раптом сказав:
- А грошi?
- Якi грошi?
- Мо!... Тi, що в пана в руцi! Як же я без них доберуся до Парижа?
Спихальський з превеликим жалем глянув на досить-таки тугенький
гаманець. Видно, йому дуже не хотiлося розлучатися з ним. Лице його стало
буряковiти.
- Ах ти, собачий сину! То замiсть подяки ти ще й грошей вимага ш? Мало
того, що живий зостався, лайдаку!
- Вiддай, пане Мартине! Ми не грабiжники, - скривився Арсен, а
французовi сказав суворо:- Дару мо пановi життя i да мо можливiсть ви©хати
з нашо© кра©ни. Тож хай пан не бариться i нi в якому разi не поверта ться
до Варшави, щоб повiдомити де Бетюна про те, що сталося... Бо якщо пан так
зробить, нехай нарiка на самого себе! Хай щастить пановi!
- Мерсi, - пробелькотiв зрадiло француз, ховаючи в кишеню гаманець.
Сiчневий день, коли мав вiдбутися виступ короля на вальному сеймi,
видався морозним. З Вiсли тягнуло холодним туманом, який сивою пеленою
оповив усю Варшаву.
На площi, перед будинком сейму, в бiчних вулицях та глухих завулках
стояли магнатськi карети, сани. Форкали, хрумаючи сiно та овес, осiдланi
конi. Вешталися замерзлi пахолки й гайдуки.
До парадних дверей сеймового палацу поспiшали припорошенi снiжком та
густо вкритi iне м припiзнiлi посли.
Звенигора i Спихальський швидко пробралися до лiвого крила палацу i
постукали, як ©м було сказано, тричi в малопримiтнi невеликi дверi,
прикритi портиком.
©х ждали. Дверi миттю вiдчинилися - i на порозi вирiс зi сво ю
незмiнною усмiшкою королiвський секретар.
- Прошу вас, панове! - сказав замiсть привiтання. - Покваптеся. Пан
круль чека на вас з нетерпiнням.
Вiн повiв ©х напiвтемними переходами в глибину просторого палацу. Арсен
i пан Мартин ледве встигали за ним. Нарештi, десь на другому поверсi,
секретар зупинився i тихо прочинив високi дверi.
- Прошу сюди, панове! - Вiн пропустив ©х, а сам залишився в коридорi.
Друзi ступили кiлька крокiв наперед. Сюди вони, безперечно, потрапили
вперше. Це був великий, розкiшний - так званий королiвський - покiй,
заставлений бiлими шафами з книгами. На стiнах висiли картини. А нижче,
пiд ними, - щити, шаблi, мечi та iнша зброя.
Ян Собеський, у парчевому малиновому кунтушi, пiдперезаний тонким
барвистим поясом, з розкiшною шаблею при боцi, стояв бiля вiкна i крiзь
напiвзамерзлi шибки дивився на заснiжену Варшаву. Почувши скрип дверей,
рiзко повернувся i швидко, наскiльки дозволяла йому повнота, пiшов
назустрiч шляхтичам, що виструнчилися перед ним.
- Нарештi! День добрий, панове! Я вже було почав втрачати вiру в те, що
ви прибудете вчасно... Ну, як - успiшно?
- Так, ясновельможi©ий пане круль! - Спихальський нипнув груди i
поглядом ©в Собеського. - Ми з паном Комарницьким перехопили кур' ра
французького посланника де Бетюна до короля Людовiка i привезли вам його
листа, а також листи великого пiдскарбiя пана Морштина секретарю
мiнiстерства в Парижi пану Коль ру...
На розповнiлому обличчi Собеського спалахнула радiсть.
- Давайте ©х сюди!
Спихальський вийняв iз-за пазухи згорток i з поклоном простягнув перед
собою.
- Ось вони, ваша ясновельможнiсть!
Собеський миттю розгорнув сувiй, розiклав на столi жовтуватi, густо
списанi аркушi паперу i вп'явся в них сво©ми чорними очима, забувши i про
сейм, i про шляхтичiв, що стояли у нього за спиною. I тiльки по тому, як
потирав руки i ворушив чорними вусами, можна було здогадатися, яку радiсть
вiдчував зараз.
Не вiдриваючись од листа, кинув:
- Ви це читали?
- Так, - тихо вiдповiв Спихальський, не насмiлюючись збрехати королю.
- Але ж тут написано по-французьки i по-латинськи!
- Пан Комарницький, перепрошую ласкавого пана круля, чита по-латинi
так же шпарко, як я по-польськи...
Собеський на це не сказав нiчого. Закiнчивши читати, рвучко пройшовся
по пухкому килиму, рiшуче рубонув рукою повiтря, а потiм зупинився перед
Спихальським i Арсеном.
- Дякую, панове! Це допоможе менi виграти зараз битву з внутрiшнiми
ворогами Речi Посполито©, а потiм, вiрю, i з турками... З цими листами я
можу тепер смiливо йти на сейм. Карта пана Морштина i його французьких
друзiв буде бита! В цьому я не маю жодного сумнiву. Ще раз дякую вам,
панове!
- Якщо ясновельможний пан круль такий ласкавий, то хай вiн дозволить
нам побувати на сеймi, - вклонився Спихальський.
- Гаразд. Мiй секретар проведе вас. Я скажу йому.
Король поспiхом склав листи в зеленi сап'яновi палiтурки i попростував
до дверей. У цю хвилину, судячи по виразу, що з'явився на його обличчi,
вiн уже забув i про шляхтичiв, якi йшли за ним, i про все на свiтi, крiм
одного - як покласти на лопатки ненависну йому французьку партiю в сеймi.
Однак, проходячи мимо секретаря, вiн не забув на ходу кинути йому
кiлька слiв, i той зробив Арсеновi й Спихальському знак, щоб iшли за ним.
У великому залi, де засiдав сейм, яблуку нiде впасти, i друзi стали
бiля вiкна, мiж колонами.
Раптом пролунали оплески: до залу ввiйшов Ян Собеський у супроводi
маршалка сейму.
Пiсля запальних, бурхливих промов, пiсля гострих суперечок мiж
прихильниками австрiйсько© i французько© партiй, що мало не закiнчувалися
збройними сутичками, посли ждали, що скаже король.
Оплески стихли, настала тиша. Але вiдчувалося, що це тиша перед бурею.
Всi бачили, як гуртувалися i пробиралися наперед змовники - великий
пiдскарбiй Морштин, брати Сапеги великий коронний гетьман Яблоновський та
тi, хто ©х пiдтримував. Було ясно, що вони сьогоднi готуються дати
Собеському рiшучий бiй. I коли б ©м пощастило, коли б за французькою
партi ю пiшла бiльшiсть, то це б означало не тiльки те, що Рiч Посполита
не пiдтримала б Австрiю у вiйнi з Портою, а й те, що постало б питання про
замiну короля. Недарма останнiм часом ходила чутка, що змовники хочуть
висунути на польський престол Станiслава Яблоновсько-го. Недарма й сам
коронний гетьман сьогоднi, як i в усi днi засiдання сейму, такий ласкавий
з усiма i вiта ться за руку не тiльки з магнатами, а й з тими, кого ранiш
просто не помiчав.
Зараз вiн стояв посерединi залу, де проходила невидима межа мiж
змовниками i прихильниками Собеського, нiби пiдкреслюючи цим, що прагне
об' днати всiх i повести за собою.
Арсен легенько штовхнув Спихальського лiктем.
- Глянь, яким пiвнем виступа . - Поглядом показав на коронного
гетьмана. - Ще, мабуть, не зна , що листи посланника i великого пiдскарбiя
в руках короля!
- Холера ясна, уявляю, яко© вiн заспiва , коли дiзна ться про це! -
вiдгукнувся Спихальський. - Ото буде фортель, як пан круль витягне тi
листи i пiдсуне ©м пiд самий писок! Га?
- Тс-с-с! - зашипiв Арсен, помiтивши, що на них оглядаються. -
Зда ться, пан круль збира ться говорити.
Справдi, маршалок сейму оголосив, що перед послами виступить король.
У повнiй тишi Собеський зiйшов на трибуну. Бистрим поглядом окинув
строкате вдягнених шляхтичiв, розкрив сап'яновi палiтурки.
- Панове посли, на сеймi iсну двi думки з приводу нашого вступу у
вiйну проти Туреччини. Вам належить зараз визначити чи ма Рiч Посполита
вступити в священну лiгу i спiльно з Австрi ю Венецi ю i нiмецькими
князiвствами розгромити нашого споконвiчного ворога султанську Порту, чи,
навпаки, вiдмовитись вiд участi в спiльнiй боротьбi i ждати, поки турки
переб'ють нас поодинцi. Та перш нiж ви подасте голоси, я хочу познайомити
вас iз цiкавими листами, що мають безпосередн вiдношення як до
обговорювано© тут справи, так i до окремих осiб, що знаходяться серед нас.
- Король зробив паузу i глянув на переднi ряди, де сидiли змовники. Вiд
нього не приховалося напруження, що промайнуло в очах Морштина, i в серцi
Собеського ворухнулася зловтiха. Голос його загримiв:- Це, панове, листи
великого пiдскарбiя. сенатора Морштина в Париж, до секретаря мiнiстерства
Коль ра. В них вiн прямо говорить про те, що постiйно доносить
французькому посланниковi при нашому дворi де Бетюну про переговори мiж
Рiччю Посполитою та Австрi ю, а також про все, що вiдбува ться в Польщi...
Тут також супровiдний лист пана де Бетюна, в якому вiн сповiща свiй
уряд про те, що йому пощастило пiдкупити деяких послiв сейму i що, коли б
були грошi, вiн мiг би на цьому шляху домогтися ще бiльшого успiху...
По залу прокотився грiзний гул обурення. Почулися вигуки:
- Ганьба! Ганьба!
Морштин схопився, налився кров'ю, мов буряк.
- Неправда! Я не писав таких листiв!
Яблоновський палаючим поглядом сво©х сивих очей мовчки дивився на
короля. Поволi лице його покривала смертельна блiдiсть.
Собеський же, почувши вигук Морштина, теж почервонiв, але вiд спалаху
гнiву стримався.
- Ось рука пана Морштина. Вiн пише: "Лiга в кабiнетi плететься, та ми
©© розiрвемо на сеймi!" Тепер стало зрозумiло, чому так запально виступав
пан Морштин за союз з королем Людовiком i проти угоди з Австрi ю. Не
люблячи мене, вiн уже довгий час на сеймиках пiдлесливiстю, хитрiстю,
обманом вербував собi спiльникiв i перетягнув на свiй бiк братiв Сапег,
великого коронного гетьмана Яблоновського та декого ще. Кажуть, великий
пiдскарбiй обiцяв, при пiдтримцi французького двора, звести замiсть мене
на польський престол Станiслава Яблоновського...
Зал загув, як роздратований вулик.
- Ганьба! Ганьба! - знову пролунали крики. Яблоновський знiтився i
мовчав. Король почекав, поки настане тиша.
- Не знаю, що думати про цi листи, - промовив спокiйним голосом, нiби
справдi вагався, яке рiшення прийняти. - Зрозумiло, що Морштин та iншi
дали себе пiдкупити. Але не розумiю, як Сапеги, цi палкi патрiоти, продали
свою вiрнiсть в такий тривожний для ойчизни нашо© час... В таку скрутну
годину.
Брати Сапеги схопилися з мiсця. Старший вигукнув:
- Пане круль, панове посли! Сапеги - лицарi честi! Ми могли помилятися,
але продаватися - нiколи! Слово гонору!
- Я вiрю вам, бо справдi давно знав вас як лицарiв честi, - жваво
вiдповiв Собеський, вiдчуваючи радiсть вiд того, що одним розумним ходом
пощастило вiдколоти вiд змовникiв таких впливових магнатiв, як Сапеги. - А
помилка в провину нiкому не ставиться...
Сапеги сiли. Зал глухо рокотав.
Собеський знову виждав, коли настане тиша i вляжуться пристрастi. А
потiм, дивлячись на коронного гетьмана, повiв далi:
- Ще менше я вiрю тому, щоб Яблоновський помишляв про корону, зраджуючи
сво му королю й ойчизнi... Я давно знаю пана Станiслава як опору нашого
трону i Речi Посполито© i не можу повiрити в брехливi слова де Бетюна про
те, що пан Станiслав дав згоду, а також що йому пощастило пiдкупити деяких
послiв сейму. Обража нас посланник, малюючи нацiю нашу продажною, без
вiрностi й честi. Нi, панове, хто б що не говорив, ми не такi!
Грiм схвальних вигукiв i оплескiв сколихнув зал. Першим схопився на
ноги й аплодував дужче за iнших великий коронний гетьман Станiслав
Яблоновський. На його блiдому обличчi почав з'являтися слабкий рум'янець.
Вiн зрозумiв, що врятований вiд безчестя i що врятував його сво ю
великодушнiстю не хто iнший, як сам король.
- Слава Яну Собеському! Вiват! - ревнули горластi брати Сапеги.
- Вiват! Вiват! Н х жи !
Собеський пiдняв руку. Повiв далi:
- Турки готуються до вiйни, як вiдомо. Бiльше того, вiрнi люди
сповiстили, що султан уже виступив з великим вiйськом у похiд на Австрiю i
знаходиться по дорозi до Белграда. Тож я питаю вас: якщо впаде Вiдень, то
яка держава поряту Варшаву? Допомагаючи Австрi©, ми допоможемо собi!
Б'ючись за Вiдень, нашi жовнiри битимуться за отчизну!
По залу прокотився схвальний гомiн. Всi розумiли, наскiльки справедливi
слова короля, i заперечити ©х нiхто не мiг.
Один Арсен, стоячи зi схрещеними на грудях руками, дивився на
розбурханий зал, на збудженого, ощасливленого перемогою Яна Собеського i з
гiркотою думав: "Але ж, пане король, чому ти не говорив таких слiв тодi,
коли до Варшави при©здили посли вiд московського царя, щоб укласти угоду
про спiльну боротьбу з турками? Чому противився такiй угодi? Чому тодi не
стачило тобi розуму, далекоглядностi чи смiливостi, всупереч Ватiкановi,
пiти на союз з Росi ю?.. Була б така угода - не посмiли б Iбрагiм-паша та
Кара-Мустафа вдертися зi сво©ми ордами аж пiд Чигирин, до самого Днiпра,
не лежала б у ру©нах половина укра©нсько© землi, не наклали б головами
тисячi й тисячi росiйських стрiльцiв та укра©нських козакiв... Ми самi
кiлька рокiв пiдряд протистояли страшнiй навалi, i хоча з великими
втратами й труднощами, а вистояли! А як не вистачало нам двадцяти чи
тридцяти тисяч польських жовнiрiв, щоб завдати вороговi остаточно©
поразки. Щоб на довгi роки, а може, й назавжди вiдбити у султана бажання
зазiхати на чужу землю... Тодi б, може, i зараз не виникла смертельна
загроза Вiдню й Варшавi..."
Так думаючи. Арсен мовчки дивився на вельможне панство, що перед лицем
страшно© небезпеки, зда ться, почало забувати про чвари й розброди, на
короля, котрому нiяк не щастило закликати те панство до тишi, на знiчену
постать сенатора Морштина.
Врештi спалах патрiотичного пiднесення поволi згас. Шляхтичi знову
повсiдалися на лави. I король, розгладивши цупкими товстими пальцями чорну
чуприну i втупивши погляд у той бiк, де сидiла опозицiя, знову загримiв
сво©м гучним голосом, надавши йому трагедiйно-урочистого забарвлення:
- Гадаю, що i пан Яблоновський, i пани Сапеги, i всi, хто дав себе
обдурити хитрому i пiдступному великому пiдскарбiю i сенаторовi Морштину,
готовi хоч i сьогоднi встромити ногу в стремено, щоб рушити на захист Речi
Посполито©, i, якщо буде потрiбно, не пошкодують за не© сво © кровi i
свого життя! А ми всi до цього завжди готовi!
Знову дужий грiм оплескiв прокотився з краю в край залу. Аплодували
також змовники, крiм Морштина, вiд якого враз вiдсахнулися всi його
недавнi спiльники. А найдужче - брати Сапеги та Яблоновський.
- Холера ясна! - лайнувся упiвголоса Спихальський i показав поглядом на
коронного гетьмана. - Ти видiв, брате, таке лицемiрство? Хай буду песiй
син, якщо то щиро! Нi, хитра бестiя бачить, що тут непереливки. I вiдразу
вiдколовся од Морштина, рятуючи свою шкуру.
- Зда ться, цьому сприяв сам король, - вiдповiв Арсен. - Вiн зробив
усе, аби розколоти змовникiв i перетягти на свiй бiк усiх, кого можна.
Морштин залишився сам як палець, i схоже на те, що накладе головою.
Тим часом з усiх бокiв пролунали вигуки:
- Розслiдувати справу з пiдкупом! Розкрити змову! Покарати змовникiв!
Собеський пiдняв обидвi руки, просячи тишi, а коли вигуки уляглися,
сказав:
- Нi, панове, я вважаю, що зараз не на часi розслiдування цього дiла.
Воно ясне. В усьому винен один великий пiдскарбiй i сенатор пан Морштин,
за що я й позбавляю його цих високих звань, бо вiн не годен ©х носити.
Гадаю, що вiн сам себе покарав належним чином. I мiсця йому серед
шляхетства нема! Тож хай ©де до свого укоханого короля Людовiка у Францiю
i там жис так, як йому забажа ться!
- Правильно© Банiтувати! Вигнати його! - пiдтримали короля посли. - Хай
зразу ж iде звiдси! Вiн не годен сидiти поряд з нами!
Згорбившись, не пiднiмаючи голови, Морштин пiдвiвся i поволi
попростував до виходу. Жоден iз його недавнiх спiльникiв не глянув йому
вслiд спiвчутливо, не промовив доброго слова. I коли за ним зачинилися
дверi, Собеський окинув поглядом притихлий зал, промовив тихо:
- Будемо вважати, що вiднинi у нас нема французько© партi©, як нема i
австрiйсько©. польське шляхетство, яке дба про добробут i безпеку
ойчизни. - Цi слова були перерванi схвальними вигуками. Перечекавши
хвилину, Собеський уже iншим тоном сказав:- Панове посли, за угодою з
iмператором Леопольдом, яку ми пiдпишемо найближчим часом, ми повиннi
виставити сорок тисяч вiйська. Сейм ма вирiшити, де взяти грошi, щоб
найняти i спорядити таку кiлькiсть воякiв. Державна казна порожня. Кварцi
доходiв короля, призначено© для утримання кварцяного вiйська, заледве
вистача для того, щоб я мав особисту варту. Залиша ться два джерела,
звiдки ми можемо черпати кошти, - пiдвищити податки на посполитих i
розкошелитися самiй шляхтi...
Зал знову загув. Подив, обурення, роздратування вчувалися в тому гулi.
Останнi слова короля, видно, не сподобалися депутатам, бо пролунали
несхвальнi вигуки, спочатку ледь чутнi, а потiм усе голоснiшi.
- Шляхта вкрай збiднiла!
- Збiльшити подушне на хлопiв!
- Набрати вiйсько на Укра©нi! Найняти козакiв!
- Правильно! Послати комiсарiв на Укра©ну, хай наберуть козакiв! Вони
зубожiли зараз так, що пiдуть воювати за однi вiйськовi трофе©!
Арсен i Спихальський багатозначно переглянулись. Вони бачили, як
скривилося одутле, подагричне обличчя Собеського, нiби вiд зубного болю.
Король, мабуть, думав, що шляхта одностайно пiдтрима його i виверне
кишенi, а виходило, що зразу ж почала шукати, на кого б звалити весь тягар
майбутньо© вiйни.
- Ходiмо звiдси, пане Мартине, - шепнув Арсен. - Сейм побачили. Розгром
французько© партi© - теж. Чого нам ще треба? Хай тепер посли вирiшують, де
взяти вiйсько i грошi, щоб оплатити його... А менi пора ©хати - дорога ж