Малик Владимир. Тайний посол

белькотав Многогрiшний. - Я нi в чому не винен!
- Ти зрадив вiтчизну, недолюдку! Слугував, мов лакуза, спочатку туркам,
а тепер перекинувся до магната Яблоновського i продав йому за тридцять
срiблякiв полковника Палiя! Хiба це не зрада? - грiзно промовив Арсен. - I
ти ще смi ш заявляти, що нi в чому не винен?..
Козаки стояли щiльним колом, насупленi, суворi. I Многогрiшний, що
знiчено схилився перед ними, здався нiкчемним плюгавим, огидним, як
шолудивий пес.
Один Семен Палiй не втручався в козацький суд. Сидячи на конi, уже
розкутий, смоктав люльку i мовчки дивився на пiдсудного. "I звiдки вони
беруться, отакi слимаки, нiкчеми? - думав при цьому. - Яка мати ©х
народжу ? В яких сiм'ях виростають? Чому один трудiв i кровi сво © не
шкоду для вiтчизни, а iнший тiльки й дивиться, щоб мати з не© якийсь
зиск, i прода ©© тому, хто бiльше дасть?"
Тим часом Многогрiшний почав плакати.
- Братцi, помилуйте! Не берiть грiха на душу! За безневинну мою голову
бог покара вас, яко татiв-розбiйникiв!..
Арсен вiдчув, що в його серцi пiднiма ться гнiв, i, щоб стриматись i не
вдарити мерзотника шаблею, правою рукою мiцно, аж до болю, стиснув пальцi
лiво© руки. Промовив глухо:
- Не викручуйся. Многогрiшний! Не пощастить! Ми тебе зараз судитимемо
козацьким судом, судом честi, i ти повинен перед нами говорити правду. Сам
зна ш, що за найменшу брехню перед судом честi пiдсудний без вироку
кара ться на горло!
Многогрiшний зблiд ще дужче. Вiн раптом вiдчув, як язик у ротi став
шорсткий, мов повсть, а серце з грудей шугнуло вниз i, здавалося,
затрiпотiло десь аж у п'ятах. Вiн ледве тримався на ногах.
- Братчики, - звернувся Арсен до побратимiв, - багато чого про цю
людину, про Свирида Многогрiшного, ми не зна мо, але чимало й зна мо. I
те, що зна мо, незаперечне свiдчить не на його користь. Та щоб вiн - i
нiхто! - не сказав, що ми вчинили над ним самосуд, послуха мо його
вiдповiдi на нашi запитання, а потiм уже будемо мiркувати, що з ним
робити... Чи згоднi з мо ю думкою?
- Згоднi! - дружно вiдповiли всi.
- Тодi оберемо суддю... Кого б ви хотiли?
- Тебе, Арсене! - прогув Метелиця. - Кого ж iще? Ти краще, нiж будь-хто
з нас, зна ш цього пройдисвiта! Ти й запитуй його, а ми послуха мо й
зважимо - правду вiн говорить чи нi i чого варта та правда!
- Згода, згода! - загукали козаки.
- Тодi й почнемо... - Арсен вийшов у коло, став супроти Многогрiшного,
промовив тихо, але суворо:- Скажи нам, Свириде Многогрiшний, чи ти
коли-небудь був запорожцем?
- Був, - кивнув той головою i поглянув на Метелицю.
- Так, був колись, - пiдтвердив старий, - але таким паскудним, що,
пам'ятаю, ми за вiщось одного разу присудили покарати його киями... Та вiн
пронюхав про це i вчасно дав драла...
- Було таке?
- Було.
- Тодi перейдемо до пiзнiших часiв... А запитав я тебе про те, чи був
запорожцем, щоб знати, як тебе карати, бо, як сам вiда ш, нiхто iз
запорожцiв не пiднiме на братчика руки, щоб скарати його на смерть...
Такий наш давнiй звичай...
- Розумiю, - прошепотiв помертвiлими вустами Многогрiшний.
- Тепер скажи нам, чи був ти потурнаком? Чи мiняв нашу християнську
вiру на бусурманську?
Многогрiшний мовчав, опустивши голову.
- Ну, чого ж мовчиш! - гарикнув Метелиця. - Було таке?
- Було... Але ж я не насправдi!
Козаки переглянулись. Вони не сподiвалися, що пiдсудний так легко i
швидко визна себе винним у цьому найтяжчому грiху, що був рiвнозначний
зрадi вiтчизнi.
- Не насправдi! - передражнив Метелиця. - Ось як уперiщу шаблюкою по
тво©й дурнiй макiтрi, тодi ти зрозумi ш - насправдi чи нi!
Арсен поглядом застерiг старого - мовляв, мовчи, батьку!
- У турецького спагi© лакузою був? - повернувся вiн до Многогрiшного. -
Повстанцiв Мустафи Чорнобородого видав йому на поталу в долинi Трьох
Баранiв?
Многогрiшний ковтнув слину, мовчав. Тiльки клiпнув очима.
- У вiйську Юрася Хмельницького служив? Туркам допомагав плюндрувати
Чигирин?
- Не я один служив...
- А тепер скажи - скiльки тобi заплатив Кара-Мустафа за Златку?
- За яку Златку? - Жовтi очицi вп'ялися в Арсена. - Я не знаю нiяко©
Златки!
- За ту, що викрав у Немировi й одвiз у Кам'янець... Пам'ята ш, у той
вечiр, коли ти мене швиргонув у яму?
- Я нiкого не викрадав!
- Брешеш! Сам Юрась менi казав про це, коли ми iз Сафар-бе м -
пам'ята ш такого? - допитували його. Та й Златку я визволив, привiз у
Фастiв iз самого Стамбула... Це моя дружина. Вона все розповiла...
Многогрiшний раптом упав на колiна, простягнув руки, щоб обняти
Арсеновi ноги.
- Пробач... Я не знав... Тож проклятий Юрасько менi наказав... Хiба ж я
сам? - Вiн таки схопив Арсенового запиленого чобота i притиснувся до нього
мокрою вiд слiз щокою.
Арсен гидливо вiдштовхнув його i вiдступив назад.
- А тепер - останн ... Скiльки тобi заплатив Яблоновський за те, що ти
допомiг схопити нашого батька полковника Палiя? Скiльки вiн платить тобi
за твою iудину службу?
Многогрiшний стояв навколiшках. Його попеляста, з пролисинами голова
схилилася мало не до землi. Плечi здригалися вiд беззвучного ридання.
- Мовчиш? Отже, i це правда? - Арсен поглянув на козакiв. - Який буде
присуд, товариство?
На галявинi запала тиша. Чулося тiльки кiнське iржання та в верховiттi
дерев тихо шелестiв легенький вiтерець.
- А що довго думати! - вигукнув Метелиця. - Цей пройдисвiт давно
заслужив собi петлю на шию!
- Смерть! - коротко кинув Роман.
- На шибеницю його, харцизяку! - рубонув рукою повiтря молодий Семашко.
- Скарати на горло, пся крев! - похмуро озвався Спихальський.
- А ви, батьку Семене? - Арсен повернувся до Палiя. - Що скажете?
Палiй злiз з коня, повагом наблизився до гурту. Многогрiшний на якусь
мить пiдвiв голову, глянув на нього з надi ю, але вiдразу ж одвiв погляд
убiк, бо вичитав у Палi вих очах зненависть i презирство.
- Що я скажу? - почав полковник. - Многогрiшний сам уже винiс собi
присуд сво©ми ганебними вчинками! У нього не знайшлося жодного розумного
слова на сво виправдання... Тож хай одержу те, що заслужив!
- Хай буде так! - сказав Арсен. - Ця людина негiдна ступати по нашiй
землi. Чу ш, Многогрiшний? Вставай - i виконуй вирок козацького суду!
- Помилуйте! - пробелькотiв Многогрiшний. - Бiльше не буду!
- Пiзно схаменувся, недолюдку! Справдi, бiльше не будеш! Виконуй вирок!
- Арсенiв голос прозвучав жорстоко.
Многогрiшний поволi пiдвiвся. Рукавом витер мокре блiде обличчя.
- Дайте менi пiстоль, - попрохав жалiбно. - Як милостиню благаю!
- Нi, ти не заслужив тако© честi! Вiд кулi вмирають во©ни, а зрадники -
вiд зашморгу... Iди i вибирай мотузку. Та мiцнiшу!
Обвiвши затуманеним поглядом суворих, мовчазних козакiв, що обступили
його з усiх бокiв. Многогрiшний поволi зробив кiлька крокiв до найближчого
коня, довго порпався в саквах. Нарештi знайшов довгу вiрьовку i почав
тремтячими пальцями в'язати петлю.
Козаки стояли мовчки. Жоден - анi пари з уст.
Зробивши зашморги на обох кiнцях вiрьовки, так же поволi, статечно, як
вiн робив усе до цього. Многогрiшний сiв на коня.
Козаки знову оточили його, щоб не втiк.
Всi мовчали. Нiхто нi дi ю, нi словом не хотiв втручатися в катiвськi
приготування. За прадавнiм запорозьким звича м жоден братчик не мiг узяти
на себе ганебного обов'язку ката. Засуджений до кари на горло запорожець
сам мав приготувати петлю, сам вибрати гiлляку, зав'язати на нiй вiрьовку,
пiд'©хати верхи i, накинувши петлю на шию, вдарити коня ногами пiд боки...
Многогрiшний довго приглядався до гiлляки. Нарештi вибрав наймiцнiшу,
перекинув через не© один кiнець вiрьовки, зашморгнув... Але тут сили
зрадили йому. Вiн похилився на гриву коневi i зарюмсав, мов дитина.
- Братчики, милi, дорогi мо©, простiть! Помилуйте!.. Або хоч
застрельте!..
Вигляд у нього був жалюгiдний. Здригаючись всiм тiлом розмазуючи бруднi
патьоки слiз по обличчю, скавулiв, мов цуценя.
- Братчики-и-и!..
- Досить тобi скиглити, нiкчемо! - гримнув Метелиця. - Сам зна ш, що
нiхто не стане поганити рук об таку паскуду, як ти! Будь же хоч в останню
хвилину людиною, умри як слiд! А нi - влашту мо тобi стовпову смерть!
Заб' мо киями, мов скажену собаку! Тож вибирай, що краще! Чи петля, чи
ки!... Ки м, як зна ш, кожен запорожець може луснути тiльки один раз. Але
не сподiвайся на щасливий кiнець. Я сам так уперiщу, що й боговi душу
вiддаси! Ну, вибирай!
Многогрiшний замовк, закляк непорушне, перелякано, зi злобою, мов
загнаний звiр, блимаючи з-пiд острiшкуватих брiв довкола. Потiм хапливо
заметушився, заспiшив i почав тремтячими пальцями поправляти на собi одяг,
нiби це мало зараз якесь значення. А тодi одним махом накинув на шию петлю
i сильно вдарив коня ногами пiд боки...
У свiтлицi ©х сидiло п'ятеро: Палiй, Арсен Звенигора, Роман Во©нов,
Яцько та Семашко. На столi перед полковником лежав туго згорнутий,
перев'язаний синьою стьожкою сувiй паперу.
Палiй пригладив рукою густе волосся, обвiв поглядом присутнiх.
- Друзi мо©, - сказав урочисто, - ви щойно почули те, ще я написав у
Москву, до правительницi Софi©, та в Батурин, до гетьмана Самойловича...
Вважав i вважаю сво© дi© правильними, бо тiльки звiдти ми одержували й
одержу мо допомогу пiд час лихолiття, яке впало на нашу землю. Ось i
недавно, коли я сидiв з милостi Яблоновського в казематi, з Ки ва, вiд
во води Шереметьева прибули у Фастiв двi валки возiв з харчами та
збро ю... Без тако© допомоги нi ми у Фастовi, нi Самусь у Богуславi, нi
Iскра в Корсунi та Абазин у Немировi не змогли б протриматися й року...
- Правильно, батьку, - сказав Арсен.
- Залиша ться допровадити цi листи за призначенням. Комусь треба ©хати,
сини мо!...
- Кому ж? Нам з Романом доведеться... Правда, Романе? - звернувся Арсен
до свого побратима.
- Безперечно, - вiдповiв той.
Але тут пiдвiвся молодий Семашко. Був вiн, як мати, чорнявий, красивий,
з бистрим поглядом темних очей.
- Нi, батьку, - запально заперечив вiн. - На Арсенову та Романову долю
випало вже чимало важких дорiг. Пора й мiру знати! А ми з Яцьком тiльки
вступа мо на одну з них... Тож хай це буде для нас першим випробуванням.
Пошли нас! Запевняю - не пiдведемо...
Палiй любив пасинка, як рiдного сина. I зараз милувався його красою i
рiшучiстю, а також чоловiчою мужнiстю, що вже яскраво пробивалася в усiй
його молодецькiй зовнiшностi. Вiн не сумнiвався в ньому.
Потiм перевiв погляд на Яцька. Цей був голубоокий, бiлявий, бiльш
тендiтний. Чи ж витрима ?
- А ти, Яцьку? Яцько твердо вiдповiв:
- Дозволь, батьку! Не пiдведемо... Колись i нам треба починати! Вони
стояли обидва поряд, юнi красенi, сповненi житт во© снаги, i з надi ю
дивилися на полковника.
- Гаразд, - погодився Палiй. - По©дете ви! Справдi, треба ж колись i
вам починати!


10

Стояв теплий весняний день. Золоте коло сонця поволi здiймалося вгору
по високому голубому небi. Линув радiсний журавлиний крик - кру, кру...
Гай попiд горою зеленiв молодим листям, пнувся вгору тугим спiвучим
гiллям. Весело дзвенiв над полями невтомний жайворонок.
Спихальський пiднiмався узвозом по крутiй дорозi, ведучи за повiд
осiдланого коня. Бiля боку в пана Мартина - шабля, до сiдла притороченi
дорожнi сакви. За ним, на возi з напнутою халабудою, правувала кiньми
Зiнька, мiцно тримаючи в тугих, загорiлих на весняному сонцi руках ремiннi
вiжки. За ©© спиною з халабуди, з-помiж небагатих домашнiх пожиткiв,
виглядали двi чорнявi голiвки - хлопчика й дiвчинки.
Позаду пiшки здиралися на гору Арсен зi Златкою та Роман зi Стехою.
На високому шпилi, звiдки з одного боку вiдкривався широкий кра вид на
красуню Унаву, що звивалася серед зелених берегiв, з другого - на
фастiвську фортецю, що височiла на сусiднiй горi, Спихальський зупинився,
наставив у блакитне небо гострi шпичаки вусiв, розкинув руки i загукав:
- Гай-гай, най його мамi, як тутай гарно! Так гарно, що, прошу панства,
схопив би всеньку землю в обiйми, пригорнув до грудей та й умер би вiд
великого щастя!
- Не вмирай, пане Мартине! Ми ж iще не раз сподiва мося бачити тебе у
Фастовi в гостях, - сказав, пiдходячи, Арсен i обняв поляка за плечi. -
Знай, що тут завжди будуть тобi радi.
- Дзенькую бардзо, брате Арсене, за тво добре серце! Коб не туга за
ойчизною укоханою, то б лишився я тутай з вами, друзi мо© солодкi! Але
мушу ©хати, бо та земля польська - рiдна i теж прекрасна, як i ваша...
Вона кличе мене, манить до себе, як мама. - В його голубих очах зблиснула
сльоза, вiн почав прощатися. - Прощайте, друзi мо© дорогi! Хай вам щасливо
живеться-ведеться! Кохам вас, як рiдних! Не забувайте пана Мартина, а вiн
вас до останнього дня свого не забуде! Панi Зiнька буде наспiвувати менi
вечорами ваших чудових пiсень, а я уявлятиму, що знову з вами - i в
радощах, i в горi... Якщо доведеться кому з вас бувати в наших краях -
пам'ятайте, що там сiльце Круглик, а в ньому жи ваш незрадливий друг i
приятель Мартин Спихальський!
Останнi обiйми, останнi поцiлунки - i вже пан Мартин на конi. Вдарив
огиря ногами пiд боки, i той затупцяв нетерпляче перед далекою дорогою,
стримуваний ремiнними поводами, забасував, а потiм зiрвався i пiшов з
мiсця чвалом.
Зiнька змахнула зi щiк сльози, сумно всмiхнулася всiм, помахала рукою i
вйокнула на коней. Колеса скрипнули, вiз рушив i покотився по битому шляху
на захiд, все швидше й швидше.
На далекому горбi Спихальський зупинився, пiдвiвся на стременах,
помахав шапкою - i за мить сховався за обрi м...
- Ну, от i все - нема пана Мартина з нами. Нiби частку серця вiдiрвав i
забрав з собою, - промовив глухо Арсен. - Не так давно розлучився з
во водою Младеном i Ненком, не встиг поплакати над могилами Сiкача,
Iваника i дiда Шевчика, як довелося, може, назавжди розлучитися зi
Спихальським... Хоч ти, Романе, не надумай махнути на Дон, та ще й зi
Стехою!..
- За мене не турбуйся. Прирiс я до Фастова, як кора до дерева. - I
блакитноокий дончак прихилився до щасливо©, усмiхнено© дружини.
Арсен обняв ©х за плечi, мiцно притиснув до грудей, а потiм легенько
вiдштовхнув од себе.
- Ну, йдiть! А ми зi Златкою трохи посто©мо тут... Вони зосталися
вдвох. Стояли на високому шпилi i довго дивилися в той бiк, куди по©хав
пан Мартин з новою родиною. Потiм козак заглянув коханiй в очi, що синiли
густо, як море... Як вiн любить дивитися в ©хню бездонну глибину! Як вiн
рвався до них! Скiльки дорiг сходив, щоб нарештi мати змогу кожного дня
милуватися ©хньою красою! У скiлькох смертей видерся з пазурiв, щоб не
вицвiли вони вiд слiз i туги!
Нiжно взяв ©© голiвку шкарубкими, мозолистими руками, осипав обличчя
поцiлунками.
- Златко! Люба моя!
- Арсене!
Тремтiло сповнене весняними пахощами повiтря. I небо, мирне, безхмарне,
дивилося на них з високостi й усмiхалося радiсно вiд розкошi й щастя.
Сiли. Арсен поклав голову на колiна Златцi й заплющив очi. В одну мить
промайнули перед його внутрiшнiм зором страшнi картини минулого - неволя,
втеча, бо©, походи... Для чого те все? Кому потрiбнi муки i кров, злигоднi
й смерть людська? Чи сповнене чорно© злоби серце бажа погромiв, пожарищ,
ру©н? Хiба мало на свiтi простору, сонця, тепла? Хiба щастя не у вiдчуттi
того, що ти живеш, диха ш запашним повiтрям рiдно© землi, насолоджу шся
усмiшкою мило© i теплом ©© нiжних рук?
Арсенове серце млiло i завмирало вiд незнано© досi втiхи й пестощiв.
Златка цiлувала його очi, тонкими пальцями перебирала кучерявого чуба,
гладила твердi, зарубцьованi шрами. Побачивши за вухом слiд вiд кулi,
нагнулась, припала до нього губами.
- Арсенчику, важко тобi доводилося? - прошепотiла.
- Важко.
- Ти бiльше нiколи не кинеш мене? Правда? Будемо вiдтепер завжди разом?
- Будемо, Златко! Будемо, люба!
Вони замовкли. Златка дивилася в безмежний простiр, заколисана щастям i
радiсним весняним спiвом жайворонка. Арсен щокою притулився до ©© теплого
колiна, теж вслухався в неповторну музику весни.
Раптом його вухо вловило ледь чутний тупiт копит. Вiн пiдвiвся, глянув
довкола. Ген-ген на виднокрузi мчить якась темна цятка. Що воно? Чи то
вiтер гонить перекотиполе безкра©м степом, чи вершник поспiша з важливою
звiсткою?
Арсен пильно вдивля ться в далину. Нi, не перекотиполе! Швидко, то
зникаючи на хвилину в невидимiй звiдси балцi, то виринаючи на зелених
пагорбах, наближа ться та чорна цятка.
Гонець!
Уже видно, як жеврi , мов головка будяка, малиновий верх його шапки,
iскряться проти сонця самоцвiти на пiхвах здобуто© в боях дорого© шаблi.
Летить бистрокрилим птахом дужий кiнь...
Златка стривожено простежила за Арсеновим поглядом i теж побачила
вершника.
Хто то? Куди вiн мчить? Невже знову вiйна?
Арсен мовчки пригорнув кохану до грудей, нiби хотiв назавжди захистити
©© вiд усього лихого на свiтi. А серцем слухав далечiнь, i йому вже
вчувалися звуки козацьких сурм, що кличуть у похiд, iржання бойових коней
на коротких привалах, приглушенi голоси товаришiв i ледь чутний брязкiт
збро© в тривожнiй тишi ночi... I зрозумiв вiн, що його щастя коротке.
От-от життя знову покличе на тяжку нескiнченну дорогу, назустрiч вiтрам i
грозам... Бо й само ж воно - дорога без кiнця!

1964-1971 Лубни