Малик Владимир. Тайний посол

подиву: пся крев, та це ж просто красуняi Такiй би не в хлопськiй хатi
поратися бiля банякiв, а в магнатському палацi витанцьовувати мазурку та
краков'як! Вiн крутнув догори свого вiдстовбурченого вуса i чемно, навiть
по-шляхетському галантно, вклонився, лiктем вiдчуваючи в тiснотi тепло ©©
пругкого тiла.
- Вiтам панi! Як ся ма те?
- Дякую, пане-добродiю. Живемо помаленьку... А ви вже, бачу, одужу те
вiд рани?
- Слава Псу, одужав...
- А то я кажу сво му: шкода буде, якщо помре такий гарний чоловiк!
- О панi, то було б зовсiм зле!.. Бр-р-р!.. Особливо коли взяти до
уваги, що на свiтi залишилися б без нас такi файнi молодицi, як ви, - не
моргнувши й оком, пiдлестив упiвголоса сво©й сусiдцi Спихальський. Нараз
йому сяйнула несподiвана думка: мабуть, Зiнька теж не байдужа до його
особи, коли так сказала. I вiн запитав:- То ви й справдi жалкували б за
мнов, панi?
- А чому б нi?
- О, менi дуже при мно чути це з ваших уст! Отже, панi давненько
запримiтила мене?
- Вас усi молодицi на хуторi давненько запримiтили, - ухилилась од
прямо© вiдповiдi Зiнька.
Вiд задоволення Спихальський крякнув, почервонiв i злегка, нiби
ненароком, погладив долонею ©© кругле колiно. Жiнка не вiдштовхнула його
руки, не розгнiвалась, а тiльки скоса зиркнула на чоловiка: чи не
бачить?.. Але Iваник у цей час був заклопотаний чималим кухлем меду,
пiднесеним дiдом Онопрi м, i запашною, з часником, ковбасою, тому не чув
розмови Спихальського iз Зiнькою, не бачив його зальотiв до не©.
До самого ранку в хатi стояв веселий гомiн голосiв, лунали то
жартiвливi, то сумно-тужливi пiснi.
Настав новий рiк.
Швидко промайнули святки. На сiмейнiй радi було вирiшено, що весiлля
обох молодих пар - Арсена i Златки, Романа i Сте-хи - найкраще вiдгуляти
зараз, у зимовi м'ясницi. Вiнчатися мали в Лубнах. Тому одного ранку,
удосвiта, Арсен з Романом, Спихальським та Семеном Гурком, який заради
тако© подi© в життi молодих друзiв вiдклав свою мандрiвку на Запорожжя,
ви©хали верхи до Лубен, щоб домовитися в церквi про вiнчання.
Хоча хурделиця стихла, дорога була важка. Товста ковдра снiгу - коням
по черева - вкрила неозорi степи. I скiльки глянеш оком - жодного слiду!
Тому ©хали поволi й до Лубен добралися тiльки надвечiр.
Поминувши рiдкi колючi заростi глоду i терну на посульських схилах,
вершники в'©хали до мiста.
Вечорiло. З димарiв, що, здавалося, стримiли просто з велетенських
кучугур снiгу, звивалися в небо сизi димки. З дворiв долинав собачий
гавкiт. Скрипiли над колодязями високi журавлi.
На стрiмкому шпилi, над Сулою, височiла козацька фортеця. Два землянi
вали - нижнiй i верхнiй - оточували той шпиль зубчастим гребенем дубового
частоколу, за яким темнiли вiйськовi склади, стайнi, будинки полково© та
сотенно© старшини. На вежах бовванiли в синiй iмлi постатi вартових
козакiв.
До церкви ©хати було вже пiзно, i друзi зупинилися на нiчлiг у корчмi
на базарному майданi. Нагодувавши i напо©вши коней, поставили ©х на
спочинок до хлiва, а самi пiсля сито© вечерi повкладалися спати, щоб рано
встати i, домовившись про все, що треба, завидна повернутися додому.
Але серед ночi ©х розбудило тривожне калатання дзвонiв.
Друзi схопилися - вибiгли надвiр.
На сторожових вежах фортецi до неба здiймалися довгi язики полум'я:
горiли бочки з смолою. З усiх усюд: з фортецi, з дзвiницi мiського собору,
з Мгарського монастиря i навколишнiх сiл линули тривожнi звуки сполоху. На
фортечних стiнах метушилися козаки, у вiдблисках вогненних язикiв вони
здавалися невеличкими рухливими привидами.
- Цо то сть? Татарове? - спитав очамрiлий з несподiванки Спихальський,
на ходу натягуючи на себе кожуха.
- Схоже, що напад, - вiдповiв стурбовано Гурко. - Сiдлаймо, хлопцi,
коней! Чи татари, чи якийсь iнший бiс, ми мусимо бути готовi до
найгiршого!
Звично кинули коням на спини сiдла, затягли мiцнi широкi попруги, i за
якусь мить чотири вершники шпарко вилетiли з ворiт шинкаревого двору й
через ярмарковий майдан помчали до фортецi. Сюди вже поспiшали пiшi та
кiннi козаки лубенсько© сотнi, а також городяни, для яких фортеця була
диним захистом вiд ворожого нападу.
Вона була розташована на високому горбi, що здiймався не тiльки над
низинними просторами за Сулою, а й над усiм мiстом. Тут уже вирував
людський натовп. Нiхто не знав, що ско©лось. На майданi посеред фортецi,
перед чималим дерев'яним будинком, покритим гонтою, шикувалися козаки.
Городяни тиснулися поза тинами, попiд хатами й стайнями, щоб не заважати
вiйськовим.
Крики, лемент, тривожне калатання дзвонiв, iржання коней, брязкiт
збро©, шкварчання палаючо© смоли в бочках - все це в першу хвилину
оглушило Арсена i його друзiв. Та ось гамiр почав стихати: на ганку
вiйськово© канцелярi© з'явилася полкова старшина.
- Хто це? - спитав Арсен у козакiв, показуючи на двох, що вийшли
наперед.
- Полковники Iлляшенко та Новицький. Огрядний сивовусий полковник
Iлляшенко витягнув з-за пояса пернача. Над майданом запанувала тиша.
- Козаки! Городяни! - пролунав його гучний голос. - Щойно ми одержали
звiстку... Клятвовiдступник i зрадник Юрась Хмельницький та його шуряк
Яненченко з великим татарським загоном перейшли Днiпро, ©хнi передовi
загони вже вдерлися в Горошине i Чутiвку... Iрклi©вська, Оржицька та
Лукiмська сотнi вступили в бiй i стримують ворога... Ми виступа мо
негайно! Нам на допомогу йде Миргородський полк, i, дасть бог, спiльно
розгромимо супостата i виженемо за Днiпро!
У Арсена похололо пiд серцем. Ця несподiвана тяжка звiстка ударила
його, нiби обухом.
- Кепськi справи, - прошепотiв вiн. - Сьогоднi татари можуть бути в
Дубовiй Балцi...
Всi мовчали. Нi в кого не знайшлося жодного слова розради, бо було
ясно, яка смертельна небезпека нависла над невеличким мирним хутором.
Тiльки чудо могло врятувати дубовобалчан вiд татарського аркана.
- Що ж робити? - Арсен схопився за голову. - Треба рятувати наших!
- Скачiмо туди! - вигукнув Роман. - Може, встигнемо вчасно!
- Ай справдi - гайда, панове! Ми вiльнi птахи! Чого нам чекати на
козакiв! - загарячкував Спихальський. Один Гурко мовчав.
- А ви що скажете, батьку Семене? - спитав нетерпляче Арсен.
Останнiм часом всi вони почали звати нiжинця батьком - i за те, що був
старший, i за гострий розум, i за великий житт вий досвiд.
Гурко пильно глянув на сво©х молодших друзiв, обняв Арсена за плечi. По
його обличчю промайнула журлива тiнь.
- Ви справдi вiльнi птахи, - сказав тихо. - Ви не козаки Лубенського
полку, а запорожцi i можете чинити на свiй розсуд... Я теж не зобов'язаний
ставати до лав лубенцiв... Та все ж не радив би вириватися самим у поле,
де ми будемо легкою здобиччю людоловiв! Тим бiльше, що полк вируша
негайно i ми ненабагато випередимо його... Тож моя думка така: ©хати разом
з лубенцями! Та якщо ви хочете всупереч усьому ©хати самi, то i я з вами!
Арсен розумiв, що Гурко мiрку правильно. Якщо татари вже досягли
Горошиного i Чутiвки, то незабаром будуть i в Дубовiй Балцi. А може, вже й
там... Що тодi четверо зроблять супроти ирди? Загинуть або потраплять у
неволю. Це не лiто, коли кожен кущ тебе захова ! Зараз у голому
заснiженому степу видно на багато верст. Нi, вириватися вчотирьох не
годиться!..
Серце його стислося вiд болю. В одну мить розбилися рожевi мрi©,
розлетiлися, як порох на вiтрi, виплеканi на далеких дорогах чужини, в
безсоннi ночi бо©в i походiв гарячi надi© на щасливе життя з коханою
Златкою. О, коли б вiн мiг за пiвгодини пролетiти тi пiвсотнi верст
заснiженого степу, що вiддiляли його вiд не©, вiд рiдних та друзiв! Але
нiякий чарiвник не допоможе йому в цьому. Тож залиша ться один вихiд -
при днатися до лубенцiв i разом з ними взяти участь у походi. А тим часом
сподiватися на краще...
Стеха i Златка взяли з припiчка два полумиски з перекладеними сиром i
запеченими в сметанi налисниками i понесли до столу. Там за снiданком
точилася повiльна бесiда чоловiкiв, що iнодi приглушувалася рiзким
шарганням рогача, яким Звенигориха порпалася в печi.
Раптом з грюкотом розчинилися дверi i з галасом вскочив
гурт ординцiв.
Охнувши, Златка опустилася на лаву, а Стеха заклякла з полумиском у
руках посеред хати. Враженi, завмерли чоловiки. Розмова враз урвалася.
Побачивши розвiшану на стiнах зброю - шаблi, пiстолi, рушницi, - татари
кинулися до не©, зiрвали з дерев'яних кiлочкiв. Потiм оточили стiл. ©хнi
чорнi вузькi очi загорiлися жадiбним вогнем. Бруднi руки, що пахли
кiнським потом, хапали хлiб, шматки смаженого гусака, налисники i запихали
в роти. За одну хвилину стiл спорожнiв.
Младен, Якуб i Ненко сидiли отетерiлi, не знаючи, на що зважитись.
Зайнятi ©жею, голоднi нападники поки що ©х не чiпали.
В хату ввiйшов молоденький, тонкий, мов очеретинка, татарчук у
багатшому, нiж у його одноплемiнникiв, одязi. На вигляд йому було рокiв
шiстнадцять. Обличчям вiн мало скидався на татарина. Худорляве, довгасте,
з карими очима пiд гострими зламами чорних брiв, лице його було б навiть
гарним, коли б не дикувата посмiшка широкого рота, на якому вiд того цвiв
хижий оскал бiлих рiвних зубiв.
Ординцi шанобливо розступилися, не припиняючи, однак, гризти гусячi
кiстки.
Юнак окинув бистрим оком хату i ©© домочадцiв. Довше, нiж на iнших,
затримав погляд на пишнотiлiй Стесi, котра стояла нi жива нi мертва з
напiвпорожнiм уже полумиском, пiдiйшов до не©, двома пальцями взяв
налисник i вправно вкинув собi в рот.
- М-м-м, смачно! Дуже смачно! - сказав несподiвано чистою укра©нською
мовою. - Спасибi господинi, яка вмi так смачно готувати... Як моя ненька!
- Вiн швидко проковтнув i другого налисника, витер об полу кожуха руку,
враз посуворiшав. - А тепер - збирайтеся всi!
- Збиратися?.. Куди? В Крим?! - зойкнула Стеха i впустила додолу
порожню миску.
- Ми не кримчаки! Ми буджацькi татари! - заперечив юнак i гордовито
додав:- Я Чора, син аккерманського мурзи Кучука!
- Один бiс - що в Крим, що в Буджак... Неволя всюди однакова! - буркнув
дiд Онопрiй.
- Досить розмовi Збирайтеся i виходьте! - вiдрiзав Чора i пiшов з хати.
Татари виштовхали всiх надвiр.
Хутiрський вигiн був геть запруджений нажаханими людьми. Довкола
пантрували кiннi ординцi. Посеред майдану, на узвишшi, гарцював на
гарячому карому конi чорнобородий вершник. Чора пiдвiв до нього сво©х
полонених, шанобливо вклонився.
- Батьку, весь хутiр уже тут. Ось привiв останнiх!
- Гаразд, Чоро. Ти молодець у мене - будеш гарним во©ном!
Аккерманський мурза Кучук! Недобра слава йшла про нього по Укра©нi...
Полоненi прикипiли поглядами до його обличчя, темного, обвiтреного, з
гострими розкосими очима i великим, як i в Чори, ротом, що ошкiрювався
хижуватою посмiшкою... Страшний людолов! Продаж бранцiв став його
ремеслом. Кожного року вiн не раз i не два, а кiлька разiв робив
спустошливi напади на Укра©ну, без жалю плюндрував села, виганяв худобу,
забирав у неволю людей. Вiдважний, хитрий i жорстокий, вiн завжди умiв
уникнути зустрiчi з переважаючими силами козакiв, i тому одноплемiнники
дивилися на нього як на щасливця, з яким безпечно ходити у вiйськовi
походи. Його чамбул завжди був переповнений шукачами легко© наживи.
Мурза торкнув коня, пiд'©хав до бранцiв. Ще здалеку вiн помiтив дiвчат
i зупинився перед ними. Важкий уважний погляд упав на русокосу рожевощоку
Стеху. Вiн любив русявих.
Дiвчина сполотнiла. Цей погляд не вiщував нiчого доброго. О, вона
знала, що ©й доведеться витерпiти, якщо ординцi запроторять ©© у сво©
степовi улуси! Довiчна неволя, безпросвiтна праця, наруга й знущання - то
©© майбутня доля. Або ж мiсце рабинi-наложницi в гаремi хана, мурзи чи
багатого турецького бея...
Потiм Кучук перевiв погляд на Златку.
- Гарненькi!- прицмокнув язиком. - Ти чу ш, Чоро? За таких можна взяти
в Стамбулi по копi золота! - Вiн, як i син, добре говорив по-укра©нськи. -
Або й по двi, клянусь аллахом!..Якщо ми ©м не знайдемо iншого мiсця... -
При цьому вiн ще раз пильно глянув на Стеху.
Чора промовчав, мабуть, не смiв перечити батьковi. А мурза нахилився з
коня, пальцями взяв Стеху за пiдборiддя.
- Як тебе звати, красуне?
- Стеха, - тихо вiдповiла дiвчина, благальне дивлячись на чоловiкiв,
котрi напружено стежили за кожним рухом мурзи.
Вона боялася, що один ©хнiй необережний рух може призвести до фатальних
наслвдкiв. Але i Младен, i Ненко, i Якуб, нiби змовившись, мовчали,
розумiючи, що зараз, в гарячу пору нападу, вони нiчим не можуть допомогти
нi Златцi, нi Стесi, нi iншим Арсеновим родичам, а тiльки зашкодити.
Жорстокий Кучук не зупиниться перед тим, щоб знищити ©х, аби лиш усунути
перешкоду на шляху до оволодiння таким дорогим товаром.
Кучук заглянув у розширенi вiд жаху очi Стехи, промовив:
- Гарне iм'я... - потiм повернувся до Златки. - А тебе? Дiвчина не
вiдповiла i вiдвернулась. Мурза гнiвно випростався в сiдлi. Над головою
раптово свиснула нагайка. Але наперед вискочив Яцько, затулив собою
дiвчину.
- Не смiй бити, мурзо! - Хлопець зблiд, витягнувся як струна. - Ти ж
зна ш, що у нас жiнок не б'ють!
Мурза притримав руку, здивовано витрiщився на юнака. - Ти хто такий,
рабе, що смi ш менi перечити? - I шмагонув його по головi. - Хiба не
розумi ш, що й цi дiвчата, i ти, i всi ви - то мiй ясир! Хочу б'ю, хочу -
заб'ю! - I вiн знову оперiщив хлопця.
Невiдомо, чим би закiнчилась для Яцька його сутичка з мурзою, коли б
поява двох нових вершникiв не припинила ©©.
- Що тут трапилося? - спитав переднiй, осаджуючи баского бiлого коня.
Це був чоловiк рокiв сорока. Одягнутий у добротний дублений кожух з
сивим комiром i такою ж окантовкою, чорноокий, горбоносий, вiн гордовито
сидiв у оздобленому срiблом сiдлi, кидаючи навкруги з-пiд соболино© шапки
бистрий погляд.
Мурза опустив руку з нагайкою. Його темне обличчя розпливлося в
усмiшцi.
- Вiтаю пана полковника! Нiчого особливого не трапилося, провчив трохи
одного раба, щоб чемнiший був!
Яцько глянув на другого вершника, що прибув разом з красенем
полковником, i впiзнав у ньому Свирида Многогрiшного. Вiд Арсена Звенигори
хлопець уже знав, що колишнiй невольник, з яким йому довелося пасти овець
у турецького спагi©, став старшиною у вiйську Юрiя Хмельницького, а тому,
щоб не потрапити йому на очi, шмигнув у натовп i з-за плеча дiдуся Онопрiя
став назирати: що ж буде далi?
Тим часом полковник швидко запримiтив дiвчат, що, зблiдлi, наляканi,
стояли перед мурзою. Деякий час вiн пильно розглядав ©х, у задумi крутячи
лiвою рукою невеличкого чорного вуса, потiм повернувся до Свирида
Многогрiшного i кинув через плече:
- Цю сiм'ю я заберу з собою в Корсунь!
- Слухаюсь, пане полковнику, - вклонився Свирид Многогрiшний.
- Якщо я повернуся пiзнiше, поселиш ©х на островi, у замку.
- Слухаюсь, пане полковнику. У мурзи враз злетiв з лиця усмiх.
- Чекай, чекай, полковнику! - сказав вiн насуплено. - Перш нiж
розпоряджатися долею цих людей, непогано було б дiзнатися про мо© намiри
щодо них.
- Я слухаю, мурзо, - повернувся до нього полковник.
- Пан полковник може брати собi всiх людей, крiм оцих двох дiвчат. Вони
належать менi!
- На якiй пiдставi?
- Вiйськова сила в мо©х руках... Це мiй ясир!
- Але ж мурза Кучук ма пам'ятати наказ великого вiзира, що жодна жива
душа не може бути взята в ясир без дозволу на те ясновельможного гетьмана!
Мурзу пересмикнуло. Вiн ледве стримував гнiв.
- То з Правобережжя... А тут Лiвобережжя, наскiльки я розумiю!
- Все одно... Цi люди будуть переселенi на Правобережжя i стануть
пiдданими Порти! Як же ти, мурзо, осмiлишся брати ясир у володiннях
падишаха?
- Але ж я повинен одержати щось за цей похiд!- вигукнув розлютований
мурза. - Чи пан полковник гада , що я даремно допомагатиму гетьмановi?
- Чому ж даремно? Мурза одержить, що йому належить...
- Одержить, одержить! Мовляв, на тобi, небоже, що менi негоже! А я звик
брати те, що менi подоба ться!.. Зрештою, я можу й сам, без гетьмана, пiти
походом на Лiвобережжя i набрати бранцiв стiльки, скiльки захочу!
- Звичайно, можеш, мурзо... Але зараз ми йдемо на Лiвобережжя не для
того, щоб ти захопив ясир, а для того, щоб при днати його до володiнь
падишаха!
- Тьфу, шайтан!- плюнув мурза. - Хай буду я проклятий, якщо вдруге
погоджуся на таких умовах допомагати вашому гетьмановi!
- Не нашому гетьмановi, а пiдданому i союзниковi султана! - вiдрiзав
полковник.
Розумiючи, що розмова набрала небезпечного характеру, мурза промовчав.
Але судячи з того, як блискотiли його очi i хижо кривився широкий рот,
можна було безпомилково вгадати, що вiн не залишив намiру заволодiти
дiвчатами. Поряд з ним, теж зблiдлий вiд лютi й ненавистi, закам'янiло
сидiв в сiдлi Чора. Молоденький мурза розумiв, що втручатися в розмову
дорослих вiн не ма права, тому мовчав. Однак усiм серцем вiн, очевидно,
був на боцi батька i важко глипав на полковника, який, здавалося, не
помiчав його.
Полковник зробив примирливий жест i лагiдно промовив:
- Не личить нам тут сваритися, мурзо, залишимось друзями! Прибудемо в
Корсунь - там побалака мо... А зараз у нас багато iнших турбот... Пане
хорунжий, - звернувся вiн до Многогрiшного, - я хочу поговорити з народом.
Накажи, щоб усi пiдiйшли ближче i слухали уважно!
Многогрiшний кивнув головою, пiдвiвся на стременах i гукнув у натовп:
- Земляки! Не бiйтеся нас! Я хорунжий гетьмана Юрiя Гедеона Венжика
Хмельницького Свирид Многогрiшний... А це, - вiн зробив шанобливий уклiн у
бiк свого супутника, - корсунський полковник Iван Яненченко... Вiн хоче
говорити з вами! Пiдiйдiть сюди i уважно слухайте!
Хуторяни почали боязко пiдходити, збиваючись в один великий гурт.
Навколо них щiльно стали кiннi татари.
Многогрiшний осадив свого коня. Наперед ви©хав полковник
Яненченко.
- Люди! - голос у нього був рiзкий, сильний. - Ми прийшли сюди, на
Лiвобережжя, не як вороги, а як вашi визволителi! Бiльшiсть iз вас -
вихiдцi, втiкачi з правого берега... Кожному мила своя сторона. Тож ми
нада мо вам змогу повернутися назад, на свою батькiвщину, що жде не
дiждеться ваших працьовитих рук. Там, на Корсунщинi, Богуславщинi,
Уманщинi, Вiнниччинi, вашi хати, ниви, ставки та озера, там - могили ваших
батькiв та прадiдiв!.. Навiть дикi звiрi люблять свiй край... А ви ж люди!
Ми обiця мо вам захист вiд ворогiв! Ви будете вiльнi© Землi - скiльки
хочеш! Селися - де хочешi Нiхто не братиме з вас нi подушного, нi
комiрного, нi млинового, нi шляхового, як це ви платите тут! Не буде там
нi гетьманських оранд, якi ввiв ненависний усiм попович, нi во водських
стацiй!.. Тож забирайте все сво добро, запрягайте в сани коней чи волiв,
садовiть дiтей i старих - та й гайда з богом у дорогу!
Натовп сколихнувся. Всi раптом загули, зашумiли. Радiсть вiд того, що
це ще не татарська неволя, почала поволi гаснути. Куди ©хати? Як покинути
сво© хатини, клунi, повiтки, поля, засiянi озиминою? Що чека ©х у новому
кра©? Голод, холод, татарський нагай? Адже всiм вiдомо, що на Правобережжi
майже все спалено, стоптано, знищено!.. До яких же молочних рiк i
кисiльних берегiв приведе ©х цей бистроокий полковник?
Серед жiнок почулося схлипування. Потiм котрась заголосила. Глухо
зарокотало басовите чоловiче невдоволення.
З натовпу наперед випхався Iваник. Зiнька хапнула його за рукав свитки,
щоб притримати, але чоловiк вiдмахнувся од не© i став насупроти
полковника.
- А якщо, примiром, зна ш-ма ш, я нiкуди звiдси не хочу ©хати, ласкавий
пане полковнику? Га? Як бути тодi? Чи можу я залишитися з родиною тута?
Вiн поклонився полковниковi в пояс i, випроставшись, м'яв у руках
кудлату овечу шапку, чекаючи шанобливо вiдповiдi.
Янеяченко змiряв його важким, суворим поглядом.
- Жодна жива душа тут не залишиться! По©дуть усi!..
- Але ж чому? Я вже тутечки, зна ш-ма ш, звик, обжився... I не хочу
повертатися, примiром, на свою Уманщину, де турки й татари з Дорошенком
геть чисто все витоптали, спалили, а людей або забрали в полон, або
постинали... Там зараз, либонь, однi вовки виють на пустирищах та
гайвороння кружля над безлюдним степом...
Яненченко ще бiльше потемнiв на виду.
- По©деш, вишкребку! Ти чу ш - по©деш! Ми силою заберемо вiд
Самойловича весь люд i переведемо на той бiк! Заселимо Правобережжя!..
- Гм, звичайно, заберете, якщо подужа те, - просторiкував упертий
чоловiчок, знову кланяючись полковниковi. - Тiльки ж...
Вiн не встиг закiнчити думки, Яненченко раптом вихопив з пiхов шаблю i
занiс над головою. Лють спотворила полковникове обличчя. В чорних очах
блиснув вогонь.
- Замовкни, блазню!
Вiн не здержав би руки. Але тут з гурту вирвалася Зiнька i сво ю
могутньою статурою затулила чоловiка.
- Пане полковнику! - крикнула. - У мене ж двiйко дiток! Яненченко якусь
мить повагався, потiм опустив шаблю.
- Так ось мiй наказ! - кинув вiн у натовп. - Всi чоловiки й дiти
залишаться тут, а жiнки й старi повернуться додому, запряжуть коней чи
волiв, заберуть одяг та збiжжя - i в путь!.. До Корсуня
вас супроводжуватиме загiн пана хорунжого! Хто ма намiр утекти, хай
спочатку пересвiдчиться, чи мiцно його голова держиться на плечах! Татари
дуже швидко вiдокремлять ©© вiд тiла! Або ж заарканять i потягнуть у Крим
чи в Буджак!.. Пане хорунжий, ти чу ш?
Многогрiшний кивнув головою.
За якусь годину валка саней, навантажених домашнiм скарбом хуторян, з
отарами овець та гуртами худоби, ви©хала з Дубово© Балки, ©© супроводжував
чималий татарський загiн.
Вибравшись узвозом нагору, люди оглянулись назад, щоб востанн побачити
рiднi оселi. I не повiрили сво©м очам: весь хутiр палав! Вулицями мчали
вершники зi смолоскипами в руках - i за ними спалахували солом'янi та
очеретянi стрiхи хатин, повiток, клунь. Здiймалися до неба малиновi язики
полум'я над стiжками сiна й соломи. Буро-сизий дим слався широкою долиною
Сули, вкриваючи iскристо-бiлий снiг чорним попелом.
Валка зупинилась. Захлипали дiти, заголосили жiнки. Чоловiки в безсилiй
лютi стискували кулаки. У вогнi гинуло ©хн добро, надбане важкою працею.
Тепер у них нiде не було теплого притулку серед цього холодного безмежного
пустельного свiту.
- Гайда! Гайда! - загукали татари. - Йдiть, бруднi свинi!
Валка рушила знову.
Дiд Онопрiй зi сво©ми саньми опинився майже попереду. Вiн важко
брьохався разом з чоловiками непротоптаною цiлиною, цьвохкав батогом на
сiрих волiв. Жiнки сидiли на санях, а Яцько йшов позаду, спiдлоба бликаючи
на вершникiв, що вартували валку та на чорне рiдколiсся, за яким - вiн
знав - починаються
глибокi яруги.
Там, де лiс зовсiм близько пiдiйшов до дороги, хлопець раптом рвонувся
вбiк i шпарко, мов за ць, помчав геть вiд валки.
- Стривай! Куди ти? Уб'ють башибузуки! - гукнув дiд
Онопрiй.
Та Яцько тiльки махнув рукою i ще дужче зачеберяв ногами до темних
заростей грабини.
- Стiй! Стiй! - почувся позаду голос Многогрiшного. Кiлька вершникiв
повернули за втiкачем. Одиноко просвистiла стрiла. Та Яцько шуснув у лiс i
запетляв помiж кущами глоду, лiщини, безлисто© бузини... Вершники
спiшились i погналися за
ним.
Валка зупинилась. Не всi знали, що трапилося попереду, i тому зчинився
крик. Однi думали, що несподiвано напали козаки i ведуть з татарами бiй,
iншi гадали, що, навпаки, татари вирiшили нiкуди хуторян не вести, а
порiшити всiх тут.
Цей крик ще бiльше пiдстьобнув Яцька, вiн вихором вирвався з лiсу,
перебiг поляну i опинився над стрiмким схилом заснiженого яру. Мiсцевiсть
хлопцевi була добре знайома. Не раз i не два восени вiн бiгав сюди з
хутiрськими шибайголовами ласувати гiркувато-кислою, примерзлою на першому
морозi калиною, а тому, чуючи позаду лемент багатьох голосiв i тупiт нiг,
без роздуму шугонув з кручi вниз i по майже прямовиснiй стiнi покотився в
бiлу безодню глибочезного яру.
Переслiдувачi добiгли до урвища i зупинились. Це були молодi, кривоногi
вiд безконечно© ©зди на конях татарчуки. На ©хнiх широких, вилицюватих,
обвiтрено-бронзових обличчях, коли вони глянули вниз, вiдбився жах. Там, у
глибинi, збиваючи за собою бiлу куряву з тонко просiяного вiтерцем снiгу,
котився темний клубок.
- Шайтан! - прошепотiв котрийсь iз них. - Один шайтан може зважитися на
подiбне!
Снiги випали останнiми днями такi глибокi, що низькорослi татарськi
конi поринали в заметах, як у холодних хвилях. Вони швидко вибивалися iз
сил i, змокрiлi, зупинялися й пожадливо хапали гарячими губами сипучий
снiг.
Юрiй Хмельницький лютував вiд того, що все не так складалося, як
хотiлося. Коли вiн, заручившись згодою великого вiзира Кара-Мустафи,
перейшов з кiлькома тисячами кримських та буд-жацьких татар замерзлий
Днiпро, то гадав, що швидко здобуде Лубни i Миргород, а потiм рушить далi
на пiвнiч - до Лохвицi, Ромен i Гадяча. Звiдти вже було недалеко i до
гетьмансько© столицi - Батурина... Вiн сподiвався також, що лiвобережнi
козаки зразу ж вiдсахнуться вiд Iвана Самойловича i пристануть до нього, а
населення вiтатиме його хлiбом-сiллю.
Та не так сталось, як гадалось. Спочатку затримали просування його
вiйська буремнi хуртовини й глибокi снiги, а потiм - невеличкi козацькi
фортецi у Яблуневому та Лукiм'©. Лiвобережнi козаки стiйко оборонялися й
гадки не мали здаватися чи переходити на його бiк. Обложивши з кримчаками
Яблуневе, гетьман наказав нещадно розправлятися з населенням - усiх людей
виводити за Днiпро, а оселi спалювати.
Те ж саме робив над Сулою полковник Яненченко. Вiн мав намiр прорватися
на Миргородщину, але застряв пiд Лукiм'ям. Кiлька разiв посилав разом з
мурзою Кучуком буджацьких ординцiв на приступ. Лучники закидали фортецю
стрiлами, сеймени палили з яничарок, лiзли по драбинах на вали, та лукiмцi
облили вали водою, i нападники скочувалися по гладенькому, мов скло, льоду
донизу.
Кiлька днiв провiв вiн пiд цi ю фортецею, але взяти не змiг. А коли з
пiвночi показалися передовi загони Лубенського полку, Яненченко вiдступив
i став на полi мiж Лукiм'ям та Оржицею.
З-за Сули на допомогу лубенцям прибули кiннi сотнi Миргородського
полку, i полковники Iлляшенко та Новицький, не гаючись, стали готувати
сво вiйсько до битви.
Арсен Звенигора з друзями стояв на правому крилi, на узвишшi, звiдки
було видно майже все поле майбутнього бою. Серце його тужно нило вiд