Малик Владимир. Тайний посол

передам вам невеличке люстерко...
- Де ж воно?
- Хай пан залишить на деякий час кiмнату, я повинна дiстати його... Пан
розумi ...
- Розумiю, розумiю. - В голосi каведжi забринiла нотка смiху. - Я зайду
через деякий час.
Арсен ледве встиг вiдскочити i заховатися в двернiй нiшi сусiдньо©
кiмнати, як дверi зi скрипом розчинилися i каведжi почимчикував коридором
до виходу.
Коли завмер скрип сходiв пiд його ногами. Арсен швидко прошмигнув до
Вандино© кiмнати i вiдчинив дверi. З несподiванки жiнка скрикнула i,
отетерiло дивлячись на непроханого вiдвiдувача, застигла бiля столу.
Арсен причинив щiльно дверi, зупинився перед на смерть переляканою
жiнкою, яка марно намагалася неслухняними пальцями застебнути гудзики
жупана.
- Панi Вандзя, я все чув. Давайте сюди дзеркальце!
- Але ж, пане...
Арсен вийняв пiстоль. I хоча стрiляти вiн, звичайно, не збирався, зброя
подiяла на жiнку магiчно. Вона запустила руку в складки свого одягу, довго
порпалася там, однак безуспiшно: дзеркальце десь запропастилося. Жiнка
винувато-збентежено усмiхнулася.
- Але ж, пане...
- Нiчого, нiчого, - пiдбадьорив ©© Звенигора, i не думаючи
вiдвертатися. - Дiставайте, панi! Розсупонюйтеся, розстiбайте ваш
незвичний одяг i дiставайте! Ну!
Вiн вирiшив не церемонитися з нею: кожно© митi мiг знову повернутися
каведжi.
Вандзя знiтилася i, вiдвернувшись, розстебнула широкий жовнiрський пояс
на штанях, з потайно© кишеньки дiстала невеличке металеве дзеркальце. В цю
мить у коридорi почулося кахикання каведжi.
Арсен миттю вихопив в ошелешено© жiнки дзеркальце i прошепотiв:
- Про мене - нi слова! Скажи, що дзеркальця ще не знайшла... Що, може,
воно бiля сiдла в саквах. Хай почека ... Пам'ятай - стрiляю я без промаху!
Вiн швидко вiдступив у куток, за грубку, i сховався за широким
дерев'яним лiжком.
Скрипнули дверi, почувся голос каведжi:
- Ну що, панi, знайшла?
- Нехай пан ще зачека трохи, - пробелькотiла Вандзя. - Я гукну пана...
Бо ще не встигла...
- Як панi хоче. - I каведжi, здивовано стенувши плечима, позадкував з
кiмнати.
Вандзя в знемозi опустилася на стiлець. Арсен вийшов зi сво © схованки
i став перед нею, тримаючи в руцi дзеркальце.
- Панi, що з паном Мартином? Тiльки - правду!
- Не турбуйтеся, вiн живий i здоровий.
- Де ж вiн?
- Залишився у Львовi...
- А панi?
Вандзя мовчала. Боязко глянула на козака, i в ©© очах промайнула така
туга, що Арсеновi раптом стало соромно, що вiн розмовля з беззахисною
жiнкою, тримаючи в руцi пiстоль. Застромивши-зброю за пояс, уже спокiйнiше
сказав:
- Отже, панi покинула мого друга?
- Так, - ледь чутно прошепотiла Вандзя.
- I куди ж панi просту ? В Крим? До дiтей?
- Так, - ще тихше промовила Вандзя, i на ©© очах блиснули сльози. - Пан
догадливий...
- Я так i думав... А звiдки панi зна полковника Яненченка? Якщо панi
скаже правду, ©й не треба мене боятися.
- Пан Ян теж у Львовi... На службi у коронного польного гетьмана
Станiслава Яблоновського.
- 0!- вирвалося у Звенигори, який нiяк не сподiвався, що полковник
Яненченко, втiкши вiд Хмельницького, опиниться аж у Львовi. - То виходить,
що то Яненченко передав дзеркальце Кермен-азi?
- Так.
- Що ж у ньому? - Арсен зi всiх бокiв оглянув дзеркальце, але не
помiтив нiчого пiдозрiлого.
- Всього лиш лист Кермен-азi, щоб вiн допомiг менi добратися до
Криму... Пан Яненченко був такий добрий i шляхетний, що безкорисливо, з
одного тiльки спiвчуття погодився допомогти менi... Якби всi були такi,
пане Звенигора...
- Де ж той лист?
- Хай пан вiдкрутить ручку-Арсен швидко вiдкрутив рогову ручку i з не©
витягнув згорнуту в трубку цидулку. Розгорнув. Повернув до свiтла. На двох
невеличких клаптиках паперу густо, дрiбними, як мак, лiтерами було
написано по-турецькому.
В першому справдi Яненченко просив Кермен-агу допомогти жiнцi, яка
подасть цього листа, дiстатися в Крим, де у не© чоловiк i дво дiтей. А в
другому...
Арен не повiрив сво©м очам, коли прочитав другий лист. У ньому
Яненченко звертався до кам'янецького пашi з пропозицi ю захопити Львiв. "У
всьому кра© не знайдеться зараз i трьох полкiв бо здатного вiйська, що
могло б противитися вашiй милостi, вельмишановний паша Галiль. Гетьман
Яблоновський ще тiльки розпочина збирати ополчення, яке сходиться з
великою неохотою. Захищати Львiв теж нiкому. До того ж я, ваш покiрний
слуга, зумiю вiдчинити потайнi ходи, якими впущу в мiсто значну частину
вiйська його султансько© величностi, - писав зрадник. -
Кращого часу для нападу, щасливiшо© нагоди для захоплення Львова i
бажати годi!"
В першу мить у голову запала думка, що Вандзя - спiвучасниця
Яненченково© зради, що вона знала, з чим ©де в Кам'янець. Але глянувши в
©© засмученi очi, побачивши, з якою надi ю стежить вона за тим, як вiн
чита цього злополучного листа. Арсен зрозумiв, що жiнка була введена
полковником в оману, що вiн використав ©© як зв`язкiвця мимо ©© волi.
Що ж робити? Як бути з Вандзею? Залишати ©© саму тут нiяк не можна, щоб
вона не розповiла каведжi про те, що лист, адресований йому, потрапив у
чужi руки. Разом з тим каведжi зна , що йому с лист вiд Яненченка, i буде
домагатися його у жiнки. Якщо Яненченко довiрив Кермен-азi таку важливу
та мницю, то, безперечно, мiж ними здавна iсну якась пота мна згода,
домовленiсть, i старий здогаду ться, що лист дуже важливий.
Арсен гарячково обмiрковував, як бути. Його погляд упав на два
листочки, що тримав у руцi, - один призначено Яненченком для Кермен-аги, а
другий - для пашi. А що коли пошити в дурнi всiх - i Яненченка, i
Кермен-агу, i пашу?
Вiн непомiтно для Вандзi сховав листа, призначеного для пашi, собi в
кишеню, а листа для Кермен-аги заклав у дзеркальце.
- Панi Вандзя, перепрошую вас уклiнно за ту непри мнiсть, яку завдав я
вам сво©м допитом, - промовив вiн, повертаючи жiнцi дзеркальце. - Я
пересвiдчився, що ви не вчинили супроти пана Мартина нiчого лихого... А за
те, що ви покинули його i хочете вiдшукати сво©х дiтей, я не осуджую: адже
це так природно i кожному зрозумiло!
- Справдi, пане? - скрикнула Вандзя радiсно. - Якщо так, то ви шляхетна
людина! Спасибi вам за добрiсть вашу...
- Не варто дякувати... Одно вас прошу: якщо хочете, щоб усе склалося
якнайкраще, про цю пригоду мовчiть. Нiби мене ви й не бачили нiколи. I
цi © розмови не було мiж нами. Зрозумiли?
- Так, пане.
- Ну, то прощайте. Бажаю вам щасливо© дороги!


7

Того ж дня Арсен i Ненко попрямували до правителя кам'янецького
нашалика Галiль-пашi.
Сво ю резиденцi ю паша обрав во водський будинок, що заховався за
могутнiми стiнами грiзного замку, розташованого на скелястому березi
Смотрича.
Спускаючись до Турецького мосту. Арсен вiдчув, як йому раптом
перехопило вiддих. Внизу, в глибокому каньйонi, лежали Карвасари! Той
куточок землi, де вiн уперше побачив свiт, де босонiж ганяв з хлопчаками в
челика, де у братськiй могилi лежать останки його батька... А зараз там -
пустирища i згарища, порослi дерезою.
На мосту, над каламутним потоком, що хлюпотiв глибоко внизу, Арсен
зупинився i перехилився через кам'янi перила. Не мiг вiдiрвати погляду вiд
рiдних, до болю знайомих мiсць. В головi ро м завихрилися спогади, перед
очима встали картини минулого життя, якому, як здавалося йому колись, не
буде кiнця... I де все те дiлося? Якими вiтрами розвiялося в безмiрнiй
далекостi часу?
Легкий стогiн вирвався з його грудей.
- Що тобi, Арсене? - сполошився Ненко. Звенигора показав на темнi купи
золи над Смотричем, на запустiлi ру©ни, порослi бур'янами. Глухо промовив:
- Там стояв наш дiм. Там я народився... це моя батькiвщина. Розумi ш?
Ненко обняв його за плечi.
- Розумiю... I щиро спiвчуваю тобi. - А перегодя додав:- Гарно тут!
- Гарно, - погодився Арсен. - Дарма що камiнь навкруги, а гарно!.. Але
ж бачиш - тепер менi сюди нема дороги. - I вiн показав на темнi постатi
турецьких вартових бiля брами замку. - Тепер це чужий край, чужа земля...
Османський пашалик, звiдки султан зорить на всю Укра©ну, щоб i ©©
загарбати...
- Не думай такi Адже ми при©хали сюди саме для того, щоб ти вiдшукав
вiльну дорогу до рiдного краю...
- Спасибi тобi, Ненку, за втiху. Боюся тiльки, що довгою-предовгою буде
ця дорога. I багато ще кровi пролл ться на нiй!
- I все ж не треба втрачати надi!... Надiя держить нас на свiтi...
Ходiмо! Час не жде.
З мосту дорога нагло роздво©лась: одна круто повернула праворуч i
зав'юнилась попiд стiнами замку, понад обривистим берегом - це починався
битий шлях на Хотин, а звiдти - на Волощину, Болгарiю i Туреччину, а друга
- довжиною в кiлька десяткiв сажнiв - стрiмко подерлася вгору, до похмурих
ворiт замку, де на невеличкому похилому майданчику, ховаючись вiд пекучого
сонця у тiнь пiд кам'янi мури вежi, сонно стовбичили вартовi.
В замку всюди було видно слiди недавньо© облоги: розтрощенi дахи
будiвель, подовбанi ядрами вежi i стiни. На всьому лежав вiдбиток
запустiння. I коли б не поодинокi постатi яничарiв, що сновигали по
подвiр'ю, можна було б подумати, що замок покинутий людьми.
Галiль-паша прийняв посланцiв гетьмана у чималому прохолодному поко©.
Прийняв, всупереч ©хньому побоюванню, дуже швидко, нiби давно i нетерпляче
ждав на них. Мовчазний чауш провiв ©х похмурими коридорами, порожнiми
кiмнатами i, вклонившись, вiдчинив дверi до покою.
Ненко i Арсен ступили кiлька крокiв i зупинилися вiд несподiванки:
прямо перед ними у позолоченому, обтягнутому оксамитом крiслi що
залишилося ще з польських часiв, розвалився великий вiзир Кара-мустафа.
Праворуч вiд нього, пантруючи кожен рух вiзира, сидiв Галiль-паша. Обабiч
них, попiд стiнами, на шовкових мiндерах, завмерли вищi урядовцi
кам'янецького пашалика.
Але недарма Ненко провiв стiльки часу в яничарських сейбанах - вiн
миттю оцiнив обстановку, яко© нiяк не сподiвався, i вклякнув на колiна
перед великим вiзирем. Арсен грюкнувся на пiдлогу поряд з ним. Обидва
застигли в шанобливому поклонi.
- Ну, з чим прибули гiнцi вiд гетьмана Iхмельнiскi? - запитав скрипучим
голосом вiзир i з-пiд чорно© брови, побито© подекуди сивиною, кинув
пронизливий погляд на двох молодикiв.
- Великий вiзире, камiнна опоро трону падишаха, - промовив Ненко,
пiдводячись, - гетьман i князь сарматсько© Укра©ни, а також Азем-ага
прислали нас до Кам'янця для того, щоб ми дiзналися, коли непереможнi
вiйська володаря пiвсвiту виступлять походом на гяурiв. Гетьман спить i
бачить золотi банi ки©вських церков, великий вiзире. Йому не терпиться
оволодiти древньою столицею урусiв i лiвим берегом Днiпра.
- Хай потерпить... Прийде час - i мiй кiнь скаламутить воду священно©
рiки гяурiв!
Вiзир явно ухилився вiд прямо© вiдповiдi. Чому? Чи це його звичайна
обережнiсть i придворна звичка - затуманювати сво© думки чи тут якась iнша
глибша причина?
- Гетьман i Азем-ага просять надiслати ©м кiлька вiйськових загонiв,
великий вiзире, бо тих во©нiв, що ма мо, не вистача для охорони такого
великого краю, - вiв далi Ненко, намагаючись якимсь чином вивiдати та мнi
намiри Стамбула. Однак про напади повстанцiв вiн промовчав.
- Передай, ага...
- Сафар-бей, - пiдказав Галiль-паша.
- Передай, Сафар-бею, гетьмановi i Азем-азi, щоб допомоги ближчим часом
не чекали. Хай обходяться тими загонами, якi в них ! - з притиском
вiдрiзав Кара-Мустафа.
- Може, набрати вiйсько з мiсцевого населення, великий вiзире? -
вставив Звенигора. - Козаки - непоганi во©ни.
- Це розумна думка. Тiльки вона однобока. Пiсля двох походiв пiд
Чигирин я не можу повiрити в те, що козаки стануть пiд знамена гетьмана
Iхмельнiскi. Якщо вiн за цi роки зiбрав якусь мiзерну сотню гультя©в i
бродяг, то хiба ми можемо зараз сподiватися, що за мiсяць чи два пiд його
руку зберуться цiлi полки?.. Нi, не можна чекати такого чуда... Однак ми
повиннi поповнити нашi вiйська новою живою силою. Яничарськi сейбани в
останнiх вiйнах з невiрними зазнали значних втрат. Ранiш ми поповнювали ©х
болгарськими, сербськими та грецькими хлопчиками, а також дiтьми
рабiв-гяурiв. Та зараз ©х стало обмаль. Передайте мiй твердий наказ
Азем-азi i гетьману Iхмельнiскi, щоб вони забрали в населення тисячу
хлопчикiв вiком вiд трьох до десяти рокiв i прислали в Стамбул!
Арсен i Ненко мовчки вклонилися. Жодним словом, жодним порухом не
виявили вони сво©х почуттiв. А Кара-Мустафа, не стiльки вiдповiдаючи на
запитання гiнця з Немирова, як розвиваючи сво© думки, що, видно, давно
бродили в його головi, вiв далi:
- Нам потрiбне не укра©нське вiйсько, а укра©нська земля i тi
багатства, що зростають на нiйi Нам потрiбнi ©хнi дiти, яких ми навчимо
нашо© мови, наших звича©в, прищепимо ©м нашу вiру, i хай вони, коли
виростуть, проливають свою кров за iслам i за нашу iмперiюi Це повинен
розумiти кожен турецький ага!
- Ми розумi мо, - глухо вiдгукнулися Арсен i Ненко.
- Звичайно, цих мо©х думок не слiд передавати гетьмановi Iхмельнiскi,
щоб у нього не виникло бажання переметнутися на бiк урусiв...
Кара-Мустафа зробив паузу, i нею спритно скористався Арсен.
- Ми пильно стережемо кожен крок гетьмана, великий вiзире. I
переконалися, що за Днiпро йому ходу нема. А от...
- Що - от? - витягнув уперед жилаву шию вiзир. - Кажи!
- Ми бо©мося, що вiн може за нашими спинами змовитися з поляками...
Вiзир переглянувся з пашею Галiлем. По його темному сухому обличчi
промайнула тiнь.
- певнi докази цього, ага?
- Так, - втрутився в розмову Ненко, вiдгадавши хiд думок товариша. -
певнi докази цього... Ми дiзналися, що полковник Яненченко, родич гетьмана
i довiрена його особа, та мно по©хав до Львова i зараз перебува там як
гiсть гетьмана Яблоновського. Ми не змогли дiзнатися, про що тракту там
Яненченко. Але оскiльки цi переговори проходять без вашого вiдома, без
вiдома Азем-аги i будь-кого з вищих турецьких достойникiв, то можна
пiдозрювати, що намiри гетьмана нечеснi i не вiдповiдають iнтересам
Османсько© держави, великий вiзире.
Кара-Мустафа знову переглянувся з Галiль-пашею. Видно було, що ця
несподiвана звiстка вразила ©х. Вони обидва знали, що за Кам'янецький
пашалик i за все Правобережжя, вiрнiш за ту його частину, на яку
розповсюджувалася влада османiв, вiдповiдають перед султаном безпосередньо
вони вдвох.
- Це дуже важлива звiстка, ага, - промовив вiзир. - Ми не можемо
допустити, щоб у той час, поки ми перебува мо в станi вiйни з Москвою, в
нашi пiвнiчнi справи вплуталася й Польща. Це зовсiм не в наших iнтересах.
Ми не можемо допустити об' днання цих двох великих держав! Нам несила буде
протистояти ©м обом, особливо тодi, коли на заходi проти нас виступа
Австрiя! Мудрiсть нашо© полiтики якраз i поляга в тому, щоб розбити цi
двi гяурськi держави поодинцi, не дозволивши ©м об' днатися... Якщо ж
гетьман Iхмельнiскi, переслiдуючи сво© власнi цiлi, прагне пiддатися
Ляхистановi чи намага ться втягнути Ляхистан у коалiцiю з Москвою, то вiн
заслугову найлютiшо© кари!
- Ми мусимо ще доповiсти найяснiшому вiзировi, що гетьман прихову вiд
державно© казни великi багатства.
- Що ага ма на увазi?
- Погрозами i лютими тортурами вiн змушу багатих людей вiддавати йому
золото, самоцвiти й дорогоцiннi речi... Але жодне акче, як нам вiдомо, не
було передане в казну. Все залиша ться в Немировi, в тайниках гетьмана,
великий вiзире.
Це було найболючiше мiсце Кара-Мустафи. Чуже багатство вiн сприймав як
особисту образу. Замолоду вiн вiдзначався властолюбством, яке пiзнiше, в
зрiлi роки, доповнилося неймовiрною жадобою наживи, майже зажерливiстю.
Саме на грунтi властолюбства i користолюбства виникла смертельна ненависть
його до пашi Iбрагiма, з яким вiн суперничав i за посаду великого вiзира,
i за вплив при дворi, i за багатства, що дiставалися внаслiдок вiйськових
походiв. Тож почувши таку новину, вiн зразу стрепенувся. Якийсь мерзенний
гяур - навiть хай це буде сам гетьман! - смi уривати в нього, великого
вiзира, грози навколишнiх народiв, ласий шматок? Це занадто!.. Власне,
його вразила не стiльки звiстка про те, що Юрiй Хмельницький здирствами й
грабунками нажива ться, скiльки думка, що тут можна самому непогано
поживитися. Вiн зразу зiставив двi щойно одержанi звiстки - перебування
полковника Яненченка у Львовi i багатства гетьмана, якi в його уявi
прибрали надзвичайних розмiрiв, - i зрозумiв, що легко буде цi багатства
перетягти з тайникiв немирiвського розбiйника у власнi кишенi. Гм, цi два
чорбаджi© не дурнi хлопцi. Здасться, ©х посила йому сам аллах!
У першу мить вiн хотiв вiддати категоричний наказ негайно вилучити всi
багатства у "князя i гетьмана сарматсько© Укра©ни", але вчасно схаменунся.
Нi, поспiшати не треба! Передусiм тому, щоб на дозвiллi обдумати, як
повести справу так, щоб цi багатства, обминувши державну скарбницю,
опинилися у повному його розпорядженнi, а по-друге, тому, що коли дати
гетьману ще якийсь час, вiн витисне iз свого нечисленного населення i ту
решту, яка ще в нього залиша ться в скринях, в капшуках i тайниках.
Задоволений собою, Кара-Мустафа подумки усмiха ться, але його сухорляве
темне обличчя, на якому чорними агатами горять невеликi пронизливi очi,
залиша ться суворим i непроникним.
- Спасибi вам, вiрнi мо© слуги, за важливi звiстки, - промовив вiзир,
намагаючись зобразити на лицi люб'язну усмiшку. - Я високо цiную вашi
послуги i з радiстю взяв би вас iз собою у новий похiд, де менi будуть
потрiбнi смiливi, розумнi й вiдданi люди, але я не можу цього зараз
зробити, бо ви потрiбнiшi тут, у цiй пiвнiчнiй кра©нi, яку я завоював, а
ви всi гуртом повиннi утримати для слави i величi нашого сонцеликого
падишаха, держави нашо© та iсламу. Тож ©дьте назад, у Немирiв, пильно
стежте за кожним кроком гетьмана i про все доповiдайте пашi Галiлю...
Нiхто, навiть Азем-ага, не повинен знати в Немировi про те, що ви говорили
тут. Це все дуже важливi справи, над розв'язанням яких я думатиму
найближчим часом. Iдiть!
Арсен i Ненко низько вклонилися i, задкуючи, вийшли з покою. Мовчки
перетнули замкове подвiр'я i, тiльки опинившись за ворiтьми, на мосту,
зупинилися i глянули один одному в вiчi.
- Ти сподiвався на таку зустрiч? - спитав Ненко.
- Признатися по правдi - нi! Я не думав, що великий вiзир у Кам'янцi, -
вiдповiв Арсен. - Але, зда ться менi, нам пощастило... Ми зробили все, що
могли...
Ненко хитнув головою.
- Так, не завидую я гетьмановi. Мiни пiд нього пiдведено потужнi, i
дивно буде, якщо хоч одна з них не вибухне. На цей раз високо вiн злетить
i низько впаде!
- Туди зрадниковi й дорога! - похмуро сказав Арсен, ковзнувши поглядом
по спустiлих Карвасарах. - Вiн сам собi викопав яму, сам собi накинув
зашморг на шию. Нiхто за ним не тужитиме... Мене зараз цiкавить iнше: про
який похiд мовив вiзир? По всьому виходить, що це буде не похiд на Ки©в,
якого ми всi ждали. Тодi питання - куди ж?
- Цього я не знаю. Але у мене теж склалося тверде переконання, що
походу на Ки©в не буде, - вiдповiв Ненко. - Напевне, у свiтi вiдбулися
подi©, про якi ми нiчого не зна мо, але якi змусили Стамбул вiдмовитися
вiд третього походу на Укра©ну... Гадаю, що нам варто кiлька днiв побути в
Кам'янцi, дивись, щось i пронюха мо. Вiзир при©жджав сюди не даремно.
- Я згоден з тобою. - Арсен ще раз глянув на рiднi Карвасари i тихо
рушив по мосту. - Крiм того, у нас ще одна пильна справа...
- Яка?
- Яненченко... Цей негiдник з чорною совiстю повинен поплатитися за
сво© злочини! - Арсен говорив рiшуче, навiть зi злобою. - Цей потрiйний
зрадник ладен торгувати нашою землею i нашим народом, як сво©м власним
добром! Йому все одно, де розбишакувати, - чи на Лiвобережжi, чи на
Подiллi, чи запродувати Львiв.
- Його доля теж у наших руках!
- Так. Менi гидко це робити, правда... Коли б я мiг стати з ним до
чесного двобою...
- Арсене, до чесного двобою можна ставати з чесним i прямодушним
супротивником, а з таким пiдлим перекинчиком, як Яненченко, слiд воювати
його ж збро ю, тобто пiдступом. Я нiчого не бачу в цьому поганого... Тим
бiльше, що ми не виноситимемо йому вироку, ми тiльки вiдiшлемо його ж
листа Яблоновському, а той як захоче, хай так i судить.


8

Два наступнi днi не додали нiчого до того, що вже знали Арсен i Ненко.
А на третiй, уранцi, трапилась пригода, яка змусила ©х спiшно покинути
мiсто.
Ранок був сонячний, теплий. За вiкном весело щебетали ластiвки i
цвiрiнчали розбишаки горобцi. Десь за стiною чувся брязкiт посуду i
гомонiли жiночi голоси - то на кухнi готували снiданок. Звiдти
просочувалися пахощi смажено© баранини з перцем i цибулею та пiдгорiлих
пiде - коржiв, що туркам замiняють хлiб.
Арсен i Ненко пiсля мiцного сну вiдчували в тiлi силу i бадьорiсть, а в
шлунку - при мну порожнечу, яка бува у молодих людей, коли вони готуються
добре попо©сти. Ось-ось до кiмнати мав зайти господар кав'ярнi - завжди
послужливий Кермен-ага - i запросити вниз, до снiданку, як вiн це робив
кожного разу, пiдкреслюючи повагу до грошовитих постояльцiв.
За дверима почувся тупiт нiг. Але це був не Кермен-ага, бo його крокiв
майже не чути було. У м'яких овечих чириках вiн ступав м'яко, скрадливо,
мов кiт. Це ж були кроки грiмкi, бистрi. До того ж iшло дво , поспiшаючи.
За якусь хвильку кроки затихли. Десь грюкнули дверi, i в ту ж мить
пролунав приглушений, але сповнений жаху жiночий крик. В ньому вчувалася
така смертельна туга, така безвихiдь, що Арсен i Ненко здригнулися. То
кричала Вандзя.
Не змовлюючись, вони стрiмголов кинулись ©й на допомогу.
Дверi до ©© кiмнати були щiльно причиненi. Арсен з розгону штурхонув ©х
плечем, як вихор увiрвався всередину.
I... зупинився.
Бiля вiкна, обличчям до дверей, стояла Вандзя. Мабуть, вона щойно
пiдвелася з лiжка, бо була в спiднiй бiлiй сорочцi, боса, з розпатланим
волоссям, що безладно падало на бiлi, аж рожевi пiсля сну плечi. Лiвою
рукою вона намагалася прикрити розхристану пазуху, а праву викинула
вперед, нiби захищалася вiд удару. На сполотнiлому, приречено застиглому
обличчi голубим жахом горiли великi прекраснi очi.
Посеред кiмнати, спинами до дверей, височiли двi яничарськi постатi.
Один яничар, високий, кремезний, пiднявши на рiвнi плечей руки i
розчепiривши товстi, мов цурупалки, пальцi, поволi наближався до Вандзi.
Другий мовчки спостерiгав цю сцену.
Побачивши Арсена, Вандзя хотiла щось крикнути, але не змогла, з Тi"
горла вирвався тiльки хрипкий стогiн.
Почувши позаду грюкiт дверей i тупiт нiг, яничари обернулись, i на
Арсена глянуло побуряковiле, страшне вiд гнiву вусате обличчя
Спихальського. Якусь мить вiн нерозумiюче дивився на свого друга, нiби
впiзнаючи його, потiм раптом в обличчi щось здригнулося, змiнилося - i в
очах спалахнула радiсть. Скоцюрб-ленi пальцi розпросталися, руки широко
розкинулися - i пан Мартин по-ведмежому згрiб Арсена в обiйми.
- Арсене! Холера© Це ти?
- Я, братику, я! - усмiхнувся Звенигора. - Та не тисни так, бо й ребра
полама ш.
- Звiдкiля ти тутай узявся, хлопаку?.. Ба-ба-ба, а то ж Ненко? От не
сподiвався!
- I ми не сподiвалися зустрiтися з тобою, пане Мартине... А ти як
опинився тут?
Спихальський враз посуворiшав. В обличчя знову шугнула темна кров. Очi
блиснули i мало не вискочили з орбiт.
- Чого я тутай?.. Наздоганяв ось цю мерзенну зрадницю! Татарське
смiття... I наздогнав! I задушу ниньки, як скажену кiшку!
Вiн кинувся до Вандзi, та Арсен i Ненко схопили його за руки.
- Чекай, пане Мартине! Будь же лицарем! - вигукнув Арсен. - Адже перед
тобою жiнка!
- Жiнка, ти кажеш?.. Нi, змiя!
- Цить!.. Сюди йдуть!
У дверi боязко заглянув Кермен-ага. Видно, крик Вандзi сполохав i його.
Вiн ледве переводив подих.
- Ненко, спровадь його, будь ласка, - шепнув Арсен. - Нам тут зайвi
свiдки не потрiбнi.
Ненко, люб'язно усмiхаючись, вийшов з кiмнати, узяв Кермен-агу пiд руку
i тихо повiв до виходу.
- Я буду вам дуже зобов'язаний, Кермен-ага, якщо ви негайно осiдла те
наших коней i коня панi Вандзi. А також приготу те в дорогу що-небудь
смачне...
- Ви ма те ©хати?
- Так, за нами прислано гiнцiв...
- Великий аллах, а я думав, що то якiсь розбiйники.
- Не ма те пiдстав хвилюватися, ага, то поряднi люди...
- Чого ж так перелякалась панi Вандзя?
- Вони шукали нас, а випадково потрапили в кiмнату до не©, ага.
- То панi Вандзя теж з вами?
- Так, адже ми поверта мося в Немирiв, а там повно кримчакiв... Вони
допоможуть ©й...
Останнi слова заспоко©ли старого каведжi, i вiн, вибачаючись,
почимчикував сходами вниз.
Коли Ненко повернувся до кiмнати, Спихальський уже трохи вгамувався.
Чоловiки вiдiйшли в куток i, вiдвернувшись од Вандзi, яка одягалася, мирно
розмовляли. Тiльки бас пана Мартина воркотiв сердито.
- Здаюсь, пане Арсен, тiльки на одну твою вимогу - не зчиняти шуму
тутай, у кав'ярнi. Але як тiльки ви©демо за мiсто, клянусь перуном, я...
- Гаразд, пане Мартине, гаразд, - заспокоював розгнiваного друга
Звенигора. - Ви©демо за мiсто - там поговоримо... А зараз, прошу тебе,
будь розумний i не здiймай шарварку, щоб нас не схопила турецька варта.
Тим часом Вандзя одяглася i - нi жива нi мертва - стала перед
чоловiками. Спихальський дивився на не© так, нiби хотiв спопелити
поглядом.
Коли всi вийшли у двiр, там уже чекали ©х осiдланi конi. Ненко
розплатився з каведжi, подякував за гостиннiсть, i невеличкий загiн ви©хав
за ворота.
За мiстом Арсен торкнув Спихальського за рукав i зробив знак, щоб той
трохи вiдстав.
- Хто це з тобою? - спитав тихо, кивнувши на мовчазного супутника пана
Мартина.
- Це пан жi Новак, мiй добрий приятель i знавець турецько© мови i
турецьких звича©в... На службi у Яблоновського... Коли я дiзнався про
зраду цi © негiдницi i вирiшив знайти ©© хоч на краю свiту i покарати
нещадно - що, клянусь гонором, i зроблю, хоч би проти мене повстали всi
сили пекла i раю! - то пан жi ласкаво погодився супроводжувати мене... Як
тiльки я прочитав записку, залишену мо ю колишньою малжонкою, я зразу
кинувся по ©© слiду. Я знав, що в не© шлях один - до Кам'янця, бо тiльки
звiдтам вона може добратися до свого мурзи. Тож менi потрiбен був
супутник, котрий добре б знався на турецькiй мовi i зумiв би привести мене
сюди...
- Гадаю, йому можна довiритися?
- Як менi!.. А що в тебе до нього?
- Не тiльки до нього, а й до тебе. Ось до©демо до того лужка на березi