Страница:
погони", "робити бiфштекс", "женити на шимпанзе" i так далi, й тому
подiбне до безконечностi. Воiстину, наскiльки збагатилася людська мова!
Узнав про фальшування. Про свiдчення штатних "очкарiв". Про мордування
жiнок. Узнав новiтнi заповiдi на зразок - "Лiпше поламати ребра ста
невинним, анiж пропустити одного винного" тощо.
Але цiкавим було те, що хоч цi речi й розказувано в камерi, та
бiльшiсть з них не договорювано до кiнця або говорено притчами, так що
виходило, що "отак от рiч розказувано, а як отак глянути - зовсiм не
розказувано нiчого такого". Треба було додумуватися самому. Нiхто нiчого
не говорив сам про себе, хiба що в суперечцi проривалося слово, друге.
Нiхто нiчого категорично не твердив, здебiльшого говорилося безвiдносно,
бо кожен боявся; щоб йому не "пришили" камерно© агiтацi©. А це страшна
рiч, - людина могла просидiти рiк, витерпiти всi муки, вiдкинути всi
обвинувачення та й бути неуразливою i раптом через одне слово, сказане в
камерi й доведене до вух слiдчого, дiстати статтю й спастися безповоротно.
Тому, якщо когось з тих, хто по-езопiвському городив абстракцi© про рiзнi
страхiття, хтось з тих, що сам ще не був на допитi, запитував навпрост, чи
його (iменно його!) справдi бито, - той вiдповiдав:
- Та що Ви, Бог з Вами! Ще що вигадайте! Це не я говорю, це Ви
говорите!.. -
Так що з бiльшостi усi тих фантастичних кривомовок, якi говорено в
камерi, Андрiй прямi висновки поробив уже сам, по сво©й уподобi.
В багато речей тяжко було повiрити, i вони лишилися без висновкiв,
забракованi, так i зосталися езопiвщиною. Так само як багато з присутнiх
(тi, що не переступали ще порогу цi © камери в напрямку до лабораторi©
"фабрики-кухнi") взагалi не здiбнi були сприймати розмови про жахи та
рiзку фантастику, заперечуючи ©х апрiорi, вiдкидаючи принципово. Це вони,
шукаючи спростування всiм тим жахам i всьому безглуздю, ставили усторч оте
запитання: "Чи вас, iменно вас, били?", а дiставши негативну вiдповiдь,
задоволено смiялись.
Тут, може, як нiде, виявилася цiкава риса людей, що, уникаючи
небезпеки, рятувалися вiд не© тим, що просто не вiрили в не©, скреслювали,
заперечували. До таких невiр належали - агроном Прокуда, Руденко,
Кулинич... Особливо бадьоро тримався Прокуда, сприймаючи все, як веселi
казки, - в його головi просто не вкладалося, як це його --- агронома й
працiвника високого наркомату - може хтось торкнути пальцем або
потрактувати, як iдiота чи як худобу. Нiколи того не може бути! Вiн зовсiм
не вiрив у це, а навпаки - вiрив у здоровий глузд i лад. А якщо там кого й
вдарять ненароком, то, значить, заробив. Вiн же нi в чому не винен. Ось
його справу розберуть, вияснять i вiн пiде додому, до жiнки. А в чеканнi
цього не хотiв псувати собi нерви, почувався, як немовля, вийняте з
купелi, -спокiйно й безтурботно.
Правду кажучи, Андрiй теж в бiльшiсть чутого i в сво© висновки не
вiрив, хоч i поробив ©х.
Перед обiдом повернувся Приходько. Вiн був веселий, бо його дiло
закiнчене i вiн оце пiдписав "двохсотку" - цебто протокол на пiдставi
200-© статтi Карного Кодексу УССР про закiнчення слiдства. Тепер вiн уже
мiг про все розповiдати. Справа його скоро пiде на трибунал, i слiдчий
обiцяв йому, божився, що йому дадуть легку кару - не бiльше п'яти рокiв,
замiсть розстрiлу або 25 рокiв. Легку ж кару дадуть тому, що вiн "у всьому
покаявся, щиро признався, доказав свою лояльнiсть i вiдданiсть радянськiй
владi та партi©". Слiдчий ще й закурити дав, скрiпляючи тим свою обiцянку.
Господи!.. Андрiй дивився на Приходька, що говорив без жодно©
езопiвщини й сам про себе, на вiдмiну вiд всього чутого, говореного на
здогад бурякiв, i був страшенно вражений. Було ясно, що Приходько цей вже
в бiльшiй мiрi небiжчик, анiж Ягельський. Сам себе закапав отим "признався
щиро, покаявся". Господи, Боже мiй! Вони, цi люди, подурiли!.. Але Андрiй
це лише подумав, вголос же нiчого не сказав. Вiн зрозумiв, що й Приходько,
й усi iншi, тi що "порозколювались", знають ситуацiю краще вiд нього, але
вибрали такий шлях дiйсно свiдомо, бо не вистачило в них характеру вибрати
iнший, i таки щиро тiшаться з вигаданого рятунку вiд смертi - вони самi
собi поробили iлюзi© й вхопилися за них, покотившись по похилiй...
Повернувся Азiк. Очi йому пiдозрiло якось бiгали, лице пашiло вiд
збудження, а цiла поведiнка змушувала нашорошитись: тодi як iншi уникали
прямо© вiдповiдi на запитання, чи ©х били, хоч i були, мабуть, битi добре,
Азiк аж захлинався вiд захоплення розповiдаючи, як його "страшенно бив
слiдчий". Вiн про це говорив так, наче хвалився щонайменше здобуттям
звання "героя СССР". Коли ж почали питати, як саме бив, виявилося, що вiн
"наступав на пальцi нiг", "пооддавлював геть". Азiк сичав, несамовито
кривив обличчя, шкутильгав, потiм намочив ганчiрку й прикладав до сво©х
"нещасних пальцiв". Хоч пальцi були зовсiм цiлiсiнькi й навiть без
найменiшого синця чи здряпинки.
Пильному й вдумливому Андрi вi не треба було пояснювати, що це завчить.
Не треба було пояснювати цього й Гепнеровi - старому (ще царських асiв)
полiтв'язневi й каторжниковi, а головне, знавцевi душ сво©х одноплеменцiв.
Гепнер дивився скоса на Азiка, мовчав i кривив обличчя вiд презирства й
огиди. Вони обидва марксиста, обидва жиди й обидва троцькiсти, але якi
вони рiзнi! Скоро пiсля повороту Приходька й Азiка до камери зазирнув
черговий корпусу з наглядачем i понуро попросив видати речi. Юровськогоце
того аматора аеродромiв. Ляшенко зiбрав i видав речi- торбиночку з пайкою
хлiба й ложкою, потiм миску, пальто, кепку i, нарештi, брудну подушку.
Черговий усе забрав, лише повернув миску й ложку, тим самим збивши всiх з
пантелику. Вирiшили, що Юровський сiв до карцеру, або ж... Або ж пiшов до
камери смертникiв - була й така думка.
Андрiй мiг пiти на парi, що з аматором аеродромiв нiчого злого не
сталося. Коли дивитися пильно на Азiка, то ста все ясно й зрозумiло.
Юровського, напевно, перевели до iншо© камери, бо тут вiн "засипався",
здемаскований ним- Андрi м, Азiк же, очевидно, допомiг, поiнформувавши, де
слiд, i тепер функцiю Юровського в камерi виконуватиме Азiк. Не випадково
вiн так кривля ться над сво©ми пальцями. Так вирiшив Андрiй, пiдкоряючись
властивому йому вовчому iнстинктовi, що завжди вчасно сигналiзував про
небезпеку. Але про сво© висновки Андрiй нiкому нiчого не сказав, та й не
було в тому потреби, бо. навiть найна©внiшому в'язневi не треба було тут
нiчого пояснювати.
Чекали на поворот Свистуна й Васильченка. Цiкаво, як цi повернуться?
Але вони не повернулися до самого обiду. Перед самим же обiдом щось
затовклось, затупотiло бiля дверей, загримiли засуви... Всi вирiшили, що
це котрогось вже несуть на ряднинi або за руки й за ноги. Власне, цю думку
подав Охрiменко, що знав добре Свистуна, а ще краще знав Васильченка, як
гордого й затятого, "кам'яного чоловiка", який нiбито дуже скандалив iз
сво©ми слiдчими, тримався правдi, як гордий орденоносець i комбриг.
Але вiдчинилися дверi й, замiсть Свистуна а чи Васильченка на ряднинi,
в дверях з'явилася людина в снiжно-бiлiй одежi - якийсь випещений, пихатий
красень в майському костюмi, з грузинськими рисами обличчя. Побачивши
камеру, вiн отетерiв, вилупив сво© й без того банькатi очi приголомшено.
Поки вiн лупав ними, черговий пiддав ногою в спину, вштовхнув гостя в
камеру й зачинив дверi.
Снiжно-бiлий гiсть смiшно крутив переляканими очима й точнiсiнько так,
як Андрiй напередоднi, зайняв оборону, упершись спиною в дверi. Потiм
виявилося, що в оборонi нема потреби, на велике його здивування. Та,
зда ться, ще бiльше здивування повстало в нього вiд факту, що вiн таки
дiйсно опинився в тюремнiй камерi.
Це справдi був грузин. I не просто грузин, а знаменитий грузин - це був
товариш Георгiанi, колишнiй командувач вiйськ ВЧК-ОГПУ в м. Харковi в
першi роки по революцi© й навiть в роки революцi©: його знали деякi
в'язнi, зокрема Гепнер. Але, незважаючи на приязнiсть знайомих (а може,
саме через це!), Георгiанi тримався пiдкреслено ворожи, вiдчужено,
презирливо- як трима ться здоровий серед зачумлених. Його просили
роздягатися -вiн не схотiв i категорично обтяв будь-якi розмови на цю
тему. Так само обтяв розмови про волю, не вiдповiдав на жоднi запитання й
взагалi не розмовляв. Дивився вовком.
Коли Краснояружський пустив жука про биття, Георгiанi спалахнув i,
зда ться, ладен був учинити над доцентом власноручну розправу за наклепи й
поругання органiв ревзаконностi. Словом, вiн тримався, як високоiдейний
член партi© серед позапартiйних троглодитiв, як чесний серед бандитiв i
злодi©в, як патрiот серед ворогiв народу, словом, як помилково вкинений
сюди господар сов тсько© землi й неба, ввергнутий у вертеп
контрреволюцiонерiв через непорозумiння.
Георгiанi був на диво елегантний, аристократичний, випрасуваний,
накрохмалений, iдеально снiжно-бiлий i виключно гордий та недоторканий -
словом, справжнiй грузинський князь, а на сов тськiй термiнологi© -
"совбарин" i то найвищо© проби. Мав бiлi замшевi черевики, бiлi шкарпетки,
наманiкюренi нiгтi на руках. Витягши шовкову хусточку з кишенi, обтирав
нею гарне сво расове грузинське обличчя, свiй орлиний нiс i чорнi смолянi
брови. Йому запропонували мiсце (з огляду на "заслуги перед революцi ю")
те, де недавно лежав Юровський, цебто без стажування вiд парашi, але
Георгiанi не схотiв. Вiн не хотiв сiдати серед тако© страшно© юрби голих
контрреволюцiонерiв, не хотiв нагрiвати серед них мiсця. "Навiщо?!" -так,
здавалося, i говорили його очi та всi риси обличчя, скривленого гримасою
огиди, - "навiщо сiдати, коли це не для мене, коли я не такий, коли я тут
хвилево! Сидiть самi!" I вiн не сiв. Не сiв не тiльки на мiсце Юровського,
а не сiв i на законне сво мiсце бiля парашi. Вiн стояв собi бiля дверей.
Це була справдi бiла ворона серед присутнiх. Але наглядач не дав йому
стояти, вiдчинив кормушку й голосом, повним глуму, звелiв сiсти.
Дисциплiнований Георгiанi сiв, точнiше - присiв на кра чок парашi,
пiдстеливши свою шовкову хустку... Вiн все-таки був певен, що не
затрима ться тут.
Дiйсно, Георгiанi не затримався. Його скоро покликано й поведено десь
геть, навiть не давши пообiдати. Виходячи, вiн на диво чемно попрощався з
усiма, мабуть з радостi, що його звiльняють от.
Цей Георгiанi був темою розмов, дивування й рiзних iронiчних реплiк до
обiду, пiд час обiду й пiсля обiду. Його знав Гепнер i iнженер Н, як одну
з чiльних партiйних персон тепер, керiвника якогось тресту, ще й вхожого в
керiвнi кола НКВД та кола вiйськовикiв.
На обiд був знову "борщ" без картоплi й без капусти, але страшенно
насолений.
Який не був великий апетит у в'язнiв навiть на такий "борщ", але вiн
був зiпсований. Саме як сiли обiдати, розiтнувся скажений рей десь за
вiкном, з горiшнiх поверхiв управлiння, що обступало тюрму з цього боку
лiтерою "П" i що його горiшнi поверхи було видно трiшки навiть через край
залiзного щита, яким було загороджено вiкно вiд свiту. То був справжнiй
рев - почувши його, всi похололи, руки з ложками завмерли на пiвдорозi,
роти так i лишилися роззявленими, приготувавшись приймати ©жу. Рев був
такий оглушливий i такий трагiчний та сповнений одчаю, аж не подiбний до
людського, що всi попереднi чутi крики й стогони видалися Андрi вi
нереальними, фiктивними, плодом втомленого мiзку i тiльки. Кричав хтось,
кого, напевно, роздирали навпiл живцем, а коло нього лементували якiсь
рiзкi злобнi голоси, щось вимагаючи. Рев то притухав, сходячи до собачого
скiмлення, то раптом вибухав знову несамовито...
Обiд пропав. Мало .в кого вистачило сили волi до©сти його нормально.
До©в його Охрiменко, що мав-таки фантастичний апетит, та ще до©в Андрiй,
довiвши сам собi, що в нього ще мiцнi нерви й достатня сила волi. Азiк
свiй борщ вилив у парашу. Те саме зробив похмурий надмiру й зблiдлий
Руденко. Красиояружський довго тримав миску на колiнах, нарештi перемiг
себе й випив борщ швиденько навхилки... В коридорi дуднiли кроки, брязчали
й гримiли засуви, кожно© хвилини могли викликати кожного на допит. "Оце
ось по мене!" - стинався кожен, коли кроки в коридорi наближалися до
дверей.
А рев нагорi, за вiкном десь, то вщухав, то вибухав знову. Люди слухали
його всiм ством. Сидiли нерухомо, поглядали один на одного блукаючим
поглядом i знову переводили його на кватирку. Особливо зблiд безтурботний
Прокуда, вiн не витримав, схопився й закрив кватирку. Нiхто проти того не
запротестував...
- Професоре! - звернувся Руденко до Прiiходька якомога спокiйнiше, -
давайте "Мадам Боварi"!..
Приходько схопився за пропозицiю, як потопаючий за соломинку, i
тремтячим голосом заходився оповiдати далi недокiнчену вчора повiсть про
iнший свiт, рятуючись втечею геть у той iнший свiт, в iсторiю чарiвно©
жiнки - мадам Боварi. А за ним кинулися всi туди ж, як до порятунку.
Андрiй слухав крик, слухав "Мадам Боварi" i спостерiгав людей. Перед
ним було те, чого не вичита ш в жодного Флобера... Раптом вiдчув чийсь
пильний погляд на собi, глянув влiво - на нього дивилася пара вогких
розгублених i майже дитячих очей, - то його самого спостерiгав юнак Давид
Л. Зустрiвшись з Андрi вим поглядом, Давид знiяковiв, але не зразу одвiв
сво© очi, вiн ще дивився якусь хвилину, не моргаючи, а тодi вже схилив
голову. А як Андрiй одвернувся - Давид знову пiдвiв сво© очi... Андрiй вже
не повертав голови, лише думав про той погляд юнакiв, маючи його у вiччу -
такий кришталево чистий, на©вний, сповнений розгубленостi й в той же час
надi©, невисловленого якогось прохання, апеляцi© до його - Андрi вого -
авторитету. Погляд душi, що шукала опертя...
Спочатку оповiдання не клалось, голос у Приходька тремтiв i не давався
опанувати. Та помалу Приходько дав з ним раду, зумiв захопитися сам i
захопити iнших (принаймнi люди удали, що захопились) i вже вiльно плив
прекрасним, сонцесяйним морем Флоберiвсько© повiстi...
Крикiв не стало чути. х i справдi не стало чути, немов людина
захлинулася. За вiкном панувала тиша. Уплинуло чимало часу.
Вже Приходько закiнчував повiсть про мадам Боварi, як вiдчинилися дверi
й до камери вштовхнуто Георгiанi... Вiн зупинився бiля дверей, влип у них
спиною й дивився просто себе безглуздими, широко витрiщеними, розгубленими
очима. Губи йому несамовито тремтiли, а з гарного, та тепер спотвореного
якимись смугами й плямами обличчя стiкав брудний рясний пiт. Бiлоснiжний
одяг на Георгiанi був густо вкритий чiткими вiдбитками пiдошов i обцасiв
рiзного калiбру, можна було навiть визначити точно номер чобiт i
черевикiв, до того бiлоснiжного одягу прикладених; крiм вiдбиткiв пiдошов
i обцасiв, одяг ще був вкритий темними - брунатними та чорними -смугами,
товщими й тоншими. Койде тi смуги були червоними, а койде матерiя пiд ними
потрiскалась уповздовж.
Було все ясно i можна б було нiчого не говорити. Але Георгiанi
сказав... Вiн повiв блукаючим поглядом по камерi, облизав язиком смужку
слини, що звисала з рота, й тихо, трагiчно, розгублено промукав:
- Мене... били.:.
Потому безсило сповз на пiдлогу, закрив лице руками й гiрко заплакав.
Георгiанi було одведено найкраще мiсце- те саме, де недавно лежав
аматор аеродромiв. Його оточили мовчазним спiвчуттям, товариською увагою,
нi про що не розпитували, не лiзли йому в душу. Все це робилося без нiяко©
змови, а так, якось само собою. Незадоволений був лише Узуньян, що дали
лiпше мiсце, порушивши правило, але його нiхто не пiдтримав.
Тепер уже Георгiанi роздягся й був такий, як i всi, вже не гордував
товариством, а, навпаки, придивляючись та прислухаючись, скiльки мiг, все
бiльше й бiльше дивувався: вiн раптом "побачив", "розпiзнав" людей, яких
спершу не пiзнавав i проти яких сам пiшак. Вiн упiзнав Гепнера й iнженера
Н ... I було видно, що йому тяжко перед такими знайомими переживати свою
ганьбу - "його били". Його, заслуженого чоловiка перед революцi ю, що все
вiддав в iм'я ©© торжества, отак от потягли, мов пса на оривку, й у
якомусь там закапелку били нещадно й ганебно. I робили найдивовижнiшi
закиди самi визнаючи ©хню абсурднiсть, але вимагали, щоб вiн ©х
пiдтвердив, бо так потребу "партiя й уряд", так треба для загального
добра...
Розповiдаючи про те тихо, погноблено, здивовано, Георгiанi дрiбно
тремтiв. В станi психiчного потрясiння вiн не визнавав нiяко© конспiрацi©,
як i не володiв собою. Слова не вкладалися логiчно, губи шарпались, очi
божевiльне палахкотiли, думки плутались... Так вiн логiчно й не розповiв
нiчого до пуття про свою трагедiю, крiм того, що його били й закидали
найдикiшi злочини. Не в силi помиритися зi сво ю ганьбою, Георгiанi ламав
пальцi й плакав.
З камери брали ще двох жидiв з Цукротресту, брали ще Азiка i скоро всiх
повернули.
Надходив вечiр. Тяжка, тривожна атмосфера все бiльше наснажувалась.
Вечеря нiкому не йшла на думку, i тiльки тому, що вона була зовсiм
мiзерна, люди ©© проковтнули.
Перед вечором привели назад до камери Свистуна. Увiйшовши до камери,
вiн попростувавша сво мiсце, зiгнутий якимось непомiрним внутрiшнiм
тягарем, а всi дивилися пильно йому в обличчя з нiмим, невисловленим
запитанням - "Ну, як?"
Свистун сiв на сво мiсце й тяжко-тяжко зiтхнув, зiперся спиною об
стiну й сидiв, дивлячись просто перед собою невидющим зором.
- Розколовся? - висловив тихо Охрiменко загальне запитання, щиро так,
душевно.
- Розколовеся... - прошепотiв помалу Свистун, заплющив очi й,
спазматично схлипнувши, замотав головою з вiдчаю, зарипiв зубами.
"Розколовся", не витримав i пiдтвердив все - всю ту мерзость, яку вiд
нього вимагали пiдписати, собi на погибель i на вiчну ганьбу. Бо ж
ото-хто, а Свистун напевно знав, що "щире зiзнання" в намiрах "зiрвати
свiй власний завод", або "продати його чужоземним капiталiстам", або ще
"вбити самого Йосифа Вiссарiоновича" не може не скiнчитися стратою й
вiчним позорищем.
Увечерi Свистуна забрали "з вещами" й десь повели... Щоб бiльше не
повернути в цю камеру.
- "Чих-пих", - зiтхнув печально Охрiменко, мов би винiс присуд.
- Хтозна... - заперечив хтось безнадiйно. Це вже сталося, як вони
вклалися спати. А спати вони вклалися вже без сварки та "землемiрних"
манiпуляцiй - просто лягли "валетом в ялинку" - цебто один ряд лiг лицем
всi в один бiк i зiгнув ноги в колiнах, а другий ряд насупроти лiг лицем в
другий бiк i теж зiгнув ноги в колiнах, --- тi зiгнутi ноги одного ряду
зайшли за зiгнутi ноги другого ряду - i було досить зручно. Це й звалось
"валетом в ялинку". дина незручнiсть цього способу спання полягала в тiм,
що людина, увiмкнута в "валет", вже не могла дiяти самостiйно, скажiмо,
перевернутися на другий бiк, а мусила це зробити разом з цiлим рядом i то
не з одним, а з обома, цебто з усi ю системою "валета в ялинку". А сварки
не було тому, що iншi речi заволодiли душами й увагою всiх - почався
особливо тривожний вечiр, за яким iшла ще тривожнiша нiч - нiч напружено©
працi ось тако© от бойнi тако© "фабрики-кухнi". По коридору (так само, як
нагорi й внизу) дуднiли кроки, гримотiли засуви, клацали пальцi - там
водили людей вчвал з тюрми до корпусу слiдчих, до управлiння. I за кожними
кроками, за кожним брязкотом ключiв кожен шарпався нервами. Люди лежали в
"валетовi" й удавали, що сплять, але нiхто не спав - кожен лежав i всiма
фiбрами слухав.
Пiсля Свистуна забрали з камери Георгiанi i теж "з вещами", хоч вiн
нiяких "вещей" i не мав. Перш нiж вийти, Георгiанi спробував не вийти, вiн
сидiв розгублено серед звалища голих людей, чухав волохатi груди й, дико
обертаючи банькатими очима, зволiкав свiй вихiд. Потiм вiн тихенько
заскiмлив, мовби мала дитина, яку тягнуть на цундру, i, пiдкоряючись
окриковi з коридора, почав одягатися. Одягся в свiй, вже не бiлий, а
картатий, рясно оздоблений вiдбитками пiдошов i обцасiв, костюм. А потiм,
покiрно i в той же час нехотя ступаючи, мов бик на зарiз iдучи, перелазячи
через густе сплетiння нiг, рук i голiв, вийшов.
- Розколеться...--зiтхнув Охрiменко, коли за Георгiанi зачинилися
дверi, i додав: - Для блага партi©...
Андрiй намагався якось заснути, забутися й не ждати свого виклику. Той
виклик неминучий, i вiн прийде обов'язково, а як прийде, то тодi й
хвилюватися прийде пора. Заздалегодя ж хвилюватися - безглуздя. Хiд думки
був логiчний, дiйсно, чого хвилюватися даремно, на те прийде час. Прийде
час, i вiн усе взна i всього спробу ! Взна й, хто був Юда, а хто той, що
пускатиме кулю в потилицю. Взна й вартiсть самому собi, сво©й гордостi,
сво©й чумакiвськiй вдачi, якою так завжди пишався. Взна й вартiсть та
справжн обличчя сво©х братiв, що за них так стояв горою завжди i що за
них ще й тепер сто©ть горою його бiдолашна душа... Той момент прийде. А
тим часом треба берегти кожну краплю снаги фiзично© й душевно©. Але одне
дiло залiзна логiка, а друге дiло - залiзне серце! Треба ж його мати.
Андрiй пробував заснути, але безнадiйно, так, якi всi iншi.
Пiзно (перед пiвнiччю) десь за мурами, в тiсному тюремному подвiр'©
загула машина, залопотiла вiдкритим глушителем, застогнала. По камерi
пiшов шелест i зiтхання, пiднялося зi звалища кiлька голiв одразу й
наставилися в вiкно витрiщеними очима... Машина гула безперервно, i
безперервно бахкали вибухи газу з вихлопно© рури. I нiбито зовсiм не
вибухи з газово© рури...
- Розстрiлюють... - простогнав хтось в пiдлогу, в лахмiття, не
пiдiймаючи голови. Андрi вi здалося, що власник слова цокотiв зубами.
Андрiй почав прислухатись до гудiння машини, й йому дiйсно почало
здаватися, що в гудiннi мотора, як у бурхливiй водi десь, вибухають
револьвернi пострiли. Нi, це, напевно, галюцинацiя слуху. Вiн пригадав, як
колись в самiтнiй камерi цi © тюрми гули в стiнi вентилятори, вiн лежав на
лiжку, давився безсонними очима в стелю й слухав те тривожне гудiння. I
помалу в тiм гудiннi вентиляторiв йому зовсiм виразно, до абсолютно©
чiткостi, почали вчуватися крики й плач жiнок i дiтей, зойки дiвчат, плач
дорослих мужчин. Але не було певностi в нього тодi й нема ©© тепер, що то
справдi не були зойки жiнок i дiтей, крики мордованих. Нема певностi й
зараз, що це не пострiли з нагана, замаскованi шумом мотора.
- Так майже щоночi, - прошепотiв Охрiменко, вгадуючи якось хiд
Андрi вих думок i здогадуючись, що вiн не спить.
Пiсля тако© реплiки Андрiй зiтхнув з полегкiстю i навiть посмiхнувся:
"Значить, то не розстрiлюють! Бо кожно© ночi й так довго - кого ж вони
розстрiлюють?! То занадто багато треба приречених до розстрiлу, i ця тюрма
нiколи б не була повною".
Вiд тако© чудесно© думки прийшло нервове вiдпруження, й Андрiй почав
дрiмати. Скоро вiн заснув i йому навiть не снилося, що тi пострiли в
гудiннi мотора - то все ж таки правда, i що йому судилося про це згодом
докладно взнати. Натомiсть йому приснився прекрасний сон - приснилися
знову брати, нiби вони були разом на полюваннi на Ворсклi. Вони пливли
човном по зеркальнiй поверхнi Шаманiвсько© протоки, де стояли столiтнi
дуби й видивлялися в воду. Пливли й спiвали... Катерина теж була з ними й
заходилася соловейком. Скiльки разiв вони так гуляли колись!... Весела,
срiбноголоса Катерина, завзятий "полiтик", бо секретар юнацького осередку
в педтехнiкумi. З тi ю "полiтикою" вона не дуже давала раду, але зате
вмiла прекрасно спiвати... Вони були романтиками й спiвали романтично©,
улюблено© Катрино© пiснi, тi © пiснi, вiд яко© вiяло давниною, шелестiла
тирса, шумiло вiйсько, кипiла сила бурлацька-©хня таки сила.
"Ой що ж бо то та й за чорний ворон,
Що до полю кряка !?
Ой що ж бо то та й за бурлака,
Що всiх бурлак склика ?!" .
Бурлаки-це вони ж.
I бiгли, котилися луни по луках та по дiбровах.
Власне, за цю пiсню Андрiй колись полюбив Катерину, зустрiвши ©© вперше
в спортовому клубi, як вона, зiбравши навколо себе гурт хлопцiв i дiвчат,
спiвала з ними цi © пiснi, вiдважно диригуючи. "Наскликала бурлак та й
гримить зухвало", -тодi ще спало йому на думку.
I от вони спiвали ©© тепер. Надходив рожевий вечiр, i бiгли золотi вужi
по водi... Потiм вони сидiли десь на пiщаному урвищi й всi за чергою
стрiляли з мисливсько© рушницi в темряву, що обступила ©х кругом. Стрiляли
в нiкуди й тiшилися з снопiв iскор, що вилiтали в чорну нiч, немов з
батькiвського горна...
I вже нiби не вони стрiляють, а батько б' молотом по розпеченому
залiзу, поклавши його на мокру латочку на ковадлi, - iскри летять
несамовито ро м, а вибух з-пiд молота глушить вуха...
Над ранок, коли Андрiй прокинувся мокрий вiд поту й учадiлий вiд
сопуху, вiн не дочислився в камерi кiлькох осiб, що ©х забрато на допит
глубоко© ночi, зате прибуло дво нових, свiжих, з волi. Один з них сидiв
на вiковi парашi, ледь доторкаючись до кра чка того вiка стегном, а другий
стояв, пiдпираючи одвiрок. Обидва вони дивилися на людське сонне звалище з
тугою, зi страхом.
Згодом, коли роззнайомилися, виявилося, що один з них - високий,
молодий i дуже вродливий - директор Всеукра©нського iнституту фiзкультури
на прiзвище Бунчук; другий - керiвник обласного вiддiлу мисливства й
рибальства при облвиконкомi Харкiвщини на прiзвище Iванов.
Тепер уже Андрiй не був крайнiй бiля парашi, вiн мусив посунутися до
середини, а його мiсце зайняв Бунчук, а з протилежного боку - Iванов,
посунувши Краснояружського.
Всi, викликанi на допит уночi, вранцi повернулися. А повернувшись,
мовчали, мов у рот води понабирали, лише хмурились та зiтхали раз по раз.
"Мабуть, покололися хлопцi", - так вирiшив Охрiменко.
Не вернувся й досi з усiх лише Васильченко.
VII_
I на третiй день не покликано Андрiя на допит. Не покликано й знов...
Далi Андрiй збився з рахунку, котрий день "п'ятий, а котрий десятий - все
змiшалося в суцiльну кашу, чадний, тяжкий сон, фантастичне марево, в якому
не було анi початку, анi кiнця, марево, зiткане з "валетiв в замок" i
"валетiв в йолочку", "пов рок", гримання засувiв, крикiв десь i гудiння
машин, ходiння голяком "на оправку", пайок хлiба, блощиць, снiв сидя, снiв
лежачи, снiв на однiй нозi, нiчних сонних вiзiй реально© дiйсностi, яка
перевершувала найдикiшi вiзi©, чирякiв, безглуздого смiху, стогону й
пригод Трьох мушкетерiв, походеньок Тiля Уленшпiгеля... Пригод
Дон-Кiхота... I чекання, чекання.
подiбне до безконечностi. Воiстину, наскiльки збагатилася людська мова!
Узнав про фальшування. Про свiдчення штатних "очкарiв". Про мордування
жiнок. Узнав новiтнi заповiдi на зразок - "Лiпше поламати ребра ста
невинним, анiж пропустити одного винного" тощо.
Але цiкавим було те, що хоч цi речi й розказувано в камерi, та
бiльшiсть з них не договорювано до кiнця або говорено притчами, так що
виходило, що "отак от рiч розказувано, а як отак глянути - зовсiм не
розказувано нiчого такого". Треба було додумуватися самому. Нiхто нiчого
не говорив сам про себе, хiба що в суперечцi проривалося слово, друге.
Нiхто нiчого категорично не твердив, здебiльшого говорилося безвiдносно,
бо кожен боявся; щоб йому не "пришили" камерно© агiтацi©. А це страшна
рiч, - людина могла просидiти рiк, витерпiти всi муки, вiдкинути всi
обвинувачення та й бути неуразливою i раптом через одне слово, сказане в
камерi й доведене до вух слiдчого, дiстати статтю й спастися безповоротно.
Тому, якщо когось з тих, хто по-езопiвському городив абстракцi© про рiзнi
страхiття, хтось з тих, що сам ще не був на допитi, запитував навпрост, чи
його (iменно його!) справдi бито, - той вiдповiдав:
- Та що Ви, Бог з Вами! Ще що вигадайте! Це не я говорю, це Ви
говорите!.. -
Так що з бiльшостi усi тих фантастичних кривомовок, якi говорено в
камерi, Андрiй прямi висновки поробив уже сам, по сво©й уподобi.
В багато речей тяжко було повiрити, i вони лишилися без висновкiв,
забракованi, так i зосталися езопiвщиною. Так само як багато з присутнiх
(тi, що не переступали ще порогу цi © камери в напрямку до лабораторi©
"фабрики-кухнi") взагалi не здiбнi були сприймати розмови про жахи та
рiзку фантастику, заперечуючи ©х апрiорi, вiдкидаючи принципово. Це вони,
шукаючи спростування всiм тим жахам i всьому безглуздю, ставили усторч оте
запитання: "Чи вас, iменно вас, били?", а дiставши негативну вiдповiдь,
задоволено смiялись.
Тут, може, як нiде, виявилася цiкава риса людей, що, уникаючи
небезпеки, рятувалися вiд не© тим, що просто не вiрили в не©, скреслювали,
заперечували. До таких невiр належали - агроном Прокуда, Руденко,
Кулинич... Особливо бадьоро тримався Прокуда, сприймаючи все, як веселi
казки, - в його головi просто не вкладалося, як це його --- агронома й
працiвника високого наркомату - може хтось торкнути пальцем або
потрактувати, як iдiота чи як худобу. Нiколи того не може бути! Вiн зовсiм
не вiрив у це, а навпаки - вiрив у здоровий глузд i лад. А якщо там кого й
вдарять ненароком, то, значить, заробив. Вiн же нi в чому не винен. Ось
його справу розберуть, вияснять i вiн пiде додому, до жiнки. А в чеканнi
цього не хотiв псувати собi нерви, почувався, як немовля, вийняте з
купелi, -спокiйно й безтурботно.
Правду кажучи, Андрiй теж в бiльшiсть чутого i в сво© висновки не
вiрив, хоч i поробив ©х.
Перед обiдом повернувся Приходько. Вiн був веселий, бо його дiло
закiнчене i вiн оце пiдписав "двохсотку" - цебто протокол на пiдставi
200-© статтi Карного Кодексу УССР про закiнчення слiдства. Тепер вiн уже
мiг про все розповiдати. Справа його скоро пiде на трибунал, i слiдчий
обiцяв йому, божився, що йому дадуть легку кару - не бiльше п'яти рокiв,
замiсть розстрiлу або 25 рокiв. Легку ж кару дадуть тому, що вiн "у всьому
покаявся, щиро признався, доказав свою лояльнiсть i вiдданiсть радянськiй
владi та партi©". Слiдчий ще й закурити дав, скрiпляючи тим свою обiцянку.
Господи!.. Андрiй дивився на Приходька, що говорив без жодно©
езопiвщини й сам про себе, на вiдмiну вiд всього чутого, говореного на
здогад бурякiв, i був страшенно вражений. Було ясно, що Приходько цей вже
в бiльшiй мiрi небiжчик, анiж Ягельський. Сам себе закапав отим "признався
щиро, покаявся". Господи, Боже мiй! Вони, цi люди, подурiли!.. Але Андрiй
це лише подумав, вголос же нiчого не сказав. Вiн зрозумiв, що й Приходько,
й усi iншi, тi що "порозколювались", знають ситуацiю краще вiд нього, але
вибрали такий шлях дiйсно свiдомо, бо не вистачило в них характеру вибрати
iнший, i таки щиро тiшаться з вигаданого рятунку вiд смертi - вони самi
собi поробили iлюзi© й вхопилися за них, покотившись по похилiй...
Повернувся Азiк. Очi йому пiдозрiло якось бiгали, лице пашiло вiд
збудження, а цiла поведiнка змушувала нашорошитись: тодi як iншi уникали
прямо© вiдповiдi на запитання, чи ©х били, хоч i були, мабуть, битi добре,
Азiк аж захлинався вiд захоплення розповiдаючи, як його "страшенно бив
слiдчий". Вiн про це говорив так, наче хвалився щонайменше здобуттям
звання "героя СССР". Коли ж почали питати, як саме бив, виявилося, що вiн
"наступав на пальцi нiг", "пооддавлював геть". Азiк сичав, несамовито
кривив обличчя, шкутильгав, потiм намочив ганчiрку й прикладав до сво©х
"нещасних пальцiв". Хоч пальцi були зовсiм цiлiсiнькi й навiть без
найменiшого синця чи здряпинки.
Пильному й вдумливому Андрi вi не треба було пояснювати, що це завчить.
Не треба було пояснювати цього й Гепнеровi - старому (ще царських асiв)
полiтв'язневi й каторжниковi, а головне, знавцевi душ сво©х одноплеменцiв.
Гепнер дивився скоса на Азiка, мовчав i кривив обличчя вiд презирства й
огиди. Вони обидва марксиста, обидва жиди й обидва троцькiсти, але якi
вони рiзнi! Скоро пiсля повороту Приходька й Азiка до камери зазирнув
черговий корпусу з наглядачем i понуро попросив видати речi. Юровськогоце
того аматора аеродромiв. Ляшенко зiбрав i видав речi- торбиночку з пайкою
хлiба й ложкою, потiм миску, пальто, кепку i, нарештi, брудну подушку.
Черговий усе забрав, лише повернув миску й ложку, тим самим збивши всiх з
пантелику. Вирiшили, що Юровський сiв до карцеру, або ж... Або ж пiшов до
камери смертникiв - була й така думка.
Андрiй мiг пiти на парi, що з аматором аеродромiв нiчого злого не
сталося. Коли дивитися пильно на Азiка, то ста все ясно й зрозумiло.
Юровського, напевно, перевели до iншо© камери, бо тут вiн "засипався",
здемаскований ним- Андрi м, Азiк же, очевидно, допомiг, поiнформувавши, де
слiд, i тепер функцiю Юровського в камерi виконуватиме Азiк. Не випадково
вiн так кривля ться над сво©ми пальцями. Так вирiшив Андрiй, пiдкоряючись
властивому йому вовчому iнстинктовi, що завжди вчасно сигналiзував про
небезпеку. Але про сво© висновки Андрiй нiкому нiчого не сказав, та й не
було в тому потреби, бо. навiть найна©внiшому в'язневi не треба було тут
нiчого пояснювати.
Чекали на поворот Свистуна й Васильченка. Цiкаво, як цi повернуться?
Але вони не повернулися до самого обiду. Перед самим же обiдом щось
затовклось, затупотiло бiля дверей, загримiли засуви... Всi вирiшили, що
це котрогось вже несуть на ряднинi або за руки й за ноги. Власне, цю думку
подав Охрiменко, що знав добре Свистуна, а ще краще знав Васильченка, як
гордого й затятого, "кам'яного чоловiка", який нiбито дуже скандалив iз
сво©ми слiдчими, тримався правдi, як гордий орденоносець i комбриг.
Але вiдчинилися дверi й, замiсть Свистуна а чи Васильченка на ряднинi,
в дверях з'явилася людина в снiжно-бiлiй одежi - якийсь випещений, пихатий
красень в майському костюмi, з грузинськими рисами обличчя. Побачивши
камеру, вiн отетерiв, вилупив сво© й без того банькатi очi приголомшено.
Поки вiн лупав ними, черговий пiддав ногою в спину, вштовхнув гостя в
камеру й зачинив дверi.
Снiжно-бiлий гiсть смiшно крутив переляканими очима й точнiсiнько так,
як Андрiй напередоднi, зайняв оборону, упершись спиною в дверi. Потiм
виявилося, що в оборонi нема потреби, на велике його здивування. Та,
зда ться, ще бiльше здивування повстало в нього вiд факту, що вiн таки
дiйсно опинився в тюремнiй камерi.
Це справдi був грузин. I не просто грузин, а знаменитий грузин - це був
товариш Георгiанi, колишнiй командувач вiйськ ВЧК-ОГПУ в м. Харковi в
першi роки по революцi© й навiть в роки революцi©: його знали деякi
в'язнi, зокрема Гепнер. Але, незважаючи на приязнiсть знайомих (а може,
саме через це!), Георгiанi тримався пiдкреслено ворожи, вiдчужено,
презирливо- як трима ться здоровий серед зачумлених. Його просили
роздягатися -вiн не схотiв i категорично обтяв будь-якi розмови на цю
тему. Так само обтяв розмови про волю, не вiдповiдав на жоднi запитання й
взагалi не розмовляв. Дивився вовком.
Коли Краснояружський пустив жука про биття, Георгiанi спалахнув i,
зда ться, ладен був учинити над доцентом власноручну розправу за наклепи й
поругання органiв ревзаконностi. Словом, вiн тримався, як високоiдейний
член партi© серед позапартiйних троглодитiв, як чесний серед бандитiв i
злодi©в, як патрiот серед ворогiв народу, словом, як помилково вкинений
сюди господар сов тсько© землi й неба, ввергнутий у вертеп
контрреволюцiонерiв через непорозумiння.
Георгiанi був на диво елегантний, аристократичний, випрасуваний,
накрохмалений, iдеально снiжно-бiлий i виключно гордий та недоторканий -
словом, справжнiй грузинський князь, а на сов тськiй термiнологi© -
"совбарин" i то найвищо© проби. Мав бiлi замшевi черевики, бiлi шкарпетки,
наманiкюренi нiгтi на руках. Витягши шовкову хусточку з кишенi, обтирав
нею гарне сво расове грузинське обличчя, свiй орлиний нiс i чорнi смолянi
брови. Йому запропонували мiсце (з огляду на "заслуги перед революцi ю")
те, де недавно лежав Юровський, цебто без стажування вiд парашi, але
Георгiанi не схотiв. Вiн не хотiв сiдати серед тако© страшно© юрби голих
контрреволюцiонерiв, не хотiв нагрiвати серед них мiсця. "Навiщо?!" -так,
здавалося, i говорили його очi та всi риси обличчя, скривленого гримасою
огиди, - "навiщо сiдати, коли це не для мене, коли я не такий, коли я тут
хвилево! Сидiть самi!" I вiн не сiв. Не сiв не тiльки на мiсце Юровського,
а не сiв i на законне сво мiсце бiля парашi. Вiн стояв собi бiля дверей.
Це була справдi бiла ворона серед присутнiх. Але наглядач не дав йому
стояти, вiдчинив кормушку й голосом, повним глуму, звелiв сiсти.
Дисциплiнований Георгiанi сiв, точнiше - присiв на кра чок парашi,
пiдстеливши свою шовкову хустку... Вiн все-таки був певен, що не
затрима ться тут.
Дiйсно, Георгiанi не затримався. Його скоро покликано й поведено десь
геть, навiть не давши пообiдати. Виходячи, вiн на диво чемно попрощався з
усiма, мабуть з радостi, що його звiльняють от.
Цей Георгiанi був темою розмов, дивування й рiзних iронiчних реплiк до
обiду, пiд час обiду й пiсля обiду. Його знав Гепнер i iнженер Н, як одну
з чiльних партiйних персон тепер, керiвника якогось тресту, ще й вхожого в
керiвнi кола НКВД та кола вiйськовикiв.
На обiд був знову "борщ" без картоплi й без капусти, але страшенно
насолений.
Який не був великий апетит у в'язнiв навiть на такий "борщ", але вiн
був зiпсований. Саме як сiли обiдати, розiтнувся скажений рей десь за
вiкном, з горiшнiх поверхiв управлiння, що обступало тюрму з цього боку
лiтерою "П" i що його горiшнi поверхи було видно трiшки навiть через край
залiзного щита, яким було загороджено вiкно вiд свiту. То був справжнiй
рев - почувши його, всi похололи, руки з ложками завмерли на пiвдорозi,
роти так i лишилися роззявленими, приготувавшись приймати ©жу. Рев був
такий оглушливий i такий трагiчний та сповнений одчаю, аж не подiбний до
людського, що всi попереднi чутi крики й стогони видалися Андрi вi
нереальними, фiктивними, плодом втомленого мiзку i тiльки. Кричав хтось,
кого, напевно, роздирали навпiл живцем, а коло нього лементували якiсь
рiзкi злобнi голоси, щось вимагаючи. Рев то притухав, сходячи до собачого
скiмлення, то раптом вибухав знову несамовито...
Обiд пропав. Мало .в кого вистачило сили волi до©сти його нормально.
До©в його Охрiменко, що мав-таки фантастичний апетит, та ще до©в Андрiй,
довiвши сам собi, що в нього ще мiцнi нерви й достатня сила волi. Азiк
свiй борщ вилив у парашу. Те саме зробив похмурий надмiру й зблiдлий
Руденко. Красиояружський довго тримав миску на колiнах, нарештi перемiг
себе й випив борщ швиденько навхилки... В коридорi дуднiли кроки, брязчали
й гримiли засуви, кожно© хвилини могли викликати кожного на допит. "Оце
ось по мене!" - стинався кожен, коли кроки в коридорi наближалися до
дверей.
А рев нагорi, за вiкном десь, то вщухав, то вибухав знову. Люди слухали
його всiм ством. Сидiли нерухомо, поглядали один на одного блукаючим
поглядом i знову переводили його на кватирку. Особливо зблiд безтурботний
Прокуда, вiн не витримав, схопився й закрив кватирку. Нiхто проти того не
запротестував...
- Професоре! - звернувся Руденко до Прiiходька якомога спокiйнiше, -
давайте "Мадам Боварi"!..
Приходько схопився за пропозицiю, як потопаючий за соломинку, i
тремтячим голосом заходився оповiдати далi недокiнчену вчора повiсть про
iнший свiт, рятуючись втечею геть у той iнший свiт, в iсторiю чарiвно©
жiнки - мадам Боварi. А за ним кинулися всi туди ж, як до порятунку.
Андрiй слухав крик, слухав "Мадам Боварi" i спостерiгав людей. Перед
ним було те, чого не вичита ш в жодного Флобера... Раптом вiдчув чийсь
пильний погляд на собi, глянув влiво - на нього дивилася пара вогких
розгублених i майже дитячих очей, - то його самого спостерiгав юнак Давид
Л. Зустрiвшись з Андрi вим поглядом, Давид знiяковiв, але не зразу одвiв
сво© очi, вiн ще дивився якусь хвилину, не моргаючи, а тодi вже схилив
голову. А як Андрiй одвернувся - Давид знову пiдвiв сво© очi... Андрiй вже
не повертав голови, лише думав про той погляд юнакiв, маючи його у вiччу -
такий кришталево чистий, на©вний, сповнений розгубленостi й в той же час
надi©, невисловленого якогось прохання, апеляцi© до його - Андрi вого -
авторитету. Погляд душi, що шукала опертя...
Спочатку оповiдання не клалось, голос у Приходька тремтiв i не давався
опанувати. Та помалу Приходько дав з ним раду, зумiв захопитися сам i
захопити iнших (принаймнi люди удали, що захопились) i вже вiльно плив
прекрасним, сонцесяйним морем Флоберiвсько© повiстi...
Крикiв не стало чути. х i справдi не стало чути, немов людина
захлинулася. За вiкном панувала тиша. Уплинуло чимало часу.
Вже Приходько закiнчував повiсть про мадам Боварi, як вiдчинилися дверi
й до камери вштовхнуто Георгiанi... Вiн зупинився бiля дверей, влип у них
спиною й дивився просто себе безглуздими, широко витрiщеними, розгубленими
очима. Губи йому несамовито тремтiли, а з гарного, та тепер спотвореного
якимись смугами й плямами обличчя стiкав брудний рясний пiт. Бiлоснiжний
одяг на Георгiанi був густо вкритий чiткими вiдбитками пiдошов i обцасiв
рiзного калiбру, можна було навiть визначити точно номер чобiт i
черевикiв, до того бiлоснiжного одягу прикладених; крiм вiдбиткiв пiдошов
i обцасiв, одяг ще був вкритий темними - брунатними та чорними -смугами,
товщими й тоншими. Койде тi смуги були червоними, а койде матерiя пiд ними
потрiскалась уповздовж.
Було все ясно i можна б було нiчого не говорити. Але Георгiанi
сказав... Вiн повiв блукаючим поглядом по камерi, облизав язиком смужку
слини, що звисала з рота, й тихо, трагiчно, розгублено промукав:
- Мене... били.:.
Потому безсило сповз на пiдлогу, закрив лице руками й гiрко заплакав.
Георгiанi було одведено найкраще мiсце- те саме, де недавно лежав
аматор аеродромiв. Його оточили мовчазним спiвчуттям, товариською увагою,
нi про що не розпитували, не лiзли йому в душу. Все це робилося без нiяко©
змови, а так, якось само собою. Незадоволений був лише Узуньян, що дали
лiпше мiсце, порушивши правило, але його нiхто не пiдтримав.
Тепер уже Георгiанi роздягся й був такий, як i всi, вже не гордував
товариством, а, навпаки, придивляючись та прислухаючись, скiльки мiг, все
бiльше й бiльше дивувався: вiн раптом "побачив", "розпiзнав" людей, яких
спершу не пiзнавав i проти яких сам пiшак. Вiн упiзнав Гепнера й iнженера
Н ... I було видно, що йому тяжко перед такими знайомими переживати свою
ганьбу - "його били". Його, заслуженого чоловiка перед революцi ю, що все
вiддав в iм'я ©© торжества, отак от потягли, мов пса на оривку, й у
якомусь там закапелку били нещадно й ганебно. I робили найдивовижнiшi
закиди самi визнаючи ©хню абсурднiсть, але вимагали, щоб вiн ©х
пiдтвердив, бо так потребу "партiя й уряд", так треба для загального
добра...
Розповiдаючи про те тихо, погноблено, здивовано, Георгiанi дрiбно
тремтiв. В станi психiчного потрясiння вiн не визнавав нiяко© конспiрацi©,
як i не володiв собою. Слова не вкладалися логiчно, губи шарпались, очi
божевiльне палахкотiли, думки плутались... Так вiн логiчно й не розповiв
нiчого до пуття про свою трагедiю, крiм того, що його били й закидали
найдикiшi злочини. Не в силi помиритися зi сво ю ганьбою, Георгiанi ламав
пальцi й плакав.
З камери брали ще двох жидiв з Цукротресту, брали ще Азiка i скоро всiх
повернули.
Надходив вечiр. Тяжка, тривожна атмосфера все бiльше наснажувалась.
Вечеря нiкому не йшла на думку, i тiльки тому, що вона була зовсiм
мiзерна, люди ©© проковтнули.
Перед вечором привели назад до камери Свистуна. Увiйшовши до камери,
вiн попростувавша сво мiсце, зiгнутий якимось непомiрним внутрiшнiм
тягарем, а всi дивилися пильно йому в обличчя з нiмим, невисловленим
запитанням - "Ну, як?"
Свистун сiв на сво мiсце й тяжко-тяжко зiтхнув, зiперся спиною об
стiну й сидiв, дивлячись просто перед собою невидющим зором.
- Розколовся? - висловив тихо Охрiменко загальне запитання, щиро так,
душевно.
- Розколовеся... - прошепотiв помалу Свистун, заплющив очi й,
спазматично схлипнувши, замотав головою з вiдчаю, зарипiв зубами.
"Розколовся", не витримав i пiдтвердив все - всю ту мерзость, яку вiд
нього вимагали пiдписати, собi на погибель i на вiчну ганьбу. Бо ж
ото-хто, а Свистун напевно знав, що "щире зiзнання" в намiрах "зiрвати
свiй власний завод", або "продати його чужоземним капiталiстам", або ще
"вбити самого Йосифа Вiссарiоновича" не може не скiнчитися стратою й
вiчним позорищем.
Увечерi Свистуна забрали "з вещами" й десь повели... Щоб бiльше не
повернути в цю камеру.
- "Чих-пих", - зiтхнув печально Охрiменко, мов би винiс присуд.
- Хтозна... - заперечив хтось безнадiйно. Це вже сталося, як вони
вклалися спати. А спати вони вклалися вже без сварки та "землемiрних"
манiпуляцiй - просто лягли "валетом в ялинку" - цебто один ряд лiг лицем
всi в один бiк i зiгнув ноги в колiнах, а другий ряд насупроти лiг лицем в
другий бiк i теж зiгнув ноги в колiнах, --- тi зiгнутi ноги одного ряду
зайшли за зiгнутi ноги другого ряду - i було досить зручно. Це й звалось
"валетом в ялинку". дина незручнiсть цього способу спання полягала в тiм,
що людина, увiмкнута в "валет", вже не могла дiяти самостiйно, скажiмо,
перевернутися на другий бiк, а мусила це зробити разом з цiлим рядом i то
не з одним, а з обома, цебто з усi ю системою "валета в ялинку". А сварки
не було тому, що iншi речi заволодiли душами й увагою всiх - почався
особливо тривожний вечiр, за яким iшла ще тривожнiша нiч - нiч напружено©
працi ось тако© от бойнi тако© "фабрики-кухнi". По коридору (так само, як
нагорi й внизу) дуднiли кроки, гримотiли засуви, клацали пальцi - там
водили людей вчвал з тюрми до корпусу слiдчих, до управлiння. I за кожними
кроками, за кожним брязкотом ключiв кожен шарпався нервами. Люди лежали в
"валетовi" й удавали, що сплять, але нiхто не спав - кожен лежав i всiма
фiбрами слухав.
Пiсля Свистуна забрали з камери Георгiанi i теж "з вещами", хоч вiн
нiяких "вещей" i не мав. Перш нiж вийти, Георгiанi спробував не вийти, вiн
сидiв розгублено серед звалища голих людей, чухав волохатi груди й, дико
обертаючи банькатими очима, зволiкав свiй вихiд. Потiм вiн тихенько
заскiмлив, мовби мала дитина, яку тягнуть на цундру, i, пiдкоряючись
окриковi з коридора, почав одягатися. Одягся в свiй, вже не бiлий, а
картатий, рясно оздоблений вiдбитками пiдошов i обцасiв, костюм. А потiм,
покiрно i в той же час нехотя ступаючи, мов бик на зарiз iдучи, перелазячи
через густе сплетiння нiг, рук i голiв, вийшов.
- Розколеться...--зiтхнув Охрiменко, коли за Георгiанi зачинилися
дверi, i додав: - Для блага партi©...
Андрiй намагався якось заснути, забутися й не ждати свого виклику. Той
виклик неминучий, i вiн прийде обов'язково, а як прийде, то тодi й
хвилюватися прийде пора. Заздалегодя ж хвилюватися - безглуздя. Хiд думки
був логiчний, дiйсно, чого хвилюватися даремно, на те прийде час. Прийде
час, i вiн усе взна i всього спробу ! Взна й, хто був Юда, а хто той, що
пускатиме кулю в потилицю. Взна й вартiсть самому собi, сво©й гордостi,
сво©й чумакiвськiй вдачi, якою так завжди пишався. Взна й вартiсть та
справжн обличчя сво©х братiв, що за них так стояв горою завжди i що за
них ще й тепер сто©ть горою його бiдолашна душа... Той момент прийде. А
тим часом треба берегти кожну краплю снаги фiзично© й душевно©. Але одне
дiло залiзна логiка, а друге дiло - залiзне серце! Треба ж його мати.
Андрiй пробував заснути, але безнадiйно, так, якi всi iншi.
Пiзно (перед пiвнiччю) десь за мурами, в тiсному тюремному подвiр'©
загула машина, залопотiла вiдкритим глушителем, застогнала. По камерi
пiшов шелест i зiтхання, пiднялося зi звалища кiлька голiв одразу й
наставилися в вiкно витрiщеними очима... Машина гула безперервно, i
безперервно бахкали вибухи газу з вихлопно© рури. I нiбито зовсiм не
вибухи з газово© рури...
- Розстрiлюють... - простогнав хтось в пiдлогу, в лахмiття, не
пiдiймаючи голови. Андрi вi здалося, що власник слова цокотiв зубами.
Андрiй почав прислухатись до гудiння машини, й йому дiйсно почало
здаватися, що в гудiннi мотора, як у бурхливiй водi десь, вибухають
револьвернi пострiли. Нi, це, напевно, галюцинацiя слуху. Вiн пригадав, як
колись в самiтнiй камерi цi © тюрми гули в стiнi вентилятори, вiн лежав на
лiжку, давився безсонними очима в стелю й слухав те тривожне гудiння. I
помалу в тiм гудiннi вентиляторiв йому зовсiм виразно, до абсолютно©
чiткостi, почали вчуватися крики й плач жiнок i дiтей, зойки дiвчат, плач
дорослих мужчин. Але не було певностi в нього тодi й нема ©© тепер, що то
справдi не були зойки жiнок i дiтей, крики мордованих. Нема певностi й
зараз, що це не пострiли з нагана, замаскованi шумом мотора.
- Так майже щоночi, - прошепотiв Охрiменко, вгадуючи якось хiд
Андрi вих думок i здогадуючись, що вiн не спить.
Пiсля тако© реплiки Андрiй зiтхнув з полегкiстю i навiть посмiхнувся:
"Значить, то не розстрiлюють! Бо кожно© ночi й так довго - кого ж вони
розстрiлюють?! То занадто багато треба приречених до розстрiлу, i ця тюрма
нiколи б не була повною".
Вiд тако© чудесно© думки прийшло нервове вiдпруження, й Андрiй почав
дрiмати. Скоро вiн заснув i йому навiть не снилося, що тi пострiли в
гудiннi мотора - то все ж таки правда, i що йому судилося про це згодом
докладно взнати. Натомiсть йому приснився прекрасний сон - приснилися
знову брати, нiби вони були разом на полюваннi на Ворсклi. Вони пливли
човном по зеркальнiй поверхнi Шаманiвсько© протоки, де стояли столiтнi
дуби й видивлялися в воду. Пливли й спiвали... Катерина теж була з ними й
заходилася соловейком. Скiльки разiв вони так гуляли колись!... Весела,
срiбноголоса Катерина, завзятий "полiтик", бо секретар юнацького осередку
в педтехнiкумi. З тi ю "полiтикою" вона не дуже давала раду, але зате
вмiла прекрасно спiвати... Вони були романтиками й спiвали романтично©,
улюблено© Катрино© пiснi, тi © пiснi, вiд яко© вiяло давниною, шелестiла
тирса, шумiло вiйсько, кипiла сила бурлацька-©хня таки сила.
"Ой що ж бо то та й за чорний ворон,
Що до полю кряка !?
Ой що ж бо то та й за бурлака,
Що всiх бурлак склика ?!" .
Бурлаки-це вони ж.
I бiгли, котилися луни по луках та по дiбровах.
Власне, за цю пiсню Андрiй колись полюбив Катерину, зустрiвши ©© вперше
в спортовому клубi, як вона, зiбравши навколо себе гурт хлопцiв i дiвчат,
спiвала з ними цi © пiснi, вiдважно диригуючи. "Наскликала бурлак та й
гримить зухвало", -тодi ще спало йому на думку.
I от вони спiвали ©© тепер. Надходив рожевий вечiр, i бiгли золотi вужi
по водi... Потiм вони сидiли десь на пiщаному урвищi й всi за чергою
стрiляли з мисливсько© рушницi в темряву, що обступила ©х кругом. Стрiляли
в нiкуди й тiшилися з снопiв iскор, що вилiтали в чорну нiч, немов з
батькiвського горна...
I вже нiби не вони стрiляють, а батько б' молотом по розпеченому
залiзу, поклавши його на мокру латочку на ковадлi, - iскри летять
несамовито ро м, а вибух з-пiд молота глушить вуха...
Над ранок, коли Андрiй прокинувся мокрий вiд поту й учадiлий вiд
сопуху, вiн не дочислився в камерi кiлькох осiб, що ©х забрато на допит
глубоко© ночi, зате прибуло дво нових, свiжих, з волi. Один з них сидiв
на вiковi парашi, ледь доторкаючись до кра чка того вiка стегном, а другий
стояв, пiдпираючи одвiрок. Обидва вони дивилися на людське сонне звалище з
тугою, зi страхом.
Згодом, коли роззнайомилися, виявилося, що один з них - високий,
молодий i дуже вродливий - директор Всеукра©нського iнституту фiзкультури
на прiзвище Бунчук; другий - керiвник обласного вiддiлу мисливства й
рибальства при облвиконкомi Харкiвщини на прiзвище Iванов.
Тепер уже Андрiй не був крайнiй бiля парашi, вiн мусив посунутися до
середини, а його мiсце зайняв Бунчук, а з протилежного боку - Iванов,
посунувши Краснояружського.
Всi, викликанi на допит уночi, вранцi повернулися. А повернувшись,
мовчали, мов у рот води понабирали, лише хмурились та зiтхали раз по раз.
"Мабуть, покололися хлопцi", - так вирiшив Охрiменко.
Не вернувся й досi з усiх лише Васильченко.
VII_
I на третiй день не покликано Андрiя на допит. Не покликано й знов...
Далi Андрiй збився з рахунку, котрий день "п'ятий, а котрий десятий - все
змiшалося в суцiльну кашу, чадний, тяжкий сон, фантастичне марево, в якому
не було анi початку, анi кiнця, марево, зiткане з "валетiв в замок" i
"валетiв в йолочку", "пов рок", гримання засувiв, крикiв десь i гудiння
машин, ходiння голяком "на оправку", пайок хлiба, блощиць, снiв сидя, снiв
лежачи, снiв на однiй нозi, нiчних сонних вiзiй реально© дiйсностi, яка
перевершувала найдикiшi вiзi©, чирякiв, безглуздого смiху, стогону й
пригод Трьох мушкетерiв, походеньок Тiля Уленшпiгеля... Пригод
Дон-Кiхота... I чекання, чекання.