Страница:
День третiй ще був вiдзначений чiтко -третього дня вмер Ягельський. Вiн
умер увечерi, а вмираючи, спричинився до непри мних комплiкацiй, чим i
вiдзначив цей вечiр особливо.
Найперша комплiкацiя була та, що, вмираючи, вiн потребував
випростатися, а не було як- бо вмирав вiн пiсля команди "спать!", коли всi
вляглися, зайнявши геть всю пiдлогу до останнього сантиметра. Насупроти
Ягельського лежали Узуньян i Азiк - мiж цими двома приходилися ноги
Ягельського, що корчилися передсмертним корчем i намагалися все якнайдалi
випростатися. Ця комплiкацiя потягла цiлу низку iнших. Узуньян i Азiк.
страшенно бридилися. Особливо довготелесий Узуньян. Агонiзуючи, Ягельський
простягав ноги, а Узуньян вiдпихав ©х назад, пiдгинаючи ©х сво©ми
довжелезними клешнями. Знову випростувався Ягельський i знову пiдгинав
його Узуньян. Iнодi допомагав йому Азiк. А вся камера спостерiгала це й
чомусь зовсiм не реагувала - нiби було всiм байдуже.
Андрiй що лежав поруч з Ягельським (бо Охрiменко перейшов на мiсце
Свистуна), був тим страшенно вражений, нiчого подiбного йому ще не
доводилось бачити, хоч бачив вiн багато рiзного, дивовижного. Вiн дивився,
як Узуньян i Азiк пхали ногами умираючого товариша нещастя (а решта були
до того зовсiм байдужi), i в серединi йому пiдiймалася буря. Може, тому,
що вiн недавно з "волi" й ще не встиг огрубiти й зхамiти в виключно
жорстоких умовах - в таких умовах бо всi iстоти загризають самi себе. Буря
в ньому наростала, але вiн стримував ©© й звернувся до Узуньяна й Азiка
якнайспокiйнiше:
- Гало, дорогi сусiди! Дайте чоловiковi вмерти спокiйно, не руште його
нiг.
Але то не допомогло. Узуньян пхав холоднi ноги нещасного все
енергiйнiше, ще й шепочучи прокляття та висловлюючи мiмiкою свою безмежну
огиду, бо ж той, що вмирав, не був вiрменин! А Ягельський все уперто
випростувався. Андрiй пiднiс голос вище й запропонував обом сiсти й
почекати трохи, поки Ягельський вмре, бо лишилося вже небагато, хоч вiн
так уперто й чiпля ться за життя й не хоче вмирати. У вiдповiдь Узуньян
зашипiв i вибухнув паскудною лайкою, як то вмiють лаятись вуркагани й
вiрмени. Андрi вi кров бурхнула до обличчя, вiн сiв ураз i гримнув на
повен голос осатанiло:
- Встать!! Сволота!
Узуньян i Азiк схопилися, мов пiдкиненi пружиною, з намiром кинутися на
Андрiя, забризкали слиною:
- Ах ти ж петлюрiвська наволоч!
--Антисемiтська та шкуро!!! Контрреволюцiйна мордо!
Тодi Андрiй звiвся на ноги, наблизився до них щiльно i хотiв одтиснути
©х сво©ми грудищами до стiни й примусити стояти тихо, але тут Азiк
замiрився вдарити, а Узуньян плюнути в обличчя, тодi Андрiй схопив ©х обох
за карки й з усi © сили стукнув обличчями одне об одне й попер обох до
дверей. Вiн осатанiв, на©жачився, мов дикий вепр, запалахкотiв:
- Я вас зараз навчу товарисько© етики, хами!.. Га!.. - пiдiйшов, згрiб
обох знову за карки й посадив на парашу.
- Так сидiти! i не пiкати... - Постояв якусь мить, опанував себе й
повернувся на сво мiсце.
I дивно, два таких завзятих i хоробрих вояки проти напiвмертвого
Ягельського раптом принишкли, мов шкiдливi коти, i лише шмаркали
розквашеними носами, сидiли тихо на парашi.
Та тут вiдчинилася кормушка й просунулася голова наглядача:
- Що за шабаш жидiвський!?
Узуньян i Азiк схопилися й залементували навперебiй:
- Гражданiн отд льонний!.. Терор!.. Петлюрiвець... Антисемiт... Ми
чеснi... Нас б'ють!!
- Ша-а! - сказав наглядач в розтяжку: - Як твоя фамiлiя?
- Узуньян.
- А твоя?
- Азiк Розiн.
- Умгу.
Наглядач закрив кормушку, а тодi вiдчинив дверi:
- Ану, Узуньян та Разiк, давай виходь! - i забрав ©х обох з камери. По
якомусь часi вiдчинилася кормушка й та сама голова подивилась пильно по
камерi, знайшла оком Андрiя й пiдкликала до себе, взявши на допомогу
палець, i запитала:
- Як фамiлiя?
Андрiй сказав.
- Спортсмен? - запитала голова, оглядаючи атлетичну, мускулясту фiгуру
з нiг до голови з явним пi тетом.
- Нi.
- Лягай спати!- закiнчила голова понуро й закрила ляду.
Ягельський тим часом вже спокiйно вмер i лежав тепер нерухомий,
мертво-сiрий, витягнений на весь зрiст, до всього байдужий остаточно.
Лежав i помалу дубiв. Андрiй сiв бiля нього, закрив йому очi, а тодi
закурив i так сидiв, курив схвильовано. Згодом до нього пiдповз
Карапетьян, тримаючи люльку - чорта Мефiстофеля - перед собою, й попросив
прикурити.
Прикурив. Подивився в лице Ягельському, потiм в очi Андрi вi пильно, а
тодi, нiби знiчев'я, кивнувши на дверi:
- Карашо!.. Ото вiн i отой пiп, що завербував бiдного Аслана.
I заглушив цi слова димом та й вернувся на сво мiсце. А Андрiй
докурив, зiтхнув глибоко й лiг поруч з Ягельським, намагався заснути. Лiве
стегно його торкалося до стегна небiжчика, а праве да живого Бунчука, i
так вони лежали всi в однiй шерезi...
Скоро повернулись Узуньян i Аз©к-"Разiк"
Мертвий Ягельський, здавалося, зумисне витягнув якнайдальше сво© ноги,
ще й розчепiрив пальцi з викликом - "Нате штурхайте!" Але нiхто вже його
не штурхав i не пхав. Бiльше того - Узуньян i Азiк, що так недавно
зневажали живого, тепер принишкли й дибилися на мерця з неприхованим
острахом. Вiдомо, що людям, та й взагалi всiм iстотам, властивий мiстичний
жах перед мертвими з числа собi подiбних. Цей жах був написаний особливо
чiтко на обличчi Узуньяновому, що ще бiльше витягнулося й зблiдло, очi
дивилися злякано на пальцi нiг Ягельського, а весь тулуб тиснувся до
стiни, щоб якось до тих пальцiв не доторкнутися. Азiк бравував назовнi
презирливою посмiшкою, але вона йому не вдавалася, вiн зиркнув швидко по
камерi й раптом почервонiв, як рак, - на нього всi дивляться, а перед ним
лежить мертвяк, з яким треба разом спати! Щоб одвести увагу (чужу вiд
себе, а свою вiд Ягельського), Азiк потер карк, глипнув на Андрiя й
промовив голосно:
- Сильний, чортяка!...
А далi не витримав, схопився, пiдiйшов до дверей, деручись через
лежачих, i постукав.
- Ну?-спитав наглядач злобно.
- Заберiть мертвяка... - залепетав Азiк нервово, розгублено. - Мертвяк
в камерi!.. Заберiть...
Наглядач подивився пильно на Ягельського, порухав мовчки щелепою, а
тодi блимнув на Азiка й аж влiз у кормушку головою до Азiкового обличчя:
- Лягай спати з мертвяком, гад!! - зашипiв вiн люто, почекав, поки Азiк
покiрно лiг, а вже потiм тихенько закрив ляду. Коли ляда закрилася, Азiк
вiдсунувся подалi вiд мерця i влип в стiну.
Так був вiдзначений третiй день.
Мертвий Ягельський лежав серед живих цiлу нiч, спав з ними: разом (лише
не спали Узуньян i Азiк, мовби сидiли над душкою!) Вранцi Ягелiуського теж
не прибрано, - черговий корпусу, той, що обходив i вчора з перевiркою,
порахував усiх i Ягельського i записав його в журнал, як живого, разом з
усiма, на заяву ж, що Ягельський помер i що його треба прибрати, не
звернув жодно© уваги. Вiдбувши "пов рку", Ягельський лежав ще цiлий день -
"снiдав, обiдав i вечеряв" разом з товаришами, на нього видавано хлiб,
цукор i "борщ"... З того тiшилися доцент сiльгоспнаук Краснояружський i
Охрiменко, з'©даючи пайку хлiба, 10 грамiв цукру, "борщ" i ложку кашi за
"царство небесне померлого". Причому Охрiменко робив це вiдзначення щиро,
зiтхаючи глибоко й слiзно, а Краснояружський маскував у легку iронiю, бо ж
вiн доцент сiльгоспнаук, а значить, ате©ст. Проте вони жалiли Ягельського
обидва щиро в однаковiй мiрi.
I тiльки аж пiсля вечерi забрано труп Ягельського з камери: прийшло
дво тюремникiв - молодих хлопцiв у унiформах наглядачiв - iз ними
черговий корпусу, взяли Ягельського за ноги й поволокли з камери геть, мов
бревеняку, аж-но тому спиннi суглоби й голова заторохтiли через порiжок.
Все. Речi Ягельського залишилися в камерi й лежали ще кiлька днiв,
складенi в куточку бiля парашi, поки по них не прийшов хтось з тюремно©
адмiнiстрацi©.
Таким чином i той день, коли поволокли Ягельського з камери за ноги,
був вiдзначений. Це був четвертий день.
Одначе цьому четвертому дневi судилося бути вiдзначеним в Андрi вiй
пам'ятi лiпше. Увечерi, пiсля укладки спати, коли тюрмою й людськими
душамi затрясла лихоманка викликiв, людського скiмлення та гудiння
автомобiльного мотора з лопотiнням глушителя, - до камери нарештi
повернувся Васильченко. Нi, не повернувся, а його повернули - принесли на
ряднинi закривавленого, обiрваного й геть почорнiлого вiд синцiв i вкинули
до камери, вивернули з ряднини на пiдлогу, мовби зарiзаного кабана, перед
застиглим зором похололих людей.
Але Васильченко ще був живий - вiн швидко дихав i був непритомний -
вп'явся зубами у власну руку вище лiктя й посинiв увесь.
Коли зачинилися дверi, Охрiменко взяв Васильченка на оберемок, мов малу
дитину, й, роняючи великi сльози з сво©х волячих очей, вiднiс i поклав на
його мiсце. А тодi взяв миску з водою й облив Васильченковi голову, лив у
рота, намагаючись розцiпити зуби й звiльнити напiввiдкушенi м'язи руки.
Охрiменковi допомагав доктор Литвинов. Вони приводили непритомного до
пам'ятi, але з того нiчого не виходило. В камеру зазирнув наглядач,
подивився мовчки на Васильченка й його заклопотаних "лiкарiв" i на цей раз
нiчого не сказав, не гримнув "спати!", а мовчки закрив кормушку.
Привести до пам'ятi Васильченка нiяк не вдавалось. Аж нарештi, по
довгих зусиллях "лiкарiв", вiн опритомнiв, розцiпив зуби, пустив руку свою
закривавлену, повiв каламутним зором по камерi й прохрипiв: "Пити!" i, не
дочекавшись води, знову втратив свiдомiсть. Вiн гарячкував, маячiв, бився
в агонi©...
Оглянувши пильно Васильчецка, Литвинов знайшов рану пiд сорочкою межи
ребрами, пробиту чимсь тупим i заткнуту шматком брудно© ганчiрки, i зробив
висновок, що Васильченко ма зараження кровi й хвилини його почисленi,
якщо не вжити якихось екстразаходiв. Зробивши цей висновок, Литвинов
пролiз до дверей через людськi ноги, руки й голови й несмiливо постукав. А
як вiдчинилась кормушка, тихо попросив викликати негайно лiкаря, бо
"людина вмира !" "Вiд зараження кровi"! Наглядач подивився на Литвинова з
безмежним здивуванням, як на не знати якого дивака й дурня, й процiдив
крiзь зуби:
- Ти що, зiрвався..? То я, по-тво му, лiкар?
- Але ви викличте...
- То тут, по-тво му, курорт?!
- Але ж...
- Нiззя!- категорично одрубав наглядач, i тим розмова вичерпалася. Це
вже був якийсь iнший наглядач, не той, що вчора.
Вони, либонь, змiнюються неперiодичне, й систему чи закономiрнiсть тих
змiн не можна взагалi дослiдити. Це вiдзначив Андрiй, завваживши, що
сьогоднi наглядач iнший на вечiрнiй змiнi, анiж був учора, а позавчора ще
був iнший. Вдень так само наглядачi часто змiнюються.
Таким чином Васильченко був приречений на неминучу смерть без медично©
допомоги, ще й в присутностi високого фахiвця, професора медицини,
доктора, що упадав бiля нього й нiчого не мiг порадити.
Васильченко на хвилинку приходив до пам'ятi та й знову упiрнав у
гарячкове маячiння. Вiн несамовито скреготав зубами, лаявся з кимсь
немилосердно - далебi, з сво©ми слiдчими, обкладаючи ©х найсмiливiшими
епiтетами, запевняв когось презирливо, що вiн "не закричить, хоч би вони
його навiть запхали в м'ясорубку або робили з нього шнiцелi", бо ж вiн "не
гепеушник задрипаний, а червоний партизан i комбриг".
Комбриг маячiв, а в'язнi слухали, й для них картина помалу ставала
ясною. I була вона, та картина, дуже проста:
На великому конвей рi цей гордий i несамовитий комбриг, очевидно,
затявся, пройнятий безмежною зненавистю й презирством до тих "гепеушникiв
задрипаних", що замiрилися на його честь i гонор i що ранiше вже били його
- й о г о, к о м б р и г а ! - його ж власними орденами по обличчю,затявся
й зiгнорував ©х зовсiм, з ©хнiми тортурами й страхами, з ©хнiм намiром
поставити його на колiна й примусити "закричати". Тодi його почали
мордувати радикально. Комбриг же, щоб не закричати, схопився зубами за
м'язи власно© руки, зцiпив тi зуби безтямно та так i закляк... Йому
потрощили костi, пробили iржавою залiзякою ребра, заткнули рану брудною
ганчiркою i так вкинули до камери, непритомного, - н а п е в н о н е з м у
с и в ш и з а к р и ч а т и...
Андрiй прийшов на допомогу Охрiменковi й Литвинову - вони промили
закипiлу рану холодною водою й забинтували чистим рушником, що його
пожертвував юнак Давид, а з другого рушника зробили холодний компрес до
голови... Ну, що вони могли ще зробити в цих умовах, без елементарних
речей, потрiбних в таких випадках! Хоч нiякими елементарними речами тут
нiчому вже не зарадиш, як не викличеш нiяко© лiкарсько© допомоги, хоч тут
ти розбийся головою об мур, не викличеш i елементарного людського
спiвчуття. Андрiй спробував-таки викликати лiкаря, зчинивши грюкiт у
дверi. Наглядач вiдчинив кормушку й спитав, чого треба, а коли Андрiй
виклав свою вимогу, вiн на диво навiть не закричав злобно, а лише сплюнув
сердито й промовив з притиском:
- Та дурний же ти, чоловiче? Що ж я тобi намалюю зараз лiкаря а чи
виссу з пальця? А сам я, брат, не лiкар...
Когось викликали з камери, когось приводили, але Андрiй не помiчав. Вiн
лежав, заклавши руки за голову й зцiпивши зуби, дивився в стелю... Нiчим
уже тiй людинi допомогти не можна?
По пiвночi Васильченко опритомнiв i довго блукав каламутними очима по
камерi, когось шукаючи. Кiлька разiв вiн проходив тими очима повз Андрiя й
не затримувався. Навряд чи вiн взагалi щось бачив. Аж ось зiр той став
пильнiший, вi© заморгали, немов з просоння й в очах з'явилась розумна
iскра. Васильченко знову пройшовся тими очима по камерi й зупинився ними
на Андрi вi, якусь мить дивився пильно, а тодi покликав його тими очима й
кивком голови.
- Я тебе знаю!.. - прохрипiв ледве чутно Васильченко пересмаглими
устами, коли Андрiй нахилився над ним. - Ти - Чумак... наймолодший... - А
тодi, облизуючи раз по раз чорнi губи, розповiв, що вiн добре зна брата
Миколу й добре знав старого Чумака - "разом у боях були"... Що вiн просить
"Розстрiляти торо мерзавця Гаркавенка - провокатора й донощика", "як
прийде наше право"... Розказав у кiлькох уривчастих фразах, як його били,
але вiн не закричав i "не розколовся"... Говорячи, вiн тримався за Андрiя
гарячою рукою, немовби боявся пуститися берега цього хисткого свiту, який
вiн ма покидати. Мова його була тиха, повiльна, хоч вiн i квапився,
боючись, що не встигне, але, кваплячись, вiн захлинався i за©кався,
роблячи мову ще повiльнiшою. Пiсля тих кiлькох фраз Васильченко замовк i
заплющив очi. Потiм розплющив, зiтхнув глибоко й промовив з ноткою
безмежного трагiзму:
- Я проклинаю той день i час... Коли я пiдпорядкувався приказовi Льва
Грецького... а не пiшов з Симiоном Петлюрою... Може б, ця мерзость не
панувала...
А кажучи це, вiн рипiв зубами й плакав якщо це можна назвати "плакав",
- вiн лише хотiв плакати, та не мiг, не вмiв. Ця людина не мала слiз.
Останнi слова, якi сказав Васильченко, тримаючись за Андрi ву руку,
були слова, якi комбриг вже ледве-ледве проштовхнув крiзь шерхлi губи:
- Як побачиш мого найменшого брата... скажеш... що брат його Альоха...
I замовк. I вже не приходив бiльше до пам'ятi.
По тих словах величезний, безмежний тягар навалився на Андрi ве серце.
"Це так сказав старший брат iз славного роду Васильченкiв-Драшманiв".
Ще до ранку Васильченко помер.
Але, померши, вiн не лежав у камерi так довго, як Ягельський. Ще не
встиг труп захолонути, як в коридорi зчинилася бiганина. Початком тi ©
бiганини була поява голови "стрiлка" в кормушцi й шипiння:
- На "В !"
- Уже помер, -сказав Охрiменко злобно. Ляда кормушки шпарко грякнула, й
"стрiлок" подався. Десь забрязчав у коридорi телефон. Щось пробiгло в двi
чи три пари нiг сюди й туди. Потiм з обох сторiн наблизилися кроки до
камери 49-© й завмерли. Павза. Видно, як ворушиться щиток "вовчка" -
зазирають. Потiм забрязчав замок i гримнув засув - дверi вiдчинились i на
порозi стало калька .вiйськових а за ними дво цивiльних, очевидно,
слiдчих, вiйськовi ж - то були: начальник тюрми, черговий корпусу, якийсь
ще начальник з ромбами i пара оперативникiв з тюремно© комендатури. Ви
були страшенно занепоко нi, зiритованi, нахмуренi.
- Випурхнула пташка, - прошепотiв хтось серед звалища голих людей
злорадно й ледве чутно.
До камери зайшов начальник тюрми й другий начальник (якась висока
цяця); звелiвши всiм встати й пiдiбрати ноги, вони наблизилися до
небiжчика й поторкали його носками чобiт -сконстатували з розчарованими
мiнами: таки дiйсно вмер! Потому вийшли, а до камери зайшли
оперативники... Поки оперативники збирали Васильченковi речi й
приноровлялися, як його брати самого, в коридорi, насупроти вiдчинених
дверей, вiйськовi й цивiльнi начальники стояли купкою й гаряче щось
пошепки обговорювали, жестикулювали, особливо незадоволеними й лютими були
суб' кти в цивiльному, одягненi в решетилiвськi вишиванi сорочки з
"Кустпрому", з розхристаними конвiрами й рукавами, схопленими гумками, а
самi невизначено© нацiональностi.
Приноровившись, оперативники взяли Васильченка за ноги й так само, як
Ягельського недавно, потягли геть, мов бревеняку, хребтом через порiг.
Через хвилину викликали Андрiя з камери. Вiн вже думав, що на допит, i
почав одягатись, але звелено виходити так, голяка. В коридорi його
обступили вiйськовi й цивiльнi й почали питати, що з ним говорив
Васильченко.
- Нiчого, - вiдповiв Андрiй байдуже.
- А ви пригадайте, - запропонував один з цивiльних росiйською мовою.
Андрiй змiряв, його поглядом, примружився i вiдповiв - так само
байдуже:
- Уявiть собi, що пiсля тi © розмови, яку вiн вiдбув ранiше, мабуть, з
вами, вiн уже нiчого не говорив. Уявiть собi.
Цивiльний довго дивився в Андрi ве обличчя мовчазним, але шаленим
поглядом, заклав руки за спину, либонь, ховаючи вiд спокуси щоб не дати ©м
волю, а тодi недвозначно роздув нiздрi, примружився й одвернувся. Той
погляд нiчого доброго не вiщував. Найстарший вiйськовий дав знак
вiдправити Андрiя назад до камери.
Так був вiдзначений четвертий день Андрi во© тюремно© епопе©.
Ще перед сном (перед тим, як заснути) Андрiй вислухав пояснення
iнженера Н. що ж то був а вiйськовий, найстарший чином. То був начальник
облвiддiлу НКВД, призначений на мiсце покiйного Мазо. Мазо ж - колишнiй
заступник начальника Всеукра©нського управлiння ВЧК-ОГПУ, славнозвiсного
Балицького - застрiлився. А застрiлився вiн зовсiм недавно. I застрiлився
з причини "розходження" нiбито з "генеральною лiнi ю партi©", а чи то з
причини "нацiонального ухилу". Як Хвильовий i Скрипник. Так нiбито згiдно
з iнтерпретацi ю iнженера Н.
Ось так закiнчився четвертий день, про який Андрiй твердо пам'ятав, що
вiн був четвертий. Далi все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне
марево без початку й кiнця, змонтоване з химерного маячiння й з реально©
дiйсностi, яка видавалася химернiшою за маячiння, проти яко©
найбожевiльнiшi вiзi© видавалися реальнiстю. Рахунок дням згубився, як
згубилися й чiткi гранi мiж порами дня, мiж вечором i нiччю, мiж ранком i
днем, - була лише пора, коли iнтенсивно кличуть на допити i коли не
кличуть; пора, коли належиться, згiдно з командою, спати, але нiхто не
спить, i пора, коли спати заборонено, але всi дрiмають, не в силi
перебороти сон. Пора, коли люди тiльки лежать, i пора, коли тiльки сидять.
А за гранi правлять - мiж нiччю й ранком - "пов рка", мiж ранком i днем -
обiд, мiж днем i вечором - вечеря, а мiж вечором i нiччю - команда
"спати!", гримання засувiв, дрiбне тремтiння в колiнах i рев мотора за
мурами, переснований пiдозрiлими вибухами. А над усiм тим печать кричущого
безглуздя, розгубленостi, безнадi© й повного очманiння. Люди, ввергнутi в
безодню жаху, в пекло наруги й середньовiчно© iнквiзицi©, без жодно© вини
за собою, - люди, що пройшли вогнi й води, або люди, що досягай вершин
знання, вершин найбiльшого злету людського духу й мислi, - билися
одчайдушно душами в каламутному морi безглуздя й нiчого не розумiли.
Хотiли збагнути все i не могли. Хотiли пояснити все i не вмiли. I билися
над всiм, як тля в зачарованому колi, ламаючи лезо думки. Все було,
зда ться, абсолютно просте й зрозумiле i в той же час все було абсолютно
абсурдне й незрозумiле. I не вкладалося анi в якiсiнькi рямцi понять про
честь, мораль, етику, класову й людську солiдарнiсть, доцiльнiсть,
культуру, цивiлiзацiю... Всi тi поняття видавались абсолютно зайвими,
дурними, спекулятивними. А в цiлому все те, всю переживану й спостерiгану
епопею, грандiознiсть масштабiв яко© кожен знав достеменно, а надто
вiдчував на собi самому, кожен розумiв i пояснював по-рiзному.
Дошукуючись логiки в нелогiчному, сенсу в безсенсовому, системи в
хаосi, говорили:
Однi - що це грандiозна кампанiя "очищення тилу" вiд iнакомислячого й
небезпечного соцiально-полiтичного елемента перед можливою вiйною а
грандiознiсть кампанi© визнача ться грандiознiстю само© кра©ни з
200-мiльйонним населенням, де щонайменше 199,5 мiльйона незадоволених,
"ворогiв народу".
Другi - що це кампанiя "реконструкцi© людини", в якiй вiддано на
зламання геть все, що думало iнакше, анiж Полiтбюро ЦК ВКП(б), на знищення
геть все, що не подiляло "генерально© Лiнi©" кiлькох людей з верхiвки
компартi©.
Третi - що корабель поверта вправо i це сталiнський Термiдор. Говорячи
так, посилалися на винищення не тiльки позапартiйних, а й всi © старо©
гвардi© партi© - всiх тих, що ще мали iдею в серцi, а в революцi© ту iдею
скрiпили сво ю кров'ю й забезпечили тiй революцi© успiх.
Четвертi - що це реставрацiя росiйсько© iмперi©, а щоб ©© зробити, -
треба поламати геть все, що може чинити опiр, особливо в нацiональних
республiках.
П'ятi - що всi цi чотири пояснення абсолютно вiрнi i що вони в сумi й
становлять справжнiй сенс всього того, що вiдбува ться.
Що ж до методiв, то виходило, що тут, як нiде, з найбiльше оголеним
цинiзмом i брутальною послiдовнiстю застосовано гасло "Мета виправдову
всi засоби", а дiалектичну iстину "Буття визнача свiдомiсть"
змодернiзоваво й пристосовано до фiлософi©, свiтогляду та моралi сучасних
iнквiзиторiв, i тепер вона звучить"Биття визнача зiзнання". Аж цю пiдмiну
однi © дiалектично© iстини такою ж другою дiалектичною iстиною зроблено
по-росiйськи, i в цiй мовi воно звучить iдеально опукло й красномовно:
Було - "Битi опред ля т сознанi ", а стало - "Бiтi опред ля т
сознанi ". Уявiть собi, змiнено тiльки одну-однiсiньку лiтеру, але як
генiально той перифраз вiдобразив епоху й ©© модерну фiлософiю та
внутрiшню суть. "Бiтi ". Цебто б и т т я. У всьому. Нещадне, тотальне,
безперервне биття. Купка фанатичних, i малописьменних, i безпринципних
реформаторiв тресують 200 мiльйонiв. А тресуючи й шукаючи морального
опертя, вони тезу про "бiтi " доповнили тезою, що стала заповiддю
костоправiв:
"Лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного"! I
ця заповiдь стала девiзом епохи.
Оскiльки ж тим "одним винним" в дiйсностi той, хто трима кермо влади
в руках, то ребра усiх 200 мiльйонiв опинилися в небезпецi. Ось тому так
трiщать геть всi тюрми вiд перевантаження, i ось тому в цiй одиночнiй
камерi сидить майже т р и д ц я т е р о людей, i ось тому таким нагальним
темпом буду ться багато тюрем нових, i, нарештi, - ось тому так торохтить
цiлi ночi автомотор з глушителем.
Вечорами, як i вночi, i вдень, через певнi перiоди поуз затулене
залiзним щитом вiкно десь у тюремному подвiр'© гримiли кроки - там хтось
грiзно бив у камiнь кованими чобiтьми, йдучи гусячим кроком. Здавалося, що
там щонайменше йде рота солдат, i не просто солдат, а рота тяжко©
нiмецько© пiхоти поуз вiкно. Але знавцi пояснювали, що то йде
всього-на-всього тро людей - караульний начальник i два бiйцi патруля -
це змiна варти. А гупають вони так хвалько в камень подвiр'я зумисне,
такий стиль, бач, - це, щоб чули "вороги народу" за мурами й тремтiли
перед могутнiстю й грiзною силою "органiв революцiйно© законностi".
Прогупавши поуз вiкно, кроки вiддалялися, множенi луною, що металась i
торохтiла в кам'яному колодязi, утвореному з стiн тюрми, управлiння й
комендатури. Потiм патруль ставав з громом i чути було якiсь ритуальнi
фрази, говоренi при змiнi варти тим, хто уступав, i тим, хто приймав
варту. Дуже було цiкаво почути б, якi саме фрази, якi слова вони там
говорять, але годi було розiбрати. Лише виразно було чути команду
"Шаго-ом!!" наприкiнцi. Одначе тi самi знавцi (а таким був всезнаючий
Охрiменко та Краснояружський) запевняли, що, змiняючись, вартовi говорять
таку заведену формулу:
Один: "Пост по охран врагов народа сдал!" Другий: Пост по охран
врагов народа прiнял!" А потiм команда "Шагом марш!" - i кроки знову
гримлять мимо вiкон. Так повторю ться кiлька разiв на добу, лише вдень не
так чуть, як уночi. Тi кроки справляють справдi тяжке, гнiтюче вражiння,
особливо на малодухих.
В чаднiй саламасi днiв метались людськi душi на вузюсiнькiй територi©
одиночно© камери й абсолютно нiчого не знали, що станеться з ними завтра,
а може, й за годину, не знали, куди дiваються тi, кого не повертають назад
до камери, взятi "без вещей" а куди тi, кого взято "з ве-щами". Дехто
твердив, що першi, кого не повертають до камери, потрапляють на розстрiл
зразу пiсля швидкого суду спецколегi© або до божевiльнi, збожеволiвши
пiсля тортур. А тi, кого беруть "з вещами", - йдуть або на етап, або до
iншо© тюрми, або до камери смертникiв; нiхто тiльки всерйоз не припускав,
щоб хтось мiг iти на волю, - те зовсiм неможливе з низки причин, а
найперше - згiдно iз залiзною тезою дiючою в цiй установi, що - "нiхто,
потрапивши сюди, не може звiдси, вийти на волю живим i навiть мертвим.
Звiдси один вихiд - або в землю або на каторгу", що означа теж в землю.
I це було зрозумiло - органiзатори й натхненники цi © бiйнi не можуть
нiкого звiдси вiдпускати, бо кожен такий звiльнений - то був би живий
свiдок дивовижних, небачених мерзостей. "Лiпше закопати в землю сто
невинних, анiж не закопати одного винного", - так би треба перефразувати
тезу про ламанця ребер.
Дехто намагався встановити закономiрнiсть в явищах i твердив, що всi
тi, кого беруть "з вещами" опiвночi або пiсля пiвночi, - йдуть на смерть,
а тi, кого беруть "з вещами" вдень, - йдуть на етап, а тi, кого беруть
умер увечерi, а вмираючи, спричинився до непри мних комплiкацiй, чим i
вiдзначив цей вечiр особливо.
Найперша комплiкацiя була та, що, вмираючи, вiн потребував
випростатися, а не було як- бо вмирав вiн пiсля команди "спать!", коли всi
вляглися, зайнявши геть всю пiдлогу до останнього сантиметра. Насупроти
Ягельського лежали Узуньян i Азiк - мiж цими двома приходилися ноги
Ягельського, що корчилися передсмертним корчем i намагалися все якнайдалi
випростатися. Ця комплiкацiя потягла цiлу низку iнших. Узуньян i Азiк.
страшенно бридилися. Особливо довготелесий Узуньян. Агонiзуючи, Ягельський
простягав ноги, а Узуньян вiдпихав ©х назад, пiдгинаючи ©х сво©ми
довжелезними клешнями. Знову випростувався Ягельський i знову пiдгинав
його Узуньян. Iнодi допомагав йому Азiк. А вся камера спостерiгала це й
чомусь зовсiм не реагувала - нiби було всiм байдуже.
Андрiй що лежав поруч з Ягельським (бо Охрiменко перейшов на мiсце
Свистуна), був тим страшенно вражений, нiчого подiбного йому ще не
доводилось бачити, хоч бачив вiн багато рiзного, дивовижного. Вiн дивився,
як Узуньян i Азiк пхали ногами умираючого товариша нещастя (а решта були
до того зовсiм байдужi), i в серединi йому пiдiймалася буря. Може, тому,
що вiн недавно з "волi" й ще не встиг огрубiти й зхамiти в виключно
жорстоких умовах - в таких умовах бо всi iстоти загризають самi себе. Буря
в ньому наростала, але вiн стримував ©© й звернувся до Узуньяна й Азiка
якнайспокiйнiше:
- Гало, дорогi сусiди! Дайте чоловiковi вмерти спокiйно, не руште його
нiг.
Але то не допомогло. Узуньян пхав холоднi ноги нещасного все
енергiйнiше, ще й шепочучи прокляття та висловлюючи мiмiкою свою безмежну
огиду, бо ж той, що вмирав, не був вiрменин! А Ягельський все уперто
випростувався. Андрiй пiднiс голос вище й запропонував обом сiсти й
почекати трохи, поки Ягельський вмре, бо лишилося вже небагато, хоч вiн
так уперто й чiпля ться за життя й не хоче вмирати. У вiдповiдь Узуньян
зашипiв i вибухнув паскудною лайкою, як то вмiють лаятись вуркагани й
вiрмени. Андрi вi кров бурхнула до обличчя, вiн сiв ураз i гримнув на
повен голос осатанiло:
- Встать!! Сволота!
Узуньян i Азiк схопилися, мов пiдкиненi пружиною, з намiром кинутися на
Андрiя, забризкали слиною:
- Ах ти ж петлюрiвська наволоч!
--Антисемiтська та шкуро!!! Контрреволюцiйна мордо!
Тодi Андрiй звiвся на ноги, наблизився до них щiльно i хотiв одтиснути
©х сво©ми грудищами до стiни й примусити стояти тихо, але тут Азiк
замiрився вдарити, а Узуньян плюнути в обличчя, тодi Андрiй схопив ©х обох
за карки й з усi © сили стукнув обличчями одне об одне й попер обох до
дверей. Вiн осатанiв, на©жачився, мов дикий вепр, запалахкотiв:
- Я вас зараз навчу товарисько© етики, хами!.. Га!.. - пiдiйшов, згрiб
обох знову за карки й посадив на парашу.
- Так сидiти! i не пiкати... - Постояв якусь мить, опанував себе й
повернувся на сво мiсце.
I дивно, два таких завзятих i хоробрих вояки проти напiвмертвого
Ягельського раптом принишкли, мов шкiдливi коти, i лише шмаркали
розквашеними носами, сидiли тихо на парашi.
Та тут вiдчинилася кормушка й просунулася голова наглядача:
- Що за шабаш жидiвський!?
Узуньян i Азiк схопилися й залементували навперебiй:
- Гражданiн отд льонний!.. Терор!.. Петлюрiвець... Антисемiт... Ми
чеснi... Нас б'ють!!
- Ша-а! - сказав наглядач в розтяжку: - Як твоя фамiлiя?
- Узуньян.
- А твоя?
- Азiк Розiн.
- Умгу.
Наглядач закрив кормушку, а тодi вiдчинив дверi:
- Ану, Узуньян та Разiк, давай виходь! - i забрав ©х обох з камери. По
якомусь часi вiдчинилася кормушка й та сама голова подивилась пильно по
камерi, знайшла оком Андрiя й пiдкликала до себе, взявши на допомогу
палець, i запитала:
- Як фамiлiя?
Андрiй сказав.
- Спортсмен? - запитала голова, оглядаючи атлетичну, мускулясту фiгуру
з нiг до голови з явним пi тетом.
- Нi.
- Лягай спати!- закiнчила голова понуро й закрила ляду.
Ягельський тим часом вже спокiйно вмер i лежав тепер нерухомий,
мертво-сiрий, витягнений на весь зрiст, до всього байдужий остаточно.
Лежав i помалу дубiв. Андрiй сiв бiля нього, закрив йому очi, а тодi
закурив i так сидiв, курив схвильовано. Згодом до нього пiдповз
Карапетьян, тримаючи люльку - чорта Мефiстофеля - перед собою, й попросив
прикурити.
Прикурив. Подивився в лице Ягельському, потiм в очi Андрi вi пильно, а
тодi, нiби знiчев'я, кивнувши на дверi:
- Карашо!.. Ото вiн i отой пiп, що завербував бiдного Аслана.
I заглушив цi слова димом та й вернувся на сво мiсце. А Андрiй
докурив, зiтхнув глибоко й лiг поруч з Ягельським, намагався заснути. Лiве
стегно його торкалося до стегна небiжчика, а праве да живого Бунчука, i
так вони лежали всi в однiй шерезi...
Скоро повернулись Узуньян i Аз©к-"Разiк"
Мертвий Ягельський, здавалося, зумисне витягнув якнайдальше сво© ноги,
ще й розчепiрив пальцi з викликом - "Нате штурхайте!" Але нiхто вже його
не штурхав i не пхав. Бiльше того - Узуньян i Азiк, що так недавно
зневажали живого, тепер принишкли й дибилися на мерця з неприхованим
острахом. Вiдомо, що людям, та й взагалi всiм iстотам, властивий мiстичний
жах перед мертвими з числа собi подiбних. Цей жах був написаний особливо
чiтко на обличчi Узуньяновому, що ще бiльше витягнулося й зблiдло, очi
дивилися злякано на пальцi нiг Ягельського, а весь тулуб тиснувся до
стiни, щоб якось до тих пальцiв не доторкнутися. Азiк бравував назовнi
презирливою посмiшкою, але вона йому не вдавалася, вiн зиркнув швидко по
камерi й раптом почервонiв, як рак, - на нього всi дивляться, а перед ним
лежить мертвяк, з яким треба разом спати! Щоб одвести увагу (чужу вiд
себе, а свою вiд Ягельського), Азiк потер карк, глипнув на Андрiя й
промовив голосно:
- Сильний, чортяка!...
А далi не витримав, схопився, пiдiйшов до дверей, деручись через
лежачих, i постукав.
- Ну?-спитав наглядач злобно.
- Заберiть мертвяка... - залепетав Азiк нервово, розгублено. - Мертвяк
в камерi!.. Заберiть...
Наглядач подивився пильно на Ягельського, порухав мовчки щелепою, а
тодi блимнув на Азiка й аж влiз у кормушку головою до Азiкового обличчя:
- Лягай спати з мертвяком, гад!! - зашипiв вiн люто, почекав, поки Азiк
покiрно лiг, а вже потiм тихенько закрив ляду. Коли ляда закрилася, Азiк
вiдсунувся подалi вiд мерця i влип в стiну.
Так був вiдзначений третiй день.
Мертвий Ягельський лежав серед живих цiлу нiч, спав з ними: разом (лише
не спали Узуньян i Азiк, мовби сидiли над душкою!) Вранцi Ягелiуського теж
не прибрано, - черговий корпусу, той, що обходив i вчора з перевiркою,
порахував усiх i Ягельського i записав його в журнал, як живого, разом з
усiма, на заяву ж, що Ягельський помер i що його треба прибрати, не
звернув жодно© уваги. Вiдбувши "пов рку", Ягельський лежав ще цiлий день -
"снiдав, обiдав i вечеряв" разом з товаришами, на нього видавано хлiб,
цукор i "борщ"... З того тiшилися доцент сiльгоспнаук Краснояружський i
Охрiменко, з'©даючи пайку хлiба, 10 грамiв цукру, "борщ" i ложку кашi за
"царство небесне померлого". Причому Охрiменко робив це вiдзначення щиро,
зiтхаючи глибоко й слiзно, а Краснояружський маскував у легку iронiю, бо ж
вiн доцент сiльгоспнаук, а значить, ате©ст. Проте вони жалiли Ягельського
обидва щиро в однаковiй мiрi.
I тiльки аж пiсля вечерi забрано труп Ягельського з камери: прийшло
дво тюремникiв - молодих хлопцiв у унiформах наглядачiв - iз ними
черговий корпусу, взяли Ягельського за ноги й поволокли з камери геть, мов
бревеняку, аж-но тому спиннi суглоби й голова заторохтiли через порiжок.
Все. Речi Ягельського залишилися в камерi й лежали ще кiлька днiв,
складенi в куточку бiля парашi, поки по них не прийшов хтось з тюремно©
адмiнiстрацi©.
Таким чином i той день, коли поволокли Ягельського з камери за ноги,
був вiдзначений. Це був четвертий день.
Одначе цьому четвертому дневi судилося бути вiдзначеним в Андрi вiй
пам'ятi лiпше. Увечерi, пiсля укладки спати, коли тюрмою й людськими
душамi затрясла лихоманка викликiв, людського скiмлення та гудiння
автомобiльного мотора з лопотiнням глушителя, - до камери нарештi
повернувся Васильченко. Нi, не повернувся, а його повернули - принесли на
ряднинi закривавленого, обiрваного й геть почорнiлого вiд синцiв i вкинули
до камери, вивернули з ряднини на пiдлогу, мовби зарiзаного кабана, перед
застиглим зором похололих людей.
Але Васильченко ще був живий - вiн швидко дихав i був непритомний -
вп'явся зубами у власну руку вище лiктя й посинiв увесь.
Коли зачинилися дверi, Охрiменко взяв Васильченка на оберемок, мов малу
дитину, й, роняючи великi сльози з сво©х волячих очей, вiднiс i поклав на
його мiсце. А тодi взяв миску з водою й облив Васильченковi голову, лив у
рота, намагаючись розцiпити зуби й звiльнити напiввiдкушенi м'язи руки.
Охрiменковi допомагав доктор Литвинов. Вони приводили непритомного до
пам'ятi, але з того нiчого не виходило. В камеру зазирнув наглядач,
подивився мовчки на Васильченка й його заклопотаних "лiкарiв" i на цей раз
нiчого не сказав, не гримнув "спати!", а мовчки закрив кормушку.
Привести до пам'ятi Васильченка нiяк не вдавалось. Аж нарештi, по
довгих зусиллях "лiкарiв", вiн опритомнiв, розцiпив зуби, пустив руку свою
закривавлену, повiв каламутним зором по камерi й прохрипiв: "Пити!" i, не
дочекавшись води, знову втратив свiдомiсть. Вiн гарячкував, маячiв, бився
в агонi©...
Оглянувши пильно Васильчецка, Литвинов знайшов рану пiд сорочкою межи
ребрами, пробиту чимсь тупим i заткнуту шматком брудно© ганчiрки, i зробив
висновок, що Васильченко ма зараження кровi й хвилини його почисленi,
якщо не вжити якихось екстразаходiв. Зробивши цей висновок, Литвинов
пролiз до дверей через людськi ноги, руки й голови й несмiливо постукав. А
як вiдчинилась кормушка, тихо попросив викликати негайно лiкаря, бо
"людина вмира !" "Вiд зараження кровi"! Наглядач подивився на Литвинова з
безмежним здивуванням, як на не знати якого дивака й дурня, й процiдив
крiзь зуби:
- Ти що, зiрвався..? То я, по-тво му, лiкар?
- Але ви викличте...
- То тут, по-тво му, курорт?!
- Але ж...
- Нiззя!- категорично одрубав наглядач, i тим розмова вичерпалася. Це
вже був якийсь iнший наглядач, не той, що вчора.
Вони, либонь, змiнюються неперiодичне, й систему чи закономiрнiсть тих
змiн не можна взагалi дослiдити. Це вiдзначив Андрiй, завваживши, що
сьогоднi наглядач iнший на вечiрнiй змiнi, анiж був учора, а позавчора ще
був iнший. Вдень так само наглядачi часто змiнюються.
Таким чином Васильченко був приречений на неминучу смерть без медично©
допомоги, ще й в присутностi високого фахiвця, професора медицини,
доктора, що упадав бiля нього й нiчого не мiг порадити.
Васильченко на хвилинку приходив до пам'ятi та й знову упiрнав у
гарячкове маячiння. Вiн несамовито скреготав зубами, лаявся з кимсь
немилосердно - далебi, з сво©ми слiдчими, обкладаючи ©х найсмiливiшими
епiтетами, запевняв когось презирливо, що вiн "не закричить, хоч би вони
його навiть запхали в м'ясорубку або робили з нього шнiцелi", бо ж вiн "не
гепеушник задрипаний, а червоний партизан i комбриг".
Комбриг маячiв, а в'язнi слухали, й для них картина помалу ставала
ясною. I була вона, та картина, дуже проста:
На великому конвей рi цей гордий i несамовитий комбриг, очевидно,
затявся, пройнятий безмежною зненавистю й презирством до тих "гепеушникiв
задрипаних", що замiрилися на його честь i гонор i що ранiше вже били його
- й о г о, к о м б р и г а ! - його ж власними орденами по обличчю,затявся
й зiгнорував ©х зовсiм, з ©хнiми тортурами й страхами, з ©хнiм намiром
поставити його на колiна й примусити "закричати". Тодi його почали
мордувати радикально. Комбриг же, щоб не закричати, схопився зубами за
м'язи власно© руки, зцiпив тi зуби безтямно та так i закляк... Йому
потрощили костi, пробили iржавою залiзякою ребра, заткнули рану брудною
ганчiркою i так вкинули до камери, непритомного, - н а п е в н о н е з м у
с и в ш и з а к р и ч а т и...
Андрiй прийшов на допомогу Охрiменковi й Литвинову - вони промили
закипiлу рану холодною водою й забинтували чистим рушником, що його
пожертвував юнак Давид, а з другого рушника зробили холодний компрес до
голови... Ну, що вони могли ще зробити в цих умовах, без елементарних
речей, потрiбних в таких випадках! Хоч нiякими елементарними речами тут
нiчому вже не зарадиш, як не викличеш нiяко© лiкарсько© допомоги, хоч тут
ти розбийся головою об мур, не викличеш i елементарного людського
спiвчуття. Андрiй спробував-таки викликати лiкаря, зчинивши грюкiт у
дверi. Наглядач вiдчинив кормушку й спитав, чого треба, а коли Андрiй
виклав свою вимогу, вiн на диво навiть не закричав злобно, а лише сплюнув
сердито й промовив з притиском:
- Та дурний же ти, чоловiче? Що ж я тобi намалюю зараз лiкаря а чи
виссу з пальця? А сам я, брат, не лiкар...
Когось викликали з камери, когось приводили, але Андрiй не помiчав. Вiн
лежав, заклавши руки за голову й зцiпивши зуби, дивився в стелю... Нiчим
уже тiй людинi допомогти не можна?
По пiвночi Васильченко опритомнiв i довго блукав каламутними очима по
камерi, когось шукаючи. Кiлька разiв вiн проходив тими очима повз Андрiя й
не затримувався. Навряд чи вiн взагалi щось бачив. Аж ось зiр той став
пильнiший, вi© заморгали, немов з просоння й в очах з'явилась розумна
iскра. Васильченко знову пройшовся тими очима по камерi й зупинився ними
на Андрi вi, якусь мить дивився пильно, а тодi покликав його тими очима й
кивком голови.
- Я тебе знаю!.. - прохрипiв ледве чутно Васильченко пересмаглими
устами, коли Андрiй нахилився над ним. - Ти - Чумак... наймолодший... - А
тодi, облизуючи раз по раз чорнi губи, розповiв, що вiн добре зна брата
Миколу й добре знав старого Чумака - "разом у боях були"... Що вiн просить
"Розстрiляти торо мерзавця Гаркавенка - провокатора й донощика", "як
прийде наше право"... Розказав у кiлькох уривчастих фразах, як його били,
але вiн не закричав i "не розколовся"... Говорячи, вiн тримався за Андрiя
гарячою рукою, немовби боявся пуститися берега цього хисткого свiту, який
вiн ма покидати. Мова його була тиха, повiльна, хоч вiн i квапився,
боючись, що не встигне, але, кваплячись, вiн захлинався i за©кався,
роблячи мову ще повiльнiшою. Пiсля тих кiлькох фраз Васильченко замовк i
заплющив очi. Потiм розплющив, зiтхнув глибоко й промовив з ноткою
безмежного трагiзму:
- Я проклинаю той день i час... Коли я пiдпорядкувався приказовi Льва
Грецького... а не пiшов з Симiоном Петлюрою... Може б, ця мерзость не
панувала...
А кажучи це, вiн рипiв зубами й плакав якщо це можна назвати "плакав",
- вiн лише хотiв плакати, та не мiг, не вмiв. Ця людина не мала слiз.
Останнi слова, якi сказав Васильченко, тримаючись за Андрi ву руку,
були слова, якi комбриг вже ледве-ледве проштовхнув крiзь шерхлi губи:
- Як побачиш мого найменшого брата... скажеш... що брат його Альоха...
I замовк. I вже не приходив бiльше до пам'ятi.
По тих словах величезний, безмежний тягар навалився на Андрi ве серце.
"Це так сказав старший брат iз славного роду Васильченкiв-Драшманiв".
Ще до ранку Васильченко помер.
Але, померши, вiн не лежав у камерi так довго, як Ягельський. Ще не
встиг труп захолонути, як в коридорi зчинилася бiганина. Початком тi ©
бiганини була поява голови "стрiлка" в кормушцi й шипiння:
- На "В !"
- Уже помер, -сказав Охрiменко злобно. Ляда кормушки шпарко грякнула, й
"стрiлок" подався. Десь забрязчав у коридорi телефон. Щось пробiгло в двi
чи три пари нiг сюди й туди. Потiм з обох сторiн наблизилися кроки до
камери 49-© й завмерли. Павза. Видно, як ворушиться щиток "вовчка" -
зазирають. Потiм забрязчав замок i гримнув засув - дверi вiдчинились i на
порозi стало калька .вiйськових а за ними дво цивiльних, очевидно,
слiдчих, вiйськовi ж - то були: начальник тюрми, черговий корпусу, якийсь
ще начальник з ромбами i пара оперативникiв з тюремно© комендатури. Ви
були страшенно занепоко нi, зiритованi, нахмуренi.
- Випурхнула пташка, - прошепотiв хтось серед звалища голих людей
злорадно й ледве чутно.
До камери зайшов начальник тюрми й другий начальник (якась висока
цяця); звелiвши всiм встати й пiдiбрати ноги, вони наблизилися до
небiжчика й поторкали його носками чобiт -сконстатували з розчарованими
мiнами: таки дiйсно вмер! Потому вийшли, а до камери зайшли
оперативники... Поки оперативники збирали Васильченковi речi й
приноровлялися, як його брати самого, в коридорi, насупроти вiдчинених
дверей, вiйськовi й цивiльнi начальники стояли купкою й гаряче щось
пошепки обговорювали, жестикулювали, особливо незадоволеними й лютими були
суб' кти в цивiльному, одягненi в решетилiвськi вишиванi сорочки з
"Кустпрому", з розхристаними конвiрами й рукавами, схопленими гумками, а
самi невизначено© нацiональностi.
Приноровившись, оперативники взяли Васильченка за ноги й так само, як
Ягельського недавно, потягли геть, мов бревеняку, хребтом через порiг.
Через хвилину викликали Андрiя з камери. Вiн вже думав, що на допит, i
почав одягатись, але звелено виходити так, голяка. В коридорi його
обступили вiйськовi й цивiльнi й почали питати, що з ним говорив
Васильченко.
- Нiчого, - вiдповiв Андрiй байдуже.
- А ви пригадайте, - запропонував один з цивiльних росiйською мовою.
Андрiй змiряв, його поглядом, примружився i вiдповiв - так само
байдуже:
- Уявiть собi, що пiсля тi © розмови, яку вiн вiдбув ранiше, мабуть, з
вами, вiн уже нiчого не говорив. Уявiть собi.
Цивiльний довго дивився в Андрi ве обличчя мовчазним, але шаленим
поглядом, заклав руки за спину, либонь, ховаючи вiд спокуси щоб не дати ©м
волю, а тодi недвозначно роздув нiздрi, примружився й одвернувся. Той
погляд нiчого доброго не вiщував. Найстарший вiйськовий дав знак
вiдправити Андрiя назад до камери.
Так був вiдзначений четвертий день Андрi во© тюремно© епопе©.
Ще перед сном (перед тим, як заснути) Андрiй вислухав пояснення
iнженера Н. що ж то був а вiйськовий, найстарший чином. То був начальник
облвiддiлу НКВД, призначений на мiсце покiйного Мазо. Мазо ж - колишнiй
заступник начальника Всеукра©нського управлiння ВЧК-ОГПУ, славнозвiсного
Балицького - застрiлився. А застрiлився вiн зовсiм недавно. I застрiлився
з причини "розходження" нiбито з "генеральною лiнi ю партi©", а чи то з
причини "нацiонального ухилу". Як Хвильовий i Скрипник. Так нiбито згiдно
з iнтерпретацi ю iнженера Н.
Ось так закiнчився четвертий день, про який Андрiй твердо пам'ятав, що
вiн був четвертий. Далi все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне
марево без початку й кiнця, змонтоване з химерного маячiння й з реально©
дiйсностi, яка видавалася химернiшою за маячiння, проти яко©
найбожевiльнiшi вiзi© видавалися реальнiстю. Рахунок дням згубився, як
згубилися й чiткi гранi мiж порами дня, мiж вечором i нiччю, мiж ранком i
днем, - була лише пора, коли iнтенсивно кличуть на допити i коли не
кличуть; пора, коли належиться, згiдно з командою, спати, але нiхто не
спить, i пора, коли спати заборонено, але всi дрiмають, не в силi
перебороти сон. Пора, коли люди тiльки лежать, i пора, коли тiльки сидять.
А за гранi правлять - мiж нiччю й ранком - "пов рка", мiж ранком i днем -
обiд, мiж днем i вечором - вечеря, а мiж вечором i нiччю - команда
"спати!", гримання засувiв, дрiбне тремтiння в колiнах i рев мотора за
мурами, переснований пiдозрiлими вибухами. А над усiм тим печать кричущого
безглуздя, розгубленостi, безнадi© й повного очманiння. Люди, ввергнутi в
безодню жаху, в пекло наруги й середньовiчно© iнквiзицi©, без жодно© вини
за собою, - люди, що пройшли вогнi й води, або люди, що досягай вершин
знання, вершин найбiльшого злету людського духу й мислi, - билися
одчайдушно душами в каламутному морi безглуздя й нiчого не розумiли.
Хотiли збагнути все i не могли. Хотiли пояснити все i не вмiли. I билися
над всiм, як тля в зачарованому колi, ламаючи лезо думки. Все було,
зда ться, абсолютно просте й зрозумiле i в той же час все було абсолютно
абсурдне й незрозумiле. I не вкладалося анi в якiсiнькi рямцi понять про
честь, мораль, етику, класову й людську солiдарнiсть, доцiльнiсть,
культуру, цивiлiзацiю... Всi тi поняття видавались абсолютно зайвими,
дурними, спекулятивними. А в цiлому все те, всю переживану й спостерiгану
епопею, грандiознiсть масштабiв яко© кожен знав достеменно, а надто
вiдчував на собi самому, кожен розумiв i пояснював по-рiзному.
Дошукуючись логiки в нелогiчному, сенсу в безсенсовому, системи в
хаосi, говорили:
Однi - що це грандiозна кампанiя "очищення тилу" вiд iнакомислячого й
небезпечного соцiально-полiтичного елемента перед можливою вiйною а
грандiознiсть кампанi© визнача ться грандiознiстю само© кра©ни з
200-мiльйонним населенням, де щонайменше 199,5 мiльйона незадоволених,
"ворогiв народу".
Другi - що це кампанiя "реконструкцi© людини", в якiй вiддано на
зламання геть все, що думало iнакше, анiж Полiтбюро ЦК ВКП(б), на знищення
геть все, що не подiляло "генерально© Лiнi©" кiлькох людей з верхiвки
компартi©.
Третi - що корабель поверта вправо i це сталiнський Термiдор. Говорячи
так, посилалися на винищення не тiльки позапартiйних, а й всi © старо©
гвардi© партi© - всiх тих, що ще мали iдею в серцi, а в революцi© ту iдею
скрiпили сво ю кров'ю й забезпечили тiй революцi© успiх.
Четвертi - що це реставрацiя росiйсько© iмперi©, а щоб ©© зробити, -
треба поламати геть все, що може чинити опiр, особливо в нацiональних
республiках.
П'ятi - що всi цi чотири пояснення абсолютно вiрнi i що вони в сумi й
становлять справжнiй сенс всього того, що вiдбува ться.
Що ж до методiв, то виходило, що тут, як нiде, з найбiльше оголеним
цинiзмом i брутальною послiдовнiстю застосовано гасло "Мета виправдову
всi засоби", а дiалектичну iстину "Буття визнача свiдомiсть"
змодернiзоваво й пристосовано до фiлософi©, свiтогляду та моралi сучасних
iнквiзиторiв, i тепер вона звучить"Биття визнача зiзнання". Аж цю пiдмiну
однi © дiалектично© iстини такою ж другою дiалектичною iстиною зроблено
по-росiйськи, i в цiй мовi воно звучить iдеально опукло й красномовно:
Було - "Битi опред ля т сознанi ", а стало - "Бiтi опред ля т
сознанi ". Уявiть собi, змiнено тiльки одну-однiсiньку лiтеру, але як
генiально той перифраз вiдобразив епоху й ©© модерну фiлософiю та
внутрiшню суть. "Бiтi ". Цебто б и т т я. У всьому. Нещадне, тотальне,
безперервне биття. Купка фанатичних, i малописьменних, i безпринципних
реформаторiв тресують 200 мiльйонiв. А тресуючи й шукаючи морального
опертя, вони тезу про "бiтi " доповнили тезою, що стала заповiддю
костоправiв:
"Лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного"! I
ця заповiдь стала девiзом епохи.
Оскiльки ж тим "одним винним" в дiйсностi той, хто трима кермо влади
в руках, то ребра усiх 200 мiльйонiв опинилися в небезпецi. Ось тому так
трiщать геть всi тюрми вiд перевантаження, i ось тому в цiй одиночнiй
камерi сидить майже т р и д ц я т е р о людей, i ось тому таким нагальним
темпом буду ться багато тюрем нових, i, нарештi, - ось тому так торохтить
цiлi ночi автомотор з глушителем.
Вечорами, як i вночi, i вдень, через певнi перiоди поуз затулене
залiзним щитом вiкно десь у тюремному подвiр'© гримiли кроки - там хтось
грiзно бив у камiнь кованими чобiтьми, йдучи гусячим кроком. Здавалося, що
там щонайменше йде рота солдат, i не просто солдат, а рота тяжко©
нiмецько© пiхоти поуз вiкно. Але знавцi пояснювали, що то йде
всього-на-всього тро людей - караульний начальник i два бiйцi патруля -
це змiна варти. А гупають вони так хвалько в камень подвiр'я зумисне,
такий стиль, бач, - це, щоб чули "вороги народу" за мурами й тремтiли
перед могутнiстю й грiзною силою "органiв революцiйно© законностi".
Прогупавши поуз вiкно, кроки вiддалялися, множенi луною, що металась i
торохтiла в кам'яному колодязi, утвореному з стiн тюрми, управлiння й
комендатури. Потiм патруль ставав з громом i чути було якiсь ритуальнi
фрази, говоренi при змiнi варти тим, хто уступав, i тим, хто приймав
варту. Дуже було цiкаво почути б, якi саме фрази, якi слова вони там
говорять, але годi було розiбрати. Лише виразно було чути команду
"Шаго-ом!!" наприкiнцi. Одначе тi самi знавцi (а таким був всезнаючий
Охрiменко та Краснояружський) запевняли, що, змiняючись, вартовi говорять
таку заведену формулу:
Один: "Пост по охран врагов народа сдал!" Другий: Пост по охран
врагов народа прiнял!" А потiм команда "Шагом марш!" - i кроки знову
гримлять мимо вiкон. Так повторю ться кiлька разiв на добу, лише вдень не
так чуть, як уночi. Тi кроки справляють справдi тяжке, гнiтюче вражiння,
особливо на малодухих.
В чаднiй саламасi днiв метались людськi душi на вузюсiнькiй територi©
одиночно© камери й абсолютно нiчого не знали, що станеться з ними завтра,
а може, й за годину, не знали, куди дiваються тi, кого не повертають назад
до камери, взятi "без вещей" а куди тi, кого взято "з ве-щами". Дехто
твердив, що першi, кого не повертають до камери, потрапляють на розстрiл
зразу пiсля швидкого суду спецколегi© або до божевiльнi, збожеволiвши
пiсля тортур. А тi, кого беруть "з вещами", - йдуть або на етап, або до
iншо© тюрми, або до камери смертникiв; нiхто тiльки всерйоз не припускав,
щоб хтось мiг iти на волю, - те зовсiм неможливе з низки причин, а
найперше - згiдно iз залiзною тезою дiючою в цiй установi, що - "нiхто,
потрапивши сюди, не може звiдси, вийти на волю живим i навiть мертвим.
Звiдси один вихiд - або в землю або на каторгу", що означа теж в землю.
I це було зрозумiло - органiзатори й натхненники цi © бiйнi не можуть
нiкого звiдси вiдпускати, бо кожен такий звiльнений - то був би живий
свiдок дивовижних, небачених мерзостей. "Лiпше закопати в землю сто
невинних, анiж не закопати одного винного", - так би треба перефразувати
тезу про ламанця ребер.
Дехто намагався встановити закономiрнiсть в явищах i твердив, що всi
тi, кого беруть "з вещами" опiвночi або пiсля пiвночi, - йдуть на смерть,
а тi, кого беруть "з вещами" вдень, - йдуть на етап, а тi, кого беруть