Страница:
може, вам там занадто добре i ви почува тесь, як на курортi? Як ви
дума те, для чого вас сюди привели?
Останню фразу було сказано вже суворо, занадто суворо, i цей суворий
тон до юнака таки не пасував, було в ньому щось награне нiби, неправдиве.
- Слухайте,промовив Андрiй мирно. - Мене самого це цiкавить, i я
сподiваюся, що ви менi все виясните. Це якесь дике непорозумiння, якщо
судити з того обвинувачення, яке менi пред'явлено.
"Чи знають вони щось чи нi?"
I знову той самий награний суворий тон; було вражiння, що цей хлопчик
лише бавиться в слiдчого, як тi дiтлахи на подвiр'©... Це хтось в камерi
весело оповiдав про сво© спостереження над дiтьми службовцiв облуправлiння
НКВД, як вiн пiдглядiв ©хнi забави на подвiр'© того управлiння, десь тут
поруч, за цими мурами, де одну частину чотирикутника становили блоки
приватних мешкань: дiти бавилися в дорослих, як то завжди люблять робити
дiти. Вони бавились в те, що роблять ©хнi батьки i про що потiм
розповiдають в iнтимних родинних обставинах. "Слiдчi" й "начальники"
саджали "в'язня" на стiлець, змушували простягати руки й ноги, а тодi
гасали над ним з палками й кулаками й несамовито кричали:
"Колись! Колись! Розколюйся!! Гад! Фашист! Враг народа!.."
- Розколешся, брат, - нiби зумисне потрапляючи в хiд Андрi вих думок,
нагнiчував свою суворiсть слiдчий i почав карбувати кожне слово,
пiдсилюючи те карбування ребром долонi по столу: -Ви кажете
"непорозумiння"? Так слухайте ж! По-перше - тут нiяких непорозумiнь не
бува , А по-друге - я вам дiйсно все в и я с н ю, згодом. Та тiльки спершу
ви будете виясняти, а я буду слухати. I ви виясните! Але найперше ви
мусите уяснити собi й твердо запам'ятати такi речi:
1. Про вас нам все абсолютно вiдомо. Все абсолютно! Це раз.
2. Ви знаходитесь в органах НКВД, а по-простому в " жовських
рукавицях". Ви зна те, що таке " жовськi рукавицi"? Нi ? Нiчого, взна те.
3. Ви. тут згни те, i це залежатиме вiд мене, якщо ми з вами не
поладимо. Значить, це залежатиме вiд вас самих.
4. Ми милостивi навiть до ворогiв, якщо вони розкаюються щиросердно,
i безпощаднi до всiх непокiрних.
5. Чи ви зна те тезу Максима Горького про те, що "Коли ворог не
зда ться, його знищують!" Запам'ятайте ©©.
6. Не розраховуйте нi на яке милосердя, бо людина п ш и к. Ви
жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись.
Нам нема коли панькатись. Вас - i не тiльки вас персонально, а всiх там -
тут роздавлять, як муху, i нiхто не жалiтиме. I оком не змигне. В СССР
людей вистачить!
7.3 цi © тюрми нiкому нема виходу. Це дина тюрма (наша, сов тська
тюрма) у всьому свiтi, з яко© нема виходу. Ви це мусите запам'ятати, якщо
хочете упиратись i намагатись обдурити наше пролетарська правосуддя.
I нарештi -
8. У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то
скажете лежа. Не скажете при пам'ятi, то скажете без пам'ятi. А скажете!
Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кiнця. Ви
тут не герой i навiть не людина, а всього лише д i р к а в i д б у б л и к
а.
Ви зрозумiли? Ось на перший раз такi речi ви мусите собi чiтко уяснити.
Ну, я занадто от з вами розбалакую, i ви це мусите належно оцiнити. Тут це
не положено. Тут говорить хто iнший, а ми слуха мо. Далi анi я, анi
будь-хто розбалакувати з вами не буде. А тепер до дiла.
О т ж е, i щ о ж в и н а м с к а ж е т е, г а?!- закiнчив слiдчий з
поганою ноткою в голосi.
Андрiй бачив, що почина ться комедiя. I почина ться вона в стилi
Карапетьянового Аслана, чесного чистiя черевикiв. Цей слiдчий... Даремно
вiн взяв його за такого добродушного й на©вного. Та якщо вiн при таких
на©вних сво©х сiрих очах слiдчим обласного управлiння НКВД, то, значить,
ма якiсь на те пiдстави. "Ну, тримайся, Андрiю! Перше, що вони зроблять,
- це постараються довести, що ти таки д i р к а в i д б у б л и к а. Гм.
Добре". I Андрiй, як то кажуть, закусив зумбела.
- Про що саме? - перепитав холодно й байдуже.
- Кинь дурня кле©ти!! - визвiрився раптом милий слiдчий, перейшовши на
"ти". - Про твою контрреволюцiйну роботу, от про що! (Вiн значуще пiдняв
якусь течку, поважив ©© в руцi, дивлячись примруженими очима на Андрiя, i
кинув на стiл). - Тут все зафiксовано. Але ти мусиш сам про все розказати.
Чистосердечно й до кiнця. Все! Бо... - тут слiдчий подався всiм корпусом
наперед: - Бо як не схочеш добром, то тебе примусять. Але я не раджу
бавитися з вогнем. Ну?! Як сидиш?!
Андрiй не зрозумiв.
- Як сидиш, я тебе питаю?! Сядь правильно! Руки на колiна!
Тут Андрiй згадав Неча ву i кров прилила йому до обличчя, та вiн
опанував себе, сiв "правильно", цебто поставив ноги колiно до колiна й
поклав на них руки. Розумiв, що йому так зразу сваритися з слiдчим не
випада , i тому намагався бути коректним i в той же час не подавати
вигляду, що вiн його бо©ться, лиш ставиться вибачливо ("Чорт з тобою,
нехай будуть руки на колiнах!") Колись вiн виробив свою систему спротиву
слiдчим i назвав ©© Джiу-Джiтсу за зразком японсько© методи боротьби -
цебто намагання перемогти удаваною покiрнiстю та переведенням справи з
головного шляху на дрiбничковi манiвцi, - i збирався цю систему
застосувати й тепер. В ньому пiдiйма ться страшенний протест проти замаху
на його людську честь, та вiн спокiйно дивиться на слiдчого, слуха , як з
коридора десь добуваються приглушенi крики й стогони, i гарячково дума
над методами оборони, готуючись до найбезглуздiших речей. Вiн про це думав
уже кiлька днiв, вiдколи потрапив до тюрми, але тепер бачив, що був до
того зовсiм не приготований. Вiн бо не знав, як пiде дiло, що саме вони
знають i в чому конкретно будуть обвинувачувати. Тiй шпаргалцi, яку йому
пред'являли, вiн не надавав нiякого значiння. I тепер от бачить, що тут
зовсiм не з того починають, що йому нiхто не буде викладати, в чому саме
його обвинувачують, i, напевно, нiчого конкретного не знають та й не
потребують. А хочуть, щоб вiн обвинувачував сам себе! Вiн знав, що всяке
слiдство побудовано на провокацi©, але тут i це обернуто хвостом - хотять,
щоб вiн сам став на шлях провокацi© супроти себе самого.
- Ну?! - повторив слiдчий, пiдганяючи.
Андрiй мовчить.
- Слухайте, - говорить слiдчий, переходячи на "ви", - ви людина
iнтелiгентна. Ви мусите розумiти, що про вас все вiдомо. I ми не
потребу мо слiдства. Але ми потребу мо знати, чи ви дiйсно непримиренний
ворог, а чи ви помилялись. Доказом цього буде те, як щиросердно ви
зiзна тесь i пока тесь. Зрозумiли? Все, що тут написано, ви мусите самi
розповiсти, не затаюючи нiчого. Бо... Бо ж ви людина iнтелiгентна, i нам
не хотiлось би до вас застосовувати метод, якi ми застосову мо до всiх
тих, що стають на шлях боротьби з нами. Бо то для вас буде зовсiм
непри мно... Чу те? - повiв слiдчий очима значуще на дверi, з-за яких
чулись стогони. - Отож...
- Залежно, що там написано, - протяг Андрiй, намагаючись бодай трiшки
взнати, що саме й ким саме там понаписувано супроти нього. I що саме ©м
вiдомо? Зауважив, що течка, яка лежала перед Серг вим, була та сама, що й
тодi в Неча во©, i що вона за цi днi потовщала.
Слiдчий засмiявся презирливо:
- Прошу не забувати, що тут слiдчий я, а не ти. Отже - я слухаю.
- Добре... - сказав Андрiй, i вiн уже був хотiв зухвало заявити, що вiн
його не бо©ться i що тi "злочини", за якi його вже раз суджено, вiн визна
й ладен нести вiдповiдальнiсть, знаючи, що теоретично, згiдно з законами у
всьому свiтi, за ту саму справу двiчi не судять. Вiн уже навiть був
за©кнувся, але слiдчий його перебив. Минуле його не цiкавить зовсiм, i вiн
смi ться з того. Його цiкавить теперiшн , а до минулого дiйдеться потiм.
Те "теперiшн " i нього от в течцi, при цьому слiдчий знову ляпнув рукою по
зеленiй обкладинцi. Збитий зi скоку, Андрiй замовк. Йому не хотiлося так
зразу сваритися зi слiдчим, може ж, вдасться полагодити з ним усю справу
на "здоровий" розум. А може б, звести все до якогось мiнiмуму?.. Але тут
же вiдмовився вiд цього. З двох мотивiв. По-перше, з мотивiв гонору. А
по-друге - чим бiльше дивився на слiдчого, тим бiльше переконувався, що
тут нiякий "здоровий" розум не допоможе, бо не на те слiдчий зорi нтований
та й, далебi, нiяким "потрiбним" здоровим розумом не грiшить. Головне, що
той слiдчий чужий. До кiнця ворожий i чужий. I служака - не мiнiмум йому
потрiбен, а максимальний максимум. Абсурдний, безглуздий, але конче
необхiдний. Слiдчий пряде очима, а Андрiй чита в тих очах зата не, хиже
чекання, щоб Андрiй хоч трiшки десь надломився, щоб здав психiчно, тодi
вiн вхопиться й буде розмотувати його душу, як той Асланову. I тодi з того
виросте цiла страшна гора - навколо кожно© крихти правди, яку б вiн подав,
виросте жахлива гора провокацi© й придавить безлiч жертв. Побачивши це,
Андрiй вiдкинув усякi вагання, глибоко зiтхнув i став на шлях цiлковитого
й принципового заперечення. Нехай, зрештою, вiн оперу тi ю течкою,
напханою якимсь шпаргаллям, i нехай розкрива карти. Бажаючи цього, Андрiй
поволi процiдив:
- Наскiльки я зрозумiв з пред'явленого обвинувачення, менi закида ться
пп, 2, 6, 8, 10 i 11 статтi 54-©. Так от, це все неправда.
- А що правда?
- Правдою , що це все якась брехня, божевiльна фантазiя. Чи не
зда ться вам, що тих пунктiв забагато як на один раз.
Слiдчий подумав, а потiм:
- Тут тебе, зрештою, не питають про правду. I нiкому вона тут не
потрiбна. Правдою буде те, що я тобi тут начеплю. Ясно? Ти ворог - i це
основне. Ти людина iнтелiгентна, а нi чорта не понiма ш. Зрозумiй, що раз
ти ворог, то всi статтi, якi тобi начеплять, абсолютно правильнi, хоч
найбезглуздiшi. I ©х зовсiм не забагато. "Запрос не б' в нос", пойняв?
Суть в тiм, що ти ворог. А раз так - всi статтi, до тебе прикладенi,
будуть правильнi. Це раз. А вдруге - раз ти ворог, то в тебе ж спiльники
й однодумцi? ! Напевно ! Так от всi спiльники й однодумцi мусять бути
ось тут, - ляпнув вiн рукою по столу, - ось в цьому й вся справа! I про
тих всiх тво©х друзiв i однодумцiв мусить бути твоя щиросердна сповiдь,
про всю вашу контрреволюцiйну дiяльнiсть, не боючись нiяких перебiльшень.
Ми потiм розберемось.
В Андрiя заклекотало всерединi, i в той же час думка забилась злорадно:
"Ага, не знаючи правди, ©м потрiбна гора брехнi!? Добре! Позмага мось
же!" Нахмурившись i дивлячись слiдчому в очi, Андрiй промовив презирливо:
- "Ворог народу", "контрреволюцiя", "зрада" й "злочин" з погляду мого
класу все поняття трохи iншi, анiж...
- Чхать я хотiв на поняття твого класу!.. От про нього, зрештою, ти тут
все й розкажеш... I не бiйся нiяких перебiльшень! Так треба.
- Гм... Цебто вам потрiбнi формальнi пiдстави, щоб мене i всiх, на кого
я скажу, засудити? Слiдчий презирливо:
- Дурню ти! Ми тебе можемо засудити й без тво © сповiдi. Подума ш! Але
йдеться про те, щоб тебе не засудити. Чи ти не вiриш у пролетарську
великодушнiсть?
- Вiрю...
- Iронiзу ш?
- Чому ж, я вiрю. Я сам пролетар i знаю пролетарську великодушнiсть.
- Те, що ти пролетар - то до лампочки, он до тi ©, бачиш? Ха!
"Пролетар"! Чи ти дума ш, що тобi буде тут скидка за тво пролетарське
походження? Нi, брат, саме до ворогiв пролетарського походження ми
найбiльше безпощаднi, як до зрадникiв... звичайно, якщо вони непримиреннi.
"Зрадникiв!!? Ах ти ж!!" а вголос:
- З погляду пролетарського, зрадник поняття розбiжне... (павза). -
Отже, згiдно з вашою "пролетарською великодушнiстю", вам треба мати
формальнi пiдстави, щоб мене конче засудити й знищити? - повторив Андрiй
спокiйно запитання, пiдкреслюючи безглуздiсть формули.
- Нi. Нам потрiбна й правда. Цебто така правда, яка нам п о т р i б н
а! Чи тобi ще треба розжовувати? Правда про тво©х спiльникiв i однодумцiв.
Про всiх- про вчорашнiх, сьогоднiшнiх i завтрашнiх i про все ©хн кодло,
до дiтей включно! I про вашу спiльну дiяльнiсть...
Андрi вi не треба "розжовувати". Кров залива йому мiзок. Але вiн
мовчить. А слiдчий веде з незрiвнянним цинiзмом:
- Та правда, зрештою, ось тут вся написана,- ляпнув по течцi рукою. - Я
тiльки хочу почути ©© щиросердно з тво©х уст, щоб знати, чи ти ворог до
кiнця, чи...
"Т а к! Д о к i н ц я!.. Я к щ о т а к, т о в о р о г д о к i н ц я! Д
о г р о б у! Д о п е р е м о г и!!! Я к щ о т а к, т о д о к i н ц я!!" -
Андрiй згадав Аслана, згадав всю камеру i всю "брехалiвку", все море
безглуздя..."Якщо так, то до кiнця!" А вголос, вiдсапнувшись,
схвильованно:
- Ну то я щиросердечно признаюсь, що з мо ю головою ви можете робить,
що хочете! Але що до спiльникiв, то... то для тако© комедi© в мене ©х не
числиться.
- Що, що? Як ти сказав? Це щиросердно?
- Так, це щиросердно.
- Ах, ти ж... Цебто про комедiю?
- Гм... I про комедiю теж.
Слiдчий розгублено дивиться якусь мить мовчки, а тодi широко позiха .
- Нi, не буде, я бачу, з тобою дiла по-хорошому. Фiлософству ш? Ну що
ж, побачемо. Менi не к спiху,- i занурився в папери, позiхаючи. По хвилi
додав:
- Ти даремно надi шся... На що ти надi шся? Ти згни ш в тюрмi, але ти
не вийдеш з наших лап. - Помовчав, листаючи папери, а тодi пiдвiв обличчя
i глузливо заскалив око:
- Як там сидиться в камерi?
- Добре, дякую.
- А про що ж там говорять арестанти?.. Не бiйсь, змовляються, як дурити
слiдчих? Лають сов тську власть? Виробляють тактику спротиву? Га?
- Приходьте, посидьте, послухайте.
Слiдчий зареготався i не став бiльше розпитувати.
Андрiй дивиться, як слiдчий листа папери - його "Дiло",- i його мучить
цiкавiсть: що ж там i ким там понаписувано?
- Гм... Я не знаю, що там понаписувано,- почав вiн дипломатично, - але
все то рунда, i той, що писав...
- Не квапся, - буркнув слiдчий, - взна ш в свiй час. Тут все, брат,
понаписувано правильно. - А тодi пiдвiв очi, подивився пильно Андрi вi в
обличчя, перевiв погляд у течку i знову на Андрiя й процiдив значуще:
- I писали тут, брат, авторитетнi люди. Дуже авторитетнi люди!
Андрi вi непри мно занудило пiд серцем. Вiн згадав Миколу, Михайла i
третього свого брата Сергiя й тяжко зiтхнув. Зайшла мовчанка. Слiдчий
дивиться в папери, низько схилившись, а Андрiй дивиться на тi самi папери
здалеку. На серце навалився тягар, перед яким померкла всi iншi
непри мностi. Сидiв мовчки й дивився на зелену течку в центрi освiтленого
кола на столi, слухав шамотню, й гомiн, та вигуки за дверима i вiдчував,
що його нерви починають тремтiти. Але не вiд шамотнi й гомону за дверима -
вiд iншого. I вiн ©х угамовував упертим i до безглуздя затятим: "Не може,
не може, не може бути!"
А слiдчий читав щось, ворушив бровами й посмiхався значуще.
За вiкном, заставленим решетом, була чорна нiч. Там десь сплять мирним
сном люди, там десь гуляють по парках i скверах закоханi, повертаючись iз
запiзнiлих вистав i вечiрок, там десь, на якiйсь точцi планети у тiй ночi,
може, весело гуляють з дiвчатами його брати або сплять i марять про
завтрашнiй день, про веселi зустрiчi з свобiдними друзями, самi свобiднi й
щасливi. Там десь свiт, до якого вже, може, й нема вороття. За вiкном
чорна нiч, а в кiмнатi слiпуче ясно, тихо, багато повiтря. Андрiй дивиться
на блискучу пiдлогу, диха свiжим повiтрям i дума про камеру. Йому
хочеться назад до камери, туди, до товаришiв недолi, в той сморiд i бруд.
Там ще близькi люди.
До кiмнати увiйшла молодесенька й дуже гарна дiвчина, в снiжно-бiлому
халатi i з тацею на руцi. Вона видалася Андрi вi янголом, що спустився
несподiвано з неба опiвночi в цю пiдозрiлу, наповнену тоскною тривогою
кiмнату. Таця була заставлена шклянками, пляшками пива, й вина, i
крем-соди, наповнена шоколадом i тiстечками.
- Вам пива? Вина? Крем-соди? Чи?... - заграсувала дiвчина до слiдчого
нiжним, грудним голосочком, як голубка, кинувши скоса ледве вловимий
погляд на Андрiя.
Слiдчий узяв пляшку пива й бутерброд. Пожартував щось з дiвчиною,
наговорив якихось непристойних дурниць пошепки. Дiвчина, зашарiвшись,
вийшла. Пройшла грацiйно зi сво ю тацею повз Андрiя.
- Гм... Гм... - замимрив слiдчий, запихаючись бутербродом i зиркаючи на
Андрiя: - Ось це й було те, що ти втратив... Але вiд тебе залежить його
повернути.
- Що?
- Д вочку...
Андрiй нiчого не сказав.
- Ну?..-спитав слiдчий, скiнчивши ©сти й занурюючись в папери. Нукнув,
нiби на коня, нагадуючи тим "ну", що
Андрi вi треба щось говорити, треба "щиросердно" починати "сповiдь".
Андрiй мовчав.
I слiдчий мовчав.
Невiдомо було, як довго може тривати оте листання паперiв i
вичiкування, лише вiдомо було, що яко©сь хвилини все це може скiнчитися i
тодi... Правду сказати, в серцi жеврiла iскра надi©, що "тодi" все буде
добре, все виясниться, i його випустять, звiльнять. Авжеж. На те
скида ться. I слiдчого йому дали, зрештою, якогось хлопчиська, та й той
тiльки страха та погрожу , i то якось мляво, несерйозно. Вправля ться в
розумних розмовах.
Але цi думки були явно недоречними й безглуздими, i Андрiй вiдкинув ©х.
Невiдоме лишалося невiдомим i тривожним. Очiкування скiнчиться i тодi...
Цiкаво, що ж прийде тодi? Намагався вгадати, що ж прийде за цi ю
прелюдi ю, й пристосуватися якось заздалегiдь. В кожнiм разi, вiн одно
вирiшив твердо - в i н н е д i р к а в i д б у б л и к а! - i в цьому всi
в цiй цитаделi "пролетарського правосуддя" мусять переконатися.
В кiмнатi спокiйно i тихо, але нерви все бiльше наструнчуються. А з
душi пiдiйма ться протест. Не проти тi © дико© комедi©, яку з ним хочуть
тут розiграти i вже розiгрують, а проти провокацi©, проти того, на що
натякнув слiдчий, кажучи про "авторитетних людей". Вiн вiдчував, що саме
тут може бути нанесена йому найтяжча поразка, яка може зломити його волю,
- це замах на його вiру в те, що найбiльше цiнив усе сво життя i за що
тримався душею, як за рятiвниче коло. Вiру в людей, i не взагалi в людей,
а вiру в сво©х братiв. Хтось всерединi, незважаючи на всю очевиднiсть
факту, одчайдушно i безпомiчно протестував. Хтось той, хто навчився
безоглядно вiрити й любити, панiчно боючись чорного провалля, в яке може
раптом зiрватись i полетiти, коли ту вiру втратить. Очi дивились на зелену
течку там, на столi, а серце протестувало. Вiн бреше, цей слiдчий! Це
неправда! I саме неправда тому, що це вiн - слiдчий - про те говорить.
Знав, що слiдчим взагалi не можна вiрити нi на йоту. То ще невiдомо, яку
саме цiль вiн переслiду , на що саме вiн полю . Може, вiн якраз i полю на
те, щоб зламати наймогутнiшу пружину його душi. Вiн каже, що ©м все
вiдомо. Може, ©м вiдомо й те, що собою явля Андрi ва душа i на чому вона
трима ться?
Андрiй дивиться на байдужого слiдчого, що так меланхолiйно листа
папери, i почина розумiти, що тут якась добре продумана й розроблена
тактика супроти нього.
Слiдчий мовчить, не натиска , не кричить, - вiн чогось жде. Чого ж вiн
жде? Адже як так вести слiдство, то вiн - Андрiй - може просидiти на
стiльцi в такiй чистiй й гарнiй кiмнатi десятки рокiв безрезультатно. Чого
ж вiн жде? Набира ться вiдваги, щоб потiм кинутися на нього з прес-пап' ,
як той дурнуватий слiдчий з Карапетьянових "перських мелодiй"? Але ж вiн -
Андрiй - зробить тут з нього череп'я.
Слiдчий зовсiм не кидався i, зда ться, й не збирався. Нудився бiля
столу. Задзеленчав телефон. Слiдчий зняв рурку, послухав i сказав,
позiхаючи: "Так" - i почепив рурку на сво мiсце. Незважаючи на позiхання
слiдчого, Андрiй угадав, що те "так" стосу ться саме його.
I вiн не помилився. Тишу й нудне нукання слiдчого було порушено - до
кiмнати почали заходити гостi. Спочатку зайшов якийсь хлопчина в шовковiй
бiлiй майцi-короткорукавцi, з голеною головою, наспортований, як боксер, в
жовтих черевиках "шiммi"; вiн увiйшов м'якою кошачою ходою, похитуючи
стегнами, мов хтива дiвчина.
- А-а, Чумак! - вигукнув вiн радiсно, нiби побачив доброго свого
знайомого, i зупинився перед Андрi м.
За першим увiйшло ще дво , теж таких самих дебелих хлопцiв у
цивiльному. Всi вони "впiзнавали" Андрiя й сво при мне здивування
виявляли вiдповiдними приятельськими вигуками. Всi тро розташувалися, хто
на стiльцi, хто на пiдвiконнi, й смiялися помежи собою.
Хлопцi дивилися на Андрiя, Андрiй дивився на хлопцiв i не бачив у них
нiчого страшного, такi собi милi, добродушнi хлопцi.
- Футболiст?- звернувся до Андрiя перший з цiкавим запитанням,
розглядаючи Андрi вi бiцепси й всю його фiгуру. Два iнших засмiялися.
Андрiй промовчав, лише знизав плечима. А перший, не чекаючи навiть
вiдповiдi, вiдповiв сам:
- Я бачу, що футболiст. Це добре. Ми теж футболiсти. Гм... Чи ти давно
грав у футбол? Чим, форвардом чи?.. Я от форвард, а це голкiпер, а ти?..
Запитання були такi добродушнi i такий добродушний смiх усiх трьох, що
Андрi вi навiть не спадало на думку шукати якогось смислу за тими словами.
Власне, вiн не встиг зорi нтуватися - слiдчий, що на прихiд гостей,
здавалося, не звернув уваги, зосереджений весь в паперах, враз пiдвiв
голову, прислухався до шелесту за дверима й, коли тi дверi знову рипнули,
гримнув:
- Встати! - це до Андрiя.
Андрiй встав. До кiмнати зайшов низенький, широкогрудий i широкоплечий
чоловiк, теж молодий i теж в вiльному.
- Начальник вiддiлу Великiн! - вiдрекомендував слiдчий з посмiшкою. :
Великiн зупинився посеред кiмнати:
- А-а, Чумак, - протяг вiн крiзь зуби. - Ну, як? - звернувся з
запитанням до слiдчого. Слiдчий знизав плечима:
--Мовчить, сволоч.
Великiн зiмкнув щелепи й нiчого не сказав. Пiдiйшов до Андрiя, постояв
перед ним, мiряючи його поглядом з головнi до п'ят. I враз з усього маху
вдарив в обличчя. Андрiй упав на стiлець. Раптове приголомшення змiнила
несамовита лють. В нiм усе заклекотало i першим вiдрухом було кинутися й
розтерзати цього i присадкуватого мерзотника, як кошеня. I вiн би це
зробив, I бо Великiн був набагато менший за нього, крiм того в такiм
несамовитiм гнiвi Андрi ва сила була незрiвнянна. Але вiн не встиг. Хтось
раптовим ударом вибив ногою стiлець з-пiд нього, й Андрiй упав на пiдлогу.
Схопився миттю, але удар пiд колiна повалив його знову. I затанцювали над
ним усi п'ятеро. Били його ногами, качали по пiдлозi, садили черевиками по
чому попало. Андрiй закривав лiктем обличчя й все намагався схопитися, але
марно. Намагався спiймати котрогось руками, але його били по руках,
вiдтоптували ©х... Тодi вiн став захищати лiктями лице й голову та
затуляти колiнами живiт. П ятеро здоровенних "футболiстiв" гасали над ним,
качали по всiй кiмнатi й несамовито кричали:
- Гад! Фашист! Фашистська морда! Говори! Ти будеш говорити!?
Розколюйся! Розколюйся, петлюрiвська наволоч! Говори!! Враг народа!!
Хтось кричав найдужче, погано вимовляючи "р", - його "р" скидалося на
"i" -"контi волюцiонеi". Це Великiн. Iншi кричали правильно, але так само
несамовито. I сходили буйною, неуявною лайкою та епiтетами, яких нема в
жодному словниковi, приголомшуючи навiть мужське вухо сво©м цинiзмом.
Андрiй теж щось люто кричав i лаявся, називав ©х сволотою, мерзотниками,
хамами, всiм, що могло прийти йому в голову в клекотi образи й гнiву. За
це його ще несамовитiше бито, топлючи його хрипiння й уривки слiв у
ревищi.
- Здоровий, сатана! - хекав котрийсь, як дроворуб, садячи обцасами в
груди.
Це тривало довго. "Приб'ють на смерть! Приб'ють насмерть!" - вже
металась безпомiчна думка, констатуючи з безсилим розпачем повну
безнадiйнiсть i безвихiднiсть. А вир над ним все шаленiв. Потiм удар в
потилицю черевиком поверг його в темряву, стало млосно й в той же час
при мно - бiль скiнчився, здавалось, що вiн пiрна в густу, каламутну
воду, що визволився вiд цих садистiв. Ще якусь мить чув на тiлi глухi
удари й схоплював вухом регiт, потiм опустилась чорнота.
Опритомнiв Андрiй вiд непри много лоскоту. Розкрив через силу повiки -
над ним стояв Серг в i лив йому на обличчя воду з велико© шкляно©
карафки. Андрiй сапнув повiтря i помалу сiв, дивився блукаючим,
напiвпритомним поглядом по кiмнатi й вслухався до себе - видавалося, що
йому потрощено всi костi.
- Вставай! - командував хтось хрипко й злобно. Андрiй почав зводитись,
але коли вiн став на ноги, його знову збито геть ударом пiд колiна. Це
Великiн. Мабуть, злякався його вигляду, що нагадував вигляд великого
зацькованого звiра, який i в безпам'ятствi все ще здатний кинутися й
розтерзати напасника.
- Вставай!- знову гукнув той самий голос. - Сiдай на стiлець.
Андрiй слухняно звiвся, але знову його збито з нiг. А потiм дво
пiдхопили його пiд руки, закрутивши ©х назад, поволокли до стiльця й
посадили.
- Сиди, сволоч, отак! Руки отак, ноги пiдбери... Поклали йому руки на
колiна, пiдiгнули ноги "по формi" й лишили. Андрiй сидiв i тяжко
вiдсапувався, дивився просто себе. Ним володiло непереможне бажання
заплакати, отак просто по-дитячому гiрко заплакати. Вiд тяжко© образи, вiд
наруги, вiд безсилого гнiву й вiд свiдомостi, що його брутально й безкарно
таки обертають в ганчiрку. Перед очима була пiдлога в плямах i розводах
кровi - його кровi, в патьоках води, в вiдбитках пiдошов i обцасiв, в ту
його кров намащених, - свiдоцтво його ганьби й позорища. Все тiло його
дрiбно тремтiло, й тремтiли десь в горлi сльози. Вони, тi сльози, нагально
видиралися з горла так, як колись у дитинствi, коли йому хотiлося ридати
вiд тяжко©, болючо© образи, та вiд сорому, та вiд гнiву безсилого. Але вiн
не заплакав. Вiн ковтав слину, змiшану з кров'ю з побитих уст, i, тамуючи
розпач i гнiв, вiдсапувався тяжко. Перед ним стояв Великiн, заклавши руки
за спину, за столом сидiв Серг в, криво посмiхаючись, а бiля столу стояло
тро "футболiстiв", вiдсапуючись теж, як i Андрiй, курили й весело
пересмiхались. I той смiх був такий собi веселий, парубоцький, зовсiм нiби
беззлобний. Так, нiби тут нiчого особливого й не сталося.
- Ну, от, - промовив котрийсь.- Хiба погано ми гра мо в футбол?
Регiт. То смiялися тi тро й Серг в, не смiявся тiла Великiн. Вiн
стояв перед Андрi м i дивився йому в обличчя пукатими сво©ми, зловiсними
очима. Коли йому здалося, що Андрiй вже достатньо прийшов до пам'ятi, вiн
процiдив крiзь зуби:
- Ну-с, ти будеш говорити?
Мовчанка.
- Гм... Нiчого, заговориш. Р бята смiються, значить, ти мусиш зробити
висновок, що це були тiльки шуточки. Жарти. Не жарти будуть впередi. Ти
занадто упертий, але нiчого...
- Вiн начитався Остапа Вишнi - вставив котрийсь вiд столу глумливо i
досить безглуздо.
- Та нi, це золото похл ще Вишнi. Той швидко здався а цей... Так ти
будеш говорити?
- Що ви вiд мене хочете? - прохрипiв Андрiй, пiдвiвши очi на Великiна.
дума те, для чого вас сюди привели?
Останню фразу було сказано вже суворо, занадто суворо, i цей суворий
тон до юнака таки не пасував, було в ньому щось награне нiби, неправдиве.
- Слухайте,промовив Андрiй мирно. - Мене самого це цiкавить, i я
сподiваюся, що ви менi все виясните. Це якесь дике непорозумiння, якщо
судити з того обвинувачення, яке менi пред'явлено.
"Чи знають вони щось чи нi?"
I знову той самий награний суворий тон; було вражiння, що цей хлопчик
лише бавиться в слiдчого, як тi дiтлахи на подвiр'©... Це хтось в камерi
весело оповiдав про сво© спостереження над дiтьми службовцiв облуправлiння
НКВД, як вiн пiдглядiв ©хнi забави на подвiр'© того управлiння, десь тут
поруч, за цими мурами, де одну частину чотирикутника становили блоки
приватних мешкань: дiти бавилися в дорослих, як то завжди люблять робити
дiти. Вони бавились в те, що роблять ©хнi батьки i про що потiм
розповiдають в iнтимних родинних обставинах. "Слiдчi" й "начальники"
саджали "в'язня" на стiлець, змушували простягати руки й ноги, а тодi
гасали над ним з палками й кулаками й несамовито кричали:
"Колись! Колись! Розколюйся!! Гад! Фашист! Враг народа!.."
- Розколешся, брат, - нiби зумисне потрапляючи в хiд Андрi вих думок,
нагнiчував свою суворiсть слiдчий i почав карбувати кожне слово,
пiдсилюючи те карбування ребром долонi по столу: -Ви кажете
"непорозумiння"? Так слухайте ж! По-перше - тут нiяких непорозумiнь не
бува , А по-друге - я вам дiйсно все в и я с н ю, згодом. Та тiльки спершу
ви будете виясняти, а я буду слухати. I ви виясните! Але найперше ви
мусите уяснити собi й твердо запам'ятати такi речi:
1. Про вас нам все абсолютно вiдомо. Все абсолютно! Це раз.
2. Ви знаходитесь в органах НКВД, а по-простому в " жовських
рукавицях". Ви зна те, що таке " жовськi рукавицi"? Нi ? Нiчого, взна те.
3. Ви. тут згни те, i це залежатиме вiд мене, якщо ми з вами не
поладимо. Значить, це залежатиме вiд вас самих.
4. Ми милостивi навiть до ворогiв, якщо вони розкаюються щиросердно,
i безпощаднi до всiх непокiрних.
5. Чи ви зна те тезу Максима Горького про те, що "Коли ворог не
зда ться, його знищують!" Запам'ятайте ©©.
6. Не розраховуйте нi на яке милосердя, бо людина п ш и к. Ви
жорстоко помилитеся, якщо думатимете, що з вами хтось тут буде панькатись.
Нам нема коли панькатись. Вас - i не тiльки вас персонально, а всiх там -
тут роздавлять, як муху, i нiхто не жалiтиме. I оком не змигне. В СССР
людей вистачить!
7.3 цi © тюрми нiкому нема виходу. Це дина тюрма (наша, сов тська
тюрма) у всьому свiтi, з яко© нема виходу. Ви це мусите запам'ятати, якщо
хочете упиратись i намагатись обдурити наше пролетарська правосуддя.
I нарештi -
8. У нас рука не тремтить. Ви тут скажете все. Не скажете стоя, то
скажете лежа. Не скажете при пам'ятi, то скажете без пам'ятi. А скажете!
Тут ще не було таких, щоб, ставши в позу героя, витримували до кiнця. Ви
тут не герой i навiть не людина, а всього лише д i р к а в i д б у б л и к
а.
Ви зрозумiли? Ось на перший раз такi речi ви мусите собi чiтко уяснити.
Ну, я занадто от з вами розбалакую, i ви це мусите належно оцiнити. Тут це
не положено. Тут говорить хто iнший, а ми слуха мо. Далi анi я, анi
будь-хто розбалакувати з вами не буде. А тепер до дiла.
О т ж е, i щ о ж в и н а м с к а ж е т е, г а?!- закiнчив слiдчий з
поганою ноткою в голосi.
Андрiй бачив, що почина ться комедiя. I почина ться вона в стилi
Карапетьянового Аслана, чесного чистiя черевикiв. Цей слiдчий... Даремно
вiн взяв його за такого добродушного й на©вного. Та якщо вiн при таких
на©вних сво©х сiрих очах слiдчим обласного управлiння НКВД, то, значить,
ма якiсь на те пiдстави. "Ну, тримайся, Андрiю! Перше, що вони зроблять,
- це постараються довести, що ти таки д i р к а в i д б у б л и к а. Гм.
Добре". I Андрiй, як то кажуть, закусив зумбела.
- Про що саме? - перепитав холодно й байдуже.
- Кинь дурня кле©ти!! - визвiрився раптом милий слiдчий, перейшовши на
"ти". - Про твою контрреволюцiйну роботу, от про що! (Вiн значуще пiдняв
якусь течку, поважив ©© в руцi, дивлячись примруженими очима на Андрiя, i
кинув на стiл). - Тут все зафiксовано. Але ти мусиш сам про все розказати.
Чистосердечно й до кiнця. Все! Бо... - тут слiдчий подався всiм корпусом
наперед: - Бо як не схочеш добром, то тебе примусять. Але я не раджу
бавитися з вогнем. Ну?! Як сидиш?!
Андрiй не зрозумiв.
- Як сидиш, я тебе питаю?! Сядь правильно! Руки на колiна!
Тут Андрiй згадав Неча ву i кров прилила йому до обличчя, та вiн
опанував себе, сiв "правильно", цебто поставив ноги колiно до колiна й
поклав на них руки. Розумiв, що йому так зразу сваритися з слiдчим не
випада , i тому намагався бути коректним i в той же час не подавати
вигляду, що вiн його бо©ться, лиш ставиться вибачливо ("Чорт з тобою,
нехай будуть руки на колiнах!") Колись вiн виробив свою систему спротиву
слiдчим i назвав ©© Джiу-Джiтсу за зразком японсько© методи боротьби -
цебто намагання перемогти удаваною покiрнiстю та переведенням справи з
головного шляху на дрiбничковi манiвцi, - i збирався цю систему
застосувати й тепер. В ньому пiдiйма ться страшенний протест проти замаху
на його людську честь, та вiн спокiйно дивиться на слiдчого, слуха , як з
коридора десь добуваються приглушенi крики й стогони, i гарячково дума
над методами оборони, готуючись до найбезглуздiших речей. Вiн про це думав
уже кiлька днiв, вiдколи потрапив до тюрми, але тепер бачив, що був до
того зовсiм не приготований. Вiн бо не знав, як пiде дiло, що саме вони
знають i в чому конкретно будуть обвинувачувати. Тiй шпаргалцi, яку йому
пред'являли, вiн не надавав нiякого значiння. I тепер от бачить, що тут
зовсiм не з того починають, що йому нiхто не буде викладати, в чому саме
його обвинувачують, i, напевно, нiчого конкретного не знають та й не
потребують. А хочуть, щоб вiн обвинувачував сам себе! Вiн знав, що всяке
слiдство побудовано на провокацi©, але тут i це обернуто хвостом - хотять,
щоб вiн сам став на шлях провокацi© супроти себе самого.
- Ну?! - повторив слiдчий, пiдганяючи.
Андрiй мовчить.
- Слухайте, - говорить слiдчий, переходячи на "ви", - ви людина
iнтелiгентна. Ви мусите розумiти, що про вас все вiдомо. I ми не
потребу мо слiдства. Але ми потребу мо знати, чи ви дiйсно непримиренний
ворог, а чи ви помилялись. Доказом цього буде те, як щиросердно ви
зiзна тесь i пока тесь. Зрозумiли? Все, що тут написано, ви мусите самi
розповiсти, не затаюючи нiчого. Бо... Бо ж ви людина iнтелiгентна, i нам
не хотiлось би до вас застосовувати метод, якi ми застосову мо до всiх
тих, що стають на шлях боротьби з нами. Бо то для вас буде зовсiм
непри мно... Чу те? - повiв слiдчий очима значуще на дверi, з-за яких
чулись стогони. - Отож...
- Залежно, що там написано, - протяг Андрiй, намагаючись бодай трiшки
взнати, що саме й ким саме там понаписувано супроти нього. I що саме ©м
вiдомо? Зауважив, що течка, яка лежала перед Серг вим, була та сама, що й
тодi в Неча во©, i що вона за цi днi потовщала.
Слiдчий засмiявся презирливо:
- Прошу не забувати, що тут слiдчий я, а не ти. Отже - я слухаю.
- Добре... - сказав Андрiй, i вiн уже був хотiв зухвало заявити, що вiн
його не бо©ться i що тi "злочини", за якi його вже раз суджено, вiн визна
й ладен нести вiдповiдальнiсть, знаючи, що теоретично, згiдно з законами у
всьому свiтi, за ту саму справу двiчi не судять. Вiн уже навiть був
за©кнувся, але слiдчий його перебив. Минуле його не цiкавить зовсiм, i вiн
смi ться з того. Його цiкавить теперiшн , а до минулого дiйдеться потiм.
Те "теперiшн " i нього от в течцi, при цьому слiдчий знову ляпнув рукою по
зеленiй обкладинцi. Збитий зi скоку, Андрiй замовк. Йому не хотiлося так
зразу сваритися зi слiдчим, може ж, вдасться полагодити з ним усю справу
на "здоровий" розум. А може б, звести все до якогось мiнiмуму?.. Але тут
же вiдмовився вiд цього. З двох мотивiв. По-перше, з мотивiв гонору. А
по-друге - чим бiльше дивився на слiдчого, тим бiльше переконувався, що
тут нiякий "здоровий" розум не допоможе, бо не на те слiдчий зорi нтований
та й, далебi, нiяким "потрiбним" здоровим розумом не грiшить. Головне, що
той слiдчий чужий. До кiнця ворожий i чужий. I служака - не мiнiмум йому
потрiбен, а максимальний максимум. Абсурдний, безглуздий, але конче
необхiдний. Слiдчий пряде очима, а Андрiй чита в тих очах зата не, хиже
чекання, щоб Андрiй хоч трiшки десь надломився, щоб здав психiчно, тодi
вiн вхопиться й буде розмотувати його душу, як той Асланову. I тодi з того
виросте цiла страшна гора - навколо кожно© крихти правди, яку б вiн подав,
виросте жахлива гора провокацi© й придавить безлiч жертв. Побачивши це,
Андрiй вiдкинув усякi вагання, глибоко зiтхнув i став на шлях цiлковитого
й принципового заперечення. Нехай, зрештою, вiн оперу тi ю течкою,
напханою якимсь шпаргаллям, i нехай розкрива карти. Бажаючи цього, Андрiй
поволi процiдив:
- Наскiльки я зрозумiв з пред'явленого обвинувачення, менi закида ться
пп, 2, 6, 8, 10 i 11 статтi 54-©. Так от, це все неправда.
- А що правда?
- Правдою , що це все якась брехня, божевiльна фантазiя. Чи не
зда ться вам, що тих пунктiв забагато як на один раз.
Слiдчий подумав, а потiм:
- Тут тебе, зрештою, не питають про правду. I нiкому вона тут не
потрiбна. Правдою буде те, що я тобi тут начеплю. Ясно? Ти ворог - i це
основне. Ти людина iнтелiгентна, а нi чорта не понiма ш. Зрозумiй, що раз
ти ворог, то всi статтi, якi тобi начеплять, абсолютно правильнi, хоч
найбезглуздiшi. I ©х зовсiм не забагато. "Запрос не б' в нос", пойняв?
Суть в тiм, що ти ворог. А раз так - всi статтi, до тебе прикладенi,
будуть правильнi. Це раз. А вдруге - раз ти ворог, то в тебе ж спiльники
й однодумцi? ! Напевно ! Так от всi спiльники й однодумцi мусять бути
ось тут, - ляпнув вiн рукою по столу, - ось в цьому й вся справа! I про
тих всiх тво©х друзiв i однодумцiв мусить бути твоя щиросердна сповiдь,
про всю вашу контрреволюцiйну дiяльнiсть, не боючись нiяких перебiльшень.
Ми потiм розберемось.
В Андрiя заклекотало всерединi, i в той же час думка забилась злорадно:
"Ага, не знаючи правди, ©м потрiбна гора брехнi!? Добре! Позмага мось
же!" Нахмурившись i дивлячись слiдчому в очi, Андрiй промовив презирливо:
- "Ворог народу", "контрреволюцiя", "зрада" й "злочин" з погляду мого
класу все поняття трохи iншi, анiж...
- Чхать я хотiв на поняття твого класу!.. От про нього, зрештою, ти тут
все й розкажеш... I не бiйся нiяких перебiльшень! Так треба.
- Гм... Цебто вам потрiбнi формальнi пiдстави, щоб мене i всiх, на кого
я скажу, засудити? Слiдчий презирливо:
- Дурню ти! Ми тебе можемо засудити й без тво © сповiдi. Подума ш! Але
йдеться про те, щоб тебе не засудити. Чи ти не вiриш у пролетарську
великодушнiсть?
- Вiрю...
- Iронiзу ш?
- Чому ж, я вiрю. Я сам пролетар i знаю пролетарську великодушнiсть.
- Те, що ти пролетар - то до лампочки, он до тi ©, бачиш? Ха!
"Пролетар"! Чи ти дума ш, що тобi буде тут скидка за тво пролетарське
походження? Нi, брат, саме до ворогiв пролетарського походження ми
найбiльше безпощаднi, як до зрадникiв... звичайно, якщо вони непримиреннi.
"Зрадникiв!!? Ах ти ж!!" а вголос:
- З погляду пролетарського, зрадник поняття розбiжне... (павза). -
Отже, згiдно з вашою "пролетарською великодушнiстю", вам треба мати
формальнi пiдстави, щоб мене конче засудити й знищити? - повторив Андрiй
спокiйно запитання, пiдкреслюючи безглуздiсть формули.
- Нi. Нам потрiбна й правда. Цебто така правда, яка нам п о т р i б н
а! Чи тобi ще треба розжовувати? Правда про тво©х спiльникiв i однодумцiв.
Про всiх- про вчорашнiх, сьогоднiшнiх i завтрашнiх i про все ©хн кодло,
до дiтей включно! I про вашу спiльну дiяльнiсть...
Андрi вi не треба "розжовувати". Кров залива йому мiзок. Але вiн
мовчить. А слiдчий веде з незрiвнянним цинiзмом:
- Та правда, зрештою, ось тут вся написана,- ляпнув по течцi рукою. - Я
тiльки хочу почути ©© щиросердно з тво©х уст, щоб знати, чи ти ворог до
кiнця, чи...
"Т а к! Д о к i н ц я!.. Я к щ о т а к, т о в о р о г д о к i н ц я! Д
о г р о б у! Д о п е р е м о г и!!! Я к щ о т а к, т о д о к i н ц я!!" -
Андрiй згадав Аслана, згадав всю камеру i всю "брехалiвку", все море
безглуздя..."Якщо так, то до кiнця!" А вголос, вiдсапнувшись,
схвильованно:
- Ну то я щиросердечно признаюсь, що з мо ю головою ви можете робить,
що хочете! Але що до спiльникiв, то... то для тако© комедi© в мене ©х не
числиться.
- Що, що? Як ти сказав? Це щиросердно?
- Так, це щиросердно.
- Ах, ти ж... Цебто про комедiю?
- Гм... I про комедiю теж.
Слiдчий розгублено дивиться якусь мить мовчки, а тодi широко позiха .
- Нi, не буде, я бачу, з тобою дiла по-хорошому. Фiлософству ш? Ну що
ж, побачемо. Менi не к спiху,- i занурився в папери, позiхаючи. По хвилi
додав:
- Ти даремно надi шся... На що ти надi шся? Ти згни ш в тюрмi, але ти
не вийдеш з наших лап. - Помовчав, листаючи папери, а тодi пiдвiв обличчя
i глузливо заскалив око:
- Як там сидиться в камерi?
- Добре, дякую.
- А про що ж там говорять арестанти?.. Не бiйсь, змовляються, як дурити
слiдчих? Лають сов тську власть? Виробляють тактику спротиву? Га?
- Приходьте, посидьте, послухайте.
Слiдчий зареготався i не став бiльше розпитувати.
Андрiй дивиться, як слiдчий листа папери - його "Дiло",- i його мучить
цiкавiсть: що ж там i ким там понаписувано?
- Гм... Я не знаю, що там понаписувано,- почав вiн дипломатично, - але
все то рунда, i той, що писав...
- Не квапся, - буркнув слiдчий, - взна ш в свiй час. Тут все, брат,
понаписувано правильно. - А тодi пiдвiв очi, подивився пильно Андрi вi в
обличчя, перевiв погляд у течку i знову на Андрiя й процiдив значуще:
- I писали тут, брат, авторитетнi люди. Дуже авторитетнi люди!
Андрi вi непри мно занудило пiд серцем. Вiн згадав Миколу, Михайла i
третього свого брата Сергiя й тяжко зiтхнув. Зайшла мовчанка. Слiдчий
дивиться в папери, низько схилившись, а Андрiй дивиться на тi самi папери
здалеку. На серце навалився тягар, перед яким померкла всi iншi
непри мностi. Сидiв мовчки й дивився на зелену течку в центрi освiтленого
кола на столi, слухав шамотню, й гомiн, та вигуки за дверима i вiдчував,
що його нерви починають тремтiти. Але не вiд шамотнi й гомону за дверима -
вiд iншого. I вiн ©х угамовував упертим i до безглуздя затятим: "Не може,
не може, не може бути!"
А слiдчий читав щось, ворушив бровами й посмiхався значуще.
За вiкном, заставленим решетом, була чорна нiч. Там десь сплять мирним
сном люди, там десь гуляють по парках i скверах закоханi, повертаючись iз
запiзнiлих вистав i вечiрок, там десь, на якiйсь точцi планети у тiй ночi,
може, весело гуляють з дiвчатами його брати або сплять i марять про
завтрашнiй день, про веселi зустрiчi з свобiдними друзями, самi свобiднi й
щасливi. Там десь свiт, до якого вже, може, й нема вороття. За вiкном
чорна нiч, а в кiмнатi слiпуче ясно, тихо, багато повiтря. Андрiй дивиться
на блискучу пiдлогу, диха свiжим повiтрям i дума про камеру. Йому
хочеться назад до камери, туди, до товаришiв недолi, в той сморiд i бруд.
Там ще близькi люди.
До кiмнати увiйшла молодесенька й дуже гарна дiвчина, в снiжно-бiлому
халатi i з тацею на руцi. Вона видалася Андрi вi янголом, що спустився
несподiвано з неба опiвночi в цю пiдозрiлу, наповнену тоскною тривогою
кiмнату. Таця була заставлена шклянками, пляшками пива, й вина, i
крем-соди, наповнена шоколадом i тiстечками.
- Вам пива? Вина? Крем-соди? Чи?... - заграсувала дiвчина до слiдчого
нiжним, грудним голосочком, як голубка, кинувши скоса ледве вловимий
погляд на Андрiя.
Слiдчий узяв пляшку пива й бутерброд. Пожартував щось з дiвчиною,
наговорив якихось непристойних дурниць пошепки. Дiвчина, зашарiвшись,
вийшла. Пройшла грацiйно зi сво ю тацею повз Андрiя.
- Гм... Гм... - замимрив слiдчий, запихаючись бутербродом i зиркаючи на
Андрiя: - Ось це й було те, що ти втратив... Але вiд тебе залежить його
повернути.
- Що?
- Д вочку...
Андрiй нiчого не сказав.
- Ну?..-спитав слiдчий, скiнчивши ©сти й занурюючись в папери. Нукнув,
нiби на коня, нагадуючи тим "ну", що
Андрi вi треба щось говорити, треба "щиросердно" починати "сповiдь".
Андрiй мовчав.
I слiдчий мовчав.
Невiдомо було, як довго може тривати оте листання паперiв i
вичiкування, лише вiдомо було, що яко©сь хвилини все це може скiнчитися i
тодi... Правду сказати, в серцi жеврiла iскра надi©, що "тодi" все буде
добре, все виясниться, i його випустять, звiльнять. Авжеж. На те
скида ться. I слiдчого йому дали, зрештою, якогось хлопчиська, та й той
тiльки страха та погрожу , i то якось мляво, несерйозно. Вправля ться в
розумних розмовах.
Але цi думки були явно недоречними й безглуздими, i Андрiй вiдкинув ©х.
Невiдоме лишалося невiдомим i тривожним. Очiкування скiнчиться i тодi...
Цiкаво, що ж прийде тодi? Намагався вгадати, що ж прийде за цi ю
прелюдi ю, й пристосуватися якось заздалегiдь. В кожнiм разi, вiн одно
вирiшив твердо - в i н н е д i р к а в i д б у б л и к а! - i в цьому всi
в цiй цитаделi "пролетарського правосуддя" мусять переконатися.
В кiмнатi спокiйно i тихо, але нерви все бiльше наструнчуються. А з
душi пiдiйма ться протест. Не проти тi © дико© комедi©, яку з ним хочуть
тут розiграти i вже розiгрують, а проти провокацi©, проти того, на що
натякнув слiдчий, кажучи про "авторитетних людей". Вiн вiдчував, що саме
тут може бути нанесена йому найтяжча поразка, яка може зломити його волю,
- це замах на його вiру в те, що найбiльше цiнив усе сво життя i за що
тримався душею, як за рятiвниче коло. Вiру в людей, i не взагалi в людей,
а вiру в сво©х братiв. Хтось всерединi, незважаючи на всю очевиднiсть
факту, одчайдушно i безпомiчно протестував. Хтось той, хто навчився
безоглядно вiрити й любити, панiчно боючись чорного провалля, в яке може
раптом зiрватись i полетiти, коли ту вiру втратить. Очi дивились на зелену
течку там, на столi, а серце протестувало. Вiн бреше, цей слiдчий! Це
неправда! I саме неправда тому, що це вiн - слiдчий - про те говорить.
Знав, що слiдчим взагалi не можна вiрити нi на йоту. То ще невiдомо, яку
саме цiль вiн переслiду , на що саме вiн полю . Може, вiн якраз i полю на
те, щоб зламати наймогутнiшу пружину його душi. Вiн каже, що ©м все
вiдомо. Може, ©м вiдомо й те, що собою явля Андрi ва душа i на чому вона
трима ться?
Андрiй дивиться на байдужого слiдчого, що так меланхолiйно листа
папери, i почина розумiти, що тут якась добре продумана й розроблена
тактика супроти нього.
Слiдчий мовчить, не натиска , не кричить, - вiн чогось жде. Чого ж вiн
жде? Адже як так вести слiдство, то вiн - Андрiй - може просидiти на
стiльцi в такiй чистiй й гарнiй кiмнатi десятки рокiв безрезультатно. Чого
ж вiн жде? Набира ться вiдваги, щоб потiм кинутися на нього з прес-пап' ,
як той дурнуватий слiдчий з Карапетьянових "перських мелодiй"? Але ж вiн -
Андрiй - зробить тут з нього череп'я.
Слiдчий зовсiм не кидався i, зда ться, й не збирався. Нудився бiля
столу. Задзеленчав телефон. Слiдчий зняв рурку, послухав i сказав,
позiхаючи: "Так" - i почепив рурку на сво мiсце. Незважаючи на позiхання
слiдчого, Андрiй угадав, що те "так" стосу ться саме його.
I вiн не помилився. Тишу й нудне нукання слiдчого було порушено - до
кiмнати почали заходити гостi. Спочатку зайшов якийсь хлопчина в шовковiй
бiлiй майцi-короткорукавцi, з голеною головою, наспортований, як боксер, в
жовтих черевиках "шiммi"; вiн увiйшов м'якою кошачою ходою, похитуючи
стегнами, мов хтива дiвчина.
- А-а, Чумак! - вигукнув вiн радiсно, нiби побачив доброго свого
знайомого, i зупинився перед Андрi м.
За першим увiйшло ще дво , теж таких самих дебелих хлопцiв у
цивiльному. Всi вони "впiзнавали" Андрiя й сво при мне здивування
виявляли вiдповiдними приятельськими вигуками. Всi тро розташувалися, хто
на стiльцi, хто на пiдвiконнi, й смiялися помежи собою.
Хлопцi дивилися на Андрiя, Андрiй дивився на хлопцiв i не бачив у них
нiчого страшного, такi собi милi, добродушнi хлопцi.
- Футболiст?- звернувся до Андрiя перший з цiкавим запитанням,
розглядаючи Андрi вi бiцепси й всю його фiгуру. Два iнших засмiялися.
Андрiй промовчав, лише знизав плечима. А перший, не чекаючи навiть
вiдповiдi, вiдповiв сам:
- Я бачу, що футболiст. Це добре. Ми теж футболiсти. Гм... Чи ти давно
грав у футбол? Чим, форвардом чи?.. Я от форвард, а це голкiпер, а ти?..
Запитання були такi добродушнi i такий добродушний смiх усiх трьох, що
Андрi вi навiть не спадало на думку шукати якогось смислу за тими словами.
Власне, вiн не встиг зорi нтуватися - слiдчий, що на прихiд гостей,
здавалося, не звернув уваги, зосереджений весь в паперах, враз пiдвiв
голову, прислухався до шелесту за дверима й, коли тi дверi знову рипнули,
гримнув:
- Встати! - це до Андрiя.
Андрiй встав. До кiмнати зайшов низенький, широкогрудий i широкоплечий
чоловiк, теж молодий i теж в вiльному.
- Начальник вiддiлу Великiн! - вiдрекомендував слiдчий з посмiшкою. :
Великiн зупинився посеред кiмнати:
- А-а, Чумак, - протяг вiн крiзь зуби. - Ну, як? - звернувся з
запитанням до слiдчого. Слiдчий знизав плечима:
--Мовчить, сволоч.
Великiн зiмкнув щелепи й нiчого не сказав. Пiдiйшов до Андрiя, постояв
перед ним, мiряючи його поглядом з головнi до п'ят. I враз з усього маху
вдарив в обличчя. Андрiй упав на стiлець. Раптове приголомшення змiнила
несамовита лють. В нiм усе заклекотало i першим вiдрухом було кинутися й
розтерзати цього i присадкуватого мерзотника, як кошеня. I вiн би це
зробив, I бо Великiн був набагато менший за нього, крiм того в такiм
несамовитiм гнiвi Андрi ва сила була незрiвнянна. Але вiн не встиг. Хтось
раптовим ударом вибив ногою стiлець з-пiд нього, й Андрiй упав на пiдлогу.
Схопився миттю, але удар пiд колiна повалив його знову. I затанцювали над
ним усi п'ятеро. Били його ногами, качали по пiдлозi, садили черевиками по
чому попало. Андрiй закривав лiктем обличчя й все намагався схопитися, але
марно. Намагався спiймати котрогось руками, але його били по руках,
вiдтоптували ©х... Тодi вiн став захищати лiктями лице й голову та
затуляти колiнами живiт. П ятеро здоровенних "футболiстiв" гасали над ним,
качали по всiй кiмнатi й несамовито кричали:
- Гад! Фашист! Фашистська морда! Говори! Ти будеш говорити!?
Розколюйся! Розколюйся, петлюрiвська наволоч! Говори!! Враг народа!!
Хтось кричав найдужче, погано вимовляючи "р", - його "р" скидалося на
"i" -"контi волюцiонеi". Це Великiн. Iншi кричали правильно, але так само
несамовито. I сходили буйною, неуявною лайкою та епiтетами, яких нема в
жодному словниковi, приголомшуючи навiть мужське вухо сво©м цинiзмом.
Андрiй теж щось люто кричав i лаявся, називав ©х сволотою, мерзотниками,
хамами, всiм, що могло прийти йому в голову в клекотi образи й гнiву. За
це його ще несамовитiше бито, топлючи його хрипiння й уривки слiв у
ревищi.
- Здоровий, сатана! - хекав котрийсь, як дроворуб, садячи обцасами в
груди.
Це тривало довго. "Приб'ють на смерть! Приб'ють насмерть!" - вже
металась безпомiчна думка, констатуючи з безсилим розпачем повну
безнадiйнiсть i безвихiднiсть. А вир над ним все шаленiв. Потiм удар в
потилицю черевиком поверг його в темряву, стало млосно й в той же час
при мно - бiль скiнчився, здавалось, що вiн пiрна в густу, каламутну
воду, що визволився вiд цих садистiв. Ще якусь мить чув на тiлi глухi
удари й схоплював вухом регiт, потiм опустилась чорнота.
Опритомнiв Андрiй вiд непри много лоскоту. Розкрив через силу повiки -
над ним стояв Серг в i лив йому на обличчя воду з велико© шкляно©
карафки. Андрiй сапнув повiтря i помалу сiв, дивився блукаючим,
напiвпритомним поглядом по кiмнатi й вслухався до себе - видавалося, що
йому потрощено всi костi.
- Вставай! - командував хтось хрипко й злобно. Андрiй почав зводитись,
але коли вiн став на ноги, його знову збито геть ударом пiд колiна. Це
Великiн. Мабуть, злякався його вигляду, що нагадував вигляд великого
зацькованого звiра, який i в безпам'ятствi все ще здатний кинутися й
розтерзати напасника.
- Вставай!- знову гукнув той самий голос. - Сiдай на стiлець.
Андрiй слухняно звiвся, але знову його збито з нiг. А потiм дво
пiдхопили його пiд руки, закрутивши ©х назад, поволокли до стiльця й
посадили.
- Сиди, сволоч, отак! Руки отак, ноги пiдбери... Поклали йому руки на
колiна, пiдiгнули ноги "по формi" й лишили. Андрiй сидiв i тяжко
вiдсапувався, дивився просто себе. Ним володiло непереможне бажання
заплакати, отак просто по-дитячому гiрко заплакати. Вiд тяжко© образи, вiд
наруги, вiд безсилого гнiву й вiд свiдомостi, що його брутально й безкарно
таки обертають в ганчiрку. Перед очима була пiдлога в плямах i розводах
кровi - його кровi, в патьоках води, в вiдбитках пiдошов i обцасiв, в ту
його кров намащених, - свiдоцтво його ганьби й позорища. Все тiло його
дрiбно тремтiло, й тремтiли десь в горлi сльози. Вони, тi сльози, нагально
видиралися з горла так, як колись у дитинствi, коли йому хотiлося ридати
вiд тяжко©, болючо© образи, та вiд сорому, та вiд гнiву безсилого. Але вiн
не заплакав. Вiн ковтав слину, змiшану з кров'ю з побитих уст, i, тамуючи
розпач i гнiв, вiдсапувався тяжко. Перед ним стояв Великiн, заклавши руки
за спину, за столом сидiв Серг в, криво посмiхаючись, а бiля столу стояло
тро "футболiстiв", вiдсапуючись теж, як i Андрiй, курили й весело
пересмiхались. I той смiх був такий собi веселий, парубоцький, зовсiм нiби
беззлобний. Так, нiби тут нiчого особливого й не сталося.
- Ну, от, - промовив котрийсь.- Хiба погано ми гра мо в футбол?
Регiт. То смiялися тi тро й Серг в, не смiявся тiла Великiн. Вiн
стояв перед Андрi м i дивився йому в обличчя пукатими сво©ми, зловiсними
очима. Коли йому здалося, що Андрiй вже достатньо прийшов до пам'ятi, вiн
процiдив крiзь зуби:
- Ну-с, ти будеш говорити?
Мовчанка.
- Гм... Нiчого, заговориш. Р бята смiються, значить, ти мусиш зробити
висновок, що це були тiльки шуточки. Жарти. Не жарти будуть впередi. Ти
занадто упертий, але нiчого...
- Вiн начитався Остапа Вишнi - вставив котрийсь вiд столу глумливо i
досить безглуздо.
- Та нi, це золото похл ще Вишнi. Той швидко здався а цей... Так ти
будеш говорити?
- Що ви вiд мене хочете? - прохрипiв Андрiй, пiдвiвши очi на Великiна.