Багряний I. Сад гетсиманський

кампанiя виловлювання тих, хто був свiдком вулично© катастрофи такого то
дня на такiй то площi, - i будуть саджати ©х до тюрми, як окремий гатунок
"ворогiв народу".
Нi, цей "Чорний ворон" страшнiший i славнiший за всi попереднi.
Напевно, пiсля цi © пригоди всi машини харкiвського "ЦЕРАБКООПУ" буде
перемальовано в iнший колiр, бо люди не ©стимуть хлiба й розбiгатимуться з
хлiбних черг при наближеннi такого от чуда. Та й ще на тому не скiнчиться.
Страх у людей буде тепер такий великий, що поява кожно©, навiть
найневиннiшо©, аби тiльки крито©, машини змушуватиме здригатися; бо в нiй
пiдозрюватимуть замаскованого, засекреченого "Чорного ворона". От, брат,
епоха! I от, брат, який той "Чорний ворон"!

"Чорний ворон, чорний ворон,
Що ж ти в' шся надi мною?!"
Ця моторошна пiсня набере тепер зовсiм iншого змiсту, коли ©©
спiватимуть десь бурлаки на Основi або на Москалiвцi та все думатимуть не
про якихось там "сiм повiшених" Л. Андр ва, якого вони нiколи не читали,
а про машину "ЦЕРАБКООП" та про ©© ще не повiшений вантаж.
Чорний ворон, чорний ворон...
"Чорний ворон" пiд маркою "ЦЕРАБКООПУ" зупинився на Холоднiй горi, на
внутрiшньому дворi знаменито© колись каторжно© царсько© тюрми. Тут уже не
було юрби вiльних роззяв, бо це царство неподiльного панування "органiв
революцiйно© законностi" Одначе безпритульники й тут були. Саме проходила
колона так званих "неповнолiтнiх правопорушникiв", повертаючись з
прогулянки, як розвантажували машину Тут машина теж пiдiйшла щiльно до
яко©сь брами, але не на стiльки щiльно, як там, на площi, бо тут не було
чужих, тут були всi "сво©". Неповнолiтнi обступили машину, й нiхто ©х не
проганяв. "Вихователi", правда, покрикували на свою юну гвардiю, але ©х
нiхто не боявся зовсiм. Хлопцi презирливо осаджували сво©х "опiкунiв" i
товпилися двома шпалерами, мовби це вони приймали вантаж. Вони дивилися на
зарослих, неголених "полiтичних" з надзвичайною цiкавiстю, i... з
ворожiстю. Так-так, з ворожiстю. Це ж "вороги народу". А ©х всiх навчили,
що бiда вся у свiтi, що жити так погано, що i в тюрмi вони сидять саме
через отих страшних "ворогiв народу", рiзних троцькiстiв, бухарiнцiв,
петлюрiвцiв, фашистiв тощо, тощо. Хлоп'ята дивилися з-пiд лоба, понуро, а
перед ними проходила черiдка дорослих, старших людей, i хлопцi, напевно,
боялися, чи не кинуться на них цi легендарнi "вороги народу" та й почнуть
душити. Але "вороги" не кидалися, а зникали по одному в залiзнiй брамцi.
Неповнолiтнi кримiнальники дивилися й подавали понуро реплiки один до
одного.
- Це троцькiст...
- Бухарiнець...
- Фашист...
Постать Охрiменка викликала певний пi тет.
- О, гад, гля!.. Оце, видно, дядя!.. Ого-го! В уявi спостерiгачiв
Охрiменко не пiдходив пiд жодну вiдому ©м категорiю. Дуже вже вiн ©м
заiмпонував сво©м виглядом.
- Це Кармалюк! Накажи мене бог! - нарештi вирiшив котрийсь. I, напевно,
кожен з них хотiв би бути таким страшним велетнем.
- Дядя! - смикнув котрийсь Андрiя за полу. - Ти шпiйон?
Андрiй посмiхнувся й машинально погладив кирпате хлоп'я по головi i то
так несподiвано, що той не встиг вiдсторонитися, лиш втягнув голову
перелякано. А Андрiй промовив крiзь лагiдну посмiшку:
- Нi, козаче, не шпiйон.
Увiходячи в браму, озирнувся - хлоп'я не могло прийти до пам'ятi:
подумати тiльки - такий страшнючий фашист не тiльки не звернув йому
в'язiв, а приголубив та ще й так сумно вiдповiв, як приятель до приятеля.
З тим розгубленим поглядом у вiччю Андрiй зник за брамою слiдом за всiма,
понiс його до тюремно© канцелярi©.
х обiгнав якийсь в'юнкий шелихвiст в унiформi, в жовськiм кашкетi, в
галiфе, при пiстолi й з паперами в руцi - вiн вилiз iз кабiнки машини,
супроводивши ©©, як виявля ться. Рудий, чисто виголений, з бiлим
ковнiрцем, блискучий весь, вiн пiшов за перегородку до чергового, що сидiв
за столом, а в'язнi стовпилися по цей бiк перегородки.
- П р и й м а й л ю д i ш е к!.. Л ю д i ш е к п р и в i з!.. -
вимахував шелихвiст паперами весело. Так, нiби здавав худобу чи крам.
Цю формулу Андрiй чув уперше, i йому непри мно рiзнула вона вухо. Вiн
знав добре iсторiю "государства росiйського" i знав добре, хто й коли
називав людей "людiшками". Це формула часiв Iвана Грозного з його
опричниною.
Бач! Володарi йдуть в iсторiю! Змикають порваний ©© ланцюг. Цим словом
"людiшкi" змика ться двi епохи. I робиться це свiдомо, бравурно, цинiчно.
Блискучий опричник, закурюючи цигарку з срiбного портсигара, перечислив
"людiшек", як овець, перевiрив за списком i здав. Ця процедура тривала
коротко. Здавши ж i дiставши розписку, блискучий опричник навiть не глянув
нi на кого, посвистуючи, геть вийшов. Лиш вчувалося з того свисту, що йому
мулько пiд понурими поглядами "людiшек" i що вiн квапиться вiд тих
поглядiв швидше зникнути.
Поробивши всi формальностi, черговий викликав тюремну варту й ©х
забрано з канцелярi© й десь поведено.

"Х т о н е б у в - т о й б у д е, х т о б у в, т о й н е з а б у д е".
Це Андрiй прочитав на якiйсь стiнi, коли ©х ведено рiзними закамарками та
переходами. I ще прочитав безлiч iнших написiв, позначених безсмертним i
злобним шибеничним гумором, як-от:
" жов не Ягода, весь народ став врагом народа!.."
Або старе, збите, але тут чомусь свiже й вражаюче:
"Чай Высоцкого, сахар Бродского, Россия Троцкого". Або - "Прощай,
мама!". I т. п. Тих написiв було всюди багато. I були вони рiзно© давностi
й рiзного характеру - писанi олiвцями, видряпуванi цвяхами, були й
рудуватi. Цi написи, як i взагалi масивнi, товстелезнi стiни цi © тюрми,
були заяложенi, вкритi плiсенню, кiптявою. Цiкавий об' кт для iсторика й
майбутнього археолога, який розкопуватиме колись ру©ни, в якi буде все це
геть обернено... А буде ж обернено!! На якiйсь чiльнiй стiнi, мимо яко©
вони проходили в тюремних сутеренах, кинулася в очi пляма вiд двоголового
орла, перекреслена видряпаною п'ятикутною зорею... Пiсля того вони
опинилися ще на якомусь подвiр'©, обставленому високими мурами. Поставивши
по чотири, ©х пiдвели до широко©, залiзом обковано© брами. Тут вони
зупинилися - брама була зачинена, бо подвiр'я зайняте. (За брамою якийсь
рух). I тут, власне, Андрiй прочитав найцiкавiший напис. Вiн був написаний
дуже чiтко над самою брамою, очевидно, зумисне, з вiдома адмiнiстрацi© хоч
i зроблений пiд "арештантський стиль". Кривими, широкими i незграбними
лiтерами чимось чорним було написано:
"Оставь над жди, входящiй сюда!"
Без сумнiву, це використано, як засiб психiчного впливу.
"Над жди" було написано через ять. Чому "над жди" через ять? Це було
незрозумiле, як незрозумiлим зразу було й те, чого цей напис на такому
видному мiсцi не стирають. Але то лиш на перший погляд було незрозумiлим,
в дiйсностi ж було все зрозумiлим, як вирубування дерев i нищення
найменших ознак зеленi, навiть травки на тюремних подвiр'ях, як заборона
бити блощиць i чистити бруднi, вкритi роздушеними комахами стiни, як та
тертушка замiсть вiконечка в "Чорному воронi" тощо. Андрiй мiг iти на
парi, що той напис зроблено спецiально, для морального тиснення на людину.
Але чому ж тодi вiн не зроблений золотими лiтерами? В ньому сказалася вся
пiдла, лицемiрна ця епоха на цiй землi. Це зроблено так, як i все. З
одного боку тюрма , а з другого - ©© нема , а лише "трудовопоправна
iнституцiя", з одного боку каторга , а з другого - ©© нема , а лише
поправнi колонi©, де людину, для ©© ж блага, "перековують" i т.д.
Напис був тяжкий, вiн налягай на людську психiку. Одначе не було
страшно. Люди, навпаки, потрапивши на територiю цiй тюрми, радiли, либонь,
бо вiдчували, що тут набагато легше й краще, нiж на тiй проклятiй
Раднаркомiвськiй. Принаймнi таке вiдчуття мав Андрiй. Уже сам факт, що ©х
оточували не жовськi унiформи, а чорнi безобиднi унiформи тюремно© варти,
щось та значив. Крiм того, ця варта була абсолютно беззбройна й якась
мирна. Крiм того... Крiм того, там он люди ходять! Ходять цiлою юрбою!
Гуляють! Ось...
Пiд брамою була велика прорiха (брама не дiставала до землi на цiлих ЗО
сантиметрiв), i в тiй прорiсi з'явилася велика черiдка нiг, проходячи
помалу. Всi в'язнi завмерли, поблiдли схвильовано, аже витягли голови - то
були жiночi ноги! Жiночi ноги!
Андрiй вiдчув, як йому йокнуло серце. Вiн був охоплений загальним
почуттям. То не було почуття самцiв, нi. То було бiльше, трагiчне людське
почуття. Почуття людей, якi раптом уявили там, за брамою, сво©х дружин,
взятих "по д лу мужа", матерiв, сестер, наречених.
Вони проходили довгою черiдкою- ноги, жiночi ноги! В модних туфельках,
в чобiтках, в подертих черевиках, в ганчiр'яних лаптях, босi... Там були
стрункi дiвочi ноги, з точеними литками, з божественними лiнiями, там були
й здеформованi вже старiстю й тяжкими житт вими шляхами ноги старших жiнок
- матерiв i, може, навiть, бабусь... I жодного голосу там за брамою...
Варта помiтила, куди це так потяглися очима всi арештанти, й
скомандувала: "Обернись!!"
Всi обернулися, але ноги все йшли й iшли ©м у вiччю. Жiночi ноги.
Група арештантiв так простояла хвилин з десять, поки прогулянка
закiнчилась, i тодi брама перед ними вiдчинилась.
У великiм подвiр'© вже було порожньо. Жiнки зникли, як камфора. Так,
нiби ©х i не було. Невiдомi, незнанi, загадковi жiнки. Жiнки-в'язнi.
Це почалася нова, вiдмiнна фаза в ©хньому арештантському життi, ©х вели
осяяним сонцем подвiр'ям, порожнiм i голим, як долоня, обставленим
височенними грiзними мурами тюремних блокiв, обчеплених рядами залiзних i
дерев'яних щитiв на вiкнах, як ластiв'ячими гнiздами. Щити були фарбованi
в чорний колiр. Вражiння було грiзне й та мниче. Блоки нагадували
величезнi, вогнетривкi скринi з рядами герметичне закритих шухляд, в одну
з яких ©х от ведуть поховати вiд цього слiпучого сонця й вiд свiту
взагалi.
Але перш нiж ©х поховати, ©х повели до лазнi, так як стiй, з усiма
©хнiми лахами, клунками й торбиночками. З усiх в'язнiв лише Андрiй не мав
нiяких лахiв i нiяких взагалi речей, крiм маленько© торбиночки, в якiй
зберiгалася недо©дена пайка й замайорена в тюремно© адмiнiстрацi©, там, на
Раднаркомiвськiй, алюмiнi ва ложка, - Андрiй назло примудрився ©© не
здати. Мандруючи до лазнi, вони перейшли ще через кiлька iзольованих
подвiр'©в. Вражiння було гнiтюче -це була неприступна фортеця, держава в
державi, царство молоха, - ця Холодногорська тюрма з безлiччю розгалужень,
тюремних блокiв, якихось прибудiвель. I на всьому лежала печать мовчання,
засекреченостi. Де-не-де шнирили люди - тюремна варта та тюремна обслуга з
кримiнальних злочинцiв, що користалися з привiле©в у всiх тюрмах та
концтаборах СССР - з права довiри до себе, як "соцiально близьких", а
звiдси - з права працювати на рiзних посадах та верховодити над
полiтичними, як упривiлейована каста, сво рiдна арештантська аристократiя.
Вони бо не були "ворогами народу", а просто "правопорушниками".
Ця аристократiя порядкувала й в лазнi, куди привели групу з Андрi м.
В лазнi, в окремiм закамарку ©м звелiли роздягтися догола й здати одежу
та всi речi до "Гелiоса" - до спецiального апарата парово© дезинфекцi©.
Потiм вистригли ©м усi мiсця машинками - це проробили дво кримiнальних,
якi не вiдзначалися особливою делiкатнiстю, роблячи свою роботу пiд
акомпанемент вiртуозно© лайки та терпких дотепiв, особливо кепкуючи з
Петровського, потiшаючись над його гилою. Але зрештою всi тi жарти та
дотепи були безобиднi. Гiрше могло статися з речами, про якi всi були
певнi, що ©х спiтка печальна доля, а саме: все, що було лiпшого, щезне
пiсля зворушливо© опiки цих "теплих ребят".
Саме миття - то була досить непри мна розвага. Лазня була iдеально
брудна, з несамовитими протягами, темна й холодна, без гарячо© води, зате
колосальних розмiрiв, як полiгон. Це була лазня така, яка й мусила тут
бути - величезно© пропускно© спроможностi, розрахована на велику кiлькiсть
i на спецiальну функцiю - мочити людей холодною водою, простуджувати ©х,
принижувати й поглиблювати моральну депресiю. Цементова пiдлога була
холодна й слизька, як пiдводне камiння, вiд харкотиння та плiсняви. Перед
тим як впустити хлопцiв, ©м дали кожному в жменю якогось рiдкого,
смердючого мила, яке гидко було тримати в руках, а ним же треба було
митися! Чомусь приходило на думку запитання: "з кого те мило роблене?"
Було бридко. Здавалося, тим смердючим милом була вкрита вся пiдлога, лави
й лоханки - великi дерев'янi зрiзи, з яких митися, бо те мило, мабуть, не
в силi була подолати нiяка вода, не в силi його розчинити. Замiсть душу,
пускано воду з брандспойта. Це робив якийсь "рубаха парень" з
кримiнальних, виконуючи функцiю "банщика" й потiшаючись тим, що збивав
струменем людей з нiг.
Сяк-так хлопцi побанились: розвезли на собi бруд, намокли в холоднiй
водi й перемерзли люто. А надто перемерзли, чекаючи, коли ж ©х нарештi з
цi © лазнi випустять. Товпилися коло дверей i несамовито цокотiли зубами.
Це не лазня, а кара божа. Особливо змерз бiдолашний Руденко, посинiв, як
печiнка, й увесь вкрився "гусячою шкiрою", нагадував того одчайдушного
хлопчиська, що полiз до ставка купатися пiсля того, як "Iлько в воду
нас...", та й зарiкся. Ряснi болячки на людях понамокали, посинiли,
почервонiли, почорнiли. А ©хнi "опiкуни" не квапилися, бо ще одежа була
неготова. Нарештi ©х випустили i хлопцi вiдчули справжн блаженство,
потрапивши з такого рефрижератора до примiщення "Гелiоса", де було жарко,
як у пеклi. Вiд сухого повiтря забивало дух. А надто забивало дух вiд
смороду та чаду, вiд смалятини - вивантажувано з "Гелiоса" ©хню одежу.
Боже ти мiй! Що сталося з ©хньою нещасною одежею та всiма лахами! Яке то
чудо, цей "Гелiос"! Нi, вiн, безперечно, сумлiнно викону свою спецiальну
роль тут. Одежа або була попалена, або геть мокра, як хлющ. © викочувано
на спецiальних вiшалах з пекельного апарата, а решту витягувано гаками,
ту, що позривалася з вiшал i намокла внизу, i звалювано на купу. А вже з
тi © купи в'язнi вибирали ©©, копаючись, як археологи. Андрiй ледве
викопав з гарячо© купи свою одежу й переконався, що вже йому, власне,
нiчого й одягати, - штани й сорочка розповзалися в руках! Лишилися самi
рубцi. I так у багатьох. Але люди не журилися, скалозубили, як скалозубив
i черговий бiля "Гелiоса", потiшаючи, що хоч фасон трохи й попсувався,
зате вошей напевно всiх побито. Проте це була помилка - пiзнiше виявилося,
що вошей не тiльки не побито, а ще якимось чудом кiлькiсть ©х збiльшилася,
вони з'явилися навiть там, де ©х i не було. Та де пiзнiше! Вже зразу люди
вiдчули, що проклятi створiння, розпаренi й розiритованi, рятуючись вiд
вогкостi, повзали ошалiло по ганчiр'©, лоскочучи шкiру. I вiд того ©х
видавалося безлiч. Але Аллах з ними. Лазняна екзекуцiя скiнчилася для всiх
- i для вошей, i для людей. Зрештою ©х спiткала однакова доля й однаково
для всiх ця пригода скiнчилася щасливо: ©х не поморили, тiльки намочили.
Потiм "людiшек" вишикували по чотири й повели знову через всi подвiр'я
кудись. Пiдходячи до якогось блоку, вони переходили вузький дощаний
коридорчик чи завулок, - тут ©м нагло скомандувано обернутися лицем до
дощок i так стояти. Це був вузесенький прохiд з двох дощаних стiнок.
Стiнки були вибiленi вапном, i в те вапно ©м звелiли упертись лобами, ще й
перевiрили, чи нiхто не дивиться. Так, упершись лобами, вони стояли довго.
Було вражiння, що з них хтось глузу . Але стояти було при мно - сонце
пекло згори немилосердно, наповнюючи вузенький дощаний завулок сяйвом i
теплом. В'язнi висихали й вiдiгрiвалися пiсля лазнi. Нiби ©х зумисно для
цього поставлено.
Виявилося, що не було начальства, а варта не знала, куди ж цих
"людiшек" вести пiсля лазнi. А може, дорога була зайнята. В'язнi стояли й
пильно слухали, що робиться навколо. Десь вгорi за щитками вiкон глухо
перегукувалися люди, подавали реплiки, iнформували вже камера камеру про
новоприбулих. Вони там бачать! Вже порахували гостей, i чийсь голос
ствердив безпомилково, що ©х "двадцять чотири"!
- Двадцять чотири гаврики!
- I нiкого знайомого!
Це був "другий спецкорпус". Прийшло начальство i двадцять чотири
"гаврики" щезли в його черевi, перейшовши з сонячного сяйва в холодну
пiвтемряву знаменитого 2-го спецкорпусу, а колишнього найславнiшого
корпусу каторжно© тюрми. Спершу вони опинилися в якiйсь залi з скляним
дахом, що нагадувала те примiщення цукроварнi, де стоять балянсовi машини.
По боках тяглися галере© в чотири яруси. Вони пiднялися по сходах на першу
галерею, пройшли ©© кругом, повз ряд герметичне закритих масивних дверей з
вовчками. Потiм пiднялися на другу, на третю. I аже на четвертi перед ними
вiдчинилися дверi - й ©хнi мандри скiнчилися. Вони прийшли.
Це була маленька келiя з трьома лiжками, причепленими до стiн. Келiя на
три особи, ©© називали "трiйником", а цiлий цей тюремний сектор називався
- "трiйники".
В цiй маленькiй келi© на три особи вони й розмiстилися всi двадцять
чотири. III
Все-таки порiвняно з РаднаркомIвською тут була свобода. Насамперед -
можна ходити, стояти, танцювати, лежати i, якщо хочеш, - навiть битися
головою об стiну - нiкому до того не було нiякого дiла, як не було й
нiякого вiд того ефекту. Стiни тут були зробленi з достатку - роботи ще
царсько©, могутнi, розрахованi на тисячолiття. В амбразурi вiкна хлопцi
ради iнтересу промiряли цю стiну - виходило 70 сантиметрiв. I це ж на
четвертому поверсi! А внизу?! Пiдлога асфальтова. Стеля дугою, пiвкругла.
Дверi кованi дебелим залiзом. Лiжка (залiзнi) вгвинченi в стiни. Добра
квартира. Ще цар-батюшка будував, спасибi йому! Нiяких матрацiв чи чогось
подiбного, звичайно, не було, як i нiяких меблiв, крiм незмiнно© смердючо©
"парашi".
Хлопцям вiд незвички було аж чудно. Подумати тiльки! Можна стояти,
ходити, танцювати, говорити голосно, спати вдень. Це не тюрма, а просто
рай.
З лiжок нiхто не хотiв користатися, бо то було б несправедливо - чому
це привiлей для трьох! Через те всi розташувалися на пiдлозi, так, як
звикли вже. Покотом. Так само, як i ранiше, пороздягались i з радiстю
порозвiшували лахмiття на лiжках сушитись. Було так само тiсно, як i на
Раднаркомiвськiй, бо хоч це й "трiйник", але не бiльший за одиночку.
Одначе було незрiвняно зручнiше тут i при мнiше. А головне, зда ться, не
було блощиць, а якщо й були, то зовсiм мало, бо пiдлога асфальтова, а мури
щiльнi й холоднi. Вони тiльки трохи нанесли блощиць у черевиках та чоботях
iз собою, але тепер старанно нищили ©х.
Почався новий роздiл ©хньо© епопе© - роздiл "в трiйнику".
Найперше Андрiй почав пробувати стiни, налагоджуючи тюремний телеграф.
Вiн прекрасно знав тюремну "ггятихвiстку" i тепер випробовував щиколотками
мури, шукаючи контакту.
На Раднаркомiвськiй вiн не мiг пустити в дiло цi сво© знання, бо там це
було неможливо при тамтешнiм несамовитiм наглядi. Iнша справа тут. Але всi
спроби, на жаль, в перший день скiнчилися нiчим, бо не було анi справа в
камерi, анi злiва тямущих сусiдiв. Хтось вiдгукнувся на виклик, але й
тiльки, далi дiло не йшло. На сигнал хтось вiдповiдав стуком -хтось нiби з
того свiту тукав молоточком, - але далi був безпорадний. Не вмiв. Та
спасибi й на тiм. Вже добре, що хоч вiдгукувався. Було при мно, що iснував
зв'язок, незважаючи на товстi мури. х чують. Може, дасть Бог, трапиться й
фаховий "телеграфiст". Тим часом Андрiй зразу ж заходився вчити всiх сво©х
товаришiв тюремно© телеграфно© премудростi. Щоб знали. Час покотився
жваво. Крiм навчання, всi зайнялися ще iншими, практичнiшими справами -
Руденко й iнженер Н заходилися з цвяшкiв, якi вони десь попiдiймали в
лазнi чи по дорозi з не©, та з шматкiв дроту робити голки. А тим часом
було нароблено голок з зубцiв гребiнця, попросвердлювавши цвяшком дiрочки
("вушка") на товщому кiнцi. Розпущено шкарпетку на нитки й дехто заходився
латати сво© лахи. Хтось робив мундштука iз знайдено© кiсточки i хлiба.
Хтось лагодив черевики. Робота кипiла. Надто пильно трудилися Руденко й
iнженер Н. Вони робили "господиню", бо без "господинi" як бути?! Вони
терли сво© цвяшки об асфальт та об цементове пiдвiконня з терпiнням i
методичнiстю, якiй позаздрив би перший-лiпший кита ць. Завдання полягало в
тiм, щоб з грубого цвяха зробити тоненьку голку. А тодi ще просвердлити в
нiй вушко. I тодi з грубого цвяха вийде грацiйна й блискуча "господиня".
З усiх нiякими господарчими справами не займався лише Андрiй. Навчання
тюремного телеграфу уперлося в тяжку проблему - проблему приладь для
писання, i вiн, урвавши лекцiю, сушив над цi ю проблемою голову. Вiн був
феноменально упертою людиною, для яко© не iснувало речей неможливих, вiн
не визнавав ©х. Що значить неможливо? Як не iснувало й поняття "не вмiю".
Вiн з школярських рокiв полюбив англiйську, кимсь розказану йому,
вiдповiдь на запитання, чи ви вмi те грати на роялi. "Не пробував, може, й
умiю".
Писати! Як писати, чим, на чому? I б'ючись над цi ю проблемою в камерi,
де не було нi паперу, нi олiвцiв, вiн зробив нарештi винахiд. Бiльшiсть з
в'язнiв мали при собi галошi, звичайнi гумовi галошi; Андрiй взяв одну
стару галошу, зчовгану й таку гладеньку на пiдошвi, натер ту пiдошву
крейдою (провiв галошею по стiнi i вже), а тодi почав по бiлому писати
загостреним сiрником. Знамените! Лiнi© виходили яскраво-чорнi, пружинястi,
чiткi. Можна писати й навiть малювати з найтоншими нюансами!
Це був дiйсно чудовий винахiд, якому стелилося велике тюремне майбутн .
Винахiд зразу ж пiшов у рух. Власне, пiшли в рух галошi. Одна пара
галош - це цiлий капiтал, це сво рiднi грифельнi дошки: насамперед для
писання, а тодi для малювання, для рiзних iгор i, нарештi, для гри в шахи
- малю ться шахiвницю й фiгури на нiй, а тодi гра ться - походжену фiгуру
затира ться пальцем на одному полi й малю ться на iншому. Забитi фiгури
просто затира ться.
Камера зажила. Стiльки одразу занять, розваг, клопоту.
Час вiд часу пiдходив вартовий до вiчка й зазирав. Тодi в'язнi удавали,
що вони нудяться, а як вартовий вiдходив - ситуацiя мiнялась. Щастям
арештантiв було те, що тут в дверях не було тi © проклято© кормушки, так
що за кожною потребою коридорний мусив вiдчиняти дверi. А поки вiн
вiдчинять тяжкi дверi, можна багато дiла зробити. Найбiльшим же щастям
було те, що ця тюрма далеко вiд управлiння НКВД, далеко вiд тi © всi ©
шалено©, божевiльно© метушнi.
Одначе помалу виявилося, що щастя не так то й велике.
Помалу трiйник починав даватися взнаки. Вже першого дня" пiсля того як
©х нагодували солоною юшкою в полудень (це був пiзнiй обiд для них -
новоприбулих), яка - юшка - крiм води й манюньких та малочисельних
шматочкiв кисло© капусти, бiльш нiчого не мала, але зате ©© було багато,
аж по цiлому лiтровi, - в'язнi вiдчули страшну задуху i брак повiтря в
камерi. Люди страшенно потiли. Нiяко© циркуляцi© повiтря. Розпечений
сонцем залiзний щиток затуляв i без того маленьке, густо загратоване
вiкно, а ©х було в камерi двадцять четверо. Голi тiла, вкритi рясно
противними болячками, виповнювали камеру густо, як i перше, i
перенасичували повiтря випарами поту. Асфальтова пiдлога не вбирала вологи
й все бiльше мокрiла. Надвечiр люди кинули всi сво© заняття й,
немилосердно потiючи, безперервно витиралися ганчiр'ям, яке хто мав, i
викручували те ганчiр'я над парашею. А пiт все тiк i тiк. Вiн вже чвакотiв
на пiдлозi пiд босими ногами, i треба було його збирати з пiдлоги теж
ганчiркою раз по раз, так що маленька параша наповнювалася самим людським
потом. I було справжнiм щастям, коли люди нарештi, дочекавшись вечора,
пiшли до вбиральнi "на оправку". Вони нiби вилiзли з лазнi й розморенi
зумисне помалу пленталися по внутрiшньому балкону, вважаючи на Боже
благословення той факт, що вбиральня була аж геть у другому кiнцi
чотирикутника. Там була холодна вода, багато холодно© води. А камеру
наглядач, на прохання нещасних мешканцiв, залишив вiдчиненою, щоб
провiтрювалась i просихала. Вiн був симпатичний, той наглядач, i зовсiм не
сперечався. Та то, мабуть, тому, що тут було таке правило взагалi
поводження з цими трiйниками, завдяки ©хнiй, уже вiдомiй, властивостi. Ще
в обiд ©м видано було фаянсовi миски, i тепер люди набирали в них води так
само, як i на Раднаркомiвськiй.
Спати люди повкладалися на мокрiй пiдлозi. Було бридко -мокро й тiсноi
люди довго не могли заснути. При вкладаннi спати повстав той самий
досадний конфлiкт з площею. Тодi вони розiграли лiжка в лотерею, щоб хоч
трохи розвантажити пiдлогу, й щасливi здерлися нагору i, напевно, там
раювали, ©м усi заздрили, а тому, ще до того як поснути, в'язнi розв'язали
проблему справедливого й планомiрного користування лiжками бiльш
грунтовно. Вони ухвалили користуватися тим щастям (спати на голих залiзних
лiжках), за чергою. Щоб кожен пораював хоч трохи.
В цiм трiйнику було глухо й тихо, як у домовинi. Нiякi звуки ззовнi
сюди не досягали й, якби не досадне потiння та задуха, то тут би було
добре. Нерви людськi вiдпочивали, бо не гримiли засуви, не бентежили душу
стогони й крики, не лякала нiяка тупотнява опiвночi, не гули машини з
вiдкритими глушителями, не чути було нiчого. Була тиша. Благословенна
тиша. I цi © ночi багатьом, напевно, снилися спокiйнi й погожi сни. Хоч
Андрiя душив усю нiч волохатий i жаский кошмар: все те ж - безперервний
конвей р змагання загрожено© душi й серця. Душа i серце продовжували все
те ж життя - продовжували ходiння по муках, органiзовуючи шалений спротив.
Нiякi змiненi вже зовнiшнi обставини не могли тi © душi й того серця
здемобiлiзувати й переключити на iншi рейки.. Аж доти, доки не буде все
скiнчено. Доки вони не загинуть або не вирвуться з цього "чортового
колеса".
Вранцi очманiлим людям видали по пайцi вже iншого, житнього, досить
добре випеченого хлiба i по нормальнiй порцi© цукру. Тодi прийшов черговий
корпусу, чемно сказав - "Добридень!" - i перевiрив ©х. А тодi вже ©х
пущено до вмивальнi. Все тут якось було трохи навиворiт. Не такий хлiб, i
не такий режим, i трохи не такi люди. Не тiльки унiформою не такi, а й
вдачею нiби. От черговий з першо© ж вiзити сказав "Добридень", та ще й
укра©нською мовою, i наглядачi теж були якiсь не такi, чемнiшi. Не
зазирали раз по раз у кормушку. Правда, може, тому, що ©© не було, тi ©