Страница:
вiн його бачив колись у цiй таки тюрмi i що був диним жидом наглядачем
(коридорним) на цiлу тюрму, - то була рiдкiсть неабияка, бо обслуга i
тюремна варта складалися виключно з Авдрi вих одноплеменцiв, людей,
прославлених репутацi ю вiрних i твердих служак. Той жид був зовсiм
молоденький, такий як i Давид, кучерявий, iнтелiгентний - очевидно, перед
тим був студент чи щось в тiм родi. Завжди був мовчазний, лише очi
дивилися на в'язня чемно.
Одного дня цей наглядач з шумом вiдчинив дверi, покинув ©х навстiж i
побiг до вiкна зачиняти його. Десь у коридорi розтиналися несамовитi крики
й стогiн, i то вiн вбiг зачиняти вiкно, щоб не чути було крикiв на
подвiр'я. Руки в юнака тремтiли, чоло було вкрите потом i вiн, забувши, що
в камерi в'язень, розгублено викрикував:
- Я не можу!.. Я не можу!.. Я не можу!..
З того, вигукуваного з самого серця з почуттям сорому, болю, огиди,
протесту, "Я не можу!" Андрiй зрозумiв, що цей юнак з обов'язку служби
щойно був присутнiй при мордуваннi людини, й його шляхетна душа не
витримала.
"Я не можу!"
Давид теж не зможе, бо його душа створена не для таких речей. Але, якщо
вiн ма шляхетну душу i не здiбен на мерзость, то тодi чи зможе вiн
встояти проти мерзостi? Вiн не всто , мабуть, проти тортур але чи всто
вiн проти мерзостi?!
Давид сидiв зiгнутий i за кожним шерехом в коридорi здригав. Чекав
виклику. Вiн був, як натягнута струна, й вiбрував вiд кожного стуку, вiд
кожного грюку за дверима.
По якомусь часi, як в камерi вже про його справу забули, Давид тихо
пiдiйшов до Андрiя й сiв поруч. Сидiв i дивився великими, зволоженими
очима й чекав, нiчого не кажучи. Вiн чекав, чи не скаже чогось Андрiй. Що
вiн порадить? Що вiн порадить? Нарешi Давид зiтхнув, подивився Андрi вi в
очi з глибокою довiрою й з признанням його авторитету й ледве чутно
прошепотiв:
- Що менi робити?!.
Ну що Андрiй може цьому юнаковi вiдповiсти? Андрiй помовчав роздумливо,
подивився на Давидовi набряклi плечi, на правильнi, витонченi риси обличчя
й звернув увагу на круто заломленi брови - о, цього ранiше Андрiй не
помiчав! Давидовi брови можуть так круто заламуватись!
Ви ма те матiр, Давиде?
- Так.
- I кохану?
- Так.
- I любите ©х? I вони люблять вас?
- Так.
Павза.
- Давиде! В цiй ситуацi© може бути два виходи: в м е р т и р а з, а б о
в м е р т и д в i ч i. Вмерти раз, це бути роздавленим фiзично, але
лишитись i не вмерти морально, зберегти свою честь, свою душу й горде
право бути любленим... Вмерти двiчi - це вмерти безповоротно морально
ставши пiдлим трусом i нiкчемою, i до того ж вмерти й фiзично, але як!
Можливiсть вижити в таборах - це байка. До того ж... вижити морально
мертвому!.. Ви пам'ята те легенду про Юду, Давиде?! I ви пам'ята те
легенду про осику?..
Давидовi очi замерехтiли сльозами. Вiн довго дививсяi Андрi вi в лице,
потiм стиснув мовчки Андрi вi пальцi i пiшов на сво мiсце. Там сидiв
тихо, поклавши голову на колiна...
Давида почали водити на допити щодня. Камера обмотувала йому побитi
плечi рушниками, а поверх одягала сорочку, перед тим як iти, щоб не так
було боляче терпiти. I так само йому обмотували стегна. Хитрили. Але
слiдчий все те здирав i арештантське милосердя пропадало марно. А може, й
не пропадало?.. В кожнiм разi Давид в чомусь черпав з душевну силу терпiти
тяжкий iспит сто©чно. Андрiй сам здивувався, на що здiбен цей тихий юнак.
х забирали - Андрiя й Давида - майже одноразово, i вони ходили на
допити, як то кажуть, "на пару", хоч ходили до рiзних слiдчих.
Одного ранку, пiсля типово© ночi, ©х привели разом назад до камери.
Андрiя привели попiд руки, а Давида принесли на брезентi, побитого,
непритомного. Принесли в камеру, поклали бiля дверей i пiшли. Охрiменко,
як кожного в таких випадках, перенiс Давида на мiсце.
Давид лежав без пам'ятi перед очима цiло© камери й дрiбно тремтiв, а
доктор Литвинов скорбно ходив бiля нього, змочував чоло водою, голубив
тремтячою батькiвською рукою його тiло... Юнак помалу приходив до пам'ятi.
А прийшовши до пам'ятi, Давид схопився злякано й сiв. Озирнувся по
камерi, минаючи Литвинова... Потiм швидко пiдповз на руках до Андрiя,
уткнув лице в його колiна й тяжко заридав...
Камера опустила голови. А з Петровським сталося щось неймовiрне.
Петровський не витримав - вiн весь затрясся, лице зморщилось, в нестямi
вiн пiднiс сво© старечi, тремтливi руки вгору й несамовито закричав:
- Господи!!! Господи!!! Хай... Хай... О-о!!. Вiн не мiг вимовити чогось
страшного, що видиралося з його горла.
Глянувши крiзь паволоку туману на нього, на пiднесенi страшно руки, мов
крила, Андрiй знову згадав свою матiр i тi ©© очi безтямнi, i видалося
йому, що щось валиться з грохотом. Андрi вi пiдкотився клубок до горла -
шкода стало безмежно© людсько© вiри, шкода цього прекрасного й так нагло
розтрощеного старця, й вiн, зiтхнувши, промовив:
- Це треба, отче!..
Бунчук повернувся з "брехалiвки" i розповiдав "анекдот"... Анекдот, що
©х творила тут, в цих мурах, сама дiйснiсть.
Хоча цей Бунчук сам був суцiльним анекдотом з його всi ю справою.
Здоровий, ставний красень, "вождь" всiх фiзкультурникiв, бо директор
Республiканського iнституту фiзкультури, вiн не витримав уже "малого
конвей ра" й залiзно© логiки умовлянь слiдчого i, як вiдомо, пiдписав
дивовижний протокол пiсля перших кiлькох екзекуцiй. Головне ж, пiдписав
тому, що вiн - член партi©, i його легко переконали, що "так треба для
кра©ни й партi©". Гаразд, вiн дисциплiнований член партi©! Вiн пiдписав
"щиросерднi зiзнання", що, згiдно з обвинуваченням, "дiйсно" був
органiзатором повстансько© й терористично© органiзацi©; складено© з
фiзкультурникiв (i то в республiканському масштабi!) i мав на
фiзкультурному парадi в Ки вi убити секретаря ЦК КП(б)У - Косiора.
Убивство мало статися в спосiб кинення великого букета квiтiв на трибуну,
а в квiтах мала бути бомба! В провiд цi © органiзацi© Бунчук завербував
усiх викладачiв, професорiв i iнструкторiв свого iнституту. Власне,
"завербував" слiдчий, а Бунчук тiльки пiдписав, що це iменно так було,
переконаний залiзною палкою й аргументами про "вiрнiсть кра©нi й партi©".
Потiм Бунчук чекав трибуналу.
Раптом Косiор потрапив у неласку - виявилося, що вiн "ворог народу"! Ця
вiстка прийшла до камери з волi, - принiс ©© один новенький. Почувши про
це, Бунчук танцював з радостi - доля виручила його! Вiн з категорi© ворога
народу несподiвано потрапив у категорiю героя! Адже ж вiн хотiв убити
"таки да!" ворога народу. Не якого-небудь, а великого, злiсного,
справжнього, найбiльшого!.. Хiба це не геройство!? Власне, з цi © нагоди
Бунчук i розповiв про i пiкантнi подробицi сво © справи цiлiй камерi. Вiн
не i утримати вже язика за зубами на радощах.
Пiсля такого милостивого жесту фортуни Бунчук нетерпляче добивався до
слiдчого. Але слiдчий не квапився, мабудь, збитий з пантелику, розгубився.
Потiм слiдчий викликав Бунчука... Велика радiсть закiнчилась ще бiльшою
печаллю.
Чемний i ввiчливий слiдчий, поздоровляючи з перемогою, пiдсунув
Бунчуковi папiрця для пiдпису. В цiм папiрцi стояло, що Бунчук, згiдно з
його попереднiм щиросердним зiзнанням, мав у спiлцi з Косiором убити члена
Ц С ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова.
Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною
жар-птицею, яка несподiвано влетiла йому до рук, - слiдчий його
"переконав", що було саме так, як написано ось в цьом папiрцi, а все
попередн - то була пiдла спроба обдурити органи революцiйно© законностi.
I Бунчук пiдписав.
В процесi цього пiдписування вiн побував у "брехалiвцi" цiлий день,
куди його вкидали "думати".
А тепер, повернувшись до камери 49-©, Бунчук розповiв про свою печаль,
а тодi розповiв той анекдот, що чув у "брехалiвцi". Це був веселий
анекдот...
Жило на свiтi, в якомусь глухому селi, п'ять братiв, дiтей однi ©
матерi. I от одного з них посаджено до тюрми. Бито його, товчено його,
селюка бiдолашного, за те, що в колгоспi "подохли конi", вимагано великих
дiл та цiло© велико© органiзацi©. Мучився чоловiк, як той бiдолашний
Аслан, упирався, але нарештi здався. Тiльки в нього не вистачило совiстi
завербувати когось чужого, й вiн принiс у жертву рiдного брата, завербував
його. А тодi вони з цим братом, зустрiвшись у тюрмi й розв'язуючи ту саму
дiлему вже вдвох, вибираючи жертву молоховi ненаситному, вирiшили
завербувати третього брата. Вибирали того, котрий мав менше дiтей. Потiм
завербували четвертого... Лишався на волi лише один брат з цiлого роду з
купою дiтлахiв... Брати думали-думали, що ж буде робити самотою один брат
на волi? Лiпше вже бути всiм укупi... I тодi вони вирiшили завербувати
п'ятого брата i завербували. На волi лишилася старенька мати, квола й
нiкому не потрiбна, яко© нiхто вже не зможе й не схоче завербувати.
I тепер тi п'ять братiв несподiвано зустрiлися в "брехалiвцi",
випадково. Зустрiлися, цiлувалися, обiймалися, нiби при©хали один до
одного в гостi... I мабуть, всi пiдуть на розстрiл...
Такий анекдот.
Андрiй iз завмиранням серця слухав, як реагу камера... на такий
анекдот.
Камера реагувала, звичайно, так, нiби все в порядку.
- Господи! Все в порядку?!
Людина - це найвеличнiша з усiх iстот. Людина - найнещаснiша з усiх
iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
Та найдивнiшим , що цi всi три рубрики сходяться в однiй тiй самiй
людинi. I мабуть, для того винайдено "конвей р", щоб поставити все на сво
мiсце. Може, на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого вартi тi,
що сотворенi по образу i подобiю Божому? Тодi який же парадокс кри ться в
тiм, що за провiдникiв Божо© волi вибрано тих, якi давно той образ i
подобу втратили?!
А втiм, тяжко Андрi вi визначити, хто саме образ i подобу втратив i що
в дiйсностi на цiм свiтi парадоксом.
Як i тяжко визначити, що таке в дiйсностi "конвей р" i яке його
призначення унiверсальне. VI
Однi © ночi Андрiй "розколов" свого слiдчого... Ще напередоднi, стоячи
на "стiйцi" - тобто в положеннi стовпа, без сну i вiдпочинку (це поставив
його Великiн, щоб "думав"), рано на свiтанку Андрiй побачив таку картину.
У вiкнi будинку, що стояв на протилежному кiнцi тюремного подвiр'я i де
мешкали вiдповiдальнi працiвники управлiння НКВД, хтось висунув у вiкно
грубезнi дошки, зв'язав ©х вiрьовкою й пришвартував до горiшньо© рями, а
тодi намагався влягтися на них... Видно, пiсля пекельно© ночi, пiсля
крикiв i стогонiв, пiсля божевiльно© музики "конвей рiв", пiсля сво ©
"працi" бiдолаха не мiг заснути нормально, по-людськи, в лiжку, в кiмнатi
i намагався приспати сво© нерви на сквозняку. Видно, вiн задихався межи
чотирма стiнами й шукав забуття на свiжому повiтрi, у вiкнi... Вiн поклав
пiд голову подушку й влiгся на дошки горiчерева... Довго крутився,
вставав, знову лягав. Нарештi прив'язав себе через поперек до дощок
простирадлом, щоб не впасти спросоння, i, либонь, заснув... Увi снi
схоплювався, жестикулював руками, звивався... Це вiн так спав. Людина з
розладженою психiкою. Андрiй пригадував весь шал "фабрики-кухнi" й розумiв
того бiдолаху.
Цей пiдглянутий кадр з побуту дiячiв "органiв революцiйно© законностi"
став несподiвано тим ключем, яким Андрiй розiмкнув i "розколов" свого
слiдчого, i то так, як вiн сам нiкого, мабуть, не колов. Це було наступно©
ночi.
Десь приблизно по дванадцятiй годинi, пiсля пiвночi, пiсля довгого й
безнадiйного нукання, супроти Андрiя було органiзовано психiчну атаку.
Биття й прямi тортури, бач, не давали належних наслiдкiв, а Андрiй був так
знесилений всiм попереднiм биттям, що застосування прямо© дi© до нього вже
було безглуздям, крiм того, слiдчi, видно, врахували, що до людей
Андрi вого складу вигiднiше застосовувати моральний, психiчний тиск, анiж
просте биття, бо останн да цiлком зворотний ефект, в чому вони й
переконалися протягом всi © слiдчо© епопе©. Отже, вони вирiшили пiдiйти до
нього iнакше.
Андрiй сидiв на стiльцi вкрай знесилений i чекав тортур. Чекав чогось
нового, несподiваного, непередбаченого й ще не спiзнаного. О, арсенал у
цих мучителiв невичерпний i, зда ться, безмежний, генiй цi © новiтньо©
iнквiзицi© поiстину подиву гiдний. Коли перевалило за пiвнiч, коли мури
всього управлiння сповнилися так добре знайомим тоскним, приглушеним
клекотом, в Авдрi вiй кiмнатi почалися та мничi приготування. Забiгали
якiсь люди, зазирали в дверi, перешiптувалися з Серг вим, позирали
та мниче з-пiд лоба на Андрiя й хапливо щезали. Серг в подовгу зупинявся
поглядом на Андрi вi, немов вивчаючи його обличчя перед початком чогось
особливого. Вийшов, лишивши Андрiя самого. Потiм швидко вернувся. Зачинив
вiкно i опустив тяжку штору. Нашорошився. Зараз щось почнеться... Вiн
чогось чекав, либонь, хвилюючись сам. До кiмнати забiг Великiн - вийшов.
Забiгли два здоровенних оперативники-теж вийшли...
Раптом вгорi, по той бiк стелi, гупнуло, аж посипався порох з люстри,
що легенько гойднулася, i враз за тим розiтнувся несамовитий, божевiльний
крик... Когось, мабуть, били пластом об пiдлогу, взявши за руки й за
ноги... Андрiй чiтко уявив, як його, того нещасного, взяли за руки й за
ноги й ударили об пiдлогу. Андрi вi здалося, що це вдарили його, по тiлу
побiгли комашки, вiн вiдчув, що блiдне ще дужче, анiж був до того. Одначе
ледь-ледь посмiхнувся: вiн розгадав, що це все значить. Психiчна атака.
Для "того" - страшнi тортури, для нього ж психiчна атака. Одним пострiлом
убивають двох зайцiв...
Знову гупання й знову несамовитий крик... Знову... Знову... По стелi
тупця ться багато нiг, галасують, а над усiм зрина фугасом зовсiм
неймовiрний, нелюдський, безтямний рев пiсля кожного удару...
Серг в зблiд, дослухаючись до того реву над головою, хоч i уда з себе
байдужого, "залiзного".
- Ну? - пита Серг в Андрiя з притиском.
- Що?
- Чу ш? - повiв бровою, на стелю.
- Чую...
- Ну як?
- Здорово кричить...
- Отак i ти, гад, ревiтимеш зараз, як паротяг!
Андрiй не вiдповiда . На стелi ще дужче гупа й ще дужче розтина ться
рев на всi можливi тони, разом злученi, так нiби раптово реве орган на всi
голоси.
Серг в бiга по кiмнатi.
- Ну? - запиту сердитим голосом, i Андрiй схоплю , як той голос злегка
тремтить.
-Що?
-Чу-у ш?!-голос тремтить.
-Чую...
-Ну, як, гад?!.
-Здорово кричить...
Гупаняя покрива Андрi вi слова. Вiд реву в Андрiя в самого морщиться
шкiра й чоло береться потом, але вiн трима себе з усi © сили. Дивиться на
Серг ва й бачить, що психiчна атака дi на його "залiзного" слiдчого куди
в бiльшiй мiрi, анiж на нього. Мабуть, бити й в азартi не чути крику сво ©
жертви, це одне, а слухати збоку - це зовсiм iнше. Серг в мне цигарку,
закурю й забува за не©, знову закурю , лице його зблiдло, чоло взялося
потом, русявий причiсаний чуб спiтнiв i здеформувався. Зупинившись перед
Андрi м, Серг в витрiща очi:
- Ну?! - вiн кричить, намагаючись криком привести сво© нерви до
рiвноваги.
- Що? - запиту Андрiй тихо й дивиться Серг ву в обличчя. Той ше дужче
губиться й ще дужче кричить:
- Чу-у ш?!
- Чую...
- Ну... Ну, як?!. Гад?!
- Здорово... кричить...
- Отак... i ти... гаад... ревтимеш... як паротяг!!.
Он який ти, дума Андрiй. Вiн бачить, що нерви слiдчого вириваються
з-пiд контролю. I то вiд тако© дурницi! Чого нiби? А Серг в пiдходить до
вiкна, шарпа штору й вiдчиня вiкно, знову зачиня ... Рев на горi вибуха
й Серг в морщиться так, наче йому висмикають зуба... Знову-знову...
- Ну як?-пита Серг в, не глядя на Андрiя.
Андрiй мовчить. Вiн дивиться на слiдчого й згаду того, що вранцi
вмощувався на дошках... I так, наче хто просвiтлю Серг ва промiнням -
Андрiй наскрiзь бачить душу цього юнака.
- Слухай, слiдчий! - говорить Андрiй тихим, хрипким голосом.
- Що?-скинувся Серг в. I
- Дозвольте слово мовити.
- Ага, надумав? Нарештi!.. Ну, говори. - Серг в, виразно зрадiв, що до
нього заговорено. Аби тiльки не чути того реву нагорi. - Ну, говори...
Андрiй витримав павзу, дивлячись в розгублене, блiде обличчя.
- Дивлюсь я на вас i менi вас жаль...
- Що? А-а... Що ж ти, барбос, агiтувати здумав слiдчого, га?! - але то
було промовлено без лютi, а так собi з робленим смiшком, рятуючись вiд
крику нагорi.
- Ну-ну, давай далi.
- Так. Менi вас жаль. От ви нас роздавлю те (Андрiй повiв очими
настелю), ви нас роздавлю те, а вам i в голову не приходить, що це ж ви
самi себе роздавлю те... Атож... Я говорив вам про мiльйони. Так, нас
мiльйони. Мiльйони, iм'я яким "народ"!.. I ви його роздавлю те, бродите
черевиками по нашiй кровi, уда те з себе "карающу десницю", пролетарське
правосуддя, яке не зна милосердя. Все повторю те, що ви залiзнi... Але
проти нас, проти народу, проти нашо© кровi ваше залiзо - це тiльки
олово... I менi вас жаль... Ви менi говорили про дiвчину... Ви менi
говорили про матiр... Ви, зда ться, говорили про дiтей, про любов, про
щастя, - уживаючи й цi аргументи, щоб розчавлювати нас, щоб добивати
нас... Так от, - ви нас розчавите (о, ви дуже багатьох розчавите!),
розiб' те плашма об пiдлогу... Ви чу те, як "вiн" там кричить? Дивiться ж
менi в лице!! - пiднiс Андрiй голос. - Дивiться в лице!!! - i далi
карбував кожне слово. - Ви нас розчавите, але самi ви нiколи не матимете
щастя. Ми вас переслiдуватимемо все ваше життя... Ви закоха тесь, але ми
кричатимемо, й скавулiтимемо, й отру©мо вам щастя... Ви слухатимете шепiт
кохано© й не чутимете його, бо ми кричатимем i ревтимем, "як паротяг",
заглушаючи для вас цiлий свiт i голос кохано©... Ви обiйматимете сво
щастя, але не зможете ним оволодiти - ми кричатимем i витимем i ви
прокленете той час i годину... Ви одружитесь, але втiчете з шлюбного ложа,
бо ми обступимо вас - мiльйони й тьми нас, замордованих, скривавлених, i
ревтимем так, що ви не здiбнi будете прикласти уст i напитися з келеха
любовi... Ви матимете дiтей, але уникатимете ©х, бо з ©хнiх очей
дивитимемось МИ сво©ми закривавленими зiницями, а в ©хньому радiсному
лементi вчуватиметься вам наш рев, наш цей несамовитий крик... Ви чу те??!
Отак от, отак от ми все життя ревтимемо, переслiдуючи вас, i свiт
потьмариться вам. Ви втратите радiсть отцiвства i радiсть подружжя, i
навiть материнську любов ми отру©мо вам - ви слухатимете матiр i
цуратиметесь ©©, бо ©© очима дивитиметься на вас безлiч наших матерiв, а
©© голосом говоритиме ©хня довiчна скорбота, а в ©© сльозах
одсвiчуватиметься наша кров; а коли ви схочете шукати затишку в
материнськiй ласцi, ви не матимете ©© - ми кричатимемо, й ревiтимемо, й
скавулiтимемо...
Андрiй говорив, а Серг в дивився все бiльше приголомшено, поширеними
очима. Так, нiби Андрiй розкрив його душу й вивернув напоказ те, що вiн
так старанно ховав, нiби Андрiй пiдгледiв найiнтимнiший куточок його душi
й показав усiм... I от вiн сто©ть в повнiй наготi, болiсно й розгублено
скрививши обличчя. Брови йому смикались, а по всьому обличчю виступили
червонi хоробливi плями. Зловив Андрiй його зловив на найiнтимнiшому, на
найбiльше зата ному, такому болючому й такому страшному.
Серг в уже не слухав, що там робиться вгорi, вiн слухав Андрiя. Звiдки
Андрiй про все те зна ?! - так, зда ться, й кричав увесь його вигляд.
А Андрiй говорив ще якийсь час в несамовитому пафосi. Помалу той пафос
спав. Нарештi Андрiй зiтхнув i тихо закiнчив:
- Ви молодий, але ви все втратили змолоду. I сон, i спокiй вiдцураються
вас... I от на нас поросте "чортополох", як обiцяв товариш Вишинський. Але
ви тому чортополоховi заздритимете... Так, ви йому заздритимете... Бо на
тому чортополоховi розцвiте безсмертний наш, всероз-торощуючий гнiв..: I
ви ж його й боятиметесь, бо на ньому розцвiте ваше вiчне, незгладиме й
незнищиме позорище...
Андрiй скiнчив. Серг в сидiв i розгублено тормосив волосся. - "Чорт!"
- мурмотiв ледве чутно.- "Чорт" - "Диявол!" - Але в тiм мурмотiннi не було
злоби, а було щось безпомiчне, дитяче. Гупання й крики над стелею вщухли
вже, i в кiмнатi стояла тиша. Серг в нiяк не мiг прийти до пам'ятi. Так
його оглушила Андрi ва тирада. Нарештi скривив обличчя в посмiшку i,
вшнипившись очима в пачку цигарок, запитав змiненим голосом:
- Звiдки ти... все це... зна ш?
Андрiй нiчого не сказав.
- На, закурюй, - простяг Серг в цигарки. - Чорт з ним, бери закурюй.
Андрiй вiдмовився.
- Гм, даремно... Ну нiчого...
Серг в закурив сам i довго мовчав, давлячись димом. Рука його,
тримаючи папiросу, тремтiла.
- Ти диявол, ти це зна ш?
- Чув.
- Так от я тобi кажу... Диявол... Ну, чорт з ним... Гм... Чорт з ним!
(павза). Так... Зна ш що?
- Що?
- Розкажи менi що-небудь... Нi-нi, не про дiло. Пiд три чорти!.. З
тебе, сатани, все одно нiчого не видо©ш! Розкажи що-небудь... Так собi,
що-небудь... Ти, зда ться, був на ДВК?
Андрiй пiдтвердив.
- I китайцiв бачив?
- Бачив.
- I японцiв?
- Бачив.
- I китаянок? I японок? I тварин бачив? I гори, i рiки, i мисливцiв, i
все бачив?
Виявилось, що Андрiй дiйсно все бачив. Серг в вхопився за це:
- От i добре. Розкажи ж менi, як там люди живуть. Чого не хочеш
говорити, не говори, чорт з ним, а що хочеш - говори... Нiч ця довга i в
нас часу вистачить.
Ось так Андрiй i розколов свого слiдчого. Ось так iз награного й
набундюченого чекiста раптом вилущив людину i сам здивувався. Не знати, як
то надовго, але грiзного Серг ва не було, а був такий собi юнак, сiроокий
i роззбро ний. Та хоч би це було тiльки на одну нiч - i то добре. Цей,
такий злючий i гонористий, Серг в виявився досить смiшним i цiкавим
хлопцем. Може, тому, що хотiв утекти вiд усього душею, перепочити нею, вiн
з величезним, iнтересом слухав Андрi ве меланхолiйне оповiдання про те, як
i де люди живуть, якi на свiтi дiвчата, як за тридев'ять земель квiтнуть
квiти й течуть рiки, як сходить сонце над Тихим океаном, як свистять вiтри
над Колимою... Андрiй розповiдав охоче. Це все-таки краще, анiж вити й
ревти вiд болю, краще, анiж слухати iдiотичне лементування та качатися пiд
ударами чобiт i палiччя по пiдлозi або сидiти на гарматнi... Нiч плинула
за млиновим решетом, а вони собi мирно розмовляли, як два приятелi, як
дво нормальних людей. Андрiй оповiдав тихим, роздумливим, повiльним
голосом, а Серг в слухав з найщирiшим iнтересом... Андрiй побачив, що ця
людина рада утекти вiд себе i вiд усього...
Коли Андрiй переконався, що його слiдчий цi © ночi не хоче вести
слiдство, а хоче тiльки по-людськи гомонiти, вiрнiше, слухати всяку
всячину, аби лиш збавити час, коли слiдчий пiд час розмови знову
запропонував йому цигарку, Андрiй взяв i закурив. Так вони курили й
збавляли нiч в безневиннiй розмовi.
Але ось Серг в нагло як не стукне, як не грюкне, як не кине палку об
пiдлогу, як не закричить несамовито:
- Гад!! Говори!.. Колись!.. Розколюйся!!
Андрiй тетерi , зупиня ться на пiвсловi, а Серг в слуха якусь мить,
що робиться в коридорi, а тодi посмiха ться й говорить нормальним голосом:
- Як я отак буду раптом горлати й з ума сходити - не звертай уваги (а
очима на дверi), пойняв?
Андрiй "пойняв". То по коридору мимо дверей проходило, може, якесь
начальство i Серг в iнсценiзу , що слiдство "йде повною парою". Коли
кроки затихають, Серг в кива Андрi вi:
- Давай далi.
Розмова плинула далi...
Ось так вони й збавили нiч.
На свiтанку Серг в насупився, позiхаючи, викликав вартового, i, не
глядя Андрi вi в обличчя, вiдправив його "додому", До камери. А сам
лишився такий насуплений... Мабуть, йому все-таки не сподобалося, що
Андрiй його так знамените розколов. По самiсiньке "нiкуди". Хам обернувся
в людину. Але це було тiльки одну нiч. Бiльше цього вже не повторювалось.
На цитриновiй латочцi неба вечiрнього, на латочцi, розграфленiй
млиновим решетом, ген за лiловими дахами гойда ться суха вершинка якогось
деревця. Вона вiбру , нахилювана вiтром все в один бiк, тремтить на
холодному, цитриновому екранi, опира ться з усi © сили, змага ться. ©
обчухрано вже геть вiд усiх гiлочок, лишилась тiльки гола карлючка,
хвостик- i той хвостик б' ться в агонi© пiд натиском вiтру, вiбру
одчайдушно, напружуючись рештками сили, щоб не зламатись... Щоб не
зламатись...
Андрiй дивиться на ту самотню вершинку, сидячи на сво му стiльцi...
Дума про матiр... Дума про сво©х братiв... Дивиться на агонiю химерно©
боротьби там, на цитриновiй латцi неба, над.. лiловими, байдужими,
понурими дахами, i на серцi йому тужно...
За лiловими дахами, за тi ю вершинкою, десь гра духова оркестра...
Серед мiдяно© какофонi© сумовитий баритон веде власну меланхолiйну прошву,
сам собою, один серед шалу корнетiв i валторн, i дурного брязкання
лiтавр... Вальс.. То, мабуть, десь в близькому скверi (це на Сумськiй!)
вiдбуваються танцi. Танцю молодь... Танцю ... Може, там танцю Великiн i
всi "футболiсти", з модно закасаними рукавами й в черевиках "шiммi"...
Вальс "На сопках Маньчжурi©"... Там танцю воля й байдужий до всього
свiт...
А вершинка тремтить болiсно i одчайдушно, щоб не зламатись... Щоб не
зламатись... I Андрiва душа в' ться бiля тi © вершинки... Не зламатись!...
Вона не мусить зламатись!..
Вершинка затята й дуже уперта. I Андрi ве серце налива ться злорадством
--- "От всто©ть!! От всто©ть!"
Цитринове небо надима ться й береться кривавим кольором. Потiм
опаловим... Кольором зненавистi й зневаги... Кольором тупого безсилля й
злоби.
Слiдство зайшло в тупик. Андрiй нiчого не пiдписував, слiдчi нi до чого
не могли його змусити. Ставши зовсiм кволим, настiльки слабим, що до нього
вже було ризиковано застосовувати радикальнi засоби, Андрiй спостерiгав
злорадно, що його мучителi опинилися в дурнiй ситуацi©. Убити вони його не
можуть (бо не можна ж убити курку, яка ма знести золотi яйця!), а
розiбрати його душу до решти теж не можуть. Вся ©хня хвальковита
всесильнiсть виявилася насправдi безсиллям, а ©хнiй конвей р виявився теж
недосконалим, занадто грубим, для розбирання бикiв або iржавих тракторiв.
I Андрiй злорадно мружив очi, ховаючи несамовитi iскорки в них... То
нiчого, що вони його так вимучили, то нiчого. А от подивимось, чим те все
скiнчиться.
Карти на стiл, панове! Карти на стiл! Тепер вони мусять припирати його
"речовими доказами", показуючи йому документи "дiла", рiзнi свiдчення,
ловити його на фактах, iменах, датах. Вони мусять, хочуть чи не хочуть,
показати йому все, що там вони мають в тiй грубiй зеленiй течцi! I вiн про
(коридорним) на цiлу тюрму, - то була рiдкiсть неабияка, бо обслуга i
тюремна варта складалися виключно з Авдрi вих одноплеменцiв, людей,
прославлених репутацi ю вiрних i твердих служак. Той жид був зовсiм
молоденький, такий як i Давид, кучерявий, iнтелiгентний - очевидно, перед
тим був студент чи щось в тiм родi. Завжди був мовчазний, лише очi
дивилися на в'язня чемно.
Одного дня цей наглядач з шумом вiдчинив дверi, покинув ©х навстiж i
побiг до вiкна зачиняти його. Десь у коридорi розтиналися несамовитi крики
й стогiн, i то вiн вбiг зачиняти вiкно, щоб не чути було крикiв на
подвiр'я. Руки в юнака тремтiли, чоло було вкрите потом i вiн, забувши, що
в камерi в'язень, розгублено викрикував:
- Я не можу!.. Я не можу!.. Я не можу!..
З того, вигукуваного з самого серця з почуттям сорому, болю, огиди,
протесту, "Я не можу!" Андрiй зрозумiв, що цей юнак з обов'язку служби
щойно був присутнiй при мордуваннi людини, й його шляхетна душа не
витримала.
"Я не можу!"
Давид теж не зможе, бо його душа створена не для таких речей. Але, якщо
вiн ма шляхетну душу i не здiбен на мерзость, то тодi чи зможе вiн
встояти проти мерзостi? Вiн не всто , мабуть, проти тортур але чи всто
вiн проти мерзостi?!
Давид сидiв зiгнутий i за кожним шерехом в коридорi здригав. Чекав
виклику. Вiн був, як натягнута струна, й вiбрував вiд кожного стуку, вiд
кожного грюку за дверима.
По якомусь часi, як в камерi вже про його справу забули, Давид тихо
пiдiйшов до Андрiя й сiв поруч. Сидiв i дивився великими, зволоженими
очима й чекав, нiчого не кажучи. Вiн чекав, чи не скаже чогось Андрiй. Що
вiн порадить? Що вiн порадить? Нарешi Давид зiтхнув, подивився Андрi вi в
очi з глибокою довiрою й з признанням його авторитету й ледве чутно
прошепотiв:
- Що менi робити?!.
Ну що Андрiй може цьому юнаковi вiдповiсти? Андрiй помовчав роздумливо,
подивився на Давидовi набряклi плечi, на правильнi, витонченi риси обличчя
й звернув увагу на круто заломленi брови - о, цього ранiше Андрiй не
помiчав! Давидовi брови можуть так круто заламуватись!
Ви ма те матiр, Давиде?
- Так.
- I кохану?
- Так.
- I любите ©х? I вони люблять вас?
- Так.
Павза.
- Давиде! В цiй ситуацi© може бути два виходи: в м е р т и р а з, а б о
в м е р т и д в i ч i. Вмерти раз, це бути роздавленим фiзично, але
лишитись i не вмерти морально, зберегти свою честь, свою душу й горде
право бути любленим... Вмерти двiчi - це вмерти безповоротно морально
ставши пiдлим трусом i нiкчемою, i до того ж вмерти й фiзично, але як!
Можливiсть вижити в таборах - це байка. До того ж... вижити морально
мертвому!.. Ви пам'ята те легенду про Юду, Давиде?! I ви пам'ята те
легенду про осику?..
Давидовi очi замерехтiли сльозами. Вiн довго дививсяi Андрi вi в лице,
потiм стиснув мовчки Андрi вi пальцi i пiшов на сво мiсце. Там сидiв
тихо, поклавши голову на колiна...
Давида почали водити на допити щодня. Камера обмотувала йому побитi
плечi рушниками, а поверх одягала сорочку, перед тим як iти, щоб не так
було боляче терпiти. I так само йому обмотували стегна. Хитрили. Але
слiдчий все те здирав i арештантське милосердя пропадало марно. А може, й
не пропадало?.. В кожнiм разi Давид в чомусь черпав з душевну силу терпiти
тяжкий iспит сто©чно. Андрiй сам здивувався, на що здiбен цей тихий юнак.
х забирали - Андрiя й Давида - майже одноразово, i вони ходили на
допити, як то кажуть, "на пару", хоч ходили до рiзних слiдчих.
Одного ранку, пiсля типово© ночi, ©х привели разом назад до камери.
Андрiя привели попiд руки, а Давида принесли на брезентi, побитого,
непритомного. Принесли в камеру, поклали бiля дверей i пiшли. Охрiменко,
як кожного в таких випадках, перенiс Давида на мiсце.
Давид лежав без пам'ятi перед очима цiло© камери й дрiбно тремтiв, а
доктор Литвинов скорбно ходив бiля нього, змочував чоло водою, голубив
тремтячою батькiвською рукою його тiло... Юнак помалу приходив до пам'ятi.
А прийшовши до пам'ятi, Давид схопився злякано й сiв. Озирнувся по
камерi, минаючи Литвинова... Потiм швидко пiдповз на руках до Андрiя,
уткнув лице в його колiна й тяжко заридав...
Камера опустила голови. А з Петровським сталося щось неймовiрне.
Петровський не витримав - вiн весь затрясся, лице зморщилось, в нестямi
вiн пiднiс сво© старечi, тремтливi руки вгору й несамовито закричав:
- Господи!!! Господи!!! Хай... Хай... О-о!!. Вiн не мiг вимовити чогось
страшного, що видиралося з його горла.
Глянувши крiзь паволоку туману на нього, на пiднесенi страшно руки, мов
крила, Андрiй знову згадав свою матiр i тi ©© очi безтямнi, i видалося
йому, що щось валиться з грохотом. Андрi вi пiдкотився клубок до горла -
шкода стало безмежно© людсько© вiри, шкода цього прекрасного й так нагло
розтрощеного старця, й вiн, зiтхнувши, промовив:
- Це треба, отче!..
Бунчук повернувся з "брехалiвки" i розповiдав "анекдот"... Анекдот, що
©х творила тут, в цих мурах, сама дiйснiсть.
Хоча цей Бунчук сам був суцiльним анекдотом з його всi ю справою.
Здоровий, ставний красень, "вождь" всiх фiзкультурникiв, бо директор
Республiканського iнституту фiзкультури, вiн не витримав уже "малого
конвей ра" й залiзно© логiки умовлянь слiдчого i, як вiдомо, пiдписав
дивовижний протокол пiсля перших кiлькох екзекуцiй. Головне ж, пiдписав
тому, що вiн - член партi©, i його легко переконали, що "так треба для
кра©ни й партi©". Гаразд, вiн дисциплiнований член партi©! Вiн пiдписав
"щиросерднi зiзнання", що, згiдно з обвинуваченням, "дiйсно" був
органiзатором повстансько© й терористично© органiзацi©; складено© з
фiзкультурникiв (i то в республiканському масштабi!) i мав на
фiзкультурному парадi в Ки вi убити секретаря ЦК КП(б)У - Косiора.
Убивство мало статися в спосiб кинення великого букета квiтiв на трибуну,
а в квiтах мала бути бомба! В провiд цi © органiзацi© Бунчук завербував
усiх викладачiв, професорiв i iнструкторiв свого iнституту. Власне,
"завербував" слiдчий, а Бунчук тiльки пiдписав, що це iменно так було,
переконаний залiзною палкою й аргументами про "вiрнiсть кра©нi й партi©".
Потiм Бунчук чекав трибуналу.
Раптом Косiор потрапив у неласку - виявилося, що вiн "ворог народу"! Ця
вiстка прийшла до камери з волi, - принiс ©© один новенький. Почувши про
це, Бунчук танцював з радостi - доля виручила його! Вiн з категорi© ворога
народу несподiвано потрапив у категорiю героя! Адже ж вiн хотiв убити
"таки да!" ворога народу. Не якого-небудь, а великого, злiсного,
справжнього, найбiльшого!.. Хiба це не геройство!? Власне, з цi © нагоди
Бунчук i розповiв про i пiкантнi подробицi сво © справи цiлiй камерi. Вiн
не i утримати вже язика за зубами на радощах.
Пiсля такого милостивого жесту фортуни Бунчук нетерпляче добивався до
слiдчого. Але слiдчий не квапився, мабудь, збитий з пантелику, розгубився.
Потiм слiдчий викликав Бунчука... Велика радiсть закiнчилась ще бiльшою
печаллю.
Чемний i ввiчливий слiдчий, поздоровляючи з перемогою, пiдсунув
Бунчуковi папiрця для пiдпису. В цiм папiрцi стояло, що Бунчук, згiдно з
його попереднiм щиросердним зiзнанням, мав у спiлцi з Косiором убити члена
Ц С ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова.
Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною
жар-птицею, яка несподiвано влетiла йому до рук, - слiдчий його
"переконав", що було саме так, як написано ось в цьом папiрцi, а все
попередн - то була пiдла спроба обдурити органи революцiйно© законностi.
I Бунчук пiдписав.
В процесi цього пiдписування вiн побував у "брехалiвцi" цiлий день,
куди його вкидали "думати".
А тепер, повернувшись до камери 49-©, Бунчук розповiв про свою печаль,
а тодi розповiв той анекдот, що чув у "брехалiвцi". Це був веселий
анекдот...
Жило на свiтi, в якомусь глухому селi, п'ять братiв, дiтей однi ©
матерi. I от одного з них посаджено до тюрми. Бито його, товчено його,
селюка бiдолашного, за те, що в колгоспi "подохли конi", вимагано великих
дiл та цiло© велико© органiзацi©. Мучився чоловiк, як той бiдолашний
Аслан, упирався, але нарештi здався. Тiльки в нього не вистачило совiстi
завербувати когось чужого, й вiн принiс у жертву рiдного брата, завербував
його. А тодi вони з цим братом, зустрiвшись у тюрмi й розв'язуючи ту саму
дiлему вже вдвох, вибираючи жертву молоховi ненаситному, вирiшили
завербувати третього брата. Вибирали того, котрий мав менше дiтей. Потiм
завербували четвертого... Лишався на волi лише один брат з цiлого роду з
купою дiтлахiв... Брати думали-думали, що ж буде робити самотою один брат
на волi? Лiпше вже бути всiм укупi... I тодi вони вирiшили завербувати
п'ятого брата i завербували. На волi лишилася старенька мати, квола й
нiкому не потрiбна, яко© нiхто вже не зможе й не схоче завербувати.
I тепер тi п'ять братiв несподiвано зустрiлися в "брехалiвцi",
випадково. Зустрiлися, цiлувалися, обiймалися, нiби при©хали один до
одного в гостi... I мабуть, всi пiдуть на розстрiл...
Такий анекдот.
Андрiй iз завмиранням серця слухав, як реагу камера... на такий
анекдот.
Камера реагувала, звичайно, так, нiби все в порядку.
- Господи! Все в порядку?!
Людина - це найвеличнiша з усiх iстот. Людина - найнещаснiша з усiх
iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
Та найдивнiшим , що цi всi три рубрики сходяться в однiй тiй самiй
людинi. I мабуть, для того винайдено "конвей р", щоб поставити все на сво
мiсце. Може, на цьому позначився перст Божий, щоб узнати, чого вартi тi,
що сотворенi по образу i подобiю Божому? Тодi який же парадокс кри ться в
тiм, що за провiдникiв Божо© волi вибрано тих, якi давно той образ i
подобу втратили?!
А втiм, тяжко Андрi вi визначити, хто саме образ i подобу втратив i що
в дiйсностi на цiм свiтi парадоксом.
Як i тяжко визначити, що таке в дiйсностi "конвей р" i яке його
призначення унiверсальне. VI
Однi © ночi Андрiй "розколов" свого слiдчого... Ще напередоднi, стоячи
на "стiйцi" - тобто в положеннi стовпа, без сну i вiдпочинку (це поставив
його Великiн, щоб "думав"), рано на свiтанку Андрiй побачив таку картину.
У вiкнi будинку, що стояв на протилежному кiнцi тюремного подвiр'я i де
мешкали вiдповiдальнi працiвники управлiння НКВД, хтось висунув у вiкно
грубезнi дошки, зв'язав ©х вiрьовкою й пришвартував до горiшньо© рями, а
тодi намагався влягтися на них... Видно, пiсля пекельно© ночi, пiсля
крикiв i стогонiв, пiсля божевiльно© музики "конвей рiв", пiсля сво ©
"працi" бiдолаха не мiг заснути нормально, по-людськи, в лiжку, в кiмнатi
i намагався приспати сво© нерви на сквозняку. Видно, вiн задихався межи
чотирма стiнами й шукав забуття на свiжому повiтрi, у вiкнi... Вiн поклав
пiд голову подушку й влiгся на дошки горiчерева... Довго крутився,
вставав, знову лягав. Нарештi прив'язав себе через поперек до дощок
простирадлом, щоб не впасти спросоння, i, либонь, заснув... Увi снi
схоплювався, жестикулював руками, звивався... Це вiн так спав. Людина з
розладженою психiкою. Андрiй пригадував весь шал "фабрики-кухнi" й розумiв
того бiдолаху.
Цей пiдглянутий кадр з побуту дiячiв "органiв революцiйно© законностi"
став несподiвано тим ключем, яким Андрiй розiмкнув i "розколов" свого
слiдчого, i то так, як вiн сам нiкого, мабуть, не колов. Це було наступно©
ночi.
Десь приблизно по дванадцятiй годинi, пiсля пiвночi, пiсля довгого й
безнадiйного нукання, супроти Андрiя було органiзовано психiчну атаку.
Биття й прямi тортури, бач, не давали належних наслiдкiв, а Андрiй був так
знесилений всiм попереднiм биттям, що застосування прямо© дi© до нього вже
було безглуздям, крiм того, слiдчi, видно, врахували, що до людей
Андрi вого складу вигiднiше застосовувати моральний, психiчний тиск, анiж
просте биття, бо останн да цiлком зворотний ефект, в чому вони й
переконалися протягом всi © слiдчо© епопе©. Отже, вони вирiшили пiдiйти до
нього iнакше.
Андрiй сидiв на стiльцi вкрай знесилений i чекав тортур. Чекав чогось
нового, несподiваного, непередбаченого й ще не спiзнаного. О, арсенал у
цих мучителiв невичерпний i, зда ться, безмежний, генiй цi © новiтньо©
iнквiзицi© поiстину подиву гiдний. Коли перевалило за пiвнiч, коли мури
всього управлiння сповнилися так добре знайомим тоскним, приглушеним
клекотом, в Авдрi вiй кiмнатi почалися та мничi приготування. Забiгали
якiсь люди, зазирали в дверi, перешiптувалися з Серг вим, позирали
та мниче з-пiд лоба на Андрiя й хапливо щезали. Серг в подовгу зупинявся
поглядом на Андрi вi, немов вивчаючи його обличчя перед початком чогось
особливого. Вийшов, лишивши Андрiя самого. Потiм швидко вернувся. Зачинив
вiкно i опустив тяжку штору. Нашорошився. Зараз щось почнеться... Вiн
чогось чекав, либонь, хвилюючись сам. До кiмнати забiг Великiн - вийшов.
Забiгли два здоровенних оперативники-теж вийшли...
Раптом вгорi, по той бiк стелi, гупнуло, аж посипався порох з люстри,
що легенько гойднулася, i враз за тим розiтнувся несамовитий, божевiльний
крик... Когось, мабуть, били пластом об пiдлогу, взявши за руки й за
ноги... Андрiй чiтко уявив, як його, того нещасного, взяли за руки й за
ноги й ударили об пiдлогу. Андрi вi здалося, що це вдарили його, по тiлу
побiгли комашки, вiн вiдчув, що блiдне ще дужче, анiж був до того. Одначе
ледь-ледь посмiхнувся: вiн розгадав, що це все значить. Психiчна атака.
Для "того" - страшнi тортури, для нього ж психiчна атака. Одним пострiлом
убивають двох зайцiв...
Знову гупання й знову несамовитий крик... Знову... Знову... По стелi
тупця ться багато нiг, галасують, а над усiм зрина фугасом зовсiм
неймовiрний, нелюдський, безтямний рев пiсля кожного удару...
Серг в зблiд, дослухаючись до того реву над головою, хоч i уда з себе
байдужого, "залiзного".
- Ну? - пита Серг в Андрiя з притиском.
- Що?
- Чу ш? - повiв бровою, на стелю.
- Чую...
- Ну як?
- Здорово кричить...
- Отак i ти, гад, ревiтимеш зараз, як паротяг!
Андрiй не вiдповiда . На стелi ще дужче гупа й ще дужче розтина ться
рев на всi можливi тони, разом злученi, так нiби раптово реве орган на всi
голоси.
Серг в бiга по кiмнатi.
- Ну? - запиту сердитим голосом, i Андрiй схоплю , як той голос злегка
тремтить.
-Що?
-Чу-у ш?!-голос тремтить.
-Чую...
-Ну, як, гад?!.
-Здорово кричить...
Гупаняя покрива Андрi вi слова. Вiд реву в Андрiя в самого морщиться
шкiра й чоло береться потом, але вiн трима себе з усi © сили. Дивиться на
Серг ва й бачить, що психiчна атака дi на його "залiзного" слiдчого куди
в бiльшiй мiрi, анiж на нього. Мабуть, бити й в азартi не чути крику сво ©
жертви, це одне, а слухати збоку - це зовсiм iнше. Серг в мне цигарку,
закурю й забува за не©, знову закурю , лице його зблiдло, чоло взялося
потом, русявий причiсаний чуб спiтнiв i здеформувався. Зупинившись перед
Андрi м, Серг в витрiща очi:
- Ну?! - вiн кричить, намагаючись криком привести сво© нерви до
рiвноваги.
- Що? - запиту Андрiй тихо й дивиться Серг ву в обличчя. Той ше дужче
губиться й ще дужче кричить:
- Чу-у ш?!
- Чую...
- Ну... Ну, як?!. Гад?!
- Здорово... кричить...
- Отак... i ти... гаад... ревтимеш... як паротяг!!.
Он який ти, дума Андрiй. Вiн бачить, що нерви слiдчого вириваються
з-пiд контролю. I то вiд тако© дурницi! Чого нiби? А Серг в пiдходить до
вiкна, шарпа штору й вiдчиня вiкно, знову зачиня ... Рев на горi вибуха
й Серг в морщиться так, наче йому висмикають зуба... Знову-знову...
- Ну як?-пита Серг в, не глядя на Андрiя.
Андрiй мовчить. Вiн дивиться на слiдчого й згаду того, що вранцi
вмощувався на дошках... I так, наче хто просвiтлю Серг ва промiнням -
Андрiй наскрiзь бачить душу цього юнака.
- Слухай, слiдчий! - говорить Андрiй тихим, хрипким голосом.
- Що?-скинувся Серг в. I
- Дозвольте слово мовити.
- Ага, надумав? Нарештi!.. Ну, говори. - Серг в, виразно зрадiв, що до
нього заговорено. Аби тiльки не чути того реву нагорi. - Ну, говори...
Андрiй витримав павзу, дивлячись в розгублене, блiде обличчя.
- Дивлюсь я на вас i менi вас жаль...
- Що? А-а... Що ж ти, барбос, агiтувати здумав слiдчого, га?! - але то
було промовлено без лютi, а так собi з робленим смiшком, рятуючись вiд
крику нагорi.
- Ну-ну, давай далi.
- Так. Менi вас жаль. От ви нас роздавлю те (Андрiй повiв очими
настелю), ви нас роздавлю те, а вам i в голову не приходить, що це ж ви
самi себе роздавлю те... Атож... Я говорив вам про мiльйони. Так, нас
мiльйони. Мiльйони, iм'я яким "народ"!.. I ви його роздавлю те, бродите
черевиками по нашiй кровi, уда те з себе "карающу десницю", пролетарське
правосуддя, яке не зна милосердя. Все повторю те, що ви залiзнi... Але
проти нас, проти народу, проти нашо© кровi ваше залiзо - це тiльки
олово... I менi вас жаль... Ви менi говорили про дiвчину... Ви менi
говорили про матiр... Ви, зда ться, говорили про дiтей, про любов, про
щастя, - уживаючи й цi аргументи, щоб розчавлювати нас, щоб добивати
нас... Так от, - ви нас розчавите (о, ви дуже багатьох розчавите!),
розiб' те плашма об пiдлогу... Ви чу те, як "вiн" там кричить? Дивiться ж
менi в лице!! - пiднiс Андрiй голос. - Дивiться в лице!!! - i далi
карбував кожне слово. - Ви нас розчавите, але самi ви нiколи не матимете
щастя. Ми вас переслiдуватимемо все ваше життя... Ви закоха тесь, але ми
кричатимемо, й скавулiтимемо, й отру©мо вам щастя... Ви слухатимете шепiт
кохано© й не чутимете його, бо ми кричатимем i ревтимем, "як паротяг",
заглушаючи для вас цiлий свiт i голос кохано©... Ви обiйматимете сво
щастя, але не зможете ним оволодiти - ми кричатимем i витимем i ви
прокленете той час i годину... Ви одружитесь, але втiчете з шлюбного ложа,
бо ми обступимо вас - мiльйони й тьми нас, замордованих, скривавлених, i
ревтимем так, що ви не здiбнi будете прикласти уст i напитися з келеха
любовi... Ви матимете дiтей, але уникатимете ©х, бо з ©хнiх очей
дивитимемось МИ сво©ми закривавленими зiницями, а в ©хньому радiсному
лементi вчуватиметься вам наш рев, наш цей несамовитий крик... Ви чу те??!
Отак от, отак от ми все життя ревтимемо, переслiдуючи вас, i свiт
потьмариться вам. Ви втратите радiсть отцiвства i радiсть подружжя, i
навiть материнську любов ми отру©мо вам - ви слухатимете матiр i
цуратиметесь ©©, бо ©© очима дивитиметься на вас безлiч наших матерiв, а
©© голосом говоритиме ©хня довiчна скорбота, а в ©© сльозах
одсвiчуватиметься наша кров; а коли ви схочете шукати затишку в
материнськiй ласцi, ви не матимете ©© - ми кричатимемо, й ревiтимемо, й
скавулiтимемо...
Андрiй говорив, а Серг в дивився все бiльше приголомшено, поширеними
очима. Так, нiби Андрiй розкрив його душу й вивернув напоказ те, що вiн
так старанно ховав, нiби Андрiй пiдгледiв найiнтимнiший куточок його душi
й показав усiм... I от вiн сто©ть в повнiй наготi, болiсно й розгублено
скрививши обличчя. Брови йому смикались, а по всьому обличчю виступили
червонi хоробливi плями. Зловив Андрiй його зловив на найiнтимнiшому, на
найбiльше зата ному, такому болючому й такому страшному.
Серг в уже не слухав, що там робиться вгорi, вiн слухав Андрiя. Звiдки
Андрiй про все те зна ?! - так, зда ться, й кричав увесь його вигляд.
А Андрiй говорив ще якийсь час в несамовитому пафосi. Помалу той пафос
спав. Нарештi Андрiй зiтхнув i тихо закiнчив:
- Ви молодий, але ви все втратили змолоду. I сон, i спокiй вiдцураються
вас... I от на нас поросте "чортополох", як обiцяв товариш Вишинський. Але
ви тому чортополоховi заздритимете... Так, ви йому заздритимете... Бо на
тому чортополоховi розцвiте безсмертний наш, всероз-торощуючий гнiв..: I
ви ж його й боятиметесь, бо на ньому розцвiте ваше вiчне, незгладиме й
незнищиме позорище...
Андрiй скiнчив. Серг в сидiв i розгублено тормосив волосся. - "Чорт!"
- мурмотiв ледве чутно.- "Чорт" - "Диявол!" - Але в тiм мурмотiннi не було
злоби, а було щось безпомiчне, дитяче. Гупання й крики над стелею вщухли
вже, i в кiмнатi стояла тиша. Серг в нiяк не мiг прийти до пам'ятi. Так
його оглушила Андрi ва тирада. Нарештi скривив обличчя в посмiшку i,
вшнипившись очима в пачку цигарок, запитав змiненим голосом:
- Звiдки ти... все це... зна ш?
Андрiй нiчого не сказав.
- На, закурюй, - простяг Серг в цигарки. - Чорт з ним, бери закурюй.
Андрiй вiдмовився.
- Гм, даремно... Ну нiчого...
Серг в закурив сам i довго мовчав, давлячись димом. Рука його,
тримаючи папiросу, тремтiла.
- Ти диявол, ти це зна ш?
- Чув.
- Так от я тобi кажу... Диявол... Ну, чорт з ним... Гм... Чорт з ним!
(павза). Так... Зна ш що?
- Що?
- Розкажи менi що-небудь... Нi-нi, не про дiло. Пiд три чорти!.. З
тебе, сатани, все одно нiчого не видо©ш! Розкажи що-небудь... Так собi,
що-небудь... Ти, зда ться, був на ДВК?
Андрiй пiдтвердив.
- I китайцiв бачив?
- Бачив.
- I японцiв?
- Бачив.
- I китаянок? I японок? I тварин бачив? I гори, i рiки, i мисливцiв, i
все бачив?
Виявилось, що Андрiй дiйсно все бачив. Серг в вхопився за це:
- От i добре. Розкажи ж менi, як там люди живуть. Чого не хочеш
говорити, не говори, чорт з ним, а що хочеш - говори... Нiч ця довга i в
нас часу вистачить.
Ось так Андрiй i розколов свого слiдчого. Ось так iз награного й
набундюченого чекiста раптом вилущив людину i сам здивувався. Не знати, як
то надовго, але грiзного Серг ва не було, а був такий собi юнак, сiроокий
i роззбро ний. Та хоч би це було тiльки на одну нiч - i то добре. Цей,
такий злючий i гонористий, Серг в виявився досить смiшним i цiкавим
хлопцем. Може, тому, що хотiв утекти вiд усього душею, перепочити нею, вiн
з величезним, iнтересом слухав Андрi ве меланхолiйне оповiдання про те, як
i де люди живуть, якi на свiтi дiвчата, як за тридев'ять земель квiтнуть
квiти й течуть рiки, як сходить сонце над Тихим океаном, як свистять вiтри
над Колимою... Андрiй розповiдав охоче. Це все-таки краще, анiж вити й
ревти вiд болю, краще, анiж слухати iдiотичне лементування та качатися пiд
ударами чобiт i палiччя по пiдлозi або сидiти на гарматнi... Нiч плинула
за млиновим решетом, а вони собi мирно розмовляли, як два приятелi, як
дво нормальних людей. Андрiй оповiдав тихим, роздумливим, повiльним
голосом, а Серг в слухав з найщирiшим iнтересом... Андрiй побачив, що ця
людина рада утекти вiд себе i вiд усього...
Коли Андрiй переконався, що його слiдчий цi © ночi не хоче вести
слiдство, а хоче тiльки по-людськи гомонiти, вiрнiше, слухати всяку
всячину, аби лиш збавити час, коли слiдчий пiд час розмови знову
запропонував йому цигарку, Андрiй взяв i закурив. Так вони курили й
збавляли нiч в безневиннiй розмовi.
Але ось Серг в нагло як не стукне, як не грюкне, як не кине палку об
пiдлогу, як не закричить несамовито:
- Гад!! Говори!.. Колись!.. Розколюйся!!
Андрiй тетерi , зупиня ться на пiвсловi, а Серг в слуха якусь мить,
що робиться в коридорi, а тодi посмiха ться й говорить нормальним голосом:
- Як я отак буду раптом горлати й з ума сходити - не звертай уваги (а
очима на дверi), пойняв?
Андрiй "пойняв". То по коридору мимо дверей проходило, може, якесь
начальство i Серг в iнсценiзу , що слiдство "йде повною парою". Коли
кроки затихають, Серг в кива Андрi вi:
- Давай далi.
Розмова плинула далi...
Ось так вони й збавили нiч.
На свiтанку Серг в насупився, позiхаючи, викликав вартового, i, не
глядя Андрi вi в обличчя, вiдправив його "додому", До камери. А сам
лишився такий насуплений... Мабуть, йому все-таки не сподобалося, що
Андрiй його так знамените розколов. По самiсiньке "нiкуди". Хам обернувся
в людину. Але це було тiльки одну нiч. Бiльше цього вже не повторювалось.
На цитриновiй латочцi неба вечiрнього, на латочцi, розграфленiй
млиновим решетом, ген за лiловими дахами гойда ться суха вершинка якогось
деревця. Вона вiбру , нахилювана вiтром все в один бiк, тремтить на
холодному, цитриновому екранi, опира ться з усi © сили, змага ться. ©
обчухрано вже геть вiд усiх гiлочок, лишилась тiльки гола карлючка,
хвостик- i той хвостик б' ться в агонi© пiд натиском вiтру, вiбру
одчайдушно, напружуючись рештками сили, щоб не зламатись... Щоб не
зламатись...
Андрiй дивиться на ту самотню вершинку, сидячи на сво му стiльцi...
Дума про матiр... Дума про сво©х братiв... Дивиться на агонiю химерно©
боротьби там, на цитриновiй латцi неба, над.. лiловими, байдужими,
понурими дахами, i на серцi йому тужно...
За лiловими дахами, за тi ю вершинкою, десь гра духова оркестра...
Серед мiдяно© какофонi© сумовитий баритон веде власну меланхолiйну прошву,
сам собою, один серед шалу корнетiв i валторн, i дурного брязкання
лiтавр... Вальс.. То, мабуть, десь в близькому скверi (це на Сумськiй!)
вiдбуваються танцi. Танцю молодь... Танцю ... Може, там танцю Великiн i
всi "футболiсти", з модно закасаними рукавами й в черевиках "шiммi"...
Вальс "На сопках Маньчжурi©"... Там танцю воля й байдужий до всього
свiт...
А вершинка тремтить болiсно i одчайдушно, щоб не зламатись... Щоб не
зламатись... I Андрiва душа в' ться бiля тi © вершинки... Не зламатись!...
Вона не мусить зламатись!..
Вершинка затята й дуже уперта. I Андрi ве серце налива ться злорадством
--- "От всто©ть!! От всто©ть!"
Цитринове небо надима ться й береться кривавим кольором. Потiм
опаловим... Кольором зненавистi й зневаги... Кольором тупого безсилля й
злоби.
Слiдство зайшло в тупик. Андрiй нiчого не пiдписував, слiдчi нi до чого
не могли його змусити. Ставши зовсiм кволим, настiльки слабим, що до нього
вже було ризиковано застосовувати радикальнi засоби, Андрiй спостерiгав
злорадно, що його мучителi опинилися в дурнiй ситуацi©. Убити вони його не
можуть (бо не можна ж убити курку, яка ма знести золотi яйця!), а
розiбрати його душу до решти теж не можуть. Вся ©хня хвальковита
всесильнiсть виявилася насправдi безсиллям, а ©хнiй конвей р виявився теж
недосконалим, занадто грубим, для розбирання бикiв або iржавих тракторiв.
I Андрiй злорадно мружив очi, ховаючи несамовитi iскорки в них... То
нiчого, що вони його так вимучили, то нiчого. А от подивимось, чим те все
скiнчиться.
Карти на стiл, панове! Карти на стiл! Тепер вони мусять припирати його
"речовими доказами", показуючи йому документи "дiла", рiзнi свiдчення,
ловити його на фактах, iменах, датах. Вони мусять, хочуть чи не хочуть,
показати йому все, що там вони мають в тiй грубiй зеленiй течцi! I вiн про