Багряний I. Сад гетсиманський

не© пасували - саме такий закапелок вiдповiдав ©хньому покликанню. Вони
сидiли, розвалившись, за маленьким столиком, в шинелях, ряснiли залiзними
бляхами та пряжками й були пiдкреслено суворi, та мничо-понурi. Вiд цього
кам'яного мiшка разом з ними вiяло середньовiччям попри всi модернi бляхи.
На думку не могли не приходити часи московсько© опричнини. I до тих
нещасних, воджених пiд конво м з руками "назад" та з похиленою головою, що
переступали цей порiг, жодне слово не могло краще пасувати, як слово
"людiшки", витвiр московського деспотизму, перлина великодержавного
лексикону. "Людiшки"... Знеосiбленi, змордованi, безбарвнi iстоти,
перероблюванi "на мило". Може, це гiпербола нещасних в'язнiв, але коли
згадати те мило, яке видають в тюремнiй лазнi, то хто його зна , з чого
воно й зроблене... Образ того мила якимось дивом дуже пасу до цього ось
кам'яного мiшка. Може, тому, що в таких мiшках в'язнi страшенно потiють,
беруться чиряками, немовби геть розповзаються... прiють... гниють...
Андрiя посадили на табуретцi. По формi. Довго дивились мовчки, вивчали
Андрi ве обличчя.
Потiм Великiн вийняв з течки непiдписаний протокол i мовчки поклав його
на стiл насупроти Андрiя. Поклав i дивився чекальним поглядом.
- Ну-с? - процiдив запитливо Великiн. Серг в позiхнув i оглядав
камеру, так нiби вперше ©© побачив, постукав з цiкавiстю закаблуком об
пiдлогу, подивився туди, де постукав, i запитав Великiна:
- Гм... Це там камери смертникiв?
- Там... - сказав Андрiй замiсть Великiна i замiсть вiдповiдi цьому
останньому.
- О, а ти й зна ш?- здивувався Серг в iронiчно. - Звiдкiля ти це
зна ш?
- Весь свiт про це зна .
- Та що ти!.. А от, що ми тут сидимо й що з тобою зробимо - про це свiт
не зна . Ажи? Чи як ти дума ш?
- Взна ... колись...
- Ха-ха-ха!.. Ну то вже, брат, дудки!.. Ха-ха-ха! Та якби свiт знав, що
ти оце тут, то прийшов би сюди й тут тебе геть роздер! Поняв? Так що ми
тебе охороня мо...
Андрiй промовчав. Вiн не мав охоти до розмови, як не мав зовсiм намiру
й пiдписувати протокола. Даремно Великiн дивився таким чекальним,
напруженим поглядом, водячи ним вiд обличчя до протоколу. Андрiй не
збирався пiдписувати. Це було написано на його обличчi й на всiй його
фiгурi.
- М-да-а.. - протяг Великiн, примруживши очi й зцiплюючи зуби. - Так ти
що, вiдмовля шся вiд усього, що ти тут понаписував? Ну, добре, якщо вже ти
не хочеш пiдтверджувати, то ти так i напиши - "вiдмовляюся вiд усього, що
я тут понаписував!.." Пиши. Ну-ну, давай.
- Вiрно...
- Ага, ну от ти сказав "вiрно"! Отак i запиши, запишiть, Серг в,
"вiрно" i так далi...
- Вiрно, - вiдкарбував Андрiй, - а за цим iде "i так далi" - тобто:
вiрно, що така фраза там мусила б стояти. Але написати ©© мусить... гром.
Серг в, бо ж то вiн там понаписував.
- Та ти що! Зiдiотiв? Забув уже, як ти писав?! Не забув? Ну, так i
напиши - "все, що я отут написав, брехня". Чого тобi ще треба. I буде
квит. Отак вiдмовишся i все буде в порядку. Ну? I закiнчимо вже все
по-хорошому. Справдi, досить вже цi © рунди!
Андрiй не поворухнувся.
- Та що ж ти, чорт би тебе забрав! Пiдтверджувати не хочеш i
заперечувати не хочеш? То що ж ти хочеш?!
- Я хочу... Я хочу бачити прокурора (Андрiй зовсiм не хотiв бачити ту
мавпу, але це так).
- Овва! Та й що ж ти з ним робитимеш? Цiлуватимешся чи що?!
- Нi. Я йому напишу власноручно свiй "протокол"... i пiдпишусь...
- Гм... - у©длива iронiя. - Та й що ж ти там писатимеш?
- Правду...
- Йолоп! Ти хочеш знати "правду"! Ну, так правдою , що твiй прокурор
сидить вже ось у цiм десь корпусi. Як зустрiнеш, пожалi шся й напишеш... А
тим часом я тут твiй прокурор i все... Цар i бог!.. Отже, пиши сво
заперечення.
Андрiй щодо прокурора це сказав так собi, бо в дiйсностi не мав нiякого
намiру щось писати жодному прокуроровi й жодного з них бачити - "правда"
про прокурорську функцiю йому добре вiдома. Сказав те, аби лиш
розряджувати напругу, аби лиш вiдволiкатись вiд того протоколу, що лежить
на кра чку стола.

- Ну, а ще що ти хочеш? - вже палахкотiв очима Великiн.
- А ще... На пiдставi закону, я хочу очних ставок...
- Ого, юристом став! Ич ти! "На пiдставi закону"... "Очних ставок"... I
з ким же, осмiлюсь спитати?
- З усiма тими, що там (кинув на Великiнову течку) понаписували...
- Але з ким, з ким?
- З усiма...
- Умгу... (Павза).
По павзi Великiн заскалив око, пильно вшнипився ним в Авдрi ве обличчя:
-То ти, може, знайомий з "дiлом"? Читав?
- Читав.
- Усе? - пiдкрада ться Великiн.
"Ага, контролю попереднього слiдчого?" - подумав Андрiй i вiдповiв, не
вагаючись:
- Усе.
Великiн нахмурився. Серг в теж. Удали, що вони Андрi вi повiрили.
Серг в ледве стримував посмiшку.
Не вдалось! Андрiй хотiв викликати ©х на те, щоб вони показали все
"дiло", але помилився. Йому страшенно хотiлося раптом подивитися ще раз на
той рапорт з тим пiдписом, ну, й на решту, чого йому не показувано. Вiн
думав на©вно, що вони впiймаються на гачок i, повiривши, що вiн уже
однаково все бачив, покажуть. Яка на©внiсть! Ба, вони лише по частинах
розставили те "дiло", немов тенета, й ловлять його, Андрiя. I нiколи вони
його не покажуть, хоч "по закону" вiн i ма право все бачити. Але ж "по
закону" й Великiн не ма права його мордувати. Але вiн це робить "по
закону" й по закону не дасть нiколи заглянути в секрети кухнi, що "ши " те
"дiло". Закон що дишель...
- От бач, - скривився Великiн, - ти бачив усе дiло, а ще опира шся. Та
пiсля ознайомлення з дiлом тебе мусило б скрючити... I я думав, що тебе
вже скрючило! А ти ще опира шся. Хiба ти не зрозумiв, що всi шляхи тобi
вже одрiзанi, що ти лежиш на всiх лопатках i що оця морока з тобою - то
тiльки ради пусто© формальностi. Розумний чоловiк на тво му мiсцi взяв би
й все пiдписав, одним махом. Бо чим бiльше упертостi, тим гiрше. I чим
далi, то буде гiрше.

Андрiй мовчки дивиться понад головою Великiна в стiну, на вогку пляму,
що розповзлася, немов географiчна мапа, морями, континентами, островами...
- Ну, досить! - ляпа Великiн рукою по столу. - Так пiдпису ш?
- Дайте менi очнi ставки...
- Очнi ставки тобi не потрiбнi. Якщо ти бачив дiло, то мусив зрозумiти,
що очнi ставки тобi не потрiбнi. Там досить i без очних ставок, щоб з
тобою дати раду. Ну!?
Андрiй зiтха .
- Та що ти з ним торгу шся! - не витриму Серг в. - Теж менi базар!
- Дiйсно... Ну то кiнчимо торгiвлю. Не хочеш пiдписувати - не треба
(Великiн це говорить, а очi в нього мерехтять зовсiм iнакшим блиском, анiж
слова). - Не хочеш - не треба... Ти ознайомився з дiлом. Ти сам сказав.
Добре. Будем вважати слiдство закiнчене... Ось пiдпиши оце. З тими словами
Великiн пiдсунув папiрець. То була вже знайома Андрi вi "двохсотка" -
протокол про закiнчення слiдства. Лише складений трохи iнакше, хоч i
надрукований нiби стандартно.
- Пиши! - вмокнув Великiн ручку в чорнило й подав Андрi вi. - Ось тут
ось внизу... Тут...
Андрiй зовсiм не збира ться пiдписувати, але бере ручку, а тим часом
чита :
"Протокол про закiнчення слiдства".
Далi та сама знайома формула, лише викинуто "на пiдставi статтi 200-©".
Просто написано - "Я, iм'ярек, ознайомився з дiлом i вважаю слiдство
закiнчене. Бiльше нiчого не маю додати". Власноручний пiдпис...
- Гм...-каже Андрiй повiльно, - як я це пiдпишу, то це буде фальшивка.
- I по тих словах вiдсува папiрець.
- Як це! - скипiв Серг в. - Та це ж нова форма!
- Добре... Але таке мо рiшення... Тут закон обiйдено двiчi...
- Так слiдство ж закiнчене! - визвiрився Великiн.
- Можливо... Але я маю багато чого додати...
- А-а... - протяг Великiн, стримуючи лють. Посидiв, ворушачи щелепою.
Потiм звiвся й застебнув шинелю.
- Добре - Тодi ти будеш "д о д а в а т и"...
Серг в хiхiкнув, тим пiдкресливши жаский змiст отого "додавати", й
вони пiшли. Пiшли геть. Андрiя забрав стрiлок i вiдвiв до камери 12-©.
Було ясним, що це все була смуга психологiчного наступу i тепер той
наступ психологiчний скiнчився.
"Додавати" - це вже буде отой обiцяний "заключний етап".
Хоч справжнiй змiст цi © формули далеко не ясний. Якщо пiд ногами були
камери смертникiв, до яких Серг в стукав ногою, то той етап несподiвано
може бути справдi заключний i дуже короткий. Адже ж судять заочно
спецколегi© та ще якiсь там суди.

В тюрмi розпочалася сво рiдна епiдемiя - "печатання пальцiв" та
фотографування. Весь другий спецкорпус "печатав пальцi". В цiй кра©нi
гiпертрофованого бюрократизму коли щось роблять, то неодмiнно на високу
скалю, якщо не можна зробити "в мiровом маштаб ". I якщо почалася якась
кампанiя, ©© нiщо не в силi зупинити. Вона йде тотально. Так i з цими
пальцями - ©х "печатали" тотально. Це курйоз, звичайно. Не може ж бути,
щоб всi в'язнi так-таки одноразово готувалися на етап чи нарсуд. Та
найбiльшим курйозом було те, що, за давно iснувавшими правилами по тюрмах
цi © благословенно© кра©ни, робили дактилоскопiчнi вiдбитки та фотознiмки
лише доведеним злочинцям та засудженим. I нiколи не робили цього тим, чи©
справи перебувають в процесi слiдства, в процесi вияснення й невiдомо ще
було, як те все скiнчиться. Але то було колись, коли ще iснував якийсь
глузд. Зараз за всiма ознаками весь той глузд випарився. Проте це, мабуть,
таки було за приписами нового, спецiального глузду, за новою скаженою
дiалектикою, яка каже, що з сов тсько© жовсько© тюрми все одно виходу
нiкому нема . Хто сюди входить, нiколи назад не виходить. То тодi, дiйсно,
все це закономiрно. Яка рiзниця, справдi, коли робити знiмки та "печатати"
пальцi - на перший день пiсля арешту, а чи на перший день пiсля смертного
вироку, чи пiсля вироку на довгi роки каторги. Все одно, рано чи пiзно,
вирок прийде i це треба буде робити, тож лiпше поробити все заздалегодя.
Це зразок рацiоналiзацi© й автоматизацi©. Можна б навiть взагалi
"перепечатати" пальцi всiм мешканцям СССР, ще до ©х арешту, бо ж все одно
доведеться "печатати"! Не за розпорядженням пашпортного якогось там бюро,
а за розпорядженням тюремно© адмiнiстрацi©, до рук яко© тi мешканцi так чи
так потраплять.
Епiдемiя ця викликала багато хвилювання, рiзних припущень,
розгубленостi серед в'язнiв. Особливо розгубилися тi, що потрапили до
тюрми недавно i ще жодного разу не були на допитах.
В корпусi стояв шалений рух. З камер брали партiями по 30 - 40 чоловiк
i водили до примiщення тюремно© канцелярi©. Там у якiмсь темнiм закамарку
з десятеро тюремних службовцiв розкачували фарбу на плитках, мастили людям
пальцi й прикладали до заготовлених якихось папiрцiв, не то анкет, не то
арештантських "документiв".
Тi папiрцi лежали стосами" i на них нiчого крiм _iм'я й _прiзвища
в'язня не ставилось. Це теж рацiоналiзацiя! Решту додадуть потiм. Залежно
вiд того, яка доля спiтка "людiшку". Може статися й так, що взагалi не
треба буде нiчого додавати, коли, скажiмо, "людiшка" вмре, або ©©
приб'ють, або випадково розстрiляють, тодi папiрцi просто викинуть у пiч,
з усiма "пальцями". Пiсля вiдбивання вальцiв партiю вели в якийсь темний
льох i там кожного окремо фотографували. Давали номер на груди, повертали
в профiль влiво, в профiль вправо, анфас" в потилицю... Готово.
Камера 12-та почувалася так, нiби була напередоднi великих подiй, що
нагло можуть розметати всiх в рiзнi боки. Проте час плинув, але подiй
нiяких не траплялось i, зда ться, не передбачалось. Телеграф не приносив
жодно© цiкаво© вiстки, з яко© можна б вичитати, що означа вся та
дактилоскопiчна епiдемiя.
- Ч у м а к з в щ я м и!
Всi в камерi були страшенно здивованi. Це вперюе за весь час викликають
просто, без пiжмурок, без переклички "на Чи", "на Ри".
- Ч у м а к з в щ я м и!
Андрiй взяв сво© "в щi" - свою незмiнну заяложену торбиночку з
шкоринкою, Санько вкинув туди свою пайку на придачу - все. Чумак зiбрався
"з в щями".
Але мина година-не кличуть. Не беруть.
Мина двi - не беруть.
Вся камера заiнтригована. Почина кружляти логiчне припущення...
Несамовите, але логiчне: беруть вдень - значить, н а в о л ю ! На волю!!
Пiдтвердженням цього той факт, що не взяли одразу, - значить, "готують
документи". Оформляють. Виписують грошi в бухгалтерi©, адже ж Чумак мав
там сво© грошi конфiскованi!? Шукають одежу, яку-небудь одежу, бо не
можуть же вони Чумака випустити в самих рубцях, голопузого... Н а в о л ю!
Вже всi були певнi, що таки на волю. Бува . В цiй химернiй кра©нi все
бува !..
Особливо ж вiра в можливiсть виходу на волю окрилилася, коли до камери
хтось принiс пiдтвердження, що "таки да" зняли жова. Вiн на власнi очi
бачив, як ранiше впав у кабiнегi його слiдчого портрет жова, i так само
на власнi очi бачив, що того портрета тепер нема . Зняли! Зняли портрет -
бо зняли жова.
В камерi не знали, що його "зняли" вже давненько, але що ©х те в
найменшiй мiрi стосу ться. Його зняли для "волi", а не для тюрми. Тюрму з
усi © сили якнайсуворiше охороняли, щоб ця чутка туди не дiсталася. Бо
всi. хто потрапив за мури через "злочинну полiтику залiзного наркома",
були вилученi з числа тих, кому рекомендувалося знати, як то пописалися
"вороги народа, що пролiзли в апарат НКВД". Вони пописалися, але те, що
вони зробили, мусить бути завершене до кiнця. Отже, тюрми це "зняття" не
стосувалося.
Але тюрма жадiбно ловила непевну чутку, й вiрила в не©, й вiрила
зворушливо в кращу долю. А коли прийшло пiдтвердження, що портрет жова
десь там в якомусь кабiнетi знято - повикликало фурор. I ось саме тому
вiра в можливiсть виходу тепер на волю панувала наперекiр всьому.
Андрiй перебував у станi облоги. Йому давали нишком безлiч доручень,
йому звiряли сво© болi й та мницi, його посвячували в родиннi справи, його
просили передати те й оте, сказати те й оте, зайти туди й туди, його
просили передати (через рiдних) передачу таку й таку, умовлену. Андрiй
покiрно й щиро намагався запам'ятати всi адреси й всi доручення.
Минали години, а Андрiя не брали. Припущення про волю остаточно
стверджувалось.
Андрiй вже сам не був певен. Ану ж раптом!.. Логiчно так би й мусило
бути,- вiн нiчого не давав, нiчого не пiдписував, все витерпiв, - логiчно
його б мусили звiльнити "за недостатнiстю доказiв". Адже ж звiльнили
Давида... Але Андрiй всупереч загальному оптимiзмовi був у полонi
меланхолi©.
Увечерi пiд час "оправки" в'язнi побачили в убиральнi величезний напис,
надряпаний на всю стiну:
"Товаришi залiзничники! Мерзотник Курпас застрiлився!"
Це справило приголомшуюче вражiння. Курпас - це ж знаменитий Курпас,
начальник т. зв. ДТО (Дорожно-Транспортного Отдела") УГБ НКВД; Вiд одного
iменi цього Курпаса в залiзничникiв iшов завжди мороз по шкiрi.
Рафiнований садист, безжалiсний i кровоненажерний, здоровенний, з
необмеженою владою. Бувши начальником ДТО, вiн власноручно мордував
в'язнiв, i хто в нього побував-нiколи того не забуде, якщо вийшов живий.
Але живих з його рук мало виходило, власне, виходили живi до трибуналу,
кого не замордовано на слiдствi, щоб трапити пiд розстрiл, - ©х судив
трибунал i, згiдно з "визнаними" колосальними злочинами, судив на смерть.
Зараз сидiла в камерах смертникiв група нач. Харкiвського вузла, Малiя,
оформлена ось цим Курпасом. х було чоловiк з двадцять. Та ще стiльки ж
чекало ново© сесi© трибуналу, сидючи по рiзних камерах. Ось до цих
залiзничникiв i був адресований напис на стiнi.
Коли перший струс минув вiд несподiваного вражiння, пильнiшi й здiбнiшi
до логiчного мислення звернули увагу, чого ж це цього напису нiхто з
тюремникiв не зiтер i не стира !? Адже ж тi тюремники такi пильнi, такi
ретельнi що стирають не тiльки отакi (ба, отаких взагалi не було ще
нiколи!) написи, а навiть найменшi, написанi дрiбнюсiньким почерком десь
пiд умивальником, або за петлею дверей, або за каналiзацiйною рурою, -
нiде не може залишитися напис не викритий. А тут отакий-от аншлаг i нiхто
не стира . Одно з двох - або його написали самi ж тюремники зi спецiальною
метою й згiдно з розпорядженням згори. Але яка ж то може бути мета? Або ж
його написали-таки в'язнi, а тюремники дiстали хвилевий шок вiд
приголомшуючо© новини i в першiй хвилi не стерли. Але i в першiм i в
другiм випадку одно лишалося безперечним - там, "нагорi", щось дi ться.
Новина з камери 12-© блискавично облетiла всю тюрму. Але... Виявилося, що
такi самi написи з'явилися по вбиральнях на всiх iнших поверхах. Ма ш! А
тепер пiди розбери, що то все значить. Не знали в'язнi, що й думати. Однi
говорили, що це спецiально розставлена якась пастка самим Курпасом.
Примiром, для того, щоб у людей розв'язались язики й вони почали строчити
заяви та скарги, а тодi Курпас накри ©х i назавжди вб' вiру в будь-який
спротив. Бувало й таке. Бувало, наприклад, що один слiдчий розiгра
прокурора республiки, й прийма заяви, й обiця покарати винних за
незаконне мордування та фальсифiкацiю. На©внi люди дають волю сво©м язикам
i рукам i списують стоси паперу. А тодi з них пил летить, i вже пiсля того
вони взагалi не скаржаться й нiчого не пишуть.
Так може бути й з цим написом, з цим "застреленим" Курпасом. Очевидно,
гора зна про чутки, якi ходять в камерах, i про тi надi©, що окрилюють
людськi серця, i на тiй основi ловить рибку.
Але це так думали песимiсти. Оптимiсти ж брали все за чисту монету.
Бажання - це мати думки. Тим бажанням в о л я. I тут вже нiяка логiка
нiчого не може вдiяти. I навiть песимiсти захиталися пiд натиском цих двох
чуток - чутки про знятий портрет жова та про самогубство Курпаса - в
iнтерпретацi© оптимiстiв. Ану ж справдi курс повернуто на всi 180 ступнiв!
Очевидно, Андрiй таки пiде на волю. З завмиранням чекали виклику вночi.
Але нiч минула - не взяли. Прийшов ранок - знову не беруть. Гiпотеза про
волю остаточно скрiпла. Якщо вночi не взяли - значить, таки на волю.
Значить, вчора не встигли все оформити i закiнчують сьогоднi.
Андрiй, все такий же зажурений, щиро намагався запам'ятати безлiч
адрес, позаучував доручення, як вiршi, а йому ©х ще додавали. Надавали
йому хусточок, дали навiть пару шкарпеток - носи, аби лиш резинки передав,
вони замiтнi, ще й з iнiцiалами, поназашивали записочок поза рубцi -
манюсiньких записочок, писаних на паперi з обдерто© цигарки. Андрiй на все
згоджувався.
Так його зроблено вiстуном для всiх матерiв i сестер, посланцем на
волю.
В цей день були iменини старости камери i камера мала ©х справити.
Авжеж! А чому б нi? В'язнi можуть собi дозволити таку розкiш - справити
iменини. А разом - i випровадити товариша щасливого, - ану ж справдi йому
усмiхнеться доля! I от - випровадити всi отi записочки, хусточки,
доручення, прохання, й привiти, й дискретнi вiдомостi на волю! До рiдних!
Андрi ва печаль вiд того ставала ще болючiшою. Шкода йому було цих
людей i ©хнiх надiй. Але нехай. Вiн покiрно приймав записочки й доручення.
Нехай... Що вiн не пiде на волю, а, значить, i всi тi записочки й вiстi не
потраплять до мети, за це було 99 шансiв проти одного. Але що ж... Нехай
всi думатимуть, що ©хнi вiсточки пiшли, хай вiрять в це, нехай живуть цим.
Будуть десь загибати по сибiрських пустелях, а ©хнi серця грiтиме вiра...
От i вийде так, нiби ж вiстки пiшли за призначенням.
Iменини вiдбувалися за всiма правилами. Було зроблено навiть... торт!
Зробив Руденко, що колись починав свою моряцьку кар' ру корабельним коком.
Торт був маленькiй i зроблений iз сухарiв, цукру та iнших ©стiвних речей,
що знайшлися в камерi. I навiть на ньому було виведено вензелi з
маргарину.
Святкування iменин було урочисте при участi всi © камери. Причому,
нiхто того не брав за жарт. Старостi навiть знайшли чисту сорочку й
поголили його щоб вiн виглядав, як iменинник. Потiм вiд iменi всi © камери
пiднесли йому iмпровiзований торт. А потiм встав Руденко й, затинаючись та
хвилюючись з невiдомо© причини (зашкарублий на морських вiтрах Руденко),
збиваючись на словах, тихим голосом сказав кiлька кострубатих слiв... Вiн
сказав про те, що от ©хнiй староста, iнженер П... так добре ними
пiклувався, що вiн ма п'ятдесят рокiв, а добре б було, якби вiн прожив ще
п'ятдесят... А один з ©хнiх товаришiв, як i кожен, от-от з "в щями" пiде
на "волю", й добре було б, щоб вiн пiшов на волю. Та що вони всi
розлетяться по свiтах i нiколи вже не побачаться бiльше... Так нехай же
©хне життя буде хоч таке, як цей убогий торт... там... десь...
Пiсля цi © незграбно© й коротюнько© промови Руденко набусурменив сво©
бiлявi брови й занадто вже строгим голосом дав слово старостi.
Схвильований староста камери ч. 12, всесоюзно© слави будiвничий, звiвся
й не знав, що ж йому сказати. Вiн дивився на камеру, й очi йому
непристойно воложилися все бiльше... Його пiдбадьорювали голоси. Ось-ось
вiн скандально розплачеться, а вiн же мусить сказати промову. Тiльки в тiй
промовi нiчого не мусить бути про полiтику, й взагалi в нiй треба все
якось обминути, пам'ятаючи про камерних "стукачiв". Все треба обминути...
I iнженер все обминув. Дивлячись на сидячих людей очима, повними слiз,
вiн розповiв веселий анекдот... Такий собi анекдот. А розповiвши,
закiнчив:
- Ну, а решту ви самi зна те...
Тут свято було перешкоджене. Саме при кiнцi iнженерово© "промови"
вiдчинилися дверi й голос покликав:
- Чумак!.. Давай з вещами!..
На цей раз дверi не зачинилися, а стояли роззяпленi - за ними чекав
оперативник з папiрцем у руцi.
Iлюзiя виклику на волю зринула з новою силою... Люди хапливо щось
шепотiли Андрi вi, тисли йому руки, поляпували пестливо по ногах, як вiн
проходив повз них в супроводi Санька. Всi махали руками на прощання,
робили змовницькi знаки i, склавши власнi руки докупи, стискали ©х - одна
рука мусила означати руку того, хто проща ться, а друга Андрi ву. Так вiн
пройшов через усю камеру.
Бiля дверей вони прощалися з Саньком. Бiдолашний джура не знав, що йому
такого й сказати на розставаннi. Вiн був дуже огiрчений. Аж шкода було
дивитися. Вiн зовсiм не вiрив, що Андрiй пiде на волю, лише вiрив,
вiдчував сво©м звiрячим iнстинктом, що вони бiльше не побачаться. Не
знайшовшись, що сказати, Санько подивився Андрi вi в очi, скривив обличчя
i, маскуючи сльози, що були "на кiлочку", тихо й понуро, якось химерно
продекламував:
"...Будеш проклятий, милий синочку,
Як зiгнеш себе, мов билиночку!.."

Вони на прощання мiцно потисли один одному руки. В дверях Андрiй
помахав рукою всiй камерi ч. 12. Дверi зачинилися. За дверима його чекали
два оперативники з Раднаркомiвсько©. А пiд тюремною брамою чекав його
"Чорний ворон".

V_
Заключний етап - це була остання спроба "розколоти" Андрiя, поставити
на колiна, щоб таки вiн поповз, як паршивий пес, i скавулiв, лизав
черевики. НКВД не могло стерпiти такого поругання й глуму над сво ю
всесильнiстю, що хтось не да ться розiбрати себе на гвинтики й обернути в
"дiрку вiд бублика". Як це так! "Людiшка" не хоче бути "людiшкою"? ! Чи це
не найбiльша контрреволюцiя. I от що "людiшку" заходилися знову з
оскаженiнням "колоти".
Почався вдруге "великий конвей р". А диригували ним Великiн, Серг в i
нач. Н-ського району Сафигiн.
Коли привезли Андрiя, його вже не вкинули нi в яку камеру i нi в яку
"брехалiвку", а посадили в якусь вузеньку шаховку, збиту з фанери. Такi
шаховки були розташованi рядами попiд стiнами великого льоху, як в
гардеробнiй. О, це велика змiна! Заiснував якийсь новий порядок. Чи не в
зв'язку зi "зняттям" жова??! Андрiй помiтив не тiльки цю змiну! Коли його
вели коридором, а потiм через цей льох до шаховки, вiн зауважив, що стiни
скрiзь побiленi, електричнi лампки висять ряснiше, долiвка вкрита новим
асфальтом. А найголовнiше - зовсiм мертва тиша. Черговий i наглядачi
розмовляли тiльки пошепки та на мигах та поклацували пальцями умовнi
знаки. Коли Андрiя замикали в шаховку, попередили - пiд страхом тяжко©
кари не говорити голосно i взагалi сидiти тихо.
Шаховка була така вузюсiнька, що в нiй не можна було повернутися. В
такiй шаховцi можна б задушитися, але творчий генiй НКВД передбачливий:
вгорi прибито шматочок подiрявлено© бляхи i такий же шматочок прибито на
дверях, над невеличкою дiркою. Крiм бляхи, на дверях ще вовчок,
передбачливо засклений, щоб мешканець шаховки не штрикнув часом пальцем у
око тому, хто зазиратиме. В шаховцi сiдальце - це вже велика милiсть i
великодушнiсть - можна сидiти. Сидiти й мовчати, не дихати, не кашляти -
чекати. Може, годину, може, пiвтори. А може, й добу, й двi, як це
виявилося потiм. Нi, таки, напевно, зняли жова!
Помежи рядами замкнених шаховок навшпиньках, нечутно, по м'якiй
мотузянiй дорiжцi походжа вартовий з величезною в'язкою ключiв i з
гумовою палицею при боцi (це теж новина, яку помiтив Андрiй при входi) у i
тiльки подзенькування тих ключiв свiдчить, що вартовий ходить. Вiн там ма
та мничу, нашорошену, дуже зосереджену, нiби чимсь перелякану мiну, що
вiдзначило Андрi ве пильне око, коли його той вартовий замикав до шаховки.
I от вiй з тi ю мiною там ходить. Нюшить. "Сповня службу". Як нашорошений
пес. Iнодi вiн бурчить тихо щось до яко©сь шаховки й вида ться, що вiн
гарчить на найменший порух.
Нi, таки, напевно, зняли жова! Занадто вже колосальнi змiни зайшли.
Такi змiни можуть бути тiльки при кардинальних реформах. Але при думцi про
тi "реформи", на пiдставi цi © ось шаховки, навiть Андрi вi ста нудно.
Вiн посидiв у шаховцi кiлька годин, аж поки в нього не потерпли руки й
ноги й на придачу тi ноги ще й задубiли вiд холодно© цементово© пiдлоги.
Потiм його взяли й повели десь.
Повели на допит. Вiн зауважив, що в його льоху не було дверей - знятi
геть.
Проходячи лабiринтом пiдвальних коридорiв i якихось закапелкiв, вiн
кра чком ока бачив ще багато таких камер з рядами шаховок i вартових, що
по-песьому ходили навшпиньках... В тих камерах теж не було дверей. Це нова
система... Ах, яка простота! вже навiть не потрiбно тюремних дверей!
Нi, таки жова зняли, напевно. Це треба б докласти 12-й камерi!


Великiн на цей раз не сказав "Ну-с", а просто збив Андрiя з нiг. I
почався заключний етап з того, з чого був почався колись перший. Але тодi
©х було п'ятеро, зараз ©х було тiльки тро - Великiн, Серг в i Сафигiн.
Тодi був початок, тепер кiнець. Тодi вони кричали й галасували, тепер вони
робили все мовчки, зцiпивши зуби... Та й про що кричати й про що говорити?
Всi слова вже сказанi, всi епiтети викричанi, всi "переконливi словеснi
аргументи" виставленi. Йшлося тепер тiльки про те, щоб говорив Андрiй.
Вони вже давно все сказали, тепер мусить говорити Андрiй. Мусить