Багряний I. Сад гетсиманський

"органiв"..
"А-а, - подумав Андрiй. - Це вони вкидають до мене сексота! Ще не могли
дати ради, так вкидають сексота... Чи ти ба! Ще ©м щось браку !." - це вiн
подумав, а тим часом дивився на гостя байдуже.
Гiсть стояв бiля порогу й не рухався. Опустив руки й не знав, як йому
бути. Вiн не в жарт був стурбований i зляканий.
- Ну, що ж, - промовив апатично Андрiй. - За старими тюремними
звичаями, кожен новоприбулий до камери _повноправним ©© громадянином...
Прошу займати мiсце...
Гiсть несмiливо, якось боком пiдiйшов до лiжка, й сiв обережно
скра чку, та все не зводив зляканого погляду з Андрiя.
- Ну, що ж, - вiв Андрiй далi так само, але вже трiшкi посмiхнувшись
(посмiхнувшись з того зляканого вигляду). - За тими ж самими тюремними
звичаями, кожен новоприбулий рапорту старостi... А так як диний
арештант, а значить, i староста тут я, то, будь ласка...
Гiсть звiвся й несмiливо простяг тремтячу руку, вiдрекомендувався:
- Ал кс й Павлович Копа в... Начальник Грунського райвiддiлу НКВД...
Андрiй хоч як був несподiвано вражений (Грунський район - це ж район,
дуже близький до його рiдного мiста!!), але не подав вигляду, простяг свою
руку назустрiч i назвав себе...
Треба було бачити очi, обличчя й всю фiгуру Копа ва, коли вiн почув
Андрi ве прiзвище й iм'я. Вiн захвилювався, але вже не так, як перше, вiн
аж скинувся весь i затремтiв вiд збудження, а на очах йому виступили
сльози:
- Ах, боже мiй!.. - захлинувся Копа в i заспiшив: - Я ж вас знаю!.. Я
вас знаю!.. Ах, боже!.. А я думав...
"Вiн, напевно, думав, що тут сидять чорти з рогами, iменованi "ворогами
народу"... Чи що вiн думав?! Адже ж вiн сам ©х саджав! Чи вiн думав, що на
нього зараз кинуться, клацаючи зубами, люди, що втратили людський образ i
подобу, й почнуть його гризти та ковтати!?"
-А я думав... - i Копа в не мiг нiяк висловити, що саме вiн думав, хоча
з його схвильованого, вкритого червоними плямами обличчя, з раптово©
вiдпруги, з перемiни страху на явну радiсть можна було зробити висновок,
що вiн саме так думав, як то вгадав iнту©тивно Андрiй. А Копа в квапився,
захлинався, поспiшав висловити те, що на нього несподiвано бурхнуло:
- Я вас знаю... Я все ваше дiло знаю... Сафигiн - мiй приятель, i я все
знаю... Я вам усе розповiм... Усе... Я був у нього. Вiн навiть у вашiй
справi ©здив по мо му району... Вiн в селi С... - Ви зна те С...? - так
вiн там шукав ваших склепiв зi збро ю... Я все знаю... - Копа в белькотав
i дивився на Андрiя, просто йому в очi сво©ми очима, повними схвильованих
слiз.
Копа в почав розповiдати досить хаотично, збиваючись
i перестрибуючи з одного на друге, як Сафигiн фабрикував його справу.
Все це вже Андрiй знав, нiчого не було для нього нового i нiчого
особливого, - слухав досить байдуже. Вiн не виявляв особливого iнтересу ще
й тому, що перша думка - думка про сексота - стояла в головi кiлком.
Копа в теж, хоч як хвилювався, хоч як хотiв придобритися Андрi вi, а може,
й у щирому поривi хотiв йому допомогти, поiнформувати, - одначе був
обережний, вiн часто затинався i буквально кожно© хвилини позирав скоса на
дверi, на вовчок... О, вiн, виходить, знав добре, що таке вовчок! А може,
ще краще знав, що таке тюремна камера. Та й в першу хвилину знайомства
хiба вивернеш душу докраю й хiба все вкажеш? Вичувалося, що Копа в щось
уперто обмина , об щось весь час спотика ться й тодi одводить очi, наче
ненароком... Вiн щось справдi зна ! Щось дуже важне, важнiше всього
iншого... Але не каже. Позира на вовчок i урива свою мову. Позира на
Андрiя й губиться. Мовчить розгублено... А тодi почина говорити про iнше,
про вiдоме Андрi вi з ходу справи та з тих матерiалiв, якi мав щастя
бачити, та з очно© ставки... Зрештою - то все були загальники, за якi,
навiть коли б почув коридорний i доклав "по начальству", нiчого не буде.
Андрiй про себе мовчав, лише слухав. Про власну свою справу й про себе
Копа в теж мовчав. Але потiм вони роззнайомились ближче. Життя в тюрмi
зближу . В кожнiм разi люди добре вивчають одне одного, ©дять оту "сiль",
про яку говорить народна мудрiсть. Солi вони небагато й з'©ли, але
зблизилися дуже. Андрiй увесь час вивчав Копа ва з його поведiнки, з
iнтонацi© голосу, з поглядiв, з рухiв обличчя, з погляду очей... I бачив,
що це людина щира й цiкава. Пiсля першого нападу зворушення та щиростi
Копа в i далi не змiнився. Вiн був щирий. Але Андрiй побачив, що вiн й
глибоко нещасний. От вiн сидить-сидить, мовчки зiтха , а тодi одвернеться
до вiкна й ряснi сльози котяться йому по обличчi. Очевидно, цей начальник
району потрапив у велику аварiю, коли так, коли вiн аж мусить плакати. Але
Андрiй нi про що в нього не розпитував, не лiз в душу, знав, що Копа в сам
про себе все розповiсть. Видно, що його трагедiя не вмiща ться в його душi
й вiн неодмiнно про не© розповiсть. Хоч, може, це Андрiя й не цiкавило,
забагато вiн тих трагедiй бачив, i ця одна нiчим не краща за iншi. Навiть
коли б вона була й виняткова.
Копа в все про себе розповiв.
Вiн мав дружину й двiйко дiток i зробив колись блискучу кар' ру, але...
Вiн зробив блискучу кар' ру в "органах" ще тодi, коли не було жова. Та от
прийшов жов... Вiн - Копа в- нiколи не зарiзав курки... (Вiн про це
говорить з такою щирiстю, що в тiм не може бути нiякого сумнiву, та й
досить глянути на його обличчя й звернути увагу на його душевний склад -
склад людини сентиментально©, чутко©)... Вiн нiколи не зарiзав курки, а
тут... - Копа в говорить пошепки й весь залива ться червоним кольором, а
тодi блiдне й зажмуря очi... Так, так. Тут вiн мусив замазати руки в
кров... В людську кров. Вiн бив... I вiн мусив бити!.. Так, мусив бити!
Неможна не бити. Все тут зв'язане круговою порукою кров'ю... Чи Андрiй
зна , що це значить, зв'язане круговою порукою кров'ю? Це значить, що все,
що працю в НКВД, вiд начальника починаючи й отими
кельнерками-комсомолками кiнчаючи, мусило бодай раз бути присутнiм при
розстрiлах! Так, при розстрiлах! Ну, а вже при екзекуцiях само собою... I
от тодi кров в'яже, й людина мусить мовчати й покiрно робити все, що ©й
призначають. А iнакше - смерть. I не можна не бити... Коли сам секретар
обласного комiтету КПбУ тов. Попов при©здив i давав на зборах всього
активу НКВД вказiвки - б и т и н е щ а д н о, коли вiн категорично ставив
тезу, як директиву: "Лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити
одного винного!", коли парторг управлiння вчив, як треба бити, а
одноразово вчив нещадностi до всiх тих, у кого "рука тремтить", - не можна
не бити. Людина потрапила в чортове колесо й не може з нього вискочити.
Вiдмовитися - значить бути знищеним без жалю й без милосердя. А бити-це
значить самому мучитись. Чей же нерви в людини не з залiза. Скiльки ©х,
отаких, що в них на показ "рука не тремтiла", пiшло до божевiльнi або до
психiатрично© лiкарнi! I вiн - Копа в - теж був не раз на цiй гранi.
Вiн бив. Так, вiн бив. Але... Вiн не раз брав револьвера до рук, щоб
пустити кулю в лоба, та... жiнка й дво дiток!
I от зняли жова. Зняли жова й почали (для проформи почали!) "карати"
верхiвку винних в "перекрученнi лiнi© партi©". Одного дня його - Копа ва -
викликали термiново з району сюди i дали йому вести справу... Чию б ви
думали? Справу парторга, того, що вчив, як треба бити... Ну й (в Копа ва
на цiм мiсцi несамовито мерехтять очi) - ну й Копа в за все життя перший
раз спiзнав, що таке садизм. Вiн бив того парторга з насолодою, з
сатанинським захопленням. Вiн його "розколював" за всiма тими правилами,
яких навчив цей парторг. Вiн йому розвертав щелепи, вiн йому наполовину
вiдiрвав вухо... Вiн його бив нещадним бо м, бив, як винуватця всi © сво ©
муки, сво © ганьби, свого психiчного надщерблення... Вiн перший раз за
сво життя був садистом...
I ось - (Копа в зiтха й хилить голову)- кiнчилося тим, що парторг
все-таки виправдався, бо був хитрiший за нього й мав "руку", а його -
Копа ва - посадили... I тепер вiн ма гарантованих... п'ятнадцять рокiв!!
Якщо не розстрiл... За "перекручення лiнi© партi©"...
Яка iронiя! Який глум!
Все це Копа в розповiв тихенько, з мукою, як на сповiдi. На допити
Копа ва тягали часто. По кiлька разiв на день. I за кожним разом вiн був
все нещаснiший. Все погнобленiший. Все печальнiший. I все частiше
зупинявся на Андрi вi довгим поглядом - вiн хотiв щось сказати. Вiн сам
мучився, але сказати не мiг. Не зважувався, позирав боязко на вовчок,
позирав на Андрiя. Його в'язав якийсь сумнiв. Може, вiн мав щось таке, що
треба тримати мiцно за зубами. Ану ж його справа обернеться так, що його
звiльнять, i тодi... i тодi його раптом можуть повернути, бо де гарантiя,
що Андрiй та мницю втрима при собi? Або, що зi злоби не помститься на
ньому й спецiально не донесе?! Та мниця вилiзе, а за розголошення
та мницi- смерть. I може, тому, що Копа в ще мав надiю на звiльнення, вiн
мовчав. Дружина й дво дiток!..
Але ось одного вечора його привели до камери побитого, заюшеного
кров'ю. Вiн i ранiше приходив з синцями, але то були дрiбницi. Зараз вiн
був дуже потовчений, та найдужче, мабуть, був потовчений i убитий
морально. Вiн сiв на лiжко й довго сидiв, закривши лице руками... "Все
пропало!.. Все, все пропало!.." - шепотiв ледве чутно, сам до себе. Так
сидiв довго... Потiм опустив руки, й Андрiй побачив його обличчя - воно
було позначене тавром страшно© безнадi© й розпачу, те обличчя. Копа в
довго дивився "в Андрi вi очi крiзь поволоку слiз... Потiм провiв рукою по
обличчю, розмазавши на нiм кров, i зiтхнув:
- Ви, зда ться, ма те братiв...
- Так...
Павза.
- Ви не зна те, де вони?..
Андрiй здригнув i наставився на Копа ва з нiмим запитом.
Павза.
- Вони... сидять тут!.. Тут... Давно.. Я знаю, що ви не зна те... А
вони тут... Вiд того самого дня, що й ви... Вони суворо iзольованi... ©х
забрано тодi зi станцi©... Але мовчiть, ради бога!..
Андрi ве серце пiшло очертом...
"Бож-же мiй. Боже?!".
. . . . . .
Струс був такий грандiозний, що захопило дух i паралiзувало
розсудок,тяжко було зiбрати думки до купи. Вiн говорив невпопад, пальцi
йому тремтiли i всього його наче геть розгвинчено.,. Це було почуття, що
його не можна жодними словами означити. Це був удар, як то бува удар
сонячний. "Брати... його брати т у т!" Удар сонячний, що часом спричиню
смерть. Серце Андрi ве зовсiм одурiло... Чимало минуло часу, поки Андрiй
вибрався з раптового шоку, зi стану одурiння й був здiбний мислити. Вiн
дивився на Копа ва й хотiв чути ще, вiн хотiв пiдтвердження, хотiв
доказiв. Нi, це так проголомшуюче, що тяжко повiрити, це потребу доказiв!
Але Копа в бiльше нiчого не говорив про братiв. Вiн бiльше нiчого не
зна . Вiн лише "чув", що змонтовано iмпозантну контрреволюцiйну вiйськову
органiзацiю, на якiй багато хто збирався зробити кар' ру. Органiзацiю з
ним - Андрi м - на чолi. Iмпозантна ж та органiзацiя тим, що пов'язана з
високими вiйськовими колами i сто©ть в прямому зв'язку зi справою маршала
Дубового й справою маршала Блюхера... Це вiн "чув"... I ще висловив думку,
що вони з братами побачаться... Потiм зробив болючу, тяжку павзу й додав
тихо, зламано: - "А може... може, й не побачаться вже..."
Андрiя наче хто облив зимною водою - "Ах, це вiн, "чув лише"! Рештки
радостi танули, меркли, погасали... Радостi вiд доказу, що його вiра в
братiв була не марна. Вiра в славних братiв Чумаченкiв! А з серця вже
виповзала, як гадина, тая, вiдбита в нiм, проклята шпаргалка з Миколиним
пiдписом... I Копа в не хотiв ©© спростувати- вiн чомусь замовк, немов
набрав води в рот, мовчав.
Ще кiлька разiв сама собою зринала вiра в сказане i тодi серце кидалося
шалено... Та Андрiй марно чекав пiдтвердження - пiдтвердження не було.
Помалу в тiм серцi розпросторювалась невiра, а ©й хтось допомагав з одча м
- "вiн чув"! Та якщо брати тут, то як же це ти i досi про те нiчого не
знав? За такий довгий час!! Це неможливо!.. А в очах до болю чiтко вставав
власноручний Миколин пiдпис, i сумнiв щодо сказаного Копа вим все мiцнiше
огортав душу. Мабуть, це помилка. Можливо, це просто провокацiя? Може,
Копа ва самого провокацiйно поiнформував Сафигiн, а може, просто
похвалився задавакувато про те, чого сам хотiв би...
Кiлька разiв Андрiй пробував перевiрити Копа ва, пробував знову
заговорити з ним про братiв, але Копа в чомусь уперто вже уникав цi ©
теми. Чи реакцiя, яку викликали його слова в Андрi вi, його наполохала, чи
злякався чого iншого... Казав, що йому бiльше нiчого не вiдомо. I було в
тих словах каяття...
Може, й справдi йому н i ч о г о невiдомо?..
"А може, вiн випробову мене?"
. . . . . .
Якось в станi тяжко© депресi© Копа в спитав Андрiя, чи вiн зна , як тут
розстрiлюють? Чи вiн хоче знати, як тут розстрiлюють?!
Андрiй нашорошився... Нi, вiн не хоче знати, як розстрiлюють. Вiн про
це сказав Копа ву, сказав, що його те зовсiм не цiкавить. Вiн не хотiв
знати про це з двох причин: перша - страшно забiгати наперед. А друга -
думав:

"Дешево... Ти хочеш звiрити менi та мницю, за яку вiдлiтають голови,
щоб потiм менi пришили..." - Це була вже зовсiм безглузда думка, бо пiсля
всього того, що було, вже нема сенсу йому щось "пришивати", знання тако©
та мницi йому мало що може додати, та така вже людська вдача, що не
втрача надi© до останку i до останку бережеться тi © останньо© краплi, що
нiби все перерiшить i пiсля яко© вже нема вороття. Але крапля та вже
впала... I то пiсля не© так страшно зазирати наперед.

Нi, Андрiй не хоче знати, як тут розстрiлюють.
Копа в зiтхнув. Потiм запитав, чи вiн зна такого Мельника.
Андрiй зна Мельника. Хто не зна цього симпатичного чергового корпусу?
- Завтра, зда ться, його дижур,- проговорив сумно Копа в. - Звернiть,
мiж iншим, увагу, як вiн зi мною завтра зустрiнеться.
Другого дня дiйсно був дижур Мельника. Це вперше за цi днi, як Андрiя
вкинуто до камери. Вiн увiйшов, як завжди, широким твердим кроком,
тримаючи журнал перед собою.
- Доброго ранку, - привiтався симпатичний черговий i... тут сталося
щось дивне. Мельник пiдвiв очi й зустрiвся з Копа вим... Руки його
затремтiли, аж трохи журнал не випав з них, а лице й шия буйно
почервонiли... Одвiвши швидко очi, Мельник намагався зосередитися, щоб
поставити свою звичайну помiтку в журналi... Поставив... На чолi йому
виступив рясний пiт... Потiм повернувся й, не попрощавшись, як то вiн
звичайно робив, швидко пiшов з камери. Так, нiби втiк.
- Бачили? - спитав Копа в Андрiя.
-Так. Але що це значить?.. Копа в криво посмiхнувся й нiчого не сказав.
Увечерi Копа в повернувся з "гори" зовсiм убитий психiчно. Справа його
закiнчилася, вiн пiдписав "двохсотку" i йому гарантовано не 15 рокiв, а
20! Суд- то лиш формальнiсть, комедiя. Крапка на всьому. Вiн нiколи не
виживе там, де його пошлють, значить, все скiнчено. Тужив за дружиною й
дiтьми. Сидiв i плакав, одвернувшись до стiни... Всi дiстали пiдвищення в
рангах, там, нагорi, лише його принесено в жертву...Опiвночi, не лягаючи
спати, Копа в розiбраний сидiв на лiжку й з мукою дивився на Андрiя.
- Слухайте... - промовив вiн благальним голосом. - Я розкажу вам про
те, як тут розстрiлюють... Добре? Я розкажу...
Вiн благав, вiн просив, йому, видно, було тяжко носити той тягар на
серцi, й вiн хотiв з-пiд нього вивернутися, вiн хотiв сповiдi.
- Добре,- зiтхнув Андрiй.
I Копа в розповiв, як тут розстрiлюють.
- Ви, напевно, чули, як ночами гудуть тут машини... Так от, то звукова
заслона, а за тi ю заслоною й розстрiлюють... Я вам казав, що тут кожен
мусить бути бодай раз присутнiм при розстрiлах. Деякi бували й по кiлька
разiв... Деякi навiть бравують i беруть револьвера до рук, щоб довести, що
в них рука не тремтить, разок стрелити... Я був теж раз... Все це
вiдбува ться так:
Внизу великi камери - льохи - такi, як от були "брехалiвки", зовсiм
такi. Цi камери були, вони й тепер . От людей забирають з рiзних тюрем з
"вещами" й звозять до таких камер. Люди нiчого не запiдозрюють, думають,
що це ©х привозять на допит або вiдправлятимуть на етап. Курять собi,
гомонять, чекають виклику. Бувало, що назвозять в таку камеру по 250
чоловiк i бiльше. Це майже кожно© ночi вiдбува ться. З тако© камери ведуть
дверi в iншу. Тi дверi добре оббитi сукном з другого боку, так, що крiзь
них нiчого не чути. За тими дверима велика порожня кiмната, в нiй стiл, за
столом сидить прокурор. До речi, завжди п'яний, бо тверезий того не
витрима . Перед прокурором список приречених.
Черговий оперативник виклика людей:
- Iваненко! (вже не бавиться в пiжмурки на "I" чи на "Ч", а просто) -
Iваненко! давай без вещей!
Iваненко лиша "вещi", затяга ться наостанку цигаркою, переда
недопалок товаришевi й, нiчого не запiдозрюючи, йде "без вещей", вiн iде,
може, в якiйсь формальнiй справi. Дверi пропускають i зачиняються за ним.
Вiн пiдходить до столу.

- Прiзвище? - запиту прокурор не глядячи, байдуже.
- Iваненко.
Прокурор маха рукою в напрямку других дверей. Вiн не перепиту навiть
iм'я й по батьковi або пита iм'я, але не пита по батьковi. Тому часто
замiсть Iваненко Iвана Iвановича розстрiлюють Iваненка Iвана Трохимовича.
Але яка рiзниця! Другим разом розстрiляють i Iвана Iвановича, де вiн
дiнеться?
Людина - Iваненко, Петренко чи Гриценко -- вiдчиня дверi й вступа в
вузенький темний коридорчик... Де речi, в тiм коридорчику сто©ть столик, а
в нiм в часи "вiдпочинку" завжди лежить наган, яким розстрiлюють - о р д е
н о н о с н и й наган, бо нагороджений орденом за постiйну вiрну службу в
"боротьбi з ворогами народу"... Голос говорить людинi "Прямо!" Людина йде,
i перед нею вiдчиняються другi дверi. Слiпуче сяйво б' в очi - за тими
дверима яскраво освiтлений льох... Хтось невидимий бере людину ззаду за
ковнiр i стрiля ©й в потилицю... Й штовха в льох... В льоху кипить
робота...
А тепер - хто ж розстрiлю ?
Ви звернули увагу, як зi мною зустрiвся вчора Мельник?.. Так ось цей
Мельник i розстрiлю !..
Андрiй був безмежно вражений. Не повiрив. Дуже вже то дико. Але Копа в
повторив тихо й твердо:
- Так. Оцей Мельник i розстрiлю .
"Боже мiй!.. Значить... Так от чому Мельник ма право безкарно
роздавати махорку! От чому вiн поводиться так вiльно в цiм пеклi !.."
А Копа в вiв тремтливим шепотом:
- Так... Розстрiлю Мельник. I ще один. Тут такий червоновидий,
веселий, чорнявий хлопець, що завжди вдень розносить передачi, коли хтось
ма . Так от вiн тим другим. Вони завжди - кожно© ночi! - працюють на
пару. Один стрiля , другий добива вже лежачих, тих, кого не взяла зразу
куля... Тi © ночi, коли я був присутнiй, розстрiляно 296 (двiстi
дев'яносто шiсть!) чоловiк... Стрiляв чорнявий, а Мельник добивав. Вiн
орудував коротеньким ломиком, яким ударяв недострелену жертву по головi...
I вiн це робив так само спокiйно й дiловито, як вiн робить пiд час свого
дижуру перевiрку камер... Пам'ятаю й нiколи не забуду: тi © ночi стрелили
одного молодого iнженера. Стрелив той чорнявий i штовхнув. Iнженер упав у
льох, але був живий. Очунявши, вiн вiдповз на руках до стiни, сперся на
не© спиною й безтямними очима дивився на все, що вiдбувалося... Мельник
пiдiйшов до нього з ломиком i зазирнув у очi.
- Що, надивля шся? - спитав вiн лагiдно. - Ну, надивляйся, надивляйся..
- i продовжував далi свою працю.
Цементова пiдлога льоху зроблена так, як на бойнi, похило, з канавкою
для стоку кровi й води... Люди падали й падали, ©х тут же роздягали догола
помiчники... ©х працювала бригада - всi отi наглядачi й черговi виконують
цю функцiю в тi днi, коли вони не чергують в коридорах: якщо ви
спостережливий, ви мусили помiтити, що в кожного з них часто бувають
червонi, невиспанi й дивнi очi вранцi,- це бува пiсля таких от ночей...
Отже, людей роздягали й складали в штабелi... Тi © ночi були накладенi
штабелi по обидва боки попiд стiнами. А посерединi була гора одежi...
Як уже все було закiнчено, як уже була покладена в штабель остання
жертва, Мельник, витираючи спiтнiле чоло, пiдiйшов зi сво©м ломиком до
нещасного iнженера, що все сидiв i безтямно випинав очi:
- Ну що, надивився? - запитав Мельник ласкавим, стомленим голосом. -
Ну, а тепер -вiдправляйся! - i цюкнув ломиком по головi.
Потiм захололi трупи бригада вантажила, як дрова, на машини, й тi
машини геть десь ©хали. Потiм вантажили одежу... Замивали пiдлогу з
шланга... ©ли при тому бутерброди й скалозубили з "товаришкою Клавою", що
забiгала до них, до "веселих хлопцiв... Уранцi Мельник пiшов на дижур в
корпусi...
Копа в зiтхнув i заплющив очi:
- Ось так тут розстрiлюють людей... Тi © ночi ©х розстрiляли 296. Часом
бува й бiльше... - i зашепотiв, обхопивши голову:- я був там, як свiдок,
"загартовувався"... I я це буду пам'ятати, доки й живий, до само© могили.
Вражений Андрiй нiяк не мiг зв язати до купи двi речi - ломик в руках
Мельника й пачку махорки в тих же руках, за яку Мельника любила вся тюрма
й творила про нього чудесну легенду. Це не вкладалося в головi... Але саме
та пачка махорки, мабуть, i стверджувала страшну правду Копа ва.
Одначе душа не хотiла в усе чуте вiрити. Дуже вже це моторошно i в той
же час дуже вже це просто, занадто просто. Так, як б'ють телят на
конвей рi... Кадри колись баченого на полтавськiй модернiй
"Укрiм'ясохладобойнi", як там б'ють бичкiв i корiв, находили на цю канву
точно... Ах, занадто вже це просто, образливо просто, до цинiзму
автоматизовано!
Ще Андрiй взнав вiд Копа ва, що знаменитий Курпас, садист i деспот,
зовсiм не застрелився, лише знятий з посади, але... пiсля невелико©
комедi© в "покарання" дiстав пiдвищення - його призначено начальником
групи концтаборiв у системi Дальлагу, куди вiн i ви©хав. Слiдчi всi пiшли
вгору - сержанти поробилися майорами, майори дiстали ромби i т. д. Одного
тiльки його - Копа ва - принесено в жертву. Олексiй Копа в опинився в ролi
Олексiя Поповича, вкиненого в море, щоб заспоко©ти безодню народного
понурого гнiву. "Пролетарське правосуддя" зна , що робить. Корабель плив
собi далi - корабель свавiлля й опричнини, отака от "соцiалiстична галера"
- "московська каторга".
А Курпас, бач, зовсiм не застрелився. Значить... Значить, всю групу
залiзничникiв, т. зв. "групу Малiя", спiткала трагiчна доля.
Скоро Копа ва забрали, i Андрiй лишився сам. На розставаннi Копа в був
такий розгублений, що не мiг нiчого до пуття сказати, лише просив Андрiя,
заклинаючи пам'яттю його матерi, зробити для нього одну послугу... Вiн
просив передати привiт дружинi й дiткам... Його дружинi й дiткам... Вiн в
душi не вiрив, що Андрiя пустять на волю, але вiн уперто просив передати
привiт дружинi й дiткам... Безтямний, розгублений, вiн просив побiлiлими
губами... Передати привiт... i сказати... що вiн колись... колись, може,
вернеться... I заплакав.

Андрiй пообiцяв.
Копа ва в ж е не повернули до камери.
Андрiй лишився сам. Як не стало Копа ва, Андрi вi чомусь стало страшно.
Страшно й безмежно тоскно. Вiн вперше злякався самоти. Самота - жахлива
рiч, коли не зна ш, куди ведуть ось цi дверi. Нi, коли зна ш, що вже нема
iнших дверей взагалi на цiй "м'ясохладобойнi", лише оцi однi, про якi вже
нiхто в свiтi не зна й не взна , як i куди з них вийшов той, хто був
сам... Жахлива самота, коли людина всi ю душею до крику, до болю хотiла б
мати свiдка...
Андрiй все ходив i ходив по камерi - тинявся взад та вперед. Потiм
зупинявся й довго дивився в одну невiдому точку.
З голови чомусь не йшов Мельник. Маленький залiзний ломик стояв перед
очима невiдступне, однаково, чи вони були заплющенi, чи розплющенi...
Залiзний ломик в такiй добрiй, в такiй щедрiй руцi...
Андрiя почали кудись водити. Щось там з ним робили... Знову мастили
йому пальцi чорною фарбою й притискали до паперу... Знову фотографували...
Але вже тут, в цiй тюрмi. Потiм питали його, чи вiн не хотiв би комусь
написати листа... Чи передати якесь прохання...
Нi, Андрiй не хотiв нiкому писати листа. I не хотiв нiкому передавати
прохання. Вiн пригадував той нещасливий лист до мадерi, Серг ва й Неча ву
i... Нi, вiн не хотiв вже нiкому писати листа. Та й кому?... Та й хто ж
його пошле, хто передасть? Йому навiть нiкого попросити, бодай так, як
попросив його Копа в, - попросити без надi©, що те можна виконати, ба,
бiльше того, знаючи, що те нiколи не може бути виконане. Але попросити,
щоб, бодай, одвести душу, i думати потiм, i надiятись потiм, що хтось те
прохання все-таки викона . Уявляти (наперекiр всьому уявляти!), як от той
хтось вечором на смерканнi сторожко-сторожко крадеться завулками, попiд
парканами, пiдходить до темно©, печально© хати, обережно спина ться на
пальцi й тихенько стука в закриту вiконницю... I переда пошепки
доручення, закривши лице, i щеза , як тiнь... Утiка ... Переда привiт
матерi. То нiчого, що ©© вже нема , але ж вона могла би й бути... Вона
могла б бути... Адже ж вона була...
Та бiля нього нiкого такого нема , кому б можна звiритися... Хай би вiн
завiз те доручення, щоб передати хоч отим карлуватим ялинкам бiля
полярного кола, але щоб завiз звiдси... I щоб передав...
Про братiв це було нiякого пiдтвердження. I не буде вже... не буде...
Значить... Значить, Копа в скриводушив! Нема... I не буде...
Хоч би ж хоч хтось знав, яку вiн гiрку чашу випив. Хоч би ж хтось хоч
колись передав братам, яку вiн гiрку чашу за них випив!..
Ночами йому снились якiсь дивовижнi сни, яких вiн уранцi нiяк не мiг
пригадати. Страшенно болiла голова й нило все тiло. Бачив, що вiн
остаточно погаса , хоч ранiше йому не раз здавалося, що далi вже нiкуди й
погасати.
Коли вiн глянув у люстро в голярнi, куди його повели одного даю голити
й де було справжн люстро, вiн не впiзнав себе. На нього дивилась чужа,
худа, як скелет, зiгнута, з погаслими очима людина, заросла, як троглодит.
А як поголили чорну з сивизною щетину, було ще гiрше - та чужа людина мала
темну шкiру, що обтягала костi скивиць i щелепiв, i мала на щоках
хоробливi червонi плями - плями сухот, плями смертi. Андрiя гарненько
поголили, немов зумисне, щоб вiй бачив свою загибiль.
Серце огортала нестерпна туга, а з нею тонюнький-тонюнький бiль, нiби
там стирчала голка. Вiн годинами стояв у камерi, ж стовп, перед якоюсь
вiзi ю, що облягала душу...
Хоч би хоч хтось був бiля нього, хоч би хоч хтось... Щоб потiм, може,
колись, може, пiсля довгих-довгих рокiв знайшов i передав братам (передав
хоч ©хнiм дiтям) яку ж вiн гiрку чашу за них випив. Випив до кiнця... До
краю... Спалив усе сво серце... Сво , до кiнця вiрне, до кiнця вiддане
братське серце... Сво залiзне серце... Так, залiзне серце...
Надвечiр, коли почали да камери залiтати мотилi вечiрнi й товктися