Багряний I. Сад гетсиманський

в'язня обшуку котрийсь один оперативник, який прийдеться. Отже, до
котрого оперативника йому вдатися, це в якiйсь мiрi залежить вiд нього
самого. Миттю оглянув тих, що були найближче. Ось якесь кирпате обличчя з
досить симпатичним виразом очей. Хтось його взяв за руку, але Андрiй
потягся до намiченого обличчя. Зупинився, скинув черевик з ноги й,
дивлячись з посмiшкою в очi оперативниковi, подав черевик. А вже як подав,
по тiлу побiгли мурашки - чи той вiн черевик подав? бо забув, в який саме
вiн сховав залiзячку. Очима не переставав посмiхатись, а думка забила
тривогу: "Боже! Не того черевика подав!"
- Чого ви посмiха тесь? - запитав оперативник досить беззлобно.
- А так... Нiби десь бачив... Будь ласка, - Андрiй скинув швиденько й
подав з готовнiстю i другий черевик.
Оперативника цiлком задовольнила така готовнiсть арештанта, й вiн
вернув обидва черевики, навiть не зазирнувши в них до пуття. Андрiй
взувся, ще зробив гiмнастику й спокiйно помарширував нагору. Штурман
пiзнiше завжди смiявся з цього випадку, дивуючись з Андрi во© витримки та
з його того психологiчного етюду.
А нагорi в камерi - так наче пiсля погрому. Все було перекуйовджене й
перемiшане неймовiрно. Всi арештантськi пожитки, всi лахи, якi хто мав,
всi торби, вузли й пакунки було розпаковано, розтерзано й перемiшано в
дикий вiнегрет. З вiкон геть все поскидано на пiдлогу, повитягано iз стiн
"приколки", на яких висiв хлiб, i той хлiб валявся долi в брудi, в смiттi;
позабирано всi мотузки й глечики, позабирано всi люльки, шахи та домiно,
що ©х в'язнi не встигли поховати або злiквiдувати, -словом, камера
справляла вражiння розруйнованого мурашника, в якому кропiтливим комашкам
треба все починати заново.
Треба було багато часу в'язням, щоб розплутати той хаос, повiдшукувати
й розiбрати сво© речi, позбирати докупи шмаття, повикидуване з торб та
пакункiв. Дехто з в'язнiв мав речi спакованi - так як ©х передано з волi,
приготованi для етапу, - все те було розпотрошене, й чиста бiлизна
валялася з вошивим ганчiр'ям укупi. Низки речей бракувало й годi було
устiйнити, де воно щезло, чи в кишенях оперативникiв, чи... Але в камерi
нiде воно не могло дiтись, навiть при наявностi камерного пролетарiату,
який при самому виглядi чисто© й нiжно© бiлизни млiв, уявляючи, як би то
було, коли б ©© одягти. Але вкрасти нiхто не посмiв би, уже хоч би тому,
що тут "пролетарiат" з вищою освiтою, "та й де ©© дiнеш?"
Пiсля довго© колотнечi наведено було нарештi лад, i життя камери
увiйшло в нормальну колiю. В кожного чогось бракувало, а Андрiй не тiльки
нiчого не втратив, а ще й дещо придбав унаслiдок страшного землетрусу. Вiн
придбав ножик! Прекрасний ножик, яким користалася цiла камера для рiзання
хлiба, сала (якщо хтось мав) i для всiх потреб. Навiть користався ним
доктор Петров.
Андрiй добре нагострив залiзячку, надав ©й вигляду ножа й кожного разу
пiсля користання ховав. I то ховав так, що нiхто не знав, де. Вiн його
втикав у щiлину межи дошками, кожен раз в iншому мiсцi.
То був "великий трус". Меншi труси проводилися силами мiсцево©
адмiнiстрацi© й трохи в iнший спосiб. В'язнiв нiкуди не виганяли, лише
велiли згуртуватися в однiй половинi камери й сидiти на пiдлозi тихо. В
той час тюремнi "хлопцi", без бiлих халатiв, уже потрошили речi в
звiльненiй половинi. Потiм переганяли в'язнiв у вже обшукану половину й те
саме проробляли в першiй. При цiй технiцi в'язнi, навiть в присутностi
"шукачiв щастя", ухитрялися багато заборонених речей поховати пiд ча
самого трусу.
Крiм трусiв багато мороки завдавала "лазня". Кожен похiд до лазнi - це
був сво рiдний погром. Крiм втрати речей, якi щезали геть пiд опiкою
кримiнальних, що лазню обслуговували, все зазнавало великого лиха - речi
горiли та нещадно дерлись в "Гелiосi", а люди простуджувались Пiсля
приходу з лазнi камера мала завжди вигляд i сушильнi, й шпиталю - довго
смердiла паленим ганчiр'янi i ряснiла хорими. З кожним походом до лазнi
люди ставали все голiшi й число камерного пролетарiату збiльшувалось. I
Легшим лихом була т. зв. "дезинфекцiя". Т. зв., бо призначена нищити
блощиць, мишей та тарганiв, вона зовсiм не досягала мети, зате люди
потерпали вiд дезинфекцi© i в бiльшiй мiрi, нiж блощицi. Роблячи
дезинфекцiю, камеру смалили паяльними лампами та заливали якоюсь смердючою
отрутою. Паяльнi лампи робили лиш той ефект, що стiни й рури були
посмаленi, закопченi сажею, але те не© мало нiякого впливу на блощиць, бо
вони жили в пiдлозi i в людських черевиках, а пiдлогу й черевики не можна
було спалити. Смердюча ж отрута мала той ефект, що отруювала повiтря на
багато днiв, змушуючи в'язнiв плакати, одначе блощиць знищити теж не
могла, бо, щоб ©х знищити, треба було б тi © отрути вилити цистерну, щоб
тим блощицям дошкулити пiд пiдлогою. Але таке вражiння, що вся ця
"дезинфекцiя" й не була зовсiм розрахована на блощиць та тарганiв, а на
те, щоб погiршувати й без того гiрке арештантське життя.
Але все це - i труси, i лазню i дезинфекцiю люди переживали сто©чно та
й далi жили сво©м "нормальним" життям. Вчились, спiвали, майстрували,
грали в шахи, слухали класикiв i оповiдання Шклярука, вишивали й - ждали.
Ждали невiдомого. I багатьом здавалося, що вже того невiдомого не буде,
нiчого не буде. Отак буде до само© смертi.
Одного дня вкидали до камери кримiнального. Вкидали в повному розумiннi
цього слова, як колись вкидали християн на арену з левами, - тiльки
християни, либонь, не мали такого переляку й не чинили такого шаленого
опору. Це був хлопчисько рокiв чотирнадцяти-п'ятнадцяти. Чотири дебелих
тюремники тягли його на руках i намагалися пропхнути в дверi, а вiн
розчепiрився немов йорж, упирався руками й ногами об одвiрки, хапався за
них конвульсiйне, й лаяв тюремникiв в чiм свiт, та кричав охриплим
голосом:
- Куди ви мене вкида те до троцькiстiв!!? Куди ви мене вкида те до
троцькiстiв, шкури лягавi!! Пустiть! Пустiть!..
Скiльки в тiм криковi було панiчного жаху перед тим сакраментальним
словом "троцькiсти"!
Та нiякий спротив i нiякi резони, висловленi опуклим блатняцьким
жаргоном, не допомогли. Бiдолашний хлопчина опинився по цей бiк дверей.
Дверi зачинилися, тюремники щезли, люто обтираючи подряпанi обличчя та
щось погрожуючи, а хлопчинi лишився сам-на-сам з цiлою камерою жахливих
"троцькiстiв", кинений напризволяще й, без сумнiву, на зжертя. Вiн забився
в кут, за парашу, ощерився, мов вовченя або переляканий кiт перед псами,
на©жачився всiм сво©м ством i нiкого не пiдпускав, шипiв i був готовий
кусатися.
Всi з цiкавiстю розглядали гостя зблизька й оддалiк i смiялися. Це ще
бiльше змушувало хлоп'я на©жачуватися. Вiн чекав страшних подiй. Був вiн
бiлобрисий, сухорлявий, з гарячково запаленими синiми очима, смiшний такий
в сво му несамовитому переляцi. Андрiй пiдiйшов, подивився i,
посмiхнувшись, порадив усiм залишити хлопця в споко©, не чiпати його й
розiйтись. Нехай звика .
Було ясним, що хлопця сюди вкинули за якусь тяжку провину, забравши з
його рiдно© стихi© - з яко©-небудь камери кримiнальних. Пiсля знано©
психiчно© й полiтично© обробки образ "троцькiста", тобто кожного
полiтичного, в очах такого хлопчини (та й хiба тiльки такого!) був
неабияким страхiттям. Адже ©х виховувано в слiпiй i пекельнiй зненавистi
до тих "троцькiстiв", i цю зненависть вони належно виявляли де тiльки
могли. То ж перспектива опинитися серед "троцькiстiв" вiч-на-вiч, та ще
одному-однiсiнькому, та ще проти велико© ©х кiлькостi, пiсля того як
кримiнальнi так часто й так багато заливали ©м за шкiру сала по тюрмах i
таборах, була мало при мною. За мораллю й за законами кримiнальних за все
мусить бути тяжка вiдплата. Око за око. Це знали тюремники й саме тому
вирiшили застосувати до цього, очевидно, упертого правопорушника й не дуже
просякненого пi тетом до тюремно© держави (якщо судити з тi © лайки, якою
хлопчина частував сво©х носi©в) хлопчини ту саму методу, що ©© застосовано
колись ще в часи бiблiйнi до тих знаних отрокiв. Так випробовують грiшних
i праведних споконвiку.
Але ефект з цього всього вийшов зовсiм несподiваний. Власне, страшний
кримiнальник виявився великим праведником, лише не по вiдношенню до тих,
хто покрутив йому душу.
Перший час хлопчина сидiв у кутку й вовкувате та не знати як вороже
оглядав клiтку з "троцькiстськими" левами. Та потрохи ворожiсть i переляк
поступилися мiсцем такiй же несамовитiй цiкавостi. Бувши вiд природи
допитливим i романтичним, хлопчина побачив неймовiрнi речi. Вiн побачив,
як i чим живуть всi тi жахливi "троцькiсти" - почув чудеснi "романи"
(неодмiнно з наголосом на першому складi за блатним синтаксисом) -
прекраснi й захоплюючi повiстi, яких вiн зроду не чув. Почув цiкавi
лекцi©. Побачив всi види тюремного мистецтва. Особливо його скорило
малювання, та ще в процесi роботи славного академiка, професора цi © штуки
i... уявiть собi, "теж троцькiста"! Хлопчина пильно придивлявся до всього
сво©ми великими синiми очима й мовчав, щось шалено обертав пiд черепною
покришкою. Ще трохи -й хлопчина роздобув собi галошу, нишком натирав ©© об
стiну, нагострив приколку (зовсiм так, як у професора) й, сидячи в куточку
за парашею, цiлiсiнькi години щось уперто шкiцував, пробував. Було
зворушливо спостерiгати це вовченя.
Потрохи-трохи вовча травма зiйшла й хлопець вклинився всi ю душею в
життя страшних "троцькiстiв". Без сумнiву, для нього почалася зовсiм нова
ера. Все, що чув, вiн вбирав у себе, як губка воду, й, сам того не
помiчаючи, все бiльше й бiльше потрапляв у полон. Вже на третiй день
хлопчисько прийшов до гурту, де Андрiй iз штурманом грали в шахи й
мугикали пiснi, й сiв бiля них. Мабуть, орел на штурманових грудях був
тi ю останньою романтичною деталлю, що остаточно полонила хлопця.
Помiтивши, як хлопчина розгляда його груди, штурман знiчев'я спитав, як
його звуть.
Хлопця звали Сашко.
- Ну так от, Сашко! Не сиди там за парашею, бо замокнеш, як стонiжка, а
переходь до нас, сiдай ось тут. Добре?
Вiд того моменту Сашко вже не сидiв за парашею. Вiн зайняв мiсце бiля
хлопцiв i зробився ©хнiм джурою.
I був Сашко з бiса здiбний i жаднючий на все. Вiн все хотiв знати,
всьому хотiв учитися, нагадуючи голодного, що напався на силу-силенну ©жi,
ризикуючи собi пошкодити. Коли його питали про минуле, вiн нiяковiв i
нiчого не хотiв розповiдати. Вiн був скритний, як i всi тi юнi душi, що
передчасно хлиснули з гiрко© чашi злочинства й упослiдження, але не
встигли ще втратити iскри, що ©© заронила в дитячу душу мати, - iскри
якогось розумiння добра й зла.
Сашко мав п'ятнадцять рокiв - вiк, коли саме починають виростати крила
в тих, хто ма душу, здiбну тi крила мати. Сашко мав таку душу.
Часто Сашко сидiв i довго нерухомо спостерiгав камеру, а тодi зiтхав i
мовчки хитав головою...
- Що? - питав у нього котрийсь.
- А я думав, - хитав головою Сашко, - а я думав...
Що саме вiн думав, у нього не допитувались, бо було ясно, що саме вiн
думав перед тим, як його вкидали в цю камеру.
На одного полiтичного ставало бiльше. Без сумнiву... I то справжнього
полiтичного, а не такого собi...

Андрiй у вирi камерно© одiссе© почав був уже забувати за свою справу,
за всi сво© болi й тривоги. Не те, щоб людина дурнiла, не те, щоб нерви
тупiли, нi, просто людина за безлiччю "важливих" справ не мала часу, а тим
часом в душу закрадалася фiкцiя й помалу там мiцно отаборювалась - фiкцiя
про те, що, "може, щось сталося" й вже все скiнчилося. Одного дня
вiдчиняться дверi й це все пiде додому. А те, що було, - то лиш тяжкий i
поганий кошмар.
Андрiй мав експансивну душу й вроджену здiбнiсть захоплюватися творчою
працею, яка б вона не була. Чи вiн проектував лiтаки колись, чи робив з
пластмаси люльки тепер, вiн переживав те саме. Задумавши зробити
яку-небудь надзвичайну люльку, вiн втрачав спокiй, переживав, полюючи за
шматочком цеглини, шукаючи кiсточку з курячого крила, збираючи все
потрiбне, а тим часом виношуючи свою надзвичайну люльку в душi. Вiн
уявляв, яка то вона буде чудесна - вiн зробить голiвку дiвчини, вiн коси
©© покладе ось так, зробить гарний нiс i брови... I вiн зовсiм не буде
курити з тiй люльки, а, скажiмо, подару штурмановi. I цiкавила його не
так сама люлька, як процес ©© творення. I вже перед такою люлькою не було
важним все iнше. Або зробити партiю шахiв! Або вивчити нову пiсню!.. Може,
тому все iнше - вся його справа - якось стушувалося, вкрилося серпанком
нереальностi й помалу почало забуватися. Далебi, забуватися. Як i його
забули всi. Людина нiби потонула й потрапила в iнше царство. VI
Однi © ночi Андрi вi приснився дивний сон:
...Пурпуром i мiддю погорiла зоря. На вiтер. Нi, то загравами пожеж
взялося небо й мерехкотить, немов сяйво пiвнiчне, то спалаху , то
пригаса . Це нiби далека заполярна Колима -i... це нiби його рiдне мiсто,
це Харкiв, i Ки©в, i сонячна Одеса з кораблями на рейдi... Скажений вiтер,
вогненний смерч свистить над усiм, в несамовитих вибухах розколю ться й
осипа ться обрiй - осипа ться вогнями ракет, шрапнеллю набо©в, клекотить i
захлина ться кулеметним рокотом, стугонить громом далекого й близького
бою. Земля горить у вогнi повстання! Його земля горить у вогнi
повстання... Вони вирвались i вони йдуть!.. Незчисленна сила й сила людей.
Вiд сонячно© Одеси до далеко© заполярно© каторги бушу смерч. Вiтер носить
скривавлене лахмiття, недопалене в "Гелiосах" тюрем i казематiв, розрива
полотна прапорiв з напнутого на дрюччя якогось ганчiр'я, мета в диму
шматки "Марсель зи" (як колись!! як давно колись!) i слова ще якихось
божевiльних пiсень... Вони йдуть. Вони вивертають i громадять лiхтарi, й
телеграфнi стовпи, i тумби, i брили ру©н, i залiзнi брами, i покрученi
грати - навертають них страшнi барикади середi охоплених полум'ям мiст.
Вони захлинаються вiд диму i помсти... Ось вони йдуть бруком великого
мiста... Дванадцята камера вiдбива тяжкий, зловiсний крок... I даремно
мечеться начальник тюрми, кричучи несамовито:
- Заключонни !.. Садiтесь!!" - Вiн замовка , затоптаний. Вiн щеза в
клекотi бою, що все нароста . Дванадцята камера кроку в зловiсному
мовчаннi... А за ними - маси, маси... Нiхто не вiдста . Нiхто не смi
вiдставати!." Туди, туди, вперед! Швидше! Швидше!.. Вони бiжать... Вони
громадяться бiля грандiозно© цитаделi, виповзають, як хмари грозовi, - ©х
сила-силенна - заплаканi, охопленi психозом безоглядно© помсти й нищення,
слабi, кволi, прокаженi, несамовитi люди. Вони ©© облягли й чекають... В
небi лiтають чорнi, зловiснi птахи... "Там, там забарикадувалися всi, що
обернули цей свiт у юдоль слiз i страждання". Це остання й це неприступна
фортеця... Це нiби Дворець Сов тiв, виведений, як вавiлонська вежа, до
самiсiньких хмар i навколо цi © апокалiптично© споруди гойда ться море
тих, що встали з сибiрських кар' рiв, з усiх тюрем, з заполярно© тундри, з
пiскiв Казахстану, з усiх кiнцiв неосяжно© землi концентракiв... Це буде
остання, це буде рiшальна велика битва!.. Але ж вони -тiльки хаос, тiльки
хаос... Де ж Месiя!? Де ©хнiй Месiя?I Ось розкололося небо, повергаючи
всiх у розпач i жах. Ось розверзаються мури i на них хлинуть люди в бiлих
халатах... Де ж Месiя?! Де ж ©хнiй Месiя?!
I тодi десь пiдводиться штурман. Мовчазний i понурий. В зловiсних
вiдблисках пожеж. Вiн вироста , як легендарний Ахiлл. Овiяний всiма
вiтрами, обсмалений порохом, розхристаний i простоволосий, голий до пояса,
з чорним орлом на моряцьких грудях. Вiн пiдносить руки до самого неба,
потряса ними i кричить iз сарказмом шалений, несамовитий клич:
-О, аве, Цезар! Морiтурi те салютант!!
I гойднулася земля вiд реву i реготу, вiд крику i тупоту, взялася
вогнем i димом розiллялася смерчем велико© битви...
. . . . . .
Опалове небо наляга на землю, i мерехтять мовчазнi молонь©. I сто©ть
безмежний плач над ру©ною, i сто©ть сморiд, i сто©ть чад. Вiн - Андрiй -
лежить серед хаосу згромаджених тiл, стиска гарячий скорострiл i не може
пiдвестись: ©х переможено. Все обернулося в прах. Купи ганчiр'я i людських
кiнцiвок застелили землю до самого обрiю й лежать пiд опаловим небом.
Хтось ходить по тiм гробовищi й плаче. Це мати, це його мати... Але то не
мати! х багато. Вони ходять в бiлих халатах, пiдводять мертвих ударом
ноги й зганяють усiх назад, назад до спецкорпусу. Ось нахиля ться якась
жiнка i каже: "Ага! Ти ще у нас заплачеш!" i розсипа ться несамовитою
лайкою. Це Неча ва. Андрiй придивля ться до вогненногриво© фурi© i раптом
бачить, що це не Неча ва. Це Катерина! В унiформi сержанта НКВД, гнiвна й
пломенiюча, перед ним сто©ть Катерина! Опалове небо, заткане чадом, над
ру©нами рiдного мiста i Катерина в проклятiй унiформi. Вона суворо
простяга руку й каже "Давай iди". Тодi Андрiй закипа гнiвом, закипа
жалем, закипа розпачем i хоче ©© вбити. Зцiплю зуби й пiдносить свiй
гарячий скорострiл... I бачить перед собою очi, повнi великих слiз. Андрiй
шалено тисне на гашетку, але скорострiл не стрiля . Вiн хапа ться,
спiшить, а очi, повнi слiз, мерехтять перед ним, i вiн вiдчува , як його
горло теж налива ться слiзьми. Вiн квапиться, але скорострiл не стрiля .
Тодi вiн несамовито хапа за цiвку й, думаючи про братiв, заплющу очi й
розмаху ться з усi © сили...
. . . . . .
Звалище тiл застила все навколо. Андрiй тре очi й з жалем
роззира ться, де ж вона! Де ж вона?! "Катерино!"- каже вiн з жалем, весь
облитий холодним потом. Вiн не жалi , що вiн ©© вбив, вiн жалi , що вона
стала такою. Але де ж вона? Звалище таке неймовiрне, що годi щось в нiм
розiбрати. Люди лежать, як бревеняки, переплутавшись голими ногами й
руками. Посинiлi обличчя задертi вгору й роти ©хнi широко пороззявлюванi.
Iншi тримають в ротi пальцi чужо© ноги або лiкоть чужо© руки, ось лежать в
скрючених позах, переплутавшись в смертельнiй схватцi, -голова одного
потрапила межи ноги другого. Пiт вилиску на мертво-блiдих i посинiлих
обличчях, на голих плечах, на пальцях рук. Яке жахливе звалище! Андрiй
зводиться й сiда , прийнявши з себе чи©сь ноги, - шука очима скорострiла.
Скорострiла вiн не знаходить, але бачить, як насупроти нього зводиться
труп, обпира ться об мур спиною й, широко вiдкривши рота, харчить, кашля ,
потiм вийма рукою одне око, крутить його перед лицем, обтира ганчiркою й
знову вклада на мiсце... У Андрiя волосся ворушиться на головi.
- Агов! Що ти робиш?! - каже вiн до мерця.
Мрець мовчить.
I раптом вiн помiча , що всi мертвi починають дихати, ворушаться,
опалове небо, сморiд i чад над людським звалищем гойдаються. Поволi з того
всього виплива електична лампка в стелi...
Тьфу, будь ти прокляте! Андрiй уперто хапа ться очима за лампочку,
боючись, що вона зникне, ця лампочка, ця межа мiж тяжким сном i дiйснiстю.
Нарештi оговту ться й глибоко зiтха . Зiтха з жалем - це камера. Це сонна
камера ч. I2. "Валет в замок" поламався, i люди лежать, як трупи на
побойовищi. "Значить, люди в бiлих халатах стягли-таки знову всiх до
камери", - дума вiн iронiчно, а перед ним сидить дiдусь на прiзвище Мороз
i поправля сво штучне око. В нього, пак, штучне, скляне око. Вправивши
його остаточно. Мороз поморгав вiком здорового ока й загнусавив:
-Старосто! Старосто! Валет поламався... Андрi вi налягло щось на душу.
Звичайно, вiн нi в якi сни не вiрив, але щось противно ссало пiд серцем.
Який паскудний сон! Такий геро©чний на початку i такий паскудний в кiнцi.
Зiтхнувши, Андрiй вклинився в направлений "валет" i намагався заснути. Але
до ранку не зiмкнув уже очей. Все думав з тривогою про Катерину. Бачив ©©
портупею, бачив ©© очi, повнi слiз, бачив, як вiн люто замахнув
скорострiлом, вхопивши його за цiвку... I серце гнiтило якесь тяжке
передчуття...

Пiсля обiду, як Андрiй сидiв i печально формував люльку з червоно©
пластмаси, .любовно вигладжуючи пальцями нiжну дiвочу голiвку тi © люльки,
до камери зайшов наглядач i сказав - "На Чи". В першiй половинi йшла
перекличка, а Андрiй поклав дiвочу голiвку в головах свого лiгва й почав
збиратися. Вiн знав, що то по нього. Зiбравшись, - взявши торбиночку з
пайкою в руки, вийшов iз сво © камери й сказав "Чумак".
- Давай без вещей.
Андрiй кинув торбиночку назад Миколi й пiшов.
Його поведено не на двiр, як вiн сподiвався, не до "Чорного ворона", а
чомусь в трiйники. Вiн вже думав, що його вкидають в iншу камеру. Може, в
одиночку? А може, навiть... в камеру смертникiв? Але ще нiби зарано. Проте
все можливе.
Але його вкинуто нi в одиночку, нi в камеру смертникiв. Його приведено
на другий поверх трiйникового вiддiлу i там заведено в якусь камеру. В
камерi було порожньо, лише стояв стiл, а за столом - сидiв його слiдчий
Донець. Вiн листав якусь товсту течку, пильно читаючи.
- Сiдайте, - показав Донець на стiлець бiля столу.
Андрiй сiв "по формi".
- Можете сидiти вiльно, - кинув Донець недбало й листав далi течку. Був
вiн уже не в цивiльному, а в унiформi майора НКВД, яка йому була до лиця,
- був грiзний, суворий i... могутнiй. Так, могутнiй i гарний, вражий син.
Андрiй дивився на нього й думав про сон, про жахливий штурм, де вони таких
несамовито убивали. Нарештi Донець перестав листати течку й одсунув ©©
геть, навiть не закривши, аж майже до самiсiнького Андрi вого обличчя
недбало...
- Ну-с. Чи ви не забули про нашу умову?
Андрiй пiдвiв брови запитливо - "? "
- Гм... Бачу, забули. А про те, що ми будемо жити мирно?
- А-а... То залежить вiд вас.
- Гм. Ви, я бачу, втрача те дедалi бiльше здiбнiсть мислити логiчно. Та
ж не я "ворог народу", а ви, не я мушу признаватися, нарештi, а ви.
Андрiй промовчав. Донець пильно вивчав його обличчя.
- Гм. Ви, я бачу, танете, як вiск. I ще вам мало?
Андрiй мовчав. Зайшла довга павза, пiд час яко© Донець пильно вдивлявся
в його обличчя. Шукав, очевидно, чи дуже надщерблена вже його воля,
мружачи очi, стежив за кожним м'язком. Оглядини, видно, не дали бажаних
результатiв. Проте Донець скривився насмiшкувато:
- Ви давно дивилися на себе в люстро?
- Щодня.
- Овва?! I то де ж?
-В шибу.
- А-а... Ну i як?
- Нiчого. Для такого "курорту" добре.
- Гм. Шкода менi вас. З доброго матерiалу вас склепано, та тiльки ж...
Знову зайшла довга павза. Донець закурив i запропонував папiросу
Андрi вi. Андрiй вiдмовився, знаючи рiзнi фокуси слiдчих з папiросами, хоч
курити хотiлося смертельно.
- Якщо дозволите, я закурю свою. Слiдчий згодився кивком голови, навiть
не звернувши уваги на вiдмову закурити його цигарку.
- Ну-с, давненько ми з вами бачились. Ви вже думали, що про вас забули?
- Думав, що забули, - зiтхнув Андрiй iронiчно.
- От бачите, а воно нi. Тут не забувають нi про кого.
- Часом як. Там сидять люди по два роки, не викликуванi нi разу.
- Ви за них не турбуйтесь. "Хазя©н зна , що кобилi робить". Ви зна те
цю приказку?
- "Кобила" теж зна , але що з того, як та "кобила" здиха вже.
- Нiчого, для того ©© сюди вкинено. Ви зрозумiли?
- Вповнi.
- Ото ж. Ну-с... Ви мали багато часу думати - i що ж ви надумали?
Андрiй не знайшовся, що сказати, хотiв сказати щось у©дливе, але не
знайшов потрiбних слiв, мовчав.
- Ну, ну, що ж ви надумали?
- Нiчого, - зiтхнув Андрiй.
- За весь час?!
- За весь час.
- Овва! То так ви й за сто рокiв нiчого не надума те.
- Можливо.
- Гм. Ну що ж. Будемо судити так. Тут ось, - кивнув головою на течку, -
досить матер'ялiв, щоб вас судити без ваших свiдчень. I буде тим гiрше для
вас.
Андрi ве око впало на папiр розкрито© течки й серце йому тьохнуло. Щось
видалася знайоме, почерк знайомий. Донець удавав, що не помiча , куди
Андрiй дивиться, а Андрiй, теж маскуючись в байдужiсть, непомiтно тягся
очима до паперу. Вiн погано чув, що говорить слiдчий, так йому закалатало
серце.
- I буде тим гiрше для вас, - провадив сво слiдчий. - Судитимемо, як
злiсного, непримиренного ворога. Ви зна те слова Горького? Зна те?
- Ах, знаю, знаю... Це так часто повторю ться, що вже зда ться, нiби
Горький бiльше нiчого й не написав.
Це Андрiй випалив з нудьгою, а тим часом тягся очима до течки. На
сентенцiю про Горького Донець не вiдповiв, лише зсунув брови, повторюючи
свою фразу: "I буде тим гiрше для вас !.."
Мовчанка.
- Чи, може, ви вважа те, що ваша справа кiнчена? Може, ви пiдпишете
"двохсотку"?

- Давайте, - промовив Андрiй байдуже й тихо.
Слiдчий злiсно засмiявся, витяг якийсь папiрець i пiдсунув Андрi вi.
Андрiй прочитав:
"Протокол про закiнчення слiдства". I далi "На пiдставi статтi 200-© я
(пропуск для iм'я та прiзвища), ознайомившись з дiлом, вважаю слiдство за
закiнчене й бiльше нiчого не маю додати".
- Добре, -сказав Андрiй i простяг руку. - Дайте менi "дiло".
- Для чого?! - здивувався слiдчий.
-Тут ось написано - "ознайомившись з "дiлом".
Слiдчий зареготався. Смiявся несамовито. А тодi урвав, визвiрився й
процiдив крiзь зуби:
- Не вдавай з себе розумнiшого за московського архi рея. - I вихопив
папiрець з рук. - Ти хочеш легко вiдбути - "двохсотку" йому. Нi, брат,
постривай. Ще поки дiйде до "двохсотки", в тебе волосся вилiзе на головi.
- I знову смiявся: - "Дiло" йому подавай! Чи ви бачили? Ха-ха-ха! У нас,
брат, дiло не для того, щоб ти читав, а щоб ти писав! Ясно? А читати буде
трибунал. Це його прерогатива.
Андрiй примружився й дивився на слiдчого презирливо, нарештi процiдив:
- Я й читати не стану цi © купи шпаргалля. Це не "дiло", а купа смiття.
Приведiть його ранiше до порядку...
Слiдчий перестав смiятись:
- Галло! Ви не забувайтесь, де ви i хто перед вами! -- а тодi,
карбуючи долонею поволi кожне слово:
- Даю вам для роздуми на цей раз небагато часу. Дуже небагато часу.
Серг в - то був всього тiльки хлопчак. Щойно тепер ви побачите, що то
таке - слiдство! Ясно? - i збавив тон до тихого, хидного, глумливого:
- Коли б ви знали, що в цiм "дiлi" - ви б на колiнах поповзли. I не
корчили б з себе героя. Ви б зрозумiли, що тут повна пiдстава вас
роздушити, як... як... як...
В цей час увiйшов вартовий i щось муркнув, слiдчий схопився й вийшов,
вартовий за ним теж вийшов.
Як прихилилися дверi, Андрiй шарпнувся до розкритого "дiла" - i враз
його наче хто довбнею стукнув - перед ним був аркуш паперу, записаний
дрiбним жiночим почерком, знайомим почерком... Катерина! Пiд самим низом
стояв виразний пiдпис - "Катерина Бойко". Зда ться, перед тим написано -
"Секретар Н-ського райвiддiлу НКВД", зда ться. Андрiй шарпнувся оком