Страница:
все взна , про все те, вiд чого в нього так ни i болить серце. Це мав
бути дiйсно цiкавий етап слiдства. Потiм вони ще мусять дати йому очнi
ставки з усiма тими, хто тую течку напакував "матерiалами". Мусять! Очнi
ставки! I вiн на власнi очi побачить те, що так до болю хоче знати. Вiн ту
всю прокляту загадку нарештi розшифру . Розшифру , панове!
Та тим часом нiхто ще не викладав карти на стiл. Конвей р iшов далi.
Облишивши палiччя, гарматнi й всi iншi генiальнi винаходи, бо вони вже
свою функцiю виконали скiльки могли, тепер Андрiя вирiшили взяти "iзмором"
Конвей р пересунувся новою дiлянкою - слiдство зайшло в стадiю "нукання",
безкiнечного сидiння на стiльцi, iспиту безсонням. Цiлi, ночi звечора до
рана.
Андрiя приводили й саджали на стiлець, бiля дверей, велiли скласти руки
на колiна й так сидiти. Серг в сiдав ген по той бiк моря блискучо©
пiдлоги, за столом, читав книжки, листав папери, щось писав, позiхав i
зрiдка мiж дiлом нукав:
- Ну?..
Андрiй звик до того нукання й не вiдповiдав нiчого. Вiн собi думав про
сво , мрiяв, тренувався в дрiманнi, не заплющуючи очей.
- Ну?..
Те нукання капало, як крапля з даху пiсля великого грозового дощу, й
пiд його монотонний плюск гарно було дрiмати.
Часом Андрi вi здавалося, що слiдчий хоче з ним заговорити в тiм дусi,
як то було тi © знаменито© ночi, коли вiн його розколов. Але то лиш так
здавалося. Слiдчий зовсiм не збирався повторювати того, що сталося
випадково й було свiдоцтвом його слабодухостi, не гiдно© чекiста. Вiн був
пiдкреслено сухий i презирливий.
Серг в - це було суцiльне презирство.
Андрiй - суцiльна iгнорацiя.
Так вони просиджували цiлi ночi, дiлячи тишу на шматочки отим
монотонним - "Ну?"
Часом цей порядок порушувався.
... Ось Андрiй, занепоко ний тим, що його щось куса за палець ноги,
дивиться вниз на сво© черевики й бачить, як з-за ранта виповза блощиця (а
©х досить i поза рантами i всерединi черевикiв!)- вилазить i повзе по
блискучiй, навощенiй пiдлозi. Андрiй цiкаво спостерiга ©©, не рухаючись.
Блощиця повзе далi, далi, в напрямку до слiдчого. Андрiй мляво дума -
"Утiче!.. ще пiвметра i вона утiче, вiн вже ©© не дiстане". Тодi пiдводить
очi на презирливе, нахилене над столом обличчя слiдчого:
-Слiдчий!..
- Ну?
- Дозвольте слово мовити.
- Ага, унадумав? Ну, говори,-вiдгукнувся Серг в жваво.
- Дозвольте блощицю вбити.
- Де?! - скида ться слiдчий.
- Ось... Повзе по пiдлозi... до столу... З черевика вилiзла...
- Що ж ти, гад, нанiс блощиць, щоб твого слiдчого зжерли?!. Бий!..
Лусь. Андрiй дiста блощицю ногою й придушу , а очима дивиться на
слiдчого.
Коли б слiдчий знав, що вiн при тому дума !
Знову заходить тиша.
По якомусь часi Андрiй помiча , що друга блощиця повзе по стiнi за його
спиною. Вона вилiзла десь з-за обцаса, вихопилася на стiну й от повзе.
- Слiдчий, - говорить Андрiй, зiтхнувши мляво.
- Ну що там?
- Дозвольте ще слово мовити.
- Ну, давай, говори. - На цей раз Серг в утриму ться вiд радостi й
говорить понуро, не пiдводячи очей вiд паперiв. - Говори.
- Дозвольте ще блощицю вбити.
- Чорррт...Де?
- Ось повзе по стiнi.
- Гм... -Серг в якусь мить мовчить, а тодi цiдить крiзь зуби: - Не
тронь!.. Ето соцiалiстiческая собственность!..
"Нi, таки, вiн напевно розколов цього Серг ва тi © ночi, - дума
Андрiй, - i, зда ться, фундаментальне".
Суха вершинка сто©ть нерухомо, змучено над лiловими сильветами дахiв.
Вiтру нема штиль. Понуре небо догоря , як купа жару, вкриваючись сiрим
попелом, попелом ночi. Безсилий вiтер залiг десь за мурами - вiн же може
нiчого вдiяти з тi ю упертою карлючкою... Нiчого не може вдiяти. Бо ©й ще
не вибила остання година, призначена вищою силою, тi ю силою, що сто©ть
понад вiтрами, понад мурами, понад опаловим небом, понад злобою, понад
усiм... I скорбна карлючка сто©ть трiумфально над тим усiм на опаловому
тлi неба, - скалiчена, обчухрана, самотня, але... сто©ть! Позбавлена
всього, уже всього, але - сто©ть! Як сама гордiсть.
Коли Андрiя вели коридором сьогоднi, в тiм коридорi стовбичила група
молодих людей в унiформах, вони були всi п'янi, збудораженi, розхристанi,
а серед них був той сержант з рiдного мiста, що сказав тодi - "Я в а м н е
з а з д р ю !" Впiзнавши Андрiя, що проходив мимо помалу, з закладеними за
спину руками "по формi", сержант стрепенувся, пiднiс вгору свого
волосатого п'ястука i п'яним голосом вигукнув на весь коридор:
- А-а!.. Слава пролетарським авiаторам!!.
Очевидно, про нього вже iсну легенда. Легенда в цих мурах.
Тепер Андрiй думав про сержанта, дивився на суху карлючку на опаловому
тлi неба, пригадував сержантове обличчя й сiрi конi в яблуках, холодний
ранок i сво© думи бiля запряжено© лiнiйки про качинi перелети... I сонату
Бетховена... I Катеринине збентежене обличчя... Вiн згадав те, що в цiм
хаосi пригасло... Серце бралося безвiдчитною тривогою:
- Чого цей сержант тут?
Згодом вияснилося, чого цей сержант тут. Опiвночi до кiмнати зайшов
Сафигiн. Начальник Н-ського райвiддiлу - Сафигiн! Гiсть з Андрi вого
рiдного мiста. Вiн зайшов з портфелем, без кашкета, з чого було ясно, що
вiн давно тут i прийшов сюди з iншо© кiмнати.
Андрiй аж стрепенувся...
Сафигiн привiтався з Серг вим кивком голови, як добрий приятель, i
зупинився перед Андрi м, дивився на нього дiловито, немов хазя©н. Був
сердитий, нахмурений, збудоражений чимось.
От би взяти й розпитати в нього, що там робиться вдома!.. Але Сафигiн
не сказав нi слова привiту, i Андрiй зрозумiв, що цей товстюх, цей такий
тонкий знавець природи, цей аматор полювання на Андрi вих сагах, зовсiм не
для того сюди при©хав. Ван при©хав, либонь, давати з ним раду, викликаний
спецiально. Адже ж Андрiй належить до його району до його, либонь, плану
"заготiвель ворогiв" i на Сафигiновi лежить велика доля вiдповiдальностi
за те, як ця частина цього плану поводиться, який да виробничий ефект.
Ефект поганий, про це Сафигiн зна й через те вiн такий нахмурений. О,
це зовсiм не той лiнькуватий i великодушний спiвбесiдник, що так розважав
був Андрiя, вiдiбравши його вад некурящих блощиць. Це стояв чекiст в
повному розумiннi цього слова. В дебелих чоботях, обперезаний ремiнням,
черствий i зловiсний. На червоному, одутлому обличчi нiчого не було з
того, що Андрiй бачив першо© ночi, лише було написане суцiльне презирство
i офiцiйнiсть. Обличчя червоне, але вираз його холодний. Вiн стоявi
помахував портфелем.
- Гм... Ви, я бачу, таки зiгнорували мою пораду? I як же вам лiта ться?
Га?! (Глум ).
Андрiй дивиться на нього пильно, не вiдповiда нi слова.
- Та-ак... - тягне Сафигiн презирливо й сiда до столу, поклавши тяжкий
портфель. Це вiн зробив жестом, який збентежив Андрiя, - жестом, що
говорив: "нiчого, упирайся, але ось тут те, що всю твою упертiсть робить
непотрiбною й безглуздою". Те ж саме було написане на Сафигiновому
обличчi.
- Ну, як вiн? - запитав Сафигiн у Серг ва таким тоном, як то пита
сердитий дядько в учителя про безнадiйного й нелюбого, накиненого пiд його
опiку сестриного дармо©да. Пита так, щоб Андрiй чув, хоч видно, що вони
вже про Андрiя багато й не раз говорили.
Серг в знизав плечима:
- Ну й чорта ви нам дали!.. Це ваше золото!.. Доведеться розстрiляти...
А жаль... Уявiть собi, вiн хоче витримати?! Ха!..
- Так, вiн хоче лiтати... (iронiя).
- Вiн лiта !.. Та тiльки що з того.
Сафигiн заходиться смiхом. Потiм поволi вiдкрива портфель, дiста
якiсь папери й значуще переда Серг ву. Серг в робить великi очi - вiн
при мно вражений, здивований, задоволений... Вони щось говорять
притишено... До Андрiя долiта слово - "секретарка".
По Андрi вi йде гаряча хвиля... А Серг в тихо, щось зрiвнюючи в
зеленiй течцi:
- А-а!..Це та?..
-Так.
Гаряча хвиля туманить мiзок. Вiн не годен логiчно думати. Хтось
насторожений i чуйний каже - "Це вони провокують! Обережно! Вони зумисне
про це говорять! Вони знають пружину тво © душi, й щось комбiнують, i
зумисне говорять про це... Обережно!" Але те все залива гаряча хвиля -
хвиля болю, протесту, кричущо© туги вiд неймовiрного припущення:
"Катерина!?"
Щось там в дiлi таке, що може геть його розторощити й всьому покласти
край. Що то за папери? Що там зроблено?.. А там щось зроблено... Щось десь
дi ться, готуючи йому удар, несподiваний i неуявний. Не може бути... Це
вони провокують.. Вiн пригаду останню зустрiч, Ка-терининi очi, повнi
слiз i в той же час розгубленостi...
В гарячковiм мiзку гойда ться самотня вершинка на опаловiм тлi неба...
Голова його хилиться пiд нестерпним тягарем...
"Не може бути!"
Вiн примирився з можливiстю зради братiв; вiн не вiрить в це, але
примирився й, захищаючи себе, свою душу, вiн захища ©х, пам'ять про них.
Але це б була крапля, яка може його геть зломити...
...Самотня вершинка вiбру в останньому божевiльному напруженнi...
Помалу заспокою ться й сто©ть, як чорна свiчка, скорбна й випростана,
чекаючи нового шквалу... Чека ...
"Не може бути", - говорить хтось iз сльозами безнадi©.
А Сафигiн дивиться на Андрiя, примруживши очi, й убiйчо посмiха ться.
Вивча Андрi ве обличчя. I так само посмiха ться Серг в. "Щось вони
мають! Щось вони мають в сво©х руках справдi таке, вiд чого всi його
змагання можуть стати марними i намарне пiде його кров, його вогонь i
розтрачена сила".
Андрiй чека , що вони будуть говорити. Вiн хоробливо хоче знати, що ж
там таке? Чим же напхана та течка, що помiтно набряка . Вона ще грубша
стала вiдтодi, як вiн ©© бачив востанн . Що там збира ться? Аж тепер
тiльки вiн як слiд помiтив, що конвей р конвей ром, а тим часом процес iде
десь пiд кригою, готуючи йому багато несподiванок i набиваючи он ту течку.
Вiн сам не дав туди жодного папiрця, а вона тим часом набряка , його доля
десь оформля ться окремо й невблаганно, зосереджуючи он в тих зелених
палiтурках чорнi хмари, з яких нагло може вдарити грiм, та який грiм!.
Грiм, пiсля якого поблiднуть всi цi конвей ри й будуть зовсiм непотрiбнi,
зайвi.
Сафигiн нiчого не говорить. I так само мовчить Серг в.
Лише знiчев'я кида до Андрiя iронiчне:
--Ну?..
... Чорна вершинка вiбру в мiзку несамовито...
Не дочекавшись вiдповiдi на Серг вове "ну" й, очевидно, не потребуючи
©©, Сафигiн зводиться й позiха зневажливо, понуро:
- Ви можете упиратися, скiльки вам хочеться. Але прийде день, коли ви
жорстоко розка тесь i плакатимете кривавими сльозами... Тiльки вже буде
пiзно... Упирайтесь, будь ласка...
По тих словах Сафигiн пiшов.
Демон зла. Чорний обперезаний блискучими ременями демон зла.
Так от чому був той сержант!
"Вони, зда ться, намацали пружину його душi..."
Це була найтяжча з усiх ночей конвей ра. Удар, який йому було зроблено
натяками й який його змучена психiка помножила на все пережите, перевершив
усi дотеперiшнi. I болюче запитання - "Хто? Хто ж той Юда, що вiддав його
на розтерзання?!" - роздво©лося, подво©вши й муку.
Може б, краще було, коли б вiн пiшов по лiнi© найменшого опору -
прийняв фiлософiю Литвинових тощо й пiшов по ©хнiй стежцi?.. Або вкоротив
життя самогубством?.. Та вiн згаду слова, сказанi Давидовi, його власнi
слова, - й так, як потопельник намацу одчайдушно ногами плавинку -
маленький i хисткий, але рятiвничий грунт, - так вiн намацу тi слова й
ста на них, як на плавинку. Вiн спира ться на них... Вiн мобiлiзу всю
свою вiру й всю свою волю й розпачливо, уперто кричить сво©й душi,
наперекiр всьому.
"Не може бути!!"
Вiн кричить наперекiр всьому, намацуючи грунт, як потопленик, - бо як
вiн повiрить у те страшне, то все впаде з грохотом, як у того
Петровського, i вiн пiде на дно.
Обчухрана вершинка, вершинка його душi, мечеться в агонi©... Вона
трима ться на волосинцi, на тонюнькiй волосинцi вiд краху. Тим крахом
протокол, що лежить он на кра чку стола, завжди готовий до послуг, - лиш
злегка повести рукою пiд ним - i все... I одна агонiя мине, але - прийде
iнша. Хоч зломаному й лежачому вже все одно. Як все одно вже було тому,
хто завис на осицi.
Напруга дiходить до останньо© межi.
"О, вони намацали, вони намацали пружину його душi".
Несподiвано конвей р став.
Конвей р став. Зупинив його Андрiй. Це сталося раптово й непередбачено.
Коли Андрiй сидiв на сво му проклятому стiльцi, млiючи вiд удару, що
його завдав Сафигiн, i був на тонюнькiй ризикованiй гранi вiд
божевiльного, безрозсудного вчинку, а Серг в його пiдганяв до того сво©м
злорадним - "Ну?!" - нагнiчуючи безупинно на його зясждену волю, коли
вершинка i так ось-ось мала зломитися - до кiмнати увiйшов Великiн.
Увiйшов рiшучими кроками.
- Ну, як вiн? - запитав Великiн громовим голосом, аж Андрi вi вдарило в
скронi.
- Та мовчить гад...
Очi в Великiна викотилися, як у бика. Вiн ступнув до Андрiя, зарипiв
зубами й гримнув несамовито:
- Встать!!
Андрiй вiдчув, що його воля пiдпорядкову ться. Господи! Вiд цього стало
страшно... Його воля... Його залiзна воля - вже не його!.. Похитуючись,
Андрiй покiрно звiвся, хоч хтось всерединi одчайдушне намагався втримати
його на мiсцi. Але вiн звiвся... Вiн стояв i дивився на Великiна згори
вниз, бо Великiн був набагато нижчий за нього, дивився, а сам з острахом
вслухався до свого нутра... Великiн тiпався весь вiд лютi й кричав йому в
обличчя... Вiн кричав найобразливiшi слова.. Вiн громадив на купу лавину
сво © лайки... Дедалi- дужче... Але те все до Авдрiя як слiд не
доходило... Великiн сатанiв, бризкав слиною, крутив сво©ми викоченими
очима... I раптом та вся громохка злива шарпнула Андрi ву душу, сягаючи до
самих глибин: дiйшовши до самого вершка свого шалу, вивершуючи Монблан
нагромаджено© похабщини, Великiн завищав на найвищому регiстрi i раптом
закричав те, чого Андрiй нiколи не сподiвався. Вiн, задихуючись, вигукнув:
- I мати твоя б...
- I батько твiй б...
- I брати тво© б...
- I сам ти б... кров!.. - вiдхаркнув i з усi © сили плюнув Андрi вi в
обличчя.
Андрi вi потемнiло у вiччу. Вiн весь затрясся. Кров ударила в очi, i
вся втрачена, несамовита його сила струснула всiм його ством, воскресши
на мить. Вiн безтямно шарпнув стiлець i з усього маху вдарив Великiна
наослiп... Великiн встиг обернутись i удар прийшовся вздовж спини.
Бiдолаха розпiстерся на пiдлозi, вдарившись обличчям об плiнтус... Серг в
шарпнув за шухляду стола й вихопив браунiнг...
"Застрелить", - майнула думка в Андрi вiй головi, але вiн випростався
назустрiч, весь тремтючи вiд дикого, безтямного гнiву й тримаючи стiлець,
вiд якого вiдлетiла нiжка. Вiн не здавав собi справи, вiн не пам'ятав
себе, клекотiв i тiпався весь, як божевiльний, спостерiгаючи, як Великiн
намагався звестись i не мiг, оглушений, з розбитим об плiнтус обличчям..
В цей час стукнули дверi й увiйшов Фрей.
- Що таке? В чому справа?! - зблiд Фрей, побачивши несподiване
видовище.
- Слухайте, начальник групи!.. - захрипiв Андрiй, весь тiпаючись i все
ще тримаючи надбитий стiлець за спинку. - Ви мене можете мучити... Ви мене
можете порiзати на шматки й з'©сти з сiллю чи без солi... Це ваша
справа... Але хто дав право... ось цьому... зневажати честь мо © матерi,
мого батька?! Вони темнi й неписьменнi - це так... Вони простi й непомiтнi
люди -- це так.. Але вони тi, iменем чи©м ви правите?! Вони тi, iменем
яких i кров'ю яких ви правите!!!
Щось було в Андрi вi таке несамовите, в усiй його змученiй, до краю
виснаженiй постатi, опанованiй лихоманкою, в тих його безтямних словах, що
Фрей ошелешений вiдступив на крок назад. Пiдвiв брови. Подивився на
Великiна, що нiяк не мiг звестись... Потiм пiдiйшов до Серг ва... Мабуть,
Серг в вважав за свiй службовий обовязок розповiсти все, як було. Вони
пошепотiли якусь мить. Фрей насупився. Потiм Фрей натис гудзика
сигналiзацi©...
"Ну от, - шарпнув Андрiй глибоко повiтря в змученi груди. - I все...
Тепер все... Зараз ускочать юрбою аргати й геть розтопчуть його... Нарештi
все!.."
До кiмнати увiйшов один оперативник, лише один. Фрей подивився якусь
мить на Андрiя. Потiм написав записку й дав ©© оператйвниковi, показавши
на Андрiя:
- Вiзьмiть... - i по хвилi з притиском проговорив нi до кого й до всiх
зразу, як присуд, що не пiдпада апеляцi©:
- Двадцять дiб карцеру!..
Андрiй вiдпружено зiтхнув i випустив з задубiло© руки стiлець. VII
Вогонь цвiте... Веселковими спектрами, помноженими в безкiнечнiсть
розчахнутою психiкою, як кольорова гама поставленими пiд рiзними кутами
люстрами, цвiте слiпучими протуберанцями, квiтами, деталями облич, речей,
спогадiв, уривками фраз, дзвiночками смiху, побитого на скалки i
злiпленого в химерну моза©ку, як гiрська луна; цвiте слiпучою синявою
неба, золотом степiв, зеленню лук i га©в... Вогонь цвiте... Вiн
розлива ться морем, i по тому морю пливе, захлина ться бризками заколисана
душа, звiльнена вiд тяжкого напруження... Напнутi до останньо© гранi нерви
раптом обм'якли, гальма попущено, й нерви вiдходять, як вiдходять зашпари
в пальцях, спочивають у блаженному трансi... Лише мiзок, перевтомлений
мiзок, гуготить в шаленому русi, пересягнувши всi гранi реального...
Вогонь цвiте... Iнерцiя безлiчi напрямкiв того руху, що мали мiсце за все
життя, раптом воскресла, ожили всi напрямки думки, i вона, виведена з
останньо© колi©, з найбiльшо© напруги останнiх днiв, як паротяг з рейок,
втратила контроль й пiшла найхимернiшими зигзагами... Все життя раптом
вмiстилося в однiм моментi всiма сво©ми площинами, всiма сво©ми деталями,
всiма сво©ми звуками й кольорами, хоч голова i все тiло були зовсiм
нерухомi... Ба, то як для стороннього спостерiгача! Для Андрiя ж
здавалось, що вiн шалено руха ться, як комета в мiжзоряних просторах,
гойда ться, пливе по вогненному морю, живе, так, як нiколи ще не жив,
серед веселкового шалу, в блаженнiй божественнiй мерехкотнявi...
Ах, яке це щастя i яка це все-таки розкiш - карцер!
Два метри вздовж, пiвтора метри впоперек - такий собi кам'яний мiшок,
без вiкна, без лiжка i без нiяко© вентиляцi©, але й без слiдчого!
Неосвiтлений, але й без пекельно© лампи! З маленькою лише дерев'яною
приступкою, щоб сидiти, але й без проклятого стiльця з його рiжечком! Вiн
закритий вiд зовнiшнього лементу залiзними дверима, а в них вiконечко. Те
вiконечко загратоване й завiшене ззовнi (вiд коридора) чорною сукнинкою. З
карцеру виходить повiтря, i та сукниночка злегка гойда ться.
Чотириста грамiв хлiба, кухлик води, темрява, й тиша, i спокiй. I
самота. Нi, яка це все-таки чудесна рiч - карцер! Чи могло прийти
будiвничому в голову, коли вiн проектував цю тюрму i визначав у нiй
найгiршу точку, що ця точка, це мiсце тяжко© покути стане найщасливiшим
мiсцем в усiй тюрмi i в усiй цiй спорудi на Раднаркомiвськiй?
В нiм можна сидiти - безкiнечно сидiти, вiдпочивати душею й тiлом i
безкiнечно думати, думати, мрiяти. А головне - нiчого не чути й не бачити,
задивившись у вогненний спектр. Забути все, знаючи наперед, що 20 днiв -
(двадцять довгих днiв! Цiле життя!)- забезпеченi за вами, належать вам,
тiльки вам.
Андрiй усiм сво©м ством радiв, що потрапив у карцер, та ще на такий
довгий термiн, i вважав це за благословення Боже... Це неснодiвана милiсть
фортуни. Мабуть, Петровський за нього дуже молився. Адже ж це порятунок
для нього. Чотириста грамiв хлiба - це досить не тiльки для того, щоб не
вмерти, але це досить для того, щоб трохи вiджити фiзично. Тишi ж i
спокою, та цi © самоти цiлком досить, щоб вiджити душею, вiдпочити, прийти
до пам'ятi. Нiяких грюкотiв, нiяко© шарпанини i тверда певнiсть, що ©х не
буде цiлих двадцять днiв - це пiсля всього, що було, для Авдрiя дорiвню
справжньому курортовi. Вiн навiть не поцiкавився тим, що нема на чiм
спати (в камерi теж нема!), анi не затурбувався тим, що тут треба весь час
сидiти (в камерi теж треба весь час сидiти!)... Правда, тут при бажаннi
можна й лягти, тiльки ж лягати на вогку цементову пiдлогу - для цього
треба бути божевiльним, але лягти можна, якщо хочеш вкоротити собi вiку,
допомагаючи слiдчим.
Зразу, як Андрiя вкинули в цей мiшок, вiн сiв на дерев'яну приступку в
блаженнiй позi, вiдкинув ноги й руки i поплив на вогненнiй гойдалцi. Спав?
Може, й спав. Якщо вогненна, веселкова фе рiя це був сон, значить, вiн
спав. Спав фе ричним, глибоким сном, так, нiби потрапив у мiжзоряний,
космiчний простiр. Проснувся - була чорнота, нiч, i вiн знову заплющив
очi. Проснувся - та сама чорнота, нiч, лиш хтось штовха його пiд боки, -
то наглядач совав йому пайку хлiба й воду в алюмiнi вiм кухлику. Вiн,
видно, гукав його у вiконечко, але не мiг розбудити, тодi вiдчинив дверi й
взявся будити грунтовнiше:
- Агов! Ти що, мертвий?! Спиш... Ну ти, брат, i спиш!.. Нiззя спати...
Лопай от.
В карцерi було хвилину сiро, поки наглядач не закрив дверей.
Андрiй випив воду, з'©в жадiбно за один раз весь хлiб i знову пiрнув у
вогонь. Сердитий наглядач хоч i накричав, але не турбував.
Як там iде час - невiдомо. Днi й ночi безнадiйно переплутались,
оберненi в суцiльну чорноту, що iснувала поза Андрi вою свiдомiстю.
Мабуть, вiн таки спав, i спав довго, бо мав вражiння, що прокинувся i
що наспався донесхочу, - вiдiспався за весь час сидiння в цiй тюрмi. Хоч
стан напiвсонливостi, стан психiчного трансу тривав далi. Потiм сонливiсть
минула й прийшло безсоння. Вiн нiби протверезiв, вогненне море увiйшло в
береги свiдомостi, та свiдомiсть була спокiйна, лише загострена надмiру.
Заплющивши очi (бо вони тут були йому нi до чого), Андрiй сидiв i думав.
Вiн, власне, був зовсiм не в цiй камерi, не в цiм мiшку кам'янiм... Хiба
(навiть такий!) кам'яний мiшок може втримати людську душу?! Андрiй
мандрував на волi... Мертва тиша й спокiй дозволяли геть цiлком вiд усього
абстрагуватися й жити iншим життям, десь там, в усьому свiтi... В
минулому, теперiшньому й майбутньому...
До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях вiд
безкiнечного сидiння. Тодi вiн вставав i стояв, погойдувався, щоб
розворушити костi та пожвавити кровообiг. Погойдавшись, знову сiдав i
продовжував обiрвану мандрiвку сво © душi...
Нi, таки гарна рiч, цей карцер! Цiкаво, що задумував iнженер Н, коли
будував цей карцер? Треба спитати його, вiн там сидить у сорок дев'ятiй
камерi й нудиться, тiпа ться душею вiд жаху, сходить потом i году
блощиць...
За дверима нудиться коридорний, чути його кроки, як вiн мляво човга
повз дверi - сюди й туди. Вони - вартовi - там змiнюються кiлька разiв на
день, i всi вони рiзно© вдачi, а Андрiй сидить все один. Найпри мнiшою
деталлю цього карцеру , мабуть, те, що в дверях нема "вовчка", отого
зрадливого ока, що все пильну за вами, й невiдомо, коли саме воно
дивиться, а коли спить. Тут справа простiша бо крiзь вовчок у темряву не
заглянеш. Коли коридорному треба глянути, що робить в'язень, вiн пiдiйма
сукнинку на вiконечку й зазира , можна бачити навiть обличчя й очi того
коридорного.
Серед наглядачiв, на загал злих, один добрий. Вiн ма негарне,
шрамасте обличчя, нiс, як рiпа, кострубатi бровi i взагалi весь якийсь
кострубатий i необтесаний. Йому, мабуть, особливо нудно. Ось вiн вiдслоня
сукнинку й дивиться на Андрiя:
- Сидиш? - пита вiн суворо, сховавши в очах смiшинку...
- Сиджу...
- Гм... Ну, сиди, сиди... - i опуска запинальце. Через якийсь час,
пiсля нудного слонячого тупцяння сюди й туди, вiн знову пiдiйма
запинальце:
- Сидиш?
- Сиджу...
- Гм... I за що ж тебе посадили?
Андрiй зiтха апатично:
- Не знаю...
- Ге-ге... Не зна ш... (добродушна iронiя, видно, вiн зна добре, за що
Андрiя посадили до карцеру, i це його веселить). - Ну, сиди, сиди...
Мина якийсь час - вартовому нудно. Його щось тягне до запинальця, i
вiн пiдiйма його:
- Ти чого куриш?! - раптом запиту вiн суворо, мовби зловив на злочинi.
Андрiй щиро диву ться:
- Я не курю.
- Гм... Не курю... Ну, так хочеш курити! Зна м ми вас!..
- А... Це можливо...
Вартовий опуска запинальце, мабуть, втiшений, що так пожартував, i
бiльше не пiдходить. Тупця ться по коридору сюди й туди. Андрiй вже
почина за нього забувати. Пiд ложечкою ссе докучливе бажання закурити,
справдi закурити. Пекельне бажання закурити! Нагадав вражий син!.. I
ходить там собi.
Вартовий ходить, як маятник. Аже ось вартовий зупиня ться бiля
дверей... Несподiвано просува ться попiд запинальце рука з чимось, а
строгий голос каже:
- На... Кури... Та не дуже дими... а то валитиме з вiконечка дим, як з
комина...
В руцi шматок газети, в газетi махорка i пучка сiрникiв... Вражений
Андрiй бере те все, рука щеза , а голос з-за запинальця глухо каже:
- Там i тертушка ... Смали... Гм... "Не знаю".
Дiйсно, в махорцi шматочок тертушки, вiдламано© вiд коробочки. Андрiй
навпомацки вiддира шматочок газети, скручу грубу цигарку й закурю ...
Сiрник трима в руцi, доки вiн не догоря до само© пучки- розгляда сво
житло... Нiчого житло. Сiрник гасне, а в очах ще стоять сiрi голi стiни
такого собi цементового ромба. Можна б сказати, що це домовина або
мавзолей, коли б у кутку не було парашi, а головне - коли б Андрiй так
добре не почувався в цiм мавзоле©. Колись, як вiн сидiв цiлий рiк у камерi
самотнього ув'язнення, вiн нi за чим так не тужив, як за людьми, i нiчого
так не хотiв, як того, щоб нарештi вийти зi сво © "мишоловки" i з тими
людьми побачитись, не важно, з якими, аби лиш то були люди... Мабуть на
такiй пiдставi й цей карцер побудовано... Тепер навпаки - вiн хотiв
самоти. I вiн ма самоту... Андрiй курить i якийсь час дума про
вартового... На серцi робиться тепло... Кров швидше пробiга в жилах i на
душi лагiднi - то поверта ться захитана й розтрощена вiра в людину...
Так, нiби з-за хмар пiдiйма ться сонце... Найдорожчий скарб, що людина
ма , - це вiра в себе i в собi подiбних! Принаймнi на цьому все життя
трималася Андрi ва душа i вiн в цьому саме тепер перекону ться.
Епiзод з вартовим та з цi ю махоркою на нього дi , як сонячний промiнь.
Вiн так дi , як рятiвничий хiмiкалiй на зiпсовану, зiв'ялену фотографiчну
платiвку, викликаючи забутi, загубленi риси, воскреша ©х, пiдсилю ,
скрiплю ... I ось образ вiдтворено... Серце ста на мiсце, на ту тверду
основу, на якiй воно стояло незрушимо.
. . . . . .
Як можна збавити час в карцерi? Вiдомо, що в суворiй iзоляцi© люди
божеволiють вiд нудьги, вiдомо, що з камер самотнього ув'язнення юнаки
виходять лисi вiд тi © само© нудьги, вiд бездiлля, вiд вiдчаю самотностi,
вiд муки монотонностi, коли час, зда ться, зупинився й не йде. А надто в
отакiм от карцерi, в темрявi, коли людина уподоблена до живцем
похованого... Але як то смiшно, як на Андрi©в погляд! Як можна збожеволiти
бути дiйсно цiкавий етап слiдства. Потiм вони ще мусять дати йому очнi
ставки з усiма тими, хто тую течку напакував "матерiалами". Мусять! Очнi
ставки! I вiн на власнi очi побачить те, що так до болю хоче знати. Вiн ту
всю прокляту загадку нарештi розшифру . Розшифру , панове!
Та тим часом нiхто ще не викладав карти на стiл. Конвей р iшов далi.
Облишивши палiччя, гарматнi й всi iншi генiальнi винаходи, бо вони вже
свою функцiю виконали скiльки могли, тепер Андрiя вирiшили взяти "iзмором"
Конвей р пересунувся новою дiлянкою - слiдство зайшло в стадiю "нукання",
безкiнечного сидiння на стiльцi, iспиту безсонням. Цiлi, ночi звечора до
рана.
Андрiя приводили й саджали на стiлець, бiля дверей, велiли скласти руки
на колiна й так сидiти. Серг в сiдав ген по той бiк моря блискучо©
пiдлоги, за столом, читав книжки, листав папери, щось писав, позiхав i
зрiдка мiж дiлом нукав:
- Ну?..
Андрiй звик до того нукання й не вiдповiдав нiчого. Вiн собi думав про
сво , мрiяв, тренувався в дрiманнi, не заплющуючи очей.
- Ну?..
Те нукання капало, як крапля з даху пiсля великого грозового дощу, й
пiд його монотонний плюск гарно було дрiмати.
Часом Андрi вi здавалося, що слiдчий хоче з ним заговорити в тiм дусi,
як то було тi © знаменито© ночi, коли вiн його розколов. Але то лиш так
здавалося. Слiдчий зовсiм не збирався повторювати того, що сталося
випадково й було свiдоцтвом його слабодухостi, не гiдно© чекiста. Вiн був
пiдкреслено сухий i презирливий.
Серг в - це було суцiльне презирство.
Андрiй - суцiльна iгнорацiя.
Так вони просиджували цiлi ночi, дiлячи тишу на шматочки отим
монотонним - "Ну?"
Часом цей порядок порушувався.
... Ось Андрiй, занепоко ний тим, що його щось куса за палець ноги,
дивиться вниз на сво© черевики й бачить, як з-за ранта виповза блощиця (а
©х досить i поза рантами i всерединi черевикiв!)- вилазить i повзе по
блискучiй, навощенiй пiдлозi. Андрiй цiкаво спостерiга ©©, не рухаючись.
Блощиця повзе далi, далi, в напрямку до слiдчого. Андрiй мляво дума -
"Утiче!.. ще пiвметра i вона утiче, вiн вже ©© не дiстане". Тодi пiдводить
очi на презирливе, нахилене над столом обличчя слiдчого:
-Слiдчий!..
- Ну?
- Дозвольте слово мовити.
- Ага, унадумав? Ну, говори,-вiдгукнувся Серг в жваво.
- Дозвольте блощицю вбити.
- Де?! - скида ться слiдчий.
- Ось... Повзе по пiдлозi... до столу... З черевика вилiзла...
- Що ж ти, гад, нанiс блощиць, щоб твого слiдчого зжерли?!. Бий!..
Лусь. Андрiй дiста блощицю ногою й придушу , а очима дивиться на
слiдчого.
Коли б слiдчий знав, що вiн при тому дума !
Знову заходить тиша.
По якомусь часi Андрiй помiча , що друга блощиця повзе по стiнi за його
спиною. Вона вилiзла десь з-за обцаса, вихопилася на стiну й от повзе.
- Слiдчий, - говорить Андрiй, зiтхнувши мляво.
- Ну що там?
- Дозвольте ще слово мовити.
- Ну, давай, говори. - На цей раз Серг в утриму ться вiд радостi й
говорить понуро, не пiдводячи очей вiд паперiв. - Говори.
- Дозвольте ще блощицю вбити.
- Чорррт...Де?
- Ось повзе по стiнi.
- Гм... -Серг в якусь мить мовчить, а тодi цiдить крiзь зуби: - Не
тронь!.. Ето соцiалiстiческая собственность!..
"Нi, таки, вiн напевно розколов цього Серг ва тi © ночi, - дума
Андрiй, - i, зда ться, фундаментальне".
Суха вершинка сто©ть нерухомо, змучено над лiловими сильветами дахiв.
Вiтру нема штиль. Понуре небо догоря , як купа жару, вкриваючись сiрим
попелом, попелом ночi. Безсилий вiтер залiг десь за мурами - вiн же може
нiчого вдiяти з тi ю упертою карлючкою... Нiчого не може вдiяти. Бо ©й ще
не вибила остання година, призначена вищою силою, тi ю силою, що сто©ть
понад вiтрами, понад мурами, понад опаловим небом, понад злобою, понад
усiм... I скорбна карлючка сто©ть трiумфально над тим усiм на опаловому
тлi неба, - скалiчена, обчухрана, самотня, але... сто©ть! Позбавлена
всього, уже всього, але - сто©ть! Як сама гордiсть.
Коли Андрiя вели коридором сьогоднi, в тiм коридорi стовбичила група
молодих людей в унiформах, вони були всi п'янi, збудораженi, розхристанi,
а серед них був той сержант з рiдного мiста, що сказав тодi - "Я в а м н е
з а з д р ю !" Впiзнавши Андрiя, що проходив мимо помалу, з закладеними за
спину руками "по формi", сержант стрепенувся, пiднiс вгору свого
волосатого п'ястука i п'яним голосом вигукнув на весь коридор:
- А-а!.. Слава пролетарським авiаторам!!.
Очевидно, про нього вже iсну легенда. Легенда в цих мурах.
Тепер Андрiй думав про сержанта, дивився на суху карлючку на опаловому
тлi неба, пригадував сержантове обличчя й сiрi конi в яблуках, холодний
ранок i сво© думи бiля запряжено© лiнiйки про качинi перелети... I сонату
Бетховена... I Катеринине збентежене обличчя... Вiн згадав те, що в цiм
хаосi пригасло... Серце бралося безвiдчитною тривогою:
- Чого цей сержант тут?
Згодом вияснилося, чого цей сержант тут. Опiвночi до кiмнати зайшов
Сафигiн. Начальник Н-ського райвiддiлу - Сафигiн! Гiсть з Андрi вого
рiдного мiста. Вiн зайшов з портфелем, без кашкета, з чого було ясно, що
вiн давно тут i прийшов сюди з iншо© кiмнати.
Андрiй аж стрепенувся...
Сафигiн привiтався з Серг вим кивком голови, як добрий приятель, i
зупинився перед Андрi м, дивився на нього дiловито, немов хазя©н. Був
сердитий, нахмурений, збудоражений чимось.
От би взяти й розпитати в нього, що там робиться вдома!.. Але Сафигiн
не сказав нi слова привiту, i Андрiй зрозумiв, що цей товстюх, цей такий
тонкий знавець природи, цей аматор полювання на Андрi вих сагах, зовсiм не
для того сюди при©хав. Ван при©хав, либонь, давати з ним раду, викликаний
спецiально. Адже ж Андрiй належить до його району до його, либонь, плану
"заготiвель ворогiв" i на Сафигiновi лежить велика доля вiдповiдальностi
за те, як ця частина цього плану поводиться, який да виробничий ефект.
Ефект поганий, про це Сафигiн зна й через те вiн такий нахмурений. О,
це зовсiм не той лiнькуватий i великодушний спiвбесiдник, що так розважав
був Андрiя, вiдiбравши його вад некурящих блощиць. Це стояв чекiст в
повному розумiннi цього слова. В дебелих чоботях, обперезаний ремiнням,
черствий i зловiсний. На червоному, одутлому обличчi нiчого не було з
того, що Андрiй бачив першо© ночi, лише було написане суцiльне презирство
i офiцiйнiсть. Обличчя червоне, але вираз його холодний. Вiн стоявi
помахував портфелем.
- Гм... Ви, я бачу, таки зiгнорували мою пораду? I як же вам лiта ться?
Га?! (Глум ).
Андрiй дивиться на нього пильно, не вiдповiда нi слова.
- Та-ак... - тягне Сафигiн презирливо й сiда до столу, поклавши тяжкий
портфель. Це вiн зробив жестом, який збентежив Андрiя, - жестом, що
говорив: "нiчого, упирайся, але ось тут те, що всю твою упертiсть робить
непотрiбною й безглуздою". Те ж саме було написане на Сафигiновому
обличчi.
- Ну, як вiн? - запитав Сафигiн у Серг ва таким тоном, як то пита
сердитий дядько в учителя про безнадiйного й нелюбого, накиненого пiд його
опiку сестриного дармо©да. Пита так, щоб Андрiй чув, хоч видно, що вони
вже про Андрiя багато й не раз говорили.
Серг в знизав плечима:
- Ну й чорта ви нам дали!.. Це ваше золото!.. Доведеться розстрiляти...
А жаль... Уявiть собi, вiн хоче витримати?! Ха!..
- Так, вiн хоче лiтати... (iронiя).
- Вiн лiта !.. Та тiльки що з того.
Сафигiн заходиться смiхом. Потiм поволi вiдкрива портфель, дiста
якiсь папери й значуще переда Серг ву. Серг в робить великi очi - вiн
при мно вражений, здивований, задоволений... Вони щось говорять
притишено... До Андрiя долiта слово - "секретарка".
По Андрi вi йде гаряча хвиля... А Серг в тихо, щось зрiвнюючи в
зеленiй течцi:
- А-а!..Це та?..
-Так.
Гаряча хвиля туманить мiзок. Вiн не годен логiчно думати. Хтось
насторожений i чуйний каже - "Це вони провокують! Обережно! Вони зумисне
про це говорять! Вони знають пружину тво © душi, й щось комбiнують, i
зумисне говорять про це... Обережно!" Але те все залива гаряча хвиля -
хвиля болю, протесту, кричущо© туги вiд неймовiрного припущення:
"Катерина!?"
Щось там в дiлi таке, що може геть його розторощити й всьому покласти
край. Що то за папери? Що там зроблено?.. А там щось зроблено... Щось десь
дi ться, готуючи йому удар, несподiваний i неуявний. Не може бути... Це
вони провокують.. Вiн пригаду останню зустрiч, Ка-терининi очi, повнi
слiз i в той же час розгубленостi...
В гарячковiм мiзку гойда ться самотня вершинка на опаловiм тлi неба...
Голова його хилиться пiд нестерпним тягарем...
"Не може бути!"
Вiн примирився з можливiстю зради братiв; вiн не вiрить в це, але
примирився й, захищаючи себе, свою душу, вiн захища ©х, пам'ять про них.
Але це б була крапля, яка може його геть зломити...
...Самотня вершинка вiбру в останньому божевiльному напруженнi...
Помалу заспокою ться й сто©ть, як чорна свiчка, скорбна й випростана,
чекаючи нового шквалу... Чека ...
"Не може бути", - говорить хтось iз сльозами безнадi©.
А Сафигiн дивиться на Андрiя, примруживши очi, й убiйчо посмiха ться.
Вивча Андрi ве обличчя. I так само посмiха ться Серг в. "Щось вони
мають! Щось вони мають в сво©х руках справдi таке, вiд чого всi його
змагання можуть стати марними i намарне пiде його кров, його вогонь i
розтрачена сила".
Андрiй чека , що вони будуть говорити. Вiн хоробливо хоче знати, що ж
там таке? Чим же напхана та течка, що помiтно набряка . Вона ще грубша
стала вiдтодi, як вiн ©© бачив востанн . Що там збира ться? Аж тепер
тiльки вiн як слiд помiтив, що конвей р конвей ром, а тим часом процес iде
десь пiд кригою, готуючи йому багато несподiванок i набиваючи он ту течку.
Вiн сам не дав туди жодного папiрця, а вона тим часом набряка , його доля
десь оформля ться окремо й невблаганно, зосереджуючи он в тих зелених
палiтурках чорнi хмари, з яких нагло може вдарити грiм, та який грiм!.
Грiм, пiсля якого поблiднуть всi цi конвей ри й будуть зовсiм непотрiбнi,
зайвi.
Сафигiн нiчого не говорить. I так само мовчить Серг в.
Лише знiчев'я кида до Андрiя iронiчне:
--Ну?..
... Чорна вершинка вiбру в мiзку несамовито...
Не дочекавшись вiдповiдi на Серг вове "ну" й, очевидно, не потребуючи
©©, Сафигiн зводиться й позiха зневажливо, понуро:
- Ви можете упиратися, скiльки вам хочеться. Але прийде день, коли ви
жорстоко розка тесь i плакатимете кривавими сльозами... Тiльки вже буде
пiзно... Упирайтесь, будь ласка...
По тих словах Сафигiн пiшов.
Демон зла. Чорний обперезаний блискучими ременями демон зла.
Так от чому був той сержант!
"Вони, зда ться, намацали пружину його душi..."
Це була найтяжча з усiх ночей конвей ра. Удар, який йому було зроблено
натяками й який його змучена психiка помножила на все пережите, перевершив
усi дотеперiшнi. I болюче запитання - "Хто? Хто ж той Юда, що вiддав його
на розтерзання?!" - роздво©лося, подво©вши й муку.
Може б, краще було, коли б вiн пiшов по лiнi© найменшого опору -
прийняв фiлософiю Литвинових тощо й пiшов по ©хнiй стежцi?.. Або вкоротив
життя самогубством?.. Та вiн згаду слова, сказанi Давидовi, його власнi
слова, - й так, як потопельник намацу одчайдушно ногами плавинку -
маленький i хисткий, але рятiвничий грунт, - так вiн намацу тi слова й
ста на них, як на плавинку. Вiн спира ться на них... Вiн мобiлiзу всю
свою вiру й всю свою волю й розпачливо, уперто кричить сво©й душi,
наперекiр всьому.
"Не може бути!!"
Вiн кричить наперекiр всьому, намацуючи грунт, як потопленик, - бо як
вiн повiрить у те страшне, то все впаде з грохотом, як у того
Петровського, i вiн пiде на дно.
Обчухрана вершинка, вершинка його душi, мечеться в агонi©... Вона
трима ться на волосинцi, на тонюнькiй волосинцi вiд краху. Тим крахом
протокол, що лежить он на кра чку стола, завжди готовий до послуг, - лиш
злегка повести рукою пiд ним - i все... I одна агонiя мине, але - прийде
iнша. Хоч зломаному й лежачому вже все одно. Як все одно вже було тому,
хто завис на осицi.
Напруга дiходить до останньо© межi.
"О, вони намацали, вони намацали пружину його душi".
Несподiвано конвей р став.
Конвей р став. Зупинив його Андрiй. Це сталося раптово й непередбачено.
Коли Андрiй сидiв на сво му проклятому стiльцi, млiючи вiд удару, що
його завдав Сафигiн, i був на тонюнькiй ризикованiй гранi вiд
божевiльного, безрозсудного вчинку, а Серг в його пiдганяв до того сво©м
злорадним - "Ну?!" - нагнiчуючи безупинно на його зясждену волю, коли
вершинка i так ось-ось мала зломитися - до кiмнати увiйшов Великiн.
Увiйшов рiшучими кроками.
- Ну, як вiн? - запитав Великiн громовим голосом, аж Андрi вi вдарило в
скронi.
- Та мовчить гад...
Очi в Великiна викотилися, як у бика. Вiн ступнув до Андрiя, зарипiв
зубами й гримнув несамовито:
- Встать!!
Андрiй вiдчув, що його воля пiдпорядкову ться. Господи! Вiд цього стало
страшно... Його воля... Його залiзна воля - вже не його!.. Похитуючись,
Андрiй покiрно звiвся, хоч хтось всерединi одчайдушне намагався втримати
його на мiсцi. Але вiн звiвся... Вiн стояв i дивився на Великiна згори
вниз, бо Великiн був набагато нижчий за нього, дивився, а сам з острахом
вслухався до свого нутра... Великiн тiпався весь вiд лютi й кричав йому в
обличчя... Вiн кричав найобразливiшi слова.. Вiн громадив на купу лавину
сво © лайки... Дедалi- дужче... Але те все до Авдрiя як слiд не
доходило... Великiн сатанiв, бризкав слиною, крутив сво©ми викоченими
очима... I раптом та вся громохка злива шарпнула Андрi ву душу, сягаючи до
самих глибин: дiйшовши до самого вершка свого шалу, вивершуючи Монблан
нагромаджено© похабщини, Великiн завищав на найвищому регiстрi i раптом
закричав те, чого Андрiй нiколи не сподiвався. Вiн, задихуючись, вигукнув:
- I мати твоя б...
- I батько твiй б...
- I брати тво© б...
- I сам ти б... кров!.. - вiдхаркнув i з усi © сили плюнув Андрi вi в
обличчя.
Андрi вi потемнiло у вiччу. Вiн весь затрясся. Кров ударила в очi, i
вся втрачена, несамовита його сила струснула всiм його ством, воскресши
на мить. Вiн безтямно шарпнув стiлець i з усього маху вдарив Великiна
наослiп... Великiн встиг обернутись i удар прийшовся вздовж спини.
Бiдолаха розпiстерся на пiдлозi, вдарившись обличчям об плiнтус... Серг в
шарпнув за шухляду стола й вихопив браунiнг...
"Застрелить", - майнула думка в Андрi вiй головi, але вiн випростався
назустрiч, весь тремтючи вiд дикого, безтямного гнiву й тримаючи стiлець,
вiд якого вiдлетiла нiжка. Вiн не здавав собi справи, вiн не пам'ятав
себе, клекотiв i тiпався весь, як божевiльний, спостерiгаючи, як Великiн
намагався звестись i не мiг, оглушений, з розбитим об плiнтус обличчям..
В цей час стукнули дверi й увiйшов Фрей.
- Що таке? В чому справа?! - зблiд Фрей, побачивши несподiване
видовище.
- Слухайте, начальник групи!.. - захрипiв Андрiй, весь тiпаючись i все
ще тримаючи надбитий стiлець за спинку. - Ви мене можете мучити... Ви мене
можете порiзати на шматки й з'©сти з сiллю чи без солi... Це ваша
справа... Але хто дав право... ось цьому... зневажати честь мо © матерi,
мого батька?! Вони темнi й неписьменнi - це так... Вони простi й непомiтнi
люди -- це так.. Але вони тi, iменем чи©м ви правите?! Вони тi, iменем
яких i кров'ю яких ви правите!!!
Щось було в Андрi вi таке несамовите, в усiй його змученiй, до краю
виснаженiй постатi, опанованiй лихоманкою, в тих його безтямних словах, що
Фрей ошелешений вiдступив на крок назад. Пiдвiв брови. Подивився на
Великiна, що нiяк не мiг звестись... Потiм пiдiйшов до Серг ва... Мабуть,
Серг в вважав за свiй службовий обовязок розповiсти все, як було. Вони
пошепотiли якусь мить. Фрей насупився. Потiм Фрей натис гудзика
сигналiзацi©...
"Ну от, - шарпнув Андрiй глибоко повiтря в змученi груди. - I все...
Тепер все... Зараз ускочать юрбою аргати й геть розтопчуть його... Нарештi
все!.."
До кiмнати увiйшов один оперативник, лише один. Фрей подивився якусь
мить на Андрiя. Потiм написав записку й дав ©© оператйвниковi, показавши
на Андрiя:
- Вiзьмiть... - i по хвилi з притиском проговорив нi до кого й до всiх
зразу, як присуд, що не пiдпада апеляцi©:
- Двадцять дiб карцеру!..
Андрiй вiдпружено зiтхнув i випустив з задубiло© руки стiлець. VII
Вогонь цвiте... Веселковими спектрами, помноженими в безкiнечнiсть
розчахнутою психiкою, як кольорова гама поставленими пiд рiзними кутами
люстрами, цвiте слiпучими протуберанцями, квiтами, деталями облич, речей,
спогадiв, уривками фраз, дзвiночками смiху, побитого на скалки i
злiпленого в химерну моза©ку, як гiрська луна; цвiте слiпучою синявою
неба, золотом степiв, зеленню лук i га©в... Вогонь цвiте... Вiн
розлива ться морем, i по тому морю пливе, захлина ться бризками заколисана
душа, звiльнена вiд тяжкого напруження... Напнутi до останньо© гранi нерви
раптом обм'якли, гальма попущено, й нерви вiдходять, як вiдходять зашпари
в пальцях, спочивають у блаженному трансi... Лише мiзок, перевтомлений
мiзок, гуготить в шаленому русi, пересягнувши всi гранi реального...
Вогонь цвiте... Iнерцiя безлiчi напрямкiв того руху, що мали мiсце за все
життя, раптом воскресла, ожили всi напрямки думки, i вона, виведена з
останньо© колi©, з найбiльшо© напруги останнiх днiв, як паротяг з рейок,
втратила контроль й пiшла найхимернiшими зигзагами... Все життя раптом
вмiстилося в однiм моментi всiма сво©ми площинами, всiма сво©ми деталями,
всiма сво©ми звуками й кольорами, хоч голова i все тiло були зовсiм
нерухомi... Ба, то як для стороннього спостерiгача! Для Андрiя ж
здавалось, що вiн шалено руха ться, як комета в мiжзоряних просторах,
гойда ться, пливе по вогненному морю, живе, так, як нiколи ще не жив,
серед веселкового шалу, в блаженнiй божественнiй мерехкотнявi...
Ах, яке це щастя i яка це все-таки розкiш - карцер!
Два метри вздовж, пiвтора метри впоперек - такий собi кам'яний мiшок,
без вiкна, без лiжка i без нiяко© вентиляцi©, але й без слiдчого!
Неосвiтлений, але й без пекельно© лампи! З маленькою лише дерев'яною
приступкою, щоб сидiти, але й без проклятого стiльця з його рiжечком! Вiн
закритий вiд зовнiшнього лементу залiзними дверима, а в них вiконечко. Те
вiконечко загратоване й завiшене ззовнi (вiд коридора) чорною сукнинкою. З
карцеру виходить повiтря, i та сукниночка злегка гойда ться.
Чотириста грамiв хлiба, кухлик води, темрява, й тиша, i спокiй. I
самота. Нi, яка це все-таки чудесна рiч - карцер! Чи могло прийти
будiвничому в голову, коли вiн проектував цю тюрму i визначав у нiй
найгiршу точку, що ця точка, це мiсце тяжко© покути стане найщасливiшим
мiсцем в усiй тюрмi i в усiй цiй спорудi на Раднаркомiвськiй?
В нiм можна сидiти - безкiнечно сидiти, вiдпочивати душею й тiлом i
безкiнечно думати, думати, мрiяти. А головне - нiчого не чути й не бачити,
задивившись у вогненний спектр. Забути все, знаючи наперед, що 20 днiв -
(двадцять довгих днiв! Цiле життя!)- забезпеченi за вами, належать вам,
тiльки вам.
Андрiй усiм сво©м ством радiв, що потрапив у карцер, та ще на такий
довгий термiн, i вважав це за благословення Боже... Це неснодiвана милiсть
фортуни. Мабуть, Петровський за нього дуже молився. Адже ж це порятунок
для нього. Чотириста грамiв хлiба - це досить не тiльки для того, щоб не
вмерти, але це досить для того, щоб трохи вiджити фiзично. Тишi ж i
спокою, та цi © самоти цiлком досить, щоб вiджити душею, вiдпочити, прийти
до пам'ятi. Нiяких грюкотiв, нiяко© шарпанини i тверда певнiсть, що ©х не
буде цiлих двадцять днiв - це пiсля всього, що було, для Авдрiя дорiвню
справжньому курортовi. Вiн навiть не поцiкавився тим, що нема на чiм
спати (в камерi теж нема!), анi не затурбувався тим, що тут треба весь час
сидiти (в камерi теж треба весь час сидiти!)... Правда, тут при бажаннi
можна й лягти, тiльки ж лягати на вогку цементову пiдлогу - для цього
треба бути божевiльним, але лягти можна, якщо хочеш вкоротити собi вiку,
допомагаючи слiдчим.
Зразу, як Андрiя вкинули в цей мiшок, вiн сiв на дерев'яну приступку в
блаженнiй позi, вiдкинув ноги й руки i поплив на вогненнiй гойдалцi. Спав?
Може, й спав. Якщо вогненна, веселкова фе рiя це був сон, значить, вiн
спав. Спав фе ричним, глибоким сном, так, нiби потрапив у мiжзоряний,
космiчний простiр. Проснувся - була чорнота, нiч, i вiн знову заплющив
очi. Проснувся - та сама чорнота, нiч, лиш хтось штовха його пiд боки, -
то наглядач совав йому пайку хлiба й воду в алюмiнi вiм кухлику. Вiн,
видно, гукав його у вiконечко, але не мiг розбудити, тодi вiдчинив дверi й
взявся будити грунтовнiше:
- Агов! Ти що, мертвий?! Спиш... Ну ти, брат, i спиш!.. Нiззя спати...
Лопай от.
В карцерi було хвилину сiро, поки наглядач не закрив дверей.
Андрiй випив воду, з'©в жадiбно за один раз весь хлiб i знову пiрнув у
вогонь. Сердитий наглядач хоч i накричав, але не турбував.
Як там iде час - невiдомо. Днi й ночi безнадiйно переплутались,
оберненi в суцiльну чорноту, що iснувала поза Андрi вою свiдомiстю.
Мабуть, вiн таки спав, i спав довго, бо мав вражiння, що прокинувся i
що наспався донесхочу, - вiдiспався за весь час сидiння в цiй тюрмi. Хоч
стан напiвсонливостi, стан психiчного трансу тривав далi. Потiм сонливiсть
минула й прийшло безсоння. Вiн нiби протверезiв, вогненне море увiйшло в
береги свiдомостi, та свiдомiсть була спокiйна, лише загострена надмiру.
Заплющивши очi (бо вони тут були йому нi до чого), Андрiй сидiв i думав.
Вiн, власне, був зовсiм не в цiй камерi, не в цiм мiшку кам'янiм... Хiба
(навiть такий!) кам'яний мiшок може втримати людську душу?! Андрiй
мандрував на волi... Мертва тиша й спокiй дозволяли геть цiлком вiд усього
абстрагуватися й жити iншим життям, десь там, в усьому свiтi... В
минулому, теперiшньому й майбутньому...
До темряви й до реального стану повертала його ломота в костях вiд
безкiнечного сидiння. Тодi вiн вставав i стояв, погойдувався, щоб
розворушити костi та пожвавити кровообiг. Погойдавшись, знову сiдав i
продовжував обiрвану мандрiвку сво © душi...
Нi, таки гарна рiч, цей карцер! Цiкаво, що задумував iнженер Н, коли
будував цей карцер? Треба спитати його, вiн там сидить у сорок дев'ятiй
камерi й нудиться, тiпа ться душею вiд жаху, сходить потом i году
блощиць...
За дверима нудиться коридорний, чути його кроки, як вiн мляво човга
повз дверi - сюди й туди. Вони - вартовi - там змiнюються кiлька разiв на
день, i всi вони рiзно© вдачi, а Андрiй сидить все один. Найпри мнiшою
деталлю цього карцеру , мабуть, те, що в дверях нема "вовчка", отого
зрадливого ока, що все пильну за вами, й невiдомо, коли саме воно
дивиться, а коли спить. Тут справа простiша бо крiзь вовчок у темряву не
заглянеш. Коли коридорному треба глянути, що робить в'язень, вiн пiдiйма
сукнинку на вiконечку й зазира , можна бачити навiть обличчя й очi того
коридорного.
Серед наглядачiв, на загал злих, один добрий. Вiн ма негарне,
шрамасте обличчя, нiс, як рiпа, кострубатi бровi i взагалi весь якийсь
кострубатий i необтесаний. Йому, мабуть, особливо нудно. Ось вiн вiдслоня
сукнинку й дивиться на Андрiя:
- Сидиш? - пита вiн суворо, сховавши в очах смiшинку...
- Сиджу...
- Гм... Ну, сиди, сиди... - i опуска запинальце. Через якийсь час,
пiсля нудного слонячого тупцяння сюди й туди, вiн знову пiдiйма
запинальце:
- Сидиш?
- Сиджу...
- Гм... I за що ж тебе посадили?
Андрiй зiтха апатично:
- Не знаю...
- Ге-ге... Не зна ш... (добродушна iронiя, видно, вiн зна добре, за що
Андрiя посадили до карцеру, i це його веселить). - Ну, сиди, сиди...
Мина якийсь час - вартовому нудно. Його щось тягне до запинальця, i
вiн пiдiйма його:
- Ти чого куриш?! - раптом запиту вiн суворо, мовби зловив на злочинi.
Андрiй щиро диву ться:
- Я не курю.
- Гм... Не курю... Ну, так хочеш курити! Зна м ми вас!..
- А... Це можливо...
Вартовий опуска запинальце, мабуть, втiшений, що так пожартував, i
бiльше не пiдходить. Тупця ться по коридору сюди й туди. Андрiй вже
почина за нього забувати. Пiд ложечкою ссе докучливе бажання закурити,
справдi закурити. Пекельне бажання закурити! Нагадав вражий син!.. I
ходить там собi.
Вартовий ходить, як маятник. Аже ось вартовий зупиня ться бiля
дверей... Несподiвано просува ться попiд запинальце рука з чимось, а
строгий голос каже:
- На... Кури... Та не дуже дими... а то валитиме з вiконечка дим, як з
комина...
В руцi шматок газети, в газетi махорка i пучка сiрникiв... Вражений
Андрiй бере те все, рука щеза , а голос з-за запинальця глухо каже:
- Там i тертушка ... Смали... Гм... "Не знаю".
Дiйсно, в махорцi шматочок тертушки, вiдламано© вiд коробочки. Андрiй
навпомацки вiддира шматочок газети, скручу грубу цигарку й закурю ...
Сiрник трима в руцi, доки вiн не догоря до само© пучки- розгляда сво
житло... Нiчого житло. Сiрник гасне, а в очах ще стоять сiрi голi стiни
такого собi цементового ромба. Можна б сказати, що це домовина або
мавзолей, коли б у кутку не було парашi, а головне - коли б Андрiй так
добре не почувався в цiм мавзоле©. Колись, як вiн сидiв цiлий рiк у камерi
самотнього ув'язнення, вiн нi за чим так не тужив, як за людьми, i нiчого
так не хотiв, як того, щоб нарештi вийти зi сво © "мишоловки" i з тими
людьми побачитись, не важно, з якими, аби лиш то були люди... Мабуть на
такiй пiдставi й цей карцер побудовано... Тепер навпаки - вiн хотiв
самоти. I вiн ма самоту... Андрiй курить i якийсь час дума про
вартового... На серцi робиться тепло... Кров швидше пробiга в жилах i на
душi лагiднi - то поверта ться захитана й розтрощена вiра в людину...
Так, нiби з-за хмар пiдiйма ться сонце... Найдорожчий скарб, що людина
ма , - це вiра в себе i в собi подiбних! Принаймнi на цьому все життя
трималася Андрi ва душа i вiн в цьому саме тепер перекону ться.
Епiзод з вартовим та з цi ю махоркою на нього дi , як сонячний промiнь.
Вiн так дi , як рятiвничий хiмiкалiй на зiпсовану, зiв'ялену фотографiчну
платiвку, викликаючи забутi, загубленi риси, воскреша ©х, пiдсилю ,
скрiплю ... I ось образ вiдтворено... Серце ста на мiсце, на ту тверду
основу, на якiй воно стояло незрушимо.
. . . . . .
Як можна збавити час в карцерi? Вiдомо, що в суворiй iзоляцi© люди
божеволiють вiд нудьги, вiдомо, що з камер самотнього ув'язнення юнаки
виходять лисi вiд тi © само© нудьги, вiд бездiлля, вiд вiдчаю самотностi,
вiд муки монотонностi, коли час, зда ться, зупинився й не йде. А надто в
отакiм от карцерi, в темрявi, коли людина уподоблена до живцем
похованого... Але як то смiшно, як на Андрi©в погляд! Як можна збожеволiти