Багряний I. Сад гетсиманський

Павза.
-Ну й замерзай, - була нарештi байдужа вiдповiдь. Потiм голос зiтхнув i
додав: - Замерзнеш - для тебе ж буде краще, дурний.
Минуло ще багато часу. Нарештi почулись голоси - ж i н о ч i!
Ведуть до машини жiнок. Ось вони близько, щось говорять з
оперативниками, котрась жарту , ©й вiдповiдають, теж жартуючи, чемно.
"Куди?" - пита перша, входячи в коридорчик машини. "Сюди, сюди", - каже
мужський голос, вiдкриваються в темрявi дверцята, й до Андрiя впихають
якусь жiнку. Андрiй хотiв кашлянути або просто сказати, що це помилка, але
стримався. Нехай. Жiнку втиснуто до нього й замкнуто. Потiм в другу
кабiнку... В дальшу... Напакували. Загудiв мотор i машина рушила. -
"Давай, давай!" То машина стояла, а то гарячкове заспiшила.
В першу мить не сталося нiчого, бо жiнка не зорi нтувалася, помилково
впхнута в кабiнку До мужчини, але це було мить. Андрiй вiдчував ©© тiло на
собi - вона була щупленька, маленька, торкнув рукою за руку, прошепотiвши
- "Спокiйно!" Жiнка скинулася перелякано.
- Тихо, - прошепотiв Андрiй. - Не бiйтесь... - Посмiхнувся: - Навiть
коли б нам було по сiмнадцять рокiв, то й тодi в цiй ситуацi©...
Але вiн не договорив - те, що вiн узяв за жiнку, зойкнуло здавленим
дiвочим голосом i припало до нього:
- О, Боже!! Ой, Боже!!! Андрiю!? Андрi чку!.. Ти?! Господи!..
Це була Галя! Його рiдна сестра Галя!..
Мотор ревiв несамовито, й вартовий не чув приглушеного зойку й дiвочого
плачу в однiй з кабiнок. Андрiй обхопив сестрину голову й тамував плач ©©
на сво©х грудях. "Цить, цить, Галю!.. Цить, сестро!.. Тихо... Боже ж мiй,
Галю! Галю!.. Як же це?! Тихо, тихо..." Але Галя не могла вгамуватися.
Вона вся тремтiла й намагалася щось проштовхнути крiзь горло:
- Катря... Катря... - i не могла проштовхнути далi слiв крiзь сльози.
- Що, що Катря?! - вхопив ©© Андрiй за плече.
- Збожеволiла!.. Збожеволiла, Андрi чку!.. © вiдправили до лiкарнi...
Вона сидiла в горiшнiй камерi... Нас там багато... Ой, як нас багато!
Андрi вi здалося, що машина з розгону врiзалася в будинок й репнула з
грохотом.
"Катря!.. Збожеволiла!" - Вона тут?! Теж тут?!
- Там, там... В божевiльнi...
Галя шепотiла гарячкове, збиваючись, поспiшаючи виговорити все, поки
машина не прийшла до мети.
- Давно, Андрi чку!.. Вона давно тут... Ой, як давно!.. © мордовано!..
Ой, як ©© мордовано!! За тебе, Андрi чку... За тебе... За нас... Вона
старалася... Вона передала ще ранiше тобi записочку... Ось... Ось...
Передала... Скинула з горiшньо© камери в щиток для мене, щоб я передала
тобi через iнших... через кого-небудь... Я ждала нагоди... Щоб через
когось...
Галя шепотiла, й шукала гарячково записочку, й не могла ©© знайти, дуже
старанно заховану. Нишпорила поза рубцями свого вбогого пальтечка. Нарештi
знайшла й всунула Андрi вi в руки манюсiньку гульку, як горошина,
завбiльшки - згорнену, скручену в гульку записочку. Андрiй затис ©© мiцно
в тремтячiй руцi, вiдчуваючи, як вона його пече, та манюсiнька записочка.
Жорстокий Андрi©в план разсипався на порох. Розсипався з грохотом.
Тяжка гора сповзла з плiч. Одна гора сповзала, а друга насувалась. Ще
страшнiша. Катря збожеволiла!!. Його Катря... Його вiрна Катря!.. Вiрна ж
Катря! Вiрна!.. Збожеволiла... Вiн уявив ©© в цьому пеклi, вiн уявив ©© на
великому конвей рi... I нiчого не чув, що говорила сестра, так гудiла йому
голова. Але вiн прибрав себе до рук. У них так мало часу, а так багато
треба поговорити. Слухав, як Галя розповiдала про себе. ©
обвинувачують... в приналежностi до повстансько© органiзацi©, в терорi, в
шпигунствi!!! Боже мiй!!!
- I ти... "розкололась"? - запитав тихо, обережно, голублячи сестрину
голову.
- Я нiчого не знаю... Все так страшно, братiку! Ой! Як страшно!.. Але я
нiчого, нiчого, нiчого ж не знаю... А ти?
- Нi! Нi, Галю...
Вiн решту невисловленого вклав у мiцнi, гарячi обiйми. Вiн обхопив ©©
за плечi, тис до серця, цю нещасну зовсiм-зовсiм юну дiвчину, свою сестру,
що так стратила свою молодiсть. За нього. Так, за нього.
Машина, грохочучи, йшла нiчними вулицями недавньо© столицi, доходила до
мети, а вони ще й не поговорили нiчого, хоч як квапились. Перебиваючи
сестрине гарячкове шепотiння, Андрiй запитав про братiв. Вiн похмурився в
темрявi - запитав про братiв. Галя про них нiчого не зна тепер. Вони
"по©хали геть того ж дня. По©хали".
- А про Миколу... Як ти дума ш про Миколу? Га?..
Галя мовчить, стиска мовчки Андрi ву руку й плаче. Андрiй пита знову,
але Галя мовчить i тiльки тихо плаче. В не© не поверта ться язик висловити
те, що ©й пече мiзок. При згадцi про брата нiби чорна тiнь пiдвелася над
ними - над ©хнiми серцями, над Катериною... Галя мовчить. Така худюсiнька,
бiдолашна його сестра Галя. Вона нiчого не каже про Миколу, лиш каже iнше:
"Вмерла мати!"
Вiд туги й безкiнечного та безнадiйного ходiння по всiх усюдах, сина й
дочку шукаючи, вмерла ©хня мати. Це вона взнала в тюрмi вже, принесли
люди... З ©хнього мiста, знайомi. А забрали ©х з Катериною скоро пiсля
того, як забрали Андрiя. Спершу взяли Катерину. Потiм прийшли по не©. Ах,
як та мати розставалася з нею!.. Вона лишилася непритомна лежати в хатi.
Одна...
Машина стала. Вони цiлувалися. Вони гарячково щось говорили одне
одному. Вони пiдбадьорювали одне одного. Андрiй просив передати якось
Катеринi такi слова...

Але тi слова лишилися не сказанi. Вiдчинилися дверцята - "Виходь!"
Як же ж здивувались аргати, побачивши, як з однi © кабiнки вилiзли
зразу мужчина й дiвчина! Зчинився цiлий переполох. Допущено страшний
обмах... Як же здивувався Андрiй, побачивши сестру при свiтлi лiхтарiв
бiля входу до тюрми! Це була та i не та Галя! Зовсiм уже доросла, сувора
дiвчина. Вона була скорбна i була напрочуд гарна, саме розцвiтала в пеклi.
Тяжкий iспит i великi страждання зробили ©© передчасно дорослою. Витерши
сльози, Галя помахала Андрi вi рукою, пiшла. Пiшла, взята з обох бокiв "в
шори" двома аргатами.
Андрiя питали переполоханi тюремники, чи вiн не зна цi © дiвчини.
Iдiоти! Як же брат може не знати сестри? Але вони питали, й вiн заперечив
- заперечив, бо звик усе заперечувати перед цими людьми. Нi, вiн не зна
цi © дiвчини. Потiм вони устiйнили по супровiдних записках тотожнiсть
прiзвищ i зовсiм переполохалися. Вони злодiйкувато намагалися на свою руку
якось полагодити цей свiй "злочин", виявляючи зразок "революцiйно©
пильностi", але Андрiй знав, що вони лише ради нього пускають туману, до
начальства ж вони про цей випадок не донесуть, бо це може коштувати голови
декому з них, що до того допустилися.
Вивiвши з "Чорного ворона", Андрiя потримали трохи в вартiвнi пiд
грiзним моральним тиском, роблячи йому старанний обшук та даючи зрозумiти,
щоб вiн не давав волi язиковi з приводу того, що сталося, а тодi одвели й
укинули в "брехалiвку".
В "брехалiвцi" Андрiй прочитав записку. З мотивiв конспiрацi© вона була
не заадресована нiкому й не було вжито його iм'я взагалi. Там стояло
всього чотири слова, написаних дрiбнесенько-дрiбнесенько на клаптику
цигаркового паперу:
"Будь мужнiй! Тримайся! Любий !.."
I бiльше нiчого. Коли вiн тримав той папiрчик, його руки тремтiли.
"Будь мужнiй! Тримайся! Любий!"
Почерк був той самий, що й там, на тих паперах в "Дiлi". Значить?..
Значить, тi папери, що спричинили таку страшну бурю в його душi й забрали
стiльки вогню i невиплаканих слiз, - то щось не те, анiж вiн собi уявив. В
кожному разi вони напевно писанi в божевiллi. Напевно. А що в тих паперах
понаписувано - тепер навiть не цiкаво й зовсiм не важно. Там може бути
понаписувано все, що завгодно, але те вже не ма нiякого значiння.
Андрiй сидiв на пiдлозi в тiснiй гущi людей i нiчого не бачив, не
цiкавився. Був тихий, задуманий, оповитий глибоким сумом i в той же час
повитий споко м, пригрiтий. Знову й знову позирав нишком на записочку й
мимоволi печально посмiхався:
"Будь мужнiй! Тримайся! Любий!"
Так. Оце вона. Це справжня його Катерина. Його друг, його вiрний
товариш. I як вiн мiг так очманiти!
Вирятуваний з тяжко© депресi©, вiдчуваючи, як серце його налива ться
силою, вернувши втрачену вiру, вiн намагався не думати про братiв, боявся
ту вiру згубити. Вiн ©х обминав. Гнав думку про них геть. Хоч з глибини
десь та думка пiдiймалася зловiсно й помалу пiдступала до серця на хижих
лапах, готова до дикого стрибка. Не треба. Вiн думав про Катерину. Вiн
схиляв перед нею свою голову, перед ©© стражданнями, перед ©© божевiллям,
готовий нести найтяжчу покуту за сво© грiхи перед нею. Думав про сестру,
думав про матiр... I, незважаючи на весь трагiзм, а може, саме тому, до
нього поверталася душевна сила, поверталася шалена його затятiсть.
"Бiдна, бiдна, люба, дорога Катерина!"
В камерi було багато людей, але якось можна було сидiти й лежати на
бруднiй цементовiй пiдлозi. Громадячись купами, люди сидiли й лежали,
опанованi тривогою, й несамовито курили, хто мав. I мовчали. Де-не-де хто
гомонiв. Але бiльшiсть iз завмиранням серця переживали паскудний холодок
страху перед викликом, який мiг статися кожно© хвилини. Для того ©х сюди
привезено, взявши з "вещами", з рiзних тюрем. Була пiвнiч, сама гаряча
пора на "фабрицi-кухнi", й iшов безперервний рух з камери й до камери.
Брали "без вещей" цiлих людей, а приводили битих. Коли-не-коли вкидали
нових, як от Андрiя, привезених з Холодно© гори, з Кiнно©, з Тюремно©, з
Основи або й якогось району. Атмосфера гнiтюча. О, цi "брехалiвки" в
глупiй порi по пiвночi!.. Розмови зовсiм не кле©лись, i кожен був сам з
собою, кожен був самотою хоч i в такiй масi. Знайомитися не було коли, та
й нiхто не мав охоти, - для кожного всi люди були сiрi, однотипнi, й око
вже не розрiзняло ©х, всi були однаковi, крiм того, в цiй сiрiй масi
однотипних людей, безперечно, було багато провокаторiв, i кожен тримав
язик за зубами, мовчав про все. I ждав. Як вiл обуха.
Коли заходила довша павза, не гримали засуви в коридорi, не гупали
противнi кроки, люди пробували дрiмати, принаймнi удавали, що дрiмають.
Тодi заходила зловiсна, гнiтюча тиша. Пiд час однi © тако© павзи, коли
здавалося, що вся камера справдi поринула в бентежне, дрiмливе забуття,
раптом в коридорi задуднiли кроки i голосно залунав дитячий плач - плач
немовляти:
- Ува!.. Ува!.. Ува!..
Бiля самiсiньких дверей. Проходили мимо - тупотiли кроки - однi легкi,
жiночi, другi тяжкi, солдатськi.
В камерi всi скинулись i завмерли. Широко витрiщенi очi дивилися один
на одного, а тодi десь крiзь стiну, намагались ©© проглянути, обличчя
зблiдли й витягнулись, вуха наставились на звук - не одному прийшло в
голову страшне, приголомшуюче:
"Чи не моя?!. Чи не мо ?!."
А плач iшов, вiддалявся по коридору:
- Ува... Ува... Ува...
Тиша. I раптом в тiй тишi понурий, саркастичний голос десь з кутка, з
людського звалища:
- Ага-а!!. Попався!.. Старий, злосний враг народа!! Ага!
То було, як обухом, по i так оглушених головах. Але нiхто не засмiявся.
"Чи не моя?!! Чи не мо ?!"
А збоку бiля Андрiя хтось iстеричним шепотом до свого сусiда:
- Отак... Отак беруть груди... дiвочi голi груди у руку... отак!
Вiдтягають, а тодi отак б'ють ребром долонi! "Признавайся,
трам-трам-тарарам!.." А з соскiв бризка кров... - "Рубають банки", -
рипить зубами другий. - "Признавайся!!" - каже перший i, обхопивши голову
руками в божевiльному вiдча© чи лютi, занурю ться обличчям в ганчiр'я на
пiдлозi, плечi його ходять ходором. Сусiд його рипить зубами й спльову i,
зiтхнувши, шепоче сам до себе:
- I призна ться...
Цього всього не можна б витерпiти, i люди цi всi давно були б по
божевiльнях, коли б не одна людська риса, i не взагалi "людська", а риса
сов тсько© людини, яка давно навчилася до всього ставитися з глумом, з
презирливою iронi ю, з насмiшкою. Ось одного вкидають до камери...
Вкидають в повному розумiннi цього слова, взявши за руки й за ноги, як
колоду за сучки, бо вiн вже тими конечностями не володi , вiн непритомний
вiд побо©в. Вкинули, закрили дверi й пiшли. Тиша. Людина лежить бiля
дверей на цементовiй пiдлозi пластом, нерухомо, горiлиць, заплющивши очi й
тяжко дихаючи. .3 уст ©й стiка смужка кровi. Тиша. Аж ось з протилежного
кутка камери хтось пита тремтячим голосом, хтось з друзiв:
- Ну, що, Пилипе? Як там?
Людина бiля дверей з мукою розкрива рота, ворушить губами i:
- Та... кажуть... не тiльний, а телись!...
- А ти ж?
- А... я.. ка'у... "До бугая не водили".
В камерi смiх.
Коли б це чули слiдчi i всi там, на "олiмпi", як реагують на ©хню
"геро©чну працю"!
Пiзно, далеко за пiвнiч забрали й Андрiя з "брехалiвки". ЧАСТИНА
ЧЕТВЕРТА
- Ого-го!.. Та ви, брат, добре оклигали!! - зустрiв Донець Андрiя
весело й нiби справдi при мно здивований. - Знамените!.. А кажете, що в
нас погано! Ну-с, тепер ви ма те що втрачати, правда?.. Чи ви пригаду те
нашу розмову? А то що за iнтерес було мати справу з пiвтрупом... От тепер
все в порядку.
Донець справдi тiшився, либонь, милуючись при мною перспективою
побавитися з людиною, яка м а щ о в т р а ч а т и, як кiт з мишкою. Був
вiн, як i в останню зустрiч, в добре допасованiй унiформi, обчiпляний
блискучими ременями, могутнiй i гарний на вигляд. I, як i в першi рази,
вiд Донця вiяло силою чорноземною, степовою, запорозькою, - "справдi
козацького кореня чортiв син! Тiльки не туди завернув". А Донець мружив
очi, запропонувавши Андрi вi зайняти "сво мiсце" (все те ж "законне"
мiсце на дубовому стiльцi бiля дверей), i нагадував про колишню розмову:
- Думаю, що ви пригаду те ту блощицю й мою альтернативу? Правда ж?
Може, ви пригаду те й те, що ви вiдповiли? Забули?..
- Ну, - проговорив Андрiй тихо й, як тiльки мiг, спокiйно. - Не забув.
- Що ж ви вiдповiли?
Андрiй помовчав - подумав про Катерину, - а тодi зiтхнув i презирливо
зсунув брови:
- Починаймо!..
- Гм, чую з вашого тону, що ви це кажете серйозно i що ви з усi © сили
хочете бути спокiйним. Так, так. Але ж тодi ви говорили тоном повно©
прострацi©, як напiвтруп. А зараз, зараз у вас голос тремтить... I зараз
вам нема потреби те саме повторювати. Подумайте. Ситуацiя змiнилася в той
спосiб, що ви не вмерли, а, навпаки, повернулися до життя. Чи охота вам
повертатися назад до смертi?
Андрiй зцiпив зуби, щоб не пальнути якусь iстеричну дурницю (думав про
Катерину), й мовчав, розглядався по кiмнатi. Це була та сама кiмната, де
вони вперше познайомилися з Донцем. Це його - Донцева - кiмната, його
"лабораторiя", його ланка в великому конвей рi розбирання людських душ.
Така сама, як i кiмната Серг ва. Таке саме млинове решето, такi самi
"меблi", така сама навощена блискуча пiдлога, i навiть в ту саму сторону
виходить вiкно.
- Ех, ви, - посмiхнувся презирливо Донець. - Героя з себе стро©те.
Революцiонера... На©вний, i смiшний, i жалюгiдний романтик!.. Ну, стройте,
стройте... Бавтесь витiвками... Але голос у вас все-таки тремтить! -
останн вiдзначив Донець iз злорадством, потому махнув рукою й пiшов до
столу. Сiв, розгорнув грубу зелену течку й заглибився в не©, - заглибився
демонстративно, iз значущою мiною, - переглядав щось, перед тим як
"починати". Андрiй дивився на Донцеву мiну й презирливо, з почуттям яко©сь
радостi кривив обличчя:
"Дивись, дивись! А тобi й в голову не приходить, що половина тво©х
та мниць, розрахованих на те, щоб мене провокувати й розпинати мою душу,
вже втратили силу! Що одна ваша провокацiя розшифрована! Розшифрована! I
ваш та мний ланцюг в однiм мiсцi перервався! I що цi © одно© розшифровано©
деталi досить, щоб вся решта нагромадженого там смiття теж втратила силу,
розбившись об те, що розшифроване... Об Катрине божевiлля!.." - при цьому
Андрiй стиснув зуби, аж набрякли йому щелепи, взялись моргулями.
Донець швидко пiдвiв голову й перехопив Андрi ву посмiшку й зцiпленi
зуби:
- Чому ви так по-мефiстофельськи посмiха тесь?
- Та... Груба течка...
- А, груба, груба...
- Може б, ви менi таки дали з нею познайомитись... згiдно з законом? -
посмiхнувся Андрiй вже iнакше.
- Навiщо? Ви ж сказали, що це купа смiття... Ви пригаду те?
- Очевидно. Але i в смiттi може бути "перлове зерно".
- Гм... Авжеж... Як для кого... Для нас - це, брат, взагалi суцiльна
дiадема... Тiльки, якщо ми покладемо цю дiадему на вашу голову, то голова
не витрима , шия вломиться (iронiчна посмiшка). А тому вам не треба цю
дiадему дивитись... Ще не прийшов час ламати шию... А як час прийде - тодi
ми ©© покладемо вам на голову. Можете бути певнi. (Тут Донець помiтив таку
саму iронiчну посмiшку, як i в себе, на Андрi вому обличчi). Чого ви
посмiха тесь?
- Менi подоба ться ця ювелiрна розмова, тiльки вона, зда ться, ма
занадто багато гiпербол.
- Тобто? Чи не хочете ви сказати, що ви лиша тесь при сво©й думцi,
цебто щодо купи смiття?
Андрiй зiтхнув:
- Цiлком можливо...
- Гм... - пiсля цього "гм" Донець прикусив губу, а тодi раптом
розреготався з невiдомо© причини. Урвавши смiх, процiдив крiзь зуби, не то
зi спiвчуттям (як до людини, що з'©хала з глузду), не то з вибачливою
iронi ю i в той же час iз самозадоволенням: - "Ех, ти!.." i занурився в
папери. Вiн явно грав на нервах i робив вiдповiдну моральну приправку
сво©й жертвi, знаючи, що ©© зiр i нерви прип'ятi до цi © течки. Йому
треба, щоб нерви нап'ялись, щоб серце божевiльне стискалося, щоб вiдчай
невiдомостi стрясав тi ю жертвою. О, вiн це добре знав! Вiн тодi, в
трiйниках, так добре зiграв саме цим... Лиш не знав, що сталося випадково
потiм. I саме тому тепер "приправка" на Андрiя не дiяла так, як то думав
Донець, а сам цей Донець, цей дуб, цей самовпевнений красень був смiшний,
удаючи та мничого Пiнкертона, потрапивши в фальшиву ситуацiю. Аж Андрi вi
хотiлося його - все-таки козацького сина - з тi © ситуацi© дурно©
вирятувати, сказати, що покинь кле©ти дурня, покинь удавати та мничiсть,
бо все вiдомо, давай грати у вiдкриту. Карти на стiл! Але Андрiй мовчав.
Вiдрух вiдрухом, а свiдомiсть свiдомiстю. Свiдомiсть стверджувала велику
Андрi ву перевагу над слiдчим i що принаймнi перша фаза отого "почина мо"
буде на хибнiй дорозi, даючи змогу спокiйно протистояти в той час, як
слiдчий думатиме, що вiн завда жертвi великих моральних мук, - слiдчий
буде грати битим козирем. I тому Андрiй мовчав, давши змогу Донцевi
спокiйно грати "справою". Там ще прищiмлена друга половина Андрi вого
серця i, може, на смерть, може, навiки, але слiдчий про те не зна , iнакше
б вiн не викладав тодi аркушики, пiдписанi Катериною, як найбiльший козир.
Логiчно це й мусило б бути так в уявi кожного. Адже зрада кохано© - це
найтяжча рiч, а в руках слiдчих - наймогутнiший аргумент. За цим мусили
йти iншi всi аргументи. Це ключ до розмикання найтвердiших душ i сердець,
таран для ламання найбiльших мурiв людсько© затятостi. Цей таран зламаний,
а Донець навiть не догаду ться. Не тiльки зламаний, а бiльше того -
обернений навпаки, став тараном для ламання Андрi м муру грандiозно©
провокацi©, яким його хотять роздавити. Став цементом, що спо©в Андрi ву,
вже було розламану, душу. Андрiй думав над цим, посмiхався й дивився на
Донця. Потiм сховав посмiшку. Дивився байдуже й чекав. Донець зиркав на
нього й знову занурювався в справу, перевiряв, чи Андрiй дивиться, чи
стежить за ним.
Андрiй стежить за ним. Дивиться на течку й дума , що прийде хвилина (а
напевно ж прийде, рано чи пiзно!) i вiн розри ту "купу смiття", перегляне
©© i все побачить. Вiд цi © думки вiн хвилювався трохи. Ах, що б вiн дав,
аби ©© всю проглянути! Та й щоб побачити, до чого вони змусили нещасну
Катрю, що вони з не© видушили. А видушили щось... Те все не ма значiння,
але все ж таки. Щоб при наймнi знати, якщо судилося колись, за що i в кого
питати покути, за що й кому й скiльки готувати вiдплати. А головне, в тiй
папцi щось таке...

Почуваючи, що вiн почина хвилюватись, Андрiй переводить очi (щоб не
бачив слiдчий) на стiни. Потiм його зiр прикову якась купа книжок за
столом, у кутку бiля Донця.

"Чорт!! Це ж його книги! Це все його книги". - Андрiй впiзна по
корiнцях, по деяких обкладинках (таких знайомих, таких до болю знайомих!)
сво© книжки й здогаду ться, що це ж вони були вмiстимим того лантуха, який
тодi сурганив з такою натугою Рибалко. По серцю перебiга холодок.
Очевидно, вони того ж вечора були знову у матерi й забрали його бiблiотеку
й його архiви, що зберiгалися вдома i що були вцiлiли пiсля першого арешту
(в перший арешт вони забрали тiльки те, що було в його квартирi в Будинку
авiаторiв!). Але холодок перебiг не вiд шкоди за книжками, а вiд iншого.
Вони забрали не всю бiблiотечку (вся не влiзла б у лантух), i не було
рацi© всю ©© забирати. Вони забрали книги на вибiр, - потрiбнi й кориснi з
погляду НКВД. А тими корисними книгами, безперечно, тiльки книги,
дарованi друзями й товаришами "на спомин", з вiдповiдними написами.
Будинок авiаторiв стояв поруч з будинком письменникiв "СЛОВО", там було
багато знайомих, i приятелiв, i добрих товаришiв. Друзi й товаришi дарили
книги й за звичкою пiдписували ©х, дарячи. Будинок "Слово" давно
перетворився в "Крематорiй" - так його прозвали за нещаднi й систематичнi
арешти письменникiв, митцiв та науковцiв, - мешканцi його здебiльшого
"вимандрували" на той свiт або на пiвнiч, але багато ще лишилося й живих i
цiлих. I от в цiй купi книг багато власноручних написiв (присвят) тих
живих i цiлих, крiм написiв тих, кого вже нема , хто сидить, а чи пиля
лiс ("гра на баянi" десь пiд полярним колом), а чи лежить в землi. Багато
написiв - документальних стверджень про приязнь i дружбу з усiма тими
мертвими й живими. I от вiд цього останнього по серцю йде холодок.
Впiймавши Андрi©в погляд, Донець подивився на книги, а потiм на Андрiя,
оскирився:
- Впiзна ш?
- Так...
- Ну й що ти скажеш?
- То не всi...
- А певно, що не всi... Але й цих досить... - по тих словах Донець взяв
одну книгу в руки, другу... Спершу вiн взяв Гр. Косинки збiрку "Оповiдань"
в червонiй, обкладинцi, вiдгорнув обкладинку й на титулi прочитав
iронiчно: "Галло! ще порох в порохiвницях! Всьо више, i више, i више!"
Посмiхнувся, кинув. Потiм взяв Хвильового "Синi етюди" - кинув... Потiм
взяв О. Близька збiрку поезiй з екстравагантним написом, в якому вiдбилася
вся буйна комсомольська душа поета... кинув. Ще взяв кiлька книг i так
само кинув - всi, кого вiн випадково брав у руки, вже не iснували або були
на каторзi - малий навар для слiдчого. дине, для чого вони, цi книги
загиблих, придатнi ще - це правити за документ, речовий доказ тiсного
зв'язку Андрi вого з прославленими "ворогами народу". А це все-таки для
слiдчого скарб. Для Андрiя ж це мусить бути доказом, що документальнi данi
проти нього все громадяться й громадяться. Але серед тих книг багато
таких, якi змушують серце Андрi ве особливо стискатись, - подарунки ще
живих. В руках цих слiдчих з того всього можна "наламати великих дров"...
Кинувши останню книжку, яку брав до рук, Донець подивився на Андрiя й
зiронiзував:
- "Всьо више i више!" Так-ак... Щось ви високо лiта те, але занадто
низько сiда те.
Андрiй посмiхнувся:
- Бачу, що ви теж авiатор. Чудесно. То ж... навiть Чкалов не мiг би
сiсти на небi...
Донець спалахнув. Андрi©в спокiй, опанованiсть i душевна рiвновага
бiсили його, але вiн тримався. Та остання фраза зiрвала - вiн раптом
вибухнув, як бомба:
- Ах ти-ж-ж!.. Чортова кукла!! - i кинув геть зелену течку, потiм
шарпнув ©© знову, вийняв з не© протокол Великiна й Серг ва - непiдписаний
протокол, вислiд всього попереднього слiдства - й рiшучим жестом поклав
його на стiл.

I почав кричати. Але крик його чомусь Андрiя не лякав. Утертi,
шаблоновi фрази про "роздавлювання" тощо вже не дiяли так на психiку, як
перше, хоч вiн i знав, що за цим криком, за цими всiма обiцянками напевно
будуть i вiдповiднi дiла, що вони не марнi. Тим бiльше, мабуть, не марно
кричить цей "син козачий". Проте поки що це скидалося на роблення шуму в
стилi, як то робив Серг в тi © пам'ятно© ночi. Не зна Андрiй, чому, але
йому так здавалося. А Донець кричав, викотивши сво© i так енергiйнi очi.
Вiн вимагав пiдписання протоколу "по-хорошому" i вимагав додаткових
зiзнань, "щиросердних зiзнань". Гарантував йому, що вiн протокола пiдпише
i зiзнання дасть неодмiнно. Лише не однаково буде, чи тi зiзнання будуть
данi по-хорошому, а чи його змусять. Виставляв доводи, наскiльки йому
вигiднiше пiдписати протокол i дати зiзнання добровiльно. Та все
погрожував.
Все це було примiтивно i страшенно банально, й Андрiй починав
розчаровуватися в Донцевi, в цьому "генiальному слiдчому", як вiн його був
уявив. Велич i та мничiсть цього блискучого дiяча iнквiзицi© буденнiла. Те
саме, все те саме, плескато й збито, нудно, противно. А Донець погрожував
i не квапився вiд слiв переходити до дiла. Мабуть, вiн i не перейде, думав
Андрiй, бо що може вiн ще застосувати, крiм того, що Андрiй спiзнав? Не
схоче ж вiн компрометуватись, як епiгон тi © дубини - Великiна?! А поза
тим... Зда ться, вже злостивий генiй не мiг бiльше нiчого вигадати.
Можливо, й Донець це знав i не мiг зважитися, до чого йому вдатись такого,
щоб всi обiцянки враз здiйснились. Але, мабуть, вiн i про те прекрасно
знав, що все, що спiзнав Андрiй, все-таки достатньо страшне, особливо
страшна перспектива його повторення, - не треба бути аж таким пильним, щоб
проглянути це, щоб вловити це пiд машкарою Андрi вого зовнiшнього спокою й
бравади.
Проте Донець, мабуть, найменше думав над цим. Вiн щось ма сво на
метi. Наприклад, вiн нi разу не натякнув прямо на Катерину попри всi
сподiвання Андрi вi. Не натякнув i на братiв. Вiн кричав так, взагалi,
весь час натискаючи на те головне - щоб Андрiй "не загинув по-дурному".
Дба , бач, за Андрi ве дорогоцiнне життя.
Накричавшись, Донець перейшов до iронi©. Але спершу вiн замовк,
закурив, посопiв як роздрочений бугай, а тодi вп'явся в Андрiя
примруженими очима i почав без слiв про себе з презирливою iронi ю
мгикати, так, нiби зсередини прорива ться йому гомеричний регiт, а вiн
його стриму i лиш стина ться самим обличчям. Смiх глузливий, наснажений
презирством i зневагою, був написаний на тiм обличчi й на скривлених
устах. Помгикавшй, нарештi Донець процiдив з безподiбним спiвчуттям, як до
безнадiйно хорого:
- Гер-роя з себе стро©ш!.. Революцiонера!.. На©вний i жалюгiдний
романтик. Ти смiшний романтик. Смiшний фантаст... А я реалiст! Зрозумiв?
Нi чорта ти не зрозумiв! Ти "льотчик", фантазер, в хмарах лiта ш... "Все
више i више!" В поетичних емпiреях! В етерi... А я, брат, реалiст!..