Багряний I. Сад гетсиманський

виряджав сина батько. Лежачи на пiдлозi горiлиць, Санько часто сам для
себе декламував цiлий вiрш. Ту частину, де говорила мати, Санько вимовляв
жалiсним голосочком, шкодуючи та й явно з тi © матерi кепкуючи. Потiм вiн
переходив до ролi батька - голос його мiнявся, робився твердий i понурий,
сталевий. Вiн - Санько - в ролi батька з ентузiазмом навчав того сина
мужньо© i гордо© поведiнки. А як доходив до кульмiнацiйного моменту,
зцiплював кулак i карбував ним, пiднiсши його в повiтря патетично:
"Будеш проклятий, милий синочку,
Як зiгнеш себе, мов билиночку!
I спина твоя нехай скорчиться!- (рубав кулак).
I чоло тво нехай зморщиться!"-(рубав кулак).
Потiм Санько приноровився цей вiрш не просто читати, а якось
виспiвувати...
- Хто це написав таку гарну пiсню?- питав зворушений Санько в Андрiя. -
От, брат, пiсня, так пiсня!

По тюрмi почали кружляти та мничi й неймовiрнi чутки. Чутки про зняття
жова. Кожного, хто ©здив на Раднаркомiвську, пiсля повернення болiсно й
настирливо випитували - чи не бачив вiн на стiнi портрета "залiзного
наркома"? Чи висить?
Однi кажуть, висить! Ще висить!
Другi кажуть, що нема. Але, може, його там i не було взагалi на тiй
стiнi, яку бачив цей iкс чи iгрек. Третi стверджують, що таки висить.
Не мавши зв'язку з волею, люди хотiли хоч в такий спосiб щось угадати,
довiдатись. Звiдки появилася чутка про зняття жова, невiдомо. Кажуть, що
нiби хтось помiтив, як ранiше в слiдчого в кабiнетi висiв портрет наркома,
а тепер нема. Це стало пiдставою до портретно© епiдемi©. Всi намагалися на
власнi очi переконатися, висять тi портрети чи нема . Тих, кого викликали
на допит, вважали щасливими: вони мають лагоду перевiрити карколомну
новину. Кожному, кого забиралося "з вещами", камера в надi©, що його
беруть на допит, давала доручення придивитися, чи висить ще тамi портрет
жова. Тiльки ж... бiда в тiм, що всi без винятку в'язнi зовсiм не
пам'ятають, чи висiв взагалi будь-який портрет в кабiнетi ©хнього слiдчого
ранiше; ©м було не до того на "малих" i "великих конвей рах", коди весь
свiт ©м стояв стовбола. Так що й спiвставляти нi з чим. I карколомну
новину устiйняти нi по чому.
Щодо ходу арештантського життя, то воно було суцiльним спростуванням
наявностi будь-яких карколомних подiй на пролетарському олiмпi. Все
по-старому, а якщо й сталися в тiм життi якiсь змiни, то в гiршу сторону.
Вiдчувалась напруга, дедалi бiльша. "Фабрика-кухня", за свiдченнями всiх,
хто туди потрапляв, загудiла ще несамовитiше. Посилився натиск. Посилилося
биття. Погiршився режим. Завели якусь нову форму iзоляцi© переслухуваних
та мордованих - вже нема "брехалiвок", а якiсь "собачники" на одну
людину. Вiдчувався у всьому шалений поспiх. Вiдчувалося в усьому, що
закручують гайки "до одказу". Посилився рух на Раднаркомiвськiй, посилився
й на Холоднiй горi - з камер на "Чорний ворон" i з "ворона" до камер.
Часом забирали партi© й не повертали. Цiлi ночi гули десь на тюремному
подвiр'© й за брамою машини. Разом з посиленням гарячки посилювалась i
плутанина, безглуздя, нерозбери-бери. Камери, замiсть порожнiти,
наповнювалися, бо брали двох, а приводили п'ятьох. При всьому руховi й
поспiховi "вода" не збувала, а прибувала. Багато привозили людей з
районiв. Вiдчувалося, що десь хтось безнадiйно захекався, не встига ,
квапиться, нерву ться, iз шкiри вилазить, женучи конвей р божевiльним
темпом.
Тюремний телеграф працю безперебiйно. Вiн щодня приносить маленькi
деталi, з яких повставала бiльш-менш правдоподiбна цiлiсть. Вся машинерiя
НКВД намага ться пропхати крiзь пельку молоха велику силу народу, але все
те не пролазить. Апарат слiдства не пропуска всi © маси ув'язнених, не
впору ться з колосальним навантаженням, i утворився "затор" так, як на
лiсосплавi утворю ться "залом", коли обчухранi дерева нагромаджуються у
вузькому або в мiлкому, порожистому мiсцi величезною купою, припиняючи
весь процес. Так сталось i в тюрмах - люди нагромаджувались, як обчухранi
дерева на "заломi". Через те слiдчi роблять аврали, щоб той залом
розламати, розчистити, - викликають геть з усiх районiв весь мiсцевий
слiдчий персонал, всiх начальникiв районiв та ©хнiх заступникiв i
мобiлiзовують потрiбнi ще кадри в партiйнiй органiзацi© областi на
допомогу, ставлять ©х до конвей ра, щоб подво©ти, потро©ти пропускну
спроможнiсть цього конвей ра розбирання людських душ. Конвей р аж гуде.
Але знову "вузьким мiсцем" суди. Хоч ©х i безлiч - рiзнi "Тройки",
"Спецколегi©", ОСО, трибунали тощо - але, бавлячись у "законнiсть", всi цi
суди (i кого вони мають дурити? Перед ким вiдчитуватись i
виправдовуватись?!) вимагають нiби "бездоганного" оформлення справ, щоб
усе в них було як слiд припасоване, пiдiгнане до вимог сов тсько©
юрисдикцi©, щоб все було "по закону". (Господи! який цинiзм! Але не тiльки
цинiзм. Тут щось iнше. Тим iншим , очевидно, потреба виправдатися самим
перед собою, хороблива й пiдозрiла потреба, така, як потреба в злочинця
ставити грубi свiчки в церквi, яку вiн перед тим обiкрав i ма намiр ще
обiкрасти). Це припасовування затяга ться в безкiнечнiсть, але вже й
припасованими справами всi тi "суди" геть перевантаженi, й тому деякi
в'язнi пiсля закiнчення слiдства й пiдписання "двохсотки" сидять довгi
мiсяцi, а то й роки, чекаючи присуду. Нiяких надiй на звiльнення всерйоз
нiхто не ма (мало таких на©вних!) i на те не сподiва ться. Вислiд тих
судiв для кожного можливий лише один з двох - або кара на смерть, або
заслання на довгi роки. В цьому виборi вихiд в табори дорiвнював
порятунковi, виходовi на волю, i тому всi про це мрiяли. Про етап. Етап у
невiдоме, в муку, але не в видиму смерть.

Андрiй вiдчував, що, хоч вiн i сидить, але справа його десь руха ться
поза ним i поза його волею. Проте знав, що остаточне ©© оформлення не
зможе вiдбутися без його участi i той чи той ©© фiнал все-таки залежатиме
вiд нього - вiд того, чи злама ться вiн, чи не злама ться. Хоч до того
фiналу ще далеко, ой як далеко! Якщо пiдходити з мiркою закону, то справа
його взагалi ще не зрушила з мiсця. Адже вiн не написав ще жодного слова.
Не пiдписав жодного рядка. Як i не прочитав жодного документа iз свого
дiла, щоб мати привiд на нього зреагувати. I в той же час справа його
пiшла десь дуже й дуже далеко. Якщо збожеволiла Катря ось в цiй самiй
тюрмi десь, якщо тут сидить його бiдолашна сестра, то справа його пiшла
дуже далеко. Десь поза ним. I невiдомо ще, скiльки там взагалi сидить
отаких, як Катря й його сестра, в його справi й десь там божеволiють. Вiд
цi © думки серце Андрi ве облива ться кров'ю i безсилий гнiв стиска
щелепи.
Вiн береже записочку вiд Катрi - таку малесеньку паперову
гульку-горошинку, - i та горошинка стала для нього талiсманом, в якому
кри ться велетенська сила. Якщо фiнал справи залежатиме вiд нього, якщо
вiн переможе цих варварiв, то сила до того схована в цiй горошинi.
Там у нiй написано... I це наказ, для Андрiя обов'язковий. I це ж та
запальна iскра, iм'я якiй вiра. Дружба. Свiдоцтво ©© непорушностi й
непобiдностi.
Випадково по телеграфу Андрiй довiдався про Давида. Давид сидiв у
трiйниках i... пiшов на волю. Все витримав, i не розколовся, i пiшов на
волю. Це точно. Петровський - священик Петровський, отой "апостол Петро",
дiстав вiд Давида умовлену безiменну передачу - кiлька хусточок i кiлька
шкарпеток. Одна хусточка синя й скра чку надрiзана. Це було знаком, що
передача вiд Давида i що Давид на волi. Синя хусточка з надрiзаним
кра чком. Тепер Петровський сидить в камерi внизу. Вiн ма ту хусточку.
Андрi вi хотiлося подивитися на ту хусточку. Вiн уявляв ©©. I уявляв
юнака Давида, диного мужнього з усiх його одноплеменцiв. Безмежно чесного
й безмежно упертого... I щиро радiв за нього. Це теж було джерелом сили.
Андрiй чомусь сподiвався, що Давид передасть передачу й йому, хоч знав,
що для нього тут не приймуть нiяких передач, бо вiн на окремiм режимi.
Передачi не було й було трохи сумно. Так, просто сумно... Давид мав те
щастя, що вiн iшов один i... що його нiхто не продав. I що вiн був просто
на©вний юнак, який потрапив в цю "пiч вогненну" випадково. II
Новий слiдчий називався Гордий. Це, напевно, було прибране iм'я.
Мабуть, пiсля пригоди з Донцем цей новий господар Андрi во© душi вирiшив
краще сховатися за псевдо. На всяк випадок. Коли вiн вимовив сво iм'я,
воно для Андрi вого вуха прозвучало занадто вже фальшиво. До того ж
поквапнiсть i демонстративнiсть доведення того iменi до Авдрi вого вiдома
була занадто вже пiдозрiла. Але яке то, зрештою, ма значiння. Суть не в
iменах. Скажiмо, до Великiна яке не пристав iм'я, все буде Великiн, а
становище його жертви нiтрохи не змiниться. I, напевно, багато з його
жертв взагалi не знають його iменi, якщо вiн не назвався сам, як i не
пам'ятають, чи висiв в його лабораторi© портрет його патрона Миколи жова,
чи нi. Андрiй теж не пам'ята , чи були якiсь портрети в усiх тих
лабораторiях, де вже вiн побував.
До речi, найперше, що Андрiй зробив тепер, це, пам'ятаючи розмови в
камерi i прохання товаришiв, - обвiв оком пильно стiни, щоб побачити, чи
висить портрет "залiзного наркома", доки свiт не став у його головi
стовбола. Висить! Ось, на лобовiй стiнi, над столом слiдчого. Висить,
висить. У всiй красi й величi. Такий собi худолиций чоловiчок, подiбний до
чинбаря чи до закрiйника. Колишнiй, нiкому не вiдомий Сталiнiв чистiй
чобiт а чи "мальчик" до всього. Значить, чутки - то блеф. А чи тут дi
iнерцiя? А чи промова Сталiна то був лише цинiзм? Так, то безперечний
цинiзм...
Гордий почав гордо в тому ж самому стилi, що й Великiн ранiше, що й усi
iншi. На фразу Андрiя, пущену, як пробний балон, для вияснення розумових
здiбностей свого нового опiкуна, - фразу, вимовлену мляво, про права
людини, про пролетарську законнiсть i про Конституцiю, в якiй те все
записано, - Гордий зареготався гомерично. А тодi визвiрився:
- Плював я на твою за...ну конституцiю! Хе! "Конституцiя"! - i загнув у
шiсть поверхiв на адресу конституцi© та "всiх дурнiв."
Ясно. Сiм промов сiмох Сталiнiв не можуть сказати бiльше й краще, як ця
одна фраза цього на©вного простака, що не мудрству лукаво, виконуючи
iнструкцi©.
А Гордий був простак. Дуже блискучий, але феноменально обмежений. Та
йому й не потрiбен був розум - вiн думав кулаками. Цей оригiнальний апарат
думання в нього був надзвичайно розвинений - кулаки з довбеньку, - i саме
за цей апарат думання його й взято до тако© "державно©" працi, ось в цю
установу.
Кiмната Гордого, в яку приведено Андрiя, це не була лабораторiя Донця,
як вiн сподiвався, а зовсiм iнша. З цього можна було думати, що Донець теж
десь тут iсну . Лише книги Андрi вi перемандрували сюди й лежали ось за
столом у кутку великою, хаотичною купою. Було чудно дивитися на Гордого й
на тi книги, - що вiн буде з ними при такому сво му апаратi думання
робити, з тими книгами? Гордий - i книги... Ну й ну.
А Гордий проголосив, що вiдтепер Андрiй в його руках i що вiн, що
схоче, те з ним i зробить. Що всi попереднi слiдчi були дурнi й до Андрiя
дуже чемнi. Що влада його над ним необмежена. Що вони все почнуть
спочатку, "по-сво му", тобто за його методою i т. д. I, нарештi. що Андрiй
таки пiдпише протокол.
Але це все були пустопорожнi, так набридлi Андрi вi фрази. Лише одно
було нове - йому дали виключного дурня, який, при такому сво му апаратi
думання та при такому ентузiазмi, може його зовсiм скалiчити. "Метода"
Гордого якщо й рiзнитиметься вiд усiх попереднiх, то лиш радикальною
простотою.
Одначе Гордий, мабуть, мав окремi iнструкцi© щодо Андрiя. Вiн покричав
на нього, стусонув кiлька разiв, а тодi намагався взяти Андрiя розумом,
вбачаючи в ньому круглого iдiота.
Покурюючи й закинувши ногу за ногу, Гордий з безподiбною проникливiстю
та самовпевненiстю "ловив" Андрiя. Вiн називав iмена, вичитанi навмання з
"дiла", й ставив провокацiйнi запитання... Це було чудесно. От вiн,
наприклад, назива iм'я Стрiльця й витрiща ться здивовано: - О! Стрiлець!
- А тодi iрже й задоволено та захоплено б' кулаком по столу:
- Та ж вiн учора признався! У всьому признався!! Ось тут!.. I ти ще це
пiдтвердиш... Тут от говориться про закопану зброю! Так ти це
пiдтвердиш... Ну?!
Безподiбний Гордий! Вiн не зна , що Стрiлець - це ж Григорiй Косинка i
що той Косинка розстрiляний ще п'ять рокiв тому, - але яке йому до того
дiло. Вiн i Косинки не зна i не хоче знати. Вiн ловить Андрiя.
Ось так вiн ловить Андрiя, а Андрiй навiть не спростову безглуздя.
Навiщо?.. Нехай... Андрiй мовчить i з завмиранням серця чека , чи не скаже
цей на©вний кулакастий дурень чогось цiкавого й важного для нього, чогось
про братiв, про сестру, про Катерину... Сидить i дума , як би його чимсь
спровокувати, щоб вiн показав донос! Донос! Або й ще що-небудь, що так
пече й болить Андрi вi. Але вiн нiяк не може дiбрати способу, сам же
Гордий, на диво, уперто обмина певнi iмена й не хоче вдаватися до певних
шпаргалок, якими набите оте "дiло". Очевидно, вiн ма тверду iнструкцiю не
чiпати певно© групи iмен i не оперувати тими матерiалами, якi можуть
зорi нтувати жертву, I вiн ту iнструкцiю викону твердо i послiдовно. З
чого видно, що вiн не такий уже дурний.
Ловлячи Андрiя, Гордий ненароком запитав, чи вiн не зна такого от
Жгута? Сам тон запитання й погляд, яким Гордий при тому дивився в обличчя,
змусили чуткого Андрiя нашорошитись. Метода ставлення запитань ненароком i
байдуже була добре Андрi вi знайома. Коли в хаосi ставлять запитання
ненароком - це й головне. О, та вiн, зда ться, тiльки кле©ть з себе
дурня, цей тип! Одначе такого прiзвища Андрiй не знав. А Гордий перепитав
його кiлька разiв, притому пильно й скоса дивився в обличчя.
- Чи не зна те ви такого Жгута?
Андрiй не зна такого Жгута. При цiм Андрiй не змiг приховати свого
здивування - вiн справдi не знав нiякого Жгута. Те здивування не могло
прослизнути мимо уваги навiть Гордого, й вiн лишився явно задоволений i
справдi гордий. Вiн за чимсь полював i вполював. Це йому вдалось. Андрi вi
було досадно, що вiн дав маху, а в той же час тривожно - "Що за Жгут!?" I
якщо цей дурень про нього так пита , то, очевидно, в цiм i вiсь всi ©
iнструкцi© щодо iмен. Гордому треба устiйнити, чи зна Андрiй Жгута. I без
сумнiву, вони зацiкавленi в тiм, щоб Андрiй не знав. Це устiйнено. I саме
тому Андрi вi було досадно. Згiдно з його виробленими правилами - слiдчим
нiчого не треба давати устiйнити. Чим бiльша здезорi нтованiсть, тим
краще. Та сама метода в оборонi, що застосову ться й при наступi.
Але устiйнено, що Андрiй не зна Жгута. Андрiй же устiйнив, що якийсь
Жгут, що вiдiгра в його справi, може, велику роль, та що слiдчим залежить
на тому, аби його не розконспiрувати.
Одначе щодо Гордого, то хвилеве враження про його розум таки було
безпiдставним. Вiн був по-"хохлацьки" хитрий, це так, вiн вполював зайця з
тим Жгутом, але розумовi його здiбностi все-таки цим не були
реабiлiтованi. Далi йшла комедiя в попередньому стилi. Гордий
iмпровiзував. Не маючи нiяких зiзнань Андрi вих в дiлi, знаючи, що ©х не
здобув нiхто, Гордий вирiшив все-таки всiх перевершити й бодай якiсь
зiзнання здобути. I вiн iмпровiзував. Вiн хотiв всiх здивувати й таки
розкрити контрреволюцiйну органiзацiю, яка, на його глибоке переконання,
iсну . Iсну напевно й вiдповiдна до Андрi вих, Гордому вiдомих, поглядiв.
I Гордий докладав зусиль, ловлячи Андрiя на рiзних iменах, вигаданих ним
фактах, намагаючись Андрiя застрашити приголомшуючими речами, розраховуючи
на те, що людина пiд навалою тих вигаданих фактiв впаде у вiдчай i розкаже
вже невигадане, те, що вона ма за душею. А цього саме й треба.
Лови Гордого кiнчилися тим, що вiн страшенно роззлостився й кинув
бавитися в розум... Вiн пустив у дiло сво© кулаки... I треба сказати, що
вiн цим сво©м "розумом" володiв генiально... Вiн сам в одинку давав з
Андрi м раду краще, анiж Великiн зi сво©ми помiчниками. Правда, тепер в
Андрiя не було й третини колишньо© сили... Боже, якби це сталося в перший
день, отак один на один!.. Але тепер Андрiй, пiсля всього перейденого, був
занадто кволим... Збиваючи до непритомностi й одливаючи водою, Гордий
довiв Андрiя до такого стану, що аж сам злякався й похопився. Очевидно,
вiн не мав санкцi© убивати до смертi, а мав наказ залишати трiшки живим...
I вiн лишив Андрiя трiшки живим.
Пiсля цього слiдство перейшло в знайому стадiю "нукання". Гордий
переконував Андрiя, що йому, зрештою, "нiчого не буде", якщо вiн
"призна ться". Хай вiн розповiсть про сво© всi справи i все буде "в
порядку". А так переконуючи, нукав:

- Ну?!
А так нукаючи та переконуючи "хоч щось дати", Гордий, щоб пiдкрiпити
жертву, навiть давав Андрi вi напитись води. I Андрiй пив. Вiн у душi не
мав на цього дурня злоби, бо-бо ж вiн дурень, i на гнiв ще й на таких не
вистачало вогню. Божий бичок, якому однаково, що ламати рогами - мур,
стовп чи людину. Клепав би сво©ми кулачищами паротяговi казани i скiльки б
з того було користi!
Гордий нука й знiчев'я копа ться в купi книг. Вiн ©х листа
глибокодумно й кида геть. I нука .
Ось вiн знаходить якусь книжку, розгорта ©© й довго чита щось... I
раптом вибуха саркастично й воднораз трiумфуюче:
- Ах ти ж гад!.. Ага! Ти прикида шся ягням!.. А оце що?!! Га?!!
Гордий потрясав якоюсь книжкою... В брунатнiй обкладинцi... На тiй
обкладинцi жирними чорними лiтерами написано:
"П о е т - а н а р х i с т, У о л т У © т м е н!"
Андрi вi щось пробiга по серцю. А Гордий у©дливо карбу , чита напис
на титульнiй сторiнцi:
-"Любому й дорогому друговi Андрi вi Чумаковi- Нур форвердс!" Ич ти!
Так, Андрiй згадав, що там було дiйсно написана девiз - "Нур
форвердс!!", а подарувала цю книжку й написала "любому й дорогому друговi"
товаришка студентських рокiв, Людмила У., безумно закохана в анархiзм, в
його давнього апостола Малатесту та й його недавнього маршала легендарного
Нестора Махна, зараховуючи до анархiзму все, що було й революцiйного,
наснаженого i зненавистю до ВКП(б) i до всякого деспотизму. А так як девiз
"Нур форвердс!" все-таки досить прозорий i небезпечний, то замiсть пiдпису
там передбачливо поставлено якусь карлючку, що мала правити за iнiцiал
"У". Дiвоча конспiрацiя.

- Що це таке "Нур форвердс?"
- Вперед!
- А-а... Ну от бач! Я так i знав... Ага! Хто це такий? - потрясав
Гордий книжкою з таким скандальним написом "Поет-анархiст". Напис на
титулi вiн прийняв так, як i написи на всiх iнших книжках, дарованих
авторами, як власноручний напис самого того анархiста. - Хто це такий?..
Андрi вi раптом перебiга химерна й зухвала думка. Думка в етилi
шибеничного одчайдушного гумору. I, не здаючи собi як слiд ще справи, що з
того вийде, Андрiй звiсив покаянно голову й зiтхнув:
- Анархiст. Великий анархiст.
- 3 н а ю!.. Де вiн ?
- Хтозна.
- Вiдкiля його зна ш?
- Знайомий...
- А-а, давно?
- З двадцять шостого року.
- Хто вiн такий? Де вiн живе?
- Один американець... А жив... у Ки вi...
- Ага, американець! Буржуяка! На якiй вулицi?
- На...Так, на Демi©вцi.
- Будинок? Номер?
- Не пам'ятаю.
I закрутилася карусель. Слiдчий взяв папiр i строчив на нiм карколомне
вiдкриття. Андрiй "щиро признався", що була така органiзацiя анархiстiв у
Ки вi, пiдпiльна й страшенно законспiрована, до яко© належав i вiн.
Напавши так щасливо на слiд, Гордий наполегливо й завзято розмотував
клубок, вiн добивався iмен. Андрiй мусив давати iмена. I вiн записав у
органiзацiю всiх знаменитих людей iсторi©, що бодай чимсь були подiбнi до
анархiстiв, лиш пильнуючи, щоб тi iмена були найменш вiдомi Гордому й
iншим, йому подiбним.
Так, справжнiм лiдером пiдпiльно© органiзацi© анархiстiв у Ки вi вiн
проголосив Бенвенуто Челлiнi.
- Хто це такий?--вилупив Гордий очi. Iм'я Челлiнi йому нiчого не
говорило. Вiн знав Бенiто Муссолiнi, а Бенвенуто Челлiнi... Проте,
зрештою, яка рiзниця.
- Фашист?
- Нi, анархiст...
- Один чорт! Всi ви, сволота, фашисти.
Потiм Андрiй записав у анархiсти Баруха Спiнозу.
- А-а! Це жид... Раз Барух, значить, жид... - зорi нтувався Гордий вже
сам.
Потiм Ульрiха Гутена, викинувши "фон".
- А це хто?
- Нiмець... один барон.
Потiм Уго Фосколо.
- А це?
- Iталi ць...
Потiм Iвана Вишенського.
- А це?
- Укра©нець!
- Ич, позбиралася всяка махновщина!
Так вони уклали досить солiдний список.
Потiм розписали всi явки, наради й збори, коли були, де й хто був
присутнiй. Склали стислу програму дi©. Полiтичну платформу. Все, як
належить. Наладили зв'язок з колами Нестора Махна в Парижi... Органiзацiя
вийшла громоподiбна.
Вони прововтузилися з нею до самого ранку. А вранцi Гордий, справдi
гордий i задоволений, вiдправив Андрiя назад.
Змучений Андрiй навiть не думав над тим, яку безглузду штуку вiн
викинув (це вже в стилi Санька Печенiзького!), - вiн думав над iншим,
©дучи в "Чорному воронi". Вiн думав про та мниче прiзвище:
- Жгут... Що за Жгут?! I хто де за тим прiзвищем сховався?
За цим прiзвищем сховався донощик i провокатор, це ясно.
Але хто?
I мимохiть в Андрiя холонуло серце.
. . . . . .
П'ять днiв не чiпали Андрiя. А на шостий викликали.
Гордий сидiв, розвалившись за столом, i дивився на Андрiя. Лице його
було червоне й його розтягав безглуздий смiх, але вiн його з усi © сили
стримував. Мовчав. Нарештi процiдив крiзь зуби з незрiвнянним презирством:
- Ех ти-и!.. I ти думав, що ми дураки?
Андрiй нiчого не думав. Вiн зовсiм не думав над тим, що Гордий п'ять
днiв шукав у Ки вi на Демi©вцi "фашиста-анархiста" Бенвенуто Челлiнi та
Уолта Уiтмена. Вiн тiльки думав над тим, що, мабуть, заробив собi ще одну
статтю.
До кiмнати зайшов Фрей. Постояв, подивився на Андрiя.
- Що ж... Ви все "бавитесь"? .. Ну, бавтесь, бавтесь..I Смалiть далi в
тому ж дусi. Тим гiрше для вас...
По тих словах Фрей одвернувся й пiшов. Андрiй тiльки помiтив у профiль,
що обличчя Фре ве кривилося вiд смiху.
А Гордий, пiдпершись обома руками й червоний, як шинка, дивився на
Андрiя й нарештi прохрипiв:
- Сатана ти безрога!!. От що... До книжок зазирати Гордий бiльше не мав
охоти. I взагалi його опiка над Андрi м скiнчилась: Андрiя в нього забрали
й передали iншому слiдчому.

I тут було завдано Андрi вi удару. В самiсiньке серце. Найбiльшого й
вирiшального.
Новий слiдчий (сумовитий, з блiдим нервовим обличчям, тихий такий, дуже
iнтелiгентний з вигляду) чемним i спокiйним стомленим голосом поiнформував
Андрiя, що вiн - Андрiй - належить Серг ву й Великiну. Але вони обидва
зараз у вiдпустцi. Вони скоро повернуться, i тодi Андрi ва справа швидко
пiде вперед. Тодi прийде останнiй ©© етап. А тим часом... А тим часом
Андрiй мусить всерйоз подумати над всiм. Над тим, щоб закiнчити справу
розумно. Вiн мусить переглянути всю свою дотеперiшню поведiнку й
переоцiнити багато дечого iншого... Його - слiдчого - роль маленька.
Андрi ву справу йому передано часово, й вiн радий буде з ним чемно й
культурно принаймнi обмiркувати ситуацiю. I, якщо вiн зможе прислужитися
Андрi вi бодай порадою для того, щоб допомогти йому зберегти себе для
корисно© й важливо© працi на благо урядовi й партi©, вiн буде задоволений.
Все це слiдчий проговорив безвиразним, тихим голосом, думаючи, либонь,
про щось сво . Вiн не вiдрекомендував себе, не кричав, не похвалявся
банальними iдiотичними формулами й тим випадав iз стилю. Видно було, що
йому все те, з чим вiн бабра ться тут, безмежно набридло, гнiтить його.
Пiсля такого от вступу тихий слiдчий спитав Андрiя, чи вiн знайомий з
матерiалами "дiла". От вiн опира ться i все хоче вивернутись, а чи вiн
зна матерiали "дiла"? Може ж, вiн даремно так опира ться. Може ж, то
марно, безвиглядно. Може ж, то помилка, яку потiм тяжко, взагалi неможливо
буде направити? Нiколи вже не можна буде направити!
Андрiй не зна жодних матерiалiв "дiла". Вiн це сказав байдужим
голосом, дивлячись на грубу зелену течку, що лежала перед слiдчим на
столi. Та течка набрякла щось занадто вже за цей час i то без жодно©
участi з боку Андрiя. Там нема жодного його слова, жодно© коми.
Слiдчий розкрив течку й задумливо ©© листав. Довго. Листав i мовчав.
Часом безнадiйно поводив бровою. Андрiй дивився оддалiк i теж мовчав.
Вiдпочивав, сидячи. Хто проходив по цьому проклятому пеклу, той зна , яке
то щастя для арештанта пiсля оглушливого безглуздя й чортячо©
свистопляски, яко© не витримують нерви, дiстати раптом тихого, чемного й
культурного слiдчого, який не розмаху палiччям i кулаками, не громадить
монбланища нестерпно© лайки, не кричить сам i не змушу жертву кричати й
скавулiти. Словом, мати слiдчого з нормальним людським обличчям i
поведiнкою. Тодi змучений в'язень вiдпочива душею й тiлом...
Слiдчий зiтхнув:
- Присуньтесь поближче, - попросив вiн Андрiя. Андрiй взяв свiй стiлець
i пiдiйшов до столу, сiв насупроти слiдчого.
-Так... Ну ось, скажiмо, ви ось це бачили?.. - запитав слiдчий,
тримаючи перед собою розкриту течку десь на перших сторiнках i проводячи
пальцем по чомусь написаному. По тих словах вiн пiдiгнув нижню частину,
аркуша (сантиметрiв з п'ять, нiби чисту, лише з кiлькома штрихами),
повернув течку до Андрiя й, не випускаючи з руки, поклав перед ним...
Андрiй впився очима в акуратно списаний аркуш. Вiн був списаний лiловим
чорнилом, рiзними рядками, бездоганною росiйською мовою... На ньому було
написано щось стилем рапорта...
"Н-СЬКОМУ РАЙОНОВОМУ ВIДДIЛОВI УГБ-НКВД. НА РУКИ НАЧАЛЬНИКА Р.В.
За тим iшло:
"Цим вважаю за свiй обов'язок докласти органам Державно© Безпеки, що
цього числа 16 серпня 1937. року повернувся до мiста Н., до сво © матерi й
родини нелегально вiдомий контрреволюцiйний дiяч, колишнiй близький друг
М. Хвильового, Гр. Косинки, Калiнiна й других контрреволюцiонерiв, Андрiй
Чумак, суджений колись i засланий, але не вiдбувший термiну. За всiма
ознаками вiн утiк з ДАЛЬЛАГУ, в якому перебував, вже давно, а при©хав
iнкогнiто..."

Як не намагався Андрiй втримати сво© нерви, але втримати не мiг, - все
в головi пiшло обертом. Серце закалатало, замутивши розум, оглушивши
божевiльним тиском кровi вуха. Рядки стрибали перед очима, лiтери
розбiгалися. Даремно вiн намагався вчитуватися в дальший змiст - нiчого з
того не виходило. Якась страшна сила тягла його очi вниз, вниз, мiзок
палахкотiв, теж зриваючись з лiлових рядкiв... Андрiй глянув униз: