Багряний I. Сад гетсиманський

Такий вступ Андрi вi сподобався. Це вже не дурний крик, а закривлялося,
либонь, на сяку-таку людську розмову. Андрiй хидно зiтхнув,
пiдбадьорюючи.
- хидству ш? Що ти манiяк, про те я тобi вже говорив, якщо пригаду ш.
Чи нi чорта не пригаду ш? Позаскакували вже клепки! Так, ти манiяк. Але
бiда не в цiм, а бiда в тiм, що ти на©вний i жалюгiдний романтик...
- Це ви теж вже говорили, якщо пригаду те... - мляво вставив Андрiй.
- Так, я це говорив, чорт би тебе побрав! I повторюю, - смiшний i
жалюгiдний романтик, з якоюсь iде ю-фiкс. Я тебе зразу розкусив (при цьому
Донець заскалив око). Але час романтики минув. Час "геро©в" i "мученикiв
святих" теж минув. Не дешевою "геро©кою" творяться великi дiла. Зрозумiв?
Нi чорта ти не зрозумi ш взагалi. Ручусь. Не пусканням "геро©чного" пилу
досяга ться велико© мети. Але яку там у чорта ти можеш мати мету?! Та ще
велику!.. рунда все, вся там твоя мета чи не мета. Повзуни нiколи не
творять iсторi©...
- Слушно... (меланхолiйна вставка).
- Iменно. Сам згоджу шся. А я, брат, реалiст. Я маю бiльшу iдею, нiж ти
(при цих словах Донець аж подався наперед) - я маю бiльшу iдею!..
Зрозумiв? I тому моя, i взагалi наша, буде горою... Горою!..
Говорячи, Донець весь час пильно, занадто пильно, дивився Андрi вi в
обличчя, зда ться, намагався не пропустити жодного поруху м'язка,
намагався проглянути його наскрiзь. Андрiй нашорошився. Щось цей демон у
блискучiй унiформi не такий простий. Старе вражiння (вiд першо© зустрiчi)
знову повернулося, - о, не такий простий. Куди це вiн гне, за чим вiн
полю ? А Донець пильно дивився в обличчя, здавалося, не моргаючи, i вiв
далi, карбуючи слова. Але якi слова!
- Ти казав, що життя погане... Ти не казав цього? Ну, чорт з ним, хтось
iнший казав. Казав, що життя погане. Авжеж погане, до слiз погане! Але
тому воно й погане, що забагато дрянi розвелося замiсть людей! Забагато
мотлоху, замiсть людей. Як не слимак, то так мiщух i пiдлабузник, як не
ганебний боягуз, то так який-небудь вiршомаз, романтик, нi, романтизований
мiщух!..
Андрiй здивувався i ще бiльше нашорошився. А-а, бач, куди гне! Розмика
з iншого боку. Пiдiгра . Ич ти. Але тон Донця рiшуче збивав з пантелику.
Той тон лiз в саму душу. Нi, якщо вiн актор, то генiальний, чорт! А
Донець, кривлячись з несамовитою вiдразою й огидою:
- Ха!.. ро©!.. Життя погане... А погане!.. От вас там сидить по
камерах сотнями людей, а (тут Донець подався наперед, викотив очi й
замерехкотiв ними) - чи хоч один пробував або бодай хоче пробувати
пiдпиляти грати, зламати дверi, вбити вартового?! Чи хоч один?!. Ну, кажи,
хоч один?
"Дешево", - подумав Андрiй.
- Жоден! - мерехкотiв очима Донець, не звернувши уваги на Андрi©в
вiдрух або, може, не вловивши його. - Напевно, нiхто навiть думки цi © не
може припустити! Ажи?.. Повстанцi назива тесь. Повс-.анцi ви! (Тут Донець
вставив iншу лiтеру замiсть т"). Мотлох! "Романтики"!.. Жаби чортовi! I
ось саме тому "життя погане". I ось саме тому вас треба муштрувати,
нищити, душити, мучити... Муштрувати!!.. Аж поки ви всi, чортовi жаби,
почнете пиляти грати або вбивати вартових!.. Га?
Андрiй, оглушений всi ю тирадою, спантеличений, надзвичайно
нашорошений, мовчав. Дивився в несамовитi Донцевi очi, дивився, як вiн
пряв ними, шалено намагався зорi нтуватися, що це все значить? Як вiн ма
тут поводитись? Як це все розшифрувати? Дивна одна думка рiзонула раптом
мiзок дивовижним припущенням: "А що, як все те, що вiн говорить, треба
розумiти прямо, буквально? Тодi?" Вiд того припущення робилося гаряче. Але
не може бути? Ну-ну, не будь iдiотом. Провоку , чорт банькатий. I тут же
iнша цiкава думка: - "От вiн говорить несусвiтнi речi, але спробуй вловити
грань, де кiнча ться провокацiя, а почина ться драма. Становище слiдчого
дозволя переставляти думки - тi самi думки! - в якiм завгодно планi". А
Донець вiв сво ©, очевидно, тiшачись, що так розчахнув Андрiя, збив з
пантелику:
- Повс...анцi ви!! Вас там сотнi в кожнiй камерi i часом дверi не
закриваються, я знаю ж, але нiхто не насмiлиться навiть переступити
порiг... Жаби! Равлики чортовi!.. А де вже вам пиляти грати!!
Андрiй (думав одно, а сказав зумисне iнше):
- Навiщо? Треба бути дурнем, щоб пиляти грати... Для чого? Щоб
стрибнути вниз головою, з п'ятого поверху? Це можна зробити й на сходах...
Чи щоб дiстати кулю в лоба, тiльки-но висунувшись у вiкно?..
- От-от-от! Ха-ха-ха!.. Геро©! А ми от, большевики, не боялися пиляти
грати й стрибати на багнети... Вбивати варту... Читав у книгах, не бiйсь,
про Халтурiна, Засулич?! Отож...
"Ми, большевики... Халтурiна записав у большевики! Засулич!... Чи ти
ба!" Андрiй дивився на зовсiм молоде обличчя слiдчого, якому в часи, коли
iснували ще хоч якiсь "царськi тюрми", було не бiльше десяти рокiв,
дивився й iронiчно думав: "Большевики... Ах ти ж артист!.. Тепер ясно...
Гра , щоб "розколоти", спровокувати, "купити". Добрий артист! Провокатор
чортiв! Та ж, якщо на тобi така гарна унiформа, то, напевно, за не© дана
добра гарантiя".
Тим часом Донець, вiдкинувшись на спинку крiсла, презирливо цiдив:
- Ви не зна те й нiколи не знатимете, що таке iдея й що таке геро©зм.
Дрiбнi мiщуцькi ворони, що так лiтають просто... Геро©... Вас треба
переробляти, весь той мотлох, що зветься "людьми" i через яких свiт к
чортовiй матерi запаскудився, переробляти!.. I мучити!.. Ха-ха-ха!.. Доки
ви не навчитесь дечому... I я от тебе буду мучити... (Донець враз подався
наперед i карбував злiсно, глузливо, двозначно, провокацiйно. - Я буду
тебе мучити, доки ти не почнеш з божевiльного вiдчаю - бодай з вiдчаю, як
не з геро©зму - нарештi пiдпилювати грати!! Зрозумiв? Ха-ха-ха!.. I я маю
на те право, бо... Бо я маю бiльшу, нiж ти, iдею! Ха-ха-ха!.. Що тебе
знищу й тисячу таких, як ти, - мало жалю...
. . . . . .
"Вiн ма iдею? Яку вiн ма iдею? Блеф. З великою iде ю тут не орудують
палками..."
Одначе Андрi вi нiби хтось забив кiлка в душу. А Донець пiсля тако©
знаменито© прелюдi©, поставивши кiлька провокацiйних запитань i не
дiставши вiдповiдi, категорично запропонував "роззбро©тись" перед ним. А
коли з того "роззбро ння" нiчого не вийшло, взявся свою "велику iдею" чи,
вiрнiше, в iм'я сво © "велико© iде©" орудувати всiма "не великими"
засобами Великiна та Серг ва. Вiн взявся до дiла так, як i обiцяв,
по-сво му. Тi всi засоби, якими орудували iншi, набирали в руках Донця
iншого значiння, бiльшого ефекту. Вiн мучив. А мучачи, все добивався
"дружби", з чого почав був взагалi сво слiдство. Вiн докоряв Андрi вi
половинчастiстю, угодовством, пiдлим дворушництвом, боягузством,
мрiйництвом, пiдлим невмiнням стати вище страху i т. п. I все те
двосмислово, i все те провокацiйно... I, мучачи, був вiн нещадний, так,
нiби мордував справдi нiкчемного слимака, керуючись безмежною зненавистю.
Часами Андрi вi здавалося, що вiн його мучить справдi за те, що вважа за
пiдлого мiщуха, затяту нiкчемнiсть, за безмежного боягуза, не здiбного на
якусь акцiю, а не для того, щоб пiдписувати протокол. Але дедалi все
бiльше переконувався, що Донець - звичайний садист i провокатор, а те
"щось нерозшифроване" - це метода. I що з тi ю самою проклятою методою
Донець робив з нього ганчiрку, все бiльше пiдпорядковуючи сво©й волi. Так,
завдяки ©й, тiй проклятiй методi, Андрiй з жахом вiдчува , що ще трохи й
те, чого не могли i нiколи не зможуть досягти Серг ви й Великiни, Донець
досягне дуже легко.
Це було страшним, i Андрiй кидався душею, шукаючи порятунку. Вiн мусить
з цього вирятуватися, мусить видертися з цих проклятих, таких брачких
лабет. Вiн мусить позбавитися цього слiдчого, iнакше вiн пропав. А головне
- пропаде багато iнших... Вони загинуть так, як от Катерина... Може, то
цей самий Донець довiв ©© до божевiлля!.. Вiн мусить його позбавитись. А
так само мусить розшифрувати цього варвара, що так пиша ться сво©м
"козацьким родом".
В "брехалiвцi", куди Андрiя вкидано пiсля допитiв, вiн випадково
зустрiв людину - вчителя з того самого мiстечка, з якого походив Донець.
Розговорилися, подружили, бо мали чимало спiльних знайомих серед колишнiх
студентiв - мешканцiв "Гiганта". Але це виявилося потiм. Спершу вчитель
пiдiйшов до Андрiя, взнавши звiдкiлясь, що його слiдчий - Донець. Може,
Андрi©в вигляд, оформлюваний Донцем, може, що iнше штовхнуло вчителя на
зближення, але вони подружили. Пiсля ознайомлення вчитель розповiв
Андрi вi, хто такий Донець, звiдки вiн, яке його минуле. З характеристики
земляка виходило, що Донець насамперед "досить-таки темна особа" щодо
свого нутра, але "спритний кар' рист". Це - на вчителеву думку. Андрiй
випитував його геть про всi подробицi з Донцевого життя, випитував пильно
й по кiлька разiв. А подробицi Донцевого життя вчитель знав геть усi, бо
були вони колись приятелями, разом навiть колись "в гречку стрибали",
вчащаючи до просвiти, ще як були зеленими юнаками. Розповiв про Донцеву
кар' ру в комсомолi й в партi©, про всi його "додатнi" й "вiд' мнi"
знайомства, навiть про його коханок та про рiзнi романтичнi походеньки...
Андрiй розпитував та добре все запам'ятовував, сам ще не знаючи, для чого
це йому. Так, просто цiкаво... Потiм з того зродився план. Божевiльний
план. Вiн зродився несподiвано зi спогаду про "вербовку", й ©© магiчну
силу, та про коридорних наглядачiв, що з хамiв обертаються в янголiв. А що
як "завербувати", га?
Трагiзм i безвихiднiсть становища штовхали саме в цей бiк.
"Завербувати"! I тим зробити два великих дiла: по-перше, позбутися
рафiнованого ката, а друге - переставити "загадкового" Донця в нову,
зовсiм не загадкову площину, де вiн зможе дiлом довести, як то вони,
"большевики", справдi пиляють грати. Це цiкаво... Одначе Андрiй не знав,
чи вiн той план здiйснить, хоч вiн i засiв у душi, як останнiй засiб
порятунку.

Це сталося зовсiм несподiвано й майже поза Андрi вою волею. Це сталося
в момент глибокого вiдчаю, коли людина вже не володi собою й не
вiдповiда за сво© вчинки, коли наступ i мордування дiйшли кульмiнацiйно©
точки, за якою йшла безодня - безодня падiння, iменована "розколенням". О,
вiн навiть не передбачав, що повторення вже раз пройденого - понад людськi
сили навiть найзатятiших i найтвердiших, що це понад його сили.
Запорiзький кулак Донця i його чортячий сприт та енергiя добивали Андрiя
фiзично й морально... В цiм моментi до кiмнати зайшов Фрей i з ним ще
якийсь бiльший начальник. Це було десь пiсля пiвночi, коли Андрiй млiв на
сво му стiльцi, обливаючись потом i хлипаючи вiд нападiв iстерi©.
Фрей i його супутник зайшли саме в тiй хвилi, коли Андрiй висловлював
божевiльну думку, викликану вiдча м, про те, що Донець його роздавить, але
саме цим вiн доведе, що вiн не козацького роду, а навпаки, - що з них двох
ренегат, i мерзотник, i дворушник вiн, Донець... На половинi цi © досить
двозначно© й пiдозрiло© на перший погляд фрази й зайшло начальство. Фрей
нашорошився. Старший начальник теж. Уявили, що тут вiдбува ться щось
цiкаве.
Фрей подивився пильно на Донця, а потiм наставився на Андрiя, тонко
посмiхнувся:
- А-а... Ви знайомi!.. Ви знайомi?
Мовчанка.
Життя склада ться з випадкiв, що часом спричинюють колосальнi
катастрофи. Маленький випадок, коли вiн випада з низкою сприятливих
передумов, може спричинити дуже багато. Таким випадком був несподiваний
прихiд гостей на самiм цiкавiм мiсцi випадково© фрази, i тепер вiд цього
узалежнено дещо зовсiм не передбачене нiким з цих начальникiв i навiть
самим Андрi м.
На повторене запитання Фрея Андрiй в якомусь одчайдушному вiдруховi
ствердив, що вони дiйсно знайомi. А чому б Донцевi не бути знайомим з
таким страшним "ворогом народу", як Андрiй?!
I це вирiшило всю справу, бо ж самого лише знайомства з Андрi м та
замовчування цього факту досить, щоб зламати кар' ру кому завгодно.
. . . . . .
Андрiй не пам'ята , що вiн в безпам'ятствi, в нападi крайнього вiдчаю
говорив, що вiн вiдповiдав на Фре вi хиднi запитання й якi саме тi
запитання були. Пам'ята лише, що вiн плив за течi ю i зумисне не хотiв ©й
протистояти, режисером же був Фрей з властивою йому чекiстською
"бдiт льностью", та "проникливiстю", та недовiрою до всiх, хто ще не
сидить в цiй тюрмi. В кожному разi вся Андрi ва докладна обiзнанiсть з
Донцем була використана випадком з найбiльшим ефектом.
Скiнчилося все тим, що, сам не зчувшись як, Андрiй "завербував" Донця.
Завербував вiн його, як "керiвника справжньо©", а не тi ©, що йому
закидають, "контрреволюцiйно© органiзацi©". Вiн завербував його, як свого
"шефа й повелителя", що тепер б' його й мучить, щоб мовчав.
Звiдки було Андрi вi знати, що цiлим НКВД саме трясла епiдемiя
вза монедовiри й що, власне, це перерiшило всю справу.
Фiнал всi © сцени був такий:
В обличчю непередбачено©, але видимо© катастрофи Донець стояв за столом
i розгублено та нервово м'яв цигарку. Вiн весь мiнився пiд пильними
поглядами начальства. На чолi йому виступив рясний пiт, вiн втрачав
панування над собою, побачивши раптом перед собою прiрву, в яку ма летiти
очертом. О, вiн добре знав цю систему! Знав, як легко в нiй заплутатись i
як мало для того треба, але як тяжко виплутуватись! Все-таки жахлива рiч
"вербовка". Донець спробував щось крикнути, що це диявольський ворожий хiд
й ще щось в тiм родi... Тут начальник його заспоко©в, посмiхаючись:
- Тихше, тихше, товаришу Донець. Не хвилюйтесь. Йдiть краще на хвилинку
сюди, ми його як слiд допита мо.
Донець рiшуче ступив з-за столу насеред кiмнати. В цей час Фрей зайшов
за стiл i забрав iз шухляди Донцевого револьвера.
. . . . . .
Андрiя вiдправили назад до камери. Голова йому розсiдалася вiд болю й
вiд виру думок i почуттiв, i найгострiшим з них було почуття чогось
паскудного. Ще не усвiдомленого до кiнця, але безмежно паскудного.
"Ось так вигляда мерзость!"
Але над цим кружляла рябцем злорадна думка, не даючи тому почуттю
розгорнутись, довбала його:
"Нiчого, нiчого!.. Хто пiдняв палку, нехай спробу ©© на собi!.. Нехай
спробу ©© на собi!"
Але хто ж з них тепер козацького роду, га?

Другого дня Фрей викликав Андрiя в справi Донця, з чого Андрiй
зрозумiв, що Донець "сидить" i ма нагоду пиляти грати, а ще зрозумiв, що
вiн таки позбувся найстрашнiшого слiдчого. Але на будь-якi Фре вi
запитання вiдповiдати Андрiй вiдмовився категорично. Це справа Донця!..
Тепер прийшла черга Донцевi вiдповiдати. Прийшла черга доводити, як то
вони, "большевики", вмiють пиляти трати та обстоювати свою честь. Нехай
вiн тепер доводить, чого вiн вартий з усiм сво©м гонором та чортячим
пiдступством. Який то вiн "син козачий".
На всi запитання Фрея Андрiй не вiдповiдав пiд претекстом, що вiн
"мусить подумати".
Гаразд. Йому дають час подумати.
Пiсля цього Андрiя вiдправили назад... Але не до "брехалiвки", а на
Холодну гору. З цього було ясно, що в його особистiй справi конвей р став,
i став вiн не так через змiну ситуацi©, як через брак слiдчого. Тепер от
того слiдчого будуть пiдшукувати, вiдповiдного калiбром. Що ж до
ситуацi©... Паскудна та ситуацiя витворилась. Чи не занадто вiн з одчаю й
безтямного розпачу загнув з тим Донцем? Нi, не занадто. Зрештою, хто
загнув, той може й розiгнути. Але... Вiн хвалився "кращою й сильнiшою
iде ю". Гаразд. "Сильнiша" iдея потребу й "сильнiшо©" проби i вона вiд
того тiльки вигра ... Якщо вона . II
На сво здивування й втiху, в камерi 12-й Андрiй несподiвано
переконався, що вiн не зробив нiякого вiдкриття Америки вибриком з тим
Донцем. В час його вiдсутностi в камерi сталася подiя, яка тепер потiша
цiлу громаду, потiша несамовито. А хiба це не потiха?.. Сидiв у камерi
такий тихий i смутний юнак, Сокiл на прiзвище. Нiхто не знав, у чому суть
його справи, лиш всi знали, що вiн проходив тяжку пробу на слiдствi та що
був вiн секретарем В... райпарткому. А ще знали, що вiн якось особливо
тяжко "розколовся" i тепер чекав на етап, бо дiло нiбито пiшло на ОСО. А
може, прийде й розстрiл - це, як гра в лотерею. Дiло могло пiти й на
трибунал. I от одного дня до камери ч. I2 вкинуто нову людину, в подертiй
i заяложенiй вiйськовiй унiформi, змучену, видно, дуже й довго
мордовану... Ця людина була досить вiдомим грiзним слiдчим Криворучком.
Вона зустрiлася з Соколом i вiдбулася приголомшуюча сцена на очах всi ©
камери.

Криворучко, ставши перед Соколом, заплакав i проговорив з трагiчним
докором:
- Гриша! Навiщо ж ти так з р о б и в?.. У мене ж дружина й дiтки...
Сокiл визвiрився:
- А у мене хiба нема?!
- I бiдолашна мати.
- А у мене хiба нема?!!
- Мене так мучили...
- А мене хiба нi?!! А-а-а... Цить! Цить! Гад!
- Гриша!..
- Цить, гад!! По©демо разом ще й не такого хлистати... Разом, разом,
Коля! Разом... Якщо тебе ще не втоплять в парашi...
Що ж виявилось?
Гриша й Коля були колись добрими товаришами дитинства. Дружили - водою
не розлити. Разом виростали, разом до школи ходили, разом в революцiю
жовто-блакитний прапор пiдiймали над рiдним мiстом, чiпляли його на
"Нардомi", над просвiтою, разом до дiвчат залицялись. Разом потiм через
комсомол шлях пробивали. Потiм шляхи розiйшлися... Зустрiлися вони в НКВД:
Гриша в ролi арештанта, "петлюрiвського прихвостня", а Коля в ролi
грiзного слiдчого, ще й начальника вiддiлу. Зустрiлися - один одного "не
впiзнали". Власне, "не впiзнав" Коля свого друга. А Гриша впiзнав i... тим
було для нього гiрше. Криворучко був особливо твердий, i непримиренний, i
особливо жорстокий з Соколом, щоб нiкому й в голову не могло прийти, що
вони були будь-коли знайомi, а тим бiльше товаришували. Коли Сокiл почав у
хвилини вiдчаю нагадувати про колишню дружбу, апелюючи до людсько© совiстi
свого слiдчого в iм'я ©хнього дитинства й такого прекрасного
товаришування, Криворучко мордував Сокола несамовито, вибиваючи будь-якi
спогади з голови палкою, спростовуючи ©хн знайомство. Того знайомства
нiколи не було! нiколи! I бути не могло!!! Серед "ворогiв народу" в
Криворучка нiколи не було й не могло бути знайомства! Такi от специфiчнi
умови зробили Соколову чашу особливо гiркою, а перспективу безвиглядною.
Вiн довго мучився, мучився фiзично й морально, аж поки терпець йому не
урвався. Тодi вiн "завербував" свого слiдчого, свого колишнього друга
дитинства. Вiн завербував його, керований страшною злобою та лютою жадобою
вiдплати. Для цього йому досить було навести в присутностi вищого
начальства кiлька фактiв i пiдперти ©х аргументами, й Криворучкова пiсня
була проспiвана. А аргументiв Сокiл мав досить. Гробив себе, але угробив i
Криворучка. З грiзного слiдчого Криворучко опинився в ролi арештанта
окремо© категорi©, до яко© належали всi "викритi" спiвробiтники НКВД, й
його так бито, що м'ясо вiдвалювалося вiд костей пiсля "великого
конвей ра". "Розколовши", Криворучка нарештi вкинули до Холодногорсько©
тюрми, де вiн випадково потрапив до камери ч. I2, нiби зумисне доля хотiла
звести ©х докупи - двох друзiв дитинства. I тепер камера мала потiху.
Староста примiстив Криворучка поруч iз Соколом, i вони сидiли насурмленi -
два затятих вороги. Криворучко поглядав на Сокола, й його очi бралися
сльозами.
- Навiщо, ах, навiщо ти це зробив?!
- Цить! - визвiрявся Сокiл, а тодi саркастично потiшав: - Нiчого... Не
хвилюйся, Коля! По©демо на Колиму, а може, на пiвнiчний бiгун... Будемо
заразом ведмедiв ловити, так, як колись разом ловили бедрикiв...
Пам'ята ш? А пам'ята ш, як ми разом чiпляли жовто-блакитний прапор?.. А як
на фронт виступали?.. А!? Пригаду ш? Отак разом i до смертi... Гарно
буде...
- Гриша!.. Я ж нi в чому невинен...
- А я винен?!!
- Я не винен, що тебе так...
- А я винен, що ти мене т а к!... Га?! Сиди-сиди, Коля! Сиди... Сиди,
товаришочку мiй дорогий... Сиди, чортiв сину!! Гад ти, Коля! Сиди...
Камера заходилась вiд реготу.
Минув час - i ситуацiя змiнилася. Коля вже не докоряв Грицевi, вiн
остаточно примирився зi сво©м становищем i аклiматизувався в камерi, нiчим
не вiдрiзняючись вiд iнших. Нiякого слiдчого Криворучка вже не було, а був
звичайний в'язень, такий, як i всi, урiвняний долею з усiма iншими,
причесаний пiд одну спiльну гребiнку, з однаковим шматочком мiсця на
пiдлозi, однаковою пайкою й з однаковiсiнькою перспективою. I в Сокола
висяк весь його гнiв, бо було ясно, що обидва вони були iграшкою в чужих
нещадних руках, в лабетах чужо© жорстоко© системи. Смуга докорiв i
вза много словесного мордування минула. I тепер от вони сидять поруч -
закадичнi друзi, як i колись, - i чекають покiрно, з фаталiстичною
байдужiстю спiльних мандрiв у невiдоме. Ось Коля, латаючи штани, зiтха
меланхолiйно й зверта ться до Сокола:
- Гриша... А давай тi ©, що, пам'ята ш?.. На Пслi... Пам'ята ш?
I Гриша почина тi ©, що вони колись спiвали на Пслi:
"Та й понад нашим яром пшениченька ланом,
Горою овес..."
Латаючи штани, вони розмрiяне спiвали розлого© степово© пiснi, спiвали
по-парубоцьки, дружно, надзвичайно узгiднено, - i, слухаючи ©х, нiкому б
не могло прийти в голову, що ще недавно один так мордував другого, а
другий так клекотiв сатанинським гнiвом i злобою на першого.
Дивлячись на них, Андрi вi було не так прикро згадувати про те, що вiн
устругнув зi сво©м "сином козацьким", грiзним Донцем.
Пiсля повороту Андрiй знову зайняв сво мiсце в "президi©", в кутку
бiля Миколи й Руденка. Штурмана вже не було - його десь забрали й не
повертали бiльше. Зате в кутку був Андрi©в джура - Санько Печенiзький,
чому Андрiй зрадiв, а ще бiльше зрадiв Санько такiй зустрiчi. З штрафно©
камери Санька перевели сюди тодi, як ©х усiх розводили, а тут вiн
зблизився iз штурманом, з Миколою й Руденком на тiй пiдставi, що випадково
розповiв штурмановi про Андрiя та про камеру ч. 3. З того моменту вiн не
вилазив з кутка, хоч i жив у протилежному кiнцi камери пiд столом, разом з
камерними "пролетарями". Санько в кутку вчився. Вiн був досi неписьменний,
цей син розкуркулених батькiв, i тут з надзвичайною жадобою, з тремтiнням
накинувся на науку, звичайно, маскуючи це, як i належить Саньковi, в
презирливе, iронiчне - "вiд нiчого робить". Вiн вчився арифметики й читати
та писати. Вчив його штурман, поки не забрали його геть, i Микола. З
приходом Андрiя вчителiв у Санька збiльшилося.
В камерi життя текло сво©м порядком, тим самим, що й ранiше, i що за
ним Андрiй таки скучив у тiй проклятiй "брехалiвцi". При мно було
зануритися у це життя знову. Нi, це не просто життя, а це велике змагання.
Це життя людей, що з усi © сили намагаються утриматися на Богом
призначеному ©м рiвнi, що на такiй маленькiй i тiснiй територi©, в такому
брудi, при такому страшному процесi знеосiблення й нiвеляцi© промудряються
жити, як люди. Так, нiби вони складають iспит в сво©й масi, до яко© межi
простяга ться сфера людсько© житт здатностi, яку напругу може витримати
людська душа, доки не зiрветься в прiрву божевiлля. Це великий iспит.
Iз змiн, якi за цей час сталися, поминаючи прибуття багатьох нових
людей та вибуття старих, була одна суто зовнiшня - впадало в око те, що
всi були добре поголенi. Причиною цього була органiзацiя камерно©
"власно©" голярнi. Це було пiдпри мство камерного "пролетарiату", що в
пошуках додаткового шматочка хлiба вiд "заможнiших", ©м на втiху,
органiзував голярню. Справжню голярню. Це була артiль Гловацького й
Санька. В нiй голили не згiрше, анiж в першокласних голярнях Харкова.
Притому ж без технiчних засобiв, що ©х мають голярi всього свiту. Тут не
було ножиць i не було бритов. Але тут голили клi нтiв так само чисто й
гарно, як i в усьому свiтi. За бритви правило скло. Вмiло побите на скалки
- на вузенькi довгастi шматочки (що досяга ться при допомозi звичайного
закаблука, лиш фахове) - воно мало всi властивостi бритви. Лиш треба вмiло
добрати тi шматочки, що мають на зламi гостру бровку, таку виключно тонку
й гостру лiнiю зламу з iдеально гострим жилом. Таким жилом i голилося
людину. За браком мила буйну щетину борiд, вусiв, а хто хотiв, то й голiв,
намочувалося водою, а тодi клi нт зцiплював зуби, а голяр обробляв його
шматочком скла. Iнодi в клi нта текли буйнi сльози, але то нiчого. Що це
важить супроти при мностi бути поголеним! Хоч процедура часом i бувала
болючою (особливо для тих, хто мав цупку рослиннiсть), зате закiнчення
було радiсним, а найбiльш при мним був результат. Тiльки голярi й клi нти
дуже береглися, щоб пiд час операцi© не всипатися перед наглядачами й
перед начальством. Було нiби кiлька жахливих трусiв - шукали бритов, - але
на тiм справа й скiнчилася. Голярня функцiонувала далi. Старики поробилися
молодими, а молодi поробились i зовсiм юнаками. Старий Ман вич, наприклад,
вiчно подiбний до колючого ©жачка, перетворився в студента, такого
сухенького, маленького, рокiв на тридцять. Гепнер теж помолодiв. Дехто
запускав хвацькi вуса, й вони виглядали особливо ефектно при чисто
виголенiй бородi й щоках. Дехто з молодих запускав борiдку. Словом, камера
бавилася в культуру нiби на глум всiм начальникам i рiзним альбiносам.
Правда, зiшкребена щетина оголювала блiдi щоки, iз зеленаво-синюватим
вiдтiнком шкiри, западини, iнодi чиряки, пiдсилювала синцi пiд очима, але
то нiчого. Все-таки це лiпше, анiж вигляд мавп чи борсукiв.
Андрiй теж поголився в перший же день, зробивши тим надзвичайну втiху
Саньковi, який, оперуючи склом, мав нагоду дiлом довести, який вiн гарний
джура, бо ж хто краще нього може поголити.
Поза тим нiяких iнших значних змiн.
Андрiй захопився лекцiями з Саньком... I чим бiльше заглядав у душу
цьому дикуновi, тим бiльше дивувався. Оригiнальний цей Санько. Вiн, як на
сповiдi, розповiв Андрi вi "по секрету" всю свою справу i свою бiографiю.
Це Андрi©в вчительський авторитет i безмежна довiра до нього розiмкнули
нарештi Санькову душу. Вiн йому все, геть все розповiв, аж до сво©х
романтичних пригод включно (а було ©х в Санька, тих романтичних пригод, аж
одна! Одна за все бурлацьке життя!). Селянський син, дитина дуже порядних
i статечних батькiв, вiн за цю поряднiсть вiдбував разом з тими батьками
покуту на далекiй Печорi. Потрапив туди ще дитиною. Батьки померли, а
Санько втiк. Бiгав по всiй шостiй частинi земно© кулi, бажаючи звiдти
кудись вибiгти. Але куди ти вибiжиш?! Та ще такому темному, неписьменному,
заштурханому хлопцевi. Кiлька разiв сидiв у тюрмi. Потiм дiстав десять
рокiв, як кримiнальний (за те, що, прибiгши до рiдного села, комусь там