Багряний I. Сад гетсиманський

i Андрi вi руки та чужi черевики розмазували ©© по паркетнiй пiдлозi...
Андрiя качали ногами по кiмнатi довго, аж поки вiн знову не знепритомнiв.
Тодi вiдлили водою й посадовили на стiлець...
Фрей був весь час присутнiй при екзекуцi©, але не втручався i взагалi
не звертав уваги. Вiн закурив i пускав апатично дим в чорноту ночi крiзь
млинове решето. А як Андрiя посадили на стiлець, Фрей погасив цигарку в
попiльничцi на столi, перекинувшись при тому кiлькома словами з Серг вим
i Великiним, i пiшов. А виходячи, зупинився бiля Андрiя на хвилинку й
проговорив недбало:
- Лiпше не сварiться з хлопцями, а постарайтесь бути слухняним. I
пам'ятайте - ви будете потрiбний кра©нi й партi© й вас оцiнять... якщо ви
здастесь... i не бiйтесь нiяких перебiльшень.
Пiшов. Футболiсти теж вийшли.
Андрiй не зреагував на слова Фрея, сидiв, опустивши побитi руки вздовж
тiла й звiсивши мокру голову на груди, i спазматичне схлипував вiд браку
повiтря. Лице його було напухле й заяложене кровлю. Брови зведенi, щелепи
стисненi. Сидiв i дивився спiдлоба просто себе... Келих наповнювався до
краю, зда ться, вже до краю... Сили його вичерпалися, а ще ж тiльки
початок. Ще ж тiльки початок! Нерви дзвенiли тоскно, як осiннi дроти в
степу, i той дзвiн свердлив мiзок, як бiль зубний... Вiн дивився в вiкно,
на млинове решето й думав, чи проб' вiн його головою, як отак кинеться
враз очертом...
В кiмнатi лишилися Серг в i Великiн, щось пошепки радилися за столом.
Вони не боялися - жертва вже вимотана грунтовно i вони вдвох дадуть ©й
раду на випадок чого. Курили, листали папери, щось мiркували. А Андрiй
дивився в вiкно, на млинове решето: ч и п р о б' вiн й о г о головою?
Його несамовито тягло до вiкна, до безоднi, що за тим вiкном починалася
вiд п'ятого поверху й губилася десь унизу, в темрявi. Кинутися в не© сторч
головою отак з розгону! I все б... Нi, вiн не проб' цього решета головою.
Воно прип'яте гаками мiцно й не зiрветься, а дрiт занадто грубий, хоч i
вида ться павутиною... Ах, яке несамовите бажання, але - нездiйсниме. Тут,
брат, все передбачене... Андрiя огорта тяжка безнадiя, вiн зiтха та все
не може вiдвести од вiкна очей... За решетом рожевi , то надходить
свiтанок. Десь заляпотiли голуби крилами, злiтаючи на дах, i заворкотiли.
Он вони ходять на рожевому тлi, по самiм шпилю i воркочуть. На тюрмi, на
тюремнiм даху... До кiмнати зайшла якась особа.

- Встать! Женщина!.. - гримнув Серг в. Слово "женщина" вплинуло
магiчно, i Андрiй звiвся. А вже звiвшись, роздивився, що та женщина - то
була Неча ва! Ну, та все одно, женщина...
- Сiдай, - промовила Неча ва недбало й, зупинившись напроти, мовчки
наставилась очима на нього. Курила папiросу й пускала дим нiздрями.
Дивилась, поводила бровою.
"Яка вона була б гарна, якби не була брутальна!" - подумав Андрiй i
опустив голову. Вiдчував жiночий погляд на собi. Дивився на ©© маленькi
ноги, взутi в бронзовi туфельки, й пекучий, страшенний, непереможний сором
почав навалюватися на все його ство. От вiн сидить перед цi ю жiнкою
побитий, як останнiй пес, вiн - мужчина, такий гордий i такий
самовпевнений колись. "Хоч би хоч вона не почала лаятись брутально, бо
тодi келих буде переповнено i вiн не певен, що не розрида ться вiд
безмежно© нудьги, вiд безпросвiтного вiдчаю. Женщина!.. Прообраз сестри,
прообраз матерi..."
Неча ва не лаялась. Вона стояла й дивилась мовчки. Андрiй оглянув ©©
ноги, оглянув ©© опуклий бюст, перевiв погляд на обличчя, стомлене, з
синiми колами пiд очима, й зустрiвся з ©© поглядом. Неча ва криво
посмiхнулася кутиком нафарбованих уст:
- Старий знайомий... - промовила мляво й трохи насмiшкувато й одiшла до
столу.
--Знайомий, чорт би його побрав! - буркнув Серг в.
Неча ва повела самою бровою, нiби запитавшись: "А то ж чого?"
- Б' ться, гад.
Цей дотеп, розрахований на ефект, нiякого, одначе, ефекту не викликав,
Неча ва скривилась:
- Ви все-таки недотепний, Серж. Я бачу щось iнше... - i, не докiнчивши
фрази, дивилася спiдлоба на Андрiя. Невiдомо, що думала ця вогненногрива,
стомлена фурiя, чого вiд не© можна було сподiватися, - Андрi вi хотiлося,
щоб вона взагалi мовчала, а ще краще, щоб пiшла геть, i хай би лишилась
iлюзiя, що це була все-таки жiнка i що вона мала, може, щось в серцi вiд
жiнки...
- Може, ви ма те якесь прохання, Чумак? - запитала раптом Неча ва.
Здивованому Андрi вi здалося, що в тiм голосi забринiла нотка пiдступу.
Мовчав, не знаючи, що вiдповiсти.
- Може, ви ма те якесь прохання? - повторила Неча ва запитання. Вона
питала так, як питають людину перед стратою.
Нi, в тiм голосi не було пiдступства. Такий собi байдужий, стомлений
голос жiнки, що ма якесь право на примху тут.
- Так, я маю прохання, - вiдповiв Андрiй.
- Будь ласка.
Андрiй промовчав якусь мить, вдивляючись в ©© обличчя, а тодi запитав:
- Ви ма те матiр?
Вiд несподiванки Неча ва насупилась:
- Що за дурне запитання!
Обидва мужчини посмiхнулись iронiчно.
- Ну, припустiм, маю... - вiдповiла Неча ва.
- Добре, - промовив Андрiй тихо. - Я маю одне прохання... Я прошу вас
iменем вашо© матерi... дозволити менi написати листа.
- До кого?
- До матерi...
Неча ва пiдвела брови з мовчазним здивуванням, "до мо © матерi?!", а
мужчини засмiялись.
- До сво © матерi, - пояснив Андрiй.
- А-а...
Зайшла павза. Неча ва, насупившись, тарабанила пальцями по столу.
Мужчини з iронiчними мiнами чекали якогось вибрику, якогось надзвичайного
ефекту. Андрiй теж сподiвався на фей рверк лайки, яку вже чув з цих, так
гарно окреслених уст, i вже каявся, що пiддався на спокусу. Неча ва
постояла, потарабанила пальцями по столу i несподiвано промовила:
- Добре. - Взяла аркушик паперу, олiвець i якусь течку зi столу й
пiдiйшла до Андрiя: - Нате, пишiть. Тiльки коротко.
Андрiй взяв тремтячими руками течку - "Лист до матерi! Вiн зараз напише
лист до матерi!" - й помалу великими лiтерами написав на аркушику кiлька
слiв. А тодi повернув течку, олiвець i аркуш паперу Неча вiй. Вiн написав:
.
- "Живий, здоровий. Скоро вернусь. Цiлую", - i пiдпис.
Неча ва прочитала листа, постояла, примружилась i чомусь закусила губу.
А тодi пiдiйшла до столу й поклала листа перед Серг вим, а поклавши,
дивилася збоку на Серг ва пильно i в той же час непомiтно, закурюючи
цигарку.
Серг в прочитав, якось глупо пiдвiв брови й поклав лист пiд
прес-пап' .
Тодi Андрiй згадав, що вiн не написав адреси. I тут же блискавична
думка - "Це добре, що ти не написав адреси, матимеш змогу перевiрити, чи
вона всерйоз згодна переслати листа, чи це лиш жарт. Якщо похопиться сама
й зверне увагу на брак адреси, значить...
- Мда-а... - протягла Неча ва, думаючи про щось iнше. - Але ви не
написали адреси. Яка адреса вашо© матерi?
Андрiй сказав i зрадiв: "Пiде, значить, пiде!"
Неча ва взяла листа з-пiд прес-пап' й на нiм дописала адресу. I
поклала його на столi. Серг в взяв аркушика й знову поклав його пiд
прес-пап' .
Андрi ва вiра в те, що лист пiде, захиталася, спостерiгаючи, як лист
мандру з-пiд прес-пап' пiд прес-пап' . Виходить, що вiн пiдпорядкований
двом волям тут, жiночiй i мужськiй. I вiд того, яка з них вiзьме гору в
цiм змаганнi, залежатиме його участь. До того ж, хвилева примха жiнки, що
прокинулася в фурi©, лише хвилева примха.
До кiмнати увiйшла ще одна жiнка. Повторилась процедура, що й перед
тим: "Встать! Женщина!"
Це була iнша женщина. Андрiй цi © не знав. Рокiв тридцяти, груба,
хтива, з надзвичайним бюстом i дорiдними стегнами, що ходили хвилями,
буйно нафарбована. Вона зупинилася перед Андрi м, взявшись руками в боки й
курячи цигарку, й досить хижо, безсоромно й зухвало оглядала його. Нiби
прицiнюючись до бика й вивчаючи його на предмет племiнно© здатностi. По
оглядинах зробила досить похабну заувагу, взявши за об' кт дотепу Андрi вi
подертi й закривавленi штани, тим викликавши смiх мужчин.
По цiй реплицi Андрiй ©© впiзнав. Це ж про не© вiн стiльки чув у
камерi, ©© iм'я згадувалося завжди в парi з iм'ям Неча во , як iм'я друго©
знаменито© жiнки в НКВД. А знаменита вона була нiби тим, що, ведучи
слiдство при допомозi мужчин, завжди потiшалася над статевими органами
сво©х жертв. Вона била дошкою по певних мiсцях, притискала ©х каблучком, а
то й дверима, заголювалася й сiдала безпомiчнiй жертвi на обличчя й
взагалi виробляла несвiтськi речi. Об' ктом ©© "слiдства" здебiльшого були
вiрмени, ©© ж жертвою був i Ягельський нiби. Пiсля моторошних кривавих
сцен розпалена ця самиця улаштовувала з слiдчими оргi© в тих же кiмнатах з
закривавленою пiдлогою пiсля того, як жертву витягали геть. I називалася
вона "товаришка Клава". Так, ось Серг в назвав ©© цим iменем. I була вона
нiби морфiнiстка. В кожному разi це була жiнка сексуально збочена, щоб це
збагнути не треба бути аж таким пильним. Очi й уста ©© були достатньо
красномовними. Тi очi й уста, надмiру живi стегна, опуклi груди й рожевi,
перенаснаженi кров'ю щоки оформляли собою не що iнше, як балон колосально©
сексуально© енергi©.

Балон постояв, погойдався над Андрi м.
- Так оце такий вiн, Чумак!?.. Пх ...-- далi йшли вiртуознi епiтети,
добранi на окремий штиб, на сексуальний штиб. Такi епiтети могла добрати
лише до краю розпутна жiнка, керована тим самим безсмертним росiйським
лайливим генi м. Посправлявшись в красномовствi, "товаришка Клава" пiшла
до столу. I так само, як i перше, взявшись в боки, дивилася звiдки на
Андрiя, але вже мовчала. Обертала щось в сво©й головi, пiд модно
накрученими кучерями - щось придумувала. Вишкiрила два разки снiжно-бiлих
зубiв:
- Слухай, Серж! Дай менi його, я з ним побавлюсь!
- Е, нi, з цим ти не побавишся. Цей тебе, Клавочко, роздавить.
- Овва! А ось дай... Поклич лишень трохи хлопцiв.
- Е, нi. Цей диявол знайде спосiб зробити так, щоб тво© прекраснi зубки
не сяяли так гарно i не брали хлопцiв так нiжно... (регiт) - Хiба що
потiм, як ми його уходимо.
- Ну добре, - згодилась Клава, роздимаючи нiздрi. Замовкла й нахилилась
до Неча во©, прикурюючи нову цигарку. Неча ва повела оком на прес-пап' ,
рекомендуючи тим поглядом Клавi подивитись. Щось було в тiй Неча вiй дивне
сьогоднi, - вона бавилась в психологiю чи що.
Клава схопила папiрець, прочитала його й зайшлася божевiльним реготом.
- Ха-ха-ха!.. Ич ти! Сiсi захотiв... Синок мамин!.. Почекай, я бiля
тебе походжу, й ти перестанеш взагалi чогось хотiти.
Цi слова, а особливо те, що вона взяла в сво© руки й прочитала його
листа, стрясли Андрi м, але вiн стримався, дивився на Неча ву. Неча ва
нахмурилась i вiдiбрала папiрець, нiчого не сказала, позiхнула байдуже й
поклала папiрець до кишенi. Та Серг в простяг до не© руку з мовчазною
вимогою повернути листа йому. Неча ва постояла, докурила цигарку,
роздушила недокурок, а тодi поклала листа в простягнену руку й,
потягнувшись стомлено та промовивши: "А-а, ну вас к чорту!" - пiшла геть.
Засмiялась i... обклала Андрiя п'ятиповерховою лайкою. Клава побiгла
слiдом, вихнувши бiля Андрiя спiдницею.
Хвилева жiноча примха спасувала перед залiзним та мним законом цi ©
установи. А чи то була просто комедiя? Хтозна. Таким чином доля листа була
вирiшена лежати йому пiд прес-пап' i в кращому випадку бути об' ктом
глуму. Андрiй розкаювався в душi, що написав тих кiлька слiв сво©й матерi,
що вiдкрив перед цими людьми найiнтимнiший куток свого серця. Але що ж...

За решетом розвиднилось- там уже був ранок, i Андрiй думав над тим, що
його нарештi ось-ось уже звiльнять i вiдведуть до камери. Чекав цi ©
хвилини жадiбно. Вiй нiчого так не хотiв, як сну i забуття. Пiрнути в сон,
забутися, не знати нiчого, не бачити, а там усе хай, як зна .. За гратами
пломенiло небо, десь сонце мечами розганяло темряву, розганяло нiчнi
примари й всi жахи, тоненькими рисками золота обводило ряботиння хмарок.
Ранок... Та встав Великiн, опустив важку штору i закрив нею ранок. Ранок
лишився десь там, за шторою, за млиновим решетом, а до кiмнати повернулася
нiч. Нiч з усiма ©© моторошними атрибутами... Надiя в Андрi вому серцi
погасла так, як I погасла ранкова зоря у вiкнi. I вiн зiтхнув тоскно.
- Ну-с, - промовив Великiн, обiрвавши спокiй i тишу, що панувала такий,
здавалось, довгий i разом з тим такий короткий час. Обiрвав ©© грубо,
звертаючись до Андрiя: - Ну-с, i що ж ти нам скажеш?! Чого мовчиш?.. Чого
ти ждеш? Ждеш сво©х мiльйонiв? Чи ждеш скидки за те, що ти такий
пролетарський?
Мовчанка.
- Галло! Ти будеш говорити?! Мовчанка.
- Ти, сволоч, будеш говорити чи нi?!!
Мовчанка. Тут втрутився Серт в, вiн взяв з-пiд прес-пап' Андрi вого
листа, потримав його перед очима, обернув кiлька разiв i звернувся до
Андрiя:
- Гм, да... Ти, я бачу, любиш свою матiр. Це добре... Так от, я твiй
лист перешлю ©й, але... Але як я можу тобi зробити ласку, коли ти такий
затятий i злiсний ворог, га?! От сам мучишся i нас мучиш, i на якого
чорта! Ну от подумай сам, на якого чорта це похоже?... Лама шся, як
невинна д вочка... Лiпше давай домовимось, як личить мужчинам, - кiнчiм
комедiю, i я для тебе зроблю все, що ти хочеш. Га? От, скажiм, вiзьму й
перешлю цього листа... А хочеш - зроблю побачення... Ну, що ти на це
скажеш? Ти чув, що говорив начальник групи?
Андрiй облизав шерхлi губи, подивився пломенiючими очима на руку
Серг ва, що тримала листа, подивився тим самим поглядом на Серг ва й
прошепотiв:
--Не треба... Дайте менi... того листа.
Обличчя Серг ва перекосилось.
- Ич ти!.. Значить, ти зрiка шся сво © матерi?.. Навiть матерi!? Такий
гад затятий! Добре! - вiн кинув листа на стiл i натиснув гудзика вiд
електричного дзвiнка.
До кiмнати увiйшов якийсь заспаний здоровило в прим'ятiй унiформi
оперативника. Великiн взяв ребристу спинку стiльця в руку й пiдiйшов до
Андрiя:
- Встать!
Андрiй звiвся. Серг в увiмкнув лампу, що досi не горiла, на бiчнiй
стiнi. Лампа засяяла слiпучим бiлим свiтом,
- Два кроки наперед! - скомандував Великiн, вiдкинувши геть ногою
стiлець й показуючи палицею в напрямку лампи.
Здоровенний оперативний пiдштовхнув Андрiя, що завагався а чи не мiг
переставити побитих нiг, i Андрiй опинився крокiв за два вiд слiпучо©
лампи.
- Галло! - крикнув Великiн в самiсiньке обличчя. - Ти довго думав i не
надумав нiчого. Так от подумай ще трохи. Ти будеш стояти, дивитися на цю
лампу i думати, i нiхто тобi не буде заважати. Будеш думати... Будеш
думати про те, про що тебе питали тут, а ти не хотiв говорити. Особливо
про останн . Про останн ! Пам'ята ш? Ти сказав, що я брешу. Так от ти
будеш дивитися й перекона шся, що я не брешу, - ти пiдтвердиш. Ти будеш
стояти, як стовп, i дивитися, як iдол, на цю лампу доти, доки не побачиш в
нiй, що то не брехня, а правда, i тодi покличеш мене, i вибачищся, i
скажеш - "правда". Зрозумiв? Не "брехня!", а "правда!" Або... Або
обернешся в стовп, станеш iдiотом... Або-або. Ну, й всю решту пiдтвердиш,
даси конкретнi iмена, дати, факти, людей, все, як належить. Ясно? I
пiдпишеш протокол. Та дивись, щоб все було складно!... А тепер - дивися на
лампу!!
Андрiй глянув на лампу й iнстинктивно закрив очi рукою вiд болючого
сяйва. Враз скажений бiль в плечах пiдкинув його на мiсцi, - то Великiн з
усього маху вдарив його ребристою палицею. Андрiй шарпнувся, але в ту ж
мить опинився на пiдлозi: здоровенний оперативник збив його з нiг, а тодi
взяв лежачого за груди й тричi вдарив головою та спиною об пiдлогу, аж
Андрi вi видалося, що всерединi щось урвалось, а мiзок зрушив з мiсця.
Потiм оперативник звiв Андрiя на ноги й поставив лицем до лампи.
-Та-ак, - протяг Великiн, як тресор, - отак кожного разу, як тiльки ти
спробу ш уникати ось цього "свiтла правди", тебе битимуть башкою об
паркет, аж поки тобi в нiй не поодскакують клепки, а в грудях не
повiдпадають печiнки, але ти ще житимеш, житимеш ще й ще i, вже iдiотом
ставши, ти таки нарештi розкажеш i пiдтвердиш усю правду. Все, що вiд тебе
потрiбне. Ну-с, дивiться, мiстер, на лампочку-с!..
Андрiй зрозумiв з нудьгою, що опiр нi до чого, що сили його тануть i
йому треба вибирати - або бути скалiченим i геть розчавленим швидко, або
бути слiпим, але ще змагатися...Причому в останньому випадку ще лишалося
одне невiдоме - можливе щастя видряпатися з цi © прiрви. Надiя особливо
живуча в тих, що загибають. Головне ж: вiн подумав про братiв та про
вимогу Великiна... Вiд само© згадки про запропоноване позорище - позорище
зради задля власного спасiння - в ньому все затiпалось i заклекотiло й вiн
з викликом пiдняв лице назустрiч лампi: - "На! Слiпи!.. Слiпи!"
Вимучений, безсилий, весь мокрий вiд поту, вiн упаявся очима в болюче
сяйво, намагаючись перемогти його сво©м ненавидящим зором в прямому герцi
i... ламаючи той свiй зiр. З жахом вiдчував, що це свiтло може закiнчитися
для нього вiчною тьмою. Хвилево "вiдступив" - мружився, намагався обернути
свiй зiр всередину, не бачити лампи - дивитись i не бачити - забути за
не©, але нiтого з того не виходило. Тодi вiн витрiщився з одча м, як
тiльки мiг, на прокляту лампу, як на свого найлютiшого ворога:
"Слiпи!..Слiпи!!"
Стояв, похитуючись.
-Та-ак, - сказав Великiй. -Отак i стiй. I думай._ Думай!.. I пам'ятай,
що вiд тебе залежатиме це скоротити. Бiля тебе стоятиме ось цей архангел,
i ти тодi йому скажеш "годi!" - i попросиш паперу... Пойняв?
Андрiй не слухав. До свiдомостi дiйшли тiльки слова Серг ва, сказанi
зi смiшком:
--- А листа твого я, може, ще й пошлю... Адь !
На вiдходi Великiй ще сказав кiлька слiв оперативниковi тоном наказу,
якi теж дiйшли до Андрi во© свiдомостi, може, саме тому, що були
адресованi не до нього:
- З мiсця не давати сходити, стежити пильно, бити нещадно, води не
давати, спати теж, заплющатись теж, як упаде - ставити знову й
пришпорювати, як треба буде поламати костi - дозволяю.
Пiсля тих слiв Великiн i Серг в вийшли.
- Чув? - спитав оперативник хрипким, пропитим голосом.
Андрiй не вiдповiв.
Оперативник сiв насупроти Андрiя на стiльцi, взяв у руки ребристу
палицю, якою орудував Великiн перед тим, поставив ©© на колiна, сперся на
не© руками, а на руки пiдборiддям i так застиг, дивлячись тупо на свою
жертву,
Настала мертва тиша.
Почався iспит, тягар, муку й ганьбу якого може збагнути до краю лише
той, хто його перенiс.
Мертва тиша. В Андрi вiм мiзку крутиться болючий вир думок, обертаючи
слiпуче сяйво в веремiю кольорiв, - вiн дивиться на сяйво i навiть не
намага ться вже вiдводити очей. Не вiд страху, не наказ Великiна
виконуючи, а вiд iншого... Вiн дивився, власне, не на лампу, а в болючу
веремiю власно© душi, в хаос, що розсаджував йому черепну покришку. То був
болючий хаос - почуття радостi й яко©сь сонцесяйно© надi©, i тут же
почуття, жахливого розпачу, й туги, й несамовито© лютi, i почуття
непевностi в собi, вiд яко© холоне кров i нароста жах i тривога, i знову
почуття радостi, i знову вiдчай i нудьга смертельна...
Радiсть i надiя вiд думки, що, якщо слiдчi говорять про приналежнiсть
братiв (його братiв!) до контрреволюцiйно© органiзацi©, разом з ним,
значить... Значить, не вони його зрадили!! Значить, вони не зрадили!! Нi!!
Туга й вiдчай - що, якщо слiдчi натякають на достатнi матерiали вiд
"авторитетних, дуже авторитетних людей", значить... Брати його зрадили, а
слiдчi тепер його тiльки провокують, перевiряють, чи вiн зна , про яких
"людей" мова... А вони зрадили! Таки зрадили!..
Потiм приходив розпач:
Слiдчi хотять убити двох зайцiв - перший: брати зрадили брата i слiдчi
використовують ©х проти нього, проти Андрiя; другий: вони хотять
використати Андрiя для того, щоб вiн завербував тепер сво©х братiв i таким
чином коло замкнеться - вони вестимуть вiйськову контрреволюцiйну
органiзацiю. Та яку органiзацiю! I дiстануть ордени... Вони числять на
злобу в серцi найменшого брата та на жаль до сво©х старших братiв i на те,
що вiн так легко помститься на них... Брати нiби й прислужились слiдчим,
але в цих останнiх своя логiка - якщо найменший брат контрреволюцiонер i
ма таке кредо, то яка ж гарантiя, що старшi не того ж поля?.. А головне -
"лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного" та "в
СССР людей вистачить", щоб слiдчим робити а кар' ру... I от ©м потрiбне
його зiзнання, як пiдстава, i тих братiв забрати. Цебто - вiн мусить ©х
завербувати... Вiд цього брав розпач. I вiд цього ж огортала нудьга
смертельна.
Та вiн же трима ться на волосинi i може не витримати! Може зломитися! I
тодi... Тодi досить йому сказати "так" - i брати його, яким вiн усе проща
в iм'я сво © власно© вiри в них, вже не гулятимуть на волi... Тодi вже не
допоможуть ©м нiякi ©хнi анi чини, анi ордени, анi минуле, анi добра
батькiвська слава... А волосинка така тоненька, що на не© вже не можна
покластися, навiть Андрi вi! Вiн це з тугою вiдчува й облива ться потом.
Обiрветься та волосинка його розшарпано© волi, i вiн полетить у безодню. В
безодню позорища, пiсля якого вже не можна жити на цiм свiтi...
I знову надiя й шалена радiсть, що брати його не зрадили... I
готовнiсть все, геть все витерпiти...
I знову вiдчай... I знову розпач...
Який тяжкий i страшний келих йому пiднесли! Тодi зринало обличчя його
заплакано©, непритомно© матерi, й йому видавалося, що його ноги
пiдгинаються i вiн ста на колiна, вiн заламу руки i невисловлена нiколи
розпачлива молитва несамовито видира ться йому з горла, наперекiр
глуздовi, наперекiр свiдомостi, прорива ться з невiдомих глибин, як колись
у дитинствi...Молитва про те, щоб його минуло найстрашнiше... А
найстрашнiшим безмежне падiння i морок вiчного позорища, загин того, на
чому трималося його серце й вiд чого свiт завжди був ясний... Тодi прийде
темрява й душу вкри проказа - проказа презирства до самого себе,
незнищима, непоправна, безвихiдна... Йому хотiлося кричати, благаючи
невiдомо кого... Матiр! Свою матiр!.. Очi застилало сльозами й свiтло
меркло...
Але то йому лише так здавалося, що вiн опустився на колiна. Нi, вiн
стояв, як стовп, зацiпенiв, i жодна сльозинка не зрошувала його очей.
Сльози висохли, наче ©х випекло вогнем скажено© лампи, а чи тим вогнем, що
клекотав поза всiм у душi. Похитувався вiд утоми. На мить опускав тяжкi
повiки, й тодi, голова йшла обертом вiд вогненно© веремi© пiд припухлими
повiками й вiд безмежного тягаря, що гнув ту голову донизу й валив тiло
геть. Ноги тремтiли й пiдгиналися. Але вiн стояв... Розплющав очi, й
дивився на лампу, й думав все те ж, все те ж.
Iнодi йому починало здаватися, що лампа - то не лампа а вогненний
мiсяць iз сво ю страшною емблемою...
Iнодi в сяйвi починали звучати акорди рояля... То гуло в головi, тоскно
дзвенiло в вухах...
Помалу все почало мiшатися в суцiльний кошмар, в маячiння... Голова так
горiла, що здавалося, вона ось-ось розiрветься, як казан, розсаджений
парою. Вже не мiг думати бодай приблизно логiчно. Душу обступало вiдчуття
божевiлля... Якийсь вiдтинок часу жив уже життям божевiльного - вiдчував
себе ним, зовсiм чiтко i виразно... Все! На всьому крапка. Так скiнчилась
його свiдомiсть... життя... все...
Тягар утоми ставав такий нестерпний, а хаос у головi такий болючий, що
приходило пекельне бажання, щоб хтось ту голову розбив уже i вирятував з
того болю...
Рештками душевно© сили фiксував одну думку розпачливо: "не здатись". Це
про братiв... Решта - може бути. Не може бути лише головного... Це про
братiв...
Час застиг. Час обернувся в суцiльну, нерухому, безмежну втому...
Потiм вiн опинився на пiдлозi, втративши рiвновагу й зсунувшись якимсь
чином. Ноги бо самi собою пiдкосились... Але страшний струс - якась
могутня сила вдаря ним об паркет i знову ставить на ноги.
I вiн знову сто©ть... Вiд струсу й болю на мить поверта ться його воля,
i вiн сто©ть... Нiчого не чу , нiчого не бачить... Сто©ть. З одним лише
бажанням - не впасти... I знову зсува ться на пiдлогу. Знову струс...
Так повторю ться багато разiв...
Уста поснядiли, губи пересмагли й порепались вiд внутрiшнього вогню,
вiд пекельно© спраги. Гордiсть зломилася нiби, лишилась твариняча спрага.
-"Води"...
Здоровенний оперативник байдуже налива шклянку води й пiдносить до
уст, а коли Андрiй витяга жадiбно губи, щоб схопити вiнця шклянки,
оперативник вiдводить руку й з силою вилива воду йому в обличчя, в
жадiбно розплющенi очi... I за те спасибi! Вода слiпить, забиваючи сяйво i
розриваючись всiма кольорами веселки, стiка по обличчю, по грудях...
Опритомнiвши, Андрiй блiдо посмiха ться i сто©ть рiвнiше. I знов дума про
те ж, фiксу ту саму думку... Поки не наморочиться голова й вiн не втрача
рiвноваги... Онеративник вовтузиться з ним, як з тухом пiску, уперто
ставить його на мiсце.
- Ну, - каже оперативник хрипким басом, - може ти вже б писав, га?
Андрiй криво посмiха ться, не розумiючи, чого той нього хоче.
Оперативник бере його за плече, стиска з усi © сили й пита -кричить в
лице:
--Дурак!! Зiйдеш з ума!... Може, ти будеш писати, га?
Андрiй хоче прийняти руку з плеча, бо вона така тяжуча, а
оперативниковi зда ться, що вiн хоче битись, - кулаком в груди вiн валя
Андрiя з нiг, а потiм бере за петельки й знову ставить.
Це було останнiй раз. Далi Андрi ва сила не витримала вже нi свiтла,
анi стояння, анi товчення головою й спиною об пiдлогу, - коли вiн звалився
знову, то оперативник вже не мiг нiяк поставити його на мiсце. Даремно
вовтузився над ним, даремно повторював свiй номер биття об пiдлогу -
ефекту нiякого. Поза тим битттям об пiдлогу, оперативник не мав iнших
засобiв приводити жертву до пам'ятi й до послуху, це було, зда ться, дине
його амплуа... III
Опритомнiв Андрiй на стiльцi. Невiдомо, як довго це вiн сидiв. Йому
здавалося, що вiн мiцно i довго спав i щось йому снилося, Лише не мiг
згадати, що саме. Розплющив очi вiд настирливих дотикiв...
Оперативника нiякого вже не було. Лампи теж. Штора вiдсунена й у вiкно
вдира ться денне свiтло, а в тiм свiтлi плавають сизi хмарки й сизi
тонюнькi смужки тютюнового диму. Напроти сто©ть Серг в i торка його
лiнiйкою, сам свiжий, бадьорий, iронiчно усмiхнений.
- Виспався?.. Бач, який чемний був оперативник! Вiн, сукин син, не
виконав наказу, вiн мусив поламати тобi костi... Ну, здоров!
Андрiй вiдчува , що його костi таки поламанi.. Але то лише так зда ться
- вiн ворушить рукою й ногою i не без втiхи констату , що його костi цiлi,
поки що ще цiлi, лише бiль у всьому тiлi несамовитий, тяжкий, лiньки
ворухнути найменшим м'язком. Очi горять, мов насипанi приском, i болять,
голова гуде. Тодi з жахом озира ться: "Чи не натворив вiн чогось у