Страница:
вiдбути яке мав на Далекому Сходi.
Пiсля одинадцятимiсячного сидiння в камерi ця подорож на схiднi окра©ни
"соцiалiстично© батькiвщини" могла виглядати як нагорода. Могла б! "Тую
"родiну", - писав згодом Багряний,- я пройшов вiд Ки ва до Чукотки, до
Берiнгово© протоки й назад. Пройшов пiд опiкою опричникiв з ГПУ-НКВД,
переходячи поступово через всi митарства... I в iншому мiсцi: "Присуд
вiдбував у таборах так званого Бамлагу. Термiну не добув, бо в 1937 роцi
втiк".
Бiографiя Iвана Багряного ряснi отакими загадками, з приводу яких
лютують полiтичнi супротивники i сперечаються дослiдники. Не маючи в
сво му розпорядженнi документальних вiдомостей, не беремося щось
заперечувати чи стверджувати. Можемо хiба що викласти факти. Багряний
тiка з табору 1936 року, перехову ться мiж укра©нцями Зеленого Клину
(Буре©нський та Сучанський райони). Одружу ться, i того ж таки року
народився у нього син Борис. Не витримавши туги за Укра©ною, Iван Багряний
пробира ться в рiдну Охтирку, додому. Розкошував серед рiдкi недовго: на
четвертий день його за доносом сусiда схопили й вiдпровадили до Харкова.
Де вiн просидiв два роки i чотири мiсяцi в новiй, "радянськiй" тюрмi на
подвiр'© обласного НКВД, i в старiй, ще "царськiй" тюрмi на Холоднiй горi.
Не просто просидiв: його було нещадно катовано, топтано, бито, з нього
вправно видобували необхiднi зiзнання, провокували, обiцяли,
погрожували... Оцей харкiвський в'язничний досвiд i став пiдмурiвком "Саду
Гетсиманського", твору, що уславив iм'я Iвана Багряного на весь свiт.
Можна дискутувати з приводу, що було тут реальнiстю, що вимислом, але
одне ясно: авторовi не довелося довго вишукувати головного героя. Андрiй
Чумак- це вiн сам, Iван Лозов'ягiн. Iван Багряний. Микола Островський.
Павка Корчагiн, який дожив до 1937 року i потрапив у жовськi застiнки.
Вiн не здався, не розколовся, не зрадив iдеалiв сво © юностi, сво © вiри в
майбутн , в високе призначення рiдного народу. Чого це йому коштувало, ви
вже прочитали i в романi Багряного, i в iнших незчисленних публiкацiях на
цю тему. "Наказ партi©, наказ велико© доби!- узагальнював Олександр
Семененко у книзi "Харкiв, Харкiв". - Методи мучительства були однаковi i
в Москвi, i на Укра©нi, i в Алма-Атi, i в Хабаровську, i в Тбiлiсi, i в
Черкасах, i в Харковi". Уточнимо: так, методи були схожi, проте
звинувачення пред'являли рiзнi - в тiй же Москвi, в Алма-Атi, в Тбiлiсi, в
Харковi. А одним з диявольських винаходiв сталiнсько© iмперi© на територi©
Укра©ни було звинувачення в укра©нському нацiоналiзмi, до того ж -
буржуазному чомусь. Коли одне знайомство з дiячами укра©нсько© культури
вже пiдводили пiд параграфи кримiнального кодексу.
Придивiмось, як боронить себе Андрiй. "Я не визнаю пролетарського
правосуддя, здiйснюваного закаблуками й палкою, - каже вiн в очi сво©м
мучителям-слiдчим. - I так само не визнаю соцiалiзму, будованого тюрмою й
кулею. Ось це вкупi i все мо кредо". Циту мо: "Його зворушувала
трагiчна покора всiх оцих приречених i вона ж його обурювала. Власне,
обурював цинiчний трiумф тих усiх костоправiв, ©хн безмежне панування над
людськими душами при допомозi жаху, ©хнiй глум над людьми, що вони ©х
звикли розглядати лише як об' кти для сво©х iдiотичних вправ, як
"людiшек", як "дiрку вiд бублика", обурювало ©хн усталене правило, що
нiщо ©м не може протистояти, з якого - правила, - мовляв, нема виняткiв i
не може бути. Та невже ж не може бути виняткiв з правила?"
I ще: "Людина- це найвеличнiша з усiх iстот. Людина -найнещаснiша з
усiх iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом".
Андрiй Чумак - Iван Багряний вибрав першу. Допомогло йому, пiдтримало,
врятувало його не лише вiдчуття сво © полiтично© правоти, а й соцiальна
поряднiсть i нацiональна гiднiсть. Усе те, що склада поняття "честi":
честь роду i честь народу. Вона й дозволя навiть на днi пекельного пекла
не втрачати людсько© подоби, передусiм бачити у в'язнях собi подiбних, ким
би вони не були з походження - укра©нцями, росiянами, поляками, вiрменами,
вреями, нiмцями, курдами. Дозволя i до катiв сво©х ставитись не тiльки
без упередження, а навiть iз спiвчуттям.
Усвiдомлення духовно© й морально© вищостi да право герою "Саду
Гетсиманського" заявити: "Так! До кiнця!.. Якщо так, то ворог до кiнця! До
гробу! До перемоги!!! Якщо так, то до кiнця!" I клятви сво © вiн дотримав.
Восени 1940 року Iвана Багряного звiльняють "за недостатнiстю
матерiалiв для повтортого засудження". Звiльняють з вiдбитими легенями i
нирками, звiльняють пiд нагляд, але випускають на волю. Бо не дав Iван
Багряний жодних компрометуючих свiдчень анi про себе, анi проти iнших, не
пiдписав брехливих протоколiв. Таких упертюхiв небагато знайшлося по
слiдчих iзоляторах НКВД, але якусь частину тих, хто не зламався на
допитах, пiсля падiння Миколи жова й облудно© постанови про перекручення
в боротьбi з ворогами народу вiдпустили на волю. Як можна було збагнути,
не назавжди. "Умовне звiльнення,- пише в бiографi© Багряний, - було
обмежене мiсцем перебування, з якого не мав права ви©хати".
Кiлька мiсяцiв Багряний пропрацював декоратором в охтирському клубi, та
коли спалахнула вiйна, його забирають в народне ополчення. Опинившись на
окупованiй територi©, поверта ться до Охтирки, редагу мiсцеву газету
"Голос Охтирщини" Невдовзi пересвiдчу ться, що нiяких iнших цiлей, крiм
загарбницьких, нiмцi на Укра©ну не принесли, - i вступа в конфлiкт з
окупацiйною владою. Внаслiдок чого кида газету i перебира ться до
Харкова, де влаштову ться художником у Харкiвський драматичний театр. Пише
комедiю-сатиру "Генерал" i пропону до постановки. Головний режисер iз
жахом вiдмовився. Що мав вiн рацiю, нас перекона пролог до "Генерала":
"...2041 рiк... Сонячний Ки©в - серце сонячно©, свобiдно© i, нарештi,
радiсно© мо © Кра©ни. Це буцiмто вже настала нарештi ЕПОХА всесвiтньо©
справедливостi, що зiйшла, як сонячний ранок пiсля жаско©, макабрично©
ночi минулого. ЕПОХА шанування людсько© гiдностi i людського права -
дихати, жити, думати i одверто говорити... Епоха культу матерi i дитяти...
Епоха торжества людського щирого серця, вiльного, невтероризованого, не
зганьбленого, не пiдгорненого нi пiд чий брудний чобiт...
...I вже нiбито нема нiяко© цензури анi на мисль, анi на почуття, вже
нема жандармiв, анi посiпак, анi концтаборiв, нема репатрiацi©,
iнквiзицi©, iзоляцi©, нема провокаторiв, анi донощикiв, нi тих, що б'ють
письменникiв i поетiв по головi i затикають уста ганчiркою... Все те нiби
щезло назавжди - провалилося туди, звiдки було й прийшло, - у пекло...
...Свобода... Вже можна вiльно думати, одверто говорити i навiть
писати, i навiть виставляти..."
Незадовго перед тим гестапо провело акцiю по лiквiдацi© опозицiйно©
укра©нсько© iнтелiгенцi©, сотнi тисяч укра©нцiв вивозились на примусовi
роботи до рейху, - отже, багрянiвськi думки звучали особливо актуально.
Втiм, комедiю його не виставлено й досi.
1943 року Багряний в Ки вi. Григорiй Костюк залишив нам тогочасний його
(барвистий i кумедний) опис-портрет людини, яка не виклика , кажучи м'яко,
довiри: "Великий, безладний вихрястий чуб на головi, суворе, з вольовими
складками обличчя, в важких юхтових чоботях, у зимовому, грубо© вовни
пальтi, ясного зеленкуватого (жiночого) кольору, та ще з якимось рижим
хутряним ковнiром. Треба знати, що то був ще теплий, навiть задушливий
серпневий день, i навiть такий виряд викликав страх.
- Куди ти так капiтально вирядився?
- Куди? - у волинськi лiси. Далi нам iти нiкуди, вiдповiв вiн нiби
серйозно, нiби жартома.
Я тодi ще не знав, що вiн уже якоюсь мiрою був повний з оунiвським
антинiмецьким пiдпiллям. До речi, забiгаючи наперед, варто сказати, що це
незугарне, типово радянського виробу пальто зiграло свою iсторичну ролю.
Коли Багряний грав уже досить активну, ролю в пропагандi УПА,
бандерiвський провiд зауважив, що не личить такiй поважнiй особi
укра©нського руху спротиву ходити в такому непрезентабельному пальтi.
Хтось iз командирiв УПА викинув це пальто, а Багряному дав нове шкiряне
пальто, що його оунiвцi захопили в якомусь вiйськовому нiмецькому склепi".
Забiгаючи наперед, скажемо, що цей трофейний дарунок перетворився потiм
на пiдставу для звинувачень: у шкiряних пальтах, мовляв, ходили
енкаведисти. Але - по порядку.
Перебравшись до Галичини, Iван Багряний справдi працював у
пропагандистському апаратi ОУН -писав коломийки, пiснi, листiвки, малював
агiтацiйнi плакати, регулярно ви©здив на Волинь i в Карпати, в
розташування бойових загонiв УПА. В Моршинi, на нелегальнiй квартирi,
протягом чотирнадцяти днiв створю роман "Звiролови" - на основi
безпосереднiх вражень i переживань, набутих пiд час утечi з далекосхiдного
концтабору. Цей роман здобув (разом з повiстю Тодося Осьмачки "Старший
боярин") першу премiю на закритому лiтературному конкурсi 1944 року у
Львовi. Працездатнiсть i активнiсть висотаного поневiряннями Iвана
Багряного вража . На iм'я Романа Шухевича вiн пода меморандум з вимогою
(!) створити пiдпiльний уряд УПА. Пропозицiя сподобалась i незабаром
утiлилась у так звану УГВР (Укра©нську Головну Визвольну Раду). Втiм проти
участi автора iде© у ВЗ (Великому Зборi) категорично висловилась могутня
СБ (Служба Безпеки) . Через те, що в лютому-березнi 1943 року Iван
Багряний, не бажаючи напризволяще кидати дружину з двома дiтьми, перебував
в Охтирцi, яку зайняли частини Червоно© Армi©. На рiвнi Проводу вiдбулося
переголосування, i Багряному таки видали мандат, проте на 1-й ВЗ УГВР
(липень 1944 року) вiн не з'явився. Дедалi бiльше знайомих i непривабливих
рис помiчав Iван Багряний в дiяльностi ОУН-Б, суперечностi мiж ним i
Проводом загострювались.
У липнi 1944 року Багряний опиня ться в Словаччинi, а в вереснi його
пiд час облави на емiгрантiв схопили й вiдправили до Нiмеччини. Як
"ост-арбайтер" вiн iшачив пiд Берлiном, на станцi© Темпельгоф. Перед
падiнням третього рейху тiка в Тiроль, далi в Iнсбрук, звiдки 1946 року
перебира ться в Баварiю, в Новий Ульм, де розташовано було великий табiр
перемiщених осiб (дi-пi) з Укра©ни. Провадить шалену громадську
дiяльнiсть: заснову газету "Укра©нськi вiстi"; створю потужну
органiзацiю МУР (Мистецький Укра©нський Рух); виступа iнiцiатором, а
потiм ста лiдером УРДП (Укра©нсько© Революцiйно© Демократично© Партi©);
обира ться заступником голови, а тодi й головою УНРади (Укра©нсько©
Нацiонально© Ради) тощо. Юрiй Смолич усе це, разом узяте, назива : "ладнав
"лави" нацiоналiстично© контрреволюцi© на вислузi в нових пiсля
гiтлерiвцiв господарiв". Дуже однозначно i неточно. Вiзьмемо хоча б УРДП.
Вона зароджу ться 1945 року. Себто коли Багряний остаточно розчарувався в
полiтицi i практицi ОУН-Б. Згiдно з першим проектом програми i першим ©©
манiфестом "Нашi позицi©", що ©х написав Iван Багряний, вона звалася
Укра©нська Демократично-Республiканська Партiя (УДРП). Циту мо: "Ця назва
означала, що це партiя боротьби за самостiйну соборну державу у формi
Укра©нсько© Демократично© Республiки, прототипом яко© для нас була тодi й
лишилася потiм та також i сьогоднi демократична Укра©нська Народна
Республiка (УНР) 1918-1919 рр." (Резолюцiйна декларацiя 10-го з'©зду
УРДП). Згодом - циту мо - "саме революцiйнi методи боротьби за укра©нську
самостiйну державнiсть було взято для окреслення характеру нашо© партi© в
©© назвi - Укра©нська Революцiйно-демократична Партiя (УРДП)". Аж нарештi
1990 року 10-й з'©зд УРДП, зважаючи на появу нових полiтичних течiй в
Укра©нi, одностайно вирiшив "включитися в сучасний загальноукра©нський
самовизвольний рух на батькiвщинi, що мусить бути свiтовим рухом усiх
укра©нцiв, де б вони не перебували, в iдейному сенсi - як допомогова
частка зокрема Демократично© i Республiкансько© партiй того руху, пiд
сво ю родовою багрянiвською назвою - Укра©нська
Демократично-Республiканська Партiя (УДРП)". Як бачимо, iдейнi засади
Багряного зберегли свою злободеннiсть понинi.
Незважаючи на гучнi титули i посади, жилося йому важко i скрутно.
Навiть у матерiальному планi: у нього вже була нова родина, пiшли дiти, а
це вимага витрат. Про аспект моральний годi й говорити: як i в
Радянському Союзi, так i на емiграцi© комусь муляв Iван Багряний очi,
когось не влаштовував, "не вписувався" в загальний пейзаж. Його, правда,
не посадили, не катували, але били йому выкна, проколювали шини автомобiля
(коли той з'явився), тероризували наклепами, тримали в постiйному
психологiчному напруженнi погрозами. А вiдмiннiсть полягала в тому, що на
Укра©нi його таврували як нацiоналiста й антирадянщика, а у "вiльному
свiтi" називали агентом НКВД, прислужником Москви, радували''
повiдомленнямн типу "Iван Багряний свiдомий комунiст i провокатор". I т.
д. i т. п. Надто несхожа на iнших, надто яскрава й сво рiдна то була
особистiсть. Надто незвичнi думки виголошував Iван Павлович i вiдстоював.
Надто неймовiрно© тактики дотримувався. Надто витикався з шеренги, забiгав
порiвняно з iншими-i дратував ©х.
Тож не вишукуймо "темнi сторiнки", "темнi плями" його бiографi© (до нас
це зроблено значно ретельнiше, а звернiмося радше до багрянiвського
доробку. Написав вiн справдi багато - в усiх жанрах. Викликавши i
заздрiсть, i невдоволення, i захват. Залежно вiд того, як i хто читав його
твори.
Почнемо з публiцистики. Сотнi статей вийшло з-пiд пера Iвана Багряного
- рiзного змiсту i рiзного рiвня. Та були серед них i такi, що ©х не
визначиш iнакше, як "документи доби". Наприклад, блискучий памфлет 1946
року "Чому я не хочу вертати на "родiну", перекладений багатьма мовами.
Так вiн починався:
"Я один iз тих сотень тисяч людей-укра©нцiв, що не хочуть повертатись
додому, пiд большевизм, дивуючи тим цiлий свiт.
Я укра©нець, робiтник з походження, маю 39 рокiв, уроджений на
Полтавщинi, зараз живу без сталого житла, в вiчнiй нуждi, никаючи, як
бездомний пес" по вропi - утiкаючи перед репатрiацiйними комiсiями з СССР
що хочуть повернути мене "на родiну".
Я не хочу повертатись на ту "родiну". Нас сотнi тисяч тих, що не хочуть
повертати. Нас беруть зi застосованням збро©, але ми чинимо скажений опiр,
- ми волi мо вмерти тут на чужинi, але не вертатись на ту "родiну". Я беру
це слово в лапки, як слово наповнене для нас страшним змiстом, як слово
чуже, з таким незрiвнянним цинiзмом нав'язуване нам сов тською
пропагандою: бiльшовики зробили для 100-а нацiональностей дину "сов тську
родiну" i нав'язують ©© силою - цю страшну "тюрму народiв", iменовану
СССР". Далi-не згiрше.
В такому ж дусi i стилi написана сатирична поема "Антон Бiда, герой
труда" (1947). Але поряд - лагiднi дитячi твори "Казка для дiтей" i
"Телефон". I - вагома багрянiвська лiрика. 1946 року виходить збiрка
вiршiв "Золотий бумеранг", що пiдсумовувала поетичну його творчiсть за два
десятилiття (пiдзаголовок - "Рештки загубленого, конфiскованого та
знищеного").
Друком з'являються п' си Iвана Багряного - "Генерал" (1947), "Морiтурi"
(1947), "Розгром" (1948).
Ще 1946 року виходить (у вiдновленому, переробленому i розширеному
виглядi) роман "Тигролови" (колишнi "Звiролови"). "Тигролови"
перевидавалися укра©нською, перекладалися англiйською (США, Канада,
Англiя), нiмецькою, голландською мовами - i повсюдно тiшились незмiнним
успiхом. Упорядник i коментатор "Розстрiляного Вiдродження" Юрiй
Лаврiненко (Дивнич) не сумнiвався: "Тигролови" зробили велике дiло. Вони
здерли шкуру зека, оста, "советского человека" i показали пiд нею незломну
горду людину, повну житт во© снаги, волi до життя й боротьби".
1950 року, коли у видавництвi "Укра©на" виходить роман "Сад
Гетсиманський", Багряний послав його, супроводивши дарчим написом,
Винниченковi. У вiдповiдь одержав листа:
"Вельмишановний Iване Павловичу,
велике спасибi Вам за присилку книги i за книгу. Вона - великий,
вопiющий i страшний документ. Про не© можна говорити книгами, i, мабуть,
чулi люди будуть так говорити. Зараз нiчого бiльше казати не буду про саму
книгу. Але хотiв би Вас запитати: чи робиться ким-небудь що-небудь для
оголошення цього документу перед свiтовою опiнi ю? Чи робляться заходи про
переклад ©© на чужиннi мови (..) Я зроблю все, що сила моя буде, для Вашо©
велико© книги i для iстини".
Володимир Винниченко сво © обiцянки дотримав i знайшов як перекладача
(ним виявився Григорiй Алексинський), так i видавництво, де "Сад
Гетсиманський" вийшов французькою мовою. Роман сильне справив враження i
на критикiв, i на читачiв.
1953 року з'явля ться "Огненне коло"-повiсть про трагедiю галицько©
молодi, що в лавах дивiзi© "Галичина" була розвiяна пiд Бродами. 1957 року
виходить "Маруся Богуславка", яку Багряний представив як першу частину
трилогi© "Буйний вiтер", так i не дописано©. 1965 року, по смертi
Багряного, було видруковано роман "Людина бiжить над прiрвою", над яким
автор працював паралельно iз "Садом Гетсиманським" у 1948-1949 рокдх. Дiя
роману вiдбува ться 1943 року на територi©, яка поперемiнно переходить то
до нiмцiв. то до радянцiв. Архiтектор Максим Колот, виходячи з власного
досвiду, може порiвняти особливостi й "переваги" однi © й друго©
тоталiтарних систем. У передмовi, що красномовно зветься "Невгасна вiра в
людину", Василь Гришко твердив: "Тут ма мо вже насправдi сво рiдний
геро©чний епос" у якому, як уже було зазначено, наявнi навiть елементи
мiтотворчостi - не в сенсi творення вiддалено© вiд реальностi поетично©
вигадки, а в сенсi перетворення реальностi, як тако©, в реальнiсть
поетичну.
Дiйсно, ця надзвичайна iсторiя "бiгу над прiрвою" - це цiла геро©чна
сага про надлюдськi пригоди однi © й одиноко© серед ворожих ©й сил людини
в безприкладному диноборчому походi насупроти й наперекiр усiм цим
ворожим силам, та навiть i наперекiр цiлому байдужому до не© свiтовi, в
якому вона приречена на загин; про зухвалий виклик людини цiлому цьому
свiтовi i про те, як всупереч усьому, переборюючи найнеймовiрнiшi труднощi
й перешкоди, включно з немилосердними до не© стихiями природи, людина таки
перемага ".
Ось такий вiн, багрянiвський ужинок.
1956 року (рiк XX з'©зду КПРС) славнi ловцi душ присилували старшого
сина багрянiвського Бориса виступити по радiо з викриттям i напучуванням
свого батька. Ситуацiя - вигада ш, то не повiрять. I для Багряного це був
жорстокий удар. Але повiвся вiн по-гоголiвському, вiдповiвши: "Якщо ти -
Остап, ми з тобою знайдемо спiльну мову, а якщо Андрiй, то нема чого
говорити".
Духом вiн залишався нездоланний, але тiло зраджувало - навiть його
залiзний органiзм надiрвався. До туберкульозу, набутого в тюрмi, долучився
дiабет, потiм - серцева хвороба. Вiн ста завсiдником лiкарень i клiнiк,
але, й прикутий до лiжка, невтомно працю . Лежачи, пише на спецiально для
нього виготовленiй дошцi, яку ставили йому на груда (знову пригаду ться
мимоволi Островський). Нездiйсненнi задуми знесилювали його вкрай.
Замислив, наприклад, роман про панцерник "Потьомкiн": "Що з того вийде, я
ще не знаю. Моя ж мета така: повстання на "Потьомкiнi" вернути укра©нськiй
iсторi©, бо через пасивнiсть нашо© лiтератури його вiд нашо© iсторi©
вiдiбрано". Цькували його нещадно - i до останнього дня. Пiсля його смертi
знайшли недописаного листа:
"Друже мiй!
Я вже задихаюсь. Щоби уявити, якого несамовитого напруження нервiв i
волi треба менi для витримування всi © зливи мерзости (тако© безкiнечно© i
тако© немилосердно©), треба взяти лише до уваги, що моя душа вiд природи -
це душа поета i мистця. А значить, вежа зовсiм не пристосована таку
мерзоту витримувати - не ма панцира, та я все це витримуватя мушу. Мушу!
Хто зрозумi це слово!? Тому я зцiплюю зуби, нагинаю голову й iду до кiнця
мого призначення... Серце кожного поета i романтика мусить iти на
Годгогу".
Помер вiн 25 серпня 1963 року в санаторi© Сан Блазi н (Нiмеччина). Йому
погiршало, вiн покликав лiкаря i сказав йому по-нiмецьки: "Я вмираю..."
Знепритомнiв, заговорив укра©нською мовою - його нiхто не розумiв. Дали
йому укол. Багряний заснув - i не прокинувся. Шухляди, стiл, пiдлога-все
було завалено рукописами,
Поховали Iвана Багряного в Новому Ульмi. Скульптор Леонiд Молодожанин,
автор пам'ятника Тарасу Шевченковi у Вашiнгтонi, зробив гарний нагробок,
на якому викарбувано рядки iз "Золотого бумеранга":
Ми . Були. I будем ми!
Й Вiтчизна наша з нами.
Що ж, вiдав Iван Багряний, що пише.
Виходить" знав, що для його поезi© ще настане час.
Виходить, передчував, коли з такою впевненiстю писав у памфлетi "Чому я
не хочу вертати на "родiну":
"Я повернуся до сво © Вiтчизни з мiлiонами сво©х братiв i сестер, що
перебувають тут в вропi i там по Сибiрських концентраках, тодi, коли
тоталiтарна кривава бiльшовицька система буде знесена так, як
гiтлерiвська. Коли НКВД пiде вслiд за Гестапо, коли червоний росiйський
фашизм щезне так, як щез фашизм нiмецький. Коли нам - Укра©нському
Народовi - буде повернено право на свободу i незалежнiсть в iм'я
християнства i справедливостi".
Зда ться, ми дожили до години, коли Iван Багряний поверта ться.
Леонiд ЧЕРЕВАТЕНКО
Пiсля одинадцятимiсячного сидiння в камерi ця подорож на схiднi окра©ни
"соцiалiстично© батькiвщини" могла виглядати як нагорода. Могла б! "Тую
"родiну", - писав згодом Багряний,- я пройшов вiд Ки ва до Чукотки, до
Берiнгово© протоки й назад. Пройшов пiд опiкою опричникiв з ГПУ-НКВД,
переходячи поступово через всi митарства... I в iншому мiсцi: "Присуд
вiдбував у таборах так званого Бамлагу. Термiну не добув, бо в 1937 роцi
втiк".
Бiографiя Iвана Багряного ряснi отакими загадками, з приводу яких
лютують полiтичнi супротивники i сперечаються дослiдники. Не маючи в
сво му розпорядженнi документальних вiдомостей, не беремося щось
заперечувати чи стверджувати. Можемо хiба що викласти факти. Багряний
тiка з табору 1936 року, перехову ться мiж укра©нцями Зеленого Клину
(Буре©нський та Сучанський райони). Одружу ться, i того ж таки року
народився у нього син Борис. Не витримавши туги за Укра©ною, Iван Багряний
пробира ться в рiдну Охтирку, додому. Розкошував серед рiдкi недовго: на
четвертий день його за доносом сусiда схопили й вiдпровадили до Харкова.
Де вiн просидiв два роки i чотири мiсяцi в новiй, "радянськiй" тюрмi на
подвiр'© обласного НКВД, i в старiй, ще "царськiй" тюрмi на Холоднiй горi.
Не просто просидiв: його було нещадно катовано, топтано, бито, з нього
вправно видобували необхiднi зiзнання, провокували, обiцяли,
погрожували... Оцей харкiвський в'язничний досвiд i став пiдмурiвком "Саду
Гетсиманського", твору, що уславив iм'я Iвана Багряного на весь свiт.
Можна дискутувати з приводу, що було тут реальнiстю, що вимислом, але
одне ясно: авторовi не довелося довго вишукувати головного героя. Андрiй
Чумак- це вiн сам, Iван Лозов'ягiн. Iван Багряний. Микола Островський.
Павка Корчагiн, який дожив до 1937 року i потрапив у жовськi застiнки.
Вiн не здався, не розколовся, не зрадив iдеалiв сво © юностi, сво © вiри в
майбутн , в високе призначення рiдного народу. Чого це йому коштувало, ви
вже прочитали i в романi Багряного, i в iнших незчисленних публiкацiях на
цю тему. "Наказ партi©, наказ велико© доби!- узагальнював Олександр
Семененко у книзi "Харкiв, Харкiв". - Методи мучительства були однаковi i
в Москвi, i на Укра©нi, i в Алма-Атi, i в Хабаровську, i в Тбiлiсi, i в
Черкасах, i в Харковi". Уточнимо: так, методи були схожi, проте
звинувачення пред'являли рiзнi - в тiй же Москвi, в Алма-Атi, в Тбiлiсi, в
Харковi. А одним з диявольських винаходiв сталiнсько© iмперi© на територi©
Укра©ни було звинувачення в укра©нському нацiоналiзмi, до того ж -
буржуазному чомусь. Коли одне знайомство з дiячами укра©нсько© культури
вже пiдводили пiд параграфи кримiнального кодексу.
Придивiмось, як боронить себе Андрiй. "Я не визнаю пролетарського
правосуддя, здiйснюваного закаблуками й палкою, - каже вiн в очi сво©м
мучителям-слiдчим. - I так само не визнаю соцiалiзму, будованого тюрмою й
кулею. Ось це вкупi i все мо кредо". Циту мо: "Його зворушувала
трагiчна покора всiх оцих приречених i вона ж його обурювала. Власне,
обурював цинiчний трiумф тих усiх костоправiв, ©хн безмежне панування над
людськими душами при допомозi жаху, ©хнiй глум над людьми, що вони ©х
звикли розглядати лише як об' кти для сво©х iдiотичних вправ, як
"людiшек", як "дiрку вiд бублика", обурювало ©хн усталене правило, що
нiщо ©м не може протистояти, з якого - правила, - мовляв, нема виняткiв i
не може бути. Та невже ж не може бути виняткiв з правила?"
I ще: "Людина- це найвеличнiша з усiх iстот. Людина -найнещаснiша з
усiх iстот. Людина - найпiдлiша з усiх iстот.
Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом".
Андрiй Чумак - Iван Багряний вибрав першу. Допомогло йому, пiдтримало,
врятувало його не лише вiдчуття сво © полiтично© правоти, а й соцiальна
поряднiсть i нацiональна гiднiсть. Усе те, що склада поняття "честi":
честь роду i честь народу. Вона й дозволя навiть на днi пекельного пекла
не втрачати людсько© подоби, передусiм бачити у в'язнях собi подiбних, ким
би вони не були з походження - укра©нцями, росiянами, поляками, вiрменами,
вреями, нiмцями, курдами. Дозволя i до катiв сво©х ставитись не тiльки
без упередження, а навiть iз спiвчуттям.
Усвiдомлення духовно© й морально© вищостi да право герою "Саду
Гетсиманського" заявити: "Так! До кiнця!.. Якщо так, то ворог до кiнця! До
гробу! До перемоги!!! Якщо так, то до кiнця!" I клятви сво © вiн дотримав.
Восени 1940 року Iвана Багряного звiльняють "за недостатнiстю
матерiалiв для повтортого засудження". Звiльняють з вiдбитими легенями i
нирками, звiльняють пiд нагляд, але випускають на волю. Бо не дав Iван
Багряний жодних компрометуючих свiдчень анi про себе, анi проти iнших, не
пiдписав брехливих протоколiв. Таких упертюхiв небагато знайшлося по
слiдчих iзоляторах НКВД, але якусь частину тих, хто не зламався на
допитах, пiсля падiння Миколи жова й облудно© постанови про перекручення
в боротьбi з ворогами народу вiдпустили на волю. Як можна було збагнути,
не назавжди. "Умовне звiльнення,- пише в бiографi© Багряний, - було
обмежене мiсцем перебування, з якого не мав права ви©хати".
Кiлька мiсяцiв Багряний пропрацював декоратором в охтирському клубi, та
коли спалахнула вiйна, його забирають в народне ополчення. Опинившись на
окупованiй територi©, поверта ться до Охтирки, редагу мiсцеву газету
"Голос Охтирщини" Невдовзi пересвiдчу ться, що нiяких iнших цiлей, крiм
загарбницьких, нiмцi на Укра©ну не принесли, - i вступа в конфлiкт з
окупацiйною владою. Внаслiдок чого кида газету i перебира ться до
Харкова, де влаштову ться художником у Харкiвський драматичний театр. Пише
комедiю-сатиру "Генерал" i пропону до постановки. Головний режисер iз
жахом вiдмовився. Що мав вiн рацiю, нас перекона пролог до "Генерала":
"...2041 рiк... Сонячний Ки©в - серце сонячно©, свобiдно© i, нарештi,
радiсно© мо © Кра©ни. Це буцiмто вже настала нарештi ЕПОХА всесвiтньо©
справедливостi, що зiйшла, як сонячний ранок пiсля жаско©, макабрично©
ночi минулого. ЕПОХА шанування людсько© гiдностi i людського права -
дихати, жити, думати i одверто говорити... Епоха культу матерi i дитяти...
Епоха торжества людського щирого серця, вiльного, невтероризованого, не
зганьбленого, не пiдгорненого нi пiд чий брудний чобiт...
...I вже нiбито нема нiяко© цензури анi на мисль, анi на почуття, вже
нема жандармiв, анi посiпак, анi концтаборiв, нема репатрiацi©,
iнквiзицi©, iзоляцi©, нема провокаторiв, анi донощикiв, нi тих, що б'ють
письменникiв i поетiв по головi i затикають уста ганчiркою... Все те нiби
щезло назавжди - провалилося туди, звiдки було й прийшло, - у пекло...
...Свобода... Вже можна вiльно думати, одверто говорити i навiть
писати, i навiть виставляти..."
Незадовго перед тим гестапо провело акцiю по лiквiдацi© опозицiйно©
укра©нсько© iнтелiгенцi©, сотнi тисяч укра©нцiв вивозились на примусовi
роботи до рейху, - отже, багрянiвськi думки звучали особливо актуально.
Втiм, комедiю його не виставлено й досi.
1943 року Багряний в Ки вi. Григорiй Костюк залишив нам тогочасний його
(барвистий i кумедний) опис-портрет людини, яка не виклика , кажучи м'яко,
довiри: "Великий, безладний вихрястий чуб на головi, суворе, з вольовими
складками обличчя, в важких юхтових чоботях, у зимовому, грубо© вовни
пальтi, ясного зеленкуватого (жiночого) кольору, та ще з якимось рижим
хутряним ковнiром. Треба знати, що то був ще теплий, навiть задушливий
серпневий день, i навiть такий виряд викликав страх.
- Куди ти так капiтально вирядився?
- Куди? - у волинськi лiси. Далi нам iти нiкуди, вiдповiв вiн нiби
серйозно, нiби жартома.
Я тодi ще не знав, що вiн уже якоюсь мiрою був повний з оунiвським
антинiмецьким пiдпiллям. До речi, забiгаючи наперед, варто сказати, що це
незугарне, типово радянського виробу пальто зiграло свою iсторичну ролю.
Коли Багряний грав уже досить активну, ролю в пропагандi УПА,
бандерiвський провiд зауважив, що не личить такiй поважнiй особi
укра©нського руху спротиву ходити в такому непрезентабельному пальтi.
Хтось iз командирiв УПА викинув це пальто, а Багряному дав нове шкiряне
пальто, що його оунiвцi захопили в якомусь вiйськовому нiмецькому склепi".
Забiгаючи наперед, скажемо, що цей трофейний дарунок перетворився потiм
на пiдставу для звинувачень: у шкiряних пальтах, мовляв, ходили
енкаведисти. Але - по порядку.
Перебравшись до Галичини, Iван Багряний справдi працював у
пропагандистському апаратi ОУН -писав коломийки, пiснi, листiвки, малював
агiтацiйнi плакати, регулярно ви©здив на Волинь i в Карпати, в
розташування бойових загонiв УПА. В Моршинi, на нелегальнiй квартирi,
протягом чотирнадцяти днiв створю роман "Звiролови" - на основi
безпосереднiх вражень i переживань, набутих пiд час утечi з далекосхiдного
концтабору. Цей роман здобув (разом з повiстю Тодося Осьмачки "Старший
боярин") першу премiю на закритому лiтературному конкурсi 1944 року у
Львовi. Працездатнiсть i активнiсть висотаного поневiряннями Iвана
Багряного вража . На iм'я Романа Шухевича вiн пода меморандум з вимогою
(!) створити пiдпiльний уряд УПА. Пропозицiя сподобалась i незабаром
утiлилась у так звану УГВР (Укра©нську Головну Визвольну Раду). Втiм проти
участi автора iде© у ВЗ (Великому Зборi) категорично висловилась могутня
СБ (Служба Безпеки) . Через те, що в лютому-березнi 1943 року Iван
Багряний, не бажаючи напризволяще кидати дружину з двома дiтьми, перебував
в Охтирцi, яку зайняли частини Червоно© Армi©. На рiвнi Проводу вiдбулося
переголосування, i Багряному таки видали мандат, проте на 1-й ВЗ УГВР
(липень 1944 року) вiн не з'явився. Дедалi бiльше знайомих i непривабливих
рис помiчав Iван Багряний в дiяльностi ОУН-Б, суперечностi мiж ним i
Проводом загострювались.
У липнi 1944 року Багряний опиня ться в Словаччинi, а в вереснi його
пiд час облави на емiгрантiв схопили й вiдправили до Нiмеччини. Як
"ост-арбайтер" вiн iшачив пiд Берлiном, на станцi© Темпельгоф. Перед
падiнням третього рейху тiка в Тiроль, далi в Iнсбрук, звiдки 1946 року
перебира ться в Баварiю, в Новий Ульм, де розташовано було великий табiр
перемiщених осiб (дi-пi) з Укра©ни. Провадить шалену громадську
дiяльнiсть: заснову газету "Укра©нськi вiстi"; створю потужну
органiзацiю МУР (Мистецький Укра©нський Рух); виступа iнiцiатором, а
потiм ста лiдером УРДП (Укра©нсько© Революцiйно© Демократично© Партi©);
обира ться заступником голови, а тодi й головою УНРади (Укра©нсько©
Нацiонально© Ради) тощо. Юрiй Смолич усе це, разом узяте, назива : "ладнав
"лави" нацiоналiстично© контрреволюцi© на вислузi в нових пiсля
гiтлерiвцiв господарiв". Дуже однозначно i неточно. Вiзьмемо хоча б УРДП.
Вона зароджу ться 1945 року. Себто коли Багряний остаточно розчарувався в
полiтицi i практицi ОУН-Б. Згiдно з першим проектом програми i першим ©©
манiфестом "Нашi позицi©", що ©х написав Iван Багряний, вона звалася
Укра©нська Демократично-Республiканська Партiя (УДРП). Циту мо: "Ця назва
означала, що це партiя боротьби за самостiйну соборну державу у формi
Укра©нсько© Демократично© Республiки, прототипом яко© для нас була тодi й
лишилася потiм та також i сьогоднi демократична Укра©нська Народна
Республiка (УНР) 1918-1919 рр." (Резолюцiйна декларацiя 10-го з'©зду
УРДП). Згодом - циту мо - "саме революцiйнi методи боротьби за укра©нську
самостiйну державнiсть було взято для окреслення характеру нашо© партi© в
©© назвi - Укра©нська Революцiйно-демократична Партiя (УРДП)". Аж нарештi
1990 року 10-й з'©зд УРДП, зважаючи на появу нових полiтичних течiй в
Укра©нi, одностайно вирiшив "включитися в сучасний загальноукра©нський
самовизвольний рух на батькiвщинi, що мусить бути свiтовим рухом усiх
укра©нцiв, де б вони не перебували, в iдейному сенсi - як допомогова
частка зокрема Демократично© i Республiкансько© партiй того руху, пiд
сво ю родовою багрянiвською назвою - Укра©нська
Демократично-Республiканська Партiя (УДРП)". Як бачимо, iдейнi засади
Багряного зберегли свою злободеннiсть понинi.
Незважаючи на гучнi титули i посади, жилося йому важко i скрутно.
Навiть у матерiальному планi: у нього вже була нова родина, пiшли дiти, а
це вимага витрат. Про аспект моральний годi й говорити: як i в
Радянському Союзi, так i на емiграцi© комусь муляв Iван Багряний очi,
когось не влаштовував, "не вписувався" в загальний пейзаж. Його, правда,
не посадили, не катували, але били йому выкна, проколювали шини автомобiля
(коли той з'явився), тероризували наклепами, тримали в постiйному
психологiчному напруженнi погрозами. А вiдмiннiсть полягала в тому, що на
Укра©нi його таврували як нацiоналiста й антирадянщика, а у "вiльному
свiтi" називали агентом НКВД, прислужником Москви, радували''
повiдомленнямн типу "Iван Багряний свiдомий комунiст i провокатор". I т.
д. i т. п. Надто несхожа на iнших, надто яскрава й сво рiдна то була
особистiсть. Надто незвичнi думки виголошував Iван Павлович i вiдстоював.
Надто неймовiрно© тактики дотримувався. Надто витикався з шеренги, забiгав
порiвняно з iншими-i дратував ©х.
Тож не вишукуймо "темнi сторiнки", "темнi плями" його бiографi© (до нас
це зроблено значно ретельнiше, а звернiмося радше до багрянiвського
доробку. Написав вiн справдi багато - в усiх жанрах. Викликавши i
заздрiсть, i невдоволення, i захват. Залежно вiд того, як i хто читав його
твори.
Почнемо з публiцистики. Сотнi статей вийшло з-пiд пера Iвана Багряного
- рiзного змiсту i рiзного рiвня. Та були серед них i такi, що ©х не
визначиш iнакше, як "документи доби". Наприклад, блискучий памфлет 1946
року "Чому я не хочу вертати на "родiну", перекладений багатьма мовами.
Так вiн починався:
"Я один iз тих сотень тисяч людей-укра©нцiв, що не хочуть повертатись
додому, пiд большевизм, дивуючи тим цiлий свiт.
Я укра©нець, робiтник з походження, маю 39 рокiв, уроджений на
Полтавщинi, зараз живу без сталого житла, в вiчнiй нуждi, никаючи, як
бездомний пес" по вропi - утiкаючи перед репатрiацiйними комiсiями з СССР
що хочуть повернути мене "на родiну".
Я не хочу повертатись на ту "родiну". Нас сотнi тисяч тих, що не хочуть
повертати. Нас беруть зi застосованням збро©, але ми чинимо скажений опiр,
- ми волi мо вмерти тут на чужинi, але не вертатись на ту "родiну". Я беру
це слово в лапки, як слово наповнене для нас страшним змiстом, як слово
чуже, з таким незрiвнянним цинiзмом нав'язуване нам сов тською
пропагандою: бiльшовики зробили для 100-а нацiональностей дину "сов тську
родiну" i нав'язують ©© силою - цю страшну "тюрму народiв", iменовану
СССР". Далi-не згiрше.
В такому ж дусi i стилi написана сатирична поема "Антон Бiда, герой
труда" (1947). Але поряд - лагiднi дитячi твори "Казка для дiтей" i
"Телефон". I - вагома багрянiвська лiрика. 1946 року виходить збiрка
вiршiв "Золотий бумеранг", що пiдсумовувала поетичну його творчiсть за два
десятилiття (пiдзаголовок - "Рештки загубленого, конфiскованого та
знищеного").
Друком з'являються п' си Iвана Багряного - "Генерал" (1947), "Морiтурi"
(1947), "Розгром" (1948).
Ще 1946 року виходить (у вiдновленому, переробленому i розширеному
виглядi) роман "Тигролови" (колишнi "Звiролови"). "Тигролови"
перевидавалися укра©нською, перекладалися англiйською (США, Канада,
Англiя), нiмецькою, голландською мовами - i повсюдно тiшились незмiнним
успiхом. Упорядник i коментатор "Розстрiляного Вiдродження" Юрiй
Лаврiненко (Дивнич) не сумнiвався: "Тигролови" зробили велике дiло. Вони
здерли шкуру зека, оста, "советского человека" i показали пiд нею незломну
горду людину, повну житт во© снаги, волi до життя й боротьби".
1950 року, коли у видавництвi "Укра©на" виходить роман "Сад
Гетсиманський", Багряний послав його, супроводивши дарчим написом,
Винниченковi. У вiдповiдь одержав листа:
"Вельмишановний Iване Павловичу,
велике спасибi Вам за присилку книги i за книгу. Вона - великий,
вопiющий i страшний документ. Про не© можна говорити книгами, i, мабуть,
чулi люди будуть так говорити. Зараз нiчого бiльше казати не буду про саму
книгу. Але хотiв би Вас запитати: чи робиться ким-небудь що-небудь для
оголошення цього документу перед свiтовою опiнi ю? Чи робляться заходи про
переклад ©© на чужиннi мови (..) Я зроблю все, що сила моя буде, для Вашо©
велико© книги i для iстини".
Володимир Винниченко сво © обiцянки дотримав i знайшов як перекладача
(ним виявився Григорiй Алексинський), так i видавництво, де "Сад
Гетсиманський" вийшов французькою мовою. Роман сильне справив враження i
на критикiв, i на читачiв.
1953 року з'явля ться "Огненне коло"-повiсть про трагедiю галицько©
молодi, що в лавах дивiзi© "Галичина" була розвiяна пiд Бродами. 1957 року
виходить "Маруся Богуславка", яку Багряний представив як першу частину
трилогi© "Буйний вiтер", так i не дописано©. 1965 року, по смертi
Багряного, було видруковано роман "Людина бiжить над прiрвою", над яким
автор працював паралельно iз "Садом Гетсиманським" у 1948-1949 рокдх. Дiя
роману вiдбува ться 1943 року на територi©, яка поперемiнно переходить то
до нiмцiв. то до радянцiв. Архiтектор Максим Колот, виходячи з власного
досвiду, може порiвняти особливостi й "переваги" однi © й друго©
тоталiтарних систем. У передмовi, що красномовно зветься "Невгасна вiра в
людину", Василь Гришко твердив: "Тут ма мо вже насправдi сво рiдний
геро©чний епос" у якому, як уже було зазначено, наявнi навiть елементи
мiтотворчостi - не в сенсi творення вiддалено© вiд реальностi поетично©
вигадки, а в сенсi перетворення реальностi, як тако©, в реальнiсть
поетичну.
Дiйсно, ця надзвичайна iсторiя "бiгу над прiрвою" - це цiла геро©чна
сага про надлюдськi пригоди однi © й одиноко© серед ворожих ©й сил людини
в безприкладному диноборчому походi насупроти й наперекiр усiм цим
ворожим силам, та навiть i наперекiр цiлому байдужому до не© свiтовi, в
якому вона приречена на загин; про зухвалий виклик людини цiлому цьому
свiтовi i про те, як всупереч усьому, переборюючи найнеймовiрнiшi труднощi
й перешкоди, включно з немилосердними до не© стихiями природи, людина таки
перемага ".
Ось такий вiн, багрянiвський ужинок.
1956 року (рiк XX з'©зду КПРС) славнi ловцi душ присилували старшого
сина багрянiвського Бориса виступити по радiо з викриттям i напучуванням
свого батька. Ситуацiя - вигада ш, то не повiрять. I для Багряного це був
жорстокий удар. Але повiвся вiн по-гоголiвському, вiдповiвши: "Якщо ти -
Остап, ми з тобою знайдемо спiльну мову, а якщо Андрiй, то нема чого
говорити".
Духом вiн залишався нездоланний, але тiло зраджувало - навiть його
залiзний органiзм надiрвався. До туберкульозу, набутого в тюрмi, долучився
дiабет, потiм - серцева хвороба. Вiн ста завсiдником лiкарень i клiнiк,
але, й прикутий до лiжка, невтомно працю . Лежачи, пише на спецiально для
нього виготовленiй дошцi, яку ставили йому на груда (знову пригаду ться
мимоволi Островський). Нездiйсненнi задуми знесилювали його вкрай.
Замислив, наприклад, роман про панцерник "Потьомкiн": "Що з того вийде, я
ще не знаю. Моя ж мета така: повстання на "Потьомкiнi" вернути укра©нськiй
iсторi©, бо через пасивнiсть нашо© лiтератури його вiд нашо© iсторi©
вiдiбрано". Цькували його нещадно - i до останнього дня. Пiсля його смертi
знайшли недописаного листа:
"Друже мiй!
Я вже задихаюсь. Щоби уявити, якого несамовитого напруження нервiв i
волi треба менi для витримування всi © зливи мерзости (тако© безкiнечно© i
тако© немилосердно©), треба взяти лише до уваги, що моя душа вiд природи -
це душа поета i мистця. А значить, вежа зовсiм не пристосована таку
мерзоту витримувати - не ма панцира, та я все це витримуватя мушу. Мушу!
Хто зрозумi це слово!? Тому я зцiплюю зуби, нагинаю голову й iду до кiнця
мого призначення... Серце кожного поета i романтика мусить iти на
Годгогу".
Помер вiн 25 серпня 1963 року в санаторi© Сан Блазi н (Нiмеччина). Йому
погiршало, вiн покликав лiкаря i сказав йому по-нiмецьки: "Я вмираю..."
Знепритомнiв, заговорив укра©нською мовою - його нiхто не розумiв. Дали
йому укол. Багряний заснув - i не прокинувся. Шухляди, стiл, пiдлога-все
було завалено рукописами,
Поховали Iвана Багряного в Новому Ульмi. Скульптор Леонiд Молодожанин,
автор пам'ятника Тарасу Шевченковi у Вашiнгтонi, зробив гарний нагробок,
на якому викарбувано рядки iз "Золотого бумеранга":
Ми . Були. I будем ми!
Й Вiтчизна наша з нами.
Що ж, вiдав Iван Багряний, що пише.
Виходить" знав, що для його поезi© ще настане час.
Виходить, передчував, коли з такою впевненiстю писав у памфлетi "Чому я
не хочу вертати на "родiну":
"Я повернуся до сво © Вiтчизни з мiлiонами сво©х братiв i сестер, що
перебувають тут в вропi i там по Сибiрських концентраках, тодi, коли
тоталiтарна кривава бiльшовицька система буде знесена так, як
гiтлерiвська. Коли НКВД пiде вслiд за Гестапо, коли червоний росiйський
фашизм щезне так, як щез фашизм нiмецький. Коли нам - Укра©нському
Народовi - буде повернено право на свободу i незалежнiсть в iм'я
християнства i справедливостi".
Зда ться, ми дожили до години, коли Iван Багряний поверта ться.
Леонiд ЧЕРЕВАТЕНКО