Багряний I. Сад гетсиманський

Андрiй дивився на не© й думав: - "Ну, брат, придбав же ти собi
приятельку!" А Рибалко весь час стояв на сво©м мiсцi й злякано переминався
з ноги на ногу, вiн не пустив i пари з уст.
Нарештi виповнювання анкети скiнчилося. Фурiя звелiла Рибалковi кинути
лантух i валiзку в куток i йти з Андрi м геть, чекати десь там, а сама
зняла рурку настiльного телефону...
- Фу-у, - зiтхнув Рибалко, не втримавшись, коли вони вийшли з кiмнати й
зупинились у вестибюлi, чекаючи: - Фу-у... - I зробив недозволену рiч,
витер пiт долонею з чола й промовив якось безпомiчно, нi до кого, навiть
нiби винувато й нiби виправдовуючись перед Андрi м:
- Це i товариш Неча ва!.. Майор органiв... Жiнка начальника
полiтвiддiлу Охтирсько© МТС...
"Товариш Неча ва!" Андрiй аж озирнувся. "I ти скажи! Яке знамените
прiзвище i як вона його генiально зiпсувала, га!?"
По хвилi до них шпарко, гупаючи "могутньо" монументальними кованими
блискучими чобiтьми, пiдiйшов блискучий в сво©й новесенькiй жовськiй
унiформi юнак з папiрцем в руцi i, буркнувши: "Давай за мною", повiв ©х
порожнiми коридорами, безкiнечними сходами, попiд гамаками. Вiн iшов
попереду, вимахував папiрцем i гупав чобiтьми в паркетну пiдлогу так, що
аж гримiло в коридорах i вестибюлях. Увесь той юнак був позначений якоюсь
кричущою суперечнiстю:така зелена-зеленiсiнька молодiсть i така, прости.
Господи, аж до карикатури доведена, грiзна суворiсть, набувдюченiсть.
"Робiтник органiв революцiйно© законностi! Дiяч ВЧК-ОГПУ-НКВД! - так нiби
аж було на нiм написано.
Зiйшли в самий низ, а потiм обiгнули вiндову клiтку й зайшли в темний
закамарок. Далi дороги не було, тупик. Лише була маленька дiрочка в стiнi,
як око. То там дверi. Ледве помiтнi дверi, окованi залiзом, з маленьким
тюремним "вовчком" посерединi. Перед тими дверима вони зупинилися, юнак
постукав, вовчок ворухнувся i в нього вставилося око, подивилося, юнак
помахав перед тим оком папiрцем, око клiпнуло й щезло, вовчок закрився. I
нiяких результатiв. Дверi були замкненi. "Дверi в майбутн ". Мовби дверi
до новiтнього, не бiблiйного раю. По тiм боцi десь сидить якийсь реальний
Петро чи Грицько з ключами, а по цей бiк сто©ть вiн з двома "архангелами".
Так чомусь в цiй кра©нi народ назива всiх робiтникiв НКВД й мiлiцi© -
"архангелами"!.. З нудьги Андрiй дивиться на гамаки, що висять вгорi над
сходами, й роня сам до себе:
- Гойдалка...
- Гойдалка, гойдалка!! -скипiв юнак. - От погойда шся ти на нiй...
трам-тарарам!!
- Що ж, - згодився Андрiй апатично, - якщо це для всiх, то чого ж...
- Ша!.. Ах ти _ж!.. Ще й розсужда ш?! Цить!.. - юнак почервонiв по самi
вуха й замахнув кованим чоботом. - Тут, брат, не розсуждають! Забудь
розсуждати!! Замри!! Фашистська ти мордо!.. - Вiн так картинно розмахнувся
ногою.
Та тут саме вiдчинилися з брязкотом дверi й з них рука простяглася по
записку. Юнак подав записку, бурмочучи: "Тут не розсуждають! Кришка й
покришка!"
По тих словах дверi вiдчинилися широко. За порогом стояло дво вартових
без збро©, лише один iз ключами, а другий з запискою в руках.
- Давай! - промовив той, що з ключами. Андрiй переступив порiг. Рибалко
й сердитий юнак лишилися по той бiк. Андрi ве око автоматично закарбувало
лише, як останнiй кадр з-поза "райсько© брами", вираз ©хнiх облич: ощирене
хижим усмiхом юнакове й розгублене, здивоване й, либонь, засмучене
Рибалкове. Аж Андрi вi стало трохи шкода того Рибалка - все-таки вiн за
весь час не промовив до нього не тiльки грубого, а й взагалi нiякого
слова, якщо не рахувати тi ©, нi до кого не адресовано© реплiки про
Неча ву, мовчав, як камiнь а це вже що-небудь та значить.
Тяжка брама закрилася. Зразу десь з'явився черговий корпусу, взяв у
вартових записку, а тодi разом з одним наглядачем повiв Андрiя через
шклянi дверi до нижнього коридора тюрми. На цих шкляних дверях ранiше анiж
переступити порiг, черговий зупинився, заглянув у коридор, поклацав
пальцями умовний тюремний знак - попередження, що от, мовляв, ми тут iдемо
й ведемо "ворога народу" так що увага! нiкого назустрiч в цей час не вести
й нiчого такого в коридорi не робити! - Отже, поклацав пальцями й пiсля
того вони увiйшли в коридор i пiшли по грубiй мотузянiй дорiжцi,
простеленiй на всю довжину коридора. Дорiжка скрадала кроки, так що вони
йшли, ледве порушуючи мертву тишу, лише як черговий або наглядач
оступався, тодi гримiло. Обабiч ряснiли кованi залiзом дверi з навiшеними
засувами та замками й замочками. Дiйшовши до середини мертвого коридора,
Андрiя завели до вартiвнi. Там було повно нахмурених, щелепатих хлопцiв у
вiйськових жовських одностроях. На Андрiя виповнили ще один формуляр,
роздягли, обшукали геть всi рубцi й рубчики, поодрiзали всi пряжки й
гудзики на штанях та сорочцi, вiдпороли пiдметки в черевиках, шукаючи
"заборонених речей", а тодi вже черговий корпусу звелiв одягтись i повiв
Андрiя далi сам по мертвих коридорах. Вони пройшли нижнiй поверх,
пiднялися на наступний... При кожному переходi а чи поворотi черговий
спершу визирав сам, клацав попередливо пальцями, а тодi вже виводив свою
жертву. Сам вiн - черговий -мав несимпатичну, "конячу" щелепу", бiлi вi© й
червонi (вiд безсоння чи вiд пияцтва) очi - вiн тими очима не дивився
просто, а якось спiдлоба колов Андрiя. В усiх коридорах, якi вони пройшли,
було iдеально порожньо й iдеально тихо моторошно тихо; з обох бокiв сiрiли
сталевою фарбою герметично закритi дверi, стандартнi засуви на них - по
одному великому й по одному малому, i стандартнi замки, зачепленi на
кожному засувi. А попри тi дверi й засуви в кожнiм коридорi ходив, як
тiнь, навшпиньках стандартний наглядач, - ходив нечутно й до чогось
прислухався, витягуючи шию, мов пес. Той наглядач не порушував анi тишi,
анi порожнечi. Потiм Андрiй помiтив, що тих наглядачiв у кожнiм коридорi
два -один в однiм кiнцi, другий в другiм.
Так вони зiйшли на третiй поверх. Пройшовши мертвий коридор до
середини, черговий нарештi зупинився й тихе клацнув пальцями... В Андрiя
пробiг легенький морозець поза шкiрою - вони зупинилися перед камерою ч.
49. Йому здалося, що це число дуже знайоме. Та нi, просто йому видавалися
знайомими кожнi дверi тут, бо вони були абсолютно подiбнi й в однi з них
вiн ходив колись цiлий рiк у такiй от мертвiй тишi. На тих був номер 39...
На клацання пальцями вiд якихось дверей одлип наглядач i нечутно
наблизився, тримаючи ключi. По знаку чергового наглядач взявся за замок,
загримотiв тим замком несамовито, загрюкали громоподiбно засуви... Дверi
вiдчинилися i - Андрiй аж поточився вiд несподiванки: перед ним постала
камера, повнiсiнька голих людей.
Тi голi люди сидiли або по-турецьки, або вклякнувши навпочiпки й рачки,
худi аж чорнi, зарослi бородами, з великими синцями пiд хоробливо
запаленими очима. Коли вiдчинилися дверi, люди зашипiли, зашелестiли й
принишкли, прича©вшись, дивилися жадiбними очима на Андрiя, немов шакали
на жертву...
- "Божевiльнi!" - майнуло в Андрi вiй головi, йому згадалося, як ранiше
вкидали упертих i непоправних полiтичних в'язнiв у товариство божевiльних.
Волосся на головi ворухнулося.
- "Давай!" - сказав черговий, хiхiкнувши. Але Андрiй затявся, подався
всi ю постаттю назад перед таким видовищем, взявся рукою за одвiрок,
готуючись до одчайдушного захисту... Та удар ногою в спину вштовхнув його
в камеру й дверi за ним закрилися на всi замки й засуви.
V_
Андрiй швидко зайняв оборону. Вiн вирiшив захищатися до останку. Склав
руки на сво©х могутнiх грудях, обiперся спиною об дверi, забезпечивши
таким чином "тил", нагнув голову, як тур, i чекав. Дивився бистрим оком на
страхiтне людське звалище й зважував, чи дасть вiн з ними всiма раду. Вiн
©х швидко перерахував - двадцять семеро, повнiсiнька камера-одиночка. Але
вони всi худi, як шкелети, хоч очi ©хнi пломенiють буйно, вiн же свiжий,
повнокровний i наспортований атлет... Коли, скажiмо, вхопити за ноги отого
малого, - зда ться, вiрменин чи грек якийсь, - та почати ним хрестити...
Тишу, що тривала добрих пару хвилин пiсля того, як зачинилися дверi за
гостем, порушив якийсь чолов'яга, зарослий, мов троглодит, з виглядом не
то дервiша, не то середньовiчного пiрата, вiн заговорив тихо, якось
пiдступно, з саркастичною ноткою:
- Роздягайтесь...
Андрiй ще дужче напружив м'язи: "Ну-ну! Так я тобi й роздягнувся!"
- Роздягайтесь! - прошепотiло кiлька голосiв настирливо, витягаючи
голови на худих, вузлуватих шиях. Андрiй тiльки ще дужче влип спиною в
дверi. Раптом камера вся засмiялася впiвголоса й так само раптом урвала,
мов по командi. Вiд того смiху в Андрiя побiгли комашки поза шкiрою.
- Тьху ти чорт! - заговорив якийсь дiдок схвильовано, з виглядом
Христа, щойно знятого з розп'яття, i сплюнув сердито: - Що за рунда, га?!
- А далi зашепотiв гаряче: - Ви не бiйтесь, товаришу!.. Це все поряднi
люди... Оце ось священик Петровський... Оце ось професор
Марксо-ленiнського iнституту - Юлiй Романович Гепнер... Оце ось професор
медицини - лiкар Литвинов... Оце ось секретар Чугу©вського райпарткому -
товариш Руденко... Оце ось агроном ОблЗУ - тов. Прокуда... Оце ось
асистент професора з кафедри сiльського господарства - тов.
Краснояружський... Оце ось директор Харкiвського тракторного заводу - тов.
Свистун... Оце ось завгосподарством Харкiвського паротяго-будiвельного
заводу - тов. Охрiменко... Оце ось iнженер з ХЕМЗу - тов. Ляшенко... Оце
ось колишнiй член ЦЕКУКи - тов. Ягельський. Оце ось доцент... товариш
Зарудний, брат того знаменитого, якщо зна те... Оце ось професор i
директор - тов. Приходько... Оце ось чемпiон УССР, тяжкий атлет, тов.
Виставкiн... Оце ось...
Дiдок атестував, а в Андрiя помалу опускалися руки, вiдлипала спина вiд
дверей i очi дерлися на лоба.
- Роздягайтесь, - закiнчив дiдок свою атестацiю сумно. - Ми всi тут
голi, як святi, бо душно й пiтно вiд тiсноти, та й попрiло все у нас.
Влаштовуйтесь, товаришу, як вдома. I не думайте злого.
Андрiй почервонiв (Господи, який же вiн дурень!), а водночас зрадiв, це
чудесно, що вiн ма таке знамените товариство! Не гаючи нi хвилини,
роздягся, лишившись в самих трусах (в яких вiн, на щастя, ходив завжди - i
влiтку, i взимку) i вмостився, де стояв - бiля самiсiньких дверей, бо
бiльше не було й клаптика вiльного мiсця.
- На середину, на середину сiдайте, товаришу!..- зашепотiли всi. - На
середину. Розкажiть нам щось. Ви ж з волi?
"Як вiн мiг дати маху! Всi такi милi, благопристойнi, хоч i змученi
люди".
Андрiй сiв на середину, знаючи, що людина з волi для ув'язнених
колосальний клад, i готовий зробити цим людям все, що в силi, при много.
Його облiпили цi голi люди, як комашня шкоринку хлiба. Вiн серед них
виглядав дiйсно, як людина з волi - засмалений сонцем, аж бронзовий,
повнокровний, свiжий.
- Тiльки Ви тихенько, - поiнформував хтось пошепки, - ми сидимо от, як
турки, бо не ма мо права анi ходити, анi стояти, анi лежати... Тiльки
сидiти i то тихо. Це такий режим тут. Це щоб Ви знали. Говорити голосно -
заборонено. Смiятись голосно - теж. Ми так уже по кiлька мiсяцiв. I тут
повнiсiнька тюрма таких, як ми. А тепер розказуйте... - Ви давно з волi? -
запитав хтось.
- Сьогоднi.
- А звiдки Ви? З яко© мiсцевостi? Андрiй окинув камеру оком, подумав
хвилинку, позiхнув i вiдповiв:
- З-пiд Маньчжурi©.
- Ого!
- А скажiть, а чи там аеродромiв багато, га?- миттю запитав хтось
жваво, голосно i з надзвичайним iнтересом. - Чи багато аеродромiв?!
Андрiй помовчав, подивився пильно на того, що питав, посмiхнувся й
раптово викарбував:
- А тобi куди летiти так негайно приспiчило, га?
Вся камера пирснула, скинулась вiд несподiванки й обернулася до того,
що ставив запитання. Це був яскраво-рудий, банькатий, молодий жид. Вiд
тако© точно© вiдповiдi вiн втягнув голову в плечi й боязко заморгав
бiлявими вiями
- От так! - прошепотiв хтось до когось за спинами товаришiв, - чик - i
вилущив стукача, га!..
А Андрiй дивився усмiхненими очима на всiх присутнiх:
- Ну, кого ще, товаришi, що цiкавить? Будь ласка. Бiльше нiхто не питав
його анi про аеродроми, анi взагалi не ставив нiяких каверзних запитань,
вiдповiдаючи на якi, можна послизнутися. Питали про життя на волi, про
погоду, про врожай, про спортовi змагання тощо i чекали з надзвичайною
цiкавiстю, що ж вiн скаже. Андрiй на всi запитання вiдповiдав щиро. Але
оскiльки в цiй кра©нi можна послизнутися на кожнiм запитаннi, вiдповiдi
були досить загального характеру, а здебiльша зовсiм лаконiчнi: "Добре",
"знаменито", "чудесно", "весело", "гарно" i т. п. А очима дивився на всiх
усмiхнене й вивчав кожного. Всi були задоволенi з Андрi вих вiдповiдей. А
вiн говорив тим сво©м усмiхненим поглядом - "Не кваптесь, друзi мо©! Ще
встигнемо наговоритись. Перш давайте добре познайомимось, а то от дiдько
його зна ... Бува всякого..."
Так от i вiдбулася перша розмова з людиною з волi. Дiдусь, той, що
атестував, посмiхнувся i спитав:
- Ви перед цим сидiли в тюрмi?
- Було трохи...
- Видно...
I наче вся камера промовила те "видно", хоч усi й мовчали. Розпитування
поки що припинилося. Нiхто на Андрiя не гнiвався, навпаки, всi перейнялися
до нього неабиякою симпатi ю. Випадок з аматором аеродромiв, що його
Андрiй так добре "поголив", показав, що ця людина бувала в бувальцях. Сам
Андрiй нiкого нi про що не розпитував, нiчим абсолютно не цiкавився, нi до
кого особливо (на сповид) не приглядався, а так само не хвилювався - був
iндиферентний i зовсiм спокiйний.
Переступивши порiг камери, вiн тепер був рiвноправний арештант i
розташувався, "як у себе вдома"
I потяглися арештантськi буднi.
28-й в'язень камери ч. 49 вiдразу увiйшов у колiю й зажив загальним
камерним життям, пiдпорядковуючись усiм неписаним правилам.
Першим неписаним правилом, якого вiн мусив дотримуватись, був
арештантський закон, що кожен новоприбулий стажу вiд "парашi", цебто
дiста мiсце бiля достославно© тюремно© релiквi©, яка за звича м сто©ть
бiля дверей; i лише в мiру прибуття нових i вибуття старих в'язнiв
посува ться помалу до середини. Андрiй розташувався бiля релiквi© -
згорнув сво© штани й сорочку i пiдклав ©х пiд голову, так як це мали й
всi, пiд боком вiн мав також те саме, що й всi, - шматок голо©, вогко© вiд
поту паркетно© пiдлоги (дерев'яний паркет в ялинку). "Параша", як кожна
"параша", трохи смердiла, хоч i була добре закрита, але Андрiй не
шкодував, що так почина ться нова його арештантська кар' ра, вiн навiть
був задоволений з такого мiсця - воно в дiйсностi вигiднiше, анiж всi iншi
мiсця. Камера, що мала два метри завширшки й не сповна п'ять метрiв
уповздовж, розрахована на одну людину, в'язня-самiтника, мiстила зараз 28
осiб, отже, на кожну людину припадала зовсiм мiнiмальна площа - трiшки
мокро© пiдлоги й шматочок стiни, об яку можна спертися спиною. .Справа й
злiва кожна людина прилипала плечима й стегнами до сво©х сусiдiв. Це було
непри мно i саме в цiм вiдношеннi Андрiй мав вигоду - вiн торкався до
пiтного тiла сусiда лише одним боком, другим же вiн не торкався нi до
кого, спирався лiктем на вiко "парашi", а потiм на ту руку зручно спирався
головою й почувався досить добре. Правда, його часто турбували (бо все ж
таки в камерi було майже три десятки осiб!), але то нiчого. Зате ця
позицiя мала ще одну вигоду - сюди не видно було з вiчка й Андрiй мiг,
навiть дрiмати, сидячи, чого не могли робити iншi, не ризикуючи дiстати
тяжку кару за порушення тюремного режиму. Щоб спiймати Андрiя на спаннi,
треба вiдчинити "кормушку" (таке вiконце в дверях, через яке пода ться
©жу) й просунути в не© голову. Але вiд грюку мiг проснутися п'яниця, а не
те що чуйний арештант. Проте Андрiй в перший день не скористався з тако©
сво © вигоди -йому зовсiм було не до спання, незважаючи на тяжку
перевтому. Вiн потрапив у новий свiт, iснування якого навiть не
пiдозрював. Вiн бачив тюрми й бачив камери, але щось подiбне!.. Це
перевищувало навiть найдикiшу фантазiю. Ця камера -вона могла б повстати
лише в маячiннi хворого --- або несамовито п'яного. Спершись на лiкоть i
примруживши очi, Андрiй пильно вивчав свiт, у який потрапив.
Смiшно. Можливо, навiть, що це та сама камера, в якiй вiн колись сидiв,
в кожнiм разi точнiсiнько така сама. Але навiть тяжкi умови ГПУ видавались
казкою порiвняно з цим. За ГПУ це була камера на одну людину, тут стояло
лiжко, застелене все ж таки якоюсь бiлизною, з сiрою ковдрою поверх,
стояла тумба й табуретка, пiдлога була натерта фарбою й навощена до
блиску, який - блиск - арештант мусив пiдтримувати щодня сам, натираючи
пiдлогу щiткою, видаваною наглядачем крiзь "кормушку", стiни були все-таки
чистi. Ну хiба це не "мрiя"? ! Та двадцять восьмеро людей, зваляних ось на
бруднiй, мокрiй пiдлозi, реальне заперечення тi © "мрi©", як факту
нереального, неможливого. Навiть проклята камера самотнього ув'язнення
видавалася фантазi ю. Того не могло бути! Було ось так, як . А це ось
свiдки. Вони, далебi, й виросли тут i посивiли, така на них печать втоми й
безнадi©. Посхилявши голови на груди й позгинавши ноги, вони сидять
рядочками, як iндiйськi факiри а чи мусульмани на молитвi, в глибокiй
фiлософськiй задумi, тяжко дихають i сходять потом. Стiни вiд низу й геть
пiд саму стелю розмальованi рудими мазками, крапками й комами -то все
слiди вiд тисяч роздушених блощиць. Багато крапок руха ться в усiх
напрямках - то живi, ще не роздушенi, маленькi хижаки. А по пiдлозi вони
ходять армiями - виповзають з-за плiнтусiв, з одежi, з черевикiв, з
мундштукiв цигаркових недопалкiв, з усiх щiлин i знову ховаються туди ж.
Люди на них не реагують, а якщо й роздушують, то зовсiм випадково, тiльки
тому, що не можуть не роздушувати, не можуть розминутися. Вiд роздушених
блощиць сто©ть непри мний сморiд, змiшаний iз смородом поту, вогко©
розпарено© пiдлоги, "парашi" та запахом мертвечини, що повста вiд
розкладу змертвiлих часток шкiри, а особливо мозолiв. Вiкно знадвору
завiшене суцiльним залiзним коробом, отвором угору, потiм загратоване
товстими круглими штангами, з' днаними на перехрестях грубими кiльцями, i,
нарештi., зсередини ще й закрите заскленими рамами. Вiдчинена лише
невелика кватирка. В ту кватирку мало би поступити повiтря, але воно,
зда ться, зовсiм не поступа , не в силi перемогти спротиву, i в камерi
зовсiм нiчим дихати.
Пiд вiкном бiля стiни сто©ть цiла пiрамiда фаянсових тарiлок, повних
води. Тарiлок рiвно стiльки, скiльки арештантiв, а води в них понабирано,
щоб було що пити, бо з камери до вбиральнi й до води водять, бач, тiльки
тричi на день - уранцi й ввечерi "на оправку" та в обiд пускають на пару
хвилин мити посуд. I водять тiльки "органiзовано", тобто цiлою камерою. Це
все Андрi вi пояснив сусiд злiва - волохатий, буквально саженного зросту й
тяжко© комплекцi© велетень, голюнький, в чому мама родила, зарослий
кучерявим волоссям по всьому тiлу, з банькатими, налитими кров'ю очима. Це
був завгосподарством ХТЗ - Охрiменко. Справжнiй Голiят. Скоро Андрiй
узнав, що цей Голiят сидить за те, що був колись в армi© Нестора Махна.
Але про це взнав Андрiй пiзнiше, зразу ж Охрiменко видався йому великою,
на©вною й тяжко скривдженою дитиною. Пiсля того як Андрiй здемаскував
провокатора, Охрiменко не спускав з нього - з Андрiя - очей, дивився
просто в рот. А як розмова взагалi урвалася й Андрiй умостився бiля
"парашi" та сидiв собi мовчки, самозаглибившись, Охрiменко присунувся до
нього щiльно, подивився йому в очi якось по-змовницьки, тодi повiв сво©ми
пукатими баньками нишком на аматора аеродромiв, а тодi знову пiдвiв ©х на
Андрiя, викотив ураз тi налитi кров'ю баньки несамовито. аж вдавалося, що
вони нагло випадуть на пiдлогу, крутнув ними, як бугай, i зарипiв зубами,
а жменю склав у кулак i так стиснув, що пальцi аж побiлiли й
залускотiли... Це була суцiльна, слiпа, невисловлена й безрозсудна злоба.
Аж Андрiй засмiявся. А Охрiменко не додав жодного слова й жодного звуку до
свого жесту - все було iдеально ясно й красномовно. Вiд того вражiння про
цього Голiята, як про велику, тяжко скривджену дитину, тiльки пiдсилилось.
Безперечно, цей на©вний велетень причину всiх сво©х нещасть i всiх зол
взагалi в свiтi бачить в особi того рудого...
Взагалi ж цей велетень Андрi вi рiшуче сподобався i, далебi так само й
Андрiй йому - Голiят потягся до Андрiя всi ю душою. Тихо-тихесенько
шепочучи, Охрiменко вводив Андрiя в курс справ i познайомив докладнiше з
усiм порядками та людьми. Причому Андрiй нiчого не питав, вiй говорив сам.
Виходить, що деякi тут сидять навiть по роковi вже пiд слiдством, а
бiльшiсть по кiлька мiсяцiв, лише окремi особи прибули недавно. Що ©м
заборонено все те, про що говорив сивий дiдок, i ще багато iншого.
Заборонено, наприклад, вiдкривати вiкно вдень, iнодi наглядач навiть
наказу закрити й кватирку i тодi вони душаться вiд браку повiтря.
Заборонено ходити по камерi, заборонено стояти (можна лише з окремого
дозволу), забороненi прогулянки, й ©х не водять i на одну хвилину надвiр,
деякi не бачили сонячного промiння й синього неба по багато мiсяцiв,
заборонено писати будь-чим i будь-що, заборонено шити будь-чим, навiть
сiрником, заборонено бити блощиць на стiнах i взагалi будь-де, заборонено
не тiльки спати, а й дрiмати вдень, заборонено... Господи! Все заборонено,
бо це все "вороги народу", над якими ведеться слiдство. Такими "ворогами"
й отак само набитi всi камери цi © тюрми.
Лише тепер Андрiй збагнув, чому в усiх коридорах, в усiй тюрмi було так
тихо, як його вели сьогоднi. Вона, ця тюрма, натоптана людьми до
неможливостi, але всi тi люди сидять ось так i "не дишуть".
Поiнформував Охрiменко й про те, що "дуже б'ють". Тут у камерi половина
битих. Але нiхто не призна ться, бояться. Коли вiн говорив про те, що
"б'ють", то зовсiм знизив голос до ледве чутйого шепоту, але тут же й
пiдбадьорив Андрiя:
"Хтозна, а може, й не б'ють". Тодi Андрiй запитав Охрiменка усторч: "А
Вас били?" Охрiменко замовк, втягнув голову в плечi й нiчого не сказав.
Витримав павзу, а тодi вiв далi свiй шепiт про iнше, про рiзне. З того
шепоту Андрiй узнав, що iсну якась та мнича "вербовка", "кундi-бундi",
"чих-пих". Виходило зi слiв Охрiменка, що "вербовка" - це записування до
вигадано© контрреволюцiйно© органiзацi© всiх, кого ти хочеш, власне, кого
звелить слiдчий, або показування пальцем на першого-лiпшого, навiть вперше
баченого, або отакого якого-небудь арештанта в камерi, що от, мовляв, вiн
був у контрреволюцiйнiй органiзацi© або говорив проте й те,- цього
показування пальцем нiби цiлком досить, щоб людину було негайно в таку
органiзацiю зараховано з усiма вiд того наслiдками. А якщо вона на волу,
то щоб ©© заарештовано й вкинено до тюрми. На цiй "вербовцi" нiби
побудоване все слiдство. "Кундi-бундi"-слово з нового арештантського
жаргону, яким назвало тортури, биття. "Чих-пих" - розстрiл.
I ще багато iншого розповiв Охрiменко i познайомив докладнiше з усiма
присутнiми в камерi, почавши вiд себе. Про себе сказав коротко, що вiн
махновець. Махновцем був. Потiм хотiв перестати ним бути й зробився
великим дiячем на ХТЗ. А тепер уже вiн знову махновець i таким завзятим
махновцем лишиться на все життя. "Не дають стати порядним чоловiком". При
цьому вiн додав кiлька штрихiв про славного Щуся i висловив зворушливий
жаль, що вiн не був його помiчником та що вiн не може його практики
здiйснити тепер на декому... Пiсля цього Охрiменко перейшов до iнших i,
додаючи по кiлька влучних штришкiв, домалював картину, яку спершу зробив
був сивий дiдок, а головне, вiн уточнив, яке ж прiзвище й який титул кому
саме належить. Таким чином, Андрiй був уже цiлком обзнайомлений, кожна
людина для нього стала бiльш-менш конкретною, бо мала свою, бодай
манюсiньку, бiографiю. Асистентом кафедри сiльського господарства, тов.
Краснояружським, був колишнiй соратник Болбочана, отой щелепатий i
червоногубий "троглодит", що так хижо пропонував Андрi вi роздягатись на
самiм початку. Вiн сидiв насупроти Андрiя в протилежнiм кутку, з обличчям,
зарослим густою щетиною, й з обвислим животом. Поруч з ним сидiв агроном
ОблЗу, тов. Прокуда, маленький, пузатенький, круглий, як дiжечка, бiлявий
чоловiк, з по-жiночому нiжною шкiрою, куцорукий i куцоногий. Потiм сидiв
професор Харкiвського Марксо-ленiнського iнституту, Юлiй Романовичi
Гепнер, худющий, як скелет, старший вiком, тонконосий жид, зiгнутий
трикутником, тодi сидiв чорний, довготелесий вiрменин Узуньян з повним
ротом золотих зубiв, колишнiй аристократ (якийсь купець, а чи власник
якогось пiдпри мства, а чи священик - невiдомо точно), - вiн сидiв
по-мусульманськи й по-мусульманськи гойдався, заплющивши очi; але вiн не
молився, вiн, безперечно, спав, а гойдався для того, щоб обдурити
наглядача, який десь кожно© хвилини нечутно загляда у дiрочку. Так спати
Узуньян натренувався за цiлий рiк сидiння. Далi сидiв директор ХТЗ
Свистун, довгоногий, трагiчного вигляду, понурий чоловiк середнiх лiт,
знаменитий директор ще знаменитiшого, бо диного на всю Укра©ну й
найбiльшого на всю Укра©ну, наймодернiшого пiдпри мства - тракторного
заводу. Тодi сидiв манюсiнький, але атлетично збудований вiрменин
Какасьян, не то чистiй черевикiв, не то завмаг Церабкоопу. Тодi, мружачи
постiйно оченята, бо короткозорий, невеличкий, дуже аристократичний з
обличчя, гостроносенький чоловiчок - Зарудний, брат того Зарудного,
боротьбиста, що його iменем названа одна вулиця в Ки вi. Старший брат. Вiн
завжди носив пенсне, що видно з нагнiток на перенiссi, але тепер у нього
пенсне вiдiбрано i вiн безпорадний, а очi йому постiйно, сльозоточать.
Тодi сидiв бiлявий атлет, чемпiон УССР, Виставкiн. А бiля нього, тонкий,
як жердина, покручений у незручнiй позi, професор, вiн же й директор
яко©сь школи, а колись дiячi УНР, -- Приходько. А тодi сидiв чорний, як
жук, жид, якого звали Азiк, якийсь великий партiйний дiяч з Черкас а чи -
з Кременчука. Потiм ще якiсь два жиди з Цукротресту, досить жалюгiднi на
вигляд, бо безмежно переляканi й, як поiнформував презирливо Охрiменко,
хорi вiд страху, на рiзачку. За ними - меланхолiйно замрiяний iнженер
Ляшенко, що зосереджено дивився на сво© голi колiна, обхопивши ©х руками.
А в самiм кутку сидiв секретар Чугу©вського райпарткому, колишнiй моряк,