Багряний I. Сад гетсиманський

- ствердити зв'язок мiж тими "ворогами народу" й Андрi м. Для Андрiя це
було особливо обтяжуючим. Але нехай...
Так створився довжелезний список, слiдчий списував все новi й новi
аркушi паперу, провадячи свiй протокол. На кiнцi списку вiн записав всiх
Андрi вих братiв. Ця процедура була окремою. Серг в називав помалу iмена
кожного й пильно, занадто пильно! дивився на Андрiя, яке вражiння. Андрiй
стиснув кулаки, все в ньому всерединi тiпалось, але вiн мовчав.
Наостанку Серг в записав пункт про агiтацiю й окремим, особливо
речовим доказом виставив Андрi ву поведiнку на слiдствi, його розмову з
Фре м в присутностi таких от i таких от.
Закiнчивши протокол, Серг в з величезним, погано прихованим
самозадоволенням потер руки, мовляв, - "Взув!" "Таки взув!" Великiн теж
задоволено посмiхався. Либонь, прикидав, яка то грандiозна справа виходить
i яку то вiн на цьому зробить кар' ру. А справа могла бути всесоюзного
масштабу.
- Ну-с, - промовив Серг в. - А тепер прошу вас пiдписати. Прошу
пiдсуватися ближче. Ну! Це тiльки попереднiй протокол. Ну ж!!
Андрiй не поворухнувся. Глибоко втягнувши в себе повiтря (йому
бракувало повiтря), завмер, чекав.
- Е, браток, це тобi не допоможе! - протяг Великiн. - Не допоможе.
Пiдпишеш. Навiть коли б тут було написано, що ти японський iмператор, то й
те ти пiдпишеш, як чистiсiньку правду. Пойняв!?
Андрiй "пойняв", Андрiй прекрасно розумiв, що, либонь, i таке можна
пiдписати тут. Тодi, коли вiн смiявся над Карапетьяновим гротесковим
Асланом, чесним чистi м черевикiв, то тодi вiн ще не вiрив у це. Але тепер
вiрив. Одначе вирiшив, що вiн цього протоколу нiколи не пiдпише. Нiколи.
Хiба мертвий - вiзьму його руку й поведуть по цьому ганебному паперi. Або
непритомний, або божевiльний... Але вже цей самий вибiр був досить багатий
- "мертвий, непритомний, божевiльний" - i в душу закрадався сумнiв - чи
справдi вiн не пiдпише? Нi, не пiдпише! В кожнiм разi, при пам'ятi вiн
цього не пiдпише. А мертвому, як i божевiльному, все одно вже. Андрiй на
нове запрошення пiдсунутись до столу не поворухнувся.
Тодi Великiн i Серг в помалу пiдiйшли до нього, один з ребрастою
палицею, другий з мармуровим прес-пап' .
- Встать!! - несамовитий оклик.
Андрiй ледве встав, похитуючись, i - аж сам злякався з нудьгою, як мало
в нього сили як мало лишилося сили, i як його воля слабне! Вiн ста
слухняним!.. Дивився на сво©х мучителiв i чекав, тремтячи. Десь глибокий
тваринний iнстинкт перед лицем можливо© смертi, якою може закiнчитися ця
чергова тура, ця процедура з "пiдписуванням" протоколу, вимагав
капiтуляцi©, повно© й безумовно©... Швидше!.. Але iнший iнстинкт,
шляхетнiший i могутнiший, був горою. Почуття пiдлого переляку й жадоби
жити (за всяку цiну жити!) змагалося з почуттям честi, з почуттям
самозбереження важливiшого, анiж збереження фiзичне. 3 почуттям затято©,
сатанинсько© гордостi.
- Бий! - викрикнув Андрiй хрипко.
Але нiхто його не вдарив. I Серг в i Великiн зрозумiли, що цей манiяк
готовий вмерти i що йому лишилося зовсiм мало до того, такий вiн вимучений
i вимотаний. А це не входило в ©хнi розрахунки. Постояли, засмiялися й
повернулися до столу, щось пошепки радились. Курили.
- Сiдай! - скомандував Серг в. Але Андрiй стояв, либонь, не чуючи,
чекаючи екзекуцi©, змобiлiзувавши всю свою волю i сво© нерви.
- Сiдай, сiдай, - проговорив Серг в у©дливо. - Який герой! Здохнеш
зараз. А перед тим посидь. Андрiй опустився на стiлець.
- Ну, будеш пiдписувати? Га!? Говори! - це Серг в.
Мовчанка.
- Говори! Будеш?! Говори, поки не пiзно!!. Чорт безрогий!.. Говори!
Мовчанка. До кiмнати увiйшло два дебелих оперативники. Один з них той,
що вартував недавно бiля лампи i що так майстерно бив головою й спиною об
пiдлогу. Побачивши його, Андрiй iнстинктивно шарпнувся, пiддаючись якомусь
внутрiшньому панiчному голосовi. А коли обидва здоровили наблизились до
нього i один узяв за плече, а несамовитий бiль шарпнув все ство, Андрiй,
пiддаючись тому самому голосовi, схопився й кинувся тiкати. У вiдповiдь на
те в кiмнатi розлiгся регiт на всi чотири здоровеннi горлянки. Тодi Андрiй
зрозумiв, чого вони смiялися так, - це ж вiн думав, що утiка , а натомiсть
плута ться по кiмнатi, мов п'яний, мов слiпий крiт, тупця ться стороною,
тиня ться панiчно поза стiльцем. Здоровили схопили його, вiн почав
пручатися, тодi його оглушили ударом по головi й посадили на стiлець. В
головi дзвонило в усi дзвони, але вiн не знепритомнiв, сидiв при пам'ятi.
Замiсть вибити йому пам'ять зовсiм, удар ту пам'ять повернув, а особливо
тримав при пам'ятi шалений бiль в плечах. Серце калатало, як навiжене,
неначе мало ось-ось розiрватися, думка бiгла шалено - "Що робити?! Що
робити?! Кричати? До кого? Благати? Кого? Змагатись?! Як? Чим? Якою
снагою?.."
Коли оперативник ударив був його кулаком по головi, Андрi вi почулося
тодi, що Великiн чи Серг в крикнув "помалу, помалу!" Значить, ©м не
входило в рахубу його убивати зараз, так просто. Може, на цiй лiнi© й
лежить порятунок? Витримати, витримати? Вони його не будуть бити вже! Не
будуть!
I вони його дiйсно не били i навiть не товкли по плечах, чого так
боявся Андрiй. Серг в узяв був лiнiйку й пiдiйшов до нього, наступаючи
погрозливо.
- Пiдписуй, ну?! Ну?.. Ну?!. -- але, не добившись нiяко© ознаки згоди,
упершись в манiакальний Андрi©в погляд, вернувся й кинув лiнiйку на стiл.
Вони його не били, але вони придумали для нього щось гiрше. Втративши
надiю добитися чогось вiд Андрiя погрозами та iнсценiзуванням намiру
товкти, як було перше, Великiн, пiсля тихо© наради з Серг вим, сердито
плюнув i пiдiйшов до Андрiя:
- Встать!
Андрiй встав, вiрнiше, його "встали" оперативники, схопивши пiд руки.
Тодi Великiн поставив свою ногу на стiлець, вiдмiряв маленький гострий
кiнчик сiдала, - манюнький трикутничок сантиметрiв чотири завдовжки, - й,
тримаючи мiцно ногу при основi того трикутничка, скомандував:
- Сiдай! Сiдай-сiдай!.. Будеш думати... Вiдпочивати... Сiдай на копчик.
Андрiй сiв, тобто його посадили оперативники, на копчик.
- Руки опустити! Ноги простягнути!.. Так... Ось так i сидiтимеш. Сиди й
думай... Добре думай. А як надума ш, скажеш. Я певен, що ти скоро
надума ш... I пiдпишеш! Все пiдпишеш. Бажаю успiху. Та не йорзай! Бо зле
буде думати.
По тих словах злобний i лютий Великiн вийшов. Лишився Серг в i два
оперативники, що сiли на вартi бiля столу. Серг в вмостився на сво©м
мiсцi й листав папери. Удавав, що пильно працю , чи й справдi працював.
Простягши ноги й опустивши руки вздовж тiла, Андрiй сидiв на кiнчику
стiльця i в душi був радий, що так обiйшлося на цей раз. Як i перше з
лiнi чкою, так i тепер, вiн не розумiв значiння цього маневру. Але тут,
зда ться, не було такого нiчого. Сидiти було досить вигiдно, в кожнiм разi
спокiйно. Нiхто не турбував i не докучав. Серг в лише зрiдка позирав на
нього байдуже й знову опускав очi в папери. Та як так добиватися вiд нього
пiдпису, то вiн може просидiти на цьому стiльцi вiчнiсть i нiякого
протоколу не пiдпише. Оперативники спершу пильнували Андрiя, а
переконавшись, що вiн не руха ться й, зда ться, не збира ться рухатись,
сидить завмерши, почали дрiмати.
Помалу Андрiй почав вiдчувати, що з тим рiжечком щось не так просто.
Копчик затерп, i спочатку Андрiй нiчого не вiдчував, крiм того, що решта
тiла все-таки вiдпочива . Але далi по хребту почав перебiгати легенький
струс, як лихоманка, чи як електричний струм. Далi бiльше. Андрiй хотiв
легенько трiшечки пересунутись, але спiймав себе на тiм, що вiн
пересунутись уже не може, наче прикутий. Думав, що це вiд утоми. Зцiпив
зуби й сидiв, вирiшив сидiти безкiнечно. Та струс повторювався все частiше
й частiше. Андрiй скоса глянув на сво© руки й побачив, що з випростаних
пальцiв капа рясний пiт, i вiд нього на пiдлозi утворюються мокрi плями.
I такий же рясний пiт почав спливати по спинi, по рiвчаку межи плечима,
вниз за пас, i так само пiт тiк по ногах в черевики. А болючий струм вже
перебiгав хребтом раз по раз, перетворюючись в безперервну болючу
вiбрацiю, кольки, зудiння. Потiм лихоманка почала бити шквалами, стрясаючи
всiм тiлом, вiд макiвки до п'ят. Пiд черепом ломило... На головi почало
ворушитися волосся:
- Це ж неминучий паралiч!.. Це ж його чека неминучий паралiч!! Боже
мiй!..
Але вiн не мiг запобiгти лиховi, хоч би й хотiв. Ну добре, паралiч -
нехай буде й паралiч! Стиснув щелепи й сидiв, намагався триматися з усi ©
сили, бо знав, як упаде - затовчуть ногами й палiччям, одiб'ють печiнки,
попередивши й паралiч.
Вже на пiдлозi насупроти рук стояли калюжки вiд поту, а пiт все капотiв
i капотiв. Голова все бiльше наморочилась... Ось-ось вiн втратить
рiвновагу й тодi... Намагався триматися рештками сил. А по спинi вздовж
били блискавки, ударяючи в мiзок, в самiсiнький мiзок...
Серг в пiдвiв очi на смертельно блiде, мокре Андрi ве обличчя й
нахмурив брови з досадою, злiсно:
- Ну? Будеш писати?! Пiдпишеш? Що ти робиш з собою, чорт!? Мовчанка.
- Пiдписуй!.. Пiдписуй, ну?! I я тебе вiдправлю спати! Ну! Чу ш,
спати!.. Ну!?
Мовчанка. Серг в сопе й вшниплю ться в папери.
Андрiй втрача контроль над собою, схлипу спазматично й опиня ться на
пiдлозi, звалившись набiк: Його обливають водою, приводять до пам'ятi й
саджають знову. Поки з ним возькаються, бiль в хребтi затиха , й iсторiя
почина ться спочатку. Його саджають копчиком на маленький рiжечок,
опускають руки, простягають ноги й так лишають.
В другiм турi йде тяжче. Лихоманка почина бити майже з першо© хвилини,
й Андрiй ма ться, як на розп'яттi, тоскно водить головою вгору i вниз,
вгору i вниз. Його всього мло©ть, тягне на рвоти, лиш тiльки нiчим йому
рвати -вiн два днi нiчого не ©в. Нудить i шарпа .
А буйний пiт!.. I де вiн береться?! Так, нiби тiло живцем розтоплю ться
й сходить патьоками, скапу на пiдлогу... Серг в все частiше позира на
Андрiя й все повторю :
-Ну?

Павза.
-Ну?

Павза
- Ну?
Андрiй в млостi покрутив головою й прохрипiв тяжко:
- Слухай, слiдчий!.. Он там гак в стiнi над вiкном. Повiсь мене!..
Повiсь... I менi буде краще... i тобi буде краще.
Серг в пiдiйма брови й видно, як його опанову острах. Така
затятiсть! Така манiакальна затятiсть! Але вiн збира обличчя в посмiшку й
каже глузливо:
- Не квапся. Ти гака й так не минеш... Лiпше пiдписуй. Ну!?
Андрiй крутить головою з боку на бiк без пам'ятi вже.
- Ну?!

Павза.
- Ну?!

Павза.
-Ну?!
Андрiй опиня ться на пiдлозi. Знову його приводять до пам'ятi й знову
саджають на стiлець на рiжечок. Щоб привести до пам'ятi, йому дають пiд
нiс амонiак.
Так трива всю нiч.
На ранок Андрiй був уже, як викручена ганчiрка. I дивно, просто дивно,
як слiдчий не добився свого. Натискай вiн з усi © сили на Андрi ву зламану
волю ще трiшки, i, може, з того щось би й вийшло. Але слiдчий був теж
перемучений i його воля теж ослабла вiд тако© божевiльно© комедi©...
На дворi, за решетом, ледь-ледь сiрiло...
Сказавши востанн сво апатичне, безвольне "Ну?", слiдчий натиснув на
гудзик i, чекаючи, поки прийде стрiлок, написав записку. Потiм вiддав
стрiлковi, що зайшов, записку й звелiв вiдвести Андрiя до камери сорок
дев'ято©.
Як вiн iшов, як вiн опинився в камерi, Андрiй не пам'ятав. Знав лише,
що вiн плив, як у туманi, а пливучи, нiс, як щось украдене, малесеньку,
глибоко зата ну думку - думку про те, що вiн був на волосинцi, лише на
тонюнькiй волосинцi! вiд катастрофи: - ще трiшки - й вiн би пiдписав
протокол. Так, ще лише одна-однiсiнька крапля би... I боявся, щоб цю думку
не пiдгледiв конво©р.
В камерi, помалу-малу перелiзши через звалище голих сонних людей,
Андрiй пробрався до розчиненого вiкна, поклав голову на цементове
пiдвiконня, вчепився в нього руками й закляк - хапав жадiбно тонюнькi
струмочки холодного ранкового повiтря, що вливалися з-за залiзного щитка
разом з цвiрiньканням горобцiв. Великий клубок, що стояв коло горла,
раптом вибухнув i буйнi сльози полилися йому з очей. Вiн весь стинався вiд
плачу, слухаючи, як там, за щитком, на волi горобцi зустрiчали сонце,
зчинивши трiумфальний писк на каштанi. Вiн вже не володiв собою i рештками
сил плакав, знаючи, що його нiхто не бачить... "Брати мо©! Брати ж мо©!.."
IV
Прокинувшись з тяжкого сну, Андрiй побачив над собою Охрiменка. Вiн
сидiв печальний i прикладав до Андрi вих набряклих плечей намочений
рушник. Рушник був один i печальний Голiят все приноровлявся прикласти
його так, щоб вистачило на обо плечей по товстенькiй мокрiй подушечцi,
пiдгортаючи кiнцi в кiлька разiв. I обережно притримував руками, щоб не
зробити боляче. Простягаючись вiд плеча до плеча, холодний рушник лоскотав
шию. Власне, вiд цього дотику Андрiй i прокинувся. Пекучий, нестерпний
сором охопив його - його били!! Його, що звик вважати себе за гегемона,
били!.. Як вiн буде дивитися в очi цим людям?! А ще ж, якби вони знали, як
його били!.. Ганебно, брутально, пiдло, так, як б'ють собак... Нi, так не
б'ють собак, так не б'ють i не мучать худобу... Ах, коли б цей Охрiменко
мiг прикласти рушник до його душi, до його серця!..
Та глянув в обличчя Охрiменковi й вiдчув, що вiн iменно приклада
рушник до самiсiнького його серця, цей печальний i нiжний, як мати,
Голiят-Охрiменко. Вiн приклада зволожений, заспокiйливий рушник до його
муки, до його спалено© стражданням душi, до набряклого болем, перегрiтого
серця. I вiд того пекучий його сором вщуха ... Вони знають! Вони все
знають, вони разом з ним iдуть по пеклу, i нiхто з них його не осудить...
В камерi були всi тi ж, такi рiднi, знайомi обличчя. Андрiй за ними
скучив. Йому здавалося, що вiн не бачив ©х вже бозна вiдколи, тижнi, а
може, й цiлi мiсяцi. I було при мно, що вiн нарештi повернувся додому.
Нарештi повернувся додому. Так, це його дiм... Як добре, що вiн все-таки
повернувся й побачив ©х усiх укупi, всiх цiлих! Всi сидiли по-турецьки, як
iндiйськi факiри, i на всiх обличчях був написаний той самий вираз, що i в
Охрiменка. Один тiльки Узуньян позирав злорадно. А Азiк позирав
перелякано, - злорадство з яким мусив би позирати й вiн, спасувало перед
страхом вiд тi © картини, що ©©, очевидно, малювала його уява, дивлячись
на Андрiя... Ця перспектива, може, чека й його... I не було в Азiкових
очах злоби, лише був страх.
Страх, що змушував його забути про сво© неофiцiйнi обов'язки.
Крiм спiвчуття, на всiх обличчях було написане невисловлене болюче
запитання; те запитання так i кричало з кожних очей, але нiхто не
зважувався те запитання висловити вголос, хоч кожен хотiв, щоб на те
запитання була вiдповiдь - "так". Така вже людська вдача, - кожен, хто
впав, хоче бачити втiху для себе в падiннi iншого, бо бути в падiннi
самотнiм - то нестерпно. Охрiменко нахилився низько до Андрi вого обличчя
й поворушив губами... Вiн не висловив, тiльки поворушив губами:
-"Розколовся?"
Андрiй похитав головою заперечливо. Очi в Охрiменка заблищали й вiн
стиснув Авдрi ву руку. "Тримайся!" - сказав той потиск руки. А Андрiй для
себе з нудьгою вiдзначив: "Майже роздавили, але... не зломили! Ще не
зломили..."
Поза тим нiхто Андрiя нi про що не розпитував.

В камерi тихенько гомонiли про щось... Камера мрiяла. Колективно
тихенько мрiяла. Вона
мрiяла про те, що було б, якби оце кожен опинився на волi? Кожен
розповiда свою мрiю вголос по черзi, що б вiн зробив найперше, якби його
оце випустили з тюрми? Один каже, що вiн би пройшов через увесь Харкiв
голий. Другий каже, що, якби його оце випустили, вiн би танцював вiд само©
Раднаркомiвсько© до Москалiвки, як першокласна балерина. Третiй каже, що
вiн би пройшов до самiсiнько© хати на руках, догори ногами, та все кричав
би з ентузiазмом - "Хай живе Сталiн i все Полiтбюро!" Четвертий каже...
Фантастичний, химерний разок нижеться з неуявно©, шибенично© нiсенiтницi,
часом дуже дотепно©. Вдалi дотепи сяють, як блискучi перлини, й ©х апробу
тихий, але дружний арештантський шибеничний смiх. Нарештi приходить черга
до чорного, як циган, густо зарослого щетиною поета А. Дикого. Вiн дуже
серйозно дума якийсь час, а тодi зiтха й з тим самим понурим серйозним
виглядом каже:
- А я б, якби мене оце випустили...я б!.. Всю дорогу, аж до само©
Холодно© Гори... горошину... по тротуару... носом котив би!.. Через увесь
Харкiв!
Камера давиться вiд смiху, смiються всi. Навiть такий серйозний i
статечний доктор Литвинов.
Проект А. Дикого неперевершений. Нiхто не в силi сягнути далi цього в
шибеничному гуморi, й мрiя арештантська, ось так вивершена, затиха .
Потiм щось розповiда священик Петровський...Коли камера мрiяла, вiн не
брав участi, вiн весь час дивився на Андрiя далеким поглядом й щось про
себе ворушив губами. Може, вiн молився. А може, навпаки... Вiн сам недавно
повернувся з допиту, де його зовсiм не били, лише категорично вiдмовили
йому дати бандаж, i вiн ходив по всiх тих проклятих сходах i коридорах,
тримаючи гилу руками. Зараз теж сидiв, притримуючи ©©. Всi вiсiмдесят
рокiв його, зда ться, зосередилися на цьому. Краснояружський, з властивою
йому неотесанiстю, поспiвчував йому, висловивши думку, що краще б вам,
отче, розколотися, та й iти на волю, та й бути там священиком, в мирi й
споко© доживати вiк. Петровський зiтхнув i на таку пропозицiю похитав
головою заперечливо: "Це неможливо".
- Але ж на волi священики, й якось вони там живуть, - умовляв його
Краснояружський.
- Живуть... - прошепотiв Петровський з болiсною мiною. Деякi живуть.
Але вони платять за це велику цiну Кесаревi... - Потiм у Петровського
спалахнули вогники в очах i вiн категорично заявив, що на волi священикiв
нема. Вже нема!.. З тi © церкви, до яко© належить вiн, священикiв вже
нема!.. А належить вiн до Укра©нсько© Автокефально© Церкви... I ©х уже
нiкого нема.
- А от ! - настоював Краснояружський.
Потiм виявилося, що Краснояружський - прекрасний доцент сiльгоспнаук,
але зовсiм не розбира ться в питаннях релiгiйних. Вiн зовсiм не зна ,
напр., яка рiзниця мiж Автокефальною Укра©нською Церквою i т. зв. "живою".
Для нього кожен пiп пiп, i всi вони, на його думку, однаковi. А ще
бiльше не зна вiн, що "жива" церква, то церква, якою справжнi служителi
Бога погорджують за ©© продажнiсть i загравання з лукавим; на його думку,
всi однаковi.
Петровський нiчого не сказав на це, лише очi його наповнилися глибоким
смутком. Про що й для кого вiн ма дискутувати? Вiн уже сидить скоро рiк в
цих мурах, ходить по всiх сферах новiтнього цього пекла, носить по тому
пеклу сво©х вiсiмдесят рокiв i свою гилу, притримуючи ©© руками, i зовсiм
не вимага нi вiд кого анi спiвчуття, анi зрозумiння свого мучеництва. Вiн
сам зна , за що вiн мучиться, вiн прийма це, як йому належне, сто©чно i
складе за все звiт перед Богом...
Андрiй дивиться Петровського з глибокою, мовчазною симпатi ю. Кого вiн
йому нагаду ? Так, вiн нагаду апостола Петра. I постаттю, й сво ю
апостольською величчю, навiть незважаючи на гилу. Ба, може, та гила тiльки
пiдсилювала вражiння вiд душевно© величi й сто©цизму. Вiн вiд цього
мучився, але вiн не стогнав, переносив муку спокiйно, тихо. Був
виснажений, блiдий i... величний. I найбiльше зворушувало те, що вiн не
величався, не ламав з себе святошi, як то роблять здебiльшого особи його
сану, нiкого не наставляв, нiкому сво ю геро©чною вiрою не докучав Вiн був
глибоко iнтелiгентною людиною, тихою, спокiйною i непохитною,
фундаментальною в сво©й вiрi. Вiн нiколи на що не скаржився, - Андрiй не
пригаду такого випадку. I нiколи не злостився,- Андрiй теж не пригаду
такого випадку. щось в цiй людинi загадкового, незрушимого, щось не вiд
свiту цього. Мабуть, такими були всi першi християни, що, взятi на муки,
не мали в серцi анi злоби, анi вiдчаю й дивилися десь вище, понад
людськими головами в велику тайну, ©м одним лише вiдому й приступну. А вже
напевно таким був апостол Петро, образ якого Андрiй звик бачити ще в
дитинствi на бiблiйних малюнках... Чи, може, таку асоцiацiю викликало
прiзвище - "Петровський"... В кожнiм разi Андрiй тягся до нього сво©м
серцем, сам не знаючи чому.
Петровський сидiв близько бiля нього й журно щось розповiдав Кулиничевi
- теж старенькому, бiлому чоловiковi, першому директоровi Першо©
Укра©нсько© Гiмназi© в Харковi в роки революцi©. Андрiй прислухався...
Петровський розповiдав про муки Христа, очевидно, шукаючи в сто©цизмi й
безмежнiй вiрi основоположника вчення про братерство й любов морально©
сили для себе. Вiн тихо й скорботно розповiдав про те, як Христос,
приречений на розп'яття, молився про чашу, обливаючись потом вiд скорбi й
душевно© муки... Молився про силу душевну, щоб тую чашу змогти випити до
дна... Вiн розповiдав про сад Гетсиманський... I Кулинич i Петровський
знали все це з давен-давен, знали напам'ять, але щось в тiй трагiчнiй
легендi - легендi про вiрнiсть i про зраду - було неспiзнане до самих
глибин, а тому вiчно нове, вiчно вабляче й приковуюче людськi душi, як
бездонна криниця, сповнена яко©сь неопiзнано© тайни. Андрiй теж знав це з
дитинства, як знав усю бiблiю, i його завжди це мiсце найбiльше
приковувало, рухаючи його серцем, одначе в устах Петровського, в устах
цi © людини, цього тихого, непомiтного мученика, давно знайомi слова
набирали якогось особливого звучання, а знайома легенда набирала якогось
особливого змiсту... Другим по силi мiсцем в цiлiй бiблi© для Андрiя була
"Пiсня пiсень" Соломона - це чомусь прийшло на пам'ять мимохiть, либонь,
для того, щоб зрiвноважити кричущу трагедiю людського серця, поставленого
перед розп'яттям. Незрiвнянна "Пiсня пiсень!" Пiсня про велику, неосяжну,
божественну, всеперемагаючу любов...
Слухаючи Петровського й дивлячись на нього, Андрiй за законом яко©сь
дивно© асоцiацi© згадав свою матiр. Ба! Вiн згадав священика, якого застав
тодi в хатi, прийшовши, i бiблiю в його руках... Батькiвську бiблiю, яку
вiн закрив i поклав на стiл... Згадав i зворушився до самих глибин сво ©
душi. Бiдолашна, тиха й фанатично вiруюча його матуся Тож вона мала при
сво©й безмежнiй i нестерпнiй скорботi джерело морально© сили: вона мала
духовного опiкуна, розрадника в сво му надмiру великому горi. Як шкода, що
вiн тодi навiть не звернув належно© уваги на ту сiру й скромну i людину!
Це, мабуть, через ту прокляту, прищеплену невiдомо ким i коли iгнорацiю
духовних осiб, через погорду до них, вважаючи чомусь ©х розсадниками
рабства й мракобiсся. Як шкода, що вiн тодi не потис йому руки за не©, за
свою матусю, як справжнiй i вiрний син, сховавши свою гордiсть i
вiдкинувши упередження. Таж, якщо матуся витримала стiльки горя, що
звалилося на ©© слабенькi плечi, то тiльки завдяки сво©й вiрi i завдяки
моральнiй пiдтримцi. Той священик ©© потiшав; либонь, i дiлив ©© горе.
Цiкаво, який вiн? Коли б йому стрiнути його в життi, вiн би розпитав про
свою матiр, розпитав би про ©© думи, що вона говорила, в чому шукала
розради, як вона терпiла свою самоту?..
Петровський зустрiвся з Андрi вим поглядом сво©ми очима - вони були
повнi слiз, а уста щось говорили до Кулинича... Тi очi, далебi, нiчого не
бачили. I знову Андрi вi пригадалася мати й ©© потойбiчний зiр, коли вони
розставалися...
Андрiй зiтхнув i тихенько поклав свою руку Петровському на колiна:
- Отче... Я не вiруючий... Але... розкажiть менi ще, розкажiть менi про
сад Гетсиманський...
I, прикусивши губу та дивлячись в стелю, поза стелю, десь у невiдоме,
Андрiй слухав про Юду, думав про братiв i в темрявi, що застилала зiр,
йому ввижався темний, сповнений чорного, задушливого тропiчного мороку
сад, тоскна тиша й сильвети мiрт та кипарисiв... Христос на колiнах з
очима, наставленими в безодню душно© ночi... Млость передсмертно© душевно©
муки... Зрада... Вiдступництво Петра й вiдчуженiсть заспаних учнiв.
Самота... Безмежжя туги, нестерпний тягар вiдчаю... I крик далекого пiвня
- провiсника зречення й провiсника близько© муки, наруги й смертi...
Зловiсний крик пiвня... Крик безнадi©... Трiумф зла...
- На "Чи!"
- Чумак...
- Збирайтесь на допрос!
Легенда про сад Гетсиманський урвалася. Млость тропiчно© ночi заступила
млость в напухлих суглобах i бiль в костях. Петровський глянув очима,
повними скорбi, а Охрiменко хапливо забинтував Андрi вi плечi намоченим
рушником. Але Андрiй вiдкинув рушник, посмiхнувся блiдо до печального
Голiята: - "Не треба". Пiдповз Литвинов. Професор Литвинов гаряче шепотiв
про те, щоб вiн пожалiв себе, що все одно нiчого з того не буде, що всi,
за кого вiн так стражда , напевно давно його зрадили, що лiпше поберегти
свою молодiсть i сво життя - розколотись... Ну, дадуть п'ять рокiв, але
лiпше дiстати п'ять рокiв i вижити, анiж загинути, розчавленому "нi за що,
нi про що"... Литвинов шепотiв гаряче, тремтючи й вкладаючи щиро в слова
всю свою душу... - Побережiть себе... Побережiть себе... Колiться.
Андрiй зiтхнув глибоко й вiдсторонив його рукою... Крик проклятого
пiвня стсяв у вухах, вимагаючи зради - зради всього i самого себе... То
так божевiльне болiли костi й млiла душа вiд морально© й фiзично© муки.
Нехай...
Андрiй одягнув сво© черевики на босу ногу й пiшов.
Знову на "допрос".
Вiн пiшов тепер на "великий конвей р".
Вiн пробув у камерi всього кiлька годин, немов зумисне для того тiльки,
щоб вислухати сповiдь Петровського та вiдчути страждання велико© душi
цього новiтнього мученика.
Петровський глибоко зiтхнув i, пiдвiвши очi десь за тюремнi грати,
непомiтно, тихенько ворухнув устами, самим диханням прошепотiв:
- Господi!.. Нехай же мине всiх i його ця чаша безглуздя!...
Але того нiхто не чув.
V_
Кожен зна , що таке конвей р. Це досягнення модерно© технiки, щоб
масово й стандартно робити машини, черевики, одяг.
Це основа безперервного виробничого процесу, де деталь по деталi,
гвинтик по гвинтику складаються продукованi речi а чи машини, здiйснюючи
приспiшено задуми конструктивно-творчого людського генiя. Це конвей р
системи Генрi Фонда.
Але нiхто не зна , що таке конвей р системи Миколи жова, - конвей р,
на якому деталь по деталi, гвинтик по гвинтиковi не складаються, а
розбираються людськi душi. Нiхто про нього не зна , не зна , що це таке,
крiм тих, що на ньому побували. Це конвей р теж безперервного процесу, теж
стандартного "виробництва" -. виробництва безвольних iстот, конвей р
безперервного процесу знеосiблення людини, "розколювання" ©© психiки,