Багряний I. Сад гетсиманський

злом наступити ногою кузку, тобою не сотворену... Тому вiн бере бедрика
на долоню й трима його проти сонця, щоб вiн полетiв. "Ну ж, лети-лети!" I
через те дiдусевi так тяжко й так не хочеться цей свiт покидати, хоч вiн
всiма й забутий, покинений, одинокий. I вбогий, вбогiший, анiж кузка...
Нiхто його отак не вiзьме на долоню й не скаже: - "Лети-лети!". Але вiн
того й не потребу . Вiн трима ться, як патрiарх, як володар землi, й неба,
i цих лук, хоч нiкому те навiть не приходить в голову - визнати за ним
такi прерогативи. Але хiба те ма значiння!..
Дiдусь в'яже ятерину, як та Парка тче нитку людського життя... Але ця
ятерина всього тiльки на карасiв.
Проводжа дiдусь Андрiя так, як i того бедрика:
Пригорта його тремтячою рукою за плечi, посмiха ться в очi й каже:
"Ну, йди, йди... З Богом!"
. . . . . .
Карцер сто©ть, зiмкнувшись тiсним ромбом, як показник людського
безглуздя, як доказ, що свiт таки старi , але не дiдусiв прекрасний свiт
старi , а iнший свiт, про iснування якого дiдусь навiть не припускав. Свiт
злоби й зненавистi й тому приречений на передчасну старiсть, через отруйну
злостивiсть неповноцiнних. Але свiт злостивих все-таки безсилий проти
свiту ясних серцем i гордих.
Людськiй душi i в карцерi добре. Бо можна ©© вiдiбрати вiд свiту, але
не можна вiдiбрати свiту вiд не©. Це неможливо, поки та душа жива.
. . . . . .
Днi десь спливають, але Андрiй не зна , скiльки ©х минуло. Вiн уже
дума , що це буде тривати вiчнiсть, аже поки вiн не випариться звiдси, не
щезне якимось чудом, силою сво © уяви, сво © вiри в прекрасне, сво © волi
до життя й цвiтiння, нарештi, втручанням яко©сь сили втраченого й до болю
любленого свiту, що однi © митi розсуне цi стiни, рятуючи свого фанатика,
i... вранцi прийде варта змiнятись, вiдкри дверi й побачить порожнiй
цементовий ромб.
Андрiй посмiха ться - як шкода, що минув вiк чудес, вiк чаклунiв i
характерникiв... Але одне "чудо" все-таки йому приступне - чудо втечi з
цих мурiв душею, чудо абстрагуватися вiд них. Минають "пов рки" через
пiдняття сукнинки в вiконечку, змiняються вартовi, вiдбуваються раз на
день вiзити до умивальнi, де Андрiй утира ться брудним рукавом, - i знову
наступа темрява, а в тiй темрявi зацвiта втрачений свiт.
. . . . . .
Хвилi Ворскли i мiсячне сяйво на них. Скрип уключин, i мерехтiння весел
пiд мiсяцем, i блиск крапель, що срiбними ланцюжками спадають з весел на
малахiтову поверхню. В iмлi травнево© ночi, в серпанку легеньких туманiв
рiчка стала безмежною, як море, i вони по нiй пливуть... Вони вiдбилися
вiд гурту галасливо©, дзвiнко©, безжурно© молодi, що святкувала тро цький
день на рiцi, на човнах, на зелених травах, на вкритих деревами й квiтами
сонячних берегах, - вони вiдбилися й пливуть самi собi, крiзь мiсячне
сяйво, крiзь серпанки туманiв - Микола веслу , Сергiй на стернi, Михайло
меле якiсь нiсенiтницi, а вiн - Андрiй - опустив руку в воду й дивиться на
замрiяний Катеринин профiль. Вода дзвенить бiля руки, а ©й вторить
серце... Вони щойно скiнчили пiсню й луни ще десь стрибають ген-ген далеко
по рiцi, по невидних дiбровах i гаях, межи будiвлями монастиря, що маячить
на горi, дiстаючи трьома банями мiсяця. Старшi брати хидно кепкують з
Андрiя, "на здогад бурякiв", але то так, щоб жартувати, бо ©х безперечно
беруть завидки... Бо, якщо вони сидять в цьому човнi, а не лишились там, з
галасливою юрбою, то саме тому, що тут сидить Катерина. А Катерина сидить
тут тому, що тут Андрiй.
А Андрiй наймолодший, i шкода, що така гарна дiвчина так в нього
безтямно залюблена. Андрiй про це зна , як зна й про те, що брати
все-таки бажають йому щастя й кепкують тiльки для того, щоб ©х обох
пiдбадьорити. Щоб сказати те, чого дво здурiлих самi не смiють собi
сказати... Але таких речей зовсiм не треба говорити. Коли серце зацвiта
вогнем, коли груди розпира мимовiльна радiсть вiд одного тiльки погляду,
вiд однi © тiльки риски обличчя, видно© в профiль, вiд однi © тiльки
думки, що хтось тут сидить зовсiм близько, такий безмежно дорогий i такий
любий, - тодi слова блiдi й зовсiм зайвi. Не треба. Нехай так пливе човен,
нехай вiн кружля в мiсячнiм сяйвi, й нехай кружля й тремтить божевiльне
серце в припливах нiжностi, смутку, надiй, тривоги, чекання чогось
недосяжного й не по-земному прекрасного...
Вони пливуть, гойдаючись на хвилях, i срiбнi зiрочки капотять з весел в
малахiтову безодню...

На шiстнадцятий день Андрiя забрали з карцеру. Андрiй би не знав, що це
був день шiстнадцятий, так добродушний простяк вартовий його поiнформував
зiтханням:
"Ну-ну... Аж шiстнадцять днiв висидiв, а чотири, мабуть, збавили...
Зараз пiдеш нагору!"
Дiйсно, скоро прийшли аргати й забрали Андрiя. Андрi вi було шкода
покидати цi чотири такi тiснi й такi в той же час просторi стiни, коли вiн
побачив, що його повертають "до життя", i подумав, що його там чека . Ця
милiсть була насильством, укравши в нього зароблених чотири днi спокою.
За цi шiстнадцять днiв самоти, замiсть вимучитись, Андрiй тiльки
змiцнiв фiзично й змiцнiв душею i тепер iшов "нагору" досить бадьорий.
Лише мружив очi вiд денного свiтла та злегка заточувався, бо вiд того
свiтла й вiд незвичного руху заверталася голова.
- Ну-с... - промовив Великiн чемно, занадто чемно. - Сiдайте.
Пiд серцем занудило. Ах, благословенний карцер!.. Андрiй зрозумiв, що
йому не буде пощади, коли почина , та ще так чемно, розмову Великiн, той,
кого вiн так гарно перехрестив шiстнадцять днiв тому. Хоч цього вже не
видно по Великiну - жодних слiдiв, як не видно наслiдкiв того хрещення й в
голосi, нiби не видно. Проте Андрiй добре знав цього чоловiка й його
психiку. Ласкавий тон - це зловiсна прелюдiя. А може, тому це, що в
кiмнатi присутнiй Фрей i нач. Н-ського району Сафигiн? Всiх ©х четверо -
четвертим був Серг в.
- Ну-с, - вiв сво Великiн.- Так, може, ви нарештi пiдпишете протокол,
а? А разом i протокол про закiнчення слiдства на пiдставi ст. 200-©, а?
Андрiй тихо, але категорично попросив "справу" для ознайомлення. Вiн
"нiчого не ма проти пiдписування протоколу про закiнчення слiдства", але
категорично проти протоколу зiзнання, а тому, посилаючись на закон, на ту
саму статтю 200-ту, вiн вимага "справу" для ознайомлення. Це його право.
Великiн здивувався, всi iншi зробили iронiчнi мiни. А тодi Великiн
зайшовся реготом:
- Юристом вже став!!! Зараз-зараз ти дiстанеш справу... А як же!.. Ах
ти ж!!
- Нiякого протоколу про закiнчення слiдства не може бути, це помилка! -
буркнув Фрей.
- Та то я так, - засмiявся Великiн, - до закiнчення ще далеко! Ого! Я
хотiв перевiрити цього мудреця... Ну-с, так облишмо жарти. Ви мусите
пiдписати попереднiй протокол, змiст його вам добре вiдомий... Вiн
написаний на пiдставi ваших щиросердних зiзнань... Чи ви хочете сказати,
що перед нами ви щиросердно не зiзна тесь i не зiзнавалися?!
- Той протокол, що ви написали, належить вам... - промовив Андрiй
твердо.
- Не може бути! -зiронiзував Сафигiн. Андрiй подивився на Сафигiна, на
Фрея, на двох iнших i побачив той самий вираз на всiх обличчях - бажання,
щоб той протокол було пiдписано i то такий, який вiн , i то за всяку
цiну. Так, вони всi в цьому зацiкавленi, дуже зацiкавленi.
- Нi, - сказав Андрiй, зiтхнувши. - Згiдно з законом, я пiдпишу лише
той протокол, який буде написаний мо ю власною рукою.
- Що? - здивувався Фрей. - То ви ма т якiсь сво© закони? Ви не
довiря те слiдчим? Ви мусите довiряти слiдчим!.. Тут с в о © закони... Що
це таке?
- Ви прекрасно зна те, як багато пiдстав я маю довiряти слiдчим...
- Добре, - обiрвав Великiн. - Ви пiдпишете протокол! I баста!.. Крiм
того, ви пiдпишете ще окремий протокол про терор, доконаний ось тут. Чи,
може, ви й це станете заперечувати?
- Нi, я можу це повторити...
-Що повторити?!
- Не ламання стiльцiв, а повторити свiдчення про те, що мною тут
доконано, i пiдпишу протокол, якщо вiн буде об' ктивний... Будь ласка...
- А-а... -- скривився Великiн. -Ти, може б, хотiв би мене посадити на
лаву пiдсудних? Тихiше на поворотах... (При тих словах Великiн метнув злим
оком на Фрея i вiдкарбував) - Вдруге за тебе не буде кому заступитися!"..
Ха-ха-ха!..
Очевидно, Фре вi було вкручено хвоста за його великодушнiсть, проявлену
шiстнадцять днiв тому. Це Андрiй збагнув з недвозначного натяку Великiна.
- Слухайте, Чумак, - кинув понуро Сафигiн, - якщо ви любите свою матiр,
а ви ©© любите, як i вона вас, - то покиньте опиратись i робiть те, що вам
пропонують... Ви пам'ята те мою пораду ще там?..
Андрiй спалахнув, вiй хотiв сказати божевiльну фразу:
"Так, я пам'ятаю й безмежно здивований, що ти такий хам!", але
стримався й замiсть того меланхолiйно промовив:
- Я взагалi добре пам'ятаю всю нашу розмову "там"...
- От i чудесно, - глузливо засмiявся Сафигiн. - Але ви забули одну
деталь, ви ©© добре пригадайте - i тодi ви перестанете опиратись...
Андрiй пильно подивився в обличчя Сафигiна, але не змiг угадати, на яку
вiн деталь натяка ... Потiм подумав: "Може, вiн натяка на оригiнальне
поставлене тодi ним запитання про братiв? Може, йому вiдомо про зустрiч з
Катериною й вiн хоче тим його розiграти?" Хтозна, з обличчя Сафигiна
нiчого не можна вичитати. Але Сафигiн в цей час вичитав з Андрi вих очей
безодню презирства й зненавистi до себе й недобре нахмурився, закусив губу
теж презирливо.
Андрiй хотiв чемно запитати в Сафигiна, як там йому полю ться на його -
Андрi вихсагах, але в цей час закричав несамовито Великiн:
- Встать!!. Пiдiйти до столу!..
Андрi вi не лишалося поки що нiчого, як пiдiйти до столу.
Великiн обмокнув ручку в чорнило й подав йому:
- Будь ласка... Ось тут... Ну!? Пiдписуй!
I одноразово з Великiним почали напосiдати всi:
- Пiдписуй! Пиши! Ну, ж! Ну!.. -кричать всi так, наче везуть тяжкий вiз
нагору.
- Пиши, гад!! - не витерпiв i схопив дубову палицю Великiн.
Андрiй зблiд. Подивився по черзi - на Сафигiна, на Фрея, на Серг ва,
на Великiнову руку з палкою- i... Зламав перо об стiл.
Запанувала тиша. Фрей натис на гудзик електрично© сигналiзацi©. Тиша.
Сафигiн став у позу, заклавши руки за спину й нагнувши, як бик, голову...
В коридорi швидко затупотiли ноги, й зразу за тим до кiмнати вдерлося
чотири "молотобойцi" - особливо добiрнi хлопцi з кулаками, як довбня... Як
тiльки хлопцi влетiли до кiмнати, Сафигiн ударом ноги звалив Андрiя на
пiдлогу... i пiшла карусель. Чотири молотобойцi розпластали Андрiя на
пiдлозi перед столом, Серг в положив протокол на столi скра чку, а бiля
нього нову ручку з цiлим пером, а тодi Сафигiн з Великiним залiзли на
стiл, приготувавшись стрибати звiдти на Андрiя, й майже в один голос
прокричали:
- Ну?! Пiдпишеш?! Пiдпишеш?! - раз!.. Пiдпишеш?-два!..
Андрiй дивився на них несамовитими очима, вiдчуваючи свою смерть,
схлипнув безпомiчно i, коли вже вгорi ноги вiддiлялися вiд столу, встиг
крикнути божевiльно й розпачливо:
- Стрибай, г а д, на груди!!! - i в ту ж мить шарпнув руки, вирвав ©х
з-пiд колiн тих, що тримали, схрестив на животi й пiддав всiм тулубом
назустрiч... Сафигiн сковзнув чоботом i покотився по пiдлозi. Великiн теж
упав, скинутий ривком саме в той момент, коли його ноги вдарилися об
груди.
Зчинилось ревище. Чотири молотобойцi насiли на руки з усi © сили, а
Сафигiн i Великiн полiзли знову на стiл, божевiльно матюкаючись. Андрiй
бився одчайдушне, панiчно, по-звiрячому ревучи й намагаючись вирватись iз
залiзних лабет. Але гай-гай... Вони ще раз стрибнули...
Кiнчилося все тим, що Андрi вi зламали ребро й непритомного вкинули до
камери сорок девято©...
Протокол лишився на столi непiдписаний...
I на цей раз непiдписаний. ЧАСТИНА ТРЕТЯ I
Хвилi Ворскли, i мiсячне сяйво, i журнi акорди Бетховена, й млосний
морок липнево© ночi над мiстом його дитинства, i сiрi конi в яблуках, i
мерехтливi очi, повнi великих слiз раним-рано в дворi райвiддiлу, - все це
пливло разом з вогненними колами, мiшаючись в слiпучий, гарячковий хаос, а
над усiм - соната Бетховена... Мрiйна й розгойдана, як глибока журба. I
чийсь понурий i терпкий голос:
"Це Катерина!" - Такий понурий i терпкий голос, як прокурор.
Цебто - зрадила його Катерина. Але не було певностi в тому голосi, лише
був пекучий бiль, слiпий бiль. Зацьковане серце, здезорi нтоване геть
остаточно, не йняло вiри, а свiдомiсть переконувала, що це, мабуть-таки,
Катерина. Так виходить з натякiв слiдчого, а особливо з хидних реплiк
Сафигiна. I дедалi все настирливiше лiзла ця певнiсть, хоч серце й не
згоджувалось, i в той же час те серце зраджувало глибоко зата ну радiсть,
що то не брати його продали. Нi, не брати! Не брати!
"А хто?"
"Катерина"...
Це нiби хтось говорив iнший. Говорив тихо-тихо й плакав. Плакав журними
акордами далекого рояля, сходив у млоснiй темрявi зливою журних голосiв,
немов блискучими краплями слiз дiвочих. I вже обурювався й закипав гнiвом,
протестом, мстивою злiстю, гiрким полином прокляття й безвихiдного
розпачу...
Й знову все поверталося до вихiдно© точки:
...Хвилi Ворскли, i мiсячне сяйво, i синi очi, повнi великих слiз, i
повiнь журно© сонати...
Андрiй маячiв у гарячцi, напiвпритомний. Маячiв, але не втрачав
свiдомостi остаточно. Вiн лежав у кутку, а над ним побивалися товаришi -
лiкар професор Литвинов, Давид, Руденко. Не добившись лiкарсько© допомоги
ззовнi, вони рятували самi, як могли, Андрiя. Литвинов, хоч був i терапевт
з вузького профiлю, але в цих умовах мiг бути й за хiрурга, тiльки, на
жаль, мав вiн лише самi голi руки. Проте вiн з тими голими руками зробив
дещо. Вiн намацав зламане ребро, на щастя це було одне з крайнiх, i, як
мiг, направив його, потiм зробив з мокрого рушника моргулю й пiдiбгав ©©
пiд грудну клiтку та й прив'язав другим рушником.. Проробивши цю операцiю,
вони (товаришi) притримували перев'яз весь час на змiну, щоб не сповзав,
вартували терпляче й безкiнечно, прикладали до чола холоднi компреси.
Андрiй то приходив до свiдомостi, то знову впадав у забуття. Крiм
зламаного ребра, йому було наступлено й пошкоджено грудну клiтку взагалi,
прим'ято легенi й вiн вiдкашлював кров'ю. Коли б не це, то саме ребро не
вибило б його так з колi©.
Литвинов мацав Андрi вi груди, слухав клекiт у них - i тiльки зiтхав.
Щоб повергнути такого атлета в гарячку, треба було пiднести великий, дуже
великий келех гiрко©! А Петровський дивився, не вiдводячи очей, i
беззвучно ворушив безкровними, старечими губами...

Могутня порода й твариняча живучiсть брали гору. Скоро Андрiй зринув
зовсiм з гарячкового хаосу, як з дна моря, й вже тримався на поверхнi. Ним
володiло страшенне бажання жити. Жити! Встояти в цiй боротьбi. Перемогти.
Перемогти за всяку цiну! Ще недавно вiн хотiв кинутися зi сходiв сторч
головою i втекти вiд мук, а тепер, коли переступив уже був через рису, за
якою смерть, вiн хотiв жити. I не вiд страху перед смертю, а вiд страшно©
зненавистi хотiв жити.
Гарячка остаточно спала, прийшов звiрячий апетит, i Андрiй пожував усi
шкоринки, якi тiльки були, лишившись вiд пайок, що ©х йому зберiгали
товаришi за всi днi.
Вiн весь час лежав у кутку, i його вже не зганяв наглядач, бо не мiг
зiгнати, щоб вiн не порушував тюремного режиму. Вся камера переживала його
лихо й спiвчувала йому. Хiба-що тiльки один Узуньян не мiг приховати
мстивих чортикiв у очах, злорадiв, що Андрiй умира ... Але не вмерши в
перший день, Андрiй взагалi вже не мав намiру умирати. Чiплявся за життя
беручкими руками. А душа його випростувалася сильна й загартована.
Непокiрна його душа.
Три днi вязнi викликали лiкаря i безрезультатно. А на четвертий день
лiкар з'явився. Десь уранцi, пiсля роздачi чаю, вiдчинилася кормушка й у
камеру заглянула людина в пенсне i в бiлоснiжному халатi, тримаючи слухове
приладдя в руках -тонюньку гумову рурочку. Померехтiвщи люстерками пенсне,
людина спитала по-росiйськи, злегка сюсюкаючи:
- Кто сд сь бальной?
- Ось лежить у кутку, - промовив Охрiменко, зрадiвши:-зайдiть! Будь
ласка, зайдiть.
- Пускай падайдьот.
- Зайдiть, бо вiн не може встати.
- Нiч во, нiч во, пускай падайдьот! -обiрвав лiкар Охрiменка грубо.

- Та ви людина чи?! - визвiрився Голiят. Та тут Охрiменка спинив
Андрiй:
- Нiчого, не хвилюйтесь. Я от зараз...
Перемагаючи бiль i млость, Андрiй встав з допомогою Давида, а тодi,
одсторонивши його рукою, пiдiйшов до дверей.
-Я "бальной".
- Ви бальной? Хорошо. Что с вамi?
- Ребро зламали.
- Гд же ви во сламалi?
- Не я зламав, а менi зламали.
- Упалi?
- Нi, кинули!.. Стрибали!.. Гасали!..
- Гм... то хорошо. I что же ви хотiт ?
- Як то? (Андрi вi заклекотало в грудях). Без сторонньо© лiкарсько©
допомоги.
- Кто ваш сл дователь?
- Серг в.
- Ага... А ви показанiя давалi?
Вiд несподiванки Андрiй похитнувся. Не мiг знайти слова, тiльки
клекотав легенями. Подивився якусь мить мовчки в блискуче пенсне,
поворушив губами, а тодi, так i не знайшовши потрiбного слова спазматичне
хлипнув горлом i раптом харкнув у те пенсне кров'ю.
Лiкар шпарко гримнув лядою кормушки, закрив ©© перелякано, а Андрiй
поточився, трохи не впавши. Його не пiдтримав нiхто, бо всi були
приголомшенi фiналом лiкарево© вiзити. Серед цi © загально© розгубленостi
Андрiй доплентався до свого мiсця й лiг. Заплющив очi й так лежав. Йому
стало до всього байдуже.
Так скiнчилася лiкарева вiзита.
"Помiчник смертi", - промовив хтось пригноблено, все ще дивлячись на
кормушку, не ймучи собi вiри.
Всi були певнi, що Андрi©в вчинок дорого йому обiйдеться, що його зараз
заберуть з камери i, якщо не розстрiляють зразу, то доб'ють, додавлять
чобiтьми.
Але нiчого не сталося. Може, тому, що лiкар занадто мала фiгура, а
може, тому, що слiдчому не входило в план добивати зараз Андрiя, бо вiн
йому потрiбен, бо вiн був величезним капiталом, на якому слiдчий мав
зробити кар' -ру. Кара прийде, але згодом. Це буде занесено Андрi вi в
загальний рахунок, обтяжуючи протокол обвинувачення реальним злочином.
Далебi, слiдчий тiшиться з цi © нагоди, десь потираючи руки. Власне, тако©
думки був Андрiй i не хвилювався. Вiн дуже добре знав логiку цi ©
костоправнi, як знав i те, що тут лiкарiв у звичайному розумiннi слова не
iсну . Це лиш помiчники слiдчого. "Показанiя давалi?"
Вiн хотiв подiлитися цими сво©ми думками з товаришами, але подумав i
стримався. Навiщо. Пiсля iнциденту з лiкарем нiхто не приходив тягти його
на цундру, але щось занадто часто хтось пiдходив до дверей, i зазирав у
вовчок, i слухав бiля дверей. Андрiй мiг iти на парi, що то хтось
пiдходить спецiально дивитися та прислухатися до нього. Може, навiть
слiдчий. Може, начальник тюрми чи начальник групи. Хтось, хто хоробливо
цiкавився, як почува ться його жертва. Аж геть вже згодом, як вiзити до
вовчка припинилися, Андрiй тихо, знiчев'я, так, щоб розважити товаришiв,
нiби мiж iншим, пильнуючи, щоб не пришили йому камерно© агiтацi©,
розповiв, як сiм рокiв тому десь... в "румунськiй Сигуранцi"... "один
божевiльний юнак" змагався з лiкпомом. Вiн змагався взагалi тодi з цiлим
сонмом слiдчих тi © "Сигуранци", доводжений ними до крайнього ступеня
нервового напруження й вiдчаю, розгадуючи тваринячим сво©м iнстинктом всi
пiдступи сво©х мучителiв. Вiн в боротьбi за сво iснування викував свою
думку, як лезо бритви, й розпорював нею, як хiрург ланцетом, всi ходи
слiдчих, зводячи всi старання ©хнi нанiвець, глузуючи з них. З тi ю його
аналiтичною думкою, з тим його шаленим спротивом людини, що боролась за
життя й за честь свою й сво©х ближнiх, всi найгенiальнiшi слiдчi, що знали
по кiлька мов, не могли дати ради. Анi залякування, анi моральнi тортури,
анi провокацi© не могли анi притупити його збро©, анi зломити. I от тодi
з'явився лiкпом. Це була бiлява мовчазна дiвчина з великими, нiби трохи
переляканими очима, в бiлоснiжному халатi. Вона приходила щодня з
скринькою повною медикаментiв, вiдкривала кормушку i, наливши яко©сь
рiдини в чарочку, простягала мовчки ©© юнаковi. Вона тримала чарочку в
нiжнiй дiвочiй руцi й промовляла тихим, непевним голосом:
- Бром.
В'язень потребував брому, бо бачив, що йде до божевiлля вiд пекельно©
нервово© перенаснаги. Але вiн помiтив за спиною дiвчини, геть далеко в
коридорi, начальника вiддiлу, що пильно дивився в спину лiкпома, а ще
помiтив, що рука в дiвчини тремтить i що очi ©© занадто печальнi. Думка
шалено трепетала, шукаючи виходу. Не взяти не можна, бо доберуть iншого
способу, взяти й випити - теж не можна, бо iнстинкт бив на сполох, що в
тiй чарочцi його згуба. Замах на його iнтелект, на його розум. Тодi
в'язень, усмiхнувшись до дiвчини, брав чарочку й перехиляв ©© в рот,
удаючи, що ковтнув. А як кормушка закривалася й печальнi великi очi
зникали, в'язень носив рiдину в ротi по камерi доти, доки не
переконувався, що за ним вже нiхто не стежить, i потiм виливав ©© в
парашу. Пiсля тi © рiдини в ротi ще довго лишався паскудний, непри мний
присмак. То був не бром. Власне, то був бром, але з якоюсь пiдступною
домiшкою. Доводилось довго полоскати рота, доки той присмак зникав. Так
повторювалося з дня в день. Iнодi кормушку вiдкривав начальник групи й
лагiдно питав:
- Ну, як справи, як ви почува тесь? - i посмiхався самими очима.
- Дякую, - вiдповiдав в'язень чемно й теж посмiхався привiтно.
Минали днi, i "бром" не дiяв. Тодi з'явилися цигарки. Власне, ©х
видавали й ранiше весь час, щодня по десять штук- арештантська пайка. I
були вони досить добрi. Цигарки для в'язня - то велика радiсть, то
найдорожча рiч у свiтi. Але одного дня тi цигарки змiнили трохи свiй
вигляд i смак. Назовнi нiби було все в порядку i треба було надзвичайно©
чуйностi й пильностi, щоб щось помiтити. Але арештант одразу помiтив, що
щось не гаразд. З одного боку тi цигарки нiби були трохи пiдмоченi чимсь
масним, а тодi просушенi. В'язень дивився на рудуватi пiдпливи й думав про
печальнi очi лiкпома. "А може, то випадково, десь пiдмокли в скринях?"
Припалив обережно одну, набрав у рот диму й випустив. Паскудно. Нехай
полежать. Чекав на кращi. Другого дня цигарки дано такi самi, з рудуватими
пiдпливами. Третього - теж. Тепер щодня стали давати припсованi цигарки.
Десь, видно, зiпсувалася цiла фабрика. В'язень кришив цигарки дрiбно й
викидав геть у парашу, а сам курив "бички", якi випадково знаходив у
вбиральнi.
Але вiн не тiльки кришив цигарки й викидав до парашi, а ще й просив
щодня в чергового добавки цигарок i ©х йому давано з радiстю, таких самих,
з рудими пiдпливами.
А лiкпом, не припиняючи сво©х вiзит з чарочкою брому й бачачи в'язня в
доброму здоров'©, вже робила здивованi очi.
Кiнчилося все тим, що старший слiдчий, викликавши його на допит,
розкричався несамовито з невiдомо© причини й назвав його "останньою
сволоччю".
На тлi цi © Андрi во© новели недавня вiзита лiкаря не потребувала нi
для кого коментарiв з його отим:
"Показанiя давалi?"
Лиш Азiк спитав знiчев'я:
- Так де ж це було? I хто був той хитрий в'язень?
- Це було в румунськiй Сигуранцi, а в'язень - був такий...
- А хiба там були лiкпоми?
- Напевно, були! - ствердив Охрiменко авторитетно i засмiявся: - От
мерзавцi! Фашистська сволота!
I Азiк i всi iншi прекрасно знали, що не про Сигуранцу мова, але
спробуй тут заперечити, що Сигуранца не "фашистська сволота". Всi в душi
потiшалися з Азiка i на рахунок Сигуранци надавали смертоносних реплiк, не
згадуючи й словом про недавню вiзиту лiкаря з його "показанiя давалi?",
так, нiби його й не було в природi.
Андрiй мав вiдпустку. Гримання засувiв i бiганина в коридорi його не
обходили. Вiн лежав цiлiсiнькi днi й думав про свою справу. Як довго ще ця
його епопея триватиме? I що там роблять брати?.. I що там могла втнути
Катерина?.. А може ж, то не Катерина? Та тiльки ж... Раптом пригадував
деякi подробицi, на якi натякав слiдчий, а потiм Сафигiн. Лише хтось
вхожий до ©хньо© родини мiг знати про тi подробицi - це мiг бути тiльки
хтось свiй! Тiльки свiй! I от... Пiсля того як йому поставили вимогу
завербувати братiв до фабриковано© вiйськово© органiзацi©, пiдозрiння до
них вiдпада . То тодi, значить... Ах, як це боляче!.. Невже вона могла
втнути щось? Вона могла зробити це з глупоти, з на©вностi. Вона жiнка...
Вона могла стати жертвою провокацi© або шантажу Сафигiна тощо. Адже ж вона
секретар райвiддiлу НКВД.
На душi паскудно... Але що ж, бува ... Думав журливо й зiтхав, - вона
жiнка. Хотiв викреслювати ©© геть з пам'ятi, але не мiг. Викреслював
живосилом i - не мiг. Бо вiрив i не вiрив. Гарячкове думав, передумував -
вiрив i не вiрив...
Може, вона ма до нього якийсь жаль? Може, помилилася в нападi вiрностi
органам, в яких працю , i тепер уже нема вороття? Перестаралась, служачи
вiрою й правдою "урядовi й партi©". Може... Все бува ... Та тiльки ж от не
вмiща ться в серцi, щоб щось могла втнути його Катерина...
Вiд думок ломило скронi. Потiм вир думок погасав i приходила тиха
журба. Добре. Нехай. Вiн уже за всiх покутуватиме. Вiн упреться i стоятиме
до загину. А вони - нехай будуть щасливi... Андрiй вже не мечеться серцем,
а лежить у забуттi. Хтось нiжно гра журну сонату Бетховена, огорта жалем
i мрi ю змучене серце.

"Ах, хто ж то так прекрасно гра ?!"
Нiхто не гра . Андрiй розплющу очi й дивиться по камерi. В стiнi
гудуть вентилятори. Зарудний розповiда тихим голосом про Петропавлiвську
фортецю, в якiй вiн сидiв, i всi його оповiдання слухають, як фантастичну
казку. Оповiдання про легендарну, овiяну жаскою славою, найстрашнiшу в
колишнiй царськiй iмперi© Петропавлiвську фортецю. I вида ться те
оповiдання в'язням тюрми кра©ни соцiалiзму - найкращо© в свiтi кра©ни, що
повстала на ру©нах найреакцiйнiшо© iмперi© - неправдоподiбним... А
Зарудний розповiда ... Вони сидiли в казематi, справжнi полiтичнi в'язнi,
посадженi Сатрапами Миколи Романова за спротив системi. Камери ©хнi не
закривалися, й вони ходили один до одного в гостi, грали в шахи й
преферанс, дискутували, писали книги, читали книги, дiстаючи ©х легальне з
волi. Вони мали й бiблiотеки. Вони не ©ли тюремних харчiв, якщо не хотiли,
а дiставали харчi з волi... Обiд, приносив на замовлення наглядач з
ресторану. Обiд. Чудесний Людський обiд. Вони мали побачення. Вони писали
листи... Вони кричали на тюремну адмiнiстрацiю й лякали ©© голодiвками...
©х тюремники боялися... А головне - обiд! Обiд можна було не ©сти
тюремний...
- А який був обiд?!
- Який був обiд?..
Краснояружський облизу ться. Всi просять описати обiд.