Страница:
Руденко, невеликий на зрiст, добре наспортований, сердитий з вигляду
чоловiк рокiв тридцяти п'яти - вiн весь час моргав маленькими оченятами,
що мали такий сердитий, такий колючий погляд з-пiд рудих волохатих брiв,
настовбурченим стрiшкою, мов у дiда. Вiн, видно, був добро© вдачi, а
удавав з себе неприступну злюку - рятувався вiд "приятелiв", сидiв такий
нашорошений, змобiлiзований геть увесь, наче аж колючий, мов ©жачок. Це
стiльки сидiло справа, повернутi лицем до середини. I стiльки ж сидiло
злiва, насупроти них, торкаючись ногами нiг. В кутку, насупроти Руденка,
сидiв той сивий дiдусь, що перший знайомив Андрiя з камерою, - це був
робiтник якогось наркомату на прiзвище Прокопович. Бiля нього, випинаючись
сухими ребрами та немiчно спершись спиною об стiну, сидiв доктор-терапевт,
професор медицини Литвинов, сивий, як i Прокопович, i такий же лiтнiй
дiдусь з великими синцями, вiрнiше, синiми мiшками пiд очима. Бiля нього
сидiв той жид, що так дуже цiкавився аеродромами, капловухий i з бiлими
"поросячими" вiями, на прiзвище Юровський. Вiн ховався за спину дебелого
чолов'яги, незграбного, грубо витесаного - голови колгоспу з Сумщини на
прiзвище Рябий. Потiм сидiв русявий, з нiжними рисами юнак, на ймення
Давид Л., сiонiст згiдно з обвинуваченням: вiн багато, майже безперервно,
курив, бо мав що, недавно прийшовши з волi. Доктор Литвинов за кожним
разом просив "бичка", мовчки простягуючи руку, i Давид лишав йому
пiвцигарки, так само мовчки вкладаючи ©© в докторову руку. Бiля Давида
сидiв сухорлявий, з рябим обличчям, ("чорти горох молотили"), старший уже
чоловiк, знаменитий на всю колишню Харкiвську губернiю партизан, командир
селянсько© бригади червоного козацтва, - Альоша Васильченко, по вуличному
Драшман, двiчi герой ордена "Червоного Прапора", пiзнiше директор якогось
комбiнату i от... "Сидить по одному дiлу з Гаркавенком... Орденами по
мордi били...", - поiнформував Охрiменко.
Андрi вi серце кинулося, коли Охрiменко iнформував про цю людину. Вiн
же зна цього Васильченка, власне, зна легенду про нього. Це ж з
сусiднього мiста! х було п'ять братiв... З тих двох прiзвищ, що навiки
закарбувалися в Андрi вiй головi з часiв революцi©, коли вiн був зовсiм
зеленим юнаком, одно було ось це - Васильченко. Друге прiзвище, не менш
знамените, не менш легендарне, було - Лазаренко, командир повстанських
частин, родом з села Хухрi. Андрiй тодi не знав анi iменi Ленiна, анi
iменi Троцького, анi iнших iмен, для нього вся Революцiя була уособлена в
iменах Васильченка й Лазаренка.
Тепер от Васильченко сидить з кам'яним виразом обличчя й курить, вiн
ма смагляву вiд природи шкiру й витатуйованого орла на руцi.
Бiля Васильченка сидить старий-престарий колишнiй iгумен Л-го
монастиря, а потiм чiльний церковний дiяч Петровський з величезною гилою -
йому вiдiбрано бандаж, i вiн тепер трима ту свою гилу руками й так
сидить, зосереджено щось дума й весь час ворушить губами. Далi сидить теж
старенький чоловiк, укра©нський есер, перший директор Першо© Укра©нсько©
Гiмназi© в Харковi Кулинич, дуже подiбний до славетного поета
Слобожанщини, Якова Щоголiва; тiльки ж Щоголiв, мабуть, i пiсля смертi не
був такий худий, аж чорний, як цей Кулинич. За цим сидiв iнженер Н - автор
проекту цi © самiсiнько© тюрми! Вiн збудував цю тюрму в I93I роцi, а тепер
сам сидить у нiй! На ньому повторилася практика древньо- гипетських
фараонiв, що вiдтинали будiвничим голови. Особливо злорадiв з цього
приводу й потiшався Охрiменко. Сам же iнженер Н сидiв, поклавши голову на
колiна, й гойдався, заплющивши мiцно очi, так як i Узуньян; але гойдався,
либонь, зовсiм з iншо© причини - на його обличчi був написаний глибокий
якийсь, смертельний бiль, так, наче в нього пекельно болять зуби й вiн той
бiль таму гойданням. Але то не вiд зубiв. Далi сидiв вiрменин на прiзвище
Карапетьян, "вiрменський атаман", згiдно з Охрiменковою iнформацi ю. Потiм
сидiв чорний, як циган, поет Антон Дикий. Ранiше сидiв тут ще один поет,
футурист, Михайло Семенко, але його кiлька днiв тому забрали: цей Семенко
написав був найкращого свого вiрша на тюремнiй, звучав вiн зовсiм не
футуристичне, а саме:
"Тяжка неволя
в рiднiй хатi!"
Цiлковитий контраст до Винниченкового "помiркованого та щирого"! За що
й дiстав кiлька дiб карцеру ще й по ребрах трохи. Також сидiв тут ще
голова ЛОЧАФУ (Лiтературне об' днання Червоно© Армi© й Флоту) - Галушко,
але його теж десь забрали. Це тi, що були, а тепер нема . Отже, тi, що ,
далi:
Поруч з Диким сидiв Охрiменко i, нарештi, вiн - Андрiй. Але мiж
Охрiменком i Диким була ще одна людина, тiльки вона не сидiла, а лежала -
дина особа тут, що мала привiлей лежати, - вона лежала, агонiзуючи. Це
була, власне, не людина вже, а скелет на прiзвище Ягельський, колишнiй
член достославно© ЦЕКУКи, член керiвно© трiйки. Вiн уперто й завзято
змагався зi смертю, ледi дихав уже, але не вмирав. "Вiн так кона вже
кiлька днiв - поiнформував Охрiменко й при тому трагiчно висякався. Про
причину вiн мовчав. "Астма нiбито". Ягельський дiйсно мав астму, але то
зовсiм не головна причина. Серед усiх голих Ягельський був диний, що мав
на собi штани. На ногах, що висувалися, як дерев'янi бруднi цурпалки, з
холош, i на голiй спинi та грудях темнiли пiдозрiлi смуги й плями. Андрiй
пильно, дуже пильно дивився на тi плями, й тодi його вiзавi,
Краснояружський, той троглодит, раптом ощерився й весело прорiк:
- Га-га! Ото, брат дали, так дали!.. Дошками, дошками його!.. А Неча ва
шомполом по я...! Га-га!... Кундi-бундi на великому конвей рi...
На нього всi зашикалию.
"Ого, - подумав Андрiй,- вони навiть самi собi бояться сказати правду,
переляканi а чи такi обережнi!"
I, нiби прочитавши його думку, Васильченко понуро сплюнув.
Тут саме загримiли засови бiля "кормушки", й всi злякано перезирнулися,
гладячи зi злобою на Краснояружського, мовляв, "через тебе все, чортiв
сину!" По хвилi вiдчинилася "кормушка" й просунулася голова наглядача.
Голова поводила щелепою, подивилася на всiх по черзi, пожувала якесь
несказане слово й висунулась назад, не зачиняючи "кормушки", щось там
сопла, роздивлялась записку, потiм знову всунулась в "кормушку", знову
поводила неголеною щелепою й нарештi промовила. та мниче:
- На "У"..
- Узуньян... - пробелькотав тремтячим голосом вiрменин з золотими
зубами.
- Ще! - буркнула голова понуро.
Мовчанка. Бiльше не було на "У". Голова зникла, закривши "кормушку". По
якiмсь часi ляда вiдчинилася знову й просунулася та сама голова. Дивлячись
чомусь злими очима на Андрiя, голова промовила та мниче й уперто:
-На "У"!..
- Узуньян... - сказав знову вiрменин жалiсно й так само, як i перше,
тремтячи. Голова не звернула уваги, а дивилась весь час пильно на Андрiя.
--Ще! - промовила голова з притиском.
--Мовчанка. Голова не зводила з Андрiя очей. Нарештi промовила:
- А твоя як хвамилiя?
- Чумак.
Голова зцiпила зуби, блиснула очима люто, засопла. Але нiчого. Лише по
хвилинi промовила:
- Ану соберись!..
- З вещами? - спитав Андрiй не без iронi©.
- Нi, без... Давай так, без штанiв. За минуту щоб був готов!
"Кормушка" зачинилась. В камерi майже всi пирснули зо смiху.
- На "Р""! - сказав Руденко злобно з кутка, iмiтуючи наглядача.
- 0-ррр-лов... - озвався Краснояружський, iмiтуючи Узуньяна.
- Чого ж ти, гад, трам-та-рарам, мовчиш?! Давай з вiщямi!
Смiх. Це так нiбито тут викликають.
Потiм почали пiдбадьорювати Андрiя, щоб не боявся, бо сьогоднi недiля,
а крiм того ще - це денний виклик, так що нiчого, мовляв. Вечiрнi й нiчнi
виклики страшнi, о, то страшнi! А вдень - це скорiше всього в якихось
справах формальних до тюремного начальства; звичайно, якщо його не
поведуть зразу на конвей р... Бо й так бува .
Загримiли засуви, вiдчинилися дверi, й Андрiя поведено голого по
коридору. Це не була довга екскурсiя. Його завели до вартiвнi, обстригли
буйну русяву шевелюру й повернули назад до камери, на втiху всiм
арештантам, цiлого й не пошкодженого бiльше нiде.
Потiм був обiд. Спершу зацокали десь по всьому коридору кормушкиа в
камерi 49-й всi нашорошилися. "Обiд!" Черговим камери був Руденко- вiн
встав, пiдiйшов до дверей, понюхав у щiлинку, де нещiльно прилягала лада
"кормушки", й скомандував понуро:
--Випий воду!
Випити воду, звичайно, нiхто не подужав, та й не збирався, а просто ©©
злили всю в парашу, для цього передавали тарiлки з рук до рук конвей ром -
права сторона до Краснояружського, лiва - до Андрiя. Потiм розiбрали
тарiлки, де чия, а вони всi позначенi чи то видряпаними рисочками, чи
цятками, а чи iншими прикметами, подiставали десь ложки й шматочки хлiба -
рештки денно© пайки - й чекали, повернувши голови до дверей. Андрi вi
запропонували миску й ложку Ягельського, все одно вiн не ©сть уже кiлька
днiв, але Андрiй вiдмовився.
- Я на казенному утриманнi, товаришi, отже менi мусить бути виданий
законний "iнвентар".
- Та хтозна...
- А хлiб Ви ма те? - спитав Руденко офiцiйно. Вiн був дуже суворий i в
той же час якийсь смiшний в сво©х трусах, змайстрованих з обдертих
кальсонiв, голоногий i голопузий, з рудим пушком на шкiрi i геть весь
укритий ластовинням, особливо на грудях та спинi, що його робило дуже
подiбним до хлопчика-школяра, отакого собi Васильченкового "Перепеленяти".
Або ще до отакого собi голошийого, обскубаного, цибатого пiвника.
- Нi, не маю, - вiдповiв Андрiй, - а що?
- Та нiчого... (павза). Голодний будете.
Андрiй знизав плечима байдуже. А Краснояружський, потiшаючи, додав:
- На що йому хлiб! I на що йому миска-ложка! Га-га!.. - А тодi повернув
лице до Андрiя: - Тут, брат, деякi спочатку по декiлька днiв не беруть
хлiба й ложки в рот - не лiзе, брат, а здебiльша назад геть пре другим
кiнцем... Так що не журiться, завтра пайку одержите та й менi вiддасте...
А сьогоднi Вас на харчi ще, мабуть, не записали, пiзно прибули Ви...
Га-га!..
Охрiменко меланхолiйно дiстав з-пiд купи свого лахмiття брудну
торбиночку, вийняв з тi© торбиночки шматочок хлiба, подивився на нього -
на той шматочок - жалiбно, а тодi зiтхнув, переломив шматочок надво й
протяг половинку Андрi вi. Андрiй вiдмовився, подякувавши, зворушений. Тим
часом вiдчинилася кормушка й наглядач простяг руку в камеру, в другiй руцi
тримаючи черпак. Йому Руденко подавав порожнi миски, вiн наливав i
повертав повнi. Наглядач розливав якусь руду юшку, що чомусь називалася
борщем. Мабуть, тому, що була зварена з червоних помiдорiв. Вiд тих
помiдорiв залишилися тонюнькi шкiрочки, й крiм тих шкiрочок бiльше в
"борщi" нiчого не було - анi картоплини, анi капустини, анi тим бiльше
чогось м'ясного, чогось вiд борщу. Гола червоняста юшка з шкiрочками.
Наливши двадцять сiм порцiй (миску Ягельського теж подали, хтось з'©сть!),
наглядач спитав: "Усiм?" - а коли почув, що браку одному новаковi,
закопилив презирливо губу, коли ж Руденко ще й про хлiб заговорив,
наглядач зовсiм розлютився й процiдив крiзь зуби: "Нiчого, не здохне до
завтра, подума ш!" - i гримнув кормушкою.
Тодi Андрiй, що ще секунду перед тим не хотiв i не мав найменшого
намiру турбуватися про обiд, встав i постукав у дверi. Наглядач вiдчинив
кормушку:
- Хто стука ?!
- Я.
- Що таке?
- Будь ласка - миску, ложку й мiй хлiб! - це було сказано спокiйно,
офiцiйним тоном.
Наглядач страшенно здивувався, вiн був просто приголомшений. "Диви!
Хтось iще смi й може тут вимагати!!" - аж наче говорив увесь його вигляд.
А далi насупився й прорiк уголос:
- Гляди, щоб я тобi не дав так, що тобi й ©сти буде вже нiчим! Ич ти!..
Почека ш до завтра! - i закрив ляду.
Андрiй знову постукав. Наглядач шпарко вiдкрив ляду i визвiрився:
- Чого грюка ш тут?!
- Будь ласка, - промовив Андрiй, як i перше, спокiйно,-чергового
корпусу сюди!
Ляда шпарко закрилася перед самiсiньким Андрi вим носом з розрахунком
той нiс розквасити, але не вийшло. Андрiй постукав енергiйно. Дужче! З
усi © сили!, не чеканячи, поки кормушка вiдчиниться, голосно вигукнув,
прихилившись до щiлинки:
---Негайно чергового корпусу сюди!!
Вся камера шикала на Андрiя, але вiн не звернув уваги. Зцiпивши
п'ястуки й зуби, вiн намiрився тарабанити в дверi доти, доки вони не
вiдчиняться. По коридору задуднiли кроки, якась метушня, й враз кормушка
вiдчинилася - за нею стояв черговий корпусу, але вже не той, що привiв
Андрiя, а якийсь iнший.
- Я черговий корпусу, в чому рiч? - запитав суворо.
- Будь ласка, - промовив Андрiй чемно, - миску, ложку й мiй хлiб!
- Гм; - гмикнув черговий глузливо,- а може б, ти почекав до завтра,
чоловiче!
- Добре,- згодився Андрiй таким самим тоном, - а ти тодi, чоловiче,
задумайся добре ось над чим: як я сьогодi дам дуба з тво © вини, то тодi
тобi доведеться сiдати на мо мiсце, щоб мiй слiдчий мав над ким вести
слiдство. Добре? Дiтей ма ш?
-Ну-ну! Без пропаганди, пожалуста...
По тих словах черговий замовк i бiльше нiчого не сказав. Тiльки
подивився пильно на Андрiя, змiряв його оком з голови до п'ят, пiдiбрав
губи якось невиразно й закрив ляду.
Через яких п'ять хвилин Андрi вi принесено миску зi "борщем", ложку й
пайку хлiба. Андрiй переломив пайку надво й половину зразу вiддав
Охрiменковi, пам'ятаючи, як цей Голiят жадiбно дивився на свiй крихiтний
шматочок, коли ламав його надво кiлька хвилин перед цим. Потiм Андрiй
випив "борщ" навхилки, а хлiб, другу половину пайки, сховав, бо справдi не
хотiв ©сти. Сховав же вiн ©© в той спосiб, що зробив iз сво © спiдньо©
сорочки-майки iмпровiзовану торбинку та й вкинув хлiб туди, а до хлiба
поклав i ложку. Ось це й будуть його "вещi"!
Пiсля "борщу" дано ще буквально по однiй ложцi кашi, зварено© з яшно©
крупи За сво ю консистенцi ю це було щось середн мiж кулiшем i нормальною
кашею, як ©© варять у кожного вдома. Але вiд нормально© кашi подане ©ство
вiдрiзнялося не тiльки консистенцi ю, а й кiлькiстю остюкiв, чорного
горошку, камiнцiв i iншого смiття. Андрiй свою кашу вiддав
Краснояружському, що, як i Охрiменко" мав справдi троглодитський апетит,
виголоджений за довгi мiсяцi.
Це й був увесь обiд.
Задоволення Андрi во© вимоги було справжньою подi ю, й в'язнi нiяк не
могли опам'ятатись, як це трапилось. Взагалi тут нiхто нiчого не просить,
а тим бiльше не вимага , бо нiякi заяви й скарги нiколи й нiким не
беруться в рахубу i лишаються "гласом вопiющого в пустелi" i в той же час
зовсiм не "гласом вопiющого в пустелi", бо вiдважнi дiстають за це дещо, а
саме - карцер, репресi© погiршенням режиму, а iнодi й биття. А тому нiхто
вже нiяких заяв i скарг не склада , i то не тiльки наглядачам чи черговим,
а й взагалi нiкому в цiй "богоспаса мнiй установi". А що вже говорити про
вимоги. Хтось висловив думку, що й тепер це може ще закiнчитися погано для
Андрiя. Андрiй теж був тако© думки, але махнув рукою - йому, зрештою,
байдуже.
Пiсля обiду загримiли засови на дверях i всi посхоплювались - "Мити
посуд!" Це все-таки була велика при мнiсть. Навiть Ягельський заворушився.
Товаришi рiшили взяти й його з собою. Забрали миски й ложки, кожен сво©,
озбро©лись рушниками, хто мав, i, покинувши задушливу, пiтну камеру,
черiдкою вийшли в коридор i пiшли вздовж. Попереду наглядач з ключами,
потiм Краснояружський, а за ним вся решта- черiдка голих, кривоногих,
худоребрих, зарослих волоссям, або навпаки, нiжношкiрих, як немовлята,
рiзнокалiберних людей, озбро них мисками й ложками. Андрiй iшов у числi
останнiх, за ним Охрiменко вiв, майже нiс на руках, Ягельського, а тодi
Руденко з Азiком несли парашу, замикаючи процесiю. Дверi камери наглядач
лишив спецiально навстiж. Не для провiтрювання, а для власно© орi нтацi©,
щоб часом не дати хука, коли вертатиметься, щоб швидше знайти потрiбну
камеру серед безлiчi iнших, подiбних, в цьому довжелезному коридорi.
Iдучи повз ряди герметичне закритих дверей, Андрiй вiдчував хоробливу
цiкавiсть - що ж там, за ними, . Знав iз минулого, що в кожному такому
коридорi половина камер-одиночок, а половина загальних, розрахованих
нормально на 10, а деякi й на 13 осiб, цебто камери, де могло стояти 10 -
13 лiжок i стiльки ж тумб та табуреток. Цiкаво, скiльки ж там тепер людей,
якщо в одиночцi 28?! Але те все повите та мницею. Тiльки дорiжка була
вкрита безлiччю слiдiв вiд мокрих босих нiг, що пройшли недавно в
зворотному напрямку, i з цього можна було здогадуватись, що тут пройшли
тiльки що величезнi людськi юрбища, а ще скiльки ж ©х пройде! I це тiльки
з однi © половини коридора! А ще ж друга половина топче слiди в другий
кiнець, до друго© вбиральнi. А ще п'ять таких, поверхiв з такою
точнiсiнько кiлькiстю камер кожен! А ще ж льохи!
В кiнцi коридора наглядач вiдчинив дверi i впустив ©х усiх до
вбиральнi. Це була манюсiнька вбиральня, призначена для однi © особи, для
в'язня-самiтника. Вона мала кафельну пiдлогу й один умивальник з одним
краном. В таку от маленьку вбиральню загнато ©х усiх одразу, натоптано, як
то кажуть, пiд зав'язку, сказано "жiв й!" i закрито дверi, попхнувши тими
дверима останнiх в спини, тих, що не влазили. За тим "жiв й!" крився
встановлений згори й довiльно регульований самим наглядачем регламент,
всього десять, а то й п'ять (залежно вiд настрою та характеру наглядача)
хвилин часу, за якi треба всiм встигнути помити ложки й миски, помитися
самим (бiля одного крана!) й зробити все, що кому треба. Людина, яка
звикла до нормального життя, цього просто не зможе уявити, як можна,
скажiмо, умитися, коли не можна випростати рук в тiснотi. Одначе люди вже
якось дають собi раду.
Помитися не входило в програму, передбачену й милостиво дозволену
"партi ю й урядом", i наглядачi за ретельно пильнували, але в'язнi
потребували цього, як повiтря,- облитися водою з макiвки до п'ят - i
намагалися зробити це за всяку цiну, бо iнакше - "лабець!", духота, пiт,
блощицi, вошi й бруд за©дять геть! Але як помитися, коли не повернешся?
Дуже просто. Один налива воду в миски й переда швидко в простягненi
руки, а люди виливають ©© собi й один одному на голови та спини...
" такi наглядачi-собачники, що зумисне виганяють в'язнiв з убиральнi
якраз на половинi, не давши анi вмитися, анi оправитися, i нiчого, брат,
не зробиш. Ще й кватирку зачине, потiм в камерi, щоб i очi людям на лоба
виперло вiд задухи, за кару..." - це Охрiменко до Андрiя.
Ще не всi зробили, що ©м треба, як вiдчинилися дверi- "Виходь!"
Дискутувати з наглядачем в таких випадках не рекоменду ться, бо то може
призвести до дуже тяжких наслiдкiв. В'язнi пробували застосовувати iншу
методу боротьби за сво© арештантськi iнтереси пiд час таких от вранiшнiх,
обiднiх i вечiрнiх процедур у вбиральнi - методу пасивного спротиву, яку
застосували й тепер. Вони слухняно виходили i навiть ретельно пiдганяли
один одного i в той же час не виходили, барилися, гузалися то з мисками,
то з ложками - вони вигравали час для сво©х бiдолашних товаришiв, якi ще
не скористалися з усiх благ тако© от прекрасно© iнституцi©, як ця
вбиральня з текучою, прекрасною, холодною й чистою водою. Але тактика ця
на©вна не допомогла - вигнав барбос! Черiдка голих людей тим же порядком,
що й перше, простяглася по коридору. Кожен нiс повну миску води, а дво
несло по двi - Ягельського й Охрiменкову, бо останнiй супроводив першого.
Руденко й Азiк на придачу несли ще й камерну релiквiю, добре вимиту й
налиту трохи чисто© води, щоб не смердiла.
Андрiй теж нiс повну миску води. Вiн був хотiв набирати лише трiшки, бо
не вiдчував спраги, але товаришi звелiли конче набирати повну, "треба". I
тiльки прийшовши до камери, Андрiй зрозумiв, що означало оте "треба".
Не встигли зачинитися дверi, як в'язнi заходилися швидко мити пiдлогу,
користуючись з того, що наглядач саме зайнятий водiнням iнших камер до
вбиральнi. Операцiю цю пророблено блискуче, чим засвiдчено високу
квалiфiкацiю набуту за довгi мiсяцi сидiння. На команду Руденка - "Палубу
лопатити!" - всi забрали (кожен сво©) речi в руки й стали попiд стiнами, а
тро наймоторнiших - Свистун, Приходько й Руденко (директор, професор i
секретар райпарткому) - швидко вилили майже з усiх мисок воду на пiдлогу й
чи©мись штаньми, спецiально пожертвуваними й пристосованими до цi ©
операцi©, навели вiдповiдний лад: поялозили добре по пiдлозi, потiм
викрутили тi штани над релiквi ю i вже "сухими" добре витерли всюди. Пiсля
того постояли всi ще хвилинку, тримаючи речi й дослухаючись до коридорачи
не наближа ться наглядач. Вони потребували пару хвилин, щоб пiдлога трохи
протряхла. Пара хвилин була ©м подарована Провидiнням, вкрадена в суворого
наглядача, пiсля чого всi поклали речi на мiсце й щасливi посiдали на
чисту, свiжовимиту пiдлогу, задоволенi, що наглядач ©х не накрив пiд час
цi © операцi©.
Вони цю операцiю проробляють щодня отак пiсля обiду, ризикуючи бути
тяжко покараними. Але вони не можуть iнакше. Iнакше ©х по©сть тут короста,
болячки, разом з вошами, та блощицями та всiлякою iншою заразою. I так на
шкiрi в багатьох пiдозрiлi прищi, й лиша©, та гостинець вiд поту.
Пiсля обiду час поплив жвавiше. Особливо, коли змiнився наглядач, про
що новий наглядач сам довiв до вiдома в'язнiв, вiдчинивши кормушку,
зазирнувши в не© й знову зачинивши, --це вiн приймав "господарство",
заступаючи на змiну, зазирав у всi камери. Цей наглядач був "добрий" на
вiдмiну вiд попереднього, що був виключно злий. Добрий же цей наглядач
тим, що нiбито не дуже чiплявся до ув'язнених За дрiбнi порушення
"порядку", як от смiх i розмови, трохи голоснiшi за шепiт, стояння на
ногах i розминання кiсток тощо. Як тiльки змiнився наглядач, хтось почав
розповiдати анекдоти. А потiм камеру розважав Карапетьян... Андрiй
здивувався, що цi люди ще можуть смiятися, на що дiстав пояснення:
- Сьогоднi недiля, а значить, вихiдний день для великого жаху, бо
сьогоднi нiкого не беруть на допити (хiба кого не кого там), це раз. Друге
- прийде завтра i недiлi вже не буде, бо понедiлок то не недiля. I,
нарештi, - "пролетарiат не ма чого втрачати, крiм..." - ця, як вiдомо,
генiальна теза без сумнiву основою шибеничного гумору всiх вiкiв. Тож -
"Лови момент! Коли ма ш нагоду посмiятися сьогоднi, не вiдкладай на
завтра. Смiйся сьогоднi, бо завтра не дадуть, завтра вже може бути пiзно".
"Ще поки людинi дають, крiм кундi-бундi, борщу й кашi, вона ма всi
пiдстави весело смiятися. Коли ж ъй зроблять "чих-пих", тодi вона вже
смiятися нiяк не зможе".
Всi цi "афоризми з арсеналу найновiшо© фiлософi© ув'язнених мислителiв"
i ще низку iнших подiбних у©дливо й загонисто висловив Краснояружський,
сидячи в позi факiра, й закiнчив:
- Так сказав Заратустра!
Карапетьян розповiдав речi, яким не може дорiвняти жоден анекдот у
свiтi. Та де! Щось подiбне могла витворити лише така без подiбна, така
неповторна, така карколомна епоха, в якiй вони мали щастя жити, а тепер
мають щастя сидiти ось в цiй тюрмi i цi всi незрiвняннi речi слухати. Сам
Карапетьян - перський вiрменин i розповiдав сво© iсторi© на перський лад,
якi в сумi можна б поставити пiд один заголовок - "Перськi мелодi©" або
"Перськi мотиви". Вiн нiби прибув до цi © камери недавно з iншо©, а в ту
ще з iншо© - так обкружляв за рiк всю цю тюрму, ще й тюрму на Холоднiй
Горi i надивився всього та наслухався доста, а ще бiльше пережив сам i мав
що розповiдати. Але вiн розповiдав тiльки "перськi мотиви" - пригоди
персiян i вiрмен на слiдствi в цiй модернiй тюрмi, в "органах революцiйно©
законностi".
Злi язики, сконденсованi в шепотi Охрiменка, який всi вiдгомони тих
язикiв визбирав i от передавав Андрi вi, говорили, що сам Карапетьян
"вербовщик" усiх тих нещасних вiрмен та персiв, що масово йдуть по всiх
сферах новiтнього пекла в ореолi приголомшуючо© анекдотично© слави. Вони,
нiбито для спрощення справи, йдуть всi по одному шаблону обвинувачення й
методiв слiдства як перськi шпигуни й диверсанти, органiзованi в дину
органiзацiю. Органiзованi, звичайно, довiльно в лабораторi© оцi ©
"фабрики-кухнi", в чому нiбито не останню роль зiграв оцей ось... Але то
говорять злi язики й Охрiменко. Тим часом Карапетьян справляв вражiння
дуже порядно© людини, дотепно© й гостро© на язик, лише безмежного й
одчайдухого цинiка, що достославний вiрменський гумор довiв до
вiртуозностi, глузуючи сам з себе й сво©х братiв кровi.
Найперше Карапетьян, перед тим як почати оповiдати фрагменти, натоптав
свою люльку (чудо тюремного мистецтва, зроблене з процiдженого хлiба,
терто© цегли i палено© гуми) в формi чорта-Мефiстофеля, до речi в профiль
дуже подiбного до самого Карапетьяна, - натоптав ©© махоркою, припалив у
iнженера Н, а тодi затягнувся, пустив хмару диму й, дивлячись на iнженера,
з безподiбною щирiстю й простотою душевною промовив:
- Карошiй тюрма тi пастро©л... Карошiй... Спасiба, брат...
Помовчав. А тодi обернув лице до рудого аматора аеродромiв:
- А ти ма ш бальшой вуха - так добре слухай. Следоватиль спита , а ти й
не будеш знати, що Карапетьян казав, i пропали тво© вуха- одiрве начальник
разом з тво ю карошей башкой...
Смiх. Карапетьян помовчав пiсля такого вступу, а тодi почав оповiдати
сво© фрагменти, нанизуючи ©х на барвистий разок мальовниче й опукло, як
колись його прапрабабуся - перська Шехеразада сво© фантастичнi новели
"Тисяча й однi © ночi". Говорив вiн таким барвистим i оригiнальним
дiалектом, який, на жаль, годi вiдтворити будь-якою iншою мовою. Звичайний
же переказ - то лише тiнь ©хня блiда.
...I от побликав того дурного Аслана товариш слiдчий та й каже:
- Пiп твiй сволоч, усiх вiрмен завербував. Що ти на це скажеш? Аслан
мнеться. Сказати "правда" - зле. Сказати "неправда" - також зле. А зна ,
що пiп "таки да", всiх завербував по списку, який йому дав слiдчий, всiх
пiдписав, ще й благословив - "належать до контрреволюцiйно©,
терористично©, диверсiйно©, шпигунсько©, во нно-повстансько© органiзацi©".
Але сказати це - по-перше --вiд Бога грiх i страшно, а по-друге - за свою
шкiру знов-таки страшно, а в-третiх - слiдчого страшно, бо вiн тодi почне
бити, щоб признавався за себе i за всiх iнших... А що призна шся? - коли
пiп за всiх "признався". А слiдчий насiда : "Що ти на це скажеш?!" Цебто
про попа.
Дума , дума Аслан i нiчого не може придумати. А слiдчий напосiда . Бо
йому треба знати, чи належав Аслан до контрреволюцiйно© органiзацi© i що
чоловiк рокiв тридцяти п'яти - вiн весь час моргав маленькими оченятами,
що мали такий сердитий, такий колючий погляд з-пiд рудих волохатих брiв,
настовбурченим стрiшкою, мов у дiда. Вiн, видно, був добро© вдачi, а
удавав з себе неприступну злюку - рятувався вiд "приятелiв", сидiв такий
нашорошений, змобiлiзований геть увесь, наче аж колючий, мов ©жачок. Це
стiльки сидiло справа, повернутi лицем до середини. I стiльки ж сидiло
злiва, насупроти них, торкаючись ногами нiг. В кутку, насупроти Руденка,
сидiв той сивий дiдусь, що перший знайомив Андрiя з камерою, - це був
робiтник якогось наркомату на прiзвище Прокопович. Бiля нього, випинаючись
сухими ребрами та немiчно спершись спиною об стiну, сидiв доктор-терапевт,
професор медицини Литвинов, сивий, як i Прокопович, i такий же лiтнiй
дiдусь з великими синцями, вiрнiше, синiми мiшками пiд очима. Бiля нього
сидiв той жид, що так дуже цiкавився аеродромами, капловухий i з бiлими
"поросячими" вiями, на прiзвище Юровський. Вiн ховався за спину дебелого
чолов'яги, незграбного, грубо витесаного - голови колгоспу з Сумщини на
прiзвище Рябий. Потiм сидiв русявий, з нiжними рисами юнак, на ймення
Давид Л., сiонiст згiдно з обвинуваченням: вiн багато, майже безперервно,
курив, бо мав що, недавно прийшовши з волi. Доктор Литвинов за кожним
разом просив "бичка", мовчки простягуючи руку, i Давид лишав йому
пiвцигарки, так само мовчки вкладаючи ©© в докторову руку. Бiля Давида
сидiв сухорлявий, з рябим обличчям, ("чорти горох молотили"), старший уже
чоловiк, знаменитий на всю колишню Харкiвську губернiю партизан, командир
селянсько© бригади червоного козацтва, - Альоша Васильченко, по вуличному
Драшман, двiчi герой ордена "Червоного Прапора", пiзнiше директор якогось
комбiнату i от... "Сидить по одному дiлу з Гаркавенком... Орденами по
мордi били...", - поiнформував Охрiменко.
Андрi вi серце кинулося, коли Охрiменко iнформував про цю людину. Вiн
же зна цього Васильченка, власне, зна легенду про нього. Це ж з
сусiднього мiста! х було п'ять братiв... З тих двох прiзвищ, що навiки
закарбувалися в Андрi вiй головi з часiв революцi©, коли вiн був зовсiм
зеленим юнаком, одно було ось це - Васильченко. Друге прiзвище, не менш
знамените, не менш легендарне, було - Лазаренко, командир повстанських
частин, родом з села Хухрi. Андрiй тодi не знав анi iменi Ленiна, анi
iменi Троцького, анi iнших iмен, для нього вся Революцiя була уособлена в
iменах Васильченка й Лазаренка.
Тепер от Васильченко сидить з кам'яним виразом обличчя й курить, вiн
ма смагляву вiд природи шкiру й витатуйованого орла на руцi.
Бiля Васильченка сидить старий-престарий колишнiй iгумен Л-го
монастиря, а потiм чiльний церковний дiяч Петровський з величезною гилою -
йому вiдiбрано бандаж, i вiн тепер трима ту свою гилу руками й так
сидить, зосереджено щось дума й весь час ворушить губами. Далi сидить теж
старенький чоловiк, укра©нський есер, перший директор Першо© Укра©нсько©
Гiмназi© в Харковi Кулинич, дуже подiбний до славетного поета
Слобожанщини, Якова Щоголiва; тiльки ж Щоголiв, мабуть, i пiсля смертi не
був такий худий, аж чорний, як цей Кулинич. За цим сидiв iнженер Н - автор
проекту цi © самiсiнько© тюрми! Вiн збудував цю тюрму в I93I роцi, а тепер
сам сидить у нiй! На ньому повторилася практика древньо- гипетських
фараонiв, що вiдтинали будiвничим голови. Особливо злорадiв з цього
приводу й потiшався Охрiменко. Сам же iнженер Н сидiв, поклавши голову на
колiна, й гойдався, заплющивши мiцно очi, так як i Узуньян; але гойдався,
либонь, зовсiм з iншо© причини - на його обличчi був написаний глибокий
якийсь, смертельний бiль, так, наче в нього пекельно болять зуби й вiн той
бiль таму гойданням. Але то не вiд зубiв. Далi сидiв вiрменин на прiзвище
Карапетьян, "вiрменський атаман", згiдно з Охрiменковою iнформацi ю. Потiм
сидiв чорний, як циган, поет Антон Дикий. Ранiше сидiв тут ще один поет,
футурист, Михайло Семенко, але його кiлька днiв тому забрали: цей Семенко
написав був найкращого свого вiрша на тюремнiй, звучав вiн зовсiм не
футуристичне, а саме:
"Тяжка неволя
в рiднiй хатi!"
Цiлковитий контраст до Винниченкового "помiркованого та щирого"! За що
й дiстав кiлька дiб карцеру ще й по ребрах трохи. Також сидiв тут ще
голова ЛОЧАФУ (Лiтературне об' днання Червоно© Армi© й Флоту) - Галушко,
але його теж десь забрали. Це тi, що були, а тепер нема . Отже, тi, що ,
далi:
Поруч з Диким сидiв Охрiменко i, нарештi, вiн - Андрiй. Але мiж
Охрiменком i Диким була ще одна людина, тiльки вона не сидiла, а лежала -
дина особа тут, що мала привiлей лежати, - вона лежала, агонiзуючи. Це
була, власне, не людина вже, а скелет на прiзвище Ягельський, колишнiй
член достославно© ЦЕКУКи, член керiвно© трiйки. Вiн уперто й завзято
змагався зi смертю, ледi дихав уже, але не вмирав. "Вiн так кона вже
кiлька днiв - поiнформував Охрiменко й при тому трагiчно висякався. Про
причину вiн мовчав. "Астма нiбито". Ягельський дiйсно мав астму, але то
зовсiм не головна причина. Серед усiх голих Ягельський був диний, що мав
на собi штани. На ногах, що висувалися, як дерев'янi бруднi цурпалки, з
холош, i на голiй спинi та грудях темнiли пiдозрiлi смуги й плями. Андрiй
пильно, дуже пильно дивився на тi плями, й тодi його вiзавi,
Краснояружський, той троглодит, раптом ощерився й весело прорiк:
- Га-га! Ото, брат дали, так дали!.. Дошками, дошками його!.. А Неча ва
шомполом по я...! Га-га!... Кундi-бундi на великому конвей рi...
На нього всi зашикалию.
"Ого, - подумав Андрiй,- вони навiть самi собi бояться сказати правду,
переляканi а чи такi обережнi!"
I, нiби прочитавши його думку, Васильченко понуро сплюнув.
Тут саме загримiли засови бiля "кормушки", й всi злякано перезирнулися,
гладячи зi злобою на Краснояружського, мовляв, "через тебе все, чортiв
сину!" По хвилi вiдчинилася "кормушка" й просунулася голова наглядача.
Голова поводила щелепою, подивилася на всiх по черзi, пожувала якесь
несказане слово й висунулась назад, не зачиняючи "кормушки", щось там
сопла, роздивлялась записку, потiм знову всунулась в "кормушку", знову
поводила неголеною щелепою й нарештi промовила. та мниче:
- На "У"..
- Узуньян... - пробелькотав тремтячим голосом вiрменин з золотими
зубами.
- Ще! - буркнула голова понуро.
Мовчанка. Бiльше не було на "У". Голова зникла, закривши "кормушку". По
якiмсь часi ляда вiдчинилася знову й просунулася та сама голова. Дивлячись
чомусь злими очима на Андрiя, голова промовила та мниче й уперто:
-На "У"!..
- Узуньян... - сказав знову вiрменин жалiсно й так само, як i перше,
тремтячи. Голова не звернула уваги, а дивилась весь час пильно на Андрiя.
--Ще! - промовила голова з притиском.
--Мовчанка. Голова не зводила з Андрiя очей. Нарештi промовила:
- А твоя як хвамилiя?
- Чумак.
Голова зцiпила зуби, блиснула очима люто, засопла. Але нiчого. Лише по
хвилинi промовила:
- Ану соберись!..
- З вещами? - спитав Андрiй не без iронi©.
- Нi, без... Давай так, без штанiв. За минуту щоб був готов!
"Кормушка" зачинилась. В камерi майже всi пирснули зо смiху.
- На "Р""! - сказав Руденко злобно з кутка, iмiтуючи наглядача.
- 0-ррр-лов... - озвався Краснояружський, iмiтуючи Узуньяна.
- Чого ж ти, гад, трам-та-рарам, мовчиш?! Давай з вiщямi!
Смiх. Це так нiбито тут викликають.
Потiм почали пiдбадьорювати Андрiя, щоб не боявся, бо сьогоднi недiля,
а крiм того ще - це денний виклик, так що нiчого, мовляв. Вечiрнi й нiчнi
виклики страшнi, о, то страшнi! А вдень - це скорiше всього в якихось
справах формальних до тюремного начальства; звичайно, якщо його не
поведуть зразу на конвей р... Бо й так бува .
Загримiли засуви, вiдчинилися дверi, й Андрiя поведено голого по
коридору. Це не була довга екскурсiя. Його завели до вартiвнi, обстригли
буйну русяву шевелюру й повернули назад до камери, на втiху всiм
арештантам, цiлого й не пошкодженого бiльше нiде.
Потiм був обiд. Спершу зацокали десь по всьому коридору кормушкиа в
камерi 49-й всi нашорошилися. "Обiд!" Черговим камери був Руденко- вiн
встав, пiдiйшов до дверей, понюхав у щiлинку, де нещiльно прилягала лада
"кормушки", й скомандував понуро:
--Випий воду!
Випити воду, звичайно, нiхто не подужав, та й не збирався, а просто ©©
злили всю в парашу, для цього передавали тарiлки з рук до рук конвей ром -
права сторона до Краснояружського, лiва - до Андрiя. Потiм розiбрали
тарiлки, де чия, а вони всi позначенi чи то видряпаними рисочками, чи
цятками, а чи iншими прикметами, подiставали десь ложки й шматочки хлiба -
рештки денно© пайки - й чекали, повернувши голови до дверей. Андрi вi
запропонували миску й ложку Ягельського, все одно вiн не ©сть уже кiлька
днiв, але Андрiй вiдмовився.
- Я на казенному утриманнi, товаришi, отже менi мусить бути виданий
законний "iнвентар".
- Та хтозна...
- А хлiб Ви ма те? - спитав Руденко офiцiйно. Вiн був дуже суворий i в
той же час якийсь смiшний в сво©х трусах, змайстрованих з обдертих
кальсонiв, голоногий i голопузий, з рудим пушком на шкiрi i геть весь
укритий ластовинням, особливо на грудях та спинi, що його робило дуже
подiбним до хлопчика-школяра, отакого собi Васильченкового "Перепеленяти".
Або ще до отакого собi голошийого, обскубаного, цибатого пiвника.
- Нi, не маю, - вiдповiв Андрiй, - а що?
- Та нiчого... (павза). Голодний будете.
Андрiй знизав плечима байдуже. А Краснояружський, потiшаючи, додав:
- На що йому хлiб! I на що йому миска-ложка! Га-га!.. - А тодi повернув
лице до Андрiя: - Тут, брат, деякi спочатку по декiлька днiв не беруть
хлiба й ложки в рот - не лiзе, брат, а здебiльша назад геть пре другим
кiнцем... Так що не журiться, завтра пайку одержите та й менi вiддасте...
А сьогоднi Вас на харчi ще, мабуть, не записали, пiзно прибули Ви...
Га-га!..
Охрiменко меланхолiйно дiстав з-пiд купи свого лахмiття брудну
торбиночку, вийняв з тi© торбиночки шматочок хлiба, подивився на нього -
на той шматочок - жалiбно, а тодi зiтхнув, переломив шматочок надво й
протяг половинку Андрi вi. Андрiй вiдмовився, подякувавши, зворушений. Тим
часом вiдчинилася кормушка й наглядач простяг руку в камеру, в другiй руцi
тримаючи черпак. Йому Руденко подавав порожнi миски, вiн наливав i
повертав повнi. Наглядач розливав якусь руду юшку, що чомусь називалася
борщем. Мабуть, тому, що була зварена з червоних помiдорiв. Вiд тих
помiдорiв залишилися тонюнькi шкiрочки, й крiм тих шкiрочок бiльше в
"борщi" нiчого не було - анi картоплини, анi капустини, анi тим бiльше
чогось м'ясного, чогось вiд борщу. Гола червоняста юшка з шкiрочками.
Наливши двадцять сiм порцiй (миску Ягельського теж подали, хтось з'©сть!),
наглядач спитав: "Усiм?" - а коли почув, що браку одному новаковi,
закопилив презирливо губу, коли ж Руденко ще й про хлiб заговорив,
наглядач зовсiм розлютився й процiдив крiзь зуби: "Нiчого, не здохне до
завтра, подума ш!" - i гримнув кормушкою.
Тодi Андрiй, що ще секунду перед тим не хотiв i не мав найменшого
намiру турбуватися про обiд, встав i постукав у дверi. Наглядач вiдчинив
кормушку:
- Хто стука ?!
- Я.
- Що таке?
- Будь ласка - миску, ложку й мiй хлiб! - це було сказано спокiйно,
офiцiйним тоном.
Наглядач страшенно здивувався, вiн був просто приголомшений. "Диви!
Хтось iще смi й може тут вимагати!!" - аж наче говорив увесь його вигляд.
А далi насупився й прорiк уголос:
- Гляди, щоб я тобi не дав так, що тобi й ©сти буде вже нiчим! Ич ти!..
Почека ш до завтра! - i закрив ляду.
Андрiй знову постукав. Наглядач шпарко вiдкрив ляду i визвiрився:
- Чого грюка ш тут?!
- Будь ласка, - промовив Андрiй, як i перше, спокiйно,-чергового
корпусу сюди!
Ляда шпарко закрилася перед самiсiньким Андрi вим носом з розрахунком
той нiс розквасити, але не вийшло. Андрiй постукав енергiйно. Дужче! З
усi © сили!, не чеканячи, поки кормушка вiдчиниться, голосно вигукнув,
прихилившись до щiлинки:
---Негайно чергового корпусу сюди!!
Вся камера шикала на Андрiя, але вiн не звернув уваги. Зцiпивши
п'ястуки й зуби, вiн намiрився тарабанити в дверi доти, доки вони не
вiдчиняться. По коридору задуднiли кроки, якась метушня, й враз кормушка
вiдчинилася - за нею стояв черговий корпусу, але вже не той, що привiв
Андрiя, а якийсь iнший.
- Я черговий корпусу, в чому рiч? - запитав суворо.
- Будь ласка, - промовив Андрiй чемно, - миску, ложку й мiй хлiб!
- Гм; - гмикнув черговий глузливо,- а може б, ти почекав до завтра,
чоловiче!
- Добре,- згодився Андрiй таким самим тоном, - а ти тодi, чоловiче,
задумайся добре ось над чим: як я сьогодi дам дуба з тво © вини, то тодi
тобi доведеться сiдати на мо мiсце, щоб мiй слiдчий мав над ким вести
слiдство. Добре? Дiтей ма ш?
-Ну-ну! Без пропаганди, пожалуста...
По тих словах черговий замовк i бiльше нiчого не сказав. Тiльки
подивився пильно на Андрiя, змiряв його оком з голови до п'ят, пiдiбрав
губи якось невиразно й закрив ляду.
Через яких п'ять хвилин Андрi вi принесено миску зi "борщем", ложку й
пайку хлiба. Андрiй переломив пайку надво й половину зразу вiддав
Охрiменковi, пам'ятаючи, як цей Голiят жадiбно дивився на свiй крихiтний
шматочок, коли ламав його надво кiлька хвилин перед цим. Потiм Андрiй
випив "борщ" навхилки, а хлiб, другу половину пайки, сховав, бо справдi не
хотiв ©сти. Сховав же вiн ©© в той спосiб, що зробив iз сво © спiдньо©
сорочки-майки iмпровiзовану торбинку та й вкинув хлiб туди, а до хлiба
поклав i ложку. Ось це й будуть його "вещi"!
Пiсля "борщу" дано ще буквально по однiй ложцi кашi, зварено© з яшно©
крупи За сво ю консистенцi ю це було щось середн мiж кулiшем i нормальною
кашею, як ©© варять у кожного вдома. Але вiд нормально© кашi подане ©ство
вiдрiзнялося не тiльки консистенцi ю, а й кiлькiстю остюкiв, чорного
горошку, камiнцiв i iншого смiття. Андрiй свою кашу вiддав
Краснояружському, що, як i Охрiменко" мав справдi троглодитський апетит,
виголоджений за довгi мiсяцi.
Це й був увесь обiд.
Задоволення Андрi во© вимоги було справжньою подi ю, й в'язнi нiяк не
могли опам'ятатись, як це трапилось. Взагалi тут нiхто нiчого не просить,
а тим бiльше не вимага , бо нiякi заяви й скарги нiколи й нiким не
беруться в рахубу i лишаються "гласом вопiющого в пустелi" i в той же час
зовсiм не "гласом вопiющого в пустелi", бо вiдважнi дiстають за це дещо, а
саме - карцер, репресi© погiршенням режиму, а iнодi й биття. А тому нiхто
вже нiяких заяв i скарг не склада , i то не тiльки наглядачам чи черговим,
а й взагалi нiкому в цiй "богоспаса мнiй установi". А що вже говорити про
вимоги. Хтось висловив думку, що й тепер це може ще закiнчитися погано для
Андрiя. Андрiй теж був тако© думки, але махнув рукою - йому, зрештою,
байдуже.
Пiсля обiду загримiли засови на дверях i всi посхоплювались - "Мити
посуд!" Це все-таки була велика при мнiсть. Навiть Ягельський заворушився.
Товаришi рiшили взяти й його з собою. Забрали миски й ложки, кожен сво©,
озбро©лись рушниками, хто мав, i, покинувши задушливу, пiтну камеру,
черiдкою вийшли в коридор i пiшли вздовж. Попереду наглядач з ключами,
потiм Краснояружський, а за ним вся решта- черiдка голих, кривоногих,
худоребрих, зарослих волоссям, або навпаки, нiжношкiрих, як немовлята,
рiзнокалiберних людей, озбро них мисками й ложками. Андрiй iшов у числi
останнiх, за ним Охрiменко вiв, майже нiс на руках, Ягельського, а тодi
Руденко з Азiком несли парашу, замикаючи процесiю. Дверi камери наглядач
лишив спецiально навстiж. Не для провiтрювання, а для власно© орi нтацi©,
щоб часом не дати хука, коли вертатиметься, щоб швидше знайти потрiбну
камеру серед безлiчi iнших, подiбних, в цьому довжелезному коридорi.
Iдучи повз ряди герметичне закритих дверей, Андрiй вiдчував хоробливу
цiкавiсть - що ж там, за ними, . Знав iз минулого, що в кожному такому
коридорi половина камер-одиночок, а половина загальних, розрахованих
нормально на 10, а деякi й на 13 осiб, цебто камери, де могло стояти 10 -
13 лiжок i стiльки ж тумб та табуреток. Цiкаво, скiльки ж там тепер людей,
якщо в одиночцi 28?! Але те все повите та мницею. Тiльки дорiжка була
вкрита безлiччю слiдiв вiд мокрих босих нiг, що пройшли недавно в
зворотному напрямку, i з цього можна було здогадуватись, що тут пройшли
тiльки що величезнi людськi юрбища, а ще скiльки ж ©х пройде! I це тiльки
з однi © половини коридора! А ще ж друга половина топче слiди в другий
кiнець, до друго© вбиральнi. А ще п'ять таких, поверхiв з такою
точнiсiнько кiлькiстю камер кожен! А ще ж льохи!
В кiнцi коридора наглядач вiдчинив дверi i впустив ©х усiх до
вбиральнi. Це була манюсiнька вбиральня, призначена для однi © особи, для
в'язня-самiтника. Вона мала кафельну пiдлогу й один умивальник з одним
краном. В таку от маленьку вбиральню загнато ©х усiх одразу, натоптано, як
то кажуть, пiд зав'язку, сказано "жiв й!" i закрито дверi, попхнувши тими
дверима останнiх в спини, тих, що не влазили. За тим "жiв й!" крився
встановлений згори й довiльно регульований самим наглядачем регламент,
всього десять, а то й п'ять (залежно вiд настрою та характеру наглядача)
хвилин часу, за якi треба всiм встигнути помити ложки й миски, помитися
самим (бiля одного крана!) й зробити все, що кому треба. Людина, яка
звикла до нормального життя, цього просто не зможе уявити, як можна,
скажiмо, умитися, коли не можна випростати рук в тiснотi. Одначе люди вже
якось дають собi раду.
Помитися не входило в програму, передбачену й милостиво дозволену
"партi ю й урядом", i наглядачi за ретельно пильнували, але в'язнi
потребували цього, як повiтря,- облитися водою з макiвки до п'ят - i
намагалися зробити це за всяку цiну, бо iнакше - "лабець!", духота, пiт,
блощицi, вошi й бруд за©дять геть! Але як помитися, коли не повернешся?
Дуже просто. Один налива воду в миски й переда швидко в простягненi
руки, а люди виливають ©© собi й один одному на голови та спини...
" такi наглядачi-собачники, що зумисне виганяють в'язнiв з убиральнi
якраз на половинi, не давши анi вмитися, анi оправитися, i нiчого, брат,
не зробиш. Ще й кватирку зачине, потiм в камерi, щоб i очi людям на лоба
виперло вiд задухи, за кару..." - це Охрiменко до Андрiя.
Ще не всi зробили, що ©м треба, як вiдчинилися дверi- "Виходь!"
Дискутувати з наглядачем в таких випадках не рекоменду ться, бо то може
призвести до дуже тяжких наслiдкiв. В'язнi пробували застосовувати iншу
методу боротьби за сво© арештантськi iнтереси пiд час таких от вранiшнiх,
обiднiх i вечiрнiх процедур у вбиральнi - методу пасивного спротиву, яку
застосували й тепер. Вони слухняно виходили i навiть ретельно пiдганяли
один одного i в той же час не виходили, барилися, гузалися то з мисками,
то з ложками - вони вигравали час для сво©х бiдолашних товаришiв, якi ще
не скористалися з усiх благ тако© от прекрасно© iнституцi©, як ця
вбиральня з текучою, прекрасною, холодною й чистою водою. Але тактика ця
на©вна не допомогла - вигнав барбос! Черiдка голих людей тим же порядком,
що й перше, простяглася по коридору. Кожен нiс повну миску води, а дво
несло по двi - Ягельського й Охрiменкову, бо останнiй супроводив першого.
Руденко й Азiк на придачу несли ще й камерну релiквiю, добре вимиту й
налиту трохи чисто© води, щоб не смердiла.
Андрiй теж нiс повну миску води. Вiн був хотiв набирати лише трiшки, бо
не вiдчував спраги, але товаришi звелiли конче набирати повну, "треба". I
тiльки прийшовши до камери, Андрiй зрозумiв, що означало оте "треба".
Не встигли зачинитися дверi, як в'язнi заходилися швидко мити пiдлогу,
користуючись з того, що наглядач саме зайнятий водiнням iнших камер до
вбиральнi. Операцiю цю пророблено блискуче, чим засвiдчено високу
квалiфiкацiю набуту за довгi мiсяцi сидiння. На команду Руденка - "Палубу
лопатити!" - всi забрали (кожен сво©) речi в руки й стали попiд стiнами, а
тро наймоторнiших - Свистун, Приходько й Руденко (директор, професор i
секретар райпарткому) - швидко вилили майже з усiх мисок воду на пiдлогу й
чи©мись штаньми, спецiально пожертвуваними й пристосованими до цi ©
операцi©, навели вiдповiдний лад: поялозили добре по пiдлозi, потiм
викрутили тi штани над релiквi ю i вже "сухими" добре витерли всюди. Пiсля
того постояли всi ще хвилинку, тримаючи речi й дослухаючись до коридорачи
не наближа ться наглядач. Вони потребували пару хвилин, щоб пiдлога трохи
протряхла. Пара хвилин була ©м подарована Провидiнням, вкрадена в суворого
наглядача, пiсля чого всi поклали речi на мiсце й щасливi посiдали на
чисту, свiжовимиту пiдлогу, задоволенi, що наглядач ©х не накрив пiд час
цi © операцi©.
Вони цю операцiю проробляють щодня отак пiсля обiду, ризикуючи бути
тяжко покараними. Але вони не можуть iнакше. Iнакше ©х по©сть тут короста,
болячки, разом з вошами, та блощицями та всiлякою iншою заразою. I так на
шкiрi в багатьох пiдозрiлi прищi, й лиша©, та гостинець вiд поту.
Пiсля обiду час поплив жвавiше. Особливо, коли змiнився наглядач, про
що новий наглядач сам довiв до вiдома в'язнiв, вiдчинивши кормушку,
зазирнувши в не© й знову зачинивши, --це вiн приймав "господарство",
заступаючи на змiну, зазирав у всi камери. Цей наглядач був "добрий" на
вiдмiну вiд попереднього, що був виключно злий. Добрий же цей наглядач
тим, що нiбито не дуже чiплявся до ув'язнених За дрiбнi порушення
"порядку", як от смiх i розмови, трохи голоснiшi за шепiт, стояння на
ногах i розминання кiсток тощо. Як тiльки змiнився наглядач, хтось почав
розповiдати анекдоти. А потiм камеру розважав Карапетьян... Андрiй
здивувався, що цi люди ще можуть смiятися, на що дiстав пояснення:
- Сьогоднi недiля, а значить, вихiдний день для великого жаху, бо
сьогоднi нiкого не беруть на допити (хiба кого не кого там), це раз. Друге
- прийде завтра i недiлi вже не буде, бо понедiлок то не недiля. I,
нарештi, - "пролетарiат не ма чого втрачати, крiм..." - ця, як вiдомо,
генiальна теза без сумнiву основою шибеничного гумору всiх вiкiв. Тож -
"Лови момент! Коли ма ш нагоду посмiятися сьогоднi, не вiдкладай на
завтра. Смiйся сьогоднi, бо завтра не дадуть, завтра вже може бути пiзно".
"Ще поки людинi дають, крiм кундi-бундi, борщу й кашi, вона ма всi
пiдстави весело смiятися. Коли ж ъй зроблять "чих-пих", тодi вона вже
смiятися нiяк не зможе".
Всi цi "афоризми з арсеналу найновiшо© фiлософi© ув'язнених мислителiв"
i ще низку iнших подiбних у©дливо й загонисто висловив Краснояружський,
сидячи в позi факiра, й закiнчив:
- Так сказав Заратустра!
Карапетьян розповiдав речi, яким не може дорiвняти жоден анекдот у
свiтi. Та де! Щось подiбне могла витворити лише така без подiбна, така
неповторна, така карколомна епоха, в якiй вони мали щастя жити, а тепер
мають щастя сидiти ось в цiй тюрмi i цi всi незрiвняннi речi слухати. Сам
Карапетьян - перський вiрменин i розповiдав сво© iсторi© на перський лад,
якi в сумi можна б поставити пiд один заголовок - "Перськi мелодi©" або
"Перськi мотиви". Вiн нiби прибув до цi © камери недавно з iншо©, а в ту
ще з iншо© - так обкружляв за рiк всю цю тюрму, ще й тюрму на Холоднiй
Горi i надивився всього та наслухався доста, а ще бiльше пережив сам i мав
що розповiдати. Але вiн розповiдав тiльки "перськi мотиви" - пригоди
персiян i вiрмен на слiдствi в цiй модернiй тюрмi, в "органах революцiйно©
законностi".
Злi язики, сконденсованi в шепотi Охрiменка, який всi вiдгомони тих
язикiв визбирав i от передавав Андрi вi, говорили, що сам Карапетьян
"вербовщик" усiх тих нещасних вiрмен та персiв, що масово йдуть по всiх
сферах новiтнього пекла в ореолi приголомшуючо© анекдотично© слави. Вони,
нiбито для спрощення справи, йдуть всi по одному шаблону обвинувачення й
методiв слiдства як перськi шпигуни й диверсанти, органiзованi в дину
органiзацiю. Органiзованi, звичайно, довiльно в лабораторi© оцi ©
"фабрики-кухнi", в чому нiбито не останню роль зiграв оцей ось... Але то
говорять злi язики й Охрiменко. Тим часом Карапетьян справляв вражiння
дуже порядно© людини, дотепно© й гостро© на язик, лише безмежного й
одчайдухого цинiка, що достославний вiрменський гумор довiв до
вiртуозностi, глузуючи сам з себе й сво©х братiв кровi.
Найперше Карапетьян, перед тим як почати оповiдати фрагменти, натоптав
свою люльку (чудо тюремного мистецтва, зроблене з процiдженого хлiба,
терто© цегли i палено© гуми) в формi чорта-Мефiстофеля, до речi в профiль
дуже подiбного до самого Карапетьяна, - натоптав ©© махоркою, припалив у
iнженера Н, а тодi затягнувся, пустив хмару диму й, дивлячись на iнженера,
з безподiбною щирiстю й простотою душевною промовив:
- Карошiй тюрма тi пастро©л... Карошiй... Спасiба, брат...
Помовчав. А тодi обернув лице до рудого аматора аеродромiв:
- А ти ма ш бальшой вуха - так добре слухай. Следоватиль спита , а ти й
не будеш знати, що Карапетьян казав, i пропали тво© вуха- одiрве начальник
разом з тво ю карошей башкой...
Смiх. Карапетьян помовчав пiсля такого вступу, а тодi почав оповiдати
сво© фрагменти, нанизуючи ©х на барвистий разок мальовниче й опукло, як
колись його прапрабабуся - перська Шехеразада сво© фантастичнi новели
"Тисяча й однi © ночi". Говорив вiн таким барвистим i оригiнальним
дiалектом, який, на жаль, годi вiдтворити будь-якою iншою мовою. Звичайний
же переказ - то лише тiнь ©хня блiда.
...I от побликав того дурного Аслана товариш слiдчий та й каже:
- Пiп твiй сволоч, усiх вiрмен завербував. Що ти на це скажеш? Аслан
мнеться. Сказати "правда" - зле. Сказати "неправда" - також зле. А зна ,
що пiп "таки да", всiх завербував по списку, який йому дав слiдчий, всiх
пiдписав, ще й благословив - "належать до контрреволюцiйно©,
терористично©, диверсiйно©, шпигунсько©, во нно-повстансько© органiзацi©".
Але сказати це - по-перше --вiд Бога грiх i страшно, а по-друге - за свою
шкiру знов-таки страшно, а в-третiх - слiдчого страшно, бо вiн тодi почне
бити, щоб признавався за себе i за всiх iнших... А що призна шся? - коли
пiп за всiх "признався". А слiдчий насiда : "Що ти на це скажеш?!" Цебто
про попа.
Дума , дума Аслан i нiчого не може придумати. А слiдчий напосiда . Бо
йому треба знати, чи належав Аслан до контрреволюцiйно© органiзацi© i що