Страница:
- Не трогать! То, брат, "парень на большой!" А не якийсь лягавий
iнтелiгентик.
Андрiй посмiхнувся. Посмiхнувся з того, що цей свiт "соцiально
близьких", далебi, еволюцiону . I еволюцiону зовсiм в небажаному для
слiдчих напрямку Вiн вже не ненавидить полiтичних "контрикiв" взагалi, а
диференцiю ©х i ма сентимент до певно© категорi©. Ма сентимент до
солiдних i рiшучих людей, як-от терористiв, не мiняючи свого презирства й
зневаги до "лягавих iнтелiгентикiв". Знаменито. I Андрiй в думках
iронiзував зi слiдчого, що вiн так прорахувався та що не зна , якi процеси
вiдбуваються в людських масах. Воiстину "биття визнача свiдомiсть!"
Реконструкцiя людських душ пiд тиском биття вiдбува ться повною парою.
Судячи зi здивованих поглядiв мовчазно© групи погноблених людей, що
сидiли в два ряди посерединi, для Андрiя таки була тут приготована гiрка
"пiлюля". Але минула. Йому дали спокiй.
Становище його було дуже кепське тим, що вiн не мав абсолютно нiяких
речей, нiчого такого, що б пiдстелити на цементову мокру пiдлогу й
бiльш-менш вигiдно сидiти, не кажучи вже лежати. В тих, що сидiли
посерединi, були якiсь клунки, але вiн не хотiв нiчого нi в кого просити,
бо просити- де не в його натурi. Визволив його тай самий староста.
Пiдходивши до парашi, вiн звернув увагу, що Андрiй сидить навпочiпки i що
не ма нiчого, ще й напiвголий. Вернувшись вглиб камери, вiн там мовчки
щось понишпорив, а тодi принiс i дав Андрi вi три мотузяних лаптi.
- Оце, брат, таке дiло. Поклади ©х i сiдай. Дуже добре, як нема
лiпшого.
Крiм того, староста звелiв усьому рядовi здати трохи вправо, таким
чином звiльнивши трохи мiсця подалi вiд парашi.
- Оце сиди тут i нi з мiсця. Не присувайся до парашi, будь вона
проклята.
Така увага була особливо зворушлива, тим бiльше, що вона була з боку
кримiнального, якому, напевно, було наказано тримати всiх "ворогiв народу"
в " жових рукавицях".
Три мотузяних лаптi були для Андрiя справжнiм щастям, вони розв'язували
проблему вза мин з цементовою вогкою пiдлогою. На цих лаптях було дуже
зручно сидiти. I особливо зручно тому, що це були не просто лаптi, а живий
доказ, що в арештантськiй суспiльнiй i рархi© зовсiм все не так гаразд, як
думають слiдчi. I на тому доказовi Андрiй почувався непогано. Коли йому
треба було лягти, вiн клав один лапоть пiд плечi, другий пiд стегно,
третiй пiд колiна i на цих трьох точках опертя досить вигiдно вкладався
боком Пiд голову вiн клав свою торбинку й кулак. Повний комфорт. В такiй
позi вiн засинав i майже нiколи не сповзав зi сво©х точок опертя. А коли
пiд час глибокого сну лапоть сам вимавдровував з-пiд стегна або з-пiд
колiн i холодна пiдлога бентежила його сон, вiн намацував утiкача, й
повертав його на сво мiсце, й далi засинав сном праведника. Якщо сон
арештанта, приреченого на тяжку покуту "ворога народу", можна назвати сном
праведника.
Ця камера називалася "штрафною". А називалася вона так тому, що до не©
вкидано всiх полiтичних в'язнiв за дрiбнi провини (як-от порушення режиму,
користання забороненими речами або й просто упертiсть у вза минах iз
слiдчими та з тюремною адмiнiстрацi ю). Це був окремий вид репресi©, -
створення нестерпно тяжких умов для людини. I призначена ця камера була
для такого гатунку полiтичних. Роль же кримiнальних тут була нiбито така
сама, як роль цементово© пiдлоги, роль брудних i холодних мурiв без
диного вiконечка, брудного й задушливого повiтря, тмяно© лампочки в
стелi, вологи, насичено© бактерiями цвiлi й всiма iншими бактерiями. Для
кримiнальних такi умови зовсiм не були тяжкими, бо ж вiдомо, що вiд само©
зустрiчi з цими людьми здихають всi бактерi©, а не навпаки.
Анекдот про те, як замерзлого безпритульного палили в крематорi©, коли
по двох годинах палення вiдкрили нарештi дверцята печi, а вiн звiдти
вигукнув - "Закрий, халява, сквозить!" - це безподiбний анекдот. Саме вiн
вiдобража факт, що ця публiка i в пеклi почува ться, як вдома. Чого не
можна сказати про всiх iнших, вкинених сюди, як в лiгвище тигрят бiльшого
й меншого калiбру. Проте для тих, що перетерпiли слiдство на
Раднаркомiвськiй, тут теж не було нiчого особливо страшного. Ну, там
когось побито, когось обiбрано до ниточки, якщо не зумiв поладити з тими
"тигрятами", когось притоптано. Але все те дрiбницi. Взагалi ж тут жити
було можна, навiть краще, анiж в знаменитих "брехалiвках". Тим бiльше, що
тигрята тiльки гарчали страшно, в дiйсностi ж були зовсiм далекi вiд думки
улаштовувати якiсь екзекуцi© ради екзекуцiй. Iнша справа - тяжке повiтря,
вiчна пiвтемрява, ревматична ломота в костях вiд цементово© пiдлоги й
вогких мурiв, атмосфера глибоко©, герметичне закрито© могили.
Але слiдчий прорахувався. Життя в "штрафнiй" камерi було тяжке, дуже
тяжке, порiвняно з 12 камерою, та тiльки ж... Це було ще одним доказом
безмежно© живучостi й незнищимостi людини. Камера жила. Жила таким же
життям, як i камера 12, як i всi камери й всi тюрми. Те життя де в чому
рiзнилося вiд iнших, але в основному воно було те саме, бо в основному й
люди були тi самi - вони мали живу людську душу, справжню душу, що навiть
нашарована жахливим шаром фiзичного й морального бруду, все пiдiймалася,
як фенiкс з попелу, й поривалася втекти звiдси. I в тому прагненнi люди
творили iлюзiю життя тими ж методами, що й iншi.
Поки людська саламаха камери ч. З була нездиференцiйованою, вона
видавалася суцiльною сiризною, безбарвною, в однiй частинi ворохобною i
по-блатняцьки галасливою, а в другiй погнобленою й мовчазною масою. Але
помалу, в мiру ознайомлення, та саламаха почала диференцiюватись, i Андрiй
побачив цiлу низку цiкавих i оригiнальних типiв. Навiть дуже цiкавих. От
Чернуха. Лежачи на трьох лаптях i занурений в сво© тяжкi думи, Андрiй
раптом почув пiсню. Прекрасний, чистий баритон заспiвав на повен голос, з
глибокою внутрiшньою експресi ю:
"Он не шуми, луже, зелений байраче!
Не плач, не журися, молодий козаче..."
Вiн спiвав з усiх грудей, так, як на концертi. Здивований Андрiй пiдвiв
голову - хто спiва ? - i побачив в кiнцi камери юрбу кримiнальних, що
сидiли кружком i меланхолiйно грали в карти. Один з них - вусатий,
широкогрудий, чорнобровий, подiбний до шевця, сидячи найвище, як на тронi,
тримав перед очима розгорнутi вiялом карти, дивився в них i спiвав.
Загримiли засуви, але нiхто не звернув на те уваги. Наглядач вiдчинив
дверi i крикнув: "Одставiть п снi!", але староста обклав його такою
динамiчною лайкою, що наглядач не знайшов нiчого лiпшого, як зачинити
дверi й не заважати.
- Чернуха, давай далi! - звелiв староста, i Чернуха "давав далi". Вiн
розгойдував задумано пiсню:
"Ой не сам я плачу, плачуть карi очi,
Не дають заснути анi вдень, нi вночi..."
Його напарники грали меланхолiйно в карти й переживали пiсню, думали
кожен свою думу, нiхто анi говорив, анi нiчим iншим не порушував уваги. А
Чернуха, докiнчивши журну стрiчку, затягуючи звук, як гудiння вiтру в
степу, замовкав, робив хiд i починав знову:
"Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Не знатимеш, мила, де моя могила..."
Тихо, тiльки гуде вiтер в степу. Вiтер в степу, в безмежжi, на
безлюддi, вiтер людсько© туги й людського понурого плачу без слiз. I це
вiн, той вiтер, говорить, вимовля голосом тих, що вiдходять у невiдоме,
самi нiкому не вiдомi, незнанi, списанi з життьового ре стру:
"А моя могила край синього моря,
Край синього моря у чистому полi..."
Чернуха. З чорною душею, як чорне його замурзане й заросле обличчя, як
чорнi його жорстоко нахмуренi волохатi брови. Як же ж вiн чудесно спiва !
Слухаючи його, Андрiй зрозумiв, що тi варвари, якi ото сидять бiля карт i
якi часом так демонстративно прелюто лаються, пiд тi ю всi ю лайкою, пiд
тим усiм брудом нестерпним мають свою душу, якусь надзвичайну, яко© вiн
зовсiм не зна .
Пiдiйшовши одного разу до парашi й зустрiвшись з Андрi вим цiкавим
поглядом, Чернуха пiдморгнув йому вусом, подивився на лаптi, що правили
Андрi вi за постiль, i промовив з безподiбним оптимiзмом:
- Знаменито© Не журись, брат. такий анекдот, чи ти зна ш? Одного
дядька, що "не любив випити", пiп налякав на проповiдi, що вiн на тiм
свiтi питиме смолу. Iдучи в другу недiлю до церкви, дядько маневрував повз
шинок, а чортяка все його спокушав звернути й хильнути кварту. Та дядько
згадав поповi слова про дьоготь. А тут поруч була й крамниця, де продавали
дьоготь. Дядько зайшов до крамницi, подивився на дiжку з дьогтем, поторкав
©© носком чобота, а тодi й каже крамаревi: "А набери кварту!" Той набрав,
дядько видудлив ©©. Поплямкав. Обтер вуса та й каже: "Нiчого. Як
втягнутися, пить можна!"
Розповiвши цей досить широко вiдомий анекдот, Чернуха весело
зареготався. А тодi фiлософськи закiнчив:
- Як втягнутися, брат, то й тут жити можна! Та тiльки, брат... мiцна
тюрма, та чорт ©й рад, га?!
Дiйсно. I "можна", i "чорт ©й рад". Люди живуть. Тiльки живуть за
тим-таки принципом - "мiцна тюрма, та чорт ©й рад". Живуть з пекельною
зненавистю в душi. Але не всi. Виявилося, що оригiнальнi винятки з цього
правила, що люди, яких навiть Чернуха не передбачав i не мав на увазi,
висловлюючи свою веселу сентенцiю, пiдперту анекдотом. Виявилося, що
люди, для яких не тiльки "жити можна", а бiльше того - яким навiть така
тюрма, навiть така камера милiша за волю! Так-так! Серед мовчазно© маси
полiтичних сидить один чолов'яга - якийсь селянин чи ремiсник з провiнцi©.
Вiн сiренький, миршавий, з мишачою поведiнкою, зовсiм не показний, але
справив на Андрiя убiйче вражiння. I справив вiн його сво©м трiумфальним,
iз самого дна серця видобутим вигуком, якому навряд чи мiг би дорiвнятися
по силi вигук Колумбових матросiв, що пiсля довгих поневiрянь i мук
нарештi побачили землю, побачили тихе пристановище: "Земля!!!"
Тримаючи пайку в руцi пiсля ранiшньо© "пов рки", сяючи всiм сво©м
обличчям, чоловiк обвiв щасливим зором камеру й виголосив:
- Ну! Оце якби ще сюди й мою стару - i вже б хоч i до само© смертi тут!
Годують! Цукор дають! Обiд i все, як належить!.. I камера, обратно ж,
тепла!... Братця! Що чоловiковi ще треба...
Дiйсно.
Це не була iронiя. Це не був шибеничний гумор. Це не був глум. Це було
гаряче, з самого серця видобуте зiтхання Колумбових матросiв:
- З е м л я!
Нарештi земля!
- На собез перейшов... Кугут!.. Ич... - промурмотiв хтось в далекому
кутку серед кримiнальних.
Але цей чоловiк не був "кугут". Це була трагедiя на двох ногах. Це був
сво рiдний екстракт сво рiдно© категорi© людей в ©х масi, що дiйшла до
такого стану пiсля "реконструкцi©" й очищення людини вiд "буржуазних
атрибутiв". Андрi вi було тяжко дивитися на цього вiдкривателя щастя в
безмежнiй юдолi слiз, наруги й жахливих безпросвiтних злиднiв, на цього
Колумба в безмежному океанi людського упослiдження. I Андрiй на нього
намагався не дивитися, але вiн якось все лiз в очi, цей мiшок з костями,
ця сiра емiненцiя з гордим iм'ям людини. Щось вiн там все порпався зi
сво©ми торбами, щось виймав i вкладав, любовно переглядаючи, сортуючи. То
вiн рахував сво© заощаджуванi пайки, передивлявся сухарi, перевiряв
зсипаний до окремо© торбиночки цукор. Вiн це все робив нишком з блаженною
посмiшкою на обличчi, сторожко й скоса поглядаючи на боки - чи нiхто не
стежить. Вiн, гляди, збирався розбагатiти, з'©даючи лише одну пайку на два
днi, а решту складаючи до торби. Вiн зшив з сорочки ще одну торбу й
напаковував ©© сухарями. Мабуть, збира ться надбати цiлий капiтал для
сво © "старо©". I вiн не в жарт питав пошепки в сусiдiв, чи можна звiдси
передавати передачi на волю? "Можна, можна", - вiдповiдали йому. Андрiй
помiтив, що люди ставляться до нього з певним спiвчуттям, в якому не було
й крихти iронi©, а скорiше гiркий жаль. Чоловiчок клопотався, як мишка,
бiля сво©х пожиткiв цiлiсiнькi днi й дивитися на нього було нестерпно.
Боже! Який же великий на такому тлi був Чернуха! Босяк i рецидивiст,
обдертий до того, що геть був голопузий, але яка в ньому горда,
пружиняста, струнка душа. Велика, спiвоча, незборкана душа. I весь вiн зi
сво©ми голими грудима, iз зухвалими вусами при такому спiвставленнi
виглядав, як Гулiвер. Горлатий, безжурний, безстрашний Чернуха.
Це було щастя цiло© камери, цей Чернуха. Це - ©© душа. Справжня жива
душа. Це визнавали всi, а найперше - кримiнальнi. Якщо старостою був той,
що пiдходив до Андрiя покурити на початку, користався пошаною всiх i
послухом, так би мовити, по адмiнiстративнiй лiнi©, то Чернуха був чимсь
бiльшим, анiж староста. Вiн був королем камери, духовним ©© стовпом. I вiн
нiчого не робив, тiльки спiвав i смiявся. Коли вiн смiявся, то Андрi вi
чомусь приходив на думку Байда-Вишневецький, незрiвнянний гультяй i
зухвалий скалозуб iз ворохобно© Сiчi Запорiзько©. Чернуха був зухвалим
громоподiбним смiхуном, якого весь свiт не обходив. А коли Чернуха спiвав,
то Андрiй не мiг вiдпекатися вiд думки, що це в особi цього голопузого
Чернухи посаджено зацьковану, безпритульну укра©нську пiсню в тюрму,
стихiйну, первiсну, чорноземну - i в тюрму! В штрафну камеру. А вона - та
пiсня - й "ноль уваги". Загиджена, потоптана, стероризована вона зовсiм не
збира ться здаватись, зрина чиста й грiмлива й дерзко розправля крила,
гримить на повен голос. А ©© захища ворохобна босяцька сiч вiд тюремного
цербера.
Може, вiд цього останнього Андрi ве упередження до злодiйсько© частини
камери було захитане грунтовно. Все-таки вiн мало зна цю частину
сов тського суспiльства. Ще бiльше пiднеслась для нього заслона над душами
цих людей, коли його староста (досить безцеремонно, до речi) попросив щось
оповiдати, "яку-небудь книгу з пам'ятi", для всiх. Андрiй порився в
пам'ятi й почав розповiдати ©м пригоди Тiля Уленспiгеля, за Шарлем де
Костером. Мабуть, цей вибiр навiяв йому Чернуха сво ю персоною.
Чоловiчковi, що так любовно нишпорив у сво©х речах, Уленспiгель був
абсолютно не потрiбен, як не потрiбен i багатьом iншим з числа тих, що,
зiгнувшись, сидiли погноблено над сво©ми клунками посерединi. Зате всi
"злодi©" i "убивцi" - вся сiч ворохобна здивувала Андрiя порядно. Тако©
аудиторi© треба пошукати. Це були великi дiти, що слухали оповiдання,
завмерши й не рухаючись. Здавалося, вони не дихали. А коли хтось з
"цивiльних" шерехтiв або зiтхав, на нього пiдiймалися з кулаками,
несамовито шикали з куткiв. Андрiй оповiдав, дивився ©м у очi й бачив у
них щось для себе незрозумiле - чи то була жадоба геро©ки, чи туга за
прекрасним, чи туга за свободою й широким свiтом, чи мрiя про тi
головокрутнi високостi, до яких може пiднестись людина, чи... В кожнiм
разi то не була цiкавiсть просто з нудьги, вiд тако© цiкавостi не
iскряться так очi й не таму ться так подих. Андрiй оповiдав, а сам думав
про велику трагедiю цих людей.
Пiсля Уленспiгеля ворохобна орда одноголосне ухвалила видiляти Андрi вi
додаткову пайку щодня i просити його, аби вiн був такий ласкавий i
розказував "все, що зна ". Андрiй вiд пайки вiдмовлявся, але те не
допомогло - раз ухвалено, значить, так мусить бути. Староста категорично
заявив увечерi коридорному роздатчиковi, щоб щодня була лишня пайка, i все
тут.
Таким чином Андрiй став "народним артистом республiки". Вiн щодня
що-небудь оповiдав i щодня йому поступала додаткова пайка. Ту пайку вiн
вiддавав сво му сусiдовi - худенькому, вiчно голодному студентовi
Хiмiко-математичного iнституту Павлюковi. А сам був задоволений з того, що
просвiщав цю дику братiю та що роздiлив моральну владу над камерою мiж
старостою й Чернухою.
В години, коли вiн нiчого не оповiдав, Андрiй лежав горiчерева на сво©х
трьох точках опертя й думав або мугикав з Павлюком бурлацьку пiсеньку:
"Ой устану в понедiлок
Та й проп'ю я весь зарiбок - с а м..."
Чомусь ця пiсня отуманила ©х, i вони, коли не хотiв спiвати нiчого
Чернуха, мугикали ©© цiлими годинами, гойдаючи:
"Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю - с а м!"
То була чудесна пiсня.
У тижнi сiм днiв i треба кожного дня попити, постелитись i лягати -
самому. А тепер таких тижнiв у мiсяцi чотири... В камерi з них смiялись, а
тодi вже й гнiвались i просили Чернуху "заглушити". I диний Чернуха мiг
перемогти цю ©хню химерну пiсню.
Деталь по деталi, риска по рисцi - Андрiй помалу, на сво здивування,
устiйнив, що за характером iнкримiнованих "злочинiв" ця вся ворохобна орда
зовсiм не така, як вiн думав, зовсiм не та, за яку вiн ©© брав. Всi вони
сюди привезенi "на переслiдство" i дехто вже дiстав замiсть колишньо©
кримiнально© статтi вже статтю полiтичну. Так що це не кримiнальнi в
властивому розумiннi слова, а оригiнальний мiшаний тип в'язня - отак вiн
кримiнальний, а отак - полiтичний, "ворог народу". Це особливо огiрчувало
недавнiх "соцiально близьких". До таких належав i Чернуха.
Камера ч. З рiзнилася вiд 12-© i вiд трiйникiв тi ю найприкрiшою
деталлю, що з не© не водили на прогулянку. Взагалi нiкуди не водили,
тiльки "на оправку". Всю решту часу люди перебували в замкненiм
примiщеннi, не бачачи денного свiтла, так що нiхто нiколи не знав напевно,
яка пора дня за мурами. Час видавання обiду, вечерi та вкладання спати ще
нiчого не говорив, бо не завжди було дотримувано точного регламенту, це
всi знали. Так що, коли раз ©х якось опiвночi пiдняли й погнали до лазнi -
всi були страшенно здивованi, що надворi був ясний день. Одначе таке щастя
- вирватися на повiтря - з ними сталося лише один раз, та й то, замiсть
того щоб радiти, кiлька людей знепритомнiло на свiжому повiтрi. Дбаючи за
©хн здоров'я, ©х бiльше навiть до лазнi не водили.
Другою прикрою подробицею камери ч. З була вiдсутнiсть рур парового
опалення. Так що телеграф не працював i Андрiй почував себе вiдрiзаним вiд
усього свiту. Спроба ж достукатися через мури скiнчилася нiчим - чи
занадто товстими тi мури були, а чи нiкого там, за тими мурами, не було.
Повна iзоляцiя.
Одного дня до камери вкинуто нову людину. Це був середнього зросту
похмурий парубiйко, напiвселянського, напiвмiського блатняцького типу.
Вштовхнутий у дверi, вiн обiперся об одвiрок плечем i стояв, як
зацькований вовк, бiгаючи бистрими маленькими очима по всiй камерi.
Мовчав. Зайняв мiсце бiля парашi, обережно сiв i так само, як i перше, пас
настороженими очима за оточенням. Мовчав. Нiхто на нього не звернув нiяко©
уваги. В усiй камерi, мабуть, тiльки Андрiй звернув на нього увагу, гiсть
помiтив це, одвернувся й намагався не показувати обличчя в фас.
Нiчим вiн не був показний, був вовкуватий, цей парубiйко, цурався
навiть зустрiчатися поглядом, одначе Андрiй увесь час пильно придивлявся
до нього, так, нiби вiдчував, що вiн досить мiцно увiйде в його
арештантську епопею. Чим бiльше дивився, тим бiльше переконувався, що це
селюк, затурканий селюк. Називався вiн С а н ь к о П е ч е н i з ь к и й,
що прозрадив черговий корпусу увечерi на перевiрцi.
На другий день пiсля появи цього вовкуватого Санька раним-рано в камерi
зчинилась велика буча. Всi посхоплювались вiд несамовитого крику й
метушнi. Когось били. Когось убивали. Весь кримiнальний ворохобний
мурашник збився в клубок, лементуючи й хекаючи над чимсь, що увивалося
межи ними, взяте на розтерзання. Андрiй помiтив Санькове скривавлене
обличчя й шпарко схопився. Миттю зорi нтувавшись, Андрiй взнав, що то
убивають Санька за вкрадену пайку. Всi "цивiльнi" перелякано тиснулись на
боки, боючись потрапити пiд гарячу руку, нiхто не боронив. I було
безглуздям боронити того, хто порушив серед кримiнальних залiзне правило
спiвжиття, посягнувши на чуже. Це Андрiй знав. Але вiн мав трохи iншi
погляди на речi, наприклад, вважав, що пайка хлiба - то занадто дешева
цiна за життя, хоч би навiть i такого Санька. Гримнувши на всi легенi, вiн
впав у самiсiньке, пекло й припинив самосуд. То було нелегко. Йому теж
пiдставили пару "лiхтарiв", але вiн все-таки визволив бiдолашного
хлопчину, що вже навiть не боронився, а, закривши заслiплене кров'ю
обличчя лiктями, лiтав у повiтрi пiд ударами з одного боку на другий.
Може, Андрi©в авторитет, може, його сила вiд яко© "агресори" розлiталися
на всi боки, може, його голос, а може, все накупу так вплинуло, але
мурашник розпався. Буря помалу ущухла. Андрiй вiддав покривдженому свою
пайку хлiба й взяв Санька пiд свою опiку.
Так Андрiй урятував Санькове життя, й Санько це належно оцiнив. Вiн
мовчки, без зайвих слiв пiдкорився Андрi вi й прив'язався до нього. I був
вiн вiрний, як пес. Говорив мало, лише дивився, питаючи очима, чи вiн не
хотiв би, щоб Санько щось для нього зробив. Андрiй нiчого не хотiв,
натомiсть пайку, яку ранiше вiддавав Павлюковi, вiн тепер дiлив надво ,
вiддаючи половину виголодженому Саньковi. З вдячностi Санько допомагав
Андрi вi, коли була його черга дижурити, допомагав замiтати, носити
парашу, отримував для нього хлiб i баланду, - хоч то було тiльки простягти
руку й передати, але все ж таки якась послуга, - i взагалi старався бодай
у дрiбницях вiддячитись. I смiшно було на нього дивитися, коли вiн тi
дрiбницi робив, - сам понурий, вовкуватий, вуглуватий, i тi всi послуги
вiн робив вовкувате, вуглувато. При всьому тому на розмови Санько не
давався. Тiльки й узнав Андрiй з кiлькох уривчастих фраз, що Санько -
полiтичний. Ранiш був кримiнальний, був на Колимi. А тепер полiтичний. За
терор. Ось вiн - справжнiй терорист!
Та ближче познайомитися з Саньком Андрi вi належалось ще впередi. А тим
часом вони лежали поруч в проклятiй штрафнiй камерi й нудились. Андрi вого
шефства вистачало, щоб до Санька бiльше з кримiнальних нiхто не чiплявся.
Андрiй тiльки попередив, смiючись, Санька, щоб вiн бiльше не стрибав у
шкоду, i Санько щиро пообiцяв.
Ще з коротко© реплiки Андрiй взнав, що Санько - син розкуркулених
батькiв, висланий разом з ними хлоп'ям на далеку Печору. I все.
Вичувалося, що цей Санько ма надзвичайну бiографiю, коли пiсля
розкуркулення й заслання опинився знову в Укра©нi, та ще й в ролi
терориста, але як його випита ш, коли вiн такий вовкуватий i мовчазний, як
камiнь. Треба ключа сильнiшого, нiж випадкове визволення вiд смертi.
Такими ключами такi душiне вiдмикаються.
Хтозна, який то вже був день, як довго вони сидiли в цiй камерi. Якщо
судити з ревматично© ломоти в костях та з брудно-сiрого колiру шкiри - то
довго. Сидiли й не чекали нiяких змiн. Здавалося, що все так буде
безкiнечно. Але в цiм свiтi змiни приходять неждано, раптово, як
революцi©, подi© спадають, як спадають з неба метеорити, в
найнесподiванiший момент. I кожен яко©сь тако© подi© спершу сподiвався
кожного дня, яка вирве його з цього льоху, щоб уже бiльше в нього не
повертатися. Та час плинув, сподiванки не здiйснювались, i тодi приходила
байдужiсть, люди махали рукою - нехай тi подi© як собi знають, Аллах з
ними.
Якось до Андрiя з Павлюком i Саньком пiдiйшов Чернуха й, сiвши бiля
них, довго сидiв i зiтхав. Курив. Щось думав понуро. Андрiй попросив його
щось заспiвати, але Чернуха "не мав настрою". I чим Андрiй бiльше просив,
тим Чернуха був упертiший. А як Андрiй перестав просити, тодi Чернуха
раптом заспiвав. Вiн спiвав для себе. Вiн спiвав тихенько для себе.
"Забудь мене, мене забудь...
Як ще колись жеврiла грудь,
Як серце рвалося кудись -
Ми розiйшлись."
Вiн спiвав тихенько, поклавши голову на руки, згорненi на колiнах:
"Тобi зозуля навеснi
Кувала щастя,
а менi
Вороння крякало сумне -
Забудь мене...
Забудь мене..."
Лише б вiн не спiвав. По тiй пiснi Андрiй лiг ниць на цементову пiдлогу
й мовчки пролежав до обiду.
А в обiд ©х почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами
по кiлька чоловiк "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всiх.
Лишився сам Андрiй у великiй пiвтемнiй порожнiй камерi. Охоплений
тривогою, вiн просидiв сам до вечора, вiдмовився вiд обiду, який йому
принiс наглядач спецiально, сидiв, як Чернуха, поклавши голову на колiна,
сам-один в льоху.
"Тобi зозуля навеснi
Кувала щастя, а менi...
Забудь!
Забудь мене !.."
В грудях йому закипали сльози, закипав гнiв, страшний, пекельний гнiв.
А увечерi прийшло два оперативники й його забрали теж. IX
Закипiлi сльози стояли йому в серцi каменем. I той камiнь був
розпечений, як залiзо в батькiвському горнi, до бiлого. Може, тому Андрiя
посадили в темну шахву, в холодний собачник, щоб прочах. Це його будуть,
значить, везти на допит, якщо посадили в шахву, в холодну й темну коробку
в пiдвальнiй частинi тюрми, бiля виходу. Але йому не було холодно. Весь
виношений за довгi днi i ночi план контрудару встав перед ним, розгорнувся
на всю широчiнь i на всю глибiнь, освiтлений прожектором гарячково© думки,
що запрацювала з гуготом. Жорстокий план.
- "Забудь мене!.."
-"Забудь мене..."
З шахви його забрали й вивели на подвiр'я - там стояв "Чорний ворон" ,
було багато снiгу, було холодно.
- Ей! - гукнув сержант вiд "Чорного ворона", коли Андрiя пiдвели. - Ей!
Вiн звернув увагу, що Андрiй напiвголий, в самих рубцях i без шапки.
- Ей-ей! Та вiн голий! Кого ви менi да те?! Щоб замерз?! Не приймаю! -
i розсипався лайкою.
- Де твоя одежа?
Андрiй махнув рукою байдуже, мовляв, чортма.
- Не приймаю. Знайдiть йому щось, чорт би вас побрав!! - зарепетував
сержант на тюремникiв.
Бiгали, "шукали", але замiсть одежi вийшов сам начальник тюрми -
альбiнос:
- Бери так! Чорт його не вiзьме. Пiд мою вiдповiдальнiсть бери!
Сержант побурчав i вiдчинив дверцята "Чорного ворона". Посадив Андрiя в
першу кабiнку й сам десь пiшов. Час плинув. Очевидно, машина була порожня,
нiде нi звуку в нiй. Машина стояла, не рухалась. Когось ще ждали. Спочатку
Андрiй не помiчав холоду, сидiв занурений в сво© думи, а потiм почав
мерзнути. Та не вiд холоду йому нетерпеливилось, а вiд бажання ©хати,
швидше ©хати, щоб покласти всьому край. Вiн належав до тих, що, раз щось
вирiшивши, йдуть до мети неухильно. Пекельний план, що визрiв в його
серцi, розсаджував йому череп. Чого вiн сто©ть, цей проклятий "Чорний
ворон"? !
Чути було, як бiля машини хтось ходить сюди й туди, на одному мiсцi,
рипить снiг. Андрiй почав барабанити в зовнiшню стiнку.
Кроки зупинились i понурий голос буркнув:
- Чого барабаниш?!
Це був не сержантiв голос, це, мабуть, був його помiчник.
- Замерзаю! - крикнув Андрiй. - Або вези вже, або... Замерзну!! Чу ш?
iнтелiгентик.
Андрiй посмiхнувся. Посмiхнувся з того, що цей свiт "соцiально
близьких", далебi, еволюцiону . I еволюцiону зовсiм в небажаному для
слiдчих напрямку Вiн вже не ненавидить полiтичних "контрикiв" взагалi, а
диференцiю ©х i ма сентимент до певно© категорi©. Ма сентимент до
солiдних i рiшучих людей, як-от терористiв, не мiняючи свого презирства й
зневаги до "лягавих iнтелiгентикiв". Знаменито. I Андрiй в думках
iронiзував зi слiдчого, що вiн так прорахувався та що не зна , якi процеси
вiдбуваються в людських масах. Воiстину "биття визнача свiдомiсть!"
Реконструкцiя людських душ пiд тиском биття вiдбува ться повною парою.
Судячи зi здивованих поглядiв мовчазно© групи погноблених людей, що
сидiли в два ряди посерединi, для Андрiя таки була тут приготована гiрка
"пiлюля". Але минула. Йому дали спокiй.
Становище його було дуже кепське тим, що вiн не мав абсолютно нiяких
речей, нiчого такого, що б пiдстелити на цементову мокру пiдлогу й
бiльш-менш вигiдно сидiти, не кажучи вже лежати. В тих, що сидiли
посерединi, були якiсь клунки, але вiн не хотiв нiчого нi в кого просити,
бо просити- де не в його натурi. Визволив його тай самий староста.
Пiдходивши до парашi, вiн звернув увагу, що Андрiй сидить навпочiпки i що
не ма нiчого, ще й напiвголий. Вернувшись вглиб камери, вiн там мовчки
щось понишпорив, а тодi принiс i дав Андрi вi три мотузяних лаптi.
- Оце, брат, таке дiло. Поклади ©х i сiдай. Дуже добре, як нема
лiпшого.
Крiм того, староста звелiв усьому рядовi здати трохи вправо, таким
чином звiльнивши трохи мiсця подалi вiд парашi.
- Оце сиди тут i нi з мiсця. Не присувайся до парашi, будь вона
проклята.
Така увага була особливо зворушлива, тим бiльше, що вона була з боку
кримiнального, якому, напевно, було наказано тримати всiх "ворогiв народу"
в " жових рукавицях".
Три мотузяних лаптi були для Андрiя справжнiм щастям, вони розв'язували
проблему вза мин з цементовою вогкою пiдлогою. На цих лаптях було дуже
зручно сидiти. I особливо зручно тому, що це були не просто лаптi, а живий
доказ, що в арештантськiй суспiльнiй i рархi© зовсiм все не так гаразд, як
думають слiдчi. I на тому доказовi Андрiй почувався непогано. Коли йому
треба було лягти, вiн клав один лапоть пiд плечi, другий пiд стегно,
третiй пiд колiна i на цих трьох точках опертя досить вигiдно вкладався
боком Пiд голову вiн клав свою торбинку й кулак. Повний комфорт. В такiй
позi вiн засинав i майже нiколи не сповзав зi сво©х точок опертя. А коли
пiд час глибокого сну лапоть сам вимавдровував з-пiд стегна або з-пiд
колiн i холодна пiдлога бентежила його сон, вiн намацував утiкача, й
повертав його на сво мiсце, й далi засинав сном праведника. Якщо сон
арештанта, приреченого на тяжку покуту "ворога народу", можна назвати сном
праведника.
Ця камера називалася "штрафною". А називалася вона так тому, що до не©
вкидано всiх полiтичних в'язнiв за дрiбнi провини (як-от порушення режиму,
користання забороненими речами або й просто упертiсть у вза минах iз
слiдчими та з тюремною адмiнiстрацi ю). Це був окремий вид репресi©, -
створення нестерпно тяжких умов для людини. I призначена ця камера була
для такого гатунку полiтичних. Роль же кримiнальних тут була нiбито така
сама, як роль цементово© пiдлоги, роль брудних i холодних мурiв без
диного вiконечка, брудного й задушливого повiтря, тмяно© лампочки в
стелi, вологи, насичено© бактерiями цвiлi й всiма iншими бактерiями. Для
кримiнальних такi умови зовсiм не були тяжкими, бо ж вiдомо, що вiд само©
зустрiчi з цими людьми здихають всi бактерi©, а не навпаки.
Анекдот про те, як замерзлого безпритульного палили в крематорi©, коли
по двох годинах палення вiдкрили нарештi дверцята печi, а вiн звiдти
вигукнув - "Закрий, халява, сквозить!" - це безподiбний анекдот. Саме вiн
вiдобража факт, що ця публiка i в пеклi почува ться, як вдома. Чого не
можна сказати про всiх iнших, вкинених сюди, як в лiгвище тигрят бiльшого
й меншого калiбру. Проте для тих, що перетерпiли слiдство на
Раднаркомiвськiй, тут теж не було нiчого особливо страшного. Ну, там
когось побито, когось обiбрано до ниточки, якщо не зумiв поладити з тими
"тигрятами", когось притоптано. Але все те дрiбницi. Взагалi ж тут жити
було можна, навiть краще, анiж в знаменитих "брехалiвках". Тим бiльше, що
тигрята тiльки гарчали страшно, в дiйсностi ж були зовсiм далекi вiд думки
улаштовувати якiсь екзекуцi© ради екзекуцiй. Iнша справа - тяжке повiтря,
вiчна пiвтемрява, ревматична ломота в костях вiд цементово© пiдлоги й
вогких мурiв, атмосфера глибоко©, герметичне закрито© могили.
Але слiдчий прорахувався. Життя в "штрафнiй" камерi було тяжке, дуже
тяжке, порiвняно з 12 камерою, та тiльки ж... Це було ще одним доказом
безмежно© живучостi й незнищимостi людини. Камера жила. Жила таким же
життям, як i камера 12, як i всi камери й всi тюрми. Те життя де в чому
рiзнилося вiд iнших, але в основному воно було те саме, бо в основному й
люди були тi самi - вони мали живу людську душу, справжню душу, що навiть
нашарована жахливим шаром фiзичного й морального бруду, все пiдiймалася,
як фенiкс з попелу, й поривалася втекти звiдси. I в тому прагненнi люди
творили iлюзiю життя тими ж методами, що й iншi.
Поки людська саламаха камери ч. З була нездиференцiйованою, вона
видавалася суцiльною сiризною, безбарвною, в однiй частинi ворохобною i
по-блатняцьки галасливою, а в другiй погнобленою й мовчазною масою. Але
помалу, в мiру ознайомлення, та саламаха почала диференцiюватись, i Андрiй
побачив цiлу низку цiкавих i оригiнальних типiв. Навiть дуже цiкавих. От
Чернуха. Лежачи на трьох лаптях i занурений в сво© тяжкi думи, Андрiй
раптом почув пiсню. Прекрасний, чистий баритон заспiвав на повен голос, з
глибокою внутрiшньою експресi ю:
"Он не шуми, луже, зелений байраче!
Не плач, не журися, молодий козаче..."
Вiн спiвав з усiх грудей, так, як на концертi. Здивований Андрiй пiдвiв
голову - хто спiва ? - i побачив в кiнцi камери юрбу кримiнальних, що
сидiли кружком i меланхолiйно грали в карти. Один з них - вусатий,
широкогрудий, чорнобровий, подiбний до шевця, сидячи найвище, як на тронi,
тримав перед очима розгорнутi вiялом карти, дивився в них i спiвав.
Загримiли засуви, але нiхто не звернув на те уваги. Наглядач вiдчинив
дверi i крикнув: "Одставiть п снi!", але староста обклав його такою
динамiчною лайкою, що наглядач не знайшов нiчого лiпшого, як зачинити
дверi й не заважати.
- Чернуха, давай далi! - звелiв староста, i Чернуха "давав далi". Вiн
розгойдував задумано пiсню:
"Ой не сам я плачу, плачуть карi очi,
Не дають заснути анi вдень, нi вночi..."
Його напарники грали меланхолiйно в карти й переживали пiсню, думали
кожен свою думу, нiхто анi говорив, анi нiчим iншим не порушував уваги. А
Чернуха, докiнчивши журну стрiчку, затягуючи звук, як гудiння вiтру в
степу, замовкав, робив хiд i починав знову:
"Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Не знатимеш, мила, де моя могила..."
Тихо, тiльки гуде вiтер в степу. Вiтер в степу, в безмежжi, на
безлюддi, вiтер людсько© туги й людського понурого плачу без слiз. I це
вiн, той вiтер, говорить, вимовля голосом тих, що вiдходять у невiдоме,
самi нiкому не вiдомi, незнанi, списанi з життьового ре стру:
"А моя могила край синього моря,
Край синього моря у чистому полi..."
Чернуха. З чорною душею, як чорне його замурзане й заросле обличчя, як
чорнi його жорстоко нахмуренi волохатi брови. Як же ж вiн чудесно спiва !
Слухаючи його, Андрiй зрозумiв, що тi варвари, якi ото сидять бiля карт i
якi часом так демонстративно прелюто лаються, пiд тi ю всi ю лайкою, пiд
тим усiм брудом нестерпним мають свою душу, якусь надзвичайну, яко© вiн
зовсiм не зна .
Пiдiйшовши одного разу до парашi й зустрiвшись з Андрi вим цiкавим
поглядом, Чернуха пiдморгнув йому вусом, подивився на лаптi, що правили
Андрi вi за постiль, i промовив з безподiбним оптимiзмом:
- Знаменито© Не журись, брат. такий анекдот, чи ти зна ш? Одного
дядька, що "не любив випити", пiп налякав на проповiдi, що вiн на тiм
свiтi питиме смолу. Iдучи в другу недiлю до церкви, дядько маневрував повз
шинок, а чортяка все його спокушав звернути й хильнути кварту. Та дядько
згадав поповi слова про дьоготь. А тут поруч була й крамниця, де продавали
дьоготь. Дядько зайшов до крамницi, подивився на дiжку з дьогтем, поторкав
©© носком чобота, а тодi й каже крамаревi: "А набери кварту!" Той набрав,
дядько видудлив ©©. Поплямкав. Обтер вуса та й каже: "Нiчого. Як
втягнутися, пить можна!"
Розповiвши цей досить широко вiдомий анекдот, Чернуха весело
зареготався. А тодi фiлософськи закiнчив:
- Як втягнутися, брат, то й тут жити можна! Та тiльки, брат... мiцна
тюрма, та чорт ©й рад, га?!
Дiйсно. I "можна", i "чорт ©й рад". Люди живуть. Тiльки живуть за
тим-таки принципом - "мiцна тюрма, та чорт ©й рад". Живуть з пекельною
зненавистю в душi. Але не всi. Виявилося, що оригiнальнi винятки з цього
правила, що люди, яких навiть Чернуха не передбачав i не мав на увазi,
висловлюючи свою веселу сентенцiю, пiдперту анекдотом. Виявилося, що
люди, для яких не тiльки "жити можна", а бiльше того - яким навiть така
тюрма, навiть така камера милiша за волю! Так-так! Серед мовчазно© маси
полiтичних сидить один чолов'яга - якийсь селянин чи ремiсник з провiнцi©.
Вiн сiренький, миршавий, з мишачою поведiнкою, зовсiм не показний, але
справив на Андрiя убiйче вражiння. I справив вiн його сво©м трiумфальним,
iз самого дна серця видобутим вигуком, якому навряд чи мiг би дорiвнятися
по силi вигук Колумбових матросiв, що пiсля довгих поневiрянь i мук
нарештi побачили землю, побачили тихе пристановище: "Земля!!!"
Тримаючи пайку в руцi пiсля ранiшньо© "пов рки", сяючи всiм сво©м
обличчям, чоловiк обвiв щасливим зором камеру й виголосив:
- Ну! Оце якби ще сюди й мою стару - i вже б хоч i до само© смертi тут!
Годують! Цукор дають! Обiд i все, як належить!.. I камера, обратно ж,
тепла!... Братця! Що чоловiковi ще треба...
Дiйсно.
Це не була iронiя. Це не був шибеничний гумор. Це не був глум. Це було
гаряче, з самого серця видобуте зiтхання Колумбових матросiв:
- З е м л я!
Нарештi земля!
- На собез перейшов... Кугут!.. Ич... - промурмотiв хтось в далекому
кутку серед кримiнальних.
Але цей чоловiк не був "кугут". Це була трагедiя на двох ногах. Це був
сво рiдний екстракт сво рiдно© категорi© людей в ©х масi, що дiйшла до
такого стану пiсля "реконструкцi©" й очищення людини вiд "буржуазних
атрибутiв". Андрi вi було тяжко дивитися на цього вiдкривателя щастя в
безмежнiй юдолi слiз, наруги й жахливих безпросвiтних злиднiв, на цього
Колумба в безмежному океанi людського упослiдження. I Андрiй на нього
намагався не дивитися, але вiн якось все лiз в очi, цей мiшок з костями,
ця сiра емiненцiя з гордим iм'ям людини. Щось вiн там все порпався зi
сво©ми торбами, щось виймав i вкладав, любовно переглядаючи, сортуючи. То
вiн рахував сво© заощаджуванi пайки, передивлявся сухарi, перевiряв
зсипаний до окремо© торбиночки цукор. Вiн це все робив нишком з блаженною
посмiшкою на обличчi, сторожко й скоса поглядаючи на боки - чи нiхто не
стежить. Вiн, гляди, збирався розбагатiти, з'©даючи лише одну пайку на два
днi, а решту складаючи до торби. Вiн зшив з сорочки ще одну торбу й
напаковував ©© сухарями. Мабуть, збира ться надбати цiлий капiтал для
сво © "старо©". I вiн не в жарт питав пошепки в сусiдiв, чи можна звiдси
передавати передачi на волю? "Можна, можна", - вiдповiдали йому. Андрiй
помiтив, що люди ставляться до нього з певним спiвчуттям, в якому не було
й крихти iронi©, а скорiше гiркий жаль. Чоловiчок клопотався, як мишка,
бiля сво©х пожиткiв цiлiсiнькi днi й дивитися на нього було нестерпно.
Боже! Який же великий на такому тлi був Чернуха! Босяк i рецидивiст,
обдертий до того, що геть був голопузий, але яка в ньому горда,
пружиняста, струнка душа. Велика, спiвоча, незборкана душа. I весь вiн зi
сво©ми голими грудима, iз зухвалими вусами при такому спiвставленнi
виглядав, як Гулiвер. Горлатий, безжурний, безстрашний Чернуха.
Це було щастя цiло© камери, цей Чернуха. Це - ©© душа. Справжня жива
душа. Це визнавали всi, а найперше - кримiнальнi. Якщо старостою був той,
що пiдходив до Андрiя покурити на початку, користався пошаною всiх i
послухом, так би мовити, по адмiнiстративнiй лiнi©, то Чернуха був чимсь
бiльшим, анiж староста. Вiн був королем камери, духовним ©© стовпом. I вiн
нiчого не робив, тiльки спiвав i смiявся. Коли вiн смiявся, то Андрi вi
чомусь приходив на думку Байда-Вишневецький, незрiвнянний гультяй i
зухвалий скалозуб iз ворохобно© Сiчi Запорiзько©. Чернуха був зухвалим
громоподiбним смiхуном, якого весь свiт не обходив. А коли Чернуха спiвав,
то Андрiй не мiг вiдпекатися вiд думки, що це в особi цього голопузого
Чернухи посаджено зацьковану, безпритульну укра©нську пiсню в тюрму,
стихiйну, первiсну, чорноземну - i в тюрму! В штрафну камеру. А вона - та
пiсня - й "ноль уваги". Загиджена, потоптана, стероризована вона зовсiм не
збира ться здаватись, зрина чиста й грiмлива й дерзко розправля крила,
гримить на повен голос. А ©© захища ворохобна босяцька сiч вiд тюремного
цербера.
Може, вiд цього останнього Андрi ве упередження до злодiйсько© частини
камери було захитане грунтовно. Все-таки вiн мало зна цю частину
сов тського суспiльства. Ще бiльше пiднеслась для нього заслона над душами
цих людей, коли його староста (досить безцеремонно, до речi) попросив щось
оповiдати, "яку-небудь книгу з пам'ятi", для всiх. Андрiй порився в
пам'ятi й почав розповiдати ©м пригоди Тiля Уленспiгеля, за Шарлем де
Костером. Мабуть, цей вибiр навiяв йому Чернуха сво ю персоною.
Чоловiчковi, що так любовно нишпорив у сво©х речах, Уленспiгель був
абсолютно не потрiбен, як не потрiбен i багатьом iншим з числа тих, що,
зiгнувшись, сидiли погноблено над сво©ми клунками посерединi. Зате всi
"злодi©" i "убивцi" - вся сiч ворохобна здивувала Андрiя порядно. Тако©
аудиторi© треба пошукати. Це були великi дiти, що слухали оповiдання,
завмерши й не рухаючись. Здавалося, вони не дихали. А коли хтось з
"цивiльних" шерехтiв або зiтхав, на нього пiдiймалися з кулаками,
несамовито шикали з куткiв. Андрiй оповiдав, дивився ©м у очi й бачив у
них щось для себе незрозумiле - чи то була жадоба геро©ки, чи туга за
прекрасним, чи туга за свободою й широким свiтом, чи мрiя про тi
головокрутнi високостi, до яких може пiднестись людина, чи... В кожнiм
разi то не була цiкавiсть просто з нудьги, вiд тако© цiкавостi не
iскряться так очi й не таму ться так подих. Андрiй оповiдав, а сам думав
про велику трагедiю цих людей.
Пiсля Уленспiгеля ворохобна орда одноголосне ухвалила видiляти Андрi вi
додаткову пайку щодня i просити його, аби вiн був такий ласкавий i
розказував "все, що зна ". Андрiй вiд пайки вiдмовлявся, але те не
допомогло - раз ухвалено, значить, так мусить бути. Староста категорично
заявив увечерi коридорному роздатчиковi, щоб щодня була лишня пайка, i все
тут.
Таким чином Андрiй став "народним артистом республiки". Вiн щодня
що-небудь оповiдав i щодня йому поступала додаткова пайка. Ту пайку вiн
вiддавав сво му сусiдовi - худенькому, вiчно голодному студентовi
Хiмiко-математичного iнституту Павлюковi. А сам був задоволений з того, що
просвiщав цю дику братiю та що роздiлив моральну владу над камерою мiж
старостою й Чернухою.
В години, коли вiн нiчого не оповiдав, Андрiй лежав горiчерева на сво©х
трьох точках опертя й думав або мугикав з Павлюком бурлацьку пiсеньку:
"Ой устану в понедiлок
Та й проп'ю я весь зарiбок - с а м..."
Чомусь ця пiсня отуманила ©х, i вони, коли не хотiв спiвати нiчого
Чернуха, мугикали ©© цiлими годинами, гойдаючи:
"Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю - с а м!"
То була чудесна пiсня.
У тижнi сiм днiв i треба кожного дня попити, постелитись i лягати -
самому. А тепер таких тижнiв у мiсяцi чотири... В камерi з них смiялись, а
тодi вже й гнiвались i просили Чернуху "заглушити". I диний Чернуха мiг
перемогти цю ©хню химерну пiсню.
Деталь по деталi, риска по рисцi - Андрiй помалу, на сво здивування,
устiйнив, що за характером iнкримiнованих "злочинiв" ця вся ворохобна орда
зовсiм не така, як вiн думав, зовсiм не та, за яку вiн ©© брав. Всi вони
сюди привезенi "на переслiдство" i дехто вже дiстав замiсть колишньо©
кримiнально© статтi вже статтю полiтичну. Так що це не кримiнальнi в
властивому розумiннi слова, а оригiнальний мiшаний тип в'язня - отак вiн
кримiнальний, а отак - полiтичний, "ворог народу". Це особливо огiрчувало
недавнiх "соцiально близьких". До таких належав i Чернуха.
Камера ч. З рiзнилася вiд 12-© i вiд трiйникiв тi ю найприкрiшою
деталлю, що з не© не водили на прогулянку. Взагалi нiкуди не водили,
тiльки "на оправку". Всю решту часу люди перебували в замкненiм
примiщеннi, не бачачи денного свiтла, так що нiхто нiколи не знав напевно,
яка пора дня за мурами. Час видавання обiду, вечерi та вкладання спати ще
нiчого не говорив, бо не завжди було дотримувано точного регламенту, це
всi знали. Так що, коли раз ©х якось опiвночi пiдняли й погнали до лазнi -
всi були страшенно здивованi, що надворi був ясний день. Одначе таке щастя
- вирватися на повiтря - з ними сталося лише один раз, та й то, замiсть
того щоб радiти, кiлька людей знепритомнiло на свiжому повiтрi. Дбаючи за
©хн здоров'я, ©х бiльше навiть до лазнi не водили.
Другою прикрою подробицею камери ч. З була вiдсутнiсть рур парового
опалення. Так що телеграф не працював i Андрiй почував себе вiдрiзаним вiд
усього свiту. Спроба ж достукатися через мури скiнчилася нiчим - чи
занадто товстими тi мури були, а чи нiкого там, за тими мурами, не було.
Повна iзоляцiя.
Одного дня до камери вкинуто нову людину. Це був середнього зросту
похмурий парубiйко, напiвселянського, напiвмiського блатняцького типу.
Вштовхнутий у дверi, вiн обiперся об одвiрок плечем i стояв, як
зацькований вовк, бiгаючи бистрими маленькими очима по всiй камерi.
Мовчав. Зайняв мiсце бiля парашi, обережно сiв i так само, як i перше, пас
настороженими очима за оточенням. Мовчав. Нiхто на нього не звернув нiяко©
уваги. В усiй камерi, мабуть, тiльки Андрiй звернув на нього увагу, гiсть
помiтив це, одвернувся й намагався не показувати обличчя в фас.
Нiчим вiн не був показний, був вовкуватий, цей парубiйко, цурався
навiть зустрiчатися поглядом, одначе Андрiй увесь час пильно придивлявся
до нього, так, нiби вiдчував, що вiн досить мiцно увiйде в його
арештантську епопею. Чим бiльше дивився, тим бiльше переконувався, що це
селюк, затурканий селюк. Називався вiн С а н ь к о П е ч е н i з ь к и й,
що прозрадив черговий корпусу увечерi на перевiрцi.
На другий день пiсля появи цього вовкуватого Санька раним-рано в камерi
зчинилась велика буча. Всi посхоплювались вiд несамовитого крику й
метушнi. Когось били. Когось убивали. Весь кримiнальний ворохобний
мурашник збився в клубок, лементуючи й хекаючи над чимсь, що увивалося
межи ними, взяте на розтерзання. Андрiй помiтив Санькове скривавлене
обличчя й шпарко схопився. Миттю зорi нтувавшись, Андрiй взнав, що то
убивають Санька за вкрадену пайку. Всi "цивiльнi" перелякано тиснулись на
боки, боючись потрапити пiд гарячу руку, нiхто не боронив. I було
безглуздям боронити того, хто порушив серед кримiнальних залiзне правило
спiвжиття, посягнувши на чуже. Це Андрiй знав. Але вiн мав трохи iншi
погляди на речi, наприклад, вважав, що пайка хлiба - то занадто дешева
цiна за життя, хоч би навiть i такого Санька. Гримнувши на всi легенi, вiн
впав у самiсiньке, пекло й припинив самосуд. То було нелегко. Йому теж
пiдставили пару "лiхтарiв", але вiн все-таки визволив бiдолашного
хлопчину, що вже навiть не боронився, а, закривши заслiплене кров'ю
обличчя лiктями, лiтав у повiтрi пiд ударами з одного боку на другий.
Може, Андрi©в авторитет, може, його сила вiд яко© "агресори" розлiталися
на всi боки, може, його голос, а може, все накупу так вплинуло, але
мурашник розпався. Буря помалу ущухла. Андрiй вiддав покривдженому свою
пайку хлiба й взяв Санька пiд свою опiку.
Так Андрiй урятував Санькове життя, й Санько це належно оцiнив. Вiн
мовчки, без зайвих слiв пiдкорився Андрi вi й прив'язався до нього. I був
вiн вiрний, як пес. Говорив мало, лише дивився, питаючи очима, чи вiн не
хотiв би, щоб Санько щось для нього зробив. Андрiй нiчого не хотiв,
натомiсть пайку, яку ранiше вiддавав Павлюковi, вiн тепер дiлив надво ,
вiддаючи половину виголодженому Саньковi. З вдячностi Санько допомагав
Андрi вi, коли була його черга дижурити, допомагав замiтати, носити
парашу, отримував для нього хлiб i баланду, - хоч то було тiльки простягти
руку й передати, але все ж таки якась послуга, - i взагалi старався бодай
у дрiбницях вiддячитись. I смiшно було на нього дивитися, коли вiн тi
дрiбницi робив, - сам понурий, вовкуватий, вуглуватий, i тi всi послуги
вiн робив вовкувате, вуглувато. При всьому тому на розмови Санько не
давався. Тiльки й узнав Андрiй з кiлькох уривчастих фраз, що Санько -
полiтичний. Ранiш був кримiнальний, був на Колимi. А тепер полiтичний. За
терор. Ось вiн - справжнiй терорист!
Та ближче познайомитися з Саньком Андрi вi належалось ще впередi. А тим
часом вони лежали поруч в проклятiй штрафнiй камерi й нудились. Андрi вого
шефства вистачало, щоб до Санька бiльше з кримiнальних нiхто не чiплявся.
Андрiй тiльки попередив, смiючись, Санька, щоб вiн бiльше не стрибав у
шкоду, i Санько щиро пообiцяв.
Ще з коротко© реплiки Андрiй взнав, що Санько - син розкуркулених
батькiв, висланий разом з ними хлоп'ям на далеку Печору. I все.
Вичувалося, що цей Санько ма надзвичайну бiографiю, коли пiсля
розкуркулення й заслання опинився знову в Укра©нi, та ще й в ролi
терориста, але як його випита ш, коли вiн такий вовкуватий i мовчазний, як
камiнь. Треба ключа сильнiшого, нiж випадкове визволення вiд смертi.
Такими ключами такi душiне вiдмикаються.
Хтозна, який то вже був день, як довго вони сидiли в цiй камерi. Якщо
судити з ревматично© ломоти в костях та з брудно-сiрого колiру шкiри - то
довго. Сидiли й не чекали нiяких змiн. Здавалося, що все так буде
безкiнечно. Але в цiм свiтi змiни приходять неждано, раптово, як
революцi©, подi© спадають, як спадають з неба метеорити, в
найнесподiванiший момент. I кожен яко©сь тако© подi© спершу сподiвався
кожного дня, яка вирве його з цього льоху, щоб уже бiльше в нього не
повертатися. Та час плинув, сподiванки не здiйснювались, i тодi приходила
байдужiсть, люди махали рукою - нехай тi подi© як собi знають, Аллах з
ними.
Якось до Андрiя з Павлюком i Саньком пiдiйшов Чернуха й, сiвши бiля
них, довго сидiв i зiтхав. Курив. Щось думав понуро. Андрiй попросив його
щось заспiвати, але Чернуха "не мав настрою". I чим Андрiй бiльше просив,
тим Чернуха був упертiший. А як Андрiй перестав просити, тодi Чернуха
раптом заспiвав. Вiн спiвав для себе. Вiн спiвав тихенько для себе.
"Забудь мене, мене забудь...
Як ще колись жеврiла грудь,
Як серце рвалося кудись -
Ми розiйшлись."
Вiн спiвав тихенько, поклавши голову на руки, згорненi на колiнах:
"Тобi зозуля навеснi
Кувала щастя,
а менi
Вороння крякало сумне -
Забудь мене...
Забудь мене..."
Лише б вiн не спiвав. По тiй пiснi Андрiй лiг ниць на цементову пiдлогу
й мовчки пролежав до обiду.
А в обiд ©х почали розводити. Всю камеру геть розводити. Брали групами
по кiлька чоловiк "з вещами" й геть. Так група за групою забрали всiх.
Лишився сам Андрiй у великiй пiвтемнiй порожнiй камерi. Охоплений
тривогою, вiн просидiв сам до вечора, вiдмовився вiд обiду, який йому
принiс наглядач спецiально, сидiв, як Чернуха, поклавши голову на колiна,
сам-один в льоху.
"Тобi зозуля навеснi
Кувала щастя, а менi...
Забудь!
Забудь мене !.."
В грудях йому закипали сльози, закипав гнiв, страшний, пекельний гнiв.
А увечерi прийшло два оперативники й його забрали теж. IX
Закипiлi сльози стояли йому в серцi каменем. I той камiнь був
розпечений, як залiзо в батькiвському горнi, до бiлого. Може, тому Андрiя
посадили в темну шахву, в холодний собачник, щоб прочах. Це його будуть,
значить, везти на допит, якщо посадили в шахву, в холодну й темну коробку
в пiдвальнiй частинi тюрми, бiля виходу. Але йому не було холодно. Весь
виношений за довгi днi i ночi план контрудару встав перед ним, розгорнувся
на всю широчiнь i на всю глибiнь, освiтлений прожектором гарячково© думки,
що запрацювала з гуготом. Жорстокий план.
- "Забудь мене!.."
-"Забудь мене..."
З шахви його забрали й вивели на подвiр'я - там стояв "Чорний ворон" ,
було багато снiгу, було холодно.
- Ей! - гукнув сержант вiд "Чорного ворона", коли Андрiя пiдвели. - Ей!
Вiн звернув увагу, що Андрiй напiвголий, в самих рубцях i без шапки.
- Ей-ей! Та вiн голий! Кого ви менi да те?! Щоб замерз?! Не приймаю! -
i розсипався лайкою.
- Де твоя одежа?
Андрiй махнув рукою байдуже, мовляв, чортма.
- Не приймаю. Знайдiть йому щось, чорт би вас побрав!! - зарепетував
сержант на тюремникiв.
Бiгали, "шукали", але замiсть одежi вийшов сам начальник тюрми -
альбiнос:
- Бери так! Чорт його не вiзьме. Пiд мою вiдповiдальнiсть бери!
Сержант побурчав i вiдчинив дверцята "Чорного ворона". Посадив Андрiя в
першу кабiнку й сам десь пiшов. Час плинув. Очевидно, машина була порожня,
нiде нi звуку в нiй. Машина стояла, не рухалась. Когось ще ждали. Спочатку
Андрiй не помiчав холоду, сидiв занурений в сво© думи, а потiм почав
мерзнути. Та не вiд холоду йому нетерпеливилось, а вiд бажання ©хати,
швидше ©хати, щоб покласти всьому край. Вiн належав до тих, що, раз щось
вирiшивши, йдуть до мети неухильно. Пекельний план, що визрiв в його
серцi, розсаджував йому череп. Чого вiн сто©ть, цей проклятий "Чорний
ворон"? !
Чути було, як бiля машини хтось ходить сюди й туди, на одному мiсцi,
рипить снiг. Андрiй почав барабанити в зовнiшню стiнку.
Кроки зупинились i понурий голос буркнув:
- Чого барабаниш?!
Це був не сержантiв голос, це, мабуть, був його помiчник.
- Замерзаю! - крикнув Андрiй. - Або вези вже, або... Замерзну!! Чу ш?